ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

Кошова Інна Вікторівна

УДК 316.6:159.964.21

СУБ’ЄКТИВНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СИТУАЦІЙ ЯК ЧИННИК МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Науковий керівник: член-корес-пон-дент АПН України,

доктор психологічних наук, професор,

Чепелєва Наталія Василівна,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,

заступник директора

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Ложкін Георгій Володимирович,

Національний технічний університет

України “Київський політехнічний інститут”

МОН України,

професор кафедри психології та педагогіки

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

Панок Віталій Григорович,

Український науково-методичний центр практичної

психології і соціальної роботи МОН України

і АПН України, директор

Захист відбудеться 22 квітня 2008 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Автореферат розісланий “21” березня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Конфлікт, як особливий феномен суспільного життя, є предметом підвищеної уваги спеціалістів різних наукових галузей. У процесі його дослідження виникає ряд проблем теоретико-методологічного характеру.

Для вивчення конфліктів може бути застосовано особистісно-ситуаційний підхід, що набуває широкого використання у сучасній психології. Він зумовив виникнення особливого напрямку соціально-психологіч-них досліджень – психології ситуацій, що вивчає як загальні пи-тан-ня опису, класифікації ситуацій, основні їх типи та параметри, так і особли-вості особистістно-ситуаційної взаємодії в окре-мих видах ситуацій (М.Аргайл, Л.Ф.Бурлачук, О.О.Зарецька, Ф.Знанецький, Д.Маг-нуссон, Н.Б.Михайлова, О.Ю.Коржова, У.Томас, С.В.Ковальов, Н.А.Логі-нова, В.В.Нур-кова, А.В.Філіп-пов, Х.Хекхаузен, М.Шеріф та ін.). Його центральним принципом є необхід-ність врахування особливостей сприймання ситуації суб’єктом, опис її з позиції індивіда, що надає ситуації власного суб’єктив-ного смислу.

У контексті цього підходу відкриваються змістовні аспекти вивчення тради-цій-но актуальної пробле-мати-ки виникнення і розвитку конфліктів. Сприйняття та інтерпре-тація люди-ною зовнішньої ситуації, власних переживань розглядається як обов’язко-ва умова конфлікту, адже сама зовнішня ситуація не може автоматич-но зумовлювати розвиток конфлікту. Конфлікт – зіткнення, актуалізована супереч-ність, що виникає не тільки з приводу предмету зіткнен-ня, а й у результаті певного ставлен-ня до нього та до обставин взаємодії, що супроводжуєть-ся рядом переживань. Таке трактування конфлікту характерне як для українських і російських, так і для захід-них дослідників. Зокрема суб’єктивним переживанням у конфлікт-ній ситуації приділяють увагу Н.В.Гри-шина, О.А. Донченко, А.Т.Ішмуратов, М.І.Пірен, Л.А.Петровська, Л.Б.Фі-ло-нов, Е.А.Орлова, І.І.Русинка. Традиційно проблематика конфлік-тів розгля--дається більше в руслі досліджен-ня міжособистісного сприймання (як ство-рення обра-зів конфліктної ситуації) та викривленого сприймання в конфлікті як вітчизня-ни-ми (А.Я.Анцупов, І.В.Ващенко, С.П.Гіренко, В.В.Латинов, Т.М.Уша-ко-ва, М.М.Лебедє-ва, А.І.Шипі-лов та ін.), так і зарубіжними дослідниками (Д.Дена, Є.Мелібру-да, Р.Нісбетт, Д.Пруйт, Л.Росс, Дж.Рубин, Е.Уорд та ін.). Механізм побудо-ви образу конфлікт-ної ситуації залишається недослідженим, висвітлення ролі інтер-пре-тації у виникнен-ні, запобіганні та вирішенні кон-фліктів не розкривається достатньо.

Смислоутво-рювальна роль інтерпретації неодноразово підкреслювалась у філо-софії та психології (С.О.Васильєв, Т.М.Дрідзе, П.Рікер, О.М.Славська, Н.В.Чепе-лєва), водночас як предмет психологічних досліджень даний феномен вивче-но недостатньо. Так смислоутворююча функція інтерпретації, яка забез-пе-чує переве-дення розуміння на вищий смис-ло-вий рівень, підкреслю-ється в концеп-ції Н.В.Чепе-лєвої. О.М.Славська розкриває власне психоло-гічні механіз-ми інтерпре-тації як проблему формування та експлікації суб’єктом власної думки. У роботі Н.Ф.Литов-ченко розглядається специфіка інтерпретаційного процесу в діяльності практичного психолога.

У психологічній герменевтиці інтерпретаційний процес розглядається як спря-мо-ваний обраними схемами аналіз (Н.В.Чепе-лєва). У конфлікто-логії (Н.В.Гришина, І.І.Русинка) інтерпретація конфлікт-ної ситуації називається одним з етапів її визначення, що, в свою чергу, передує виникненню конфлікту.

Досить розповсюдженим у соціальній психології стає термін “суб’єктивна інтерпре-тація”, що під-крес-лює когнітивну та мотиваційну природу процесу інтерпре-тації (Т.В.Дуткевич, Р.Нісбетт, Л.Росс, І.І.Русинка, Е.Уорд). Суб’єктив-на інтерпретація розглядається, перш за все, у плані недостатнього усвідом-лен-ня та недооцін-ки її впливу на повсякденне життя, досліджується також феномен мін-ливості та нестійкості інтерпретацій. (Л.Ф.Бурлачук, В.В.Знаков, Н.Б.Михай-ло-ва, Л.Росс, Р.Нісбетт, Е.Уорд). На думку дослід-ників врахування цих особливостей має істотний вплив на власні переживання людини: вона може запропонувати саме ту інтер-претацію ситуації, яка її найбільше влаштовує, переконати в ній ото-чуючих і навіть підпорядкувати цій суб’єктив-ній картині подальший хід подій. Упорядкувати та узгодити досвід, у тому числі і досвід перебування у конфліктних ситуаціях, дозволяє наративізація (Й.Брокмеєр, Дж.Бру-нер, К.С.Калмикова, О.М.Наза-рук, Р.Харре, Н.В.Чепелєва, О.М.Шиловська).

Суперечливість, як фундаментальна основа конфлікту, водночас є ознакою конфлікту та важли-вим фактором розвитку, руху, змін особистості у конфлікті. Будь-яка конфліктна ситуація потенційно містить у собі можливість для розвит-ку як соціально-конструктивних, так і соці-ально-деструктивних процесів, тому інтерес до конфліктів зміщується в напрямку від пошуку шляхів їх елімі-нації до пробле-ми запобі-гання, врегулю-вання та конструктив-ного вирішення. Саме цей аспект пошуку і відкриття механізмів, що зрушують рівновагу в бік конструк-тив-ного потенціалу конфлікту має важливе теоретичне та практичне значення.

Встанов-лено, що профілактиці та конструктивному вирішенню конфлік-тів сприяє ряд факторів, у тому числі – адекватність сприймання ситуації, уміння ке-ру-ва-ти емоціями під час конфлікту (І.Вагін, Н.Н.Васильєв, Т.Г.Григор’єва, С.М.Ємельянов, Т.Д.Кушнірук, О.С.Матвійчук, Н.В.Самоукіна, К.Фопель) та зро-зу-мі-ти іншого (Н.В.Самоукіна, О.С.Матвійчук), навчан-ня конструктив-ного міжособис-тіс-ного спілкування, аналізу конфліктів (Н.Н.Васильєв, Т.Д.Кушні-рук) та поведін-ко-вих стратегій в них (Л.А.Петровська, Б.І.Хасан), формування вміння усвідомлювати звичні спо-со-би реагування, джерела реакцій (Т.Г.Григор’єва), становлення миролюб-них почуттів (К.Фопель, П.Ліпман) та, загалом, удос-ко-налення комунікатив-них навичок (С.М.Ємельянов, Ю.М.Ємельянов, О.С.Матвійчик, Т.Д.Кушнірук, В.С.Садовсь-ка, Ю.А.Стрель-цов). Відмічені та інші досліджен-ня психологічних аспектів конфлікту є безумовно важливим та корис-ним надбанням сучасної психології. Водночас їх можна розглядати як необхід-ний етап для переходу до вивчення більш ґрунтовних системоутворюючих факторів і детермінантів конфліктної поведін-ки та переживань. Одним із таких факторів є, на наш погляд, суб’єктив-на інтерпре-тація конфліктної взаємодії її учасниками. Тому врахування особли-востей суб’єктив-ної інтерпре-тації ситуацій, усвідом-лення учасниками конфлікт-ної ситуації власного процесу інтерпре-тації як необхідні передумови ефективного вирішення конфліктів, актуаліза-ція їх конструктивного начала становить особливий інтерес для дослідження.

Тема дослідження входила до науково-дослідних тем лабораторії когнітивної пси-хології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Теоретико-ме-то-до-ло-гічні проблеми психологічної герменевтики” (номер держреєстрації 0199U002647), “Соціально-психологічні чинники розуміння та інтерпретації особис-того досвіду” (номер держреєстрації 0104U000222). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН Укра-їни (прото-кол №1 від 6.02.2003 р.) та узгоджено з Радою з координації науко-вих до-слід-жень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №5 від 24.05.2005 р.).

Об’єкт дослідження: процес суб’єктивної інтерпретації ситуацій.

Предмет дослідження: особливості суб’єктивної інтерпретації особистістю конфліктних ситу-ацій як чинника породження конфліктів.

Мета дослідження полягає у встановленні особливостей суб’єктив-ної інтерпретації конфліктних ситуацій як одного з факторів динаміки конфліктів й дослі-джен-ні ролі усвідомлення особистістю власного процесу інтерпретації для їх ефективного розв’язання.

Гіпотеза: 1) суб’єктивна інтерпретація конфліктних ситуацій зумовлена використанням особистістю усталених інтерпретаційних схем, особливості застосування яких можуть бути причиною виникнення конфлікту;

2) процесу ефективного розв’язання конфліктних ситуацій істотно сприяє усвідомлення особистістю власного процесу інтерпретації таких ситуацій.

Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутої гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробки проблеми суб’єктивної інтерпретації в науково-психологічній літературі.

2. Експериментально виявити психологічні особливості суб’єктивної інтерпретації конфлікт--них ситуацій.

3. Визначити типові схеми інтерпретації та дослідити їх роль у перебігу та завершенні конфліктних ситуацій.

4. Розробити та апробувати модель тренінгу, спрямованого на розвиток у студентів (майбутніх психологів) здатності до усвідомлення власного проце-су інтерпретації конфліктних ситуацій та встановити його вплив на ефективне розв’язання конфліктних ситуацій.

Методи дослідження: для розв’язання поставлених завдань та перевірки вису-нутого припущення на різних етапах дослідження було вико-ристано комплекс теоретичних та емпірич-них методів, що відповідають змісту та проблемам дослідження. Застосовано теоретичні (теоретико-аналітичний аналіз пробле-ми, систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагаль-нення даних) та емпіричні методи дослідження: метод аналізу продуктів діяльності (контент-аналіз описів конфліктних ситуацій та “Метод наративу” (за О.М.Назарук)); тестування (тест Томаса-Кілмена та методика діагнос-тики міжособистісних стосунків Т.Лірі). У роботі використовувались методи математичної статистики, комп’ютерної обробки даних, що зумовило їх усебічний кількісний та якісний аналіз.

Методологічну основу дослідження становлять: фундаментальні положен-ня психологічної науки про особистість як суб’єкта довільної активнос-ті (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьев, В.А.Роменець, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, С.Л.Рубінштейн та ін.); особистісно-ситуаційний підхід до аналі-зу ситуацій (М.Аргайл, Л.Ф.Бурлачук, Ф.Знанецький, Д.Магнуссон, Н.Б.Ми--хай-лова, О.Ю.Коржова, У.Томас, С.В.Ковальов, Н.А.Логі-но-ва, В.В.Нур-ко-ва, А.В.Філіп-пов, Х.Хекхаузен, М.Шеріф та ін.); результа-ти дослідження проблеми розуміння та інтерпре-та-ції як процесу синтезу смислів пізнавальної і практичної діяльності людини в сучасному світі (Н.В.Чепелєва, В.В.Знаков); основні положення психологіч-ної герменевтики (Н.В.Чепелєва); теоретичні положення про сутність феноменів “конфлікт” і “конфлікт-на ситуація” та уявлення про об’єк-тивно-суб’єктивну природу конфлік-тів (А.Я.Анцупов, Н.В.Гришина, Ф.М.Бород-кін, А.М.Гірник, А.Т.Ішму-ра-тов, Н.М.Коряк, Г.В.Ложкін, Е.А.Орлова, Н.І.Пов’якель, Л.А.Пет-ров-ська, М.І.Пірен, І.І.Русинка, Т.М.Тита-ренко, Л.Б.Філонов, М.В.Цюрупа, А.І.Шипілов та ін.).

Наукова новизна дослідження. У роботі досліджено інтерпре-та-ційні схеми, що використовуються в процесі суб’єктивної інтер-пре-тації конфлікт-них ситуацій; вивчено особливості їх впливу на ефективне розв’язання конфліктних ситуацій; пока-зано роль усвідомлення учасниками конфлікту факту власного процесу суб’єктивної інтерпретації у ефективному розв’язанні конфліктних ситуацій; обґрунтовано, що однією із причин непро-дуктивності завершення конфліктних ситуацій є неусвідомлене використання засвоє-них інтерпретаційних схем.

Теоретичне значення полягає в уточненні особливостей особистісно-ситуаційної взає-мо-дії; розширенні уявлень про суб’єк-тив-ну інтер-пре-та-цію конфліктних ситуацій; поглибленні знань про психологічну сутність конфлікт-них ситуацій; у встанов-ле-н-ні дійсних психоло-гіч-них чинників, що зумовлюють конструктивність/деструктивність конфлік-тів та про-дук-тив-ність їх завер-шен-ня; у з’ясуванні соціально-психологічних умов оптимізації інтерсуб’єктної взаємодії.

Практичне значення полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані у практиці навчання студентів та у практичній корекційній діяль--нос-ті, спрямованій на оптимізацію конфліктної взаємодії; запропонова-ний комплекс діагностичних процедур може застосовуватись у діяльності практич-них психо-логів; розроблені формуючі заходи та вказані умови їх застосування сприяти-муть оптимізації взаємодії в конфліктних ситуаціях; отримані резуль-тати досліджен-ня та матеріали можуть бути використані у практичній роботі при підготовці майбутніх психо-логів як основа навчального спецкурсу.

Обґрунтованість та достовірність наукових положень, висновків та реко-мен-да-цій забезпечена послідовною реалізацією теоретичних положень роботи при вирі-шен-ні завдань емпіричного дослідження, організацією дослідження у відповідності до поставленої мети та завдань, застосуванням адекватних їм методів дослідження, якісним та послідовним аналізом емпіричного матеріалу із застосуванням методів математичної статистики, впровадженням у практику підготовки майбутніх практичних психологів основних ідей дослідження.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження: основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені на VI Костюківських читаннях “Психологія у XXI столітті: перспективи роз-витку” (Київ, 2003), науково-практичній конференції “Творчий потенціал особис-тості: проблеми розвитку та реалізації” (Київ, 2005), Першому Всеукраїнському конгресі психо-логів (Київ, 2005), III Міжнародній науково-практичній конфе-ренції “Сучасні проблеми екологічної психології” “20 років після Чорнобиля” (Чернігів, 2006); Міжнародній науковій конференції “Проблеми становлення фахівця – психолога у процесі вузівського навчання” (Ніжин, 2006); засіданнях лабо-раторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України; звітних науко-вих конференціях викла-дачів Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (2003-2007).

Основні наукові положення дисертаційної роботи було використано у процесі викладання при проведенні лекційних, семінарських, лабораторних та факульта-тивних занять з конфліктології зі студентами Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя (довідка №04/557 від 12.04.2007), Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (довідка №120/3 від 09.04.2007), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка №118 від 12.04.2007).

Зміст і результати дослідження викладено у семи публікаціях, з них 4 – у фахових виданнях, включених до списку ВАК України.

Особистий внесок здобувача. У методичному комплексі, написаному у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає у розробці програми курсу та змісту лабораторних занять.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (264 найменування) та додатків. Загаль-ний обсяг роботи – 223 сторінки (обсяг основного тексту – 177 сторінок). Дисертація містить 13 таблиць та 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотези та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано дані про її апробацію.

У першому розділі дисертації “Особливості суб’єктивної інтерпретації конфлікт-них ситуацій” здійснено аналіз основних аспектів вивчення ситуацій у пси-хо-логії, проаналізовано сучасний стан пробле-ми дослідження ситуацій, розглянуто особли-вості конфліктної ситуації як виду соціальних ситуацій, охарактери-зо-ва-но роль інтерпретації у створенні суб’єктивного образу конфліктної ситуації, сформульо-вано та обґрунтовано власний погляд на проблему інтерпретації конфліктних ситуацій.

Аналіз психологічної літератури засвідчує існування різноманітних поглядів на поняття “ситуація”, яке в ро-бо-ті розглядається з позицій особистісно-ситуаційного підходу, що засто-совується у сучасній психологічній науці для пояснення детермінант пове-дін-ки лю-ди-ни, у тому числі в конфліктній ситуації. Ситуація тут розуміється як результат актив-ної взає-мо-дії особис-тос-ті та сере-довища, набуваючи значення спо-собу органі-за-ції суб’єк-том явищ зовнішнього світу (М.Аргайл, Л.Ф.Бурлачук, Ю.М.Ємельянов, Ф.Зна-нецький, О.Ю.Коржо-ва, С.В.Ковальов, Н.А.Логінова, Д.Магнуссон, Н.Б.Ми--хай-лова, В.В.Нур-ко-ва, У.Томас, А.В.Філіп-пов, Х.Хекхаузен, М.Шеріф та ін.). Роль суб’єк-та у виникненні ситуації при цьому особ-ли-во наго-ло-шуєть-ся. Однак слід зазна-чити, що особ-ли-вості особистісно-си-туацій-ної взаємодії, зокрема, особливості про-це-су суб’єк-тив-ної інтерпретації ситуацій особистістю, зали-шаються недостатньо вивченими.

У результаті теоретичного аналізу в нашій роботі встановлено ряд аспектів дослідження ситуацій. Зокрема: ситуація в контексті життє-во-го шляху особистості, рівні існування ситуації, вивчення події як одиниці життєво-го шляху, встановлення особливостей утворення ситуацій та їх меж, проблема класифікації ситуацій, вивчення окремих видів життєвих ситуацій (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, Т.М.Дрідзе, Н.А.Логінова, В.В.Нуркова, С.К.Нартова-Бочавер, Т.М.Титаренко, В.І.Ува-ро-ва, Н.В.Чепелєва та ін.).

Важливими моментами у дослідженнях ситуацій є розріз-нен-ня та-ких їх видів як об’єктивна і суб’єктивна ситуація та викорис-тан-ня в них поняття “визна-чен-ня ситуації”, яке відображає єдність об’єктив-них культурних елемен-тів сере-до-вища та суб’єк-тив-них установок і є передумовою вибору подальшої лінії пове-дінки людини в ситуації. Значимість суб’єктивних моментів у виникнен-ні ситуації та необхідність дослідження суб’єктивної представле-ності ситуації у свідо-мос-ті людини підкреслюється у роботах Л.Ф.Бурлачука, В.Н.Вороніна, Н.В.Гри-шиної, О.О.Зарецької, В.Н.Князева, Е.П.Крупнік, Д.Магнуссона, В.С.Мерліна, В.М.Мясіщева, Б.Ф.Ломова, У.Томаса та ін. Однією з умов виник-нен-ня суб’єктив-ної ситуації, встанов-лен-ня особливос-тей якої особливо важливе для прогно-зування та розумін-ня соціальної поведінки, є інтерпретація індивідом зовніш-ніх обста-вин.

З метою змістовної конкретизації поняття “конфліктна ситуація” в другому парагра-фі розділу було виділено основні характеристики конфлікт-ної ситуації, вка-за-но на відмінності між поняттями “конфлікт” та “об’єктивна конфлікт-на ситуація”, “конфлікто-генна ситуація”, які у літературі з конфлікто-логії розме-жо-вують-ся недостатньо чітко. Аналіз літератури дозволив встановити специфічні харак-те-рис-ти-ки конфлікт-ної ситуації як окремого виду соціаль-них ситуацій (А.Я.Анцупов, Н.В.Гри-шина, Т.А.ван Дейк, Г.В.Ложкін, М.І.Пірен, Н.І.Пов’якель, І.І.Русинка, В.П.Шей-нов, А.І.Шипілов та ін. ). Серед них: наявність суперечностей, супро-вод-жен-ня їх певним емоційним напруженням, поєднан-ня об’єктивних та суб’єктивних пара-метрів при визначенні напрям-ку їх розвитку, вибору способу дії та стратегії. Конфлікт-ні ситуації квалі-фікують як складні (важкі), проблемні, критичні ситуа-ції соціальної взаємодії.

У сучасних дослідженнях конфлікт-ну ситуацію розглядають не лише як етап в розвит-ку конфлікту чи його структурну одиницю, а й як фрагмент, епізод конфлік-ту в кожний певний момент часу, що відтворює структуру конфлікту, має всі його власти-вос-ті та в якому розрізняють об’єктивний зміст та суб’єктив-не значення (А.Я.Анцупов, Н.В.Гришина, Ф.М.Бород-кін, А.М.Гірник, Н.М.Коряк, Г.В.Ложкін, Е.А.Орлова, Н.І.Пов’якель, М.І.Пірен, І.І.Русинка, М.В.Цюрупа, А.І.Шипілов та ін.).

Остання частина розділу присвячена дослідженню ролі інтерпретації в створенні образу конфліктної ситуації. Хоча традиційно інтерпретацію пов’язу-ва-ли з текстами та емпіричними даними, вона може бути розглянута і як процеду-ра тлумачення механізмів поведінки (З. Фрейд), інтелектуальної діяль-нос-ті індивіда (Т.М.Дрідзе), оточуючої дійсності (К.А. Абульханова-Славська), мати зміст пізнавальної операції соціального пізнан-ня (Г.М.Андрєєва).

У цілому аналіз літератури дозволив встановити, що при загальному широкому вивченні даного питання роль інтер-пре-тації у виникнен-ні конфлік-тів недостатньо висвітлена. Інтерпретація розглядається більше у зв’язку із поняттями сприй-ман-ням та визначенням ситуації як конфліктної, проблемою адекват-ності відоб-ра-ження конфліктних ситуацій, пов’язується із побудовою обра-зу конфліктної си-туа-ції, інтерпретацією поведінки опонента та самоінтерпре-тацією (Н.В.Гришина, М.В.Кро-гіус, М.М.Лебедєва, Л.А.Петровська, І.І.Русінка та ін.). Важливим для на-шої роботи є дослідження факту недостатнього усвідомленням від-мін-ностей інтерпре-тацій однієї і тієї ж ситуації партнерами по спілкуванню (Л.Росс, Ч.Нісбетт) та загалом недостатньої відрефлексованості механізмів інтерпретації.

У ракурсі психологічної герменевтики інтерпретація конфліктної ситуації, що є важливим моментом у перетворенні особистого досвіду в особистісний, розглядається як така, що відбувається як “накидування” на ситуацію, як об’єкт розуміння, особис-тіс-ного смис-лу, який спрямовується інтерпретаційними рамка-ми (схемами): поведінковими, когнітивними, емоцій-ними та смисловими. У роботі показа-но, що схеми використовуються у конфліктній ситуації інтегровано, але перева-га надається одній чи кільком, що може бути одним із чинників, який впливає на виникнення та ефективність розв’язання конфліктних ситуацій.

Одним із способів дослідження осмислення особистого досвіду є аналіз на-ра-ти-ву, оскільки наративізація – один із основних меха-ніз-мів його розумін-ня та інтер-пре-тації. Наратив виражає суб’єктивну позицію автора, оцін-ку ним того, що ста-ло-ся, але водночас є культурно заданим. Наратив відображає рівень інтегрова-нос-ті подій до структури досвіду, а про-цес його породження сприяє усві-дом-лен-ню особис-тіс-тю власного досві-ду. Це теоретичне положення дозволило висунути при-пу-щення, що високий рівень інтегро-ва-нос-ті подій до структури особистого досвіду, що є озна-кою адаптив-нос-ті, висту-пає однією із умов пошуку оптимальної стратегії поведінки у конфліктній ситуації.

У другому розділі “Експериментальне вивчення особливостей суб’єктивної інтер-пре-тації особистістю конфліктних ситуацій” описано методи, процеду-ру та результати дослід-ження, спрямованого на вивчення особливостей інтерпретації конфлікт-них ситуа-цій. Дослідження здійснювалось у два етапи в наступних напрямках: встанов-ле-ння типових схем інтерпретації конфліктних ситуацій та дослідження зв’язку між такими показниками як особли-вості використання інтерпретаційних схем, стилі поведін-ки в конфлікт-ній ситуації, особливості міжособистісної взаємодії (на першо-му етапі). На другому етапі досліджен-ня було оцінено продуктивность схем з метою встанов-лен-ня їх ролі в продук-тив-ному завершен-ні конфліктних ситуацій, здійснено опис типових суб’єктивних моде-лей інтерпретації конфлікт-них ситуацій та оцінка їх продук-тив-ності, оцін-ка повноти наративної структу-ри описів конфліктних ситуацій, що дало можли-вість встановити рівень інтегро-ва-ності подій до структури особистого досвіду.

У дослідження було використано “Методику діагнос-тики міжособистісних став-лень Т.Лірі”, тест Томаса в адаптації Н.В. Гришиної та модифіковану нами ме-то-дику “Метод нара-ти-ву”, розроблену О.М.Назарук. Оцінка продуктивності розв’я-зан-ня конфлікт-них ситуацій здійснювалась на основі встановлених у результа-ті теоре-тич-но-го аналізу ознак продуктивного (конструктивного) та непро-дук-тив-ного (деструк-тив-ного) розв’язання конфліктних ситуацій та форм їх завершення. Оскіль-ки наративізація є основним шляхом розуміння та інтерпретації досвіду, то для вияв-лен-ня інтерпретаційних схем, які застосовувались досліджува-ни-ми при аналі-зі конфлікт-них ситуацій, нами було використано метод контент-аналізу описів конфлікт-них ситуацій (їх створення було ініційо-вано в процесі дослідження), що дало нам можливість дослідити особливості їх інтерпретації. Було визначено смис-ло-ві, ког-ні-тивні, поведінкові та емоційні категорії аналізу, що представляють відповідні схеми.

У дослідженні взяли участь 139 студентів четвертого та п’ятого курсів (майбутніх практичних психологів), які навчалися на соціально-гуманітарному факуль-теті Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Загалом досліджуваними було описано 219 конфліктних ситуацій. На першому етапі в досліджені взяли участь 27 студентів, що описали 101 конфліктну ситуацію. На другому етапі – 112 студентів, що описали 118 конфліктних ситуацій.

У відповідності із завданнями дослідження було проведено кореляційний та факторний аналіз отриманих даних.

Кореляційний аналіз (метод лінійної кореляції Пірсона) дозволив встано-ви-ти струк-туру взаємозв’язків між змінними та виді-лити три найбільші кореляційні плея-ди. Їх центрами, які пов’язані між собою як безпосередньо, так і через інші змінні, вияви-лись: поведінкова схема інтерпре-тації конфліктних ситуацій (центр найпо-туж-ні-шої кореляційної плеяди), пристосування як стиль вирішення конфлікт-них ситуа-цій та покірливо-сором’яз-ли-вий стиль міжособистісних стосунків. Було вста-нов-лено зна-чимі кореляції між самими схемами, що підтверджує припущення про одночас-не їх використання та про побудову суб’єктивних моделей ситуацій на основі поєднання схем.

З метою ідентифікації факторів, що явно не спостерігаються, та встановлення якісної характеристики схем, було застосовано факторний аналіз. Виділення факто-рів проводилось методом го-лов-них компонент з подальшим обертанням факторної структу-ри за критерієм варімакс. Застосовувався “полюсний” метод оцінки емпі-рич-них результатів.

У результаті обробки отриманих даних було встановлено, що конф-лікт-на си-туа-ція може бути описана за допомогою таких факторів: “Вдавана покір-ність”, ”Су-пер-ницт-во”, “Суперечли-вість”, “Агресивність”, “Пошук смис-лу пробле-ми” та “Компроміс”, які загалом пояс-нюють 78,9% загальної дисперсії змін-них. Перший, четвертий, п’ятий та шостий факто-ри вклю-чають поведінко-ву, емоційну, смислову та когні-тив-ну схеми.

Один полюс першого біполярного фактору “Вдавана покірність” (відсоток дисперсії 19,2%) включає поведінкову схему аналізу конфліктних ситуацій та змінні, що описують як конформні, так і неконформні тенденції у міжособис-тісних стосунках (покірно-сором’язливий, залежний, дружелюб-ний і, навпаки, недовір-ливо-скептичний стилі). Другий полюс фактору представлено стилем співробітництва. Такий розподіл параметрів дозволяє інтерпре-тувати зміст фактора як зовнішньо-поведінкові прояви, що є результа-том внутрішньої незгоди, незадоволен-ня, роздвоє-нос-ті у зв’язку з обра-ним стилем міжособистісних стосунків та способом урегулюван-ня конфлік-ту. Основу створеної моделі ситуації при цьому складає поведін-кова схема. Загалом цей фактор відображає загальне уявлення про конфлікт, як ситуацію в якій сторони переживають суперечливі почуття: неприязнь, злість, ненависть, які поєднуються з приглушеним доброзичливим почут-тям, що зумовлено досвідом попередніх стосунків та прагненням взаємопорозумін-ня і згоди, дихо-то-мію сприймання “свій-чужий” у конфлікті, що змушує бути пристрасним.

Другий біполярний фактор “Суперницт-во” пояснює 15,0% дисперсії змін-них. Для простоти інтерпретації знак факторних навантажень було зміне-но на проти-лежний. Один полюс фактора складають змінні, що пов’яза-ні із неконформ-ни-ми тенденціями у міжособистісній взаємодії (незалеж-но-домінуючий та недовір-ли-во-скеп-тичний стилі міжособистісних стосунків) та суперництво, як стратегія вирі-шен-ня конфліктних ситуацій. Другий – представлено стилями поведінки в конфлікт-них ситуаціях, що підкреслюють цінність міжособистісних зв’язків: жертвуван-ня влас-ними інтересами заради інтересів іншого (пристосування) та пошук взаємовигідного рішення (співробітництво). Фактор відображає буденне уявлення про конфлікт, як боротьбу, протиборство, дисгармонію у стосунках між людьми, особливості поведінки та ставлення до суперника в конфлікті.

Уніполярний третій фактор “Суперечливість” (13,2% дисперсії змінних) відображає суперечливість, біполярність, змішані почуття у конфлікті, оскільки одночасно включає конформні та неконформні тенденції міжособистісної поведінки (альтруїстичний, дружелюбний, авторитарний стилі міжособистісної взаємодії), що може відображати і особливості взаємодії з різними опонентами.

Четвертий фактор – “Агресивність” (11,0% загальної дисперсії) включає емоційну схему, агресивний та недовірливо-скептичний стилі міжособистісної взаємодії, що говорить про високу конфліктність осіб, що застосовують емоційну схему інтерпретації конфліктних ситуацій.

Біполярний п’ятий фактор “Пошук смислу проблеми” (10,3%) наванта-же-ний смисловою схемою та співробітництвом, як стилем поведінки в конфлікт-них ситуаціях (один полюс фактору) та уникненням (протилежний по-люс). Це свідчить про зв’язок смислових схем з пошуком балансу інтересів та визнанням цінності міжособистісних стосунків, відкритим обговоренням проб-лем, чому протиставлене її уникнення, яке можна розглядати як пасив-ну форму конфліктної парадигми та антитезу активної позиції у конфлікті.

Фактор шостий “Компроміс” (10,2% дисперсії) навантажений двома змінни-ми: компроміс, як стиль поведінки в конфліктній ситуації, та когнітивні схеми інтерпре-тації конфліктних ситуацій. Це дозволяє інтерпретувати вказані схеми, як пошук пояснен-ня ситуації на даний момент, етап у досягненні прийнятного способу ви-рі-шен-ня проблеми, що не вимагає глибокого проникнення в неї та обговорення прихованих потреб.

Аналіз частоти використання різних контент-одиниць в описах конфліктних ситуа-цій дозволив встановити, що найбільш вживаною є поведінко-ва схема (28,4% дослід-жу-ваних), але для побудови когнітивних корелятів ситуацій (суб’єктивної мо-де-лі ситуації), як правило, використо-вуються кілька схем. Типовими є поєднання пове-дінко-вої та емоційної (ПЕ) (17,8% досліджуваних), когні-тивної та смислової (КС) (14,4%), пове-дінкової та когнітивної (ПК) (10,2%), поведінкової та смис-ло-вої (ПС) (8,5%) схем. Лише поведінкова схема застосовується як одна (10,2%). На осно-ві поєднання схем індивіди будують суб’єктив-ні моделі конфлікт-них ситуацій, які якісно відрізняються між собою.

Аналіз змісту факторів дозволив передбачити високу ефективність засто-суван-ня когнітивних та смислових схем окремо і тим більше їх поєднання, що підтвер-ди-лось статистично: продук-тив-не розв’язання конфлікт-них ситуацій у 58,8% випад-ках пов’язане із їх викорис-тан-ням, що статистич-но перевищує частоту продуктив-ного завершення конфлікт-них ситуацій у загальній групі (*=2,23 при p?0,05). Непро-дук-тив-не розв’язан-ня конфліктних ситуацій пов’язане із застосуванням поєднань пове-дін-кової та емоцій-ної (81% досліджуваних), поведін-кової та когнітивної (72,7%), поведінко-вої та смислової (70%) схем. Як продуктивне, так і непродук-тив-не завершен-ня – результат застосування власне поведінкових схем (45,5% та 55,7% відповід-но). Частота непродуктивного завершення конфлікт-них ситуацій у цих гру-пах статистично не перевищує відповідну у загальній групі (*=1,48 (ПЕ); *=0,49 (ПК); *=0,28 (ПС); *=0,64 (П), що не перевищує кр=1,64 при p?0,05).

У дослідженні було здійснено якісне оцінювання емпіричних результатів, що дозволило створити суб’єктивні моделі ситуацій на основі типових поєднань схем та наративної структури описів ситуацій. Встановлено, що для типо-вої поведінково-емоційної моделі характерна, перш за все, схильність до полярних типів міжособис-тіс-ної взаємодії (одночасно максимально виражені авторитар-ний та дружелюб-ний) та переважний вибір уникнен-ня, компромісу, суперництва як стилів вирішення конфлікт-них ситуацій. Показовою є егоцентричність та протиставлен-ня позицій Я та Інший (з акцентом на власній позиції та позитив-нішою оцінкою себе), що зближує виділену модель з одним із перших у філогенезі образів конфлікту (М.В.Кишко, Є.Л.Доценко) та з озна-ка-ми конфлікту на рівні природного категоріального знання (Н.В. Гри-ши-на). Дана модель максимально, у порівнянні з іншими, відтворює засвоєні культурні зразки. Однак, більшість описів ситуацій, створених на осно-ві цієї моделі, завершуються непродуктивно через затухан-ня та уникнен-ня (66,8%) і остаточне вирішення ситуації відтягується на деякий час. Ство-ре-ні наративи належать до посереднього чи недосконалого видів. Вони вирізняють-ся з поміж інших низькою здатністю до формулювання висновку, що теж вказує на недостатню продуктивність даної моделі, незважаючи на її широке використання.

Особливу увагу приділено когнітивно-смисловій моделі. Її створення пов’яза-не із переважанням дружелюбного стилю міжособис-тіс-ної взаємо-дії, схиль-ністю до співро-бітництва та компромісу. Водночас проявляєть-ся й активність у міжособис-тіс-ній взаємодії (авторитарність), впевне-ність та настирливість при вирішен-ні проблем. Таке поєднання можна поясни-ти прагненням досягнення влас-них ці-лей у конфлікт-ній ситуації, але не за рахунок іншого, а ,навпаки, разом з ним, врахо-вую-чи його потреби. Вони орієнтують на активну участь у вирішенні конфлік-ту, врахуван-ня як власних інтересів, так і інтересів суперника. Ство-рена модель достатньо продук-тив-на, оскільки більшість описаних конфлікт-них ситуацій вирі-шують-ся, а створені наративи належить до групи доскона-лих (70,6%), що свідчить про високий рівень інтеграції досвіду та соціальну адаптивність. Спільним для всіх мо-де-лей виявився парадоксальний факт недостатнього усвідомлення позиції опонен-та у конфлікті, адже даний тип ситуацій вимагає підвищеної уваги саме до іншого учасника.

Особливості суб’єктивних моделей, які відображають ба-чен-ня конфліктних ситуацій, відтворюються в наративах, оскільки наративізація є універсальним механізмом актуалізації внутрішніх смислових структур. Загалом для отриманих наративів харак-тер-ним є чіткий та логічно вибудува-ний сюжет. У ньому опи-су-єть-ся активність суб’єкта, спрямована на пози-тив-не перетво-рення ситуації (49,2% описів) чи пристосування до неї (34,7%). Більшість описів мають заголо-вок (64%) та закін-чуються висновком, що має різний рівень чіткос-ті (66,9%). Емоційне тло описаної ситуації може бути як позитивним (42,4%), так і негативним (44,9%).

Оскільки доско-на-лість наративної струк-ту-ри вказує на високий рівень інтегро-ва-нос-ті подій у структуру особис-того досвіду та соціальну адаптивність, вказана досконалість є свідчен-ням можливості продуктив-ного завершення конф-лікт-них ситуацій. У процесі обробки даних було виділено три групи наративів: “доскона-лі”, “посеред-ні” та “недосконалі”. Подальший аналіз дозволив встановити, що серед групи “доскона-лих” наративів 45,2% описів конфліктних ситуацій завершено продук-тив-но, а серед гру-пи “недосконалих” – 83,9% непродуктивно. Виявлені відмінності за показником продуктив-ності завершення конфліктних ситуацій між групами наративів (“доско-налі” та “недосконалі”, “посеред-ні” та “недосконалі”) статистично досто-вір-ні (*=3,8 та *=3,4, р0,01). Поєднання емпіричних результатів, отриманих в різних видах дослід-ницьких процедур, дозволяє стверджувати, що високий рі-вень інтегра-ції особистого досвіду є додатковим показником здатності особистості до пошу-ку оптимальної стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях та їх продук-тив-ного завершення, а недоскона-лість наративу майже однознач-но свідчить про непро-дук-тив-не їх завершення. Він є узагальненим показником суб’єк-тивної інтерпретації конфліктних ситу-ацій як фактору породження конфліктів.

Найвищий рівень інтеграції подій в структуру особистого досвіду забезпечує поєд-нан-ня когнітивної та смисло-вої (КС) схем (70,6% “досконалих” нарати-вів). Засто-сування поєднан-ня поведінкової та смислової (ПС) схем дає як “досконалі” (50% описів), так і “посеред-ні” (40%) нарати-ви, поведінкової та емоційної (ПЕ) схем – “по-серед-ні” (52,4%), а власне поведінкової (П) та поєднання поведінкової і когні-тив-ної (ПК) схем – “недосконалі” та “посередні” (по 41,7% та 41,6% відповідно).

Отже, результати дослідження на цьому етапі засвідчили існування схем інтерпретації конфліктних ситуацій та дозволили встановити їх вплив на динаміку конфлікту: виникнення та характер розв’язання конфліктних ситуацій.

У третьому розділі “Розвиток здатності особистості до ефективного розв’язання конфліктних ситуацій” представлено результати формуючого експери-мен-таль-ного дослідження. Його мета полягала у встановлен-ні значення засвоєння наукових знань з курсу “Конфліктологія”, що відбувалося через спеціально організовані лабораторних заняття (незалежна змінна), на здатність ефективно вирішу-ва-ти конфлікти (залежна змінна). Для досягнення цієї мети виявилось необхідним також утворення окремої групи студентів, в котрій навчання відбувалось у формі активного соціально-психологічного впливу, спрямованого на розвиток здатності особис-тос-ті до усвідомлення власного процесу інтерпретації конфліктних ситуацій. Таким чином було створено дві експериментальні групи, одна з яких (n=26) засвоювала знання в процесі формуючого соціально-пси-хо-ло-гіч-но-го впливу, а друга (n=26) – в традиційній формі і виконувала в дослідженні функцію контрольної. Обидві групи були утворені з числа студентів, з якими проводилась діагностична части-на дослідження. Програма була розрахована на 18 годин роботи в групі. Заняття були побудовані у формі тренінгу. Оскільки представлена програма є части-ною курсу “Конфліктологія”, то передбачалось також досягнення парціальних цілей: 1) поглиблення та уточнення професійних знань студентів про конфлікт, конфлікт-ну ситуацію, структуру, динаміку, функції конфлікту; 2) формування конфлікто-логічної компетентності (професіоналізму в управлінні конфліктами), що передба-чає наявність знань про різні аспекти феномену конфлікту та оволодіння техно-логіями дії у ситуаціях складної міжособистісної взаємодії; 3) удосконалення професій-ної здатності до рефлексування та безоцінкового сприймання іншого; 4) акти-візація прагнення студентів до самоосвіти, самовдосконалення, розвиток інте-ре-су до суб’єктивного світу іншого; 5) спрямування потенціалу конфлікту в пози-тив-не русло та створення умов для виявлення та осмислення проблем, що може бути імпульсом для особистісного та професійного зростання.

Поставлена мета передбачала розв’язання наступних завдань: 1) актуалізувати уявлення студентів про конфлікт та струк-турувати досвід перебуван-ня в конфліктних ситуаціях; 2) розкрити роль суб’єктивної інтерпре-тації ситуації та відмінностей у суб’єктивних інтерпретаціях у виникнен-ні конфліктних ситуацій та сфор-му-вати уявлення про необхідність їх врахування для ефективного вирішен-ня конфліктів; 3) показати, що конфлікт – це сконструйована людиною істо-рія, в процесі створення якої працюють певні контексти (“рамки”), які примушують бачи-ти власну історію лише під певним кутом зору і не дають можливості побачити особис-тості мно-жинність смислів, яку має кожна з них; 4) навчи-ти знаходити інші смисли, деконструювати домінуючу істо-рію, через оволодін-ня вмінням займати рефлексивну позицію, за-сто-совуючи когнітивні і смис-ло-ві рамки для осмислення досвіду перебу-ван-ня в конфліктних ситуаціях; 5) вста-но-ви-ти, чи існує причинно-наслідковий зв’язок між умінням застосовувати смислові й когні-тивні схеми аналізу конфліктних ситуацій та продуктивним розв’язанням конфлікт-них ситуацій.

Заняття в другій експериментальній групі передбачали засвоєння наступних тем: “Аналіз конфлікту” “Управління емоціями”, “Впевнена поведінка в реалізації переговорної стратегії”.

Повторна діагностична процедура дозволила встановити, що формуючий експеримент призвів до ряду змін, які в узагальненому вигляді представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Застосування інтерпретаційних схем у діагностичній та експериментальних групах

Схема | Загальна діагностична група (%) | Після формуючого експерименту (%)

експерименталь-на група 1 | експерименталь-на група 2

Когнітивна | 25 | 26 | 18,8

Емоційна | 22,4 | 17 | 16,7

Поведінкова | 28,4 | 22,6 | 35,4

Смислова | 24,1 | 34 | 29,2

Порівняння результатів обох експериментальних груп з попередніми даними цих груп дозволило встановити наявність ряду змін. Зокрема, зростання та тенден-цію до зростання показників “Авторитарний”, “Агресивний”, “Суперництво”, “Присто-сування”, та зменшення показника “Емоційна схема” в обох експери-мен-таль-них групах, що можна вважати результатом впливу вивчен-ня курсу конфлікто-ло-гії – змінної, що діяла в обох групах; тенденцію до зменшення показника “Уникнен-ня” та тенденцію до зростання показників “Співробітництво” та ”Смислова схема” в першій експериментальній групі можна пояснити експери-мен-таль-ним впли-вом. Порівняння експериментальних даних з даними попереднього зрізу говорить про значне збільшення відмінностей між групами за показниками “Незалеж-ний” стиль міжособистісної взаємодії, “Когнітивна схема” та “Смислова схема”. Порівнян-ня частоти використання різних схем інтерпретації конфліктних ситуа-цій до та після впливу, дозволило встановити, що в першій експериментальній групі зріс відсо-ток використаних когнітивних та смислових схем та зменшився відсоток використаних емоційних та поведінкових.

Порівняння показників першої та другої експериментальної груп після впли-ву дозволило встановити достовір-ну відмінність між групами за показни-ка-ми “Когні-тивна схема” (U=230; р=0,047) та “Смислова схема” (U=189; р=0,009), за якими перша експериментальна група перевищує другу. Тенденцію до достовірної відмін-ності мали показники “Автори-тар-ний”, “Незалежний” стилі міжособистісної взаємодії, “Поведінкова схема” за якими друга експериментальна група перевищувала першу експе-ри-мен-таль-ну та за стилем “Уникнення” де перша експери-ментальна група переви-щу-вала дру-гу.

Загалом можна стверджувати, що після експерименту досліджувані першої експе-ри-ментальної групи стали впевненіші в собі, вони частіше використо-ву-ють стиль суперництва і менше стиль пристосування для вирішення конфліктних ситуацій, що поєднується із тенденцією до схильності використовувати стиль співробіт-ництва та меншим використанням стилю уникнення. Ураховуючи тенденцію до зростання показника за шкалою “Агресивний” в першій експери-мен-таль-ній групі, можна стверджувати, що досліджувані стали впевненіші, щиріші, наполегли-ві-ші в досягненні цілей. Підвищився ступінь відстоювання ними власних інтере-сів. Водночас, на відміну від другої експериментальної групи, тенденція до зростан-ня показників за шкалою “Співробітництво” та кількості смислових контент-одиниць свідчить про збільшення уваги й до інте-ре-сів суперника через глибоке проник-нен-ня в інтереси та бажання опонента. Крім того, досліджувані першої експери-ментальної групи більше, ніж другої, схильні обду-мувати ситуацію, використо-вуючи контент-одиниці продуктивних схем (когні-тивні та смислові), що вказує на зростання продуктивності вирішення конфліктних ситуацій.

Досліджувані другої експериментальної групи почали демонструвати більшу авторитарність, незалежність, тобто неконструктивні тенденції, що свідчить про впертість у відстоюванні власної точки зору, зростання незалежності думки, тенден-цію до лідерства та домінування. Вони мають тенденцію до зростання конфліктних проявів та схильність відстоювати власні інтереси в конфлікті, але водночас – більшу залежність, що проявляється у підвищеній чутливості до впливів середо-ви-ща, тенденції до вираженої залежності мотиваційної направленості від стосунків зі значимими іншими, а власної думки від думки оточуючих. Таке одночасне зростан-ня діаметрально протилежних показників свідчить про проблему незалежності-підкорення, яка виникає в ситуації, що примушує підкорятися всупереч внутріш-ньому протесту. Водночас спостерігається зменшення, у порівнянні з першою експериментальною групою, кількості когнітивних та смислових контент-одиниць.

Встановлені відмінності відобразились у поєднаннях схем. Досліджувані першої експериментальної групи значно менше використо-вували поєднання поведінкової та емоційної схем (3,8%), які до експери-менту використовувались найчастіше (23,3%). Натомість у цій групі значно збільшився відсоток використання поведінково-смислових (26,9%), когнітив-но-смислових (19,2%) та когнітивно-емоцій-но-смислових (11,5%) поєднань схем. У другій експериментальній групі після проведення експерименту переважали поведінково-смислові схеми (19,2%).

З метою уточнення ефектив-нос-ті формуючого впливу та перевірки встанов-ле-ного факту схильності до зростання упевненої поведінки при вирі-шенні конфліктних ситуацій, уважнішого ставлення до опонента, була розроб-лена та проведена анкета “Поведінка в конфліктній ситуації”.

Установлено, що досліджувані першої експериментальної групи більше орієн-то-вані на пошук різних варіантів вирішення конфліктних ситуа-цій (*=1,8; р?0,05), бажають зберегти й поліпшити стосунки (*=2,0; р?0,05) та допускають можли-вість помилок у власній поведінці(*=2,7; р?0,01), однак досліджувані дру-гої експери-ментальної групи наголошують на більшому відчутті керованості ситуацією (*=2,5; р?0,01).

Зміни, які відбулися в обох групах позначились на виборі форми завершення конфліктної ситуації та загалом на продуктивності їх завершення (таблиця 2).

Таблиця 2

Продуктивність завершення конфліктних ситуацій у діагностичній та експериментальних групах

Продук-тив-ність завершення ситуації | Загальна діагнос-тична група(%) | Після формуючого експерименту(%)

експеримен-таль-на група 1 | експерименталь-на група 2

Продуктивне завершення | 34,4 | 50,1 | 26,9

Непродуктивне завершення | 65,5 | 49,9 | 73,1

Після впливу пер-ша експериментальна група достовірно перевищує другу за показником продук-тив-нос-ті завершення конфліктів (*=1,7; р?0,05). Уваги заслуговує і те, що найужи-ва-нішою формою завершення конфліктів в першій експериментальній гру-пі є вирішення, що використовувалось 30,8% досліджуваних (до експерименту 10%).

Важливими є відмінності, встановлені між підгрупами, що продуктивно вирі-шили конфліктні ситуації в обох експериментальних групах. Виявлено, що дослід-жувані цієї підгрупи в першій експериментальній групі переважають аналогічну у другій за показниками “Суперництво” (U=21,5 р=0,054) та “Співробітництво” (U=19,5 р=0,034), що ще раз підтверджує більшу активність та збільшення уваги до задоволення як власних інтересів у конфлікті, так і увагу до інтересів суперника та прагнення владнати конфлікт з вигодою для обох.

Формуюче дослідження дало можливість