Курилишин Костянтин Михайлович

УДК 94:070(09)](477) “1939/1944”

Україномовна легальна періодика
часів нацистської окупації (1939 – 1944)

Спеціальність: 07.00.01 Історія України

Автореферат
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата історичних наук

Львів – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі новітньої історії Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор
Крупський Іван Васильович,
Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри радіомовлення і телебачення.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Кондратюк Костянтин Костянтинович,
Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри новітньої історії України;

кандидат історичних наук, доцент
Марущенко Олександр Володимирович,
Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, завідувач кафедри історіографії та джерелознавства.

Захист дисертації відбудеться “8” квітня 2008 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .222.01 в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.

Автореферат розіслано “5” березня 2008 р.

Вчений секретар
спеціалізований вченої ради
кандидат історичних наук Середа О.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Україномовна легальна періодика, що функціонувала в роки нацистської окупації (1939 – 1944), зберегла значну кількість інформації, вкрай важливої для дослідження громадсько-політичного життя цього періоду. Незважаючи на жорстку цензуру, загалом суворе обмеження суспільно-політичного процесу, ці видання були суттєвим джерелом інформації для мільйонів українців, які опинилися в епіцентрі війни. Редакційні колективи, що формувалися переважно з українських діячів культури, педагогічних працівників, духівництва, намагалися не лише висвітлити перебіг воєнних дій, а й повідомляти про основні місцеві події, пов’язані з життям цивільного населення окупованих нацистами українських земель, сприяти формуванню в нього національної свідомості на прикладах української історії, літератури, науки. Цей надзвичайно важливий пласт української культури донині не став об’єктом комплексних наукових досліджень.

Україномовна періодика була важливим чинником суспільно-політичного життя українців періоду нацистської окупації, і її дослідження необхідне для повноцінного аналізу українського соціуму того часу. Вивчення усього масиву легальної періодичної преси цього періоду, зокрема процесу її становлення, розвитку й функціонування, дає змогу заповнити важливі прогалини в історії України Другої світової війни.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною планової теми відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України “Суспільно-політичне і духовне життя в Україні у контексті взаємин з народами Центрально-Східної Європи (ХІХ – ХХ ст.)”.

Мета дисертаційної роботи — дослідження розвитку і функціонування україномовної легальної періодики як чинника суспільно-політичного життя на українських теренах у роки нацистської окупації.

Для досягнення мети автор поставив завдання:

– хронологічно реконструювати процес заснування і розвитку української легальної періодики досліджуваного періоду;

– визначити та порівняти специфіку функціонування української преси в Генеральній Губернії, Райхскомісаріаті України (включаючи прифронтову територію), на українських землях, окупованих німецькими союзниками – Румунією та Угорщиною;

– проаналізувати суспільно-політичну проблематику цих періодичних видань;

– висвітлити намагання українських журналістських кіл пом’якшити репресивні обмеження нацистського окупаційного режиму;

– показати вплив періодики на національно-політичне та духовне життя українського населення на окупованих територіях.

Об’єкт дослідження – суспільно-політичне та національно-культурне життя українців років нацистської окупації.

Предмет дослідження – процес створення і особливості розвитку україномовної легальної періодики як чинника українського громадського життя (1939 – 1944).

Хронологічні рамки охоплюють період 1939 – 1944 рр., тобто час, коли українські землі перебували під окупацією Німеччини та її союзників – Румунії і Угорщини.

Територіальні межі охоплюють ті адміністративно-політичні утворення або держави, у які ввійшли українські землі: Генеральна Губернія, куди 1 серпня 1941 р. була включена Гали-чина як п’ятий дистрикт; Райхскомісаріат України, що складався з шести “генералбецірків”; прифронтова територія, тобто решта Лівобережжя, що залишалася під військовою управою; Підкарпаття (тепер – Закарпаття), яке в 1939 р. було окуповане Угорщиною за дозволом Гітлера від 15 березня того ж року; Трансністрія, що як адміністративно-політична одиниця на південному заході України, створена 19 серпня 1941 р., перейшла під управління Румунії.

Методологічну основу роботи склали наукові принципи історизму, об’єктивності, комплексності та достовірності. У дослідженні застосовано такі методи: порівняльно-аналітичний, проблемно-тематичний, системно-типологічний, бібліографічно-описовий.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в українській історіографії досліджено україномовну легальну періодику як чинник суспільно-культурного життя часів нацистської окупації українських земель. Проаналізовано вплив ОУН на формування редакційної політики української легальної преси на початковому етапі війни; простежено посилення цензурних обме-жень з боку окупаційної адміністрації. У науковий обіг уведено 365 назв легальних періодичних видань, які виходили в досліджуваний період; здійснено цілісне вивчення структури, змісту, функціональної специфіки та проблемно-тематичних аспектів часописів, особ-ливостей формування інформаційно-публіцистичної політики редак-ційних колективів, типів видань за змістовим наповненням; охарак-теризовано вплив періодики на тогочасне суспільно-політичне життя українського населення; встановлено імена редакторів, видавців, авторів, розкрито їхні псевдоніми і криптоніми.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що опрацьований та узагальнений фактологічний матеріал, основні теоретичні положення й висновки можуть бути використані при викладанні спецкурсів з історії Другої світової війни, підготовці та написанні узагальнюючих праць з новітньої історії України, навчально-методичних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження виголошені у формі доповідей на восьмій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 24 – 26 жовтня 2003 р.), другій Міжнародній науково-практичній конференції “Джерело-знавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність” (Київ, 17 – 18 травня 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у двотомному історико-бібліографічному дослідженні “Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939 – 1944 рр.)” (Львів, 2007 р.), у трьох публікаціях у фахових наукових збірниках та трьох статтях в інших наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг основного тексту дисертації – 184 с. Загальний обсяг дисертації – 223 с. Список використаних джерел та літе-ратури складається з 583 позицій.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність, мету і завдання, об’єкт і предмет, хронологічні й територіальні межі дослідження, його наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі “Історіографія та джерела” проаналі-зовано стан дослідження проблеми і джерельну базу дисертації. В українській та зарубіжній історіографії немає спеціальних робіт, присвячених дослідженню україномовної легальної періодики часів нацистської окупації. В узагальнюючих працях з історії України, а також у монографіях В. Кентія, М. Короля, В. Косика, О. Лисенка, О. Марущенка, В. Трофимовича та ін., присвячених історії Другої світової війни, проблема становлення і розвитку україномовної легальної періодики згадана фрагментарно.

Вивчення легальної україномовної періодики під німецькою окупацією (1939 – 1944) розпочалося щойно в 90-х рр. ХХ ст. Сучасна історіографія дослідження легальних періодичних видань, що виходили на території Генеральної Губернії, представлена працями Н. Антонюк, Т. Борисенко, В. Верган, М. Галушко, Л. Головатої, О. Дзюбана, Р. Ковалюка, В. Лизанчука, О. Луцького, І. Монолатія, В. Офіцинського, Р. Офіцинського, М. Романюка, О. Стасюк. Ці автори, намагаючись заповнити “білі плями” історії України вказаного періоду, вивчали певні аспекти функціонування того чи іншого періодичного видання, здійснювали контент-аналіз, виокремлювали деяку історичну інформацію, що була предметом їхнього наукового зацікавлення.

Серед зарубіжних авторів галицьку періодику досліджували A. Цеслікова, яка, аналізуючи переважно польськомовні видання, приділила увагу “Українським щоденним вістям” та “Львівським вістям”, і Г. Грицюк, який подав низку відомостей про видання, їхні назви, редакторів, періодичність, роки виходу і тираж.

Найповнішу інформацію про закарпатську періодику зібрано в “Загальній библіографії Подкарпатя”, складеній М. Лелекачем та І. Гарайдою, а також у працях В. Габора, В. Дідик, М. Капраль, Р. Офіцинського, П. Чучки та ін. науковців, які вивчали певні аспекти її функціонування. Щодо Трансністрії, то навіть в Енцикло-педії Українознавства було подано інформацію про те, що на цих теренах україномовних видань не існувало. Однак виходило три часописи, які охарактеризували в своїх працях А. Жуковський та Л. Шанковський.

О. Андрющенко, О. Дзюбан, В. Мельниченко, М. Михайлюк, Б. Черняков, М. Чиркова визначають у своїх дослідженнях роль деяких тогочасних українських газет і журналів Райхскомісаріату України, побіжно характеризуючи їхню основну атрибуцію, проблемно-тематичні спрямування. Варто відзначити наукові здобутки Д. Титаренка, праці якого присвячені дослідженню легальної преси східної України вказаного періоду як важливого джерела з вивчення української історії.

Однак дотепер немає узагальнюючих праць, в яких би на матеріалах періодичних видань висвітлювалися національно-культурні процеси під час нацистської окупації на всіх українських землях.

Основний масив досліджуваної преси, що є вкрай важливим матеріалом для створення комплексного дослідження, зберігається у фондах відділу україніки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Сте-фаника НАН України (223 назви) і Науково-довідковій бібліотеці Центральних державних архівів України у м. Києві (264 назви). Крім цього, 114 назв становлять частину фондів газетного відділу Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАН України. Деякі числа 31 видання зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові. 25 видань є складовими збірки періодики наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Окрім цієї складової частини джерельної бази, було використано низку довідкових видань, зокрема бібліографічних списків періодики, а також архівних документів і мемуарів. Це, зокрема, бібліографічні праці Б. Гра-новського, І. Івлєва та А. Юдєнкова, І. Мальчевського, Є. Након-ечного та С. Семенової, П. Сагайдачного, І. Чайковського, Б. Чер-ня-кова, спогади учасників видавничого процесу Л. Бачинського, Б. Гошовського, І. Кедрина, Р. Крохмалюка, В. Кубійовича, А. Люб-ченка, К. Паньківського, М. Струтинської, У. Самчука, І. Чайковського, Ю. Шевельова та ін. Ще одну групу джерел становлять мемуари представників ОУН, серед яких назвемо Є. Алетіано-Попівського, Ф. Гайовича, І. Гриньоха, О. Дніпрової, О. Ждановича, Л. Шанковського.

Джерельна база дослідження дала змогу встановити за-гальну кількість видаваних в роки Другої світової війни україно-мовних часописів, визначити специфіку їх функціонування, вивчити змістове наповнення з виокремленням проблемно-тематичних пріоритетів, а також встановити імена тих осіб, які брали активну участь в творенні української журналістики.

У другому розділі “Особливості функціонування україно-мовної легальної періодики” проаналізовано умови виникнення і функціонування легальної преси, відтворено в хроно-логічній послідовності та проаналізовано процес становлення і розвитку пресових видань. Треба відзначити, що крім україно-мовної періодики на досліджуваних територіях виходили також видання польською, німецькою, румунською, татарською, угорсь-кою мовами.

Функціонування періодики в Генеральній Губернії відбува-лося за строго визначеною окупаційною владою регламентативною документацією. 20 березня 1940 р. генерал-губернатор підписав наказ, який зробив підконтрольною роботу у сфері культури, зокрема і преси. Українські творчі сили мали бути обов’язково зареєстровані в пропагандистському відділі, що не лише давав дозвіл на працю, а й строго визначав особливості того чи іншого виду діяльності. Після 1 грудня 1940 р. заборонялося працювати у сфері культури без дозволу губернатора дистрикту. За “Роз-порядком про видавання і продаж друкарських творів” (1942) необхідно було отримати дозвіл на видання і розповсюдження періодичної продукції. Контроль за змістом преси здійснював уповноважений шефа преси в галицькому дистрикті Г. Леман, який керувався принципом максимального контролю видань, що в результаті призвело до закриття багатьох повітових часописів. Обов’язковим джерелом інформації про політичні і військові події було німецьке державне інформаційне агентство “Телепрес”, “централя” якого знаходилась у Кракові. Монопольне право на торгівлю періодичними виданнями належало фірмі “Атлас”, центральний офіс якої знаходився у Варшаві, а представництва – у Кракові та Львові.

Незважаючи на незадовільні умови, редактори і журналісти зуміли запропонувати читацькій аудиторії не менше 113 багато-типних часописів (першим був тижневик “Холмські вісті”), різних за проблемно-тематичним наповненням, періодичністю, цільовим і читацьким призначенням, що виконували не тільки інформаційну функцію, а й намагалися організовувати й підтримувати читача в складних актуаліях тогодення. Редакції цих видань зуміли створити не лише потужне інформаційне джерело для українців, а й формувати зміст з огляду на інші запити й потреби читацтва. Саме тому й відбулося таке широке тематичне розгалуження преси: універсальна (49 видань, серед яких вирізняється за всеохопністю змісту часопис “Краківські вісті”), нормативна (12 видань, що представляли офіційну інформацію від німецьких урядових чинників та українських інституцій, зокрема створених представниками ОУН), економічна (6 назв, 3 з яких представляли загально-госпо-дарські справи, а інші 3 – конкретні галузі (пасічники, ремісники, залізничники), культурологічна (з 12 видань найкращими з огляду на вагомість публіцистики були “Наші дні”), релігійна (з 11 часо-писів, що орієнтувалися і на духівництво, і на пересічного читача, 7 стосувалися греко-католицької віри, а 4 – православної). Мало-чисельними за назвами, проте з уповні виконуваними завданнями, визначеними для саме такого типу видань, були часописи педагогічного, військового, таборового, медичного, спортивного, сатирично-гумористичного напряму. Специфічним інформаційним змістом вирізнялися часописи для студентів та молоді. Отже, внаслідок потреби окупантів мати періодичні видання з система-тичним оперативним матеріалом, урядовими розпорядженнями і повідомленнями, а також зусиль окупованих, спрямованих на підтримку українського загалу, було створено потужну систему періодики (особливо на початках Другої світової війни), основним завданням якої було не лише повідомляти, а й підтримувати читачів у досить складних і жорстких умовах воєнного лихоліття.

Особливості пресовидавничого процесу на території Райхскомісаріату України і у прифронтовій зоні визначалися розпорядженням від 20 листопада 1941 р., згідно з яким райхс-комісаром Кохом “заряджено” не лише дозволи на видання часописів, регламентовано інформацію, а й визначено “кари” за недотримання усіх пунктів приписів цієї постанови. Для спрощення процедури цензурування у Райхскомісаріаті видавалися спеціальні “Політичні повідомлення Відділу Пропаганди України”, матеріали яких призначалися для обов’язкового передруку місцевою пресою.

За роки війни тут побачило світ не менше 232 часописів, які не творили, на відміну від преси Генеральної Губернії, багату за змістовими ознаками і читацьким призначенням типологічну картину. Переважно це видання універсального змісту, які були доволі стримані національно за винятком лише декількох часописів. Дисертант віднайшов і проаналізував 208 видань універсального змісту, що повідомляли читача не лише про фронтову і міжнародну ситуацію, а й подавали широкодіапазонні новини з тієї місцевості, яку обслуговували інформаційно, а отже, формувалися однотипно. Серед них вирізнялися потужним змістом, в якому виразно арти-кулювалася національна проблематика, газета “Волинь” (Рівне), що творилася зусиллями таких відомих особистостей, як У. Сам-чук, А. Мисечко, І. Тиктор, київське “Українське слово”, в якому працювали І. Рогач, О. Теліга. Нормативний тип преси представ-лено трьома виданнями. Економічною домінантою вирізняються чотири видання. Культорологічну проблематику висвітлювало вісім часописів. Зміст семи газет було присвячено вихованню доросту. І лише по одному виданню належить до жіночих і фахових пресових друків. Історія функціонування цих часописів, незалежно від їхнього змістового комплексу, доволі складна, адже формувалися вони під прискіпливою увагою відділу пропаганди. Незважаючи, однак, на це, аналізована преса виконувала головну функцію – інформаційну, а її творці намагалися, наскільки це було можливо в умовах окупації, акцентувати українську проблематику.

На цих теренах виходили також нелегальні видання ОУН і УПА, радянського підпілля і партизанських формувань.

Україномовна періодика, яка виходила в Закарпатті і Трансністрії, окупованих Угорщиною і Румунією, розвивалася за відмінними від Генеральної Губернії і Райхскомісаріату сюжетами. Це пояснюється перш за все тим, що окупаційні владні структури вважали ці землі аж ніяк не українськими, будь-які прояви українськості жорстко каралися. Румунська влада проводила вигідну для себе політику асиміляції. Зазначимо, що офіційною мовою, крім румунської, стала російська, а тому і преса видава-лася переважно цими мовами. Лише в Трансністрії було зініційовано випуск трьох україномовних часописів інформаційного та інфор-маційно-літературного напряму (в Одесі виходила газета “Мир”, в Голті (тепер – м. Первомайськ) друкувалися “Прибугські вісті” і “Українські вісті”), безумовно, з тенденційною формою відбору і подання повідомлень для читачів. Натомість в двох інших губернаторствах не було започатковано жодної україномовної газети, оскільки румунські владні структури не визнавали українськість корінного населення Буковини і Бессарабії.

Під угорською окупацією читачі мали змогу користуватися інформаційними послугами 17 газет і журналів, три з яких було видавано в Будапешті, а чотирнадцять – в Ужгороді. Типологічна структура цієї преси виглядала так: офіціоз представлений однією назвою (“Подкарпатский вhстник”), шість часописів (“Недhля”, “Карпаторусскій голосъ” та ін.) – універсального змісту, по одному – економічного (“Подкарпатское дружество”, Будапешт), наукового (“Зоря”) і молодіжного (“Руська молодежь”) напряму. Культурологічними за змістом можемо вважати два часописи (“Литературно-наукова прилога къ “Карпатской недhлh” і “Литературна недhля Подкарпатского Общества Наукъ”), однак вони тяжіли більше до літературної тематики. Фахові видання представлені лише часописами для педагогів (“Народна школа” та ін.). Релігійна тематика була основою трьох часописів, які виходили в Ужгороді (“Благовhстник” й ін.).

Загалом, у період нацистської окупації українських земель світ побачило не менше 365 періодичних видань, які, незважаючи на вкрай несприятливі умови функціонування, строго регламен-товану інформаційно-публіцистичну політику, намагалися викону-вати важливі пресові завдання тогодення – інформувати та згур-товувати український соціум.

У третьому розділі “Проблематика періодичних ви-дань” проаналізовано зміст легальних україномовних періодичних видань років нацистської окупації. Їхнє тематико-проблематичне наповнення містить значну кількість історичної інформації. Періодика виконувала основні комунікативні функції, інформуючи аудиторію про перебіг воєнних дій німецької армії. Тенденційність подання таких повідомлень була очевидною, особливо в останні роки війни.

Однак за здійсненим аналізом досліджуваної преси можемо виокремити домінантні проблемно-тематичні блоки її змістового наповнення: а) нормативно-організаційна інформація, б) публіцис-тика, присвячена національній проблематиці, в) висвітлення під особливим поглядом радянського способу життя.

Офіційна влада використовувала пресові друки для норма-тивно-організаційного інформування населення стосовно смертної кари за порушення режиму військового часу, принципу колективної відповідальності, збору військового майна, реєстрації населення, прописки, працевлаштування, трудової повинності, умов праці та оплати за неї, цін на товари і послуги, базарної торгівлі, харчових карток, сільськогосподарських робіт, контингентів тощо. Вміщення усіх без винятку оголошень, розпоряджень, наказів, постанов окупаційних владних структур, що строго визначали всі складові життя населення окупованих земель, а недотримання яких у багатьох випадках загрожувало пересічній особі смертною карою, було наказово обов’язковим для усіх редакцій без винятку. Регулятивна офіційна документація оперативно публікувалася відразу після затвердження наказів. Домінантною особливістю вміщення цього блоку змістового комплексу було його розташу-вання на останній сторінці видання.

Національна проблематика займала одне з чільних місць на сторінках української періодики в період Другої світової війни. Формування державницьких доктрин, тлумачення ідеології українського націоналізму, популяризація гетьманства, полеміка навколо цієї ідеї, згуртування українців – провідні теми власне початкового етапу функціонування досліджуваної преси. Активі-зація діяльності ОУН визначила ще один напрям у тематичному комплексі періодичних видань, публіцистичним предметом яких була ідея об’єднання українців для відновлення національної дер-жави. Популяризація державницьких гасел була тематичною складовою часописів, які виходили не лише в Генеральній Губернії, а й в Райхскомісаріаті України. Аудиторії пояснювалися також і основні завдання, що потребували нагального вирішення українсь-кою владою. Інформаційний блок публікацій містив повідомлення про народні збори, що відбувалися в Галичині з нагоди відновлення Української держави. Невизнання окупантом відновлення українсь-кої державності від 30 червня 1941 р. у Львові, репресії проти членів ОУН і їх поступовий перехід у підпілля, монополізація видавничого процесу і жорстка цензура змісту призвели до зникнення з шпальт газет незалежницьких прагнень. Саме внаслідок репресивних дій окупаційних керівних структур та введення жорсткого контролю редакції українських часописів змушені були переформатувати суть цієї тематики. Незважаючи на всі цензурні обмеження, виник змістовий блок, основою якого була авторська акцентація (здебільшого М. Голубця, Г. Костюка, В. Кубійовича, А. Любченка, П. Олійника, І. Рогача, П. Сагайдачного, О. Теліги), на необхідності збереження національно-культурних цінностей.

Матеріали, в яких висвітлювалася антирадянська тематика, були спрямовані головно на заперечення методів, стилю і способу формування світогляду радянської людини, її суспільно-політичного зашорення. Такі публікації прихильно сприймалися владними структурами, тому без перешкод потрапляли на сторінки преси, а отже, читачі мали змогу дізнатися про численні винищення енкаведистами 1939 – 1941 рр. українців у в’язницях Бережан, Дрогобича, Золочева, Івано-Франківська, Львова, Самбора, Стрия, Чорткова та інших міст Галичини, про надто складні умови життя звичайного радянського громадянина, про іншу вкрай невтішну специфіку радянського способу життя. Особливого розголосу набув процес виявлення масових поховань поблизу Вінниці, де з 24 травня по 10 жовтня 1943 р. було перепоховано останки 9439 людей. Інформаційно-публіцистичний блок складався зі свідчень очевидців репресивних дій радянської влади щодо українського населення, із матеріалів про висвітлення голодомору 1932 – 1933 рр., описів результатів діянь радянської виконавчої і судової систем, відтворення фактів нищення української культури.

У висновках викладено результати дослідження, обґрунтовано положення, які виносяться на захист:

1. Важливою складовою громадсько-політичного життя українців була україномовна легальна преса, яка виходила у роки Другої світової війни в адміністративних утвореннях німецької окупаційної влади на українських землях і частині сусідніх з ними територій, а саме – в Генеральній Губернії, Райхскомісаріаті України, Трансністрії і Закарпатті. Лише у Генеральній Губернії побачило світ 113 різнотипних періодичних видань. Українське населення Райхскомісаріату України (включаючи прифронтову територію) пропагандистськи й інформаційно обслуговувало 232 часописи. До диспозиції українського читача в Трансністрії було 3 газети, у Закарпатті – 17 періодичних видань.

2. Специфіка функціонування україномовної легальної преси в Генеральній Губернії, Райхскомісаріаті України, Трансністрії, Закарпатті пов’язана з відмінністю не лише в історичному розвитку українських земель, а й з планами окупаційної влади. У Генеральній Губернії пресовидавнича діяльність обмежувалася вересневою 1940 р. постановою губернатора, за якою визначалися умови видання та інші формальні умови функціонування часописів, вимоги до їхнього інформаційно-публіцистичного забезпечення і, головно, безапеляційне дотримання визначених цензурою правил змістового наповнення. Така ж регламентація функціонування періодичних видань існувала в Райхскомісаріаті України: від 20 листопада 1941 р. на цій території “заряджено” райскомісаром Кохом не лише дозволи на видання часописів, регламентовано інформацію, а й визначено “кари” за недотримання усіх пунктів приписів цієї постанови. Для постійного контролю за газетами у Райхс-комісаріаті видавалися спеціальні “Політичні повідомлення Відділу Пропаганди України”, що виходили тричі на тиждень. Матеріали, вміщувані у них, призначалися для передруку в місцевій пресі. Набагато складнішим був розвиток періодичних видань у Транс-ністрії і в Закарпатті, контрольованих румунським і угорським урядами.

Функціонування преси в цих адміністративних утвореннях і державах регламентувалося законами і постановами, які зводилися до основного постулату – абсолютний контроль. Однією з характерних особливостей пресової політики окупаційних владних структур була зміна назв періодичних видань, у логотипах яких містилися не лише національні ознаки, а й зовсім нейтральна лексика, яка, однак, з огляду на історичний шлях українського народу сприймалася винятково як вияв його державницьких сподівань (“Відродження”, “Українське слово”, “Українське життя” тощо). Такі видання перейменовувалися, при цьому в логотипах все частіше використовувалися топоніми.

3. Україномовна легальна періодика за змістом і характером видання поділялася на:

– Універсальну (266 часописів), що орієнтувалася на масового читача: “Волинь” (Рівне), “Краківські вісті” (Краків), “Львівські вісті” (Львів), “Нова Україна” (Харків), “Українське Полісся” (Чернігів), “Українське слово” (Київ), “Український Донбас” (Горлівка) та ін. Частину з них на початку війни контролю-вали представники ОУН.

– Офіційну (16 видань), яка розповсюджувалася на всіх окупованих землях, містила нормативну, законодавчу, розпоряд-жувальну документацію: “Відомості Київської міської управи”, “Вісник розпоряджень для Генеральної Губернії” (Краків), “Інформаційна служба для Краєвого правління в Генеральній окрузі Волині й Поділля” (Рівне) та ін.

– Фахову (11 видань), розраховану переважно на працівників сільського господарства і кооператорів: “Бюлетень Вукоспілки” (Київ), “Вістник для справ господарства і кооперації” (Сянок), “Господарсько-кооперативний часопис” (Львів), “Залізничник” (Краків), “Подкарпатское дружество” (Будапешт), “Сільський господар” (Львів), “Український пасічник” (Львів), “Український ремісник” (Краків), “Український хлібороб” (Рівне, Київ) та ін.

– Культурологічну та наукову (23 часописи): “Літаври” (Київ), “Література і мистецтво” (Київ), “Ілюстровані вісті” (Краків), “Наші дні” (Львів) та ін.

– Релігійно-церковну (14 видань), що представляла інтереси православної або греко-католицької церков: “Богословія” (Львів), “Вісті Апостольської адміністрації Лемківщини” (Сянок), “Вістник Станиславівської дієцезії”, “Воскресення” (Краків), “Добрый пастырь” (Ужгород), “Душпастырь” (Ужгород), “Львівські архі-епархіальні відомості”, “Місіонар” (Жовква), “Українська право-славна церква” (Холм) та ін. Особливістю виходу цього сегменту преси було те, що видавався він тільки в Генеральній Губернії та в Закарпатті, в інших частинах України періодичні видання релігійно-церковного типу не виходили. Це пояснюється попереднім радянським періодом функціонування преси на східноукраїнських теренах.

– Часописи для дітей і молоді: “Дорога” (Краків, Львів), “Листок школяра” (Славута), “Малі друзі” (Краків, Львів), “Орленя” (Рівне), “Руська молодежь” (Ужгород), “Українська дитина” (Костопіль), “Школяр” (Васильків), “Школяр” (Остер), “Школярик” (Дубно) та ще 3 періодичні видання.

– Студентські часописи, а саме “Бюлетень Громади україн-ських студентів політехніки “Основа”, “Бюлетень медичної гро-мади”, “Вісник проводу ОПУС-у”, “Студентський прапор”, виходили тільки в Генеральній Губернії, зокрема у Львові.

– Педагогічну, за посередництвом якої учителів інформува-лося про те, що і як потрібно викладати в умовах “нового порядку”: “Вhстникъ народныхъ учителевъ” (Будапешт), “Народна школа” (Ужгород), “Наука і навчання” (Краків, Варшава), “Педагогічний інформаційний бюлетень” (Харків, Полтава), “Українська школа” (Коломия), “Українська школа” (Краків).

– Військову: “До зброї!” (Станіслав), “До перемоги” (Львів), “За волю і права” (б. м.), “Ми йдемо в бій” (Львів), “Наша сила” (б. м.), “Український доброволець” (б. м.).

– Таборову: “Таборові відгуки” (Краків).

– Жіночу: “Українка” (Костопіль).

– Спортивну: “Краєва ланка копаного м’яча” (Краків).

– Медичну: “Здоров’я і життя” (Краків), “Лікарська справа” (Краків).

– Сатирично-гумористичну: “Зиз” (Станіслав), “Шершень” (б. м.).

4. Основними домінантами тематико-проблематичного наповнення публікацій були:

1) обов’язкова офіційна інформація, що містила організаційні, нормативні, регулятивні матеріали нацистської влади щодо усіх складових життя населення окупованих земель;

2) українська державницька проблематика початкового етапу війни. Після репресій лідерів національного руху редакції часописів вміщували лише матеріали історико-етнографічного, мистецько-літературознавчого характеру;

3) критика політики радянізації, яка ґрунтувалася на матеріалах свідчень очевидців репресивних дій тоталітарної влади щодо українського населення, висвітленні голодомору 1932 – 1933 рр., описі функціонування радянської виконавчої і судової систем, відтворенні фактів нищення української культури.

5. Вся інша тематика, а редакційні колективи намагалися надати їй виразно чи, якщо це було зовсім неможливо, завуальовано національного спрямування, проходила ретельну цензуру. Незважаючи на це, інформаційний масив багатьох видань містив уміло подані факти про прояви суспільного життя українців під нацистською окупацією: читачі мали змогу дізнатися про поши-рення впливу ОУН на схід на початку війни, ставлення влади до населення, що чітко поділялося в наказах на німецьке, ненімецьке і євреїв, структуру і роботу органів влади, полонених, примусовий (хоча декларувався тільки добровільний) вивіз українців на роботу до Німеччини, допомогові акції.

6. Будь-які відхилення від визначеного окупаційною владою змістового наповнення ставали причиною репресій проти праців-ників преси. Однак, незважаючи на тотальну цензуру, на звину-вачення представниками ОУН(б) журналістів у співпраці з ворогом, саме ця преса на той час була одним із найважливіших джерел інформації, хоча в багатьох випадках спотвореної на користь окупаційної влади, для мільйонів українців. Вона стала цінною підтримкою їх сподівань на вирішення у майбутньому українського питання через публікацію матеріалів про важливі історичні події, визначних історичних діячів, смислом життя яких була праця в ім’я національного майбуття.

Основні положення і висновки дисертації
викладено в таких наукових публікаціях автора

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

АНОТАЦІЯ

Курилишин К. Україномовна легальна періодика часів нацистської окупації (1939 – 1944). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України –Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України. – Львів, 2008.

У дисертації здійснено комплексне дослідження україно-мовної легальної періодики часів Другої світової війни. Визначено загальну кількість видань, що становить не менше 365 назв, їхню періодичність, вказано дату зміни назви, встановлено редакторів, редакції та видавництва. Здійснено типологічний поділ періодичних видань. Вивчено специфічні особливості функціо-нування досліджу-ваної періодики на територіях тих адміністративно-політичних утворень, у склад яких увійшли українські землі: Генеральна Губернія, Райхскомісаріат України (включаючи прифронтову територію), Трансністрія, як складова Румунії, Закарпаття, окупо-ване Угорщиною.

Визначено комунікативні функції та проблемно-тематичні домінанти змістового комплексу преси, а саме – інформування про законодавчі акти, що регламентували життя українців в реаліях нацистської окупації, поширення державницьких настроїв на початковому етапі війни, критика радянської політичної системи. Обґрунтовано необхідність використання результатів дослідження під час характеристики різноманітних аспектів українського життя під нацистською окупацією в період Другої світової війни.

Ключові слова: україномовна легальна періодика, нацист-ська окупація, Генеральна Губернія, Райхскомісаріат України, Трансністрія, Закарпаття.

ANNOTATION

Kostiantyn Kurylyshyn. Ukrainian Legal Press under the Nazi Occupation (1939 – 1944). – Manuscript.

A thesis for the academic degree of the Candidate of Sciences in History, specialization 07.00.01 – History of Ukraine – Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine. – Lviv, 2008.

The thesis provides a complex analysis of the Ukrainian legal press under the Nazi occupation during the Second World War. The author finds out number of periodicals, identifies their editors, editorial boards and publishing houses, counts frequency of publications, and dates the changes of periodicals’ titles. The periodicals are analyzed according to typological criteria. The author compares specific conditions of the functioning of Ukrainian periodicals in the General Government, Reichskommissariat Ukraine, Transnistria (occupied by Roumania) and Transcarpathian Ukraine (occupied by Hungary). Thematically Ukrainian press under the Nazi rule consisted mainly of the information about the legal acts that restricted the life of Ukrainians under the occupational regime, articles on the Ukrainian culture and history promoting national identity of the readers, and the criticism of the Soviet political system and ideology.

Key words: Ukrainian legal press, Nazi occupation, General Government, Reichskommissariat Ukraine, Transnistria, Transcarpathian Ukraine.

АННОТАЦИЯ

Курилишин К. Украиноязычная периодика времен нацистской оккупации (1939 – 1944). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины – Институт украиноведения им. И. Крипякевича НАН Украины, Институт народоведения НАН Украины. – Львов, 2008.

В диссертации комплексно исследовано украиноязычные периодические издания времен Второй мировой войны, что развивались и функционировали на территориях административно-политических образований, в состав которых были включены в то время украинские земли: Генеральная Губерния, Райхскомиссариат Украины и прифронтовая территория, Транснистрия и Закарпатье, где сложились довольно специфические общественно-политичес-кие, социально-экономические, культурно-правовые условия для существования периодики коренного населения. В работе изучены украиноязычные периодические издания 1939 – 1944 гг., опреде-лены основные этапы их развития и характерные особенности функционирования, специфика проблемно-тематических аспектов.

Доказано, что на протяжении исследуемого периода на оккупированных немцами землях издавалось не менее 365 украиноязычных газет и журналов, которые сыграли важную роль в сохранении и развитии национальных чувств украинцев.

Изучение и анализ содержания этой периодики, которая функционировала во времена Второй мировой войны, дают возможность утверждать, что проблемно-тематическое напол-нение содержит большое количество исторической информации. Преса выполняла основные коммуникативные функции, инфор-мируя аудиторию прежде всего о ходе военных действий с позиций оккупантов. Тенденционность таких публикаций была очевидной, особенно в последние годы войны.

В работе определено эффективность влияния исследуемой прессы на сознание и самосознание читателей, умение форми-ровать общественное мнение, консолидировать и организовывать аудиторию.

Результаты исследования проблемы имеют научное зна-чение, поскольку дают возможность воссоздать целостную кар-тину функционирования украиноязычной периодики в условиях нацистской оккупации, оценить её место в контексте обще-украинской истории.

Ключевые слова: украиноязычная легальная периодика, нацистская оккупация, Генеральная Губерния, Райхскомиссариат Украины, Транснистрия, Закарпатье.