ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Кілінська Клавдія Йосифівна
УДК 502.15 (477.8)[502.15+502.171]
Еколого-прогнозна оцінка
природно-господарської різноманітності
Карпато-Подільського Регіону України
11.00.11 – Конструктивна географія
і раціональне використання природних ресурсів
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора географічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі фізичної географії та раціонального природокористування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Науковий консультант | доктор географічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України
Шищенко Петро Григорович,
Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, професор кафедри географії України
Офіційні опоненти | доктор географічних наук, професор
Денисик Григорій Іванович,
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,
завідувач кафедри фізичної географії
доктор географічних наук, професор
Ковальчук Іван Платонович,
Національний аграрний університет,
завідувач кафедри геодезії та картографії
доктор географічних наук, професор
Мельник Анатолій Васильович,
Львівський національний університет імені
Івана Франка,
завідувач кафедри фізичної географії
Захист відбудеться “21” квітня_ 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, МСП – 03680, просп. акад. Глушкова, 2, географічний факультет, ауд. 312.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий “21” березня__2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор географічних наук, професор С.І. Іщук
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Сучасне природокористування є основною причи-ною природної та господарської видозмін навколишнього природного се-редо-вища (НПС), яке в останні роки набуває особливого ста-тусу глобально зміненого (“global change”) – геоекологічного. Як наслідок розширюється і поглиблюється "світове" розуміння охорони при-роди, виникає необхідність інтегрованого дослідження природно-господарських, екологічних і соціаль-них явищ та процесів. Це завдання офіційно озвучується в 1992 році на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро – “Порядок денний ХХ1 століття”. Word Summit у Йоганнесбурзі (2002 рік) і є яскравим доказом акцентуації питань на урівноваження „здоров’я” НПС – середовища, близького до при-родного та раціонально зміненого господарськими процесами.
В останні роки природокористування перетворюється в інтегральну між-дис-циплінарну науку, яка займається комплексним вивченням, освоєнням, використанням (конструктивна географія), відновленням, поліпшенням (меліоративна географія), охороною природи (созологія), прогнозним моде-лю-ванням (статистика, математика) природних і господарських процесів, з метою розвитку продуктивних сил та забезпечення сприятливих умов жит-тєдіяльності.
Питання природно-господарських процесів висвітлюються в працях українських вчених М.В. Багрова, В.А. Барановського, І.О. Горленко, М.Д. Гродзинського, В.М. Гуцуляка, Г.І. Денисика, О.Ю. Дмитрука, А.І. До-ценка, І.П. Ковальчука, О.О. Любіцевої О.М. Маринича, Г.П. Міллера, В.П. Руденка, Л.Г. Руденка, В.М. Пащенка, В.М. Петліна, В.М. Самойленка, А.В. Степаненка, О.І. Шаблія, В.О. Шевченка, П.Г. Шищенка, ро-сійських вчених – Н.І. Ахтирцевої, Є.П Бессоліцина, Л.П. Богданова, Ю.О. Вєдєніна, І.П. Герасимова, В.М. Гохмана, А.В. Дончевої, К.М. Дья-конова, Т.В. Звон-кової, К.В. Зворикіна, Л.К. Казакова, Ю.М. Кураж-ковського, А.М. Ласточ-кіна, Ф.А. Максютова, Ф.М. Мількова, Л.І. Мухіної, І.І. Нєвяжського, В.Б. Позднєєва, В.С. Преображенского, М.Ф. Рей-мерса, О.Ю. Ретеюма, О.Г. Рогожина, Т.Г. Рунової, Ю.Г. Саушкіна, В.Б. Со-чави, зарубіжних вчених – Г. Байрона, Р. Готланда, Г. Мірдаль, Д. Па-тона, Є. Турчинського, та ін. У більшості випадків сучасний аналіз природно-господарського впливу базується на засадах екологічно урівноваженого функціонування взаємо-пов‘язаних і взаємно обумовлюючих складових – природних умов та їх гос-подарського використання. Основною підсилюючою ланкою виступає еко-ло-гічна та прогнозна оцінка природно-господарської різноманітності (ПГР).
Територія Карпато-Подільського регіону (КПР) України, в плані господарського використання, характеризується багатофункціональним природокористуванням. В межах Подільської височинної області пере-важає сільськогосподарсько-водно-лісове природокористування. На те-риторії Українських Карпат сформувалася водно-лісо-сільськогосподар-ська діяльність людини. Тривалий процес господарювання впли-ває не тільки на стан НПС, але й на зайнятість та здоров‘я людини. Інтен-сифі-кація нових видів природокористування, до прикладу, рек-реа-ційного, підсилює актуальність дослідження господарської діяль-ності її влас-тивостей (ознак) і перспективного розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційне дослідження пов’язане з основними напрямками науково-дослідної роботи кафедри географії України, картографії та геоін-форматики і кафедри соціальної географії та рекреаційного природо-користування географічного факультету Чернівецького національного уні-вер-ситету імені Юрія Федь-ковича, зокрема з темами: „Краєзнавче дослідження географії Карпато-Подільського регіону України” (1996–2000 рр.), № державної реєстрації – 0199U001880 (автором роз-роблено концепцію регіонального природо-користування); „Географо-крає-знавчі дослідження України” (2001–2005 рр.), № державної реєстрації – 0102U006610 (автором розроблена методика еколого-прог-нозної оцінки НПС); „Структурні зміни госпо-дар-ського комп-лексу Карпато-Подільського регіону України в сучасних умовах” (2006–2010 рр.), № державної реєстрації – 0106U003613 (авто-ром апробовані принципи моносистемної організації та природно-госпо-дарської різноманітності); „Еколого-прогнозна оцінка природно-гос-по-дарської різноманітності Карпатського регіону” (2006–2011 рр.), № дер-жавної реєстрації 107U003694 (автором розроблені підходи до ви-явлення природно-господарської різноманітності) .
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних і методичних підходів до аналізу природно-господарської різноманітності та еколого-прогнозної оцін-ки Карпато-Подільського регіону.
Для досягнення окресленої мети вирішувалися наступні завдання:
ь поглиблення теоретико-методологічних засад еколого-прогнозної оцін-ки природно-господарської різноманітності шляхом виявлення а) мето-дологічних підходів до оцінки стану НПС, б) оцінки як по-казника сучас-ного стану природно-господарської різноманітності; ви-значення важли-вості просторового аналізу природно-господарської різноманіт-нос-ті; окреслення основних підходів до вивчення екологіч-ного стану території;
ь виявлення сутності прогнозу, як методу дослідження природно-гос-подарської різноманітності;
ь узасадження погляду про регіональність природно-господарської різ-но-манітності та проведення її ретроспективної характеристики – основи до прогнозування господарських процесів;
ь виявлення геокомпонентних властивостей КПР та природно-госпо-дар-ської різноманітності;
ь проведення еколого-географічного аналізу сучасного природокорис-тування КПР;
ь створення перспективної моделі природно-господарської різноманіт-ності КПР в контексті державних та регіональних інтересів.
Об’єкт дослідження – територія Карпато-Подільського регіону України.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні та методичні вимі-ри екологічного стану природно-господарської різноманітності.
Методи дослідження. В дисертаційній роботі використані групи а) загальнонаукових (ретроспективний, системний, структурний), б) дис-цип-лінар-них (аналіз літературних джерел, природних аналогій, карто-графіч-ний, статис-тичний, польових фізико-географічних дослід-жень), в) міждис-цип-лінарних (моделювання, математичного картографу-вання, головних компо-нентів, авто-прогноз) методів. Використовувалися рейтингові оцінки (індекс-на, бальна, експертна). За основний оператор дій обрані комп’ютерні програ-ми MATHEMATICA (для розрахунків власних векторів дослідження), STATISTICA (для складання прогнозних моделей), Microsoft Excel (для розрахунків окремих властивостей геокомпонентної структури), MAТCAD (для обчислення власних значень методу головних компо-нентів). Інформа-ційною базою дисертаційної ро-боти слугують матеріали Держав-ного коміте-ту статистики України, що-річників „Довкілля України”, фондові джерела Державного архіву Украї-ни, нормативно-правові документи, а також експе-диційні дослідження автора, здійснені на протязі 1995–2005 років.
Наукова новизна одержаних результатів.
Одержано вперше:
ь визначено предметну сутність еколого-прогнозної оцінки природно-господарської різноманітності (ПГР), сформований апарат дослід-ження, запропонована математична модель екологічного стану території; роз-крито зміст і сутність просторового аналізу, як основного методо-логіч-ного підходу до вивчення природно-господарських процесів КПР.
ь апробовано метод автопрогнозу для вирішення питань дуаліс-тичного спрямування, власне аналізу зміни компонентної структури та гос-по-дарської діяльності як предтечі виникнення та формування природно-господарських ландшафтів;
ь представлено погляд на регіональні особливості геокомпонентної та господарської ПГР, проведено її ретроспективну характеристику;
ь виявлено просторово-компонентні властивості території КПР;
ь проведено еколого-географічний аналіз сучасного природокористу-вання КПР;
ь на основі аналізу процесів природокористування створено перспектив-ну модель ПГР КПР в контексті державних та регіональних інтересів.
Удосконалено:
w метод оцінки екологічного стану за допомогою коефіцієнтів, що ви-світлюють природно-господарську різноманітність;
w сутність просторового аналізу ПГР КПР;
w погляд на ретроспекцію господарського використання на засадах виявлення промислового сільсько-, лісо-, водногосподарського, посе-ленського, рекреаційного, природоохоронного природокористування;
w аналіз природної складової ПГР КПР з позиції її формування гос-подарської діяльності людини;
w погляд на ПГР, як інтегровану субстанцію, що сформована проце-сами господарювання;
w прогнозування екологічного стану за допомогою використання ме-тоду головних компонентів і окремого методу прогнозування – авто-прогнозу.
Отримало подальший розвиток:
Ш запропоновано методику визначення екологічного стану на основі аналізу основних об'єктів господарської діяльності, що сприятиме по-глибленню методичної бази аналогічних досліджень у майбутньому;
Ш використання методу автопрогнозу сприятиме подальшій апробації його в дослідженнях конструктивного характеру, особливо при визна-ченні змінності господарських пріоритетів регіону.
Практичне значення одержаних результатів. Результати, одержані в ході дисертаційного дослідження, можуть бути викорис-тані при роз-робці концепції регіональної політики України, розробці регіональних природо-охоронних, атракційно-інвестиційних програм роз-витку, в облас-них комітетах з охорони природи та екобезпеки, як перспективний план дій, що націлений на збереження при-родно-господарської різно-маніт-ності регіону.
Теоретико-методологічні результати досліджень впроваджено в навчаль-ний процес підготовки фахівців на географічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича при викладанні курсів „Географія Карпато-Подільського регіону України”, „Фізична географія України”, „Науково-дослідна робота студентів”, формуванні та виконанні науково-дослідної проблематики.
Особистий внесок здобувача. Виконане дисертаційне дослід-ження є самостійною науковою працею, в якій наведено результати влас-них дос-ліджень автора щодо розробки теоретико-методологічних та методичних основ конструктивного аналізу природно-госпо-дарської різноманітності, оцінки екологічного стану, формування прогнозної моделі подальшого розвитку (функціонування) регіону. З наукових праць у дисертаційній роботі використані власні (авторські) ідеї та висновки.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисер-тації та результати проведених досліджень доповідалися автором на Все-українському науково-практичному семінарі з питань змісту та мето-дич-ного забезпечення викладання географічних українознавчих дис-циплін у вищій школі (Тернопіль, 1998), Другій Всеукраїнській науковій кон-ференції „Історія української гео-графії та картографії: проблеми і пер-спективи (Тернопіль, 2000), першому між-народ-ному семінарі з теорії і практики регіонального географічного крає-знавства (Тернопіль, 1999); всеукраїнській науковій конференції „Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя (Київ, 1999), другій всеукраїн-ській науково-методичній конференції „Проблеми раціонального ви-ко-рис-тання, охоро-ни і відтворення природно-ресурсного потенціалу України (Чернівці, 2000), міжнародній науковій конференції „Еколо-го-географічні дослід-ження в сучасній географічній науці (Тернопіль, 1999), міжнародній конференції „Регіональні екологічні проблеми (Київ, 2002), матеріалах другого Всеукраїн-ського наукового семінару „Регіональне географічне краєзнавство: теорія, практи-ка (Тернопіль, 2002), ІХ з‘їзді Українського географічного товариства (Чернівці, 2004), Міжнародній конференції, присвяченій 120-річчю географії у Львівському університеті (Львів, 2003), п’ятому конгресі між-народ-ної асоціації Україністів (Чернівці, 2004), міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю гео-графічного факультету (Сім-ферополь, 2004), на Всеукраїнській науковій конференції „Регіональні проблеми України: гео-графічний аналіз та пошук шляхів вирішення” (Херсон, 2005), Міжнародній науково-прак-тичній конференції, при-свяченій 25-річчю Карпатського національ-ного природного парку (Яремче, 2005), Міжнародній науковій конференції, присвяченій 130-річчю заснування Чернівецького національного універ-ситету імені Юрія Федько-вича та 60-річчю створення кафедри фізичної географії (Чернівці, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції „Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспек-тиви розвитку (Київ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конфе-ренції „Акту-альні проблеми та напрямки розвитку туристської сфери в Україні та світі” (Тернопіль, 2006), Міжнародній науково-практичній конфе-рен-ції „Шацький національний природний парк: регіональні аспекти, шляхи та напрями розвитку» (Луцьк, 2007).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліко-вано монографію (29,0 др. арк.), 66 наукових праць, загаль-ним обся-гом 69,8 д.а. (з них автору належить 56,1 д.а.), 15 навчальних посіб-ників (особистих 9), загальним об‘ємом 51,1 д.а. (особистих – 43,7 д.а.), 50 статей у наукових фахових виданнях (особистих – 17,6 д.а.) 4 публі-кації у інших виданнях, 3 тези.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. За-гальний обсяг роботи – 373 сторінки (280 сторінок друкованого текс-ту основної частини), 57 рисунків, 9 картосхем, 32 таблиці, 6 додатків (окрема книга). Список використаних джерел із 583 найменувань.
Основний зміст роботи
У першому розділі „Теоретико-методологічні засади еколого-прогнозної оцінки природно-господарської різноманітності” пред-ставлений авторський підхід до питання про оцінку, її ознаки, зробле-ний акцент на оцінку екологічного стану, запропонований просто-ровий підхід до проведення досліджень оцінкового характеру, сфор-му-льовано сутність природно-господарської різноманітності, представлена класифікація при-род-но-господарських ландшафтів.
Оцінка – складна суб’єктивна субстанція, структурована за певни-ми природними, соціальними, економічними, політичними і культур-ними критеріями. Це категорія цінності, що означує процес усві-домлення пози-тивної (чи негативної) значимості явищ і процесів природи, ролі людини в суспільстві, її господарської діяльності. Ме-тодологічною основою оцін-ки є протиставлення теоретичних поглядів (дескриптивний, індикатив-ний, деклараційний, та ін.) практичній реалії (аксіологічний). Теоретичне протиставлення – це форми, спо-со-би, підходи, які відображають сучасні реалії НПС. Практичне про-тиставлення представлене кількісними по-казниками ознак (харак-теристик) об‘єкта, відображає його розвиток у певному просторово-часовому відтинку. Основним мотиватором оцінки є природні, соціальні, еконо-мічні, при-родоохоронні та інші суспільні аспекти. За її об’єкт у нашому дослідженні слугує ландшафтний ком-плекс, що наділений природно-господарськими властивостями. На його тере-ні прослідковується диференціація геокомпонентних ознак. Су-б'єктом оцінки виступає людина та окремі види її господарської діяльності. Предметом (завданням) є питання, які ві-дображають реальні взаємозв'язки і взаємну обумовленість при-родно-гос-подарських явищ і процесів НПС. За характер оцінки обра-на абсолютна і по-рівняльна властивості, що встановлюють пріори-тетність цінності одного яви-ща чи процесу над іншим. Узасадженням (підґрунтям) оцінки слугує реалія НПС, що стимулює суб'єкта до прийняття відповідних рішень. Властивості оцінки у складно орга-ні-зованому НПС формують просто-рові оцінкові ніші з чітко окреслени-ми часовими віхами і при-род-ними межами. Просторове розміщення оцін-кових ніш відображає сучасні особливості процесів природокористування. Їх часове розміщення врахо-вує взаємозв’язки між природним і господарським розвитком НПС.
Оператор оцінки узасаджений на використанні конструктивного та еко-логічного підходів до виявлення особливостей функціонування природної та господарської складових НПС і здійснюється за схемою “зміна-наслідки-реабілітація-перспектива”. Оцінка дозволяє терито-ріаль-но виявити, просто-рово проаналізувати та розрахувати існуючий і перспективний стан НПС.
Структурно-логічна модель екологічної оцінки сформована трьома взаємопов’язаними групами питань (рис.1).
Перша – аналітична, а) визначення сутнісних екологічних питань зміни природних умов під впливом господарської діяльності, б) вибір кількісних та якісних оцінкових показників, в) виявлення та аналіз методів і підходів до прогнозування стану НПС. Друга – синтезуюча, націлена на висвітлення ПГР і її дослідження на основі аналізу а) історичної та сучасної просторово-територіальної організації, б) виявлення основних видів гос-по-дарської діяль-ності, в) оцінки екологічного стану. Третя - прогнозна склада-ється з а) аналі-зу існуючих підходів до прове-дення прогнозу-вання, б) вико-ристання математичних операцій, що висвітлюють процеси госпо-дарю-вання, в) фор-мування за допомогою сучасних ГІС техно-логій прогнозної моделі та ре-комендаційно-прогнозної управ-лінської інформації щодо по-даль-шого розвитку регіону дослідження.
Екологічна оцінка – це комплексна (охоплює всю сукупність при-род-них і господарських проблем), просторово-адаптаційна (виконується в межах фізико-географічних і адміністративно-господарських утворів), прогнозна (враховує тенденції і варіанти можливого розвитку) система показників, за допомогою якої визначається ПГР, створюється підґрун-тя до виявлення узгодженості природи і господарства, формується (на основі ретро-спективного, нинішнього і майбутнього аналізу) погляд на функ-ціонування НПС. Концепція оцінки екологічного стану НПС узасад-же-на на визначенні мети, завдання, виборі підходів, що розкривають її сутність та процедуру реалі-зації (рис. 2). Оцінкові роботи (як мотивація до ведення мови про еко-логічну оцінку) базуються на просторовому, структурному, історичному, порівняльно-географічному, статистич-ному, карто-графічному, екс-пертному, прогнозному методах, що поступово та логічно допо-магають виявити екологічну природно-господарську ситуа-цію.
За базові територіально-операційні одиниці визначення сучасного екологічного стану обрано: а) ландшафтний район – тло про-сто-рового розміщення об'єктів господарської діяльності; б) терито-ріально-адмі-ністративний район, що забезпечений статис-тич-ними показ-ни-ками при-родокористування; в) територіально-адміністративна область – як го-лов-ний об‘єкт формування прогнозу. Три блоки інформації є основою до ведення мови про ПГР і перед-бачають використання фізико-гео-графічних і соціально-економічних інди-каторів, індексів, інших кількісних показників.
Природно-господарська різноманітність – це історично сформоване взаємообумовлене та взаємопов’язане речовинно-енергетичними потока-ми співіснування на тлі природних умов об’єктів господарської діяль-ності, що сформо-вані історичними процесами розвитку НПС та сучас-ними функціональ-ними видами природокористування.
За основний оператор визначення ПГР вибраний наступний алгоритм:
Рис. 2
просторово-територіальне розміщення об'єктів господарської діяльності. Базується на визначенні загальної кількості господарських об'єктів (вод-них, лісових, сільськогосподарських, поселенських, рекреаційних) в ме-жах ланд-шафтних районів;
визначення коефіцієнта територіальної концентрації (загаль-ної кіль-кості об'єктів господарювання в межах ландшафтного райо-ну) проводиться за фор-мулою: , де, K – коефіцієнт концентрації об'єктів господарської діяльності; S – площа ландшафтного району; n – за-гальна кількість дослід-жуваних об’єктів в межах ландшафтного району. Коефіцієнт концентрації ха-рактеризує ступінь насиченості території окре-ми-ми об’єктами госпо-дарювання, що сформувалися та функціонують в процесі гос-подарського використання території.
ПГР визначається за формулою, що дозволяє виявити дуже низьку, низьку, пересічну, високу і дуже високу різноманітність. Їх діапазон дії проявляється в межах від 0,05 до 0,50. При більших значеннях ніж 0,50 різноманітність віднесена до ви-падкової.
При виявленні показників концентрації об'єктів господарювання та ПГР використовувалися топографічні карти. Основним оператором слу-гував метод підрахунку загальної кількості об'єктів господарювання, їх площа та видовий склад. Лісові масиви визначалися за кількісними (за-галь-на кількість лісових ареалів), площинними показниками та пере-важаючими видами порід. До складу сільськогосподарських угідь були включені орні землі, пасовища, сіно-жаті, тобто угіддя, що вико-ристо-вуються постійно та сезонно і знаходяться поза межами лісо-вих і поселенських комплексів. Поселенські комплекси групувалися за ха-рак-тером площинно-просторового розміщення. Врахо-вувалися ос-нов-ні типи їх формування (стрічковий, локальний, дисперсний). Вод-ні (річки, озера, ставки, та інші тимчасові чи постійні водойми) та рекреа-ційні комплекси також досліджувалися відособлено від інших ви-дів госпо-дарської діяльності.
Параметричні характеристики окреслених об'єктів господарювання є важливою інформаційною складовою до наступного кроку – ви-значення сумарного коефіцієнта ПГР і проведення природно-господарського районування. Загалом такий підхід є трудо-містким, однак він відображає реальну ситуацію тривалої активної діяль-ності людини та існуючої ПГР;
сумарний коефіцієнт ПГР (Rpr) – це відношення (Rn) за-галь-ної кількості досліджуваних об’єктів, що розміщуються в межах ланд-шафтного району до площі (Sn) ландшафтного району: Rpr = R1 + R2 + R3 +...+Rn / Sn. Він (Rpr) дозволяє виявити сумарну просторово-територіальну різно-манітність об’єктів господарювання. Сумарний коефіцієнт екологічного стану території розраховується на основі:
а) рангування території за показниками здатності НПС до самовіднов-лення. Показник рангу коливається від 1 до 2 балів. Один бал при-своює-ться видам господарської діяльності, що мають здатність до само-віднов-лення. Самовідновлення є тривалим процесом і часто відбувається на протязі десятків і сотень років. Однак природні (віднов-лення водних ресурсів, біоти) і господарські (меліоративні заходи) чинники сприяють відродженню сільськогоспо-дар-ських, лісо- та водно-господарських проце-сів. Два бали присвоюються поселенським та рекреа-ційним об’єктам гос-подарювання. Вони належать до таких, що повністю змінюють НПС. Про-цеси само-відновлення природних і господарських складо-вих тут прак-тич-но не можливі. Таким чином зростання показника здатності НПС до самовідновлен-ня (від 1 до 2) визначає ступінь впливу окремих об'єктів господарювання на стан НПС та його реальну можливість до само-стійного відродження;
б) визначення сумарного коефіцієнта екологічного стану території. Сумарний коефіцієнт екологічного стану території (Kest) визначається як відношення суми земельних, лісових, водних, сільськогосподар-ських і поселенських об'єктів (Sn) та індексу здатності до само-відновлення (Is) до площі (Slr) ландшафтного району: Kest = Sn * Is / Slr.;
за основну проведення природно-господарського районування слугує ба-за даних про природно-господарську різноманітність і оцінку еколо-гічного стану тери-торії. Основними таксономічними одини-цями є при-род-но-господарський регіон, природно-господарський край, природ-но-господарська область, природ-но-господарський район.
У другому розділі дисертації „Прогноз як метод дослідження природно-господарської різноманітності” розгляда-ються ретроспектив-ні та сучасні засади прогнозування, конструктивний прог-ноз, авто-прогноз. При вивченні питання виявлено, що в 60–70-х роках ХХ ст. спостерігався „вибух” прогнозів. За часовим відтинком біль-шість із них відносилася до довготривалих, а основним принципом частіше всього слу-гував експертно-аналітичний. За змістом переважали прогнози економіч-ного характеру. У 80-х роках створюються прогнози зміни НПС.
На сьогодні склалися три великі програми прогнозування глобальних змін: 1) (International Geosphere-Biosphere Pro-gramme, IGBP); 2) (World Climate Research Programme, WCRP); 3) (Inter-national Human Dimension for Global Change Programme, IHDP). Їх спільною метою є визначення довго-тривалої стратегії екологічної рівноваги (стратегія виживання людства; еко-логічні послуги, тощо). За змістовною сутністю вони націлені на вияв-лення регіональних природних і господарських процесів з метою передбачення еколо-гічної, енергетичної, продовольчої, демографічної та інших криз.
Сутність прогнозування екологічного стану НПС укладена в: а) наяв-ності бази даних за чітко визначений часовий відтинок; б) використанні головного методу, що є результативним в процесі аналізу (а); в) вико-рис-танні результативного методу що прой-шов апробацію на конкретній території і безпо-середньо призначений для визначення окремих складо-вих еколо-гічного стану. Вибраний нами часовий ряд (крок) складають ста-тистичні показни-ки, що характеризують процеси природо-користування з 1950-х по 2005-і роки. Вони відображають: 1) усталені види викорис-тання природ-них умов і природних ресурсів; 2) динаміку зміни окремих площинних показників; 3) зростання актуальності охорони природи. За головний метод прогнозування обраний метод головних компонентів, що дозволяє перейти від початкової матриці вихідних значень X пояснюючих змінних до нової матриці значень Z, тобто від векторів-стовпців – до век-торів-стовпців , які називаються го-лов-ними компонентами, по-пар-но не коре-люють і впорядковані за вели-чиною дисперсій таким чином, що перша головна компонента матиме найбільшу дисперсію, друга – меншу і т. д., а остання компонента – найменшу дисперсію. При вирішенні завдань екологічного характеру важливого значення набуває прогнозування окремих показників НПС в залежності від масштабів реалізації загроз чи їх комбі-на-цій. Такий прогноз називають автопрогнозом. Його використання доводить, що за допомогою перших головних компонентів y(1), y(2), … y () (p1<p) первинних показників x(1), x(2), …, x(p) до-сягається найкращий прогноз цих показників, які можна побудувати з допомогою р1 лінійних комбінацій набору із р довільних показників. Використання методу автопрогнозу для визначення екологічного стану НПС підсилює сучасні дослідження новим методичним підходом.
Третій розділ „Узасадження погляду про регіональність природно-господарської різноманітності та її ретроспективна харак-терис-тика” присвячений виявленню спільних ознак ПГР КПР і ретроспектив-ному аналізу процесів господарської діяльності, що узасадилися на його терені.
Беручи за основну тезу, що межі регіонів задаються властивостями геокомпонентної структури, переважанням однакових видів господар-ської діяльності нами виявлена низка ознак (10), що дозволяють вести мову про об’єкт дослідження як єдиний регіон. Найголовнішими серед них є наступні. 1. Речовинно-енергетичний обмін між рівнинною і гірською територіями, що відбувається завдяки унікальній як в при-родному так і господарському відношенні долині річки Дністер. Такий широкий спектр природних умов є наслідком утворення численних при-родних районів і областей. За удосконаленою схемою фізико-гео-графіч-ного районування територія Подільської височинної області і Україн-ських Карпат складається із 70 фізико-географічних районів (табл. 1).
Таблиця 1
Фізико-географічні райони території
Карпато-Подільського регіону України
Продовж. табл. 1
2. Загаль-не просторово-територіальне простягання структур з північного заходу на південний схід, яке обумовлює вільне проходження теплих і вологих по-віт-ряних мас, дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтів і опідзолених чорно-земів, широколистяних букових, дубових і темно-хвой-них лісів, лучних степів. 3. Горизонтально-вертикальна спо-рідненість гео-ком-понентної структури як якісна ознака регіональності визна-чається характером контактної геокомпонентної структури і ступе-нем її геосинергетичної однорідності. Основним об’єктом аналізу послу-жили структурно-функціональні геокомпонентні ознаки території КПР. Вибра-на вихідна множина налічує 30 геокомпонентних ознак, що харак-теризують три узагальнені ландшафтоформуючі чинники – приземну атмосферу, континентальну гідросферу і поверхневу літосферу, а також два вхідних структурно-функціональних показники ландшафту – первинну біопродуктивність і ґрунтові ознаки. Побудовані за комп’ютер-ною програмою графи міри однаковості між векторами інтеграції геокомпонентних блоків різних видів ландшафтів усіх зональних просторів (рис. 3) призводять до наступних висновків: а) повна тери-торіальна спіль-ність показників-ознак моносистемної органі-зації території характерна для 17 показників: 1) річна сумарна радіація; 2) радіаційний баланс; 3) річна витрата тепла на ви-паровування; 4) витрата тепла на випаро-вування теплої пори року; 5) витрата тепла на випаровування холодної пори
Рис. 3.
року; 6) температура січ-ня; 7) річний поверх-невий стік; 8) річний підземний стік; 9) ізо-сейс-ти землетрусів; 10) ано-мальне магнітне поле; 11) нормальне маг-ніт-не поле; 12) су-мар-на амплітуда нео-тек-тонічних рухів; 13) запа-си про-дуктивної вологи в ґрунті навесні; 14) за-па-си продуктивної воло-ги в ґрунті восени; 15) ме-ха-нічний склад ґрун-тів; 16) еро-до-ва-ність; 17) залісне-ність. Спільність ознак (одна-кові кількісні показ-ни-ки) проявляється на 56,7%; б) часткова те-ри-торіальна спіль-ність показників-ознак моно-системної органі-зації охоплює 6 показ-ників: 1) темпе-ратура липня; 2) су-ма опадів за рік; 3) опади теплої пори ро-ку; 4) опади холодної пори року; 5) гео-тер-міч-ні гра-дієнти; 6) валове зволоження території. Спіль-ність ознак про-явля-ється на 20,0 %; в) невідповідність двом попереднім групам спільності показників-ознак моносистемної організації (7 показни-ків: 1) суми актив-них темпе-ратур вище 100С; 2) глибина розчленування рельєфу; 3) густота роз-чле-ну-ва-ння рельєфу; 4) швид-кість су-час-них верти-каль-них рухів; 5) абсо-лют-на висота території; 6) се-редня висота снігового по-криву; 7) від-соток лісо-вих куль-тур у загальній площі лісу). Виявлена не-відповід-ність спіль-ності стано-вить 23,3%. Таким чи-ном, аналіз окремих влас-тивостей компо-нент-ної структури території КПР підсилює наш погляд на регіо-наль-ність те-ри-то-рії. 4. Аналіз рівнинних і гірських територій для ведення сіль-ського гос-подарства проведений К.І. Геренчуком, М.М. Кой-новим, П.М. Ци-сем, (1964). Ними виявлено об’єктивно існуючі при-родні умови Львів-сько-го та Подільського еко-номічних районів, удо-ско-налено схему при-род-но-географічного ра-йону-вання, запропоно-вано систему таксо-но-мічних оди-ниць еко-но-міко-географічного ра-йо-нування території. Та-кий підхід є першим кро-ком до вивчення просторово близьких те-ри-торій, процесів гос-подарювання, природ-но-господарської різно-манітності. Власне ця ро-бота є підтверд-жен-ням права на існування нашого об’єкта дослід-ження – території КПР і розгляду його як регіо-ну зі своєрідною при-род-но-господарською різ-нома-ніт-ністю. 5. За-вер-шаль-ним етапом узасадження погляду про регіональ-ність при-род-но-гос-по-дар-ської різно-маніт-нос-ті є автор-ський погляд на алго-ритм вивчення те-ри-торії, сутність яко-го укладається у виборі наступних операційних кроків. Перший крок базується на аналізі властивостей компонентної струк-тури, що визначає природно–господарські взаємозв'язки ланд-шафтних районів. Другий крок – це типологічний аналіз структури ландшафтних районів і їх природного режиму. Функ-ціональний аналіз (третій крок) дозволяє встановити часові зміни і влас-тивості компонентної структури. Параметричний аналіз ландшафтного ра-йо-ну (четвертий крок) прово-диться за допо-могою картографо-математичного моде-лювання. ретро-спективна харак-теристика (на рівні визначення виникнення та становлення сільсько-, водно-, лісогосподарського, поселенського та рекреаційного природо-користування) дозволяє зрозуміти сьогодення при-родно-господарської різноманітності.
У четвертому розділі „Природно-господарська різноманітність Карпато-Подільського регіону” представлена характеристика природної складової ПГР, основних видів природокористування як основного чинника господарської різноманітності, сумарного коефіцієнта просто-рової природно-господар-ської різноманітності (Rpr).
Водногосподарську різноманітність КПР формують річки ( загальна кількість – 1067), озера, ставки. Дуже низькими показниками (R=0,05–0,07) характеризуються Розтоцько-Опільська горбогірна, Серед-ньо-Подільська, Південно-Подільська височинні області. Площа водних об'єктів становить 1,6 %–2,0% площі ландшафтного району. На терито-рії Українських Карпат (за загаль-ною кількістю) водних об'єк-тів більше. Їх площа коливається від 0,2 % до 4,2% і скон-центровані вони у Зовнішньо-Карпатській, Вододільно-Верховинській, Поло-нин-сько-Чор-но-гірській, Мармароській, Вулка-нічно-міжгірно-улого-винній областях. Низька різно-манітність (R=0,08–0,10) простежується у більшості районів Подільської височинної області (площа 2,5 %–5,0 %) та в Українських Карпатах (площа 0,5–5,0 %).
При аналізі вище озвучених показників виникла одна особливість, яка характерна переважно для гірських ландшафтних районів і про-являється у тому, що чим менша площа району тим менша кількість водних об'єктів у ньому. Пере-січна (R=0,11–0,13) ПГР характерна для більшої частини території Поділь-ської і Передкарпатської височинних областей і Вододіль-но-Верховинської області Українських Карпат. Площі водних об'єктів коливаються від 6,0 % до 7,5 %. Висока (R=0,14–0,17) різно-манітність спостерігається у Придністерсько-Східно-Поділь-ській та Середньо-Бузькій височинних об-ластях. Площі водних об'єктів коли-ваються від 8,0 % до 10,0 %. Дуже висока (R=0,18–0,20) різноманітність виявлена у Середньо-Поділь-ській височинній області (13,0 %) і Вододільно-Верховинській області (12,8%).
Лісогосподарська різноманітність на території КПР представлена наступним чином: 1) в зоні широколистяних лісів (Західноукраїнський край) лісові масиви займають 4,5 % від її загальної площі; 2) в лісостеповій зоні (Подільсько-Придніпровський край) на них припадає 5,3 %, 3) в Українських Карпатах – 3,5 %. Низький коефіцієнт різноманітності лісових масивів в Українських Карпатах обумовлений великими площами лісових масивів, що часто займають до 50 % площі ландшафтного району. Відповідно змен-шують-ся показники лісової різноманітності. Для підтвердження реальності висновків були проведені аналогічні розрахунки за територіально-адмініст-ратив-ними районами. Результатом слугувала наступна інформація: по-казни-ки кое-фіцієнта різноманітності за адміністративними районами коливаються від 0,05 до 0,50. Таким чином підтверджує теза про густо заліснену власне гірську частину Україн-ських Карпат (R = 0,41–0,50).
В зоні широколистяних лісів загальна кількість лісових ареалів в окремих ландшафтних районах коливається від 17 до 171. Площа лісових масивів становить 0,6%–13,1%. Тут переважають пересічні показники різноманітності. У лісостеповій зоні площа лісових масивів коливається від 1,7 % до 8,7 %. Пересічна та висока різноманітність є домінуючою. Така ситуація є наслідком великої кількості лісових ареалів, більшість з яких є вторинними за походженням. В Українських Карпатах площі лісових ареалів коливаються від 0,3 % до 10,0 %. Пересічна різнома-нітність (як і в попередніх широко-листяній і лісостеповій зонах) характерна для більшості ландшафтних районів Передкарпатської височин-ної області. У власне гірській частині Українських Карпат (Зовнішньо-Кар-пат-ська, Вододільно-Верховинська, Полонинсько-Чорно-гір-ська, Мар-маро-ська, Вулка-нічно-міжгірно-улоговинна області) площа лісових масивів коливається від 0,3 % до 12,8 %. Для території характерна а) відсутність ландшафтних районів з високими і б) пере-важання дуже низьких показників різнома-нітності лісових масивів. Територія Закарпатської низовинної області належить до областей із пересічними та високими показниками різно-манітності.
Територіально-просторовий аналіз ПГР сільськогосподарської різноманітності інформаційно виявив, що більша час-тина тери-торії По-діль-ської височинної області характеризується дуже високою (R=0,31 і більше) ПГР. Це територія сільськогосподарського при-родо-користу-вання. В Українських Кар-патах дуже низькі показники не виявлені. Низька сільськогосподарська різно-манітність спо-сте-рігається у Водо-дільно-Верхо-винській та Полонинсько-Чорногірській областях. Пе-ре-січна характерна для Зовнішньо-Карпатської, Вододільно-Верховинської, Полонинсько-Чорно-гірської, Мар-маро-ської і Вулканічно-міжгірно-улоговинної областей. Висока виявлена в Передкарпатській висо-чинній та Вулканічно-міжгірно-улоговинній областях. Дуже висока різ-но-манітність спосте-рігається частково у Передкарпатській височинній та Закарпат-ській низовинній областях.
За висновок приймаємо наступну інформацію: сільськогосподарські ландшафти піддані рівномірному розподілу на території Подільської височинної області. Така ситуація зберігається для окремих ландшафт-них районів Передкарпатської височинної та Закарпатської низовинної областей території Українських Карпат. Зокрема, сільськогосподарські угіддя Подільської височинної області поступово „заходять” на тери-торію Передкар-патської висо-чинної області. Цей аргумент підтверд-жується і моносистемною організацією території та визначальною значимістю долини р. Дністер, як об’єднуюче консолідаційне природно-господарське ядро території.
Поселенська різноманітність. В зоні широколистяних лісів Поділь-ської височинної області переважають поселення (загальна кіль-кість – 3501) площею від 5,2 % до 12,3 %. Пере-січний показник площі поселень для вказаної природної зони стано-вить 7,9 %. Тут виявлені ландшафтні райони з високими та пересічними показниками поселенської різно-манітності. Лісостепова частина Поділь-ської височинної області харак-теризується перева-жанням поселень (загальна кіль-кість – 1759) площею від 3,9 % до 16,7%. Пересічний показник площі посе-лень становить 7,5 %. Більшість ландшафтних районів характеризуються високими та пересічними показниками різноманітності поселенських комплексів.
Територія Українських Карпат характеризується переважанням посе-лень (загальна кількість – 2383) площею від 1,1 % до 16,0 %. Пересічний показник площі поселень становить 5,9–6,0 %. На території Перед-карпатської височинної області переважають ландшафтні райони з високими показниками різноманітності поселенських комплексів. В межах гірської частини Україн-ських Карпат формується низька та дуже низька різноманітність поселен-ських комплексів. Розбіж-ність у показниках різноманітності (низька та висока) заставляє віднести територію Закарпатської низовинної області до території з пересічними показниками різноманітності поселен-ських ландшафтів.
Рекреаційна різноманітність. Розвиток рекреаційного природо-користування залежить від природних (рельєф, кліматичні і гідрографічні особливості, рослинний покрив, пейзажність ландшафтів), побутових (на-явність закладів сфери туристичної індустрії, культура та рівень обслу-говування, зручність транспортних за-собів) умов, культурно-історичних об'єктів (історичні і архітектурні пам’ятники, музеї, пам’ятні місця та ін.). Комплексне поєднання вказаних складових ви-світ-лює стан рекреаційного природокористування.
Виявлення рекреа-ційної різно-манітності призвело до наступних висновків: 1. Західноукраїнський край зони широколистяних лісів та Подільсько-При-дніпровський край лісостепової зони Подільської височин-ної області характеризуються переважно низькою та пересічною різноманіт-ністю рекреа-ційних об'єктів, що переважає на півночі, північному сході та сході території. Її центральна частина характеризується низь-кою рекреа-ційною різно-манітністю. 2. На території Українських Карпат простежується низька, пересічна та висока ПГР рекреаційних об'єктів. Показники дуже низької та дуже високої рекреаційної ПГР не виявлені.
Для визначення сумарної ПГР (рис. 4). враховувалися показники ПГР водних, лісових сільськогосподарських, поселенських і рекреаційних об'єктів.
На території КПР дуже висока сумарна різноманітність прита-ман-на Іршавському ландшафтному району. Він характеризується значною кон-цент-рацією об’єктів природокористування, що займають близько 36 % його площі (площа району становить 6,2 км2). На невеликій тери-торії у віднос-но сприятливих природних умовах функціонують всі види природокорис-тування. Це власне і є основною причиною дуже високої сумарної різно-манітності. Високими показниками ПГР наділені Ходо-рівський, Вороня-цький, Нижньоушицький, Ялтушківсько-Копайгородський, Барсько-Літин-ський, Браїлівсько-Тульчинський, Ладижинсько-Бершадський райони По-діль-ської височинної області та Бере-гівсько-Мужіївський район Українських
Карпат. Пересічними сумарними по-каз-никами ПГР характеризується більшість районів Подільської височин-ної області, Передкар-патської висо-чинної та Вододільно-Верховинської облас-тей. Це території багато-функціонального природокористування, під яким розуміємо поєднання різних видів господарської діяльності, що обу-мов-лене природними умовами. Така ситуа-ція переважає у Миколаївсько-Бережанському районі, що при площі у 2520км2 вміщує 302 поселення, 119 водних об'єктів та 119 лісових масивів, Долинсько-Калуському ландшафт-ному району (площа - 1485 км2, вміщує 114 поселень, 60 водних об'єктів та 60 лісових масивів). Низькі показники ПГР спостерігаються у всіх ланд-шафтних областях Подільської височинної області. Їх просторове розміщен-ня обумовлено значними площа-ми ландшафтних районів, і тим, що їх основним фоновим об’єктом господарювання є сільськогосподарське. В Україн-ських Карпатах (у Зов-нішньо-Карпатській, Полонинсько-Чорногір-ській та Закарпатській областях) площинний показник об’єктів госпо-дарювання обумовлений, насамперед, природними умовами. Зменшення площ сільськогосподарських угідь територіально збільшує площі інших об'єктів господарювання) сумарний характер ПГР. Дуже низькі показники виявлені в гірських районах, де фонове площинне розміщення займають лісові маси-ви, а сільськогос-подарські, поселенські, водні об’єкти у структурі господарської різно-манітності виконують другорядну (знову таки через природні умови) роль. Насамкінець зазначимо, що показники сумарного коефіцієнта ПГР (Rpr) виявили дві широтні смуги, до складу яких входить північна та центральна частини Подільської височинної області та дві смуги (Передкарпатська та Придністерсько-Східно-Подільська височинні області), що простягаються у напрямку з північного заходу на південний схід.
сумарний коефіцієнт просторової ПГР засвідчує реалії історико-географічної сутності господарської діяльності людини на терені КПР. Його аналіз підсилює погляд про регіо-нальність території КПР. Ланд-шафтні райони виступають носіями при-род-ної та господарської складо-вих. Однак ця думка повинна базува-тися на більш точній географічній інформації про власне сучасний екологіч-ний стан ландшафтних районів.
У п‘ятому розділі „Еколого-географічний аналіз сучасного при-родо-користування території Карпато-Подільського регіону” проаналізо-вані процеси при-родо-корис-тування, визначена оцінка екологічного стану (Kest), представлене природно-госпо-дар-ське районування, приведена апробація методу головних компонентів.
Коефіцієнт екологічного стану території (Kest ) „окреслює” тери-торіальне навантаження означеними видами господарської діяль-ності, виявляє райони з різною ПГР та їх екологічний стан (рис. 5)
У Західноукраїнському широколистяному, з сільсько-господарсько-лісо-поселенською і сіль-ськогосподарсько-поселенсько-лісовою ПГР, пере-важно пересічного, дуже високого та надзвичайно високого екологічного стану, краї спостерігається наступна ситуація: 1) при переважанні двох видів при-родо-користування рівень екологічного стану зростає; 2) при наявності кількох видів (зокрема більше двох) показники екологічного стану є пересічними; 3) в північній та центральній частині Подільської височинної області переважає ПГР високого екологічного стану.
В Подільсько-Придніпровському лісосте-по-вому краї з сіль-сько-госпо-дарсько-поселенською ПГР, низьким, пересічним та частково високим і дуже високим екологічним станом підтверд-жу-ється теза про те, що два і більше види природо-користування формують низький екологічний стан. У ландшафтних районах, де природно-господарський фон утворюють два види природокористування, формується екологічно критич-на ситуація. Таким чином зазначимо, що чим більша ПГР, тим екологічний стан є пересічним.
На території Українських Карпат переважно лісо-поселенсько-сіль-ськогосподарської ПГР з дуже низькими та високими показниками еко-ло-гічного стану ви-діляються області з різними показниками екологічного
стану: перша - Передкарпатська височинна із показниками високого екологічного стану; друга – власне гірська частина Українських Карпат переважно із дуже низь-кими та низькими показниками екологіч-ного стану; третя – Закарпатська ни-зо-винна із низькими та пересічними показниками екологічного стану.
за основу природно-господарського районування слугували харак-терис-тики природно-господарської різноманітності і сумарного коефіцієнту екологічного стану, що дозволило виявити наступні природно-господарські комплекси (рис. 6).
Карпато-Подільський регіон з сільсько-лісо-поселенсько-водно-рекреаційною ПГР, переважно з дуже низьким, низьким, пересічним та високим екологічним станом. В межах Карпато-Подільського природно-господарського регіону виділяються: 1. – Західноукраїнський широ-колистяний, з сільськогосподарсько-поселенсько-лісовою ПГР, пере-важно низького екологічного стану, край; 2 – Подільсько-При-дніп-ров-ський лісостеповий, з сільськогосподарсько-водно-лісовою і сільськогосподарсько-поселенською ПГР, з дуже низьким, низьким, пересічним та високим еколо-гічним станом, край; 3 – Українські Карпати переважно лісо-поселен-сько-сільськогосподарської та лісо-сільськогосподарсько-рекреаційної ПГР з дуже низькими та пересічними показниками екологічного стану. Підводячи загальний висновок зазначимо, що при ста-біль-них і урівноважених, не перевантажуючих ландшафтний район, процесах господарювання створюється оптимальна екологічна ситуація. Поєд-нання інтенсивно змінюючого виду господарської діяльності (до при-кладу – поселенський) і здатного до самовідновлення (лісовий) наділяє природно-господарський комплекс функцією самовідновлення.
Насамкінець зазначимо, що природно-господарське районування слу-гує актуальним, оригінальним і піонерним методом виявлення сучасних видів господарювання та їх наслідку – еколо-гічного стану та слугує поштовхом до наступного кроку дослід-ження – вибору методу прогно-зування ПГР. Таким слугує метод головних компонентів, що апробо-ваний на рівні визначення екологічної безпеки України. Його сутність укладена в оперуванні одночасно значним обся-гом змінних. Він дозволяє використовувати (при наяв-ності значного за часовим відтинком банку даних) максимально стислу інформацію (одна або кілька компо-нентів замість множини показників), проводити порівняльний аналіз об'єктів. Метод головних компонентів вміщує суб'єктивний елемент, що присут-ній багатьом іншим методам.
за основу головних компонентів нами обраний ряд показників, що характеризують процеси природокористування на терито-рії КПР. Це статистична інформація охоплює період дослідження з 1950-х по 2005-і роки. Визначена база даних умовно охоплює 7 сфер природо-користу-вання: 1) лісове використання та лісові пожежі; 2) використання водних ресурсів; 3) викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря; 4) утворення токсичних відходів; 5) екологічні збори на відтворення охорони довкілля; 6) зем-ле-користування; 7) охорона та відтворення біоти), які, в цілому, характеризуються 18 показниками (табл. 2).
Таблиця 2
Головні компоненти природокористування
Як засвідчили розрахунки, відібрані головні компоненти пояснюють більше половини загальної дисперсії всіх показників.
Компонентна
