ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Ковальська Леся Андріївна
УДК 94(477.6):63 “1941/1945”
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ДОНБАСУ В РОКИ
ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ (1941-1945 рр.)
Спеціальність 07.00.01 – історія України
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Донецьк – 2008
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі історії України Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: | доктор історичних наук, професор,
Заслужений працівник освіти України
Добров Петро Васильович,
завідувач кафедри історії України
Донецького національного університету
Офіційні опоненти: | доктор історичних наук, професор
Король Віктор Юхимович,
професор кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв
кандидат історичних наук, доцент
Грідіна Ірина Миколаївна,
докторант кафедри історії України,
доцент кафедри міжнародних відносин
та зовнішньої політики
Донецького національного університету
Захист відбудеться “ 18 ” “ квітня ” 2008 року об __11.00___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд.38.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).
Автореферат розіслано “ 17 ” “ березня ” 2008 року.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Історія розвитку сільського господарства в роки Великої Вітчизняної війни є однією з тем без яких неможливо відтворити історію всієї війни, а отже і визначну частину життя українського народу. Сільськогосподарське виробництво є галуззю народного господарства, яке необхідне для забезпечення життєдіяльності як окремої людини, так і суспільства в цілому. Саме під час військових дій постачання продуктами харчування армії, цивільного населення було одним з вирішальних чинників перемоги. У часи Великої Вітчизняної війни від аграрної політики воюючих держав багато в чому залежали настрої селян як потенційних супротивників або союзників.
Аграрний сектор Донбасу, найпотужнішого промислового регіону, завжди відрізнявся своїми особливостями розвитку. Під час Великої Вітчизняної війни регіон мав для воюючих держав стратегічне значення, тут знаходилися військові сили, і забезпечення продуктами харчування за таких екстремальних умов визначало їх боєздатність та ставало вирішальним для розвитку подій Великої Вітчизняної війни.
Отже, сільське господарство Донбасу в роки Великої Вітчизняної війни можна розглядати, з одного боку з точки зору історичної значущості накопиченого досвіду у вирішенні виробничих проблем. З іншого боку, дозволяє використовувати історичні традиції, економічні і культурно-етнічні особливості краю.
Актуальність даного дослідження, обумовлена нагальною потребою неупередженого прочитання історії на підставі нових концептуально-методологічних підходів, перегляду, а подекуди і розвінчуванню усталених міфів, створених істориками попередніх поколінь, одним з яких і є аграрна політика радянської та окупаційної влади під час Великої Вітчизняної війни. Таким чином, дослідження стану сільського господарства Донбасу у роки Великої Вітчизняної війни є проблемою гостро актуальною, оскільки об’єднує широке коло проблем теоретичного і практичного плану.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в рамках науково-дослідної теми Донецького національного університету “Актуальні проблеми історії України: регіональні аспекти” (номер державної реєстрації – 0105U004466).
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період Великої Вітчизняної війни: від вторгнення німецьких загарбників на територію СРСР до завершення війни.
Географічні межі дослідження охоплюють територію сучасних Донецької та Луганської областей, які існували в період Великої Вітчизняної війни як Сталінська та Ворошиловградська області відповідно.
Мета дослідження полягає у виявленні особливостей функціонування, змін та реорганізацій, відбудовних процесів та налагодження діяльності сільського господарства Донецької та Луганської областей в період Великої Вітчизняної війни.
Досягнення поставленої мети потребує послідовного з’ясування і вирішення комплексу завдань:
- визначити історико-теоретичні підходи до вивчення аграрної політики радянської та німецької окупаційної влад;
- дослідити тенденції розвитку історіографії та джерельної бази аграрної тематики зазначеного періоду;
- охарактеризувати розвиток сільського господарства Донбасу на початку Великої Вітчизняної війни;
- проаналізувати заходи радянської влади щодо перебудови сільського господарства регіону на воєнний лад на початку Великої Вітчизняної війни;
- окреслити основні напрями аграрної політики нацистів та дослідити її впровадження окупаційною владою у Донбасі;
- виявити вплив окупації на становище селянства регіону;
- порівняти механізми керівництва аграрним сектором радянською та німецькою владами;
- оцінити збитки сільського господарства регіону у період окупації;
- проаналізувати процес відбудови сільського господарства Донбасу після окупації;
- оцінити наслідки відновлення сільського господарства регіону.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступає функціонування сільського господарства Донбасу за часів Великої Вітчизняної війни.
Предметом дослідження є аграрна політика радянської та німецької окупаційної влади в Донбасі у зазначений період.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що на підставі аналізу як відомих (але переосмислених з позиції сучасної методології) фактів, так і раніш замовчуваних, виявлення і вивчення значної кількості нових архівних матеріалів відтворено стан та умови функціонування сільського господарства Донбасу в умовах Великої Вітчизняної війни.
Новизна роботи полягає у неупередженому підході в оцінці аграрної політики радянської влади на початку Великої Вітчизняної війни, зокрема наслідки тактики “випаленої землі” для сільського господарства та селян регіону.
Висвітлено спроби німецької окупаційної адміністрації відновити сільське господарство, зокрема запровадити приватну власність на території Донбасу.
Проаналізовано ефективність проведення радянською та німецькою владами пропагандистської роботи серед селян. Досліджено зміни у ставленні сільського населення регіону до аграрної політики радянської та окупаційної влад.
Виявлено об’єктивні та суб’єктивні чинники, що вплинули на відбудовчі процеси у сільськогосподарській галузі регіону у післяокупаційний період.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання фактичного матеріалу, теоретичних положень та висновків у подальшій науково-дослідницькій роботі, особливо при розробці узагальнюючих праць з історії Великої Вітчизняної війни та праць з історії України ХХ століття, історії сільського господарства періоду Великої Вітчизняної війни, у курсах лекцій з історії України, спецкурсах, у підготовці підручників і посібників з історії України для вищих навчальних закладів і загальноосвітніх шкіл. Наведений матеріал може бути залучений краєзнавчими музеями Донбасу у доповненні діючих експозицій, присвячених Великій Вітчизняній війні, у створенні нових виставок, написанні текстів екскурсій, лекцій і статей. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у формуванні аграрної політики держави загалом, і зокрема Донбасу, оскільки сучасному сільському господарству відводиться неналежне місце в народному господарстві України.
Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми й самостійному її вирішенні, що дозволяє більш глибоко та всебічно розглянути стан сільського господарства Донбасу в роки Великої Вітчизняної війни. Усі результати, викладені у дисертаційній роботі, отримані здобувачем повністю самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки знайшли своє відображення у виступі на міжнародній науковій конференції: “Велика перемога: погляд із сьогодення”, присвяченої 60-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні (Донецьк, 2005); на науковій конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 2003-2004 рр. (Донецьк, 2005).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації представлені у 5 наукових працях (4 з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України).
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (восьми підрозділів), висновків, списку використаних джерел (315 назв), додатків (44 таблиці). Загальний обсяг роботи становить 301 сторінка, з них основного тексту 185 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт та предмет вивчення, хронологічні та географічні межі наукового пошуку, мету і завдання дослідження, доводиться наукова новизна та можливість практичного використання дисертації, представлено апробацію здобутих результатів.
У першому розділі “Історіографія проблеми, характеристика джерел та методологія дослідження” проаналізовано стан наукової розробки теми, наведено характеристику використаних джерел, обґрунтовано методологічні засади дослідження.
Історіографію обраної теми умовно розподілено на три основні групи: розробки радянських вчених; сучасна українська історіографія; дослідження закордонних науковців. У межах цих трьох груп виокремлено категорії праць за проблемним принципом: що характеризують загальний стан сільського господарства республіки та Донбасу; висвітлюють проведення евакуаційних заходів; вивчають німецьку аграрну політику; присвячені відновленню радянською владою сільського господарства.
У радянський період історичної науки, починаючи з 40-х років, відбувалося формування єдиної концепції бачення стану та функціонування сільського господарства в роки Великої Вітчизняної війни, яке полягало у проголошенні керівної ролі Комуністичної партії у мобілізації селянства на допомогу фронту Дудра М. Колгоспи в країнах поза радянською орбітою // Український господарник. – 1954. – № 2. – С.48-61; Супруненко М. Україна напередодні і в Вітчизняній війні проти німецько-фашистських загарбників / Боротьба українського народу проти німецьких загарбників: Зб. статей. – Уфа, 1942. – С.29-36 та інші..
Починаючи з 60-х років, в історичній науці переважало прагнення авторів відійти від описовості та фактографічності та перейти до узагальнюючого розгляду подій та їх закономірностей История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945гг.: В 6-ти т. – Т.2. / Ред. комиссия: Поспелов П.Н. (предс.) и др. – М., 1963; Українська РСР в Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу.1941-1945рр. – В 3-х т. / Редкол. Назаренко І.Д. та ін. – Т.1. – К., 1967.. У 60-70-ті роки вийшли з друку узагальнюючі фундаментальні видання, в яких висвітлені господарчі аспекти розвитку колгоспного ладу, зокрема і під час Великої Вітчизняної війни История советского крестьянства: В 5-и т. – Т. 3.: Крестьянство накануне и в годы Великой Отечественной войны (1938-1945 гг.). – М., 1987.; История советской деревни (1917-1977 гг.). – М., 1984.; История социалистической экономики СССР: В 7-и т. – М., 1978.; Історія селянства Української РСР: У 2-х т. – Т. 2. Від Великого Жовтня до наших днів. – К., 1967..
Українські науковці радянської доби приділяли велику увагу становищу сільського населення України в роки війни, акцентуючи увагу на його героїчній боротьбі проти німецької армії та допомозі радянським військам Коваль В.С. Подвиг народний. Україна у Великій Вітчизняній війні. – К., 1970.; Коваль М.В. У горнилі війни. Співдружність українського народу з братніми народами СРСР у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. – К., 1972..
Дослідженням історії селянства України періоду Великої Вітчизняної війни стала монографія київського історика С.П.Лаути, в якій показана участь колгоспного селянства України у війні. Питанням мобілізації в період перебудови народного господарства на воєнний лад, проведення евакуації та відбудови присвячено монографію українського дослідника М.З.Данилюка.Лаута С.П. Колгоспне селянство Радянської України в роки Великої Вітчизняної війни. – К., 1965; Данилюк М.З. Натхненна праця в ім’я перемоги. – К., 1970..
Про роль партії в управлінській роботі серед населення Ворошиловградської та Сталінської областей, допомогу у проведенні евакуації майна в регіональних аспектах йдеться в роботах Г.Ємченка, В.Бегми, Л.Кизя, М.Ф.Хорошайлова Емченко Г.Я. За наше правое дело. Деятельность партийных организаций Ворошиловградщины в период Великой Отечественной войны 1941-1945гг. – Донецк, 1972; Бегма В., Кизя Л. Шляхи нескорених. – К., 1977; Хорошайлов Н.Ф. Суровые годы войны: Героические страницы истории партийных организаций Донбасса периода Великой Отечественной войны. – К., 1977.. Трудовий і бойовий героїзм населення Донбасу до окупації регіону досліджено в роботі Н.А.Буцко і М.А.Мартишевського Буцко Н.А., Мартышевский М. Подвиг Донбасса. Трудовой и боевой героизм трудящих Донбасса в первый период Великой Отечественной войны. – К., 1975..
Перші спроби осмислення подій окупації були здійснені радянськими істориками О.Глухим, К.Дубиною, Л.Новіченко, З.Шульгою ще під час війни Глухий О. Німецькі фашисти – люті вороги українського народу. – Москва, 1942; Дубина К. Варвари двадцятого віку. – Саратов, 1942 та інші.. У повоєнне десятиріччя виходять праці з аналізом аспектів окупаційного режиму Индыченко П. Провал аграрной политики немецких фашистов на временно оккупированной Советской Украине в 1941-1944гг.: Авт. дис. канд. юр. наук / КГУ им. Т.Г.Шевченко. – К., 1949.. Методи й засоби політики німецької військової влади, проведення реформ на селі розкриваються у монографії Т.С.Першиної Першина Т.С. Фашистский геноцид на Украине. – К., 1985..
Період окупації та встановлення нового порядку в Донбасі розглядається у роботі О.Іонова та інших дослідників Іонов О. Злочинства німців у Донбасі. – К., 1946; Немецко-фашистский оккупационный режим (1941-1944гг.): Сб. статей / Под общей ред. Е.А. Болтина. – М., 1965.. У роботах В.І.Клокова, І.П.Стафійчука, В.І.Дашичева висвітлено діяльність радянських підпільників з організації саботажу сільськогосподарських робіт на окупованих територіях Дашичев В.И. Банкротство стратегии германского фашизма. Исторические очерки. Документы и материалы. – В 2т. – Т.2 – М., 1973; Клоков В.И. Всенародная борьба в тылу немецко-фашистских оккупантов на Украине 1941-1944. Исторический очерк. – К., 1978; Стафійчук І.П. Могутня зброя партії. Ідеологічна, масово-політична робота Компартії України по мобілізації трудящих УРСР на відсіч ворогу (1941-1945). – К., 1985..
Відбудові та відновленню сільського господарства у прифронтових та звільнених областях СРСР присвячені монографії радянських вчених Г.Б.Поляка, Ю.А.Полякова та інших Поляк Г.Б. Послевоенное восстановление народного хозяйства. – М., 1986; Возрождение прифронтовых и освобожденных районов СССР в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. /Отв. редактор Ю.А. Поляков. – М., 1986.. Головним акцентом досліджень відбудови стало висвітлення провідної ролі Комуністичної партії. Радянська історіографія накопичила величезний фактографічний матеріал щодо стану та функціонування сільського господарства в роки війни. Але, дослідження цієї проблеми відбувалося у межах традиційного на той час формаційного, класового підходу, що не враховував потреб та проблем селянина. Вивчення регіональних подій носило епізодичний характер.
Всебічне об’єктивне дослідження колгоспної проблематики стало можливим після перебудовчих процесів та отримання Україною незалежності, що активізувало розробку нових методологічних підходів до вивчення проблем Другої світової та Великої Вітчизняної воєн Коваль М.В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.): Спроба сучасного концептуального бачення. – К., 1994; Його ж. Друга світова війна і історична пам’ять // Український історичний журнал. – 2000. - №3. – С.3-21..
З питань аграрних відносин в українському селі було опубліковано багато робіт, присвячених проблемам колгоспної системи. Російські дослідники М.О.Бензін та Т.М.Димоні, аналізуючи становище колгоспників, наголошували, що селянство складало враження пасивного об’єкта історії Бензин М.А., Димони Т.М. Крестьянство и власть в СССР в конце 30-х – 50-е годы // Менталитет и аграрное развитие России (ХІХ-ХХ вв.). – М., 1996. – С. 155-166..
Варто зазначити багатопланові колективні монографії українських вчених, в яких аналізуються суперечливі процеси в українському селі за часи радянської влади Українське село у 20-90 роках ХХ століття (короткий історико-економічний нарис). – К., 1998; Аграрна реформа в Україні: Соціологічна діагностика. – К., 1998.. Проблемі вивчення у вітчизняній історіографії особливостей колгоспного ладу присвячено дослідження О.П.Григоренка та І.В.Рибака Григоренко А.П., Рыбак И.В. История колхозов и совхозов Украинской СССР: Основные итоги и задачи изучения // Первая Всесоюзная научная конференция по историческому краеведению: тезисы докладов и сообщений. – К., 1987. – С. 115-116..
Питанням відбудовних процесів, оцінці збитків, завданих війною народному господарству республіки, внесок у справу відбудови місцевого населення присвячені статті сучасних істориків, які все більше уваги приділяють не господарчим аспектам, а життю селян Лисенко О.Є. Людський фактор перемоги // Сторінки воєнної історії: Зб. наукових праць / НАН України. Інститут історії України. – К., 2001. – Вип.5. – С.90-96; Нагайко Т.Ю. Матеріально-побутові умови сільської інтелігенції в Україні у післяокупаційний період (1943-1945рр.) // Україна Соборна. – 2006. – Вип.4, т.2. – С.66-72.. Долі сільського населення на окупованих німцями територіях присвячені наукові розвідки сучасних українських істориків І.Вєтрова, О.Потильчака, Ю.Ніколайця, М.Слободянюка Вєтров І.Г. “Фінансова війна” третього рейху на окупованій території України в 1941-1944 рр. // УІЖ. – 1995. – №3. – С.96-100; Потильчак О.В. “Новий порядок” в окупованій Україні (1941-1944) // Пам’ять століть. – 1999. – №1. – С.97-105; Ніколаєць Ю.О. Цивільне населення України на початку війни з німецько-фашистськими загарбниками. – К., 1998; Слободянюк М. Селяни України під нацистським окупаційним режимом, 1941-1944 рр. // Київська старовина. – 2000. – № 2. – С. 44-57 та інші..
До історії колгоспного ладу означеного періоду зверталися і зарубіжні вчені та історики діаспори. Провідною концепцією західної історіографії є теза про насильство держави над селянством. З цієї позиції характеризували колгоспне життя історики Р.Конквест та Н.Мюллер Мюллер Н. Вермахт и оккупация (1941-1944): О роли вермахта и его руководящих органов в осуществлении оккупационного режима на советской территории / Пер. с немецкого. – М., 1974; Конквест P. Жнива скорботи: радянська колективізація та голодомор. – К., 1993.. Причини та наслідки масового терору влади серед селянства проаналізував дослідник Г.Костюк Костюк Г. Сталінізм в Україні (ґенеза та наслідки): Дослідження і спостереження сучасника. – К., 1995.. Критичний підхід і поглиблений аналіз подій Великої Вітчизняної та Другої світової війни характерні для наукових робіт В.Косика Косик В. Україна під час Другої світової війни 1938-1945. – К., 1992. – 729 с.; Його ж. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993..
Вітчизняними та діаспорними дослідниками досягнуто порозуміння у дискусії щодо ставлення населення до німецької окупаційної влади. О.Субтельний вважає, що українці поставилися до окупантів доброзичливо або, принаймні, нейтрально Субтельний О. Україна: Історія. – К., – 1993.. Вітчизняні історики доводять, що вже на початку війни явно позначився громадянський конфлікт, яке ділилося на “радянських людей” та “ворогів народу” Коваль М.В. Україна у другій світовій війні і Великій Вітчизняній (1939 – 1945рр.): спроба сучасного концептуального бачення. – К. – 1994. – №7. – С.221.; Зарубінський О. Про деякі аспекти сприйняття ідей та діяльності ОУН-УПА населенням України під час війни 1941-1945 рр. у висвітленні західної історіографії //Матеріали наукової конференції “Організація Українських націоналістів і Українська Повстанська Армія (історія, уроки, сучасність)”. – Стрий, 1993. – С. 52; Гриднев В.М. Борьба советских крестьян с оккупационным режимом (1941-1945 гг.) и буржуазная историография // Вопросы истории. – 1978. – №7. – С. 221.. Ставлення селян до подій війни, чинники змін настроїв селян проаналізовано в монографії російського дослідника В.Т.Аніскова Анисков В.Т. Крестьянство против фашизма. 1941-1945. История и психология подвига. – М., 2003..
Окремі питання, пов’язані з діяльністю сільського господарства, долі селян, їх участі у відбудові народного господарства Донбасу, на підставі вивчення раніше недоступних джерел досліджені донецькими науковцями П.В.Добровим, І.М.Єсіпом, В.І.Ізюмовим, В.М.Нікольським, А.М.Міхненком та ін. Добров П. В., Есип И. М. Трудовая деятельность женщин Донбасса в годы Великой Отечественной войны (1941 – 1945 гг.). – Донецк, 2000; Міхненко А.М. Донбас в роки Великої Вітчизняної війни. – Донецьк, 2000; Нікольський В.М. Вироки та рішення щодо засуджених з політичних мотивів на Україні в період Великої Вітчизняної війни (Кількісні аспекти) // Історичні і політологічні дослідження. – 2005. – №1(23). – С.159-163.; Ізюмов В.І. Соціальний захист родин фронтовиків та інвалідів на Донеччині в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.). // Історичні і політологічні дослідження. – 2005. – №1(23). – С.189-192..
Таким чином, не дивлячись на значний сучасний доробок вітчизняної та зарубіжної історіографії із зазначеної проблеми, стан сільського господарства Донбасу, доля селян під час Великої Вітчизняної війни не стали предметом спеціального історичного дослідження.
Мета і завдання дослідження визначили його джерельну базу. У роботі використані як вже опубліковані документи, так і такі, що вводяться до наукового обігу вперше. Переважно це джерела з таких архівів: Центрального Державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України), Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУ України), Державного архіву Донецької області (ДАДО), Державного архіву Луганської області (ДАЛО).
Для класифікації джерел застосовано принцип розподілу їх за походженням та змістом. Першу групу джерел становлять документи законодавчо-нормативного характеру, що відбивають основні напрями аграрної політики радянської та окупаційної влади на різних етапах Великої Вітчизняної війни: Верховної Ради УРСР, Державного комітету оборони, німецької окупаційної адміністрації (Імперське міністерство у справах окупованих Східних областей, Головне командування сухопутних військ Вермахту), які опубліковані у збірках документів Луганщина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Сб. док. и матер. – Донецк, 1969; Історія застерігає: Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. – К., 1986; Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Зб. док. і матер. – К., 1963 та інші., та містяться в фондах 1 та 57 ЦДАГО України. Матеріали окупаційної влади на території України (копії телеграм, звітів окупаційних властей, листівки, накази та інше) містить 57 фонд ЦДАГО України.
До цієї групи відносяться постанови, вказівки, розпорядження ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У стосовно розвитку сільського господарства на території України (організаційні питання сільськогосподарського виробництва, проведення сільськогосподарських кампаній, мобілізація, військово-господарська діяльність у роки війни, окупаційний режим), оскільки вони також носять нормативний характер Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК (1898-1986). 9-е изд. – Т.6. (1941-1954). – М.,1985; КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК (1898-1986). – Т.6. – М., 1985.. Зібрання документів ЦК партії містяться у ЦДАГО України фонд 1 “Центральний Комітет Комуністичної партії України. Особливий сектор – секретна частина”.
До другої групи джерел належать документи центральних та місцевих органів виконавчої влади: Народного комісаріату землеробства УРСР, обласних, районних та міських виконавчих комітетів, органів німецької окупаційної адміністрації (Рейхскомісаріату східних окупованих областей, Рейхсміністра окупованих східних областей), в яких визначено основні принципи політики керівних режимів з питань сільськогосподарської діяльності. Документи органів влади з функціонування сільського господарства впроваджувалися на місцях через органи обласних земельних відділів Народного комісаріату землеробства УРСР: загальнореспубліканські доповідні записки, листування, загальна звітність, облікові матеріали збитків окупаційного періоду та відбудовних заходів. Переважна більшість документів цієї групи зберігаються в обласних архівах (Ф. 326, Р-298, Р-2794 ДАДО та Ф. П-179, П-1790 ДАЛО) та у фонді Р-27 “Міністерство сільського господарства Української РСР (Центральна бухгалтерія)” ЦДАВОВУ України. Матеріали виконавчих органів влади містять листування Народного комісаріату землеробства з ЦК КП(б)У, які відображають стан справ у сільськогосподарській галузі. На регіональному рівні справами галузі опікувалися виконкоми обласних рад. Відповідні документи містяться у фондах Р-298, Р-2794, 326 ДАДО та П-179, П-1790 ДАЛО.
Третю групу джерел становлять статистичні матеріали, які доповнюють дисертаційне дослідження кількісними показниками рівня розвитку сільськогосподарської галузі Донбасу. Щорічні статистичні збірники по Україні, Ворошиловградській та Сталінській областей дають можливість порівняти стан сільського господарства у різні періоди війни, з’ясувати рівень втрат господарств під час бойових дій. До цієї групи джерел відносяться і статистичні матеріали, які містить фонд Р-4249 “Сектор статистики сельского хазяйства” ДАДО.
Важливим джерелом є матеріали періодичних видань які становлять четверту групу джерел. У дисертації використані матеріали обласних видань, в тому числі і періоду окупації, що зберігаються у фондах ДАДО“Голос Донбасса”, “Донецкий вестник”, “Колгоспник України” та інші.. Важливим джерелом для вивчення даної теми є також періодична преса радянської влади “Коммунист”, “Правда”, “Социалистический Донбасс”, “Радянська Україна” та інші.. Газетні статті дозволяють простежити основний напрямок державної політики у сільському господарстві. Періодика в період війни виконувала важливу роль інформування населення та агітаційно-пропагандистську функцію. Періодичні видання дозволяють простежити основні напрямки соціально-економічної державної політики у сфері сільського господарства. Місцеві газети містили накази окупаційної влади, звітні матеріали місцевих органів, що характеризують політичний та господарський стан Донбасу.
Важливою за антропоцентричною орієнтацією є п’ята група джерел – документи особистого походження. Своєю інформативністю вони розкривають індивідуально-психологічне сприйняття війни, допомагають визначити мотивацію діяльності та поведінки людей. Ці джерела мають суб’єктивний характер і вимагають критичного підходу в оцінці їх інформативності Ангелина П. Мечта увидеть Сталина: Неопубликованный дневник знатной трактористки // Донбасс. – 1991. – №4. – С.140-151, Федоров О.Ф. Підпільний обком діє. – К., 1976 та інші..
Таким чином, наявна джерельна база, значна частина якої вводиться до наукового обігу вперше, та її всебічний аналіз дозволяють у повному обсязі виконати окреслені завдання та досягти поставленої мети дисертаційного дослідження.
Методологічну основу дослідження становить комплекс наукових принципів і методів, спрямованих на всебічне висвітлення суспільних явищ та подій, об’єктивне відтворення й аналіз історичних реалій, пов’язаних з предметом дослідження. Теоретико-методологічну базу дисертації складають принципи історизму, наукової об’єктивності, системний та комплексний підходи. Використання визначених наукових принципів визначає необхідний методологічний інструментарій. Для відтворення подій, розкриття їх взаємозв’язку та історичного значення дослідником використані такі методи: загальнонаукові – аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, системність, емпіричні – спостереження, аналогії, історико-порівняльний методи.
У другому розділі “Сільське господарство Донбасу на початку Великої Вітчизняної війни” подається загальна характеристика передвоєнного розвитку аграрної галузі народного господарства регіону.
У Донбасі, як промисловому центрі України та СРСР, сільському господарству було відведено другорядну роль. Головним завданням галузі було забезпечення потреб промисловості та міського населення продуктами харчування. Село перетворилось на основний резерв для поповнення людськими ресурсами промислових підприємств регіону, формування державних продовольчих фондів, задоволення внутрішніх потреб Донбасу.
Сільське господарство регіону розвивалося, у цілому успішно виконуючи державні плани третьої п’ятирічки. Сприятливі погодні умови, врожайні передвоєнні роки та невтомна праця селян забезпечили високі врожаї зернових та інших насіннєвих та технічних культур. На кінець 1940 року в Донбасі нараховувалось 2193 колгоспи, 237 великих радгоспів, які разом з приміськими господарствами обробляли 2862,8 тис. га посівної площі. На початок 1941 року структура посівних площ Сталінської області виглядала так: всього посівних площ – 1 532, 3 тисяч гектарів, в тому числі під зернові – 926, 8, технічні – 83,8, овоче-баштанні і картопля – 137,9, кормові – 299,2 тисяч гектарів, що пояснює напрям розвитку сільського господарства регіону.
У тваринництві в результаті зростання кількості ферм в господарствах вдалося отримати більше ніж в попередні роки продукції, збільшити поголів’я продуктивних порід тварин. Переважаючою була м’ясо-молочна спеціалізація з вирощуванням свиней та корів, для отримання шерсті розводили овець та кіз, коней розводили і використовували як тяглову силу в господарствах.
Нововведення науки і техніки полегшували роботу людей, покращили систему посівів та догляду за рослинами. Застосування хімічних речовин вплинуло на якість і ріст рослин, очищенню полів від бур’янів та шкідників. З іншого боку, використання хімічних добрив в господарствах відбувалося без належного догляду і часто їх кількістю намагалися здобути якість. Безгосподарність в колективах проявлялася у поводженні з технікою, що приводило до халатності у сільському господарстві.
Велика концентрація промисловості в Донбасі, складність виконання роботи та значні енергетичні затрати працівниками підприємств вимагала якісного забезпечення населення регіону продовольчими товарами. За даними перепису 1939 р. у Сталінській області проживало 33099,8 тис. чол., з яких міське населення – 2 425, 9 тис. чол. (78,2%), сільське населення – 673,9 тис. чол. (21,8%); у Ворошиловградській області проживало 1841585 чол., з яких міське населення – 1 209 392 чол.(65.6%), сільське – 632 193 чол.(34,4%).
Кадровий ресурс Донбасу, що забезпечував потужний промисловий та сільськогосподарський потенціал народного господарства, вважався найкваліфікованішим у СРСР. У той же час мотивація трудової активності неекономічними методами, шляхом надуманих заохочень у вигляді “соціалістичних змагань”, не могла задовольняти повсякденні потреби працівників села. Відбувалося зомбування суспільства невиправданими показниками успішності праці для стимулювання ефективного виконання поставлених завдань.
Проблеми, що супроводжували розвиток народного господарства, держава намагалася усунути командними методами, переводячи їх у виробничі та організаційні недоліки роботи. Запроваджувалася судова відповідальність за прогули, запізнення та інші порушення трудової дисципліни на виробництві. У селі фактично зникала мотивація до праці та зацікавленість у виробництві, відповідальність за господарювання.
У дисертаційній роботі показано, що з початком війни найважливішим завданням для держави стала мобілізація робітників тилу на переведення сільського господарства на воєнний лад, збільшення випуску продукції для фронту. На війну мобілізувалася більшість селян, спеціалістів галузі, механізаторів. Значна кількість працездатного сільського населення, транспортні засоби колгоспів, радгоспів і МТС були залучені до будівництва оборонних рубежів і споруд, на ремонт шляхів і мостів, для перевезення вантажів. Більшість працездатних чоловіків з сіл було мобілізовано, частина пішла працювати на промислові підприємства або на будівництво. У селах залишились жінки, літні люди, підлітки, які працювали на полях і в господарствах. У зв’язку зі скороченням тракторних робіт запроваджувалась ручна праця.
Збереження матеріальних цінностей передбачала директива від 29 червня 1941року. Вона закликала до всенародної боротьби, не віддавати німецькій армії жодного кілограма хліба, відганяти худобу, евакуювати техніку. ЦК КП(б)У та уряд республіки в телеграмі від 3 липня 1941 року на ім’я секретарів обкомів та голів облвиконкомів вказали на необхідність прискорити евакуацію цінного устаткування з підприємств, продовольства та виділити відповідальних за знищення майна, яке не буде вивезене. Такі кардинальні заходи були запроваджені для унеможливлення на окупованій території відновлення роботи підприємств та господарств для потреб німців. Відповідальними за виконання директив Державного комітету оборони призначалися особисто перші секретарі райкомів партії та голови райвиконкомів. Попереджалося, що в разі залишення на окупованій території майна, такий вчинок розглядатиметься як зрада.
Підсумовуючи можна зазначити, що на початку війни сільське господарство регіону розвивалося стабільно, чому сприяли невтомна праця селян, використання машин та нововведень, сприятливі погодні умови. Поступовий розвиток галузі призупинився з початком війни та масовою мобілізацією майна та населення.
Результати німецького господарювання та проведення реорганізаційних заходів на селі аналізуються у третьому розділі “Становище селянства Донбасу в період окупації”.
Стратегічно важливим у планах німецького керівництва щодо України був Донбас, який був краєм вугілля, металу, коксохімії та сільського господарства. Перебуваючи у зоні військової адміністрації з кінця 1941 до осені 1943 років, господарства регіону мали забезпечувати продуктові потреби діючої німецької армії та важкої промисловості. Після відступу радянських військ, німецьке керівництво отримало зруйноване село, спустошені землі та заготівельні бази, виведену з ладу техніку та ослаблену худобу. Усвідомлюючи, що пограбуваннями та поборами продовольства німецькій армії вистачить ненадовго, керівництво розпочало відбудову сільського господарства Донбасу. Відновлення господарств регіону було дуже важким завданням, враховуючи обсяги проведеної тут евакуації цінного майна, передачі місцевому населенню, або зруйнування після відступу Радянської Армії.
Про важливість місцевого сільського господарства для стратегічних планів свідчить наказ військового інтенданта німецької армії “Про постачання військ” від 16 червня 1941 року, де зазначалось, що загальне продовольче становище Німеччини більше не дозволяє поповнювати склад обозів і постачання армії за її рахунок.
На окупованій території Донбасу розпочалася реорганізація системи сільськогосподарського управління. Окупаційна влада намагалася встановити “новий аграрний порядок”, який за нацистською пропагандою повинен був суттєво покращити становище селян. У дійсності німці зважилися лише на перейменування колгоспів в “громадські господарства”, які мали стати в майбутньому землеробськими товариствами, радгоспів у державні маєтки. Методи праці і організації селян залишились “радянськими”. На початку 1942 року у Сталінській області у відсотковому відношенні до загальної кількості худоби радгоспів і колгоспів до евакуації, було: великої рогатої худоби – 42,8%, коней – 64,6%, овець – 49,1%, свиней – 11,5%, птиці – 4,6%. Середня врожайність зернових в цей період становила 7,5 центнерів з гектара, а по Ворошиловградській – 4,3 центнера з гектара.
Варто відзначити певні успіхи місцевого окупаційного керівництва у справі налагодження роботи місцевого сільськогосподарського виробництва на користь Німеччини. Про прагнення отримати максимальний прибуток свідчать факти завезення на окуповані території сільськогосподарських машин і насіння з Німеччини. Проте, ці поставки не змогли задовольнити всіх потреб сільського господарства. Виснажлива праця селян, їх постійна зайнятість в “громадському господарстві”, ручна робота та нестача насіння і сільськогосподарської техніки, опір та саботаж виконання наказів окупаційної влади значно скоротили обсяги оброблюваних площ. На окупованих територіях німецьке керівництво почало впроваджувати приватну власність, селяни отримали ділянку землі, яку самостійно обробляли і отримували частину врожаю. Проте, через нестачу реманенту, знарядь і худоби експеримент не отримав поширення. Політика контролю населення та використання їхньої праці викликала протидію та спротив, які підсилювала активна робота підпільників та партизанів.
У дисертації підкреслюється, що останній рік окупації Донбасу не позначився суттєвим покращенням діяльності господарств. Дуже повільно проводився ремонт наявного реманенту і техніки в господарствах та МТС. На настрої населення окупованих районів впливали звістки з фронту та можливе швидке звільнення територій від окупації. Господарювання в 1943 році окупаційної влади в Ворошиловградській області призвело до того, що залишилось незораними 342048 гектарів землі, у той час як до війни її площа становила 1 гектарів.
Зі звільненням 14 лютого 1943 року військами Південно-Західного фронту Ворошиловграда, ситуація в сільському господарстві змінилася. Розуміючи шкідливість саботування сільськогосподарських робіт для звільненої області, селяни розпочали боротьбу за проведення весняної посівної. У цей час окупаційна влада проводить масове вивезення сільськогосподарського майна. 14 серпня 1943 року було видано наказ про підготовку і проведення евакуації і знищення матеріальних цінностей в зв’язку з відступом німецьких військ. Передбачалося, що усі цінні матеріали, як промислові так і сільськогосподарські, повинні бути збережені для німецької воєнної економіки і ні за яких обставин не повинні потрапити до рук противника. Все, що неможливо вивезти, знищувалось.
Таким чином, попри усі заходи з відновлення роботи сільського господарства окупаційне керівництво не змогло налагодити його і досягти результатів попередніх років. Проведення евакуаційних заходів радянською владою, реорганізація сільського господарства, запровадження приватної власності та проведення евакуації німецькою владою призвело до максимальної руйнації матеріальних ресурсів, повного виснаження землі та людської сили Донбасу.
Відбудовчі заходи радянської влади в регіоні розглянуто у четвертому розділі дослідження “Відбудова сільського господарства Донбасу після звільнення території від окупації”.
Перед країною постала нагальна потреба відбудови всієї економіки задля подальшого її розвитку та допомоги для остаточної перемоги над німецько-фашистською армією. За час окупації було пограбовано або зруйновано в Сталінській області 54 МТС, 152 радгоспи, 1118 колгоспів, відповідно 51 МТС, 110 радгоспів і 1075 колгоспів в Ворошиловградській області. Загальна сума збитків, завданих гітлерівськими окупантами народному господарству Донецького басейну складала близько п’яти мільярдів рублів. Сума загальних збитків, нанесених сільському господарству Ворошиловградської області становила: по колгоспах – 5 54 рублів, по радгоспах – 1 295 рублів, по МТС – 100 рублів, загальна сума збитків – 6 рублів. За роки окупації в регіоні значно знизилась врожайність: зернових з десяти до чотирьох центнерів з гектара. Окупаційна влада завдала збитків приміським радгоспам Сталінської області на суму 192607,3 тис. крб., колгоспам – 10706160,3 тис. крб.
Після звільнення Донбасу, Сталінський обласний комітет КП(б)У вже 1 жовтня 1943 року прийняв постанову “Про заходи з відновлення колгоспів, МТС і радгоспів”. Перші кроки були покликані зібрати наявний інвентар і майно господарств, провести їх облік, організувати роботу селян. Для роботи в села області було прийнято 325 агрономів, 145 зоотехніків, 54 ветеринарних лікарів, 225 ветфельдшерів і 178 механіків. Одночасно проводились польові роботи, весняна посівна та збирання врожаю, а також осіння підготовка землі на наступний господарський рік. У дослідженні відзначено, що головним для держави було якомога швидше відновити сільськогосподарське виробництво задля успішного завершення війни.
За два роки після окупації колгоспи Ворошиловградської області змогли освоїти вже 91,3% довоєнних посівних площ, а колгоспи і радгоспи Сталінської області – 85%. Сприятливі погодні умови 1945 року і налагодження роботи господарств дало змогу Сталінській області отримати найвищий на Україні врожай зернових і здати державі хліба як і в 1940 році. Відновлювальні роботи в сільському господарстві звільнених районів проводились з меншими плановими навантаженнями, ніж до війни, враховуючи засоби і сили місцевого населення. З січня 1945 року в Донбасі розгорнулося соціалістичне змагання в сільському господарстві. Так, колгоспи Сталінської області в 1944 році за провідними зерновими культурами здобули врожай довоєнного 1940 року. Середня врожайність усіх зернових культур в 1944 році склала 10,6 центнерів з гектара при плані 8,5 центнерів.
У дисертації зазначено, що важливим завданням у справі відродження сільського господарства було відновлення тваринництва в колективних господарствах, яке за роки окупації та евакуації було майже повністю знищеним. Передбачалось вжити заходів по збільшенню поголів’я худоби за рахунок повного збереження і вирощування приплоду, контрактації, купівлі молодняка і повернення на ферми поголів’я худоби колгоспів і радгоспів, яку вдалося колгоспникам зберегти
