ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

КОНЯЄВА Лілія Дмитрівна

УДК 159.922.27 (043.3)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

ПІДЛІТКІВ У ПОЗАШКІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Петровська Тетяна Валентинівна,

Національний університет фізичного виховання

і спорту України,

кафедра психології і педагогіки, доцент.

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

Пірен Марія Іванівна,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

кафедра політології, професор;

кандидат психологічних наук, доцент

Васильченко Ольга Миколаївна,

Національний авіаційний університет,

кафедра політології та

соціальних технологій, доцент.

Захист відбудеться “17” червня 2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “16” травня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Л. Зливков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Внаслідок системних соціально-економічних перетворень, які призвели до трансформації цінностей, поширеним явищем у сучасному українському суспільстві є порушення процесу соціалізації підлітків (Н.В.Абдюкова, В.В.Антоненко, Н.Д.Голованова, А.В.Мудрик, Л.М.Панченко, Д.В.Ярцев). Тому особливо актуальними стали дослідження, пов’язані з проблемою соціалізації в підлітковому віці та з пошуком ефективних засобів її оптимізації.

Останнім часом психологи і педагоги приділяють особливу увагу дослідженню проблем розвитку особистості та різним аспектам її соціалізації (О.М.Васильченко, В.В.Москаленко, В.Т.Циба, Л.Е.Орбан-Лембрик, А.О.Реан, О.Г.Романовський), зокрема, особливостям соціалізації сучасних підлітків (Н.В.Абдюкова, В.Г.Романова, Ф.Райс, Л.Г.Садакова, Є.С.Шильштейн, Д.В.Ярцев), особливостям самосвідомості підлітків у кризових умовах розвитку суспільства (В.А.Аверін, Н.О.Давидюк, Л.В.Долинська, А.Ф.Шадура), регуляції та саморегуляції соціальної поведінки підлітків (В.І.Ілійчук, М.Й.Боришевський, С.Б.Кузікова, Н.Ю.Максимова). У більшості цих досліджень важливим моментом соціалізації підлітків вважається становлення особистісної ідентичності. В підлітковому віці, і особливо у старшому, ідентичність все більше включається в процес управління поведінкою особистості (В.А.Аверін, І.Ю.Кулагіна, Є.С.Шильштейн). Тому при дослідженні процесу соціалізації підлітків слід враховувати особливості їх особистісної ідентичності.

Підліток є активним суб’єктом соціалізації, його соціальна активність спрямована на засвоєння нових зразків поведінки та перетворення себе. Тому найбільш успішно підліток розвивається в умовах соціально значущої та цікавої для нього діяльності (В.А.Аверін, І.Ю.Кулагіна, К.М.Лаврова, Х.Ремшмідт, В.І.Семеренський). Заняття підлітків позашкільною діяльністю надають широкі можливості для вияву їх самостійності, задоволення потреб в самопізнанні, самовдосконаленні, самоствердженні, спілкуванні з однолітками. Але заняття підлітка певним видом позашкільної діяльності можуть по-різному впливати на особливості його соціалізації, соціальної поведінки, розвиток ідентичності та взаємини з однолітками і дорослими.

У сучасних психологічних дослідженнях вивчались окремі аспекти самореалізації активності підлітків у процесі творчої діяльності (В.І.Семеренський), самовизначення та самореалізації старшокласників у роботі гуртків (О.І.Баришева), впливу різних форм ранньої професіоналізації на особистісний і інтелектуальний розвиток підлітків (Т.І.Зернова, Є.А.Пархоменко). Особлива увага дослідників спрямована на спортивну діяльність, зокрема, вивчалась соціальна роль спорту та фізичного виховання в соціалізації підлітків (А.В.Алєксєєв, Ю.Я.Кисельов, Л.І.Лубишева), розвиток самосвідомості та образу «Я» фізичного підлітків, які займаються спортом та фізичною культурою (Н.І.Александрова, Т.Ф.Дубова, П.А.Жоров, Д.Р.Кадирбаєва), деякі особливості інтелектуального та особистісного розвитку підлітків у процесі професіоналізації в спорті (Г.Б.Горська, Т.І.Зернова, Є.А.Пархоменко). Проте до теперішнього часу немає єдиної думки щодо ролі спорту для розвитку особистості підлітка. У більшості досліджень наголошується на позитивному впливі занять спортом на соціалізацію підлітків (А.В.Алєксєєв, М.М.Візітей, Ю.Я.Кисельов, Л.І.Лубишева, П.С.Степовий), але окремі вчені (Г.Б.Горська, Р.Мартенс, Є.А.Пархоменко), поряд з позитивними, виділяють і деякі негативні сторони.

Отже, проблема особливостей соціалізації підлітків у різних видах позашкільної діяльності, зокрема в спортивній, та характеру їх впливу на успішність соціалізації в підлітковому віці залишається недостатньо вивченою. З огляду на те, що сфера спорту має різноманітний спектр впливу на соціалізацію підлітка, необхідно дослідити питання про місце спортивної діяльності серед інших видів позашкільної діяльності в соціалізації підлітків, а також виявити психологічні особливості соціалізації підлітків у різних видах позашкільної діяльності з урахуванням змісту структури їх особистісної ідентичності. Розкриття цих питань відкриває додаткові можливості покращення соціалізації підлітків, цілеспрямованого формування їх самосвідомості та регуляції соціальної поведінки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною теми лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України «Особливості соціалізації учнівської молоді в умовах трансформації суспільства» (реєстраційний номер 0100U000544), а також тем Зведеного плану науково-дослідних робіт у галузі фізичної культури і спорту на 1998–2000 рр.: «Психологічні механізми поведінки суб’єктів спортивної діяльності» (реєстраційний номер 0199U000943); зведеного плану науково-дослідних робіт у галузі фізичної культури і спорту на 2001–2005 рр.: «Психологічні резерви особистості у процесі професійної підготовки спеціаліста у галузі фізичного виховання і спорту» (реєстраційний номер 0101U004946).

Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол № 11 від 25.12.2003 року) та узгоджена на засіданні Координаційної Ради АПН України (протокол № 6 від 15.06.2004 року).

Об’єкт дослідження – процес соціалізації підлітків у позашкільній діяльності.

Предмет дослідження – психологічні особливості соціалізації підлітків у різних видах позашкільної діяльності.

Мета роботи. Виявити психологічні особливості соціалізації підлітків у залежності від різних видів позашкільної діяльності та вплив структури особистісної ідентичності на успішність їх соціалізації.

Гіпотези дослідження:

– Психологічні особливості та успішність соціалізації підлітків, які займаються різними видами позашкільної діяльності, визначаються змістом структури їх особистісної ідентичності.

– В процесі занять спортом, як одним із видів позашкільної діяльності, формується така структура особистісної ідентичності підлітків, в якій домінує ідентифікація з суб’єктом спортивної діяльності, що сприяє більш успішній їх соціалізації.

Відповідно до мети і гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. На основі теоретичного аналізу обґрунтувати зв’язок психологічних особливостей та успішності соціалізації підлітків, яка протікає в умовах певної позашкільної діяльності, зі змістом їх особистісної ідентичності; визначити та обґрунтувати критерії оцінки успішності соціалізації підлітків.

2. Виявити психологічні особливості соціалізації підлітків в залежності від різних видів позашкільної діяльності.

3. Проаналізувати вплив структури особистісної ідентичності підлітків, які займаються різними видами позашкільної діяльності, на успішність їх соціалізації.

4. Розробити і апробувати програму соціально-психологічного тренінгу з оптимізації процесу соціалізації підлітків; проаналізувати динаміку показників соціалізації підлітків після впровадження тренінгу.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, Л.С.Виготський); культурно-діяльнісна концепція соціалізації особистості (О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, В.В.Москаленко, В.Т.Циба); теорія персоналізації А.В.Петровського; основні положення про сутність соціалізації особистості, висунуті вітчизняними (Л.С.Виготський, А.В.Петровський, Г.М.Андреєва, Н.В.Андреєнкова, І.С.Кон, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Москаленко, В.Т.Циба, А.О.Реан, Я.Л.Коломінський, М.П.Лукашевич та ін.) та зарубіжними вченими (Т.Парсонс, Д.Мід, А.Бандура, Дж.Доллард, Л.Колберг, Е.Еріксон та ін.); дослідження проблеми соціалізації в підлітковий період розвитку (Д.Б.Ельконін, Л.І.Божович, Д.І.Фельдштейн, В.А.Аверін, Т.В.Драгунова, Н.Ю.Максимова, Н.В.Абдюкова, Л.В.Долинська, Н.О.Давидюк, С.Б.Кузікова та ін.); теорії ідентичності та ідентифікації (Е.Еріксон, А.Бандура, Дж.Мід, З.Фрейд, Дж.Марсіа, А.Ватерман, Л.В.Попова, Г.В.Дьяконов, Л.Кричевський та ін.).

Методи дослідження: теоретичний аналіз вітчизняних та зарубіжних джерел; констатувальний експеримент, в ході якого застосовано методи анкетування та тестування за стандартизованими психологічними методиками. Застосовувався також метод соціально-психологічного тренінгу, що був покладений в основу формувального експерименту. Статистичні методи обробки даних: метод середніх величин, кореляційний аналіз (за критерієм Пірсона).

Наукова новизна дослідження полягає в наступному.

– Вперше виявлено та проаналізовано психологічні особливості соціалізації підлітків, і, зокрема, особливості структури їх особистісної ідентичності, в залежності від виду позашкільної діяльності, якою вони займаються.

– Проаналізовано взаємозв’язок структури особистісної ідентичності підлітків, які займаються різними видами позашкільної діяльності, з успішністю їх соціалізації.

– Визначено та обґрунтовано критерії оцінки успішності соціалізації підлітків.

– Доведено, що більш успішній соціалізації підлітків, які займаються спортом, як одним з видів позашкільної діяльності, сприяє домінування в структурі їх особистісної ідентичності – ідентифікацій з суб’єктом діяльності взагалі та спортивної діяльності зокрема.

Теоретична цінність результатів дисертаційного дослідження полягає в поглибленні знань про детермінацію процесу соціалізації в підлітковому віці; з’ясуванні місця спортивної діяльності серед інших видів позашкільної діяльності в соціалізації підлітків у зв’язку з психологічними особливостями підліткового віку; в теоретичному обґрунтуванні «суб’єктності» як однієї з вагомих детермінант успішності соціалізації підлітків; в теоретичному обґрунтуванні критеріїв оцінки успішності соціалізації підлітків.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що отримані результати можуть бути: 1) використані для прогнозування особливостей розвитку структури ідентичності та успішності соціалізації підлітків, які займаються різними видами позашкільної діяльності; 2) застосовані соціальними робітниками, шкільними психологами, керівниками гуртків, тренерами, вчителями з метою покращення соціальної та виховної роботи з підлітками. Розроблена програма соціально-психологічного тренінгу з оптимізації процесу соціалізації підлітків може застосовуватися у практичній роботі з ними для розширення загального уявлення про себе, розвитку особистісної ідентичності та ряду важливих для успішної соціалізації особистісних параметрів. Результати дослідження можуть використовуватися при підготовці лекцій з соціальної, педагогічної, вікової психології та психології спорту.

Результати дослідження впроваджено в професійну підготовку студентів 5 курсу рівня «Магістр з психології спорту» Національного університету фізичного виховання і спорту України (довідка № 030-284 від 04.04.2007 р.), у практику виховної роботи з підлітками – учнями спеціалізованої школи № 20 з поглибленим вивченням французької мови з 1 класу Оболонського р-ну м. Києва (довідка № 56 від 03.09.2002 р.) та учнями спеціалізованої школи № 137 з поглибленим вивченням англійської мови Дніпровського р-ну м. Києва (довідка № 30 від 22.03.2007 р.) та в процесі проведення психокорекції (соціально-психологічного тренінгу) у підлітків – учнів цієї ж школи (довідка № 29 від 22.03.2007 р.), а також в практику виховної роботи з підлітками-спортсменами – учнями Київського спортивного ліцею-інтернату (довідка № 228 від 02.09.2002 р.).

Особистий внесок здобувача в опублікованій у співавторстві статті полягає в узагальненні даних наукової літератури щодо визначення процесу соціалізації, обґрунтуванні основних положень досліджуваної проблеми, з’ясуванні основних особливостей соціалізації підлітків, які слід враховувати при дослідженні цього процесу, визначенні ряду перспективних напрямків дослідження соціалізації підлітків.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувались різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; методологічним обґрунтуванням вихідних позицій дослідження; застосуванням сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційного дослідження представлені та обговорювались на засіданнях кафедри психології та педагогіки Національного університету фізичного виховання і спорту України (Київ, 1999–2002), засіданнях лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (Київ, 2003 – 2006), міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: V та VІ Міжнародних наукових конференціях «Молода спортивна наука України» (Львів, 15-18 березня 2001 р. та 20-22 березня 2002 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Фізична культура, спорт та здоров’я нації» (Вінниця, 25-27 жовтня 2001 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми професійної підготовки практичних психологів» (Київ, 16 червня 2000 р.) та «Соціально-психологічні проблеми вдосконалення управлінської діяльності» (Київ, 21 червня 2001 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображено у 11 наукових публікаціях, з яких 5 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6 – у спеціалізованих наукових журналах, збірниках наукових конференцій. 1 статтю написано спільно з іншим автором.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, що містить 252 найменувань, та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 275 сторінок, з яких 219 – основного тексту. Робота містить 27 таблиць та 14 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, сформульовано гіпотезу дослідження, розкрито методологічну основу роботи, вказано застосовані методи дослідження. Висвітлено наукову новизну, теоретичне, практичне значення, відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – «Соціалізація як процес формування особистості підлітків» – викладено результати аналізу психологічної літератури з досліджуваної проблеми, проаналізовано теоретичні підходи до визначення та характеристики процесу соціалізації особистості, виділено особливості соціалізації підлітків у зв’язку з формуванням їх особистісної ідентичності та проаналізовано особливості її розвитку, визначено й обґрунтовано критерії оцінки успішності соціалізації підлітків, розкрито психологічний зміст понять «соціалізація», «ідентичність», «ідентифікація», з’ясовано основні чинники позитивного впливу позашкільної діяльності на розвиток ідентичності підлітка, обґрунтовано зв’язок психологічних особливостей та успішності соціалізації підлітків в умовах різних видів позашкільної діяльності зі змістом їх особистісної ідентичності, проаналізовано місце спортивної діяльності в соціалізації підлітків.

При дослідженні процесу соціалізації ми спирались на основні положення вітчизняних вчених (Л.С.Виготський, А.В.Петровський, І.С.Кон, Г.М.Андрєєва, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Москаленко, В.Т.Циба, М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко та інші) про те, що: 1) соціалізація є двостороннім процесом – передбачає засвоєння та активне відтворення індивідом соціального досвіду та становлення у нього активної позиції суб’єкта соціальних відносин; 2) у процесі соціалізації формується конкретна особистість з певними соціальними якостями, знаннями, вміннями, прийнятими для конкретного суспільства, відбувається становлення її самосвідомості, розвиток ідентичності та усвідомлення індивідуальності. Основним методологічним підходом нашого дослідження є культурно-діяльнісна концепція соціалізації особистості (О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, В.В.Москаленко, В.Т.Циба), згідно з якою діяльність, як один із факторів соціалізації особистості, є необхідною умовою для формування її особистісних якостей.

З’ясовано, що основні психологічні особливості соціалізації підлітків пов’язані з активним формуванням і фундаментальними змінами сфери їх самосвідомості, що виражається у виникненні почуття дорослості та становленні ідентичності, яка є важливим психосоціальним параметром соціалізації підлітка (В.А.Аверін, Л.І.Божович, А.В.Петровський, Д.Б.Ельконін, Е.Еріксон та ін). Формування ідентичності підлітка проявляється в поступовому розвитку цілісного, стійкого, структурованого і менш залежного від зовнішньої оцінки уявлення про себе, в процесі чого відбувається усвідомлення своєї індивідуальності. Характерним для підлітків є намагання активно створювати свою особистість, пізнавати себе, проявляти свою індивідуальність, самостверджуватись, оволодівати новими способами взаємодії в групі, що головним чином відбувається через спілкування з однолітками (особливо у старших підлітків).

Теоретичний аналіз дозволив виявити відсутність чітких критеріїв оцінки успішності соціалізації. Враховуючи схильність особистості в підлітковому віці включатися у різні соціальні спільноти на внутрішньому (психологічному) та на зовнішньому (соціальному) рівнях, при визначенні згаданих критеріїв ми виходили з основних положень теорії персоналізації А.В.Петровського. Також ми враховували такі особливості соціалізації в підлітковому віці: активне формування ідентичності, самооцінки, швидкий розвиток самоконтролю. На основі цього ми визначили основні критерії оцінки успішності соціалізації підлітків на певному її етапі, в основу яких покладено особливості та рівень розвитку низки особистісних параметрів. На етапі адаптації цими критеріями є впевненість у собі, середня чи висока (адекватна) самооцінка, рішучість, середній чи високий рівень самоконтролю; на етапі індивідуалізації – достатньо висока, адекватна самооцінка та рівень домагань, низький або середній рівень агресивності та негативізму, довіра до оточуючих (або низький рівень підозрілості); достатньо високий рівень самоконтролю; на етапі інтеграції – здібність до формування соціальних зв’язків в групі та високий рівень самоконтролю.

Основним завданням соціалізації особистості в підлітковому віці є розвиток її ідентичності. Ідентичність є складною, динамічною структурою та складовою самосвідомості (Е.Еріксон, А.Ватерман, Н.В.Антонова, В.В.Москаленко, К.В.Коростеліна, Л.Е.Орбан-Лембрик та ін.). Неповторна структура ідентичності окремої особистості містить у собі систему ідентифікацій, бо формується через комплекс ототожнень, що сумуються протягом її розвитку. При вивченні ідентичності ми виходили з розгляду її з позиції трьох глобальних конструктів: персональне Я, соціальна та діяльнісна ідентичність, представлені у дослідженнях О.М.Плюща. Персональне Я охоплює власні характеристики індивіда, соціальна ідентичність характеризує те, членом яких соціальних груп він сприймає себе, а діяльнісна ідентичність – те, суб’єктом якої діяльності він себе вважає.

З’ясовано, що спрямованість ідентифікації підлітків залежить від їх особистих переконань, а трансформація їх уявлення про себе обумовлена змістом того середовища, з яким підліток переважно взаємодіє. Тому, в середовищі підлітків, які не мають змістовних захоплень, виникають проблеми, пов’язані з азартними іграми, протиправною поведінкою, алкоголізацією тощо. За даними О.Назарук наявність дезадаптації пов’язана головним чином з відсутністю такої важливої характеристики як суб’єктність (усвідомлення себе активним діячем) та слабко вираженою тенденцією до цілеспрямованої діяльності. Отже, заняття організованою позашкільною діяльністю особливо важливі в підлітковому віці.

На основі теоретичного аналізу (В.А.Аверін, К.М.Лаврова, О.І.Баришева, В.І.Семеренський, Г.Б.Горська, О.Назарук) визначено основні чинники позитивного впливу позашкільної діяльності на розвиток особистісної ідентичності підлітків. Заняття підлітка організованою позашкільною діяльністю: 1) прискорюють розвиток загального уявлення про себе через різнобічне самопізнання своїх відмінностей від інших; 2) активізують розвиток суб’єктності та соціальної дорослості через стимуляцію самостійності, цілеспрямованості, активності; 3) сприяють засвоєнню позитивного соціального досвіду, характерного для певної діяльності, що є передумовою розвитку життєво важливих якостей; 4) організують вільний час та сферу спілкування підлітків, відволікають їх від «вулиці» та реалізують потреби у самоствердженні, прояві індивідуальності соціально схвалюваними способами.

В процесі соціалізації людини в певній діяльності відбувається формування неповторної ідентичності особистості та наповнення її змісту специфічними для цієї діяльності елементами. Формування уявлення про себе як суб’єкта певної діяльності відбувається на основі ототожнення (ідентифікації) з агентами соціалізації (спортсменами, тренером) у цьому виді діяльності та засвоєння певної моралі, цінностей, норм поведінки, пов’язаних з особливостями цієї діяльності, подальшої їх інтеріорізації, усвідомлення та включення до структури особистісної ідентичності. Так поступово відбувається орієнтація на прийняття певної соціальної ролі (спортсмена, музиканта тощо) та здійснюється послідовне формування внутрішнього (когнітивного, емоційного) образу «Я». Отже, в певній діяльності процес формування ідентичності набуває цілеспрямованих форм.

З’ясовано, що спортивна діяльність займає провідне місце серед інших видів позашкільної діяльності в соціалізації підлітків у зв’язку з наявністю в ній оптимальних умов для комплексного вирішення психологічних проблем підліткового віку та ряду позитивних ефектів впливу на особистість підлітків. Основні ефекти проявляються в можливостях швидкого і якісного розвитку та вдосконалення їх фізичного образу, в наявності переваг у формуванні суб’єктних властивостей особистості та позитивних зразків поведінки, пов’язаних зі специфічною спортивною мораллю (Л.І.Лубишева, Г.Б.Горська, Н.І.Александрова, Т.Ф.Дубова, П.А.Жоров, Д.Р.Кадирбаєва та ін.). Але існують дослідження, в яких поряд з позитивними виділяються і негативні сторони занять спортом. Неоднозначність поглядів, недостатня вивченість проблеми впливу різних видів позашкільної діяльності на успішність соціалізації підлітків, в тому числі і спортивної, обумовило проведення даного дослідження, спрямованого на вивчення зв’язку психологічних особливостей та успішності соціалізації підлітків зі змістом їх особистісної ідентичності, характерної для певної позашкільної діяльності.

Другий розділ – «Емпіричне дослідження особистісної ідентичності та успішності соціалізації підлітків у різних видах позашкільної діяльності» – розпочинається із викладу організації та методичного забезпечення досліджень. Подається характеристика досліджуваної вибірки, описується загальна процедура організації дослідження, його етапи, конкретні психодіагностичні методики, аналізуються, інтерпретуються емпіричні дані констатувального експерименту.

Дослідження проводились з 1999 по 2006 рік, у ньому брали участь 378 підлітків, віком 11–15 років – учні спеціалізованих шкіл № 137, № 20 м. Києва та Київського спортивного ліцею-інтернату. Серед досліджених було: 190 спортсменів, 103 підлітки, які відвідують неспортивні гуртки та 85 підлітків, які взагалі не відвідують гуртки та секції. Також проведено опитування 17 учителів (класних керівників) і 2 тренерів. Опитування підлітків стосовно їх віку, інтересів, виду позашкільної діяльності, якою вони займаються, дозволило виділити по 4 групи молодших (11–13 років) і старших підлітків (14–15 років): 1 – підлітки-спортсмени, які не мають спортивних розрядів (займаються масовим спортом); 2 – підлітки-спортсмени, які мають спортивні розряди (займаються спортом більш професійно); 3 – підлітки, які взагалі не відвідують секції та гуртки; 4 – підлітки, які відвідують неспортивні гуртки (художні, музичні тощо). Дослідження проводилось в 3 етапи, які докладно описані у другому розділі дисертації.

Аналіз та інтерпретація результатів за проективною методикою «Хто Я?» М.Куна і Т.Макпартленда здійснювались за допомогою методу контент-аналізу: всі відповіді було віднесено до 3 конструктів – персональної, соціальної та діяльнісної ідентичності, які поділялись на окремі підструктури, у склад яких увійшли певні ідентифікації. Діяльнісна ідентичність представлена у компоненті «суб’єктність»: діяльнісні ідентифікації (ототожнення з суб’єктом діяльності, якою займається підліток: «Я учень», «Я спортсмен» тощо); соціальна ідентичність – «соціальні ролі» (ототожнення з певною соціальною роллю у стосунках з оточенням: «Я син», «Я друг» тощо); персональне Я – «індивідуальні особистісні якості»: «соціально бажані якості» (відсутність шкідливих звичок, форм поведінки – «Я не курю» тощо), «соціально небажані якості» (шкідливі звички, негативні форми поведінки), «соціально значущі якості» («Я цілеспрямований» тощо), «усвідомлення своєї індивідуальності» («Я особистість», «Я індивідуальність»).

Порівняльний аналіз компонентів структури ідентичності у підлітків виділених груп показав, що загальною особливістю ідентичності підлітків-спортсменів є домінування у них ідентифікацій з суб’єктом діяльності порівняно з іншими групами (при р<0,01, р<0,001) на тлі достатньої виразності компонента «соціальні ролі». У підлітків-спортсменів, які не мають спортивних розрядів, виявлена також достовірно більша кількість «соціально бажаних якостей» (при p<0,01, p<0,001). Отже, заняття масовим спортом орієнтує підлітків на засвоєння цінностей, пов’язаних зі здоровим способом життя, відсутністю шкідливих звичок, що підсилює позитивний вплив на формування їх ідентичності. А особливістю ідентичності підлітків-спортсменів зі спортивними розрядами є достовірна перевага ідентифікацій з образом спортсмена як суб’єктом спортивної діяльності (при p<0,01), що пов’язано з наявністю у них більшого досвіду в оволодінні роллю спортсмена в процесі поглиблених занять спортом.

У підлітків, які відвідують неспортивні гуртки, достовірно більшою, ніж у підлітків, які взагалі не відвідують секції та гуртки, є кількість соціальних ролей та діяльнісних ідентифікацій (при р<0,001), хоча кількість останніх достовірно нижча, ніж у підлітків-спортсменів (при р<0,01).

Підлітки, які взагалі не відвідують секції та гуртки, мали достовірно нижчу загальну кількість характеристик себе та за компонентами «суб’єктність», «соціальні ролі», «соціально бажані якості», ніж в інших групах (при р<0,01, р<0,001). Особливістю ідентичності цих підлітків є виділення ними «соціально небажаних якостей» (при р<0,001). Ці негативні явища ми пояснюємо відсутністю у них специфічного для цілеспрямованої позашкільної активності досвіду в засвоєнні соціальних ролей, обмеженою кількістю засобів для самоствердження та об’єктів для позитивної ідентифікації.

Найбільше змін позитивного характеру спостерігалось в структурі ідентичності старших підлітків-спортсменів, які не мають спортивних розрядів, порівняно з молодшими. У них достовірно збільшилась загальна кількість характеристик себе та за компонентами «суб’єктність» і «соціальні ролі» (табл. 1).

Таблиця 1

Відмінності компонентів структури ідентичності старших (n= 28)

і молодших (n= 67) підлітків, які займаються масовим спортом

№ | Компоненти структури

ідентичності | Групи підлітків | Критерій Стьюдента

t

Молодші підлітки | Старші

підлітки

Мx ± m | Мx ± m

1 | Загальна кількість характеристик себе | 17,2 ± 0,29 | 18,6 ±0,29 | 3,41***

2 | Суб’єктність | 1,73 ± 0,11 | 2,32 ± 0,15 | 3,13**

3 | Соціальні ролі | 1,84 ± 0,16 | 2,75 ± 0,23 | 3,23**

4 | Особистісні якості | 13,6 ± 0,33 | 13,5 ± 0,42 | 0,17

5 | Соціально бажані якості | 1,31 ± 0,13 | 1,35 ± 0,19 | 0,19

6 | Соціально небажані якості | 0 | 0 | ------

Примітки: ** – відмінності достовірні при p<0,01, *** – при p<0,001.

Зміни структури ідентичності старших підлітків, які займаються спортом більш професійно (порівняно з молодшими), багато в чому аналогічні, але кількість характеристик їх соціальних ролей збільшилась незначною мірою. Можливо, більша заглибленість цих підлітків у заняття спортом, тривале перебування на зборах і змаганнях у відриві від школи та сім’ї дещо обмежує їх спілкування поза сферою спорту та дещо уповільнює усвідомлення ними інших соціальних ролей.

У структурі ідентичності старших підлітків, які відвідують неспортивні гуртки (порівняно з молодшими), в основному відбулися позитивні зміни: достовірно збільшилась загальна кількість характеристик себе (при р<0,01) та соціальних ролей (при р<0,05), але кількість діяльнісних ідентифікацій збільшилась незначно. Отже, спортивна діяльність має більший потенціал для розвитку суб’єктності.

У старших підлітків, які взагалі не відвідують секції та гуртки (порівняно з молодшими), на фоні достовірного збільшення загальної кількості характеристик себе та соціально небажаних якостей (при p<0,05), за іншими компонентами структури ідентичності достовірних змін не спостерігалось. Отже, однієї навчальної діяльності, як цілеспрямованої форми активності, недостатньо для повноцінного розвитку особистісної ідентичності в старшому підлітковому віці.

В результаті дослідження особистісних параметрів: самооцінки (СО), рівня домагань (РД), самоконтролю (СК), різних видів агресії, з’ясовано, що підлітки-спортсмени, мають найбільш гармонійне їх сполучення: високий рівень СО та РД за більшістю шкал тесту при помірних розбіжностях між ними свідчить про уміння адекватно оцінювати себе та ставити цілі, впевненість в собі (за інтерпретацією методики Т.Дембо та С.Я.Рубінштейн). Показники СК цих підлітків достовірно вищі, а показники за більшістю шкал агресії достовірно нижчі, ніж у підлітків, які взагалі не відвідують гуртки і секції. Все це свідчить про гармонійний особистісний розвиток та достатньо успішну соціалізацію підлітків-спортсменів.

У підлітків, які відвідують неспортивні гуртки, СО та РД за більшістю шкал аналогічні показникам підлітків-спортсменів, але СО їх зовнішності та авторитету достовірно нижчі (сягають середнього рівня) та мають сильні розбіжності з РД. Діяльність у неспортивних гуртках меншою мірою, ніж у спортивних, пов’язана з розвитком позитивного фізичного образу. Показники за більшістю шкал агресії підлітків, які займаються в неспортивних гуртках, достовірно нижчі, а показники СК достовірно вищі, ніж у підлітків, які взагалі не відвідують секції та гуртки.

Підлітки, які взагалі не відвідують секції та гуртки, мають дисгармонійні сполучення СО та РД: 1) у молодших підлітків достовірно нижчою, ніж в інших групах, є СО авторитету, впевненості в собі, зовнішності, при високому РД та сильних розбіжностях його з СО, що свідчить про невміння адекватно ставити цілі, невпевненість у собі, відчуття внутрішнього дискомфорту з приводу незадоволеності рівнем розвитку згаданих якостей; 2) у старших підлітків СО та РД дуже високі та слабко диференційовані за всіма шкалами (достовірно вищі показників СО інших груп), що свідчить про завищене уявлення про себе, неадекватну СО, яка проявляється як захисна реакція. Показники СК цих підлітків достовірно нижчі, ніж в інших групах (при р<0,001, р<0,01), хоча сягають середнього рівня, а загальний рівень їх агресивності та показники за більшістю шкал агресії достовірно вищі, ніж в інших групах. Отже, ці показники свідчать про те, що соціалізація підлітків, які взагалі не відвідують секції та гуртки, є недостатньо успішною.

Встановлено, що найбільша кількість осіб з високим рівнем прояву таких форм поведінки, як конфліктність та нещирість у спілкуванні, невпевненість у собі та надмірна конформність, зухвалість і завищене уявлення про свої досягнення, схильність до шкідливих звичок або надмірного захоплення азартними іграми та безцільного проведення вільного часу, виявлена у підлітків, які взагалі не відвідують гуртки і секції. А найменша кількість осіб з високим рівнем прояву згаданих форм поведінки виявлена у підлітків, які займаються масовим спортом та в неспортивних гуртках.

Аналіз рейтингу значущих осіб показав, що у підлітків-спортсменів з віком спостерігається підвищення значущості однолітків (друзів) для спілкування на фоні збереження високих позицій батьків, що свідчить про нормальний розвиток їх взаємин з оточенням. У старших підлітків, які відвідують неспортивні гуртки, спостерігалась тенденція до значного підвищення ролі одного (або двох) однолітків («кращий друг/подруга») на фоні збереження високих позицій батьків. Це свідчить про нормальний розвиток їх дружніх стосунків, але дещо повільніший розвиток взаємин з широким колом однолітків, ніж у підлітків-спортсменів. У підлітків, які взагалі не відвідують секції та гуртки, з віком на фоні пріоритетних позицій батьків роль однолітків істотно не змінюється, що свідчить про дещо уповільнений розвиток їх взаємин з однолітками та проблеми у стосунках з ними.

Отже, отримані результати засвідчили, що найбільш успішно та швидшими темпами протікає процес соціалізації підлітків, які займаються спортом. А результати підлітків, які взагалі не відвідують секції та гуртки, свідчать про недостатньо успішну соціалізацію взагалі.

Особливості взаємозв’язків між структурою ідентичності та особистісними параметрами, важливими для успішної соціалізації підлітків, виявлялися за допомогою кореляційного аналізу (за критерієм Пірсона). Встановлено, що найбільш різнобічні взаємозв’язки між компонентами структури ідентичності та важливими для успішної соціалізації особистісними параметрами спостерігались у підлітків-спортсменів. Їх усвідомлення себе суб’єктом діяльності взагалі («суб’єктність») та спортивної діяльності зокрема («Я спортсмен») значимо пов’язано з різними видами їх СО та СК (прямі зв’язки), агресії (зворотні зв’язки) (рис.1).

Рис. 1. Кореляційна плеяда взаємозв’язків компонентів структури ідентичності з особистісними параметрами молодших підлітків, які займаються масовим спортом (р<0,01).

Умовні позначення: ___ прямий зв’язок; – - – зворотний зв’язок.

Основна особливість взаємозв’язків у підлітків, які займаються масовим спортом (без спортивних розрядів), полягає в тому, що усвідомлення ними себе суб’єктом діяльності взагалі («суб’єктність») та спортивної діяльності зокрема («Я – спортсмен») значимо та прямо пов’язано з їх соціально бажаними якостями. А більшість особистісних параметрів старших підлітків, які займаються спортом більш професійно, безпосередньо пов’язано з усвідомленням себе суб’єктом спортивної діяльності («Я – спортсмен»).

У підлітків, які взагалі не відвідують секції та гуртки, виявлена найменша кількість значущих взаємозв’язків, які істотно відрізняються від попередніх. А саме, їх діяльнісні ідентифікації («суб’єктність») пов’язані з особистісними параметрами лише опосередковано – через компонент «соціально небажані якості» (рис. 2). Усвідомлення себе лише суб’єктом навчальної діяльності є недостатнім для різнобічного розвитку особистісних параметрів, важливих для успішної соціалізації.

Рис. 2. Кореляційна плеяда взаємозв’язків компонентів структури ідентичності з особистісними параметрами молодших підлітків, які взагалі не відвідують секції та гуртки (р<0,01).

Умовні позначення: — прямий зв’язок; – - – зворотний зв’язок.

У підлітків, які займаються в неспортивних гуртках, виявлені значущі взаємозв’язки компонентів «суб’єктність» та «соціальні ролі» з особистісними параметрами: у молодших підлітків – прямі зв’язки з СО впевненості у собі, СК поведінки та зворотній зв’язок з фізичною агресією (рис. 3), а у старших – з СО впевненості у собі, інтелекту та практичних навичок, СК поведінки та діяльності (прямі зв’язки), фізичною агресією та загальною агресивністю (зворотні зв’язки).

Рис. 3. Кореляційна плеяда взаємозв’язків компонентів структури ідентичності з особистісними параметрами молодших підлітків, які відвідують неспортивні гуртки (р<0,01).

Умовні позначення: — прямий зв’язок; – - – зворотний зв’язок.

Отже, різні види позашкільної діяльності по-різному впливають на характер та особливості соціалізації підлітків. Зокрема, заняття спортом позитивно впливають на успішність соціалізації та розвиток ідентичності підлітків, що здійснюється переважно через усвідомлення ними себе суб’єктом діяльності взагалі та спортивної діяльності зокрема. Ототожнення лише з суб’єктом навчальної діяльності забезпечує меншу варіативність педагогічного впливу на розвиток важливих для успішної соціалізації підлітків особистісних параметрів. Тому існує необхідність включення підлітків у заняття різними видами організованої позашкільної діяльності.

У третьому розділі – «Соціально-психологічні умови оптимізації процесу соціалізації підлітків» – представлені результати формувального експерименту, для проведення якого нами була розроблена та впроваджена програма соціально-психологічного тренінгу з оптимізації процесу соціалізації підлітків. При розробці цієї програми ми враховували основні положення щодо особливостей проведення психокорекції в підлітковому віці (М.Й.Боришевський, С.Б.Кузікова, В.П.Кащенко, А.Ф.Шадура та інші). Згідно з результатами нашого дослідження, розвиток такої характеристики як суб’єктність пов’язаний з покращенням ряду важливих для успішної соціалізації особистісних параметрів. Тому в програму тренінгу було включено ряд традиційних психолого-педагогічних прийомів, спрямованих на розвиток ідентичності підлітків, активної позиції підлітка як суб’єкта діяльності, ряду особистісних параметрів та формування упевненої поведінки. Основною специфікою цієї програми було включення до неї вправ з асоціативними образами, пов’язаними з соціальною роллю спортсмена як суб’єкта спортивної діяльності та якостями, типовими для нього, для додаткової стимуляції суб’єктної активності підлітків. Це було обґрунтовано результатами констатувального експерименту про наявність саме у підлітків-спортсменів найбільшої кількості значущих взаємозв’язків між важливими для успішної соціалізації особистісними параметрами та ідентифікацією зі спортсменом як суб’єктом спортивної діяльності.

У тренінгу взяли участь 27 підлітків двох груп: 14 молодших (11–13 років) та 13 старших (14–15 років) – учні СШ № 137. При формуванні тренінгових груп нами були відібрані підлітки, з менш успішною соціалізацією, які зустрічались і серед тих, хто займається організованою позашкільною діяльністю, і тих, хто не займається. Заняття за розробленою нами програмою тренінгу проводилися з жовтня 2001 року по січень 2002 року, по 1 заняттю на тиждень, тривалістю 2 години, усього 10 занять.

Показниками результативності психокорекційного процесу під впливом згаданої програми соціально-психологічного тренінгу були позитивні зміни в структурі ідентичності підлітків і в ряді особистісних параметрів. Так, після тренінгу у молодших підлітків спостерігалось збільшення кількості осіб з високою СО, і особливо помітні зміни відбулися за шкалами «характеру» (з 1 до 10 осіб) і «впевненості в собі» (з 4 до 9 осіб) та зменшення кількості осіб з низькою СО, і особливо за шкалою «авторитету» (з 5 до 0 осіб). Також зменшилась кількість осіб з дуже високим РД практично за всіма шкалами та збільшилась кількість осіб з високим РД. У старших підлітків виявлено збільшення кількості осіб з високим рівнем СО, і особливо за шкалами – «характеру» (з 1 до 7 осіб), «авторитету» (з 3 до 8 осіб), «впевненості в собі» (з 6 до 10 осіб) та «зовнішності» (з 4 до 10 осіб) при деякому зменшенні кількості осіб з дуже високою СО за шкалами «інтелекту та загальних здібностей» і «впевненості у собі» та деякому зменшенні підлітків з низькою СО, особливо за шкалою «характеру». При цьому зменшувалась кількість осіб з дуже високим РД практично за всіма шкалами (крім характеру) при одночасному збільшенні з високим РД. Отже, після проведення тренінгу у деяких підлітків зменшився ступінь розбіжностей між СО та РД, підвищилась адекватність самооцінки.

Після тренінгу спостерігалось також помітне збільшення кількості підлітків з високим рівнем СК: у молодших підлітків особливо помітні зміни відбулися за шкалами СК поведінки (з 6 до 11 осіб) та СК емоцій (з 3 до 5 осіб), а у старших – СК діяльності (з 6 до 8 осіб) та поведінки (з 6 до 10 осіб). Серед молодших підлітків спостерігалось також деяке зменшення кількості осіб з високим рівнем вербальної агресії, почуття провини, дратівливості та підозрілості, а також помітне збільшення кількості осіб з низьким рівнем дратівливості, почуття образи та провини. А серед старших підлітків – зменшення кількості осіб з високим рівнем прояву більшості видів агресивної поведінки (крім почуття образи та вербальної агресії) при одночасному збільшенні із середнім і низьким рівнем їх прояву. Дещо зменшилась кількість осіб з високим індексом ворожості у старших (з 11 до 8 осіб) і у молодших (з 10 до 7 осіб) підлітків. Отже, проведення згаданої програми тренінгу сприяло підвищенню у підлітків довіри до оточуючих, зменшенню дратівливості, почуття провини, образи, загальної ворожості і агресивності.

Під впливом програми тренінгу спостерігалися зміни і в соціальній поведінці підлітків. У молодших підлітків помітно збільшилась кількість осіб з низьким рівнем невпевненості у собі та надмірної конформності, з відсутністю завищеного уявлення про свої досягнення та дещо зменшилась кількість осіб з конфліктною поведінкою. Тобто, у них більш реальним та адекватним стало уявлення про свої можливості та досягнення, підвищилась впевненість в своїх можливостях. А у старших підлітків спостерігалось деяке зменшення кількості осіб з високим і середнім рівнем нещирості у спілкуванні, невпевненості у собі та надмірної конформності, завищеного уявлення про свої досягнення при одночасному збільшенні кількості осіб з низьким рівнем за вказаними формами поведінки та з відсутністю зухвалої поведінки. Отже, старші підлітки стали більш впевненими у собі, щирими у спілкуванні та менш демонстративними у поведінці.

У структурі особистісної ідентичності молодших підлітків після проведення програми тренінгу відбулися наступні зміни: 1) деяке розширення загального уявлення про себе; 2) збільшення кількості осіб, які усвідомлюють себе суб’єктом певної діяльності та зменшення кількості осіб з нерозвиненою суб’єктністю (з 3 до 1 осіб); 3) деяке збільшення кількості осіб з усвідомленням своїх соціальних ролей у взаєминах зі значущим оточенням та зменшення кількості осіб з нерозвиненим компонентом «соціальних ролей». А у старших підлітків відбулися наступні зміни: 1) розширення загального уявлення про себе; 2) зменшення кількості осіб з нерозвиненою суб’єктністю (з 3 до 0 осіб) та одночасне збільшення з двома і більше характеристиками за цим компонентом (з 4 до