ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УКРАЇНИ

Купіна Людмила Францівна

УДК 349.2:378](477)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АТЕСТАЦІЇ

ПЕДАГОГІЧНИХ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ

ПРАЦІВНИКІВ В УКРАЇНІ

12.00.05 – трудове право;

право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки

.

Науковий керівник - Пастухов В.П. кандидат юридичних наук, професор

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Іншин Микола Іванович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ

кандидат юридичних наук, доцент Гончарова Галина Степанівна, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри трудового права.

Захист відбудеться «31» травня 2008 року о «13» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий «29» квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із найважливіших завдань реформування системи освіти є підвищення рівня професійної компетенції педагогічних працівників. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової націо-нальної системи освіти. У зв’язку з цим, головна увага має бути зосереджена на підготовці нового покоління працівників освіти та науки, підвищенні загальної культури, професійної кваліфікації та соціального статусу педагога до рівня, що відповідає його ролі в суспільстві.

Атестація кадрів належить саме до тих ефективних методів, що сприяють розширенню кола творчо працюючих педагогічних та науково-педагогічних працівників та служить цілям підвищення якості освіти.

На сьогодні відносини атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників потребують глибокого системного аналізу. На жаль, норми нині чинного законодавства, що регулюють відносини атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, є застарілими, спірними та не можуть у повній мірі сприяти чіткому правовому регулюванню трудових відносин даної категорії працівників.

Актуальність даної теми зумовлена також тим, що нині проводиться робота по підготовці нового Трудового кодексу України, в якому необхідно врегулювати відносини атестації працівників, дати визначення атестації як правої категорії, встановити порядок атестації та її правові наслідки. Саме закріплення в проекті Трудового кодексу України визначення атестації та порядку її проведення стане першим кроком до системного регулювання відносин атестації на централізованому рівні, що дасть змогу проводити об’єктивну оцінку рівня кваліфікації кожного працівника.

Варто зазначити, що дослідженню питань атестації приділялась значна увага в вітчизняній правовій науці. Окремі питання атестації працівників, у тому числі педагогічних та науково-педагогічних, знайшли своє відображення в роботах Г.О. Барабаш, Ю.В. Баранюк, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, С.М. Глазько, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, І.К. Дмитріє-вої, С.В. Дріжчаної, Л.П. Грузінової, В.В. Жернакова, І.В. Зуба, М.І. Іншина, Д.О. Карпенка, Р.І. Кондратьєва, І.П. Лавринчук, В.В. Лазора, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюка, П.І. Мінюкова, Т.П. Мінюкової, Н.М. Неумивайченко, В.П. Пастухова, А.Ю. Пашерстника, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, А.О. Савченка, З.К. Симорота, А.Г. Сліса-ренка, О.В. Тищенко, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, А.М. Юшко. Даній проблемі присвячені праці вчених трудового права радянського періоду: М.Я. Бару, Л.Я. Гінзбурга, В.А. Глозмана, І.К. Дмітрієвої, О.П. Жирова, В.І. Курілова, Б.Д. Лебіна, Ю.П. Орловського, Г.А. Ципкіна, Р.З. Лівшиць, Х.-Т.Т. Мелешко, Ф.П. Негру, Л.Ф. Петренка, О.В. Смирнова.

Незважаючи на ґрунтовні дослідження, проблеми правового регулю-вання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників не втратили своєї актуальності. Донині залишаються спірними питання щодо поняття визначення атестації як у вузькому, так і широкому розумінні. У зв’язку з цим, виникає необхідність дослідження правового змісту атестації як форми визначення відповідності працівника займаній посаді, зокрема, педагогічного та науково-педагогічного працівника.

Актуальним залишається на сьогодні і дослідження порядку проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та її правових наслідків, які є підставами зміни або припинення трудових правовідносин вказаної категорії працівників. Потребують удосконалення норми, що регу-люють порядок оскарження рішень атестаційних комісій, які вони прийма-ють за результатами перевірки рівня кваліфікації працівника, що проходив атестацію. Окрім того, сьогодні актуальність дослідження правових проблем атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників обумовлена протиріччями між об’єктивною необхідністю реформування системи освіти України, пошуком нових форм та методів забезпечення якісного складу працівників, які займаються педагогічною та науково-педагогічною діяль-ністю, і станом законодавчого, науково-методичного забезпечення системи атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, а також відсутністю узагальнюючого аналізу процесу її становлення та перебудови.

Стан правового регулювання атестації педагогічних та науково-педа-гогічних працівників і відсутність належного дослідження вказаної пробле-ми у правовій науці свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Пробле-ми, що досліджувалися в даній роботі, безпосередньо пов’язані із науково-дослідною роботою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за напрямом дослідження «Проблеми гуманітарних наук» (протокол № 5 Засідання Вченої ради Університету від 27 січня 2005 року). Також вказана проблема узгоджується з Державною програмою розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання пропозицій, спрямованих на забезпечення ефективного правового регулювання трудових відносин, які виникають при проведенні атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників в сучасних умовах.

Відповідно до мети визначені завдання дослідження:– 

виявити правові проблеми правового регулювання атестації праців-ників; – 

виробити нові концептуальні підходи до визначення поняття атестації;– 

визначити ознаки та критерії атестації педагогічних та науково-педа-гогічних працівників;– 

дати класифікацію принципів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників;– 

охарактеризувати цілі атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників;– 

окреслити коло суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників;– 

визначити особливості правового порядку проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників як способу оцінки та перевірки їх знань;– 

розкрити зміст правових наслідків атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників;– 

обґрунтувати власні висновки та пропозиції стосовно внесення змін та доповнень до чинного законодавства в зв’язку з необхідністю вдоско-налення правового регулювання атестації педагогічних та науково-педаго-гічних працівників.

Об’єктом дослідження є сукупність правовідносин у сфері організації та проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Предметом дослідження є система нормативно – правових актів, що регулюють атестацію працівників, судова та інша правозастосовча практика, пов’язана з атестацією педагогічних та науково-педагогічних працівників, а також наукові розробки вчених-юристів.

Методи дослідження. У процесі дослідження була використана сукуп-ність різних методів, які базуються на науково-теоретичних положеннях, прийнятих як в юридичній науці в цілому, так і в науці трудового права. Дисертаційне дослідження ґрунтується на методах і прийомах наукового пізнання, основу яких складає загальнонауковий діалектичний метод, який використовувався при аналізі чинного законодавства та практики його застосування при атестації педагогічних та науково-педагогічних праців-ників (розділи 1, 2); широко використовувався історико-правовий метод, зокрема, при дослідженні розвитку теоретичних аспектів поняття та ознак атестації, методів її проведення, її завдання та мети (розділ 1); порівняльно-правовий метод було покладено в основу аналізу законодавства України у сфері проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних праців-ників та відповідного законодавства інших країн, норми якого регулюють питання порядку проведення атестації та її правових наслідків (розділ 2); за допомогою формально-логічного методу було виявлено суперечності в визначенні поняття атестації педагогічних та науково-педагогічних праців-ників та мети її проведення, а також сформульовано пропозиції та реко-мендації щодо єдиної правової позиції у визначенні цих понять (розділ , 3, 4); з позицій структурно-функціонального аналізу було виявлено недоліки правового регулювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та визначено шляхи їх подолання (розділ 1); системно-струк-турний метод був застосований у процесі дослідження ознак та критеріїв атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, а також цілей та принципів, які застосовуються при її проведені (розділ 1); за допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень, які мають ознаки новизни (розділ 1, 2, 3, 4).

Основні положення та висновки, викладені в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства про працю, практики його застосування, досягнень загальної теорії права, трудового, цивільного права, інших галузей юридичної науки України та зарубіжних країн.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що здобу-вачем вперше в Україні в умовах реформування системи освіти здійснено комплексне дослідження правового регулювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, виявлено правові проблеми при прове-денні атестації вказаної категорії працівників та пропонується авторське бачення шляхів їх вирішення.

Внаслідок проведених наукових досліджень автором одержано ряд результатів, що мають наукову новизну:

1. Новою є пропозиція щодо закріплення в законодавстві, а саме, в Законі «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», поняття «атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників» як форми визначення відповідності працівника займаній посаді, відповідно до якого атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників – це сукупність заходів, спрямованих на встановлення, перевірку та підтверд-ження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників з метою покращення найбільш раціонального використання працівників та підвищення ефективності їх праці.

2. Вперше запропоновано авторське визначення поняття «рівень квалі-фікації», згідно з яким – це правова оцінка діяльності працівника, яка полягає у встановленні точної відповідності рівня його знань, вмінь та нави-чок кваліфікаційним вимогам, передбаченим довідниками кваліфікаційних характеристик професій.

3. Новою є пропозиція щодо доцільності класифікації вимог, що лежать в основі оцінки та визначення рівня кваліфікації педагогічного працівника, які за їх змістом можна умовно поділити на три групи: до першої групи віднесено вимоги, за допомогою яких можна визначити рівень професійної підготовки педагогічного працівника; друга група містить у собі кваліфі-каційні вимоги, за допомогою яких визначаються результати педагогічної роботи педагогічного працівника; третю групу складають вимоги, за допо-могою яких визначаються результати та ефективність праці педагогічних працівників.

4. Уточнено ознаки атестації, які є її складовими: перевірка та оцінка знань, вмінь та навичок педагогічних та науково-педагогічних працівників; аналіз результатів роботи педагогічних та науково-педагогічних праців-ників; підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогіч-них працівників; встановлення їх відповідності займаній посаді; зміна чи припинення умов трудового договору працівника як наслідок атестації.

5. Знайшла подальшого розвитку пропозиція щодо формування єдиних принципів атестації, які можуть бути застосовані, зокрема, при проведенні атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та визначенні на рівні законодавства.

6. Набула додаткової аргументації пропозиція щодо врегулювання особливостей проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників на локальному рівні шляхом прийняття локальних нормативних актів, враховуючи специфіку діяльності закладів освіти. Таким нормативним актом може бути Положення про атестацію чи Правила проведення атестації.

7. Вперше сформульовано висновок про те, що науково-педагогічні працівники не проходять атестацію з метою підтвердження і перевірки рівня кваліфікації працівника на відповідність займаній посаді та обґрунтовано доцільність врегулювання цієї проблеми шляхом прийняття Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», оскіль-ки проведення такої атестації надасть змогу систематично підвищувати науковий рівень професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів.

8. Обґрунтовано доцільність зміни порядку формування атестаційної комісії при проведенні атестації педагогічних працівників шляхом обрання комісії з числа членів трудового колективу педагогів закладу освіти, що дозволить суттєво підвищити об’єктивність атестації педагогічних праців-ників та запропоновано на рівні Закону України «Про атестацію педаго-гічних та науково-педагогічних працівників» встановити вимоги, яким повинен відповідати член атестаційної комісії.

9. Вперше наведено класифікацію атестаційного процесу науково-педа-гогічних працівників залежно від: суб’єктів, які проходять атестацію; суб’єктів, які проводять атестацію; та мети атестації, що надало змогу послі-довно дослідити атестаційний процес науково-педагогічних працівників.

10. Дістало подальшого розвитку твердження про види оцінки трудової діяльності працівників як наслідок атестації педагогічних та науково-педа-гогічних працівників, які може дати атестаційна комісія, а також запро-поновано доповнити перелік видів оцінки діяльності працівника окремим видом: відповідає займаній посаді з покладенням на працівника обов’язку протягом одного року пройти перепідготовку та позачергову атестацію.

11. Вперше запропоновано для включення до проекту Трудового кодексу України авторське визначення поняття «невідповідність працівника займа-ній посаді або виконуваній роботі» – це неспроможність працівника вна-слідок низького рівня теоретично-практичних знань, умінь та навичок або за станом здоров’я належним чином виконувати трудові обов’язки в рамках своєї трудової функції, визначеної трудовим договором (контрактом).

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі поло-ження, висновки, пропозиції та рекомендації сприятимуть вдосконаленню законодавства України у сфері проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, а саме: можуть бути використані у правотворчій діяльності при розробці проекту Трудового кодексу України та інших законів і підзаконних актів України, які дозволять вдосконалити порядок проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних праців-ників в закладах освіти. Обґрунтовані в дисертації рекомендації сприяти-муть ефективнішому застосуванню на практиці норм чинного законодав-ства, що регулюють трудові відносини. Отримані результати можуть використовуватися у навчальному процесі при викладанні лекційного курсу та проведенні семінарських занять з дисципліни «Трудове право України», а також при написанні підручників, науково-практичних посібників, розробці методичних рекомендацій та у науково-дослідній роботі студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисерта-ційного дослідження доповідались: на науково-практичній конференції «Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспектива нового тисячо-ліття» (м. Дніпропетровськ, 2001 рік); на міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Київ, 2001 рік); на науково-практичній конференції «Теорія і практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах» (м. Київ, 2002 рік); на Всеукраїнській науковій конференції «Юридичні читання молодих вчених» (м. Київ, 2004 рік); на Міжнародній науковій конференції «Треті юридичні читання молодих вчених» (м. Київ, 2007 рік).

Матеріали дослідження обговорювались на спільному засіданні кафедри цивільного та кримінального права та кафедри теорії та історії держави і права Інституту політології, соціології, права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Апробація результатів дослідження здійснювалась при проведенні лекційних, семінарських та практичних занять, а також на засіданнях проблемної групи з трудового права в Інституті політології, соціології, права Національного педагогічного універ-ситету імені М.П. Драгоманова.

Матеріали дисертаційного дослідження також були впроваджені в навчальний процес при викладанні курсу «Трудове право України» на юридичному факультеті Київського міжнародного університету. Дисертант-кою було розроблено робочу навчальну програму курсу з дисципліни «Атестація науково-педагогічних працівників України», яка була впровад-жена до навчального плану підготовки студентів із спеціальності «Правознавство», за напрямом «Право», які навчаються на п’ятому курсі Інституту політології, соціології, права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Публікація результатів. Основні положення дисертації викладені в трьох наукових статтях у фахових виданнях, затверджених Вищою атеста-ційною комісією України та п’ятьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінки. Основний текст дисертації складає 168 сторінок. Список використаних джерел розміщений на 20 сторінках і містить 201 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтована актуальність теми, зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження; охарактеризовано його методологічну основу; відображено наукову новизну отриманих результатів і основні положення, що виносяться на захист; визначено науково-теоретичну, нормативно-правову та емпіричну бази дослідження, з’ясовано теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 «Атестація як правова форма встановлення, перевірки та підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогіч-них працівників» складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. «Поняття та правове регулювання атестації педаго-гічних та науково-педагогічних працівників України» присвячений вивченню основних підходів до розуміння атестації, викладених у юридич-ній літературі, та дослідженню нормативних актів, які регулюють відносини атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. У теорії трудового права до визначення поняття атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників звертались В.А. Глозман, І.К. Дмітрієва, О.П. Жиров, В.І Курілов, Л.І. Лазор, В.П. Пастухов, О.І. Процевський та інші вчені. Аналіз різних визначень поняття атестації, які були сформульовані у роботах вказаних вчених, дозволив сформувати певну правову характеристику даного правового явища та власне бачення про поняття атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Дисертанткою було визначено, що атестація – це організаційно-правова форма, метою якої є перевірка, підтвердження рівня кваліфікації працівника на відповідність займаній посаді, а в деяких випадках – також встановлення рівня кваліфікації. Дисертанткою проведено аналіз проекту Трудового кодексу України, який містить суперечливий підхід до визначення поняття атестації працівників. Відповідно до проекту, атестація працівників прово-диться з метою перевірки професійного рівня та кваліфікації працівників, їх відповідності займаній посаді, в той час як дисертантка вважає, що атестація проводиться з метою перевірки професійного рівня працівника та визна-чення рівня його кваліфікації. Під рівнем кваліфікації дисертантка пропонує визначити, що рівень кваліфікації – це правова оцінка діяльності працівника, яка полягає у встановленні точної відповідності рівня його знань, вмінь та навичок кваліфікаційним вимогам, передбаченим довідниками кваліфіка-ційних характеристик професій.

У дисертації стверджується, що перевірка наукового рівня кваліфікації працівника проходить під час проведення державної атестації, яку дисертантка розглядає як атестацію в широкому розумінні. На думку дисер-тантки, державна атестація – це система заходів, спрямованих на визначення рівня наукової кваліфікації працівника, що засвідчується видачею офіційного документу державного зразка. Разом з тим, дисертантка характе-ризує наукову кваліфікацію як належний рівень знань, вмінь та навичок у певній галузі науки. Це дає змогу зробити висновок про те, що під час держаної атестації визначається науковий рівень досліджень працівника, зокрема, дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук.

З метою врегулювання процедури атестації та формування єдиного підходу при перевірці рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників на встановлення відповідності займаній посаді, дисертантка запропонувала прийняти єдиний нормативний акт – Закон України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників». У даному Законі дисертантка, зокрема, пропонує сформувати поняття атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та викласти його з точки зору атестації як правового інституту, як правового відношення та як форми встановлення відповідності працівника займаній посаді. Як правовий інститут: «Атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників як інститут права – це сукупність правових норм, які регулюють групу однорідних суспільних відносин по встановленню, перевірці чи підтвердженню рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників». Як правововідношення: «Атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників як правове відношення, що виникає на основі юридичних норм, – взаємозобов’язальний суспільний зв'язок між працівником та роботодавцем, який характеризується наявністю у педагогічного чи науково-педагогічного працівника сукупності юридичних прав та обов’язків по встановленню чи підтвердженню рівня своєї кваліфікації, а у роботодавця – сукупністю юридичних прав та обов’язків по проведенню сукупності заходів, спрямованих на перевірку рівня кваліфікації працівника». Як форма визначення відповідності працівника займаній посаді: «Атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників як форма визначення відповідності працівника займаній посаді – це сукупність заходів, спрямованих на встановлення, перевірку та підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, з метою покращення найбільш раціонального використання працівників та підви-щення ефективності їх праці».

У підрозділі 1.2. «Ознаки та критерії атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників» дисертантка виділяє наступні ознаки атестації: обов’язковість проведення атестації; обов’язковість проходження атестації педагогічними та науково-педагогічними працівниками; періо-дичність проведення атестації; встановлення та перевірка рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників; оцінка особистого трудового внеску педагогічних та науково-педагогічних працівників; участь у проведенні атестації поряд з керівниками закладу освіти, наукової установи, представників органів управління освітою та наукою; спрямування на встановлення відповідності педагогічних та науково-педагогічних працівників, які підлягають атестації, займаній посаді; спрямування на покращення підбору, розміщення та виховання кадрів; спрямування на підвищення ефективності праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, які підлягають атестації; суб’єктами атестації є чітко визначена законодавством категорія осіб.

Дисертанткою запропоновано вирішення проблеми нечіткого визначення вимог, які лежать в основі оцінки відповідності працівника займаній посаді, шляхом прийняття Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», де окремою статтею визначити три групи кваліфікаційних вимог: до першої групи слід віднести вимоги, за допомогою яких можна визначити рівень професійної підготовки педагогічного працівника, до другої групи – кваліфікаційні вимоги, за допомогою яких визначаються результати педагогічної роботи педагогічного працівника, до третьої групи – вимоги, за допомогою яких визначаються результати та ефективність праці педагогічних працівників.

З метою визначення системи критеріїв атестації проведено аналіз норма-тивних актів, які регулюють відносини атестації педагогічних та наукових працівників. Аналіз Типового положення про атестацію педагогічних працівників України та Положення про атестацію наукових працівників приводить дисертантку до висновків, що критерії обох видів атестації є однорідними, а в їх основі лежать дві групи показників: професіоналізм та особистий трудовий внесок. Ці дві групи охоплюють як результати праці працівників в будь-якій формі свого виразу, так і їх професійну активність, яка може проявлятись у підвищенні кваліфікації.

У підрозділі 1.3. «Цілі та принципи атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників» дисертантка вказує, що перед атеста-цією педагогічних та науково-педагогічних працівників ставляться відпо-відні цілі. На думку дисертантки, атестація, по-перше, покликана сприяти раціональному підбору та використанню праці найкращих працівників. По-друге, вона є однією із форм періодичної перевірки відповідності праців-ника займаній посаді чи виконуваній роботі. По-третє, стимулює система-тичне підвищення професіоналізму. По-четверте, сприяє збільшенню особи-стого трудового внеску в розвиток інтелектуального потенціалу країни як на освітньому, так і на загальноосвітньому та науковому рівнях. По-п’яте, сприяє підвищенню авторитету працівника у трудовому колективі, стимулюючи інших працівників до професійного росту та підвищення свого наукового рівня. Зазначені вище цілі атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників базуються на відповідних концептуальних ідеях, принципах правового регулювання атестації. Дисертантка приходить до висновку, що принципи атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників повинні бути єдиними та задля єдності у врегулюванні відносин атестації вказаних категорій працівників пропонує до Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» включити наступні принципи: загальність; систематичність (періодичність); колегіальність; обґрунтованість; об’єктивність; доступність та гласність; всебічність; принцип морального та матеріального заохочення.

У підрозділі 1.4. «Суб’єкти атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників» проведено аналіз нормативних актів, що визначають перелік працівників, які підлягають атестації, та запропонована класифікація суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Залежно від виду їх трудової діяльності, доцільно було б класифікувати на суб’єктів атестації, які забезпечують загальноосвітній рівень населення в закладах освіти та суб’єктів атестації, які забезпечують науково-інтелектуальний потенціал країни.

Дисертантка зауважує, що нині чинне законодавство не відносить до суб’єктів атестації науково-педагогічних працівників навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації, які, на її думку, також повинні проходити атестацію з метою перевірки рівня кваліфікації на відповідність займаній посаді не лише у випадку присвоєння вчених звань, а й у випадку комплексної оцінки їхніх вмінь, знань та навичок. У роботі пропонується врегулювати цю проблему нормами Закону «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», що надасть змогу систематично підви-щувати науковий рівень професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів. Окрім того, дисертантка пропонує при прийнятті даного Закону включити до кола суб’єктів атестації і тих осіб, які не проходять атестацію, а організовують її та є членами атестаційних комісій.

Завершують розділ стислі висновки, що містять пропозиції з правозастосування.

Другий розділ «Порядок проведення атестації працівників, які займаються педагогічною та науково-педагогічною діяльністю» склада-ється із двох підрозділів, присвячених характеристиці порядку проведення атестації працівників, які займаються педагогічною діяльністю та науково-педагогічною діяльністю.

У підрозділі 2.1. «Порядок проведення атестації працівників, які займаються педагогічною діяльністю» доведено, що атестаційні комісії є центральним суб’єктом атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, які беруть участь у процесі атестації практично на всіх її стадіях, а тому їх діяльність відіграє значну роль при проведенні перевірки рівня кваліфікації вказаної категорії працівників. По-перше, діяльність атестаційних комісій сприяє здійсненню громадянами права на працю, адже прийняття участі у процесі атестації є реалізацією певних прав та виконанням відповідних обов’язків як членами атестаційної комісії, так і працівниками, які проходять атестацію; по-друге, діяльність атестаційних комісій можна трактувати як правову форму перевірки якості виконання працівниками їх трудових обов’язків; по-третє, результати діяльності атестаційних комісій слугують передумовою зміни в організації праці педагогічного та науково-педагогічного працівника; по-четверте, результат роботи атестаційних комісій справляє значний вплив на зміст трудових правовідносин, гарантії педагогічних та науково-педагогічних працівників, механізм їх забезпечення.

Автор пропонує у Законі України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» встановити обмеження права керівника закладу освіти бути членом атестаційної комісії, та, відповідно, її головою, оскільки на підставі висновку атестаційної комісії керівник закладу освіти може прийняти рішення про зміну чи припинення умов трудового договору працівника. Також дисертантка вважає за доцільне встановити у вказаному Законі перелік вимог, яким повинен відповідати член атестаційної комісії, та закріпити норму про обрання членів атестаційної комісії шляхом таємного голосування на засіданнях вчених рад закладів освіти. У роботі звертається увага на те, що у новому Законі також необхідно визначити чітке коло осіб, які підлягають черговій атестації, порядок її ініціювання та проведення, випадки проведення позачергової атестації, порядок створення атестаційних комісій, порядок оскарження їх рішень та рішень керівника закладу освіти, які він приймає за результатами атестації.

У своєму дослідженні дисертантка розділяє думку авторів проекту Трудового кодексу у тому, що порядок, умови та строки проведення атестації визначаються колективним договором та пропонує окремо приймати в кожному закладі освіти Положення про атестацію педагогічних працівників чи Правила проведення атестації, які можуть бути додатками до колективного договору та які будуть визначати порядок, умови та строки проведення атестації.

Підрозділ 2.2. «Порядок проведення атестації працівників, які займа-ються науково-педагогічною діяльністю» присвячений дослідженню порядку проведення атестації науково-педагогічних працівників та аналізу правового регулювання праці як наукових, так і науково-педагогічних працівників. Послідовно дослідити атестаційний процес науково-педаго-гічних працівників дисертантці вдалося за допомогою класифікації атеста-ційного процесу працівників, які займаються науково-педагогічною діяльністю, за наступними критеріями: залежно від суб’єктів, які проходять атестацію – атестація наукових працівників, які забезпечують розвиток науково-технічного прогресу країни; державна атестація науково-педаго-гічних працівників; за суб’єктом, який проводить атестацію – атестація, що здійснюється: атестаційними комісіями, спеціалізованими вченими радами, вченими радами науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, Вищою атестаційною комісією України (експертна рада), Міністерством освіти України (атестаційна колегія); залежно від мети атестації – атестація, в результаті якої відбувається перевірка та оцінка рівня кваліфікації працівника, визначення рівня наукової кваліфікації працівника.

Дослідження атестаційного процесу педагогічних та науково-педагогічних працівників надало змогу виділити спільні та відмінні риси обох процесів. Атестаційні процеси вказаних категорій працівників співпадають у: меті атестації, у галузі її проведення та у позитивних її результатах. Різняться атестаційні процеси у строках проведення та колом суб’єктів атестації.

Завершують розділ 2 стислі висновки.

Третій розділ «Результати атестації як підстава зміни або припи-нення трудового договору педагогічних та науково-педагогічних працівників» складається із двох підрозділів та присвячений аналізу право-вих наслідків атестації для її суб’єктів.

У підрозділі 3.1. «Результати атестації як підстава для зміни трудового договору педагогічних та науково-педагогічних працівників» досліджується правове регулювання процедури зміни трудового договору як наслідку атестації. Дисертанткою доводиться, що нині чинне Типове положення про атестацію педагогічних працівників не визначає порядку переведення працівників на іншу роботу за його згодою на підставі прийнятого атестаційного комісією рішення про невідповідність працівника займаній посаді. Автор пропонує конкретизувати, на яку «іншу роботу» керівник закладу освіти має право запропонувати перейти працівнику, який за результатами атестації не може продовжувати займати попередню посаду, та закріпити у Законі України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» норму, якою визначити, що працівники, які за результатами атестації не можуть продовжувати роботу на займаній посаді, мають право займати посади, які є вакантними в даному закладі освіти, і виявлений в результаті атестації рівень кваліфікації педагогічного праців-ника є достатнім для їх зайняття. У роботі удосконалено класифікацію зміни трудового договору в результаті атестації шляхом доповнення її таким видом, як зміна трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі рекомендацій атестаційної комісії після підвищення кваліфікації праців-ником (проходження курсів підвищення кваліфікації).

Дисертантка розглядає атестацію педагогічних та науково-педаго-гічних працівників у співвідношенні із оплатою праці, оскільки оплата праці педагогічних та науково-педагогічних працівників знаходиться в прямій залежності від рівня професійної компетенції досліджуваних категорій працівників, який визначається при атестації.

У підрозділі 3.2. «Встановлення невідповідності педагогічного та науково-педагогічного працівника як підстава розірвання трудо-вого договору» висвітлено різні теоретичні підходи щодо підстав припинення трудового договору та проведено аналіз правового регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця чи уповноваженого ним органу. Дисертанткою критично оцінюється редакція п.2 ст.105 проекту Трудового кодексу України, яка передбачає, що звільнення працівників внаслідок недостатньої кваліфікації, в тому числі педагогічних та науково-педагогічних працівників, може бути проведене як за результатами атестації, так і за результатами інших доказів. Тобто, законодавець надає право керівникам підприємств, установ, організацій на підставі доказів, перелік яких не визначений у трудовому законодавстві, звільняти працівників за своєї ініціативою. Автор приходить до висновку, що дана норма проекту Трудового кодексу може призвести до випадків проведення необґрун-тованого звільнення працівників. Тому, на думку дисертантки, слід визна-чити чіткий перелік доказів, на підставі яких буде відбуватися звільнення працівників, у зв’язку з встановленням невідповідності його займаній посаді. Пропонується власне визначення невідповідності працівника займа-ній посаді або виконуваній роботі як неспроможності працівника внаслідок низького рівня теоретично-практичних знань, умінь та навичок або за станом здоров’я належним чином виконувати трудові обов’язки в рамках своєї трудової функції, визначеної трудовим договором (контрактом). Факти невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі встановлюються під час чергової або позачергової атестації працівників. Порядок проведення атестації визначається законодавством.

Дисертантка розглядає гарантії працівників від незаконного звільнення, які передбачені законодавством України та міжнародними актами та зазначає, що з метою закріплення на законодавчому рівні гарантій праців-ника від незаконного звільнення, було б доцільно встановити норму, яка б зобов’язала роботодавця письмово повідомляти працівника про його наступне звільнення з роботи, якщо воно пов’язане з встановленням факту його недостатньої кваліфікації, які визначені за результатами атестації.

Завершують розділ стислі висновки, що містять пропозиції із правозастосування.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, яке полягає у формуванні пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання відносин атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Виходячи з мети і завдань дослідження та отриманих результатів, автор дійшла до таких висновків і пропозицій:

1. Атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників у сучасних умовах може виконати свою роль як основної юридичної форми перевірки та оцінки відповідними уповноваженими на її проведення органами професійних здібностей працівників, лише при умові єдиного підходу при правовому врегулюванні відносин атестації. Нагальною потребою на сьогодні є прийняття нових нормативних актів, які регулю-ватимуть відносини атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників як на централізованому, так і локальному рівні.

2. У новому Трудовому кодексі України потрібно офіційно визначити загальні принципи, ціль, ознаки атестації. Розробити та прийняти Закон України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», в якому закріпити визначення атестації: атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників як форма визначення відповідності працівника займаній посаді – це сукупність заходів, спрямованих на встановлення, перевірку та підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, з метою покращення найбільш раціонального використання працівників та підвищення ефективності їх праці. У вказаному Законі слід визначити єдині строки та підстави проведення позачергової атестації, зокрема, ними можуть бути помилки в роботі працівника, які свідчать про недостатній рівень його кваліфікації. Визначити єдині прин-ципи, на яких повинна базуватись атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників: загальність, систематичність (періодичність), колегіальність, обґрунтованість, об’єктивність, доступність та гласність, все-бічність та принцип морального та матеріального заохочення. Встановити порядок ініціювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, а саме: атестацію проводити за наказом (розпорядженням) роботодавця, який доводиться до відома працівників не пізніше ніж за два місяці до проведення атестації.

3. Ознаками, які характеризують суть атестації є: обов’язковість прове-дення атестації; обов’язковість проходження атестації педагогічними та науково-педагогічними працівниками; періодичність проведення атестації; перевірка рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних праців-ників; оцінка особистого трудового внеску педагогічних та науково-педа-гогічних працівників; участь у проведенні атестації поряд з керівниками закладу освіти, наукової установи, представників органів управління освітою та наукою; спрямування на встановлення відповідності педагогічних та науково-педагогічних працівників, які підлягають атестації, займаній посаді; спрямування на покращення підбору, розміщення та виховання кадрів; спрямування на підвищення ефективності праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, які підлягають атестації; суб’єктами атестації є чітко визначена законодавством категорія осіб.

4. Цілями атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників є: встановлення, перевірка та підтвердження рівня кваліфікації працівника, його особистого внеску в розвиток науки та техніки та визначення відповідності педагогічного та науково-педагогічного працівника займаній посаді; найбільш раціональне розміщення та використання педагогічних та науково-педагогічних кадрів; підвищення ефективності їх праці та відпові-дальність за доручену справу; сприяння в подальшому вихованні педаго-гічних та науково-педагогічних кадрів та росту їх професійних та ділових якостей; залучення членів трудового колективу та громадських організацій до вирішення питань забезпечення більш широкого використання інтенсивних факторів розвитку науки та техніки, досягнень науково-технічного прогресу шляхом належного підбору педагогічних та науково-педагогічних кадрів, які здібні виконати поставлені перед ними завдання, та усунення формально-шаблонного підходу в механізмі проведення атестації.

5. Дослідження проблем суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників дало підстави сформувати власні пропозиції щодо поділу суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, у залежності від виду їх трудової діяльності на суб’єктів атестації, які забезпечують: 1) загальноосвітній рівень населення в закладах освіти; 2) науково-інтелектуальний потенціал країни.

Доцільно нормами Закону «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», визначити, що суб’єктами атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників є не лише ті особи, які проходять атестацію, а також особи, які ініціюють та проводять атестацію. Також запропоновано включити до кола суб’єктів атестації науково-педагогічних працівників третього та четвертого рівнів акредитації, оскільки чинне законодавство не відносить їх до суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників.

6. На базі проведеного дослідження правової природи атестації зроблено висновок про те, що відносини державної атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, метою якої є встановлення рівня наукової кваліфікації працівника, слід відрізняти за їх змістом від відносин атестації вказаної категорії працівників, метою якої є встановлення, підтвердження та перевірка рівня кваліфікації працівника на відповідність займаній посаді.

7. Конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних праців-ників вищих навчальних закладів третього та четвертого рівня акредитації не є а ні аналогом, а ні різновидом атестації науково-педагогічних праців-ників. При проведенні конкурсу відбувається попереднє визначення рівня кваліфікації працівника, оскільки конкурсна комісія, як правило, оцінює працівника, який претендує на заміщення вакантної посади на підставі поданих документів, а при атестації відбувається перевірка рівня кваліфі-кації працівника та проводиться оцінка результатів його діяльності, тобто, підставою для оцінки є наявні здобутки науково-педагогічного працівника.

8. Дослідження правового регулювання порядку проведення атестації працівників дало змогу виділити три основних види оцінок, що може дати атестаційна комісія: 1) працівник відповідає займаній посаді; 2) працівник відповідає займаній посаді за умови виконання певних рекомендацій (зокрема, щодо здобуття освіти, проходження перепідготовки, підвищення кваліфікації, стажування на відповідній посаді, вивчення іноземної мови, набуття навичок роботи на комп’ютері тощо); 3) працівник не відповідає займаній посаді.

9. За результатами атестації у науково-педагогічного працівника можуть змінюватися умови трудового договору, пов’язані не лише з місцем роботи (інша кафедра), але й з його трудовою функцією. Зміна посади працівника в результаті атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників – це правова категорія, яку можна визначити як переведення в межах підприємства, організації, установи. Оскільки нині чинне законодавство не встановлює порядку переведення вказаної категорії працівників за результатами атестації, запропоновано встановити в Законі «Про атестацію педагогічних та науково –педагогічних працівників» єдиний порядок зміни істотних умов праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, як наслідок атестації.

10. «Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі» – це неспроможність працівника внаслідок низького рівня теоретично-практичних знань, умінь та навичок або за станом здоров’я належним чином виконувати трудові обов’язки в рамках своєї трудової функції, визначеної трудовим договором (контрактом). Факти невідпо-відності працівника займаній посаді або виконуваній роботі встановлюються під час чергової або позачергової атестації працівників. Порядок проведення атестації визначається законодавством.

11. При розробці Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» доцільно встановити єдиний порядок оскарження рішення атестаційної комісії для даних працівників з однаковими правовими наслідками та передбачити, що за результатами розгляду апеляційної скарги працівника атестаційна комісія вищого рівня може призначити працівнику повторну атестацію чи залишити рішення атестаційної комісії, яка проводила атестацію, у силі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.