Функціонування створених одразу по приєднанню Волині до Російської імперії дворянських корпоративних інституцій за російським взірцем, зокрема губернського дворянського зібрання, депутатського зібрання, губернських й повітових предводителів дворянства та дворянських опік, було наближене до діяльності аналогічних установ великоросійських губерній. Надавши спершу право участі у Волинському дворянському зібранні усім місцевим шляхтичам, які відповідали вимогам Жалуваної грамоти, верховна влада переглянула його критерії. Дієвим засобом усунення безземельних шляхтичів від участі у зібранні стало підвищення майнових вимог для членства. Разом з відстороненням причетних до Листопадового повстання 1830 р., та тих, хто не довів свого шляхетного походження, як і мобілізація стажу (часу перебування на військовій та цивільній службі) призвели до радикальних змін у складі Волинського дворянського зібрання. У другій третині ХІХ ст. вперше було поставлено питання про зарахування до зібрання дворян російського походження. Однак, це суттєво не вплинуло на його соціоетнічний склад, де переважну більшість й надалі складали місцеві дворяни.

Від часу заснування Волинське дворянське зібрання формувало місцевий апарат управління, обираючи чиновників до судової та поліцейської гілок влади, а також станових урядовців. Воно з’ясовувало власні та місцеві проблеми, використовуючи право звертатися з петиціями і пропозиціями до імператора й Сенату. Прохання, що їх висувало зібрання до верховної та місцевої влади, стосувалися права участі у корпорації волинських дворян й повернення виборчих повноважень. Зібрання наполягало на збереженні привілеїв місцевого дворянства й поновлення їм права вільно розпоряджатися дворянськими коштами. Увага дворянського зібрання зосереджувалася на відстоюванні власних господарських, соціальних, громадсько-культурних інтересів. Широкі, на перший погляд, права Волинського дворянського зібрання ретельно контролювалися владою і змінювалися у бік урізання при першій же ознаці виходу за межі окреслених законодавством повноважень. Верховна влада після Листопадового повстання впритул обмежила станові права волинського дворянства, відсторонивши його від управління губернією. А усуненням від надавання дворянських прав держава повністю позбавляла його впливу на дворянське середовище. Уживані заходи, хоча й підпорядковували Волинське дворянське зібрання державним завданням, однак, спричинили його участь у антиросійських маніфестаціях. Боячись їхнього наростання, імперська влада 1862 р. заборонила проведення зібрань та повністю перебрала на себе право призначати абсолютно усіх місцевих чиновників і станових урядовців. Відновлення зібрання у Волинській губернії 1905 р. не відбулося внаслідок втрати інтересу місцевих дворян до станових функцій через підпорядкованість верховній владі та незнаходження належного застосування на державній службі, що вело до зосередження їх на підприємницькій діяльності. А дворяни російського походження, не маючи на Волині більшості, не прагнули до відновлення основної корпоративної інституції дворянства.

Надавши на час приєднання місцевому дворянству право обирати чиновників поліцейської та судової гілок влади й забезпечивши у такий спосіб функціонування державного апарату, імперія відвела Волинському дворянському зібранню важливу роль у процесі інтеграції правобережних земель у складі Російської держави. У свою чергу волинські дворяни прагнули використати зібрання як вагомий засіб для збереження своїх корпоративних прав. Внаслідок припинення функціонування Волинського дворянського зібрання російська влада роз’єднувала шляхетську солідарність та застосовувала інші способи підпорядкувати місцеву знать імперським завданням. Волинське дворянство пасивно користувалося обмеженими правами депутатських зібрань та інститутом предводителя дворянства й дворянської опіки, діяльність яких підпорядковувалась державним інтересам.

Основні положення та висновки дисертації викладено в

таких наукових публікаціях автора:

1. Формування складу та повноважень Волинського дворянського зібрання (кінець ХVІІІ – перша третина ХІХ ст.). // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Вип. 7. – Рівне, 2006, с. 81 - 92.

2. Волинське дворянське зібрання – короткий етап від самоврядування до імперської залежності (1830 - 1840 рр.) // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – Вип. ХІІ. – К., 2006, с. 143 – 154.

3. Листопадове повстання 1830 р. і соціальна трансформація Волинського дворянського зібрання. // Наукові записки Національного університету Острозька Академія. Серія „Історичні науки”. Вип. 8. – Острог, 2007, с. 189 – 199.

4. Структура та основні напрями діяльності дворянських інституцій Волинської губернії (60 – ті рр. ХІХ - початок ХХ ст.). // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 12. – Рівне, 2008, с .97 – 104.

АНОТАЦІЇ

Казначеєва Л.М. Волинське дворянське зібрання (1796 - 1917): функції, структура, участь у системі органів влади. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Інститут історії України. – Київ, 2008.

На основі аналізу архівних матеріалів, багатого корпусу законодавчих актів та наукової літератури у дисертації розкрито історію Волинського дворянського зібрання, його трансформацію з самоврядної станової корпоративної інституції, основні властивості якої були сформовані в річпосполитській традиції, до інституції, підпорядкованої державним інтересам Російської імперії. Узагальнено значний матеріал про зміни його структури й складу, функцій, прав та повноважень, обмеження участі зібрання в системі органів влади. З’ясовано механізми та технології усунення зібрання від управління губернією, серед яких позбавлення виборчого права, русифікація кадрового складу станових і державних установ. Звуження прав місцевих дворянських інституцій виявилося й у забороні депутатському зібранню видавати свідоцтва про приналежність до привілейованого стану, а згодом й ревізія його діяльності. Однак найголовнішим заходом стала заборона проведення Волинського дворянського зібрання та виборів. Доведено, що губернське дворянське зібрання використовувалося місцевою знаттю як вагомий засіб для збереження та відстоювання своїх корпоративних прав. Натомість держава, втручаючись у формування його соціоетнічного складу, роз’єднувала шляхетську солідарність та підпорядкувала місцеве дворянство імперським завданням.

Ключові слова: станова інституція, дворянське зібрання, предводитель дворянства, депутатське зібрання, сеймик, дворянство, шляхетство, самоврядування.

Казначеева Л.Н. Волынское дворянское собрание (1796 – 1917): функции, структура, участие в системе органов власти. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины. – Институт истории Украины НАН Украины. – Киев, 2008.

В диссертации на основе источников и научной литературы исследовано историю сословных дворянских органов Волынской губернии. Рассмотрены структура и состав дворянского собрания, его функции, полномочия, участие его членов в системе органов власти. Несмотря на некоторое внешнее сходство сеймиков и собраний, кардинальным отличием была полная зависимость последних от абсолютной власти монарха и слабое участие в управлении государственными делами. Дана характеристика состава дворянского собрания, его изменения в зависимости от имперской политики. Права участия в собраниях лишили всех причастных к польскому восстанию 1830 г. и тех, кто не доказал дворянского происхождения. Рассматриваются закономерности и особенности правовой регламентации собрания в соответствии с российским законодательством. Получив возможность формировать местную судебную и полицейскую администрацию, дворянское собрание было лишено выборных прав. Участие местного дворянства в антироссийских выступлениях конца 1850 - х – начала 1860 - х гг. послужило поводом к запрещению дворянского собрания. Определено, что дворянские учреждения трансформировались и теряли элементы самоуправления, превращаясь практически в государственные органы. Несмотря на разрешение восстановления в мае 1905 г., Волынское дворянское собрание не возобновилось. Внимание уделено также деятельности депутатского собрания, губернского, уездных предводителей дворянства и уездных дворянских опек.

Ключевые слова: сословные органы, дворянское собрание, предводитель дворянства, депутатское собрание, сеймик, дворянство, шляхта, самоуправление.

L.Kaznacheyeva. Volyn nobility assembly (1796 — 1917): functions, structure, participation in the authority system. — Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 07.00.01 — History of Ukraine. — Institute of History of Ukraine of National Sciences Academy of Ukraine. — Kyiv, 2008.

In the dissertation on the basis of sources and the scientific literature the history of class corporate nobility bodies of Volyn province is investigated. In four chapters of this work the membership and structure of nobility assembly, its function, rights, privileges and participation of its members in the authority system are considered. Process of transition of gentry authorities — Seymik — in nobility assembly of the Russian sample is investigated. Despite of some external similarity, there was a cardinal difference between them. A complete dependence of assembly of absolute authority of the monarch and weak participation in management of state affairs was obvious. While the Polish Seymik solved not only local, but nation-wide problems as well.

In this work one can find the characteristic to structure of Volyn nobility assembly which underwent changes depending on imperial politics. In difference from a Seymik, where every (polish) gentleman could be accepted, in nobility assembly landless noblemen had no possibility of becoming its member. In due course, the rights of participation in nobility assemblies have been deprived with all involved in the Polish revolt of 1830, and those who didn’t prove their nobility origin in time.

The general laws and features of a legal regulation of activity of assembly according to the imperial legislation are considered in this work. Having had an opportunity to form local judicial and police administration, the nobility assembly in due course have been deprived the elective rights. Participation of local nobility in revolts, anti-Russian performances of the end of 1850 and beginning of 1860, served as an occasion to deprivation of nobility of the right to class corporation. Definitely, the nobility assembly was transforming and loosing elements of self-management, turning practically in official body. Despite of the sanction of restoration of Volyn nobility assembly in May of 1905, its activity hasn’t been renewed. The certain attention in the dissertation is allocated to studying of changes in activity of deputy assembly, provincial, district leaders of nobility and district nobility wardships during second half of XIX — the beginning of XXwhen they undertook some of the functions of the nobility assemblies.

Key words: class bodies, nobility assembly, the leader of nobility, deputy assembly, Seymik, nobility, gentry, self-management.