ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КОХАН МАРІАННА ОСТАПІВНА

УДК [338.242:658.1](477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.03 –

економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Піцур Ярослав Степанович,

Львівський державний університет внутрішніх справ,

доцент кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Тридід Олександр Миколайович ,

Харківський інститут банківської справи

Університету банківської справи НБУ,

завідувач кафедри фінансів,

директор інституту;

кандидат економічних наук, доцент

Захарчин Галина Миронівна,

Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри менеджменту організацій.

Захист відбудеться 10 червня 2008 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи, 18, аудиторія 115.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 8 травня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Стасишин А.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах формування ринкових відносин в Україні, нестабільного зовнішнього середовища, що характеризується мінливістю політичних, економічних, правових та соціальних чинників, система управління процесами фінансового оздоровлення ділових одиниць потребує особливої уваги.

Незважаючи на істотні ринкові зрушення в економіці країни, позитивний вплив реформ, темпи подальшого розвитку вітчизняної економіки є недостатніми, наявний в Україні науково-технічний та виробничий потенціал ще не відновлено повною мірою. Сучасний етап розвитку багатьох суб'єктів господарювання та низки галузей фахівці продовжують визначати як кризовий. Індикатори кризових явищ, що стали типовими для багатьох підприємств, загальновідомі: спад виробництва, випуск неконкурентоспроможної продукції, зниження продуктивності праці, масова збитковість та низька рентабельність, незадовільна структура балансу, дефіцит обігових коштів, неплатоспроможність, незбалансованість відтворювальних процесів. Зовнішні показники кризи на рівні окремого підприємства доповнюються внутрішніми проблемами, що також вказує на стан кризової ситуації, надмірно централізовану структуру та ручний стиль управління, на відсутність ефективного стратегічного та оперативного планування і контролю, незадовільний морально-психологічний клімат у трудових колективах, існуючі конфлікти між власниками та менеджерами різних рівнів.

Проблема виходу підприємств із кризи та здійснення їх фінансового оздоровлення стала предметом дослідження у різні періоди таких зарубіжних економістів як В. Ахіллес, Б. Бекенферде, Й. Брандштеттер, А. Бюргер, А. Енгбердінг, С.-Е. Глесс, Р. Фішер, Д. Фехнер, Й. Спрінк та інші. З питань антикризового управління підприємствами, банкрутства, санації і реструктуризації та їх впливу на розвиток як окремих підприємств, так і національної економіки в цілому проведено цілу низку наукових досліджень вітчизняними науковцями, серед яких необхідно виділити праці В.О. Василенка, Н.Ю.Возіянової, В.В. Джунь, В.В. Дорофієнко, Л.О. Лігоненко, О.В. Мозенкова, Н.О. Москаленко, Б.М. Полякова, Л.С. Ситник, О.О. Слюсаренко, В.А. Соколенка, О.О. Терещенка, О.М. Тридіда та ін. Дослідженню цієї проблеми постійну увагу приділяють учені країн з трансформаційною економікою, зокрема Г.А. Александров, В.А. Барінов, В.А. Богомолов, А.Г. Грязнова, Г.П. Іванов, В.І. Кошкін, Е. А. Уткін та ін.

Проведений автором аналіз наукових літературних джерел свідчить про те, що на сучасному етапі розвитку теорії і практики управління проблематика санаційних механізмів досліджена ще недостатньо, досі не розроблені та не обґрунтовані науково-методичні засади їх економічної організації та систематизації. Тому з’ясування складної економіко-правової природи санації, визначення її організаційно-економічного механізму вимагає комплексного вирішення зазначених проблем у нерозривній єдності з аналізом фінансово-економічних, управлінських та правових механізмів, які дозволяють побудувати ефективну систему управління процесами фінансово-економічного оздоровлення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у розрізі плану науково-дослідницької роботи, що здійснюється на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, а саме при розробленні держбюджетної теми “Управління розвитком сфери послуг в регіоні (західні області України)”, номер державної реєстрації 0103U005949.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначення теоретико-методологічних та науково-методичних засад організації управління санацією та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення її організаційно-економічного механізму для подальшого розвитку системи державного регулювання та управління процесом відновленням платоспроможності суб'єктів господарювання в сучасних ринкових умовах.

Для досягнення мети було поставлено наступні завдання:

? з’ясувати теоретичний зміст категорії “санація”, визначити її місце та взаємозв’язки із іншими економічними поняттями, систематизувати класифікацію видів санації;

? дослідити глибинну суть організаційно-економічного механізму санації та розкрити його структуру;

? критично проаналізувати наявні наукові підходи до реалізації санаційних механізмів з метою продукування комплексного сприйняття даної проблеми;

? провести аналіз санаційних процесів на усіх рівнях господарювання економічної системи України та виявити їх характерні особливості;

? оцінити ефективність впливу державного регулювання на процеси фінансового оздоровлення підприємств;

? виявити можливості використання та адаптації зарубіжного досвіду державного регулювання процесами банкрутства та санації при вирішенні аналогічних проблем;

? розробити науково-методичні рекомендації щодо оцінки санаційного потенціалу підприємства як вихідної умови їх майбутнього фінансово-економічного оздоровлення;

? обґрунтувати пропозиції щодо вибору оптимальних стратегічних напрямів фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника;

? визначити критерії та показники оцінки ефективності проведення санації на різних рівнях господарювання.

Об'єктом дослідження є процеси санації суб’єктів господарської діяльності України.

Предметом дослідження відповідно до поставленої мети та завдань є формування та функціонування організаційно-економічного механізму санації підприємств в Україні.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи склали праці класиків економічної теорії, академічні та практичні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів з проблем банкрутства та санації, антикризового управління, державного регулювання економіки, стратегічного планування та управління.

Формулювання теоретичної гіпотези та постановка проблеми щодо формування ефективного організаційно-економічного механізму санації ґрунтується на використанні методів наукової абстракції, індукції, аналізу та синтезу, логічного та історичного підходів до пізнання економічних явищ, об’єктів та процесів. При дослідженні суті санаційних процесів і тенденцій розвитку економіки країни та регіону було застосовано економіко-статистичні методи – структурного та динамічного аналізу, аналізу та порівняння коефіцієнтів. Наукове з’ясування причин кризового стану, оцінка діяльності державних органів у санаційних процесах, визначенні основних чинників впливу на ефективність проведення санації використовувались соціолого-економічні методи, і, зокрема, - метод експертного опитування шляхом анкетування та глибинних інтерв’ю. У процесі формування інтегрального показника санаційного потенціалу автором було використано метод фінансово-економічних коефіцієнтів та метод експертних оцінок. Опрацювання отриманих даних проведеного соціологічного дослідження та фінансової звітності здійснювалося за допомогою персонального комп'ютера з використанням пакету EXCEL для Windows.

Інформаційною базою дисертації стали діючі закони України і підзаконні нормативно-правові акти, методичні та інструктивні матеріали міжнародних організацій, дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міністерства економіки України, Державного департаменту з питань банкрутства, зведені звітні дані Львівського обласного відділу з питань банкрутства, Львівської обласної державної адміністрації, публічна звітність та дані управлінського обліку підприємств, фактичні матеріали проведення санації на конкретних підприємствах, архіви судових рішень у справах про банкрутство.

Hayкoвa нoвизнa oдepжaниx peзyльтaтiв полягає в теоретичному обґрунтуванні та новому підході до вирішення проблеми формування і функціонування цілісного організаційно-економічного механізму санації підприємств.

Основні наукові результати, що мають наукову новизну та цінність, такі:

вперше:

· використовуючи методологію системного підходу теоретично обґрунтовано суть та структуру організаційно-економічний механізму санації підприємств. Зокрема, організаційно-економічний механізм санації розглядається як трирівневий динамічний управлінський процес, спрямований на відновлення стратегічної конкуренто-спроможності, що передбачає застосування сукупності основних форм та інструментів санації за умов відповідного інституційного, правового та інформаційно-аналітичного забезпечення, успішна реалізація якого сприяє гармонізації інтересів усіх учасників фінансово-оздоровчого процесу;

· на основі визначеної системи збалансованих показників розроблено методичні засади оцінювання санаційної спроможності підприємств-боржників, в процесі якої передбачено розрахунок інтегрального показника санаційного потенціалу підприємства як результату синтезуючого використання математико-статистичних, фінансово-економічних та соціолого-експертних методів;

· сформовано матрицю вибору ефективної маркетингової стратегії санації, що у множині вихідних ситуативних комбінацій дозволяє визначити оптимальні за даних умов стратегічні орієнтири діяльності підприємства, що санується, залежно від конкретного набору параметрів (специфіки галузі, інтенсивності конкуренції, санаційного потенціалу підприємства).

удосконалено:

· трактування санації як невід’ємного атрибуту ринкової економіки на основі розкриття симбіозу її економічної, управлінської, правової та соціальної природи, конкретних цільових характеристик та детермінант;

· підхід до визначення критеріїв ефективності державної економічної політики у сфері фінансового оздоровлення із врахуванням необхідності проведення організаційно-економічних заходів щодо недопущення включення тіньових механізмів перерозподілу власності через забезпечення прозорості проведення процедури санації;

· методику організаційно-економічного забезпечення процедур санації на місцевому рівні через впровадження антикризових регіональних програм, спрямованих на проведення результативної досудової санації підприємств різних форм власності за сприяння місцевих органів державної виконавчої влади;

набули подальшого розвитку:

· концептуальна теорія зацікавлених сторін (стейкхолдерів), основні положення якої було успішно використано та адаптовано у процесі аналізу взаємодії суб’єктів санації у рамках провадження справи про банкрутство, виявлення та превентивності можливих конфліктів інтересів;

· критерії структуризації ознак неплатоспроможних підприємств на основі аналізу практики застосування інституту банкрутства крізь призму економічних, правових, управлінських, операційних, маркетингових характеристик;

· рекомендації щодо вдосконалення організаційно-економічного та правового механізмів державного регулювання санаційних процесів з урахуванням адаптації зарубіжного досвіду, зокрема в розрізі функціонування його інституційної, правової та інформаційно-аналітичної підсистем;

· пропозиції щодо практичного застосування комплексного показника ефективності санації як ступеня збалансування інтересів усіх її учасників на локальному, регіональному та загальнодержавному рівнях.

Теоретичне та практичне значення роботи. Теоретична значимість дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні авторського підходу до визначення змісту поняття санація, у розробленні та структуризації організаційно-економічного механізму санації на основі використання результатів проведеного комплексного аналізу наукових підходів, проведення структуризації елементів основних форм санації та визначенні конкретних інституційних, правових та інформаційних компонент підтримки механізму.

Отримані наукові результати роботи є вихідною теоретико-методологічною базою проведення державної та регіональної економічної політики у сфері банкрутства на засадах використання принципів антикризового управління. Зокрема, при розробці Стратегії Львівської області до 2015 року взято до уваги розроблену автором регіональну програму „Досудова санація”, а також враховано результати досліджень дисертанта при поданні пропозицій Міністерству економіки України щодо внесення змін до чинного законодавства України про банкрутство (довідка Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Львівської обласної державної адміністрації від 16.04.2008 № 1-1/425-19).

Використання розробленої автором методики оцінювання санаційного потенціалу та запропонованої моделі вибору ситуаційної стратегії санації в управлінську діяльність арбітражних керуючих дозволяє впливати на підвищення ефективності проведення санаційних заходів з метою забезпечення позитивного довготривалого результату (довідка Львівської асоціації фахівців з питань банкрутства від 05.05.2008 № 17/08). Зазначені авторські методики були практично впроваджені також у процесі провадження справи про банкрутство ДП „Завод „Електропобутприлад” ВАТ „Концерн-Електрон” (довідка від 18.04.2008 №36-321) та при проведенні реорганізації ТзОВ СП „Росан” (довідка від 25.04.2008 №2008/04/172в)

Матеріали дисертаційного дослідження є науково-методичною основою для проведення подальших наукових досліджень проблем функціонування організаційно-економічного механізму санації підприємств, а також використовуються у процесі викладання таких навчальних курсів як “Менеджмент організацій”, “Антикризове управління”, “Стратегічний менеджмент”, “Експертиза та обґрунтування бізнес-проектів”, “Господарське законодавство” (довідка ЛНУ імені І. Франка від 17.04.2008 №4723-Н).

Особистий внесок здобувача визначається розробкою теоретичних і методичних основ організації управління санацією та запропонованими практичними рекомендаціями з удосконалення її організаційно-економічного механізму. Усі наукові результати, які виносяться автором на захист, отримані самостійно і відображені у відповідних публікаціях. Серед наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дослідженні використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та результати роботи доповідались, обговорювались та отримали позитивну оцінку на щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка, на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема на таких: Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми формування економічної системи України” (м. Львів, 2002), Друга міжнародна третя всеукраїнська наукова конференція студентів та молодих вчених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2002), Міжнародна науково-практична конференція “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку” (м. Львів, 2003), Міжнародна науково-практична конференція “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м. Львів, 2003), Міжнародна науково-практична конференція “Економіка України у євроінтеграційних процесах” (м. Львів, 2004), Міжнародна студентсько-аспірантська наукова конференція “Економічна система України: минуле, сучасне і майбутнє” (м. Львів, 2005), Міжнародна конференція молодих вчених “Нові обрії економічної науки” (м. Львів, 2007), Міжнародна наукова конференція „Українська економічна наука: Досягнення, проблеми, перспективи” (м. Львів, 2007), Науково-практична конференція за міжнародною участю “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (м. Київ, 2007), Друга науково-практична конференція „Соціально-економічний розвиток і безпека України: філософія, стратегія, тактика” (м. Львів, 2007), Міжнародна конференція молодих учених і студентів “Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: Вітчизняний та зарубіжний досвід” (м. Тернопіль, 2008), Міжнародна студентсько-аспірантська наукова конференція „Регіональний аспект трансформаційних процесів в економіці” (м. Чернівці, 2008), Міжнародна науково-практична конференція “Наукові доробки молоді - вирішенню проблем європейської інтеграції” (м. Харків, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 наукових праць, із них 6 у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 5,21 д.а, з них 4,53 належить особисто автору, в тому числі 2,37 – у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів основної частини, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 198 сторінках комп’ютерного набору. Дисертація містить 15 таблиць, 31 рисунок та 18 додатків. Список використаних джерел налічує 329 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, об’єкт і предмет, визначено методи дисертаційного дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про їх взаємозв’язок із науковими програмами, матеріалами та апробацію основних положень дисертації, а також відомості про публікації автора за темою роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади формування організаційно-економічного механізму санації” розглянуто підходи щодо визначення місця та ролі санаційних процесів у системі формування і розвитку суспільно-економічних відносин на основі проведеного автором історико-теоретичного аналізу, що дало змогу в подальшому викладі розкрити сутність санації як важливого елемента управління національним господарством в умовах ринкових відносин. Дослідження внутрішньої структури санації та її взаємозв’язків з іншими економічними категоріями сприяло розробленню статичної та динамічної моделі організаційно-економічного механізму санації за допомогою використання конструктивного та дескриптивного наукових підходів і наповненню змістом кожного із його складових, виходячи із загальнотеоретичних положень та аналізу перебігу санаційних процесів в Україні.

Теоретичний зміст поняття “санація”, на думку автора, розкривається через характеристику цілого комплексу фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційних, правових та соціальних заходів, які спрямовані насамперед на виведення неплатоспроможного підприємства із фінансово-економічної кризи, на відновлення його платоспроможності, досягнення прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді при збалансованому задоволенні інтересів усіх суб’єктів санаційного процесу.

У реферовані розділі дисертант систематизував види санації, доповнюючи вже існуючий перелік такими критеріями: ступінь охоплення санаційних заходів, розмір, форма власності та організаційно-правовий статус санованих підприємств. Необхідність введення додаткових класифікаційних ознак обґрунтовано специфікою проведення процедури санації для окремих груп підприємств.

Виходячи із результатів узагальнення теоретичних підходів до трактування змісту поняття механізм, автор доводить положення про те, що організаційно-економічний механізм санації доцільно розглядати передусім на основі використання дескриптивного та конструктивного підходів у процесі наукового пізнання. Зокрема, методологічне значення дескриптивного підходу при аналізі суті механізму санації як складного суспільно-економічного процесу дозволило автору трактувати його як специфічний засіб взаємодії суб’єктів і об’єкта санації, що за умови інтегрування структурних елементів сприяє гармонізації інтересів суб’єкта та об’єкта санації і досягненню при цьому загальної мети санації (рис. 1).

Рис.1. Механізм санації як інструмент взаємодії суб’єкта і об’єкта

Застосування положень конструктивного підходу дало змогу автору розглянути організаційно-економічний механізм санації у динамічному та статичному вимірах. Зокрема, статична модель організаційно-економічного механізму санації, є своєрідним набором взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих інструментів санації, які проявляються через відповідні організаційно-управлінську, фінансово-економічну, правову форми санації за умови необхідного правового, інформаційно-аналітичного та інституційного забезпечення (рис. 2).

Рис. 2. Статична модель організаційно-економічного механізму санації підприємств

Такий підхід дав змогу визначити як основні такі форми санації: фінансово-економічна санація, операційно-управлінська реструктуризація та правова реорганізація. Подальший вибір конкретних форм та інструментів санації у процесі її здійснення залежить від ситуації, що склалася на підприємстві. Аналіз інституційно-правового забезпечення механізму санації дозволив дійти висновку про те, що у цьому механізмі апріорі закладені певні неузгодженості та прогалини, що й створює передумови для економічних зловживань (наприклад, ухиляння від сплати податків, проведення рейдерських атак, уникнення відповідальності за невиконаними зобов’язаннями тощо).

Динамічний же вимір організаційно-економічного механізму, як акцентовано в роботі, ґрунтується на класичному розвитку санаційних процесів у часі та включає санаційний аудит, що дозволяє комплексно ухвалювати рішення про доцільність проведення санації, визначення стратегічних цілей та оцінку наявних альтернатив санації, розробку стратегічного та оперативного плану санації, реалізацію санаційних заходів та контроль за їх проведенням, управління відхиленнями, аналіз результатів санації, що на основі визначення ефективності санації дає можливість прийняття рішення стосовно завершення санації чи необхідності відкриття ліквідаційної процедури.

У цьому контексті дисертант зазначає, що класичну процесійну модель проведення санації варто доповнити блоками, у яких знаходить своє відображення механізм виявлення інтересів суб’єктів санації та способи їх гармонізації у світлі положень концепції зацікавлених сторін (стейкхолдерів), принципал-агентських відносин і теорії асиметричної інформації як сучасного напряму розвитку неоінституційної теорії. Саме використання означених вище положень дало змогу автору розробити адаптовану до вітчизняних реалій так звану “карту перетину інтересів” учасників судової санації, у якій чітко визначено точки зародження можливого конфлікту та точки успішного узгодження інтересів. При цьому наголошено на необхідності найповнішого використання ефекту від збалансування інтересів зацікавлених суб’єктів санаційного процесу з метою забезпечення превентивності потенційних конфліктів в умовах виникнення кризової ситуації.

У другому розділі „Організаційно-управлінський аналіз санаційних процесів в Україні” розкривається суть та особливості комплексного підходу до аналізу стану та розвитку санаційних процесів в Україні в розрізі національного, регіонального та локального рівнів господарювання. Дослідження якісної характеристики державної політики у сфері фінансового оздоровлення підприємств в Україні проводиться на основі аналізу ефективності діяльності відповідних державних, регіональних та громадських інституцій, нормативно-правового забезпечення процедур банкрутства, можливостей адаптації зарубіжного досвіду регулювання санації суб’єктів господарської діяльності до умов вітчизняної практики, що сприяло у подальшому викладі ґрунтовнішому з’ясуванню суті проблем, які виникають і вирішуються у процесі підготовки та ухвалення ефективних антикризових управлінських рішень.

Автор виходить з того, що важливим напрямом державного регулювання у сфері фінансово-економічного оздоровлення підприємств в Україні є насамперед забезпечення конкурентоспроможності як національної економіки в цілому, так і її окремих суб`єктів господарювання, що можливе лише при розробленні та реалізації ефективної системної промислової і конкурентної політики, а також організаційно-економічному врегулюванні процесів відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами.

Здійснений у цій частині роботи аналіз статистичних даних засвідчує, що частка збиткових підприємств у трансформаційній економіці України тривалий час є практично незмінною і становить близько третини до загальної кількості підприємств. У той же час обсяги довгострокової кредиторської заборгованості значно зростають (в 1,41 рази порівняно із 2006 роком), випереджаючи теми зростання ВВП країни. Крім того, кількість справ про банкрутство, припинених у зв’язку із затвердженням умов санації, незважаючи на загальну тенденцію до зростання, все ще залишається порівняно незначною (табл.1). Вказані обставини, як зазначає дисертант, зумовлені тим, що, по-перше, проведення санаційної процедури вимагає набагато більше часу та зусиль, ніж ліквідаційна процедура, і до того ж несе в собі потенційну невизначеність та пов’язані із цим ризики, і, по-друге, пошук інвестора для проведення санації неплатоспроможних підприємств супроводжується значними труднощами, оскільки здійснення інвестицій у цьому випадку є доволі ризикованим і не завжди приносить очікуваний „швидкий” прибуток.

Таблиця 1

Основні показники розгляду справ про банкрутство у 2002-2006рр. *

Показник | Роки

2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Загальна кількість справ про банкрутство, розглянутих у господарських судах | 9539 | 8282 | 12243 | 15850 | 17958

Питома вага справ про банкрутство у загальній кількості справ, розглянутих у господарських судах | 7,1 | 5,5 | 6,2 | 7,0 | 7,8

Порушено справ про банкрутство неплатоспроможних підприємств | 12618 | 5201 | 6583 | 7424 | 8102

Винесено постанов про визнання боржників банкрутами | 6244 | 581 | 5297 | 5063 | 7272

Кількість справ, розгляд яких закінчився затвердженням ліквідаційного балансу | 4345 | 4293 | 4461 | 3670 | 5955

Залишок незакінчених справ на кінець року | 13989 | 10908 | 10448 | 10152 | 10054

Припинення провадження у результаті затвердження умов санації | 22 | 46 | 55 | 137 | 179

Кількість банкрутів на 1000 підприємств України** | 8,58 | 7,19 | 6,35 | 5,69 | 7,77

* Джерело: Єдина судова інформаційна система України // http://court.gov.ua/home/home.php?razdel_id=2275

**Розраховано за даними Вищого господарського суду України та Держкомстату України

Застосування ситуаційного підходу дало змогу автору на основі аналізу організації проведення санаційних процедур на конкретних підприємствах виявити і зафіксувати такі проблемні моменти як недотримання плану санації, порушення строків погашення кредиторської заборгованості, недостатність коштів інвесторів для відновлення прибуткової діяльності підприємства, вилучення інвесторами ліквідних виробничих активів, вимушена фіктивність проведення санації державних підприємств, порушення прав трудового колективу, затягування термінів проведення санаційних заходів у зв’язку із поданням апеляційних скарг, продаж за заниженою ціною активів підприємства, зниження рівня ліквідності підприємств у зв’язку із нераціональним спланованими санаційними заходами та ін.

Результати проведеного дисертантом експертного опитування фахівців з питань банкрутства у Львівській області свідчать про те, що основними перешкодами у діяльності арбітражних керуючих у процесі проведення санації є такі, як суперечливість законодавства (у 56,3% випадках), недостатнє сприяння державних органів (47,7%), агресивність кредиторів (43,8%) та упередженість персоналу підприємства (31,3%). Робоча гіпотеза автора щодо наявності можливих корупційних схем у судовій системі та органах виконавчої влади не підтвердилася, хоча існування зазначеної проблеми все-таки ствердили 6,3% опитаних. Як показало дослідження, усереднена оцінка якісних критеріїв ефективності державної політики є досить низькою і складає всього 3,01 за максимальною п’ятибальною шкалою (табл.2), тоді як рівень середньоквадратичного відхилення оцінок окремих експертів вказує на наявність відносної одностайності оцінювання ситуації, що склалася у сфері банкрутства та санації.

Таблиця 2

Оцінювання ефективності державної політики у сфері банкрутства та санації*

Чинники державного регулювання | Оцінка

Якість законодавства про банкрутство та санацію | 3,38

Достатня увага до проблеми з боку центральних органів влади | 2,77

Ступінь виконання окремими державними органами покладених на них повноважень | 2,62

Узгодженість дій різних органів державної влади у сфері банкрутства і санації | 2,92

Якість підготовки та кваліфікація арбітражних керуючих як учасників санаційних процесів | 3,38

* Оцінювання проводилося методом експертних оцінок за наступними критеріями: 5-відмінно, 4-добре, 3-задовільно, 2- незадовільно.

У роботі зазначено, що існуюча неоднозначність трактування норм чинного законодавства негативно впливає на функціонування всього організаційно-економічного механізму санації. Дисертант акцентує увагу на тому, що чинний Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” повинен бути доповнений окремим розділом, у якому були б закладені норми, що регламентують саму процедуру проведення санації. Зокрема, це є актуальним для врахування особливостей проведення реорганізації у процесі санації, а також передачі акцій інвестору в обмін на погашення боргу акціонерного товариства.

У цій частині дисертаційної роботи автор обґрунтовує доцільність внесення змін, що передбачають участь уповноваженого представника акціонерів у справі про банкрутство, а також необхідність участі акціонерів у вирішенні питань щодо обміну зобов’язань на акції боржника. З точки зору забезпечення соціального захисту громадян необхідно змінити черговість задоволення вимог кредиторів, і в першу чергу задовольняти вимоги, які виникли із зобов’язань боржника перед працівниками цього підприємства.

Враховуючи той факт, що керуючий санацією виконує важливі функції антикризового менеджера, у реферованому розділі автор вказує на необхідне посилення вимог до кваліфікації претендентів при отриманні ними ліцензії арбітражного керуючого, потребу збільшення впливу юридичних осіб, на доцільність усунення можливих способів перерозподілу власності на стадії санації в інтересах окремих зацікавлених осіб.

Проведений у роботі аналіз повноважень державного органу з питань банкрутства дає підстави для висновку, що його функції в Україні порівняно з іншими країнами є досить обмеженими. Зокрема, відсутні такі важливі функції як ініціювання справи про банкрутство, здійснення контролю та аналізу перебігу справ про банкрутство на підприємствах недержавної форми власності, вплив на захист інтересів дрібних кредиторів боржника. Тому, узагальнюючи зарубіжний досвід, дисертант рекомендує здійснити комплекс заходів, що передбачатимуть перерозподіл функцій на користь розширення повноважень державного органу з питань банкрутства як важливої санаційної інституції та створення єдиної бази даних щодо підприємств, які за допомогою застосування процедур відновлення платоспроможності стабілізували свій фінансовий стан та займають стійку конкурентну позицію.

Вдосконалення організаційно-економічного механізму відновлення платоспроможності, на думку автора, у великій мірі залежить від впровадження регіональних програм досудової санації потенційно життєздатних підприємств. Так, запропонована автором регіональна програма „Досудова санація” передбачає послідовне поетапне проведення санації, а також оцінку її ефективності, важливі процедури та фінансові розрахунки, які повинні відображати як фінансово-господарський стан підприємства, що підлягає санації, зміст плану санації із зазначенням відповідних джерел фінансування цих заходів та висновку для кредиторів щодо пріоритетності проведення санаційних заходів. Створення державою умов для відновлення платоспроможності підприємств, зазначено у програмі, можливо здійснювати на основі надання підприємствам: державного замовлення на виготовлення продукції; бюджетної підтримки у вигляді безпроцентних кредитів, списання або розстрочення податкових боргів; звільнення від сплати податків на визначений термін; зниження орендної плати за користування державним та комунальним майном, інших умов щодо підтримки власного товаровиробника.

Здійснена у реферованому розділі оцінка адміністративно-правових та організаційно-економічних слабин механізму державного регулювання санаційними процесами вказує на відсутність системності як при його формуванні, так і у процесі його практичного втілення. Тому реформування організаційно-економічного механізму санації, необхідно проводити, на думку автора, на основі використання таких принципів:

· узгодження норм законодавчого регулювання процесів відновлення платоспроможності підприємства як з чинним приватизаційним законодавством, так і регуляторними положеннями антимонопольно-конкурентної, бюджетної, податкової, соціальної, регіональної політики та антикорупційної політики;

· забезпечення збалансування інтересів всіх суб’єктів організаційно-економічного механізму санації;

· адаптація міжнародного досвіду регулювання санації у національній економічній системі та гармонізація законодавства;

· здійснення селективної підтримки і стимулювання відновлення платоспроможності тих підприємств та виробництв, що є стратегічно важливими для економіки та безпеки країни на основі проведення регулярного моніторингу їх фінансово-господарського стану;

· забезпечення прозорості процедур банкрутства та санації підприємств.

У третьому розділі “Основні напрями підвищення ефективності організаційно-економічного механізму санації підприємств в Україні” визначаються принципові підходи до оцінки ефективності санації через гармонізацію загальнонаціональних, регіональних та приватних інтересів, доводиться положення про необхідність впровадження сучасних стратегічних інструментів управління при проведенні санації, також пропонується авторська методика аналізу санаційної спроможності на основі визначення інтегрального показника санаційного потенціалу, що дало змогу розробити ситуаційну модель вибору ефективної стратегії санації.

Дисертант обґрунтовує доцільність оцінювання ефективності санації підприємств за допомогою дворівневої системи якісних та кількісних критеріїв. Загальнонаціональні критерії пов’язані з аналізом загальнодержавних, регіональних та галузевих інтересів, а локальні критерії визначаються інтересами власників підприємства-боржника, його персоналу, кредиторів, інвесторів.

Отримані у роботі результати проведеного дисертантом експертного дослідження вказують на те, що основними чинниками забезпечення успішної санації є (за пріоритетністю): наявність достатнього санаційного потенціалу, фаховість керуючого санацією, кваліфіковано розроблена стратегія санації та узгодження інтересів учасників санації (табл. 3).

Таблиця 3

Рейтингування чинників успішного проведення санації*

Чинники успішної санації | Рейтинг | Ступінь впливу | Бальна оцінка

Наявність достатнього санаційного потенціалу | 1 | 20,38% | 398

Фаховість керуючого санацією | 2 | 18,28% | 357

Кваліфіковано розроблена стратегія санації | 3 | 17,82% | 348

Детально виписані тактичні заходи та процедури | 4 | 17,31% | 338

Узгодження інтересів усіх зацікавлених сторін | 5 | 16,85% | 329

Належний контроль за проведенням санації | 6 | 7,22% | 141

Лояльність персоналу при проведенні санації | 7 | 2,15% | 42

* Оцінювання проведене за методом рейтингування на основі експертних оцінок

Такий аналіз став аргументом актуальності та необхідності розроблення методики комплексної оцінки санаційного потенціалу підприємства та побудови моделі оптимального вибору стратегії санації.

Зокрема методологічний підхід до оцінки санаційного потенціалу підприємства-боржника ґрунтується на використанні системного підходу до аналізу діяльності підприємства із застосуванням економічних, статистичних та соціологічних методів з урахуванням його фінансового, виробничого маркетингового та кадрового потенціалу. Застосування експертних оцінок дозволило визначити вплив кожної підсистеми на отримання інтегрального потенційного успіху санації. Узагальнення даних експертів щодо бального оцінювання, дозволило дійти висновку, що 38,7% загального потенціалу визначає його виробничий потенціал, 23,4% – фінансовий, 23,3 % - маркетинговий і 14, 6% вносить кадровий потенціал (табл.4).

У процесі дослідження були обрані домінантні показники, що характеризують та оцінюють стан та перспективи стабілізації підприємства у розрізі кожного із видів потенціалу. Так, економічне становище підприємства пропонується аналізувати на основі поточних показників фінансової звітності та результатів управлінського обліку. При цьому слід оцінювати ступінь його відхилення від нормативів (у випадку із фінансовими показниками) чи порівнювати із реальними показниками діяльності самого підприємства на момент початку виникнення кризової ситуації. Інформаційною базою проведеного автором кабінетного дослідження стали опубліковані звіти акціонерних товариств, а також дані звітності державних підприємств, що перебувають у процесі провадження справи про банкрутство, надані Львівським обласним відділом з питань банкрутства, та інша статистична інформація.

Визначення ж перспектив стабілізації та розвитку підприємства здійснювалось на основі використання експертних оцінок як важливого інструменту польових досліджень. При цьому було взято до уваги стратегічну конкурентоспроможність кожної із складових ресурсного потенціалу, враховуючи кон’юнктуру ринку та прогнози її розвитку як в Україні, так і за її межами.

Таблиця 4

Комплексне оцінювання санаційного потенціалу підприємства*

Види потенціалу | Ступінь впливу*, Ві | Показники, Піj | Інформаційна база розрахунку

Фінансовий потенціал | 0,234 | Коефіцієнт фінансової автономії до нормативного значення (0,5), Кавт | Фінансова звітність підприємств

Коефіцієнт поточної ліквідності, Кпл | Фінансова звітність підприємств

Рентабельність активів у порівнянні з депозитною ставкою, Ра/Дс | Фінансова звітність підприємств та дані моніторингу фінансового ринку

Виробничий потенціал | 0,387 | Коефіцієнт зносу обладнання, Кзо | Фінансова звітність підприємств

Конкурентоспроможність виробничої бази (моральний знос обладнання), Квб | Результати експертних оцінок

Маркетинговий потенціал | 0,233 | Конкурентоспроможність продукції (за співвідношенням ціна/якість), Кп | Результати експертних оцінок

Обсяг реалізації продукції порівняно із базовим року, ВД1/ВД0 | Фінансова звітність підприємств

Кадровий потенціал | 0,146 |

Кількість кваліфікованих працівників на звітну дату порівняно з базовим роком, Чкп1 /Чкп0 | Дані управлінського обліку

Конкурентоспроможність кадрів, Кк | Результати експертних оцінок

*Обчислено на основі даних експертного оцінювання

Інтегральний показник санаційного потенціалу підприємства запропоновано розраховувати за допомогою такої формули:

(1),

де ІПСП – інтегральний показник оцінки санаційного потенціалу підприємства;

Пij – значення j-го показника і-го напряму, включеного в розрахунок;

Вi – ступінь впливу і-го напряму оцінювання на загальний санаційний потенціал;

m – кількість показників оцінки за кожним із напрямів;

n- кількість напрямів оцінювання.

Для практичного оцінювання санаційного потенціалу автором було обрано 8 підприємств-боржників, що проходили процедуру санації (табл.5). Визначені показники відображають стан підприємства на останню звітну дату до початку провадження справи про банкрутство.

Отримане значення інтегрального показника пропонується для економічної інтерпретації за такими критеріями: менше від 0,4 – доцільна ліквідація підприємства, оскільки перспективи його розвитку і загальний потенціал недостатні для відновлення діяльності підприємства; 0,4 – 0,5(9) – успішне відновлення платоспроможності є сумнівним, ускладнене об’єктивними факторами, можливе лише умови впровадження кардинальних санаційних заходів, значних вкладень фінансових коштів та оновлення виробничо-технічної бази; 0,6 – 0,8 – успішна санація можлива за умови негайного поповнення обігових кошів та інтенсифікації виробничо-маркетингових зусиль; більше ніж 0,8 – необхідна санація підприємства, оскільки підприємство є конкурентоспроможним, неплатоспроможність спричинена тимчасовими об’єктивними чи суб’єктивними чинниками.

Таблиця 5

Інтегральна оцінка санаційного потенціалу підприємств-боржників*

Підприємство | Показники оцінювання інтегрального санаційного потенціалу підприємства | Інтегральний показник санаційного потенціалу

Фінансово-економічний потенціал | Виробничий потенціал | Маркетинговий потенціал | Кадровий потенціал

Кавт/0,5 | Кпл | Ра/Пс | Кзо | Квб | ВД1/ВД0 | Кп | Чкп1 /Чкп0 | Кк

ДП „Львівприлад” | 0,77 | 0,21 | -0,66 | 0,47 | 0,7 | 0,54 | 0,8 | 0,52 | 0,81 | 0,505

ВАТ “Львівський завод “Автонавантажувач” | 0,31 | 0,29 | -1,9 | 0,36 | 0,55 | 0,23 | 0,71 | 0,15 | 0,61 | 0,240

ВАТ “Завод “Львівсільмаш” | 0,55 | 0,22 | -0,03 | 0,71 | 0,82 | 0,74 | 0,92 | 0,81 | 0,94 | 0,675

ДП „Завод „Електро-побутприлад” ВАТ „Концерн Електрон” | 0,43 | 0,37 | 0,1 | 0,51 | 0,78 | 0,44 | 0,95 | 0,64 | 0,92 | 0,596

ДП „Аеропорт Львів-2” | 0,76 | 0,64 | -0,12 | 0,35 | 0,2 | 0,41 | 0,78 | 0,88 | 0,81 | 0,331

ВАТ “Новороздільський завод складних мінеральних добрив” | 0,23 | 0,06 | -0,29 | 0,42 | 0,75 | 0,63 | 0,62 | 0,37 | 0,64 | 0,445

ВАТ “Золочівське АТП - 24661” | 0,41 | 0,15 | -0,43 | 0,63 | 0,25 | 0,31 | 0,42 | 0,59 | 0,23 | 0,325

ВАТ “Стрийське АТП - 24658” | 0,86 | 0,86 | -0,02 | 0,41 | 0,33 | 0,47 | 0,42 | 0,46 | 0,41 | 0,443

* Розрахунки проведено на основі даних Львівського обласного відділу з питань банкрутства, Державного комітету статистики України, Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, фінансової звітності та даних управлінського обліку окремих підприємств та експертних оцінок.

Дисертант доходить висновку, що правильно і кваліфіковано розроблена стратегія при достатньому санаційному потенціалі є необхідною передумовою проведення ефективної і успішної санації. Це твердження стало вихідним для розроблення комплексної ситуаційної моделі стратегії санації. Узагальнення та творче переосмислення існуючих наукових підходів до класифікації маркетингових стратегій дозволило автору визначити комплексну стратегію успішної санації як комбінацію трьох основних складових - стратегічної бази, стратегічного стилю та стратегічної позиції. Подальше дослідження, що ґрунтувалося на аналізі базових детермінант функціонування підприємства у кризовій ситуації, якими визначено санаційний потенціал підприємства та специфіку структури його галузі, встановило доцільність застосування конкретного типу комбінованої стратегії для визначених вихідних умов. |

Бета-поле

Гетерогенна галузь | Гомогенна галузь

Незначна конкуренція | Висока конкуренція

Гамма-поле | Слабкий санаційний потенціал | Стратегічний тип Б або Г | Стратегічний тип Б або Г | Ліквідація | Слабка конкурентна позиція | Дельта-поле

Високий санаційний потенціал | Стратегічний тип А, Б, В , Г | Стратегічний тип А, Б або Г | Стратегічний тип В або ліквідація

Рис. 3. Матриця визначення оптимального варіанту ефективної стратегії санації

у специфічних кризових ситуаціях

У результаті, на рисунку 3 подано матрицю вибору оптимального типу маркетингової стратегії санації залежно від вихідних умов, яка гарантуватиме успіх підприємства у довгостроковій перспективі, де:

- тип А - це комбінація пошуку нових ринкових позицій, стратегії фокусування та індивідуальних переваг (високий санаційний ризик);

- тип Б визначається поєднанням зміни ринкових позицій, стратегії фокусування та індивідуальних переваг (відносно безризикова стратегія);

- тип В свідчить про необхідність зміни ринкових позицій, використання стратегії ринкового послідовника та зниження витрат (високий ризик);

- тип Г рекомендує зміну ринкових позицій, застосування стратегії ринкового послідовника та індивідуальних переваг.

Застосування розробленої автором методики стратегічного аналізу санаційних процесів на конкретних підприємствах дозволило йому, зокрема, практично рекомендувати ДП „Завод „Електропобутприлад” ВАТ „Концерн-Електрон” та ВАТ „Завод „Львівсільмаш” обрання будь-якої із оптимальних стратегій санації, тоді як для ВАТ “Львівський завод “Автонавантажувач”, ВАТ “Новороздільський завод складних мінеральних добрив” і ДП „Львівприлад” оптимальними були б стратегії санації типу Б або Г. Для ДП „Аеропорт Львів-2”, ВАТ “Золочівське АТП - 24661”, ВАТ “Стрийське АТП - 24658” дисертант прогнозує, що найкращим виходом із кризової ситуації, в якій вони опинилися, є ліквідація.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі узагальнено науково-теоретичні підходи і запропоновано нове вирішення наукового