Тернопільський державний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Панчук Галина Дмитрівна

УДК 808.3-3+801.313.2

Антропонімія Опілля

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Тернопіль- 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі українського та загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Бучко Дмитро Григорович.

Тернопільський державний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри

українського та загального мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Полюга Лев Михайлович.

Інститут українознавства НАН України ім. І.Крип’якевича,

провідний науковий спвробітник;

кандидат філологічних наук, доцент Лук’янюк Корній

Михайлович. Чернівецький державний університет імені

Юрія Федьковича, кафедра історії і культури української мови.

Провідна установа Львівський державний університет імені Івана Франка,

кафедра української мови, Міністерство освіти України,

м.Львів

Захист відбудеться 25 червня 1999 р. о 12.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.01 при Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (282027, м.Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 282027, м.Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2.

Автореферат розіслано «22» травня 1999 р.

Учений секретар спеціалізованої

вченої ради Наумчук М.М.

ЗагальнА характеристики роботи

Актуальність дослідження. Початки наукового студіювання української антропонімії цілком закономірно пов’язують із працями мовознавців II-ої пол. XIX-поч. XX ст.: А. Степовича, М. Сумцова, В. Охримовича, І. Франка. Однак ґрунтовне і систематичне вивчення української ономастики все ж припадає на 60-70-ті роки XX ст., про що свідчать праці Л. Гумецької, присвячені українській ономастиці XIX—XV ст., Ю. Редька, що здійснив монографічне дослідження сучасної антропонімії України, П. Чучки та І. Сухомлина, які у діахронічному аспекті відповідно проаналізували антропонімію Закарпаття і Полтавщини. Високої оцінки заслуговують також монографічні дослідження української історичної антропонімії різних століть, виконані М. Худашем, Р. Керстою, М. Демчук, М. Сенів, Р. Осташем.

Прізвища окремих історико-етнографічних регіонів України, конденсуючи багатий науково-культурний дослідницький матеріал, здавна привертали увагу мовознавців. Відомими є ряд дисертаційних робіт, присвячених цій проблематиці. Так, у докторській дисертації П. Чучки всебічно досліджена антропонімійна система Закарпаття, а в кількох кандидатських дисертаціях розглянута антропонімія Бойківщини (Г. Бучко), Лемківщини кін. XVIII-поч. XIX ст. (С.Панцьо), Буковинського Придністров'я (Л.Тарновецької), Верхньої Наддністрянщини (І. Фаріон), Гуцульщини (Б. Близнюк) та інші.

Прізвища Опілля як одного з історико-етнографічних регіонів України досі спеціально не вивчалися. Відсутність ґрунтовного вивчення антропонімів цієї території України вплинула на вибір обраної теми. Актуальність дослідження зумовлена насамперед тим, що його результати певною мірою розширюють і доповнюють знання в галузі української ономастики, перед якою стоїть важливе завдання виявити окремі регіональні особливості українських прізвищ і водночас простежити спільні риси, що об’єднують ці антропоніми в лексичну підсистему національної української мови. Особливої уваги набуває і комплексний підхід до аналізу онімів, який полягає в тому, що прізвища Опілля розглядаються як у діахронічному, так і синхронічному аспектах.

Отже, з’ясовуються склад, структурно-семантична характеристика не ли-ше сучасних прізвищ одного з історико-географічних регіонів України, але й розкриваються деякі питання становлення цих назв із погляду загальних тенденцій формування українських прізвищ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової проблематики «Дослідження української мови на лексичному, граматичному та словотвірному рівнях» кафедри українського і загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Об’єктом дослідження є прізвища Опілля, територія якого окреслює всі населені пункти сучасного Перемишлянського та частину поселень Миколаївського, Жидачівського районів Львівської області, усі поселення, що розташовані зліва від Дністра, Галицького, Рогатинського районів Івано-Франківської області та частину поселень зліва від Дністра і справа від Золотої Липи Бережанського та Підгаєцького районів Тернопільської області загальною кількістю 115 поселень.

Такі межі цього регіону України визначено з опорою на історичні, географічні, діалектологічні факти, висвітлені у різних виданнях «Енциклопедія Українознавства» (ЕУ, Львів, 1996; Київ,1994), Географічна енциклопедія України (ГЕУ, Київ, 1990). Так, у «Географічній енциклопедії України» стверджується, що Опілля — це давньоруська назва безлісих або малолісистих рівнинних територій; назва західної частини Подільської височини в межах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей (Подільське горбогір’я). Поверхня розчленована лівими притоками Дністра, Свіржем, Верещицею, густо заселена. Виходячи з карти «Розподіл Подільської височини на природні райони», яка опублікована в «Енциклопедія Українознавства», на півночі і північному заході цей район межує з Гологорами і Вороняками. На заході межа проходить по річці Зубра. Краєвид так сильно відрізняється від подільського, що його можна виділити в окремий опільський тип.

Предметом дослідження є лексико-семантичні особливості та словотвірна будова сучасних прізвищ Опілля та опільських прізвищевих назв кінця XVIII — першої половини XIX ст.

Мета роботи — зібрати та проаналізувати прізвища Опілля XVIII—XX ст. як складової українського антропонімікону і на цій основі показати розвиток української прізвищевої системи у вказаний період, Досягнення цієї мети передбачає виконання таких конкретних завдань:

1. Зробити лексичний аналіз прізвищ. Опілля вказаного періоду.

2. Встановити онімну і апелятивну лексику, відображену в основах опіль- ських прізвищ та прізвищевих назв. Розкрити роль різних класів онімної та апелятивної лексики у творенні прізвищ.

3. Вивчити словотвірну структуру прізвищевих назв ополян кінця XVIII — першої половини XIX ст.

4. Дослідити словотвірно-структурні моделі сучасних опільських прізвищ.

5. Виявити продуктивність та локалізацію основних словотвірних моделей прізвищ ополян у різні історичні періоди (на основі зіставлення даних двох часових зрізів)

6. Укласти інверсійний словник сучасних прізвищ ополян XVIII—XIX ст.

7. Укласти алфавітний покажчик прізвищевих назв ополян XVIII—XIX ст.

8. Простежити відображені в аналізованих прізвищах наслідки певних контактів, що відбулися на 0піллі у різні періоди.

9. Порівняти найпродуктивніші моделі прізвищ Опілля з відповідними моделями прізвищ Бойківщини, Гуцульщини та Лемківщини.

Методологічну основу становить діалектична єдність синхронічного та історичного, гносеологічних підходів до вивчення мовних явищ, принцип їх комплексної інтерпретації, яка спирається на теоретичні досягнення ономастики, семасіології, дериватології, лінгвостилістики та передбачає застосування відповідних методів аналізу конкретних фактів.

Методи аналізу. Провідними в роботі є описові методи, зокрема дистри-бутивний і статистичний. Використовуємо також реконструктивні методи, зокрема порівняльно-історичний, елементи зіставної методики тощо.

Джерела фактичного матеріалу. Джерелами дослідження послужили погосподарські книги населених пунктів Опілля, а також Йосифінська та Францисканська метрики (кінця XVIII - поч. XIX ст.).

Сучасні прізвища ополян зібрано експедиційним шляхом протягом 1995-1998рр. Досліджено погосподарські книги 115 населених пунктів Опілля. Список сіл подано в Додатку до дисертації. Картотека нараховує 4800 прізвищ, при яких вказується кількість їх носіїв у кожному пункті і в цілому на території Опілля. Збираючи прізвища, ми записували також імена, по батькові, прізвиська, мікротопоніми, що використовувались при аналізі прізвищ.

Перші поземельні кадастри Галичини Йосифінська (1785-1788) і Францисканська (1819-1820) метрики (далі відповідно ЙМ і ФМ) є багатим джерелом для дослідження аграрних стосунків на західноукраїнських землях у період розпаду фільварково-панщинної системи і зародження капіталізму. Одночасно ЙМ та ФМ представляють цінний матеріал для вивчення історичної географії, метрології, ономастики та інших дисциплін. Оскільки у метрикальній книзі кожного населеного пункту перелічуються всі земельні угіддя, розташовані у межах цієї громади, визначається їх економічна оцінка, подаються особові назви всіх землевласників, метрики охоплюють значну частину іменувань дорослого чоловічого і частково жіночого населення Галичини на рубежі XVIII-XIX ст., подають не лише імена, а й ті додаткові засоби ідентифікації особи, які використовувались у той період. Отже, для дослідження антропонімії ці документи мають особливу вартість.

Нами опрацьовано архівні справи 89 населених пунктів Опілля й укладено картотеку, що нараховує 2101 іменування ополян. Оскільки в офіційно-діловій сфері Галичини кінці XVIII—поч. ст. панувала польська мова, то багато документів, в тому числі ЙМ і ФМ, писані цією мовою. Передавання українських антропонімів польською фонографічною системою сприяло появі різного роду варіантів у написанні одного і того ж антропоніма.

Так, простежується:

а) субституція українського [р] польським диграфом [rz]: Pryszlak — Przyszlak,Pryszluk — Przyszluk, українського фрикативного [г] польським [ch], оскільки щілинний [г] уже в той час втратив свої позиції у фонетичній системі польської мови: Hudyma — Chudyma,Hudasz — Chudasz;

б) передавання українського [д] через [dz]: Коlоdij — Коlоdziej,[m`] через [c`]: Sierotiuk — Sierociuk;

в) опозиція твердість-м’якість: Andrusenko — Andrusienko, Melnik — Miel-nik, Suniakiewicz — Suniakewicz;

г) передавання українських патронімних моделей на -ич, -ович (-евич) польською графікою як –icz, -owicz (-ewicz), але зрідка на місці фінального [-cz] вживається [-с]: Wolowicz — Wolowic.

Наукова новизна дослідження. Уперше об’єктом спеціального дослідження стала антропонімія регіону з густою мережею сіл. У науковий обіг уведено і проаналізовано значний обсяг нового ономастичного матеріалу.

Особливості географічного положення та суспільно-історичні умови розвитку Опілля спричинилися до збереження в основах сучасних прізвищ Опілля великого пласту архаїчної лексики. Детальний семантично-словотвірний аналіз прізвищ ополян виявив наслідки міжмовних взаємин на цій території протягом кількох століть. Нами встановлено основні словотвірні моделі опільських прізвищ та визначено їх відношення до аналогічних антропонімних моделей на інших теренах України. Лінгвістичний аналіз прізвищ ополян дозволив виявити певний зв'язок між суспільно-політичними процесами, зокрема депортацією українців із території Польщі у 1945-1946 рр. і лінгвальними явищами, а саме, збільшенням кількості прізвищ Опілля на -ак ('-ак, -чак).

Теоретична значущість дослідження. Теоретичні висновки роботи доповнюють і уточнюють загальні закономірності та особливості становлення української антропонімійної системи кінця XVIII—XX ст.

Практичне значення роботи полягає в тому, що викладені в ній результати аналізу опільської антропонімії кін. XVIII—XX ст., багатий фактичний матеріал можуть бути використані при подальшому дослідженні антропонімікону України, а також при укладанні антропонімних атласів, словників.

Оскільки антропонімія Опілля віддзеркалює різноманітні історичні, суспільно-економічні процеси, то вона є важливим джерелом історичних, географічних, етнографічних, народознавчих студій.

Результати дослідження будуть застосовані у навчальній практиці, при вивченні на філологічних факультетах вузів таких дисциплін, як українська лексикологія, дериватологія, при читанні спецкурсів із ономастики.

Матеріали і висновки дослідження можуть бути використані у шкільних курсах «Народознавство» та «Краєзнавство».

Вірогідність і обґрунтованість одержаних результатів забезпечується методологічною виваженістю вихідних положень, застосуванням комплексу методів дослідження, кількісним і якісним аналізом фактичного матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на наукових семінарах та на засіданнях кафедри українського та загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка (1995-1999). Наукові доповіді з теми дисертації виголошувалися на Всеукраїнських наукових конференціях «Актуальні проблеми українського словотвору» (Івано-Франківськ, 1995), «Проблеми ономастичного словотвору» (Київ, 1997).

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 6 публікаціях, з них 3 статті.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (177 номінацій, з них 60 іноземними мовами), списку умовних скорочень та додатків.

Робота містить 8 діаграм, 6 таблиць, 4 рисунки. Додатки представлені словником сучасних прізвищ Опілля з вказівкою на частоту їх вживання, інверсійним словником прізвищ, покажчиком прізвищевих назв, у якому поряд із кожним утворенням подано паспортизацію та списком сіл досліджуваної території. Обсяг роботи 158 сторінок машинописного тексту, обсяг додатків 126 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, аналізується стан дослідження проблеми, визначається мета, завдання, методи та методологічна основа аналізу, характеризуються джерела фактичного матеріалу, розкривається новизна, теоретичне та практичне значення роботи.

У I розділі «Надбання і перспективи української ономастики» окресле-но здобутки української антропоніміки та найважливіші проблеми, що стоять перед ономастичною наукою. Насамперед це визначення періоду формування та становлення українських прізвищ. Стосовно цього питання в українській ономастичній літературі існують різні погляди. Так, І. Сухомлин у свій час твердив, що українські прізвища сформувалися в XIII—XIV ст., а О. Неділько вважала, що вони стабілізувалися щойно в XVII ст. Історик української літературної мови В. Франчук дотримувалася думки, що період формування українських прізвищ припадає на початок XVII ст., а Ю. Редько зазначав, що становлення українських прізвищ відбулося в основному в кінці XVIII на початку XIX ст. Ґрунтовно вивчивши українську антропонімію XIV—XVII ст., зафіксовану у письмових пам’ятках цього періоду, М Худаш стверджує, що навіть іменування однієї і тієї ж особи у різних списках показує, що ті додаткові, крім імені, означення особи — це не завжди спадкові назви, а безпосередні найменування за батьком-матір’ю, прізвиська або апелятивні характеристики денотата.-

Про українські прізвища в сучасному розумінні терміна, на думку мовознавця, можна говорити умовно, починаючи з 30-х років XIX ст., тобто з часів, коли на етнічній території України діяло кодифіковане право. Основні особливості прізвищ як однієї з груп онімної лексики найповніше окреслює М. Худаш у монографії «З історії української антропонімії». Дослідник указує на їх здатність: 1) виконувати номінативно-ідентифікаційну функцію; 2) служити для розпізнавання, не давати квалітативної оцінки; 3) носити винятково денотативний характер; 4) підлягати правовому регулюванню.

Дискусійними залишаються питання класифікації прізвищ. В українській і взагалі у слов’янській антропоніміці дослідники сучасних східнослов’янських прізвищ аналізують свій матеріал у двох аспектах: за лексико-семантичними ознаками основ, від яких утворилися прізвища, і структурно граматичними та словотвірними характеристиками прізвищ. Перший аспект передбачає аналіз власне іменної та апелятивної лексики, відбитої в основах прізвищ, другий — аналіз способів їх творення. При цьому спостерігаються певні відмінності в розмежуванні різних груп прізвищ у М Бірили — прізвища первинні, вторинні і складні: у О. Суперанської та Г. Суслової — стандартні та нестандартні російські прізвища, у П. Чучки — прізвища семантичного, морфологічного і синтаксичного способів творення; у Г. Бучко — прізвища первинні і вторинні; у М. Худаша — антропонімні, апелятивно-антропонімні та апелятивні назви в основах. Недосконалість цих та багатьох інших класифікацій, можливо, зумовлена неоднаковим трактуванням ономастичних процесів і відповідних термінів, а також суб’єктивним підходом до класифікації онімної та апелятивної лексики. Перспективи розвитку антропоніміки виявляються в її нерозривному зв’язку з такими науками, як державне право, історія, етнографія, психологія, естетика та ін. Антропонімія може служити неоціненним джерелом для вивчення етнічного складу, міграції населення в минулому, на неї спираються при датуванні й локалізації писемних пам’яток.

Широке поле дослідження відкриває порівняння онімів та апелятивів, виявлення специфічно-ономастичного на різних рівнях мови: фонетичному, морфологічному, словотвірному, лексико-семантичному, синтаксичному.

У II розділі «Лексична база прізвищевих назв і прізвищ Опілля» розглядається онімна та апелятивна лексика, що лягла в основи опільських прізвищ. Вирішальна роль у творені прізвищ Опілля належала іменам — давньослов’янським і християнським. На час утворення прізвищ перші виконували роль прізвиськ, а другі — роль хресних імен. У роботі аналізуються всі структурні типи давньослов’янських імен, що стали лексичною базою прізвищевих назв Опілля — композити, відкомпозитні деривати, відапелятивні імена (Bogdan, Hudyma, Sulyma, Blazko, Baryk, Halajko, Malik, Baran, Chomniak, Wowk). Християнські імена, що простежуються в основах прізвищевих назв, дають можливість скласти уявлення про репертуар імен ополян у допрізвищевий період.

У роботі наводяться популярні на 0піллі імена, від основ яких утворено значну кількість прізвищ: Григорій (20), Іван (18), Федір (17), Олексій (16), Петра (15), Степан (14), Михайло (13), Андрій (12), Кость (11), Семен (11), Данило, Матвій, Прокіп (10).

Прізвищеві назви, утворені від християнських імен, становлять 48% від загальної кількості відіменних утворень, а в сучасній антрононімії Опілля цей показник дещо вищий — 49%.

Основи прізвищ ополян показують багатство словотвірної варіантності власних імен, дозволяють відтворити гнізда імен, що побутували на Опіллі. Усічені, усічено-суфіксальні і, особливо, суфіксальні варіанти імен творили прізвища на рівні з повними офіційними іменами.

В основах прізвищ Опілля відбиті імена-прізвиська, в межах яких виділяємо кілька продуктивних розрядів іменувань, що утворились від назв: а) знарядь праці, предметів повсякденного вжитку, їх частин: Бегей, Гнип, Друль, Копаниці, Лижник, Наволока; б) звірів, птахів, риб, комах: Вовк, Котара, Ха6а, Бутрин, Кукула, Сорока, Красниця, Скобляк, Бурчимуха, Шершун; в) рослин, їх частин та плодів: Бакун, Береза, Гичка, Квасничка; г) видів їжі, продуктів харчування: Бринзак, Вергун, Періг (Пиріг), Саламаха; ґ) явищ природи, днів тижня: Вітер, Мрака, Холод, Субота; д) частин тіла людини чи тварини: Голова, Книшкович, Шкіра; е) одягу та його частин: Бриль, Дуб, Кацаба, Кучма, Фарбанець; є) родинних стосунків: Баба, Вдовин; ж) музичних інструментів: Бандура, Бубенчик.

Жіночі іменування, закономірно, менш продуктивно використовувались для творення прізвищ, ніж чоловічі. Так, прізвищ, мотивованих жіночими іменами, в 11 разів менше, ніж мотивованих чоловічими християнськими іменами. Серед прізвищ 0пілля, утворених від жіночих імен, наявні рідковживані варіанти: Ганюся, Марічка, Минодора, Паранька, Штекля. Проте доситъ поширеним джерелом творення спадкових назв в українській антропонімії були андроніми. Характерні для Опілля іменування жінки за чоловіком на -нх-а дали значну кількість прізвищ: Іванишин, Костишин, Мартинишин.

Крім антропонімів, базою для утворення прізвищ були антропонімно-апелятивні назви. Їх семантичне розмаїття у прізвищах Опілля представлене іменуваннями, в основах яких відображені назви: а) за характерними особливостями зовнішності людини: Безпалько, Гнідий, Карий, Кудлай, Мізерний, Щербатюк;, б) за рисами характеру, поведінки, її інтелектуальним рівнем: Бевзь, Волоцюга, Лобур, Працовник, Чепурко; в) за особливостями слуху чи дару мови: Глух, Німий, Харкавий, Храпливий.

Для творення прізвищ ополян використовувались і апелятивні означення особи, що належать до традиційних засобів додаткової ідентифікації: а) назви особи за професією чи заняттям: Боднар, Гайдар, Колесник, Пастух, Швець; б) назви осіб за відношенням до військової справи: Гетьман, Жовнір, Рекрут, Солдат; в) назви на означення представників церкви, релігійних течій: Владика, Ксьондзик, Паламарів, Штундист; г) назви адміністративних посад: Бригадир, Возний, Депутат, Солтис; д) назви осіб за їх етнічною приналежністю: Басараб, Бойко, Гуцул, Волошин.

Топоніми, відображені в опільських прізвищах, свідчать про практику іменування людей за місцем проживання та походження: Бережний, Лісовий, Польовий. В основах відойконімних прізвищ Опілля лежать: ойконіми Опілля (Андріївський, Обельницький, Шеметовський), сусідніх (Барщинський, Літинський) чи віддалених районів (Гайдуцький, Радачинський) та ойконіми з територій поза межами сучасної України (Вислоцький, Ломницький, Скавінський).

Таблиця 1 показує кількісне співвідношення різних семантичних груп в основах прізвищ 0пілля.

Ці кількісні дані можуть допускати певні поправки, оскільки немало мотивуючих лексем прізвищ мають омонімічний характер, напр., прізвища Гальчак, Худаш могли утворитися від християнських або слов’янських відкомпозитних імен, а прізвища Гадко, Острий — від імен або прізвиськ.

В морфологічному відношенні мотивуючими лексемами прізвищ ополян є іменники, проте, порівняно з іншими етнічними територіями України, для Опілля дуже характерні прізвища-прикметники на зразок Заплотинський, Малачинський, Шпачинський, Жовтий, Огнистий, Розмаїтий.

Таблиця 1.

Продуктивність твірних основ прізвищ ополян

Твірні основи | К-сть

Прізвищ | %

Давньослов’янське автохтонне ім’я | Композити відкомпозитні імена

та прізвиська | 8

323

1030 | 0,18

6,74

21,45

Антропоніми | Християнське

чоловіче ім’я | 1020 | 21,25

Християнське

жіноче ім’я | Андроніми | 81

91 | 1,69

1,89

Антропонімно-апелятивні

назви | Характер та пове- дінка |

578 |

12,07

Професія, соціальний стан | 343 | 7,14

Апелятивні

назви | Місце походжен- ня і проживання | 805

190 | 16,77

3,95

Етноніми | 83 | 1,72

Іншомовні лексе-

ми | 128 | 2,66

Непрозорі назви | 120 | 2,5

Разом | 4800 | 100

Третій розділ «Словотвірно-структурний аналіз прізвищевої системи 0пілля кінця XVIII-XX ст.» присвячений словотвірно-структурній характерис-тиці опільських прізвищ. Залежно від способів творення прізвища Опілля ділимо на дві групи: прізвища, утворені лексико-семантичним способом та прі-звища, утворені афіксальним способом. Семантичний спосіб творення прі-звищ полягає тільки у зміні функції базової назви — особове ім'я, прізвисько чи апелятивне означення особи, не зазнаючи жодних формально-структурних змін, ставало спадковим іменуванням. Семантичним способом утворювались прізвища від усіх структурних типів християнських і давньослов'янських чоловічих особових імен, від прізвиськ і від апелятивних означень особи (Andrij, Danileyko, Tedio, Mod’,Les’, Bogdan, Blaszko, Baran, Bereza, Glowa, Baniak, Gorobec, Cholod, Horyszyny, Derewski; Герасим, Дронь, Назарко, Сех; Берізка, Кріль, Кисіль, Сметана; Кишеня, Макогін, Шмата; Бідний, Безкровний, Дідовод, Святий, Слабий; Семирозум, Швець, Басараб, Садовий. У антропонімії 0пілля засвідчені прізвища, формально тотожш жіночим іменам (Євка, Марічка, Минодора) і андронімам (Вариха, Гриниха, Мишиха, Грабаня).

Афіксальний спосіб творення прізвищ полягає в одночасній зміні функції і структури іменування — особове ім’я, прізвисько чи апелятивне означення особи ускладнювались певними словотвірними формантами і переходили в спадкові родові найменування. Афіксальним способом утворювались прізвища від усіх класів антропонімів і від апелятивних означень особи. Структурним показником цих похідних прізвищ є такі прізвищетвірні суфікси: -ович (-евич), -ич, -инець, -ів, -ин, -овс'кий, -инс'кий, -с 'кий, -ц'кий, -ак, -ук, -ій, -ей, -ан, -ен, -ай, -к-о, -ик, -ун.

На рубежі XVIII-XIX ст. в антропонімії Опілля переважали іменування, утворені семантичним способом. Вони становили 65% від усіх прізвищевих назв. У структурно-семантичному плані ці антропоніми становлять: а) непохідні варіанти особових імен: Rотап, Sydor, Воgdап, б) похідні варіанти особових імен, утворені різними типами усічення і суфіксації: Myhalko, Mod’, Les’, Blaszko; в) непохідні іменники-апелятиви: Ваrаn, Веrеzа, Glowa, Makohon; г) похідні іменники-апелятиви: Dudak., Kosаr, Кrawiec; д) складні іменники-апелятиви: Makosiy, Piwowar; е) повні якісні і відносні прикметники: Gluchy, Hodowany, Ostry, Rudy, Zilowany. Серед опільських прізвищевих назв виявлено значну кількість семантичних дериватів, тотожних із відносними прикметниками. Ця особливість антропонімікону Опілля збереглася до сьогодні. Суфіксалъні прізвищеві назви Опілля виникали на основі чоловічих та жіночих імен, прізвиськ, апелятивних означень особи, андронімів.

Найбільш продуктивними серед афіксальних утворень прізвищевих назв ополян е суфікс -ів. Модель із цим суфіксом на рубежі XVIII-XIX ст. посідали в ополян перше місце. Посесивні назви на -ів утворились від усіх структурних типів чоловічих антропонімів і апелятивних назв, що вживалися для ідентифікації особи. Трапляються посесивні утворення на -ів і від чоловічих імен на –а (Микитів Микита, Хомів Хома). Подібні найменування активно функціонують у побуті ополян і сьогодні, що є характерною рисою антропонімікону Опілля. Фактична субстантивіація прізвищевих назв на -ів на рубежі XVIII-ХIХ ст. повністю не завершилася, на що вказують записи їх у родовому відмінку однини (Iwan Andruchow — Iwana Andruchowego, замість очікуваного Iwana Andruchowa). Наявність випадків іменування однієї і тієї ж особи такими варіантами назв як Nowakiw і Nowak засвідчує, що у кінці XVIII —поч. ХIХ ст. іменування на -ів ще не були остаточно сформованими прізвищами.

Друге місце в антропоніміконі Опілля на рубежі XVIII—XIX ст. посідали утворення з суфіксом -ин. Більше половини вторинних прізвищевих назв на –ин утворено від жіночих імен і андронімів, менше — від чоловічих християнських і слов'янських імен різних за структурою, слов'янських відапелятивних імен та прізвиськ і апелятивних означень особи.

Трете місце в антропонімії Опілля зазначеного періоду займають деривати з формантом –ак (‘-ак). Суфікс –ак утворював прізвищеві назви від усіх базових назв, які були іменниками чоловічого, жіночого чи середнього роду. Такі широкі валентні можливості суфікса -ак ('-ак) як в семантичному, так і в структурному плані, мабуть, впливали на його високу продуктивність у творенні прізвищ.

На четвертому місці на Опіллі знаходилися похідні з суфіксом –ук (‘-ук), а п'яте місце серед афіксальних похідних посідали прізвищеві утворення із су-фіксом -ович (-евич). За допомогою вказаних афіксів утворювалися прізвищеві-назви від усіх видів чоловічих іменувань — християнських і давніх слов'янських імен різних структурних типів, слов'янських відапелятивних імен і прізвиськ, апелятивних означень особи.

Отже, на рубежі XVIII—XIX ст. найпродуктивнішими виявилися моделі з формантами -ів, -ин, -ак ('-ак), -ук, (‘-ук), -ович (-евич) (див. діаграму 1).

Діаграма 1

Найпродуктивніші моделі прізвищевих назв (> прізвищ) XVIII-

перш. пол. XIX ст.

272 (12,9%) — –ів 150 (7,6%) — -ин 132 (6,25%) — -ак

100(4,8%)— -ук 55 (2,6%) — -ович (-евич) 15 (0,7%) — -ич

Прізвищеві назви, що використовувалися для ідентифікації особи протягом довгого періоду неунормованості антропонімійної системи, із запровадженням кодифікованого права закріпились як офіційні спадкові іменування — прізвища. Таким чином, словотвірна структура сучасних прізвищ ополян практично не відрізняєгься від словотвірної структури прізвищевих назв. 3мінились за певний час тільки кількісні та якісні показники цих видів антропонімів. Як і два століття тому, прізвища, що виникли семантичним способом співвідносяться: а) з церковно-християнськими іменами різної структури; б) з відапелятивними іменами; в) з відносними та якісними прикметниками. У сучасній антропонімії Опілля зафіксовані поодинокі прізвища — семантичні деривати, мотивовані жіночими іменами та андронімами: Євка, Кулина, Грини-ха та ін. Зараз первинні прізвища становлять 75% від усіх іменувань.

Сучасні прізвища 0пілля, утворені афіксальним способом, становлять 25%. Антропонмія 0пілля, як і українська в цілому, не має спеціальних прізвищетворчих формантів, а використала патронімні суфікси –ич, -ович ('евич), -овець, -инець; посесивні: -ів (-їв), -ин, котрі здавна уживали слов'яни для іменування дітей за батьком, а також поліфункціональні форманти –ук (‘-ук), -ак (‘-ак), -ськ (ий), -к-о, -ик, -ай, -ей, -ій, -ок та ін. Серед сучасних прізвищ афіксального способу творення найпродуктивнішою словотвірною моделлю с утворення із суфіксом -ак ('-ак). Ця модель піднялася з третього місця на перше, насамперед через різке зменшення посесивних іменувань на –ів та -ин, які у період становлення прізвищ займали на 0піллі перше та друге місця. Іншою причиною зростання кількості прізвищ на -ак ('-ак), були екстралінгвальні фактори, серед яких депортація українців із території Лемківщини, де цей формант був найпродуктивнішим ще на рубежі XVIII—XIX ст. Лемківщина, Надсяння, Підляшшя і Холмщина, споконвічно заселені здебільшого українським етносом, згідно з договором між тодішніми урядами Радянської України і Польщі увійшли до складу Польської Народної Республіки, в результаті чого сотні тисяч українців, що населяли названі землі, були депортовані в Україну. Тільки на територію Тернопільщини у 1945-1946 рр. було переселено понад 150 тисяч чоловік.

Якщо у період становлення прізвищ Опілля перше місце належало моделі з посесивним формантом -ів, то в наш час ця модель відсунулась на друге місце. 3 другого на четверте перемістились утворення із суфіксом -ин. Отже, знижувалась продуктивність саме тих формантів, які у XVIII—XIX ст. у багатьох випадках були живими засобами вираження присвійності. Власне цим офіційна система іменувань 0пілля відмежувалась від побутової народно-розмовної, у якій і зараз утворюються посесивні деривати від імен, прізвищ та прізвиськ.

Полісемія, а іноді й функціональна невизначеність деяких суфіксів, котрі входять у структуру прізвищ, створюють ряд проблемних моментів, що не мають однозначного рішення. Багато іменувань можна кваліфікувати як прі-звища подвійної словотвірної мотивації. Насамперед це стосується прізвищ на -к-о та -ик: Гриник Гриник обо Гринь+ик, Семенко Семенко а6о<— Семен+ко. Деяким прізвищам із суфіксами -ук ('-ук), -ович (-евич), -ськ (ий) теж властива словотвірна неоднозначність: Ковальчук Коваль (коваль) або ковальчук; Попович Піп (піп) або попович; Ковальський Коваль (коваль) або Ковальський — житель с. Ковалі.

Інші суфіксальні моделі сучасних прізвищ займають приблизно такі ж позиції як в кінці XVIII - поч. XIX ст. (див. діаграму 2).

Діаграма 2

Найпродуктивніші моделі прізищ XX ст.

336 (29,29%) — -як 262 (22,92%) — -ів 199 (17,26%) — -ук

164 (14,21%) — -ин 148 (12,03%) — -ович(-евич) 37 (3,22%) — -ич

Отже, у сучасній антропонімії Опілля домінують прізвища, утворені семантичним способом. Серед афіксальних прізвищ найпродуктивнішими є похідні з формантами –як (‘-ак), -ів, -ук (‘-ук), -ин, -ович (евич), -ич.

Таблиця 2 показує продуктивність формантів у прізвищах Опілля, утворених афіксальним способом.

Таблиця 3 ілюструє сполучуваність прізвищетвірних формантів.

Аналіз прізвищевих назв та прізвищ Опілля дозволяє зробити такі висновки:

1. Система офіційного іменування ополян у XVIII — перш. пол. ст. представлена двочленними формулами, які складаються з особового імені денотата і додаткового ідентифікаційного елемента, який можна лише умовно назвати прізвищем, — за термінологією М. Худаша — прізвищева назва.

2. Нетиповим на рубежі XVIII-XIX ст. для ополян були тричленні та описові іменування, котрі характеризували особу за її стосунком до брата, батька, тестя: Ganczuk Hawrylow, Kosar Pastewnik Iwan, Stas Michlkow Micko; Andruchowego syna Leska, Kondrata ziacia Hrynka.

Таблиця 2.

Продуктивність формантів у прізвищах Опілля, утворених афіксаль-

ним способом

Формант | Кількість прізвищ | % від кількості прізвищ

аф. сп. Тв. | % від загальної кількості прізвищ |

Місце

-ак(ак),-ак | 336 | 27,33 | 7,15 | I

-ук(ук),-чук | 263 | 21,39 | 5,59 | II

-ів | 199 | 16,11 | 4,23 | III

-ович(-евич) | 164 | 13,34 | 3,49 | IV

-ин | 148 | 12,04 | 3,1 | V

-ич | 37 | 3,01 | 0,78 | VI

-ан | 23 | 1,97 | 0,49 | VII

-ськ(ий) | 21 | 1,7 | 0,44 | VIII

-к-о | 12 | 0,98 | 0,25 | IX

-ей | 7 | 0,57 | 0,14 | X

-ій | 7 | 0,57 | 0,14 | XI

-ець | 7 | 0,57 | 0,14 | XII

-ок | 3 | 0,24 | 0,6 | XIII

-ик | 2 | 0,16 | 0,04 | XIV

3. Прізвищеві назви і прізвища Опілля творилися від імен, прізвиськ, апе-лятивних означень особи, їхньою продуктивною лексичною базою були церковно-християнські, давньослов’янські відкомпозитні та відапелятивні імена.

4. Відапелятивні прізвища найчастіше мотивувалися агентивними назвами, ойконімами та етнонімами. Такі прізвища певним чином відбивають традиційну матеріальну культуру регіону, а також міграційні процеси.

5. Висока продуктивність давньослов’янських імен та прізвиськ, що стали базою для творення прізвищ ополян, свідчить про споконвічність українців на цій землі, їхню глибинну культуру та особливості національної ментальності.

6. Прізвищеві назви, а згодом прізвища ополян творилися двома способа-ми: лексико-семантичним і афіксальним. Прізвищеві назви семантичної деривації співвідносяться з чоловічими іменами (повними, усіченими, усічено-суфіксальними, суфіксальними), андронімами, прізвиськами, апелятивними характеристиками особи. Афіксальним способом утворювались прізвищеві назви (прізвища) від усіх класів антропонімів і апелятивних означень особи. Матеріальним вираженням афіксальної деривації виступали патронімні суфікси -ович (-евич), -ич, -овець, -инець, посесивні -ів, -ин, поліфункціональні –ак (‘-ак), -ук (‘-ук), -ськ (ий), -ик, -ей, -ець, -к-о, -ок, а також форми родового відмінка.

7. Найпродуктивнішим формантом при творенні прізвищевих назв ополян був суфікс -ів, а для сучасних прізвищ найхарактерніший суфікс -ак.

8. Стабілізуючу роль при формуванні прізвищевої системи Опілля відіграла “десуфіксація”, що викликала зниження продуктивності тих словотвірних моделей, за якими продовжували творитися живі посесивні деривати, зокрема суфіксами -ів, ин.

9. Порівняння найпродуктивніших формантів Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини та 0пілля дало можливість встановити спільні та відмінні риси антропонімікону цих територій (див. таблицю 4).

Таблиця 3.

Сполучуваність прізвищетвірних формантів |

Твірні лексеми

Форман-ти | Церковно-християнські імена | Давнослов’янські імена та пізніші прізвиська | Апеля-тивна | Патро-німи | Іншо-мовні

Чоловічі | Жіночі

андроніми | Компо-зити | Відком-позитні утворен-ня | Імена та прізвись-ка | характеристикаособи | лексеми

-ак (‘-ак)

-чак | 90 | 19 | - | 2 | 177 | 44 | 1 | 3

-ук(‘-ук)

-чук | 84 | 16 | 3 | 12 | 85 | 55 | 4 | 4

-ів | 150 | - | 3 | 13 | 22 | 9 | - | 2

-ович

(-евич) | 68 | 1 | - | 11 | 60 | 16 | 4 | 4

-ин | 22 | 6/91 | - | 4 | 5 | 17 | - | 3

-ич | 14 | 5 | - | 5 | 12 | - | 1 | -

-ськ(ий) | 12 | - | 2 | - | 4 | 3 | - | -

-ей | - | - | - | - | 6 | - | - | -

-ій | 3 | 1 | - | - | 3 | - | - | 1

-ець | - | 2 | - | - | 18 | - | - | 3

-ус | 3 | - | - | - | 4 | - | - | -

-ик | - | - | - | - | - | 2 | - | -

-ко | - | - | - | - | 12 | - | - | -

-ок | - | - | - | - | - | 3 | - | -

10. Процес формування і становлення прізвищ Опілля, їх семантична та словотвірна структура дозволили розглядати прізвища ополян як органічну частину загальноукраїнського антропонімікону.

Таблиця 4.

Найпродуктивніші прізвищетвірні форманти на Бойківщині,

Гуцульщині, Лемківщині та Опіллі |

Бойківщина | Гуцульщина | Лемківщина | Опілля

Формант | Місце | Місце | Місце | Місце

ЙМ,ФМ | XXст. | ЙМ,ФМ | XXст. | ЙМ,ФМ | ЙМ,ФМ | XXст.

-ів | I | IV | III | VI | III | I | II

-ак(‘-ак) | II | I | II | II | I | III | I

-ин | III | III | VI | V | V | II | IV

-ович

(-евич) | IV | II | IV | III | VI | V | V

-ич | V | V | V | IV | IV | VI | VI

-ук (‘-ук) | VI | VI | I | I | IV | III

-ик | II

Основний зміст дисертації викладений у таких публікаціях: 

. Становлення сучасних прізвищ Опілля //Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. — Тернопіль.— 1999. — С. 130-134.

2. Відапелятивні імена та індивідуальні прізвиська в основах прізвищ Опілля //Наукові записки. — Серія: Мовознавство. — Тернопіль, 1999. — С. .

3. Прізвища Опілля на –ак, (‘-ак), -чак та проблеми їх класифікації //Наукові записки. — Серія: Мовознавство. — Тернопіль, 1998. — С. 48-51.

4. Усічені та усічено-суфіксальні варіанти християнських імен в основах прізвищ Опілля //Проблеми ономастичного словотвору. — Київ, 1997. — С. .

5. Морфологічний спосіб творення прізвищ Опілля //Національна наукова конференція, присвячена 150-річчю від дня народження Івана Верхратського. — Тернопіль, 1996. — С. 42-43.

6.  Посесивні утворення на –ів, -ин в антропонімії Опілля //Актуальні проблеми українського словотвору.—Івано-Франківськ, 1995.—С. 120-121.

Анотація

Панчук Г. Д. Антропонімія Опілля. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 — українська мова. Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 1999.

У дисертації аналізуються прізвища Опілля кін. XVIII-XX ст. На обширному матеріалі показано семантичні і структурно-словотвірні особливості прізвищ.

Встановлено онімну й апелятивну лексику, відображену в основах опільських прізвищ, розкрито роль різних класів цієї лексики у творенні прізвищ.

Словотвірно-структурний аналіз прізвищ дозволив виявити продуктивність та локалізацію основних словотвірних моделей прізвищ ополян у різні історичні періоди.

Дослідження прізвищ Опілля показує, що, маючи регіональні особливості, вони (прізвища) виступають складовою частиною загальноукраїнського антропонімікону.

Ключові слова: прізвище, онім, апелятив, словотвірно-структурна модель, антропонім

Аннотация

Панчук Г. Д. Антропонимия Ополья. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 — украинский язык. Тернопольский государственный педагогический университет имени Владимира Гнатюка, 1999.

В диссертации исследуются фамилии Ополья кон. XVIII—XX  в. На обширном материале показано семантаческие и структурно-словообразовательные особенности фамилий.

Установлено онимную и апелятивную лексику, отраженную в основах фамилий Ополья, показано роль различных классов этой лексики в образова-нии фамилий.

Структурно-словообразовательний анализ фамилий позволил установить продуктивность и локализацию основных словообразовательных моделей фамилий ополян в разные исторические периоды.

Исследование фамилий Ополья показывает, что, имея свои региональные черты, они выступают составной частью общеукраинского антропонимикона.

Ключевые слова: Фамилия, оним, апелятив, структурно-словообразовательная модель, антропоним

Annotation

Panchuk H. D. Anthoponymy of Opillya (Manuscript)

Dissertation (thesis)

The specialiti 10.02.01, the Ukrainian Language.

Ternopil State Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk, 1999.

The dissertation deals with the analysis of Opillya surnames of XVIII-XX centuries.

The introductory part includes substantiation of the choice of the dissertation. Theme, its actuality; the analysis of the state of the research the definition of the aim, tasks, methods and methodological foundations of the analysis; the description of the sources of the material; the exposition of the novelty, theoretical and practical significance of the work.

In the first chapter the achievements of the Ukrainian anthroponyrnic science and the most important problems confronting onomastic science are outlined. It is hjinted out that the prospects of the development of anthroponymy are inseparably connected with such sciences as state low, history, ethnography, psycholody, aesand others.

The second chapter gives the description of proper and common lexical units became the stem of Opillya surnames. The decisive role in the formation of those surnames belonged to christian and ancient Slavonic names. The stems of Opillya surnames show the word-building variety of proper names, give opportunity to rethe nests of the names which in everyday use in Opillya.

The third chapter is devoted to word-building and structural characteristics of Opillya