ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
КАВЦЕНЮК НІНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 339.944
ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У КРАЇНАХ
З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ
08.00.01 – Економічна теорія та історія економічної думки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Нікіфоров Петро Опанасович
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича,
декан економічного факультету
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Румянцев Анатолій Павлович
Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри світового господарства
і міжнародних економічних відносин
кандидат економічних наук, доцент
Іринчина Інна Борисівна
Київський національний університет
імені Вадима Гетьмана,
заступник завідувача кафедри міжнародної торгівлі
Захист відбудеться «30» травня 2008 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.
Автореферат розіслано «24» квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук І.І. Мазур
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Активний розвиток регіональних організацій в країнах, різних за рівнем розвитку і суспільно-політичним устроєм впродовж відносно невеликого історичного періоду свідчить про поглиблення нового явища в світовій економіці – міжнародної економічної інтеграції. Тенденція взаємодоповнення і складної взаємодії економік європейських країн ще більше посилилась у ХХ ст. і на цій основі відбулося “визрівання” регіональної економічної інтеграції. Взаємопереплетіння економік і формування спільного економічного простору для переміщення між державами ресурсів, товарів та капіталів сприяють досягненню макроекономічної стабільності та економічному зростанню країн. Усі посткомуністичні країни – західні сусіди України – вже вступили до Європейського Союзу. Міжнародний досвід багатьох країн, зокрема Центральної та Східної Європи свідчить, що ті з них, які спромоглися ефективно розв’язати задачі неекономічного змісту, найбільш успішно розв’язують завдання економічного розвитку та здійснюють ринкові реформи. Саме тому теоретичне обґрунтування і подальше втілення на практиці заходів оптимізації інтеграційних процесів за участю України є логічним продовженням політики структурних перетворень економіки і може відіграти важливу стабілізаційну роль.
Належне місце в розробці проблем визначення сутності та механізмів функціонування міжнародних інтеграційних процесів займають праці українських економістів: О.Білоруса, М.Долішнього, І.Іринчиної, Г.Климка, П.Леоненка, Д.Лук’яненка, Ю.Пахомова, А.Румянцева, А.Філіпенка, Н.Мікули, А.Чухна, П.Юхименка, О.Шнирко та інших.
Вагомий внесок у дослідження сутності, ефектів та теорій міжнародної економічної інтеграції здійснено західними економістами Б. Балассою, Дж. Вайнером, Е. Гекшером, Х. Джонсоном, Р. Ліпсі, К. Ланкастером, Дж. Міллем, Б. Оліном, Г. Павельцигом, Д. Рікардо, А. Смітом та іншими.
В той же час проблема вибору вектору інтеграційної стратегії у період геоекономічного визначення України в сучасній світогоспо-дарській системі є однією з основних проблем її національного розвитку, але висвітлена ще недостатньо. Вона є багатоаспектною з яскраво вираженими не тільки економічними, а й політичними, історичними, соціокультурними і цивілізаційними факторами впливу. Тривала внутрішня ринкова неспроможність України при порівняно слабких міжнародних позиціях її економіки спонукає активно шукати нестандартні шляхи подальшого розвитку, засоби формування по-справжньому ефективної інтеграційної стратегії. Актуальність, теоретична і практична значимість цих проблем, недостатній рівень їх вивчення і теоретичної розробленості в Україні обумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, об’єкт та предмет дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на тему “Інституціональний механізм сталого розвитку України в умовах відкритої економіки” (номер державної реєстрації 0106 U 003614). Особистий внесок здобувача полягає у розробці теоретико-методологічних засад взаємовпливу трансформації національної економіки та її інтеграційної стратегії, у з’ясуванні проблемних питань, вирішення яких необхідно прискорити для формування зони вільної торгівлі з Європейським союзом і розробці відповідних практичних механізмів їх реалізації. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження, які виносяться автором на захист, одержані самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.
Мета і завдання дисертації полягають у дослідженні теоретико-методологічних аспектів міжнародної економічної інтеграції у співвідно-шенні з тенденціями глобалізації, виявленні впливу інтеграційних процесів на динаміку цілеспрямування трансформації економічних систем країн з перехідною економікою, а також у формулюванні практичних рекомендацій щодо розробки інтеграційної політики. Для досягнення зазначеної мети у дисертації поставлено наступні завдання:
- проаналізувати теоретичні підходи щодо впливу інтеграційних процесів на ринкову трансформацію національних економік;
- дослідити еволюцію поглядів представників різних напрямків економічної думки та їх вплив на розвиток міжнародної економічної інтеграції;
- розробити методологічні засади взаємовпливу трансформації національної економіки та її інтеграційної стратегії;
- провести компаративний аналіз трансформаційних умов розвитку України та інших країн-членів ЄС;
- обґрунтувати передумови розвитку транскордонної співпраці в Україні як одного з можливих шляхів прискорення інтеграційних процесів;
- охарактеризувати європейський вектор інтеграційної політики України;
- дослідити напрями подальшого розвитку економічних відносин України та ЄС.
Об’єктом дослідження є становлення і функціонування сукупності економічних відносин, які виникають в процесі поглиблення інтеграційних процесів у країнах з перехідною економікою.
Предметом дослідження виступають інтеграційні процеси у країнах з перехідною економікою, їх зміст, особливості формування і механізми реалізації.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. В першому розділі з використанням методів наукової абстракції та діалектичного здійснено дослідження теоретичних основ інтеграційних процесів у системі світового господарства, їх форм та структури, на основі методів індукції, функціонального та системного аналізу досліджено підходи до класифікації форм міжнародної економічної інтеграції, а також здійснено комплексний аналіз еволюції теоретичних поглядів представників різних шкіл економічної теорії на міжнародну економічну інтеграцію. У другому розділі на базі методів статистичного аналізу, якісного і кількісного порівняння проведено компаративний аналіз умов вступу до Європейського союзу країн ЄС, нових країн-членів ЄС та України, за допомогою використання діалектичного методу, метод експертних оцінок, факторного та структурного аналізу досліджено транскордонне співробітництво як форма інтеграції. У третьому розділі на основі застосування методів наукової абстракції, статистичного та порівняльного аналізу розроблено основні теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо удосконалення окремих шляхів подальшої інтеграції України у світовий економічний простір.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному дослідженні особливостей інтеграційних процесів у країнах з перехідною економікою. Найбільш вагомі результати, які становлять особистий здобуток дисертанта і характеризують наукову новизну дисертаційної роботи, полягають у наступному:
вперше
- обґрунтовано теоретичне визначення взаємозв’язку ендогенних та екзогенних факторів ринкової трансформації економіки України, їх взаємо-обумовленості в процесі визначення міжнародної економічної інтеграції, яку представлено як єдність економічних і політико-правових елементів і виникає в результаті укладення не однієї угоди, а проходить тривалий шлях розвитку, коли в результаті дії принципу синергізму інтегроване ціле одержує нову якість. Період інтеграції наступає тоді, коли нормальний перебіг розширеного відтворення забезпечується тісними зв’язками з іншими країнами, це процес зближення і поступового об’єд-нання національних економічних систем, сучасна найрозвинутіша форму інтер-націоналізації господарського життя. У вітчизняній літературі інтег-рація визначається як процес інтернаціоналізації господарського життя, збли-ження економік ряду країн і проведення погодженої державної політики;
- доведено, що наслідки від вступу до Європейського Союзу як для економічно потужних країн, так і для країн із значно нижчим рівнем розвитку є позитивними (на основі використання методу статистичного аналізу здійснено компаративний аналіз результатів членства в Європейському Союзі країн – членів ЄС з країнами – новими учасницями);
- здійснено аналіз ефектів, які можуть виникнути від інтеграції у світову господарську систему і показано результативність таких ефектів для економіки України. До можливих ефектів, які отримає наша держава, можна віднести: зменшення адміністративних видатків, пов’язаних із здійсненням торговельних операцій (внаслідок усунення торговельних бар’єрів, спрощення процедур митного оформлення зменшується або зникає потреба в складній системі контролю за рухом товарів і послуг, що перетинають взаємні кордони членів об’єднання); поліпшення сукупних умов торгівлі у відносинах із третіми країнами порівняно з умовами торгівлі окремих країн; кожен учасник інтеграційного об'єднання завдяки членству в ньому може посилити свої ринкові позиції у світовому господарстві, в тому числі у відносинах із третіми країнами; розширення ринку для виробників країн-учасниць внаслідок зняття обмежень щодо доступу на ринки країн-партнерів (як наслідок – розширення виробництва, збільшення кількості робочих місць); посилення конкуренції, що стимулює підвищення якості товарів, розробку нових видів продукції, зменшення витрат виробництва, трансакційних витрат та цін, скорочення неефективних виробництв; зростання інвестицій в нове технологічне устаткування та перспективні наукові дослідження; розвиток відповідної інфраструктури (транспорт, енергетика, телекомунікації тощо);
удосконалено
- концепції міжнародної економічної інтеграції та їх впливу на розвиток країн з різним рівнем економічного потенціалу. В процесі дослі-дження поглядів представників різних економічних шкіл доведено, що в результаті ефективного використання вигод від міжнародної економічної інтеграції країна може отримати позитивні наслідки в усіх сферах;
- систему рекомендацій щодо шляхів вдосконалення співпраці країн з перехідною економікою з Європейським Союзом. Серед можливих напрямків виділено: стратегічні (підвищення ефективності системи державного управління; досягнення макроекономічної стабільності; поліпшення якості бюджетного процесу та забезпечення фінансової стійкості; реструктуризація і приватизація державних підприємств, запро-ва-дження регулювання галузей інфраструктури; земельна реформа; ство-рення законодавчої бази для розвитку приватної власності і підприєм-ництва) і тактичні (забезпечення економічної та політичної безпеки);
дістали подальший розвиток
- теоретичні погляди представників світової та вітчизняної економічної думки на засади міжнародної економічної інтеграції та її роль у системі світового господарства (Б.Баласси, Дж.Вінера, Х.Джонсона, Р.Ліпсі, КЛанкастера, П. і. Р.Уоннакотов, П.Леоненка, Н.Мікули, А.Румянцева, А.Філіпенка, А.Чухна, І.Іринчиної);
- методика економічного компаративного аналізу результатів інтеграції у світовий економічний простір на прикладі країн-членів Європейського Союзу і доведено, що наша держава має достатньо потужний виробничий потенціал для того, щоб ефективно експортувати продукцію вітчизняного виробництва на зовнішні ринки, передусім країн-нових учасниць ЄС, з метою чого необхідно прискорити процес створення зони вільної торгівлі з ЄС.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретична значимість дослідження полягає у поглибленні наукового аналізу інтеграційних процесів у країнах з перехідною економікою. Практичне значення отриманих в дисертації результатів полягає у можливості їхнього прикладного застосування у навчальному процесі, при розробці і вдосконаленні окремих законодавчих актів України, а також для обґрунтування спеціальних заходів державних органів, спрямованих на вирішення проблем, пов’язаних з інтеграцією України у світовий економічний простір. Результати дисертації використані при розробці Програм економічного та соціального розвитку Чернівецької області на 2006 та 2007 рр. (довідка Головного управління економіки Чернівецької обласної державної адміністрації № 07/1963 від 05.07.2007р.), а також на кафедрі економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича в процесі розробки методичних посібників та читання лекцій і проведення семінарських занять з курсів „Економічна теорія”, „Макроекономіка”, „Політична економія”, „Економічна політика” (довідка № 15-38/1803 від 25.06.2007р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і методологічні положення, висновки та результати дисертації знайшли відображення в доповідях автора на 7 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України”, м. Чернівці, 2003р., “Социально-экономические аспекты промышленной политики”, м. Донецьк, 2003р.; “Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління”, м. Одеса, 2004р.; “Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації”, м. Чернівці, 2005р.; “Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою”, м. Чернівці, 2005р.; “Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону”, м. Чернівці, 2007р.; “Генезис інституційної системи сучасної економіки України”, м. Чернівці, 2007р. Вони також були представлені та обговорені на засіданнях кафедри економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у 2003-2007 рр.
Основні результати дисертації опубліковані у 19 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій загальним обсягом авторського матеріалу 7,7 друкованих аркушів, в тому числі, у провідних наукових фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України, - 12 публікацій загальним обсягом 5,65 д.а.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, бібліографічного списку. Загальний обсяг роботи становить 175 сторінок і включає 38 таблиць, 5 рисунків та схем, 8 додатків. Список використаних джерел налічує 154 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, методологічну базу дослідження, теоретичне та практичне значення, а також новизну одержаних у дисертації результатів.
У першому розділі “Теоретичні основи дослідження інтегра-цій-них процесів у системі світового господарства” проведено теоретичний аналіз сутності, напрямків, факторів, форм міжнародної економічної інтеграції, досліджено структуру інтеграційних процесів. Дисертант зазначає, що економічна інтеграція – це процес зближення і поступового об’єднання національних економічних систем. У вітчизняній літературі інтеграція визначається як процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення економік ряду країн і проведення погодженої державної політики. Подібні визначення, на думку автора, відбивають характер впливу інтеграційних процесів на окремому структурному рівні, але не розкривають у повному обсязі його зміст. Більш повно сутність категорії “інтеграція” визначається німецьким ученим-економістом Г.Павельцигом як “процес руху і розвитку певної системи, в якій число й інтенсивність взаємодій збільшується, підсилюється їхній взаємозв’язок і зменшується відносна самостійність по відношенню один до одного”.
В роботі досліджується структура інтеграційного процесу, де виділяються горизонтальна (злиття фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації і отримання при цьому додаткового прибутку) та вертикальна інтеграція (об’єднання фірм, які функціонують в різних виробничих циклах), а також розглядаються основні форми міжнародної економічної інтеграції з метою визначення найбільш ефективного варіанту інтегрування у світовий економічний простір та зазначаються фактори, які сприяють ефективному входженню країни до системи світового господарства.
Дисертантом здійснено ґрунтовний аналіз еволюції поглядів представників різних економічних напрямків економічної думки на процес міжнародної економічної інтеграції. Досліджено теоретичні погляди представників світової (А. Сміт, Д. Рікардо, Е. Гекшер, Б. Олін, Б. Баласса, Дж. Вінер, Р. Ліпсі, К. Ланкастер, П. і. Р. Уоннакот, Х. Джонсон, Дж. Мід, С. Купер, В. Месселл, Х. Ван, Т. Скітовський) та вітчизняної (А. Чухно, Ю. Пахомов, А. Румянцев, А. Філіпенко, Н. Мікула, С. Мочерний, П. Леоненко, М. Долішній, І. Іринчина, О. Шнирко) економічної думки на розвиток міжнародної економічної інтеграції та наслідки від участі у системі світового господарства для країн-членів. На думку дисертанта, в історії західної економічної думки представники класичної школи політичної економії одними з перших зробили спробу дослідити процеси зовнішньої торгівлі і, як наслідок, міжнародної економічної інтеграції. В процесі дослідження автор дійшла висновку, що теорія міжнародної економічної інтеграції має своїм вихідним пунктом концепцію переваг великого господарського простору. У сучасній економічній літературі термін “економічна інтеграція” не має єдиного визначення. З одного боку, саме існування торговельних взаємовідносин між незалежними країнами розглядається як форма економічної інтеграції. З іншого, як зазначає С. Мочерний - цей термін вживається і для позначення нового об’єднання економік різних країн. Генезис професійного дослідження міжнародної економічної інтеграції припадає на середину ХХ ст. У своїй праці “Питання про митні союзи” Дж. Вінер виділяє різноманітні форми міжнародної економічної інтеграції і досліджує наслідки, які можуть як підсилити, так і підірвати економіку країн-учасниць. Він припускає, що чим більш конкурентні (менш конкурентні) структури виробництва країн-учасниць, тим вища (нижча) вірогідність підвищення добробуту в результаті створення митного союзу. У свою чергу Р. Ліпсі і К. Ланкастер дійшли висновку, що без контексту неможливо зробити однозначний висновок про те, чи підвищиться, чи знизиться добробут країни в результаті створення митного союзу, однак на основі визначених факторів можна припустити, в якому напрямі ці заходи вплинуть на добробут. Дж. Тінберген зазначає, що виходячи з вигоди розширення митного союзу, пов’язаної з появою додаткових можливостей для реалізації виробництва, позитивна кореляція очікуваного ефекту добробуту залежить від величини ринку країн-учасниць.
Автором досліджено також теоретичні погляди Т. Скітовського, на думку якого економічна інтеграція створює умови для ефективнішої конкуренції і Б. Баласси, який відзначає, що між поширенням конкуренції та отриманням економії на масштабах не має суперечності, оскільки на більшому ринку може співіснувати значна кількість виробничих одиниць, що ефективно функціонують. Також автором здійснено аналіз ефектів, які можуть виникнути від участі в інтеграційних процесах.
У даному розділі дисертаційного дослідження дисертантом розглянуто методологічні засади інтеграційної стратегії України та відзначено, що в умовах дуалістичної парадигми зовнішньоекономічного розвитку України можна виділити два основних варіанти інтеграційної стратегії: вектор європейської інтеграції, що має своєю глибинною метою членство України в ЄС; і східний вектор інтеграції. Традиційно при розгляді умов для розвитку інтеграційних відносин України з країнами Західної Європи велика увага приділяється економічним критеріям. Однак для найбільш повного уявлення про можливість інтеграційного співробітництва в цьому напрямі необхідно враховувати цілий ряд факторів, крім економічних. До найбільш важливих з них можна віднести історичні, геополітичні і глобальні фактори розвитку загальноєвропейських інтеграційних процесів. Дисертантом, на основі діалектичного методу, а також аналізу історичних зв’язків і традицій України доведено, що наша держава значною мірою орієнтована на співробітництво з європейськими країнами. Якщо з державами Західної Європи, що є членами ЄС, Україна розвивалася в різних економіко-правових напрямах, то з такими країнами, як Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина Україна традиційно має партнерські відносини, особливо в рамках прикордонного регіонального співробітництва. На думку дисертанта, з урахуванням членства цих держав у ЄС, подальше поглиблення співробітництва з ними є сприятливим чинником для інтеграції України в європейську економічну систему в перспективі.
Другий розділ “Формування і захист національних інтересів України у процесі її інтеграції у світовий економічний простір” присвячується проведенню теоретичного аналізу, результати якого свідчать про те, що мезо- та мікроінтеграція є ефективними формами прискорення міждержавної інтеграції і подальшого входження України до ЄС. Автором доведено, що на сьогодні виникають певні труднощі на шляху транскордонного співробітництва, оскільки законодавство, що регулює транскордонну співпрацю в Україні, є досить недосконалим. У багатьох документах мова про транскордонну співпрацю взагалі не йде, а в матеріалах, підготовлених експертами МЗС України, транскордонне співробітництво трактується як таке, що “...конкретизує окремі положення угоди про партнерство і співробітництво, говорить про конкретні проекти щодо технічної модернізації пунктів перетину кордонів та модернізації транспортної мережі між Україною, країнами-кандидатами до ЄС”. Як наслідок, більшість регіонів не приймає участі в діяльності Підкомітету з транскордонної співпраці в схемі співробітництва між Україною та Європейським Союзом; значний напрямок європейської інтеграції України, в якому провідну роль повинні відігравати області, випущений з уваги і не опрацьовується.
Дисертантом проаналізовано динаміку кількості суб’єктів господарювання західних регіонів України як потенційних учасників транскордонного співробітництва за період 2004-2006 рр. та здійснено інтегральну оцінку інтеграційного потенціалу розвитку регіонів України за аналогічний період, в результаті чого зроблено висновок, що області західного прикордонного регіону за період 2004-2006 рр. характеризуються збільшенням кількості суб’єктів господарювання. Даний показник також збільшився з розрахунку на 1000 осіб населення. Проте негативним є скорочення частки західного прикордонного регіону у загальній кількості суб’єктів господарювання по Україні в цілому, що свідчить про менші темпи приросту інтеграційного потенціалу в західному прикордонному регіоні, ніж в цілому по Україні. Найбільш перспективними в плані розвитку транскордонного співробітництва є Донецька, Запорізька, Харківська, Одеська, Львівська області та АР Крим, саме вони входять до десятки лідерів. Таким чином, саме східні прикордонні регіони України характеризуються високими показниками економічного розвитку в напрямку формування інтеграційного потенціалу.
Автором удосконалено класифікацію прикордонних регіонів України за інтеграційним потенціалом, а також здійснено порівняльний аналіз добробуту жителів прикордонних регіонів Білорусі, Польщі та України, в результаті чого доведено, що не дивлячись на значний рівень розвитку транскордонного співробітництва нашої держави рівень життя населення є нижчим у порівнянні із аналогічним показником сусідніх держав.
Дисертантом проведене дослідження українських перспектив від розширення Європейського Союзу на Схід. Здійснено компаративний аналіз макроекономічних показників країн-засновниць і країн-нових членів ЄС (ВВП, темпів зростання ВВП, ВВП на одну особу, індекс обсягу промислової продукції та інші). В результаті доведено, що країни-засновниці ЄС мають позитивну динаміку макроекономічних показників протягом тривалого періоду часу, що зумовлено їх економічною потужністю, стійкістю політичного становища, відкритістю економік, провідною роллю у світовій торгівлі. Країни, які увійшли до складу Євросоюзу під час першої, другої, третьої та четвертої хвилі розширення (Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Португалія, Австрія Швеція та Фінляндія) також здійснили значний прорив в економіці, навіть невелика за розміром Ірландія із незначним потенціалом у порівнянні із потужнішими країнами відзначається сталістю високих макроекономічних показників. Хвиля п’ятого розширення охопила постсоціалістичні країни, макроекономічні показники яких за 2002-2006 рр. (період підготовки до вступу в ЄС і перші роки членства) значно зросли і покращились. свідчать самі за себе. Автором досліджено динаміку макроекономічних показників колишніх республік Радянського Союзу, а нині членів ЄС Латвії, Литви та Естонії, досвід яких є цікавим для України, а також подібних за рівнем економічного розвитку Румунії та Болгарії, і зроблено також висновок, що не лише позитивні, а й негативні наслідки, можливі при залученні України до євроінтеграційних процесів.
У третьому розділі “Формування інтеграційної стратегії України” досліджено реалії та перспективи, можливі при виборі саме такого напрямку. Дисертантом досліджено і продемонстровано історію створення і функціонування Європейського Союзу, проаналізовано результативність кожного з етапів приєднання нових членів, охарактеризовано бюджетні програми (TACIC, INTERREG, INOGATE, TRACECA). В роботі зазначається, що з урахуванням світового досвіду саме європейський вектор інтеграції є найбільш прийнятний для України, враховуючи її історичні, традиційні та культурні особливості, але одночасне ігнорування східного напрямку є неприпустимим. Дисер-тан-том визначено такі акценти сучасних інтеграційних орієнтирів України: - реалізація європейського напряму моделі відкритої економки з урахуван-ням особливостей новітньої політики ЄС; - розвиток взаємовигідних зовнішньоторговельних програм з країнами СНД, в першу чергу з Росією, на двосторонній основі та на багатосторонній основі у межах угод про вільну торгівлю; - динамізація торговельних зв’язків з країнами Балтії, Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Словенією у контексті політики розширення ЄС; - налагодження співробітництва з країнами Північної Америки на основі статусу України як країни з режимом найбільшого сприяння торгівлі, перш за все, із США; - максимальне розширення контактів у товарообмінній сфері з країнами Близького Сходу, Перської затоки і Східної Азії, враховуючи потенціал українського експорту, імпортні потреби і можливості цих країн.
В роботі здійснено також аналіз проблем і перспектив формування зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Автор пропонує її як умову підвищення ефективності міжнародної діяльності України. В результаті проведення детального аналізу експортно-імпортних потоків між країнами ЄС та їх постійними торговельними партнерами і експортно-імпортних потоків між країнами ЄС та країнами-новими членами дисертантом зроблено висновок, що після вступу до Європейського Союзу товарообіг і обсяги зовнішньоторговельних операцій у країнах - нових учасницях збільшились і набули позитивної динаміки.
Одночасно було проведено статистичний аналіз торговельних відносин між Україною та новими членами ЄС, в результаті якого було зроблено висновок, що товарообіг між досліджуваними країнами значно скоротився, чому “сприяли”, насамперед, такі чинники:
- ставки митних тарифів ЄС у середньому нижчі за відповідні ставки в нових країнах-учасницях, тому розширення ЄС зумовить зниження ставок імпортного мита на українську продукцію, експортовану до нових учасниць. Однак, оскільки існують квоти на продукцію чорної металургії в ЄС, яка є одним з основних товарів експорту в країни Центральної та Східної Європи, зростання експорту цієї продукції стане можливим лише в тому разі, якщо Європейський союз збільшить величину квот;
- після вступу до ЄС його нові члени дотримуватимуться єдиних нормативів у сфері стандартизації та сертифікації. За таких умов українські експортери будуть змушені збільшити витрати на пристосування своєї продукції до цих стандартів. Водночас якість та конкурентоспроможність українського експорту в середньостроковій перспективі покращуватиметься;
- запровадження режиму спільного кордону для нових членів ЄС негативно позначиться на обсязі прикордонної торгівлі з Україною. Втім, у такому разі збільшаться можливості для боротьби з контрабандою.
Дисертантом визначено шляхи вдосконалення подальшого розвитку економічних відносин між Україною та ЄС. Характеризуючи можливості подальшого розвитку економічних відносин України з Євросоюзом, основна увага приділяється визначенню двох груп напрямів подальшого співробітництва. Такі групи можуть визначатися, враховуючи сукупність можливих кроків України щодо інтеграції до Євросоюзу в коротко- та довготерміновій перспективі, а також враховуючи безумовні завдання та бажані орієнтири співробітництва. Наведені групи визначаються дисертантом як стратегічні і тактичні. Стратегічні напрями подальшого розвитку економічних відносин з ЄС передбачають приведення економіки України у стан, який би дозволив повноцінну інтеграцію до відповідних європейських структур. В свою чергу, тактичні напрями подальшого розвитку економічних відносини України з Євросоюзом характеризують поточні можливості співробітництва, причому вони не мають жорсткої залежності від того, коли саме можлива повноцінна інтеграція. Зроблено висновок, що сукупність тактичних і стратегічних напрямків подальшого економічного співробітництва України з Євросоюзом повинна вирішувати низку комплексних проблем, що носять загальнонаціональний соціально-економічний і політико-стратегічний характер: сприяти якнайскорішому виходу України із соціально-політичної кризи та забезпеченню сталих політичних умов для стійкого економічного зростання; підвищувати зрілість ринкової економіки в Україні та сприяти досягненню окремими атрибутивними елементами стану, що є адекватним до того, який має місце в країнах з розвинутою ринковою системою; створювати умови для органічної інтеграції України у світогосподарські відносини, включаючи вироблення державою відпо-від-них напрямів такої інтеграції.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення поглядів на процес міжнародної економічної інтеграції і здійснено нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробці теоретичних та методологічних засад міжнародної економічної інтеграції, а також практичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення подальшої участі України у світових інтеграційних процесах. На підставі проведеного дослідження було зроблено наступні висновки, що стосуються теоретико-методологічних та науково-практичних аспектів цієї важливої проблеми.
1. Автором зроблено припущення, що міжнародна економічна інтеграція – це процес зближення і поступового об’єднання національних економічних систем. У вітчизняній літературі інтеграція визначається як процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення економік ряду країн і проведення погодженої державної політики. Подібні визначення відбивають характер впливу інтеграційних процесів на окремому структурному рівні, але не розкривають у повному обсязі його зміст. Більш повно сутність категорії “інтеграція” визначається як “процес руху і розвитку певної системи, в якій число й інтенсивність взаємодій збільшується, підсилюється їхній взаємозв’язок і зменшується відносна самостійність по відношенню один до одного”. Визначено структуру інтеграційного процесу у процесі дослідження, виділено горизонтальну (злиття фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації і отримання при цьому додаткового прибутку) і вертикальну інтеграцію (об’єднання фірм, які функціонують в різних виробничих циклах).
2. Автором удосконалено визначення категорії “міжнародна економічна інтеграція” на основі узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності міжнародної економічної інтеграції та використання методологічно-концептуального каркасу новітніх поглядів в економічній теорії. Міжнародна економічна інтеграція – це процес об’єднання економік різних країн, частота і інтенсивність взаємодії між якими в усіх сферах збільшується, відбувається поступове підсилення їх взаємозв’язку і одночасно скорочується відносна самостійність по відношенню один до одного. Виділено шість політико-правових форм міжнародної економіч-ної інтеграції: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний та політичний союзи на основі детального аналізу існуючих теорій міжнародної економічної інтеграції.
3. Виявлено, що теорія міжнародної економічної інтеграції має своїм вихідним пунктом концепцію переваг великого господарського простору, з одного боку, саме існування торговельних взаємовідносин між незалежними країнами розглядається як форма економічної інтеграції, з іншого - цей термін вживається і для позначення нового об’єднання економік різних країн на основі дослідження генезису та еволюції теоретичних поглядів представників світової (А. Сміт, Д. Рікардо, Е. Гекшер, Б. Олін, Б. Баласса, Дж. Вайнер, Р. Ліпсі, К Ланкастер, П. і. Р. Уоннакот, Х.Джонсон, Дж. Мід, С. Купер, В. Месселл, Х Ван, Т. Скітовський) та вітчизняної (А. Чухно, А. Філіпенко, А. Румянцев, Ю.Пахомов, С. Мочерний, П.Леоненко, М.Долішній, І.Іринчина, О.Шнирко) економічної думки на розвиток міжнародної економічної інтеграції та наслідки від участі у системі світового господарства для країн-членів. Генезис поглядів про наслідки участі у міжнародних інтеграційних процесах дозволяє зробити висновок, що чим більш конкурентні (менш конкурентні) структури виробництва країн-учасниць, тим вища (нижча) вірогідність підвищення добробуту в результаті створення митного союзу; також ефект добробуту залежить від величини ринку країн-учасниць.
4. Проведене автором дослідження світових тенденцій інтеграційних процесів дозволяє виділити деякі загальні моменти, які сприяють успішному розвитку інтеграційних угрупувань (характерно і для України):
- наявність загальних географічних меж, господарських зв’язків, що історично склалися, транспортних комунікацій, єдиних енергосистем, спільності культурних традицій, релігії і мови;
- однаковий рівень розвитку продуктивних сил країн, які утворюють інтеграційне об’єднання;
- оптимальне співвідношення між економічною, соціальною і політичною інтеграцією. Дуже часто інтеграція служить як економічний засіб для вирішення політичних і соціальних завдань. Реальний розвиток інтеграційної співпраці неможливий без підтримки як політичної еліти держав-членів, так і фірм і більшості населення;
- наявність сприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку економіки як окремих країн-членів, так і всього регіону;
- відносно рівний розподіл прибутків і втрат між країнами від участі в інтеграційному процесі. Статичні і динамічні ефекти інтеграції приводять до переорієнтації міжнародних економічних зв’язків, перерозподілу національного доходу між країнами. В результаті може виникнути “жорсткий” тип інтеграції, коли окремі країни проводять на ринок вторинний продукт, одержують ресурси від донорів на основі товарних операцій.
5. Доведено, що у подальшому інтеграція України з ЄС, якщо виходити з наведених вище критеріїв, стане доцільною лише за умов послідовної розбудови й освоєння потенціалу митного союзу, спільного ринку, економічного і валютного союзу, з урахуванням відповідних перехідних етапів, економіко-правових механізмів і форм взаємодії. Саме такою є об’єктивна логіка міжнародних економічних інтеграційних процесів. До того ж для України залишається цивілізаційно виправданою та стратегічно вигідною не тільки євроінтеграція сама по собі, а її сполучення, комунікація з інтеграцією євразійською. Виділено два основних варіанти інтеграційної стратегії в умовах дуалістичної парадигми зовнішньоекономічного розвитку України: вектор європейської інтеграції, що має своєю глибинною метою членство України в ЄС; вектор, націлений на співробітництво зі східними сусідами країни При цьому, на наш погляд, найбільш привабливою для України є стратегія євроцентризму. Але необхідно підкреслити, що інтегрувати необхідно не до Євросоюзу, а з ЄС.
6. Історично склалося так, що Україна значною мірою орієнтована на співробітництво з європейськими країнами. Якщо з державами Західної Європи, що є членами ЄС, Україна розвивалася в різних економіко-правових напрямах, то з такими країнами, як Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина Україна традиційно має партнерські відносини, особливо в рамках прикордонного регіонального співробітництва. З урахуванням членства цих держав у ЄС, подальше поглиблення співробітництва з ними є сприятливим чинником для інтеграції України в європейську еко-но-мічну систему в перспективі. Характеризуючи особливості розширення Євросоюзу на Схід, треба визначити необхід-ність досягнення стану адекват-ності по параметрах економіч-ного розвитку для країн, що претендують на членство в ЄС, стосовно країн, які вже є його членами. В цьому контексті мова йде не лише про визначення можливих термінів реальної інтеграції України до Євросоюзу, а й про більш широке бачення перспектив і заходів подальшого розвитку держави (стратегічних і тактичних).
7. В Україні мають скластися сприятливі передумови розвитку транскордонного співробітництва як одного з можливих шляхів входження нашої держави до системи світового господарства. Значного вдосконалення потребує поліпшення прикордонної інфраструктури. Для розбудови прикордонних регіонів доцільно залучати кошти через програми PHARE, INTERREG. Найбільш перспективними в плані набуття інтеграційного потенціалу розвитку транскордонного співробітництва є Донецька, Запорізька, Харківська, Одеська, Львівська області та АР Крим, саме вони входять до десятки лідерів економічного розвитку. В роботі аргументовано, що інтеграційні заходи та прагнення держави мають здійснюватися за критеріями підтримання цивілізаційного балансу, цілісності соціальної тканини суспільства, а також підвищення конкурентоспроможності національної економіки і добробуту громадян. Тактичним економічним цілям не можна приносити в жертву стратегічні. Україна повинна бути співтворцем економічних моделей, а не їх виконавцем. І тільки за таких умов вона буде прийнята як рівноправний “гравець” на світовому ринку.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Чемісова (Кавценюк) Н.А., Ягнич С.В. Характеристика передумов і стану інтеграційних зв’язків України із сусідніми державами // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 195-196. Економіка.- Чернівці: Рута, 2004.- С.55-61. (Автору належить дослідження економічних зв’язків Чернівецької області з Румунією).
2. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Розширення ЄС: проблеми і нові можливості для України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наук. праць. Вип. 192: В 4 т. Том ІІІ. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.- С.782-788.
3. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Буковинські підприємства в координатах інтеграційних вимог: впровадження сучасних моделей виходу на закордонні ринки // Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Вип.ІІ. Економічні науки.- Чернівці, 2004.-С.159-168
4. Михайлина Д.Г., Чемісова (Кавценюк) Н.А. Трансформація управлінських моделей в умовах глобалізації і транснаціоналізації // Галицький економічний вісник.-2004.-№4.-С.3-9. (Автору належить аналіз трансформації моделей управління під час здійснення інтеграційних процесів).
5. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Європейський вектор інтеграційної політики України: позитивний і негативний аспекти // Науковий вісник ЧНУ. Зб. наук. праць. Вип.233. Економіка.-Чернівці: Рута, 2005.-С.7-12.
6. Нікіфоров П.О., Чемісова (Кавценюк) Н.А. Євроцентризм як напрямок інтеграційної стратегії України: позитивний і негативний аспекти // Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Вип. 4 (Ч-на 1.). -Екон. науки.- Чернівці: «АНТ ЛТД».-2005.-С.43-54. (Автору належить аналіз позитивних і негативних наслідків участі України у європейських інтеграційних процесах).
7. Нікіфоров П.О., Чемісова (Кавценюк) Н.А. Соціально-економічна сутність міжнародної регіональної інтеграції та методологічні засади інтеграційної стратегії України // Економічна теорія.-2006.-№1.-С.12-20. (Автору належить дослідження поглядів представників різних економічних шкіл на процес міжнародної регіональної інтеграції).
8. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Сутність міжнародної економічної інтеграції як економічної категорії та методологічні засади інтеграційної стратегії України // Буковинський університет. Зб. наук. праць. Економічні науки.- Чернівці: Книги ХХІ, 2006.-С.160-175.
9. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Теоретичні та методологічні засади інтеграційної стратегії України // Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ.-Чернівці, АНТ Лтд, 2006.- Вип.ІІ. Економічні науки.-С.149-166.
10. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Передумови та особливості розвитку транскордонного співробітництва в Україні // Науковий вісник Чернівецького національного університету.-Вип.281.-Економіка.-Чернівці: Рута, 2006.-С.34-39.
11. Нікіфоров П.О., Чемісова (Кавценюк) Н.А. Чинники активізації транскордонного співробітництва в регіоні // Регіональна економіка.- 2007.-№1.- С.35-43. (Автору належить дослідження чинників активізації транскордонного співробітництва в регіоні).
12. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Розширення Євросоюзу на Схід: аналіз українських перспектив у контексті компаративного аналізу країн Центральної та Східної Європи // Науковий вісник Чернівецького національного університету.-Вип.328-329.-Економіка.-Чернівці: Рута, 2007.- С.43-49.
За матеріалами конференцій:
13. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Актуальні проблеми проникнення підприємств Буковини на румунські ринки та шляхи їх подолання // Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці: Рута, 2003.-С.257-266.
14. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Українські підприємства в координатах глобалізаційних вимог: впровадження сучасних моделей управління // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Сб. науч. трудов.-Т.2 / НАН Украины. Ин-т экономики промышленности.-Донецк, 2003.-С.266-270.
15. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Буковинські підприємства в умовах трансформації та інтеграції економіки: основні напрямки виходу на закордонні ринки // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Т.7 (Вип.8). Зб. наук. праць.- Одеса: Астропрінт, 2004.-С. 668-673.
16. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Розширення Європейського Союзу: проблеми та перспективи для України // Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації. Матеріали ХV міжнародної науково-практичної конференції, Чернівці, 27 січня 2005 року.-Чернівці: Рута, 2005.-С.201-206.
17. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Глобалізація та її наслідки для України // Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.-Чернівці, 2005.-С.151-157.
18. Чемісова (Кавценюк) Н.А. Інтеграційні процеси в Україні: рівновага векторів // Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону: Матеріали XVI Міжнародної науково-практичної конференції, 17-18 травня, 2007 р.-
