ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

КРАУС НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 330.341.4.005.42

ТІНЬОВИЙ ТА ОФІЦІЙНИЙ СЕКТОРИ ЕКОНОМІКИ:

АНТАГОНІСТИЧНЕ СПІВІСНУВАННЯ І ВЗАЄМОДІЯ

08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Полтавського університету споживчої кооперації України, Укоопспілка, м. Полтава

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Ніколенко Сергій Степанович,

Полтавський університет споживчої

кооперації України,

завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Варналій Захарій Степанович,

Національний університет державної

податкової служби України (м. Ірпінь),

начальник Науково-дослідного

центру з проблем оподаткування

доктор економічних наук, доцент

Мазур Ірина Іванівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри економічної теорії

Захист відбудеться «6» червня 2008 року о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .006.01 ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, Дегтярівська 49 г, ауд. 601.

Автореферат розіслано «5» травня 2008р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради д.е.н., професор Фукс А.Е.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічне становище України протягом останніх років характеризується значним розширенням масштабів тіньової економіки та посиленням її впливу на соціально-економічне життя суспільства. Тінізація економіки зумовлює структурні деформації і диспропорції суспільно-економічного розвитку, гальмує процеси державотворення в країні, не сприяє курсу демократизації суспільства та європейської інтеграції України. Паралельне функціонування двох секторів – легального та тіньового – ускладнює стабільний розвиток економіки країни. Поряд з офіційною діловою активністю існує і тіньова ділова активність, яка має величезний розмах, незважаючи на зростаючі економічні та адміністративні заборони.

Особливого значення на сьогодні набула проблема легалізації тіньового сектора, обумовлена певною сукупністю об’єктивних і суб’єктивних факторів. По-перше, в умовах переходу до ринкових відносин частка тіньової економіки збільшується. По-друге, за умов перехідних перетворень держава не володіє сталим і діючим механізмом звуження та легалізації тіньових процесів. Пошук вирішення протиріч впливу тіньового сектора економіки на господарські процеси лежить на шляху формування і вдосконалення механізму взаємодії неофіційного та офіційного секторів економіки в напрямку легалізації, виявлення форм і методів впливу на тіньові й офіційні відносини.

Механізм взаємодії між тіньовим та офіційним секторами економіки займає важливе місце в структурі механізму господарського регулювання. Через нього стримується дія негативних факторів і попереджається відтік ресурсів з легального сектора до неофіційного виробництва, вирішуються питання, пов’язані з підприємницькими ризиками, посилюється контроль за явищами даного роду з боку держави та суспільства. Тому дослідження процесу взаємодії тіньового та офіційного секторів економіки на сучасному етапі має велике теоретичне та практичне значення і є важливим напрямом соціально-економічного дослідження.

Теоретичні та прикладні аспекти проблеми тіньової економічної діяльності на заході вивчали П. Гутман, К. Морріс, Е. Фейг. Серед російських науковців дану проблему розглядали Г. Вєчканов, А. Гуров, С. Глінкіна, Т. Корягіна, В. Колесников, С.Ковальов, Ю. Латов, К. Привалов, А. Яковлева та багато інших. До вітчизняних науковців можна віднести: А. Базилюк, З. Варналія, С. Гончарова, В. Гончарову, Я. Жаліло, В. Жук, Г.Задорожного, П. Іваненка, С. Коваленка, І. Мазур, В. Мандибуру, О. Осипенка,I. Озерського, В. Поповича, В. Предборського, О. Турчинова, С. Тютюнникової, В. Ущаповського, А. Фукса та ін.

В працях цих науковців розглянуті основні підходи до вивчення проблеми існування і розвитку тіньового сектора економіки, а також методи розрахунку його обсягу. При такій різновидності робіт, присвячених проблематиці тіньового сектора, можна досить умовно виділити ряд основних підходів, кожний з яких пропонує своє тлумачення причин його існування і функціонування. По-перше, інституціональний підхід, за яким масштаби поширення тіньового сектора економіки пов’язані з наявністю неефективних формальних (правових) інститутів, стримуючих підприємницьку активність. Індивіди приймають рішення про початок діяльності й її продовження в умовах легального або тіньового секторів економіки на основі співставлення витрат і вигод в обох секторах. По-друге, соціально-структурний підхід. Він випливає з передумов необхідності всебічного врахування особливостей соціальної структури суспільства, наявності каналів соціальної мобільності, масштабів економічної диференціації суспільства. По-третє, дослідження в галузі статистичної (кількісної) оцінки масштабів і динаміки тіньових процесів; проблем, пов’язаних з відтоком тіньового капіталу з країни, ростом корупції і хабарництва.

Незважаючи на активне вивчення науковцями проблеми тіньової економіки й до нині не надається достатнє методологічне обґрунтування, необхідне для проведення розрахунків тіньового сектора економіки, визначення регіональних особливостей неофіційної діяльності. Поки що немає єдиного визначення поняття “тіньової економіки”, неповністю розкрита його сутність. Досить спірним є питання про причини, джерела її існування та розвитку. Залишається не розробленою та науково дискусійною низка теоретичних і практичних положень щодо механізму взаємодії нелегального та легального секторів економіки в напрямку детінізації. Потребує теоретичного обґрунтування питання про складові регулятори механізму даної взаємодії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах планової науково-дослідницької теми кафедри економічної теорії Полтавського університету споживчої кооперації України «Проблеми формування ефективного господарського механізму національної економіки України» (номер державної реєстрації 0105U007039). Особистий внесок дисертанта у розробку цієї теми полягає в запропонованому механізмі взаємодії тіньового й офіційного секторів економіки в напрямку легалізації, що включає економічні, адміністративно-правові регулятори (підрозділ .3. Економічна ефективність та результативність функціонування механізму взаємодії офіційного і тіньового секторів). Обґрунтовується, що даний механізм є елементом механізму господарського регулювання економіки. Головна особливість механізму взаємодії між офіційним і тіньовим секторами економіки полягає в тому, що в даному процесі беруть участь люди, які представляють різні інтереси.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування економічної сутності тіньової економіки, її розвиток в умовах ринкової трансформації та з’ясування стану і перспектив розвитку механізму взаємодії легального та нелегального секторів з метою детінізації економіки.

Дослідження поставленої мети потребувало вирішення наступних дослідницьких завдань:

- уточнити сутність, структуру тіньового та офіційного секторів економіки;

- розкрити причини та джерела розвитку і дати оцінку масштабів сучасного тіньового сектора;

- з’ясувати причини девіантної поведінки економічних суб’єктів у межах морально-етичного підходу щодо визначення тіньової економіки;

- дослідити податкову систему як ключовий елемент економічного порядку і легалізації тіньової діяльності, визначити ступінь впливу фіскальних інструментів на економічну поведінку господарюючих суб’єктів;

- згрупувати основні ризики, які характерні для суб’єктів господарської діяльності, що працюють в “тіні”;

- запропонувати механізм взаємодії тіньового та офіційного секторів економіки з метою детінізації й провести аналіз його економічного змісту, виділити напрями реалізації даного механізму взаємодії;

- обґрунтувати економічні методи легалізації тіньового сектора економіки.

Об’єктом дослідження є система економічних відносин, що формуються в сфері взаємодії неофіційного та офіційного секторів та її вплив на легалізацію тіньової діяльності.

Предметом дослідження є взаємовпливи тіньового й офіційного секторів економіки.

Методи дослідження. В основу дисертаційної роботи покладено діалектичний метод як загальний, а також конкретні його форми. Серед них – метод системно-структурного аналізу, який дав можливість, з одного боку, з’ясувати місце механізму взаємодії тіньового та офіційного секторів у системі ринкових відносин, а з іншого – розглянути сучасну економічну систему як складну комбінацію офіційного та неофіційного секторів економіки. Використані й інші методи: причинно-наслідковий, аналізу й синтезу при досліджені питань про причини виникнення, існування та тенденції розвитку тіньового сектора в Україні; метод наукового прогнозування при обґрунтуванні перспектив розвитку співіснування та взаємодії тіньового та офіційного секторів економіки. У роботі застосовується статистичний, графічний методи, проводився аналіз схем взаємодії між тіньовими та офіційними підприємствами, під впливом яких здійснювалась теоретична інтерпретація наукового та емпіричного матеріалу, покладеного в основу висновків і пропозицій.

Інформаційною базою дослідження є сучасні наукові публікації у сфері економіки. В процесі роботи над дисертацією використані основні економічні концепції та теоретичні підходи вітчизняних і закордонних вчених до проблем тіньового сектора економіки та його взаємодії з офіційним. Емпіричну базу склали матеріали Держкомстату України, експертні оцінки, статистичні дані з періодичних видань, що відображають соціально-економічну ситуацію в цілому по Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні розвитку теоретико-методологічних підходів до розуміння природи тіньової економіки та механізму взаємодії офіційного та неофіційного секторів, спрямованого на детінізацію економіки. До найбільш вагомих результатів, що визначають наукову новизну дослідження, належать такі:

Вперше:

- науково обґрунтовано необхідність застосування окремого механізму взаємодії тіньового та офіційного секторів економіки з метою легалізації, який має включати різні економічні регулятори. Його дія розкривається через функції: обмеження, стимулювання, спонукання, примусу, заборони. Механізм являє собою соціально-економічні відносини. Через них здійснюється упорядкованість господарських зв’язків, приведення їх у відповідність з нормами, правилами і методами економічної діяльності, погодження всіх видів інтересів з державними і загальнонаціональними інтересами, дотримання форм відповідальності суб’єктів господарювання перед суспільством. Механізм допоможе: витіснити нелегальні економічні відносини на мікро- та макрорівнях, перетворити тіньові структури у законослухняних економічних суб’єктів господарювання, забезпечити раціональну організацію господарства країни;

Удосконалено:

- класифікацію причин виникнення та існування тіньового сектора економіки в Україні (економічні, політичні, правові, соціальні, соціокультурні, антропологічні причини, недосконалість податкової та бюджетної політики) на основі узагальнень основних положень, що представлені в економічній теорії при досліджені неофіційного сектора; групування основних ризиків, що характерні для підприємств, які працюють в “тіні”. Серед них: ризик при купівлі сировини і матеріалів, ризик процесу виробництва на неофіційно діючих підприємствах, ризик неплатежів покупців на тіньовому ринку. Враховуючи дані групування, можна точніше з’ясувати живильне середовище для тіньового сектору економіки;

- методику структуризації тіньового сектора економіки на основі узагальнень основних положень матричного методу, де критеріальною ознакою виступає тип економічних відносин, що складається в державному або підприємницькому секторі економіки. Матрична структура тіньового сектора дає можливість ширше бачити ініціативу юридичних і фізичних осіб у пошуках корисної економічної діяльності; охарактеризувати економіко-правові умови діяльності суб’єктів господарювання тіньового сектора, які призводять до несприятливих соціально-політичних наслідків;

Дістали подальшого розвитку:

- визначення таких категорій, як “тіньова економіка” та “офіційна економіка” на основі узагальнень основних концептуальних положень, представлених існуючими напрямами в економічній теорії, та враховуючи морально-етичний підхід, а саме: тіньова економіка – це економічна діяльність, що суперечить чинному законодавству, морально-етичним нормам суспільства, руйнує державні інститути, результати такої діяльності свідомо приховуються від державних та податкових органів управління з метою невиконання перед ними своїх обов’язків. Під офіційною економікою розуміється система регламентованих державою та законом економічних відносин, що виникають у виробництві, розподілі, обміні та споживанні товарів і послуг, які відбиваються офіційними, статистичними даними. Дані тлумачення дають змогу: з’ясувати причини девіантної поведінки економічних суб’єктів в межах морально-етичного підходу, що сприяє подальшому здійсненню процесу інституціоналізації тіньового сектору економіки; розглядати сучасну економічну систему як складну комбінацію офіційного та тіньового секторів;

- класифікація структури тіньового сектора економіки, виходячи з нової класифікаційної ознаки тіньової економіки – індикатора ступеня задоволення клієнта від наданих товарів та послуг тіньовим сектором економіки. Дана ознака дозволяє: з’ясувати позитивний та негативний результат від отриманих товарів і послуг на тіньовому ринку та показує ступінь задоволення споживачів від надлишку чи дефіциту товарів і послуг; виділити позитиви, до яких слід віднести те, що тіньовий сектор є тимчасовим засобом виживання значної кількості населення незалежно від соціального стану;

- напрями фіскальної політики, на основі обґрунтування позитивних та негативних аспектів легального та тіньового виду підприємництва, що поглиблені такими заходами, як: посилення стимулюючого впливу податкової системи на матеріальне виробництво шляхом зміни загальної структури податків в напрямку зниження в ній частки непрямих податків; врахування диференціації оподаткування виробництва в залежності від рівня соціально-економічного розвитку регіонів; впровадження в Україні “піонерних” підприємств з наданням їм “податкових канікул” терміном до 5 років. Їх застосування сприятиме більш раціональному розподілу податкового тиску, що дозволить легалізувати тіньові капітали підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати та висновки, отримані в дисертаційній роботі, дозволяють виявити причини, масштаби та наслідки зростання тіньового сектора економіки, підвищити ефективність розробки державних програм реформування податкової системи, запровадити спеціальні заходи з метою попередження, виявлення податкових правопорушень. Запропонований механізм взаємодії офіційного та тіньового секторів економіки в напрямку детінізації дозволяє практично реалізовувати взаємодію, виходячи з позиції поелементної будови механізму. Результати дисертаційного дослідження закладають можливості включення до навчальних програм економічних ВНЗ України нової дисципліни “Тіньова економіка”.

Нові теоретичні підходи та результати дисертації обговорювалися і були схвалені на кафедрі економічної теорії Полтавського університету споживчої кооперації України, використовуються в навчальному процесі даного ВНЗ, у тому числі в рамках курсів “Основи економічної теорії”, “Мікроекономіка”, “Макроекономіка” (довідка № /14 від 17.10.2007р.).

Висновки та окремі положення дисертаційної роботи стосовно посилення стимулюючого впливу податкової системи на матеріальне виробництво шляхом зміни загальної структури податків у напрямі зниження в ній частки непрямих податків; урахування диференціації оподаткування виробництва залежно від рівня соціально-економічного розвитку регіонів; положення про надання податкових пільг малим підприємствам, що займаються, перш за все, виробничою, в тому числі інноваційною діяльністю; встановлення в Україні категорії “піонерних” підприємств з наданням їм “податкових канікул” терміном до 5 років прийняті до впровадження Державною податковою адміністрацією в Полтавській області (довідки №9381/10/25-01 від 22.10.2007р. і №9382/10/25-02 від 22.10.2007р.).

Пропозиції автора щодо пом’якшення і диференціації штрафних санкцій і покарання за суттєво нешкідливі правопорушення; скорочення посередницьких ланок і значного розширення асортименту товарів, продаж і збут яких може здійснюватися тільки виробниками; усунення існуючих дискримінаційних елементів, які мають місце в чинному законодавстві; орієнтації на зменшення іноземних тіньових товарних потоків і стимулювання вітчизняного (офіційного) виробника у м. Полтава, прийняті до впровадження в практичну діяльність Полтавською міською радою (довідка №02-30/1/2630 від 18.10.2007р.) та виконавчим комітетом Октябрської районної у м. Полтаві ради (довідка №02-37/939 від 17.10.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо комплексного теоретичного й практичного аналізу економічної природи тіньової економіки та механізму взаємодії офіційного та тіньового секторів економіки з метою детінізації. Наукові положення, висновки, рекомендації та пропозиції зроблені автором самостійно на основі вивчення і аналізу праць вчених-економістів та особистого дослідження офіційного та тіньового секторів. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які напрацьовані особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дослідження відображені в опублікованих роботах та отримали апробацію у виступах автора на науково-практичних, науково-теоретичних, науково-технічних, науково-методичних конференціях (з них 7 міжнародних, 1 всеукраїнська, 5 міжвузівських): “Управління розвитком соціально-економічних систем: стан, проблеми, перспективи” (м. Полтава, 29– 30 квітня 2004 р.), “Проблеми підготовки фахівців без відриву від виробництва в умовах реформування вищої освіти” (м. Полтава, 20–21 травня 2004 р.), “Динаміка наукових досліджень‘2004” (м. Дніпропетровськ, 21–30 червня 2004 р.), “Інфраструктурне забезпечення продовольчого ринку України” (м. Полтава, 17–18 лютого 2005 р.), “Модернізація змісту і технологій підготовки фахівців: проблеми і завдання вищих навчальних закладів щодо входження в європейський освітній простір” (м. Полтава, 25–26 березня 2005 р.), “Економіка ХХІ століття: проблеми трансформації та глобалізації” (м. Полтава, 21 квітня 2005 р.), “Психологічні та технічні проблеми безпеки праці, життя та здоров’я людини” (м. Полтава, 27 квітня 2005 р.), “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 3–5 червня 2005 р.), “Гармонізація вищої освіти України в умовах європейської інтеграції” (м. Полтава, 30–31 березня 2006 р.), “Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція” (м. Чернівці, 11–12 травня 2006 р.), “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 30 березня 2006 р.), “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 10–12 травня 2006 р.), “Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (м. Вінниця, 16–17 лютого 2006 р.), “Економічна безпека країни: проблеми теорії та практики в умовах демократичної трансформації форми влади” (м. Полтава, 24–25 квітня 2007 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 20 наукових праць, загальним обсягом 4,18 др. аркуша. З них – 7 у наукових фахових виданнях, 13 – в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Структура роботи обумовлена метою і логікою дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 168 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 5 таблиць на 5 сторінках; 14 рисунків на 14 сторінках; 24 додатки на 30 сторінках; список використаних джерел містить 169 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано ступінь наукової розробки проблеми та її зв’язок з науковими програмами (планами, темами), сформульовано мету і задачі, визначено об’єкт і предмет дослідження, запропоновані методи дослідження, роз’яснено основні положення наукової новизни і практичну значимість одержаних результатів, виокремлено особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію результатів.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні підходи до вивчення тіньового та офіційного секторів економіки” з’ясовується сутність й особливості зародження, становлення, причини існування та джерела розвитку тіньового сектора економіки; визначається його місце і роль в національній економіці.

Аналіз тіньового та офіційного секторів розпочинається у дисертації з дослідження їх сутності. На основі критеріального аналізу термінологічного апарату категорій “тіньова економіка” та “офіційна економіка”, які наводяться у науковій літературі, обґрунтовується авторське розуміння їх суті, за яким тіньова економіка – економічна діяльність, що суперечить чинному законодавству, морально-етичним нормам суспільства, руйнує державні інститути, результати такої діяльності свідомо приховуються від державних та податкових органів управління з метою невиконання перед ними своїх обов’язків. Під офіційною економікою розуміється система регламентованих державою та законом економічних відносин, що виникають у виробництві, розподілі, обміні та споживанні товарів і послуг, які відображаються офіційними, статистичними даними.

Таке тлумачення тіньової економіки дозволяє розглядати та вивчати її, враховуючи морально-етичну сторону даного феномену. На базі цього підходу з’ясовується причина девіантної поведінки економічних суб’єктів у межах чинного законодавства, яка полягає у співвідношенні між корисністю та витратами, отриманими внаслідок девіантної чи недевіантної поведінки. Тіньова економіка породжує в людині різні недоліки, які фізично і морально деформують особистість.

У якості доповнення до економіко-статистичного підходу автор пропонує застосовувати обліково-економічний, що надасть можливість глибше і точніше вивчати тіньову економічну діяльність на підприємствах України. Поява та застосування даного підходу викликані тим, що єдина система обліку господарства як складові включає тісно взаємопов’язані та взаємодіючі між собою частини бухгалтерського обліку і статистику. Дані підходи дозволили проаналізувати тіньову економіку як складне явище та визначити основні засади протидії тіньовим ефектам. Це дало можливість розглядати сучасну економічну систему як складну комбінацію офіційного та неофіційного секторів.

Автор вважає, що поділ економічного простору на офіційний і тіньовий не є абсолютним і визначає спрямування розвитку певного сегмента цього простору стосовно розвитку державного управління. Поділ простору на соціально-позитивний (офіційний) і соціально-негативний (тіньовий) відбувається на основі вимірювання соціальної якості його управління з боку держави. Тіньова економіка небезпечна через те, що це антисоціальна система. Саме тому потрібно критично підійти до схем, які забезпечуватимуть економічну стабільність у легальному секторі на основі традиційної тріади: “інтереси – загрози – захист”.

При вивченні причин виникнення тіньового сектора економіки розглядається значна сукупність пов’язаних з ним подій та обставин, які здійснюють стимулюючий чи гальмуючий вплив на його розвиток (позитивних, негативних, стабільних, нестійких, випадкових). В рамках дослідження автор наголошує на виділенні в окрему групу недосконалість і переважно фіскальний характер податкової політики, а також нестабільність її законодавчої бази.

У дисертації аналізується складна структура суб’єктів тіньового сектора. Відмічено і той факт, що вони можуть діяти у легальному, нелегальному та кримінальному бізнесі. Стійкі функціональні зв’язки в економічній системі виникають тільки між суб’єктами, що включені в існуючі інститути. При цьому тіньові інституції не визначають самі по собі зміст функціональних зв’язків. Належність до тіньових інститутів виступає лише як своєрідний пароль, що дає несанкціонований економічною системою (але іноді законний) доступ до певного масиву ресурсів.

Всі джерела розвитку тіньового сектора економіки можна розділити на первинні і вторинні, та такі, які обумовлені як кримінальними, так і некримінальними типами відносин. Живильним джерелом тіньового сектора економіки є сформована система неформальних економічних відносин. Особливо різке зростання хабарництва та корупції здобуває ознаки підриву підвалин української держави.

З метою з’ясування рівня тінізації економіки, автор провела розрахунки за двома методами. За монетарним методом – методом Гутмана, обсяг тіньового сектора в 2006 та 2007 роках склав 17176,19 млн. грн., та 5647,53 млн. грн. відповідно. За методом “витрати населення – роздрібна торгівля” у 2006 році – 19,2 % та 50,47 % у 2007 році – це частка куплених товарів у тіньовому секторі, або обсяг незареєстрованої економічної діяльності. На практиці при визначенні прогнозних величин пропонується використовувати у сукупності макро- та мікрометоди. Це дасть змогу підвищити достовірність прогнозів і повністю або частково уникнути недоліків, які притаманні кожному з методів.

Дисертантом визначена структура тіньового сектора економіки, яка враховує різні погляди та підходи великої кількості науковців щодо групування основних складових неофіційного сектора в Україні та розкриває власну класифікаційну ознаку (за індикаторами ступеня задоволення клієнта від наданих товарів і послуг тіньовим сектором економіки) для більш повного розуміння такого явища, як тіньова економіка. Запропонована класифікаційна ознака дозволяє з’ясувати корисність від отриманих товарів і зручність від наданих на тіньовому ринку послуг і показує ступінь задоволення споживачів від надлишку чи дефіциту товарів і послуг. З’ясовано, що крім негативних наслідків впливу тіньової економічної діяльності, вона дає можливість виділити і позитиви, до яких слід віднести те, що тіньовий сектор є тимчасовим засобом виживання значної кількості населення.

Виходячи із матричного методу, автором пропонується матрична структура тіньового сектора економіки. Мається на увазі, що тіньовий сектор економіки може мати матричну структуру, де критеріальною ознакою буде виступати тип економічних відносин (нелегальні економічні та кримінальні відносини), що складається в державному або підприємницькому секторах економіки України.

Запропоновані варіанти структури тіньової економічної діяльності, які доповнюють одна одну, дозволяють ширше бачити ініціативу юридичних і фізичних осіб у пошуках корисної економічної діяльності; охарактеризувати їх правові та економічні умови, що призводять до соціально-політичних наслідків тіньової економічної діяльності; розкрити сутність тіньового сектора економіки по відношенню до офіційного.

Що стосується сучасного офіційного сектора економіки на макро- і мікрорівнях, то під впливом тіньового він характеризується своєю деформованою структурою. Тому структурна перебудова в легальному секторі економіки повинна спрямовуватися на розв’язання двох основних завдань. По-перше, забезпечити економічну ефективність підприємств, що працюють в рамках закону та повністю і своєчасно сплачують податки. По-друге, відновити конкурентоспроможність таких підприємств на ринках, де процвітає тіньовий бізнес. Виходячи з цього, дисертантом запропоновано розглядати офіційний сектор економіки за допомогою матричної структури.

Здійснюючи аналіз середовища діяльності легальних підприємств за матричною структурою офіційного сектора, автор з’ясувала, що можливості й загрози можуть переходити в свою протилежність або взаємодіяти. Тобто не реалізована можливість може стати загрозою, якщо її використає тіньовий конкурент, або, навпаки, заздалегідь помічена загроза може створити для легально діючого підприємства додаткову перевагу тоді, коли конкуренти її не усунули.

У розділі 2 “Формування механізму взаємодії офіційного та тіньового секторів” досліджено взаємодію владних структур і суб’єктів господарювання, яка здійснюється за допомогою якісно визначених напрямів, таких як: взаємовигідне соціально-економічне співробітництво; конструктивний діалог з метою досягнення консенсусу; корупція; лобіювання.

Автор стоїть на позиції того, що налагоджена взаємодія між тіньовим та офіційним сектором залежить від загального стану державного апарату, управлінської системи на макрорівні, забезпечення її прозорості та стабільності. Надзвичайно важливим є визначення системи горизонтальної координації (взаємодії державних органів, зв’язків із приватним сектором, громадськими організаціями тощо) і головних діючих осіб, відповідальних за легалізацію тіньового сектора економіки на основі взаємодії офіційного та неофіційного секторів. Вважається, що обидва сектори економіки знаходяться в збалансованій взаємодії, тобто тіньовий сектор економіки розвивається, коли офіційний переживає застій і, навпаки, іде на спад у міру економічного підйому.

Зупинившись на розгляді основних практичних схем взаємодії (вексельно-бартерних операцій, схемах взаємозаліку, конвертації через поточні рахунки фізичних осіб, роздрібного продавця та покупця цінних паперів), з’ясовано, що виявлення тіньових потоків і правових порушень у зазначених схемах на окремих етапах їх реалізації можливе за використання комплексного економіко-правового підходу та врегулювання податкового законодавства, експортно-імпортних відносин, що дозволить поліпшити соціально-економічну ситуацію в Україні.

Якщо виходити з того, що нелегальна поведінка передбачає схильність суб’єктів до ризику, не можна не згадати про економіку ризику. У зв’язку з обмеженістю інформації про постачальників ресурсів, відсутність чітких уявлень про реальні характеристики сировини і матеріалів, ненадійних посередників і покупців, для підприємств, які працюють в “тіні”, характерні наступні ризики: ризик при закупівлі сировини і матеріалів, ризик процесу виробництва, ризик неплатежів покупців на тіньовому ринку.

Проведено аналіз наслідків введення податків в плані “стимулювання” чи “дестимулювання” підприємців до нелегального виду тіньового бізнесу. Розглянувши реакцію підприємств на систему оподаткування в Україні, дисертант з’ясувала та підтвердила, що їхні ухилення від сплати податків викликані, в першу чергу, великим податковим тягарем, перевищенням непрямих податків над прямими, недосконалістю механізму реалізації податкових реформ і репресивним характером податкового законодавства. Взаємодію між платниками та податковими органами запропоновано здійснювати за відповідними правилами: посилити стимулюючий вплив податкової системи на матеріальне виробництво шляхом зміни загальної структури податків у напрямі зниження в ній частки непрямих податків; відмовитися від оподаткування створеного на виробництві прибутку без обліку напрямів його використання з метою стимулювання інвестиційної активності підприємців, особливо у високотехнологічних і наукомістких галузях; з метою зниження негативних наслідків нестабільності податкового законодавства, потрібно щоб існуючий на період реєстрації підприємства порядок оподаткування не міг бути зміненим протягом відповідного часу, якщо нововведений порядок погіршує попередні умови виробничої діяльності.

Обґрунтовується, що механізм взаємодії тіньового та офіційного секторів в напрямку легалізації включає в себе економічні регулятори, зокрема податкові важелі з метою повернення “тіньовиків” і “поганих” платників податків у сектор “хороших”. У дієвому стані регулятори даного механізму “тісно упаковані”, припасовані один до одного завдяки їх функціональній взаємодії. Цей механізм включає в себе, крім економічних ще й адміністративно-правові регулятори. Їх взаємозв’язок представляє собою єдиний механізм взаємодії в напрямку детінізації.

Автор доводить, що механізм взаємодії офіційного і тіньового секторів є складовою частиною, елементом механізму господарського регулювання економіки. Його основними положеннями є: тіньовий сектор економіки – це складова частина економіки в цілому; регулювання економіки включає в себе вплив держави на всі елементи економіки, в тому числі і на її “тіньове відображення”, що виділяє механізм даної взаємодії як окрему складову господарського регулювання; тіньовий та офіційний сектори використовують єдиний ресурсний потенціал країни.

Головна особливість механізму взаємодії між офіційною та тіньовою економікою полягає в тому, що в даному процесі беруть участь суб’єкти, у яких різна мета і вони мають різні інтереси. З одного боку – учасники, що зацікавлені в тіньових операціях та їх розширенні, а з іншого – особи, що виконують функції заборони та обмеження нелегальних операцій і сприяють легалізації обороту тіньових капіталів.

Процес заборони, обмеження інформації прораховується і здійснюється суб’єктами на основі аналітичних міркувань та вчинків. Це надає значного суб’єктивізму оцінки можливих ризиків. Складно гарантувати правильність визначення кримінальних угрупувань, розмірів нанесених матеріальних та моральних збитків, кількості привласнених та легалізованих грошей. Тому механізм взаємодії офіційного та тіньового секторів з метою детінізації, може характеризуватися великою невизначеністю, альтернативністю, різноманітністю використання інструментів впливу, можливістю відхилень, тимчасових збоїв. Всі перераховані особливості мають загальний характер. Їх прояви можуть змінюватися зі зміною політичної та економічної ситуації в Україні, на них впливають національно-регіональні традиції, внутрішні та зовнішні умови розвитку країни.

Головна мета механізму взаємодії офіційного та тіньового секторів економіки полягає в забезпеченні державою системної діяльності та раціональної організації господарства країни, витісненні кримінальних економічних відносин, перетворенні тіньових структур у законослухняних економічних суб’єктів господарювання та легалізації тіньових капіталів.

Допускається, що зі зміною умов існування тіньового сектора економіки і його структури, можуть змінюватися якісні характеристики механізму взаємодії. Але за всіх можливостей зміни механізму головними його характеристиками залишаються: орієнтація на захист інтересів держави й суб’єктів господарювання; встановлення прозорих господарських взаємозв’язків, взаємодії на всіх рівнях господарської діяльності; поєднання загальнодержавних цілей з відповідальністю суб’єктів господарюючих.

Механізм взаємодії офіційного та тіньового секторів економіки являє собою суспільно-виробничі відносини. Через них здійснюється упорядкованість господарських зв’язків, приведення їх у відповідність з нормами, правилами і методами економічної діяльності, погодження всіх видів інтересів з державними і загальнонаціональними інтересами. Механізм взаємодії дисертантом розкрито через його функції (обмеження, стимулювання, примусу, заборони, спонукання), що “випливають” з його сутності та є методами реалізації взаємодії на практиці. Дія функцій механізму пов’язана зі встановленням відповідальності суб’єктів економічної діяльності перед суспільством. Саме в гармонії між собою економічні та адміністративно-правові регулятори (використовуючи вищевказані функції) представляють складну систему взаємодії між досліджуваними секторами в напрямку детінізації економіки.

При аналізі механізму взаємодії тіньового та офіційного секторів економіки з метою легалізації, дисертант виходить з того, що головним регулюючим його початком виступає держава в особі фінансово-бюджетних, податкових, адміністративних, правових органів. Для ефективної роботи механізму необхідна сильна державна підтримка економіки (обґрунтована та проведена на державному рівні бюджетна, кредитна, податкова політики) та ефективна система підприємництва.

Дія механізму взаємодії офіційного та тіньового секторів економіки залежить не тільки від внутрішніх та зовнішніх умов розвитку економіки. Взаємодія відбувається під впливом процесів концентрації капіталу, інформатизації виробництва і обслуговування, закріплення міжрегіональних відносин. За таких умов механізм може мати здатність до саморегулювання і оптимізації. Ця можливість базується на факті динамічних змін суб’єктів відносин взаємодії (держава в особі її організацій, що приймають участь в процесі взаємодії і суб’єктах тіньових економічних відносин). При цьому кожен із суб’єктів повинен виконувати свої функції. Лише через їх реалізацію може здійснюватись процес впливу на тіньові структури з метою легалізації: держава діє через заборону, обмеження, демократизацію, покарання, встановлення законодавчих норм і правил. Суб’єкти тіньових угод використовують різні методи реалізації своїх інтересів, починаючи від економічних і закінчуючи стримуванням натиску заборон і обмежень. За умов реалізації вищевикладених заходів створюється можливість того, що тіньова діяльність скоротить свою соціально-економічну базу на користь офіційного сектора економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення важливої наукової задачі, що виявляється у дослідженні теорії та практики взаємодії офіційного та тіньового секторів в напрямку легалізації, визначенні природи, сутності та місця в сучасній економічній системі тіньового сектора економіки. На основі загальної концепції дослідження в дисертаційній роботі зроблено такі висновки:

1. Формування тіньового сектора економіки пов’язане з виникненням держави. Як тільки зародилися перші держави, які зобов’язували своїх підданих до відповідних обмежень та обов’язків, зародився й тіньовий сектор економіки (діяльність фізичних та юридичних осіб, які ігнорували суспільні договори та закони). Тіньова економічна діяльність характеризується загальними закономірностями розвитку соціально-економічних систем.

2. Тіньова економіка – досить складне утворення, що має різні визначення. В різних країнах її називають по-різному: “друга”, “вторинна”, “непрозора”, “прихована”, “паралельна”, “незаконна”, “невидима”, “кримінальна”, “чорна”, “нелегальна”, “аморальна” і т.п. Невизначеність термінології свідчить про те, що розробка основного методологічного підходу до даного визначення ще незавершена.

Пропонується змістовне тлумачення тіньової економіки, а саме: це економічна діяльність, що суперечить чинному законодавству, морально-етичним нормам суспільства, руйнує державні інститути, результати такої діяльності свідомо приховуються від державних та податкових органів управління з метою невиконання перед ними своїх обов’язків. Неофіційну економіку можна розглядати як вид діяльності, що породжує в людині різні недоліки, які морально деформують особистість. Причина девіантної поведінки економічних суб’єктів у межах морально-етичного підходу полягає у з’ясуванні корисності отриманої внаслідок девіантної чи недевіантної поведінки. Використовуючи термінологію інституційної теорії, можна зазначити, що йдеться про неформальну поведінку людини, яка зумовлена звичками, традиціями.

3. Виходячи з традиційної тріади економічної безпеки легального сектора економіки: “інтереси – загрози – захист”, під офіційною економікою розуміється система регламентованих державою та законом економічних відносин, що виникають у виробництві, розподілі, обміні та споживанні товарів і послуг, що відображаються офіційними, статистичними даними.

4. Причини розвитку тіньового сектора економіки виділено в основні групи: економічна, антропологічна, правова, політична, соціальна, недосконалість податкової політики, недосконалість бюджетної політики, соціокультурна. На основі цих причин неофіційний сектор економіки поступово створює зовнішнє економічне, інституціональне, соціальне середовище, яке сприяє і стимулює його подальший розвиток.

5. Структура тіньового сектора економіки класифікується за формами обліку (неформальна, фіктивна та підпільна економіки), умовами діяльності, тривалістю здійснення, рівнем організованості, відношенням до офіційної економіки (альтернативна, неальтернативна, неспівставна), видами та об’єктами діяльності, методами визначеного законодавством покарання. Запропоновано класифікаційну ознаку – індикатор ступеня задоволення клієнта від надання товарів і послуг тіньовим сектором економіки. Дана ознака дозволяє з’ясувати корисність (некорисність) та зручність від отриманих товарів і послуг на тіньовому ринку та показує ступінь задоволення (незадоволення) споживачів від надлишку чи дефіциту товарів і послуг.

Поглиблено розуміння структури тіньового сектора економіки за допомогою матричного методу, де критеріальною ознакою виступає тип економічних відносин, що складається в державному або підприємницькому секторі економіки. Це дозволить ширше бачити ініціативу юридичних і фізичних осіб у пошуках корисної економічної діяльності; охарактеризувати їх правові та економічні умови, що призводять до соціально-політичних наслідків тіньового сектора економічної діяльності; розкрити сутність нелегального сектора по відношенню до офіційного.

6. Наведено класифікацію взаємодії легального і неофіційного сектора економіки та з’ясовано, що взаємодія між цими секторами відбувається через складові елементи структури тіньового сектора економіки. Наприклад, виходячи із поставленої мети, взаємодія може бути: корисливою (отримання додаткових прибутків) та вимушеною; в залежності від відношення тіньового сектора економіки до легального: неспівставною (даний вид діяльності заборонений і не має аналогій в легальному секторі економіки) та співставною (окремі види діяльності тіньового сектору мають аналоги в офіційному); в залежності від тривалості здійснення: короткостроковою і довгостроковою; в залежності від соціально-економічних та економіко-правових наслідків взаємодія буває: антисоціальна, антиправова, позитивна або негативна.

7. Проблема оцінки характеру і масштабів неофіційного сектора економіки є актуальною. Для її вирішення рекомендовано використовувати на практиці, при визначенні прогнозних величин тіньового сектора економіки, комплекс методів, що дасть змогу підвищити достовірність прогнозів. З метою з’ясування рівня тінізації економіки, автором проведено розрахунки за двома методами: монетарним (методом Гутмана) та методом “витрати населення – роздрібна торгівля”.

8. В українській економіці сформувались дві основні форми прояву тіньового сектора (відповідно до розподілу приватної власності). До першої форми можна віднести олігархів, які володіють великими капіталами, що або обертаються в спекулятивно-фінансовій сфері всередині країни, або взагалі йдуть за кордон. До другої форми тіньового сектора економіки можна віднести всі малі підприємства, індивідуальних приватних підприємців.

9. На сучасному етапі основну роль у створенні ефективних економічних механізмів легалізації тіньової економічної діяльності до офіційного сектора відіграє податкова система України. Реформування системи оподаткування необхідно здійснювати в напрямі суттєвого скорочення кількості податкових пільг (виключенням може бути лише малий бізнес). Необхідно забезпечити стабільність і прогнозованість податкового законодавства, застосування економічних механізмів обмеження бартерних операцій, розробку обґрунтованого співвідношення окремих елементів податкової системи (суб’єкт і об’єкт оподаткування, ставка і податкові пільги), створити сприятливий інвестиційний клімат.

10. Для підприємств, які працюють в “тіні”, характерними є наступні ризики: ризик при придбан-ні сировини і матеріалів, ризик процесу виробництва на неофіційно діючих підприємствах, ризик неплатежів покупців на тіньовому ринку. Найістотнішими їх причинами є: відсутність інформації про постачальників ресурсів, недостатня кількість складських приміщень, не точна інформацією про реальні характеристики сировини і матеріалів, ненадійні посередники, зміна цін на сировину; відсутність чи недостатня кількість кваліфікованої робочої сили; неправильна оцінка надійності покупців.

11. Основні напрями макроекономічного впливу держави на динаміку тіньового сектора визначено через заходи, які спрямовані на легалізацію некримінальної частини тіньового сектора економіки в офіційний. В рамках даного напряму запропоновано механізм взаємодії легального та нелегального секторів економіки, який розкрито через його функції (обмеження, спонукання, стимулювання, примусу, заборони), що “випливають” з його сутності.