ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНОПКА НАТАЛІЯ ОЛЕГІВНА

УДК 94(477).05: 929

МАЛОРОСІЙСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ГУБЕРНАТОР

МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ РЄПНІН

07.00.01. – Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії Національного університету “Острозька академія”.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Атаманенко Алла Євгенівна,

Національний університет “Острозька академія”,

доцент кафедри історії,

директор Інституту дослідження

української діаспори

Національного університету “Острозька академія”

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Швидько Ганна Кирилівна,

Національний гірничий університет,

професор кафедри історії та політичної теорії

кандидат історичних наук, доцент

Каюк Дмитро Григорович,

Дніпропетровський державний

університет внутрішніх справ,

доцент кафедри загальноправових дисциплін

Захист відбудеться “9” квітня 2008 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, ауд.30.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий “5” березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

Кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перша третина ХІХ століття є наповненою супереч--ностями епохою в історії України. Землі колишньої Гетьманщини поступово інтегрувалися в склад Російської держави, імперська політика якої визначала си-с-тему управління та зміни, що принесла з собою держава з іншими історичними та державницькими цінностями. У 1802 році на території Полтавської та Чернігівської губерній було утворене Малоросійське генерал-губернаторство з центром у Полтаві. Своєрідність управ-ління цими українськими землями, що мали кількасотлітній державний досвід і досі збережені сильні автономістські традиції, визначали певну специфіку росій-ської політики щодо них. З одного боку, вона передбачала пришвидшення інтеграційних процесів, а з іншого – певною мірою посилила усвідомлення українськими суспіль-ними верствами окремішності та відмінності статусу українських земель у складі Російської держави. З 1816 по 1834 рр. малоросійські губернії знаходилися в управ-лінні військового губернатора Миколи Григоровича Рєпніна (Волконського) (1778 – 1845 рр.) – російського дворянина, досвідченого адміністратора та дипломата, визначного суспільно-політичного та громадського діяча першої третини ХІХ ст. Управлінський та дипломатичний досвід, орг-а-ніза--торські здібності й особисті якості визначили вибір при призначенні М.Г. Рєпніна на цю посаду. Управління землями колишньої Геть-манщини, одруження на онуці останнього українського гетьмана, інтелек-туальне оточення мали вплив на світогляд, основні життєві позиції та діяль-ність М.Г. Рєпніна.

Без поглибленого аналізу життя та діяльності М.Г. Рєпніна на посаді мало-російського військового губернатора, без визначення його ролі в історії мало-російських губерній в означений період є неповною картина суспільно-політичного, еко-но-мічного, релігійного та культурно-громадського життя регіону. З огляду на це вкрай необхідним і ви-правданим є проведення окремого дослідження, присвяченого М.Г. Рєпніну, яке дозволить з’ясувати характерні особливості входження украї-нських земель до складу Російської імперії. Розкриття даних питань сприятиме гли-бшому пізнанню історії нашої держави. Необхідність розв’язання означених проблем визначає актуальність дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної роботи на-прямку “Актуальні проблеми української історії та історіографії модерної доби”, яка про-водиться кафедрою історії Національного університету “Острозька академія”, а також відповідає його навчальним програмам. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного університету “Острозька академія” (свідоцтво про державну реєстрацію університету серія АОО №227093) протокол №3 від 30 жовтня 2003 р., уточнена 29 листопада 2007 р. (протокол №4).

Мета дослідження полягає у комплексному і систематичному вивченні життєвого шляху та діяльності Миколи Григоровича Рєпніна, з наголосом на його діяльність як малоросійського військового губернатора.

Досягнення вищеназваної мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:–

визначити методологічні засади дослідження;–

здійснити аналіз стану наукового вивчення життя та діяльності М.Г. Рєп-ніна в українській та зарубіжній історіографії;–

проаналізувати джерельну базу, що дає змогу якнайповніше висвітлити життя та діяльність М.Г. Рєпніна в контексті даної історичної епохи;–

висвітлити роль малоросійського військового губернатора у відновленні прав і привілеїв колишнього українського шляхетства;–

охарактеризувати відношення М.Г. Рєпніна до масонського і декабри-стсь-кого рухів;–

дослідити діяльність малоросійського генерал-губернатора в справі віднов-лення козацтва як військової та суспільної верстви; –

відтворити політику М.Г. Рєпніна як державного урядовця щодо сільського та міського населення на території Малоросійського генерал-губернаторства протя-гом 1816 – 1834 рр.;–

з’ясувати вплив Миколи Григоровича Рєпніна на розвиток культурно-громадського життя земель колишньої Гетьманщини;–

з’ясувати фактори, що вплинули на формування світоглядних позицій державного діяча (родина, оточення та ін.).

Об’єктом даного дослідження є постать російського урядовця князя Миколи Григоровича Рєпніна (Волконського).

Предметом дослідження є діяльність М.Г. Рєпніна на посаді малоросійського військового губернатора.

Хронологічні межі дисертації охоплюють 1778 – 1845 рр. – життєвий шлях М.Г. Рєпніна з наголосом на часі його управління Малоросійським генерал-губернаторством (1816 – 1834 рр.).

Територіальні межі дослідження визначені у відповідності до кордонів Мало-російського генерал-губернаторства у складі Полтавської та Чернігівської губерній протягом даного хронологічного періоду.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше було проведено ком--п-лек-сне дослідження життя та діяльності М.Г. Рєпніна. Зокрема узагальнено біог-ра-фію цієї історичної особи, яка подана на тлі суспільно-політичних та куль-турних про--цесів у Російській імперії початку ХІХ ст., з урахуванням його внеску в ці про-це-си, та впливу його діяльності на суспільно-політичне й культурно-грома-дське жи-т-тя укра-їнських земель в складі Російської держави. Доведено, що адмініст-ративна діяль--ність М.Г. Рєпніна була вцілому спрямована на провадження російського державного ку-р-су, з урахуванням специфіки та своєрідності малоросійських губерній. Детально про---аналізовано й підсумовано спроби малоросійського військового губернатора від---новити права колишнього українського шляхетства та його дії щодо створення добро-ві--ль-ного козацького війська, висвітлено відношення М.Г. Рєпніна до масонського та де--ка--б-ристського рухів, розглянуто діяльність військового губернатора щодо сіль-сь-ко-го та міського населення малоросійських губерній, простежено вплив Миколи Гри-го-ровича на громадсько-культурні процеси, що відбувалися на цих територіях. У хо-ді дослідження визначено коло осіб, що мали вплив на формування світогляду М.Г. Рєпніна і зумовлювали певну специфіку його управління українськими зем-ля-ми. Введення до наукового обігу комплексу архівних (окремі з яких були раніше не-ві---домі) і опублікованих джерел дало можливість відтворити цілісну картину жи-ття та діяльності М.Г. Рєпніна як малоросійського військового губернатора.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані для створення узагальнюючих досліджень, присвячених історії України кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст., при розробці лекційних курсів і з відповідних дисциплін у вищій та середній спеціальній школі, застосовуватися у навчальній та факуль-тативній роботі вчителями загальноосвітніх шкіл. Матеріали та висновки дослід-ження можуть використовуватися при створенні навчальних посібників для вчителів, студентів, учнів середніх навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача у розробку теми дослідження полягає в прове-денні вперше докладного аналізу історіографічного та джерельного комплексів щодо постаті М.Г. Рєпніна та встановленні його ролі в суспільно-політичному, економічному та культурно-громадському житті українських земель у складі Російської імперії.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у п’яти наукових статтях автора, обговорювалися на наукових конференціях, в тому числі під час “Днів науки” (Національний університет “Острозька академія”, Острог, 1-15 травня 2001 р.; Острог, 20-21 березня 2007 р.), на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 40-літтю журналу “Український Історик” (Острог, 14-15 травня 2003 р.), на науковій конференції “Історична та суспільна думка Російської імперії другої половини ХІХ – початку ХХ століття” (Дніпропетровськ, жовтень 2003 р.), на Першій міжнародній науковій конференції “Діаспора як чинник утвердження держави. Україна у міжнародній спільноті” (Львів, 8-10 березня 2006 р.).

Структура дисертаційної роботи відповідає поставленій меті та виконанню основних завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків (“Хронологія життя та діяльності М.Г. Рєпніна”, живописні зображення та фотографії М.Г. Рєпніна, його родини та людей, близьких до неї). Загальний обсяг роботи становить 223 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, показано зв’язок роботи з науковими програмами, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, хронологічні й територіальні межі, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, подано апробацію результатів та структуру дослідження.

Перший розділ – “Теоретико-методологічні засади, історіографія проб-леми та джерельна база дослідження” складається із трьох параграфів “Теоретико-методологічні засади”, “Історіографія проблеми”, “Джерельна база дослідження”.

У першому підрозділі “Теоретико-методологічні засади” висвітлено основні теоретичні підходи до створення біографічного дослідження. Персонологічні (персоналійні) або біоісторіографічні, а в нашому випадку і біографічні роботи мають низку специфічних рис, які визначають особливості методології та методики їх проведення. В роботі використано досвід та набутки української та зарубіжної біографістики, зокрема праці В. Чишка Чишко В.С. Біографічна традиція і наукова біографія в історії та сучасності України. – К., 1996. – 238 с.; Його ж. Методологія біографічних досліджень: основні принципи // Архівознавство: Зб. наук. праць. – К., 1999. – С. 23-33 та ін., О. Полякова Поляков А.Б. Биография человека политики как феномен культур // Биография как вид исторического исследования. – Тверь: ТГУ, 1993. – С. 12-15., В. Александрова Александров В.Б. Исторический портрет и его функции в историческом познании // Биография как вид исторического исследования. – Тверь: ТГУ, 1993. – С. 5-12., Г. Миколецкого Миколецкий Г.Л. и др. Биография и историческая наука // ХІІІ Международный конгресс исторических наук. Москва 16-23 июля 1970 г. – М., 1970. – С. 1-13. та ін.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принцип історизму та об’єктивності. Принцип історизму дозволяє вивчити середовище, політичні й куль-турні умови епохи, в якій проходили життя та діяльність М.Г. Рєпніна та фор-му-вався його світогляд. Принцип об’єктивності намагалися застосовувати з метою уни-к-нення суб’єктивного ставлення до історичної постаті та всебічного вив--чення предмету дослідження в усій його суперечності та складності. Шляхи ви-рі-ше-ння багатьох проблем персонологічних досліджень пов’язаний із застосуванням між--дисциплінарної та загальнонаукової методології, а також власне історичних ме-тодів. Серед них важливим є метод типологізації й класифікації (систе-ма-тизації). Використання системного підходу передбачало залучення методів аналізу, синтезу, а також спеціальних історичних методів до-слід--ження, зокрема синхронного, хронологічного, порівняльно-істо-ричного, ретро-спек-тивного, лінійно-хронологічного та просо-пографічного. За допомогою син-хрон-ного методу було охарактеризовано особливості діяльності М.Г. Рєпніна на за-галь-но-му тлі життя українських губерній, встановлено його роль та вплив на сус-пільно-по-літичне, господарське й культурне становище означених тери-торій. Хроно-ло-гіч-ний м-е-тод дав можливість відтворити події у певній часовій по-слідов-ності, в русі й ви-дозміні. Завдяки застосуванню порівня-льно-історичного методу було вста-новлено спі-льні та відмінні риси історичних явищ та подій першої третини ХІХ ст. Для від-творення подій минулого на основі певних елементів, які дій-шли до наших днів, у нау-ковому дослідженні використаний ретроспективний метод. Лінійно-хро-но-ло-гічний метод пе-ред--бачає лінійно-хронологічний опис подій та чітке слідування до-кументам, ви-сві-т-ле-ння життя діяча у контексті соціа-льних подій. Для всебічного вивчення даної історичної осо-би бу-ло використано просо-пографічний метод. За його допомогою було здій-снено пошук, атрибуцію та звід біогра-фічних і всіх інших даних (зовнішність, ри-си характеру й особисті якості, родинні зв’язки, рід діяльності, кар’єру, різні життєві обста-вини й т. ін.). Це дисертаційне дослідження вимагало застосування міждисциплінарних методів, пов’язаних з такими категоріями як культурологія, філософія, психологія.

У другому підрозділі “Історіографія проблеми” вміщено аналіз досліджень, присвячених вивченню життя та діяльності М.Г. Рєпніна. Особливий інтерес ви-кли-кають краєзнавчі дослідження відомого історика та архівіста І.Ф. Павловського, який користуючись матеріалами місцевих архівів, одним із перших почав досліджувати історію земель колишньої Гетьманщини в час управління М.Г. Рєпніна Павловский И.Ф. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства кн. Н.Г. Репнина (Очерки, материалы и переписка по архивным данным) // Труды Полтавской государственной ученой архивной комиссии (далі – ПГУАК). – Полтава, 1905. – Вып. 1. – 214 с.; Його ж. Полтава в ХІХ столетии (по архивным данным с рисунками) (Витяг з: Павловский И.Ф. Полтава. Исторический очерк ее как губернского города в эпоху генерал-губернаторства (1802 – 1856) (по архивным данным) // Киевская старина (далі – КС). – 1905. – Ноябрь-Декабрь. – Т. 91. – Кн. 11-12. – С. 228-342; Його ж. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители: опыт краткого биографического словаря Полтавской губернии с половины XVIII в. (с 182 портретами). – Полтава, 1914. – С. 38-45 та ін.. Окремі розвідки автор присвятив розвитку масонського та декабристського рухів Павловский И.Ф. Масонская ложа в Полтаве // Труды ПГУАК. – Полтава, 1909. – Вып. 6 в 2 частях. – Часть 1. – С. 1-15; Його ж. Из прошлого Полтавщины. К истории декабристов. – Полтава, 1918. – 29 с., справі формування козацьких полків в 1831 р. Павловский И.Ф. Малороссийские казачьи полки в борьбе с поляками в 1831 г. // Труды ПГУАК. – Полтава, 1910. – Вып. 7. – С. 108-114., влаштуванню військовим губернатором Полтавського інституту шляхетних панянок Павловский И.Ф. Учреждение Полтавского института и постройка для него здания Приказом Общественного Презрения // Труды ПГУАК. – Полтава, 1909. – Вып. 6 в 2 частях. – Часть 1. – С. 16-30. та ін. На сторінках таких ви-дань як “Русский архив”, “Киевская старина”, “Чтения” Історичного Това-ри-ства Нестора-Літописця, “Чтения” Товариства історії та старожитностей росій-ських при Московському університеті, “Русская старина”, “Вестник Ев-ропы”, “Русская беседа”, “Черниговские Губернские Ведомости” публікувалися різноманітні матеріали, що стосувалися історії Малоросійського генерал-губернаторства, в тому числі й особи М.Г. Рєпніна.

Серед здобутків української зарубіжної історіографії варто відзначити праці О. Оглоблина, М. Антоновича, Д. Дорошенка, Г. Чикаленко-Келлер. О. Оглоб-лин у своїй праці “Люди Cтарої України” зробив спробу показати на тлі біографічних нарисів В. Капніста та М. Миклашевського постать М.Г. Рєп-ніна, їх дружні взаємини та співпрацю Мезько-Оглоблин О.П. Люди старої України та інші праці. – Острог – Нью-Йорк, 2000. – С. 159-164.. Ґрунтовною та інфор-мативно насиченою є праця М. Антоновича, присвячена дослі-дженню діяльності М.Г. Рєпніна на посаді генерал-губернатора Сак-сонії, яку він зай-мав з 1813 по 1814 рр. Антонович М. Князь Репнін, генерал-губернатор Саксонії. – Берлін: Український Науковий Інститут у Берліні, 1936. – 64 с. Куль-турно-громадській діяльності М. Рєпніна як управителя Ма-ло---російського генерал-губер-наторства при-свя-чені праці Д. Дорошенка Дорошенко Д. Князь М. Репнін і Д. Бантиш-Каменський (Сторінка з українського громадського життя першої четвертини ХІХ століття) // Праці Українського Високого Педаґоґічного Інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі. Науковий збірник. – Т. 1. – Прага, 1929. – С. 90-108; Його ж. Дмитро М. Бантиш-Каменський і його “Исторія Малой Россіи” // Ейдос. – 2006. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 16-73.. До-слі--д-ник подав детальну інформацію про його життєвий шлях, адмі-ні-стра-ти-в-ну та ку-ль-турно-громадську діяльність, зокрема роль та участь у написанні й виданні “Исто-рии Малой Рос-сии” Д. Бантиша-Каменського. Роз-відка Г. Чикаленко-Келлер присвячена родині Рєпніних, долі їх відомої бібліотеки та архіву Чикаленко-Келлер Г. Репніни та Яготинська бібліотека // Науковий збірник УВАН. – Нью-Йорк, 1953. – С. 138-152. Передрук: Бібліотечний вісник АН України ЦНБ ім. В.І. Вернадського. – 1993. – №1-2. – С. 39-53..

Радянська історіографія лише епізодично зверталася до деяких аспектів даної про-блематики та містить досить уривчасту інформацію про життя та діяльність М.Г. Рєп-ніна. Постать генерал-губернатора досліджувалася лише в контексті розвитку де-каб--ристського руху в Україні, життя та діяльності
Т. Шевченка Жур П. Літо перше. З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. – К.: Дніпро, 1979. – 550 с.. В “Українській історіографії...” М. Марченка постать малоросійського військового губернатора згадувалася в зв’язку із підготовкою та написанням праці Д. Бантиша-Каменського Марченко М. Українська історіографія (з давніх часів до середини ХІХ ст.). – К., 1959. – С. 133..

Сучасна українська історіографія, присвячена дослідженню історії Мало-російського генерал-губернаторства та особи М.Г. Рєпніна, представлена статтями Г. Швидько, С. Дремлюги, В. Шандри. Відомий український історик Г. Швидько висвітлила основні риси діяльності малоросійського генерал-губернатора, зокрема його клопотання про відновлення козацтва як основної військової сили на території України та охарактеризувала становлення “українофільських” поглядів М.Г. Рєпніна Швидько Г. Російський князь – український автономіст? // Прапор юності. – 1991. – 4 червня.. В статтях С. Дремлюги Дремлюга С. З історії суспільно-політичної думки України першої половини XIX ст. Гурток князя М.Г. Рєпніна-Волконського // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. – Дніпропетровськ: Промінь, 1997. – Вип. 1: на пошану проф. М.П. Ковальського. – С. 386-397; Його ж. М.Г. Рєпнін та його вплив на культурно-громадське життя в Україні першої половини XIX ст. // Під знаком Кліо. – Дніпропетровськ: Промінь, 1995. – Вип. 1: на пошану О. Апанович. – С. 83-95. подано відомості про цю історичну постать, його життя, суспільно-політичні погляди та діяльність в Україні. Історію малоросійських губерній періоду управління М.Г. Рєпніна, його життєвий шлях та особливості діяльності висвітлено в ґрунтовній розвідці відомого дослідника В. Шандри Шандра В. Малоросійське генерал-губернаторство в період урядування М.Г. Рєп-ніна (1816 – 1834) // УІЖ. – К., 2000. – №4. – С. 79-89; №5. – С. 78-88.. Найдокладнішим дослідженням з історії Малоросійського генерал-губернаторства є монографічна праця цього ж автора Шандра В. Малоросійське генерал-губернаторство 1802 – 1856 рр.: функції, структура, архів. – К., 2001. – 355 с.. Дослідниця охара-кте-ризувала історіографічну та джере-ль-ну базу про-блеми, дослідила напрями і форми діяльності мало-російських ге-не-рал-губер-наторів, зокрема О. Куракіна, Я. Лобанова-Ростов-ського, М. Рє-п-ніна (якому в монографії присвячений один з найбільших за обсягом розділів) та ін-ших, розглянула струк-ту-ру Канцелярії Малоросійського гене-рал-губер--наторства. В цій праці також опубліковано документи з історії генерал-губернаторства. Окремий розділ, присвячений даній історичній особі, вміщено у праці В. Шандри “Ге-не--рал-губернаторства в України: ХІХ – по--чаток ХХ ст.” Шандра В. Генерал-губернаторства в Україні: ХІХ – початок ХХ ст. – К.: НАН України, Інститут історії України, 2005. – 427 с.. Епізодичні згадки про особу М. Рєпніна, пов’язані з творчістю Д. Бантиша-Каменського, містяться в узагальнюючих історіографічних працях В. Кравченка Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного відродження (друга половина ХVІІІ – середина ХІХ ст.). – Харків: Основа, 1996. – С. 212., Я. Калакури Калакура Я. Українська історіографія. Курс лекцій. – К.: Ґенеза, 2004. – 496 с..

Отже, історіографічний огляд дозволив констатувати, що в історичній науці відсутнє цілісне, комплексне дослідження життя та діяльності М.Г. Рєпніна і таким чином ця проблема потребує подальшого й глибшого вивчення.

Підрозділ 1.3 розглядає джерельну базу дослідження, яка представлена ши-роким колом джерел: документальних, наративних та іконографічних. Вико-рис-тані документальні джерела можна поділити на такі групи: 1) законодавчі акти Російської держави (іменні та сенатські накази, військові ус-тави, конвенції, рескрипти, укази); 2) діловодчий матеріал центральний і місцевих установ (донесення, подання, розпо-рядження, офіційні, доповідні записки, рапорти, звіти, відомості, інструкції, догани, повістки, накази, циркуляри та ін.); 3) судово-слідчі документи (доноси, протоколи допитів, письмові свідчення). Наративні джерела поділяємо на такі групи: 1) промови, звернення; 2) проекти, публіцистичні записки; 3) економіко-географічні та статистичні описи; 4) епістолярій (офіційний та приватний); 5) мемуари, записки подорожників.

Серед документальних джерел важливе значення мають законодавчі акти Російської держави (іменні та сенатські накази, військові устави, конвенції, рескрипти). Саме вони дають змогу охарактер-изувати правове поле діяльності малоросійського військового губе-рна-тора, владні повно-важення, цивільні та військові функції посадовця. Діловодчі матеріали центральних і місцевих установ складають один з най---більших масивів джерел у нашому дослідженні. Зважа-ючи на те, що архів Канцелярії Малоросійського генерал-губернаторства не зберігся, важливими є документи, які стосувалися внутрішнього життя краю, зокрема циркуляри, накази, розпорядження, доповідні записки та ін. М. Рєпніна як на-ча-льника краю Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі – ІР НБУВ). – Ф. II. – Спр. 3690: Рєпнін. Розпорядження з приводу зборів дворян для вибору службових осіб 1831 р. – 2 арк.; ІР НБУВ. – Ф. ІІ. – 3541: “Список рапорта…” Государю императору посланного Малороссийским военным губернатором князем Репниным от 3-го апреля 1821 года. Копия. – 4 арк.; ІР НБУВ. – Ф. ІІ. – Спр. 2712: Справа формування з малоросійських козаків полків легкої кавалерії для резервної армії 1831 р. – 3 арк.; ІР НБУВ. – Ф. II. – Спр. 3677: Циркуляр (про заборону давати гарну оцінку підсудним дворянам 18 грудня 1817 р.). – 2 арк. та ін.. Окрему групу джерел становлять судово-слідчі документи, що уможливили відтворити розвиток масонського та декабристського рухів на території Мало-російського генерал-губернаторства Восстание декабристов: Дела Верховного Уголовного Суда и Следственной комиссии / под. ред. М.В. Нечкиной. – М., 1953. – Т. 10. – 333 с.; М., 1986. – Т. 16. – 397 с..

Наративні джерела до вивчення життя та діяльності М.Г. Рєпніна представлені кількома групами. Одна з важливих включає промови князя під час дворянських виборів в Полтаві та Чернігові (1818 та 1823 рр.) та звернення генерал-губернатора. Тісно пов’язаними з попередньою групою джерел є проекти та публіцистичні записки, які розкривають правове й економічне становище козаків, а також світоглядні позиції російського урядовця Репнин Н.Г. Краткая записка о малороссийских козаках // Чтения императорского общества истории и древности российских при Московском университете (далі – ОИДР). – М., 1864. – Апрель-июнь. – Кн. 2. – С. 85-130.. З описово-статистичних праць уваги заслуговують дослідження М. Аран-даре-нка ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 777: Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии в трех частях составлены в 1847 году. – 777 арк. та А.Ша-фонського Шафонский А. Топографическое описание Черниговского наместничества. Чернигов, 1894. – К., 1851. – 457 с.. Значний масив складає епістолярна спадщина як офіційна, так і приватна, яка доз-воляє відтворити риси характеру, елементи повсякденного життя та побуту М. Рєп-ніна, осіб з його генерал-губернаторського оточення (родину, друзів, знайомих, воро-гів), коло проблем, які були актуальними на той час, тобто повне соціокультурне середовище, в якому проходила багаторічна служба й життя М. Рєпніна. Зокрема до офіційного епістолярію належить листування Миколи І, Є. Канкріна, О. Строганова, Г. Милорадовича, М.Воронцова та ін. До приватного – М. Миклашевського, Д. Трощинського, І.Капніста, В. Капніста, В. Полетики, М. Маркова, І. Котляревського, О. Пушкіна, І. Тимковського, В. Кочубея, М. Сперанського та ін. Останню групу наративних джерел становлять мемуари. Варті уваги спогади В. Рєпніної, О. Імберха, записки П. Селецького, П. Сухтелєна, М. Бутурліна, С. Шереметєва та ін.

Іконографічні джерела представлені живописними зображеннями та фотографіями М.Г. Рєпніна, його родини, людей близьких до неї, за допомогою яких вдалося відобразити сутність історичної епохи крізь призму історичної особистості й саму особу через призму епохи.

Ці групи джерел включають опубліковані та неопубліковані матеріали. Опубліковані джерела представлені, насамперед, мате-ріа-лами вміщеними на сторін-ках видань Полтавської державної вченої архівної комісії за активної участі І.Ф. Павловського Павловский И.Ф. К истории винокурения в Малороссии // Труды ПГУАК. – Полтава, 1908. – Вып. 5. – С. 65-100; Його ж. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства кн. Н.Г. Репнина (Очерки, материалы и переписка по архивным данным) // Труды ПГУАК. – Полтава, 1905. – Вып. 1. – 214 с.; Його ж. К истории полтавского дворянства (1802 – 1902). Очерки по архивным данным с рисунками. – Полтава, 1906. – 80 с.. Свій внесок в археографічну роботу зробило й Товариство істо-рії та старо-житностей російських при Московському університеті, яке на сторінках “Чтений” публікувало матеріали до історії україн-ських земель, в тому числі під час управління ними М.Рєпніна Записка из дела, произведенного в комитете высочайше утвержденном при правительствующем Сенате, касательно прав на дворянство бывших малороссийских чинов // Чтения ОИДР. – М., 1861. – Кн. 2. – Апрель-июнь. – С. 80-139; Записка о сложении недоимок с помещичьих малороссийских крестьян // Чтения ОИДР. – М., 1863. – Январь-март. – Кн. 1. – С. 178-182; Записка о податях по малороссийских губерниях // Чтения ОИДР. – М., 1863. – Январь-март. – Кн. 1. – С. 183-191 та ін.. Матеріали здебільшого епістоляр-ного та мемуарного характеру друкували на своїх сторінках “Русский архив” Репнина В.Н. Воспоминание о бомбардировании Одессы в 1854 году // Русский архив (далі – РА). – М., 1891. – Кн. 3. – С. 413-418; Її ж. Из воспоминаний о прошлом. Село Михайловка 1 июня 1870 г. // РА. – М., 1870. – С. 1724-1727; Її ж. Письмо к издателю // РА. – М., 1889. – №12. – Кн. 3. – С. 575-576; Її ж. Письмо к издателю. 9 июля 1872 г. // РА. – М., 1872. – Вып. 8. – С. 1982-1984 та ін., “Киевская старина” Стороженко Н.В. Отрывки из фамильных преданий и архивов. (ІV. “Из переписки Д.П. Трощинского с кн. Н.Г. Репниным; V. Письма М.М. Сперанского к кн. Н.Г. Репнину) // КС. – 1891. – Май. – Т. 33. – №5. – С. 303-309., “Черниговские Губернские Ведомости” Письма малороссийского генерал-губернатора князя Репнина т. сов. Г.П. Милорадовичу. Три письма гр. Завадовского к гр. Гр. Фридкевичу, адресованные в Глухов // Черниговские губернские ведомости (далі – ЧГВ). – 4 декабря 1883. – №49. – С. 133-134. та ін. Важливим джере-лом до висвітлення діяльності малоросійського військового губернатора є закони, опубліковані в “Полном собра-нии законов Российской империи”. В дослід-женні було використано матеріали до історії Малоро-сій-сь-кого генерал-губер-наторства, які вмістила у своїй праці В. Шандра Додаток // Шандра В. Малоросійське генерал-губернаторство 1802 – 1856... – С. 250-333.. Серед неопублікованих джерел важливий комплекс становлять ті, що зберігаються в Інституті Руко-пису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України та Цен-трального державного історичного архіву України. Частина доку-ментів, що зберігаються в ІР НБУВ, ще вимагає публікації. У дослідженні були вико--ристані джерела, що стосувались життя та діяльності людей, близьких до М. Рєп-ніна, та інші. При опрацюванні матеріалів, що зна-хо-дяться в ЦДІАК України було використано фонди І.Ф. Павловського (ф. 267), Сто--ро-женків (ф. 261) та фонди 1378 й 1284, що стосуються діяльності генерал-гу-бер-натора під час формування козацьких полків для резервної армії у 1831 р. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі – ЦДІАК України). – Ф. 1378. – Оп. 1. – Спр. 32; ЦДІАК України. – Ф. 261. – Оп. 1. – Спр. 92; ЦДІАК України. – Ф. 1284. – Оп. 1. – Спр. 35-36. Автором вперше вводиться в науковий обіг матеріали, які зберігаються у фондах Державного архіву Чернігівської області. Зокрема було використано фонди Чернігівської губернської архівної комісії (ф. 674), Чернігівської губернської будівельної й шляхової комісії (ф. 179), Рєпніна (ф. 127, 128), Чернігівської казенної палати (ф. 132) Державний Архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). – Ф. 179. – Оп. 1а. – Спр. 1478: “Дело о возвращении суммы позаимствованной Г. бывшему малорос. воен. губернатору князю Репнину”. – 14 арк.; ДАЧО. – Ф. 127. – Оп. 47а. – Спр. 44; ДАЧО. – Ф. 127. – Оп. 9а. – Спр. 1490; ДАЧО. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 3907; ДАЧО. – Ф. 132 “Черниговская казенная палата”. – Оп. 1. – Спр. 294; ДАЧО. – Ф. 674 “Черниговская Губернская Архивная Комиссия”. – Оп. 2 (1660 – 1905). – Од. зб. 4. – Спр. 4: “Дневник (отрывок) служащего канцелярии Репнина Райдаровского. – 12зв. арк..

Відкритим залишається питання про місцезнаходження яготинського архіву ро-дини Рєпніних. Ймовірніше, він є розпорошеним і частина його міститься в ІР НБУВ та Російському державному історичному архіві у Санкт-Петербурзі. Відомий частковий опис архіву Рєпніних, який був здійснений у 20-их роках ХХ ст. і який зберігається в ІР НБУВ ІР НБУВ. – Ф. X. – Спр. 7156: Архів фамілії Рєпніних (опис 20-х рр. XX ст.). – 3 арк.. Отже, джерельна база дослідження, котра представлена різними групами та видами джерел, є досить достатньо репрезентативною, що, в свою чергу, дало можливість поглибленого та всебічного вивчення постаті М.Г. Рєпніна як урядовця, і насамперед, як людини свого часу, визначення його місця й ролі в історії українських земель початку ХІХ ст.

У другому розділі “Життя М.Г. Рєпніна (Волконського) до переїзду в Україну (1778 – 1816)” висвітлено основні етапи життя та діяльності М.Г. Рєпніна до часу його призначення на посаду військового губернатора Полтавської та Чернігівської губерній. У підрозділі 2.1 “Від кадета до генерал-ад’ютанта” відображено дитячі та юнацькі роки й перші кроки М.Г. Рєпніна у військовій та службовій кар’єрі. Наро-дився М.Г. Рєпнін (Волконський) 28 січня 1778 р. в сім’ї князя Г.С. Волконського та Олек-сандри Миколаївни, дочки відомого фельд-маршала М.В. Рєпніна, значення якого в історії Російської держави високо оцінив Олександр І. Згідно з імператорським наказом у 1801 р. М.Г. Волконський отримав прізвище діда – Рєпнін Масловский С.Д. Репнин Николай Васильевич // Русский Биографический Словарь. – СПб., 1913. – Т. 16. – С. 117; Репнина В.Н., княжна. Письмо к издателю. 9 июля 1872 г. // РА. – М., 1872. – Вып. 8. – С. 1982-1983.. М.Г. Рєп-нін здобув якісну військову освіту, що, звичайно, зумовила його швидке просування по службовій кар’єрі. Таке сходження спочатку відбулося за-в-дяки авторитету його батька Г.С. Волконського та діда М.В. Рєпніна, а згодом за-в-дяки й особистим якостям князя та прихильності до нього Олександра І Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона Бонапарта в 1812 – 1815 гг. // Российский архив. – Т. VІІ. – М.: Студия “ТРИТЭ” Н. Михалкова, 1996. – С. 530-531.. З початком наполеонівських воєн М. Рєпнін бере якнай-акти-в-нішу участь у військових діях, де зміг проявити свій військовий та дипломатичний талант Павловский И.Ф. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители: опыт краткого биографического словаря Полтавской губернии с половины XVIII в. (с 182 портретами). – Полтава, 1914. – С. 38.. А французько-російська війна 1812 року принесла йому визнання героя й тала-новитого командира, звання генерал-ад’ютанта та низку російських та закордонних нагород. Він бився з французами під Клястицями, Сво-ль-ною, Полоцьком, Чашниками, Берліном, Данцигом, Дрезденом, Кульмою, Лейпцигом Поход русской армии против Наполеона в 1813 году и освобождение Германии. Сборник документов. – М.: Наука, 1964. – С. 90, 92-92; Бумаги А.И. Чернышова за царствование императора Александра І 1809 – 1825 гг. (Документы, относящееся к военной деятельности А.И. Чернышова в 1812, 1813 и 1814 гг. // Сборник Руского Исторического Общества (далі – Сборник РИО). – СПб., 1906. – Т. 121. – С. 244.. Все це сприяло тому, що у 1813 р. М.Г. Рєпніна було при-значено генерал-губернатором повоєнної Саксонії з титулом віце-короля.

Підрозділ 2.2 “Віце-король Саксонії” розкриває період перебування М.Г. Рєпніна на посаді генерал-губернатора Саксонії (1813 – 1814 рр.), коли він намагався про-вадити досить ефективну адміністративну політику, яка пришвидшила реаніма-цію господарського життя повоєнного королівства Антонович М. Князь Репнін, генерал-губернатор Саксонії. – Берлін: Український Науковий Інститут у Берліні, 1936. – 64 с.. Його однорічна діяль-ність до-сить швидко дала вагомі результати. Звичайно, не варто переоцінювати наслідки діяль-но-сті М. Рєпніна в Саксонії, адже, зважаючи на зовнішньополітичні домовленості Росії та союзни-цьких держав, розгорнути діяльність не було ані часу, ані умов. Дії урядовця заклали добру основу відбудови саксонських зе-мель пост-напо-ле-о-нівського періоду. Його діяльність була позитивно оцінена як сучасниками, так і дослідниками історії російського управління корол-і-в-ством. Адміністративний досвід та особисті якості М. Рєпніна беззаперечно відіграли неабияку роль у його призначенні на посаду малоросійського військового губернатора.

У третьому розділі “Діяльність М.Г. Рєпніна на посаді мало-ро-сійського військового губернатора (1816 – 1834)” висвітлено один із найвагоміших періодів життя та діяльності М.Г. Рєпніна як малоросійського військового губернатора. І саме цей період є одним із най-важ-ливіших етапів формування особи М. Рєпніна як політика, адмі--ні-стратора, ку-ль-турно-громадського діяча. У підрозділі 3.1 “Спроби малоросійського генерал-губернатора відновити права і привілеї колиш-нього українського шляхетства” охарактеризовано перші управлінські кроки М. Рєпніна, а зокрема висвітлено особливості та специфіку діяльності малоросійського військового губернатора щодо питання визнання прав колишнього українського шляхетства. Неодноразово звертаючись із клопотаннями до уряду та імператора, військовий губернатор добре розумів особливості політичного та економічного життя ввірених тери-то-рій та усвідомлював необхідність визнання прав українського шляхе-т-ства на державному рівні Записка из дела, произведенного в комитете высочайше утвержденном при правительствующем Сенате, касательно прав на дворянство бывших малороссийских чинов // Чтения ОИДР. – М., 1861. – Кн. 2. – Апрель-июнь. – С. 80-139.. Пра-вове вре-гу-лю-вання статусу одного з найбільших прошарків населення органічно при-звело б до ви-рі-шення як соціальних, так і економічних проблем. Герольдія почала працювати над вирішенням цієї проблеми, внаслідок чого частині українського шляхетства було надано дворянські права, а решта отримала певні економічні пільги. Готуючи подання, М. Рєпнін плідно співпрацював з відомими людьми тогочасності, зокрема В. Чарнишем, А. Чепою, В. Полетикою Переписка Н.Г. Репнина // Павловский И.Ф. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства кн. Н.Г. Репнина... – С. 124-154.  та ін. М.Г. Рєпнін репрезентував суспільно-політичні й економічні інте-реси украї-н--ських дворян, але водночас намагався посилити їх відповідальність перед законом.

У підрозділі 3.2 окреслено розвиток масонського та декабристського рухів на території Малоросійського генерал-губернаторства. М.Г. Рєпнін знав про існування масонських організацій, був добре знайомий із їх членами і, цілком можливо, перебував під впливом політичної думки та ліберальних настроїв масонів. З початком декабристських виступів військовий губернатор діяв відповідно до обов’язків державного служ-бов-ця, але намагався наскільки це можливо пом’якшити долю звинувачених. Для М. Рєпніна та його однодумців значно при--й--нятнішою залишалася ідея легітимного реформування суспільства, всіх сфер жит-тя Ро-сій-ської держави в рамках монархічного режиму, тому можна сумніватися в участі генерал-губернатора у масонських та декабристських організаціях. Ідеї масонів і декабристів стали однією із скла---до-вих формування світогляду генерал-губернатора, показовими для історії су-с-піль--но-політичного розвитку Малоросійського генерал-губернаторства 1816 – 1834 рр.

Діяльності М.Г. Рєпніна по відновленню козацтва як військової та суспі-льної верстви України присвячений підрозділ 3.3. Тісно пов’язаним із відстоюванням прав і привілеїв колишнього українського шляхетства було питання відновлення стату-су козацтва, як повноцінної суспільної, військової, юридично-затвердженої одиниці україн-ського суспільства. Козацтво, як відомо, залишалося найвагомішою верствою в суспільно-політичному, економічному та громадському житті Гетьманщини, а зго-дом земель у складі Російської імперії. Генерал-губернаторство М.Г. Рєпніна відродило надії украї-нства на відно-вле-ння козацької військової традиції. В своїх клопо-таннях до уряду та імпе-ра-тора М.Г. Рєпнін не раз доводив легітимність юридичного ста-тусу українських ко-заків, турбувався про по-кра-ще-ння еконо-міч-но-го ста--новища козацького прошарку, добре усвідом-лю-ючи, що коза-цтво як досить потуж--на суспільна верства зможе принести для держави економічні та військові вигоди. В таких клопо-таннях про---стежуються історичні та суспільно-політичні погляди управителя краю. Клопотання про ко---за---цтво стало однією з причин звинувачення М. Рєпніна в сепа-ра-ти-змі, а згодом і його відставки з посади малоросій-сь-ко-го військового губернатора у 1834 р.

У підрозділі 3.4 “Селянське питання в діяльності М.Г. Рєпніна” охарактеризовано особливості урядування військового губернатора в аграрній сфері життя малоросійських губерній. Зважаючи на поширення ідей реформування, а почасти й ліквідації крі-пос-ного пра-ва, політика М.Г. Рєпніна спря-мо--ву-ва-лася з од-ного боку на реалізацію державного курсу, а з іншого – на враху-вання спе-цифіки соціа-льно-економічного становища Полтавської та Чернігівської гу-бер-ній. Як при-хильник реформування системи відносин між державою, поміщиками, се-лянами та козаками М.Г. Рєпнін відстоював позицію, що саме дво-рянсь-кий про-ша-рок має взя-ти на себе відповідальність за селянина, а звідси й за державний доб-ро-бут. Держава, в свою чергу, проводячи злагоджену та обґрунтовану політику (зок-ре-ма податкову й фінансову), має обов’язково враховувати регіональні особли-вості губерній, що дасть можливість не лише покращити