Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Коритнікова Надія Володимирівна

УДК [316:774:004.738.5]:351

ІНТЕРНЕТ-ПРЕДСТАВНИЦТВО ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ РЕСУРС ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Спеціальність – 22. 00. 04 – спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник _ кандидат соціологічних наук, доцент

КІЗІЛОВ Олександр Іванович,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри методів соціологічних досліджень

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

ПИЛИПЕНКО Валерій Євгенович,

Інститут соціології НАН України (м. Київ),

головний науковий співробітник відділу економічної соціології

кандидат соціологічних наук, доцент

СОЛДАТЕНКО Ірина Олександрівна,

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна,

доцент кафедри прикладної соціології

Захист відбудеться "13" травня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.15 у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна (адреса: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія 2-49).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4).

Автореферат розісланий "10" квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шеремет І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціологічне вивчення опосередкованої Інтернетом діяльності держави є особливо актуальною й перспективною галуззю досліджень в Україні. По-перше, можливості Інтернету як комунікативного ресурсу практично не вивчені, і, як наслідок, професійні політичні й управлінські структури не повною мірою застосовують його на практиці. По-друге, неусвідомлення масштабності впливу Інтернету на глобальні зміни в суспільстві призведе найближчим часом до конфлікту інформаційного й традиційного способів управління, тому вже зараз вимагає теоретичного осмислення соціологами інноваційних форм взаємодії держави й населення в умовах інформаційного суспільства.

Використання інформаційно-комунікативних технологій в органах влади дозволить надати державні послуги населенню й бізнесу через Інтернет, збільшити доступ до державної інформації, встановити прозорість прийнятих рішень через постійний діалог із громадськістю і, як результат, розвиток демократичної, інформаційно відкритої для населення держави. Рішенню названих проблем може сприяти впровадження Інтернет-представництв у процеси державного управління через створення органами влади своїх офіційних веб-сайтів та розвиток на їхній базі системи електронного уряду, що являє собою один з основних напрямків розвитку й трансформації відносин між державою та суспільством.

Наукове обґрунтування ефективності державного управління через конструктивно діюче Інтернет-представництво є одним з найважливіших завдань прикладної соціології. Розмаїтість підходів вчених до проблем інформатизації органів влади, труднощі впровадження програм електронного уряду, необхідність вдосконалення зворотного зв'язку з населенням, розрізнений і приватний характер відповідних дослідницьких проектів заважають системному осмисленню, узагальненню й практичному використанню накопиченого досвіду в практиці державного управління. Великого поширення набувають офіційні веб-сайти основних органів влади, політичних партій, суспільно-політичних організацій, окремих політиків. На жаль, вони практично не враховують потенціал інформаційно-комунікативних технологій у соціально-політичній організації суспільства. Проте в умовах розвитку інформаційного суспільства Інтернет-представництво органів влади, як спосіб інформаційної взаємодії держави та суспільства, є найбільш оптимальним при модернізації державного управління в області розвитку інститутів прямої електронної демократії.

Проблема, що вимагає наукового дослідження й подальшого впровадження модернізаційних проектів, полягає в тім, що в інформаційному суспільстві традиційні форми взаємодії держави й громадянського суспільства не відповідають сучасним вимогам до державного управління, існує потреба розвитку нових форм комунікації за допомогою функціонування Інтернет-представництв органів влади.

Тема даної дисертаційної роботи передбачає, насамперед, аналіз перспективних напрямків роботи по впровадженню й розвитку комунікативних Інтернет-технологій в державне управління. Внаслідок комплексності, множинності форм прояву комунікативних процесів в Інтернеті обмежимося поданням декількох напрямків дослідження й тих конкретних питань, які можуть при цьому виникнути і які потребують ґрунтовного теоретичного й емпіричного вивчення. Запропоноване теоретико-прикладне дослідження вирішує проблему присутності органів влади в Інтернеті шляхом систематизації нових підходів до вивчення інформаційного суспільства, соціологічної інтерпретації Інтернет-комунікації та пояснення Інтернет-представництва органів влади як способу модернізації державного управління.

Ступінь наукової розробленості теми. Незважаючи на актуальність теми, на даний момент практично відсутні емпіричні дослідження й теоретичні роботи, які повною мірою розкривали б зміст вищезазначеної проблеми. Разом з тим, у роботах українських і закордонних авторів зазначаються й висвітлюються багато аспектів, що мають велике значення для дисертаційного дослідження. Для аналізу наукової концепції інформаційного суспільства і ролі інформаційних технологій у соціальному розвитку використовувалися роботи Д. Белла, З. Бжезинського, В. Іноземцева, М. Кастельса, І. Мелюхіна, С. Пюкке, Е. Тоффлера, А. Турена, Ф. Уебстера. Проблематика соціальних взаємодій у глобальній інформаційній мережі Інтернет докладно розкривається в дослідженнях закордонних соціологів Н. Бейма, М. Гулайя, П. Коллока, С. Кайзлера, Н. Негропонте, Г. Рейнгольда, Л. Спрелла, Б. Уеллмана, С. Херринга та інших. Роль держави у формуванні інформаційного суспільства й перспективи розвитку України в цьому напрямку розглядаються в працях О. Горбачика, С. Дацюка, О. Додонова, О. Кізілова, А. Колодюка, М. Кузнєцової, В. Пилипенка, В. Щербини. Питання відкритості й прозорості влади в інформаційному суспільстві, використанню новітніх комунікативних технологій в управлінні та політиці досліджуються в роботах М. Демкової, В. Дрожжинова, С. Дятлова, С. Кліфта, І. Коліушко, Т. Корнеєвої, А. Куліка, В. Наумова, С. Парінова, Д. Пескова, Л. Сморгунова, Й. Таусса, У. Тейлора, В. Теріна, А. Чугунова, А. Шадріна та ін. Дослідженню процесів інформаційної безпеки держави присвячені праці С. Бондаренка, Д. Іванова, Є. Макаренка, І. Морозова, Г. Піскорської. Проблема цифрової нерівності піднімається в роботах Т. Аймалетдінова, А. Баранова, О. Лобовікової, С. Макеєва. Велика кількість публікацій присвячена окремим сторонам впливу нових комунікативних ресурсів на громадське життя, психологічним наслідкам впливу сучасних інформаційних систем на особистість і особливостям міжособистісного мережного спілкування за допомогою Інтернету (Ю. Бабаєва, О. Белинська, О. Войскунський, А. Жичкіна, В. Іванов, С. Коноплицький, А. Мінаков, В. Нестеров, С. Щеглова).

У сучасній науковій літературі активно розробляється тематика трансформації основних соціальних інститутів в умовах формування інформаційного суспільства. Українськими й російськими вченими проведено ряд дисертаційних досліджень, об'єктом яких став Інтернет у різних проявах. С. Михайлов та І. Опаріна вивчали Інтернет як соціальне явище, роботи О. Долженка, Л. Калашникової, Г. Козлакової, О. Луганського, О. Нікітенка, П. Орлова, І. Солдатенко (Ільченко) пов'язані з вивченням Інтернет-сайтів вищих навчальних закладів, Р. Музамедзянов займався оптимізацією інформаційного забезпечення соціального управління; С. Бікбаєва, А. Біккулов, В. Іванов й А. Рунов досліджували питання спілкування, комунікативного середовища й діалогу в Інтернеті; І. Биков, М. Грачов і М. Раскладкіна розглядають Інтернет як засіб політичної комунікації; А. Алдишкіна, І. Остапенко, Н. Тальнішних присвятили свої роботи соціальній структурі мережних співтовариств, віртуальній ідентичності, гендерній самопрезентації.

Незважаючи на суттєві внески щодо теоретичного вивчення соціального простору Інтернет, треба підкреслити відсутність достатніх теоретичних узагальнень відносно застосування комунікативних ресурсів Інтернету у державному управлінні та недостатність певного емпіричного знання про прояви цього феномену у суспільствах, що трансформуються. Ці обставини визначили вибір теми, об'єкта, предмета, мети й завдань даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи пов'язана з науковою темою кафедри методів соціологічних досліджень і кафедри прикладної соціології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Комунікативні механізми соціальної й етнополітичної консолідації українського суспільства” (№ 3-10-06, номер державної реєстрації 0106U00223).

Об'єктом дослідження є Інтернет-представництва органів державного управління – офіційні веб-сайти органів виконавчої влади України, що виступають як комунікативний ресурс державного управління й посередник між державою й населенням в інформаційному суспільстві.

Предмет – особливості нових комунікативних форм соціальної взаємодії в Інтернет-представництвах органів державного управління.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення специфіки функціонування Інтернет-представництв органів влади як комунікативного ресурсу при взаємодії із суспільством в умовах активізації інформаційних потоків і появи інноваційних форм комунікації.

Реалізація поставленої мети вимагає вирішення таких завдань:

· уточнити основні концептуальні підходи до мережевих комунікацій у теоріях інформаційного суспільства;

· представити Інтернет як систему нових комунікативних технологій і визначити поняття „Інтернет-комунікація”;

· виявити специфіку функціонування інформаційного простору й інноваційних комунікаційних ресурсів в умовах інформаційного суспільства;

· продемонструвати нові можливості й потенційно проблемні характеристики системи електронної демократії;

· охарактеризувати специфіку функціонування й розвитку державного управління в період активізації інформаційних потоків;

· виділити інформаційно-комунікативний аспект розвитку електронного уряду і дати визначення поняттю “Інтернет-представництво органів влади”;

· апробувати методику проведення онлайн-опитування при вивченні українських користувачів;

· з'ясувати уявлення користувачів Мережі про механізми взаємодії з органами влади за допомогою Інтернету;

· виробити практичні рекомендації, спрямовані на оптимізацію використання нових комунікативних ресурсів у державному управлінні України, реалізованого за допомогою офіційних веб-сайтів.

Теоретико-методологічна основа дисертації. Теоретичною базою дослідження є класична теорія інформаційного суспільства, зокрема інформаційно-технологічна парадигма М. Кастельса, що пояснює логіку зміни соціальної системи під впливом інформаційних технологій. Так, за допомогою теорії мережного суспільства М. Кастельса були розглянуті моделі Інтернет-комунікації й еволюція принципів державного управління. Теорія віртуалізації суспільства, розібрана в роботах Ж. Бодрійяра, Р. Барта, Н. Лумана, дала можливість вказати на сутнісні джерела явищ віртуалізації, які спостерігаються у процесі використання Інтернет-комунікації, і опанувати категорію комунікативних ресурсів Інтернет у державному управлінні.

Емпіричну базу дослідження складають матеріали соціологічного дослідження “Функціонування Інтернет-представництв органів влади” (березень – травень 2007 р., за цільовою вибіркою було опитано 541 українських користувачів Інтернету), проведеного за участі автора кафедрою методів соціологічних досліджень соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна під керівництвом О.І. Кізілова. Здійснено вторинний аналіз даних соціальних моніторингів, проведених Інститутом соціології НАН України, Фондом "Демократичні ініціативи"; щомісячних звітів "Глобальна статистика Уанета" компанії BІGMІR.net, аналіз нормативних документів, даних державної статистики.

Методи дослідження. У дисертації використані основні загальнонаукові й соціологічні методи дослідження: теоретичний аналіз, неформалізований аналіз документів (закони й постанови органів влади, дані статистики, звіти, офіційні веб-сайти), онлайн-опитування українських користувачів за технологією «веб-опитувач», вторинний аналіз емпіричної інформації.

Наукова новизна дисертації полягає у вирішенні важливого наукового завдання соціології комунікації – концептуалізації Інтернет-представництва органів влади як комунікативного ресурсу державного управління в умовах зростаючої ролі нових форм комунікації в інформаційному суспільстві.–

Вперше у вітчизняній соціології розроблена система показників для соціологічного вивчення ефективності Інтернет-представництв, що була застосована для виділення комунікативних моделей офіційних веб-сайтів органів державного управління, серед яких автор виділяє початкову присутність, джерело інформації, консультування, розвиток взаємодії, активні операції.–

Вперше застосована й апробована методика онлайн-опитування за технологією „веб-опитувач” для проведення соціологічних досліджень серед українських користувачів Інтернету, яка дозволяє перевірити та удосконалити стратегічні напрямки модернізації комунікаційних процесів в державному управлінні. –

Подальшого розвитку одержало поняття електронного уряду, що визначається як організація державного управління на основі електронних засобів обробки, передачі й поширення інформації, використання яких забезпечує надання повного комплексу державних послуг усім категоріям громадян та їх інформування про роботу державних органів влади, що дозволило охарактеризувати існуючі функціональні форми Інтернет-представництв.–

Подальшого розвитку одержала соціологічна інтерпретація поняття «Інтернет-представництво органів державного управління»; запропоновано розглядати офіційні веб-сайти органів влади як комунікаційний ресурс для реалізації державного управління, що дозволило дати характеристику взаємозв’язку органів влади з населенням в інформаційному суспільстві. –

Уточнено соціологічний зміст поняття Інтернет-комунікації як інтерактивної (мульті)медійної форми соціальної взаємодії за допомогою аналізу сучасних комунікативних процесів з позицій теорії інформаційного суспільства. Воно пов'язане з розмаїтістю нових елементів, серед яких виокремлено глобальність, інтерактивність, гіпертекстуальність, анонімність, мозаїчність, самопрезентацію, мультімедійність, спеціалізацію, що свідчить про систему конвергенції масової та міжособистісної комунікації.–

Удосконалена розробка функціонального змісту комунікативних ресурсів Інтернет-представництв державного управління. Основними функціональними формами офіційних веб-сайтів виступили самопрезентація, передача інформації, комунікація, взаємодія й трансакція.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у вирішенні важливої наукової задачі, яка пов'язана із застосуванням теорії інформаційного суспільства, зокрема концепції культури реальної віртуальності, для вивчення процесу соціальної трансформації державного управління України. Одержали подальший розвиток теоретичні підходи пояснення механізмів функціонування Інтернет-представництв державного управління. Запропонований в роботі концептуальний підхід до вивчення Інтернет-представництв органів державної влади здатний слугувати теоретичною базою для розробки методики досліджень процесів функціонування і розвитку взаємодії органів влади і громадськості. Отримані результати дисертаційної роботи можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях процесів інформатизації суспільства.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані в ході емпіричного аналізу дані можуть бути використані при прийнятті управлінських рішень, що стосуються регулювання комунікативних процесів у взаємодіях державних органів влади із громадянами, для прогнозування подальшого розвитку електронного уряду з урахуванням його національної специфіки, для вироблення стратегічних дій у пріоритетних напрямках розвитку Інтернет-представництв у системі державного управління. Матеріали дослідження можуть бути використані як теоретичне обґрунтування для розробки державних програм, законодавчих актів і управлінських рішень на рівні центральних і місцевих органів виконавчої влади, спрямованих на розвиток електронного уряду й удосконалення Інтернет-представництв органів влади.

Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Соціологія”, „Соціологія комунікації”, „Комунікативні технології інформаційного суспільства”. Запропонована типологія моделей Інтернет-представництв органів влади може слугувати інструментом вивчення комунікативних процесів у державному управлінні. Положення дисертації можна використовувати як теоретичну основу при розробці програм конкретно-соціологічних досліджень, крім того апробована методика онлайн-опитування може бути використана при дослідженні інших комунікативних і управлінських проблем.

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням здобувача, яким проведено польове дослідження серед українських користувачів Інтернету, здійснено поглиблений аналіз літератури, розроблено рекомендації місцевим органам влади та освітнім установам. Результати виконаних досліджень відображені в публікаціях і тексті дисертації.

Апробація результатів. Основні ідеї, представлені в роботі, доповідалися і обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях "Харківські соціологічні читання" (Харків, 2002 - 2007 р.); Якубінських наукових сесіях (Харків, 2004 - 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2005 р.); VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Форми міжкультурної комунікації XXІ століття: проблеми й перспективи" (Санкт-Петербург, 2006 р.); спеціалізованому курсі з "Соціології масових комунікацій" у рамках програми ЦСО ІС РАН (Центр соціологічної освіти Інституту соціології Російської академії наук) (Москва, 2006 р.); Міжнародної конференції МГУ ім. М.В. Ломоносова "Державне управління ХХІ ст.: традиції та інновації" (Москва, 2007 р.); Міжнародної науково-практичної конференції "Електронна культура й нові гуманітарні технології XXІ століття" (Астрахань, 2007 р.); Міжнародних семінарах для викладачів вищих навчальних закладів із країн СНД "Соціальна нерівність та виключеність після розпаду СРСР: регіональний аспект" (Санкт-Петербург, 2007 р.); Всеросійській об'єднаній конференції «Інтернет і сучасне суспільство» «Електронний уряд» (Санкт-Петербург, 2007 р.). Результати дослідження доповідалися на методологічних семінарах соціологічного факультету і на засіданнях кафедри методів соціологічних досліджень Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, використовуються у спецкурсах "Соціологічні дослідження Інтернету", "Методи вивчення ЗМК".

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 15 наукових публікаціях, із них 9 публікацій у спеціалізованих фахових виданнях з соціології, затверджених ВАК України, 5 тезах доповідей на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 193 сторінок, із них 166 сторінки займає основна частина. Список використаних джерел містить 137 найменувань, що розміщені на 15 сторінках, та 6 додатків займають 7 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження; визначається ступінь наукової розробленості проблеми; формулюються мета та завдання дослідження, його об'єкт і предмет; визначаються теоретико-методологічні основи дослідження; визначено наукову новизну отриманих результатів; формулюється теоретичне й практичне значення результатів, наведено дані про апробацію роботи та публікації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до вивчення Інтернет-комунікації» розглянуто, як нові комунікаційні технології змінюють форми соціальної взаємодії людей, способи виробництва й форми передачі знань.

У першому підрозділі «Концептуальні підходи до розуміння мережних комунікацій у теоріях інформаційного суспільства» проводиться аналіз різноманітних підходів до вивчення мережної комунікації, теорії інформаційного суспільства, в яких це поняття описано найбільш повно. Проведений критичний розгляд робіт Г.М. Маклюена, Р. Барта й Ж. Бодрійяра, Н. Лумана й М. Кастельса дозволяє зробити висновок про те, що логіка мережних комунікацій починає формувати характер всіх комунікаційних процесів, у тому числі й масових комунікацій, незважаючи на те, що безпосередньо в мережні комунікації включено не більше однієї десятої частини всього населення. У першу чергу це визначається тим, що лідери думок у переважній більшості вже належать до співтовариств, представлених у мережі. Але найголовнішим виявляється тут навіть не формальна належність до мережних співтовариств, а функціональна залежність від їхньої мови, кодів, організації комунікацій.

Важливо підкреслити вплив зростаючої швидкості мережних комунікацій і надмірності інформаційних масивів. Виділяючи інформацію як ресурс найбільш легкий для проникнення через границі часу й простору, Кастельс вказує на більшу роль мережних структур. Сучасні ЗМІ із застосуванням мультімедійних та інтерактивних технологій утворюють комунікаційну систему, у якій реальність (матеріальне й символічне існування людей) повністю занурена у віртуальні образи, у вигаданий світ, у якому образи стають вже не засобом передачі досвіду, а власне досвідом. Відповідно, використання ЗМК і контроль над змістом переданих ними повідомлень із переходом до інформаційного суспільства стає однією з обов'язкових умов здійснення, утримання, а в необхідних випадках і завоювання влади. У сфері формування ідеологій комунікаційних співтовариств спостерігається ситуація, коли ідеологічні трансформації відбуваються багаторазово, у короткі проміжки часу, змінюючи не тільки ментальні конфігурації, але й структуру минулого досвіду. Можна говорити про те, що характеристики комунікацій не менше ніж економічні й політичні фактори, визначають сучасну соціальну структуру й хід її змін.

У другому підрозділі «Соціальні наслідки розвитку мережних комунікацій» виділяються три принципово нові риси соціокультурної структури інформаційного суспільства – трансформація соціальної структури, плюралізація джерел інформації, інтерактивні зміни. Зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, сприяють розвитку науки й виробництва, створюють можливості для реалізації духовних прагнень особистості, але одночасно спричиняють виникнення ряду досить серйозних проблем у різних сферах суспільних відносин. Підкреслюється, що хоч мережна комунікація не охоплює все населення, ступінь впливу Інтернет-спілкування на процеси впорядкування соціальних процесів у рамках спільноти навряд чи можна переоцінити. Поширення нових інформаційно-комунікативних технологій стало домінуючим фактором, що визначає прискорення процесів соціальної трансформації суспільства. Однак вектор цієї трансформації лише частково детермінований, і значною мірою залежить від цілеспрямованих зусиль людей. Нові технології створюють лише нові можливості, спектр яких постійно розширює ступені свободи кожної окремої людини. Тому в рамках сучасних теорій масової комунікації істотний дослідницький акцент робиться на ролі нових засобів комунікації з погляду впливу на процес соціальної взаємодії в інформаційному суспільстві.

Третій підрозділ «Інтернет-комунікація в соціальній взаємодії» присвячений розгляду характеристик Інтернет-комунікації як форми соціальної взаємодії в інформаційному суспільстві. Можливості нових інформаційних технологій багаторазово підвищують інтенсивність комунікативних процесів. Дослідження особливостей Інтернет-комунікації допомагають зрозуміти, у якому напрямку змінюється сутність і зміст сучасної соціальної комунікації. Так збільшення опосередкованих форм взаємодії змінює міжособистісну комунікацію; зміна характеру масової комунікації виходить із орієнтації її на інтерактивність і спеціалізацію. Розвиток Інтернет-комунікації в соціальній сфері тільки набирає обертів, що вимагає подальших досліджень перспектив використання, результатів функціонування та соціальної ролі Інтернет-комунікацій як форми соціальної взаємодії. Зростаючі можливості нових комунікативних засобів свідчать про те, що Інтернет – це якісно інший засіб соціальної взаємодії у порівнянні із традиційними засобами масового впливу. Тому сучасний погляд на суть Інтернету - це розуміння його не як засобу впливу, а як засобу соціальної взаємодії. Концептуалізація Інтернету із запропонованої точки зору дозволила розробити нові способи вивчення комунікативних процесів за допомогою комп’ютерно-опосередкованої комунікації.

Другий розділ «Використання Інтернет-комунікації в процесі державного управління» представляє структування й систематизацію знань про сучасний стан державного управління та ролі Інтернет-комунікації в ньому.

Перший підрозділ «Напрямки соціально-політичних змін із застосуванням Інтернет-комунікації» спрямований на розгляд соціально-політичних змін, які супроводжують розвиток інформаційного суспільства. Оцінюються можливості мережних засобів комунікації в реалізації електронної демократії; висвітлюється подвійність соціально-політичних змін, що відбивають суть проблеми використання мережі в політиці; позначаються ключові проблеми таких перетворень. У вивченні політичної комунікації в Інтернеті акцент найчастіше робиться на підвищення частоти мережних соціальних взаємодій, самоорганізацію віртуальних мережних співтовариств, установлення довірчих відносин між державою й населенням і т.д. Встановлено, що нові засоби комунікації в перспективі дозволяють вийти на більш високий рівень політичних інститутів.

Розглядаються наукові концепції, які спрямовані на вирішення проблеми відокремленості індивіда й соціальних груп від реалізації політичної влади завдяки збільшенню їхньої участі в політичному житті і переходу до інформаційного способу державного управління. Узагальнення теоретичних тез прихильників концепції електронної демократії дозволяє виділити як принципи електронної демократії такі характеристики: доступність, інтерактивність, партиципаторність і погодженість. Зазначені характеристики здатні перебороти ієрархізм існуючої влади, установити паритетність у здійсненні політики й забезпечити простір для самостійного подання позиції активних користувачів і адекватної реалізації їхньої політичної діяльності. Позначаються основні проблеми, що виникають внаслідок широкого поширення й застосування Інтернет-комунікацій у політичній сфері, як то: цифрова нерівність, удосконалення маніпулятивних технологій, технічна недосконалість пошукових машин, проблема інформаційної безпеки держави та проблема конфіденційності приватного життя.

Другий підрозділ «Інформаційно-комунікативні ресурси електронного уряду» розкриває необхідність визначення нової парадигми державного управління, т.зв. «електронного уряду», заснованого на демократичній і легітимній системі з використанням сучасних інформаційних технологій. Державне управління розуміється як вид діяльності, спрямований на реалізацію рішень, завдяки яким здійснюється організуючий вплив на ті сфери й галузі громадського життя, які вимагають регулювання через систему органів державної влади шляхом використання повноважень державної влади. Увага акцентована на проблему встановлення й організації постійного конструктивного діалогу, здатного забезпечити законність політичних суб'єктів, порядок в адміністративній системі і стабільність суспільства. Для цього були розглянуті нові вимоги й принципи державного управління, проінтерпретоване поняття електронного уряду, виділений інформаційно-комунікативний аспект розвитку електронного уряду. У перехідному суспільстві саме органи виконавчої влади більшою мірою, ніж будь-які інші галузі влади, повинні орієнтуватися на вирішення питань інноваційних взаємодій із суспільством у сфері інформування й комунікації з метою пошуку найбільш адекватних форм модернізації державного управління. Обґрунтовується необхідність впроваджувати проекти електронного уряду, особливо ті з них, які дозволять вирішити ряд завдань державного управління, як то: удосконалення демократії, поліпшення державного обслуговування, зменшення бюрократії, забезпечення інформаційної безпеки, підвищення ефективності взаємодії органів влади із громадянами.

У третьому підрозділі «Інтернет-представництво органів влади в системі зовнішніх мережних комунікацій державного управління» піднімається питання присутності органів державної влади в Інтернеті. Було проінтерпретоване поняття «Інтернет-представництво органів влади», і визначається як офіційний веб-сайт органу влади, що забезпечує доступ фізичним і юридичним особам до інформаційно-комунікативних ресурсів і інших державних послуг через глобальну мережу Інтернет, спрямований на реалізацію рішень у тих сферах громадського життя, які вимагають регулювання через систему органів державної влади. Визначені цілі та сутнісні характеристики Інтернет-представництв органів влади. Відзначено, що при існуючих змінах в інформаційному середовищі офіційні веб-сайти практично не враховують потенціал комунікативних технологій у соціально-політичній структурі суспільства. Тому в умовах розвитку інформаційного суспільства Інтернет-представництво органів влади, як спосіб інформаційної взаємодії держави й суспільства, є найбільш оптимальним при модернізації державного управління в області розвитку інститутів прямої електронної демократії. Виділено п'ять моделей Інтернет-представництв органів влади й відповідні їм функціональні форми: початкова присутність (форма самопрезентації), джерело інформації (форма передачі інформації); консультування (форма комунікації); розвиток взаємодії (форма взаємодії); активні операції (форма трансакції). При визначенні ефективності цих моделей виходили із принципу: чим більше офіційний веб-сайт надає інформації та форм Інтернет-комунікації користувачам, тим більш ефективнішим буде комунікативний ресурс із погляду кількості відвідувачів і активності користувачів.

В контексті аналізу Інтернет-представництв органів влади комунікативні властивості Мережі роблять більш доступнішим та дешевшим інформування населення про роботу уряду, реалізують спілкування державних службовців з конкретними людьми, полегшують поширення офіційної державної інформації й звітності, що у свою чергу служить збільшенню кількості активних учасників у процесі здійснення державного управління.

У третьому підрозділі також розглядаються приклади реалізації ідеї електронного уряду в різних країнах. США, Великобританія, Швеція, Данія, Норвегія, Канада, Германія, Сінгапур та багато інших країн вже застосовують або починають застосовувати методи електронного урядування. Зокрема, Уряд США надає громадянам різноманітні послуги через Інтернет: видачу ліцензій, сплату штрафів тощо. Завдячуючи електронному уряду канадці здатні одержувати доступ до всієї урядової інформації й сервісам в інтерактивному режимі в будь-якому місці і у будь-який час на їхній вибір.

Третій розділ «Функціонування Інтернет-представництв органів виконавчої влади в Україні» присвячений аналізу результатів соціологічного дослідження, отриманих у ході проведення онлайн-опитування українських користувачів, а також аналізу вторинних даних досліджень інших вітчизняних соціологічних центрів із проблем інформатизації українського суспільства.

У першому підрозділі «Передумови розвитку Інтернет-представництв органів влади в українському суспільстві» обґрунтовується, що країна має високі темпи росту по використанню інформаційних технологій, впроваджуються в життя законодавчі проекти, націлені на надання електронних послуг громадянам, розвивається політичний і адміністративний контент української мережі. З іншого боку, відзначається, що присутність органів влади в Інтернеті обмежується доступом до мінімального пакету документів і інформацією про традиційні форми взаємодії, що на ділі призводить до висновку про небажання органів влади розвивати діяльність в Інтернеті. Для вивчення соціально-політичних факторів, що впливають на розвиток електронного уряду в Україні, були виявлені історичні передумови розвитку ІКТ-інфраструктури; проаналізована динаміка інформатизації українського суспільства і її вплив на рішення проблеми цифрової нерівності та розглянута політична ситуація, в умовах якої відбувається формування інформаційного суспільства в Україні.

Другий підрозділ «Тип вибірки й технологія збору даних в онлайн-опитуванні» присвячений результатам апробування технології «веб-опитувача» для дослідження українських користувачів, де велика увага приділена методології дослідження й опису його організаційно-методичної частини. Дослідження носило винятково пошуковий характер, а також виконувало роль апробації методики й процедури онлайн-опитування за технологією веб-опитувача. Головним результатом стало вироблення найбільш повного, інформативного способу визначення основних критеріїв для вибору одиниць спостереження й технології збору даних у вивченні особливостей українських користувачів. Вірогідність даних, отриманих у ході дослідження, забезпечувалася науково-методологічною обґрунтованістю програми, досить більшим обсягом вибірки, дотриманням методичних правил і принципів проведення масових опитувань, застосуванням статистичної обробки даних, співвіднесенням з результатами досліджень інших авторів.

Доцільність використання методу онлайн-опитування обумовлена необхідністю аналізу умов впровадження соціальних Інтернет-проектів, вивчення вигід від реалізації відповідних проектів, виявлення факторів, стримуючих їхнє просування, і виділення пріоритетних завдань для здійснення подальших модернізаційних програм. На думку автора, інноваційна методика онлайн-опитування, яка заснована на гіпертекстуальності й глобальності Інтернет-комунікації, дозволяє успішно вивчати конкретні соціальні проблеми в мережі й випробувати нові методики збору й аналізу соціологічної інформації.

У третьому підрозділі «Відношення українських користувачів до роботи Інтернет-представництв органів влади» викладені основні результати онлайн-дослідження. Аналіз результатів кількісного дослідження дозволив зробити висновок, що в цілому рівень розвитку Інтернет-представництв органів влади в Україні Інтернет-співтовариством був оцінений нижче середнього. Відзначено, що більшість респондентів мають уявлення про новий комунікативний ресурс державного управління, знають про існування офіційних веб-сайтів, мають досвід звертання до електронних джерел урядової інформації. Аналіз сприйняття Інтернет-представництв органів влади користувачами показав, що з погляду респондентів основними мотивам створення офіційних веб-сайтів виконавчої влади є, з одного боку, одержання потрібної й корисної інформації громадянами, з іншої, формальна присутність держави в мережі. Дослідження задоволеності користувачів роботою веб-сайтів органів влади виявило високі вимоги до наповнюваності й інтерактивності урядових Інтернет-ресурсів. До числа найпопулярніших розділів відносяться бази даних законодавства й нормативних актів, аналітична й контактна інформація, публікація анонсів і новин.

У четвертому підрозділі «Вимоги користувачів до Інтернет-представництв органів влади» розкриваються існуючі проблеми залучення користувачів у мережну комунікацію з органами влади. Серед послуг, що потребують розвитку, респонденти визначили можливість використання універсальних електронних баз даних по законодавству, отримання коментарів держчиновників, подачу звітності в електронному виді, отримання форм і бланків за допомогою Інтернет. Особлива увага була приділена аналізу причин непопулярності офіційних веб-сайтів органів влади. До внутрішніх факторів можна віднести статичність і невідновлення веб-сайту, неповний спектр і однобічний характер представленої інформації, труднощі пошуку потрібних матеріалів, технічна недосконалість, а також нерозвиненість інтерактивних складових веб-сайтів. Зовнішніми причинами непопулярності Інтернет-ресурсів державного управління, на думку респондентів, є нерозвинена ІКТ-інфраструктура в країні, недостатня комп'ютерна грамотність населення, низька правова й інформаційна культура в суспільстві, непоінформованість про електронні послуги, що подаються, й недовіра до офіційних веб-сайтів як джерела політичної інформації. Користувачі особливо підкреслили низьку мотивацію уряду до розвитку електронних державних послуг, їх пропаганду й просування, пояснюючи це взаємним небажанням відходити від традиційних форм взаємодії населення з державними структурами.

У висновку підводяться підсумки дисертаційного дослідження, формулюються основні висновки й практичні рекомендації органам державного управління, перспективи теоретичних і емпіричних досліджень за темою дисертації.

Визначено, що становлення інформаційного суспільства вимагає якісної зміни соціальних інститутів і всіх форм соціальної взаємодії та соціальних відносин. Інтенсивне розширення інформаційного простору безпосередньо торкнеться сфери державного управління, тому перед державними службовцями постає важливе завдання трансформації старих форм державного адміністрування в інноваційні мережні засоби управління суспільством.

Встановлено, що для побудови в Україні інформаційного суспільства потрібне формування мережних управлінських інститутів, що дозволяють проводити державну політику на якісно новому рівні. Уже сьогодні таким соціальним інститутом державного управління може служити Інтернет-представництво органів влади. При умові збільшення рівня інформатизації суспільства органи влади здатні істотно знизити витрати на бюрократичний апарат, домогтися поліпшення надання державних послуг і здійснити інституціональні реформи в області державного управління з урахуванням мережного характеру трансформації сучасних суспільств. Однак на практиці Інтернет ще не є пріоритетним напрямком перетворення державного управління в українському суспільстві.

На основі вивчення системи інформаційної взаємодії органів влади та населення здійснено систематизацію показників емпіричного виміру ефективності моделей Інтернет-представництв органів влади, які вказують на ступінь застосування мережних комунікативних форм у процесі державного управління. Результати емпіричного дослідження свідчать про ігнорування комунікативної складової на офіційних веб-сайтах органів влади та необхідність цілеспрямованих дій по підвищенню готовності громадян до використання ІКТ у взаємодії з органами влади.

Основними пріоритетами в області інформатизації державного управління й розвитку електронного уряду в Україні слід вважати поліпшення професіоналізму кадрового складу Інтернет-представництв органів влади; створення й розвиток універсальної електронної нормативно-правової бази; впровадження електронних засобів комунікації й механізмів зворотного зв'язку користувачів із чиновниками; розвиток системи публічних мереж по обговоренню діяльності органів влади й впливу на адміністративні рішення; забезпечення максимальної інформаційної прозорості й відкритості органів державної влади для Інтернет-об'єднання. Зазначені пріоритети впровадження нових комунікативних ресурсів у систему державного управління будуть сприяти ефективній взаємодії органів державної влади з населенням у цілому.

Найближчим часом необхідно розробити довгострокову програму розвитку електронного уряду як нового комунікативного ресурсу державного управління із впровадженням різних інтерактивних форм зворотного зв'язку й мережних транзакцій на основі єдиного універсального порталу органів влади.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Корытникова Н.В. Тематическая структура и формы информационной деятельности Президента Украины // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного сус-пільс-тва: Збірник наукових праць. – Х.: Видавничий центр ХНУ імені В.Н. Каразiна, 2004. – С. 274 – 277.

2. Корытникова Н.В. Коммуникативный анализ публичных выступлений и письменных текстов политиков // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – Х.: Видавничий центр ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2004. - № 621. – С. 135 – 138.

3. Корытникова Н.В. Коммуникативный процесс в информационном обществе // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – Х.: Видавничий центр ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2005. – № 652. – С. 57 –61.

4. Корытникова Н.В. Возможности использования Интернет-коммуникации в создании виртуальной идентичности политиков // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Х.: Видавничий центр ХНУ iмені В.Н. Каразiна, 2005. – С. 449 – 452.

5. Корытникова Н.В. Онлайн-опрос как метод исследования Интернет-представительств органов государственной власти // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – Х.: Видавничий центр ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. – № 723. – С. 277 – 284.

6. Корытникова Н.В. Социологическая интерпретация Интернет-коммуникации и проблема методологии анализа // Методологія, теорiя та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць, Т.2. – Х.: Видавничий центр ХНУ iмені В.Н. Каразiна, 2006. – С. 352 – 355.

7. Корытникова Н.В. Формы и характеристики Интернет-коммуникации: социологический анализ // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – Х.: Видавничий центр ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – № 761. – С. 183 – 190.

8. Коритнікова Н.В. Напрями впливу Інтернет-технологій на політичне життя суспільства // Український соціум: Науковий журнал. – К.: Видавництво Інституту економіки та прогнозування НАН України та Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка, 2007. – №2 (19). – С. 139 – 148.

9. Корытникова Н.В. Отношение украинских пользователей к функционированию Интернет-представительств органов власти (по материалам онлайн-опроса) // Методологія, теорiя та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць, – Х., Видавничий центр Харківського національного університету iмені В.Н. Каразiна, 2007. – С. 284 – 292.

10. Корытникова Н.В. Интернет как средство производства сетевых коммуникаций в условиях виртуализации общества // Социологические исследования (СОЦИС): Ежемесячный научно-политический журнал РАН. – М.: Наука, 2007. – № 2. – С. 85 – 93.

11. Корытникова Н.В. Дискуссия в Интернет-рассылке как проявление политической активности молодежи // Молодь в умовах нової соціальної перспективи. Матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Житомир, 2005. – С. 166 – 168.

12. Корытникова Н.В. Перспективы воздействия современных информационных технологий на развитие демократии // Формы межкультурной коммуникации ХХI века: проблемы и перспективы / Сборник тезисов докладов участников VIII международной студенческой научно-практической конференции – С-Пб: Санкт-Петербургский государственный университет телекоммуникаций им. проф. М.А. Бонч-Бруевича, 8 – 9 декабря 2006 г. – С. 38 – 40.

13. Корытникова Н.В. Модели Интернет-представительств органов власти как коммуникативного ресурса в государственном управлении // Государственное управление ХХI в.: традиции и инновации. – Материалы 5-й международной конференции факультета государственного управления МГУ им. Ломоносова (31.05 – 02.06.2007): Ч.1 – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 913 – 920.

14. Корытникова Н.В. Предпосылки создания государственной информационной системы «Электронное правительство» в Украине // Электронная культура и новые гуманитарные технологии XXI века. – Материалы международной научно-практической конференции. / Отв. ред. Е.Е. Рябцева – Астрахань: ООО КПЦ «Полиграф Ком», 2007. – С. 85 – 89.

15. Корытникова Н.В. Влияние социально-политических факторов на формирование элек-тронного правительства в Украине // Интернет и современное общество: Труды Х Всерос-сий-ской объединенной конференции, Санкт-Петербург, 23 – 25 октября 2007 г. – СПб.: Факультет филологии и искусств СПбГУ, 2007. – С. 203 – 206.

АНОТАЦІЯ

Коритнікова Н.В. Інтернет-представництво як комунікативний ресурс державного управління. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2008.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню Інтернет-представництв як комунікативному ресурсу державного управління. Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до соціологічного аналізу мережних комунікацій. Докладно був описаний вплив Інтернет-технологій на політичне життя, досліджені напрямки соціально-політичних змін у зв'язку з поширенням мережних комунікацій.

Уточнено специфіку функціонування державного управління в період активізації інформаційних потоків і інформаційно-комунікативний аспект розвитку електронного уряду. Дано визначення поняттю "Інтернет-представництво органів влади", визначені їхні цілі і сутнісні характеристики. Розроблено систему показників емпіричного виміру ефективності Інтернет-представництв, що була застосована для виділення комунікативних моделей офіційних веб-сайтів органів влади. Виявлено динаміку інформатизації українського суспільства і її вплив на рішення проблеми цифрової нерівності. Доведено, що Інтернет поки не став розповсюдженим засобом професійної взаємодії українських держслужбовців з населенням.

Ключові слова: Інтернет-представництво, Інтернет-комунікація, електронна демократія, електронний уряд, державне управління, інформатизація, інформаційне суспільство.

АННОТАЦИЯ

Корытникова Н.В. Интернет-представительство как коммуникативный ресурс государственного управления. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. – Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. – Харьков, 2008.

Диссертация посвящена комплексному исследованию Интернет-представительств как коммуникативного ресурса государственного управления. Проанализированы теоретико-методологические подходы к социологическому анализу сетевых коммуникаций. Выделены социальные последствия развития сетевых коммуникаций. Рассмотрена методологическая проблема анализа Интернет-коммуникации и предложена социологическая интерпретация этого понятия. Учитывая актуальность внедрения и развития информационно-коммуникативных технологий в государственном управлении, подробно было описано влияние Интернет-технологий на политическую жизнь, а также исследованы направления социально-политических изменений в связи с распространением сетевых коммуникаций. С одной стороны, возможности Интернет-коммуникации оказывают содействие демократическим процессам. С другой стороны, новые коммуникативные технологии способны осуществлять отрицательное социальное влияние. Исследовано различие понятий «электронная демократия» и «электронное правительство».

На основе обобщения современных теоретических дискуссий, касающихся понятия «электронная демократия», выделены принципы электронной демократии: доступность, интерактивность, партиципаторность и согласованность. Обозначены основные проблемы, возникающие вследствие