Актуальність теми дослідження
АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ
КУЗНЄЦОВА ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 343.98
ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ
НЕЗАКОННИХ ДІЯНЬ З ОТРУЙНИМИ
ТА СИЛЬНОДІЮЧИМИ РЕЧОВИНАМИ
Спеціальність: 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі криміналістики Луганського державного університету внутріш-ніх справ імені Е.О. Дідоренка
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України Гончаренко Владлен Гнатович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Тіщенко Валерій Володимирович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри криміналістики
кандидат юридичних наук, доцент Весельський Віктор Казимірович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри криміналістики
Захист відбудеться «_6__» _травня____ 2008 р. о _15__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України (01032, м. Київ-32, бульвар Т. Шевченка, 27)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України (01032, м. Київ-32, бульвар Т. Шевченка, 27)
Автореферат розісланий «_3__» квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук, доцент О.П. Кучинська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Протягом останніх років в Україні спостерігається стійка тенденція до загострення проблем, пов’язаних з незаконним обігом заборонених предметів та речовин, до яких відносяться не тільки наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, але й отруйні та сильнодіючі речовини. Так, за даними Департаменту інформаційних технологій МВС в Україні за останніх п’ять років (2002 – 2006) кількість злочинів, що виявляються (реєструються) за ст. 321 КК України, зросла майже в два рази: з 403 (за 2002 р.) до 767 (за 2006 р.), в окремих областях ріст злочинності в цій галузі значно стрімкіший: в Запорізькій області – з 18 злочинів на рік (2002) до 132 (2006), в Луганській – з 25 (2002 р.) до 98 (2005 р.) та 71 (2006 р.), в Полтавській – з 1 – 2 (2002 – 2003 рр.) до 56 (2005 р.) та 87 (2006 р.) тощо. Суспільна небезпека таких дій полягає в можливості спричинення отруйними та сильнодіючими речовинами, що знаходяться в незаконному обігу, таких наслідків, як важкі отруєння і смерть людей, окрім цього, масштаби незаконного збуту деяких речовин, що вживаються замість наркотиків (зокрема, трамадола), викликають побоювання щодо збереження генетичного здоров’я нації.
Забезпечення всебічного, повного, об’єктивного, швидкого та ефективного розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами обумовлюється необхідністю розробки сучасної криміналістичної методики розслідування цих злочинів, знанням і творчим застосуванням цієї методики практичними працівниками правоохоронних органів.
Питання щодо вдосконалення методики розслідування окремих видів злочинів досліджувались такими вченими, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєл-кін, О.М. Васильєв, А.Ф. Волобуєв, І.Ф. Герасимов, В.Г. Гон-ча-рен-ко, В.А. Жу---равель, А.В. Іщенко, О.Н. Колесніченко, В.П. Колонюк, В.О. Ко-но-ва-ло-ва, В.С. Кузьмичов, В.К. Лисиченко, Г.А. Матусовський, О.В. Одерій, М.Я. Се-гай, М.О. Селіванов, С.І. Тихенко, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, В.І. Шиканов, М.П. Яблоков. Проте проблеми розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами на сьогодні ще залишаються малорозробленими. Окремі питання, присвячені обігу деяких отруйних та сильнодіючих речовин, їх дослідженню, розглядалися головним чином в журнальних статтях О.В. Артамонової, Н.М. Косміної, Т.С. Кравчиної, В.О. Ша-по-ва-ло-вої, В.В. Ша-по-валова, а також в літературі, що присвячена судово-медичній експертизі. В підручниках з криміналістики автори обмежуються практично лише включенням фрази «…та отруйних, сильнодіючих речовин» в назву окремих параграфів, що присвячені методиці розслідування злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Чимало наведених в них положень пев-ною мірою втратили свою актуальність через зміни в законодавстві і суспільних відносинах, що ними регулюються; вони не можуть враховувати особ-ливості сучасної злочинності, криміногенну обстановку, що склалася на сьогодні, нові способи підготовки, скоєння та приховування злочинів в цій галузі.
Отруйні та сильнодіючі речовини відмежовані законодавцем від наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, на них розповсюджується правовий режим, встановлений спеціальними нормативними актами, а не Законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів». Специфіка галузей обігу отруйних та сильнодіючих речовин (які значно ширші за наркотичні засоби), їх законодавчого регулювання в Україні, особливості складу злочину визначають необхідність виділення незаконних діянь з такими речовинами в окрему групу та розробки окремої методики їх розслідування із залученням знань в області хімії, фармакології, медицини, технології виробництва, бухгалтерії тощо. Відповідальність за незаконні діяння, де задіяні отруйні та сильнодіючі речовини, передбачено кількома статтями Кримінального кодексу України, але більшість з них стосується використання таких речовин як знарядь чи засобів скоєння злочину, безпосередньо як незаконні діяння з отруйними та сильнодіючими речовинами слід характеризувати лише ст. 201 та ст. 321 КК, де зазначені речовини є предметом злочину. В цьому дисертаційному дослідженні розглядаються особливості розслідування незаконних діянь, відповідальність за які передбачено ст. 321 КК. Контрабанда ж отруйних та сильнодіючих речовин (ст. 201 КК) робить акцент саме на незаконне переміщення перелічених у статті предметів (в тому числі й отруйних та сильнодіючих речовин) через митний кордон України та не має якоїсь специфіки щодо отруйних та сильнодіючих речовин, хоча окремі положення цієї роботи можуть бути використані при розслідування контрабанди останніх.
Особливу увагу в методиці необхідно приділити саме початковому етапу розслідування, бо він характеризується відносною нетривалістю, інтенсивністю та невідкладністю провадження слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, обмеженістю інформації про злочин та особу, яка його скоїла. Це, в свою чергу, впливає на кількість та зміст висунутих слідчих версій, планування розслідування. Початковий етап розслідування, зокрема незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, є періодом найбільш напруженої діяльності слідчого, оперативних працівників та інших учасників процесу, ухвалення нерідко ризикованих рішень, величезної витрати сил і засобів в умовах дефіциту часу. В цей період відбуваються інтенсивні дії щодо збирання, перевірки і оцінки доказів про обставини скоєння злочину та винну особу, заходи з розшуку і затримання особи, що вчинила злочин, але його результативність часто залежить від правильної організації і наукової методики його проведення.
За відсутністю зазначеної детальної методики (за період 1900 – 1998 рр. не видано жодного посібника, не захищено жодної дисертації з теоретичних та практичних проблем методики розслідування виготовлення, придбання, зберігання або збуту отруйних і сильнодіючих речовин, зокрема в Україні) на практиці використовують методику розслідування злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, але не дуже вдало, бо більшість незаконних діянь залишаються невикритими, а виявляються і розслідуються лише ті, які схожі за способами скоєння із злочинами з наркотиками (збут чи порушення правил відпуску лікарських засобів з аптек) або виявляються у зв’язку з розслідуванням інших злочинів (контрабанда, корисливо-насильницькі злочини тощо).
Отже вибрана тема дисертації є актуальною, не дослідженою належним чином в криміналістиці, а тому потребує комплексного підходу й більш ґрунтовного розгляду, що зумовило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційн-е дослідження виконано згідно з планами науково-дослідницьких робіт кафед-ри криміналістики Луганського державного університету внутрішніх справ і є скла-довою частиною «Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007 – 2009 роки», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 груд-ня 2006 р. № 1767, та виконання Указу Президента України від 21 липня 1994 р. № 396/94 «Про невідкладні заходи щодо посилення бо-ротьби зі злочинністю».
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення проблем розробки методик розслідування окремих видів злочинів, поглиблений аналіз та узагальнення слідчої та судової практики, а також розробка науково обґрунтованих положень що-до методики розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, показати її особливості. Реалізація мети дослідження обумовила необхідність вирішення таких основних завдань:
1) визначення поняття отруйних і сильнодіючих речовин та їх класифікації;
2) на основі аналізу законодавства, що встановлює правовий режим обі-гу отруйних та сильнодіючих речовин, а також аналізу кримінального за-ко-но-давства розробка кримінально-правової характеристики незаконних діянь з от-руйними та сильнодіючими речовинами;
3) розробка криміналістичної характеристики незаконних діянь цієї кате-горії; визначення особливостей кожного з елементів криміналістичної ха-рак-теристики, систематизація сучасних способів скоєння і приховування не-за-конних діянь з отруйними і сильнодіючими речовинами;
4) узагальнення обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні незаконних діянь цієї категорії;
5) висвітлення особливостей порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 321 КК України;
6) виділення типових слідчих ситуацій і узагальнення версій початково-го етапу розслідування незаконних діянь з отруйними і сильнодіючими речови-нами;
7) розробка алгоритмів слідчих дій для початкового етапу розслідування за кожною слідчою ситуацією;
8) встановлення особливостей провадження окремих слідчих дій у цієї категорії справ (слідчого огляду, допиту, обшуку тощо);
9) визначення типового комплексу судових експертиз для даної категорії незаконних діянь та переліку питань при призначенні судових експертиз.
Об’єктом дисертаційного дослідження є діяльність осіб при скоєнні не-законних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами та діяльність слідчих й оперативно-розшукових органів щодо їх виявлення та розслідування. Предмет дослідження – механізм вчинення незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, передбачених ст. 321 КК України, та особливості діяльності у розслідуванні таких діянь.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії відображення, теорії пізнання та загальної теорії криміналістики, а також сукупність загальнонаукових та спеціальних методів пізнання. Дисертантом проводився системний аналіз окремих положень нормативно-правових актів, формально-логічний метод використовувався для розробки кримінально-правової характеристики, а методи системно-струк-турного аналізу та моделювання – криміналістичної характеристики незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, слідчих ситуацій і алгоритмів їх розв’язання. За допомогою соціологічного та статистичного методів проводилося анкетне опитування й інтерв’ювання співробітників правоохоронних органів Луганської області щодо проблем виявлення та роз-слі-дування незаконних діянь зазначеної категорії, узагальнення й аналіз кри-мінальних справ, аналітичних та статистичних даних.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, між-народно-правові акти, що ратифіковані Верховною Радою України, кримі-наль-не та кримінально-процесуальне законодавство, Закон України «Про оператив-но-розшукову діяльність» та нормативно-правові акти, що регулюють правовий режим обігу отруйних та сильнодіючих речовин, а також організацію та діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Теоретичну основу дисертації становлять праці вітчизняних та зарубіж-них вчених, сучасні розробки в галузі криміналістики та судової експертизи, кримінального права та процесу, оперативно-розшукової діяльності.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: а) результати узагальнення 100 кримінальних справ, розглянутих місцевими судами Автономної Республіки Крим, Волинської, Івано-Франківської, Луганської, Львів-ської, Полтавської, Черкаської областей за 2002 – 2006 рр.; б) результати ан-кетування 150 працівників правоохоронних органів (слідчих, оперуповноважених ВБНОН та ДСБЕЗ).
Використано аналітичні та статистичні матеріали Департаменту інформа-ційних технологій МВС України та Управлінь (відділів) інформаційних техно-логій УМВС України в областях, дані статистичних звітів Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи за 2002 – 2006 роки, власний досвід ди-сертанта, набутий під час роботи на посаді слідчого у Слідчому відділі Луганського міського управління УМВС України в Луганській області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше, спираючись на положення загальної теорії криміналістики, судової експертизи і узагальнення досвіду слідчої та судової практики, проведено комп--лексне дослідження проблем розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, зроблена спроба на монографічному рівні роз-в’я-зати їх з урахуванням сучасних досягнень науки, а також надати рекомен-дації, спрямовані на вдосконалення діяльності слідчих та оперативно-розшукових органів щодо виявлення та розслідування цієї категорії справ.
В роботі сформульовано ряд положень, висновків і пропозицій, що містять наукову новизну і виносяться на захист, зокрема:
– вперше здійснено комплексний аналіз галузей діяльності підчас законного обігу цих речовин і проаналізовано правила поводження з ними, за порушення яких встановлена кримінальна відповідальність, визначено ознаки спеціального суб’єкта злочину;
– вперше розроблено криміналістичну характеристику цих злочинів; вста-новлено особливості окремих її елементів (предмет злочину, обстановка скоєн-ня злочину, особа злочинця, способи скоєння вказаних незаконних діянь);
– вперше створено зразковий перелік обставин, що підлягають вста-новленню у кримінальних справах вказаної категорії;
– вперше виділено та проаналізовано особливості порушення кримі-наль--них справ за ознаками злочину, передбаченого ст. 321 КК України, в кри-міналіс-тичному аспекті; охарактеризовано особливості виявлення і документуван-ня незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами на цій стадії;
– вперше визначено типові слідчі ситуації на початковому етапі розслі-ду-вання та запропоновано алгоритми їх розв’язання; сформульовано типові версії і шляхи їх перевірки;
– вперше встановлено особливості провадження окремих слідчих дій під час розслідування незаконних діянь цієї категорії (слідчого огляду, допиту, обшуку);
– вперше визначено коло судових експертиз, які призначаються в ході роз-слідування цих злочинів; запропоновано перелік питань для кожного з видів екс-пертиз;
– удосконалено зміст поняття отруйних та сильнодіючих речовин, розроб-лена їх класифікація за різними ознаками;
– удосконалено кримінально-правову характеристику незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, передбачених ст. 321 КК України.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що в ній викладені особливості методики розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами на початковому етапі розслідування, що зорієнтовано на застосування в практичній діяльності слідчих, оперативно-роз-шу-ко-вих органів, а також у навчальному процесі під час вивчення кур-су криміналістики та спецкурсів, для підготовки науково-практичних по-сібників, методич-них вказівок.
Результати дослідження використовуються співробітниками слідчих підрозділів УМВС України в Луганській області, а також співробітниками ВБНОН Луганського міського управління УМВС України в Луганській області під час проведення занять зі службової підготовки та у практичній діяльності.
Теоретичні та практичні висновки, рекомендації та пропозиції впроваджені у навчальний процес Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка під час складання навчальних програм, лекційних курсів, те-матичних планів, планів семінарських і практичних занять з «Криміналістики», а окремі положення – з «Кримінального права (особлива частина)».
Апробація результатів дисертації. Основні висновки дисертації оприлюд-нені при обговоренні проблем криміналістики та кримінально-про-це-су-аль-ного за-конодавства на науковому семінарі «Проблеми впровадження резуль-татів нау-ко-вих досліджень в діяльність підрозділів БНОН» (26 березня 2005 р., м. Дніп-ро-пет-ровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми вдоскона-лення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні» (10 червня 2005 р., м. Львів); на науковому семінарі «Методо-логічні проблеми теорії та практики оперативно-розшукової діяльності в сучас-них умовах» (5 – 6 жовтня 2007 р., м. Луганськ); Міжнародній науково-прак-тич-ній конференції «Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах» (12 жовтня 2007 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-прак-тичній конференції «Сучасні проблеми, тенденції та перспективи розвитку криміна-лістики та судової експертизи» (9 – 10 листопада 2007 р., м. Харків).
Публікації. Основні положення і висновки дослідження викладені у 8 пуб-лікаціях: наукових статтях, а також у тезах наукових доповідей на наукових конференціях, 6 з яких опубліковано у фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які по-діляються на десять підрозділів, висновку, списку використаних джерел та до-датків. Повний обсяг дисертації складає 252 сторінки, з яких основний текст викладений на 170 сторінках, додатки на 34 сторінках (11 додатків), список використаних джерел на 48 сторінках (447 найменувань).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, сту-пінь новизни одержаних результатів, визначаються її мета і завдання, об’єкт і предмет, методологічна основа, показується теоретичне й практичне значення по-ложень, що виносяться на захист, викладаються дані про їх апробацію та впровадження в практику.
Розділ 1. «Загальні питання розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами» складається із п’яти підрозділів. У ньому подається системний виклад проблематики щодо незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами з точки зору юридичних наук, зокрема криміналістики, кримінального процесу і окремих положень кримінального права та оперативно-розшукової діяльності, які покладено в основу формування методики розслідування зазначених незаконних діянь.
У підрозділі 1.1. «Поняття і класифікація отруйних та сильнодіючих речовин» на основі вивчення, аналізу та систематизації міжнародних та націон-альних державних нормативно-правових актів України встановлено, що у кримінальному законі, як і в інших нормативно-правових актах, поняття отруйних та сильнодіючих речовин не розкривається, відсутні й посилання на конкретні нормативні переліки таких речовин, що породжує різночитання в розумінні і використанні кримінально-правових норм щодо незаконних діянь з такими речовинами. Отруйні та сильнодіючі лікарські засоби, на які посилаються практично всі коментарі до КК України, є лише складовою поняття отруйні та сильнодіючі речовини, до якого входять ще й промислові отрути, пестициди, в тому числі засоби дезинфекції, дезинсекції та дератизації, отруйні та сильнодіючі ветеринарні препарати, а також токсичні хімікати, що можуть бути використані у створенні хімічної зброї (товари подвійного використання). Тому отруйні речовини визначаються як речовини, що справляють токсичну (отруйну) дію на організм людини, вживання яких навіть у малих дозах або з незначним їх перевищенням може призвести до отруєння або заподіяти смерть; сильнодіючі речовини – як речовини, немедичне вживання яких або вживання з порушенням норм і дозування може супроводжуватися розладом функціонування окремих органів або систем організму. Ці речовини, як предмет злочинів, характеризуються обов’язковим поєднанням їх медичного, соціального та правового аспектів.
Зазначені речовини можуть класифікуватися за різними підставами, зокрема, залежно від практичного використання, за походженням, агрегатним станом, за формами випуску, за характером дії на організм людини, а також може бути нетрадиційна класифікація за протиправною метою використання таких речовин (вживання замість наркотичних засобів чи використання як сировини (реагентів) для їх виготовлення, як засіб доведення потерпілого до безпорадного стану в ході скоєння корисливо-насильницьких злочинів, як знаряддя спричинення шкоди життю і здоров’ю потерпілого).
У підрозділі 1.2. «Кримінально-правова характеристика незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, передбачених ст. 321 КК України» зазначається, що в методиці розслідування окремих видів злочинів, зокрема щодо норм з бланкетною диспозицією, необхідно використовувати їх кримінально-правову характеристику у вигляді опису тієї сфери діяльності, на яку посягають незаконні діяння, зазначаючи, чиї та які саме дії (бездіяльність) в цьому випадку є злочином. Це пов’язано із застосуванням окремої кримінально-правової норми та використанням її характеристики щодо виявлення та розслідування конкретного незаконного діяння. До елементів такої характеристики щодо незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами автор відносить: 1) характеристику предмета злочину (це деякі з отруйних та сильнодіючих речовин, що не є наркотичними чи психотропними, на дії з якими потрібне отримання спеціального дозволу; потребує розкриття зміст поняття «спеціальний дозвіл», яке здійснено за аналізом нормативно-правових актів, що регламентують ці питання); 2) зміст понять, які характеризують незаконні дії із вказаними речовинами; 3) пра-вила, що регулюють відносини в тій чи іншій сфері використання цих речовин, та за які саме порушення таких норм настає відповідальність за ст. 321 КК України; 4) суб’єкти, яких може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за не-законні діяння з отруйними та сильнодіючими речовинами.
У підрозділі 1.3. «Криміналістична характеристика незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами» автор згоден з більшістю вчених-криміналістів, які вважають, що криміналістична характеристика має право на існування як самостійний елемент методики розслідування злочинів, вона характеризує безпосередньо злочин (тобто закономірності його механізму та виникнення інформації про нього) як один з двох основних об’єктів дослідження криміналістики та, зокрема методики. Криміналістичну характеристику вказаних діянь визначають такі складові:
Предмет злочинного посягання характеризує напрям злочинної діяльності, відомості щодо нього можуть мати значення для встановлення джерела надходження його у незаконний обіг, особи зловмисника та його відношення до вказаних речовин, способів підготовки, скоєння та приховування злочину. Серед речовин, які було виявлено в незаконному обігу, 91,8% складають отруйні та сильнодіючі лікарські засоби, 4,7% – промислові отрути, 3,5% – пестициди. Зазначені речовини автором поділено на три групи: 1) речовини, що використовуються в незаконному обігу, тобто на які є «попит» (трамадол, димедрол, кетамін, клофелін, ртуть металева) – найбільш поширені в незаконному обігу (87,5%), мають виражену кримінальну спрямованість, являють най-біль-шу загрозу здоров’ю населення; 2) речовини, що не використовуються в незаконному обігу, але відпускаються з порушенням встановлених правил з аптечних установ, формально підпадають під дію ч. 2 ст. 321 КК як отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби («Аміназін», «Карбамазепін», «Соннат» тощо – загалом 5,2%) або рецептурні лікарські засоби, що не належать до отруйних чи сильнодіючих, але їх відпуск з порушенням правил помилково кваліфікується як незаконні діяння у вказаній сфері («Бісептол», «Парацетамол», «Анальгін» тощо – загалом 3,7%); 3) речовини, що не користуються попитом в незаконному обігу, але щодо яких порушуються правила обігу (зберігання, перевезення тощо), унаслідок чого виникає небезпека спричинення шкоди здоров’ю населення (різні пестициди, промислові отрути тощо – загалом 3,6%). Далі приділено увагу першій групі речовин, які характеризуються з боку можливих джерел їх вилучення із законного обігу та сфери використання в незаконному обігу.
Під час характеристики способів підготовки, скоєння й приховування незакон-них діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами убачається за необхідне приділити увагу насамперед способам вилучення отруйних та сильно-дію-чих речовин із законного обігу, оскільки саме галузь легальної діяльності, яка пов’яза-на з отруйними та сильнодіючими речовинами, є основним джерелом надходжен-ня отруйних і сильнодіючих речовин у незаконний обіг. Це пояснюється тим, що виробництво вказаних речовин можливе лише в умовах спеціалізованих підприємств з використанням певних технологій, спеціальних знань і складного обладнання. До таких способів автор відносить: 1) виробни-цт-во зазначених речовин в умовах «уявної законності», тобто на підприємствах, що мають спеціальний дозвіл і працюють з такими речовинами на законних підставах, але виробляють їх з порушеннями правил з метою вилучення із законного обігу; 2) розкрадання зазна-чених речовин на підприємствах, установах, де вони виготовляються, особами, які безпосередньо задіяні в процесі виробництва, зберігання тощо, шляхом порушень встановлених правил та норм, фальсифікації облікової документації тощо, або особами, які працюють, мають доступ до таких речовин, але не задіяні в технологічному процесі, шляхом скоєння звичайної крадіжки, грабежу тощо; 3) розкрадання отруйних та сильнодіючих речовин в установах, організаціях, де вони зберігаються, використовуються, реалізуються, транспортуються; 4) придбання, отримання отруйних і сильнодіючих лікарських засобів в аптеках за підробленими рецептами (такий спосіб може мати декілька форм залежно від обсягу дій з підробки рецепту). Способи введення отруйних і сильнодіючих речовин у незаконний обіг визначені такі: 1) незаконне виготовлення речовин в умовах підпільних лабораторій (не є типовим); 2) незаконне виготовлення речовин у побутових умовах з сировини рослинного чи тваринного походження (такі випадки в практиці не виявлені, проте цілком можливі); 3) контрабандний спосіб доставляння отруйних чи сильнодіючих речовин (надходження таким шляхом незначні, але мають місце); 4) виробництво та реалізація речовин, що не відповідають вимогам чинного законодавства (до державної реєстрації, без сертифікату тощо). Способи діянь з зазначеними речовинами в незаконному обігу наступні: 1) незаконне зберігання цих речовин з метою збуту здійснюється в промисловому упакуванні, або під час порушення останнього потребують особливого способу закупорювання, пакування (у скляній тарі, поліетиленових ємностях, багатошарових згортках то-що), а також маскування; 2) незаконний збут – може здійснюватися шляхом продажу у людному місці однією чи кількома особами, або у приміщенні – одноособово збувальником (за місцем його проживання, де й зберігаються речовини), а також реалізації цих речовин представниками юридичної особи у ході підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії), з порушенням умов ліцензування тощо. Способи діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами в законному обігу, які не пов’язані з вилученням їх з останнього – це порушення пра-вил поводження із зазначеними речовинами, вчинені з будь-яких технічних причин (відсутній склад, спеціально призначений для зберігання отруйних речовин), через несумлінне ставлення відповідальних осіб до виконання своїх функціональних обов’язків (не опломбовано склад, вчасно не оприбутковано придбані речовини) тощо.
Обстановка й слідова картина незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами. Зазначені діяння в незаконному обігу скоюються приватними особами переважно в обстановці, що забезпечує конспірацію. Місцями незаконного збуту таких речовин фізичними особами найчастіше є ринки (збут здійснюється вдень, коли там багатолюдно), місце проживання збувальника чи місця поблизу (незалежно від часу), рідше – території поряд з аптеками, лікар-нями (в першій половині дня, коли відсутні свідки), інші громадські місця (стан-ції метро, залізничний вокзал, набережна тощо), приміщення за місцем роботи збувальника. Нерідко збувальники одночасно «торгують» й наркотичними засобами, а місця затримання останніх часто співпадають з місцями зосередження наркоманів. В законному обігу обстановка обумовлюється місцезнаходженням, внутрішньою побудовою та режимом роботи підприємства, чинними правилами тощо. Слідову картину незаконних діянь складають: сліди отруйних та сильнодіючих речовин (їх мікрочастинки, сліди взаємодії таких речовин з іншими речовинами або дії на людину чи предмети); предмети, які використовувались для отримання вказаних речовин та під час дій з ними (рецепти, накладні, чеки, гроші, пакувальний матеріал тощо); документи, які фіксують ті чи інші дії із зазначеними речовинами в законному обігу, та документи, складені за підсумками перевірок такої діяльності; ідеальні сліди тощо.
Особливості особи злочинця, а також мотив і мета скоєння незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами характеризуються окремо в незаконному та законному обігу. В першому випадку це: чоловіки до 30 років, соціально неблагополучні, не мають постійного джерела доходів, проживають без родини, вчиняють незаконні дії з наркотичними засобами або раніше притягувалися за такі злочини; жінки похилого віку, пенсіонерки, що мають вищу освіту, які заробляють додаткові кошти шляхом систематичної торгівлі отруйними чи сильнодіючими лікарськими засобами; чоловіки 35 – 50 років, що мають постійне джерело доходів, проживають з родиною, які здійснюють прид-бання та збут зазначених речовин досить великими партіями. Такі незаконні діяння скоюються переважно одноособово (90,4%), рідше – групою з двох осіб (6,4%), трапляються групи з трьох та більше осіб (3,2%). В другому випадку це: жінки 25 – 40 років, завідувачі аптеки чи фармацевти, які розповсюджують че-рез аптечні установи отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби, скоюють ці діяння умисно, порушуючи встановлені правила відпуску і одержуючи від цього певний незаконний прибуток; жінки 41 – 50 років (і старше), мають великий стаж роботи на посаді, загалом дотримуються законів, але допускають порушення правил відпуску отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів з будь-яких переконань; жінки 19 – 21 років, які не мають досвіду роботи та допускають порушення правил поводження з отруйними чи сильнодіючими лікарськи-ми засобами за недосвідченістю. Такі діяння скоюються одноособово.
У підрозділі 1.4. «Обставини, що підлягають встановленню» визначено групи таких обставин, що характеризують: предмет незаконних діянь, законність (незаконність) дій з ним, способи незаконних діянь, місця та час їх скоєння, особу винного та її винність, джерела походження та канали збуту отруйних та сильнодіючих речовин, розмір наживи, причини і умови скоєння незаконних діянь тощо. Дано їх розгорнуту характеристику.
У підрозділі 1.5. «Особливості порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 321 КК України» розглядається його криміналістичний аспект та називаються складові цього елемента окремої криміналістичної методики: 1) перелік обставин, які обов’язково повинно бути встановлено на момент прийняття рішення про порушення кримінальної справи; 2) джерела відомостей про такі обставини; 3) особливості тактики проведення і фіксації результатів процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів (оперативна закупівля, контрольоване постачання, проведення перевірок на підприємствах, установах) з метою отримання (закріплення) слідів злочину. Зазначається, що відсутність кримінально-процесуальної регламентації вказаних оперативно-розшукових заходів, зокрема документування їх результатів, а також нерозробленість питань щодо криміналістичного забезпечення їх проведення перешкоджає використанню їх повною мірою у доказуванні фактів незаконних діянь. Вносяться пропозиції щодо порядку проведення та докумен-таль-ного закріплення оперативної закупівлі й контрольованого постачання. Визначається, що вирішення питання про порушення кримінальної справи за ст. 321 КК України припускає наявність підстав, які містяться в таких джерелах фактів: 1) протоколах оперативно-розшукових заходів і додатках до них; 2) актах відомчих перевірок, ревізій, інвентаризацій, в яких зафіксовані факти порушень правил поводження з отруйними та сильнодіючими речовинами; 3) поясненнях очевидців незаконних діянь та осіб, що ймовірно вчинили такі діяння; 4) протоколах огляду місця події; 5) протоколах короткочасного затримання особи, що підозрюється в скоєнні злочину, протокол її особистого обшуку, огляду вилучених у неї предметів; 6) довідках фахівця про належність вилучених речовин до отруйних чи сильнодіючих; 7) копіях документів, що підтверджують наявність спеціального дозволу на діяльність з вказаними речовинами; 8) копіях документів, витягів з наказів, що закріплюють призначення на посаді осіб, відповідальних за дотримання правил тощо.
Розділ другий «Початковий етап розслідування незаконних діянь з от-руйними та сильнодіючими речовинами» складається з п’яти підрозділів.
Підрозділ 2.1. «Типові слідчі ситуації та алгоритми їх розв’язання». Аналіз слідчої та судової практики розслідування незаконних діянь з отруйними та сильнодіючими речовинами, узагальнення даних Управлінь (відділів) інформаційних технологій УМВС України в областях дозволив виділити найбільш ти-по-ві слідчі ситуації, що складаються на початковому етапі розслідування: се-ред кри-мінальних справ, які порушено за ч. 1 ст. 321 КК України: 1) особу за-три-мано при здійсненні збуту отруйної чи сильнодіючої речовини (64,6%); 2) за-три-мано особу, в якої вилучено отруйну чи сильнодіючу речовину, мету дій пі-доз-рюваного не встановлено (21,9%); 3) вказані речовини знайдені в приміщенні, автомобілі, що належить конкретній особі, та виявлені у зв’язку з проведенням оперативно-розшукових заходів або слідчих дій (5,7%); 4) встановлено факт здійснення незаконного збуту отруйної чи сильнодіючої речовини, але будь-яка значуща інформація про збувальника відсутня (характерна для більшості кримінальних справ та пов’язана зі встановленням джерел придбання вилучених отруйних та сильнодіючих речовин, а також із свідченнями підозрюваного про раніше вчинені незаконні діяння із зазначеними речовинами); далі серед справ, які порушено за ч. 2 ст. 321 КК: 5) затримано посадовця (медичного, фармацевтичного працівника), що порушив правила відпуску отруйного чи сильнодіючого лікарського засобу. Такі порушення відбуваються переважно в аптеках (аптечних кіосках) при відпуску отруйного чи силь-но-діючого лікарського засобу без рецепту (72,8%); 6) перевіркою встановлено факти порушень правил поводження з отруйними та сильнодіючими речовинами на підприємстві, установі, організації (6,8%). Для кожної ситуації дисертантом визначені основні завдання, сформульовані можливі версії та запропоновані програми початкових слідчих дій щодо їх перевірки.
У другому підрозділі «Особливості проведення слідчого огляду» визначається коло об’єктів, що підлягають огляду у справах про незаконні діяння з отруйними та сильнодіючими речовинами, до яких віднесено: 1) приміщення або ділянки місцевості (квартира, будинок, аптека, медична установа, ринок, частина вулиці, двір, сквер тощо), де була затримана особа, що здійснювала незаконні дії з отруйними чи сильнодіючими речовинами, а також довколишні території, було вчинено незаконне діяння із зазначеними речовинами, де був приведений в несвідомий стан потерпілий (з використанням отруйних чи силь-нодіючих речовин), або заподіяна шкода його здоров’ю такими речовинами; 2) предмети злочину чи інші предмети, які можуть бути речовими доказами у кримінальній справі (пакувальний матеріал, предмети із слідами отруйних та сильнодіючих речовин тощо); 3) документи, в яких відображено всі дії з отруй-ними чи сильнодіючими речовинами, а також сировиною для їх виготовлення, виробництва у випадках виявлення фактів порушення правил поводження з такими речовинами; 4) транспорт, на якому здійснювалося перевезення вказаних речовин, де здій-снювалося їх зберігання; 5) крім того, можна виділити як об’єкт слідчого огляду труп людини чи об’єкт освідування – тіло живої людини.
Підкреслюється, що мета огляду – не тільки описання місця чи предмета огляду, а встановлення за їх допомогою обставин скоєння незаконного діяння: під час огляду місця події – відомостей щодо всіх елементів складу злочину (тактику огляду розглянуто з урахуванням слідчих ситуацій, що склалися на початковому етапі, а також способу скоєння діяння, залишених слідів тощо); під час огляду предметів – відомостей щодо джерела надходження отруйних та сильнодіючих речовин у незаконний обіг, встановлення належності їх певній особі, встановлення характеру незаконних діянь, доведення умислу на збут тощо; під час освідування – виявлення і засвідчення на тілі підозрюваного слідів вчиненого ним незаконного діяння, встановлення факту дії отруйної чи сильнодіючої речовини на потерпілого та вживання заходів до встановлення хімічного складу та кількості цих речовин (за їх слідами на тілі, станом потерпілого тощо).
Зазначається, що огляд документів є способом отримання доказів, що характерний для розслідування порушень правил поводження з отруйними (силь--нодіючими) речовинами, кримінальну відповідальність за які передбачено ч. 2 ст. 321 КК. До таких документів, зокрема щодо діяльності з отруйними та силь-нодіючими лікарськими засобами, віднесено такі, що: підтверджують законність діяльності (ліцензія, її копія тощо); оформлюються під час надход-ження речовин для реалізації (в аптечних установах) або для забезпечення лікувально-діагностичного процесу тощо (супровідні документи, накладні, прибуткові документи, реєстраційні журнали); оформлюються при списанні, знищенні, ути-лізації відходів лікарських засобів, зокрема неякісних, прострочених, незареєстрованих тощо (акти передачі постачальнику чи виробнику або знищення); оформлюються під час проведення інвентаризацій (інвентаризаційні описи, ві-домості, книги реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій тощо); оформлюються при переміщенні, використанні лікарських засобів, напівфабрикатів (журнал реєстрації окремих стадій виробництва, журнал та паспорт письмового контролю тощо); оформлюються при відпуску лікарських засобів (напри-клад, жур-нал обліку отруйних та сильнодіючих лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в установах охорони здоров’я, ре-цеп-ти, вимоги-замовлення тощо).
Зазначається, що до слідчого огляду необхідно залучати спеціалістів з різ-них галузей науки і техніки (криміналіста, хіміка, фармацевта, ревізора, бухгалте-ра тощо), а під час затримання особи в ході проведення оперативно-роз-шу-ко-вих заходів – приділити увагу організації взаємодії між оперативними співробітниками та слідчим, зокрема з метою визначення місць огляду та їх локалізації.
Підрозділ 2.3. «Особливості проведення обшуку». Визначаються місця, де потрібно проводити обшук: 1) за місцем проживання затриманого (перша та друга слідчі ситуації), в його гаражі, коморі, сараї тощо, а також у його близьких родичів (за наявності даних, що там можуть знаходитися предмети злочину) шукаються отруйні та сильнодіючі речовини, предмети їх упаковки, пристосування для фасування, порожня тара (колби, флакони, коробки тощо), інші предмети (рецепти, накладні, перепустки на хімічні та інші підприємства, ві-зит-ки тощо); 2) на підприємстві, в установі, організації, щодо яких є відомості про розкрадання отруйних чи сильнодіючих речовин, – вказані невраховані речовини, а також неоприбутковані гроші, папери з будь-якими «обліковими записами», документи з оформлення операцій з такими речовинами тощо; 3) пі-сля встановлення осіб, що мали доступ до таких речовин і які, ймовірно, вчинили розкрадання, обшук може проводитися за місцем їх проживання.
Велике значення має підготовка до проведення обшуку, під час якої її учасники повинні ознайомитись з метою обшуку, зовнішнім виглядом отруй-них та сильнодіючих речовин, їх упаковкою, специфічним запахом, повинні бу-ти підготовлені відповідні технічні засоби. Дуже важливо до участі в проведенні обшуку у справах цієї категорії залучати фахівців (хіміка або фар-мацевта, бухгалтера, технолога відповідної галузі тощо).
У четвертому підрозділі «Особливості допиту свідків, потерпілих, підозрюваних та обвинувачених» визначено та класифіковано осіб, допит яких під час розслідування може сприяти отриманню доказів: підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідки. Останні, в свою чергу, класифіковано залежно від джерела їх виявлення, відношення до законного обігу отруйних чи сильнодіючих речовин, характеру й ступеня участі в ньому, а також відомостей, якими вони володіють і які можуть повідомити слідству: 1) очевидці події: співробітники міліції, що виявили злочин та які організували затримання підозрюваного, учасники затримання (покупці отруйних чи сильнодіючих речовин при проведенні оперативної закупівлі, «супроводжуючі» при проведенні контрольованого постачання, поняті та інші), а також представники контролюючих органів, що виявили факти порушення правил поводження з отруйними та сильнодіючими речовинами на підприємствах, установах, очевидці спілкування підозрюваного з потерпілим або ті, що спостерігали поведінку та стан по-тер-пілого після вживання отруйних чи сильнодіючих речовин; 2) очевидці протиправної діяльності підозрюваного, що здійснювалася до затримання; 3) свідки, на яких вказує підозрюваний – родичі або знайомі, які можуть підтвердити чи спростувати його свідчення; 4) свідки, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого (сусіди, родичі, співробітники за місцем роботи, навчання тощо); 5) при встановленні імовірного джерела надходження отруйних чи сильнодіючих речовин у незаконний обіг, ознак розкрадань таких речовин, а також при встановленні фактів порушення правил поводження із зазначеними речовинами – особи, що працюють в цій галузі, на конкретному підприємстві, установі, організації (працівники окремого підрозділу, відділу, цеху, такі, що здійснюють охорону підприємства тощо).
Визначено коло обставин,
