Автореферат ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ СУДДІВ

Автореферат - ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ СУДДІВ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КАЩЕНКО ОЛЕСЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.922

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ СУДДІВ

19.00.03 – психологія праці, інженерна психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загальної та інженерної психології факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: | кандидат психологічних наук, доцент Юрчинська Ганна Кирилівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри загальної та інженерної психології | Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, професор Медведєв Володимир Степанович, профессор кафедри практичної психології Київського національного університету внутрішніх справ МВС України

кандидат психологічних наук, доцент Віденєєв Ігор Олександрович, доцент кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України |

Захист відбудеться 27.03. 2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.108.03 в Українській інженерно-педагогічній академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Української інженерно-педагогічної академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

Автореферат розіслано 26.02. 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Плохіх В.В.

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КАЩЕНКО ОЛЕСЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.922

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ СУДДІВ

Спеціальність 19.00.03. – інженерна психологія, психологія праці

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ХарківКиїв-2008

Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник: | кандидат психологічних наук, доцент Юрчинська Ганна Кирилівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра загальної та інженерної психології

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, професор Медведєв Володимир Степанович, Київський національний університет внутрішніх справ МВС України;

кандидат психологічних наук, доцент Віденєєв Ігор Олександрович, Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України

Захист відбудеться “ ” березня 2008 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.108.03 Української інженерно-педагогічної академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

Автореферат розіслано “ ” лютого 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук, доцент Плохіх В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах соціально-економічних змін суспільства і становлення державності значно більш високі вимоги висуваються до якості відправлення правосуддя. Новий рівень здійснення правосуддя у значній мірі залежить від професійних та моральних якостей ключової фігури правосуддя – судді як суб’єкта професійної діяльності. Це визначає актуальність досліджень, спрямованих на вивчення професійної діяльності суддів, суб’єктивних та об’єктивних факторів, що сприяють досягненню високих результатів у їх роботі (А.Т.Ашеров, 2003; С.П.Бочарова, 2006; І.О.Віденєєв, 2002; В.С.Медведєв, 2006; І.В.Сумарков, 2005; Ю.М.Тарасова, 2005; В.І.Ярошенко, 2000 та інші).

Вибраний аспект дослідження пов’язується з вирішенням розв’язанням науково-прикладної задачі вивчення професійної самооцінки, як критерію придатності суб’єкта праці, та чинників, що її визначають.

Процес професійного становлення суб’єкта праці є багаторівневим та поліструктурованим явищем (Е.Ф.Зеєр, 2005; Є.М.Іванова, 2005; Є.О.Клімов, 1998, 2006; Т.В.Кудрявцев, 1986; Н.В.Кузьміна, 1990; Л.М.Мітіна, 1996; Е.Еріксон, 1996; Е.Фром, 1994 та інші), на який здійснюють вплив зовнішні та внутрішні фактори. З розвитком особистості як суб’єкта діяльності уточнюється уявлення про професію, вимальовується „портрет” професіонала, з’являється потреба у порівнянні себе з ідеальним образом професіонала та інших спеціалістів, у порівнянні себе крізь часовий простір („Я” – в минулому, „Я” – сьогодні, „Я” – в майбутньому). Протягом власного особистісного та професійного розвитку процес самооцінювання є однією із рушійних сил становлення професіонала: керування самооцінкою у значній мірі – це керування своїм професійним і особистим життям.

На сьогодні в психологічній літературі більшість робіт спрямовані на вивчення особистісної самооцінки представників різних професій: вчителів (І.Г.Татур, 1990; О.Ф.Мезенцев, 1992; Л.П.Луганова, 1992; В.А.Степіхова, 2003); директорів шкіл та гімназій (Н.Ю.Степанова, 2003), спортсменів (І.М.Стрекаловська, 2005), підпріємців (С.О.Матощук, 1997) тощо. Проте, серед мало досліджених проблем даної тематики залишається питання про особливості детермінації професійної самооцінки суддів, зокрема господарського суду.

На сьогодні в психологічній літературі визначено, що самовдосконалення та розвиток системи самооцінок виступають важливими фактороми формування профпридатності суб’єкта праці (В.О.Бодров, 2003; Г.С.Нікіфоров, 2001). Переважно професійну самооцінку вивчають як детермінанту та складову частину професійної свідомості (А.К.Маркова, 1996; Д.Д.Ширапова, 2005) і детермінанту мотивації досягнення професіонала (О.В.Козієвська, 1998), тоді як професійна самооцінка як психологічне явище і професійно цінна якість залежить від об’єктивних і суб’єктивних психологічних чинників, і може виконувати функцію детермінанти по відношенню до структури властивостей суб’єкта праці.

Визначено, що професійна самооцінка впливає на успішність та результативність діяльності (Л.М.Корнєєва, 1984; О.В.Козієвська, 1998; Г.С.Нікіфоров, 1991; А.О.Реан, 2003 та інші), але залишається не вивченим питання співвідношення та диференціації її компонентів у групах успішних і відносно неуспішних професіоналів, зокрема, визначення впливу на успішність її окремих складових.

Також, наявні роботи приділяють увагу особистостям з неадекватним рівнем самооцінки, залишаючи осіб з адекватною самооцінкою, що також потребують психологічного супроворду, поза увагою. Традиційно досліджують когнітивно-емоційну структуру самооцінки і менше уваги приділяють її змістовій стороні, тобто тому, що становить об’єкт свідомого самооцінювання.

Відповідно, нагальність та нерозв’язаність зазначених проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи „Психологічні детермінанти професійної самооцінки суддів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з проблематикою науково-дослідної роботи кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: „Психологічне забезпечення професійної діяльності” і „Психологічні детермінанти життєвих цінностей студентської молоді”(№ державної реєстрації 0102U003112). Тема дисертаційного дослідження узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (№ 404-к (п) від 24.04.2007 року). Дисертаційна робота спрямована на вирішення актуального завдання психології праці, яке тісно пов’язане з реалізацією Закону України „Про судоустрій Украіни” від 7 лютого 2002 року і Закону України „Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року.

Мета дослідження полягає у визначенні можливості застосуванння професійної самооцінки суддів у прогнозуванні їх професійної успішності на основі розкриття сутності психологічних детермінант професійної самооцінки.

Об'єктом дослідження виступає професійна самооцінка, як професійно важлива характеристика суб’єкта професійної діяльності.

Предметом дослідження виступають психологічні детермінанти професійної самооцінки суддів.

Мета дослідження полягає полягає у визначенні : можливості застосуванння професійної самооцінки суддів у прогнозуванні їх професійної успішності на основі розкриттяи сутності психологічних детермінант професійної самооцінки залежність змістової сторони професійної самооцінки суддів від впливу психологічних детермінант та показати можливість застосування професійної самооцінки у прогнозуванні професійної успішності суддів.

Завдання дослідження:

1. На основі теоретичного аналізу питання професійної самооцінки особистості, її функціонального призначення, аналізу підходів до розв’язання ролі психологічних чинників визначити схему дослідження психологічних детермінант професійної самооцінки суддів..

2. Розробити професіограму діяльності суддів господарських судів та виділити професійно важливі якості і дії, ставлення до яких складає зміст професійної самооцінки.

3. Визначити особливості впливу суб’єктивних та об’єктивної детермінант на зміст професійної самооцінки суддів.

4. Виявити залежність успішності професійної діяльності суддів від професійної самооцінки як критерію професійної придатності.

5. Показати особливості впливу професійної самооцінки на структуру властивостей індивідуального суб’єкта праці.

Методологічну і теоретичну основу дослідження складають: фундаментальні роботи психологів щодо проблем професійного розвитку особистості (В.О.Бодрова, 2004; Є.О.Клімова, 2006; А.К.Марковоїа, 1996; Г.С.Нікіфоров, 2001; М.С.Пряжнікова, 2005; А.Маслоу, 1995; М.Гінзбург, 1987; Д.Сьюпера, 1985; Е.Еріксона, 1996; Е.Фрома, 1994), по проблемам психології індивідуальності (В.С.Мерлін, 1996; В.Д.Небиліцин, 1976; Б.М.Теплов, 1985), темпераменту (В.В.Білоус, 1996; В.М.Русалов, 2000; Я.Стреляу), професійної свідомості (В.Й.Бочелюка, 2005; О.Г.Солодухова, 2003; Н.Ф.Шевченко, 2005), професійної самооцінки (О.В.Козієвськаа, 1998; М.О.Ларіоноваа, 2001; А.О.Реан, 2003; О.В.Садковаа, 2003), а також загальносистемні положення психологічної науки (Б.Г.Ананьєв, 2001; Б.Ф.Ломов, 1984), принципи детермінації психічних явищ (С.Л.Рубінштейн, 1999; Г.С.Костюк, 1969), принципи професіографування (К.К.Платонов, 1978) та професіографічного вивчення професії (Є.М.Іванова, 2005).

Методи дослідження. Завдання дисертаційної роботи зумовили вибір різноманітних методів та методик дослідження, а саме теоретичних методів – аналізу та систематизації наукового матеріалу в літературних джерелах; емпіричних методів – аналізу документів, аналітичної професіограми, експертної оцінки, опитування тощо, психодіагноcтики; статистичних методів обробки даних, що здійснювалась за допомогою комп'ютерної програми SPSS (непараметричні критерії Манна-Уїтні та Краскала-Уолеса, критерій Дункана, t-критерій Стьюдента, коефіцієнт -Кронбаха, факторний, кореляційний, дисперсійний та регресійний аналізи).

В роботі використовувались методики, спрямовані на визначення загальної самооцінки (методика Будассі), професійно важливих якостей (опитувальник В.М.Машкова „Оцінка ПВЯ”), методики, що призначені для виміру особистісних та темпераментальних параметрів суб’єкта професійної діяльності (опитувальник Я.Стреляу для визначення властивостей ЦНС, опитувальник В.М.Русалова для визначення структури темпераменту, тест-опитувальник В.В.Століна-С.Р.Пантіилєєва для визначення ставлення до себе, тест Д.ОА.Леонтьєва для визначення смисложиттєвих орієнтацій), методика Т.Лірі для діагностики міжособистісних стосунків, авторська експрес-методика для визначення операторного та результативного аспектів професійної самооцінки.

У дослідженні приймали участь судді господарських судів першої і другої інстацій; загальна кількість досліджуваних – 128 осіб, віком від 25 до 58 років.

Наукова новизна одержаних дослідженнярезультатів.:

· 1.Вперше Ззапропонованао новау схемау детермінації професійної самооцінки, в якій зазначенона відміну від існуючих схем детермінації психологічних явищ показано, що система факторів детермінації узгоджується в схему категорій „форма-зміст-фон”. В залежності від адекватності загальної самооцінки формується потреба у самооцінці професійно важливих якостей та дій суб’єкта діяльності. Саме потреба у професійній самооцінці виступає фоновою серед детермінант останньої. Професійна самооцінка може виконувати або функцію змісту, якій складається в межах існуючої форми (суб’єктивні і об’єктивні детермінанти), або функцію форми в межах якої складається структура властивостей суб’єкта діяльності.

· 2. Дістали подальший розвиток уявлення щодо структури Набула подальшого розкриття будова професійної самооцінки, а саме самоцінка професійно важливих якостей і самооцінка реальної кваліфікації, в термінах аналітичного професіографування – ставлення до операторних характеристик (операторний аспект професійної самооцінки) і ставлення до успішності розв’язання власних професійних задач (результативний аспект професійної самооцінки) відповідно.

· 3. Розширено уявлення про відмінності у структурі детермінант професійної самооцінки, а саме виявлено:: домінуючий вплив аутосимпатії на операторний та підкорення на результативний аспекти професійної самооцінки; та статеві відмінності щодо операторного аспекту професійної самооцінки, зокрема підвищений рівень оцінки когнітивних та конативних якостей у осіб жіночої статі. Також Встановленопоказано, що зі збільшенням стажу зменшується роль результативного аспекту професійної самооцінки; з підвищенням кваліфікаційного рівня зменшується вплив емоційно-когнітивних і збільшується вплив комунікативноїих характеристик операторного аспекта, тоді як у результативному аспекті оцінки дійї з прийняття рішення у справі є домінуючими у суддів з початковим і найвищим рівнями кваліфікації.

· 4. Поглиблено уявлення про диференціацію складових професійної самооцінки успішних і відносно неуспішних суддів. Професійна самооцінка успішних суддів характеризується дискордантністюостю між ставленням до професійно важливих якостей та до реальної кваліфікації, що виступає важливим фактором розвитку суб’єкта професійної діяльності, тоді як у групі відносно неуспішних суддів протиріччя між різними аспектами самооцінки відсутне.

Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розширенні знань сучасної психологічної науки про структуру професійної самооцінки суб’єкта діяльності (операторний і результативний аспекти), її чинники (фонова, суб’єктивні і об’єктивна детермінанти) та стратегії оцінювання (рівномірна, диференційована, змішана), як показник когнітивної складності – здатності оцінювати суддею різні аспекти професійно важливих якостей та дій. Також, у роботі висвітлено особливості структури властивостей суб’єкта праці в залежності від аспектів професійної самооцінки.

Практичнае значення цінність роботиодержаних результатів. полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані у процесі подальшої розробки питань професійної самооцінки як психологічного явища, і як професійно важливої якості для будь-якої професії та спеціальності. Авторська експрес-методика визначення професійної самооцінки суддів і матеріали емпіричної частини дисертації можуть використовуватися при доборі та аудиті суддівських кадрів, в індивідуальному консультуванні тощо. Розраховане рівняння лінійної регресії як функція залежності успішності професійної діяльності від складових професійної самооцінки може використовуватися для визначення прогнозованої успішності діяльності суддів господарських судів і рівня їх професійної придатності.

Результати дослідження були впроваджені в навчальний процес підготовки спеціалістів факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах дисциплін: „Психологія праці”, „Диференціальна психологія”, „Профорієнтація та профвідбір” (довідка про впровадження № 016/103 від 17.12.2007р.). Матеріали дисертаційної роботи використовуються при проведенні науково-практичних семінарів та тренінгових занять в Академії суддів України (довідка про впровадження №2-3/07ін від 04.12.2007р.) та розробці практичних семінарів та лекційних занять у Севастопольському апеляційному господарському суді (довідка про впровадження №38-56579 від 21.12.2007р.).

Надійність та достовірність результатів дослідження забезпечується теоретичним аналізом проблеми, відповідністю застосованих методів меті та задачам дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаного емпіричного матеріалу, використанням багатовимірних методів статистичного аналізу даних та відповідним добором груп, створенням адекватних умов обстеження, достатньою кількістю та репрезентативністю вибірки досліджуваних.

Апробація результатів дисертації проводилася на ІІ-й міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених „Психологічні проблеми сучасності” (8-9 квітня 2005 року, м. Львів); на науковій конференції студентів та аспірантів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (27 квітня 2005року); на VІІІ міжнародній конференції молодих науковців „Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (27-28 квітня 2006 року, м.Київ); на методологічному семінарі АПН України „Проблеми якості освіти: теоретичні і практичні аспекти” (15 листопада 2006 року, м. Київ); на науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Дні науки” факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (12 квітня 2007 року, м. Київ).

Результати досліджень обговорювались на кафедрі загальної та інженерної психології факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (30 березня та 17 травня 2007 року); на методологічному семінарі аспірантів факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (27 квітня 2007 року).

Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено у 8 одноосібних публікаціях, з яких 6 опубліковані у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 8 додатків і списку використаних джерел, який містить 184 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 202 сторінки, з яких 166 – основного тексту. Робота містить 32 таблиці та 5 рисунків, які займають 37 сотрінок.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 184 найменування, і 7 додатків. Основний зміст викладено на 174 сторінках тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, виокремлено об’єкт та предмет дослідження, визначено мету, сформульовано завдання, розкрито методологічні засади та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи.

У першому розділі „Методологічні аспекти дослідження професійної самооцінки” висвітлено основні теоретичні напрямки дослідження проблеми професійної самооцінки особистості.

Відповідно до суб’єктно-діяльнісного підходу (Є.О.Клімов, 1996) особистість у результаті включення у процес діяльності набуває специфічних якостей організації, саморегуляції і контролю узгодження з об’єктивними і суб’єктивними умовами власної активності та професійної діяльності. Зокрема, специфічною якістю виступає професійна самооцінка особистості, яка у процесі власного особистісного та професійного розвитку виступає однією з рушійних сил становлення професіонала (А.О.Реан, 1999; А.К.Маркова, 1996).

Дослідження професійної самооцінки особистості проводились серед таких категорій професіоналів, як державні службовці, для яких встановлено, що професійна самооцінка виступає одним із значущих факторів розвитку мотивації досягнення (О.В.Козієвська, 1998); та вчителі, для яких визначені структурні компоненти професійної самооцінки, що узгоджуються з сучасними теоретичними уявленнями про структуру педагогічної діяльності (О.В.Кувшинов, 2000; М.О.Ларіонова, 2001). Також, у дослідженнях розкриті психологічні особливості та відмінності у ціннісних орієнтаціях осіб з високою і низькою професійною самооцінкою, що досягли високих життєвих та професійних успіхів (О.В.Садкова, 2003); розкрито диференційований вплив соціальних та індивідних факторів на професійну самооцінку студентів (Д.Д.Ширапова, 2005); розроблена модель формування загальної та професійної самооцінки студентів (С.Б.Міронова, 2003) та інші.

Результати наведених досліджень виступають засновком для побудови теоретичної схеми вивчення професійної самооцінки (рис.1).

Відправною точкою схеми виступає актуалізована потреба у професійній самооцінці. Серед детермінант останньої, саме ця потреба відіграє роль фонової.

Рис.1. Теоретична схема дослідження професійної самооцінки.

Дослідження вказують, що професійна самооцінка може залежати від впливу різноманітних детермінант, серед яких – власні досягнення, досягнення інших, властивості особистості, особистий досвід, стаж та зміст діяльності, здатність до професії, власні потреби, досягнення батьків (X.Y.М.О.Ларіонова, 2001; О.В.Садкова, 2003 та інші.). Відповідно, означені детермінанти як своєрідне детермінаційне поле підпадають під категорію форми по відношенню до професійної самооцінки. Сама професійна самооцінка підпадає під категорію зміста та у процесі розвитку може спричинити зміну форми, в межах якої розвивається, таким чином здобувши статусу форми. Встановлено, що властивості особистості можуть здійснювати значний вплив на об’єктивні показники професійної діяльності (Ю.В.Єгоров, 1998; Л.М.Корнєєва, 1984; Г.С.Нікіфоров, 1991; С.П.Попова, 2004; С.В.Фірсова, 1990). Тобто по відношенню до них професійна самооцінка може виступати в якості категорії форми і визначати рівень успішності професійної діяльності суб’єкта праці.

Успішність професійної діяльності зазвичай залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів трудового процесу. Детермінантами успішності виступають: особистісні властивості (Ю.В.Егоров, 1998), смисложиттеві орієнтації (Ю.Ю.Бузакіна, 2005), особистісні цінності (П.Ш.Магомедов, 2007), увага (М.І.Кошенова, 1997), соціальний інтелект (І.Ф.Баширов, 2006), регулятивна підструктура особистості (С.П. Попова, 2004), особливості самооцінок (В.О. Бодров, 2003), реальна ефективність, ініціативність працівника, нагорода за працю, функціональні стани (В.О.Толочек, 2005; О.М.Родіна, 1996) тощо. В якості показника для визначення успішності професійної діяльності суддів обрано відсоток скасованих рішень від загальної кількості розглянутих справ, як такий що є найбільш прозорим

У другому розділі „Методи та процедура емпіричного дослідження” проаналізовано співвідношення факторів, які впливають на зміст професійної самооцінки; розроблено схему емпіричного дослідження професійної самооцінки, яка розкривається через низку суб’єктивних (властивості суб’єкта праці, стаж роботи суддею, стать), об’єктивної (формальна кваліфікація) та фонової детермінант (актуалізована потреба у професійній самооцінці), визначені методичне забезпечення, етапи та процедура дослідження, обгрунтована репрезентативність вибірки.

Потреба у професійній самооцінці виступає фоновою детермінантою, вона є джерелом активності суб’єкта праці, за її допомогою здійснюється регулювання професійної поведінки, визначається напрямок подальшого професійного розвитку. За результатами експертного опитування визначено провідні складові професійної самооцінки, а саме оцінки професійних якостей, вмінь і дій суддів. Визначення цих складових вказало назумовлює необхідність подальшої роботи щодо їх диференційованого дослідження.

Як динамічна система, професійна самооцінка може змінюватися під впливом різноманітних детермінант (М.О.Ларіонова, 2001; А.К.Маркова, 1996; А.О.Реан, 1999; О.В.Садкова, 2003 та інші.). В якості об’єктивної детермінанти було обрано показник формальної кваліфікації, як відображення рівня професійної майстерності і зовнішньої оцінки результатів роботи судді. Кваліфікаційний рівень визначається на основі рішення кваліфікаційної комісії з огляду на інформацію про посаду судді, стаж та досвід роботи, рівень професійних знань. Дослідження впливу формальної кваліфікації на зміст професійної самооцінки проводилось серед суддів п’яти кваліфікаційних класів: перший, другий, третій, четвертий та п’ятий.

В якості суб’єктивних детермінант ми розглядали властивості суб’єкта діяльності, стаж роботи суддею та стать. Також, ми вивчали вплив професійної самооцінки на структуру індивідуально-психологічних характеристик суб’єкта діяльності. Людина, як суб’єкт праці, володіє стійкими індивідуальними особливостями, тобто, у кожній людині існує неповторний якісно обумовлений набір рис, і будь-якому суб’єкту праці, професіоналу, притаманні індивідуальні особливості (Є.О.Клімова, 2006; В.С.Мерлін, 1996). Враховуючи багатозначність різнорівневих зв’язків індивідуальних властивостей особистості, ми визначали вплив аспектів професійної самооцінки на нейродинамічний, психодинамічний, особистісний та соціально-психологічний рівні суб’єкта праці.

На сьогодні виявлено зв’язок професійної самооцінки і успішності професійної діяльності суб’єкта праці (А.О.Деркач, 1993; Н.В. Кузьміна, 1993; А.К.Маркова, 1996; А.О. Реан, 1999), але не достатньо окреслені компоненти, за рахунок яких збільшуються показники успішності діяльності суддів та залишається малодослідженим питання будови професійної самооцінки успішних і відносно неуспішних суддів.

Етапи та процедура дослідження. На підготовчому етапі проведено дослідження для визначення потреби у професійній самооцінці (експертний метод). Визначення основних об’єктів самооцінювання зумовило необхідність розробки аналітичної професіограми, яка дозволяє описати операційно-технологічну структуру праці і розкрити психологічні структури діяльності суддів. За допомогою експертного методу були виділені основні задачі та функції суддів господарських судів, а саме: прийняття позову (заяви, скарги) до розгляду, підготовка справи до розгляду, розробка варіантів вирішення спору, розгляд справи, прийняття рішення у справі тощо. Для диференціації та уточнення комплексу професійно важливих якостей був застосований опитувальник В.М.Машкова „Оцінка ПВЯ”, а для виділення груп професійно важливих якостей (комунікативні, креативні, когнітивні, конативні та емотивні) була використана теоретико-методологічна модель суб’єкта спілкування В.М.Панфьорова (1987).

Для дослідження змісту професійної самооцінки суддів, на основі професіограми була розроблена спеціальна експрес-методика. Засновком побудови експрес-методики виступили визначення 17 професійних дій та 20 професійно важливих якостей суддів. Якості представляють операторний, дії – результативний аспект професійної самооцінки. Операторний аспект (ОА) професійної самооцінки пов’язаний з оцінкою себе як суб’єкта діяльності і проявляється в оцінці власних професійних якостей та вмінь у зв’язку з ідеальним образом „Я-професійного”. Змістом результативного аспекту (РА) професійної самооцінки є оцінювання виконання власних професійних дій у теперішньому та майбутньому часі. Надійність та валідність методики перевірялась на вибірці з 108 осіб віком від 25 до 58 років. Показники надійності за внутрішньою узгодженістю (коефіцієнт -Кронбаха) операторного аспекта – 0,9104, результативного – 0,9610. Конструктна валідність перевірялася шляхом обчислення кореляції оцінок професійних якостей та дій з шкалами теста-опитувальника самоставлення В.В.Століна-С.Р.Пантіилєєва (р<0,05).

На основному етапі дослідження були визначені судді з адекватним рівнем загальної самооцінки (методика Будассі), і, ґрунтуючись на концепції В.С. Мерліна, для кожного спеціаліста був розроблений пакет з тестовими методиками, підібраними відповідно до структури властивостей суб’єкта діяльності, а саме: опитувальник Я.Стреляу (нейродинамічний рівень), опитувальник В.М.Русалова (психодинамічний рівень), тест-опитувальник В.В.Століна-С.Р.Пантиілєєва, тест Д.ОА.Леонтьєва (особистісний рівень), методика Т.Лірі (соціально-психологічний рівень).

На заключному етапі дослідження детермінант професійної самооцінки суддів на основі методів статистичної обробки (кореляційний, регресійний, факторний аналізи та ін.ші) було проведено інтерпретацію отриманих результатів.

У дослідженні прийняли участь 128 суддів, серед яких 20 експертів. Вибірка відіграє головну роль у досягненні мети дослідження, її репрезентативність обумовлюється наступними характеристиками: кожний суддя є громадянином України, не молодший двадцяти п'яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, не належить до політичних партій та профспілок, працює у господарському суді першої або другої інстанції, має адекватну загальну самооцінку. Серед 108 суддів – 68 жінок і 40 чоловіків, вік досліджуваних варіюється від 25 до 58 років.

Третій розділ „Детермінанти професійної самооцінки суддів” містить результати дослідження впливу основних детермінант на зміст професійної самооцінки суддів, а саме суб’єктивних (стаж роботи, статеві і індивідуально-психологічні характеристики суб’єкта) та фонової (формальна кваліфікація) детермінант. Також, визначено особливості взаємозв’язку успішності професійної діяльності і аспектів професійної самооцінки, представлені особливості структури властивостей суб’єкта праці в залежності від аспектів професійної самооцінки.

На основі результатів дослідження виділені стратегії оцінювання, які умовно можна назвати як рівномірна, диференційована, змішана. Під стратегіями ми розуміємо варіації оцінок різних дій та якостей; це є індикатором когнітивної складності, тобто здатності судді оцінювати різні аспекти професійно важливих якостей та дій. Рівномірна стратегія полягає в тому, що досліджуванні оцінюють власні якості та дії, обираючи одне значення оцінки за всіма параметрами. Особливість диференційованої стратегії оцінювання полягає в тому, що досліджуванні використовують весь діапазон оцінок; змішана стратегія оцінювання представляє собою поєднання диференційованої і рівномірної стратегій.

Для визначення впливу детермінат професійної самооцінки були застосовані факторний і кореляційний аналізи для виявлення будови професійної самооцінки, а також розраховані відмінності середніх значень по кожній детермінанті.

Для визначення впливу властивостей нервової системи на зміст професійної самооцінки суддів вибірка була поділена на дві підгрупи за значеннями показників кожної властивості нервової системи (сили збудження, сили гальмування, рухливості нервових процесів). Вплив сили збудження нервових процесів виявив відмінності між групами у стратегіях самооцінювання, стосовно оцінок креативних, когнітивних та конативних якостей (t=2,3-3,1; р<0,05; р<0,01). Вплив сили гальмування нервових процесів полягає у відмінностях між групами за оцінкою конативної якості „мала сугестивність, здібність не піддаватися впливу авторитетних осіб” (t=2,1; р<0,05), відмінності проявляються у тому, що судді з високим рівнем сили гальмування нервових процесів схильні до більш високих оцінок означеної здібності. Статистично значимі відмінності у змісті професійної самооцінки виявлені між групами суддів з різним рівнем рухливості нервових процесів – вони належать як до операторного (t=2,1-3,7; р<0,05; р<0,01), так і до результативного (t=2,4-2,9; р<0,05; р<0,01) аспектів. Також, у ОА професійної самооцінки виявлені відмінності за диференційованою (t=2,3-3,3; р<0,05; р ?0,001) і змішаною (t=2,1-2,7; р<0,05; р<0,01) стратегіями оцінювання, а у РА – за диференційованою стратегією (t=2,2-2,6; р<0,05; р<0,01). Це свідчить про те, що судді з високою рухливістю нервових процесів при оцінюванні якостей та дій застосовують більш високі оцінки, аніж судді з низькою рухливістю нервових процесів.

Вплив особливостей темпераменту на зміст професійної самооцінки свідчить, що структура професійної самооцінки суддів-сангвіників представлена домінуючими парціальними оцінками комунікативних якостей, які пов’язані з оцінкою розгляду справи у суді (р<0,01). У змісті професійної самооцінки суддів холеричного типу темпераменту виявлена обернена залежність між оцінками вольових та емотивних якостей і оцінкою дії з аналізу матеріалів справи (р<0,01). Для суддів флегматичного типу темпераменту характерний зв’язок оцінок емотивних якостей і оцінок дій з підготовки справи до розгляду та прийняття рішення у справі (р<0,01). У структурі професійної самооцінки суддів меланхолічного типу темпераменту домінує зв’язок між оцінками емотивних якостей та оцінками дій, пов’язаних з розробкою варіантів вирішення спору (р<0,001).

Для визначення відмінностей між групами був застосований дисперсійний аналіз, який допомагає визначити параметри за якими відрізняються судді з різними типами темпераменту (табл.1).

Таблиця 1

Відмінності у змісті професійної самооцінки суддів

за типами темпераменту

Параметри

Уміння

аргумен-тувати | Здібність не

піддаватися впливу | Емоційна

стійкість | Типи темпераментуТипи

темпераментаN

NПідгрупиа для

альфа = ,05Підгрупиа для

альфа = ,05 | Підгрупиа для

альфа = ,05 | І1ІІ2І1ІІ2І1ІІ2Сангвініки | 32 | 4,56 | 4,9 | 5,59 | Холерики | 20 | 4,65 | 4,65 | 4,9 | Флегматики | 31 | 4,9 | 5,35 | 5,87 | Меланхоліки | 25 | 3,92 | 4,36 | 5,28 | Значимістьr = 0,013; р < 0,05 | r = 0,011; р < 0,05 | r = 0,04; р < 0,05 |

За оцінкою професійної якості „уміння аргументувати” критерій Дункана виділяє дві гомогенні підгрупи, одна з яких включає суддів з меланхолічним типом темпераменту, а друга підгрупа всі інші. Це свідчить, що судді-меланхоліки відрізняються від інших типів темпераменту нижчими оцінками „уміння аргументувати”. Суддів-флегматики відрізняються оцінкою професійної здібності „не піддаватися впливу авторитетних осіб” – вони вважають себе стійкіми до зовнішнього тиску у більшій мірі, ніж судді інших типів темпераменту. За оцінкою „емоційної стійкості при прийнятті відповідальних рішень” відрізняються судді холеричного типу темпераменту – вони найбільше вважають, що підвладні емоціям. Частотний аналіз виявив, що судді холеричного та флегматичного типів темпераменту переважно використовують змішану стратегію оцінювання, тоді як у суддів сангвіністичного і меланхолічного типів темпераменту домінує диференційована стратегія оцінювання змісту професійної самооцінки.

Вплив показників „інтегрального” ставлення до себе на змістструктуру професійної самооцінки зумовлює відмінності за змістом за змістом і та стратегіями оцінювання. Судді, які ставляться до себе з більшою повагою та інтересом мають вищі оцінки за параметрами операторного (t=2,1-4,1; р<0,05; р<0,01; р<0,001) і результативного (t=2,1-3,2; р<0,05; р<0,01) аспектів професійної самооцінки. Вплив показників осмисленності життя на зміст професійної самооцінки зумовлює відмінності за структурою та стратегіями оцінювання. Судді, які у більшій мірі вважають, що ставляться до власного життя з розумінням мають вищі оцінки за когнітивними і конативними якостями (t=2,2; р<0,05) та дією витребування документів (t=1,9; р<0,05).

Вплив показників домінування у міжособистісних стосунках на зміст професійної самооцінки характеризується відмінностями за оцінкою здібності не піддаватися впливу авторитетним особам (t=2,1; р<0,05), та оцінками дій з розгляду справи та прийняття рішення у справі (t=2,1-2,4; р<0,05). Вплив показників дружності у міжособистісних стосунках на зміст професійної самооцінки зумовлює відмінності за оцінкою професійної дії з перевірки дотримання строків звернення до суду (t=2; р<0,05).

Вплив статі на зміст професійної самооцінки суддів виявив відмінності за оцінкою здібності утримувати у пам’яті велику кількість матеріалу протягом тривалого часу (t=2,5; р<0,05) та оцінкою уміння узгоджувати власні дії з діями інших (t=2,1; р<0,05) – виявлено, що жінки вище оцінють вказані характеристики, аніж чоловіки. Вплив стажу роботи на зміст професійної самооцінки зумовлює появу відмінності між групами в результативному аспекті. Відмінності проявляються за оцінками таких професійних дій, як перевірка дотримання строків звернення до суду та проведення судового процесу (t=2,1-2,4; р<0,05). Тобто, Фактор стажу впливає наступним чином – : з його зростанням зменшується вплив результативного чим більший стаж роботи на посаді, тим менша роль асаспекттіва професійної самооцінки.

В роботі визначені ієрархії провідних детермінант залежно від їх впливу на аспекти професійної самооцінки. Для кожного аспекта професійної самооцінки були побудовані регресійні формули, до яких ввійшли константи та показники з відповідними коефіцієнтами, які розташовані згідно їх відносного впливу на операторний (ОА) і результативний (РА) аспекти професійної самооцінки:

ОА = 7,126 + (2,277Аутосимпатія + 1,404Звинувачення себе - 1,297Соціальна пластичність + +0,852Агресивність).

РА = 33,648 + (2,337Підкорення - 2,065Результат життя 1,663Товариськість - 1,243Емоційність).

Провідними детермінантами ОА професійної самооцінки, таким чином, виступають: аутосимпатія, звинувачення себе (особистісний), соціальна пластичність (психодинамічний), агресивність (соціально-психологічний); РА підкорення, товариськість (соціально-психологічний), результат життя (особистісний), емоційність (психодинамічний).

Формальна кваліфікація як зовнішня оцінка діяльності суддів визначає відмінності між групами спеціалістів з різним кваліфікаційним рівнем. За допомогою Н-тесту за методом Крускала і Уоліса для незалежних добірок такі відмінності були м компонентом професійної самооцінки. визначенні відмінності за оцінками наступних професійних дій: перевірка дотримання строків звернення до суду (r=0,009; p<0,01); ознайомлення з документами справи (r= 0,013; p<0,05). Для того, щоб визначити які саме з груп мають між собою відмінності було протестовано усі групи попарно за методом Мана і Уітні (табл. 2).

Таблиця 2

Відмінності зау змістомі професійної самооцінки груп суддів

з різним кваліфікаційним рівнем

Групи суддів, між якими є статистично значимі відмінності

зЗа кваліфікаційним рівнем | Оцінки професійних дій | Перевірка дотримання строків звернення до суду | Ознайомлення з документами справи | V | IV0,005 (р<0,01) | 0,003 (р<0,01) | V | ІІІ | 0,003 (р<0,01)– | V | І | 0,026 (р<0,05) | 0,026 (р<0,05) | IV | ІІІ | 0,018 (р<0,05) |

Особливості впливу формальної кваліфікації, як об’єктивної детермінанти професійної самооцінки полягають в наступному: із підвищенням кваліфікаційного рівня зменшується вплив емоційно-когнітивних і збільшується вплив комунікативної характеристик операторного аспекта, тоді як уна результативному аспекті – дії з прийняття рішення у справі є домінуючим як на початку так і на завершальному етапі професійного шляху суддів.

На основі факторного аналізу виявлено вплив успішності професійної діяльності суддів на зміст професійної самооцінки (табл.3).

, що зумовлює полягає у посилених зв'язках успішності з наступними оцінками появу таких домінуючих оцінок (табл.3): у групі успішних суддів – зце оцінками „робота над справою”, „організаційна і інтелектуальна робота”; у групі відносно неуспішних – зце оцінками дії „розгляду справи у суді” і якостей, спрямованих на „вирішення завдання”.

Таблиця 3

Факторне відображення структури професійної самооцінки

успішних і відносно неуспішних суддів

„Організаційна і інтелектуальна робота ” | „Розгляд справи у суді” |

„Вирішення завдання” | - пошук та вивчення нормативних актів (0,906);

- розяснення суті мотивованого акту (0,898);

- витребування додаткових доказів (0,873). | - здібність утримувати у памяті велику кількість матеріалу протягом тривалого часу (0,837);

- завзято шукати рішення задач (0,834);

- уміння узгоджувати власні дії з діями інших (0,814). | - зясування спірних питань у процесі слухання справи (0,906);

- проведення судового процесу (0,891);

- витребування додаткових доказів (0,895). | - вміння завзято шукати рішення задач (0,792);

- здібність зрозуміти суть основних взаємозвязків, властивих проблемі (0,784). |

Особливості впливу полягають у посилених зв'язках успішності з наступними оцінками: у групі успішних суддів – з оцінками „роботи над справою”, „організаційної і інтелектуальної роботи”; у групі відносно неуспішних – з оцінками дії „розгляду справи у суді” і якостей, спрямованих на „вирішення завдання”.

Також, емпірично визначено, що в успішних суддів існує дискордантність між аспектами професійної самооцінки, тобто між ставленням до професійно важливих якостей та до реальної кваліфікації (t=2,4; р<0,05), що, відповідно, стимулює розвиток характеристик суб’єктів професійної діяльності і сприяє досягненню вищого рівня успішності праці. У групі відносно неуспішних суддів протиріччя між різними аспектами професійної самооцінки відсутне.

Також, емпірично визначено, що в в основі міжрівневої диференціації професійної самооцінки успішних суддів лежить фактор існує дискордантністьості між аспектами професійної самооцінки, тобто між ставленням до професійно важливих якостей та до реальної кваліфікації (t=2,4; р<0,05), що, що відповідно, свідчить простимулює розвиток характеристик суб’єктів професійної діяльності і досягнення вищого рівня успішності в праці, тоді як. Уу групі відносно неуспішних суддів протиріччя між різними аспектами професійної самооцінки відсутне.

Щоб виявити характеристики професійної самооцінки, які впливають на успішніть професійної діяльності суддів, Для збільшення практичності і точності прогнозування успішності професійної діяльності суддів ми використовували регресійний вид аналізу. Цей метод Отримане за допомогою цього методу рівняння дозволятимеє прогнозувати успішність діяльності (УД) спеціалістів на основі показників змісту професійної самооцінки, тобто в якості якого ми використали складовихі операторного та результативного аспектів професійної самооцінки. Отже, регресійна функція рівняння для прогнозу професійної придатності спеціалістів має наступний вигляд:

УД= 6,540+ (-0,331*Збереження зібраності в умовах, що стимулюють збудження + 0,261*Ознайомлення з позовною заявою - 0,166*Вивчення судової практики).

ВідповідноТаким чином, успішність професійної діяльності суддів найбільше залежить від оцінки вміння зберігати зібраність в умовах, що стимулюють збудження (операторний аспект) та оцінок дій ознайомлення з позовною заявою, вивчення судової практики (результативний аспект).

Для визначення впливу професійної самооцінки на специфіку міжрівневих зв’язків структури властивостей суб’єкта діяльності булив застосованіий факторний і кореляційний аналіз. За допомогою квартільного метода визначення високих та низьких значень дляза операторногоим і результативногоим аспектівами професійної самооцінки були визначені виділені три інтервали (25%, 50%, 25%), відповідно до яких були вділенщо відповідаютьі високимі, середнім та низькимі показниками для кожної з цих двох зміннихої.

Структура властивостей суддів з високим рівнем за ОА характеризується спрямованістю на себе, соціальною активністю і усвідомленістю життя. Судді з оптимальним рівнем ОА характеризуються соціальною активністю, відповідальним ставленням до оточуючих, усвідомленістю життя; з низьким – соціальною активністю, усвідомленістю життя та альтруїстичною поведінкою.

Структура властивостей суддів з високим РА характеризується незалежною поведінкою, усвідомленістю життя та загальною активністю; з оптимальним рівнем – соціальною активністю, усвідомленістю життя і конформною поведінкою; з низьким рівнем – дружелюбним ставленням до оточуючих, соціальною активністю та незалежною поведінкою.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати такі висновки.

1. У дисертації вВизначено схему дослідження професійної самооцінки, яка показує, щоза якою актуалізована потреба у професійній самооцінці виступає фоновою детермінантою останньої. Суб’єктивні (властивості суб’єкта праці, стаж роботи, стать) та об’єктивна (формальна кваліфікація) детермінанти по відношенню до професійної самооцінки виступають у якості

Сторінки: 1 2