МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КУЛИНА СТЕПАН ЯРОСЛАВОВИЧ

УДК: 339.92:332.1

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСКОРДОННОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Спеціальність 08.00.03 –

економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Михасюк Іван Романович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

завідувач кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мікула Надія Анатоліївна,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

завідувач відділу проблем ринкової інфраструктури та

транскордонного співробітництва;

кандидат економічних наук, доцент

Урбан Оксана Анатоліївна,

Луцький державний технічний університет,

доцент кафедри економічної теорії та

міжнародної економіки.

Захист відбудеться „15 квітня 2008 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, просп. Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий „14” березня 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Стасишин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ключове завдання зовнішньоекономічної стратегії України – європейський вибір, інтеграція до ЄС, вступ у Світову організацію торгівлі. Не менш важливими напрямами є створення передумов для євроатлантичної інтеграції України, тісна співпраця з міжнародними організаціями – Радою Європи, ОБСЄ, Асамблеєю Західноєвропейського Союзу, а також розширення добросусідських відносин з всіма країнами Європи. Особлива роль в реалізації цих завдань належить розвитку транскордонного економічного співробітництва, зокрема українсько-польських транскордонних економічних відносин.

Для українського-польського прикордоння така співпраця є, насамперед, засобом подолання негативних наслідків процесу глобалізації, які впливають на життєдіяльність, конкурентоспроможність та на рівень добробуту територіальних громад. У сучасних умовах приєднання Польщі до ЄС наблизило його кордони до українських, що зумовлює переведення відносин з Польщею в іншу площину, призводить до зміни візового режиму, прикордонних та митних процедур. З цього погляду, узагальнення та використання досвіду українсько-польського транскордонного співробітництва – це позитивні кроки України на шляху до європейської спільноти.

Значний вклад у розв’язання низки завдань єврорегіональної політики та транскордонного співробітництва з урахуванням досвіду європейських країн зробили вітчизняні дослідники Р.Безсмертний, З.Варналій, Б.Губський, М.Долішній, І.Луніна, Ю.Макогон, С.Максименко, І.Михасюк, Н.Мікула, І.Огірко, М.Паламарчук, О.Паламарчук, В.Пила, С.Писаренко, Л. Супруненко, О.Урбан, С.Чеботар, В.Чужиков та інші. Значну зацікавленість у проблематиці транскордонного співробітництва виявляють зарубіжні вчені, зокрема У.Ванноп (Англія), Р.Ратті (Швейцарія), М.Балтовські, П.Еберхардт, К.Крупа, З.Макєла, Т.Коморніцькі, А.Стасяк, Р.Федан (Польща), В.Білчак, Л.Вардомський, С.Романов (Росія) та ін.

Однак сучасні інтеграційні та глобалізаційні процеси спричиняють появу все нових правових актів, виникнення нової міжнародної термінології, формування нових соціально-економічних систем. Це зумовлює необхідність подальших наукових досліджень, пов’язаних з уточненням загальновизнаних теоретичних термінів для понять “єврорегіоналізація”, “єврорегіон”, з удосконаленням механізмів залучення фінансової допомоги ЄС для розвитку транскордонного співробітництва, з оцінкою стану українсько-польських транскордонних економічних відносин та вдосконаленням регіональної політики напередодні вступу України до ЄС. Усе зазначене вище обумовило вибір теми дисертації, визначило її мету, завдання і зміст.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри економіки підприємства Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом Ем – 11ф “Розвиток прикордонного підприємництва в єврорегіоні “Сян”, у межах якої теоретично обґрунтовано рекомендації щодо державного регулювання українсько-польських транскордонних економічних відносин.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення методичних підходів та рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання транскордонних економічних відносин, насамперед українсько-польських.

Відповідно до мети дослідження було поставлено і вирішено такі завдання:

· дослідити правничо-економічні аспекти транскордонного співробітництва України та Польщі, проаналізувати погляди представників різних шкіл та їх вплив на визначення ролі транскордонного співробітництва в сучасних інтеграційних та глобалізаційних процесах;

· уточнити загальновизнані теоретичні терміни та поняття “єврорегіоналізація”, “єврорегіон” на основі узагальнення здобутків вітчизняної та зарубіжної науки і практики;

· запропонувати класифікацію нормативно-правових актів транскордонного співробітництва, виходячи з міжнародно-правових норм;

· дослідити основні програми ЄС з підтримки українсько-польського транскордонного співробітництва;

· схарактеризувати створені за участю прикордонних територій України та Польщі єврорегіони “Карпати”, “Буг” та програми нового єврорегіону “Сян”, запропонувати практичні рекомендації щодо подальшого розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва;

· провести всебічний аналіз стану українсько-польських транскордонних економічних відносин, на основі якого розробити пропозиції щодо регулювання торговельних відносин в Україні, запропонувати заходи щодо змін в аграрній політиці України, проаналізувати ефективність функціонування СЕЗ на території Карпатського єврорегіону;

· визначити перспективи розвитку інноваційних процесів в українсько-польських прикордонних регіонах, запропонувати методичні рекомендації для визначення основних напрямів інноваційної співпраці;

· внести пропозиції щодо удосконалення українського законодавства з питань єврорегіональної політики на основі використання польського досвіду;

· скласти модель території Львівської області відповідно до базових показників, закладених у проекті Закону України “Про територіальний устрій України” з урахуванням функціонування єврорегіонів Карпати, Буг.

Об’єктом дослідження є державне регулювання українсько-польських транскордонних економічних відносин.

Предметом дослідження відповідно до поставленої мети є особливості та закономірності розвитку українсько-польських транскордонних економічних відносин.

Методи дослідження. У дисертації для з’ясування основних характеристик об’єкта дослідження використано систему економічних законів і принципів економічної теорії, а також сучасні концепції регіональної економічної інтеграції. У дослідженні застосовано методологічний апарат економічної науки, різноманітні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Серед них – методи наукового абстрагування, статистичні методи, порівняльний аналіз, історичний метод, методи аналізу та синтезу (при вивченні теорії і практики державного регулювання транскордонних економічних відносин); графічний, індексний, економічно-математичний, лінійного моделювання (в оцінці тенденцій розвитку українсько-польських транскордонних економічних відносин); вибірковий, зведення і групування (під час аналізу і обґрунтовання нових підходів до регіональної політики); єдності історичного і логічного дослідження (в дослідженні розвитку транскордонного співробітництва).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, Польщі нормативні акти центральних органів державної влади, управління статистики, монографії, статті, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, дані міжнародних організацій, інформація, розміщена на веб-сторінках органів влади, єврорегіонів, а також результати досліджень, виконаних автором.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження державного регулювання українсько-польських транскордонних економічних відносин, що дозволило одержати теоретичні і практичні результати, які мають наукову новизну та характеризують особистий внесок автора, зокрема:

вперше:

· запропоновано класифікацію та чотирирівневу ієрархію нормативно-правових актів транскордонного співробітництва, виходячи з міжнародно-правових норм, за групами: європейське транскордонне право, національне транскордонне право, міждержавні угоди, угоди про транскордонне співробітництво;

· здійснено комплексний економічний і порівняльно-теоретичний аналіз специфіки формування українсько-польських транскордонних економічних відносин, що дало змогу сформулювати практичні рекомендації щодо подальшого розвитку транскордонних економічних відносин між Україною та Польщею в умовах глобалізації та єврорегіоналізації;

удосконалено та обґрунтовано:

· зміст понятійно-категоріального апарату, зокрема запропоновано тлумачити “єврорегіон” як форму транскордонного співробітництва між прикордонними регіонами європейських держав, що спрямована на реалізацію конкретних проектів у різних галузях життєдіяльності відповідно до дво - або багатосторонніх угод. Поняття “єврорегіоналізція” визначено як соціально-економічний процес між європейськими регіонами, які належать до різних держав, спрямований на зближення рівнів розвитку регіонів;

· рекомендації щодо подальшого розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва, українських прикордонних регіонів, зокрема методологічні пропозиції для визначення основних напрямів інноваційної співпраці, створення єврорегіону “Сян”;

отримали подальший розвиток:

· основні положення реформування українського законодавства з питань єврорегіональної політики на основі використання польського досвіду, модель території Львівської області відповідно до базових показників, закладених у проекті Закону України “Про територіальний устрій України”, що дає змогу визначити вплив реформи на соціально-економічний розвиток місцевих громад;

· обґрунтування методичних рекомендацій щодо формування стратегії розвитку регіону.

Теоретичне та практичне значення роботи. Теоретичне значення результатів дослідження полягає у формуванні нових знань стосовно транскордонного співробітництва та його удосконалення.

Практичне значення одержаних результатів – це вдосконалення українсько-польських транскордонних економічних відносин на основі оптимізації механізмів двосторонього співробітництва.

Отримані у процесі дослідження результати використовуються в навчальному процесі у Львівському національному університеті імені Івана Франка під час вивчення курсів “Регіональна економіка”, “Державне регулювання економіки” (довідка № 260-В від 28.01.2008 р.).

Окремі положення роботи використано для розроблення Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Львівській області на 2007-2008 роки та впроваджені практичні рекомендації щодо розвитку прикордонних регіонів Львівської області, зокрема створення єврорегіону “Сян” (довідка № 5-51-87 від 22.01.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження оприлюднені на: щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2006-2007); міжнародній науково-практичній конференції “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (Львів, травень 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Організаційні та економічні проблеми розвитку муніципальних утворень” (Тернопіль, жовтень 2006); міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Нові обрії економічної науки” (Львів, 2007); міжнародній науковій конеренції “Соціально-економічне гуртування у контексті модернізації транскордонних регіонів” (Жешів, Польща, листопад 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення” (Львів, грудень 2007).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових праць, серед них: 1 монографія, 5 статей у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 38,54 друк. арк., у тому числі особисто авторові дисертації належить 17,69 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 180 сторінках комп’ютерного набору. Робота містить 30 таблиць, 10 рисунків і 8 додатків на 11 сторінках. Список використаних джерел налічує 237 назв і наводиться на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано практичне та теоретичне значення основних положень дисертації, її новизну, ступінь апробації.

У першому розділі роботи “Теоретичні основи організації транскордонного співробітництва” розглянуто правничо-економічні аспекти транскордонного співробітництва, зокрема між Україною та Польщею, проаналізовано програми ЄС щодо підтримки розвитку транскордонного співробітництва, досліджено українсько-польську єврорегіоналізацію.

Дисертант виходить з того, що прийняті в Україні законодавчі акти, які покликані сприяти розвитку транскордонного співробітництва, не дають достатніх підстав для їх практичного застосування. Транскордонне співробітництво між територіальними громадами так і не стало вагомим інструментом забезпечення соціально-економічного розвитку окремих прикордонних територій. Ще з радянських часів успадкована недостатня здатність системи управління сприймати інновації, особливо інновації соціально-організаційного типу. Внаслідок цього виник розрив між чинними законодавчими нормами і повсякденною практикою.

Термін “транскордонне співробітництво” використовується в офіційних документах ЄС. Інша ситуація з поняттями “єврорегіоналізація” та “єврорегіон”. Сьогодні фактично немає загальновизнаної теоретичної дефініції цих явищ, не з’ясовано їх ознак.

У реферованому розділі зазначено, що транскордонне співробітництво є ширшим поняттям за єврорегіоналізацію. Для його впровадження не потрібно створювати спільні структури з обох боків кордону. “Транскордоннe співробітництвo” як категорія включає в себе насамперед функціональний елемент, зосереджує увагу на його предметі та завданнях. Транскордонне співробітництво набуває статусу єврорегіонального з моменту впровадження сталих, інституційних форм управління. Поняття “єврорегіональнe співробітництвo” підкреслює значення структурного елементу, спрямовуючи увагу на його інституційно-правові рамки.

У дослідженні поняття “єврорегіоналізція” визначено як соціально-економічний процес між європейськими регіонами, що належать до різних держав, спрямований на зближення рівнів розвитку регіонів. Запропоновано тлумачити єврорегіон як форму транскордонного співробітництва між прикордонними регіонами європейських держав, що спрямована на реалізацію конкретних проектів у різних галузях життєдіяльності відповідно до дво – або багатосторонніх угод.

На основі аналізу нормативно-правових актів з питань транскордонного співробітництва та діяльності українсько-польських єврорегіонів у дисертації запропоновано класифікацію нормативно-правових актів транскордонного співробітництва, виходячи з міжнародно-правових норм (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація нормативно-правових актів транскордонного співробітництва

№ | Група | Критерії класифікації нормативно-правових актів транскордонного співробітництва | За суб’єктами правочиності | За просторовою сферою дії | За функціональним призначенням | За ієрархічною чинністю актів | 1 | Європейське транскордонне право | Рада Європи | Регіональні, характерні для певного регіону (Європа) | Визначає основи транскордонного співробітництва в Європі | Міжнародний договір | 2 | Національне транскордонне право | Вищий орган законодавчої влади (наприклад, Верховна Рада (Україна), Сейм (Польща)) | Національні, застосовуються в межах території країни | Визначає правові, економічні та організаційні

засади транскордонного співробітництва | Закон, Постанова, Наказ | 3 | Міждержавні угоди | Центральний орган виконавчої влади (уряд) | Партикулярні (норми, обов’язкові для двох-трьох суб’єктів права) | Регулюють певні двосторонні відносини взаємодіючих суб’єктів, розташованих у різних географічних регіонах | Міждержавна

угода (договір) | 4 | Угоди про транскордонне співробітницт-во | Органи місцевого самоврядування, територіальні громади, громадські об’єднання | Локальні (норми, що діють в обмеженому просторі) | Регулюють відносини між суміжними державами, саме на цьому рівні здійснюється співпраця між прикордонними територіями | Угоди, договори, програми співробітництва |

На основі досліджень регіональних ініціатив ЄС у дисертації виокремлено основні інструменти фінансової допомоги транскордонному співробітництву.

Сьогодні ЄС здійснює фінансову допомогу регіональним програмам розвитку через чотири Структурні фонди: ; Cуспільний фонд; ; .

Дослідження створених на прикордонних територіях України та Польщі Карпатського єврорегіону, єврорегіону “Буг” та програми “Сян” засвідчило, що лінії партнерської співпраці вздовж кордонів ЄС та України неможливо реалізувати на прикордонних територіях без розвитку трьох основних сфер співробітництва: економіки, соціальної сфери та безпеки.

Розширення ЄС в 2004 році, транзитний та енергетичний потенціал прикордонних територій Карпатського єврорегіону та єврорегіону “Буг” істотно збільшує потенційні можливі чинники, що створюють небезпеку національним інтересам України та Польщі. Актуальними залишаються двохсторонні проблеми пов’язані з візовим питанням, неузгодженістю європейського законодавства з українським, охороною навколишнього середовища, міжнародною організованою злочиністю, нелегальною міграцією і торгівлею людьми.

У контексті вищесказаного проекти транскордонного співробітництва, зокрема у форматі єврорегіонів, мають принципове значення не тільки для вирішення тих чи інших проблем сталого розвитку окремої прикордонної території, а й значною мірою можуть слугувати моделями забезпечення європейського простору безпеки.

На підставі проведених досліджень подано рекомендації щодо подальшого розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва, зокрема запропоновано утворювати єврорегіони, які б охоплювали невеликі прикордонні території суміжних держав. За основу окреслення таких територій пропонуємо взяти вигідне географічне розташування регіонів-сусідів країн-учасниць. У зв’язку з цим розглянуто низку питань, зокрема:

- удосконалення процесу співробітництва єврорегіонів з програмами ЄС щодо фінансування транскордонного співробітництва;

-

-

-

У другому розділі “Аналіз стану українсько-польських транскордонних економічних відносин” досліджено перспективи українсько-польського торговельного співробітництва після вступу Польщі до ЄС, оцінено польський досвід державної підтримки аграрного сектора економіки, проаналізовано ефективність функціонування спеціальних економічних зон у єврорегіоні “Карпати”.

Розширення ЄС у 2004 р. справило неоднозначний і суперечливий вплив як на держави цього інтеграційного угруповання, так і на сусідні країни, до яких належить Україна. Розв’язати низку проблем для України дозволяє ефективне застосування результатів аналізу стану насамперед українсько-польських транскордонних економічних відносин.

Новий етап розширення ЄС спричиняє відповідні зміни в торговельній політиці Співтовариства щодо сусідніх країн. Польща, як член ЄС, зобов’язана дотримуватися єдиної торговельної політики ЄС щодо України. Українсько-польські торговельні відносини регулює Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Песимістичні прогнози аналітиків щодо згортання українсько-польського торговельного співробітництва після вступу Польщі до ЄС не збулися. Про це свідчить динаміка взаємної торгівлі, продемонстрована в таблиці 2.

Таблиця 2

Торгівля товарами між Україною та Польщею, 2004-2007 рр.

(млн дол.) |

Роки | 2004 | 2005 | експорт | імпорт | сальдо | експорт | імпорт | сальдо | Всього | 979,9 | 968,6 | 11,3 | 1010,9 | 1406,6 | -395,7

Роки | 2006 | 2007 | експорт | імпорт | сальдо | експорт | імпорт | сальдо | Всього | 1344,5 | 2109,1 | -764,6 | 1636,9 | 2920,4 | -1283,5 | *За даними Державного комітету статистики України за 2004-2007 роки

Досі в українському експорті продовжують переважати сировинно-матеріальні товарні позиції, зокрема мінеральні продукти (продукція чорної та кольорової металургії, хімічна продукція). Польський імпорт становить переважно продукція глибокої переробки з деревини, полімерних матеріалів, механічні пристрої, папір та картон.

З огляду на польський досвід регулювання торговельних відносин в Україні, на думку дисертанта, необхідно вжити як односторонніх, так і узгоджених з партнерами заходів: а) зниження мита для легалізації ринку; б) стимулювання через зовнішньоекономічні преференції розвитку наукової та науково-технічної діяльності; в) гармонізація митного законодавства України із законодавством ЄС у таких галузях митного регулювання: визначення митної вартості; вдосконалення апеляційної процедури щодо рішень митних органів; удосконалення правил опублікування нормативних актів у галузі митного права та набрання ними чинності; г) посилення митного контролю на східних кордонах України; д) вдосконалення інфраструктури митниць; е) укладання нового договору між Україною та ЄС про ліберальний режим пересування громадян.

Зазначено, що модернізація аграрного сектора економіки України потребує вивчення польського досвіду державної підтримки цієї галузі.

Щоб зрозуміти сутність соціально-економічних перетворень у сільському господарстві Польщі, потрібно розглядати два основні напрями стратегії економічних реформ. Перший з них отримав назву „шокової терапії”, автором якої був Л. Бальцерович, а другий – „градуалізму”, тобто поступових ринкових перетворень.

Початкові концепції реформування аграрної сфери в центрально-східній Європі орієнтувалися на якомога швидкий “запуск” ліберально-ринкової моделі функціонування аграрних суб’єктів господарювання – на максимальну лібералізацію цін, мінімальне втручання держави в обмінні процеси, обмеження бюджетного фінансування тощо.

У Польщі (1990-1993 рр.) державна політика до сільгоспвиробників виражалася насамперед у встановленні високих ставок за кредитами; існуванні серйозних порушень балансу структури торгівлі у сільському господарстві; незахищеності від конкуренції з боку субсидійованого експорту країн ЄС як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Усі перераховані фактори призвели до істотного зниження доходів сільського населення порівняно з міським.

Під тиском цих обставин на зміну ліберально-ринковій моделі прийшла стратегія, яка гармонійно поєднувала ринкове та державне регулювання аграрного сектора. Було визначено два напрями державного впливу на ситуацію в аграрному секторі економіки: 1) регулювання ринку сільськогосподарської продукції; 2) регулювання фінансово-кредитного забезпечення галузі.

Для підтримки аграрного сектора економіки у Польщі в середині 1990 р. було створено Агенство сільськогосподарського ринку, Агенство реструктуризації й модернізації сільського господарства, Агенство аграрної нерухомості.

Найважливішими концептуальними засадами реалізації аграрної реформи напередодні вступу Польщі в ЄС, як приклад для України, слід вважати лібералізацію та належну державну підтримку сільського господарства, пріоритетність ринкових механізмів; забезпеченість нормативно-законодавчим оформленням загальнодержавної політики країни відповідно до мети і завдань економічної політики ЄС.

Для аграрного сектора Польщі основними орієнтирами в діяльності є цілі Спільної аграрної політики (САП) країн-членів ЄС. САП (CAP – Common Agricultural Policy) – це єдина для всіх країн-членів ЄС політика у галузі сільського господарства.

Бюджетна підтримка сільського господарства Польщі за 2001-2003 роки (пряма допомога фермерам) становила близько 1 млрд євро, а в поєднанні із соціальними виплатами – від 5,405 млрд євро (2001 р.) до 4,550 млрд євро (2003 р.). Соціальне скерування мала також національна Програма активізації сільської місцевості, вартість якої становила 418,8 млн євро (бюджетні кошти – 72% та 28% - кредити світового банку). Внаслідок вступу Польщі до ЄС у рамках реалізації союзної політики польське сільське господарство отримало в 2004-2006 роках із бюджету ЄС близько 7,2 млрд євро, в середньому 2,4 млрд євро на рік. Для порівняння: ця сума удвічі більша від бюджетних витрат Польщі на сільське господарство в 2002 році (в межах 1 млрд євро).

Польщі також вдалося добитися отримання ресурсів для інтервенції на ринку і для розвитку експорту сільгоспродукції, а також ресурсів для розвитку сільських районів. У межах структурних фондів польське сільське господарство отримає протягом 2005-2008 років 2,866 млрд євро на Програму розвитку сільських районів і 1,192 млрд євро на секторну операційну Програму „Реструктуризація і модернізація харчового сектора”.

З огляду на досвід, нагромаджений Польщею, та чинну аграрну модель ЄС, у дисертації запропоновано заходи щодо змін у аграрній політиці України.

У реферованому розділі проаналізовано ефективність функціонування спеціальних економічних зон (СЕЗ) в українсько-польському єврорегіоні “Карпати”. Слід відзначити певну подібність практики застосування СЕЗ у Польщі та в Україні. Зокрема, привертає увагу те, що обидві країни одночасно – у 1995 році – створили свої перші зони (Євро-Парк Мєлєц та Сиваш). Порівняльними є і маcштаби діяльності: у польських СЕЗ реалізовується 650 проектів, в українських СЕЗ - 751. Натомість результативні показники суттєво відрізняються. У Польщі в рамках СЕЗ залучили 4,8 млрд дол. інвестицій та створили 63 тис. робочих місць у той час, як українські аналогічні показники становлять 1,6 млрд дол. та 46 тис. робочих місць. Ще більш вражаючим є порівняння обсягів наданих податкових пільг: 483 млн дол. (Польща) і 832 млн дол. (Україна). Критики СЕЗ в Україні наголошують на деструктивному впливі їх на конкурентне середовище (у межах галузі окремі підприємства користуються фіскальними пільгами), вагомі бюджетні втрати (у значній частині СЕЗ сума отриманих податкових пільг перевищує обсяги сплачених податків) та можливості для зловживання (імпорт товарів на пільгових умовах).

Крім того, серйозною перепоною діяльності СЕЗ у Польщі стало законодавство ЄС, яке, по-суті, зупинило процес створення цього виду інституцій, що є перешкодою в рівноправному, конкурентоспроможному ринковому суперництві виробничих фірм. Законодавство ЄС забороняє надання державної допомоги, однак у деяких випадках можливі винятки. Такою, що відповідає засадам спільного ринку, може визнаватися допомога слабко розвиненим регіонам, допомога для реалізації заходів загальноєвропейського характеру. Можна припустити, що в міру інтеграції України в ЄС СЕЗ перестануть існувати, що негативно вплине на розвиток прикордонних територій.

Для забезпечення розвитку проблемних прикордонних територій пропонується застосувати інші інструменти державної підтримки, зокрема заходи державного стимулювання розвитку депресивних територій, які передбачені Законом України "Про стимулювання розвитку регіонів" та трансформації регіональної політики в бік транскордонного співробітництва, як форми прогресу територій.

У третьому розділі “Основні напрями вдосконалення транскордонної політики напередодні вступу України до СОТ і ЄС” оцінено польський досвід єврорегіоналізації, визначено перспективи розвитку інноваційних процесів в українсько-польських прикордонних регіонах; запропоновано напрями реформування українського законодавства з питань єврорегіональної політики, з’ясовано шляхи вдосконалення українсько-польських транскордонних економічних відносин.

Проведені дослідження показали, що Польща має вагомі успіхи у сфері єврорегіональної співпраці. Водночас у дисертаційному дослідженні зазначено причини неефективного функціонування українсько-польських єврорегіонів “Карпати” і “Буг”, програми “Сян” порівняно, наприклад, з польсько-німецькими. Річ у тім, що останні були сформовані “знизу” на економічних інтересах кожної гміни, громади зокрема. Українсько-польські – сформовані “згори”, ґрунтуючись на домовленостях “високопосадовців”, зокрема голів Львівської облдержадміністрації та Підкарпатського воєводства (навіть без відома багатьох сільрад і гмін). У дисертації подаються пропозиції щодо виправлення становища в українсько-польських єврорегіонах – “Карпати”, ”Буг”. Зокрема, пропонується більш диференційовано підійти до найбільшого за площею у Європі єврорегіону “Карпати”, розділивши його на низку під’єврорегіонів. Крім цього, доречно прискорити остаточне формування нового єврорегіону “Сян”, який досі залишається по суті в ембріональному стані.

У статутних документах єврорегіонів найбільше акцентовано на забезпеченні соціально-економічного розвитку прикордонних територій завдяки міжнародному співробітництву, на залученні іноземних інвестицій, створенні нових робочих місць та на спільній підготовці проектів міжнародної технічної допомоги, які реалізуються за кошти Європейського Союзу. При цьому визначено, що такої мети неможливо досягти без створення сприятливих умов для інноваційної діяльності.

Найдинамічніше розвивається регіональна діяльність, відома під назвою “децентралізована економічна політика”. Передовсім, ініціативи цього рівня концентруються на питаннях ендогенних факторів розвитку, на привабливості місцерозташування, на підвищенні рівня кваліфікації робочої сили й на розвитку регіональної інфраструктури підприємництва та трансферу технологій.

Як результат цих ініціатив – зростання інноваційної конкурентоспроможності регіону - спроможність суб’єктів регіону проводити активну інноваційну діяльність і тим самим впливати на зростання економіки території та підвищувати конкурентоспроможність країни в цілому.

Визначення конкурентоспроможності прикордонних регіонів чи територій, які входять до єврорегіонів, пропонується розраховувати за показником продуктивності праці на всіх рівнях

де

– продуктивність праці за годину;

– співвідношення “дозвілля-робота”;

– коефіцієнт зайнятості;

– питома вага працюючих у крані.

Пропозиція автора щодо обрання моделі розвитку регіонів і формування нової єврорегіональної політики України обумовлена, насамперед, відсутністю в минулому власної регіональної політики, концентрацією рішень на рівні центрального уряду, проблемами формування місцевих бюджетів. Згадана модель призупинить руйнацію звичних територіальних пропорцій, посилить нівелювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів замість їхньої подальшої диференціації та наростання поляризації між регіонами за рівнями соціального розвитку й економічного потенціалу.

Процес наближення національного законодавства з питань єврорегіональної політики до стандартів Європейського Союзу (acquis communautaire) передбачає низку заходів. Найважливіший серед них – перехід до європейської ієрархічної територіальної структури, яка передбачає необхідність проведення в Україні адміністративно-територіальної реформи.

У дисертації показано, що схема сучасного адміністративно-територіального устрою не дозволяє ефективно розраховувати та використовувати бюджетні кошти, не дозволяє людині в конкретному населеному пункті отримувати додаткові послуги, не дозволяє органам влади виконувати покладені на них функції. Автор пропонує нинішню адміністративно-територіальну систему переглянути згідно з міжнародною класифікацією, оскільки сьогодні її неможливо внести до жодної міжнародної статистичної чи фінансової бази, насамперед єврорегіональної.

Дисертант змоделював адміністративно-територіальні одиниці Львівської області відповідно до базових показників, закладених у проекті Закону України “Про територіальний устрій України” з урахуванням пропозиції автора відмовитися від статусу таких адміністративних одиниць, як місто-регіон та місто зі спеціальним статусом (табл. 3). Найкращим статусом для цих територій було б місто-центр (обласне місто) з повноваженнями міста-району.

Порівнюючи сучасний адміністративний поділ Львівської області з робочим моделюванням її територій, можна констатувати: 1) кількість адміністративно-територіальних одиниць (райони, міста обласного значення) зменшиться з 29 як максимум до 25; 2) кількість адміністративно-територіальних одиниць (міста, селища міського типу, сільські ради) зменшиться з 700 приблизно до 207 громад (сільське населення) та 39 міст-громад.

Дисертант доходить таких висновків про наслідки реформи: відбудеться структуризація території України відповідно до європейської ієрархії: регіон, район, село; будування структур сильної держави; зменшення бюджетних конфліктів між різними рівнями громад; конкуренція між громадами села, району чи міста як самодостатніх територіальних одиниць, що призведе до активізації транскордонного співробітництва, об’єднання громад “знизу” по різні сторони кордону за економічними, соціальними інтересами.

Таблиця 3

Робоче моделювання територій Львівської області

№ | Адміністративно-територіальна

одиниця | Назва | Пояснення | 1 | Місто-центр | Львів | Адміністративно-територіальні одиниці, які відповідають базовим показникам проекту Закону України “Про територіальний устрій України” | 2 | Місто-район | Червоноград | 3 | Місто-район | Дрогобич | 4 | Місто-район | Стрий | 5 | Район | Городоцький | 6 | Район | Жидачівський | 7 | Район | Жовківський | 8 | Район | Золочівський | 9 | Район | Миколаївський+ Новий розділ | 10 | Район | Стрийський+

Моршин | 11 | Район | Сокальський | 12 | Район | Старосамбірський | 13 | Район | Яворівський | 14 | Район | Самбірський+

Самбір | 15 | Район | Пустомитівський | 16 | Район | Турківський | Як гірські райони, вони можуть мати меншу кількість населення | 17 | Район | Сколівський

18 | Район | Дрогобицький+

Трускавець+

Борислав | Ці території доцільно розділити на два райони | 19 | Район | Мостиський | Адміністративно-територіальні одиниці, які за кількістю населення не відповідають базовим показникам, однак за площею територій та розселенням є достатніми. З метою кращого доступу населення до отримання послуг доцільно ці території реформувати разом з прилеглими районами, які мають більшу кількість населення. | 20 | Район | Бродівський | 21 | Район | Буський | 22 | Район | Кам’янка-Бузький | 23 | Район | Перемишлянський | 24 | Район | Радехівський | 25 | Громада (сільське населення) + місто-громада | Приблизно 207 + 39 міст | Кількість сільського населення станом на 1 січня 2005 р. становило 1038,2 тис. осіб. За базовий показник під час утворення громади візьмемо не менше 5 тис. осіб, що визначено в проекті Закону України “Про територіальний устрій України”. Кількість міст у Львівській області становить 43 мінус три міста-райони та місто-центр. |

Очевидно, створення карт районів і громад буде складним. Перед цим необхідно провести інтенсивні консультації, зустрічі, обговорення з громадами та обов’язково врахувати наступні фактори для конструювання карт районів і громад:

? сформувати і затвердити районні функції по відношенню до громад, які оточують адміністративний центр району;

? економічний потенціал проектованого району, громади;

? історичні та культурні передумови;

? специфіка географічного положення;

? кількість громад, які мають утворювати район;

? кількість населення у проектованому районі, громаді;

? площа проектованого району, громади.

Проведення адміністративної реформи можливе лише на основі послідовної реалізації національних законів.

У реферованому розділі акцентовано на тому, що нинішній стан розвитку українсько-польських транскордонних економічних відносин не відповідає сучасним світогосподарським процесам. “Євро-2012” пропонується використати як один з важливих заходів, що дає взаємну вигоду, посилює позитивні результати транскордонних економічних відносин, а це дає змогу вирішити низку проблем на етапі підготовки до фінального турніру з футболу.

Для забезпечення виконання Україною завдань та заходів щодо підготовки проведення “Євро-2012” за прогнозними оцінками необхідно 100 - 120 млрд гривень, у тому числі 13 - 15 млрд гривень бюджетних коштів.

За попередніми оцінками Польща витратить на підготовку проведення “Євро-2012” 26 млрд євро. 19 млрд євро Польща отримає від ЄС, а ще 7 млрд з державного бюджету. В основному ці кошти будуть потрачені на будівництво нових стадіонів та покращення транспортної інфраструктури.

Основними проблемами, які стоять на шляху належного проведення фінального турніру чемпіонату Європи 2012 року з футболу є:–

невідповідність вимогам УЄФА значної кількості об'єктів спортивної, транспортної, інформаційно-телекомунікаційної та соціальної інфраструктури, які мають забезпечити проведення футбольних змагань та прийом людей, будь яким чином пов'язаних з їх проведенням;–

відсутність фахівців з відповідними професійними знаннями та досвідом для забезпечення всебічної підготовки до проведення турнірів такого значення.

Розв'язання зазначених проблем можливо лише за умови державної підтримки, координації діяльності органів влади України та Польщі, забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків, активізації транскордонних економічних відносин.

Удосконалення українсько-польських транскордонних економічних відносин напередодні “Євро–2012”, на думку дисертанта, повинно передбачати такі заходи:

1. Розбудова мережі пунктів пропуску через українсько-польський кордон;

2. На час підготовки фінального турніру з футболу “Євро-2012” встановлення спрощеного режиму перетину кордону між Польщею та Україною, а на час проведення “Євро-2012” встановлення безвізового режиму між ЄС та Україною;

3. Спрощення процедури торговельно-економічних відносин;

4. Підготовка та перепідготовка представників єврорегіонів, громадських об’єднань, посадових осіб органів місцевого самоврядування з питань побудови стратегії розвитку місцевості, пошуку партнерів;

5. Рекламування українсько-польських транскордонних економічних відносин.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з державним регулюванням українсько-польських транскордонних економічних відносин, що безпосередньо спрямоване на вирішення ключового завдання зовнішньоекономічної стратегії України – європейський вибір, інтеграція до ЄС, вступ у Світову організацію торгівлі. В узагальненому вигляді за результатами проведеного дослідження сформульовано низку висновків теоретичного та прикладного характеру:

1. Глобалізація не гарантує високоефективного правового порядку. Члени співтовариства не хочуть наднаціонального керівництва, яке може обмежити їх самоуправління. Транскордонне співробітництво необхідно розглядати як один з ключових чинників забезпечення сталого розвитку територіальних громад; як вагомий інструмент забезпечення соціально-економічного розвитку окремих прикордонних територій; як важливу складову частину гарантування безпеки прикордонних територій; як механізм наближення національного законодавства з питань єврорегіональної політики до норм і стандартів ЄС.

2. Пропонується, зокрема чотирирівнева ієрархія нормативно-правових актів транскордонного співробітництва: 1. угоди про транскордонне співробітництво; 2. європейське транскордонне право; 3. національне транскордонне право; 4. міждержавні угоди.

3. На основі аналізу регіональних ініціатив ЄС визначено основні інструменти фінансової допомоги транскордонного співробітництва, зокрема через використання низки програм, проектів, таких як: Interreg, Phare, Tacis, Cards, Meda, Програми Сусідства.

4. Дослідження створених на прикордонних територіях України та Польщі Карпатського єврорегіону, єврорегіону “Буг” та ініціативи “Сян” дозволило запропонувати авторський підхід до реалізації ідеї ліній партнерської співпраці вздовж кордонів ЄС та України через розвиток трьох основних сфер співробітництва: економіки, соціальної сфери та безпеки.

5. Подальший розвиток українсько-польського транскордонного співробітництва, зокрема основних напрямів інноваційної співпраці, розвиток сфери підприємництва пропонується реалізувати через такі економічні проекти: концепція будинку підприємця, створення бізнес-інкубаторів, просування малих інвестицій, посилення торговельних відносин з прикордонними територіями. Українським учасникам майбутнього єврорегіону разом з польськими партнерами пропонується здійснювати розробку та проводити експертизу проектів нормативно-правових актів органів влади у сфері господарської діяльності (регуляторних актів), у галузі дозвільних процедур, митних процедур, оподаткування, сертифікації та стандартизації, енергозбереження тощо.

6. Внесено пропозиції щодо поліпшення регулювання торговельних відносин в Україні, серед яких: зниження мита для легалізації ринку; стимулювання наукової та науково-технічної діяльності через зовнішньоекономічні преференції; гармонізація митного законодавства України із законодавством ЄС; посилення митного контролю на східних кордонах України; покращення інфраструктури митниць; укладення нового договору між Україною та ЄС про ліберальний режим пересування громадян.

7. Для прискорення розвитку аграрного сектору вітчизняної економіки запропоновано заходи щодо зміни аграрної політики України, зокрема: координація з економічною стратегією інших країн; інтеграція України в ЄС, що дасть змогу аграрному сектору економіки користуватися цільовими програмами ЄС; державна підтримка програм розвитку сільського господарства (шляхового і меліоративного будівництва, землевпорядкування, підготовки кадрів тощо), персоніфікація дотацій з бюджету сільгоспвиробникам; розвиток кредитування підприємств аграрної сфери через розбудову кредитної інфраструктури; приведення українського аграрного законодавства до вимог ЄС, що сприяє виконанню передбачених європейськими законами ветеринарних, санітарних і фітосанітарних норм.

8. Серйозною перепоною функціонування СЕЗ у Польщі стало законодавство ЄС, яке, по суті, зупинило процес створення цього виду інституцій як таких, що були б перешкодою у рівноправному, конкурентоспроможному ринковому суперництві виробничих фірм. У зв’язку з цим пропонується провести відповідну інвентаризацію СЕЗ в Україні, насамперед, у межах єврорегіонів та застосувати інші інструменти державної підтримки, зокрема заходи державного стимулювання розвитку депресивних територій.

9. Аналіз чинників, які сприяють ефективному функціонуванню польсько-німецьких єврорегіонів, показав, що насамперед потрібно формувати їх “знизу” за економічними, соціальними інтересами кожної гміни, громади, а не так, як це було з українсько-польськими єврорегіонами “Карпати” і “Буг”, програмою “Сян”, створеними “згори”, ґрунтуючись на домовленостях чиновників “високого рівня”.

10. Із досвіду проведення адміністративної реформи в Польщі, запропоновано здійснити перерозподіл повноважень і між органами влади, і між територіальними рівнями в Україні через прийняття і узгодження базових законопроектів: „Про місцеве самоврядування громади”, „Про місцеве самоврядування району”, „Про місцеве самоврядування області” з чітким визначенням прав і обов’язків кожного територіального рівня.

11. Виокремлено особливості й запропоновано шляхи вдосконалення українсько-польських транскордонних економічних відносин напередодні “Євро–2012”. Реалізація цих пропозицій у рамках підготовки та проведення в Україні та Польщі фінального турніру чемпіонату Європи 2012 року з футболу дозволить на прикордонних територіях досягти позитивних результатів у розвитку підприємництва та практично у всіх галузях економіки і сферах суспільного життя, у створенні сучасної транспортної, інформаційно-телекомунікаційної та соціальної інфраструктури на рівні європейських стандартів через залучення відповідних інвестицій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Кулина С.Я. Державне регулювання українсько-польських транскордонних економічних відносин/ За ред. д-ра екон. наук, проф., акад. АН Вищої школи України І.Р. Михасюка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - 228 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Кулина С.Я. Вплив державної підтримки на розвиток аграрного сектора економіки Польщі// Економіка АПК. – 2007. – № 6. – С. 133-139.

3. Кулина С.Я. Перспективи розвитку інноваційних процесів в єврорегіоні „Карпати” // Проблеми економіки та управління. – Львів: видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2007. – С. 136-139.

4. Кулина С.Я. Залучення фінансових інструментів ЄС для підтримки українсько-польського транскордонного співробітництва// Актуальні проблеми розвитку економіки регіону.