ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

КИРИЛЕНКО ВАЛЕНТИНА ГРАЦІЯНІВНА

УДК 159.947.5:373.3.02-053.5] (043.3)

Особливості розумового розвитку молодших школярів залежно від мотивації учіння

19. 00. 07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконана в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Клименко Віктор Васильович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», кафедра фізичної реабілітації, завідувач

Офіційні опоненти:

член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології особистості ім. П.Р. Чамати, завідувач;

кандидат психологічних наук, доцент Кочерга Олександр Васильович,

Інститут післядипломної педагогічної освіти Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка, кафедра методики та психології дошкільної і початкової освіти. завідувач

Захист відбудеться „03” липня 0 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України (01033, Київ, вул. Паньківська, 2)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України (01033, Київ, вул. Паньківська, 2)

Автореферат розісланий „03” червня 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні умови життєдіяльності школярів характеризуються кардинальними змінами в усіх сферах, в першу чергу, в освіті, тому суспільство висуває нові вимоги до розвитку особистості, зокрема до розумової та мотиваційної сфер. Вирішення цього завдання пов’язане з реалізацією низки державних документів (Закон України “Про Освіту”, Національна доктрина розвитку освіти), спрямованих на розвиток українського освітнього простору, де пріоритетним завданням визначений розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості. А це, в свою чергу, вимагає вдосконалення існуючих і розробку нових педагогічних систем та психологічних підходів до розвитку школярів, що вимагає нових психолого-педагогічних досліджень.

Особливої значущості набуває питання розумового розвитку та мотивації навчальної діяльності молодших школярів, оскільки саме цей період є сензитивним для формування нового виду людської діяльності – учіння та інтенсивного розвитку пізнавальних процесів, коли закладаються основи ефективної навчальної діяльності на все життя.

Проблемі розумового розвитку і мотивації навчання увагу приділяли вітчизняні та зарубіжні вчені: Л.Виготський, Г.Костюк, Н.Менчинська, Б.Зейгарник, О.Леонтьєв, А.Лурія, К.Ушинський, В.Сухомлинський, А.Валлон, Ж.Піаже, А.Маслоу, Х.Хекхаузен, Л.Божович, С.Максименко, В.Клименко, М.Дригус, М.Смульсон, О.Скрипченко, Н.Чуприкова, Т.Ілляшенко, С.Москвичов, О.Малихіна, Л.Верещагіна, В.Шадріков, Є.Ільїн, В.Вілюнас, С.Занюк та інші. Але, незважаючи на наявність робіт, в яких розкрито особливості розумового розвитку та навчальної мотивації, деякі проблеми й досі залишаються відкритими. Так, особливої уваги потребує вивчення двох питань: 1) процесу становлення та розвитку вказаних процесів у молодших школярів з різними станами фізичного здоров’я, оскільки за статистикою, в Україні на 1000 дітей припадає майже 1460 різних захворювань, 60%–70% дітей мають соматичні зрушення, у понад 80% дітей, які йдуть до школи, виявлено відхилення у стані здоров’я, у розвитку моторних функцій та мовлення, що позначається на якісних показниках навчально-виховного процесу; 2) визначення особливостей розумового розвитку молодших школярів в залежності від типу мотивації навчальної діяльності.

Відсутність психологічних досліджень розумового розвитку молодших школярів з різними станами фізичного здоров’я та з різними типами мотивації учіння зумовило вибір теми дисертаційного дослідження “Особливості розумового розвитку молодших школярів залежно від мотивації учіння”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України в межах комплексних тем лабораторії вікової психофізіології “Психофізіологічне забезпечення педагогічної діяльності: системні принципи оцінки, діагностики та корекції” (реєстраційний номер 0101U000534); “Визначення норм психічного і фізіологічного розвитку учнів” (реєстраційний номер 0105U000133); затверджена вченою радою інституту (протокол № 3 від 25.03.2004 року) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 15.06.2004 року).

Об’єкт дослідження: розумовий розвиток молодших школярів.

Предмет дослідження: особливості розумового розвитку молодших школярів залежно від мотивації учіння фізично здорових учнів і тих, що знаходяться на медичному обліку.

Мета дослідження: виявити рівні розумового розвитку молодших школярів з різними типами мотивації фізично здорових учнів і тих, що знаходяться на медичному обліку, та розробити програму психолого-педагогічного впливу, спрямованого на становлення мотивації учіння та оптимізацію здобуття знань в період молодшого шкільного віку.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що розумовий розвиток молодших школярів, які перебувають на медичному обліку, суттєво не відрізняється від розумового розвитку фізично здорових учнів; мотивація учіння виступає основою для виділення індивідуальних особливостей розумового розвитку молодших школярів; мотивація учіння молодших школярів, які знаходяться на медичному обліку, відрізняється від мотивації, яку можна визнати оптимальною для фізично здорових школярів; система мотивації може перебувати в станах, коли один або декілька мотивів неусвідомлені і тому не виконують дій регуляції в учінні; відновлення системи мотивації передбачає застосування засобів, завдяки яким вона здійснюється та сприяє розумовому розвитку молодших школярів.

Завдання дослідження:

1. На основі аналізу й узагальнення наявного в психолого-педагогічній літературі матеріалу з досліджуваної проблеми уточнити сутність поняття “розумовий розвиток”, “мотивація учіння молодших школярів”, охарактеризувати їх зміст і особливості.

2. На основі комплексу діагностичних методик здійснити експериментальне дослідження рівнів розумового розвитку, типів мотивації учіння у молодших школярів з різними станами фізичного здоров’я, визначити критерії і рівні їх сформованості, виділити ознаки їх прояву.

3. Дослідити взаємозв’язок мотивації учіння і розумового розвитку молодших школярів та описати індивідуальні варіанти їх розвитку.

4. Розробити й апробувати систему формувальних (корекційно-розвивальних та реабілітаційних) вправ, спрямованих на цілісний розвиток молодших школярів, і рекомендації щодо нормалізації розвитку мотиваційної сфери молодших школярів.

Теоретико-методологічними засадами дослідження стали: концепція взаємодії зовнішніх та внутрішніх чинників у розумовому розвитку (Г.Костюк, П.Якобсон, С.Максименко, О.Скрипченко), положення про динамічність особистісних новоутворень (Б.Братусь), положення про вплив психомоторики на розумовий розвиток (В.Клименко, Л. Роговик), культурно-історична теорія (Л.Виготський, О.Леонтьєв), теорія навчання і розвитку у генетичній психології С.Максименка, положення про дисфункції соціо- та онтогенезу (Д.Ісаєв, В.Гарбузов, М.Раттер, Р.Байярд) та основні засади теорії і практики психологічної допомоги.

Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних та експериментальних методів: констатуючий та формуючий експерименти з використанням психодіагностичних методик: “Визначення рівня розумового розвитку молодших школярів” (Є.Замбацявичене, модифікація Л.Переслені та О.Мастюкової), “Виділення суттєвих ознак поняття”, “Четвертий зайвий”, “Визначення рівня розвитку мислення”, діагностика рухових навичок правою та лівою рук (В.Клименко), “Мотиваційна готовність” (Т.Марцинківська), проективні методики, пропоновані Н.Лускановою “Що мені подобається в школі?”, “Школа”, “Спрямованість на отримання оцінки” і “Спрямованість на набуття знань” (Є.Ільїн, Н.Курдюкова), анкетування, спостереження, методи математично-статистичної обробки даних.

Організація і база дослідження: дослідження проводилось в чотири етапи: теоретичний аналіз проблеми, констатуючий експеримент, формуючий експеримент, підсумковий етап. Дослідження проводилось з різними класно-віковими групами учнів молодших класів загальноосвітньої школи № 298 м. Києва, вихованцями Центру соціально-педагогічної та профілактичної роботи для дітей та підлітків, що потребують особливої уваги ЦСССДМ Оболонського району м. Києва. Експериментом охоплено 334 особи, з яких – 173 молодші школярі, серед них – 64 учнів, які знаходяться на постійному медичному обліку (учні з особливими потребами та учні з ослабленим здоров’ям), 12 – вчителів, 149 – батьків.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалась методологічною основою і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; добором адекватних темі методів дослідження; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісної та якісної обробки одержаних даних, застосуванням методів математичної статистики в оцінці результатів дослідження. Достовірність відмінностей розумового розвитку серед фізично здорових та учнів, які знаходяться на медичному обліку, перевірялась за допомогою критерію Манна-Уітні.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в тому, що теоретично проаналізовано та узагальнено й уточнено поняття “розумовий розвиток”, “мотивація учіння молодших школярів”; дістала подальшого розвитку проблема формування мотивації учіння молодших школярів; вперше виокремлено індивідуальні особливості розумового розвитку молодших школярів з різними станами фізичного здоров’я відповідно до мотивації учіння; розроблено діагностично-прогностичну модель оцінки розумового розвитку та мотивації учіння молодших школярів.

Практична значущість полягає у тому, що визначено особливості розумового розвитку молодших школярів відповідно до типів мотивації учіння; підібрано та експериментально перевірено комплекс методів діагностування розумового розвитку і мотивації учіння молодших школярів з різними станами фізичного здоров’я; на основі узагальнення результатів дисертаційного дослідження розроблено та впроваджено програму формування мотивації учіння для молодших школярів з різними станами фізичного здоров’я, використання якої психологами і соціальними працівниками навчально-виховних закладів дасть можливість здійснювати корекційно-розвивальний та реабілітаційний вплив на молодших школярів залежно від типу мотивації учіння та стану фізичного здоров’я; розроблено та впроваджено в навчальний план КНЛУ курсу “Основи корекційної педагогіки”.

Апробація та впровадження результатів у практику: головні положення доповідались та обговорювались на наукових конференціях: Четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2003); П’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2004); міжнародному науково-практичному “круглому столі” “Сучасні проблеми профілактики негативних явищ серед дітей та молоді” (Київ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (Київ, 2005); Всеукраїнській конференції “Гуманістичні універсалії освітнього простору: можливості самореалізації особистості” (Київ, 2007); педагогічних радах шкіл та нарадах ЦСССМ Оболонського району м. Києва (2004–2006 рр.); семінарських заняттях для вчителів загальноосвітньої школи. Створені та експериментально перевірені програми корекційно-розвивальної та реабілітаційної діяльності психолога навчально-виховного закладу. На основі матеріалів дослідження розроблено цикл занять з питань загальної та вікової психології для учителів та батьків.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Оболонського району м. Києва (довідка № 180 від 29.05.07 р.); середньої загальноосвітньої школи № 170 м. Києва (довідка № 33 від 04.09.07 р.); Пологівської загальноосвітної школи Київської області (довідка № 12 від 10.05.07 р.); Дитячого оздоровчо-екологічного Центру м. Києва (довідка № 33-о від 22.05.07 р.); спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов № 298 м. Києва (довідка № 13 від 25.12.06 р.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, з яких
1 навчально-методичний посібник; 1 методичні рекомендації; 9 статей у фахових виданнях, з них – 5 затверджених ВАК України; 1 тези виступу на науковій конференції.

Структура та обсяг дисертації: дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Основний текст викладено на 162 сторінках. Робота містить 14 таблиць на 6 сторінках; 12 рисунків, що займають 8 сторінок; 12 додатків на 14 сторінках, список використаної літератури (308 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію результатів та їх впровадження у практику шкільного навчання.

У першому розділі “Проблема розумового розвитку і мотивації учіння молодших школярів в сучасній психології” проаналізовано наукову літературу з дослідження особливостей розумового розвитку і мотивації учіння молодших школярів, викладено концептуальні засади та основні підходи до вивчення вказаної проблеми, обґрунтовано необхідність психологічної готовності молодших школярів до учіння, розглянуто роль мотивації у формуванні провідної діяльності молодших школярів, проаналізовано різні підходи до визначення сутності понять “розумовий розвиток молодших школярів”, “мотивація учіння молодших школярів”.

На основі аналізу наукових праць сучасних психологів, присвячених проблемам розумового розвитку (Н.Менчинська, Л.Виготський, А.Валлон, С.Максименко, В.Клименко, Г.Костюк, О.Скрипченко, Т.Ілляшенко, І.Мамайчук, О.Романенко та інші) та мотивації учіння (Є.Ільїн, В.Вілюнас, Л.Божович, О.Леонтьєв, С.Занюк, С.Москвічов та інші), розглянуто особливості розумового розвитку фізично здорових молодших школярів та тих, які перебувають на медичному обліку.

Як свідчить аналіз літератури (К.Ушинський, В.Кащенко, Л.Виготський та інші), пріоритет у цьому напрямі ведуть роботи видатних педагогів та психологів. Зазначена проблема у різних її аспектах досліджувалась багатьма сучасними вітчизняними та зарубіжними вченими-дослідниками (О.Захаров, О.Яшкова, Л.Уфімцева, А.Новіков, В.Сухомлинський, С.Максименко, М.Дригус, В.Клименко, Л.Роговик, С.Болтівець), які визначали проблему розумового розвитку і мотивації учіння за психологічним, соціальним, педагогічним аспектами і розглядали мотивацію учіння як особливий фактор у розвитку провідного виду діяльності, а отже й розумового розвитку.

Теоретичну основу дослідження розумового розвитку молодшого школяра утворюють концептуальні положення про мисленнєві здібності (Н.Бадмаєва), процеси мислення (А.Зак, С.Максименко), научуваність (З.Калмикова, Н.Менчинська, О.Скрипченко), індивідуальний стиль розумової діяльності (Л.Собчик), про взаємозв’язок розумового розвитку та мотивації учіння (Л.Божович, В.Мухіна), особливості сімейного виховання учня (В.Гарбузов, О.Захаров, С.Болтівець,) сформованість структури соціальних відносин (О.Кононко), особливості психомоторного розвитку (В.Клименко, Л.Роговик) та саморегуляції учня (М.Боришевський), індивідуальні особливості, залежність розумового розвитку від розумових здібностей (В.Крутецький), сформованість готовності до учіння (психологічної, фізичної, соціальної), до здійснення навчальної діяльності (Н.Гуткіна, В.Мухіна). Значна кількість досліджень вказує на залежність розумового розвитку від фізичного (А.Біне, Т.Ілляшенко, О.Романенко), від методів навчання (А.Новіков), на взаємну залежність розумового розвитку і рівня самооцінки (А.Валлон).

В контексті досліджуваної проблеми актуальним залишається визначення структурних елементів, які детермінують процес розумового розвитку: поетапність розвитку функціональної асиметрії півкуль головного мозку (В.Леутін, О.Ніколаєва); психомоторних складових (В.Клименко, Л.Роговик), сенсомоторних, мовленнєвих, розумових компонентів (О.Скрипченко), емоційно-вольових, вмотивованість розвивальних процесів, урахування накопичених знань та рівня сформованості здатності до мислення (М.Акімова, В.Козлова). Актуальним є також визначення процесів мислення та психомоторного розвитку, мотивації діяльності, що детермінують розумовий розвиток учня.

На основі проведеного теоретичного аналізу уточнено сутність поняття “розумовий розвиток”, який ми розглядаємо як сукупність теоретичних знань та практичних умінь, засвоєних у результаті життєвого досвіду; генетичних задатків до розвитку мислення; та сукупність мисленнєвих операцій, які забезпечують процес засвоєння цих знань та формування відповідних умінь.

У вітчизняній психології сутність мотивації розглядається у межах діяльнісного підходу, де діяльність визначалась, як та, що носить суспільний характер та здійснюється за рахунок зовнішніх та внутрішніх факторів, що спрямовують активність учня до навчальної діяльності. Це потреби, мотиви, стимули, наміри, цілі, інтереси, прагнення, ситуативні чинники, які визначають навчальну поведінку школяра та формують мотиваційну сферу особистості, що є ядром особистості (О.Сидоренко, О.Леонтьєв, П.Якобсон) та визначають її особистісне ставлення до здійснення навчальної діяльності (С.Максименко).

Мотивацію учіння ми розглядаємо як полімотивовану діяльність, як сукупність спонукань, які викликають активність особистості та визначають її спрямованість в учінні й поведінці в конкретному виді діяльності. Формування мотивації учіння здійснюється за двома напрямами: у першому – вплив оточуючого середовища, а в другому – зміна особистого ставлення школяра до здійснення навчальної діяльності.

Враховуючи той факт, що розумовий розвиток молодших школярів обумовлюється рівнем засвоєння знань, а мотивація учіння є полімотивованою, предметом нашого дослідження стало вивчення особливостей і типів мислення, психомоторного розвитку та різних груп мотивів, які орієнтують діяльність на оцінку чи результат (близька мотивація). На підставі проведеного аналізу, а також виходячи з мети, поставлених завдань, гіпотези, було визначено основні напрями експериментального дослідження.

У другому розділі “Методологія дослідження розумового розвитку та мотивації учіння молодших школярів” розглянуто теоретико-методологічні засади констатуючого експерименту, описано його перебіг, проведено аналіз отриманих результатів.

У нашому дослідженні використовувався комплекс експериментальних методик, достатньо повно описаний С.Максименком, Л.Бурлачуком, В.Клименком, О.Істратовою, Т.Пашуковою, Л.Роговик, Є.Роговим, Л.Терлецькою та іншими практиками. Для дослідження було створено комплексну діагностичну програму, до складу якої належать два типи методик: прямих та проективних. Використання експериментально-психологічних методик дозволило нам вивчити поняттєво-вербальне; логічно-математичне; наочно-образне мислення, мотивацію діяльності, психомоторику. Діагностичні методики були об’єднані нами у інтелектуальний та мотиваційний блоки. Методики добирались як для роботи у групі, так і індивідуально.

У дослідно-експериментальній роботі взяли участь 173 учні молодших класів навчальних та позашкільних закладів м. Києва. Завдання нашого дослідження не передбачали чіткого клініко-психолого-педагогічного розподілу молодших школярів. Однак та обставина, що кількість фізично здорових учнів постійно зменшується, зумовила необхідність розподілу учнів на дві групи: перша (64 учні) – учні, які перебували на медичному обліку (хворобливі та учні з фізичними вадами, які за результатами педагогічно-психолого-медичної комісії можуть навчатись у загальноосвітній середній школі; друга група (109 учнів) – фізично здорові учні.

Основною метою психологічного дослідження було вивчення, опис особливостей та характеру зв’язку мотивації учіння з розумовим розвитком учнів, виділення основних характеристик мотивації учіння, притаманних учням з різним станом фізичного здоров’я.

Перший етап нашого дослідження присвячений вивченню особливостей розумового розвитку учнів з різними станами фізичного здоров’я. Методика комплексного дослідження психологічної структури розумового розвитку молодших школярів об’єднувала п’ять шкал, за допомогою яких вимірювались: рівень загального розумового розвитку; рівень теоретичного мислення; здатність до узагальнення, виділення окремих та спільних ознак предметів і явищ. За використаними методиками було виведено середній показник розумового розвитку для кожної класно-вікової групи, які ми обрахували за відповідними формулами та унаочнили на рис. 1.

Рис. 1. Середні показники розумового розвитку молодших школярів з різними фізичними станами здоров’я (у балах)

Примітки: 1 – фізично здорові учні; 2 –учні, які знаходяться на мед обліку.

Зазначений аспект дав змогу встановити, що середні показники розумового розвитку молодших школярів з різними станами фізичного здоров’я мають тенденцію до зростання відповідно до терміну навчання.

Детальний аналіз середніх значень за кожною використаною методикою дав можливість визначити особливості перебігу мисленнєвих процесів у вказаних групах. Так, діагностуючи рівень теоретичного мислення, можна вказати, що фізично здорові першокласники та ті, що перебувають на медичному обліку, мають приблизно однаково низький рівень здатності до рефлексії та планування своїх дії подумки (середні показники становлять 5,9 та 5,6 відповідно), в той же час фізично здорові четвертокласники отримали – 16,7 бала; а учні, які перебувають на медобліку, – 17,7; високу здатність до узагальнення, абстрагування та порівняння показали фізично здорові учні других класів – 9,1 бала та учні третього класу, які перебувають на медобліку – 9,0 балів; найнижчі результати в учнів першого та четвертого класів, які перебувають на медичному обліку: 7,6 та 7,5 бала відповідно.

Наявність значної кількості помилок в оціночних судженнях учнів 1 та 4 класів, які перебувають на медичному обліку, вказує на перевагу конкретно-ситуативного типу мислення над абстрактно-логічним; на тенденцію розвитку з віком здатності до образного мислення: учні третього класу, які знаходяться на медобліку набрали 8,9 бала, а фізично здорові учні четвертих класів – 9,2 бала що становить найвищі показники, в той час, як першокласники, які перебувають на медобліку, отримали тільки 7,0 балів.

Аналіз результатів тесту В.Клименка на психомоторний розвиток підтверджує залежність психомоторного розвитку від віку та стану здоров’я: фізично здорові четверокласники – 9,3 бала, фізично здорові першокласники – 8,6 бала, і відповідно учні перших і четвертих класів, які перебувають на медобліку, – 8,2 та 7,9 бала, в цю групу входять учні з домашньою формою навчання, це учні з ДЦП та учні з вадами слуху.

Детальний аналіз отриманих за кожною вказаною методикою результатів дозволив зробити висновок, що суттєвої різниці між показниками розумового розвитку фізично здорових та учнів, які перебувають на медобліку, в відповідній класно-віковій групі немає, що підтверджується застосовуванням критерію Манна-Уітні.

У наступній серії дослідів нами було досліджено сформованість мотивації учіння в усіх класно-вікових групах. Отримані результати представлено на рисунку 2, з якого видно, що для учнів, які перебувають на медобліку, у більшості класно-вікових груп є характерними вищі загальні показники мотивації учіння.

Рис. 2. Розподіл рівня шкільної мотивації учіння в різних класах

Примітки: 1 – фізично здорові учні; 2 – учні, які знаходяться на мед обліку.

Детальний аналіз результатів, отриманих за окремими методиками, дозволив визначити певні відмінності у формуванні мотивів учіння: якщо для учнів перших-других класів є характерною спрямованість на оцінку, то вже в третьому класі починає зростати спрямованість на знання (табл. 1).

Таблиця 1

Середні показники мотивації учіння молодших школярів за методиками “Визначення спрямованості на знання”,

“Визначення спрямованості на оцінку” (у балах) |

1 клас | 2 клас | 3 клас | 4 клас

1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група

ї

Х1 | 7,0 | 6,8 | 6,7 | 7,2 | 7,6 | 7,5 | 7,7 | 7,3

ї

Х2 | 8,3 | 7,6 | 8,7 | 8,9 | 9,6 | 8,0 | 9,3 | 7,5

Примітки: 1 група – учні, які перебувають на мед обліку; 2 група – фізично здорові учні; Х1, Х2 – середні показники за використаними методиками “Визначення спрямованості на знання”, “Визначення спрямованості на оцінку”.

Як і будь-яка діяльність, учіння спонукається кількома мотивами: спрямованість на оцінку (академічна успішність визнається як зовнішній показник розумового розвитку учня) та спрямованість на набуття знань, інтерес до учіння та отримання нових знань, від чого залежатиме, як продуктивність та якість навчальної діяльності, так і зростання рівня розумової діяльності.

На підставі результатів попередніх діагностичних досліджень встановлено, що мотивація учіння молодших школярів характеризується дуалізмом мотиваційної системи: зовнішньою та внутрішньою мотивацією. Саме тому було включено комплекс методик, який дав змогу охопити увесь спектр змінних, що були предметом нашого дослідження. Експериментальне дослідження розумового розвитку молодших школярів спрямовувалось на вивчення:

-  специфіки розумового розвитку та формування мотивації учіння молодшого школяра;

-  особливостей мотивації учіння залежно від фізичного здоров’я учня;

-  впливу корекційних занять на мотиваційний та розумовий розвиток молодших школярів і оптимізацію особистісної динаміки засобами психологічної корекції.

У третьому розділі “Психологічне забезпечення процесу розумового розвитку учнів та формування мотивації учіння” викладено результати проведеного дослідження та психокорекційної роботи на формувальному етапі; представлено особистісну детермінацію розумового розвитку та варіативність мотивації учіння; способи оптимізації особистісної мотивації учіння молодших школярів засобами психокорекції.

У результаті проведення констатуючого експерименту було визначено три рівні розумового розвитку та мотивації учіння молодших школярів: високий, середній, низький (табл. 2). У результаті проведення дослідної роботи було виділено основні групи за домінуванням вказаних складових: учні з високим рівнем розумового розвитку та високим чи середнім рівнем мотивації учіння (22,7%); учні з середнім рівнем розумового розвитку та з середнім чи низьким рівнем мотивації учіння (49,5%); учні з низьким або середнім рівнем розумового розвитку та середнім або низьким рівнем мотивації учіння (27,8%).

Таблиця 2

Розподіл значень показників рівнів розумового розвитку

молодших школярів (у %)

Рівні розумового розвитку | 1 клас | 2 клас | 3 клас | 4 клас

1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група

Високий | 36,8 | 43,5 | 28,8 | 27,8 | 35,3 | 22,2 | 30,8 | 31,3

Середній | 26,4 | 26,1 | 41,0 | 50,0 | 31,4 | 44,5 | 38,4 | 25,0

Низький | 36,8 | 30,4 | 30,2 | 22,2 | 33,3 | 33,3 | 30,8 | 43,7

Примітки: 1 група – учні, які перебувають на медобліку; 2 група – фізично здорові молодші школярі.

Крім проведеного аналізу, ми визначили домінування зовнішнього чи внутрішнього типу мотивації учіння, що унаочнено в таблиці 3.

Таблиця 3

Зростання частки внутрішніх мотивів навчальної діяльності (у %)

Тип мотивації | 1 клас | 2 клас | 3 клас | 4 клас

1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група

Зовнішня | 31,0 | 33,3 | 14,2 | 29,0 | 6,7 | 20,0 | 17,2 | 13,8

Внутрішня | 23,8 | 11,9 | 21,1 | 35,7 | 10,0 | 63,3 | 37,9 | 31,1

Примітки: 1 група – учні, які перебувають на медобліку; 2 група – фізично здорові учні.

Кількісний та якісний аналіз експерименту засвідчив також, що існує тенденція залежності розумового розвитку від віку учнів та ставлення до учіння: якщо на початок навчання бажання навчатись спостерігалось у першокласників 6-річного віку – 91,3%, у першокласників 7-річок 87,5%, то вже наприкінці першого року навчання – 74,6%, першокласників, і цей показник продовжує зменшуватись до 64,8%, в 2 та до 62,7% – 3 класах. Зазначені суттєві зміни мотивації діяльності молодших школярів свідчать про зменшення до 4 класу кількості учнів з позитивним ставленням до процесу учіння.

Аналіз отриманих даних дозволив нам охарактеризувати вказані групи наступним чином: для учнів з низьким рівнем розумового розвитку та зовнішнім типом мотивації учіння характерний низький розвиток логічного і образного мислення, слабке розуміння завдання, невміння планувати свої дії. Учні мають труднощі у порівнянні, класифікації, узагальненні, погано списують з дошки, у них слабо розвинені процеси запам’ятовування, вони неуважні, неорганізовані, несамостійні, мають низький рівень мовленнєвого розвитку і слабкий розвиток дрібної моторики рук, короткотривале утримання цілей завдання, характеризуються невмінням сприймати допомогу вчителя, невмінням зосередитись на завданні та завершити виконання. Більшість учнів цієї групи цікавить зовнішня сторона шкільного життя, а не отримання знань. Аналіз анкет та бесід з батьками свідчить, що для 19,5% учнів є характерним несформованість прийомів навчальної діяльності та невміння виконувати домашні завдання самостійно. Спостереження за учнями упродовж двох років дозволяє нам говорити про неконтрольованість та неуважність до навчальної діяльності учнів з боку батьків, особливо яскраво це видно на категоріях учнів, які знаходяться під соціально-педагогічним патронажем. Мотиви самостійного виконання завдань та самоосвіти відсутні чи нестійкі. У разі негативної оцінки вони схильні перекладати відповідальність за свої невдачі на інших. Загалом, для цієї групи учнів характерний низький рівень зацікавленості у навчанні з основних предметів, учні першого класу віддавали перевагу розвагам, а не учінню. Позитивні мотиви учіння в них ситуативні та короткотривалі. Вчителі початкових класів характеризують учнів цієї групи як невстигаючих та порушників дисципліни. Серед невстигаючих учнів 1–4 класів 86,5% допускають орфографічні помилки, з них 17,8% не можуть відповідно до навчальних вимог переказати текст, 21,3% визначаються як неуважні учні, 19,2% – не можуть розв’язувати самостійно математичні задачі середньої складності.

Для учнів із середнім рівнем розумового розвитку та зовнішньою мотивацією учіння в усіх класно-вікових групах є характерним високий рівень мотивації уникнення невдач. У таких учнів навчальні інтереси слабо розвиваються в початковій школі. Для них характерним є зміцнення зв’язку мотивації уникнення невдачі з мотивацією досягнення успіху з легших предметів. У цієї групи учнів амбівалентне ставлення до однокласників, учителя, навчальної діяльності. Разом з тим для цієї категорії учнів характерне невдоволення низькими результатами навчання, але бажання вчитись виникає епізодично; для них властиве переживання тривоги, напруження, страху, негативне реагування на навчальні невдачі. Внутрішня мотивація учіння у цієї групи школярів досягається за рахунок соціальної мотивації учіння, ця група учнів намагаються уникати невдач в учінні тихою, непомітною поведінкою на уроках. Структуру мотивації учіння у більшості учнів визначають мотиви уникнення невдач, широкі соціальні мотиви, бажання отримати похвалу.

В учнів з високим рівнем розумового розвитку і внутрішньою мотивацією провідною характеристикою виступають відповідальне ставлення до навчальної діяльності, високий рівень самоконтролю вже з перших днів учіння. Для цієї групи учнів характерний високий рівень пізнавальних мотивів, виконання всіх шкільних вимог, акуратність та старанність у виконанні завдань, високий рівень переживань, особливо перед відповідальним завданням. Учні, які мають високий рівень внутрішньої мотивації учіння, характеризуються широкою пізнавальною мотивацією, постійно виявляють інтерес до знань, у них добре розвинена пам’ять, увага, мислення. Такі діти відвідують різні гуртки, додаткові заняття, тобто набувають знання й самостійно. Діти розуміють значення шкільного учіння та планують наступні етапи навчання у школі та ВНЗ. При високому рівні мотивації учіння в цьому віці спостерігається поєднання соціальних і пізнавальних мотивів, потреба у визнанні та схваленні. Високий рівень розумового розвитку, за показниками використаних методик виявлений у 76,8% учнів, які характеризуються високим рівнем загальної готовності до учіння, позитивним ставленням до навчальної діяльності, сприйманням завдань вчителя, вмінням визначити задачу, старанністю її виконання, наявністю елементів творчого підходу, намаганням продовжувати роботу, навіть після її закінчення. Вивчення навчальних мотивів цього типу дітей показує, що провідними є пізнавальні мотиви, мотиви успіху і схвалення. Це притаманне й учням із соматичними захворюваннями та фізичними обмеженнями, хоча через вади у них підвищена нестійкість уваги, знижена працездатність. Ми це пов’язуємо зі ступенем розвитку фізичної неспроможності.

Отримані результати вказують на важливість та необхідність формування і корекцію мотиваційної системи учнів, яка буде визначати характер учіння та динаміку розумового розвитку, тому на етапі формуючого експерименту перед нами стояло завдання обґрунтування та експериментальної перевірки ефективності умов формування мотивації учіння на основі врахування тих емпіричних даних, які були здобуті за результатами аналітико-пошукового дослідження. До них ми відносимо органічну єдність принципів навчання; єдність інтелектуального та мотиваційного компонентів; впровадження комплексної методики формування мотивації учіння.

У формуючому експерименті брали участь 120 учнів молодшої школи. Загальна кількість членів експериментальної групи становила 60 учнів, кількість учнів у контрольній групі – 60. Молодші школярі були включені до контрольної та експериментальної груп залежно від результатів обстеження. До кожної групи входили фізично здорові учні та учні, які перебували на постійному медобліку (хворобливі та з особливими фізичними потребами).

Розроблена нами програма дослідження передбачала прийоми діагностики і корекції мотивації учіння та розумового розвитку. Реалізація корекційно-розвивальної програми здійснювалась з чотирма групами школярів – учнів першого, другого, третього та четвертого класів, до кожної з них в свою чергу входили дві підгрупи учнів за фізичними показниками. Психокорекційна робота реалізовувалась упродовж 15 занять. Окремо у вигляді семінарів і лекцій проводилась робота з класоводами та батьками.

На основі аналізу літературних даних та проведеного дослідження було дібрано низку корекційно-розвивальних та реабілітаційних вправ, що виявились найбільш ефективними у роботі з молодшими школярами та дозволили коригувати мотивацію учіння.

Висновки щодо ефективності корекційного впливу робились на підставі порівняльного аналізу результатів контрольної та експериментальної груп, а також на основі спостережень експериментатора і повторного тестування.

По завершенню корекційних занять були отримані результати, про позитивний характер яких свідчать дані, наведені у таблиці 4. З наведених даних можна зробити висновок про збільшення кількості учнів зі спрямованістю на отримання знань, що свідчить про зростання саме процесуальної мотивації учіння. Це явище спостерігається і при переході учнів в старші класи, а це, в свою чергу, вказує на зростання цікавості або пізнавальних мотивів. Зростає і роль соціальної значущості учіння для молодших школярів, що свідчить про розуміння молодшими школярами процесу учіння як чинника соціалізації.

Таблиця 4

Середні групові показники мотивації учіння в контрольній та експериментальній групах (у балах) |

1 клас | 2 клас | 3 клас | 4 клас

1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група

Експериментальна група

Спрямованість на отримання знань | 7,8 |

8,3 |

6,4 |

7,5 |

7,8 |

8,0 |

8,0 |

7,5

Спрямованість на отримання оцінки | 7,6 |

6,0 |

6,8 |

8,0 |

9,6 |

7,1 |

10,6 |

7,6

Соціальна значущість учіння | 19,0 |

24,2 |

28,0 |

24,0 |

28,0 |

23,0 |

22,0 |

21,0

Контрольна група

Спрямованість на отримання знань | 4,8 |

5,3 |

5,6 |

6,6 |

6,6 |

7,4 |

7,0 |

7,3

Спрямованість на отримання оцінки | 6,4 |

5,8 |

9,2 |

9,7 |

10,4 |

7,5 |

7,8 |

7,0

Соціальна значущість учіння | 14,0 |

13,3 |

20,0 |

19,0 |

26,0 |

21,0 |

20,0 |

18,0

Відбулись позитивні зміни і в структурі мотивації учіння: зросли показники спрямованості на отримання знань в експериментальних групах: в учнів 1 класів – на 3,2%; в учнів 2 класів – на 1,2%; в учнів 3 класів – на 0,7%; в учнів 4 класів – на 0,2%. Також було перевірено динаміку розумового розвитку молодших школярів. Після завершення формуючого експерименту, оцінюючи показники розумового розвитку учнів експериментальних груп за показниками теоретичного та словесно-логічного мислення, можна констатувати, що зросли здатність учнів до аналізу, узагальнення, класифікації, абстрагування, здатність здійснювати логічний вибір, виокремлювати суттєві ознаки понять, оперувати вербальними поняттями. Результати унаочнено в таблиці 5.

Таблиця 5

Середні групові показники рівня розумового розвитку в контрольній

та експериментальній групах (у балах) |

1 клас | 2 клас | 3 клас | 4 клас

1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група | 1 група | 2 група

Експериментальна група

Словесно-логічне мислення | 26,8 | 26,3 | 29,5 | 28,6 | 22,9 | 25,5 | 28,9 | 26,1

Теоретичне мислення | 5,0 | 6,7 | 13,6 | 15,8 | 16,4 | 14,1 | 18,2 | 16,8

Вербальний тест | 8,6 | 8,4 | 9,6 | 9,2 | 9,2 | 8,5 | 8,8 | 9,0

Невербальний тест | 7,6 | 7,2 | 8,6 | 8,9 | 9,4 | 8,2 | 9,4 | 9,7

Контрольна група

Словесно-логічне мислення | 25,3 | 25,6 | 22,0 | 24,0 | 22,1 | 24,8 | 25,3 | 25,8

Теоретичне мислення | 4,8 | 5,7 | 12,2 | 10,9 | 15,6 | 8,1 | 17,8 | 16,3

Вербальний тест | 7,6 | 8,1 | 7,6 | 9,0 | 8,6 | 7,7 | 7,2 | 7,8

Невербальний тест | 6,4 | 8,6 | 8,2 | 6,8 | 8,0 | 7,4 | 8,2 | 9,1

Зрушення, які відбулися в мотиваційній та розумовій сферах молодших школярів, свідчать про результативність проведеної експериментальної роботи. Впровадження в навчально-виховний процес авторської програми сприяло позитивним змінам у переорієнтації з зовнішньої мотивації учіння на внутрішню, що свідчить про усвідомлення мотивів учіння молодшими школярами в усіх класно-вікових групах.

Таким чином, результати проведеної дослідно-експериментальної роботи підтвердили ефективність корекційно-розвивальних занять, розроблених для становлення та розвитку мотивації учіння молодших школярів в навчально-виховному середовищі.

Узагальнення результатів теоретико-експериментального дослідження дало можливість сформулювати висновки:

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення наявного у психолого-педагогічній літературі матеріалу з досліджуваної та дотичної до неї проблематики, обґрунтовано поняття “розумовий розвиток”, “мотивація учіння молодших школярів”. Специфіка розумового розвитку полягає у тому, що цей процес постійний та послідовний, який в період початкового учіння визначається як рівнями готовності до здійснення навчальної діяльності, так і рівнем сформованості мотивації учіння, взаємозв’язком вербального та теоретичного мислення, розвитком психічних процесів та психомоторним розвитком.

2.  На основі діагностичного комплексу визначено рівні розумового розвитку (високий, середній низький) та показано відмінність мотивації учіння молодших школярів, які перебувають на медобліку, від мотивації учіння фізично здорових учнів. Безпосередньо мотивація учіння виявляється і викликається кількома мотивами одночасно: бажанням отримати гарну оцінку, бути членом класного колективу, особливо це є характерним для учнів, які перебувають на медобліку. В учнів цієї групи рівень пізнавальної цікавості дещо нижчий, ніж у фізично здорових школярів, в той же час у них превалюють широкі соціальні мотиви.

3. На основі аналізу результатів обстеження ми виокремили типи мотивації учіння, які є характерними для учнів молодшої школи. Це зовнішня та внутрішня мотивація, яка визначається спрямованістю на отримання знань та спрямованістю на отримання оцінки; значенням учіння для самого учня та значенням учіння для соціального оточення (соціальна мотивація); мотивація схвалення та успіху; мотивація уникнення покарання; мотивація діяльності. Це дало нам можливість виділити та схарактеризувати групи учнів відповідно до рівнів розумового розвитку та рівня мотивації учіння: учні з високим рівнем розумового розвитку та високим чи середнім рівнем мотивації учіння (22,7%); учні з середнім рівнем розумового розвитку та з середнім чи низьким рівнем мотивації учіння (49,5%); учні з низьким або середнім рівнем розумового розвитку та середнім або низький рівнем мотивації учіння (27,8%).

4. Встановлена залежність між ставленням учнів різних вікових категорій до учіння та значущістю для них оцінних ставлень дорослих щодо його результатів. Чим позитивнішим є ставлення до процесу та результатів навчання у досліджуваних, тим більш значущим для них ставало оцінне ставлення вчителя, особливо у першокласників, коли переважає мотивація успіху (схвалення діяльності вчителем, задоволення батьків високими оцінками дитини). З віком роль оцінки як мотиву навчальної діяльності значно зменшується, водночас збільшується кількість учнів, для яких певного значення набуває мотивація спілкування з однокласниками, тобто мотивація, пов’язана з системою шкільної взаємодії “Я – колектив”. Виявлена закономірність є характерною