НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАціональна Академія наук україни
Інститут світової економіки і міжнародних відносин
Кутовенко Віталій Миколайович
УДК: 339.727
Трансформація корпоративних стратегій іноземних комерційних банків
в умовах глобалізації
08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ–2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, м. Київ.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
ГАВРИЛЮК Олег Вікторович,
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник
відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Єфименко Тетяна Іванівна,
Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, головний науковий співробітник відділу фінансово-монетарного регулювання
кандидат економічних наук, доцент
Мусієць Тетяна Вікторівна,
Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана, доцент кафедри міжнародних фінансів
Захист відбудеться 10 червня 2008 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.
Автореферат розісланий «8» травня 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
к.е.н. |
А.М. Хахлюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Ключовим процесом розвитку світової економіки наприкінці ХХ – початку ХХІ століть стала прогресуюча глобалізація, якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя. Особливо активно глобалізаційні процеси впливають на функціонування світової фінансової системи, зокрема на основні її суб’єкти – банки, що позначається на трансформації їх стратегій. На сьогодні в структурі міжнародних економічних відносин банки займають визначне місце, оскільки від їх діяльності залежить ефективність суспільного виробництва, а за посилення інтернаціоналізації й глобалізації вони стали найважливішими фінансовими посередниками, оскільки забезпечують фінансовими ресурсами й послугами всіх учасників зовнішньоекономічних зв’язків. Активно відбувається процес концентрації банківського капіталу через злиття й поглинання (ЗІП), розвиток глобальних інформаційно-фінансових мереж, що прискорює рух міжнародних фінансових потоків, зростає конкуренція на національних і міжнародних фінансових ринках, лібералізується економічна політика держав, особливо в розвинутих країнах – основних постачальниках міжнародних фінансових ресурсів. Усе це сприяє транснаціоналізації банківського бізнесу (глобальний синергізм, трансферт коштів і управлінського досвіду, формування глобальної інфраструктури маркетингу) та вимагає від банків впровадження конкурентоспроможних моделей функціонування. З огляду на викладене, проведення комплексного аналізу корпоративних стратегій іноземних комерційних банків, їх розвитку та трансформацій, що спричинені динамікою глобалізації, є своєчасним та актуальним науковим завданням як з теоретичних, так і з практичних засад, особливо з огляду на інтеграцію України до світового ринку, зростаючу залежність країни від глобальних процесів та необхідність нівелювання/передбачення негативних аспектів останніх.
Вагомий внесок у дослідження проблем діяльності фінансових інститутів в умовах глобалізації й трансформації їх стратегій внесли такі відомі зарубіжні вчені, як І.Ансофф, В.Вергун, Дж.Даннінг, Х.У.Деріг, П.Друкер, Г.Марковіц, М.Портер, П.Роуз, Дж.Сорос, А.Стрікленд, А.Томпсон, Т.Фішер, М.Фрідман, У.Шарп, а також вітчизняні та російські фахівці: О.Барановський, О.Білорус, О.Гаврилюк, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, С.Гур’янов, Т.Єфименко, Д.Лук’яненко, А.Кірєєв, Л.Красавіна, О.Лаврушин, З.Луцишин, В.Новицький, Ю.Макогон, А.Мороз, Т.Мусієць, А.Поручник, М.Савлук, А.Сарчев, В.Сіденко, І.Спіцин, Г.Панова, Ю.Пахомов, В.Усоскін, Є.Уткін, А.Філіпенко, В.Шенаєв, З.Ширинська. Ними розроблені фундаментальні положення та методологія глобалізації, визначено нову парадигму глобального розвитку в частині конку-рентоспроможності і корпоративізації, досліджено природу та функціонування глобальних корпорацій та банків як транснаціональних носіїв економічної системи глобалізму, надано оцінку взаємодії конкурентоспроможності та сталого розвитку, а також модифікації стратегій конкуренції. Проте вплив глобалізаційних процесів на розвиток фінансово-банківського сектору, а також пошук стратегій досягнення глобальних конкурентних переваг банками потре-бують додаткового – поглибленого – вивчення. Дослідження корпоративних стратегій іноземних комерційних банків обумовлюється необхідністю забез-печення стабільного функціонування світової банківської системи, зростаючою роллю банків у забезпеченні сталого розвитку, загостренням конкуренції на світовому фінансовому ринку, переглядом традиційних бізнес-моделей під впливом новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, процесом консолідації банківського капіталу, та нагальною необхідністю вироблення адекватної теоретико-методологічної концепції протидії негативним проявам інтеграції національної фінансової системи до глобального ринку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України в рамках підготовки НДР за темами “Міжнародні та національні стратегії конкурентоспроможності в умовах глобальної корпорати-візації розвитку” (2001–2002 рр., державний реєстраційний № 0101U005096), “Інноваційні та інтеграційні стратегії як фактор сталого розвитку і конкуренто-спроможності в умовах глобалізації” (2003–2004 рр., державний реєстраційний № 0103U006313) та “Імперативи та стратегії сталого розвитку в умовах глобальної модернізації” (2005–2007 рр., державний реєстраційний № 0105U002585). Особисто автором досліджено практичні особливості трансформацій корпоративних стратегій провідних комерційних банків світу, а також запропоновано моделі формування і впровадження ринкових стратегій, що дозволило розвинути методичні основи процесу корпоративного управління в банківських установах.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у розробці теоретичних засад та практичних методик стосовно основних напрямів трансформацій корпоративних стратегій провідних іноземних комерційних банків, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності з урахуванням сучасних тенденцій глобалізації банківської діяльності. Для досягнення мети були поставлені завдання:
–
визначити сутність та особливості розвитку провідних комерційних банків в умовах глобалізації;
–
розкрити специфіку процесу інтернаціоналізації та екстернаціоналізації банківської діяльності на сучасному етапі;
–
дослідити тенденції світової економіки, що детермінують вибір конкурентних стратегій банків;
–
встановити напрями трансформації корпоративних стратегій провідних фінансових інститутів світу, що спричинені глобальними процесами;
–
розробити організаційно-структурну модель реалізації корпоративної стратегії банку, що забезпечуватиме підвищення його конкуренто-спроможністі;
–
вдосконалити принципи класифікації ступеня інтеграції комерційних банків у міжнародний фінансовий ринок;
–
виявити характер та наслідки експансії банків з іноземним капіталом в Україні та їх вплив на розвиток і стабільність національної фінансової системи;
–
виробити концептуальні підходи щодо стратегічних варіантів співпраці вітчизняних банків з іноземними з метою інтеграції фінансово-банківської системи України у світовий фінансовий простір.
Об’єктом дослідження є корпоративні стратегії іноземних комерційних банків спрямовані на забезпечення конкурентоспроможних моделей функціонування в умовах глобалізації.
Предметом дослідження виступають закономірності трансформацій кор-поративних стратегій іноземних комерційних банків під впливом глобаліза-ційних процесів.
Методи дослідження. У першому розділі використані методи дедукції та індукції, історичного та логічного, зокрема при розкритті суті корпоративних стратегій комерційних банків та сучасних тенденцій банківського бізнесу, а також метод моделювання при розробці й обґрунтуванні організаційно-структурної моделі реалізації корпоративної стратегії банку. У другому розділі – методи аналізу та синтезу, перехід від загального до конкретного при дослідженні особливостей трансформацій банківських стратегій та визначення їх перспективних напрямів, економіко-статистичний при здійсненні аналізу ефективності реалізації міжнародних стратегій. Третій розділ ґрунтується на системних методиках дослідження при визначенні пріоритетних напрямів державної стратегії щодо філій іноземних банків в Україні, розробці пропозицій, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків. Широко використовувались методи порівняльного й ретроспективного аналізів, графічні методи тощо.
Інформаційну базу дослідження складають висновки, узагальнення вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно проблем міжнародних фінансів і банківської діяльності. Дослідження також спиралось на відповідні положення національного і зарубіжного банківського і фінансового законодавства, матеріали провідних фінансових і інформаційних агентств, звітні матеріали комерційних банків. Під час роботи над дисертацією автор використовував монографічну наукову літературу, а також фактологічні матеріали з публікацій у періодичних виданнях.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі наукового дослід-ження сформульовано та обґрунтовано такі положення, що конкретизують наукову новизну роботи:
вперше:
–
встановлено, що довгостроковий і ефективний/стабільний розвиток комерційних банків в умовах сучасних міжнародних економічних відносин та глобальної конкуренції повинен базуватись на трансформації їх корпоративних стратегій з метою протистояння зовнішній (міжнародній) конкуренції шляхом оптимізації організаційної структури та розміру через консолідацію, географічну експансію, глобальний аутсорсинг та диверсифікацію діяльності; в основі цього процесу знаходиться організаційно-структурна модель оптимізації реалізації корпоративної стратегії банку, зміст такої моделі полягає у системному задоволенні попиту на банківські продукти в національному та глобальному масштабах з урахуванням стратегічних цілей банку, перспектив його розвитку, власних попередніх стратегій і стратегій основних конкурентів, факторів середовища та рівня ризиковості; при цьому акцент слід переводити з удосконалення існуючих товарів та послуг у бік створення принципово нових, а основними критеріями оцінки правильності й ефективності стратегії є її вплив на ринкову вартість банку, прибуток та грошовий потік;
–
розроблено показник кількісної оцінки ступеня інтеграції комерційних банків у світову фінансову систему, зміст якого полягає в порівнянні грошового потоку від послуг міжнародних підрозділів банку з його сумарним грошовим потоком; це дозволяє визначити рівень інтернаціоналізації банків та класифікувати їх таким чином: національні банки, з часткою грошового потоку від міжнародних операцій не більше 5% до сумарного грошового потоку банку; банки, які присутні у провідних фінансових центрах світу, міжнародний бізнес яких складає 5–15 %; міжнародні банки, де операції на світовій арені забезпечують 15–35 % сукупного грошового потоку; глобальні банки, в стратегії яких міжнародні операції взагалі не мають самостійного значення, а ключовим є грошовий потік окремого сегменту фінансового ринку (валютного, кредитного, інвестиційного і т.д.);
отримали подальшого розвитку:
–
дослідження впливу глобалізаційних процесів на корпоративну стратегію банку, що дало можливість встановити зв’язок останньої з його ринковою вартістю; внаслідок цього обґрунтовано нові інструменти додаткового зростання вартості банку, зокрема, запропоновано альтернативні напрями вдосконалення банківських стратегій, насамперед, за рахунок органічного росту через розширення операцій з наявними клієнтами, а не на основі пошуку або переманювання їх у конкурентів, інтеграції різноманітних сегментів фінансового ринку (банківських послуг, страхування, управління активами і т.д.), створенні “сфокусованих” банків універсального типу, організаційна структура яких забезпечить використання переваг спеціалізованої та диверсифікованої концепцій бізнесу;
–
дослідження критеріїв конкурентоспроможності банків залежно від масштабів діяльності, зокрема встановлено, що стратегії банків національного масштабу, засновані на безпосередній близькості та поєднанні власних перспектив з розвитком бізнесу клієнтів, їх стратегічними цілями і завданнями, можуть бути протиставлені стратегіям міжнародних банків, переваги яких полягають здебільшого у глобальному охопленні ринків, масштабній ресурсній базі, а також більшій фінансово-економічній стійкості через поєднання різноманітних сегментів фінансового ринку (банківських послуг, страхування, послуг з управління активами і т.д.);
–
визначення сучасних причин інтернаціоналізації банківської діяльності (диверсифікація бізнесу, доступ до іноземних кредитних ресурсів, пошук нових клієнтів, оптимізація витрат), завдяки чому систематизовано позитивні (вирівнювання норми прибутку, розширення бази фінансування, лібералізація у валютно-фінансовій сфері і т.д.) й негативні моменти (ускладнення організацій-ної структури, мультиплікаційні ефекти в світовому масштабі, ризики країн-реципієнтів і т.д.) цього процесу, що розширює можливості застосування вітчизняними банками власних міжнародних стратегій з мінімальним ризиком;
удосконалено:
–
механізм присутності іноземного банківського капіталу в Україні, що дозволяє нівелювати негативні наслідки його функціонування (підрив національного суверенітету, монополізація українського ринку, загроза існуванню вітчизняних банків), зокрема, через розширення співпраці вітчизняних комерційних банків з іноземними, шляхом залучення міжбанківських кредитів, що надасть можливість іноземним банкам опосередковано розмістити свій капітал в Україні, а українським банкам, в свою чергу, мобілізувати необхідні кошти під нижчі відсотки, а також відстрочити час приходу конкурентів, який слід використати для підвищення власної конкурентоспроможності;
–
теоретичні положення щодо оптимізації системи державного регулювання іноземного капіталу в сукупному капіталі банківської системи України; зокрема доведено обмеження його присутності на рівні 50%, оскільки, виходячи з світового досвіду, це б забезпечувало паритетний розвиток вітчизняних й іно-земних банків, сприяло б підвищенню національної конкурентоспроможності та поступовій інтеграції фінансово-банківської системи України у світовий фінансовий простір та не загрожувало її стабільності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони доповнюють і розвивають концепцію міжнародного стратегічного банківського менеджменту, сприяють запровадженню нових принципів корпоративного управління в умовах висококонкурентного глобального середовища, а також можуть бути використані кредитно-фінансовими установами України в процесі розробки власних стратегій як для внутрішнього ринку, так і при виході на міжнародні.
Матеріали й результати дисертаційної роботи використовуються в діяльності ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в частині пошуку і формування конкурентних переваг банку та створення нової моделі взаємовідносин з корпоративними клієнтами (довідка №35-3-1/550 від 15 травня 2007 р.). Основні наукові положення, висновки та рекомендації дисертації знайшли практичне застосування у діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в частині методологічного забезпечення запровадження та розвитку загальноприйнятих принципів корпоративного управління на фінансовому ринку, зокрема, в банківському секторі України (довідка №02/18148 від 23 жовтня 2007 р.).
Результати дисертаційної роботи були втілені в роботі Національного ін-ституту стратегічних досліджень при вирішенні питань, що стосуються про-блем удосконалення діяльності іноземних банків в Україні (довідка №293/779 від 6 жовтня 2005 р.). Матеріали дослідження застосовуються в навчальному процесі Київського інституту інвестиційного менеджменту при викладанні курсів “Міжнародна економіка”, “Основи зовнішньоекономічної діяльності”, “Між-народна інвестиційна діяльність” (довідка №11/10-1 від 11 жовтня 2005 р.).
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки та узагальнення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України у 2002–2007 рр. та доповідалися на: Міжнародній науковій-практичній конференції “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (Київ, Київський національний університет технологій та дизайну, 19 вересня 2003 р.); II Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 22 березня 2004 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 21–30 червня 2004 р.); круглому столі “Глобальна конкуренція в умовах однополюсного глобалізму” (Київ, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 29 червня 2004 р.); круглому столі “Чи можливий двополюсний глобалізм США та Китаю?” (Київ, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 23 жовтня 2004 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 26 жовтня 2004 р.); науковій конференції “Україна в глобалізованому світі” (Київ, Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 10 травня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 13 наукових працях загальним обсягом 3,4 др. арк. (особисто автору належить 3,1 др. арк.), зокрема 6 статтях у провідних наукових фахових видання (всі – у збірниках наукових праць) та 7 публікаціях тез виступів на наукових конференціях в інших виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 195 найменування на 14 сторінках та 12 додатків на 21 сторінці. Основний зміст становить 160 сторінок друкованого тексту і містить 7 рисунків на 7 сторінках, 18 таблиць на 20 сторінках та 1 формулу.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення, відображено апробацію основних положень дисертаційної роботи.
Перший розділ “Теоретичні проблеми забезпечення конкуренто-спроможності комерційних банків в умовах глобалізації” присвячений з’ясуванню особливостей розвитку фінансово-банківського сектору в сучасних умовах, що характеризується загостренням конкуренції, розширенням масштабів діяльності фінансових інститутів, консолідацією капіталів, трансформацією стратегій банків. На основі системного підходу проаналізовано суть та механізм функціонування банківського бізнесу, досліджено процеси інтернаціоналізації та концентрації банківських капіталів, визначено сучасні тенденції та фактори, що впливають на розвиток світового фінансового ринку, що дало змогу обґрунтувати зміну головного принципу міжнародної експансії банків. А саме показано, що локалізація їх іноземної мережі дедалі більше відривається від географії експорту й інвестицій ТНК країн базування, а результати діяльності дедалі сильніше детермінуються кон’юнктурою місцевого ринку.
Ступінь інтеграції банків у світову фінансову систему доцільно розраховувати на основі порівняння грошового потоку від послуг міжнародних підрозділів банку, з сумарним грошовим потоком банку. Даний підхід дозволяє визначити рівень інтернаціоналізації банків, не використовуючи частку прибутку отриманого від діяльності на іноземних ринках, що нівелює недолік, який пов’язаний з різною прибутковістю іноземних ринків.
Здійснення прибуткової діяльності, зростання капіталізації, утримання позицій на ринках, досягнення технологічних і ринкових конкурентних переваг потребують від банку розробки корпоративної стратегії, що поєднує загальноринковий та функціональний підходи, та включає: маркетинг, управління фінансами та персоналом, інформаційно-технологічне забезпечення. Саме завдяки наявності власної корпоративної стратегії, яка спрямована на досягнення й закріплення бездоганного іміджу, стабільних темпів зростання, певної долі на фінансовому ринку, мінімальних витрат, оптимального рівня ризику, банки зможуть забезпечити свій стабільний розвиток.
Сучасна організаційно-структурна модель реалізації корпоративної стратегії банку, повинна полягати у системному задоволенні попиту на банківські продукти в глобальному або національному масштабах, в залежності від розміру банку, з обов’язковим урахуванням його цілей, перспектив розвитку, власних попередніх стратегій і стратегій основних конкурентів, факторів середовища та рівня ризиковості, при цьому основними критеріями оцінки правильності й ефективності стратегії є її вплив на ринкову вартість банку, прибуток та грошовий потік (рис. 1).
Рис. 1. Організаційно-структурна модель реалізації
корпоративної стратегії банку
В умовах глобалізації економіки, лібералізації та експансії капіталів корпоративні стратегії банків характеризуються освоєнням нових географічних ринків, входженням у нові сфери фінансового ринку, що зайняті нефінансовими інститутами, розширенням асортименту пропонованих послуг і універсалі-зацією діяльності, а основний фінансовий критерій оцінки правильності й ефективності стратегії зводиться до приросту ринкової вартості банку.
Модель діяльності міжнародних банків змінюється з транскордонної (на-дання послуг з-за кордону) до глобальної присутності (обслуговування клієнтів через локальну присутність у країні) через придбання національних банків за однією з трьох моделей: повної купівлі, спільного бізнесу або портфельної інвестиції. В Україні зазначені моделі були використані при придбанні банків Аваль, Ажіо, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Україна, Індекс-банк – повна купівля, Укрсиббанк – спільний бізнес, Надра – портфельна інвестиція.
Основний недолік сучасних концепцій конкурентоспроможності вбачається в тому, що банки здійснюють власну стратегію, базуючись на прагненні пропонувати кращі й дешевші товари та послуги ніж їх конкуренти, через вдосконалення існуючих пропозицій на ринку, що не задовольняє вимоги, поява яких спричинена глобалізаційними процесами. Тому запропоновано здійснювати корпоративні стратегії на основі створення продуктів, які найбільш повно задовольнять наявний або майбутній попит.
У другому розділі “Корпоративні стратегії провідних комерційних банків у результаті глобальних змін” проаналізовано стратегічні напрями діяльності провідних комерційних банків, трансформацію корпоративних стратегій та особливості їх реалізації за глобалізації фінансового ринку.
Більшість провідних іноземних банків використовує універсальну модель, пропонуючи клієнтам максимально широкий асортимент продуктів і послуг. Але така стратегія є виправданою лише в найбільших міжнародних фінансових групах з високим рівнем компетенції в різних сферах. Для середніх і особливо малих банків національного рівня, надто широка диверсифікація зазвичай зводиться до розпорошення операцій без набуття значущості в жодному з видів діяльності. На противагу цьому, сфокусована стратегія надає їм суттєві переваги. Це доводять результати діяльності спеціалізованих банків, таких як Bank of New York (США) і State Street (США), які займають провідні позиції на ринку кастодіальних послуг, та Mellon Bank (США), що підтримує високу конкурентноздатність виключно за рахунок управління активами клієнтів.
В той же час, універсалізація банківської діяльності – це не тільки реакція на попит споживачів – отримання максимального спектра послуг в одному банку (one-stop shop bank), але й водночас – надзвичайно зручний спосіб диверсифікації ризиків, який пом’якшує неминучі циклічні коливання попиту. Однак в перспективі прогнозується посилення тенденції до поєднання в корпоративних стратегіях переваг диверсифікованих і спеціалізованих банків і появи “сфокусованих” банків універсального типу, організаційна структура яких забезпечить можливість надання широкого спектру персоналізованих послуг найвищої якості.
При проведенні ЗІП кредитно-фінансові установи переслідують наступні цілі: досягнення синергізму внаслідок консолідації активів і операцій, мінімізація податкового навантаження, набуття корисного досвіду, можливість розповсюдження на придбані фінансові інститути передових технологій продажів фінансових продуктів, отримання додаткових дистрибуційних каналів, доступ до нових груп споживачів, а також оптимізація розміру для ефективного оперування на світових фінансових ринках. Однак, дуже часто стратегії зростання не забезпечують відчутного зниження собівартості, збільшення лояльності клієнтів, зростання прибутковості й ефективності, навіть посилення ринкової капіталізації у багатьох випадках не досягає очікуваного ефекту. Тому пріоритет у консолідаційній політиці повинен спрямовуватися не на збільшення розміру банку, а на зміцнення зв’язків із клієнтами, підвищення якості обслуговування, освоєння нових видів фінансових продуктів та нових ринків. Успішність зазначених принципів доводить стратегія банку Wells Fargo&Co (США), яка націлена не на зростання, а на надання нового додаткового сервісу існуючим клієнтам і перехресний продаж фінансових послуг, завдяки чому його середня прибутковість активів складає 23%, в той час як по галузі вона не перевищує 18%.
Також концентрація банківських капіталів значно ускладнює процес контролю з боку регулюючих органів і суттєво підвищує системні ризики, оскільки перетворює банки в універсальні комплекси, всередині яких поступово стираються межі між комерційними, інвестиційними, страховими та іншими функціями фінансової сфери. Злиття Citicorp (банківська справа) і Travelers (страхування та інвестиційна діяльність) у формі Citigroup (США, 1998 р.) є вельми показовим прикладом такого роду інтеграції.
Домінуючою тенденцією трансформації стратегій провідних банків світу в найближчий час буде пошук шляхів зменшення операційних витрат. Найбільш доцільно це досягнути через нарощення долі аутсорсингових контрактів, які укладатимуться з компаніями країн, що розвиваються, наприклад такими, як Філіппіни, Китай або Індія. Згідно даних Deloitte Consulting (США) до 2010 р. всі 100 найбільших світових банків перенесуть частину своїх активів до цих країн, а загальна вартість офшорингових аутсорсингових операцій цих фінансових інститутів досягне 400 млрд. дол., що дасть можливість кожному з них щорічно економити біля 1,5 млрд. дол. на операційних витратах.
У третьому розділі “Особливості стратегій комерційних банків в Україні у процесі глобалізації фінансової сфери” досліджено включення банківської системи України в глобальні економічні процеси, яке є неминучим і потребує обстоювання національних інтересів та забезпечення оптимальних умов співіснування іноземного та вітчизняного банківських капіталів. Для цього проведено аналіз присутності іноземних банків у країні, конкурентоспроможності українських банків та сформульовано концептуальні напрями забезпечення фінансової безпеки України.
В Україні констатується створення сприятливих умови для залучення іноземного капіталу до банківської системи, що проявляється у відсутності будь-яких обмежень на створення фінансових інститутів за участю коштів зарубіжних і приватних інвесторів, а тому функціонування іноземного капіталу в банківській системі України стає дедалі відчутним. Присутність на українському ринку іноземних банків, з одного боку, сприяє здешевленню кредитних ресурсів для вітчизняної промисловості, залученню додаткових інвестицій в економіку, прискорення економічного зростання, впровадженню нових банківських технологій та західних стандартів менеджменту, а з іншого, може обернутися серйозними втратами для української банківської системи.
Досвід країн Центральної та Східної Європи, зокрема, Словенії, Чехії, Угорщини, Польщі та Румунії, де частка іноземного капіталу становить більше 60%, свідчить, що якщо національні банки не підвищуватимуть рівень якості своїх послуг, можливе скорочення їх кількості через злиття або поглинання, насамперед недружні.
Статутний капітал, що підконтрольний банкам з іноземним капіталом, постійно зростає і на початок 2007 р. складав 38% від загального капіталу банківської системи України, хоча в 2000 р. його частка не перевищувала 20%. На українському фінансовому ринку вже активно працюють такі провідні іноземні банки як Raiffeisen, Creditanstalt, Citigroup, SEB, ING, KBC, PKO BP S.A., UniCredit, Societe Generale, Calyon Bank, Erste Bank тa Intesa BCI. Для України оптимальним було б утримання частки іноземного капіталу в банківській системі на рівні 50%, оскільки це б забезпечувало паритетний розвиток вітчизняних та іноземних банків, сприяло підвищенню національної конкурентоспроможності та інтеграції фінансово-банківської системи у світовий фінансовий простір та не завдавало нищівного удару її стабільності.
Доцільно розвивати альтернативну форму допуску іноземного капіталу в банківський сектор, яка полягає в розширенні співпраці вітчизняних комерційних банків з іноземними через залучення міжбанківських кредитів. Це надасть можливість іноземним банкам розмістити свій капітал в Україні під відсотки, що вищі, ніж на внутрішньому ринку країни базування, при цьому заощадити кошти, які потрібні для входження на іноземний ринок. Українські банки, в свою чергу, будуть здатні мобілізувати кошти з іноземних ринків під відсотки, що нижчі, ніж ті, під які вони залучають кошти на внутрішньому ринку, а також позбутися конкурентів, оскільки останні вже опосередковано присутні. При цьому вітчизняний позичальник може розраховувати на зниження відсоткових ставок по кредитах.
Головною проблемою українських банків є недостатня фінансова потужність, хоча за 2000–2007 рр. їх капіталізація зросла більш ніж у 11 разів (з 3,66 млрд. грн. до 43,1 млрд. грн.), що замало для захисту від ризиків, які виникають з високою концентрацією кредитних портфелів і кредитуванням бізнесу пов’язаних підприємств. Іншими нагальними проблемами для українських банків є підвищення рівня конкурентоспроможності, капіталізації, зниження собівартості банківських послуг, розширення фінансового інструментарію та трансформації акценту з дій конкурентів на потреби клієнтів з метою надання продуктів для максимального задоволення потреб останніх.
Стратегія розвитку національного банківського сектору України має підпорядковуватися стратегічним цілям соціально-економічного розвитку, підвищення національної конкурентоспроможності, економічної безпеки, зміцнення грошово-кредитної системи України з метою сприяння отриманню вигідніших результатів від процесу глобалізації, та протидії викликам останньої, запобігати негативним наслідкам цього процесу.
Висновки
Результати проведеного дослідження дають можливість зробити наступні висновки та пропозиції, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.
1.
Глобалізація сприяє універсалізації фінансових трансакцій, розробці й запровадженню єдиних принципів фінансової взаємодії, інтегрованості технологій, уніфікації фінансових механізмів й інструментів, зростанню значення міжнародних операцій. При цьому змінюється головний принцип міжнародної експансії банків, а саме, локалізація їх іноземної мережі дедалі більше відривається від географії експорту й інвестицій ТНК країн базування, а результати діяльності детермінуються кон’юнктурою місцевих ринків.
2.
Концентрація банківських капіталів, яка здійснюється через ЗІП та формування банківських альянсів, перетворює банки на універсальні комплекси, всередині яких відбувається поступова конвергенція меж між комерційними, інвестиційними банками, страховими та іншими закладами фінансової сфери. Наслідком банківської концентрації є розмивання меж між різними видами фінансового посередництва, що значно ускладнює процес контролю з боку регулюючих органів і суттєво підвищує системні ризики, а отже необхідна розробка нових методів банківського нагляду і регулювання як на національному, так і міжнародному рівнях.
3.
Найбільш ефективними є або дуже диверсифіковані міжнародні комерційні банки, які за рахунок численних напрямів бізнесу значною мірою застраховані від коливань ринкової кон’юнктури, або невеликі спеціалізовані національні банки, завдяки концентрації на окремих продуктах або сегментах ринку. Середні ж банки є надто масштабними для ефективного використання нішової стратегії, але й недостатньо великими для рівноправної конкуренції з глобальними банками. Тому, ефективність їх діяльності залежить від можливості поєднати в корпоративних стратегіях переваг диверсифікованих і спеціалізованих банків через створення “сфокусованих” банків універсального типу, які, при збереженні достатнього рівня диверсифікації операцій, основну увагу приділятимуть обмеженій кількості видів бізнесу, Отже, в умовах глобалізації міжнародних фінансових ринків укрупнення фінансових інститутів не є вирішальною умовою їх стабільного розвитку, а набагато важливішим є пошук такого розміру банку, який забезпечить оптимізацію масштабів операцій, що приносять найвищий дохід.
4.
Конкурентоспроможність комерційного банку в умовах глобалізації визначається не тільки ступенем його відповідності потребам клієнтів, високими темпами росту клієнтської бази, інвестиціями в інформаційні технології, впровадженням новітніх систем управління взаємовідносинами з клієнтами, але й можливістю протистояти зовнішній (міжнародній) конкуренції, що можливо реалізувати через чітке розуміння своїх стратегічних цілей, усвідомлення перспектив, компетентний персонал і ефективний механізм динамічної адаптації до умов сучасного світу. Особливістю нових систем корпоративного управління має стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікованість операцій, інноваційну діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу.
5.
Ступінь інтернаціоналізації комерційних банків у міжнародні фінансові ринки доцільно визначати шляхом порівняння грошового потоку від надання банківських послуг міжнародними інтеграційними структурами банку, з сумарним грошовим потоком банку. При цьому, банки будуть розподілені на чотири групи: національні; банки, які присутні у провідних фінансових центрах світу; міжнародні та глобальні банки.
6.
Основний недолік сучасних концепцій конкурентоспроможності банків полягає в тому, що вони здійснюють власну стратегію, базуючись на діях своїх конкурентів, що дозволяє лише вдосконалювати вже існуючі товари та послуги, а отже не може дати довгострокових результатів. Організаційно-структурна модель реалізації корпоративної стратегії банку дає змогу створювати принципово нові товари та послуги згідно вимогам глобальних та національних клієнтів, незважаючи на товари конкурентів.
7.
Зростаюча конкуренція на українському ринку банківських послуг змушує вітчизняні банки пов’язувати власні перспективи з розвитком бізнесу своїх клієнтів, їх стратегічними цілями і завданнями, а також розширювати співпрацю з іноземними банками через залучення міжбанківських кредитів, що є альтернативною формою допуску іноземного капіталу на український ринок. Це надасть можливість іноземним банкам вигідно розмістити свій капітал в Україні, а українським банкам, мобілізувати кошти під нижчі відсотки, а також позбутися конкурентів, оскільки останні вже будуть опосередковано присутні.
8.
Для збереження економічного суверенітету країни є доцільним запровадження системи державного регулювання присутності іноземного капіталу в сукупному капіталі банківської системи та її обмеження на рівні 50%, оскільки це б забезпечувало паритетний розвиток вітчизняних та іноземних банків, сприяло б підвищенню національної конкурентоспроможності та поступовій інтеграції фінансово-банківської системи у світовий фінансовий простір.
9.
Основними напрямами трансформацій банківських стратегій в умовах глобалізації є пошук оптимального розміру банку через консолідацію і географічну експансію, глобальний аутсорсинг, освоєння нових географічних ринків, входження у нові сфери фінансового ринку, розширення асортименту пропонованих послуг, універсалізація банківської діяльності, диверсифікація продуктового ряду та вдосконалення організаційної структури, впровадження передових стратегій управління взаємовідносинами з клієнтами, удосконалення технологічної бази, при цьому основним фінансовим критерієм оцінки правильності й ефективності стратегії є приріст ринкової вартості банку.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У провідних наукових фахових виданнях:
1.
Кутовенко В.М. Корпоративні стратегії транснаціональних банків в умовах глобалізації // Збірник наукових праць. Вип. 39. / Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: ІСЕМВ НАН України. – 2003. – С. 305–312.
2.
Кутовенко В. Стратегія консолідації банків в умовах загострення конкурентної боротьби // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. Часть ІІІ. – Донецк: ДонНУ, 2005. – С. 920–925.
3.
Кутовенко В.М. Імперативи банківського маркетингу при формуванні конкурентоспроможних стратегій // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. : В 4 т. Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 842–852.
4.
Кутовенко В.М. Конкурентоспроможна банківська система – запорука економічної безпеки держави // Збірник наукових праць. Вип. 47 / Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: ІСЕМВ НАН України. – 2005. – С. 105–117.
5.
Гаврилюк О.В., Кутовенко В.М. Стратегічні моделі функціонування провідних комерційних банків світу в умовах глобалізації // Наукові праці НДФІ. – 2005. – №2. – С. 104–111 (особистий внесок автора: розкрито особливості реалізації універсальної та спеціалізованої стратегії банків, зокрема розкрито переваги та недоліки їх використання для банків різного масштабу, показано, що результатом глобалізації має стати поява банків, які, при збереженні достатнього рівня диверсифікації операцій, концентруватимуть увагу на обмеженій кількості видів бізнесу, направляючи на їх розвиток свої основні матеріальні і кадрові ресурси).
6.
Кутовенко В. Стан і перспективи залучення іноземного капіталу в банківську систему України // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект : Сб. науч. тр. Ч. І. – Донецк: ДонНУ, 2006. – С. 383–390.
В інших виданнях:
7. Кутовенко В.М. Стратегічне планування як фактор підвищення конкурентоздатності підприємства // Стратегія інноваційного розвитку підприємств України: Зб. наук. пр. (19 вересня 2003 р.). – К.: Київський національний університет технологій та дизайну. – 2003. – С. 94–96.
8. Кутовенко В.М. Грошово-кредитна політика Національного банку: реалії і напрями вдосконалення // II Всеукраїнська науково-практична конференція “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (22 березня 2004 р.) / Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 99.
9. Кутовенко В.М. Проблеми банківської системи України та пропозиції щодо її покращення // II Всеукраїнська науково-практична конференція “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (22 березня 2004 р.) / Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 100–101.
10. Кутовенко В.М. Стратегія консолідації як засіб досягнення конкурентних переваг // III Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень 2004”. Том 35. Банки та банківська системи. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 29–30.
11. Кутовенко В.М. Транснаціональні банки – новий полюс глобалізму // Глобальна конкуренція в умовах однополюсного глобалізму: Матер. міжвід. наук.-теорет. конф. (10–11 жовтня 2004 р.) – К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. – С. 26–29.
12. Кутовенко В.М. Стратегічне управління банку в умовах загострення конкурентної боротьби // Матеріали V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (26 жовтня 2004 р.). Том ІІІ / Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 139–140.
13. Кутовенко В.М. Банківська система України в умовах глобалізації // Україна в глобалізованому світі: Зб. наук. пр. / НАН України. ІСЕМВ НАН України, Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського (10 травня 2007 р.) – К., 2007 – С. 107–113.
АНОТАЦІЯ
Кутовенко В.М. Трансформація корпоративних стратегій іноземних комерційних банків в умовах глобалізації. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2008.
В дисертації проаналізовано теоретичні та практичні проблеми розробки, впровадження та напрями трансформацій корпоративних стратегій банків в умовах глобалізації, а також процес пошуку та досягнення глобальних конкурентних переваг банками з метою стабільного й прибуткового функціонування, розкрито сучасні тенденції інтернаціоналізації банківської діяльності, розроблено практичні засади підвищення й забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних банків.
Виявлено негативні наслідки концентрації і централізації банківських капіталів та запропоновано напрями щодо їх мінімізації, досліджено вплив глобалізаційних процесів на корпоративну стратегію банку та встановлення зв’язку останньої з динамікою його ринкової вартості, детерміновано причини виходу банків на іноземні ринки.
Ключові слова: корпоративна стратегія, глобалізація, банк, конкуренто-спроможність, інтернаціоналізація, міжнародні фінанси, транснаціоналізація
АННОТАЦИЯ
Кутовенко В.Н. Трансформация корпоративных стратегий иностранных коммерческих банков в условиях глобализации. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2008.
В диссертации исследуются теоретические и практические проблемы разработки, внедрения и пути трансформации корпоративных стратегий банков в условиях глобализации, а также процесс поиска и достижения глобальных конкурентных преимуществ банками с целью стабильного и прибыльного функционирования, раскрыто современные тенденции интернационализации банковской деятельности, разработаны практические основы повышения конкурентоспособности отечественных банков.
Установлено, что основные пути трансформаций корпоративных стратегий банков будут состоять в оптимизации организационной структуры и размеров самого банка через консолидацию и географическую экспансию, диверсификацию продуктового ряда и расширения сферы бизнеса, глобальный аутсорсинг, внедрение передовых технологий взаимоотношений с клиентами, активном присутствии на мировых финансовых рынках, улучшение технологической базы.
Разработана организационная модель реализации корпоративной стратегии банка с установлением взаимосвязи всех ее составляющих, механизма разработки, этапности процессов выбора и внедрения, что обеспечило одновременное осуществление стратегии без потери системности и единства процесса реализации.
Выявлены отрицательные последствия концентрации и централизации банковских капиталов для клиентов банка и мирового финансового рынка и сделаны предложения по их минимизации, через создание глобальных регулирующих органов, исследовано влияние глобализационных процессов на корпоративную стратегию банка с установлением влияния последней на динамику его рыночной стоимости, определены причины выхода банков на иностранные рынки.
Установлены положительные аспекты влияния иностранных коммерческих банков на экономику Украины (углубление интеграции отечественной экономики в мировое сообщество, получение передовых технологий, внедрение современных методов менеджмента, создание рабочих мест), критично проанализированы негативные последствия деятельности иностранных филиалов в стране (подрыв национального суверенитета, монополизация украинского рынка, обострение конкуренции на внутреннем рынке, что угрожает существованию отечественным банкам), сделана комплексная оценка системным макроэкономическим барьерам та преградам субъективного характера на пути масштабной и эффективной деятельности иностранных банков в Украине, а также предложена альтернативная форма присутствия иностранного капитала в банковской системе страны, а именно – расширение сотрудничества отечественных банков с иностранными через привлечение межбанковских кредитов.
Обоснована необходимость внедрения системы государственного регулирования присутствия иностранного капитала в совокупном капитале банковской системы Украины и ее ограничение на уровне 50% для обеспечения экономического суверенитета страны.
Дальнейшее развитие получило положение относительно возможности создания эффективной конкурентоспособной стратегии банками независимо от размера, в силу которой малые и средние национальные банки могут конкурировать с крупными ТНБ за счет близости к клиенту и лучшего понимания его потребностей.
Усовершенствована градация банков в зависимости от участия на международных рынках
