Кравченко Віталій Володимирович

УДК 330.14: 338.45

Економічний механізм підвищення ефективності
функціонування виробничого капіталу в промисловості

Спеціальність: 08.00.03 – Економіка та управління
національним господарством

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Амоша Олександр Іванович,
Інститут економіки промисловості НАН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент
Мартиненко Василь Петрович,
Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, завідувач кафедри;

кандидат економічних наук
Гречаник Богдан Васильович,
Західноукраїнський економіко-правничий університет
(м. Івано-Франківськ), проректор.

Захист відбудеться 28 лютого 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розіслано “___” січня 2008 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Пріоритетною економічною проблемою є досягнення високої конкурентоспроможності товаровиробників як умови їх успішного функціонування в конкурентному середовищі, стабільного динамічного розвитку, підвищення ефективності економіки і капіталу.

Найважливішим напрямком, від якого залежить вирішення цієї проблеми, є збільшення масштабів і темпів нагромадження капіталу і підвищення ефективності його використання. Капітал є необхідним фінансовим ресурсом, провідним фактором у системі суспільного відтворення. Це знаходить реальне підтвердження при здійсненні трансформаційних процесів в умовах дефіциту капіталу, а також при неналежному управлінні капіталом у постприватизаційному процесі.

В економічній літературі останніх років з’явився ряд робіт, які свідчать про підвищення зацікавленості вчених-економістів проблемою капіталу. Вітчизняні вчені А. Чухно, Б. Кваснюк, В. Мартиненко, О. Мендрул, Л. Шинкарук, економісти країн СНД – Б. Плишевський, В. Білолипецький, О. Стародубцева, Х. Курц та інші розглядають методологічні проблеми формування капіталу та тенденції його початкового нагромадження і капіталізації. В макроекономічному плані досліджуються різні форми нагромадження капіталу в контексті економічного аналізу процесу обігу товарів, а також питання раціонального використання промислового капіталу в економіці України.

У той же час залишається недостатньо дослідженою низка теоретичних, методичних і практичних аспектів ефективного нагромадження і використання капіталу в період трансформаційних перетворень. В зв'язку з цим виникає необхідність розробки теоретичних, методичних положень і практичних рекомендацій щодо ефективного функціонування капіталу в економіці та її найважливішій складовій – промисловості в напрямках дослідження закономірностей, умов і чинників функціонування капіталу, обґрунтування напрямів підвищення ефективності використання основного і оборотного капіталу на інноваційних засадах, активізації державного регулювання відтворювальних процесів.

Теоретичне і практичне значення вирішення цих проблем обумовлюють актуальність теми дисертаційної роботи, вибір мети і завдань дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з науково-дослідною тематикою Інституту економіки промисловості НАН України: держбюджетна тема “Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу” (номер держреєстрації 0104U003429), в рамках якої автором було виконано аналіз структури, нагромадження та використання основного і оборотного капіталу, обґрунтовано напрями підвищення ефективності функціонування капіталу промисловості в трансформаційному періоді.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток теоретичних положень, розробка методичних і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування капіталу в сучасних умовах трансформації економіки.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі завдання:

- визначено основні ознаки, сутність категорії “капітал” в сучасних соціально-економічних умовах багатоукладної ринкової економіки;

- охарактеризовано макроекономічні аспекти та умови нагромадження капіталу в промисловості;

- досліджено обіг основного і оборотного капіталу в промисловості;

- визначено методичний підхід і оцінено вплив структури капіталу промисловості на ефективність його використання;

- проаналізовано динаміку структури оборотного капіталу, обґрунтовано показники його використання, проведено порівняння цих показників в умовах державної і недержавної власності;

- запропоновано основні напрямки підвищення ефективності функціонування капіталу;

- розроблено рекомендації щодо удосконалення ринкового механізму фінансового забезпечення активізації інноваційного оновлення основного капіталу, а також пропозиції щодо оцінки потенційних внутрішніх інвестиційних ресурсів;

- розроблено методичний підхід щодо внутрішнього регулювання структури капіталу підприємств і їх утворень.

Об’єктом дослідження є процеси формування і використання капіталу в промисловості.

Предметом дослідження є фінансово-економічні відносини щодо ефективного функціонування капіталу в промисловості.

Методи дослідження. Теоретичні і методичні основи склали праці класиків світової економічної теорії, положення сучасних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з питань формування і використання основного і оборотного капіталу, законодавчі та нормативні акти України, що регламентують фінансово-економічні відносини у відтворенні і використанні капіталу.

У процесі дослідження було використано методи:

- формальної і діалектичної логіки, якісного аналізу і синтезу – для критичного дослідження сутності й понять капіталу, сучасних моделей формування структури капіталу, обґрунтування необхідності інноваційного оновлення основного капіталу в промисловості та формування ринкового механізму акумуляції і розподілення інвестиційних ресурсів;

- статистичного і порівняльного аналізу економічних показників – при дослідженні закономірностей, тенденцій, динаміки структури, нагромадження, використання, оновлення капіталу, інноваційно-інвестиційних процесів в промисловості та за іншими видами економічної діяльності;

- кількісного аналізу – для встановлення методичних підходів до порівняльної оцінки нагромадження і ефективності використання капіталу промислових підприємств різних форм власності;

- економіко-математичного моделювання для визначення раціональної структури капіталу, формування власного капіталу.

Інформаційною базою дослідження стали вітчизняні та зарубіжні наукові публікації, офіційні матеріали органів державної статистики, Національного банку України, результати дослідницької та практичної діяльності автора.

Наукова новизна одержаних результатів і висновків. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є розробка пропозицій щодо підвищення ефективності формування та використання виробничого капіталу в промисловості на основі системного вирішення завдань удосконалення нагромадження капіталу і його структури, посилення державного регулювання інноваційного оновлення капіталу, створення ринкової системи акумуляції і розподілення інвестиційних ресурсів, реалізації комплексу заходів щодо стимулювання прискорення обігу капіталу.

Конкретні наукові результати, які характеризують новизну проведеного дослідження, полягають у наступному:

уперше:

- визначено відхилення в закономірностях обігу основного і оборотного капіталу в промисловості на всіх стадіях і запропоновано методичний підхід до кількісної оцінки зниження ефективності використання капіталу під впливом уповільнення його обігу;

удосконалено:

- підхід до оцінки впливу структури капіталу на ефективність його використання на підставі факторного аналізу рентабельності промислового капіталу;

- порядок розрахунку показників ефективності використання оборотного капіталу на основі виявлення впливу і кількісної оцінки позитивних і негативних факторів;

- підхід до підвищення ефективності функціонування капіталу на підставі державного регулювання оновлення капіталу шляхом використання інноваційно-інвестиційного механізму, реформування на ринкових принципах інвестиційної банківської і позабанківської системи, акумуляції й ефективного розподілення потенційних інвестиційних ресурсів; розроблено науково обґрунтовані методичні рекомендації та регресійні моделі визначення раціональної структури капіталу, її прогнозування для окремих підприємств та їх утворень;

- методичні підходи до визначення показників тривалості обігу капіталу та скорочення його циклу за рахунок нормалізації дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги і своєчасної ліквідації і оновлення застарілого основного капіталу;

- методику аналізу оборотного капіталу на підставі поелементних розрахунків показників використання оборотного капіталу у сферах обігу і виробництва;

дістали подальшого розвитку:

- методичний підхід до визначення економічної сутності основного і оборотного капіталу, в якій поєднується двоїстий характер капіталу як власності – фінансового ресурсу, і одночасно функціонуючого у виробництві капіталу, матеріалізованого в засобах і предметах праці;

- методичні підходи до визначення впливу різних форм власності на показники нагромадження і ефективності використання основного і оборотного капіталу в промисловості.

Практичне значення одержаних результатів і висновків полягає в тому, що їх впровадження сприятиме підвищенню ефективності нагромадження та використання основного і оборотного капіталу. Викладені в дисертаційній роботі теоретичні і методичні положення та висновки поглиблюють теорію і методологію формування її використання капіталу. Методичні й аналітичні підходи, розробки, практичні заходи й рекомендації використані при підготовці доповідних записок: “Ефективність основного капіталу регіону: стан і напрямки росту”, “Оцінка фінансових методів використання капіталу”, “Формування основного капіталу підприємств за рахунок власних фінансових джерел”, “Розвиток схем фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств”, які були схвалені і прийняті для використання Міністерством промислової політики України (Довідка № /1031 від 20.10.06 р.), Старокраматорським машино-будівним заводом, ВАТ СКМЗ (Довідка № 27/685 від 16.06.06 р.), ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Оснастка” (Довідка № від 27.12.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових завдань, спрямованих на підвищення рівня обґрунтованості рішень щодо ефективного функціонування капіталу промисловості в умовах подолання негативних явищ трансформаційного періоду. Внесок автора в працях, опублікованих у співавторстві, конкретизовано в списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: III Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених і студентів “Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери” (м.Донецьк, 7-8 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів” (м. Запоріжжя, 5-6 жовтня 2006 р.); XII Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Луцьк, 6-7 жовтня 2006 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 4,3 д.а., з яких особисто автору належать 1,9 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 129 найменувань, 3 додатків. Зміст роботи викладено на 192 сторінках, у тому числі містить 3 рисунка і 49 таблиць.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади функціонування капіталу в промисловості” розкрито основні ознаки, сутність капіталу, особливості його формування і функціонування в економіці. В історичному аспекті розглянуті поняття “капітал” з позицій вчених різних шкіл, еволюція теоретичних категорій під впливом чинника часу і змін суспільно-політичного ладу в країні, особливості і різні аспекти сучасних теоретичних і методичних визначень суті категорії “капітал”, тенденції його первинного нагромадження, функціонування.

В економічній літературі застосовуються різні терміни: “основні засоби”, “оборотні кошти”, “оборотні активи”, “необоротні активи”, “основний капітал”, “оборотний капітал”. Відсутність однозначних визначень пояснюється швидкою зміною домінуючих політекономічних пріоритетів, теорії і понять, а головне, складною суперечливою суттю саме категорії “капітал”, якому властивий двоїстий характер. За економічною природою він є власністю, що відображається в його структурі як власний і позиковий капі-тал – джерело грошово-фінансових ресурсів забезпечення підприємницької діяльності, що відображається в бухгалтерському обліку в пасиві балансу як капітал, і саме з ним ототожнюється поняття “капітал”. Проте капітал одночасно є в процесі виробництва функцією і знаходиться в продуктивній формі, а його елементи – основний і оборотний капітал матеріалізуються в засоби і предмети праці. У бухгалтерському обліку вони відображаються як необоротні і оборотні активи. При цьому з поля зору зникає економічна природа основного і оборотного капіталу, авансованого в засоби виробництва.

Вивчено загальноекономічні тенденції, умови і можливості нагромадження капіталу на початковому етапі трансформаційного періоду в Україні. Досліджено ресурси нагромадження капіталу, переважну частину яких складають валові національні заощадження.

Структурно-факторний аналіз взаємозв'язків змін ВВП, державних валових заощаджень і нагромаджень, інвестицій – найважливіших відтворювальних категорій – показані з урахуванням умов і чинників, що обумовлюють їх тенденції. Встановлено, що негативний вплив на величину ВВП мали наступні чинники: зниження рентабельності виробництва, зростання кількості збиткових підприємств, скорочення обсягу прибутку, високий рівень оподаткування, безперервне збільшення цін на інвестиційні товари і зростання банківських процентних ставок, і як наслідок – недостатні обсяги банківського кредитування.

Виявлені відхилення в закономірностях обороту основного капіталу на його стадіях в перехідному періоді обумовлені макроекономічною дією перетворення форм власності, системної кризи у виробничій, інвестиційній і платіжно-збутовій сферах.

Обґрунтовано методичні підходи до визначення:

тривалості обороту капіталу, показників, використаних щодо його розрахунку, і на їх основі встановлено нормативну тривалість обігу основного капіталу в економіці, промисловості і за видами економічної діяльності;

потенційних інвестиційних ресурсів в промисловості, іммобілізованих в прострочену дебіторську заборгованість за товари й послуги, і на цій основі визначено величину цих ресурсів.

Обґрунтована необхідність комплексного аналізу обігу оборотного капі-талу на всіх стадіях його обороту і визначення показників, що характеризують тривалість періоду обороту. Вдосконалена діюча методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій (в 1996 р.) в частині оборотного капіталу, який функціонує у сфері виробництва й обігу за його елементами і розраховано показники кількості оборотів (коефіцієнт оборотності) і тривалості обороту в днях.

Запропоновано комплекс заходів щодо нормалізації обігу основного і оборотного капіталу, спрямованих на вивільнення додаткових інвестиційних ресурсів для оновлення основного капіталу, вдосконалення методів управління капіталом – аналізу, планування, нормування, обліку; обґрунтована доцільність застосування узагальнюючого макроекономічного показника – оборотності капіталу, використовуваного на різних рівнях управління та видах економічної діяльності, формах власності.

У другому розділі “Структура капіталу та оцінка її впливу на ефективність його використання” досліджено ефективність формування і використання капіталу, умов і чинників, що визначають особливості його функціонування в трансформаційний період, надано оцінку їх впливу на рівень і динаміку показників ефективності капіталу і його складових, а також аналіз нагромадження і використання основного і оборотного капіталу в умовах різних форм власності.

На основі проведеного аналізу структури капіталу в економіці, промисловості, за видами економічної діяльності в Україні загалом і Донецької області – одного з найбільш промислово розвинутих регіонів – встановлено, що виробничо-комерційна діяльність переважної частини суб'єктів господарювання здійснювалася за рахунок залученого капіталу, головним чином короткострокової заборгованості постачальникам, податковим органам та ін. При цьому частка власного капіталу мала тенденцію до скорочення в економіці України і ще більшою мірою – Донецької області за багатьма видами економічної діяльності, що свідчить про незбалансованість структури капіталу.

Визначена рентабельність власного капіталу за величиною чистого прибутку. Встановлено її рівень: у 2006 р. в економіці України він склав 6,3%, в промисловості – 8,12%. За більшістю видів економічної діяльності, крім послуг будівництва, транспорту, зв'язку і посередницької діяльності рентабельність власного капіталу вища, ніж середній рівень по економіці. В економіці Донецької області цей показник значно вищий – 7,27%, в промисловості нижчий – 6,23% порівняно з Україною. За окремими видами економічної діяльності рентабельність капіталу була нижчою, ніж в цілому в промисловості: в машинобудуванні – 5,75%, в добуванні паливно-енергетичних корисних копалин мала місце навіть збитковість (6,01%).

Факторний аналіз рентабельності капіталу проведено з використанням методу Дюпона за формулою:

, (1)

де РКВ – рентабельність (збитковість) власного капіталу; КВ – власний капітал (тис.грн.); ПЧ – чистий прибуток (збиток) (тис.грн.); ПП – прибуток до сплати податків (тис.грн.); ППВ – прибуток до сплати податків і відсотків за кредит (тис.грн.); ВРЧ – чистий (без обліку ПДВ, податків з обороту і податків з продажу), обсяг реалізації (тис.грн.); АС – сумарні активи підприємства (тис.грн.).

Розрахунки впливу факторів на рівень рентабельності (збитковості) капіталу в економіці і промисловості загалом і за видами економічної діяльності показали, що найбільш вагомий вплив на її величину мали такі чинники, як операційна рентабельність підприємств, коефіцієнт фінансового леверіджу і оборотність активів.

Дослідження показників нагромадження основного капіталу і його елементів – валового, чистого нагромадження і відшкодування показало, що в період кризового стану економіки відбулося зниження рівня і темпів валового нагромадження основного капіталу.

З підвищенням обсягів інвестицій в основний капітал частка чистого нагромадження підвищувалася і досягла в 2006 р. близько 48%. Показник обсягу інвестицій на гривню основного капіталу свідчить про зростання його рівня по економіці з 2,8% в 2000 р. до 7,3-8,9% в 2005-2006 рр. Середньорічний темп приросту основного капіталу збільшився у три рази.

Досліджено вплив на середні в промисловості показники ефективності використання та нагромадження основного капіталу підприємств різних форм власності. Аналіз показав, що на підприємствах приватної форми власності ці показники багаторазово перевищували їх рівень на державних та державно-корпоративних, комунальних та комунально-корпоративних підприємствах. Ця тенденція, яка склалася в 1996-2003 рр., посилилася і набула стану переважаючої з 2004 р. Встановленню по цих процесах сприяла нова класифікація форм власності (28.05.2004 р.). Підвищення частки приватного сектору, який став провідним в формуванні обсягу випуску продукції, прибутку, структурі капіталу, значно вплинуло на формування середнього рівня і динаміку показників в промисловості та економіці.

В окремих видах діяльності (харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа), де оновлена значна частина устаткування, відбулися якісні зміни в основному капіталі. Проте ще непереборна тенденція зростання ступеня зносу в більшості підприємств і промисловості загалом, де він склав на кінець 2006 р. 57,4%, в економіці – 52,3%. Це свідчить про недостатні обсяги інвестицій, перевагу в їх структурі устаткування старого технологічного рівня, зниження інноваційної активності підприємств.

Проведене дослідження нагромадження та використання основного капіталу свідчить про: високі економічні показники у приватному секторі економіки, а також про недосконалість організаційно-економічного механізму, про необхідність підвищення темпів нагромадження і ефективності використання основного виробничого капіталу на підприємствах, перш за все державних та державних корпоративних, комунальних та комунальних корпоративних. Низькі темпи інноваційного оновлення основного капіталу обумовлюють необхідність використання сучасних ринкових форм активізації процесів інвестиційно-інноваційного відтворення і оновлення основного капіталу.

Результати досліджень динаміки структури і показників ефективності використання оборотного капіталу (витрат оборотного капіталу на гривню реалізованої продукції) в економіці та промисловості України показали, що за період 1997-2003 рр. відбулося зниження ефективності оборотного капіталу – уповільнення його обігу і збільшення витрат капіталу на гривню реалізованої продукції.

У структурі оборотного капіталу відбулися істотні зрушення, які полягають в різкому збільшенні їх частки, що знаходиться у сфері обігу (близько 80%), головним чином за рахунок дебіторської заборгованості, при скороченні частки товарно-матеріальних цінностей у виробничій сфері. Характерні для кризового періоду порушення закономірностей обігу капіталу, обумовлені загальними неплатежами, бартером, призвели до формування дебіторської заборгованості, темпи зростання якої значно перевищували темпи зростання ВВП, а падіння обсягів виробництва – до скорочення матеріальних запасів.

Найважливішим напрямом активізації нагромадження капіталу і підвищення його ефективності є посилення регулюючої ролі держави, яка на першому етапі самостійності України обмежувалася ухваленням законодавчих і нормативних актів, які регулюють окремі елементи процесу відтворення основного й оборотного капіталу і переважно спрямовані на систему оподаткування. У зв'язку з цим доцільним є:

- прийняття законів і вироблення механізму перерозподілу доходів між секторами економіки з метою забезпечення високих темпів інвестиційного оновлення основного капіталу в реальному секторі економіки; нормалізації обігу капіталу на стадії реалізації продукції, відновлення грошових потоків, обмеження бартеру, розвитку ринкових форм розрахунків;

- розроблення механізму вивільнення з дебіторської заборгованості іммобілізованого оборотного капіталу і потенційних інвестиційних ресурсів господарюючих суб'єктів;

- удосконалення управління капіталом на підприємствах: широке впровадження бюджетного планування, що базується на використанні фінансового менеджменту, інвестиційної стратегії, маркетингових досліджень;

- підвищення наукової обґрунтованості планування на основі вдосконалення методичної і нормативної бази, впорядкування обліку, достовірності і доступності інформації, включаючи державну статистичну звітність як умову підвищення рівня організації і якості аналітичної роботи.

У третьому розділі “Напрямки підвищення ефективності функціо-нування капіталу в промисловості” обґрунтовано напрямки раціональ-ного формування та ефективного оновлення і використання виробничого капіталу щодо забезпечення динамічного зростання і конкурентоспро-можності сучасної економіки. Це послужило підставою для висновку про необхідність державного і внутрішнього регулювання формування фінан-сових інвестиційних ресурсів з використанням ринкового організаційно-економічного механізму його інноваційного оновлення, розробки методичних підходів до встановлення раціональної структури капіталу.

Механізмом здійснення якісного перетворення основного капіталу повинна стати система державного регулювання його інвестиційно-інноваційного оновлення, розподілу створюваного доходу в секторах економіки з метою забезпечення необхідних для ефективного її розвитку темпів зростання інвестицій в реальний сектор, реформування на ринкових принципах фінансово-кредитної системи акумуляції і ефективного розподілу потенційних інвестиційних ресурсів.

Проблему фінансового інвестиційного забезпечення оновлення основного капіталу переважно з використанням власних ресурсів пропонується вирішувати із залученням доходів і заощаджень, одержаних власниками капіталу, головним чином у фінансовому секторі економіки і домашніх господарствах, які спрямовуються в фінансову сферу, де швидкий оборот засобів з меншим ризиком забезпечує отримання надприбутків.

Для забезпечення дії ринкових механізмів акумуляції потенційних інвестиційних ресурсів і ефективного перерозподілу їх в реальний сектор економіки пропонується створити інвестиційні банки, забезпечити подальший розвиток фінансово-кредитної системи за рахунок небанківських інвестиційних компаній, пенсійних фондів, зокрема приватних, страхових компаній, кредитних товариств, які широко представлені в зарубіжних країнах, а в Україні перебувають на початкових стадіях розвитку і частка яких в інвестуванні проектів незначна.

В діяльності інвестиційних банків повинна зростати частка довго- і середньострокового кредитування інвестиційних проектів та інших інвестиційних послуг, а також вимагає удосконалення управління оборотом цінних паперів. Капітал інвестиційного банку доцільно формувати при безпосередній участі держави і приватного та корпоративного капіталу при забезпеченні кредитування крупних довгострокових інвестиційних проектів.

В цих умовах виникла гостра потреба в обґрунтуванні напрямків удосконалення структури капіталу, розробці методичних матеріалів та методів управління формуванням раціональної структури капіталу, в першу чергу за рахунок збільшення величини власного капіталу. З цією метою запропоновано алгоритм формування власних інвестиційних ресурсів за рахунок нерозподіленого прибутку і амортизаційних відрахувань, які можуть бути використані для інноваційного оновлення і приросту капіталу (рис. 1). Такий підхід припускає орієнтацію на внутрішні можливості застосування самофінансування, збільшення формування прибутку і його використання для здійснення поточних інвестиційних програм. Управління амортизаційними відрахуваннями – вагомого внутрішнього джерела – пропонується здійснювати з використанням узагальнюючої методики нарахування амортизації та виходячи з умови беззбиткової діяльності підприємства.

Рис. 1. Алгоритм формування власного капіталу фінансування
відтворення основного капіталу підприємства

За наслідками логічного і економічного аналізу виявлені найважливіші фінансові показники, які впливають на визначення раціонального співвідношення власного і позикового капіталу. За допомогою програмного модуля ВР stat проведено дослідження їх варіаційних характеристик для відбору в регресійну модель. В якості показника структури сукупного капіталу прийнята питома вага власного капіталу у загальній величині капіталу, при збільшенні частки якого підвищується ефективність використання капіталу, що характеризується зростанням показника рентабельності виробництва. За результатами економетричних досліджень були побудовані декілька типів регресійних моделей: множинна лінійна регресія (1), множинна гребнева регресія (2), експоненціальна регресія (3) і лінійна регресія – покроковий метод (4) – табл. 1.

Таблиця 1

Регресійні моделі, що описують формування раціональної структури капіталу

Рівняння множинної регресії | Відно-сна по-милка апрок-симації | R – кое-фіцієнт множи-нної коре-ляції | R2 – кое-фіцієнт множин-ної детермі-нації | F- кри-терій
Фі-шера

ВК/К = 0,127 + 0,084 * КПЛ + 0,216 * НА\ОА | (1) | 0,132 | 0,860 | 0,740 | 22,605

ВК/К = 0,126 + 0,084 * КПЛ + 0,211 * НА\ОА | (2) | 0,132 | 0,859 | 0,738 | 22,552

ВК/К = 0,675 * е (-0,026)*(0,474*КПЛ+0,418*НА\ОА)(3) | 0,127 | 0,843 | 0,71 | 41,526

ВК/К = 0,232 + 0,505 * + 0,166 * НА\ОА | (4) | 0,125 | 0,893 | 0,797 | 21,362

Умовні позначення:

ВК/К – питома вага власного капіталу у всьому капіталі;

КПЛ – коефіцієнт поточної ліквідності; –

співвідношення необоротних и оборотних активів; –

частка власних оборотних коштів в поточних активах.

Застосовані показники свідчать про можливість використання в практичній діяльності машинобудівних підприємств цих моделей для прогнозування структури сукупного капіталу галузі загалом і окремих вхідних в неї господарюючих суб’єктів. При цьому слід зазначити, що вищі критерії достовірності мають експоненційна регресія (3) і лінійна регресія – покроковий метод (4). Такий методичний підхід може бути використаний також при побудові економіко-математичних моделей для сукупності підприємств інших видів промислової діяльності.

Висновки

За результатами проведеного дослідження сформульовано наступні найбільш вагомі наукові висновки та рекомендації.

1. Виявлені порушення закономірностей обігу капіталу в перехідному періоді на всіх його стадіях обумовлені макроекономічними перетвореннями форм власності, системною кризою у інвестиційній, виробничій і платіжно-збутовій сферах. На першому етапі перетворень вони обумовили негативні тенденції падіння обсягів ВВП, нагромадження капіталу, зниження рентабельності і капіталовіддачі, уповільнення тривалості обігу капіталу.

2. Обґрунтовано доцільність використання понять основний і оборотний капітал, виходячи з їх економічного змісту, що визначається складною, суперечливою суттю капіталу, якому властивий двоїстий характер. З одного боку він є власністю, що відображається в бухгалтерському обліку в пасиві балансу і ототожнюється з поняттям “капітал”. З другого боку, він одночасно являє собою функцію і знаходиться в продуктивній формі, матеріалізується в засобах і предметах праці, які в обліку відображаються як необоротні і оборотні активи, при цьому зникає економічна природа основного і оборотного капіталу.

3. Обґрунтовані методичні підходи до визначення: показників обігу капіталу і на їх основі встановлено нормативну тривалість обігу основного капіталу; потенційних інвестиційних ресурсів, іммобілізованих у прострочену дебіторську заборгованість; комплексного аналізу обігу оборотного капіталу на його стадіях за елементами капіталу; запропонованого макроекономічного показника – оборотності капіталу, який може використовуватися на різних рівнях управління, за видами економічної діяльності, формами власності.

4. Оцінку стану нагромадження і ефективності використання капіталу поглиблено порівнянням цих процесів за групами підприємств різних форм власності. Для порівняльної оцінки інвестицій прийнято показник інвестицій відносно вартості основного капіталу, що знаходиться у власності. Найвищий рівень інвестиційних вкладень, а також ефективності використання основного капіталу – рентабельності і капіталовіддачі – досягнуто на підприємствах приватної форми власності. Їх переважна частка в структурі сукупного капіталу, випуску продукції і прибутку суттєво вплинуло на формування середніх показників в промисловості та економіці.

5. Встановлено вирішальний вплив інвестиційного фактора на зростання промислового виробництва, його рентабельність, зниження ступеню зносу основного капіталу. Доведено, що за період економічного зростання здійснення інвестицій спрямовано у своїй більшості на розвиток виробництва переважно старого традиційного укладу, при цьому структура інвестицій недосконала, нестача внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємств не забезпечують інноваційне оновлення основного капіталу.

6. На підставі цього обґрунтовано пропозиції щодо:

- посилення державного регулювання розподілу створюваного в економіці доходу між її секторами шляхом встановлення пропорцій нагромадження і споживання, розмірів оподаткування, заробітної плати; використання власних інвестиційних ресурсів з метою забезпечення необхідних для розвитку економіки обсягів і темпів зростання інвестицій в реальний сектор, які для інвестиційного оновлення основного капіталу промисловості України при сучасному його стані повинні значно випереджувати темпи росту ВВП;

- розвитку інвестиційної банківської та небанківської системи щодо забезпечення на ринкових засадах мобілізації фінансових ресурсів і кредитування для інноваційних перетворень.

7. Доведено, що в трансформаційний період функціонування промисловості і більшості господарюючих суб’єктів відбувається в умовах стійкого зниження частки власного капіталу при одночасному збільшенні обсягів і темпів позикового капіталу. При цьому власний капітал авансується практично в повному обсязі в основний капітал, для формування оборотного капіталу залучаються позикові кошти, головним чином поточна кредиторська заборгованість, що обумовлює порушення закономірностей обігу капіталу і зниження ефективності його використання.

Для нормалізації структури капіталу на підприємствах запропоновано методичний підхід щодо формування власних інвестиційних ресурсів фінансування інноваційного оновлення і приросту основного капіталу за рахунок використання внутрішніх джерел: прибутку і амортизаційних відрахувань.

8. Розроблено регресійні моделі, що описують формування раціональної структури капіталу, за матеріалами фінансової звітності машинобудівних під-приємств України. Проведені дослідження дозволили виявити певну залежність між часткою власного капіталу в сукупному капіталі та показниками: коефіцієнтом поточної ліквідності, співвідношенням необоротних і оборотних активів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1.

Статті у наукових фахових виданнях

2.

3.

4.

5.

6.

Публікації в матеріалах конференцій

7.

8.

9.

Анотація

Кравченко В.В. Економічний механізм підвищення ефективності функціонування виробничого капіталу в промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – Економіка та управління національним господарством. – Інститут регіональних досліджень НАН України. Львів, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено проблемі підвищення ефективності функціонування виробничого капіталу в промисловості на підставі поглиблення методологічних положень, розробки науково-методичних підходів і рекомендацій з удосконалення ринкових механізмів формування і оновлення капіталу.

Визначено сутність і специфічні особливості нагромадження, обігу і використання основного і оборотного капіталу, структури капіталу за джерелами його формування і оновлення за етапами трансформаційних перетворень. Надано оцінку рівня ефективності використання і нагромадження капіталу з порівнянням за формами власності.

Доведено, що багатоаспектна проблема підвищення ефективності функціонування капіталу при сучасному стані техніко-технологічного устарювання капіталу і недостатньому фінансовому забезпеченню його розвитку потребує організаційно-економічних заходів щодо регулювання на макроекономічному рівні ринкових механізмів забезпечення інноваційного оновлення основного капіталу і формування раціональної структури сукупного капіталу. Запропоновано рекомендації щодо розвитку ринкової системи інвестиційного кредитування і методичний підхід до удосконалення структури капіталу, розроблена методика формування раціональної структури капіталу з використанням моделей множинної регресії.

Ключові слова: капітал, заощадження, фінансові джерела, інновації, інвестиційне кредитування, раціональна структура капіталу, знос основного капіталу, ефективність, оборотність капіталу, економіка, промисловість.

АННОТАЦИЯ

Кравченко В.В. Экономический механизм повышения эффектив-ности функционирования производственного капитала в промышлен-ности. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 – Экономика и управление национальным хозяйством. – Институт региональных исследований НАН Украины. Львов, 2008.

Диссертационная работа посвящена проблеме повышения эффективности функционирования производственного капитала в промышленности на основе углубления методологических положений, разработки научно-методических подходов и рекомендаций по совершенствованию рыночных механизмов формирования и обновления капитала.

В работе исследованы общеэкономические тенденции, условия и факторы накопления и эффективности использования основного и оборотного капитала на этапах трансформационных преобразований. Выявлены нарушения закономерностей обращения капитала на всех его стадиях, обусловленные макроэкономическими преобразованиями. Обоснована целесообразность использования понятий “основной капитал”, “оборотный капитал”, исходя из противоречивой, двойственной сущности капитала как собственности и функции находящихся в производительной форме средств (основной капитал) и предметов труда (оборотный капитал). Изучена структура капитала по источникам формирования, обоснован методический подход к факторному анализу рентабельности капитала и дана оценка факторов, определяющих ее уровень.

Исследовано состояние, структура, показатели воспроизводства основного и оборотного капитала в промышленности, дана оценка эффективности использования капитала и проведен ее сопоставительный анализ по предприятиям различных форм собственности. Установлено, что реформирование собственности до сих пор не оправдало общетеоретического положения о преимуществах частнособственнического накопления основного капитала как главного фактора экономического роста.

Обосновано положение о необходимости при современном техническом и технологическом устаревании основного капитала, ограниченности финансо-вых ресурсов для его инновационного обновления й восполнения хронического недостатка собственного оборотного капитала разработки организационно-экономических мер по государственному регулированию рыночных механизмов кредитования инновационно-инвестиционной деятельности, перераспределения между секторами экономики полученных доходов для использования внутренних потенциальных инвестиционных ресурсов в целях активизации инновационно-инвестиционного обновления капитала в промышленности. Разработаны рекомендации и методический подход к формированию на микроэкономическом уровне рациональной структуры совокупного капитала. Для групп однотипных предприятий разработана методика и построена регрессионная модель зависимости доли собственного капитала от внешних и внутренних факторов.

Ключевые слова: капитал, сбережения, финансовые источники, иннова-ции, инвестиционное кредитование, рациональная структура капитала, износ основного капиталу, эффективность, оборачиваемость капитала, экономика, промышленность.

Summary

Kravchenko V.V. Economic mechanism for raising the efficiency of the productive capital functioning in the industry. – Manuscript.

Thesis for the candidate of economic science in specialty 08.00.03 – Economics and Management of the National Economy. – Institute of Regional Research of National Academy of Sciences of Ukraine. Lviv, 2008.

The thesis covers the problems concerning raising the efficiency of the productive capital functioning in the industry on the basis of deepening methodological provisions, development of scientific and methodical approaches and recommendations on improvement of market mechanisms for formation and renewal of the capital.

The essence and specific features of accumulation, turnover and usage of the fixed and current capital are defined, as well as the structure of the capital by sources for its forming and renewal after stages of transformation changes.

It is argued that the multipart problem of raising the capital functioning efficiency under present conditions of technical and technological obsolescence of the capital and insufficient financial provision for its development requires organizational and economic measures to regulate the market mechanisms for providing the innovative renewal of the fixed capital and formation of the rational structure of the total capital at the macroeconomic level. The recommendations are offered to develop the market system of investment crediting the innovative renewal, a methodical approach to improvement of the capital structure is developed, and the technique is worked out to form the rational structure of the capital using the models of multiple regression.

Key words: capital, savings, financial sources, innovations, investment crediting, rational structure of the capital, obsolescence of the capital, efficiency, turnover of capital, economics, industry.