НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ЛЄСНАЯ Олена Сергіївна

УДК 351.84

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – доктор наук з державного управління, професор

ДЄГТЯР Андрій Олегович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та фінансів

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор

КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

завідувач відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування, Заслужений діяч науки і техніки України;

кандидат наук з державного управління, доцент

ХАЛЕЦЬКА Аліна Анатоліївна,

Донецький державний університет управління МОН України,

доцент кафедри загального та адміністративного менеджменту

Захист відбудеться 19 червня 2008 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий 16 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток підприємництва визнається в Україні одним із пріоритетних напрямів ринкових реформ і державної регуляторної політики. Значення приватного підприємництва та його вплив на соціально-економічні перетворення важко переоцінити. Перш за все, це додаткові надходження до державного бюджету, нові робочі місця, розширення виробництва товарів і послуг як промислового, так і побутового призначення, запровадження ноу-хау та інших досягнень науково-технічного прогресу і, нарешті, – підвищення добробуту населення.

За роки становлення в Україні ринково орієнтованої економіки держава зробила рішучі кроки щодо стимулювання підприємництва. Зокрема, сформовано підприємницький сектор який поступово і впевнено розширюється. Але для його стабільного розвитку недостатньо створення лише відповідних економічних, правових та організаційних передумов, необхідна також активізація діяльності утворених інститутів, причетних до формування "рамкових правил" життєздатності підприємств, скорочення трансакційних витрат та підвищення ефективності виробництва. Недооцінка ролі інституціонального забезпечення гальмує ринкові перетворення у підприємницькому секторі як важливій галузі господарства країни.

Окрім того, стан приватного підприємництва, кількісні та якісні показники діяльності підприємств і фірм ще не відповідають потребам сьогодення. Чинні законодавчі й нормативні акти, що регламентують функціонування цієї сфери, різноманітні програми мають скоріше декларативний характер і не передбачають підвищення відповідальності посадових осіб за їх реалізацію. Тому постає актуальне питання обґрунтування засобів удосконалення механізму державного регулювання розвитку підприємництва і його складових.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретико-концептуальними засадами дисертаційного дослідження є наукові положення щодо сутності державного управління, що сформульовані у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників. Так, значний внесок у теорію державного управління, зокрема державного регулювання розвитку підприємництва, зробили Ю. Авксентьєв, О. Амосов, Ю. Бажал, В. Бакуменко, О. Барановський, О. Батура, С. Біла, Г. Білоус, В. Биковець, В. Бодров, З. Варналій, В. Воротін, В. Геєць, В. Гриньова, А. Дєгтяр, Л. Дмитриченко, О. Кілієвич, М. Корецький, М. Крупка, К. Ляпіна, О. Мордвінов, Г. Одінцова, Н. Саніахметова, В. Сизоненко, Т. Смовженко, Т. Сьомкіна, А. Халецька та ін.

Важливими для дослідження є ідеї відомих класиків світової наукової думки (М. Вебер, Р. Кантільон, М. Дж. Кейнс, Л. Мізес, А. Сміт, Й. Шумпетер), які вважали підприємництво природною основою розвитку економіки.

Загальний науковий інтерес викликають окремі наукові праці, в яких аналізуються питання інституціональної економіки. Серед них публікації Т. Веблена, Р. Коуза, Д. Норта, Дж. Ходжсона, Р. Капелюшникова, А. Нестеренка, Р. Нуреєва, А. Олійника, І. Рисованого, В. Тамбовцева, А. Шастітка та ін. Відомі українські фахівці С. Архієреєв, Д. Богиня, А. Гальчинський, М. Йохна, В. Ліпов, В. Мартиненко, Ю. Пачковський, О. Прутська, Р. Пустовійт, І. Сараєва, О. Стефанишин, О. Чаусовський, А. Чухно та ін. аналізують окремі аспекти функціонування інститутів держави та їх ролі у розвитку підприємницького сектора. Але попри їх високий науковий рівень, чимало питань щодо формування та вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку підприємництва в Україні залишаються відкритими.

Актуальність теми дисертаційної роботи визначається не лише недостатнім опрацюванням методів державного впливу на розвиток підприємництва, але й недосконалістю підходів до аналізу державного регулювання національної економіки. Окрім цього, у науковій літературі ще бракує комплексних досліджень інституціонального механізму державного регулювання розвитку підприємництва. Усе це й зумовило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України "Основні напрями підвищення ефективності діяльності органів державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіону" (державний реєстраційний номер 0104U000088). Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні засобів поліпшення умов розвитку підприємництва в регіоні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення інституціонального механізму державного регулювання розвитку підприємництва.

Досягнення зазначеної мети обумовило вирішення таких завдань: – 

охарактеризувати сучасний стан теоретичних напрацювань щодо дії інституціонального механізму державного регулювання розвитку підприємництва та його інфраструктури; – 

дослідити існуючі концептуальні підходи до формування державної політики підтримки підприємництва;– 

з’ясувати сутність механізму державного регулювання розвитку підприємництва та його складових; – 

охарактеризувати організаційно-правові заходи забезпечення державного регулювання розвитку підприємництва;– 

з’ясувати фактори впливу інституціонального середовища на розвиток підприємництва;– 

розробити пропозиції щодо вдосконалення державної політики формування сприятливого середовища для розвитку підприємництва;– 

визначити шляхи вдосконалення діяльності органів влади щодо державного регулювання розвитку підприємництва.

Об’єктом дослідження є державне регулювання розвитку підприємництва в Україні.

Предмет дослідження – функціонування інституціонального механізму державного регулювання підприємництва.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є система загальнонаукових і спеціальних методів. За допомогою методів історичного, логічного порівняння та наукової абстракції обґрунтовано дію інституціонального механізму державного регулювання розвитку підприємництва. Відбір наукової інформації за темою роботи та дослідження концепції формування інституціонального механізму державного регулювання підприємництва і трансформацій в економіці здійснено шляхом комплексного аналізу літературних джерел, застосування статистичного та соціологічного методів; методи індукції та дедукції дозволили узагальнити теоретичні та методологічні напрацювання стосовно дії інституціонального механізму державного регулювання, метод наукової абстракції – визначити сутність інституціонального механізму державного регулювання підприємництва та систематизувати його основні складові.

Діалектичний метод використано при вивченні процесу становлення та розвитку інституціональної системи економіки; методами індукції та дедукції проаналізовано вплив органів влади на розвиток підприємництва. За допомогою методу безпосереднього опису представлено процес формування інститутів підтримки підприємництва та посилення їхнього впливу. Завдяки методу аналізу й синтезу визначено ступінь сформованості інституціонального середовища, виокремлено та згруповано основні фактори гальмування розвитку приватного підприємництва; метод узагальнення та припущення використано для обґрунтування шляхів удосконалення інституціонального механізму державного регулювання підприємництва.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, укази Президента України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, аналітичні добірки Міжнародної фінансової корпорації, Світового банку, Міжнародного центру перспективних досліджень, Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, Інституту конкурентного суспільства, праці вітчизняних і зарубіжних науковців, наукові періодичні видання, матеріали міжнародних та регіональних конференцій тощо.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких положеннях:

У дисертації вперше: – 

теоретично обґрунтовано підхід до вдосконалення механізму державного регулювання розвитку підприємництва, що ґрунтується на інституціональних засадах (сукупність формальних і неформальних інститутів, контрольно-наглядові органи, механізм санкціонування);

удосконалено: – 

зміст поняття "інституціональний механізм державного регулювання розвитку підприємництва", що включає таку систему заходів: дотримання основних принципів державного регулювання, урахування взаємодії існуючих в Україні формальних і неформальних інститутів; узгодження дій відповідно до обраної соціально-економічної політики, забезпечення прозорих і стабільних умов існування та розвитку підприємництва, реалізація програм і проектів за допомогою нормативно-правових, програмно-цільових, організаційно-розпорядчих і контрольно-наглядових дій органів державної влади, недержавних інституцій та об’єднань підприємців на національному, регіональному й місцевому рівнях управління;– 

законодавче і нормативно-правове забезпечення державного регулювання підприємництва в Україні шляхом запровадження прозорих процедур реєстрації підприємств, отримання дозволів і погоджень щодо бізнесу, ліцензування з метою захисту підприємців від регуляторного й адміністративного тиснення, підвищення ефективності діяльності формальних інститутів, скорочення кількості неформальних угод;

дістали подальший розвиток:– 

методологічне обґрунтування специфічних особливостей механізму державного регулювання в умовах трансформаційних перетворень;– 

форми і методи діяльності органів державної виконавчої влади стосовно підтримки підприємництва, а саме: розширення послуг "єдиних офісів" за принципом єдності, які надають послуги з реєстрації, ліцензування, дозволів, поставлення суб’єктів господарювання на облік в Держкомстаті України, Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, а також консультативні послуги, що скорочує невиправдані витрати часу на контактування підприємців з чиновниками, прискорює та здешевлює започаткування власної справи; – 

підходи до організації фінансової підтримки підприємництва шляхом використання моделі державного гарантування при отриманні кредитів для реалізації соціально значущих проектів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та розробці рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання розвитку підприємництва, підвищення ефективності діяльності органів державної влади на засадах інституціонального підходу.

Аналіз інституціонального розвитку підприємництва дозволяє з’ясувати структурно-функціональні особливості органів державної влади, визначити межі їхньої компетенції та відповідальності, рівень розвитку та можливості такого інституту, як об’єднання підприємців, розкрити організаційно-правові, адміністративні, інфраструктурні аспекти функціонування підприємництва.

Сформульовані в дисертації положення, висновки та рекомендації мають практичне значення й адресну спрямованість, що підтверджують відповідні довідки про впровадження результатів дослідження. Вони, зокрема, використані Харківською облдержадміністрацією при підготовці проекту програми державної підтримки підприємництва на 2007 – 2011 рр. (довідка № /3030 від 23.05.2007 р.), Головним управлінням економіки Харківської облдержадміністрації при розробці регіональної "Програми сприяння розвитку малого підприємництва в Харківській області на 2007 – 2008 рр." (довідка № 04-1534 від 23.05.2007 р.), Дзержинською районною у м. Харкові радою та Конотопською міською радою (Сумська обл.) під час проведення семінарів з підвищення кваліфікації посадовців і опрацювання місцевих програм соціально-економічного розвитку на 2007 – 2008 рр. (довідки про впровадження № 02-330/664 від 22.05.2007 р., № 289/03-Д від 12.06.2007 р.).

Окремі теоретичні положення дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при викладанні дисциплін "Державна політика: аналіз та механізми впровадження" та "Державне регулювання економіки" (довідка № 01-795/06-05 від 18.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження сформульовано й отримано здобувачем самостійно та викладено в 9 наукових публікаціях. З наукової праці, підготовленої у співавторстві (А.О. Дєгтяр), у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом самостійних досліджень здобувача.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних наукових конгресах "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2004 р., 2006 р.), міжнародній конференції "Державне регулювання економіки і підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання" (Республіка Білорусь, 2005 р.), науково-практичних конференціях з міжнародною участю "Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні" (м. Харків, 2004 р.), "Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні" (м. Харків, 2007 р.), "Дні науки" (м. Запоріжжя, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 9 наукових статтях загальним обсягом 3,5 авт. арк., з них чотири (обсягом 2,9 авт. арк.) опубліковано у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі науки "Державне управління".

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (306 найменувань на 26 сторінках) та 8 додатків (на 18 сторінках). Повний обсяг дисертації – 221 сторінка, у тому числі 22 рисунки (на 12 сторінках) та 11 таблиць (на 5 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається стан наукової розробки проблеми, з’ясовується зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами Інституту, розкривається її мета, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, формулюється наукова новизна отриманих результатів та їх значення, наводяться відомості щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі – "Науково-теоретичні підходи до формування інституціонального механізму державного регулювання розвитку підприємництва" – наводиться характеристика сутнісних ознак поняття "інституціональний механізм державного регулювання розвитку підприємництва", узагальнюються існуючі підходи до державного регулювання підприємницької діяльності, з’ясовуються складові та структура механізму державного регулювання розвитку підприємництва, яке визначається, як підзаконна діяльність державних інститутів (нормотворчих, розпорядчих та виконавчих), що ґрунтується на економічних та адміністративних методах і спрямовується на підтримку, розвиток і забезпечення конкурентоздатності суб’єктів господарювання. Тобто це сукупність послідовних, взаємопов’язаних заходів і методів державного впливу, які застосовуються на практиці з метою реалізації соціально-економічної політики держави у пріоритетних галузях національної економіки. Механізм включає правову, економічну, адміністративну й соціальну складові, у т.ч. заходи щодо стимулювання регулювання та інструменти його реалізації.

Визначено і змістовно наповнено поняття "інституціональний механізм державного регулювання розвитку підприємництва" як систему заходів, що базується на основних принципах державного регулювання, враховує взаємодію існуючих в Україні формальних і неформальних інститутів згідно з обраною соціально-економічною політикою. Цей механізм реалізується за допомогою нормативно-правових, програмно-цільових, організаційно-розпорядчих і контрольно-наглядових управлінських рішень, що приймають органи державної виконавчої влади, недержавні інститути та об’єднання підприємців на національному, регіональному й місцевому рівнях управління (рис. 1).

Рис. 1. Інституціональний механізм державного регулювання розвитку підприємництва

У роботі аналізуються концептуальні підходи до державного регулювання підприємництва з виокремленням таких концепцій в контексті макроекономічних теорій (класичної, кейнсіанської, неоліберальної, монетарної, теорії раціональних очікувань та ін.), положення яких доцільно використовувати при формуванні інституціонального механізму. З переходом країни до цивілізованих ринкових відносин, що було започатковано в Україні з 90 х років XX ст., регулююча функція держави переміщується у сферу стимулювання конкуренції, формування зацікавленого власника, активізації економічної поведінки агентів господарювання, створення інститутів ринкової системи, здатних забезпечити ринкове реформування. У свою чергу запровадження реформ обов’язково супроводжується змінами в системі інститутів. Без таких змін не можливі позитивні перетворення в економіці. В Україні йде перманентний процес удосконалення правового забезпечення підприємництва. Регуляторна політика держави у цій сфері визначається численними нормативно-правовими актами загального і спеціального характеру, що не завжди узгоджуються між собою. Це зумовлює певне уповільнення ринкових перетворень і поширення різного роду бюрократичних зловживань. З урахуванням даних опитування експертів досліджено сучасний стан і перспективи бізнес-клімату в Україні.

Досягнення цілей державної політики розвитку підприємництва визначається принципами, формами і методами державного регулювання. В основу класифікації методів покладено такі критерії, як характер і зміст, тривалість і рівень впливу, масштаб втручання.

Зазначається, що державне регулювання підприємницького сектора реалізується за допомогою організації виконання управлінських рішень: нормативно-правових, програмно-цільових, організаційно-розпорядчих і контрольно-наглядових. Виконуючи функцію координатора, держава узгоджує напрямки і межі діяльності приватних структур, у т.ч. ринкову політику, ціноутворення, розподіл ринків і сфер впливу, інвестиції та ін.

Другий розділ – "Аналіз інституціональних засад державного регулювання розвитку підприємництва в Україні" – містить результати структурно-функціонального аналізу організаційно-правового забезпечення процесів державного регулювання розвитку підприємництва та стану правового поля, оцінку інфраструктури забезпечення бізнесу та статистично-аналітичну оцінку діяльності органів влади. З’ясовано та охарактеризовано чинники, що гальмують процеси розвитку підприємництва в Україні. Зроблено висновок, що підвалини його стимулювання та діяльності вже закладено, а саме: сформовано нормативно-правову базу й розгалужену мережу інститутів підтримки підприємництва; значна кількість організацій опікується розвитком цього сектора економіки на державному, регіональному та місцевому рівнях; законодавчо закріплено широкий спектр обов’язків органів влади, органів місцевого самоврядування та підприємців щодо розвитку підприємництва. До типових вад цих процесів можна віднести відсутність дієвої співпраці між персоналом управлінських структур і суб’єктів господарювання, надійних зворотних зв’язків, цілісної взаємоузгодженої системи підтримки підприємництва, а також низьку якість виконання рішень та реалізації прийнятих програм, недостатню відповідальність окремих посадовців. Водночас результати проведених соціологічних досліджень свідчать про те, що саме органи державної влади регіонального та місцевого рівнів стримують розвиток приватного підприємництва, що суттєво ускладнює й робить витратним започаткування власної справи та подальше ведення підприємницької діяльності в межах закону, у зв’язку з чим відкриваються канали поширення корупційних дій (рис. 2).

На процес прийняття узгоджених рішень щодо регулювання сфер підприємницької діяльності негативно впливає їх надмірна політизація. Економічні методи регулювання, які є визначальними в умовах ринкової економіки, належним чином не використовуються внаслідок крихкотілості інституціонального середовища, несформованості механізмів санкціонування та контролю за дотриманням чинних норм і правил. Окрім того, об’єднання підприємців ще не мають належного впливу на представників органів державної влади.

У роботі з’ясовується, що неформальні інститути суспільства змінюють характер своєї діяльності поступово, мірою формування нової поведінки людей, а формальні інститути, статус яких закріплюється законодавчо і рішення яких є обов’язковими для виконання, – змінюються під впливом держави і її політики. Формальні й неформальні інститути та організації мають утворювати збалансовану гармонійну систему, де неформальні правила не суперечать формальним, органічно доповнюють, деталізують і конкретизують їх. Вони складають інституціональну систему, функціональним призначенням якої є забезпечення умов прибуткової діяльності суб’єктів господарювання. Ця система історично обумовлена й формує інституціональні рамки розвитку суспільства. Недосконалість інституціональної системи спричиняє зростання трансакційних витрат, "тінізацію" економіки, корупцію.

Розглядаються особливості розвитку в Україні інфраструктури підприємництва, для якої залишаються властивими організаційна невпорядкованість, слабкість партнерських зв’язків, нерозвиненість державних та громадських інститутів. Тому постає питання посилення державного впливу на динаміку удосконалення таких складових інфраструктури, як інституціональна, фінансово-кредитна, організаційно-технічна, інформаційно-аналітична.

З’ясовано, що розвиток підприємництва в Україні стримується недосконалістю інституту довгострокового кредитування. Комерційні банки, як правило, не зацікавлені у наданні довгострокових кредитів малим та середнім підприємствам і віддають перевагу короткостроковим кредитам під високі проценти, що не дозволяє впроваджувати новітні технології та поновлювати основні виробничі фонди. Отриманню підприємцями банківських кредитів перешкоджає їх висока вартість та відсутність застави. Зовнішні джерела фінансування малих підприємств практично відсутні, а небанківські фінансові установи в Україні розвиваються вкрай повільно і потребують державної підтримки. Створені бізнес-центри, бізнес-інкубатори, консультаційні фірми та агентства регіонального розвитку часто займаються справою, яка дозволяє лише підтримувати власний фінансовий стан, а тому суттєво не відрізняються за характером послуг, що надаються. Недосконалість законодавства, відсутність державної підтримки знижують прибутковість та ускладнюють діяльність цих структур, які часто не спроможні якісно обслуговувати підприємців.

Встановлено, що державна політика підтримки підприємництва в Україні недостатньо зорієнтована на усунення адміністративних бар’єрів, раціональне обмеження втручання органів державної виконавчої влади у діяльність суб’єктів підприємництва, скорочення відомчих перевірок та звітності, стимулювання кредитування соціально значущих проектів і програм, що спричиняє поширення корупції в органах влади, ухилення від оподаткування, неофіційні виплати заробітної плати тощо. Подолання цих та інших негативних явищ у сфері підприємництва вбачається на шляху удосконалення адміністративно-правових відносин, законодавчого забезпечення розвитку бізнесу, запровадження державних гарантій діяльності приватних підприємців.

У третьому розділі – "Удосконалення механізму державного регулювання розвитку підприємництва на основі інституціонального підходу" – подаються рекомендації щодо формування сприятливого для підприємництва зовнішнього середовища на засадах інституціональної концепції його розвитку, підвищення ефективності діяльності суб’єктів державного управління стосовно реалізації політики підтримки підприємництва.

Запровадження цих рекомендацій передбачає вдосконалення інституціонального механізму державного регулювання розвитку малого і середнього бізнесу: зміцнення правової основи функціонування підприємництва; підвищення якості соціальної реклами існуючих інститутів підтримки підприємницької діяльності; розробку системи подолання адміністративних бар’єрів; обґрунтування та організацію виконання державних програм підтримки суб’єктів підприємницької діяльності; модернізацію системи контролю, обліку та звітності про їх діяльність; налагодження громадського контролю за органами державної виконавчої влади; покращення відносин у площині "малий та середній бізнес – крупні підприємства – владні інститути".

Для запобігання корупції пропонується посилити контроль за роботою державних службовців, більш виважено й чітко окреслити їх компетенцію, права та обов’язки. У роботі доведено доцільність посилення впливу об’єднань підприємців і Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва на процеси прийняття й запровадження регуляторних актів стосовно розвитку "третього сектора" та громадського контролю за діяльністю органів влади щодо державної реєстрації, отримання дозволів, ліцензування, сертифікації продукції, вдосконалення інфраструктури галузі.

У формуванні інфраструктури підприємництва (розширення надання послуг за принципом "єдиних офісів", консультацій тощо) значну роль відіграють відповідні регіональні програми, що мають на меті перехід до селективної підтримки найбільш ефективних і перспективних для регіону виробництв. Ці програми розробляються місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на основі Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва і визначають ключові завдання на два роки, джерела фінансування, замовлення на виробництво певної продукції (послуг) для задоволення державних регіональних і місцевих потреб.

У роботі опрацьовано програму фінансової підтримки підприємництва з використанням моделі державного гарантування при отриманні кредитів для реалізації соціально значущих проектів (рис. 3).

Рис. 3. Алгоритм державного гарантування при отриманні кредитів на соціально значущі проекти

Дану модель доцільно використовувати для середньо- та довгострокових кредитів. Її запровадження як засобу гарантованої підтримки кредитування спростить і здешевить процедуру отримання довгострокових кредитів для реалізації соціально значущих проектів і розвитку підприємництва в цілому.

ВИСНОВКИ

У сукупності результати дослідження дозволяють розв’язати важливе для розвитку вітчизняної науки державного управління науково-практичне завдання, а саме: удосконалення інституціонального механізму державного регулювання розвитку підприємництва в Україні на засадах теоретичних узагальнень, соціологічних даних і запровадження відповідних практичних рекомендацій. Основні результати дисертаційного дослідження конкретизуються у таких положеннях:

1. Визначення специфічних особливостей інституціонального механізму державного регулювання підприємництва відкриває широкі можливості для опрацювання концептуальних підходів до вдосконалення державної політики підтримки цієї сфери, організаційно-правового забезпечення її розвитку і формування сприятливого ринкового середовища.

2. Державне регулювання підприємництва ґрунтується на інституціональних засадах (формальні й неформальні інститути, контрольно-наглядові органи, засоби санкціонування) і включає сукупність форм, методів та інструментів розв’язання суперечностей за допомогою нормативно-правових, програмно-цільових, організаційно-розпорядчих і контрольно-наглядових управлінських рішень, що приймаються органами державної влади, недержавними інститутами та об’єднаннями підприємців на національному, регіональному та місцевому рівнях.

3. Законодавче забезпечення державного регулювання підприємництва в Україні має здійснюватися шляхом застосування нормативно-правових актів, які унормовують процеси реєстрації, отримання дозволів і погоджень, ліцензування з метою усунення регуляторних й адміністративних перепон на шляху розвитку підприємництва та підвищення ефективності діяльності формальних інститутів, зниження питомої ваги неформально укладених інституціональних угод.

4. Подальше удосконалення діяльності органів державної влади стосовно підтримки підприємництва безпосередньо пов’язано з розширенням повноважень "єдиних офісів" (за принципом єдності) з надання послуг щодо реєстрації, видачі ліцензій, дозволів, постановки на облік в органах державної виконавчої влади, консультування з питань організації і юридичного супроводу бізнесу, а також спрощенням взаємовідносин підприємців та посадовців, використанням моделі державного гарантування при отриманні кредитів для реалізації соціально значущих проектів.

5.  Наукове обґрунтування шляхів удосконалення механізму державного регулювання підприємництва є важливим для посилення впливу державної влади на визначення пріоритетів державної політики формування сприятливих умов для "третього сектора" на основі якісних управлінських рішень.

6.  Інституціональне забезпечення розвитку підприємництва передбачає розширення набору засобів управління з метою поєднання інтересів малого і середнього бізнесу з інтересами держави і конкретного регіону, посилення прямих і зворотних зв’язків у системі "влада – підприємець", відпрацювання порядку врахування владою пропозицій об’єднань підприємців при удосконаленні чинного законодавства.

7. Інституціональний механізм державного регулювання розвитку підприємництва можна класифікувати як специфічний спосіб цілеспрямованого впливу держави та її органів на малий і середній бізнес за допомогою інструментів, форм і методів організації справи з метою формування в конкретному регіоні сприятливого бізнес-середовища, що включає процеси визначення мети регулювання та засобів її досягнення, вибір стратегії і тактики управлінських дій, опрацювання і організацію виконання відповідних рішень владних органів в ринкових умовах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лєсная О.С. Вплив державних органів влади на розвиток підприємництваО.С. Лєсная // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – 2005. – № 2 (24): У 2 ч. – Ч. 1. – С. 122 – 128.

2. Лєсная О.С. Концептуальні підходи до формування державної економічної політики / О.С. Лєсная // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – 2006. – № 4 (28). – С. 18-24.

3. Лєсная О.С. Інституціональні чинники державного регулювання розвитку приватного підприємництва / О.С. Лєсная // Держава та регіони: Серія "Державне управління". – 2006. – № 2. – С. 132 – 136.

4. Лєсная О.С. Інституціональний аспект формування економічної політики / О.С. Лєсная // Держава та регіони: Серія "Державне управління". – 2006. – № 3. – С. 86 – 92.

5. Лєсная О.С. Інституціональна складова проблем розвитку підприємництва в УкраїніО.С. Лєсная // Коммунальное хозяйство городов: Серия "Экономические науки": Научно-техн. сборник. – К.: Техника, 2002. – Вып. 46.– С. 87 – 91.

6. Лєсная О.С. Податковий механізм стимулювання розвитку підприємництва / О.С. Лєсная // Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні: Матеріали наук.-практ. конференції 30 листопада 2004 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2005. – С. 111 – 113.

7. Дегтярь А.О., Лесная Е.С. Государственная поддержка предпринимательства как средство создания конкурентной средыА.О. Дегтярь, Е.С. Лесная // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования: Матер. Межд. научно-практ. конф. (21 – 22 апреля 2005 г.): В 2 ч. Ч. ІІ. – Мн.: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2005. – С. 134 – 136. (Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні пропозицій щодо формування державної політики підтримки підприємництва з метою створення конкурентного середовища).

8. Лєсная О.С. Інституціональна трансформація, шляхи та можливі проблеми / О.С. Лєсная // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 4 т. / Гуманітарний ун-т "ЗІДМУ", 5 – 6 жовтня 2006 р; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. – Т. 2. – С 223 – 226.

9. Лєсная О.С. Методологічні аспекти державного регулювання підприємницької діяльності / О.С. Лєсная // Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні: Матеріали наук.-практ. конф., 28 листопада та 21 грудня 2006 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2007. – С. 89 – 92.

АнотацІя

Лєсная О.С. Інституціональний механізм державного регулювання розвитку підприємництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2008.

У дисертації проаналізовано сучасний стан теоретичних і методичних напрацювань щодо інституціонального механізму державного регулювання розвитку підприємництва, досліджено існуючі концептуальні підходи до державного регулювання підприємницької діяльності, визначено сутність цього механізму і складових та охарактеризовано організаційно-правове забезпечення розвитку підприємництва в Україні.

Розглянуто заходи органів державної влади щодо підтримки й розвитку підприємництва, виявлено фактори впливу інституціонального середовища на його розвиток, розроблено й обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення державної політики формування сприятливого середовища та регулювання розвитку підприємництва.

У результаті проведеного дослідження запропоновано новий підхід до формування механізму державного регулювання розвитку підприємництва, який ґрунтується на інституціональних засадах (формальні й неформальні інститути, контрольно-наглядові органи, механізм санкціонування) і враховує особливості організаційної та інфраструктурної складових.

Аналіз інституціонального забезпечення розвитку підприємництва дозволив визначити засоби структурно-функціонального забезпечення органів державної влади з метою окреслення межі їхньої компетенції та відповідальності, рівень розвитку та можливості впливу на діяльність цих органів влади такого інституту, як об’єднання підприємців; розкрити організаційно-правові, адміністративні, інфраструктурні умови функціонування підприємництва; виявити основні стримуючі чинники та розробити рекомендації щодо їх подолання.

Ключові слова: інституціональний механізм, державне регулювання, підприємницька діяльність, організаційно-правове забезпечення, концептуальний підхід, сприятливе середовище, державна політика підтримки підприємництва.

АнНотация

Лесная Е.С. Институциональный механизм государственного регулирования развития предпринимательства. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управления. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Харьков, 2008.

В диссертации осуществлен анализ современного состояния теоретических и методических разработок институционального механизма государственного регулирования развития предпринимательства, исследованы существующие концептуальные подходы к государственному регулированию предпринимательской деятельности, определена сущность его механизма и составляющих, охарактеризовано организационно-правовое обеспечение развития предпринимательства в Украине.

Рассмотрена деятельность органов государственной власти по поддержке и развитию предпринимательства в Украине, выявлены факторы влияния институциональной среды на развитие предпринимательства, разработаны и обоснованы предложения по совершенствованию государственной политики формирования благоприятной среды и регулирования развития предпринимательства.

В результате проведенного исследования предложен новый подход к формированию механизма государственного регулирования развития предпринимательства, который построен на институциональных основах (формальные и неформальные институты, контрольно-наблюдательные органы, средства санкционирования) и учитывает особенности организационной и инфраструктурной составляющих.

Научно обоснованы предложения по совершенствованию механизма государственного регулирования развития предпринимательства с учетом сформированных в экономике Украины институциональных основ. Общим практическим результатом исследования является разработка рекомендаций по повышению эффективности работы органов государственной власти на основе институционального подхода. Определены основные составляющие институционального механизма и способы его внедрения при помощи нормативно-правовых, программно-целевых, организационно-распорядительных и контрольно-наблюдательных управленческих решений, что позволит повысить эффективность государственного регулирования развития предпринимательства.

С помощью анализа развития предпринимательства в Украине определены средства структурно-функционального обеспечения органов государственной власти и объединения предпринимателей, границы их компетенции и ответственности, уровень развития и возможности влияния на политику поддержки предпринимательства; раскрыты организационно-правовые, административные, инфраструктурные условия функционирования предпринимательства; выявлены основные сдерживающие факторы, разработаны рекомендации по их преодолению.

В диссертации сформулированы важные выводы, касающиеся определения особенностей институционального механизма государственного регулирования развития предпринимательства и концептуальных подходов к совершенствованию государственной политики его поддержки, законодательного обеспечения управленческого процесса, улучшения деятельности органов государственного управления, усиления их влияния на формирование государственной экономической политики и др. В выводах подчеркивается, что институциональное обеспечение развития предпринимательства предполагает расширение набора средств управления и объединения бизнес-интересов с интересами конкретного региона.

Ключевые слова: институциональный механизм, государственное регулирование, предпринимательская деятельность, организационно-правовое обеспечение, концептуальный подход, благоприятная среда, государственная политика поддержки предпринимательства.

ANNOTATION

Lesnaya O.S. Institutional Mechanism of State Regulation of Entrepreneurship’s Development. – Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the speciality 25.00.02 – mechanisms of public administration. – Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. – Kharkiv, 2008.

In the dissertation the modern situation in the theoretical and methodical researches on institutional mechanism of state regulation of entrepreneurship’s development was analyzed, the existing conceptual approaches to the state regulation of entrepreneurship’s activity were examined, the essence of this mechanism and its components was defined, the organizational and legal provision of entrepreneurship developing in Ukraine was characterized.

The measures of state powerful authorities on supporting and developing entrepreneurship were considered, the factors of influence of the institutional environment to its development were found, the propositions on improving the state policy of forming favorable environment and regulating the entrepreneurship’s development were worked out and grounded.

A new approach to forming the mechanism of state regulation of entrepreneurship’s development was proposed basing on the results of the research preformed. This mechanism is based on the institutional principles (formal and informal institutions, control and auditing authorities, mechanism of sanctions) and takes into account the peculiarities of the organizational and infrastructural components.

The analysis of the institutional provision of the entrepreneurship’s development made it possible to define the means for structural and functional provision of the state powerful authorities with the aim of isolating the limits of their competence and responsibility, the level of development and possibility to influence to them from the part of such an institution as the community of entrepreneurs. It also gave a chance to demonstrate the organizational, legal, administrative, infrastructural conditions for the enterprises’ functioning; to define the basic limiting factors and to develop recommendations on their overcoming.

Key words: institutional mechanism, state regulation, entrepreneurship activity, organizational and legal provision, conceptual approach, favorable environment, state policy of entrepreneurship supporting.

Відповідальний за випуск Андрій Олегович Дєгтяр

Підписано до друку 21.03.2008. Формат 60х901/16. Папір офсетний.

Друк різограф. Обл.-вид.арк. - 0,9. Тираж - 100 прим. Зам. № 69 .

Харківський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при Президентові України

61050, м. Харків, просп. Московський, 75.