РОЗДІЛ 2
Національна академія Державної прикордонної служби України
імені Богдана Хмельницького
ЛЕСКОВ Валерій Олександрович
УДК: 364. 048. 4: 355. 23
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
ІЗ РАЙОНІВ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ
Спеціальність 19.00.09
“Психологія діяльності в особливих умовах”
Автореферат
дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Хмельницький – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.
Науковий керівник – заслужений працівник освіти України, доктор психологічних наук, професор ПОТАПЧУК Євген Михайлович, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, кафедра кримінального права, начальник кафедри.
Офіційні опоненти:
заслужений працівник освіти України, доктор психологічних наук, професор СТАСЮК Василь Васильович, Національна академія оборони України, кафедра суспільних наук, професор кафедри;
кандидат психологічних наук, доцент КАЗЬМІРЧУК Сергій Олександрович, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, кафедра соціально-економічних дисциплін, заступник начальника кафедри.
Захист відбудеться “ 16 ” травня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка,46, м. Хмельницький, 29003.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.
Автореферат розісланий “ 11 ” квітня 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат педагогічних наук,
доцент В.М. Гладкова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У сучасних умовах у нашій країні відбуваються глибокі зміни, які стосуються всіх сфер життя громадян та суспільства в цілому. Однією з головних характеристик цих змін є зростання міжнародного співробітництва, насамперед у військовій сфері. Активна співпраця України з міжнародною спільнотою накладає на неї важливі зобов’язання, зокрема щодо її участі у миротворчій діяльності. Через те українські військові підрозділи часто залучаються до несення служби в районах загострення військово-політичної обстановки і беруть участь у бойових діях.
Миротворча діяльність Збройних сил України сприяє зміцненню їх бойової готовності та підвищенню авторитету української держави. Проте її негативною стороною є те, що українські миротворці іноді гинуть, отримують поранення та каліцтва. Разом із бойовим досвідом, вони отримують психічні травми, а їхня психіка зазнає значних змін. Як свідчить психологічна практика, згодом учасники таких екстремальних подій починають страждати психічними розладами та відчувати труднощі у процесі адаптації до мирного життя. Звідси виникає потреба у пошуку ефективних шляхів соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, що побували у районах військових конфліктів. Крім цього, це актуалізує проблему професійного відбору особового складу до миротворчих підрозділів та психологічної підготовки його до бойових дій.
Практика свідчить, що успішна соціальна адаптація цієї категорії військовослужбовців потребує проведення з ними цілого комплексу заходів соціально-психологічної реабілітації. Адже, якщо медична реабілітація відновлює втрачені функції та властивості організму людини, то соціально-психологічна реабілітація покликана забезпечити нормальне існування особистості у соціумі та попередити її деградацію. На жаль, система заходів щодо реабілітації ветеранів бойових дій, що існує сьогодні в українському суспільстві, не набула системного характеру. Результатом цього є відсутність дієвої системи соціального захисту військовослужбовців, а саме: правової, економічної, психологічної, що породжує незадоволення ветеранів своїм становищем у суспільстві, високий відсоток суїцидів, побутову, житлову необлаштованість, психологічне неблагополуччя тощо. Загалом, результати невдалої адаптації до умов мирного життя багатьох військовослужбовців, які проходили службу в районах військових конфліктів, доводять актуальність цієї проблеми.
Таким чином, актуальність теми визначається необхідністю дослідження проблемних питань соціально-психологічної реабілітації особистості і, зокрема, конкретної соціальної групи – учасників бойових дій; гострою потребою цієї категорії військовослужбовців у соціальному захисті та соціально-психологічній допомозі.
Загалом, актуальність даної проблеми, її недостатня теоретична розробленість і практичне значення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – “Соціально-психологічна реабілітація військовослужбовців із районів військових конфліктів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до перспективного плану проведення наукових досліджень у Державній прикордонній службі України в 2000-2007 рр. та в межах НДР “Формування соціально-психологічної компетентності молодих керівників-офіцерів у військових формуваннях Воєнної організації держави” (Шифр № 203-0001 І “Компетенція”). Тема узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 1 від 25.01.2005 року).
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати комплекс заходів соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів та експериментально перевірити їх ефективність.
Відповідно до сформульованої мети в дослідженні було передбачено вирішити такі завдання:
1. На основі теоретичного аналізу проблеми реабілітації в психології уточнити зміст і структуру соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів.
2. Обґрунтувати модель соціально-психологічної реабілітації ветеранів бойових дій.
3. Визначити критерії та показники реабілітованості військовослужбовців із районів військових конфліктів залежно від факторів впливу бойової обстановки.
4. Розробити й експериментально перевірити методику діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів як форми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців запасу, які були учасниками бойових дій у районах військових конфліктів.
5. Розробити практичні рекомендації суб’єктам реабілітації військовослужбовців після проходження служби в районах військових конфліктів.
Об’єкт дослідження – процес реабілітації військовослужбовців – учасників бойових дій.
Предмет дослідження – соціально-психологічна реабілітація військовослужбовців після проходження служби в районах військових конфліктів.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять теорії діяльності особистості в умовах ризику для життя з точки зору психологічних та праксеологічних критеріїв виправданості професійного ризику, ролі інтелекту в регулюванні поведінки; концептуальні ідеї зниження небезпеки у суспільному житті особистості з точки зору нормативно-правових аспектів діяльності, технології вирішення проблем людини у різних умовах її життєдіяльності.
Дослідження здійснювалось на основі фундаментальних положень вітчизняної психологічної науки щодо розвитку особистості (С.Д. Максименко, Б.М. Олексієнко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко); загальнотеоретичних положень щодо діяльності особистості в екстремальних умовах (Р.А. Абдурахманов, Н.А. Агаєв, В.С. Березовець, М.Й. Варій, І.І. Ліпатов, В.С. Медведєв, В.Є. Попов, О.Д. Cафін, Д.І. Сохадзе, В.В. Стасюк, О.В. Тімченко).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези були використані такі методи дослідження: теоретичні – аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, синтез, порівняння, узагальнення (використовувалися з метою визначення концептуальних засад дослідження, уточнення змісту і структури соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів); емпіричні – анкетування, бесіда, пряме та непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання (для вивчення станів соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців), психологічний експеримент (для перевірки ефективності методики діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів як форми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців); математико-статистичної обробки даних (для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами та процесами).
Дослідження за темою дисертації проводилося поетапно на базі Спілок ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Хмельницької області. Усього різними видами дослідження було охоплено 1115 військовослужбовців – учасників військових конфліктів.
На першому етапі (2002-2003 рр.) вивчався стан проблеми дослідження в психолого-педагогічній літературі, проводився аналіз практики роботи Хмельницької обласної організації ветеранів Афганістану, формулювалася гіпотеза і завдання дослідження, розроблялася методика експериментального дослідження.
На другому етапі (2004-2006 рр.) за допомогою емпіричних методів здійснювався констатувальний та формувальний експерименти, метою яких була перевірка ефективності методики діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів як форми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів.
На третьому етапі (2006-2007 рр.) проводився теоретичний аналіз та узагальнення матеріалів, що були отримані у період дослідно-експериментальної роботи, здійснювалось упровадження практичних рекомендацій у практику.
Наукова новизна одержаних результатів:
уперше: обґрунтовано модель соціально-психологічної реабілітації ветеранів бойових дій, а також методику діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів як форми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців;
уточнено: зміст та структуру соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів; критерії та показники реабілітованості військовослужбовців, які були учасниками військових конфліктів;
подальшого розвитку набули складові системи соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів.
Практичне значення результатів дослідження полягає у:
розробці практичних рекомендацій суб’єктам реабілітації військовослужбовців після проходження служби в районах військових конфліктів;
впровадженні методики діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів як форми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців запасу, які були учасниками бойових дій у районах військових конфліктів.
Обґрунтовані в дослідженні висновки та методичні рекомендації впроваджено у діяльність: Хмельницької обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів); Виконавчого комітету Хмельницької міської Ради (акт реалізації № 31/426 від 27.04.2006 р.); Хмельницької обласної організації Спілки офіцерів України (акт реалізації № 16/2 від 10.08.2007 р.); військової частини А0553 (акт реалізації від 12.09.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. У статті “Сутність і причини виникнення нервово-психічних розладів у військовослужбовців після проходження служби в умовах бойових дій”, що написана у співавторстві з І.О. Грязновим, особистим внеском здобувача є обґрунтування характеристик груп осіб з клінічними виявами нервово-психічної нестійкості. У статті “Визначення етапів соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження служби в умовах бойових дій”, що написана у співавторстві з І.О. Грязновим, особистим внеском здобувача є обґрунтування змісту основних етапів соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, які брали участь у бойових діях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на: І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах” (м. Київ, 2006 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (м. Хмельницький, 2006 р.), Всеукраїнському науково-методичному семінарі “Створення системи забезпечення психологічної та психофізіологічної надійності персоналу. Організація та проведення психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України” (м. Київ, 2004 р.), на засіданнях кафедри педагогіки та психології Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в 9 наукових статтях, з яких 7 – у виданнях, що визначені ВАК України як фахові у галузі психології.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 164 сторінки і містить 4 рисунки та 12 таблиць. Список використаних літературних джерел налічує 159 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; сформульовано гіпотезу та методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи; наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження у практику.
У першому розділі – “Реабілітація військовослужбовців як соціально-психологічна проблема” – визначено сутність, зміст, структуру, особливості і сучасний стан соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження служби в умовах бойових дій.
Практика ведення сучасних локальних війн у світі виявила складну соціально-психологічну проблему, що стосується соціального захисту і соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців – учасників військових конфліктів. Виступаючи в ролі миротворців, вони попадають під несприятливий вплив цілого комплексу небезпечних для життя та здоров’я професійних факторів, які перевищують наявний рівень психофізіологічних і психічних резервів організму і призводять до збільшення рівня загальної захворюваності (у 3-4 рази) та розвитку у більше ніж 60військовослужбовців граничних психічних розладів (за Н.О. Пономаренко). Першопричинами цього є психофізіологічна напруженість, нервово-психічний стрес та інфекційні чинники. Крім цього, через негативні впливи факторів бойової обстановки до 95 учасників бойових дій можуть утрапляти під вплив бойових стресів (за В.Г. Сайфулліним). Згодом усе це може породжувати у миротворців психічні травми і спричиняти їхню дезаптацію і психотравматизацію, що стає головним внутрішнім бар’єром на шляху адаптації військовослужбовців до мирного життя.
Проблема посттравматичного стресу виходить за суто медичні межі та набуває соціально-психологічного характеру. Через те її вирішення потребує залучення широкого кола спеціалістів: психіатрів, психологів, психотерапевтів, соціальних психологів та соціологів.
Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників питання, що пов’язані з різними аспектами реабілітації військовослужбовців, розглядали: Г.О. Акімов, О.С. Лобастов, Р. Грінкер, Д. Шпігель (наслідки бойових психічних травм під час світових війн), А.Д. Бравєє, В.С. Гічун, В.В. Ковтун, О.М. Коржиков, Ю.Є. Лях (медико-соціальні аспекти реабілітації військовослужбовців); В.С. Березовець, С.В. Захарик, В.В. Знаков, І.І. Ліпатов, Т.П. Пароянц, В.Є. Попов, П.І. Сідоров, В.В. Стасюк (наслідки бойових психічних травм під час воєнних конфліктів) та ін.
Однак результати аналізу наукових джерел свідчать про те, що вітчизняною наукою ще недостатньо вивчено психологічні аспекти процесу реабілітації учасників локальних війн. Підтвердженням цієї думки служить також те, що до теперішнього часу відсутні державні наукові програми, які були б присвячені дослідженню проблем військовослужбовців – учасників бойових дій у районах військових конфліктів.
Водночас вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду надання соціально-психологічної допомоги військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях, дає можливість дійти висновку, що така робота має розпочинатися відповідними фахівцями (у першу чергу військовими психологами та медиками) ще на етапі виходу військовослужбовців з району ведення бойових дій. Мова йде про необхідність перебудови їхньої системи відносин та пристосування до важливих сторін життєдіяльності (за уявленнями про реабілітацію В.М. Мясищева). У разі отримання важких бойових психічних травм психологічна реабілітація організується медичними фахівцями. Вона може проводитися в традиційному вигляді й бути частиною медично-психологічної реабілітації. Крім цього її слід проводити з військовослужбовцями, що проходять лікування у зв’язку з пораненнями, контузіями, травмами, опіками, опромінюванням, психічними розладами (А.Д. Бравєє, В.В. Ковтун).
Зважаючи на той факт, що багато військовослужбовців виявляються психологічно неспроможними самостійно повернутися в систему соціальних зв’язків і норм мирного часу, виникає потреба у спеціальному, фіксованому періоді організованого психологічного повернення учасників військових конфліктів до мирного життя. Такий процес дослідники називають соціально-психологічною реабілітацією, що є різновидом психологічної допомоги, в тій частині, в якій вона спрямована на відновлення втрачених (порушених) психічних можливостей і здоров’я військовослужбовців (А.Г. Караяні). Розумінню сутності соціально-психологічної реабілітації сприяє аналіз такого поняття як “соціально-психологічна реадаптація”. Реадаптація покликана полегшити процес адаптації військовослужбовців, які були учасниками військових конфліктів, позбавляючи їх психологічного потенціалу, створеного для бойової обстановки та розвиваючи потенціал, що дає змогу ефективно жити в мирних умовах (В.В. Стасюк). З’ясовано, що психологічна реабілітація може бути складовою соціально-психологічної реадаптації, коли це стосується допомоги людям із симптомами психічних дисгармоній. Проте вона може виступати і самостійною діяльністю, у випадках її спрямованості на відновлення психічних функцій та особистісних якостей учасників бойових дій, які отримали бойову психічну травму.
Аналіз практики надання психологічної допомоги військовослужбовцям та проведення з ними психологічної реабілітації свідчить про те, що існує певний алгоритм, спеціалізовані прийоми, способи та форми цієї роботи, які можуть широко використовуватись для зменшення бойових психічних травм і відновлення психічного здоров’я особового складу, а отже для підтримання на належному рівні бойової готовності військових підрозділів та частин.
За результатами вивчення наукових думок нами з’ясовано, що поняття “соціально-психологічна реабілітація учасників бойових дій” – це система психологічних, педагогічних і соціальних заходів, які спрямовані на відновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій та станів, особистісного і соціального статусу військовослужбовців, які отримали психічну травму. Змістовна інтерпретація цього поняття дала можливість уточнити його зміст та структуру. Виявлено, що основними завданнями соціально-психологічної реабілітації є: визначення ступеня та характеру розладів психіки, індивідуально-особистісних особливостей поведінки військовослужбовців; оцінка інтелектуальних, перцептивних, емоційних, вольових можливостей військовослужбовців, рівня їх працездатності; визначення необхідних заходів індивідуальної та групової психологічної реабілітації військовослужбовців; зниження психічної напруженості до рівня, що відповідає оптимальній працездатності, усунення негативних психічних виявів за допомогою комплексного використання психологічних, психотерапевтичних, медичних та фізіологічних методів; проведення професійно-психологічної реабілітації, а при втраті професійної придатності – професійної переорієнтації; діагностика психічних станів, аналіз динаміки їх змін; оцінка ефективності психологічної реабілітації військовослужбовців.
Сутність психологічного супроводу полягає в систематичному спостереженні за поведінкою та діяльністю військовослужбовців, які були під впливом психогенних чинників, а також виробленні рекомендацій щодо психологічного впливу і практичного використання військовослужбовців у службово-бойовій діяльності. Важливо враховувати можливі фази в динаміці соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів, а також її залежність від умов об’єктивного характеру.
У другому розділі – “Соціально-психологічні умови ефективної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів” – теоретично обґрунтовано модель соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів та розкрито основний зміст методики діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів.
Особливості діяльності Збройних сил України, їх участь у миротворчій місії в Югославії, Іраку та інших регіонах загострення військово-політичної обстановки спонукають виникненню у військовослужбовців певних психічних розладів. Зважаючи на це, виникає потреба в їх профілактиці. Такій роботі має сприяти навчання командирів усіх ступенів, а також усього особового складу миротворчих підрозділів ефективним методам розпізнавання та попередження психічних порушень.
Результати нашого дослідження вказують на необхідність розробки державної соціальної політики в галузі соціального захисту учасників бойових дій та її реалізації на базі створення відповідної інфраструктури, а також ідеології, що передбачає формування в суспільній свідомості позитивного іміджу миротворців і гуманного ставлення до них.
Узагальнення результатів теоретичного вивчення предмета нашого дослідження дало змогу з’ясувати концептуальні аспекти соціально-психологічної реабілітації ветеранів бойових дій, до яких відносяться: напрямки соціального захисту на державному рівні громадян, звільнених у запас; організація соціального мікросередовища для ветеранів бойових дій; проведення соціально-психологічних тренінгів спілкування, поведінкових тренінгів; організація та проведення спеціальної психологічної роботи з сім’ями ветеранів (батьками, дружинами, дітьми); формування позитивного іміджу ветерана бойових дій у масовій свідомості.
У дослідженні також обґрунтовано модель соціально-психологічної реабілітації ветеранів бойових дій (рис. ). Її зміст складають: –
загальні теоретико-методологічні основи соціально-психологічної реабілітації особистості; –
концепція соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців; –
соціально-психологічні умови ефективної реабілітації військовослужбовців після проходження служби в районах військових конфліктів; –
оцінка та корекція результатів і кінцевий результат.
Наявність у нашому суспільстві проблеми адаптації учасників бойових дій та негативних її наслідків у ряді випадків свідчить про те, що є гостра потреба створення клубів воїнів-інтернаціоналістів з ефективною системою психологічної реабілітації учасників бойових дій.
Рис. 1. Модель соціально-психологічної реабілітації
ветеранів бойових дій
Практика показує, що реабілітація учасників бойових дій є особливо важливим заходом для ветеранів-інвалідів, а також для ветеранів у цілому. Людина, відчувши війну, прагне повернутися в звичний для неї стан війни. Ефективна соціально-психологічна реабілітація передбачає повне викорінення наслідків війни у свідомості ветерана та повернення його до нормальної життєдіяльності. Проведення такої роботи потребує створення умов для навчання і перенавчання учасників бойових дій. З цією метою автором розроблено методику діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів як форми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців запасу, які були учасниками бойових дій у районах військових конфліктів. Характерними особливостями методики є: –
центр уваги з загального вивчення психологічних наслідків сучасних бойових дій переноситься на дослідження наслідків конкретних стрес-факторів військових конфліктів;–
здійснюється поступовий перехід від вивчення переважно невротичних реакцій і станів учасників бойових дій до дослідження більш глибинних психічних феноменів;–
опрацьовуються конкретні методики та технології поступової адаптації учасників бойових дій до повноцінної життєдіяльності в умовах мирного життя.
Основним завданням психологів клубу є створення умов для поступового усунення у військовослужбовців запасу, які були учасниками бойових дій, негативного впливу бойового досвіду, що травмує їхню психіку. У своїй роботі психологи клубу використовують модель “короткої” психотерапії (12 сеансів) М. Горовиця. Психологічний вплив у цьому випадку здійснюється через спогади ветерана про явища, що травмують психіку, емоційну підтримку під час спогадів, створення умов для більш чіткого усвідомлення того, що відбулося, та його переосмислення. Головна увага приділяється вирішенню “основного” конфлікту, що є причиною низки посттравматичних реакцій. У клубі передбачено створення різнорівневих груп учасників бойових дій. До першого рівня належать групи новачків, які потребують поступового підведення до дискусії щодо їх психологічних проблем, інформування про можливі психологічні наслідки участі в бойових діях. Групи другого рівня мають назву “збуджувальні, активізуючі”. Їх метою є створення умов для аналізу минулого бойового досвіду і зіставлення його з активною життєдіяльністю. Організатор таких груп має визначитися – чи спроможний учасник бойових дій узяти участь у дискусіях, і намагатися зменшити відмінності між учасниками групи, насамперед у бойовому досвіді. Під час формування таких груп ураховуються готовність миротворця брати участь у групових дискусіях, надавати психологічну допомогу і підтримку іншим членам групи, бажання отримати таку ж допомогу з боку інших. Групи третього рівня розраховані на тривале існування. Їх характерною властивістю є те, що учасники стають ніби психотерапевтами один для одного. У цих групах також аналізуються актуальні психологічні проблеми, надається можливість узяти участь особам, які не є ветеранами. Загалом, клуб покликаний стати ефективною формою роботи із соціально-психологічної реабілітації учасників бойових дій у районах військових конфліктів.
У третьому розділі – “Емпіричне дослідження ефективності реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів” – обґрунтовано критерії та показники оцінки станів реабілітованості військовослужбовців залежно від факторів впливу бойової обстановки, подано методику психологічного експерименту, наведено практичні рекомендації щодо реабілітації військовослужбовців після проходження служби в районах військових конфліктів.
Для вивчення процесу соціально-психологічної реабілітації учасників бойових дій у дослідженні використовувався такий метод наукового пізнання, як психологічний експеримент. Його метою була перевірка авторської методики соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців запасу, які були учасниками бойових дій у районах військових конфліктів. Під час експерименту застосовувалися заходи впливу на процес соціально-психологічної реабілітації учасників бойових дій. Використанням відповідних критеріїв та показників оцінки дозволило здійснити перевірку їх ефективності.
Для оцінки рівня реабілітованості учасників бойових дій, за допомогою методу групових експертних оцінок, було визначено інформаційно-пізнавальний, мотиваційно-ціннісний, операційно-дійовий критерії.
Інформаційно-пізнавальний критерій відображає рівень засвоєння учасниками бойових дій психологічних знань і виявляється в таких показниках: рівень володіння ними системою необхідних для ефективної реабілітації психологічних знань; орієнтування у змісті основних психологічних проблем і різних підходів до їх вирішення, розуміння реабілітаційних заходів та їх взаємозв’язку; здатність самостійно оцінювати результати власної реабілітаційної діяльності.
Мотиваційно-ціннісний критерій характеризує життєві орієнтації та цінності учасників бойових дій: усвідомлення значущості реабілітаційних заходів для майбутньої професійної діяльності; прагнення до вдосконалення власних реабілітаційних умінь і навичок; об’єктивність і самокритичність в оцінці рівня розвитку власної реабілітованості.
Операційно-дійовий критерій характеризує поведінку ветерана у суспільній діяльності і виявляється у таких показниках: уміння застосовувати знання для вирішення типових пізнавальних і практичних завдань суспільної діяльності; уміння оцінювати свою поведінку та прийняті рішення з погляду їхньої соціальної ефективності; уміння самостійно приймати рішення на основі аналізу та оцінки поточних та перспективних життєвих ситуацій.
Визначені критерії свідчать про те, що кожний із компонентів соціально-психологічної реабілітованості учасника бойових дій є об’єктом, який діагностується та лише умовно виділений у цілісному процесі реабілітації. У сукупності критерії та їх показники характеризують соціально-психологічну реабілітацію як процес, який необхідно цілеспрямовано організовувати і спрямовувати на досягнення визначених результатів.
На основі зазначених критеріїв і показників було визначено три стани (рівні) реабілітованості військовослужбовців: адаптованість, часткова адаптованість, дезадаптація.
З’ясовано, що адаптованість – це стан, за якого рівень активності всього організму та кожної його ланки є оптимальним, точно відповідає вимогам діяльності та суб’єктивно оцінюється як стан психічного комфорту. При цьому зберігається здатність організму до постійного розвитку та збагачення особистості за рахунок підвищення її самостійності й відповідальності, а також адекватного сприйняття дійсності. У свою чергу часткова адаптованість є станом, за якого організм забезпечує діяльність частково, або працює у режимі надмірного напруження. Стресори, які провокують розвиток функціонального напруження, виступають факторами ризику. Стресор може становити загрозу як для біологічної цілісності організму, так і для психологічного статусу. Щодо дезадаптації, то при цьому стані виявляється дезадаптоване функціонування організму в цілому. Людина стає неспроможною нормально існувати в соціумі, що спричиняє її деградацію.
Для виявлення загального стану реабілітованості учасників бойових дій було використано числові значення, які обґрунтовані у працях науковців, зокрема А.А. Кучеренка та В.В. Райка: стан адаптованості – більше 2,33 балів, стан часткової адаптованості – від 1,66 до 2,33 балів та стан дезадаптації – менше 1,66 бала.
У результаті здійснення формувального експерименту в експериментальній групі стан соціально-психологічної реабілітованості ветеранів підвищився з 1,67 до 2,45 балів, а в контрольній – з 1,71 до 1,92 бали. Тобто, вдалося значно покращити основні показники, які характеризують соціально-психологічну реабілітованість учасників бойових дій. Порівняльні дані, показують також, що кращі результати досягнуто в експериментальній групі.
З’ясовано, що найбільш значущими соціальними детермінантами динаміки постстресової реабілітації учасників бойових дій є: наявність підтримки з боку соціального оточення (особливо сім’ї, найближчих родичів, представників органів державної влади); відсутність інформаційної ізоляції; правдиве відображення трагедії, що відбулася, у засобах масової інформації.
Результати формувального експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і дали можливість підтвердити ефективність методики соціально-психологічної реабілітації учасників бойових дій у районах військових конфліктів (таблиця ). Унаслідок проведеного формувального експерименту відбулися статистично значущі зміни у рівнях соціально-психологічної реабілітованості: в експериментальній групі середній динамічний приріст склав 0,78 бала, а у контрольній – 0,21 бала.
Таблиця 1
Оцінки за показниками соціально-психологічної реабілітованості
учасників бойових дій у контрольній та експериментальній групах
Заміри | Групи | Оцінки за показниками
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | Середня
1 | КГ | 1,95 | 1,73 | 1,85 | 1,56 | 1,68 | 1,85 | 1,54 | 1,42 | 1,85 | 1,71
ЕГ | 1,99 | 1,67 | 1,73 | 1,49 | 1,48 | 1,84 | 1,45 | 1,48 | 1,91 | 1,67
2 | КГ | 2,15 | 1,89 | 1,9 | 1,73 | 1,89 | 1,8 | 1,64 | 1,45 | 1,85 | 1,81
ЕГ | 2,1 | 2,1 | 2,15 | 2,08 | 1,98 | 1,93 | 2,08 | 1,94 | 1,91 | 2,03
3 | КГ | 2,1 | 1,9 | 2,05 | 1,93 | 1,95 | 1,89 | 1,72 | 1,88 | 1,86 | 1,92
ЕГ | 2,35 | 2,7 | 2,64 | 2,3 | 2,8 | 2,05 | 2,15 | 2,83 | 2,25 | 2,45
Примітка: 1 – рівень володіння системою необхідних для ефективної реабілітації психологічних знань; 2 – орієнтування у змісті основних психологічних проблем і різних підходів до їх вирішення, розуміння реабілітаційних заходів та їх взаємозв’язку; 3 – здатність самостійно оцінювати результати власної реабілітаційної діяльності; 4 – усвідомлення значущості реабілітаційних заходів для майбутньої професійної діяльності; 5 – прагнення до вдосконалення власних реабілітаційних умінь і навичок; 6 – об’єктивність і самокритичність в оцінці досягнутого рівня розвитку власної реабілітованості; 7 – уміння застосовувати знання для вирішення типових пізнавальних і практичних завдань суспільної діяльності; 8 – уміння оцінювати свою поведінку та прийняті рішення з погляду їхньої соціальної ефективності; 9 – уміння самостійно приймати рішення на основі аналізу та оцінки поточних і перспективних життєвих ситуацій.
Результати дослідження підтверджують, що рівень соціально-психологічної реабілітованості учасників бойових дій зростатиме, якщо функціонування методики матиме безперервний, керований, комплексний характер.
За результатами теоретичного й експериментального вивчення визначеної проблеми автором розроблено практичні рекомендації суб’єктам реабілітації військовослужбовців після проходження служби в районах загострення військових конфліктів. Вони відображають пропозиції керівникам підрозділу щодо: виявлення нервово-нестійких осіб, проведення профілактики неврозів серед підлеглого особового складу; проведення психологічного впливу на підлеглих під час морально-психологічного забезпечення виконання завдань миротворчим підрозділом; проведення заходів інформаційно-психологічної протидії. Застосування таких рекомендацій створило реальні можливості для розробки та здійснення конкретної соціальної політики стосовно учасників бойових дій, що забезпечує їх ефективну соціально-психологічну реабілітацію.
висновки
1. Результатом відсутності або неефективної соціальної політики держави щодо учасників бойових дій в районах військових конфліктів є виникнення проблеми їх соціально-психологічної дезадаптованості. Серед них зростає відсоток тих, хто починає: зловживати спиртними напоями, приймати наркотичні засоби, займатися злочинною діяльністю, а також здійснювати самогубство. Через те виникає потреба в розробці та реалізації нових форм, методів й організації конкретних заходів щодо соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження ними служби в районах військових конфліктів.
2. Узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду реабілітаційної роботи, а також проведена експериментальна робота дали змогу уточнити зміст, структуру та завдання соціально-психологічної реабілітації учасників бойових дій. З’ясовано, що її слід інтерпретувати як систему психологічних, психотерапевтичних і психолого-педагогічних заходів, що спрямовані на відновлення психічного здоров’я, порушених психічних функцій і станів, особистісного та соціального статусу військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в районах військових конфліктів.
Основними завданнями психологічної реабілітації учасників військових конфліктів є: визначення ступеня та характеру розладів психіки, індивідуально-особистісних особливостей поведінки військовослужбовців; оцінка інтелектуальних, перцептивних, емоційних, вольових можливостей військовослужбовців, рівня їх працездатності; визначення необхідних заходів індивідуальної та групової психологічної реабілітації військовослужбовців; зниження психічної напруженості до рівня, що відповідає оптимальній працездатності, усунення негативних психічних виявів за допомогою комплексного використання психологічних, психотерапевтичних, медичних та фізіологічних методів; проведення професійно-психологічної реабілітації, а при втраті професійної придатності – професійної переорієнтації; формування установки на продовження активної службової діяльності; діагностика психічних станів, аналіз динаміки їх змін; оцінка ефективності психологічної реабілітації військовослужбовців.
3. У дослідженні обґрунтовано модель соціально-психологічної реабілітації ветеранів бойових дій, компонентами якої є: теоретико-методологічні основи соціально-психологічної реабілітації в психології; концепція соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців; соціально-психологічні умови ефективної реабілітації військовослужбовців після проходження служби в районах військових конфліктів; оцінка і корекція результатів; кінцевий результат. Відновлення адаптивних функцій особистості відбувається у результаті здійснення комплексу реабілітаційних заходів, тобто досягнення оптимального рівня соціально-психічної адаптації ветеранів бойових дій – є кінцевим результатом їх соціально-психологічної реабілітації.
Результати дослідження дали можливість виявити, що ефективна реабілітація військовослужбовців із районів військових конфліктів може здійснюватись за таких соціально-психологічних умов: профілактика психогенних захворювань та інших психічних розладів, що отримані військовослужбовцями під час виконання бойових дій; соціально-психологічна реабілітація і підготовка учасників бойових дій до умов цивільного життя; діяльність персоналу клубу воїнів-інтернаціоналістів щодо соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців – учасників бойових дій у районах військових конфліктів.
4. Для оцінки рівня реабілітованості військовослужбовців – учасників бойових дій розроблено відповідні критерії: інформаційно-пізнавальний, що відображає рівень засвоєння ними психологічних знань; мотиваційно-ціннісний, який характеризує життєві орієнтації та цінності учасників бойових дій; операційно-дійовий критерії, що характеризує наявність у учасників бойових дій умінь і навичок поведінки у суспільній діяльності.
5. За результатами теоретичного вивчення предмету дослідження автором розроблено методику діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів як форми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців запасу, які були учасниками бойових дій у районах військових конфліктів. Методика покликана створити сприятливі умови для відновлення та корекції порушених психічних функцій, особистісного і соціального статусу учасників бойових дій. Її застосування сприяє соціально-психологічній реабілітації військовослужбовців після проходження ними служби в районах військових конфліктів.
6. З метою перевірки ефективності методики соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, які були учасниками бойових дій в районах військових конфліктів, проведено психологічний експеримент. Аналіз його результатів свідчить про те, що після відповідної роботи з експериментальною вибіркою відбулися статистично значущі зміни у рівнях соціально-психологічної реабілітованості військовослужбовців запасу. Середній динамічний приріст склав 0,78 бала в експериментальній групі, у той час як у контрольній – 0,21 бала. Проведене дослідження підтвердило правомірність висунутої гіпотези і довело ефективність авторської методики.
Експериментальне дослідження ефективності методики соціально-психологічної реабілітації учасників бойових дій дало змогу запропонувати комплекс практичних рекомендацій суб’єктам реабілітації військовослужбовців, спрямованих на підвищення якості соціально-психологічної реабілітації у сучасних умовах і на перспективу. Матеріали дослідження можуть бути використані у роботі з військовослужбовцями різних військових формувань, які брали участь у миротворчих місіях. Крім цього, їх доцільно долучити до викладання психології діяльності в особливих умовах у вищих військових навчальних закладах.
Слід зазначити, що межі нашої роботи не дають можливості вирішити низку питань, які можуть поглибити вивчення проблеми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів. Важливими проблемами подальшого розвитку психологічної роботи є: вивчення психологічної стійкості військовослужбовців до впливу стрес-факторів бойових дій; обґрунтування системи формування психологічних якостей у військовослужбовців, як майбутніх учасників військових конфліктів; формування у них психологічної готовності до дій у районах локальних збройних конфліктів і міжетнічних зіткнень.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Лесков В.О. Особливості реабілітації військовослужбовців після проходження служби в районах загострення військово-політичної обстановки у зарубіжних країнах // Збірник наукових праць № 35. Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2005. – С. 94–96.
2. Лесков В.О. Методика діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів щодо соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження служби у районах бойових дій // Збірник наукових праць № 36. Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2005. – С. 181–184.
3. Лесков В.О. Психологічна реабілітація військовослужбовців запасу в системі мінімізації виявів негативних психологічних наслідків локальних воєнних конфліктів // Збірник наукових праць інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2006. – Т. VІІІ, вип. 3. – С. 191–197.
4. Лесков В.О. Особливості емпіричного дослідження ефективності реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів // Збірник наукових праць № 37. Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. – С. 193–197.
5. Лесков В.О., Грязнов І.О. Сутність і причини виникнення нервово-психічних розладів у військовослужбовців після проходження служби в умовах бойових дій // Збірник наукових праць інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2006. – Т. VІІІ, вип. 3. – С. 91–97.
6. Лесков В.О. Обґрунтування етапів виникнення психічних травм у військовослужбовців в екстремальних умовах // Збірник наукових праць інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2007. – Т. VІІІ 9, ч. 3. – С. 181–187.
7. Лесков В.О. Теоретичні основи соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України № 5-6. – Одеса: Видавництво Південного наукового центру АПН України, 2006. – С. 56–59.
8. Лесков В.О., Грязнов І.О. Визначення етапів соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження служби в умовах бойових дій // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 278. – С. 41–46.
9. Лєсков В.О. Деякі проблеми військовослужбовців після проходження служби в районах загострення військово-політичної обстановки: Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України”, м. Хмельницький, 12 травня 2006 р. – Хмельницький: Видавництво Національної академії ДПСУ, 2006. – С. 122–123.
АНОТАЦІЇ
Лесков В.О. Соціально-психологічна реабілітація військово-службовців із районів військових конфліктів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 – “Психологія діяльності в особливих умовах”. – Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2008.
Дисертацію присвячено дослідженню проблеми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження ними служби в районах військових конфліктів. Здійснено теоретичний аналіз проблеми реабілітації особистості в психології, виявлено зміст та структуру соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців із районів військових конфліктів. Обґрунтовано модель соціально-психологічної реабілітації ветеранів бойових дій. Визначено критерії та показники реабілітованості військовослужбовців. Розроблено й експериментально перевірено методику діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів як форми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців запасу, які були учасниками бойових дій у районах військових конфліктів. За результатами теоретичного й експериментального дослідження розроблено практичні рекомендації щодо реабілітації військовослужбовців після проходження служби в районах військових конфліктів.
Ключові слова: військові конфлікти, військовослужбовець, соціально-психологічна реабілітація, модель, методика діяльності клубу воїнів-інтернаціоналістів.
Лесков В. А. Социально-психологическая реабилитация военно-служащих из районов военных конфликтов. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09 – “Психология деятельности в особых условиях”. – Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого. – Хмельницкий, 2008.
В исследовании определена сущность социально-психологической реабилитации – это система психологических, психотерапевтических и психолого-педагогических мероприятий, которые выполняются поэтапно и направлены на возобновление психического здоровья, нарушенных психических функций и состояний, личностного и социального статуса военнослужащих, которые получили психическую травму в районах военных конфликтов.
Основными заданиями психологической реабилитации являются: определение степени и характера расстройств психики, индивидуально-личностных особенностей поведения военнослужащих; оценка интеллектуальных, перцептивных, эмоциональных, волевых возможностей военнослужащих, уровня их работоспособности; определение необходимых мероприятий индивидуальной и групповой психологической реабилитации военнослужащих; снижение психической напряженности до уровня, соответствующего оптимальной работоспособности, устранение негативных психических проявлений посредством комплексного использования психологических, психотерапевтических, медицинских и физиологических методов; проведение профессионально-психологической реабилитации, а при потере профессиональной пригодности – профессиональной переориентации; формирование установки на продолжение активной служебной деятельности; диагностика психических состояний, анализ динамики их изменений; оценка эффективности психологической реабилитации военнослужащих.
В исследовании рассмотрена концепция социально-психологической реабилитации военнослужащих, включающая: направления социальной защиты военнослужащих из районов военных конфликтов; организацию социальной микросреды для ветеранов боевых действий; проведение социально-психологических тренингов общения, поведенческих тренингов; организацию и проведение специальной психологической работы с семьями участников боевых действий в виде тренингов групп общения; формирование позитивного имиджа миротворца в массовом сознании.
Обоснована модель социально-психологической реабилитации ветеранов боевых действий, компонентами которой является: теоретико-методологические основы социально-психологической реабилитации; концепция социально-психологической реабилитации ветеранов; социально-психологические условия эффективной реабилитации военнослужащих после прохождения службы в районах военных конфликтов; оценка и коррекция результатов; конечный результат.
Эффективная реабилитация военнослужащих из районов военных конфликтов осуществляется при таких социально-психологических условиях: профилактика
