Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Марченко Алла Михайлівна

УДК 316:159.955.2

Еволюція змісту та пізнавальних функцій

поняття “соціальний престиж” у соціології

22.00.01 – теорія та історія соціології

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії соціології факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор

Тарасенко Валентин Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії та історії соціології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Танчер Віктор Володимирович,

професор кафедри соціології Київського національного університету культури і мистецтв (м.Київ)

кандидат соціологічних наук

Ніколаєнко Володимир Леонідович,

асистент кафедри галузевої соціології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ)

Захист відбудеться 25 лютого 2008 року о 16°° годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .001.30 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “23“ січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.О.Тарабукін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми випливає з того, що сучасні трансформаційні процеси у суспільстві зумовили виникнення нових вимірів соціальної нерівності. Не останнє місце серед них належить чинникові соціального престижу, що позначається відповідним поняттям, яке все ж залишається не дослідженим у понятійно-категоріальному апараті соціології. Проблемна ситуація, яка і спонукала автора до написання дисертаційної роботи, відзначається протиріччям між бурхливим розвитком емпіричних досліджень у соціології та млявим теоретичним осмисленням соціологічних понять, що позначають нові зміни у соціальній реальності. Дана проблематика була порушена на сторінках журналу “Социологические исследования” (Москва) у кінці 2000 року. Дискусія, що була розгорнута після цього (Ж.Тощенко, Ю.Качанов, В.Култигін, В.Романовський та ін.) виразно продемонструвала неабияку актуальність і необхідність перевизначення понятійно-категоріального апарату соціології.

Поняття “соціальний престиж” досі вживають у науковому обігу найчастіше як емпіричне, хоча за своїм змістом і пізнавальними функціями воно вже досягло теоретичного рівня тлумачення. Доведення цього забезпечить якісні зміни у понятійно-категоріальному апараті соціології завдяки його зближенню з сучасною соціальною реальністю та визнанню того об’єктивного змісту, який містить у собі поняття “соціальний престиж”.

Уперше про соціально значущі критерії розподілу державних груп, що неявно вказували на їх престиж, вів мову давньогрецький мислитель Платон. Вперше ж термін “соціальний престиж” вжив німецький вчений Макс Вебер.

Важливим напрямом вивчення соціального престижу є дослідження престижу професій (П.Сорокін, С.Ліпсет, Л.Ворнер, Е.Едвардс, Р.Ходж, П.Россі, П.Блау, О.Данкен). Більш того, тривалий час, зокрема, у радянській традиції, соціальний престиж розглядали суто як “престиж у сфері професій”, або ж “престиж професій” (В.Чорноволенко, В.Оссовський, В.Паніотто, С.Войтович, І.Попова, С.Моїн та ін.), а також престиж “розумного споживання”, формування та задоволення “розумних потреб” (Л.Сохань, О.Донченко, В.Тихонович та ін.). Непрестижним подавали споживацтво як негативну протилежність “розумного” споживання. Треба сказати, що іншим напрямом досліджень престижу як соціального явища стало споживання (Т.Веблен, В.Ільїн, Р.Мезон, О.Гофман). Престижне тут розглядали як синонім демонстративного та ірраціонального у споживанні. Крім того, соціальний престиж розглядала низка дослідників як засіб підтримки соціальної ідентичності (С.Макеєв, І.Акіндінова, О.Кармадонов).

Таким чином, наукову проблему даного дослідження можемо сформулювати як протиріччя між зміною функціонально-статусної ролі поняття “соціальний престиж” в реальній дослідницькій практиці та гносеологічним рівнем його соціологічного вживання як поняття.

Метою даного дослідження є аналітичне обґрунтування зміни змісту та пізнавальних функцій поняття „соціальний престиж” у його русі на категоріальний рівень.

Для досягнення даної мети автором було поставлено такі завдання:

1 – узагальнити розвиток концептуальних уявлень про соціальний престиж у соціології,

2 – визначити міру залучення поняття “соціальний престиж” у сучасний соціологічний дискурс,

3 - з’ясувати структуру зв’язків поняття “соціальний престиж” з іншими поняттями та категоріями теоретичної соціології,

4 – встановити основні ланки процедури логічного розкладу поняття “соціальний престиж”,

5 - розкрити категоріальні ознаки поняття “соціальний престиж”.

Об’єктом дослідження виступає понятійно-категоріальний апарат теоретичної та емпіричної соціології.

Предмет дослідження – зміст, роль та функції поняття „соціальний престиж” у соціології.

Методи дослідження. В роботі використано такі методи дослідження, як теоретичний аналіз і синтез, а також метод типологізації. Ці методи застосовано при написанні перших двох розділів роботи: при вивченні та узагальненні розвитку концептуальних уявлень про соціальний престиж у соціології, здійсненні теоретичної інтерпретації поняття “соціальний престиж”, виокремленні основних, у тому числі і категоріальних, функцій даного поняття.

Інформаційну базу дослідження становлять теоретичні джерела, статистичні дані та дані соціологічних моніторингів Інституту соціології Національної академії наук України. На їх основі, зокрема, проведено дослідження частоти вживання поняття “соціальний престиж” у соціологічному дискурсі України та Росії (підрозділ “Поняття “соціальний престиж” у сучасному соціологічному дискурсі” першого розділу), проникнення канонів соціального престижу у соціальні інститути українського суспільства (підрозділ “Категоріальні особливості поняття “соціальний престиж” другого розділу), можливостей операціоналізації поняття “соціальний престиж” (підрозділ “Особливості процедури операціоналізації поняття “соціальний престиж” третього розділу), а також операціоналізації поняття “престиж влади” (підрозділ “Визначення престижу влади в українському суспільстві” третього розділу).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у системному дослідженні еволюції змісту та пізнавальних функцій поняття “соціальний престиж”. Конкретніше сутність і ступінь новизни можна відобразити у таких положеннях.

Автором вперше узагальнено розвиток концептуальних уявлень про соціальний престиж у соціології та показано, що зміст поняття “соціальний престиж” змінюється в напрямку руху на вищий, категоріальний, рівень. Інтелектуальна перспектива досліджень демонструє, що еволюція змісту даного поняття відбувається вслід за розвитком соціології. З’явившись як певний вимір професій і занять, воно поступово розширювало свій об’єктивний аналог, водночас рухаючись від емпіричної соціології до теорій середнього рівня. У середині XX століття можемо говорити про те, що поняття “соціальний престиж” позначало явище, яке стало об’єктом дослідження в економічній соціології, соціології освіти, соціології праці, соціології споживання, соціології особистості тощо.

Подальшого розвитку набуло вивчення змісту поняття “соціальний престиж”, а також вперше здійснено його теоретичну інтерпретацію. Доведено, що поняття “соціальний престиж” позначає суб’єктивну (а точніше – інтерсуб’єктивну) оцінку ступеня відповідності суб’єкта чи об’єкта заздалегідь прийнятим оцінкам і нормам соціального авторитету, соціальної довіри, соціальної поваги, соціального впливу та соціальної значущості у спільноті, які, у свою чергу, формуються завдяки соціальній увазі до нього. Крім цього, можемо говорити про соціальну успішність як про зовнішній, “об’єктивний” показник соціального престижу.

Вперше охарактеризовано набуття поняттям “соціальний престиж” категоріальних функцій. Доведено, що поняття “соціальний престиж” виконує низку пізнавальних функцій у теоретичній соціології – світоглядну, конструюючу, онтологічну, методологічну, логічну, регулятивну, синтезуючу та евристичну, а також методичну функцію в емпіричній соціології. Зокрема, визначальними категоріальними функціями виступають методологічна та евристична. Завдяки категорії “соціальний престиж” постає можливість організації сучасного теоретизування щодо суспільства, що можна простежити в концепціях “символічного капіталу” П’єра Бурдьє, “симулякру” Ж.Бодрійяра тощо. Крім того, про досягнення статусу категорії свідчить інтегративний потенціал пізнавальної та синтезуюча функції. Це, вважаємо, є прямим свідченням досягнення нею статусу категорії соціології та поповнення тим самим її понятійно-категоріального апарату.

Вперше доведено, що поняття “соціальний престиж” не може бути повністю операціоналізоване, його можна лише розкласти на логічні складові. Це пов’язано з досягненням ним категоріального статусу та перетворенням на узагальнююче поняття. Саму ж процедуру операціоналізації доцільно застосовувати лише до окремих (збірних) понять, що конкретизують категорію “соціальний престиж”: престиж влади, престиж професії, моральний престиж тощо. Як приклад, запропоновано схему емпіричної інтерпретації поняття “престиж влади”.

Вперше встановлено характер та інтенсивність вживання поняття “соціальний престиж” у соціологічному дискурсі 1984-2005 років. У радянській соціології (до 1991 року) поняття “соціальний престиж” було ідеологічним і моральним, крім науки. Зокрема, стверджувався величезний престиж служби в армії, космонавтів, престиж героїки, в тому числі і трудової, престиж вчителя та лікаря тощо. У пострадянський час процеси соціального престижування як підведення об’єктів соціальної реальності під суб’єктивні шкали за значущістю та привабливістю поширилися на різні сфери. Власне ж термін “соціальний престиж” стали вживати у “неосвоєних” раніше контекстах і позбувся свого ідеологічного навантаження. Відмічено збільшення частоти вживання поняття “соціальний престиж” у загальному науковому дискурсі, - від 1,6% у 1989-1990 роках до 3,8% у 2004-2005 роках.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації можуть увійти до курсів „Загальна соціологічна теорія”, “Соціальна структура суспільства”, ряду галузевих соціологічних теорій.

Теоретичні висновки і положення дисертації можуть бути використані при проведенні наукових досліджень, зокрема, вивчення престижу влади, престижу професій, змін у соціальній стратифікації суспільства, стилів життя, моделей якості життя тощо.

Основні положення дисертації можуть стати підґрунтям для подальших історико-теоретичних досліджень у соціології.

Апробація результатів роботи. Результати дисертаційного дослідження було апробовано на шести конференціях:

науковій конференції з нагоди Днів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 28 квітня 2005 року (Київський національний університет імені Тараса Шевченка),

“Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” 14 квітня 2006 року (Донецький державний університет управління),

VІІІ Міжнародній конференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” 27-28 квітня 2006 року (Київський національний університет імені Тараса Шевченка),

Харківських соціологічних читаннях 23-24 листопада 2006 року (Харківський національний університет імені В.Каразіна),

Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми освіти в суспільстві ноосферної епохи (освіта сталого розвитку) 19 квітня 2007 року (Київський інститут соціальних та культурних зв’язків імені святої княгині Ольги),

Львівському соціологічному форумі “Актуальні проблеми сучасного українського суспільства” 19-20 травня 2007 року (Львівський національний університет імені Івана Франка).

Принципові ідеї, структура та окремі теоретичні положення роботи були обговорені на методологічному семінарі факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у червні 2007 року.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у cеми публікаціях, три з яких – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації зумовлені стратегією та логікою дослідження. Дисертація складається з вступу, 3 розділів, додатків та списку використаної літератури. Обсяг основного тексту дисертації - 153 сторінки. Список літератури містить 274 найменування. Додатки займають 13 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено наукове опрацювання теми, визначено його мету та завдання, окреслено об’єкт і предмет, основні методи дослідження, а також наукову новизну його результатів. Також зазначені можливості практичного застосування результатів дисертаційної праці та перебіг їх апробацій.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування поняття “соціальний престиж” у соціології” узагальнено розвиток концептуальних уявлень про соціальний престиж у соціології. Можемо сказати, що хоч поняття “соціальний престиж” виникло на початку ХХ століття, однак до цього воно існувало у неявній формі – замінювалось іншими поняттями (“слава” Аристотеля, критерії “ідеальної держави” Платона та “честь” Монтеск’є тощо).

Зазначено, що проблематизується власне поняття “соціальний престиж”. Це пов’язано з тим, що існують численні форми престижу: політичний, моральний, державний, регіональний і т.п. Розрізняють ще й такі поняття, як “особистий престиж” (який є об’єктом соціально-психологічних досліджень), “корпоративний престиж” (Ч.Р.Міллс), що характеризує явища соціального впливу та поваги до якісно нових соціальних утворень – корпорацій, а також загальне поняття “престиж”, яке може розглядатися у кожному з цих аспектів. Поняття “соціальний престиж” нами свідомо обрано як таке, що є об’єктом вивчення у соціології, як родове поняття, яке передбачає поділ на інші форми престижу як видові, зокрема суспільний престиж, політичний престиж, особистий престиж і т.д. і т.п.

Зміст поняття “соціальний престиж” зазнав еволюції услід за розвитком соціології. З’явившись як певний вимір професій і занять, об’єктивний аналог даного поняття поступово розширювався. Можемо констатувати, що поняття “соціальний престиж” у середині XX століття позначало явище, яке стало об’єктом дослідження в економічній соціології, соціології освіти, соціології праці, соціології споживання, соціології особистості тощо. Таким чином, це поняття почало вживатися на рівні теорій середнього рівня.

Дослідження вживання даного поняття в радянському та пострадянському соціологічних дискурсах підтвердило думку, що відбувається поступове розширення сфер цього вживання, - престиж професій і діяльності, престиж науки і освіти, престиж у споживанні, престиж як вимір соціальної структури, престиж у системі мотивації, соціальний престиж як ознака соціального статусу, престиж певних цінностей і норм. Ми висуваємо гіпотезу, що в кінці ХХ століття інтелектуальна перспектива дослідження поняття “соціальний престиж” дає можливість говорити про новий рівень існування цього поняття – як категорії теоретичної соціології. Дану логіку відображено у поданій нижче табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Емпірична соціологія | Теорії середнього рівня | Теоретична соціологія

Емпіричний індикатор | Поняття теорій середнього рівня: економічної соціології, соціології освіти, соціології праці, соціології споживання, соціології особистості | Категорія теоретичної соціології

Діяльнісний підхід у соціології, зокрема, концепція соціального простору П’єра Бурдьє, на нашу думку, є найбільш конструктивним при вивченні феномену соціального престижу. У межах цього підходу соціальний престиж виступає як самостійне джерело соціальної структури, її символічний капітал. Поняття “соціальний престиж”, таким чином, позначає значущість різних стилів життя, тобто плюралізацію престижних оцінок залежно від соціальної групи оцінювання.

При дослідженні вживання терміна і поняття “соціальний престиж” в соціологічному дискурсі 1984-2005 років на прикладі українських і російських (до того – радянських) наукових видань були виявлені такі його особливості. У радянському соціологічному дискурсі поняття “соціальний престиж” мало переважно ідеологічне навантаження. Поряд з високим престижем героїзму, зокрема, трудового, був і буденний “псевдопрестиж”, наприклад, праці колгоспника чи доярки. Це стосується і сфери споживання. Тут термін “соціальний престиж” нерідко вживався у негативному значенні – як “поверхове, незначуще, орієнтоване на демонстрацію”. Високий соціальний престиж читання, який культивувався у СРСР, у науковому дискурсі детального відображення не дістав. У пострадянський час процеси соціального престижування як підведення об’єктів соціальної реальності під суб’єктивні шкали за значущістю та привабливістю поширилися на різні сфери. Власне ж термін “соціальний престиж” вживається у “неосвоєних” раніше контекстах, позбуваючись згаданого ідеологічного навантаження. Крім цього, відмічено зростання уваги науковців до вивчення соціального престижу як виміру структури суспільства. Це може бути пояснено новим інтересом до тематики нерівності, який пробудився після розпаду Радянcького Союзу та зверненням до різних існуючих концепцій соціальної стратифікації.

Відмічено збільшення частоти вживання поняття “соціальний престиж” у загальному науковому дискурсі. Якщо у 1984-1985 роках цей показник становив 2,5%, у 1989-1990 роках – 1,6%, то у 1994-1995 та 1999-2000 роках відповідно – 2,2% та 3,5% з-поміж усіх статей. Ця тенденція до поступового збільшення ареалу вживання досліджуваного поняття продовжувалась і у 2004-2005 роках, де він сягнув 3,8% (4,1% з урахуванням матеріалів Харківських соціологічних читань).

В другому розділі “Обґрунтування категоріальних ознак і функцій поняття “соціальний престиж” у соціології” особливу увагу приділено статусно-функціональній характеристиці понять і категорій в соціології. Крізь цю призму доведено категоріальні ознаки та функції поняття “соціальний престиж”.

По-перше, важливою характеристикою соціологічних категорій є охоплення ними найбільш загальних зв’язків, станів і процесів у соціальній реальності відповідно до смислу, виявленого чи ідеологічно закладеного соціальними суб’єктами. Явище соціального престижу та поняття, яке його позначає, охоплюють всі сфери соціального життя, що продемонстровано на прикладі соціальних інститутів – економіки, політики, освіти, релігії, культури та сім’ї. Соціальний інститут розглянуто як організовану та загальновизнану соціальну систему, яка розвивається та існує відповідно до загальних суспільних потреб. Саме інституційні форми виступають індикатором легальності, яка виплаває з визнання та легітимності. Неодмінним чинником легітимності виступає соціальний престиж як позитивне визнання будь-якого об’єкта. Таким чином, з одного боку, соціальний престиж є важливим підґрунтям інституційного оформлення соціальних систем, а, з іншого боку, поширення даного явища у кожній з них свідчить про категоріальний статус поняття, яке його позначає. Саме тому є можливість стверджувати, що дана особливість соціологічних категорій є притаманною поняттю “соціальний престиж”.

По-друге, соціологічні категорії не просто описують та відображають соціальну реальність, а і структурують її за певною ознакою. При цьому категорії соціології перебувають у діалектичній взаємодії з суспільною практикою, водночас описуючи, інтерпретуючи її та задаючи кут зору на сприйняття її іншими соціальними суб’єктами. Явище соціального престижу задає певний кут зору на соціальну реальність – кут інтерсуб’єктивної значущості її елементів, внаслідок чого поняття “соціальний престиж”, яке його відображає, набуває теоретико-методологічного потенціалу, структурує соціальну реальність.

По-третє, для пізнання соціологічних категорій ми маємо можливість простежити їх еволюцію та виявити вихідні поняття. Більш того, у процесі розвитку поняття його об’єктивний аналог, тобто онтологічний зміст, має постійно розширюватися та поповнюватися. Те, що саме це є характерним для поняття “соціальний престиж”, доведено у першому розділі дисертації.

У зв’язку з усім вище сказаним, стверджуємо, що поняття “соціальний престиж” виконує низку пізнавальних функцій у теоретичній соціології.

Власне пізнавальна функція поняття “соціальний престиж” є доволі динамічною у зв’язку з постійним розвитком предметної сфери останнього. Крім того, у межах пізнавальної функції постійно збільшується узагальнюючий, інтегративний потенціал поняття “соціальний престиж”: від розрізнених знань про емпіричні показники престижу професій до знання про престиж в окремих сферах – і, нарешті, до розуміння соціального престижу як категорії.

Більш того, використання даного поняття розширює бачення суспільства саме у його суб’єктивно-оцінковому (а точніше – в інтерсуб’єктивно-оцінковому) аспекті, завдяки чому здійснюється суб’єктивне структурування соціальної реальності, причому у цій структурі завжди є два протилежні полюси: “привабливе” та “непривабливе”. За допомогою поняття “соціальний престиж” створюється якісно нова модель відображення соціальної реальності, яка закріплюється у свідомості соціальних суб’єктів як світоглядна. А тому всі наступні зміни в інтерсуб’єктивному вимірі соціальної реальності розглядаються крізь призму “соціально привабливого”, “похвального” (чи “непривабливого”, “несхвального”) та підпадають під уже існуючу модель відображення. Це означає, що поняттям “соціальний престиж” заздалегідь задається певна конструкція як статичним, так і динамічним аспектам соціальної реальності, тобто воно має конструюючу функцію.

Поняття “соціальний престиж” уможливлює інтерпретацію та пояснення схожих явищ і процесів у соціальній реальності. Відбувається певна регуляція критеріїв та об’єктів “соціально престижного”, а тому можемо говорити про нормативну, чи то регулятивну, функцію поняття “соціальний престиж”. Крім того, воно не лише виступає одним із засобів формування світогляду, а задає особливий інтерсуб’єктивний кут зору на соціальну реальність. Якісна специфіка цього кута зору реалізується через постійне співвіднесення об’єкта престижу з соціально схваленими нормами та цінностями, які в результаті сприймаються суб’єктами як власні, а також через чітку ієрархію престижування залежно від ступеня відповідності зазначеного об’єкта критеріям соціального престижу. Саме тому можемо констатувати наявність методологічної функції у поняття “соціальний престиж”, завдяки якій соціальне престижування може бути самостійним вектором дослідження структурних і процесуальних особливостей соціальної реальності.

Дане поняття продукує не вивчені раніше можливості опису, інтерпретації та пояснення соціальної реальності, тобто має вагомий евристичний потенціал. Як уже говорилося раніше, за час свого існування у понятійно-категоріальному апараті теоретичної соціології поняття “соціальний престиж” розширило та значно збагатило свій зміст, внаслідок чого продукуються не вивчені раніше можливості опису та інтерпретації соціальної реальності. Це означає, що поняття “соціальний престиж” виконує евристичну, або пошукову, функцію. На основі методологічної та евристичної функцій стають можливими нова категоризація соціальної реальності, узагальнення та об’єднання у певні “престижні ранги” виявлених нових явищ і процесів, тобто організація та синтез знань про них. Тому можемо говорити про існування синтезуючої функції поняття “соціальний престиж”.

Звісно, поняття “соціальний престиж” відображає однойменне явище, збагачуючись можливостями його інтерпретації та пояснення, тобто виконує онтологічну функцію. Вона реалізується певною мірою завдяки здатності соціології до саморефлексії та саморозуміння. Чим глибше соціологія розуміє себе, тим глибшим стає і пізнання соціальної реальності та її інтерсуб’єктивний нормативно-ціннісний (тобто престижний) вимір. Таким чином, можемо говорити і про рефлексивну функцію поняття “соціальний престиж”. Вона фіксує ті зв’язки та особливості соціальної реальності, які можна зробити з огляду на стан розвитку уявлень у соціології про соціальний престиж та розвитку соціології як науки загалом. Логічна функція поняття “соціальний престиж” пов’язана з тим, що воно взаємодіє з низкою інших понять і категорій, приєднує їх до себе, не втрачаючи при цьому власної смислової ідентичності та функціональної визначеності. Це, зокрема, “соціальна дія”, “соціальна значущість соціальної дії”, “соціальна норма”, “соціальна цінність”, “соціальна потреба”, “соціальна ідентичність”, “соціальний статус”, “суб’єктивна соціальна структура суспільства”.

Таким чином, поняттю “соціальний престиж” притаманні такі функції: пізнавальна, світоглядна, конструююча, нормативна, методологічна, евристична, синтезуюча, онтологічна, рефлексивна, логічна. Визначальними категоріальними функціями серед усіх вище названих виступають методологічна та евристична. Крім того, про досягнення статусу категорії свідчить інтегративний потенціал пізнавальної та власне синтезуюча функції.

У третьому розділі “Емпірична інтерпретація поняття “соціальний престиж” (на прикладі визначення престижу влади в Україні) робиться перехід від гносеологічного до онтологічного рівня, тобто від категорії “соціальний престиж” до тих сутностей, які вона в собі відображає. Основна увага зосереджена на онтологічних вимірах соціального престижу та можливостях операціоналізації.

Виокремлено такі онтологічні виміри поняття “соціальний престиж”:

нормативно-оцінковий (система престижних оцінок),

демонстраційний (специфічний престижний стиль життя, атрибути соціального престижу, демонстраційні практики),

дистанційний (оформлення статусних груп і їх дистанціювання від груп із нижчим статусом, наявність певних соціальних привілеїв).

Нормативно-оцінкова площина соціального престижу являє собою соціально схвалювані зразки поведінки, систему оцінок і норм даного суспільства, які, по суті, і формують так зване “престижне поле”. Відповідно до цієї площини у кожній соціальній спільноті можуть бути атрибути соціального престижу, які поряд із попередньо визначеним престижним стилем життя зумовлюють належність або неналежність особи до певної статусної групи. У свою чергу, діяльність статусної групи, на нашу думку, спрямована на вирішення трьох основних завдань. По-перше, це самоствердження та самоідентифікація, по-друге, ідентифікація цієї статусної групи як такої серед інших соціальних груп, що і виражається у різноманітних демонстраційних практиках, а, по-третє, дистанціювання від інших статусних груп. Воно може виражатись у різноманітних символічних обмеженнях або заборонах доступу, а також у регламентації соціальних взаємодій у межах даного “престижного поля”. Іншими словами, у межах такого поля постійно здійснюється інтенсивна взаємодія всіх складових, які детермінуються “нормативно-оцінковою площиною”.

Опираючись на розрізнення понять, близьких за змістом до поняття “соціальний престиж”, доведено, що воно позначає суб’єктивну (а точніше – інтерсуб’єктивну) оцінку ступеня відповідності суб’єкта чи об’єкта заздалегідь прийнятим оцінкам і нормам соціального авторитету, соціальної довіри, соціальної поваги, соціального впливу та соціальної значущості у спільноті, які, у свою чергу, формуються завдяки соціальній увазі до нього. Таким чином, “соціальний престиж” інтегрує у собі шість складових: ступінь соціального авторитету, ступінь соціальної довіри, ступінь соціальної поваги, ступінь соціального впливу, ступінь соціальної значущості, ступінь соціальної уваги. Крім цього, можемо говорити про соціальну успішність як про зовнішній, “об’єктивний” показник соціального престижу.

Виокремлені базові функції соціального престижу у суспільстві. Зазначено, що не всі з них можуть тлумачитись однозначно, а деякі з них є дихотомічними. Наприклад, це стосується основної функції соціального престижу - збереження та відтворення вже існуючої соціальної структури, а також детермінація соціальної мобільності у суспільстві. Крім неї, соціальний престиж виконує функції соціальної ідентифікації, стратифікації суспільства, об'єднання та дистанціювання, а також функцію міфологізації.

Складність емпіричної інтерпретації категорії “соціальний престиж” і полягає в складності операціоналізації цих складових, а також в узагальнюючій ролі даної соціологічної категорії. Саме тому ми можемо опосередковано говорити про методичну функцію категорії “соціальний престиж”, і, відповідно, про її часткову операціоналізацію. Іншими словами, операціоналізувати можна окремі складові “соціального престижу”: “престиж професій”, “престиж споживання”, “престиж влади” тощо.

Оскільки жодних досліджень стосовно їх вивчення проведено не було, за приклад дослідження українського суспільства у динаміці змін були взяті соціологічні моніторинги Інституту соціології НАН України. Розглянувши вказані дані, констатуємо, що явище соціального престижу у них відображене неявно, за допомогою питань і словосполучень, які не містять в собі конструкт “соціальний престиж”. Однак, незважаючи на це, ряд питань можна трактувати саме з точки зору соціального престижу певних об’єктів і явищ. На нашу думку, їх можна звести до таких основних типів.

1) Питання, які характеризують певні переваги населення, тобто вибір певного об’єкта чи явища з-поміж інших (зокрема, “Якому шляху розвитку України Ви віддаєте перевагу?”)

2) Питання, які характеризують емоційну позитивну оцінку (зокрема, “Якою мірою Ви пишаєтеся чи не пишаєтеся тим, що є громадянином України?”, “Якою мірою Ви довіряєте...?”)

3) Питання, які свідчать про допуск або не допуск суб’єктів вказаної ознаки у певне середовище (зокрема, питання блоку “Міжнаціональні відносини і мова спілкування”)

4) Питання, які характеризують загальні оцінкові судження (“Більшість людей в душі не люблять обтяжувати себе заради того, щоб допомогти іншим”)

Свою методичну функцію категорія “соціальний престиж” виконує за допомогою інших понять: “довіра”, “перевага”, “позитивна оцінка”. Престиж влади в Україні забезпечується як допуском до дефіцитарних ресурсів, так і її легітимністю, тобто підтримкою населенням у якості надання певного символічного капіталу (зокрема, обрання під час голосування). Однак престиж суб’єктів влади як складова престижу влади має набагато складнішу природу. Зокрема, він може забезпечуватися завдяки задоволенню найбільш нагальних потреб населення, що буде сприяти довірі до даного суб’єкта. Згідно з даними моніторингу Інституту соціології НАНУ за 2006 рік, такими потребами є: державний захист від зниження рівня життя (77,3% опитаних), заощадження, які б підтримали добробут принаймні впродовж року (76,7% респондентів), стабільність у державі та суспільстві (72,2%), екологічна безпека (71,3%), дотримання чинних у країні законів (69,9%), упевненість у власному майбутньому (67,1%) та ряд інших.

Висновки

У дисертації подано нове вирішення наукової проблеми – невідповідності номінального категоріального статусу поняття “соціальний престиж” його реальному місцю в понятійно-категоріальному апараті теоретичної соціології.

Можемо сказати, що поняття “соціальний престиж” у своєму розвитку, вслід за розвитком соціології, набуло категоріальних ознак. Воно пройшло шлях від терміна та поняття переважно емпіричного рівня (перша половина ХХ століття) через поняття теорій середнього рівня (середина та друга половина ХХ століття) до категорії теоретичної соціології (рубіж XX-XXI століть).

Для поняття “соціальний престиж” характерними є такі категоріальні ознаки:

у розвитку змісту та функцій даного поняття відбувається розширення, зміна його об’єктивного аналогу, завдяки чому розширюється предметна область вжитку поняття,

зростає інтегративний і пізнавальний потенціал даного поняття,

змінюється теоретико-методологічний потенціал поняття “соціальний престиж”.

Звідси випливають пізнавальні функції, які виконує це поняття у понятійно-категоріальному апараті теоретичної соціології: власне пізнавальна (зі зростаючим узагальнюючим потенціалом), світоглядна, конструююча, онтологічна, методологічна, логічна, регулятивна, евристична, синтезуюча, а також методична функція в емпіричній соціології. Це, вважаємо, є прямим свідченням досягнення нею статусу категорії соціології та поповнення тим самим її понятійно-категоріального апарату.

Категорія “соціальний престиж” логічно та змістовно пов’язана з такими категоріями соціології: “соціальна дія”, “соціальна значущість соціальної дії”, “соціальна норма”, “соціальна цінність”, “соціальна потреба”, “соціальна ідентичність”, “соціальний статус”, “суб’єктивна соціальна структура суспільства”.

Категорія “соціальний престиж” позначає суб’єктивну (а точніше – інтерсуб’єктивну) оцінку ступеня відповідності суб’єкта чи об’єкта заздалегідь прийнятим оцінкам і нормам соціального авторитету, соціальної довіри, соціальної поваги, соціального впливу та соціальної значущості у спільноті, які, у свою чергу, формуються завдяки соціальній увазі до нього. Таким чином, “соціальний престиж” інтегрує у собі шість складових: ступінь соціального авторитету, ступінь соціальної довіри, ступінь соціальної поваги, ступінь соціального впливу, ступінь соціальної значущості, ступінь соціальної уваги. Крім цього, можемо говорити про соціальну успішність як про зовнішній, “об’єктивний” показник соціального престижу.

Складність емпіричної інтерпретації категорії “соціальний престиж” і полягає в складності операціоналізації цих складових, а також в узагальнюючій ролі даної соціологічної категорії. Саме тому ми можемо опосередковано говорити про методичну функцію категорії “соціальний престиж”, і, відповідно, про її часткову операціоналізацію. Іншими словами, операціоналізувати можна окремі складові “соціального престижу”: “престиж професій”, “престиж споживання”, “престиж влади” тощо.

Свою методичну функцію категорія “соціальний престиж” виконує за допомогою інших понять: “довіра”, “перевага”, “позитивна оцінка”, “авторитет”. Престиж влади в Україні забезпечується як допуском до дефіцитарних ресурсів, так і її легітимністю, тобто підтримкою населенням шляхом надання певного символічного капіталу (зокрема, обрання під час голосування). Однак престиж суб’єктів влади як складова престижу влади має набагато складнішу природу. Зокрема, він може забезпечуватися завдяки задоволенню найнагальніших потреб населення, що буде сприяти довірі до даного суб’єкта.

Таким чином, у дисертації узагальнено розвиток концептуальних уявлень про соціальний престиж, визначено ступінь залучення терміна “соціальний престиж” у соціологічний дискурс, розкрито категоріальні ознаки поняття, охарактеризовано його основні онтологічні виміри та з’ясовано особливості процедури операціоналізації. Отже, доведено, що у ході еволюції свого змісту та пізнавальних функцій поняття “соціальний престиж” досягло категоріального рівня, тобто набуло статусу категорії теоретичної соціології, що відповідає меті роботи.

Список публікацій за темою дисертації

Основні положення дисертації викладені у семи публікаціях, три з яких – у фахових виданнях.

Публікації у фахових виданнях

Величко А.М. Функціональні зв’язки поняття “соціальний престиж” у теоретичній соціології // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. - № 24-25. – С. 13-14.

Величко А.М. Специфіка вивчення соціального престижу у соціології // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – Х.: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2006. - № 723. – С. 62-65.

Величко А.М. Особливості вживання поняття “соціальний престиж” у соціологічному дискурсі 1985-2005 років // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. У 2-х т. Т.1. – Х.: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2006. – С. 275-279.

Інші публікації

Величко А.М. Соціальний престиж у контексті ідентифікації соціальних суб’єктів // Психологія – ХХІ. Збірник статей молодих науковців. – К.: Генеза, 2005. – С.5-17.

Величко А.М. Функціонування соціального престижу у сфері соціальної комунікації // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління. Матеріали другої наукової конференції (Донецьк, 14 квітня 2006 р.). – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – С. 235-238.

Величко А.М. Соціологічне вивчення престижу професій // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень: Матеріали VІІІ Міжнародної конференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” 27-28 квітня 2006 року. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – С. 137-138.

Величко А.М. Трансформація соціального престижу в сучасній освітній системі України // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми освіти в суспільстві ноосферної епохи (Освіта сталого розвитку)” 19-20 квітня 2007 року. – К.: КІСКЗ, 2007. – С. 220-225.

Анотація

Марченко А.М. Еволюція змісту та пізнавальних функцій поняття “соціальний престиж” у соціології. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 – теорія і історія соціології. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2007.

У дисертації доведено, що поняття “соціальний престиж” у своєму розвитку, вслід за розвитком соціології, пройшло шлях від емпіричного рівня через теорії середнього рівня до теоретичної соціології. У ході еволюції даного поняття відбувається розширення, зміна його об’єктивного аналогу, завдяки чому розширюється предметна область вжитку поняття, зростають його теоретико-методологічний, інтегративний і пізнавальний потенціали.

Визначено ступінь залучення терміна “соціальний престиж” у соціологічний дискурс. Охарактеризовано його основні онтологічні виміри та з’ясовано особливості процедури операціоналізації. Особливу увагу приділено пізнавальним функціям, які виконує поняття “соціальний престиж” у понятійно-категоріальному апараті теоретичної соціології: світоглядна, конструююча, онтологічна, методологічна, логічна, регулятивна, евристична, синтезуюча та узагальнююча, а також методична функція в емпіричній соціології. Це, вважаємо, є свідченням досягнення нею статусу категорії соціології та поповнення тим самим її понятійно-категоріального апарату.

Ключові слова: категорія, соціальний престиж, соціальна вага, соціальна увага, соціальна довіра, соціальний авторитет, соціальна значущість, соціальна стратифікація, соціальний статус, соціальна успішність.

Аннотация

Марченко А.М. Эволюция содержания и познавательных функций понятия “социальный престиж” в социологии. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.01 – теория и история социологии. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – К., 2007.

В диссертации продемонстрировано, что понятие “социальный престиж” в своем развитии прошло несколько стадий, следуя за развитием социологии как таковой. Эти стадии по своей сущности являются переходом от эмпирической социологии к теориям среднего уровня, а вслед за ними – на уровень теоретической социологии. В процессе эволюции понятия “социальный престиж” менялся и его объективный аналог, расширялась предметная область, вследствие чего возрастал его теоретико-методологический, интегративный и познавательный потенциал.

Изучены особенности и степень распространенности термина “социальный престиж” в социологическом дискурсе (на примере украинских, российских и советских социологических изданий). Определены основные онтологические измерения социального престижа: нормативно-оценочный (система престижных оценок), демонстрационный (специфический стиль жизни, атрибуты социального престижа, демонстрационные практики), дистанционный (оформление статусных групп и их дистанционирование от групп с низким статусом). Раскрыты основные функции социального престижа в обществе, в частности, функция сохранения существующей социальной структуры и одновременно социальной мобильности в обществе.

Доказано, что понятие “социальный престиж” интегрирует в себе шесть составляющих: степень социального авторитета, степень социального доверия, степень социального уважения, степень социального влияния, степень социальной значимости, а также степень социального внимания. Кроме того, можем говорить о социальной успешности как о внешнем, “объективном” показателе социального престижа.

Акцент сделан на невозможности полной эмпирической интерпретации категории “социальный престиж” в связи со сложностью операционализации каждой из составляющих социального престижа. Другими словами, операционализировать можно лишь отдельные составляющие данной категории: престиж профессий, престиж потребления, престиж власти и т.д. Именно поэтому можем лишь опосредованно говорить о методической роли данной категории в эмпирической социологии.

Раскрыты познавательные функции, которые выполняет понятие “социальный престиж” в теоретической социологии. Это, в частности, мировоззренческая, конструирующая, онтологическая, методологическая, логическая, регулятивная, эвристическая, обобщающая и синтезирующая. Все это является прямым свидетельством достижения понятием “социальный престиж” статуса категории теоретической социологии.

Ключевые слова: категория, социальный престиж, социальный вес, социальное внимание, социальное доверие, социальный авторитет, социальная значимость, социальная стратификация, социальный статус, социальная успешность.

Annotation

Мarchenko A.M. Evolution of the content and cognitive functions of the concept “social prestige” in sociology. – Manuscript. The thesis for the scientific degree of the Candidate of Sociological Sciences in the specialized field 22.00.01 – Theory and history of sociology. – Kyiv National University named after Taras Shevchenko. – K., 2007.

The dissertation explores the evolution of the content and cognitive functions of the concept “social prestige”. It is proved that this concept has passed a long way following the development of sociology. This way was from the empirical level of sociology through the theories of an average stage to the theoretical sociology. In this process the objective analogue of the concept has become wider, as well as its theoretical, methodological, integral and cognitive potentials have been increasing.

The extent of usage of the term “social prestige” has been defined. The main ontological dimensions and the characteristic features of the procedure of operationalization are also characterized. Special attention is paid to the cognitive functions of the mentioned concept: methodological, informative, ontological, logical, constructive, synthetic, heuristic and others. This is considered to be the direct illustration of becoming a category of sociology.

Key words: category, social prestige, social weight, social attention, social belief, social authority, social significance, social stratification, social status, social success.