ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. К.Д.УШИНСЬКОГО

МАЗОХА ІННА СТЕПАНІВНА

УДК 155.2+302.54

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

АГРЕСИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Одеса – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д.Ушинського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Саннікова Ольга Павлівна,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет ім. К.Д.Ушинського,

завідувач кафедри загальної та диференціальної

психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Яценко Тамара Семенівна,

РВНЗ «Кримський гуманітарний університет»,

професор кафедри психології,

директор Науково-дослідного центру глибинної психології РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» та АПН України;

кандидат психологічних наук, доцент

Колот Світлана Олександрівна,

Одеський національний політехнічний університет,

завідувач кафедри соціології та психології.

Захист дисертації відбудеться «13» червня 2008 р. о _10___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.03 у Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65020, м.Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, конференц – зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий « 8 » травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кузнєцова О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена кількома причинами: по-перше, зростаючою увагою до проблеми агресії та агресивності з боку дослідників різних спеціальностей – психологів, соціологів, педагогів, що відбиває соціальні запити українського суспільства; по-друге, важливістю вивчення саме індивідуально-психологічних особливостей агресивності як властивості особистості, котрі впливають на своєрідність агресивних проявів; по-третє, вимогами практики щодо консультативної, психокорекційної та психотерапевтичної роботи.

Проблема агресивності досліджується в психології за різними напрямами. Агресія та агресивність розглядаються з позицій психодинамічного, глибинно-психологічного підходу (О.В.Глузман, Н.Ф.Каліна, А.Е.Мелоян, Л.Т.Туз, Т.С.Яценко, А.Адлер, З.Фрейд, Е.Фромм, К.Хорні, К.Г.Юнг та ін.), біхевіористичного підходу (А.Бандура, Дж.Доллард, Н.Міллер та ін.); у контексті їх адаптивного-дезадаптивного значення - як чинник, що деструктивно впливає на поведінку особистості (О.Б.Бовть, В.М.Крайнюк, М.Д.Левітов, Т.Г.Румянцева, О.О.Смирнова, С.П.Третьяков, А.Бандура, Р.Берон, Д.Майєрс, Д.Річардсон, Х.Хекхаузен та ін.) і конструктивно (Г.А.Гайдукевич, О.Ю.Дроздов, О.В.Змановська, С.Л.Кравчук, Н.І.Пов'якель, А.О.Реан, Л.М.Собчик, С.Л.Соловйова, Р.Аммон, Е.Фромм); у контексті індивідуально-типологічних особливостей особистості, зокрема, емоційності (І.В.Бринза, І.А.Василенко, І.Г.Кошлань, О.В.Кузнєцова, А.Є.Ольшаннікова, І.В.Пацявічюс, І.В.Переверзєва, О.П.Саннікова), в процесі розвитку особистості (Н.В.Алікіна, Н.О.Дубінко, Л.М.Семенюк, І.О.Фурманов, К.Бютнер та ін.), як один з чинників протиправної поведінки (Ю.М.Антонян, І.Б.Бойко, І.В.Горшков, О.Ю.Дишлевой, С.М.Єнікополов, І.А.Кудрявцев, Т.М.Курбатова, О.М.Морозов та ін.); в межах проблеми емоційної регуляції поведінки (В.К.Вілюнас, С.О.Колот, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Е.Л.Носенко, О.Я.Чебикін).

Проте слід зазначити, що при достатній вивченості агресивної поведінки в психології мало праць, спрямованих на дослідження агресивності як стійкої властивості особистості, тобто схильності до агресивних дій (Г.А.Гайдукевич, О.Ю.Дроздов, Л.Д.Деміна, Н.І.Пов'якель, Л.М.Собчик, С.Л.Соловйова та ін.). Недостатньо представлена інформація про структурні компоненти агресивності, її індивідуально-психологічну специфіку і своєрідність проявів.

Таким чином, актуальність, недостатня теоретична розробка та практична значущість даної проблеми зумовили доцільність вибору теми дослідження «Індивідуально-психологічні особливості агресивності особистості».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з планом наукових досліджень у межах наукової теми кафедри загальної і диференціальної психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського «Теорія і практика конструювання та адаптації комп’ютерної діагностики професійних властивостей особистості (номер держреєстрації №0197V008545)». Тему дисертації затверджено Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету ім._К.Д.Ушинського (протокол № 10 від 25.05.06) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 27.02.2007). Автор досліджував структурні компоненти агресивності, її якісні показники та індивідуально-психологічні особливості представників різних типів агресивності.

Мета дослідження полягає в теоретико-емпіричному обґрунтуванні структури агресивності, у пошуку якісно-кількісного поєднання її компонентів (типів); у вивченні індивідуально-психологічних особливостей особистості представників виділених типів агресивності.

Завдання дослідження:

- на підставі аналізу психологічної літератури визначити логіку й напрям теоретико-емпіричного дослідження агресивності, її структури, уточнити поняття «агресивність», виділити й описати її якісні компоненти, з’ясувати спектр властивостей особистості, пов'язаних з показниками агресивності;

- розробити комплекс методів і психодіагностичних підходів до вивчення агресивності: відібрати адекватний меті дослідження надійний психодіагностичний інструментарій, створити оригінальну методику, що діагностує якісні показники агресивності;

- здійснити емпіричне дослідження, яке включає діагностику показників агресивності й широкого спектру властивостей особистості, проаналізувати взаємовідношення між усіма показниками, що вивчаються;

- дослідити психологічні особливості осіб з різним типом агресивності; з’ясувати специфіку агресивності в осіб, які розрізняються емоційністю.

Об'єкт дослідження – психологічні особливості агресивності.

Предмет дослідження – якісні складові та індивідуально-типові особливості агресивності особистості.

Гіпотеза. Агресивність як стійка властивість особистості містить такі якісні компоненти: емоційний, когнітивний, поведінковий, спонукальний і контрольно-регулюючий. Певне поєднання, комбінація означених компонентів (показників) агресивності характеризує тип агресивності. Індивідуальні відмінності за агресивністю представників різних типів виявляються в особливостях психологічних рис особистості, що пов'язані з агресивністю.

Методи дослідження. У роботі використовувалася система методів, яка включає: теоретичний аналіз і систематизацію підходів та емпіричних результатів, що містяться в психологічній літературі з проблеми дослідження; емпіричні методи – спостереження, пролонгований підхід (щоденникова методика), бесіди, опитування, анкетування, аналіз продуктів діяльності (контент-аналіз творів). Психодіагностичний комплекс склали як відомі класичні психодіагностичні методики, так і авторські, оригінальні. Для дослідження агресивності були використані: методика «Діагностика показників і форм агресії» А.Басса – А.Даркі, проективна методика «Неіснуюча тварина» М.З.Друкаревич. Відповідно до вимог психометрики задля вивчення якісних показників агресивності у співавторстві з науковим керівником розроблено «Тест-опитувальник якісних показників агресивності» (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 19171) і модифіковано пролонговану щоденникову методику О.П.Саннікової. З метою вивчення певних властивостей особистості, гіпотетично пов'язаних з агресивністю, використовувалися «Психодіагностичний модальнісний опитувальник емпатії», «Чотирьохмодальнісний тест емоційності» (О.П.Саннікова); «16-факторний особистісний опитувальник» (Р.Кеттелл); «Рівень суб'єктивного контролю» (Є.Ф.Бажин зі співавт.).

Обробка одержаних даних здійснювалася за допомогою кількісного (кореляційного і факторного) та якісного (методи “асів” і “профілів”) аналізів, унаслідок чого визначені загальні закономірності й індивідуальні відмінності в агресивності, які проявляються у специфіці психологічних характеристик особистості. Процедура обробки результатів здійснювалася за допомогою комп'ютерної програми SPSS 10.0.

Базою дослідження виступили Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського та Ізмаїльський державний гуманітарний університет (м. Ізмаїл). Вибірку склали 600 випробуваних - студенти (віком від 18 до 23 років) та слухачі факультету післядипломної освіти за спеціальністю «Психологія» (віком від 25 до 45 років).

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

- вперше теоретично експліковано й емпірично досліджено психологічні складові (компоненти) агресивності: емоційний, когнітивний, поведінковий, спонукальний і контрольно-регулюючий; виділено й вивчено типи агресивності, в основі яких лежить специфічне якісно-кількісне поєднання означених показників, котре виявляється в індивідуально-психологічних особливостях представників цих типів; доведено, що особам, які розрізняються за типом емоційності, властиві певні індивідуально-психологічні особливості агресивності;

•

•

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено валідний і надійний тест-опитувальник якісних показників агресивності (у співавторстві) й модифіковано пролонговану щоденникову методику, які використовувались у наукових цілях і можуть бути рекомендовані для застосування на практиці. Результати теоретико-емпіричного дослідження застосовані в навчальному процесі в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті під час підготовки майбутніх психологів у курсах лекцій із загальної психології та психодіагностики у межах тематики, пов’язаної з проблемами емоцій, емоційної регуляції, психодіагностики емоційної сфери та індивідуально-психологічних особливостей агресивності.

Результати дисертації впроваджено автором у практику психологічної служби загальноосвітньої школи № 10 м. Ізмаїла Одеської області (акт № 35 від 28.01.2008) та Одеської загальноосвітньої школи № 107 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області м. Одеси (акт № 386 від 31.01.2008). Теоретико-емпіричний аналіз отриманих даних, які розкривають індивідуально-психологічні особливості агресивності особистості, впроваджений викладачами та майстрами на заняттях зі студентами, в практичній діяльності психолога Державного професійно-технічного навчального закладу “Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту” (акт № 19 від 22.01.2008).

Особистий внесок здобувача в роботах, виконаних у співавторстві. Автором узагальнено стан проблеми, описано феномен агресивності на основі аналізу теоретико-емпіричних досліджень, виділено компонентний склад показників, досліджено індивідуально-психологічні особливості агресивності. Здійснено постановку проміжних дослідницьких завдань на різних етапах створення і апробації методики, самостійно зібрано матеріал з емпіричного дослідження агресивності, проведено математико-статистичну обробку даних та надано їх інтерпретацію.

Надійність і вірогідність отриманих результатів забезпечувалася адекватністю методологічного та теоретичного обґрунтування основних вихідних положень дослідження; використанням комплексу надійних і валідних взаємодоповнюючих психодіагностичних методик і процедур дослідження, застосуванням статистичних методів; репрезентативністю вибірки випробовуваних.

Апробація роботи. Результати дослідження були представлені на Міжнародній конференції молодих науковців «Психологія сучасності: наука і практика» (Одеса, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє» (Одеса, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Актуальні проблеми сучасної науки» (Ізмаїл, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток особистості професіонала в умовах соціально-освітніх трансформацій суспільства: теорія і практика» (Одеса, 2007 р.); Всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих науковців, присвячених педагогічній спадщині К.Д.Ушинського, В.О.Сухомлинського (Одеса, 2004 р.); Всеукраїнському науково-практичному семінарі (Одеса, 2006 р.); на засіданнях кафедри психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського.

Публікації. Результати дослідження представлено в 12 публікаціях, із них - 6 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, та 1 свідоцтво про реєстрацію авторського права на наукові твори.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 197 сторінках комп’ютерного тексту, з них 165 сторінок основного тексту, має 23 таблиці, 10 рисунків, 2 додатка. Бібліографія включає 218 найменувань, із них іноземними мовами - 15.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

У першому розділі – „Аналіз теоретико-емпіричних досліджень феномена агресивності” – подано результати аналізу теоретичних та експериментальних досліджень з питань змісту агресивності; уточнено її структуру, види та функції; висвітлено теоретичні підходи до проблеми психологічних детермінант агресивності; розглянуто взаємозв’язки агресивності з такими властивостями особистості, як емпатія, тривожність, відчуття провини, локус контролю та ін.

Теоретичний аналіз наукових праць О.Б.Бовть, Н.Ф.Каліної, М.Д.Левітова, А.О.Реана, Л.М.Собчик, С.Л.Соловйової, Т.С.Яценко, А.Бандури, Р.Берона, К.Лоренца, Д.Річардсона, Х.Хекхаузена та ін. дозволив розкрити різноманітні аспекти проблеми агресії та агресивності. В результаті узагальнення існуючих підходів до тлумачення поняття «агресія» визначене за доцільне розуміння останньої як специфічної форми дій людини, котра характеризується застосуванням сили відносно іншої людини або групи осіб, нанесенням фізичної чи психологічної шкоди і породжується потребою самоствердження, прагненням до досягнень, а також захисту від надв’язуваних особистості дій. Агресивність розглядається як властивість особистості, що виражається в схильності до агресивних дій у процесі реалізації власних цілей. Ці поняття є сторонами одного явища: агресія – це прояв, поведінка, спрямована на нанесення шкоди, а агресивність - є схильністю до агресивної поведінки.

Визначення агресії можна поділити на дві основні групи: 1) агресія як навмисна деструктивна поведінка, що заподіює шкоду і завдає збитку іншій людині (Г.А.Гайдукевич, О.Ю.Дроздов, С.Л.Кравчук, А.Г.Маклаков, В.Д.Менделевич, Л.Е.Орбан – Лембрик, С.П.Третьяков, С.Г.Шебанова, Р.Берон, Д.Майєрс, Д.Річардсон та ін.); 2) агресія як прояв активності, прагнення до досягнень, інструмент для самоствердження, самореалізації і домінування над іншими (О.Ю.Дроздов, О.В.Змановська, М.Д.Левітов, А.А.Налчаджян, М.А.Скок, Е.Фромм). Деякі вчені (С.С.Занюк, М.Д.Левітов, А.О.Реан, О.О.Смирнова, Г.Р.Хузєєва, Л.Берковіц, Р.Берон, Д.Річардсон та ін.) розглядають у своїх дослідженнях функції агресії (інструментальну, захисну, експресивну, адаптаційну). Встановлено, що в багатьох працях оцінка агресії неоднозначна: залежно від виконуваних функцій вона може бути як негативною, так і позитивною. В сучасній психологічній літературі агресивність усе частіше розглядається як необхідна властивість гармонійно розвиненої особистості, оскільки її відсутність призводить до нездатності відстояти себе (Г.А.Гайдукевич, О.Ю.Дроздов, С.Л.Кравчук, Н.І.Пов'якель, Л.М.Собчик, С.Л.Соловйова, Р.Аммон, Е.Фромм).

На основі аналізу психологічної літератури експліковано такі якісні показники агресивності: емоційний (стійкість емоційного переживання гніву, дратівливості, злості, люті), когнітивний (схильність до агресивних думок, настанов, мстивих планів і фантазій, інтерпретація поведінки інших людей як ворожої), поведінковий (готовність до здійснення агресивних дій, спрямованих на досягнення мети), спонукальний (наявність потреби в переживанні, обдумуванні й здійсненні агресивних дій, спонукання до вербальної, фізичної, непрямої агресії) і контрольно-регулюючий (спрямування активності особистості на контроль над своїми агресивними емоціями, думками, настановами та реакціями) компоненти. Певна інформація про означені показники агресивності наводиться в дослідженнях О.Б.Бовть, О.В.Глузмана, О.В.Змановської, Т.М. Курбатової, М.Д.Левітова, Н.І.Пов'якель С.Л.Соловйової, Л.Берковіца, Б Крейхи, Х.Хекхаузена та ін.

Різні науковці відзначають, що деякі характеристики агресивності пов’язані з проявами емпатії, тривожності, лідерськими якостями особистості, авторитарністю, локалізацією контролю за екстернальним типом та іншими властивостями темпераменту й характеру (Є.Ф.Бажин, Є.А.Голинкіна, В.М.Крайнюк, В.С.Мерлін, В.А.Семиченко, Л.М.Собчик, С.Л.Соловйова).

Ключові моменти системного аналізу емоційності, яка була предметом вивчення психологічної школи В.Д.Небилицина, А.Є.Ольшаннікової, представлені в працях О.П.Саннікової, та комплексні дослідження емоційності в контексті властивостей особистості показали, що емоційність певною мірою може впливати на агресивність і її прояви. Результати теоретико-емпіричних досліджень емоційності та її ролі в регуляції й детермінації поведінки і діяльності особистості є підґрунтям для розгляду її як одного з чинників агресивності (І.В.Пацявічюс, І.В.Переверзєва, В.А.Пінчук, А.А.Плоткін, Л.А.Рабінович, В.В.Семенов та ін.).

У другому розділі – „Емпіричне дослідження психологічних особливостей агресивності особистості” – на основі узагальнення теоретичних досліджень визначено основні напрями, методичну процедуру дослідження агресивності, висвітлено його основні етапи, обґрунтовано репрезентативність вибірки, здійснено аналіз психодіагностичної літератури з метою пошуку методичного інструменту, що є адекватним завданням дослідження і діагностує означені показники агресивності, подано теоретичний конструкт оригінального тест-опитувальника агресивності, проаналізовано результати його стандартизації.

На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження та вибірка стандартизації. Вибірку дослідження склали 400 осіб, із них – 330_студентів Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського та Ізмаїльського державного гуманітарного університету (віком від 18 до 23 років), 70 слухачів факультету післядипломної освіти за спеціальністю «Психологія» вказаних вузів (віком від 25 до 45 років). Окремо вибірка стандартизації склала 200 осіб. Загалом у дослідженні брало участь 600 осіб.

Відповідно до дослідницьких завдань дібраний психодіагностичний інструментарій включав традиційні методики, зокрема: «Діагностика показників і форм агресії» А.Басса – А.Даркі; проективну методику «Неіснуюча тварина» М.З.Друкаревич; «Психодіагностичний модальнісний опитувальник емпатії», «Чотирьохмодальнісний тест емоційності» О.П.Саннікової; «Рівень суб'єктивного контролю» Є.Ф.Бажина; «16-факторний особистісний опитувальник» Р.Кеттелла; оригінальний «Тест-опитувальник якісних показників агресивності» (у співавторстві з науковим керівником), пролонговану щоденникову методику (модифікація методики О.П.Саннікової) та твір на тему «Агресивні переживання, думки, спонукання і прояви».

Аналіз психодіагностичної літератури показав, що серед наявного інструментарію практично відсутні методики, спрямовані на діагностику таких якісних параметрів агресивності, як емоційний, когнітивний, поведінковий, спонукальний і контрольно-регулюючий. Відсутність засобу, що може діагностувати означені показники агресивності, доводить необхідність розробки оригінальної методики. З цією метою відповідно до вимог психометрики для дослідження агресивності створено оригінальну психодіагностичну методику «Тест-опитувальник якісних показників агресивності» (свідоцтво про реєстрацію авторського права № 19171), апробація якого показала високий ступінь валідності (змістової, конструктної) та надійності (надійність частин тесту, тест-ретестову надійність, надійність паралельних форм), що дає підстави рекомендувати його не лише для наукової, але й практичної роботи.

Процедура створення тесту-опитувальника агресивності проведена відповідно до вимог психометрики і включала кілька етапів. На першому (теоретичному) етапі на основі аналізу психологічної літератури, спостережень, бесід з випробовуваними, творів відбиралась інформація про якісні особливості агресивності, їх прояви (агресивні емоції, думки, прояви, спонукання та контроль над ними), що лягло в основу уявлень про компонентний склад якісних показників агресивності та їх зміст. На цій основі розроблено шкали оригінального тесту-опитувальника агресивності: емоційний компонент (ЕА), когнітивний (КА), поведінковий (ПА), спонукальний (СПА), контрольно-регулюючий компоненти (КРА). Якісні показники агресивності, що були діагностовані, є складовими загального показника агресивності (ЗПА). Кожен з параметрів є біполярним континуумом, на полюсах якого розташовуються максимально високі й украй низькі значення виявлених показників. Описана методика перевірялася на надійність і валідність: використано метод поділу тесту навпіл, повторний і паралельний тести. Як паралельний тест нами була використана методика «Діагностика показників і форм агресії» А.Басса й А.Даркі. Інтеркореляційний аналіз виявляє дві групи показників, які розташовані на двох полюсах, – додатному (ЕА, КА, ПА, СПА, ЗПА) і від’ємному (КРА). Це свідчить про те, що агресивність, котра складається з емоційного, когнітивного, поведінкового, спонукального і контрольно-регулятивного компонентів, які й складають її структуру, є єдиною властивістю. Проте контрольно-регулятивний компонент займає протилежну позицію відносно інших показників.

Крім того, було модифіковано пролонговану щоденникову методику О.П.Саннікової для вивчення актуальних проявів показників агресивності. Цей підхід інакше називається методом хронологічної реєстрації даних і спирається на систематичну й тривалу фіксацію випробовуваними певних параметрів. За допомогою щоденникової методики: вивчаються актуальні (ситуативні) прояви всіх виділених і описаних раніше якісних показників агресивності; всі емоції та індивідуальні прояви показників агресивності вивчаються тільки в такій сфері діяльності, як спілкування; досліджується наявність або відсутність спроби контролю над проявами кожного показника агресивності з боку випробовуваного; виявляється вся палітра емоцій, що актуально переживаються, виникають у ситуації спілкування, а не тільки тих, які відносяться до патерну агресивних переживань.

У третьому розділі – “Результати дослідження індивідуально-психологічних особливостей агресивності особистості та їх обговорення” – подано емпіричні дані про взаємозв’язки показників агресивності з певними властивостями особистості (емпатією, локусом контролю, рисами особистості (за Р.Кеттеллом), емоційністю); наведено психологічну характеристику людей, що відрізняються рівнем агресивності; розглянуто результати диференціально–психологічного аналізу особливостей агресивності у осіб з різним її типом; а також репрезентовано дані щодо впливу типу емоційності на якісну своєрідність агресивності.

В результаті кореляційного аналізу були виявлені багатозначні зв'язки показників агресивності з показниками емпатії, локусу контролю, факторами особистості (за Р.Кеттеллом) та якісними показниками емоційності. Дослідження кореляційних зв'язків показало, що загальний показник агресивності демонструє від’ємні значущі зв'язки з показником емоційної емпатії. З показниками локусу контролю, зокрема, загальним показником інтернальності, інтернальністю у галузі досягнень, невдач, інтернальністю у сімейних і виробничих відносинах, загальний показник агресивності також пов'язаний від’ємно. Одержані зв'язки між загальним показником агресивності й показниками емпатії та локусу контролю свідчать про взаємовплив даних психологічних характеристик.

Виявлено значущі зв'язки між загальним показником агресивності і такими факторами особистості, як C- (слабкість “Я”), Е+ (домінантність), G- (слабкість «Над-Я»), I- (жорсткість); L+ (підозрілість), N- (наївність), О+ (схильність до відчуття провини), Q1+ (радикалізм), Q3- (імпульсивність), Q4+ (фрустрованість). Значущі кореляції спостерігаються з факторами: F+ (безпечність) і Q2+ (самодостатність). Встановлено значущі додатні зв'язки загального показника агресивності з емоційною модальністю гнів (Г) і печаль (П) та від’ємні – з показниками модальності радість (Р).

У результаті факторного аналізу даних обрано трьохфакторну модель, яка складається з симптомокомплексів взаємопов'язаних властивостей, що об'єдналися в ряд факторів: «агресивність – емоційна стійкість», «домінантність – схильність до відчуття провини», «терпимість – незалежність».

Використання методу профілів (якісний аналіз) дозволило вивчити специфіку емпатії, локалізації контролю, факторної структури особистості (за Р.Кеттеллом) у осіб з високим і низьким рівнем агресивності. Встановлено, що особи з високим рівнем агресивності характеризуються слабким ступенем вираження якісних показників емпатії, крім дієвої емпатії; екстернальним локусом контролю; їм властива енергійність, активність, безпечність, настороженість, екстраверсія, незалежність, потяг до ризику і гострих відчуттів. Особам з низьким рівнем агресивності властиві емпатичність; інтернальність локусу контролю (загальний показник інтернальності, інтернальність у галузі досягнень і невдач); низький рівень тривожності, емоційна стабільність, чуйність, терпимість, спокій, високий рівень самоконтролю і заспокоєність, спокійне ставлення до успіхів і невдач та задоволення існуючим положенням справ.

У межах диференціально-психологічного аналізу агресивності вивчалися психологічні особливості особистості досліджуваних, що відрізнялися за “типом” агресивності (специфічне поєднання її показників). У роботі виділено мономодальні типи агресивності за критерієм домінування одного з її компонентів: емоційний тип (ЕА), когнітивний тип (КА), поведінковий тип (ПА), спонукальний тип (СПА), контрольно-регулюючий тип (КРА).

За допомогою методу профілів була досліджена специфіка емпатії у осіб, що відрізняються певним типом агресивності. Встановлено, що група з домінуванням емоційного компоненту агресивності (ЕА) при зниженій здібності до передбачення реакції іншої людини (ПЕ-) і потребою допомогти (ДЕ-) характеризується низьким ступенем емпатичності (ЗП-). Випробовувані, схильні до частої афективної реакції гнівом, роздратуванням, злістю, люттю, нездібні до передбачення реакцій іншої людини, і тим більше ці негативні переживання блокують альтруїстичні потреби. Дратівливість, що доходить до спалахів гніву й люті, виявляється в нездатності й небажанні співчувати та співпереживати.

Група з домінуванням когнітивного компонента агресивності (КА) (заснованої на схильності до агресивних думок, настанов, мстивих планів, перебільшення труднощів, надмірної драматизації в оцінці життєвих проблем) має високий емпатичний потенціал. Її відрізняє здатність передбачати поведінкові реакції об'єкта емпатії в тій або іншій ситуації (ПЕ+) і надавати допомогу людям, хоча, можливо, їй при цьому бракує емоційного реагування. В такому випадку, надання допомоги може носити егоїстичну спрямованість, тобто використовуватися як інструмент для досягнення своєї мети.

У визначенні емпатії групи з домінуванням поведінкового компонента агресивності (ПА) звертає на себе увагу той факт, що при слабкій здібності до емоційного відгуку на переживання інших людей (ЕЕ-) достатньо виражена тенденція до надання активної, дієвої допомоги (ДЕ+) і передбачення можливих поведінкових та емоційних реакцій іншої людини (ПЕ+). Виявлення предиктивної і дієвої емпатії, яка притаманна представникам когнітивного й поведінкового типу агресивності, можна пояснити тим, що ці особи здатні діяти тактовно і дружньо, але при цьому їх поведінка може бути спрямована на отримання влади, досягнення певної мети і задоволення особистих амбіцій. Одержані факти пояснюються загальною активністю осіб цього типу: вони активно виявляють агресію, при цьому активно допомагають іншим людям.

Представникам групи з домінуванням спонукального компонента агресивності (СПА) властиві знижена емпатійність (ЗП-), труднощі в прогнозі реакції іншої людини (ПЕ-) та емоційному співчутті (ЕЕ-). Ймовірно, небажання розуміти причини вчинків інших людей, емоційно підключатися до їх проблем і призводить до агресивних спонукань. Одержані результати пояснюються тим, що цим людям властиво бажання фізичних та вербальних агресивних проявів, яке не сприяє співчуттю людям чи передбаченню їх реакції.

Група з домінуванням контрольно-регулюючого компонента агресивності (КРА) характеризується низьким рівнем емпатійності (ЗП-), небажанням допомагати оточуючим (ДЕ-) і недоступністю емоційного співпереживання (ЕЕ-). Цей факт може пояснюватися тим, що високий самоконтроль і тенденція стримувати агресивні поведінкові реакції не дають можливості зняти напруження і зумовлюють пригнічену ворожість.

При дослідженні профілів осіб з «мономодальним» типом агресивності, тобто з домінуванням одного з її компонентів, виявлено, що їм властива певна специфіка локалізації контролю, широкого спектру рис особистості (за Р.Кеттеллом), вибору видів агресії.

Емпірично доведено, що:

а) осіб з домінуванням емоційного компонента агресивності (ЕА) відрізняє від інших груп досліджуваних екстернальність у міжособистісних, виробничих відносинах і в галузі здоров'я, високий рівень ворожості, підозрілості, образи, дратівливості. Представникам цього типу агресивності властива сміливість, рішучість, підозрілість, домінантність, конфліктність;

б) представники групи з домінуванням когнітивного компонента агресивності (агресивних думок, настанов, фантазій) (КА) мають екстернальну локалізацію контролю у галузі виробничих та сімейних відносин, невдач і здоров'я; у них проявляється низький рівень аутоагресії, недовір'я, опозиційної форми агресії, спрямованої проти авторитету і керівництва. Вони відрізняються товариськістю, рішучістю, імпульсивністю, конформністю в орієнтації на групову думку, владністю та егоцентричністю;

в) особи зі схильністю до поведінкових проявів агресивності (ПА) характеризуються екстернальністю у галузі невдач, виробничих і міжособистісних відносин, здоров'я; їм властивий високий рівень майже всіх показників агресивності, тобто, негативізму, вербальної та непрямої агресії, але при цьому такі особи не виявляють образливість і ворожість. Вони схильні до безвідповідальності, до впливу випадку або обставин, безпечні, енергійні, безтурботності, зі слабким рівнем тривожності;

г) група осіб з домінуванням спонукального компонента (СПА) агресивності вирізняється екстернальним локусом контролю в галузі невдач, сімейних, виробничих, міжособистісних відносин, у сфері здоров'я; підозрілістю, використанням фізичної агресії при стримуванні вербальної. Їм характерно чутливість до зауважень і осуду, незалежність, висока напруженість, висока тривожність, емоційні переживання негативного характеру, а також контроль над своїми емоціями та поведінкою;

д) для осіб, у яких домінує контрольно-регулюючий компонент агресивності (КРА) властива екстернальність у сімейних, міжособистісних, виробничих відносинах, а також у галузі здоров'я. Вони мають високий самоконтроль поведінки, активні, проникливі, при низькому рівні тривожності вміють стримувати свої афективні прояви.

Аналіз результатів дослідження індивідуально-психологічних особливостей кожного з типів агресивності за допомогою модифікованої щоденникової методики показав, що представникам усіх цих типів властиве переживання цілого спектру емоцій різних модальностей, зокрема й агресивних. З огляду на показник «індекс агресивності», який складається з відношення актуальних агресивних емоцій до всіх емоцій, що переживаються, відзначаються високі результати даного показника, одержані у представників контрольно-регулюючого типу (КРА). Через спрямованість на контроль над своїми агресивними реакціями, багато хто з них яскраво переживає агресивні емоції, інтеріоризуючи їх. У випробовуваних когнітивного типу агресивності (КА) спостерігається найбільша частотність відносно інших типів емоцій страху (побоювання, туга, боязнь, тривога) та емоцій модальності «печаль» (смуток, туга, розчарування, печаль). Що стосується агресивних емоцій, то вони зазнають весь їх пропонований спектр, тобто неприязнь, обурення, образу, ненависть, роздратування та злість. Представники поведінкового типу агресивності (ПА) серед емоцій страху і печалі відзначили в себе актуальне переживання розчарування, огиди, побоювання, а з агресивних емоцій вони виділили злість, образу, неприязнь, роздратування, лють, ненависть та обурення. Таким чином, отримані за допомогою щоденникової методики результати дають нам можливість повніше вивчити індивідуальні особливості кожного з типів агресивності в природних умовах, не регламентованих ситуаціями опитувальника.

У зв’язку з тим, що дослідження агресивності проводилося з позицій диференційно-психологічного підходу, вивчалися не тільки індивідуально-психологічні особливості (емпатії, локусу контролю, факторів особистості за Р.Кеттеллом) осіб з різним типом агресивності, але й специфіка агресивності осіб, котрі розрізняються за емоційністю. Вибір емоційності як підстави для пошуку індивідуальних відмінностей у прояві агресивності визначається тим, що емоційність виступає в ролі системоутворюючого фактора стосовно індивідуальної структури рис особистості й фактора, що регулює діяльність (А.Є.Ольшаннікова, .В.Пацявічюс, О.П.Саннікова). При дослідженні профілів агресивності встановлено, що представники певного типу емоційності відрізняються відповідною специфікою агресивності. На рис.1. подано профілі агресивності осіб з мономодальними типами емоційності (домінування однієї з модальностей).

Вивчення психологічних «портретів» представників певного типу емоційності показало, що:

а) для осіб з домінуванням емоцій модальності Р (радість) характерна поведінкова агресивність (ПА+). Агресивні дії представників даного типу, навіть якщо й супроводжуються емоціями гніву і роздратування, то через безпечність і радісне сприйняття всього оточуючого відрізняються швидкою відхідливістю. Вони не «зупиняються» на образах і мстивих думках (КА-), у них рідко з'являється потреба в агресії (СПА-), оскільки вони часто знецінюють значущість проблеми. Навіть контролюючи свої агресивні прояви (КРА+), вони схильні до вербальних, фізичних і непрямих агресивних реакцій, бо не замислюються, що цим можуть образити іншу людину;

Рис. 1. Профілі якісних показників агресивності в осіб, що розрізняються мономодальним типом емоційності.

б) особи з домінуванням емоції модальності Г (гнів) характеризуються схильністю до критичного ставлення до оточуючих, агресивних думок, мстивих планів (КА+) і потребою в агресивному реагуванні на різні ситуації (СПА+). Низька терпимість до чужих помилок і промахів, підвищена конфліктність і прагнення домінувати при слабкій регуляції своїх агресивних імпульсів (КРА-) особливо яскраво виявляються в агресивній поведінці (ПА+). Представники цього типу емоційності вирізняються миттєвим виникненням агресивних афектів, які виражаються у викриках, жестах, діях, тобто головна їх відмінність від інших типів – імпульсивність агресивної поведінки;

в) представників групи з домінуванням емоційної модальності С «страх» характеризує слабке вираження всіх компонентів агресивності. Люди цього типу емоційності не схильні до переживання емоцій гніву, злості, люті (ЕА-), їх рідко відвідують думки про агресивні плани, дії (КА-), у них немає потреби в цих переживаннях (СПА-) і відповідно їм не потрібно регулювати себе в агресивних проявах (КРА-). Одержані дані про особливості агресивності осіб С- типу пояснюються психологічною суттю і феноменологією емоції страх;

г) в осіб з переважанням емоцій патерну «печаль» виражений емоційний компонент, тобто агресивні емоції (ЕА+) і контроль над своїми агресивними проявами (КРА+), що не дає їм яскраво виявлятися в поведінці. При цьому вони демонструють найвищі результати серед усіх типів емоційності за переживаннями агресивності і контролем над її проявами. Вони постійно незадоволені, роздратовані кимось або чимось, розчаровані (ЕА+), вишукують недоліки в авторитарних фігурах, яким підпорядковані, але через високий рівень регуляції своєї поведінки (КРА+) не можуть постояти за себе, прямо заговорити про свої потреби і бажання (ПА-). Це виражається в пасивному опорі, за фасадом котрого знаходиться агресія, що не допускається до маніфестного вираження (ПА-).

Одержані факти в сукупності дозволяють розглядати модальнісні характеристики емоційності як індивідуально-типологічні чинники агресивності особистості, що розглядається на рівні якісних характеристик.

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й емпіричне вирішення наукової проблеми індивідуально-психологічних особливостей агресивності, в тому числі й у осіб з різною емоційною диспозицією. Розробка цієї проблеми передбачала уточнення поняття «агресивність особистості», обґрунтування структури цієї властивості, пошук властивостей особистості, гіпотетично пов'язаних з агресивністю, що в комплексі визначає індивідуально-психологічну специфіку її проявів, розгляд і опис типів агресивності, що відрізняються якісною своєрідністю, а також вивченням специфіки агресивності у осіб з різним типом емоційності.

1. Аналіз теоретико-методологічної літератури показав, що проблема агресивності є досить актуальною, проте дотепер не існує ні універсального визначення понять «агресія» та «агресивність», ні єдності в уявленнях про структурні компоненти даних явищ. Таке розмаїття трактувань понять свідчить про складність досліджуваних психологічних феноменів, їх структури й особливостей.

2. На підставі аналізу літератури уточнено поняття «агресія» і «агресивність». Під агресією розуміється специфічна форма дій, поведінки людини, яка породжується потребою самоствердження, прагненням до досягнень, потребою в захисті від нав’язуваних особистості дій навколишнім середовищем і проявляється в застосуванні сили проти іншої людини або групи осіб, нанесенням фізичної чи психологічної шкоди. Агресивність розглядається як відносно стійка властивість особистості, що характеризує схильність, готовність до агресивних дій задля досягнення власних цілей. Ці поняття є сторонами одного явища: агресивність більшою мірою є потенційною характеристикою особистості, яка може проявлятися в агресії, тобто в діях, у поведінці, спрямованій на порушення і навіть руйнування психологічного або фізичного простору іншої людини.

Ступінь опрацювання проблеми агресивності й агресії в контексті її функцій (інструментальна, захисна, експресивна, адаптаційна) був тим критерієм, що визначив підходи до її аналізу. Перший підхід об’єднує дослідження, в котрих агресія розглядається як деструктивна і дезадаптивна, навмисна поведінка, що шкодить і завдає збитку іншій людині, як прагнення до домінування над іншими. Другий, – розглядає агресію як конструктивну поведінку, як прояв адаптивної активності при самозахисті, прагненні до досягнень, як інструмент для самоствердження, самореалізації.

3. Узагальнення результатів теоретико-емпіричних досліджень дозволило експлікувати й описати склад якісних показників агресивності до котрого входить емоційний компонент (палітра емоційних переживань, які супроводжують агресивність), когнітивний компонент (думки, плани, фантазії, зафарблені ворожістю), поведінковий компонент (готовність до здійснення агресивних дій), спонукальний компонент (потреба, спонукання до вербальної, фізичної, непрямої агресії), контрольно-регулюючий компонент (спрямування активності особистості на контроль над своїми агресивними емоціями, думками, настановами та реакціями).

4. Серед властивостей, пов'язаних з характеристиками агресивності, велика кількість авторів розглядають достатньо широкий спектр різного рівня рис особистості. У зв’язку з тим, що в роботі розглядаються якісні особливості агресивності, тобто ті, що більшою мірою належать до формально-динамічного рівня, для зіставлення з показниками агресивності було обрано переважно психологічні характеристики темпераменту: якісні характеристики емпатії, тривожність, локус контролю, екстраверсія-інтроверсія, відчуття провини, емоційність тощо.

5. Емпіричне дослідження проводилося в три етапи: підготовчий, діагностичний і аналітико-інтерпретаційний. Розроблено логіку емпіричного дослідження, здійснено формування репрезентативної вибірки, створено комплекс традиційних психодіагностичних методик, спрямований на вивчення агресивності й широкого спектру означених властивостей особистості. Відповідно до вимог психометрики був розроблений тест-опитувальних якісних показників агресивності, який показав достатню ступінь надійності і валідності, що дозволяє використовувати його не тільки в наукових, але й практичних цілях.

6. Кореляційний аналіз даних свідчить про існування значимих взаємозв’язків між досліджуваними показниками. За допомогою факторного аналізу виділено найбільш адекватну модель, що включає три біполярні фактори: «агресивність–емоційна стійкість», «домінантність–схильність до відчуття провини», «терпимість–незалежність». Це дало можливість згрупувати простір ознак, котрі вивчаються, й з’ясувати закономірні поєднання обраних для дослідження рис особистості.

7. За допомогою якісного аналізу виділено групи осіб (типи) з домінуванням одного з компонентів агресивності, а саме: емоційного (ЕА), когнітивного (КА), поведінкового (ПА), спонукального (СПА) і контрольно-регулюючого (КРА). Цей підхід дозволив вивчити прояви агресивності осіб, що розрізняються за якісно-кількісним поєднанням її показників (за типом), які виявляються у специфіці емпатії, локусу контролю, деяких факторів особистості (за Р.Кеттеллом).

8. Встановлено, що серед найважливіших детермінант агресивності визнається темперамент і його психологічні властивості, зокрема емоційність. Теоретично обґрунтовано та емпірично доведено, що емоційність, яка поряд з психічною активністю є важливою психічною складовою темпераменту, може виступати в ролі чинника, котрий детермінує специфіку (формальні, а не змістовно-особистісні ознаки) індивідуальних проявів агресивності. Це виявляється в тому, що особам з певною емоційною диспозицією властива притаманна їм специфіка агресивності. Так, особам з домінуванням емоцій модальності Р (радість) характерна поведінкова агресивність, яка виявляється у вербальних, фізичних і непрямих агресивних реакціях, навіть при високому рівні контролю над ними. Особи з домінуванням емоції модальності Г (гнів) вирізняються схильністю до критичного ставлення до оточуючих, потребою в агресивному реагуванні на різні ситуації, яка проявляється в агресивній поведінці при низькому рівні регуляції своїх агресивних імпульсів. Представникам С-типу (домінування емоційної модальності «страх») властиве слабке вираження всіх компонентів агресивності, відсутність схильності до переживання емоцій злості, люті, в них рідко виникають думки про агресивні плани, дії, у них немає потреби в цих переживаннях і в регуляції своєї агресивності. Особи з домінуванням емоцій паттерну «печаль» характеризуються агресивними емоціями і контролем над своїми агресивними проявами, тому в поведінці це не виявляється.

9. При дослідженні за допомогою щоденникової методики (модифікований варіант пролонгованої методики) актуальних емоційних переживань, які виникають у ситуації спілкування, встановлено, що представники різних типів агресивності різняться своєрідністю емоційних переживань, зокрема й агресивних. Це виявляється в розмаїтті палітри, в перевагах певних емоцій, у частотності їх виникнення.

10. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Перспективами подальшого дослідження є: вивчення показників агресивності особистості, що відносяться до формально-динамічного і змістовного рівнів; розгляд індивідуально-психологічних особливостей полімодальних типів агресивності (домінування не одного, а декількох показників); розробка конкретних психологічних рекомендацій і програм, спрямованих на корекцію агресивності та її прояви з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості, тощо.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Мазоха І.С. Психологічний портрет осіб з різним рівнем агресивності / І.С.Мазоха // Наука і освіта. – 2004. – № 4 – 5. – С. 41–42.

2. Мазоха І.С. Особливості суб’єктивного контролю в осіб з високим та низьким рівнем агресивності / І.С.Мазоха // Наука і освіта. – 2004. – № 6 – 7. – С.160–162.

3. Мазоха І.С. Дослідження особливостей емпатії у осіб з різним рівнем агресивності / І.С.Мазоха // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. праць. – 2005. – №. 1–2. – С. 31–35.

4. Мазоха И.С. Анализ компонентов агрессивности (апробация оригинальной методики) / И.С.Мазоха, О.П.Санникова // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. праць. – 2006. – №. 7–8. – С. 36–41.

5. Мазоха І.С. Індивідуально-типові особливості агресивності осіб з різною емоційною диспозицією/І.С.Мазоха // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2006. – №740. – С. 150-154.

6. Мазоха И.С. Психологические детерминанты агрессии и агрессивности / И.С.Мазоха // Наука і освіта. – 2007. – № 8 – 9. – С. 103–105.

7.