ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

МУДРА ІРИНА ЯРОСЛАВІВНА

УДК 338.24 : 334.722 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ

РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.03 –

економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Крупка Михайло Іванович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Поплавська Жанна Василівна,

Національний університет “Львівська політехніка”,

завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки;

кандидат економічних наук, доцент

Дука Анастасія Петрівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри менеджменту

інноваційної та інвестиційної діяльності.

Захист дисертації відбудеться “10” червня 2008 р. о 1530 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, просп. Свободи, 18, аудиторія 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано “7” травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Стасишин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною особливістю останніх десятиліть є підвищення темпів еволюції світового економічного простору та реалізації досягнень науково-технічного прогресу, що обумовлюють відповідні зміни у пріоритетах розвитку національних економік. Підприємництво стає однією із структуротворчих ланок, що забезпечує не тільки виробництво життєвих благ, а й економічну безпеку країни, соціальний та культурний рівень життя населення. Такі результати надають суб’єктам підприємництва нові можливості для досягнення конкурентних переваг в умовах ринкового господарювання. Однак, у вітчизняному економічному просторі ще не створено сприятливих умов для функціонування підприємницьких структур, а впроваджені заходи його державної підтримки не дали очікуваних результатів.

Важливе значення підприємництва в процесі євроінтеграційних прагнень нашої країни зумовлює необхідність формування ефективного організаційно-економічного механізму управління його розвитком як стратегічного управлінського імперативу, що дозволяє вишуковувати реальні шляхи вдосконалення управління потенціалом та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку економіки України.

Об’єктивна необхідність та доцільність дослідження підприємництва підтверджується світовим досвідом господарювання передусім розвинених країн, які пройшли тривалий шлях з удосконалення форм і методів управління розвитком підприємництва. Велике теоретичне і практичне значення у цьому напрямі мають праці таких відомих зарубіжних учених як: П.Брер, Б.Бухвальд, П.Кузмішин, Ч.Макмілан, Г.Манків, А.Маршал, Т.Пітерс, П.Самуельсон, Л.Тоубі, Р.Уотермен, В.Швандор, Й.Шумпетер.

Дослідженню функціонування ефективності вітчизняних підприємницьких структур присвячені праці вітчизняних учених: В.Андрущенка, З.Варналія, Л.Вороніної, О.Гаврилюка, В.Геєця, В.Гриньової, Б.Данилишина, А.Дуки, А. Загороднього, М.Кизим, М.Козоріз, М.Крупки, О.Кузьміна, О.Кужель, І.Михасюка, А.Мороза, С.Покропивного, Ж.Поплавської, С.Реверчука, Т.Смовженко, Ю.Туниці, М.Чумаченка, С.Юрія, В.Юрчишина, та ін.

Однак, теорія розвитку підприємництва ще далеко не завершена, бо досі недостатньо розроблені питання створення ефективних механізмів розвитку підприємництва, в яких враховано особливості сучасного етапу становлення вітчизняної економіки, необхідність удосконалення інфраструктурного забезпечення розвитку підприємництва та потреби і можливості окремих регіонів.

Серед дискусійних питань, що безпосередньо визначають актуальність вибору теми: вдосконалення застосування інструментів та важелів організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва, принципи формування інфраструктури управління, розроблення методів стимулювання розвитку інноваційних підприємницьких структур, розроблення нових концептуальних моделей для побудови сучасного механізму управління розвитком підприємництва з позиції спільності інтересів основних суб’єктів економіки.

Недостатня розробленість цих питань та їх актуальність, як засобу розв’язання складних проблем на сучасному етапі розвитку вітчизняного підприємництва, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету, завдання та структуру дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом „Фінансово-кредитне забезпечення інноваційного підприємництва в Україні” (реєстраційний №0105U004944)

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо активізації розвитку підприємництва в умовах трансформаційних змін через організаційно-економічний механізм управління ним.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

- з’ясувати роль підприємництва та шляхи підвищення ефективності його функціонування в умовах трансформаційних змін щодо розвитку вітчизняного соціально-економічного середовища;

- уточнити визначення і основні складники організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва в Україні та його інфраструктурне забезпечення в нових умовах господарювання;

- проаналізувати тенденції розвитку підприємництва у зарубіжних країнах, з’ясувати методи активізації впровадження та комерціалізації інновацій у ньому;

- розглянути та проаналізувати шляхи участі інституційних установ у регулюванні розвитку вітчизняного підприємництва, враховуючи особливості та можливі пріоритети регіонального розвитку у контексті підвищення ефективності його функціонування;

- дослідити основні фінансові важелі та ефективність їх застосування в системі управління розвитком підприємництва в умовах глобалізації економічних відносин;

- розробити структурно-логічну схему пріоритетного управління розвитком підприємництва;

- визначити можливий потенціал розвитку вітчизняного промислового підприємництва, застосовуючи математичні методи прогнозування;

- запропонувати пріоритети зовнішньоекономічного розвитку вітчизняного підприємництва в рамках ЄС та СОТ;

Об’єктом дослідження є економічні відносини між суб’єктами підприємницької діяльності та іншими суб’єктами вітчизняної економіки, які безпосередньо впливають на процес управління їх розвитком.

Предметом дослідження є сукупність інструментів, важелів та методів організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва в Україні.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є використання множини наукових методів та прийомів. Для формування стратегії розвитку підприємництва - методи моделювання та соціологічних досліджень, а також метод оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на діяльність суб’єктів підприємництва. Системний підхід, а також методи наукового абстрагування, конкретизації та узагальнення, використані для схематичної побудови структури організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва. З метою надання наочності та схематичної ілюстрації наукового матеріалу застосовано графічний метод, а метод логічного узагальнення використаний у процесі обґрунтування запропонованих шляхів вирішення поставлених в дисертаційному дослідженні завдань.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти Верховної Ради, Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інструктивні відомчі матеріали, міжнародні правові документи; офіційні матеріали і документи Держкомстату, що висвітлюють результати функціонування управлінських та підприємницьких структур, Національного банку України; Інтернет. У роботі також використано дані монографічних і періодичних видань вітчизняних і зарубіжних дослідників, матеріали міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі доповнено, систематизовано та обґрунтовано теоретичні і методичні положення організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва в Україні, що знайшло своє відображення у наступних результатах.

Зокрема вперше:

· визначено комплекс структуротворчих складників організаційно-економічного механізму розвитку вітчизняного підприємництва, особливістю якого є систематизація організаційно-управлінських та економічних елементів, що становлять методи, важелі та інструменти узгодження економічних інтересів для виконання його місії;

· розроблено структурно-логічну схему управління розвитком вітчизняного підприємництва, на основі якої запропоновано шляхи раціоналізації та адаптації інфраструктурного забезпечення організаційно-економічного механізму до пріоритетних соціально-економічних проблем та спрогнозовано розвиток вітчизняного промислового підприємництва і його інноваційної складової на 2007-2010 рр. за допомогою показників ланцюгових та базисних темпів росту з метою виявлення пріоритетів та використання можливого потенціалу такого розвитку.

Удосконалено:

· методи інституційного обґрунтування сприяння розвитку підприємництва, які передбачають актуалізацію ролі держави в сучасних ринкових „правилах гри” не лише, як регулятивної структури, а як гравця у команді суб’єктів економічної діяльності;

· порядок визначення критеріїв взаємозв’язку методів, важелів та інструментів організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва з метою забезпечення інтегрованості та системності впливу важелів адміністративного, економічного, організаційного і юридичного характеру, їх цільову спрямованість.

Отримали подальший розвиток:

· застосування SWOT – аналізу, як ефективного інструменту вибору стратегії регіонального розвитку, запропоновано вважати, зокрема, агресивну стратегію пріоритетним напрямом організаційно-економічного механізму управління розвитком вітчизняного підприємництва в столичному регіоні;

· поглиблення обґрунтування ролі підприємництва як фундаментального чинника активного та інноваційного соціально-економічного розвитку національної економіки, що сприяє диверсифікації і насиченню місцевих ринків, розвитку ринкової конкуренції та забезпеченню високої економічної і соціальної ефективності;

· уточнення ролі державної програми сприяння розвитку підприємництва за допомогою конкретизації завдань, функцій і структури відповідних інституцій, форм взаємодії між ними та іншими суб’єктами господарювання.

Теоретичне значення результатів наукового дослідження полягає у поглибленні існуючих та розробленні нових теоретичних засад організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва в Україні в умовах глобалізації.

Основні положення дисертації використано при викладанні таких дисциплін, як „Інвестування”, „Фінансовий менеджмент”, „Фінанси суб’єктів господарювання” під час навчального процесу на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка (довідка № 4876–Н від 13 грудня 2007 р.).

Практичне значення отриманих результатів полягає у формуванні пропозицій щодо удосконалення механізму управління розвитком підприємництва та доведення їх до рівня конкретних рекомендацій, що створює передумови для побудови стратегії розвитку підприємництва та можуть бути використані органами управління у сфері його організації.

Результати дослідження впроваджені Комунальним підприємством „Центр правової та інформаційної допомоги” Дарницької районної державної адміністрації під час розроблення Програми допомоги з питань підприємництва в Дарницькому районі м. Києва на 2007-2010 роки (довідка № 2/07 від 07 листопада 2007 р.) Окремі висновки та пропозиції автора стосовно формування цінової політики у туристичній галузі були використані ТОВ Українсько-Туніська група „ОАЗІС” (довідка № 504 від 05 листопада 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації наукові результати одержані автором самостійно. Всі публікації, за винятком однієї, написані одноосібно. Особистий внесок у працю, опубліковану у співавторстві наведено окремо у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення наукового дослідження та їх практичне застосування обговорювались і отримали позитивну оцінку: на щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у 2005-2007 рр.; Міжнародній науково-практичній конференції „Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м.Львів, 21-22 жовтня 2005 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (м. Львів 5-6 травня 2006 р); Международной научно-практической конференции аспирантов и студентов „Проблемы развития финансовой системы Украины в условиях глобализации” (г.Симферополь 21-23 марта 2007 г.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Проблеми і перспективи функціонування інноваційних систем держави в умовах глобалізації” (м. Луцьк 27-28 вересня 2007 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Нові обрії економічної науки” (м. Львів 2007 р.); Материалах Всеукр. науч.-метод. конференции „Современные аспекты финансового управления экономическими процессами” (г.Севастополь, 6-8 сентября 2007 г.);

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 3,94 д.а., із них 7 обсягом 2, 98 д.а. – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 203 сторінках комп’ютерного набору. Робота містить 21 таблицю, 20 рисунків та 7 додатків. Список використаних джерел налічує 220 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито теоретичне та практичне значення результатів дисертації, її наукову новизну, ступінь апробації одержаних результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні основи дослідження розвитку підприємництва в Україні” з’ясовано суть національного та регіонального підприємництва, розкрито роль та необхідність розвитку підприємництва, як фундаментального чинника активного та інноваційного соціально-економічного розвитку національної економіки; на прикладі зарубіжного досвіду обгрунтовано необхідність стимулювання інновацій у ньому; запропоновано схему організаційно-економічного механізму управління таким розвитком для стабілізації узгодженого і довготривалого економічного зростання.

У результаті детального аналізу досліджень поняття „підприємництва” конкретизовано образ підприємця як активного суб`єкта пошуку та впровадження нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні сучасних технологій, здійсненні інновацій, нововведень та оволодінні перспективними чинниками економічного розвитку. Зважаючи на світовий досвід, зокрема на частку малого та середнього підприємництва в економіці розвинених країн, яка складає 90-95 % усіх підприємств, або 50-60% виробництва валового національного продукту, обгрунтовано необхідність зосередження уваги у напрямі розвитку цього сектора. Це, перш за все - творчо–креативне поєднання взаємодії виробничих і специфічних людських ресурсів, завдяки яким в процесі діяльності досягаються особливі результати, що недосяжні для стандартно-усталених схем господарювання, що максимально охоплює передусім соціально-людський фактор, створюючи об`ємний простір для раціонального та ефективного залучення виробничих потужностей.

Важливим моментом, який має ключове значення для стимулювання економічного розвитку територій є те, що всі переваги малого бізнесу на практиці реалізуються комплексно, результатом чого є вирішення більшості регіональних проблем. З іншого боку, виявлено, що розвиток самого підприємництва теж пов`язаний з низкою проблем. За даними Держкомстату, станом на 01.01.2007 року кількість суб’єктів малого підприємництва (СМП) в Україні становила 2327,3 тисяч одиниць, з них 307,4 тисяч одиниць – малі підприємства, 1976,7 тисяч одиниць - фізичні особи - підприємці та 43,2 тисячі одиниць. малих фермерських (селянських) господарств. (мал.1)

У дисертаційному дослідженні розглянуто організаційно-економічний механізм управління розвитком вітчизняного підприємництва як фундаментальний чинник та метод управління системою його розвитку у розрізі організаційно-управлінських та економічних елементів, що являють собою методи, важелі та інструменти узгодження економічних інтересів та цілей розвитку з допомогою інформаційного, нормативно-правового, інституційного та інфраструктурного забезпечення для виконання його місії - регулювання всебічного розвитку економіки. Схематично організаційно-економічний механізм управління розвитком підприємництва зображено на мал. 2.

Здійснене дослідження засвідчило, що такий механізм повинен окреслювати цілі (коротко- та довгострокові), інструменти, методи та важелі їх досягнення. Іншими словами, це має бути не лише документ з однойменною назвою, а дієздатний інструментарій реалізації політики управління розвитком підприємництв, основні положення якого реально здійснимі, тобто збалансовані, обґрунтовані та вигідні для національної економічної політики.

Побудова та обґрунтування уніфікованого підходу до організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва є перспективним напрямом науково-практичних досліджень, адже дозволяє вишукувати реальні шляхи забезпечення стратегічної гнучкості в управлінні потенціалом організаційного розвитку.

У роботі проаналізовано питання інновацій у підприємництві як джерела сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності підприємництва країни. Для забезпечення ефективності процесів розвитку підприємництва необхідна гнучка і ефективна система управління інноваційними процесами. Конфігурація такого управління повинна охоплювати всі три рівні господарювання: макро-, регіональний та рівень власне самого підприємства. Невід’ємним елементом функціонування такої системи автор вважає відповідну інноваційну інфраструктуру, що виконує роль елемента, який створює умови для успішної інноваційної діяльності шляхом надання широкого кола послуг: централізованого накопичення інформації щодо інноваційних продуктів, акумулювання фінансових ресурсів з подальшим їх використанням на інноваційні потреби, формування баз даних, підготовка персоналу з досвідом комерціалізації інновацій.

Дійовим механізмом активізації інноваційної діяльності варто вважати створення фінансово-інноваційних груп. Такі групи складаються, як правило, з фінансової установи (банку), наукової установи та підприємства, що реалізовує інноваційну розробку. Для створення подібної групи потрібне сприяння регіональних органів влади та введення певних економічних стимулів. Ключовим моментом реалізації завдань подібних інноваційних інститутів є фінансування нововведення та їх комерціалізація.

У другому розділі роботи “Макроекономічна оцінка ефективності системи управління розвитком вітчизняного підприємництва” проаналізовано інституційні інструменти та цільові програми розвитку вітчизняного підприємництва; досліджено фінансові важелі організаційно-економічного механізму; оцінено інформаційне та нормативно-правове забезпечення управління розвитком підприємництва в Україні.

У дисертації показано, що багатогранність завдань, які постають перед нами у зв`язку із розбудовою інноваційного підприємницького середовища, викликають необхідність підвищення інформаційної культури, тому актуальним є питання дослідження явища всеохоплення інформатизацією процесів розвитку суспільства.

Аналіз сучасних науково-практичних досліджень у сфері економіки та інформатики свідчить, що у світовому масштабі більш явною стає орієнтація на кінцевий результат – виробництво та продаж конкурентоспроможної продукції, яка базується на сучасних науково-технічних досягненнях. Тому, беручи до уваги наростаючі темпи розвитку ринку, одним із невідкладних завдань формування високоефективної вітчизняної економіки із здоровим підприємницьким середовищем, на наш погляд, має стати побудова принципово нової та дієвої системи організації управління розвитком такої економіки, що можливо здійснити виключно на базі активного впровадження потенційних можливостей та переваг інформаційно-технологічного забезпечення.

Конструктивно нова економічна реальність вимагає все нових революційних методів пожвавлення та оздоровлення економіки. Еволюційною особливістю економічної науки в сучасних умовах розвитку економіки є надання державі в ринкових „правилах гри” не лише ролі регулюючої структури, а ролі гравця у команді суб’єктів економічної діяльності. Адже держава, у сучасному її розумінні, стала власником численних засобів виробництва, фінансових і матеріальних ресурсів, такої могутньої сили, яка може суттєво впливати на хід промислового циклу, здійснювати пряме регулювання та управління економікою.

Отже, на основі аналізу зарубіжної та вітчизняної практики у роботі доведено, що основним „каменем спотикання” у сфері державної підтримки підприємництва є реальна неспроможність сьогодні організаційно-економічного механізму її втілення, який повинен починатися з побудови ефективної інфраструктури сприяння розвитку. Це, зокрема, створення ефективного і контрольованого державного фонду розвитку підприємництва, регіональних банків реконструкції та розвитку, комплексних цільових та державних програм розвитку підприємництва та його пріоритетних галузей тощо.

На даному етапі розвитку держава не здатна охопити своєю підтримкою усі сфери підприємництва, тому система стимулів активізації підприємницької активності має міцно спиратись й орієнтуватись на окреслені пріоритети з допомогою комплексу цільових програм розвитку підприємництва. Проте аналіз таких програм свідчить про існування певних проблем, пов’язаних з відсутністю єдиного підходу до формування галузевих програм, методичних положень щодо їх розроблення, що призводить до дублювання, неузгодженості їх між собою за термінами виконання, ресурсним забезпеченням та відповідно до неефективного використання бюджетних коштів. Основними факторами, що сприятимуть поліпшенню якості та підвищенню ефективності цільових програм можуть бути: формування регіональних програм відповідно до методичних рекомендацій, розроблених Держкомпідприємництва спільно з Мінекономіки у 2000р. та залучення громадських організацій до розроблення та реалізації програм підтримки підприємництва, а також активізація роботи в комісіях і комітетах з питань розвитку підприємництва при обласних радах з виділенням коштів для реалізації сучасних програмних заходів.

Під час реалізації цільових регіональних програм належну увагу необхідно приділити стратегічному плануванню як одному із дієвих чинників підвищення ефективності соціально-економічного розвитку регіону. Проведений SWOT-аналіз, зокрема визначення ваги загроз, шансів, сильних і слабких сторін столичного регіону дозволив запропонувати агресивну стратегію для управління розвитку цього регіону.

Беручи до уваги недостатню забезпеченість власними інвестиційними ресурсами, підприємництву нині поряд із державним фінансування вкрай необхідна підтримка банківського сектора з його дедалі ширшими можливостями в контексті залучення тимчасово вільних ресурсів та спрямування їх на аналогічно зростаючі потреби розвитку підприємництва. Для цього на регіональному рівні повинні бути створені робочі групи, до складу яких входитимуть представники органів місцевого самоврядування, виконавчих органів влади та банківських установ. Метою їх роботи буде посилення інвестиційного забезпечення економіки регіону, шляхом використання банківських ресурсів. Натомість банкам, які братимуть участь у роботі комісії, мають надаватись певні стимули: право на обслуговування емісії комунальних цінних паперів, обслуговування місцевих бюджетів та кредитів, отриманих місцевими органами влади.

Доцільним є збільшення обсягів довгострокового кредитування за допомогою механізмів його стимулювання, таких як податкові пільги комерційним банкам, у структурі кредитного портфеля яких значну питому вагу мають обсяги середньо- та довгострокових кредитів, або банкам, які здійснюють кредитування підприємств, орієнтованих на експорт, тощо. Об’єктивна потреба підприємництва у фінансових ресурсах зумовила активізацію банківських фінансових можливостей. (мал.3)

Однак, високі темпи зовнішніх залучень банківської системи останніми роками трансформуються у прискорений розвиток споживчого кредитування населення, а та частка, що надається суб’єктам господарювання в основному припадає на торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (38,2%) і набагато менше на переробну промисловість (26,7%). При цьому головна частина виробничої бази має високий рівень зносу, зокрема, у промисловості (у цілому основні засоби зношені на 57,4%). Такі тенденції свідчать про недостатню ефективність використання залучених фінансових ресурсів та структури кредитних потоків в економіці України, оскільки основна маса кредитних коштів, наданих суб’єктам господарювання не спрямовується на інвестиції й розвиток виробництва, які саме визначають можливість структурно-технологічного оздоровлення економіки.

У роботі аргументовано, що за умови доопрацювання відповідного національного законодавства нині національна економіка уже готова до введення повноцінного функціонування таких сучасних напрямів довгострокового кредитування як „проектне фінансування” та Промислово-фінансові групи (ПФГ). Поряд з цим варто зауважити, що в Україні назріла проблема створення спеціалізованих інвестиційних банків, які б за участю держави займалися фінансуванням і довгостроковим кредитуванням підприємництва, а також інноваційних проектів технопарків.

Таким чином, ринкова економіка зумовлює необхідність формування нової парадигми державного управління, згідно з якою необхідно раціоналізувати зворотній зв’язок, соціальну відповідальність, інформативну достатність, універсальні принципи самоорганізації системи, стандартизацію, мотивацію, контроль, тощо.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Пріоритетні вектори стратегії удосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва в Україні” розглянуто пріоритети зовнішньоекономічного розвитку підприємництва в рамках ЄС та СОТ; розроблено структурно-логічну схему управління розвитком вітчизняного підприємництва; визначено шляхи раціоналізації та адаптації інфраструктурного забезпечення організаційно-економічного механізму розвитку вітчизняного підприємництва для вирішення пріоритетних соціально-економічних проблем його розвитку на національному та регіональному рівнях; запропоновано математичний прогноз розвитку вітчизняного промислового підприємництва, для визначення наявного рівня та потенціалу такого розвитку.

Акцентується увага на питаннях прискорення інтеграції до європейського та світового економічного простору. У цьому контексті важливо концентрувати зусилля на входженні до альянсів не як кінцевої мети, а навіть навпаки, адже нині саме участь у ЄС та СОТ повинна спричинити такий поштовх до очікуваного зростання реальних макроекономічних показників. Зауважимо, що Європейський Союз займає провідне місце в обсягах іноземних інвестицій у вітчизняну економіку, адже із ТОП-10 інвесторів шість належать до ЄС. Всього ж на країни ЄС припадає близько 2/3 загальної суми, отриманих Україною ПІІ.

Зважаючи на те, що економіка нашої країни визнана ринковою США та ЄС, на початку 2008 року Україну було прийнято до СОТ. Членство у СОТ необхідне Україні перш за все для того, щоб не тільки погоджуватись із правилами міжнародної торгівлі, а й самим брати участь у їх створенні та використовувати переваги пільгових режимів як її члена. Основні важелі зовнішньоекономічного механізму розвитку підприємництва мають бути сконцентровані на питаннях збільшення його експортного потенціалу.

Розроблена структурно-логічна схема пріоритетного управління розвитком підприємництва, зміст і важливість якої полягає у логічній взаємодії організаційно-економічного механізму та його інфраструктурному забезпеченні, що уможливлює створення сприятливого організаційно-правового та економічного середовища, а також раціоналізацію та адаптацію інфраструктурного забезпечення цього механізму управління розвитком підприємництва до соціально-економічних пріоритетів. (мал. 4). За таких умов зростає роль інфраструктурної підтримки підприємництва в Україні, яка складається з мережі державних і недержавних установ, завдяки якій в регіонах формується конкретне організаційно-економічне середовище для стимулювання підприємницької діяльності та швидкої адаптації суб’єктів малого підприємництва до ринкових умов.

У роботі аргументовано такий стратегічний напрям, що вимагає активізації організаційно-економічного механізму розвитку вітчизняного підприємництва як промислове, науково-інноваційне виробництво. Стратегічною метою розвитку промислового комплексу є створення підвалин для економічного зростання завдяки вдосконаленню і переходу на інноваційний шлях для виходу з принципово новою, конкурентоспроможною продукцією на загальнодержавний та світовий товарні ринки.

На основі такого позиціонування розвитку промислового підприємництва, проведено аналіз статистичних даних економічних показників підприємницької діяльності у промисловості у 2000-2006 рр., та визначено впродовж цього періоду середній рівень обсягу реалізованої продукції промислового підприємництва (табл.1).

Однак, для більш детального аналізу цього напряму підприємництва можна застосовувати такі показники як: темп росту (визначається відношенням даного рівня до попереднього або базисного) та темп приросту (відношення абсолютного приросту до попереднього або базисного рівня).

Таблиця 1

Динаміка обсягу реалізованої продукції промисловості (у фактичних цінах) млн. грн. у 2000-2006рр.

Роки | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Обсяг реалізованої продукції промисловості | Y1 | Y2 | Y3 | Y4 | Y5 | Y6 | Y7

182718.3 | 210842.7 | 229634.4 | 289117.3 | 400757.1 | 468562.6 | 551729

Складено за даними Держкомстату України.

У роботі використано такі узагальнені порівняльні показники як середній ланцюговий приріст, а також темпи росту та приросту ланцюгового та базисного показників.

Середній ланцюговий приріст розраховують за формулою:

, (1)

де n – кількість років, yn – значення показника в n році, Дi – абсолютний приріст ланцюгового показника ,

Таким чином середній ланцюговий приріст показника обсягу реалізованої продукції промисловості становить 61501.78333 млн. грн.

Темп росту ланцюгового ki та базисного ki баз показників визначають за формулами (2), (3):

, (2) , (3)

Темп приросту ланцюгового Ті та базисного Ті баз показників відповідно за формулами (4),(5):

, (4) , (5)

де уі – поточний рівень обсягу реалізації продукції, уі-1 – рівень, що передує уі, убаз – базисний рівень обсягу реалізації продукції, – абсолютний приріст базисного рівня реалізації продукції.

Підставивши значення отриманих таким чином показників визначаємо середні темпи росту обсягу реалізованої продукції промисловими підприємствами. Середній ланцюговий і базисний темпи росту є середньогеометричною величиною коефіцієнтів

, (6)

де ki – поточний ланцюговий (базисний) темп росту.

Середній ланцюговий темп росту обсягу реалізованої промислової продукції = 1.202238489, знаючи цей показник спрогнозуємо його на 2007-2010 роки за залежністю (7):

, (7)

де y0 – базисний обсяг реалізованої продукції

Таблиця 2

Прогнозний обсяг реалізації продукції промислового підприємництва для ланцюгового темпу росту на 2007-2010 роки (у фактичних цінах) млн. грн.

Роки | Прогнозний обсяг реалізованої продукції промислового підприємництва

2007 | 663309.8395

2008 | 797456.6194

2009 | 958733.0414

2010 | 1152625.763

За аналогічною формулою (6) визначено середній базисний темп росту та відповідно прогнозний обсяг реалізованої продукції у промисловості для базового темпу росту за залежністю (7) на 2007-2010 роки .

kбазов cer= 1.841303292

У роботі зафіксовано, що згідно із статистичними даними прогнозування з використанням базисного показника прогнозні обсяги реалізованої продукції промисловості значно (p>0.1) перевищують відповідні обсяги при викоританні ланцюгового показника темпу росту.

Таблиця 3

Прогнозний обсяг реалізації продукції промислового підприємництва для базисного темпу росту на 2007-2010 роки (у фактичних цінах) млн. грн.

Роки | Прогнозний обсяг реалізованої продукції промислового підприємництва

2007 | 13111710.57

2008 | 24142635.84

2009 | 44453914.87

2010 | 81853139.81

Проаналізувавши прогнозні обсяги реалізації продукції промислового підприємництва на 2007-2010 рр. з використанням показників ланцюгового та базисного рівня росту, спостерігаємо деяку похибку, інакше кажучи неспівпадіння цих показників.

Таким чином, можна зробити висновок, що останній прогноз свідчить про можливість досягнення набагато вищого рівня обсягу реалізації продукції промислового підприємництва при раціоналізації організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємництва у цій галузі та його інфраструктурного забезпечення

За таких умов актуалізується проблема забезпечення збалансованого розвитку вітчизняного підприємництва, в якому гармонійно поєднуватимуться соціальна, економічна та екологічна складові, економічне зростання, раціональне використання всіх видів ресурсів, технологічна реструктуризація підприємств на основі інноваційних процесів, удосконалення виробничої, фінансової та інших суміжних складових інфраструктури національної економіки на регіональному та загальнодержавному рівнях.

.

ВИСНОВКИ

Проведений у дисертаційній роботі комплексний аналіз існуючої організації управління підприємництвом дав змогу виявити та запропонувати шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку підприємництва у контексті сучасних інтеграційних процесів і зробити відповідні висновки та узагальнення:

1. Обґрунтовано необхідність та роль підприємництва у забезпеченні соціально-економічного розвитку. З’ясовано, що основними причинами, що знижують його ефективність, є відсутність скоординованого та економічно обґрунтованого організаційно-економічного механізму управління у цій сфері, у тому числі необхідної взаємодії державних, регіональних і підприємницьких структур. Запропоновано шляхи сприяння розвитку підприємницької діяльності інноваційного спрямування, що грунтуються на взаємопоєднанні зусиль та інтересів державних науково-дослідних установ і підприємництва інноваційного спрямування, зокрема створення технопарків для досягнення стратегічних цілей регіону та його сталого економічного зростання.

2. Уточнено визначення організаційно-економічного механізму, який запропоновано розглядати як систему організаційно-управлінських та економічних елементів, що являють собою методи, важелі, та інструменти узгодження економічних інтересів для виконання його місії - регулювання всебічного розвитку економіки. Доповнено й систематизовано перелік важливих елементів такого механізму, що має поліпшити якість управління розвитком вітчизняного підприємництва.

3. На основі аналізу зарубіжного досвіду запропоновано впровадження організаційно-економічного механізму управління інноваційно-інвестиційним напрямом розвитку підприємництва з його інноваційною, інвестиційною та управлінською складовими. Так, головним завданням інноваційної підсистеми є розвиток інноваційної культури та інституту інтелектуальної власності, багатогранне використання якого спрямовується на закладання підвалин економічного зростання та технологічних зрушень в економіці. Завданням інвестиційної підсистеми є фінансова підтримка розвитку інноваційної інфраструктури. А найважливішим у цьому тандемі завданням управлінської підсистеми є супроводження процесу комерціалізації інноваційних досягнень і впровадження їх у виробничу сферу. Адже основною причиною інноваційної пасивності є низька якість менеджменту.

4. У результаті оцінки інформаційного та нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва виявлено, що подібне забезпечення стає життєво-необхідним для підтримки принципово нової та дієвої системи організації управління розвитком конкурентоспроможної та життєздатної економіки. Реалізацію такого забезпечення можливо здійснити виключно на базі активного впровадження потенційних можливостей та переваг інформаційно-технологічного забезпечення із відповідними складовими. Нові інтелектуальні технології повинні перетворитись на необхідний інструмент розвитку підприємництва і відіграють важливу роль в управлінні останнім. Адже сучасні керівні структури вже не можуть здійснювати свої функції без постійного потоку оновленої інформації, що в свою чергу вимагає повсякчасної його сумісності з формою призначеною до сприятливого засвоєння системою управління.

5. Обґрунтовано важливість політики державної підтримки розвитку підприємництва регіону. Запропоновано концепцію комплексного підходу до структури її формування, оскільки сьогодні недоцільно говорити про будь-яке послаблення ролі держави та зведення її до „компактного і недорогого” інструменту контролю та нагляду за дотриманням загальноприйнятих правил. У час, коли держава постає як найвідповідальніший суб’єкт представництва й захисту національних інтересів перед лицем наймогутніших консолідованих регіональних союзів, саме від усвідомлення та прийняття нею нових реалій світопорядку залежить її здатність захищати політичний та економічний суверенітет і можливість чинити вплив на міжнародні та внутрішньополітичні процеси, що для України є особливо актуальним, враховуючи її історично-своєрідне геополітичне положення. Проведений аналіз комплексу цільових регіональних програм свідчить про існування певних проблем, пов’язаних з відсутністю єдиного підходу до формування галузевих програм та методичних положень до їх розробки, що призводить до дублювання, неузгодженості їх між собою за термінами виконання, ресурсним забезпеченням та відповідно до неефективного використання бюджетних коштів. Запропоновано низку заходів щодо постійного оперативного контролю за пріоритетністю напрямів їх впровадження, а також повнотою фінансування розрахованої напередодні оптимальної їх кількості.

6. Беручи до уваги недостатню забезпеченість власними інвестиційними ресурсами, підприємництву нині, крім державного фінансування вкрай необхідна підтримка банківського сектора з його дедалі ширшими можливостями. Однак, виходячи з тих самих трансформаційних умов, можливості банківської системи також не безмежні. З огляду на це, варто звернути увагу на сучасні оперативні можливості вітчизняної банківської системи, зокрема у „проектному фінансуванні”, інституті спільного інвестування (ІСІ). Наразі у нас воно існує у досить спрощеному варіанті – як довгострокове банківське кредитування інвестиційних проектів. Одним із найперспективніших напрямів фінансування довгострокових інвестиційних проектів є промислово-фінансові групи (ПФГ).

7. З’ясовано, що низькі темпи економічного зростання виводять на перший план потребу управління розвитком підприємництва як одного з пріоритетних рушіїв такого зростання. При цьому, організаційно-економічний механізм управління таким розвитком має впроваджуватись з урахуванням особливостей постіндустріального трансформаційного періоду та націлюватись у контексті інтеграції до ЄС та СОТ. Адже, у нинішніх умовах успіх залежить від стратегічних міжнародних партнерів, які розвиваються використовуючи нові правила гри у діловому світі.

9. Встановлено, що з метою підвищення ефективності функціонування організаційно-економічного механізму і досягнення останнім цілей розвитку необхідно приділити належну увагу такій його складовій як стратегічне планування. Адже з його допомогою можна ґрунтовно оцінити не лише існуючий стан економічного розвитку, а й потенціал та перспективу його довгострокового планування. Одним із методів такого планування, який пропонується автором є SWOT-аналіз економічних особливостей та реальні можливості на прикладі столичного регіону.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях, які внесені до переліку ВАК:

1. Мудра І. Я. Роль інноваційного підприємництва і фінансове забезпечення його конкурентоспроможності // Обліково-аналітичні системи суб’єктів господарської діяльності в Україні. Науковий збірник / За ред. В. Є. Швеця. – Львів: Інтереко, 2005. – С.305-313.

2. Мудра І. Я. Роль підприємництва в розвитку регіону в умовах трансформаційних змін // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія економічна “Формування ринкової економіки в Україні”. – Вип. 34. – Львів, 2005. – С. 681-687.

3. Мудра І. Я. Державне регулювання та підтримка підприємництва – необхідна фінансова складова його розвитку // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія економічна “Формування ринкової економіки в Україні”. – Вип. 36. – Львів, 2006. – С. 66-71.

4. Мудра І. Я. Довгострокове кредитування підприємницької діяльності // України син. Збірник матеріалів на пошану доктора економ. наук, професора, заслуж. діяча науки і техніки Степана Злупка. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С. 251-259.

5. Мудра І. Я. Організаційно-економічний механізм управління розвитком підприємницької діяльності // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія економічна – Вип. 37(2). - Львів, 2007. – С. 131-134.

6. Мудра І. Я. Зовнішньоекономічний механізм розвитку вітчизняного підприємництва в рамках ЄС та СОТ // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник / За ред. І. Г. Ткачук. – Івано-Франківськ, ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2008. - Вип. IV. – Т.1. – С. 183-188

7. Крупка М. І., Мудра І. Я. Роль інновацій в організаційно-економічному механізмі розвитку конкурентоспроможного підприємництва // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник / За ред. І. Г. Ткачук. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, 2007. – Вип. III. – Т.1. – С.20-26. (Автору належить 0,2 д.а, в яких досліджено та здійснено спробу оптимізації шляхів організації розвитку інноваційної інфраструктури м. Києва)

В інших виданнях:

8. Мудра І. Я. Пріоритетні вектори стратегії розвитку підприємництва регіону в Україні// Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2005. – С. 390-392.

9. Мудра І. Я. Фінансові аспекти і вплив державного фінансування на розвиток підприємництва // Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006. – С148-150.

10. Мудра І. Я. Організаційно-економічний механізм становлення інноваційного підприємництва // Проблеми і перспективи функціонування інноваційної системи держави в умовах глобалізації. Збірник тез 13 Міжнародної науково-практичної конференції – Луцьк: ВДУ ім. Л. Українки, 2007 р. – С.44-46

11. Мудра І. Я. Інформаційне забезпечення організаційно-економічного механізму розвитку економіки України // Нові обрії економічної науки: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2007. – С. 193-195.

12. Мудра І. Я. Організаційно-економічний механізм довгострокового кредитування банками підприємництва в Україні // Современные аспекты финансового управления экономическими процессами: Материалы Всеукр. науч.-метод. конф. – Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2007. – С. 258 – 260.

13. Мудра І. Я. Сутність організаційно-економічного механізму розвитку підприємництва // Проблемы развития финансовой системы Украины в условиях глобализации: Сб. трудов III международной науч-практ. конф. Аспирантов и студентов – Симферополь: “Центр Стабилизации”, 2007. – С. 132.

АНОТАЦІЯ

Мудра Ірина Ярославівна. Організаційно-економічний механізм управління розвитком підприємництва в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2008.

Визначено роль організаційно-економічного механізму розвитку підприємництва як чинника забезпечення сталого економічного розвитку. Деталізовано та уточнено визначення організаційно-економічного механізму як системи організаційно-управлінських та економічних елементів, що становлять методи, важелі та інструменти узгодження економічних інтересів для активізації виконання його місії - регулювання всебічного розвитку економіки.

На основі аналізу досвіду розвинених країн обґрунтовано доцільність активізації розвитку підприємництва в країні та підвищення рівня участі державного сектору у ньому, а також необхідність впровадження інноваційно-інвестиційного механізму розвитку підприємництва. Запропоновано структурно-логічну схему управління розвитком підприємництва та шляхи раціоналізації інфраструктурного забезпечення ОЕМ.

З метою виявлення потенціалу розвитку вітчизняного підприємництва здійснено математичний прогноз розвитку промислового підприємництва на 2007-2010 рр. Сформульовано пріоритети зовнішньоекономічного механізму інтеграції України у світові структури, обґрунтовано переваги членства у ЄС та СОТ.

Ключові слова: підприємництво, управління розвитком підприємництва, інноваційне підприємництво, організаційно-економічний механізм, державне регулювання підприємництва, пріоритети розвитку підприємництва, євроінтеграція.

АННОТАЦИЯ

Мудра Ирина Ярославовна – Организационно-экономический механизм управления развитием предпринимательства в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 – экономика и управление национальным хозяйством. – Львовский национальный