МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

МАШНЕНКОВ КОСТЯНТИН АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 330.341:334.716

ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА БАГАТОПРОФІЛЬНОГО ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - | доктор технічних наук, професор, чл.-кор. НАНУ

Пілюшенко Віталій Лаврентійович,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України,

проректор з наукової роботи, завідувач кафедри маркетингу (м. Донецьк)

Офіційні опоненти - | доктор економічних наук, професор

Яковлєв Анатолій Іванович,

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки і маркетингу (м. Харків)

кандидат економічних наук, доцент

Должанський Ігор Зіновійович,

Макіївський економіко-гуманітарний інститут,

професор кафедри економіки (м. Макіївка)

Захист дисертації відбудеться 06.03. 2008 р. об 14-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11. 128.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 163а.

Автореферат розісланий 05.02. 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.Р. Ларіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність дослідження інноваційної політики розвитку національного господарства зумовлена стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на розвиток світової економіки. Нові технології докорінно і в стислі терміни змінили її структуру. Стало очевидним, що гальмування процесів перебудови в окремих країнах відповідно до більш високих технологічних укладів веде до економічної деградації, негативних довгострокових перспектив і зниження конкурентоспроможності економік цих країн у світовому економічному просторі.

Реформування національної економіки України після проголошення незалежності розпочалося на тлі поглиблення негативних процесів, що склалися в економіці колишнього Радянського Союзу в останній період його існування. Ліквідація механізму загальнодержавного управління, припинення дії міжнародних економічних угод, руйнування економічних зв’язків призвели до падіння виробництва через розрив кооперації та деформації раніше функціонуючого загального товарного і фінансового простору.

Існуючий технологічний рівень економіки України не сприяє масштабному виходу вітчизняної продукції на світові ринки. Тому лише ефективне використання науково-технічного потенціалу становить реальний шлях інтегрування до європейського співтовариства, забезпечення суспільного добробуту європейського рівня. З цією метою держава має використати такий дієвий механізм впливу на забезпечення інноваційної перебудови структури економіки, як законодавче стимулювання інноваційної діяльності на всіх її етапах та створення такого нормативно-правового середовища, яке б в найбільшому ступені сприяло розвитку високотехнологічних галузей виробництва, стабілізації діяльності окремих підприємств.

До теперішнього часу формуванню інноваційного потенціалу і пріоритетів в розвитку інноваційного підприємництва як в теоретичному, так і в практичному аспектах приділяється недостатня увага з боку держави. У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність в розгляданні принципових підходів до формування інноваційного підприємництва, методичному забезпеченні його ефективної реалізації, науковому обґрунтуванні процесу формування інноваційних пріоритетів в розвитку вітчизняного промислового виробництва. На даному етапі реформування економіки України нагальною стала необхідність у вирішенні теоретичних і методичних питань щодо розвитку і практичного втілення таких категорій, як “інновація”, “інноваційна стратегія”, “інноваційна політика”, механізм управління ними та їхньої реалізації. Ці та інші міркування свідчать про актуальність даної роботи.

Отже, необхідність теоретичного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва зумовила актуальність теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану наукових досліджень кафедри логістики Донецького державного університету управління. В межах виконання держбюджетної теми “Теоретичні та практичні засади впровадження логістики у діяльність організаційно-економічних систем” (№ державної реєстрації 0105U006624) здобувачем розроблені критерії оцінки і показники ефективності інновацій підприємства, що наочно ілюструють наявність як достатніх, так і перспективних умов формування і наступної реалізації запропонованої стратегії інноваційного розвитку багатопрофільних промислових підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва та напрямків ефективного використання ресурсів в процесі розширення профілів діяльності.

Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність вирішення таких задач:

дослідити стан сучасної інноваційної політики України, перспективи розвитку інноваційного підприємництва та необхідність впровадження інновацій в діяльність багатопрофільного промислового підприємництва, розкрити обмеженість екстенсивних чинників економічного зростання і обґрунтувати необхідність переходу до інноваційного типу розвитку;

проаналізувати стан і тенденції інноваційного потенціалу національної економіки з метою визначення напрямів і методів державного регулювання інноваційних процесів в економіці України та на окремих підприємствах;

сформулювати економічну сутність категорії “багатопрофільне інноваційне підприємництво”, її зміст і структуру, форми прояву, місце і роль в системі економічних категорій та в економічній системі в цілому, проаналізувати державну стратегію інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислового підприємництва;

визначити вплив розвитку інноваційних процесів в Україні та потенціалу промислового підприємництва на формування нових конкурентоспроможних профілів діяльності підприємства;

виявити перспективні напрямки фінансування інноваційного спрямування, визначити роль і функції власних інвестиційних джерел підприємств та механізми їх використання, розглянути інвестиційні пріоритети розвитку технологічного потенціалу підприємств;

довести доцільність застосування методології планування діяльності підприємства, спрямованої на розширення сфер його господарської діяльності та моделі стратегічного управління персоналом, мотивованим на розвиток нових профілів діяльності;

обґрунтувати необхідність формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку багатопрофільного промислового підприємництва;

упровадити рекомендації щодо оцінки ефективності інновацій та визначення пріоритетів інноваційної діяльності багатопрофільного промислового підприємства з врахуванням обмеженості його ресурсів;

розробити напрямки заходів по ефективному використанню ресурсів та поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції в процесі формування державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва.

Об’єктом дослідження є процес удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні положення, основоположні принципи, методи та практичні аспекти удосконалення державної інноваційної політики.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, методів і прийомів, що використовувалися в процесі дослідження, та загальнонаукові принципи проведення досліджень, основні закони діалектики. Теоретичною основою дослідження послугували фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних й зарубіжних вчених у галузі інноваційного управління, економічного аналізу, економіко-математичного моделювання. Правове поле дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи України, що регулюють інноваційну діяльність в Україні. Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали, дані первинного обліку та звітності промислових підприємств, результати власних досліджень і спостережень.

У роботі при теоретичному аналізі, синтезі, актуалізації, класифікації, узагальненні літературних джерел, що присвячені питанням управління інноваційним розвитком, використано конкретно-пошукові методи; при дослідженні організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком промислового підприємництва застосовані методи системного та структурного аналізу; для дотримання логіки й обґрунтування структури роботи використано метод структурно-логічного аналізу; при дослідженні діяльності підприємств – функціонально-вартісний аналіз; для формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку використано методи оптимізації.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у вирішенні наукової проблеми удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва на основі впровадження організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в такому:

вперше:

запропоновано ефективність реалізації інновації оцінювати з використанням критерію оцінки і показників, що дозволяє визначити достатні і перспективні умови формування й наступної реалізації стратегії інноваційного розвитку;

обґрунтовано функціонально-логістичний підхід до визначення основних інноваційних пріоритетів в розвиткові багатопрофільного промислового підприємства з врахуванням обмеженості ресурсів, що дозволяє моделювати процеси інноваційного підприємництва;

удосконалено:

понятійний апарат інноваційного підприємництва за рахунок введення в науковий обіг поняття “потенціал підприємства у формуванні нових профілів діяльності”, під яким розуміється сукупність різних видів взаємопов’язаних ресурсів, необхідних для здійснення нових профілів діяльності промисловим підприємством та чинників, що формують умови, необхідні для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів загальної стратегії розвитку підприємства та підвищення його конкурентоспроможності на ринках збуту;

методику формування інноваційної політики промислового підприємства, спрямованої на розширення профілів його діяльності, що дозволяє охопити весь комплекс факторів, які здійснюють вплив на процес удосконалення товарного асортименту;

основні напрямки заходів по ефективному використанню трудових ресурсів та поліпшенню якості і конкурентоспроможності продукції в процесі формування державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва.

дістали подальшого розвитку:

процес формування загальної стратегії багатопрофільності промислового підприємства, що базується на цільовій функції економіко-математичної моделі визначення найбільш оптимальних профілів діяльності та чистого приведеного прибутку. Для правильного використання цієї методики запропоновано додержуватися відповідних принципів;

класифікація критеріїв вибору оптимального варіанту інноваційного розвитку та оціночних показників обраних інноваційних проектів, що мають враховувати не тільки показники очікуваного абсолютного ефекту і відносної ефективності його реалізації, але й ступінь ризику їх досягнення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тім, що отримані наукові результати можуть бути використані в процесі формування та вдосконалення інноваційної політики України як вагомого чинника побудови економічної моделі розвитку економіки, пов’язаної з реалізацією завдань структурно-інноваційної стратегії формування оптимальної структури джерел фінансування інвестицій та їх впливу на інновації, стимулювання національного ринку високих технологій, активізації інноваційної діяльності підприємств.

Розроблені в дисертації підходи, способи й отримані результати являють собою методичну базу удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва.

До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

впровадження технолого-інноваційного прогнозування в практику розвитку нових профілів діяльності, що полягає у формуванні механізму, який поєднує сукупність технологічних, проблемних і комерційних засобів, котрі мають привести до появи на ринку інноваційної продукції;

проведення рангового аналізу видів (профілів) діяльності багатопрофільного промислового підприємства з кількісним визначенням ступеня раціональності структури профілів діяльності.

Розробки та рекомендації автора мають позитивні оцінки Міністерства економіки України (довідка від 28.09.2007 р. №131-9/24) та Міністерства промислової політики України (довідка №01/4-1-1141 від 29.08.2007 р.) та використані в програмах розвитку Донецької області (довідка №3/17-673 від 14.11.2007 р.), м. Костянтинівки (довідка від 27.08.2007 р. №1842/16), м. Краматорська (довідка від 23.08.2007 р. №01-29-1571).

Теоретичні розробки використовуються в навчальному процесі у Донецькому державному університеті управління при викладанні курсів “Стратегічний маркетинг”, “Промисловий маркетинг” та “Логістика” (довідка №2-274 від 21.11.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва. Внесок автора в колективно опубліковані парці конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення та результати дисертаційного доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції “Наука й освіта 2003” (20-24 січня 2003 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи (19-20 лютого 2003 р., м. Харків); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (27-28 листопада, 2003 р., м. Київ); Щорічній конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи ДонДУУ ( 2002-2004 рр).; Регіональній науковій і науково-технічній щорічній конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи Приазовського державного технічного університету (1999-2005 рр); Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки 2005”.

Публікації. За темою дослідження опубліковано 8 робіт загальним обсягом 4,4 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належить 2,5 ум.-друк. арк., з них у наукових фахових виданнях – 8 робіт, загальним обсягом 4,4 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належить 2,5 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 214 сторінках, списку використаних джерел зі 182 найменувань на 15 сторінках і 6 додатків на 8 сторінках. Дисертація містить 18 таблиць на 15 сторінках і 14 рисунків на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження захищаються такі основні положення.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено стан її наукової розробки, предмет і об’єкт, сформульовано мету і задачі дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість роботи, наведено відомості про оприлюднення результатів дослідження.

У першому розділі “Державна інноваційна політика багато профільного промислового підприємництва” розкривається стан сучасної інноваційної політики України і перспективи розвитку інноваційного підприємництва, доводиться об’єктивна необхідність впровадження інновацій в діяльність багатопрофільного підприємництва та досліджується державна стратегія інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності промислового підприємництва.

В роботі доведено, що на кожному етапі свого історичного розвитку державне регулювання мало свої цілі, які залежали від ступеня загального розвитку економіки держави. Особливість інноваційної політики України на сучасному етапі її економічного розвитку полягає в тому, що вона залишається на індустріальній стадії і тому все промислове виробництво відіграє вирішальну роль у розвитку її економіки. У зв’язку з цим науково-технологічне удосконалення виробництва, його перебудова на основі інновацій є необхідною умовою швидкого прогресу промислового підприємництва. Крім того, однією із найголовніших умов досягнення Україною довгострокових цілей та пріоритетів, визначених державною стратегією економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 рр., є створення сприятливого законодавчого середовища, яке б сприяло підвищенню конкурентоспроможності держави шляхом глибокої модернізації української економіки. Згідно з вимогами часу основою стратегічного курсу розвитку України, її визначальними пріоритетами мають стати розробка та реалізація державної політики, спрямованої на структурну модернізацію господарського комплексу, якнайшвидший його перехід до інноваційного розвитку і становлення України як високотехнологічної держави.

З точки зору вирішення проблеми інноваційного розвитку промислового підприємництва важливим питанням є визначення взаємозалежності стадій розвитку країни, технологічного укладу та інноваційної політики. Дослідження ряду наукових праць з галузі інноваційного підприємництва дозволило виділити чотири варіанти інноваційної політики, які в різні періоди в окремих промислово розвинутих державах мали своє пріоритетне значення (табл.1). З таблиці видно, що зміст того чи іншого варіанту державної інноваційної політики визначається тим, на якому етапі розвитку знаходиться певна країна. Але в будь-якому випадку державна інноваційна політика має бути спрямована на господарське використання науково-технічного потенціалу країни та зміцнення внутрішніх зв’язків науково-технічного комплексу країни. При формуванні інноваційної політики держава має орієнтувати систему державного регулювання на всіляке заохочення інноваційного підприємництва.

Україна відстає від розвинутих країн на цілу технологічну епоху, а відставання в інноваційному розвитку спричиняє не лише надмірні витрати виробництва, а й зумовлює низьку якість продукції. Тому для України дуже актуальним є інноваційний розвиток, широке впровадження нової техніки і технології виробництва. Вона має впроваджувати сучасні високі технології, найпередовіші інформаційно-інтелектуальні технології, що є невід’ємними рисами постіндустріального суспільства, для чого необхідна дієва державна стратегія інноваційного розвитку.

Таблиця 1

Варіанти та зміст державної інноваційної політики промислово розвинутих країн

Варіанти інноваційної політики | Зміст завдань держави та інших суб’єктів у відповідності до варіанту інноваційної політики | Країни, для яких характерні надані варіанти інноваційної політики

Технологічний поштовх | Визначає пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки;

Надає матеріальне забезпечення;

Здійснює інформаційну підтримку та експертизу | США, Великобританія, Франція

Ринкова орієнтація | Напрямки розвитку науки і техніки визначають ринкові механізми;

Завдяки дії ринкових механізмів розподіляються необхідні ресурси;

Роль держави обмежена | Німеччина, Японія, США

Соціальна орієнтація | Регулювання наслідків НТП відбувається шляхом погодження інтересів держави і суспільства | США, Японія, Швеція, Франція, Німеччина

Структурні зміни соціально-економічного механізму | Пріоритетна спрямованість та вплив новітніх технологій на зміни галузевої структури;

Вирішення соціально-економічних проблем;

Підвищення життєвого рівня | США, Японія, Франція, Великобританія, Німеччина, Швеція

До найбільш значимих чинників, що впливають на виникнення кризових ситуацій українського інноваційного підприємництва, віднесено: політична та економічна нестабільність, неналежне регулювання фінансового механізму та інфляційних процесів, відсутність належної національної інноваційної політики. З точки зору виробника, інновації мають розглядатися як джерело прибутку за двома напрямками: по-перше, внаслідок зниження вартості виробництва, що визначає інновацію-процес; по-друге, завдяки розширенню ринку (ринків) збуту своєї продукції, що визначає інновацію-продукт. Особливістю сучасного економічного розвитку суб’єктів господарювання є новий характер впливу інновацій на мотивацію конкурентоспроможності підприємства. Запропонована схема інноваційного розвитку підприємства дозволить керівництву більш ефективно управляти цими процесами.

В Україні при наявності значних фундаментальних та технологічних розробок, розвинутої науково-виробничої бази, а також кваліфікованих наукових і інженерно-технічних кадрів фіксується досить низька активність інноваційного процесу з тенденціями до його подальшого згасання, що пояснюється відсутністю розгалуженої інноваційної інфраструктури.

Доведена необхідність системного підходу до вирішення проблеми державного сприяння розвитку інфраструктури та необхідність суттєвого вдосконалення діючої інфраструктури управління інноваційним процесом. Необхідно суттєво розширити мережу спеціалізованих фондів, що мають фінансово підтримувати інноваційні проекти, реалізація яких відповідає національним інтересам. Йдеться про створення так званих структурних фондів (Український фонд сільськогосподарського управління та гарантій, Український фонд сприяння розвитку вугільно-видобувної галузі тощо), а також Українського інвестиційного банку. Останній має забезпечувати фінансування проектів, що сприятимуть регіональному розвитку. В Україні поки що не вдалося створити ефективно діючої інфраструктури підтримки інновацій, без чого побудувати інноваційну модель розвитку національної економіки неможливо. Створення та всебічна підтримка діяльності названої структури має стати одним із пріоритетів державної політики в інноваційній сфері. Вимагає подальшого вдосконалення і діюча в державі структура поширення інноваційних ідей та знань. Одним з головних завдань, що стоять перед державою у цьому зв’язку, є створення необхідної нормативно-правової бази.

Отже, державна інноваційна політика багатопрофільного промислового підприємництва має бути заснована на формуванні організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку, який би відповідав економіці інноваційного типу розвитку.

У другому розділі “Моделі і методи управління інноваціями, спрямованими на розширення конкурентоспроможних профілів діяльності” досліджується вплив розвитку інноваційних процесів в Україні та потенціалу промислового підприємництва на формування нових конкурентоспроможних профілів діяльності; наведена методологія планування інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на розширення профілів його господарювання, надані організаційно-економічні методи активізації розвитку нових профілів діяльності підприємства.

В роботі визначено, що на формування нових конкурентоспроможних профілів діяльності промислового підприємства значний вплив здійснює ступінь розвитку інноваційних процесів в країні, а також власний потенціал підприємства. Зазначено, що інноваційний потенціал підприємства є складовою організаційного потенціалу і являє собою сукупність різних видів взаємопов’язаних ресурсів, необхідних для здійснення нових профілів діяльності промисловим підприємством та чинників, що формують умови, необхідні для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів загальної стратегії розвитку підприємства та підвищення його конкурентоспроможності на ринках збуту.

Аналіз моделей і методів управління інноваціями, спрямованими на розширення конкурентоспроможних профілів діяльності багатопрофільного промислового підприємництва довів, що забезпечення конкурентоспроможності підприємства можливо за умов створення ефективної системи управління, яка має врахувати інтереси підприємства в різних аспектах його діяльності. Доведено, що це є можливим в рамках стратегічного управління, що передбачає інтеграцію процесного, системного і ситуаційного підходів. В роботі надана схема структури потенціалу підприємства у формуванні нових профілів діяльності (рис.1) та схема стратегічного управління ППФНПД, спрямованого на конкурентоспроможність підприємства (рис.2), з яких видно, що потенціал підприємства в формуванні нових профілів діяльності являє собою основу загального потенціалу розвитку підприємства і є органічною складовою вагомої частини окремих елементів цілісної системи факторів, що в сукупності обумовлюють можливості розвитку певної виробничої системи.

Рис.1. Структура потенціалу підприємства у формуванні нових

профілів діяльності

Аналіз інноваційної діяльності в Україні за останні роки показав, що ні інтенсивність, ні якісний рівень інноваційних процесів не відповідають основним завданням стратегічного курсу інноваційного розвитку національної економіки. Але, незважаючи на загальні незначні масштаби інноваційної діяльності, слід відзначити позитивний вплив впровадження інновацій на економічні показники виробництва.

В роботі доведено, що для досягнення сталого розвитку промисловості необхідно основні зусилля спрямувати на зростання конкурентоспроможності продукції, що випускається, підвищення ефективності виробництва й удосконалення його структури на базі реалізації стратегії розвитку та розширення сфер його діяльності. Головним критерієм оптимальності управлінських рішень у сфері розширення профілів діяльності виступає зміцнення конкурентоспроможності підприємства на ринку. Оцінювання потенціалу підприємства щодо формування нових профілів діяльності рекомендується проводити за допомогою якісних та кількісних параметрів його ресурсів та чинників (табл.2).

Рис.2. Схема стратегічного управління ППФНПД, спрямованого на конкурентоспроможність підприємства

Доведено, що найважливішим ресурсом підприємства у формуванні нових профілів діяльності є персонал. Його запропоновано вирішувати за допомогою економіко-математичної моделі, яка дозволяє визначити необхідну кількість фахівців для здійснення інноваційної діяльності.

Запропонована модель стратегічного управління персоналом, мотивованим на розвиток нових профілів діяльності та схема стратегічного управління персоналом, мотивованим на розвиток нових профілів діяльності. На основі розробок автора організаційно реалізація стратегії управління кадровим потенціалом АТЗТ “Торговый дом Астрон” виразилася в удосконаленні структурної схеми управління персоналом підприємства; розробці і впроваджені “Положення про прийом на роботу на конкурсній основі”, “Системи оцінки і добору кандидатів на заміщення вакантних посад”, методики оцінки осіб, що є претендентами на заміщення вакантних посад у структурних підрозділах, програми організації кадрової ротації персоналу та юридичних суб'єктів корпоративного управління (бізнес-одиниць), механізму проведення кадрового аудиту.

Таблиця 2

Показники оцінки потенціалу підприємства у формуванні нових профілів діяльності

Група факторів впливу на формування нових профілів діяльності підприємства |

Показники

Трудовий потенціал | Частка новаторів у загальній чисельності персоналу підприємства; частка новаторів з науковим ступенем у загальній їх чисельності на підприємстві; середній вік новаторів вищої кваліфікації; плинність новаторів

Науково-технічний потенціал | Річний приріст кількості нових профілів діяльності; частка розробок зі створення нових профілів діяльності; співвідношення кількості нових профілів діяльності до поданих пропозицій; річний приріст використання нових профілів діяльності

Виробничо-технологічний потенціал | Частка інноваційно-активних напрямків діяльності підприємства; річний приріст технічних інновацій; річний приріст продуктових інновацій; структура нових профілів діяльності

Інвестиційний потенціал | Ступінь забезпеченості нових профілів діяльності фінансовими ресурсами; рівень використання залучених та власних ресурсів для фінансування нових профілів діяльності підприємства; структура джерел фінансування нових профілів діяльності; частка інноваційних витрат у загальному обсязі виробничих витрат підприємства; структура інноваційних витрат за напрямками нових профілів діяльності; річний приріст витрат на нові профілі діяльності; частка прибутку підприємства, спрямована на формування нових профілів діяльності; частка впровадження нових профілів діяльності у загальному прибутку підприємства

На основі запропонованої моделі на АТЗТ “Торговый дом Астрон”, запропоновано створити систему інноваційної діяльності по створенню продуктових, технологічних, управлінських, фінансово-економічних і трудових інновацій, з розподілом обов'язків між інноваційними центрами з чітким алгоритмом проходження інноваційних ідей від оцінки до розробки і реалізації. Організаційно реалізація авторської стратегії управління кадровим потенціалом АТЗТ “Торговый дом Астрон” виражена в удосконалюванні структурної схеми управління, системи організаційних заходів, документації, що регламентують і направляють роботу на підвищення кадрового потенціалу. Результатом цієї діяльності стало постійне зниження чисельності працюючих при підвищенні відносної частки творчих працівників, ріст професійної майстерності, висока активність і можливість використання творчого потенціалу. Запропонована система управління персоналом спрямована на мотивацію формування нових профілів діяльності, на формування унікального професійного кадрового потенціалу підприємства, виховання корпоративного духу, розкриття і розвиток здібностей персоналу, стимулювання творчості в роботі, що в підсумку сприятиме розвиткові інноваційної діяльності підприємства на основі розширення сфер його діяльності.

У третьому розділі “Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку багатопрофільного промислового підприємництва” запропоновано технологічно-інноваційне прогнозування в формуванні стратегії нових профілів діяльності промислового підприємництва, сформована державна стратегія управління якістю інноваційного продукту та ефективним використанням ресурсів, проведено оцінку ефективності організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку багатопрофільного промислового підприємництва.

Перш за все обґрунтовано, що для підприємства, яке спрямовує свою діяльність на розширення профілів, життєво необхідним є технолого-інноваційне прогнозування, яке має відбуватися як на макрорівні, так і на мікрорівні. В якості найбільш оптимального інструменту прогнозування запропоновано використання трьох основних груп методів оцінки: прогнозування кон’юнктури, темпів економічного росту, демографічної ситуації, рівня технологічного розвитку, соціологічне прогнозування; моделювання зовнішнього середовища; оцінка наслідків рішень.

Створення комплексного механізму управління багатопрофільним підприємством на базі поєднання економічних і організаційних механізмів сприятиме забезпеченню його ефективної діяльності. Впровадження в діяльність підприємства стратегії багатопрофільності, дозволить забезпечити йому найбільш ефективну діяльність оскільки розширення сфер діяльності підприємства надає йому цілий ряд переваг. Розроблена схема формування інноваційної моделі дозволяє визначити економічно раціональну структуру профілів (видів) його діяльності, що підтверджено відповідними розрахунками. В роботі доведено, що для забезпечення ефективного здійснення інноваційної діяльності на підприємстві необхідно розробити взаємопов’язані плани науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт, маркетингу, фінансування, матеріально-технічного та кадрового забезпечення, а також планів виробництва. Взаємопов’язані питання стратегічних планів виробництва і науково-дослідних й проектно-конструкторських робіт зведено до таблиці, що дозволяє їх побачити у співставленні.

Загальну стратегію багатопрофільності промислового підприємства представлено визначено як багатокритеріальну задачу, яку слід вирішувати поетапно. Для цього запропонована відповідна схема, застосування якої дозволить підвищити ефективність вибору основоположних факторів при формуванні загальної стратегії багатопрофільності промислового підприємництва. Запропоновано алгоритм формування загальної стратегії багатопрофільності промислового підприємства та цільова функція економіко-математичної моделі визначення найбільш оптимальних профілів діяльності. При цьому основним критерієм доцільності впровадження інноваційного проекту є чистий приведений прибуток. Для правильного використання цієї методики запропоновано додержуватися ряду принципів. Зазначено, що важливою стадією формування стратегії нових профілів діяльності підприємства є формування оптимальної структури інвестиційних ресурсів, що запропоновано здійснювати за певною методикою, яка була випробувана на АТЗТ “ТД “Астрон” і довела свою ефективність.

Доведена необхідність приділяти особливу увагу якості інноваційного продукту. З цією метою розроблені: основні напрямки заходів по ефективному використанню всіх видів ресурсів в процесі формування інноваційної стратегії підприємства; організаційно-функціональна схема системи управління якістю інноваційного продукту та ефективним використанням ресурсів (рис.3); задачі державних органів управління інноваційним розвитком; заходи щодо поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції підприємств регіону; структурування державної системи управління якістю.

Рис.3. Організаційно-функціональна схема системи управління якістю інноваційного продукту та ефективним використанням ресурсів

Все це в підсумку спрямовано на створення сприятливих умов для суттєвого впровадження інновацій, поліпшення державної інноваційної політики, задоволення споживачів, збільшення прибутку підприємств, відрахувань до державного бюджету і покращення за рахунок цих заходів добробуту населення країни.

Запропоновані критерії оцінки і показники ефективності інновацій підприємства наочно ілюструють наявність як достатніх, так і перспективних умов формування і наступної реалізації запропонованої стратегії інноваційного розвитку. Основні інноваційні пріоритети в розвиткові промислових підприємств визначені з врахуванням обмеженості їх ресурсів. Отримані на основі функціонально-логічного підходу результати дозволяють надалі моделювати процеси інноваційного підприємництва.

ВИСНОВКИ

На основі проведених наукових досліджень автором здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення однієї із актуальних науково-прикладних проблем сучасного управління національним господарством – удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва на основі впровадження організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку, що забезпечує реалізацію завдань структурно-інноваційної стратегії формування оптимальної структури джерел фінансування інвестицій та їх впливу на інновації, стимулювання національного ринку високих технологій, активізації інноваційної діяльності підприємств.

Основні висновки зводяться до такого.

1. Дослідження стану сучасної інноваційної політики України довело, що на кожному етапі свого історичного розвитку державне регулювання мало свої цілі, які залежали від ступеня загального розвитку економіки держави. Особливість інноваційної політики України на сучасному етапі її економічного розвитку полягає в тому, що вона залишається на індустріальній стадії і тому все промислове виробництво відіграє вирішальну роль у розвитку її економіки. У зв’язку з цим науково-технологічне удосконалення виробництва, його перебудова на основі інновацій є необхідною умовою швидкого прогресу промислового підприємництва.

Україна відстає від розвинутих країн на цілу технологічну епоху, а відставання в інноваційному розвитку спричиняє не лише надмірні витрати виробництва, а й зумовлює низьку якість продукції. Тому для України дуже актуальним є інноваційний розвиток, а державна інноваційна політика багатопрофільного промислового підприємництва має бути заснована на формуванні організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку, який би відповідав економіці інноваційного типу розвитку.

2. З точки зору виробника, інновації мають розглядатися як джерело прибутку за двома напрямками: по-перше, внаслідок зниження вартості виробництва, що визначає інновацію-процес; по-друге, завдяки розширенню ринку (ринків) збуту своєї продукції, що визначає інновацію-продукт. Особливістю сучасного економічного розвитку суб’єктів господарювання є новий характер впливу інновацій на мотивацію конкурентоспроможності підприємства. Запропонована схема інноваційного розвитку підприємства дозволить керівництву більш ефективно управляти цими процесами.

В Україні при наявності значних фундаментальних та технологічних розробок, розвинутої науково-виробничої бази, а також кваліфікованих наукових і інженерно-технічних кадрів фіксується досить низька активність інноваційного процесу з тенденціями до його подальшого згасання, що пояснюється відсутністю розгалуженої інноваційної інфраструктури.

3. Економічна сутність категорії “багатопрофільне інноваційне підприємництво” полягає в необхідності не тільки зберегти свої унікальні високотехнологічні виробництва, але й пристосувати їх до нових умов і, разом, з тим, прискорити темпи інноваційного розвитку, сприяти активному впровадженню у виробництво високоефективних розробок різного профілю з вигодою для підприємства і держави. До найбільш значимих чинників, що впливають на виникнення кризових ситуацій українського інноваційного підприємництва, відносяться: політична та економічна нестабільність, неналежне регулювання фінансового механізму та інфляційних процесів, відсутність належної національної інноваційної політики.

Сформульоване поняття “потенціал підприємства у формуванні нових профілів діяльності”, під яким розуміється сукупність різних видів взаємопов’язаних ресурсів, необхідних для здійснення нових профілів діяльності промисловим підприємством та чинників, що формують умови, необхідні для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів загальної стратегії розвитку підприємства та підвищення його конкурентоспроможності на ринках збуту. Це дозволило розширити зміст понятійного апарату в сфері економіки та управління національним господарством;

Вирішення проблеми державного сприяння розвитку інфраструктури потребує системного підходу та суттєвого вдосконалення діючої інфраструктури управління інноваційним процесом. Доведено необхідність суттєвого розширення мережі спеціалізованих фондів, що мають фінансово підтримувати інноваційні проекти, реалізація яких відповідає національним інтересам. Йдеться про створення так званих структурних фондів (Український фонд сільськогосподарського управління та гарантій, Український фонд сприяння розвитку вугільно-видобувної галузі тощо), а також Українського інвестиційного банку. В Україні поки що не вдалося створити ефективно діючої інфраструктури підтримки інновацій, без чого побудувати інноваційну модель розвитку національної економіки неможливо. Створення та всебічна підтримка діяльності даної структури має стати одним із пріоритетів державної політики в інноваційній сфері.

4. На формування нових конкурентоспроможних профілів діяльності підприємства здійснює вплив розвиток інноваційних процесів в Україні та конкурентоспроможний потенціал промислового підприємництва, що може бути використаний в повній мірі лише при умові розробки раціональної системи управління, побудову якої запропоновано здійснювати на принципах і методах стратегічного управління новими профілями діяльності. Для цього розроблено схему стратегічного управління потенціалом підприємства у формуванні нових профілів діяльності та показники його оцінки.

5. Зазначено, що важливою стадією формування стратегії нових профілів діяльності підприємства є формування оптимальної структури інвестиційних ресурсів, що запропоновано здійснювати за певною методикою, яка випробувана на АТЗТ “ТД “Астрон” і довела свою ефективність. Процес формування загальної стратегії багатопрофільності промислового підприємства запропоновано здійснювати на основі цільової функції економіко-математичної моделі визначення найбільш оптимальних профілів діяльності і чистого приведеного прибутку та з додержанням відповідних принципів.

Запропонована модель стратегічного управління персоналом, мотивованим на розвиток нових профілів діяльності. Організаційно реалізація стратегії управління кадровим потенціалом АТЗТ “Торговый дом Астрон” виразилася в удосконаленні структурної схеми управління персоналом підприємства; розробці і впроваджені “Положення про прийом на роботу на конкурсній основі”, “Системи оцінки і добору кандидатів на заміщення вакантних посад”, методики оцінки осіб, що є претендентами на заміщення вакантних посад у структурних підрозділах, програми організації кадрової ротації персоналу та юридичних суб'єктів корпоративного управління (бізнес-одиниць), що входять у його структуру і є елементом загальної стратегічної політики розвитку персоналу, спрямованого на формування нових профілів діяльності підприємства, механізму проведення кадрового аудиту, в удосконаленні структурної схеми управління, системи організаційних заходів, документації, що регламентують і направляють роботу на підвищення кадрового потенціалу.

6. З метою обґрунтованого фінансування інновацій введено класифікацію критеріїв вибору оптимального варіанту інноваційного розвитку та оціночних показників обраних інноваційних проектів, що мають враховувати не тільки показники очікуваного абсолютного ефекту і відносної ефективності його реалізації, але й ступінь ризику їх досягнення.

Запропоновано ефективність реалізації інновації оцінювати з використанням критерію оцінки і показників ефективності, що дозволяє визначити достатні і перспективні умови формування й наступної реалізації стратегії інноваційного розвитку. Обґрунтовано функціонально-логістичний підхід до визначення основних інноваційних пріоритетів в розвиткові багатопрофільного промислового підприємства з врахуванням обмеженості ресурсів, що дозволяє моделювати процеси інноваційного підприємництва.

Доведена доцільність застосування методології планування діяльності підприємства, спрямованої на розширення сфер його господарської діяльності. Запропонована методика проведення рангового аналізу видів (профілів) діяльності багатопрофільного промислового підприємства з кількісним визначенням ступеня раціональності структури профілів діяльності.

7. Обґрунтовано необхідність формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку багатопрофільного промислового підприємництва, що дозволило, з одного боку (організаційного), сформувати та посилити організаційний потенціал підприємства як складової частини ресурсів управління, що забезпечують вплив на фактори виробництва, а, з іншого боку (економічного), - забезпечити ефективну діяльність підприємства. Запропоновані критерії оцінки і показники ефективності інновацій підприємства наочно ілюструють наявність як достатніх, так і перспективних умов формування і наступної реалізації запропонованої стратегії інноваційного розвитку.

8. Надані практичні рекомендації щодо оцінки ефективності інновацій та визначення пріоритетів інноваційної діяльності багатопрофільного промислового підприємства з врахуванням обмеженості його ресурсів. Їх впровадження в діяльність багатопрофільного промислового підприємства АТЗТ “ТД Астрон” дозволило визначити найбільш перспективні інноваційні проекти з точки зору їх інвестиційної привабливості та цінності. Запропонована система критеріїв рекомендується для використання в процесі прийняття рішень на різних стадіях процесу обґрунтування вибору проектів інноваційного розвитку в нестабільному ринковому середовищі.

9. Розроблені основні напрямки заходів по ефективному використанню всіх видів ресурсів та поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції в процесі формування державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Логутова Т.Г., Хаджинова Е.В., Машненков К.А. Обоснование необходимости формирования многопрофильных предприятий в Украине // Зб. н. пр. ДонДАУ. Серія "Економіка". Т. ІV, вип. 29 "Управління економікою регіону та підприємства". – Д.: ДонДАУ, 2003. – С.216-222. Особистий внесок: автором обґрунтовані та сформовані переваги многопрофільних підприємств перед монопрофільним.

2. Машненков К.А. Об’єктивна необхідність впровадження інновацій в діяльність багатопрофільних підприємств // Менеджер. – 2004. – №4 (30). – С.108-114.

3. Ларіна Р.Р., Машненков К.А., Пілюшенко А.В. Організаційно-економічний механізм управління багатопрофільним підприємством в період ринкової трансформації // Зб. н. пр. ДонДУУ. Серія "Економіка". Т. V, вип. 34 "Економіка та маркетинг підприємства і території". – Д.: ДонДУУ, 2004. – С.277-284. Особистий внесок: автором визначено економічно раціональні структури профілів (видів) діяльності багатопрофільного підприємства.

4. Борзенков С.В., Машненков К.А., Пилюшенко А.В. Управление затратами в производственных логистических системах // Зб. н. пр. ДонДУУ. Серія "Економіка". Т. V, вип. 42 "Маркетинг і логістика в управлінні суб’єктами ". – Д.: ДонДУУ, 2004. – С.42-49. Особистий внесок: автор розрахував оцінки сучасних методів управління витратами в логістичній системі.

5. Машненков К.А., Пілюшенко А.В. Стратегія управління персоналом мотивованим на розвиток нових профілів діяльності підприємства // Економіка та держава. – 2005. - №12. – С.81-85. Особистий внесок: автор запропонував оцінку рівня ділових можливостей фахівців при формуванні стратегії розвитку профілів підприємства.

6. Хаджинова О.В., Пілюшенко А.В., Машненков К.А. Функціонально-логістичні операції управління багатопрофільним підприємством // Менеджер. – 2005. – №4 (34). – С.123-128. Особистий внесок: визначені операції при управлінні багатопрофільним підприємством.

7. Машненков К.А. Потенціал підприємства та його конкурентоспроможність // Зб. н. пр. ДонДУУ. Серія "Економіка". Т. VІІ, вип. 73 "Особливості регулювання в державному секторі економіки". – Д.: ДонДУУ, 2006. – С.73-84.

8. Машненков К.А. Державна стратегія розбудови національної системи інноваційної діяльності промислових підприємств // Менеджер. – 2007. – №2 (40). – С.153-159.

АНОТАЦІЯ

Машненков К.А. Удосконалення державної інноваційної політики багато профільного промислового підприємництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – Економіка та управління національним господарством. – Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2007.

У дисертаційній роботі вирішено актуальне завдання щодо удосконалення державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва та напрямків ефективного використання ресурсів в процесі розширення профілів діяльності. В роботі досліджено стан та перспективи сучасної інноваційної політики України, а також тенденції інноваційного потенціалу національної економіки. Визначено вплив розвитку інноваційних процесів в Україні та потенціалу промислового підприємництва на формування нових конкурентоспроможних профілів діяльності окремого підприємства. Доведена доцільність застосування методології планування діяльності підприємства, спрямованої на розширення сфер його господарської діяльності та моделі стратегічного управління персоналом, мотивованим на розвиток нових профілів діяльності. Розроблені напрямки заходів по ефективному використанню ресурсів та поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції в процесі формування державної інноваційної політики багатопрофільного промислового підприємництва.

Ключові слова: державна інноваційна політика, багатопрофільне промислове підприємництво, ефективність використання ресурсів, нові профілі діяльності, інноваційний потенціал промислового підприємництва.

АННОТАЦИЯ

Машненков К.А. Совершенствование государственной инновационной политики