ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
МИРОНЕНКО Марк Юрійович
УДК 338.3: 633.63 (477.44)
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА
08.00.03 – економіка та управління національним
господарством
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ-2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН
Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор
КОДЕНСЬКА Марія Юхимівна
Національний науковий центр “Інститут аграрної
економіки ” УААН,
головний науковий співробітник відділу інвестицій
Офіційні опоненти: |
доктор економічних наук
ВАРЧЕНКО Ольга Миронівна,
Білоцерківський державний аграрний університет
Міністерства аграрної політики,
завідувач кафедри маркетингу та
фінансово-комерційного управління
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
СТАСІНЕВИЧ Світлана Анатоліївна,
НДІ економіки і менеджменту агропромислового
виробництва Національного аграрного університету
Кабінету Міністрів України,
провідний науковий співробітник
Захист відбудеться 4 березня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ – МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, к. 317.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ – МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 211.
Автореферат розісланий “28 ”січня 2008р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Важливим стратегічним завданням на сучасному етапі розвитку вітчизняного сільського господарства є досягнення належного рівня ефективності аграрно-продовольчої продукції як основи її конкурентоспроможності та продовольчої безпеки держави. Реалізація цього завдання вимагає розробки конкретних заходів і пропозицій щодо підвищення ефективності виробництва та забезпечення його динамічного розвитку.
Зазначена проблема є досить актуальною для цукробурякового виробництва, як сфери, що забезпечує населення країни важливішим продуктом харчування – цукром, технологічні потреби підприємств переробної промисловості та може бути джерелом виробництва альтернативних видів пального.
Вирощування цукрових буряків потребує значних матеріально-технічних ресурсів, подорожчання яких призвело до обмеження їх застосування та зменшення обсягів виробництва коренеплодів з 44,3 у 1990 р до 22,4 млн. т – у 2006 р., недозавантаженості виробничих потужностей цукрових заводів, зменшення обсягів виробництва цукру з 5,4 до 2,6 млн. тонн в Україні, у Вінницький області - з 840,8 до 277,8 тис. т та зниження рівня ефективності галузі.
Зменшення площ посівів і обсягів виробництва цукрових буряків призвело не тільки до недовикористання виробничих потужностей цукрових заводів і скорочення виробництва цукру, а й негативно позначилось, прямо чи опосередковано, на результативності аграрно-промислового виробництва.
Проблема економічної ефективності аграрно-промислового виробництва знайшла відображення у працях В.Г. Андрійчука, В.І. Бойка, О.А. Богуцького, І.І. Лукінова, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука та багатьох інших. Вагомий внесок у розробку проблеми розвитку цукробурякового виробництва зробили П.П. Борщевський, В.С. Бондар, О.М. Варченко, С.Л. Дусанівський, О.О. Єранкін, О.С Заєць, М.Ю. Коденська, В.І. Пиркін, М.В. Роїк, П.Т. Саблук, С.А. Стасіневич, О.М. Шпичак, І.Г. Яремчук та інші. Наукові праці зазначених вчених-економістів є потужною теоретико-методологічною базою для подальших досліджень. Проте в них невирішені проблеми підвищення ефективності товарного цукробурякового виробництва в умовах ринкових відносин.
Особливої уваги потребує визначення факторів впливу на рівень ефективності, впровадження мотиваційного механізму їх формування з урахуванням відмінностей природно-економічних умов мікрозон, що зумовлюють різну окупність витрат і ресурсів; обґрунтування перспектив розвитку галузі, раціонального її розміщення з урахуванням концентрації ресурсів, активізації створення інтегрованих формувань, удосконалення взаємозв’язків у ланцюгу виробництво>переробка>реалізація.
Важливість розробки пропозицій та оптимальних рішень щодо ефективного розвитку цукробурякового виробництва визначає актуальність теми дисертаційного дослідження, її мету і завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною виконання наукових розробок у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за темою “Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” науково-технічної програми на 2001-2005 роки “Трансформація організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” ( номер державної реєстрації 0102U000259). Автором обґрунтовано рекомендації щодо організації ефективного розвитку цукробурякового виробництва.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретичних і методологічних основ та обґрунтуванні практичних пропозицій і заходів щодо стабілізації розвитку й підвищення економічної ефективності цукробурякового виробництва на основі вивчення та узагальнення теоретико-методологічних особливостей і практичного досвіду ефективного ведення галузі в умовах економічної реформи.
Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань:
- розкрити теоретико-методологічну сутність ефективності цукробурякового виробництва в умовах ринкової економіки;
- визначити місце цукробурякового виробництва в економіці АПК Вінницької області та України;
- здійснити оцінку економічної ефективності цукробурякового виробництва з урахуванням територіальної організації підприємств цукрової промисловості;
- виявити фактори впливу на рівень економічної ефективності цукробурякового виробництва;
- обґрунтувати основні напрями ефективного розвитку цукробурякового виробництва;
- визначити оптимальні рівні концентрації виробництва цукрових буряків з урахуванням їх раціонального розміщення за мікрозонами, як важливішого фактору ефективності галузі;
- обґрунтувати пропозиції щодо економічного регулювання розвитку цукробурякового виробництва.
Об’єктом дослідження є процес підвищення ефективності цукробурякового виробництва у господарствах Вінницької області.
Предметом дослідження визначено сукупність теоретичних, методологічних і практичних засад підвищення економічної ефективності цукробурякового виробництва.
Методи дослідження. У процесі розробки поставлених у роботі завдань використовувались наступні методи економічних досліджень: діалектичний та абстрактно-логічний – для узагальнення теоретичних і методологічних засад у визначенні сутності поняття “ефективність”; монографічний – для вивчення й оцінки сучасного стану розвитку буряківництва та діяльності цукрових заводів Вінницької області; порівняння та систематизація ? для виявлення тенденцій розвитку і факторів ефективності цукробурякового виробництва; формування блок-схем – для класифікації факторів підвищення ефективності та їх систематизації; групування – при визначенні взаємозв’язку факторів із результативністю виробництва; на основі економіко-математичного моделювання визначено оптимальні обсяги виробництва цукрових буряків за природно-економічними мікрозонами Вінницької області; абстрактно-логічний – при обґрунтуванні пропозицій щодо створення інтегрованих цукробурякових формувань та економічного регулювання розвитку галузі.
Теоретичною і методологічною базою дослідження є основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та іноземних вчених з питань ефективного аграрно-промислового виробництва. Інформаційною базою дослідження були законодавчі та інформативно-правові акти Верховної Ради і Уряду України з питань розвитку цукробурякового виробництва, дані Державного комітету статистики України, зведені річні звіти сільськогосподарських підприємств і цукрових заводів Вінницької області, особисті спостереження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному дослідженні комплексу теоретичних і методичних підходів до формування економічної ефективності цукробурякового виробництва й обґрунтування шляхів підвищення її рівня:
вперше:
- на основі економіко-математичної задачі розроблено модель оптимального розміщення буряківництва для господарств Вінницької області з урахуванням мікрозональних особливостей, що сприятиме раціональному використанню факторів економічної ефективності виробництва цукрових буряків, а саме: поглибленої спеціалізації, концентрації та інтенсифікації виробництва, а в кінцевому рахунку - збільшенню маси прибутку.
удосконалено:
- теоретичні аспекти ефективності, як економічної категорії, що відображає не тільки співвідношення результатів і витрат у процесі виробництва, а й здатність господарської системи підтримувати динамізм, стійкість розвитку і розширене відтворення виробництва;
- обґрунтування стратегічних напрямів розвитку цукробурякового виробництва в регіоні, спрямованих на формування науково обґрунтованої системи забезпечення стабільності та ефективності розвитку галузі;
дістали подальшого розвитку:
- критерії оцінки ефективності цукробурякового виробництва, в основі яких мають бути враховані фактори внутрішнього й зовнішнього впливу та прибутковість;
- обґрунтування взаємозалежності розміщення і концентрації виробництва цукрових буряків, що є визначальними для раціонального використання природноекономічних особливостей регіону і досягнення необхідного рівня ефективності;
- модель партнерських відносин, що базується на удосконаленні організаційної структури аграрно-промислових формувань та розвитку двохрівневого інтеграційного процесу;
- напрями економічного регулювання ефективного розвитку цукробурякового виробництва на основі створення Ради міжгалузевого об’єднання, як координатора поглиблення взаємовідносин в системі інтегрованих структур.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблені у дисертації пропозиції, рекомендації та модель розміщення буряківництва за мікрозонами у Вінницькій області можуть бути використані при опрацюванні економічної стратегії ефективного розвитку цукробурякового виробництва на національному й регіональному рівнях у підприємствах різної форми власності.
Основні результати дослідження використано Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької області при обґрунтуванні перспектив розвитку цукробурякового підкомплексу в регіоні (акт про впровадження № 3 від 26.02.2007р.) та прийнято до впровадження Управлінням агропромислового розвитку Вінницької районної державної адміністрації (акт про впровадження № 8 від 1 березня 2007р.). Представлені матеріали одержали позитивну оцінку спеціалістів Асоціації виробників цукру Вінницької області “Поділляцукор” (довідка № 2 від 1 березня 2007 р). Теоретичні узагальнення і практичні аспекти дисертаційного дослідження використані при викладанні навчальних дисциплін “Економіка підприємств” та “Розміщення продуктивних сил” у Вінницькому соціально-економічному інституті (довідка № 1/27-298 від 20.03.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею автора. Наукові результати, що викладені у дисертації та виносяться на захист, одержані автором особисто. Особистий внесок автора полягає у розробці теоретико-методологічних і практичних засад щодо підвищення ефективності цукробурякового виробництва, обґрунтування оптимальних рівнів спеціалізації та концентрації цукробурякового виробництва у найсприятливіших зонах його ведення. Опубліковані роботи також є власним здобутком дослідника.
Апробація результатів дослідження. Результати проведених наукових досліджень та основні положення дисертації доповідались і обговорювались на Міжвузівській науково-практичній конференції аспірантів “Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” (м. Вінниця, 27-28 лютого
2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційних досліджень опубліковані в 7 наукових працях, у тому числі 5 – у фахових виданнях та 2 –у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, списку використаної літератури, висновків, додатків. Робота викладена на 188 сторінках основного комп’ютерного тексту, містить 46 таблиць та 29 рисунків. Список використаних джерел налічує 237 найменувань на 19 сторінках та 15 додатків на 21 сторінці.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі ? “Теоретичні основи ефективності аграрно-промислового виробництва” ? з позиції системності досліджено сутність економічної категорії “ефективність виробництва”. За визначеними ознаками здійснено систематизацію факторів впливу на рівень ефективності функціонування виробництва, обґрунтовано критерії і показники ефективності та шляхи її підвищення в сучасних умовах господарювання.
Соціально-економічний розвиток нашої країни залежить значною мірою від ефективного господарювання. Економічна ефективність аграрно-промислового виробництва досягається за умови раціонального використання системи сформованих факторів на основі впровадження новітніх досягнень науки і техніки, освоєння нових методів і прийомів організації виробництва з метою нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції відповідно до попиту споживачів.
Ефективність аграрно-промислового виробництва є базою економічного і соціального розвитку суспільства й розглядається нами як економічна категорія, яка відображує дію об’єктивних економічних законів, що проявляється у результативності виробництва. Ефективність є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва, а саме: отримання корисного ефекту від сукупних вкладень, застосування продуктивних засобів виробництва і праці та створення конкурентоспроможного продукту, що забезпечує господарській системі динамізм, стійкість розвитку й розширене відтворення виробництва. Рівень ефективності виробництва тісно пов’язаний з його інтенсифікацією, що здійснюється на основі організаційних і технологічних нововведень із застосуванням комплексу матеріально-технічних ресурсів. Останні неоднорідні за своїм складом і економічним значенням. Раціональне використання ресурсів у виробничому процесі пов’язане з фактором часу, формує різні види ефективності товарного виробництва та різнорівневий їх характер (рис. 1).
Аналіз і оцінка використання ресурсів дозволяє уникнути непродуктивних витрат, визначити резерви підвищення ефективності виробництва та забезпечити його прибутковість.
Дієвим фактором впливу на ефективність аграрно-промислового виробництва є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, перехід на сучасні технології з раціональним поєднанням у процесі виробництва земельних, трудових і матеріально-технічних ресурсів. Підвищення економічної ефективності виробництва має бути керованим процесом, адже його рівень значною мірою залежить від виваженої політики держави, чітко визначених стратегії і тактики організації розвитку галузі.
Сучасний рівень соціально-економічного розвитку цукробурякового виробництва України зумовлений відсутністю системного підходу до здійснення ринкових перетворень, що призвело до тривалої й глибокої економічної кризи та зниження ефективності функціонування господарюючих структур.
Ефективне функціонування досліджуваної галузі в аналізованому нами регіоні потребує обґрунтованої системи організаційно-управлінських і виробничо-економічних умов для забезпечення оптимального рівня концентрації виробництва цукрових буряків із застосуванням інтенсивної технології їх вирощування й розміщення оптимальних площ посівів у найсприятливіших агрокліматичних мікрозонах, що є важливішими факторами підвищення врожайності культури, зниження виробничих витрат і затрат праці на виробництво продукції та підвищення її прибутковості й конкурентоспроможності.
Рис. 1. Система показників ефективності аграрно-промислового виробництва
Цукробурякове виробництво має високу соціально-економічну значимість, посідає вагоме місце у системі аграрно-промислового комплексу країни, особливо у господарствах бурякосійних регіонів, відзначається складністю технологічних процесів.
Сформований в Україні науковий потенціал спроможний супроводжувати ефективне функціонування потужної промислової індустрії з виробництва не тільки цукру, а й цукровмісних продуктів і продуктів технічного призначення для забезпечення населення цінними продуктами харчування достатньо високої якості й альтернативним видом енергетичних ресурсів.
У другому розділі ? “Оцінка економічної ефективності цукробурякового виробництва регіону” ? визначено місце цукробурякового виробництва в економіці АПК Вінницької області порівнянно з Україною, здійснено економічну оцінку його ефективності, територіального розміщення, визначено зв’язок факторів впливу і рівня ефективності.
Виявлено, що цукробурякове виробництво є важливішою структурною складовою аграрно-промислового виробництва регіону. У структурі посівів його частка становить – 7,1%, у вартості валової продукції ? 12-14, виробничих витратах ? 11-12 і близько 15% у затратах праці.
Питома вага валового урожаю цукрових буряків у досліджуваному регіоні по відношенню до відповідного показника по Україні у 2006 р. становила 12,8%. Площі під цукровими буряками за 1990-2006 рр. зменшились на 104 тис. га, за роками були нестабільними, як і частка їх посівів у загальній посівній площі, яка знизилась з 11,5 до 7,1 % (табл. 1).
Таблиця 1
Виробництво цукрових буряків у господарствах Вінницької області
(усі категорії господарств)
Роки | Посівна площа цукрових буряків, тис. га. | Частка у посівах, % | Урожай-
ність, ц/га. | Цукристість, % | Валовий збір, тис.тонн | Питома вага регіону, %
у валовому зборі | у площі посівів
1990 | 202,52 | 11,48 | 283,9 | 16,45 | 5748,7 | 13 | 12,5
1995 | 187,46 | 10,88 | 215,4 | 16,02 | 3981,2 | 13,5 | 12,7
1996 | 162,4 | 9,56 | 204,7 | 16,05 | 3283,0 | 14 | 12,5
1997 | 147,93 | 8,78 | 177,1 | 16,21 | 2397,9 | 10 | 13,5
1998 | 140 | 8,41 | 187,3 | 16,12 | 2368,8 | 15 | 14
1999 | 137 | 8,62 | 145,6 | 16,75 | 1809,7 | 12 | 12
2000 | 112,6 | 7,16 | 186,2 | 14,94 | 1916,3 | 14 | 13,2
2001 | 122,9 | 7,63 | 177,8 | 15,37 | 1910,7 | 12 | 12,6
2002 | 122,57 | 7,83 | 200,9 | 15,12 | 2068,9 | 14 | 13,6
2003 | 95 | 6,79 | 216,9 | 15.05 | 1727,9 | 13 | 12,3
2004 | 101,8 | 7 | 254,0 | 14,48 | 2487,7 | 15 | 14
2005 | 95,3 | 6,85 | 251,9 | 15,22 | 2050,4 | 13 | 14
2006 | 98,3 | 7,1 | 291,0 | 15,15 | 2861 | 12,8 | 12,1
* Джерело: дані Головного управління статистики у Вінницькій області.
Сприятливі природно-кліматичні умови для землеробства та виробництва цукрових буряків зумовили саме тут формування спеціалізованого району цукробурякового виробництва з достатньою кількістю виробничих потужностей цукрових заводів.
За обсягами виробництва цукрових буряків Вінницька область залишається на першому місці, на частку якої в середньому припадає 12,5% виробництва цукру.
Оцінка рівня ефективності виробництва цукрових буряків проведена за показником інтегрального індексу продуктивності по двох групах районів області, які сформовані за подібністю агрокліматичних умов. Інтегрований індекс визначений як відношення показників урожайності та собівартості по господарствах районів відповідно до середнього по господарствах області за формулами:
,
де ? індекси інтегральний, урожайності та собівартості;
? середня урожайність цукрових буряків по господарствах району, області;
? середня собівартість виробництва цукрових буряків по господарствах району, області.
Інтегральний індекс відображає продуктивність буряківництва по господарствах кожного з досліджуваних районів і показує, що рівень ефективності використання природно-кліматичного потенціалу має тенденцію змінюватись під впливом тих чи інших факторів. Так, у 2000 р. індекс продуктивності у господарствах першої групи районів становив 0,93 і був вищий за показник другого агрокліматичного району на 0,10, що вказує на ефективніше виробництво цукрових буряків. З 2005 р. змінились організаційно-виробничі умови, що зумовило зниження індексу продуктивності до 0,66 у господарствах першої групи, та його зростання у господарствах другої групи до 0,94.
Аналіз розміщення посівів цукрових буряків за віддаленістю від цукрових заводів в асоціації “Поділляцукор” показав, що в радіусі до 25 км закуповується 49% їх обсягів, від 26 до 40 км – 47, і 4% в радіусі понад 40 км. Вважаємо, що для підвищення врожайності та якісних характеристик цукрових буряків необхідно формувати раціональну сировинну зону, в якій основні бурякосійні площі мають бути сконцентровані поблизу цукрових заводів на відстані до 25км. Це дозволить відчутно скоротити радіуси постачання сировини на завод, знизити транспортні витрати, зменшити втрати коренеплодів, збільшити виробництво цукру та підвищити ефективність виробництва.
При дослідженні факторів впливу на ефективність виробництва цукрових буряків було виявлено різний рівень ефективності галузі. Так, лише 37,9% господарств, у яких частка цукрових буряків у посівній площі перевищувала понад 9%, мали рівень рентабельності 9,4%. У решти господарств галузь була збитковою. Буряківництво було прибутковим у господарствах з площею посівів цукрових буряків понад 400 га із середнім по групі рівнем урожайності 364,5 ц/га. Зв’язок рівня ефективності та врожайності культури показано у табл. 2.
Групування господарств за врожайністю цукрових буряків свідчить про неоднозначний зв’язок показників ефективності галузі з рівнем урожайності культури. Так, із підвищенням урожайності знижуються затрати праці на одиницю продукції. Простежується певний зв’язок між собівартістю продукції й урожайністю, виручкою і собівартістю. Водночас у групі господарств із найвищою урожайністю (понад 300 ц) їх собівартість вища, ніж у попередній групі з урожайністю 252-300 ц майже на 20%, а рівень рентабельності нижчий на 15,7 процентно-пунктів.
Таблиця 2
Залежність ефективності виробництва цукрових буряків від рівня їх урожайності у господарствах Вінницької області
Показники | Групи господарств за урожайністю
цукрових буряків, ц/га | у середньому по області
до 150 | 151-200 | 201-250 | 251-300 | 301
Кількість господарств, од | 64 | 104 | 68 | 66 | 38 | 340
Площа посіву на одне господарство, га | 179 | 134 | 173 | 203,5 | 663,5 | 222
Частка у посівних площах, % | 5,8 | 4,65 | 5,94 | 8,15 | 13,6 | 7,5
Урожайність, ц/га | 116,6 | 171,2 | 221 | 284,2 | 368 | 251,3
У розрахунку на 1 ц, грн.:
виробничі витрати | 21,70 | 17,74 | 15,89 | 13,55 | 16,22 | 17,73
затрати праці, люд.-год | 1,6 | 1,5 | 1,3 | 1,1 | 0,8 | 1,2
повна собівартість | 24,61 | 20,84 | 19,94 | 15,89 | 19,06 | 19,18
дохід (виручка) | 19,22 | 18,58 | 20,59 | 19,29 | 20,14 | 19,97
Рівень рентабельності, % | -21,9 | -10,8 | 3,3 | 21,4 | 5,7 | 4,1
Отже, підвищення врожайності цукрових буряків і ефективності їх виробництва обумовлено системою факторів та потребує значних матеріально-технічних ресурсів, високі ціни на які нівелюють отримані доходи від реалізації продукції.
До того ж різке й необмежене зростання цін на матеріально-технічні ресурси і, зокрема, мінеральні добрива унеможливлює їх застосування у багатьох господарствах, а відчутне зменшення поголів’я великої рогатої худоби та свиней призвело до критичного зменшення внесення у ґрунт органічних добрив, скорочення удобрених площ на 30,5%, недотримання технології вирощування цукрових буряків і зниження врожайності.
Через фінансову неспроможність більшість бурякосійних господарств недостатньо забезпечена спеціалізованою технікою й іншими матеріально-технічними ресурсами. Низький рівень професійної підготовки механізаторів, дисципліни праці та особистої їх відповідальності також негативно впливає на рівень ефективності буряківництва.
Разом з тим докорінне технічне переоснащення в регіоні стало можливим завдяки інвестиціям концерну “Укрпромінвест”, капіталовкладення якого у ЗАТ “Продовольча Компанія “Поділля” спрямовуються на закупівлю нової сільськогосподарської техніки зокрема 18-рядних сівалок “Оптіма”, 25-метрових причіпних оприскувачів “Харді”, високопродуктивної збиральної техніки та ін.
Найбільш потужними виробниками цукросировини є господарства Крижопільського, Козятинського, Калинівського, Ямпільського, Бершадського, Погребищенського, Тростянецького, Тульчинського та Томашпільського районів. На них припадає 58% посівних площ області та 72,3% валового збору цукрових буряків. За досліджуваний період тут збільшили обсяги виробництва на 91,5%, або на 4745,4 тис.ц, саме за рахунок підвищення врожайності та збільшення посівних площ.
Дослідженнями встановлено, що великі спеціалізовані господарства у Крижопільському районі широко впроваджують на великих площах посівів цукрових буряків науково-технічні досягнення, здійснюють найвигідніший розподіл і кооперацію праці між окремими внутрішньогосподарськими структурами, удосконалюють технологію виробництва та організацію праці.
На території Вінницької області із 27 цукрових заводів у 2006 році працював лише 21.
Цукристість коренеплодів у 2000-2005 рр. була різною: від 13,86% у 2002 р. до 16,97 у 2005 р., а в 2006 р. знизилась до 15,85% (табл. 3).
Таблиця 3
Основні показники роботи цукрових заводів у Вінницькій області
Показники | Роки
2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006
Прийнято буряків на переробку, тис.тонн | 1990,4 | 1853,3 | 1957,5 | 1733,7 | 2494,6 | 1973,7 | 2933,7
Цукристість буряків, % | 14,94 | 15,37 | 13,86 | 15,66 | 14,48 | 16,97 | 15,85
Перероблено цукрових буряків, тис.тонн | 1914,0 | 1789,9 | 1887,8 | 1656,8 | 2396,3 | 1901,4 | 2825,2
Втрати буряків, тис.тонн | 76,4 | 62,6 | 69,6 | 76,8 | 98,3 | 69,3 | 108,5
Вихід цукру, % | 10,89 | 11,29 | 9,87 | 11,40 | 10,86 | 13,49 | 12,21
Вироблено цукру , тис.тонн | 206,4 | 199,9 | 184,5 | 186,7 | 259,7 | 256,8 | 344,5
Втрати цукру у виробництві, % | 0,98 | 0,99 | 1,00 | 1,00 | 0,98 | 0,96 | 0,96
Тривалість виробництва, діб | 44,35 | 38,85 | 72,69 | 48,41 | 64,25 | 47,75 | 66,3
Тривалість сокодобування, діб | 38,2 | 33,2 | 41,5 | 37,4 | 51,8 | 35,6 | 54,6
Собівартість 1т, цукру, грн. | 1872,6 | 2069,6 | 2032,5 | 2063,0 | 2042,8 | 2519,6 | 2469,7
Коефіцієнт використання потужності, % | 87,2 | 83,1 | 86,64 | 85,23 | 88,1 | 88,4 | 92,2
Кількість діючих заводів, од. | 28 | 29 | 24 | 22 | 24 | 19 | 21
Рівень цукристості зумовлюється впливом низки факторів, насамперед дотриманням технології виробництва продукції, умовами транспортування, що визначаються матеріально-технічним забезпеченням розвитку галузі та економічними відносинами в ланцюжку „виробництво цукрових буряків – переробка”.
Отже, економічна ефективність цукробурякового виробництва регіону визначається системою факторів, формування та реалізація яких є важливою умовою нарощування обсягів виробництва цукрових буряків і цукру та рівня їх ефективності.
У третьому розділі ? “Основні напрями підвищення ефективності цукробурякового виробництва” ? визначено й обґрунтовано стратегічні напрями розвитку та підвищення ефективності цукробурякового виробництва шляхом поглиблення економічних відносин та створення інтегрованих формувань, оптимізації посівів цукрових буряків у найсприятливіших мікрозонах і економічного регулювання розвитку цукробурякового виробництва.
Рівень ефективності цукробурякового виробництва визначається системою стимулюючих економічних відносин сільськогосподарських товаровиробників з підприємствами сфери переробки і значною мірою залежить від удосконалення методичного підходу до розподілу акцій між сільськогосподарськими товаровиробниками. Тому запропоновано за критерій визначення квот при акціонуванні переробного підприємства прийняти реалізований обсяг продукції з врахуванням її сортності та цукристості.
Важливим є також повна відміна давальницької схеми реалізації виробленої продукції.
З метою стабілізації і збільшення обсягів виробництва продукції доцільно будувати економічні відносини на умовах спільної діяльності, що об’єднує виробництво, переробку і торгівлю з розподілом доходів за принципом рівної рентабельності кожного учасника процесу з урахуванням частки витрат у загальному обсязі кінцевого продукту.
Одним із шляхів удосконалення цінового механізму є введення розрахункових цін на закупівлю цукрових буряків, з урахуванням їх якості та термінів транспортування на переробку. Не виключається варіант підтримки бурякосійних господарств шляхом надання їм дотацій та окремих пільг з метою стимулювання сільськогосподарських товаровиробників у збільшенні виробництва цукрових буряків і стабілізації та підвищення ефективності.
Раціональне використання виробничого потенціалу бурякосійних господарств і повне забезпечення виробничих потужностей цукрових заводів потребує удосконалення організаційно-виробничої структури цукробурякового підкомплексу шляхом створення аграрно-промислових асоціацій, у складі яких бурякосійні господарства, цукрові заводи, науково-дослідні установи, організації з обслуговування й реалізації цукру (рис.2). Це сприятиме створенню умов для врахування інтересів усіх учасників (членів) конкретного об’єднання та формування тісних економічних відносин, зменшення втрат продукції, підвищення ефективності використання виробничих ресурсів.
Інтеграція і партнерство може розвиватися на двох рівнях. Один із них передбачає формування галузевих виробничих систем чи/або стратегічних союзів, другий – створюється на базі використання супутніх і побічних продуктів спільного виробничого процесу у формі бізнес-діяльності з мережею господарюючих одиниць на основі контрактних відносин, що сприятиме пристосуванню до змін на ринку з можливістю стратегічного розвитку.
Багатогранна система зв’язків і відносин між економічними агентами в наведеній схемі інтегрованого простору містить у собі великий позитивний потенціал можливостей, що сприяє добровільному об’єднанню господарюючих агентів при збереженні ними господарської самостійності і права юридичної особи. На основі партнерських паритетних відносин можуть бути не тільки відновленні зруйновані, але й створені вперше бізнес-партнерства зі сферами агротехнічного сервісу, збуту і торгівлі, організацій науково-дослідного спрямування та підготовки кадрів.
Одним із важливих факторів збільшення виробництва та підвищення його ефективності є науково обґрунтоване розміщення буряківництва з урахуванням мікрозональних природно-економічних умов його розвитку.
Розроблена спеціальна економіко-математична модель для господарств Вінницької області з метою забезпечення у найближчій перспективі гаранто-ваного обсягу виробництва цукрових буряків із використанням методів наукового передбачення при визначенні перспективної врожайності та з урахуванням можливих матеріально-грошових витрат господарств кожного району.
Економіко-математична модель має вигляд :
Знайти план Х = {Х} 0
за умови:
1) Х? В (і М) (Обмеження за площею посівів);
2) (і М) (Обмеження за виробничими ресурсами);
3) (і М) (Гарантоване виробництво продукції);
4) х (Незаперечність змінних);
5) (Критерій оптимізації);
Наведена задача вирішена за допомогою електронно-обчислювальної техніки у програмі Excel. В оптимальному проекті, одержаному в результаті рішення, виконується вимога гарантованого обсягу виробництва продукції, економія виробничих витрат і затрат праці в господарствах окремих районів Вінницької області (табл.4).
Таблиця 4
Ефективність виробництва цукрових буряків
у Вінницькій області
Показники | Фактично за 2005 р. | За оптимальним рішенням
Площа посіву, га | 50947 | 54625
Урожайність, ц/га | 265 | 512,5
Валове виробництво, тис. ц | 13140,9 | 28000,0
Собівартість 1ц, грн. | 19,17 | 14,45
Виробничі витрати, тис.грн. | 251911,8 | 404457,5
Виручка від реалізації, тис. грн | 256247,6 | 532000
Прибуток , грн. | 4335,7 | 127452
у тому числі на 1 га | 0,1 | 2,3
Рівень рентабельності, % | 2,0 | 31,5
Структуру ефективного управління цукробуряковим виробництвом у Вінницький області можна представити у вигляді моделі (рис.3), яка передбачає утворення на регіональному рівні місцевих незалежних асоціацій виробників цукрових буряків і союзів цукрових заводів. У міжгалузевому об’єднанні має бути представлена місцева адміністрація (головне управління агропромислового розвитку), яка здійснює міжгалузеву домовленість на підставі програм розвитку галузей цукробурякового підкомплексу і контроль за виконанням договірних зобов’язань. Саме у такій структурі створюються передумови оперативної мобілізації фінансових ресурсів і їх перерозподілу між підприємствами інтегрованого формування для реалізації розроблених інвестиційних програм розвитку виробництва.
Ефективний розвиток цукробурякового виробництва залежить великою мірою від оптимального поєднання координаційної ролі держави і дії ринкового механізму, що має сприяти створенню рівних конкурентних умов для всіх учасників цукробурякового виробництва. Окреме місце посідає фінансова, матеріальна підтримка виробників цукрових буряків, як найменш захищених суб’єктів ринку цукру, і забезпечення для них рівних, а в деяких випадках пріоритетних, конкурентних можливостей порівняно з виробниками інших країн.
Основним напрямом державного регулювання має бути реструктуризація цукробурякової галузі, створення мотиваційного механізму формування поблизу кожного цукрового заводу постійної зони бурякосіяння для забезпечення виробничих потужностей якісною сировиною та створення постійно діючого механізму генерації нововведень в сфері цукробурякового виробництва через систему грантів і конкурсів на розробку різного роду інтелектуальних продуктів.
Рис. 3. Модель управління цукробуряковим виробництвом
у Вінницькій області
Стабілізація розвитку цукробурякового виробництва сприятиме забезпеченню внутрішнього ринку цукром власного виробництва, створенню необхідних передумов для подальшого співробітництва на зовнішньому ринку.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано практичне вирішення наукової проблеми ефективності цукробурякового виробництва регіону, що дозволяє сформулювати такі висновки:
1. Економічна ефективність як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, що проявляється в результативності виробництва, та здатність господарської системи забезпечувати пропорційність розвитку й розширене відтворення виробництва.
2. У досліджуваній Вінницькій області виробництво цукрових буряків здійснюють 340 сільськогосподарських підприємств у 27 районах. Цукробурякове виробництво посідає провідне місце в структурі аграрно-промислового комплексу області. Його частка відповідно становить за вартістю валової продукції 12-14%, виробничими витратами - 11-13 і затратами живої праці – 15 %.
За обсягами виробництва цукру Вінниччина посідає перше місце серед бурякосійних областей, де на одну особу виробляється цього продукту втричі більше ніж у цілому по Україні. На душу населення споживається 40 кг цукру, або більше на 4% порівняно із середнім рівнем по країні.
3. При сприятливих природно-економічних умовах для виробництва цукрових буряків фінансовий стан більшості бурякосійних господарств є незадовільним, а наявні матеріально-технічні ресурси не спроможні забезпечити впровадження новітніх технологій та на оптимальному рівні задовольнити потреби технологічного процесу виробництва. Тому перехід на інтенсивну технологію виробництва за рахунок власних можливостей виробників матиме затяжний характер.
4. Дослідженнями встановлено, що ефективність виробництва цукрових буряків визначається системою факторів, що сприяють підвищенню рівня їх урожайності. При цьому спеціалізація, концентрація та інтенсифікація виробництва не втратили своєї значимості організаційно-економічного характеру за ринкових умов господарювання, проте потребують вищого рівня організації виробництва, професійної підготовки працюючих і менеджерів, технічного переоснащення галузі.
5. Оцінка рівня ефективності буряківництва по двох бурякосійних групах районів з особливостями агрокліматичних умов, здійснена з використанням інтегрального індексу продуктивності, свідчить про мінливий характер у територіальному та часовому вимірі інтегрального індексу продуктивності, що обумовлено рівнем інтенсивності використання біокліматичного й економічного потенціалу, та чітко проявилось у господарствах Крижопільського, Пісчанського, Чечельницького та Ямпільського районів.
6. Визначення динаміки структури собівартості виробництва цукрових буряків свідчить про зниження частки оплати праці в собівартості продукції та підвищення вартості матеріально-технічних витрат, що знижує матеріальний інтерес до розвитку галузі та рівень її ефективності.
7. Встановлено, що рівень економічних показників функціонування цукрових заводів у регіоні є нестабільним і залежить від забезпеченості сировиною виробничих потужностей, раціонального розміщення бурякосіяння з урахуванням мікрозональних особливостей, оптимального насичення спеціалізованої сівозміни цукровими буряками, що можливо в результаті дії взаємно стимулюючих факторів і тісноти економічних взаємозв’язків.
8. З метою стабілізації цукробурякового виробництва пропонується сформувати раціональну організаційно-економічну структуру цукробурякового підкомплексу Вінницької області шляхом створення аграрно-промислової асоціації, акціонерних товариств у складі бурякосійних господарств, цукрового заводу, обслуговуючих підприємств і організацій та науково-дослідних установ з аграрно-промислового виробництва, що сприятиме врахуванню інтересів усіх учасників інтегрованого формування та забезпечить умови для тісних економічних відносин.
9. Економічні відносини пропонується будувати на умовах спільної діяльності сільськогосподарських підприємств і цукрових заводів, що дозволить об’єднати виробництво цукрових буряків, їх переробку і реалізацію цукру, вдосконалити ціновий механізм, увести розрахункові закупівельні ціни на цукрові буряки, що поставляються на переробку, з урахуванням їх якості і термінів поставки та розподіляти дохід за принципом рівної рентабельності кожного учасника процесу з урахуванням частки витрат виробництва в загальному обсязі кінцевого продукту.
10. Удосконалена система економічних зв’язків і відносин між учасниками інтегрованого формування має забезпечити обопільну вигоду, взаємну зацікавленість сторін у джерелах поповнення ресурсів, яких не вистачає, а об’єднуючою метою – збільшення кінцевого продукту і підвищення доходності та прибутковості інтегрованої системи. Джерелами поповнення ресурсів, засобів і можливостей в першу чергу можуть бути:
- вкладення великих фінансових структур, що зацікавлені у розвитку цукробурякового виробництва;
- участь переробних підприємств у фінансуванні розвитку буряківництва, що дозволить збільшити поставки цукрових буряків на цукрові заводи, підвищити вміст цукру, повніше використовувати виробничі потужності й отримувати більше кінцевого продукту.
11. Ефективне управління цукробуряковим інтегрованим виробництвом сприятиме дотриманню виконання якісно і вчасно всіх операцій технологічного процесу, зменшенню втрат продукції в процесі її збирання й транспортування, підвищенню ефективності використання виробничих ресурсів, захисту від загроз зовнішнього середовища, визначить умови для гнучких взаємовигідних стратегічних альянсів і договірних відносин різного ступеня взаємозближення та взаємопроникнення.
12. Вирішення задачі на основі спеціально розробленої моделі з використанням методів наукового передбачення при визначенні перспективної урожайності та матеріально-грошових витрат свідчить про можливість збільшити обсяги виробництва цукрових буряків до 2,8 млн. т та підвищити рівень рентабельності до 31,5%
13. Проблема підвищення ефективності цукробурякового виробництва багато в чому вирішується політикою держави, заходами регулювання розвитку цукробурякового виробництва продукції, усуненням існуючого диспаритету цін, спрямуванням інвестицій в стратегічну галузь, якою є цукробурякове виробництво та забезпечення соціальних гарантій її працівникам.
Державне регулювання має сприяти раціональному розміщенню підприємств, їх концентрації у сприятливих для виробництва цукрових буряків грунтово-кліматичних зонах, розвитку інноваційних процесів у галузі, відновленню й зміцненню економічних відносин цукробурякового виробництва з іншими галузями національної економіки.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
Статті у фахових виданнях:
1. Мироненко М.Ю. Вдосконалення методичних основ типізації та спеціалізації інтегрованих формувань у сфері АПК // Вісник ВСГІ. – 1998. – Вип.2. – С. 43-48.
2. Мироненко М.Ю. Стан та проблеми виробництва продукції цукробурякового підкомплексу Вінницького регіону // Зб. наук. праць ВДАУ. – 2000. – Вип. 8. – Т.2. – С. 152 – 158.
3. Мироненко М.Ю. Тенденції та фактори ефективного розвитку буряківництва на Вінниччині // АгроІнКом. – 2006. - № 2. – С. 39-42.
4. Мироненко М.Ю. Економічна ефективність розміщення цукробурякового виробництва // Збірник наукових праць ВДАУ. – 2006. – Вип. 29. – С. 121 – 127.
5. Мироненко М.Ю. Ефективність інтеграційних формувань у цукробуряковому виробництві // Збірник наукових праць ВДАУ. – 2006. – Вип. . 30 – С. 151 – 158.
Тези науково-практичних конференцій:
6. Мироненко М.Ю. Стратегія інноваційного розвитку агропідприємств та оцінка її ефективності // Матеріали другої міжвузівської конференції аспірантів ”Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи”. 27-28 лютого 2002р. – Вінниця.: ВДАУ, 2002. – С. 100-102.
7. Мироненко М.Ю. Основні тенденції формування ринків збуту цукру. // Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції ”Наука і освіта 2005”. Том 92. Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 42-44.
АНОТАЦІЯ
Мироненко М.Ю. Економічна ефективність цукробурякового виробництва. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Національний науковий центр ”Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук. – Київ, 2008.
Дисертація присвячена питанням розробки теоретико-методологічних та організаційно-економічних засад підвищення економічної ефективності цукробурякового виробництва. Уточнено економічну сутність категорії „ефективність виробництва” та здійснена за визначеними ознаками систематизація факторів впливу на рівень ефективності виробництва, обґрунтовані критерії і показники ефективності та шляхи її підвищення.
Визначено місце цукробурякового виробництва в економіці АПК Вінницької області у порівнянні з Україною та здійснено економічну оцінку рівня ефективності галузі, територіального її розміщення, визначено зв’язок впливу факторів і рівня ефективності галузі.
Обґрунтовані основні стратегічні напрями ефективного розвитку цукробурякового виробництва, шляхи поглиблення економічних відносин, створення інтегрованих формувань, здійснено оптимізацію посівів цукрових буряків у найсприятливіших мікрозонах Вінницької області та запропоновано механізм економічного регулювання розвитку галузі.
Ключові слова: економічна ефективність, цукробурякове виробництво, регіон, спеціалізація і концентрація виробництва, оптимізація, аграрно-промислова інтеграція, економічне регулювання.
АННОТАЦИЯ
Мироненко М.Ю. Экономическая эффективность свеклосахарного производства. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 – экономика и управление национальным хозяйством. – Национальный научный центр ”Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2008.
Диссертация посвящена исследованию теоретических и методологических основ, оценке экономической эффективности свеклосахарного производства, разработке новых экономических взаимоотношений в интегрированных формированиях, обоснованию оптимизации посевных площадей под сахарной свеклой в Винницкой области,
