Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова

Макаренко Наталя Миколаївна

УДК 159.922.6:37.015.3

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ
РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ

МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі практичної психології Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор
Пов’якель Надія Іванівна,
Інститут педагогіки і психології
Національного педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова,
завідувач кафедри практичної психології

Офіційні опоненти – доктор психологічних наук, професор
Ямницький Вадим Маркович,
Рівненський державний
гуманітарний університет,
професор кафедри загальної психології
та психодіагностики;

кандидат психологічних наук, професор,
Лисянська Таїсія Миколаївна,
Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова,
професор кафедри психології
Інституту філософської освіти і науки.

Захист відбудеться 26 червня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .03.10 у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий 19 травня 2008 року.

11

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. В. Долинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток творчої особистості майбутніх фахівців є актуальною проблемою сучасної психологічної науки та практики, оскільки від її вирішення значною мірою залежить якість професійної підготовки й майбутньої діяльності студентів. Суспільство має гостру потребу у творчо працюючих практичних психологах, які усвідомлюють свою креативну суб’єктність і виявляють її у професійній діяльності. На етапі входження української освіти в Болонський процес перед ВНЗ постала важлива проблема активізації творчого потенціалу особистості студентів шляхом упровадження інноваційних засобів розвитку їх креативного мислення, оскільки домінанта творчості й творчої поведінки особистості стає фактично обов’язковою складовою професійної освіти на різних етапах.

У працях К. О. Абульханової-Славської, Л. І. Анциферової, Л. С. Виготського, Г. С. Костюка, Б. Ф. Ломова, С. Д. Максименка, С. Л. Рубінштейна, О. М. Ткаченка, К. В. Шорохової, М. Г. Ярошевського висвітлюється проблема детермінізму як основоположного принципу психології. Детермінізм орієнтує на визначення чинників, які зумовлюють психічне явище, на передбачення, прогнозування, пошуки шляхів управління ним. Разом з тим, проблема детермінації (зокрема особистісної) креативного мислення не знайшла ще достатнього відображення в психологічних дослідженнях, тому залишається актуальною, науково та соціально значущою й потребує подальшого вивчення.

Креативне мислення й креативність є складними, багатоаспектними поняттями психології творчості. Відповідно, чинниками їх розвитку називають спадкові (О. О. Бодальов, Є. С. Голубєва, Р. М. Грановська, В. М. Козленко, Є. Р. Наумова, В. Д. Небиліцин, Л. І. Полтавцева, Л. А. Рудкевич, В. М. Русалов, Б. М. Теплов, А. Фінгелькурц та ін.), когнітивні (О. М. Матюшкін, В. О. Моляко, Н. І. Пов’якель, Я. О. Пономарьов, М. О. Холодна, Дж. Гілфорд, С. Мєднік), особистісні (Є. О. Климов, О. М. Конопкін, Г. С. Костюк, Н. С. Лейтес, В. М. М’ясищев, Н. І. Пов’якель, Б. М. Тєплов, В. Е. Чудновський, Х. Гарднер, П. Торренс та ін.), мотиваційні (К. О. Абульханова-Славська, Т. Г. Богданова, Д. Б. Богоявленська, Т. М. Буякас, В. О. Моляко, В. М. Пушкін, О. К. Тихомиров, А. Маслоу, К. Поппер, Дж. Рензуллі, К. Роджерс та ін.), середовищні (В. М. Дружинін, Н. Ю. Лапшина, М. І. Мірович, Т. І. Селезньова, І. Л. Соломін, Н. М. Токарєва, С. Ф. Устименко, Л. І. Шрагіна, Р. Стернберг, П. Торранс, К. Урбан та ін.). Однак поки що не реалізовано системний підхід до виділення та диференціації чинників (зовнішні або внутрішні, об’єктивні або суб’єктивні, які сприяють розвитку або гальмують тощо), що визначають спрямованість креативного мислення, не визначені провідні чинники та умови формування креативного мислення майбутніх психологів.

У структурі особистості практичного психолога багато дослідників визначають креативність і креативний потенціал мислення як професійно важливу складову й критерій професіоналізму (М. В. Бадалова, Н. І. Дунаєва, Н. Б. Завініченко, А. К. Маркова, Р. В. Овчарова, Н. І. Пов’якель, В. Д. Потапова, О. П. Саннікова, Є. Є. Сапогова, Т. С. Яценко та ін.). Вивчення феномена креативного мислення практичних психологів дає можливість подальшого вивчення умов його розвитку саме на етапі професіоналізації майбутнього фахівця в системі ВНЗ.

Креативні характеристики мислення майбутнього психолога можуть стати передумовою творчої продуктивності професійної діяльності. Але ще недостатньо досліджуються можливості формування певних властивостей креативного мислення майбутнього фахівця шляхом включення його до практичної діяльності. Це актуалізує впровадження в навчальний процес репрезентативних прийомів, методів, програм, креативнорозвивальних методів і технологій, що набуває особливого значення в підготовці майбутніх психологів як «носіїв» інноваційної культури.

Таким чином, соціальна й психологічна значущість означеної проблеми, а також її недостатнє вивчення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні чинники розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри практичної психології Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Удосконалення підготовки психологів на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях: бакалавр, спеціаліст, магістр» та до плану науково-дослідної роботи кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету «Психологічні основи розвитку креативності особистості в умовах педагогічної інноватики». Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол №  від 26.10.2006) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №  від 28.11.2006).

Мета дослідження: визначити психологічні особливості й чинники розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів, а також умови та технології його розвитку в системі підготовки фахівців у ВНЗ.

Обрана мета зумовила такі завдання дослідження:

1) виявити стан розробки проблеми креативного мислення та психологічних чинників його розвитку в психологічній літературі;

2) експериментально дослідити рівень розвитку креативного мислення та його психологічні чинники;

3) обґрунтувати психологічні умови активізації чинників, розробити й упровадити комплексну програму підвищення рівня креативного мислення майбутніх практичних психологів;

4) простежити динаміку розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів за умов застосування інноваційних методів фахової підготовки студентів, обґрунтувати психологічні рекомендації для її впровадження.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що внутрішніми психологічними чинниками розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів є мотиваційно-особистісні (особистісна креативність, внутрішня мотивація, рівень самооцінки, комунікативні, емпатичні професійно важливі якості) та когнітивно-операційні (інтелектуальний рівень, стиль мислення, психологічна компетентність у вирішенні професійних задач), а також середовище навчального закладу як зовнішній чинник. Управління процесом цілеспрямованого розвитку креативного мислення може здійснюватися за умов активізації чинників шляхом запровадження комплексної програми розвитку креативного мислення з використанням інноваційних активних методів навчання.

Об’єкт дослідження – креативне мислення та чинники його розвитку.

Предмет дослідження – психологічні особливості й чинники розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів у процесі їх підготовки у вищому навчальному закладі.

Методи дослідження. У процесі дослідження для розв’язання поставлених завдань і перевірки висунутого припущення використано комплекс теоретичних (теоретико-методологічний аналіз проблеми, систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних) та емпіричних (анкетування, тестування, спостереження, індивідуальні та групові бесіди) методів, констатувальний і формувальний експерименти.

Для досягнення цілей дослідження застосовано комплекс тестових методик: для діагностики рівня розвитку характеристик креативного мислення – вербальні тести Дж. Гілфорда (у модифікації О. Є. Тунік) і невербальний тест П. Торранса; для визначення рівня розвитку особистісно-мотиваційних параметрів: особистісної креативності – методика Н. Ф. Вишнякової «Креативність», виду мотивації – методика «Мотивація професійної діяльності» К. Замфіра – А. О. Реана, рівня розвитку професійно важливих особистісних якостей – методика «Діагностика рівня емпатичних здібностей» В. В. Бойка, методика виявлення комунікативних і організаторських здібностей (КОЗ-2), опитувальник «Професійна самооцінка психолога» Г. В. Старшенбаума; для діагностики рівня розвитку когнітивних параметрів – шкала вимірювання інтелекту Векслера, тест «Індивідуальні стилі мислення» О. О. Алексєєва, Л. О. Громової, авторський тест перевірки психологічної компетентності при вирішенні професійних задач. У роботі використовувалися методи математичної статистики, комп’ютерної обробки експериментальних результатів (кореляційний, факторний аналіз) за допомогою програми SPSS, статистичного аналізу отриманих даних і якісної інтерпретації результатів дослідження.

Наукова новизна та теоретична значущість полягає у тому, що:– 

уперше систематизовано чинники розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів; виявлено шляхи активізації психологічних чинників, що сприяють його розвитку; визначено типи креативного мислення, розроблено технологію їх формування в майбутніх практичних психологів; створено професіограму творчо працюючого практичного психолога; виявлено сприятливі та перешкоджаючі умови, які забезпечують (чи гальмують) управління процесом цілеспрямованого підвищення рівня креативного мислення; розроблено й апробовано комплексну програму розвитку креативного мислення студентів-психологів; доведено можливості покращення характеристик креативного мислення за умов включення майбутніх психологів у практичну діяльність і впровадження в навчальний процес репрезентативних прийомів, методів, програм;– 

набуло подальшого розвитку знання з проблематики змісту креативного мислення; обґрунтування особливостей детермінації креативного мислення та його розвитку в студентському віці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що структурований і апробований у дисертаційному дослідженні психодіагностичний комплекс і програма розвитку креативного мислення можуть бути використані в процесі розвитку креативного мислення практичних психологів. Одержані результати висвітлені автором у колективній монографії викладачів кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету «Психологічна детермінація креативної поведінки», методичному посібнику «Психологічні основи розвитку креативності особистості в умовах педагогічної інноватики»; апробовані під час викладання експериментального курсу «Підвищення рівня креативного мислення майбутніх практичних психологів» у Криворізькому державному педагогічному університеті, у Криворізькому інституті імені Петра Калнишевського Міжрегіональної Академії управління персоналом, у процесі роботи постійно діючого міського семінару практичних психологів м. Кривого Рогу. Результати практичної частини дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення самостійної роботи з особистісного зростання студентів, саморозвитку їх мислення, підвищення рівня професіоналізму психологів, керівників шкіл, учнів, учителів.

Результати дисертації впроваджено автором у навчально-виховний процес підготовки майбутніх фахівців у Криворізькому державному педагогічному університеті (довідка №  від 04.02.08), у Криворізькому інституті імені Петра Калнишевського Міжрегіональної Академії управління персоналом (довідка №  від 30.01.08), у міському інноваційно-методичному центрі м. Кривого Рогу (довідка №  від 31.01.08)

Особистий внесок автора. Розроблені наукові положення, одержані теоретичні та емпіричні результати є самостійним внеском автора в подальші дослідження психологічних чинників, що впливають на розвиток креативного мислення. У спільних наукових публікаціях автору належить: у колективній монографії кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету «Психологічна детермінація креативної поведінки» – узагальнення чинників, що сприяють підвищенню рівня креативного мислення (7 стор.); у методичному посібнику кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету «Психологічні основи розвитку креативності особистості в умовах педагогічної інноватики» – комплексна програма підвищення рівня креативного мислення майбутніх практичних психологів (36 стор.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації доповідалися, обговорювалися й отримали схвалення на розширених засіданнях кафедри загальної та вікової психології Криворізького державного педагогічного університету, кафедри практичної психології НПУ імені М. П. Драгоманова, наукових конференціях професорсько-викладацького складу КДПУ (Кривий Ріг, 2005, 2006, 2007). Результати дослідження апробовано на І Всеукраїнському з’їзді психологів (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції «Генеза буття особистості» (Київ, 2006), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2007), VII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти» (Київ, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми психологічного та психофізіологічного забезпечення діяльності» (Київ, 2007), міських науково-практичних семінарах керівників шкіл, практичних психологів (Кривий Ріг, 2004, 2005, 2006, 2007).

Публікації. Результати дослідження висвітлені в 13 публікаціях автора. Серед них у наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, 11 одноосібних статей; матеріали конференцій, методичний посібник.

Структура дисертації. Структура роботи зумовлена логікою дослідження й складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (413 найменувань, із них 26 іноземними мовами), 4 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 182 сторінках комп’ютерного набору. Робота містить 18 таблиць і 17 рисунків на 35 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 245 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію, упровадження одержаних результатів, публікації та структуру роботи.

У першому розділі «Теоретичний аналіз підходів до вивчення феномена креативного мислення та психологічних чинників його розвитку» подано результати теоретико-методологічного аналізу проблематики дослідження креативного мислення (креативності), висвітлено сучасні підходи до їх вивчення, систематизовано психологічні чинники розвитку креативного мислення в студентському віці, доведена важливість його розвитку в майбутніх практичних психологів на етапі становлення професіоналізму.

Аналізуючи численну літературу з проблеми дослідження можемо виокремити три основні етапи розвитку проблематики креативного мислення (креативності): імпліцитний (з античності до кінця ХІХ ст.), протягом якого формується уявлення про природу творчості, розглядаються основні психологічні закономірності процесів мислення, що відповідають принципам наукового детермінізму; експліцитний (кінець ХІХ – 80-ті рр. ХХ ст.), що складається з інкубаційного та номінаційного періодів; рефлексивний (90-ті рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.), пов'язаний з осмисленням й узагальненням результатів дослідження креативності, креативного мислення, визначенням перспектив його розвитку.

Під час інкубаційного періоду на експліцитному етапі в асоціанізмі, Вюрцбурзькій школі, гештальтпсихології, психоаналізі, вітчизняній психології відбувався пошук природних і сутнісних механізмів творчого мислення, пояснювалася поява нових «психічних продуктів», формувалося поняття про інсайт, про творчість як характер мислення, визначалися детермінанти продуктивного мислення. Подолання теоретичних і методологічних труднощів ранніх спроб вивчення творчості стало передумовою переходу на номінаційний етап експліцитного періоду та появи понять «креативність», «креативне мислення».

Дж. Гілфорд не тільки сформулював проблему креативного мислення, але й визначив параметри дивергентного (креативного) мислення (продуктивність, оригінальність, семантичну гнучкість, образну адаптивну гнучкість, семантичну спонтанну гнучкість), розробив психометричний підхід до його дослідження. Його послідовник П. Торренс уважав характеристиками креативного мислення продуктивність, гнучкість, оригінальність. Вітчизняні автори поглибили й конкретизували виокремлені характеристики мислення, визначивши легкість генерування ідей при розробці стратегії пошуку, здатність до антиципації, прогнозування (О. М. Матюшкін); здатність до виявлення проблем, (Н. Б. Шумакова); витончене відчуття нового, реалізацію дослідницької (пізнавальної, пошукової) активності (Д. Н. Завалішина, А. В. Брушлінський); гнучкість як готовність виходу за межі ситуації (І. Н. Сєменов, С. Ю. Степанов); чутливість до дисгармонії елементів у структурі проблеми та прагнення до корекції дисгармонії на основі інтелектуальної компетентності (О. Л. Туриніна) .

Креативне мислення ряд науковців ототожнює з дивергентним (О. Л. Григоренко, Б. І. Кочубей, Н. І. Пов’якель, Дж. Гілфорд, П. Торренс), вважаючи його основними параметрами швидкість (продуктивність), гнучкість, оригінальність, розробленість.

Креативне мислення як багаторівневе утворення стали розглядати в складних структурних зв’язках з іншими компонентами психічної організації – інтелектом (Є. Н. Задоріна, С. В. Максимова, Е. де Боно, Дж. Гілфорд, М. Воллах, Н. Коган, С. Мєднік, П. Торренс, А. Ротенберг); пізнавальними процесами як складовими моделі креативності (В. М. Козленко, О. Н. Лук, О. М. Матюшкін, Я. О. Пономарьов, В. Є. Чудновський, Ф. Баррон, Р. Джонс, А. Кроплей, І. Літгон); особистісними властивостями креативів (Л. Я. Дорфман, Л. Б. Єрмолаєва-Томіна, Г. В. Корольова, К. А. Торшина, Т. Амабайл, Г. Айзенк, Ф. Баррон, Г. Клейн).

Значну увагу привертає аналіз продуктивності креативного мислення на процесуальному рівні як пошук невідомого: за допомогою механізму аналізу через синтез (К. О. Абульханова-Славська, А. В. Брушлінський); через механізм взаємодії логічного та інтуїтивного (Я. О. Пономарьов); за допомогою асоціативного механізму (Ю. О. Самарін, П. О. Шеварєв); шляхом застосування евристичних прийомів та методів (Ю. В. Кулюткін, О. М. Матюшкін, В. Н. Пушкін, Ю. О. Самарін, О. К. Тихомиров та інші).

Якісно нові аспекти та підходи до вивчення феномена креативного мислення полягають у дослідженні творчого процесу; вивченні особистості творця (взаємозв’язок інтелекту й продуктивності, поєднання рис особистості, їх своєрідності); аналізі продуктів творчої діяльності (винаходів, теорій творів); дослідженні середовищних умов, що сприяють творчості чи, навпаки, гальмують її (Д. Н. Завалішина, О. І. Кульчицька, В. О. Моляко, М. О. Холодна, Р. Стернберг, К. Урбан).

Креативне мислення також інтенсивно досліджується з позицій проблем творчої професійної діяльності, онтогенезу суб’єкта творчої праці тощо (О. І. Кульчицька, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, В. Г. Панок, Н. І. Пов’якель, Н. В. Чєпєлєва).

При дослідженні психічних явищ одним з центральних виступає питання про їх детермінацію. С. Л. Рубінштейн відзначав науково-практичне значення реалізації принципу детермінізму в психології та підкреслював, що у своєму практичному застосуванні питання про детермінованість психічних явищ – це питання про управління ними, про можливість їх цілеспрямованої зміни. Саме тому виникає необхідність узагальнення численної кількості детермінант, поділ чинників розвитку креативного мислення на спадкові (О. О. Бодальов, О. А. Кісєльова, В. Д. Небиліцин, Л. А. Рудкевич, Б. М. Теплов та ін.); особистісні (Д. Б. Богоявленська, Г. С. Костюк, Н. Лейтес, Н. І. Пов’якель, В. А. Семіченко та ін.); мотиваційні (В. К. Зарецький, С. Л. Рубінштейн, І. Н. Семенов, С. Ю. Степанов, О. К. Тихомиров та ін.); середовищні (В. М. Дружинін, Н. В. Хазратова, М. М. Мєєрович, Л. І. Шрагіна, А. Арієті, Р. Стернберг, П. Торранс, К. Урбан та ін.) та вивчення їх у взаємозв’язку.

Студентський період є сензитивним щодо розвитку креативного мислення як інваріанта творчої діяльності майбутнього фахівця (Т. М. Буякас, В. М. Дружинін, Г. Ю. Любімова, В. О. Моляко). У багатьох існуючих на сьогоднішній день системних підходах до визначення сукупності професійно значущих якостей, підструктур особистості, спеціальних здібностей, які забезпечують здатність до ефективної, творчої професійної діяльності, креативність представлена як обов’язковий компонент або критерій різноманітних особистісно-професійних блоків, підструктур, компонентів; як особистісний чинник, як характеристика професійного мислення та професійної компетентності (М. В. Бадалова, Н. І. Пов’якель та ін.); як критерій професійної придатності (А. К. Маркова, Р. В. Овчарова та ін.); як складова кваліфікованої професійної свідомості (Н. Б. Завініченко, О. О. Сапогова); як одна з особистісно та професійно важливих якостей психолога (М. В. Бадалова, Н. І. Дунаєва, Л. В. Мова, Р. В. Овчарова, Н. І. Пов’якель, В. Г. Панок, В. Д. Потапова, Н. В. Чепелєва та ін.).

Розроблено графічне зображення (рис. ) професії майбутнього практичного психолога (професіограму), яке є описом професії через систему вимог, включаючи особистісні якості, особливості мисленнєвих процесів. Креативне мислення та креативність представлені в ній як інваріанти майбутньої творчої діяльності. – |

високий рівень– 

середній рівень–

низький рівень

1 – вербальна швидкість

2 – вербальна гнучкість

3 – вербальна оригінальність

4 – невербальна швидкість

5 – невербальна гнучкість

6 – невербальна оригінальність

7 – невербальна розробленість

8 – особистісна креативність

9 – внутрішня мотивація

10 – синтетичний тип мислення

11 – рівень інтелектуального розвитку

12 – компетентність у розв’язанні професійних задач

13 – емпатія

14 – комунікативні здібності

15 – самооцінка

16 – рівень розв’язання професійних задач

Рис. 1. Професіограма практичного психолога (за результатами опрацьованих джерел)

Незважаючи на те, що всі підходи по-різному визначають місце та роль феномена креативного мислення в діяльності та особистості психолога (як структурно, так і функціонально), імпліцитно всі спроби моделювання професійної діяльності та особистості практичного психолога можна розглядати як шляхи визначення умов і чинників професіоналізації (оскільки креативне мислення є загальним інваріантом професіоналізму), а також опосередковано – як шляхи дослідження умов і чинників його розвитку в студентів – майбутніх психологів.

Інакше кажучи, основними чинниками розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів визначено рівень соціокультурної детермінації, опосередкований власною активністю особистості, і рівень структурної організації суб’єкта професіоналізації. Управління процесом цілеспрямованого розвитку креативного мислення може здійснюватися за умов діагностики рівня розвитку характеристик креативного мислення, параметрів психологічних чинників та активізації чинників шляхом запровадження комплексної програми розвитку креативного мислення.

У другому розділі «Психологічні чинники та рівень розвитку креативного мислення як обов’язкового компонента творчої професійної діяльності майбутніх практичних психологів» обґрунтовано методику й наведено результати констатувальної частини дослідження. Охарактеризовано психодіагностичний інструментарій, описано якісно-кількісний аналіз отриманих результатів вивчення характеристик креативного мислення (вербальної-невербальної швидкості, гнучкості, розробленості, оригінальності), загальної особистісної креативності (творчого мислення, уяви, оригінальності, інтуїції, емоційності, допитливості, творчого ставлення до професії, гумору); типів креативного мислення (продуктивно-синтетичного, продуктивно-аналітичного, продуктивно-інформаційного, репродуктивно-рецептурного); стилю мислення (синтетичного, аналітичного, ідеалістичного, прагматичного, реалістичного); виду мотивації (внутрішньої, зовнішньої позитивної, зовнішньої негативної); інтелектуального рівня; рівня психологічної компетентності в розв’язанні професійних задач; рівня самооцінки; емпатичних та комунікативно-організаційних здібностей. Для статистичного дослідження взаємозалежності між змінними проведено кореляційний аналіз. Для визначення можливих причинно-наслідкових зв’язків, які знаходяться в експериментальному матеріалі, проведено факторний аналіз.

Дослідницько-експериментальна робота проводилася на базі Криворізького державного педагогічного університету (КДПУ) впродовж 2004-2006 років. Різними видами дослідницько-експериментальної роботи було охоплено 317 учасників навчально-виховного процесу під час проведення пілотажного дослідження. На констатувальному та формувальному етапах експерименту було досліджено 102 студенти – майбутні практичні психологи другого, четвертого та п’ятого курсів денної форми навчання КДПУ.

За результатами проведених тестів вербальної та невербальної креативності в констатувальній частині дослідження встановлено, що рівень швидкості, гнучкості, оригінальності, розробленості мислення, загального рівня вербальної, невербальної креативності, загальної креативності досить низький як у І (2-ий курс), так і в ІІ (4_ий курс) групах. Середні показники вербальної швидкості (у балах) для І групи – 3,62, для другої – 5,55; вербальної гнучкості – 5,54 (І група) та 9,9 (ІІ група); вербальної оригінальності – 0 (І група) та 0,2 (ІІ група); загальний рівень вербальної креативності – 9,3 (І група) та 15,6 (ІІ група). Середні показники невербальної швидкості – 5,2 для І групи, 6,06 – для ІІ групи; невербальної гнучкості – 5,01(І група) та 5,06 (ІІ група); невербальної оригінальності – 4,09 (І група) та 5,06 (ІІ група); невербальної розробленості – 0,75 (І група) та 1,3 (ІІ група); загальний рівень рівня невербальної креативності – 15,07 (І група) та 18 (ІІ група). Низький рівень розвитку загальної креативності встановлено за допомогою тесту Н. Ф. Вишнякової: середній показник І групи – 40,1; середній показник ІІ групи – 48,6.

За різними сполученнями показників, порівнянням результатів вербальних та невербальних методик та за рівнем їх розвитку (Шш – швидкості, Гг – гнучкості, Оо – оригінальності, Рр – розробленості) визначено кілька комбінацій типів креативного мислення майбутніх практичних психологів.

Продуктивно-синтетичний (ШГОР та ШГОр) – високі та середні показники розвитку всіх параметрів креативного мислення. Представники такого типу мислення можуть швидко запропонувати різноманітні, досить продумані та деталізовані нестандартні ідеї, в основі яких буде міцний підмурок теоретично та практично спрямованих знань, досвіду. 2,4досліджуваних І групи та 17,3досліджуваних ІІ групи мають такі комбінації параметрів креативного мислення.

Продуктивно-аналітичний (ШГоР та шГоР) – представники подібного типу креативного мислення мають високі та середні показники швидкості, гнучкості та розробленості мислення та відрізняються орієнтацією не на оригінальність ідей, а на їх конструктивність, різноманітність і розробленість. Подібний тип креативного мислення особливо важливий для майбутніх психологів. До цього типу мислення відносяться 8,1досліджуваних ІІ групи. У І групі «аналітиків» на етапі констатувального експерименту не виявлено.

Продуктивно-інформаційний (ШГор та ШгОр). 24,3представників І групи та 41,3представників ІІ групи є носіями цього типу креативного мислення, мають високий і середній рівень розвитку параметрів швидкості та оригінальності, характеризуються здатністю до продуктивного породження різноманітних, несподіваних ідей, не переймаючись можливостями їх доцільності, співвідношенням з реальним попитом оточення.

Репродуктивно-рецептурний (Шгор та шгор) – висока та середня швидкість мислення при низькій гнучкості, оригінальності та розробленості. Представники такого типу креативного мислення можуть запропонувати ідеї, що виникають на основі життєвого досвіду та характеризуються стандартністю, шаблонністю. У І групі досліджуваних таких 73,3у ІІ групі – 33,3

Згідно з нашою гіпотезою психологічними чинниками розвитку креативного мислення є когнітивно-операційні (стиль мислення, інтелектуальний рівень, психологічна компетентність в розв’язанні професійних задач) та мотиваційно-особистісні (особистісна креативність, внутрішня мотивація, рівень самооцінки, комунікативні, емпатичні професійно важливі якості), рівень розвитку яких досліджувався.

Синтетичний стиль мислення (створення нового, оригінального, комбінування, здатність до експериментів), як один зі способів мисленнєвої діяльності переважає в досліджуваних ІІ групи – 24,3у І групі – 7,2Іншим досліджуваним притаманні ідеалістичний, прагматичний, аналітичний, реалістичний стилі.

41,7респондентів І групи та 93,1респондентів ІІ групи мають показники інтелектуального рівня вище норми. Рівень психологічної компетентності високий у 35,5досліджуваних І групи, у 67,6досліджуваних ІІ групи. Але незважаючи на досить якісну академічну підготовленість майбутніх психологів, проблемними для них виявилися психологічні задачі навчального закладу: 53,3респондентів І групи та 49,7респондентів ІІ групи продемонстрували низький рівень розв’язання професійних задач. Це свідчить про невміння застосовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань, що спостерігається на етапі професіоналізації студентів – майбутніх фахівців.

Одним з чинників розвитку креативного мислення слід вважати мотивацію діяльності. За допомогою відповідної методики була встановлена провідна мотивація досліджуваних і мотиваційний комплекс респондентів І та ІІ групи: 81,1у І групі та 91,3у ІІ групі продемонстрували позитивний мотиваційний комплекс (перевагу внутрішньої та зовнішньої позитивної мотивації над зовнішньою негативною).

Визначено рівень розвитку самооцінки (адекватна в респондентів І групи, висока в респондентів ІІ групи); емпатичних здібностей (середній у респондентів І групи, високий у респондентів ІІ групи); комунікативних здібностей (високий у респондентів І та ІІ груп).

Для статистичного дослідження взаємозалежності між змінними використаних тестів проведено кореляційний аналіз. Маючи після проведення попередньої діагностики два ряди значень, ми змогли не тільки припустити наявність (чи відсутність) зв’язку між ними, але й підрахувати коефіцієнт кореляції, який показав нам, наскільки узгоджені зміни двох параметрів, як тісно вони пов’язані, яким (позитивним чи негативним) видом зв’язку. Під час кореляційного дослідження відзначено досить велику кількість позитивних зв’язків на рівні статистичної достовірності p ,05; та на рівні статистичної значущості p 0,01, p ,001 між параметрами тесту креативності Н. Ф. Вишнякової та шкалами вербальної, невербальної креативності, стилів мислення, мотиваційної сфери особистості, показників когнітивного розвитку, особистісних властивостей, рівня розв’язання професійних задач. Це дало змогу припустити, що оригінальність, уява, допитливість, інтуїція, творче мислення, творче ставлення до роботи, емоційність, почуття гумору (визначені в тесті Н. Ф. Вишнякової) є суттєвими для розвитку креативного мислення особистості. Використання коефіцієнтів кореляції дало можливість досить точно прогнозувати, що розвитку креативного мислення сприяє синтетичний (іноді аналітичний) тип мислення. Наявність значної кількості негативних кореляційних зв’язків між параметрами вербальної, невербальної, загальної креативності зі шкалами прагматичного, ідеалістичного, реалістичного типів мислення дало можливість припустити, що ці стилі гальмують розвиток креативного мислення. Установлена очевидність впливу на параметри креативного мислення рівня інтелектуального розвитку та компетентності в психології. Дані кореляційного аналізу також відображають позитивні зв’язки між шкалами внутрішньої та зовнішньої позитивної мотивації та шкалами вербальної, невербальної загальної креативності, що свідчить про потребу розвитку саме цих видів мотивації. Аналіз попередніх досліджень, проведення кореляційного аналізу, обґрунтування отриманих результатів дали змогу припустити, що основними відмінностями креативного мислення студентів – майбутніх психологів є гнучкість і розробленість.

Для визначення провідних чинників розвитку креативного мислення було проведено факторний аналіз, у результаті чого було інтегровано 14 змінних проведених методик, що відображено на рис. .

Змінні | Фактор (чинник)

Мотиваційна готовність до творчої професійної діяльності

Рівень загальних та професійних знань

Творчий потенціал мислення

Оригінальність у вирішенні проблем

Відчуття емоційного стану особистості

Здатність до співпереживання

Рис. . Основні фактори (чинники) впливу на розвиток креативного мислення
практичних психологів (за результатами факторного аналізу)

У досліджуваних І та ІІ груп виявлено низький рівень розвитку вербальних та невербальних параметрів креативного мислення, загальної креативності, але водночас у студентів переважає достатній рівень інтелектуального розвитку, компетентності в психології, позитивний мотиваційний комплекс, вищий від середнього рівень розвитку особистісних властивостей, що дає змогу припустити можливість покращення продуктивності, гнучкості, оригінальності, розробленості мислення при створенні спеціальних умов (упровадженні комплексної програми розвитку креативного мислення).

У третьому розділі «Динаміка креативного мислення майбутніх практичних психологів на засадах впровадження комплексної програми його розвитку» обґрунтовано та представлено методику, зміст й основні результати формувального експерименту. Метою цього етапу дослідження було обґрунтування ефективності, змісту, результатів і популяризація впровадження комплексної програми розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів. Простежено динаміку покращення вербальної та невербальної продуктивності, гнучкості, оригінальності, розробленості мислення, загальної креативності в студентів – майбутніх психологів у результаті активізації когнітивно-операційних, мотиваційно-особистісних чинників шляхом упровадження комплексної програми розвитку креативного мислення.

Комплексна програма (спецкурс) була розрахована на 45 академічних годин. Метою лекцій і практично-дискусійних занять (20 годин) було формування в студентів – майбутніх психологів теоретичного розуміння креативного мислення як психічного явища, визначення чинників його розвитку та комунікативне програмування креативних моделей поведінки. 10 годин додаткової самостійної роботи були спрямовані на самовдосконалення, самодетермінацію, що приводить до розвитку продуктивності, гнучкості, оригінальності мислення. 15 годин лабораторно-тренінгових занять сприяли розвитку мотиваційно-особистісних властивостей, оволодінню практичними когнітивно-операціональними навичками, удосконаленню професійних умінь, формуванню креативних моделей поведінки. Динамічний розвиток тренінгових психотехнологій сьогодні пояснюється зростаючою потребою в прикладному, практичному застосуванні психологічних знань. Оскільки система професійно важливих якостей, знань, навичок зумовлюється домінуючими методами праці та підготовки до неї, то можливості тренінгу з подолання обмежень, які накладають на професійну діяльність традиційні методи навчання та застарілі алгоритми діяльності, потрібні як ніколи. Зміст авторського тренінгу був орієнтований на аудиторію майбутніх практичних психологів системи освіти, базувався як на оригінальних авторських, так і на модифікованих напрацюваннях зарубіжних і вітчизняних дослідників.

В основу програми розвитку креативного мислення покладено такі принципи: рефлексивно-креативної організації всього процесу, максимального залучення учасників до спільної активної діяльності, формування внутрішньої мотивації на креативне мислення та креативні моделі поведінки, еквівалентності тренінгової діяльності реальним діям майбутніх психологів.

Після впровадження комплексної програми розвитку креативного мислення була проведена повторна діагностика досліджуваних контрольних і експериментальних груп за допомогою методики Н. Вишнякової «Креативність», батареї тестів Дж. Гілфорда та Е. Торранса (у модифікації О. Тунік), тесту «Індивідуальні стилі мислення», методики «Мотивація професійної діяльності» К. Замфіра у модифікації А. Реана з метою визначення ефективності програми.

Аналізуючи результати формувальної частини дослідження, ми простежили динаміку покращення вербальної та невербальної продуктивності, гнучкості, оригінальності, розробленості, загальної креативності, значну перевагу внутрішньої мотивації та синтетичного стилю мислення (табл. ).

Особливо значущим результатом є підвищення якості розв’язання психолого-педагогічних професійних задач (t ,112 при p ,05 у І групі та t ,163 при p ,01 у ІІ групі за t-критерієм Стьюдента).

Таблиця 1

Динаміка психологічних параметрів креативного мислення
досліджуваних студентів (до і після формувального експерименту)

Параметри розвитку |

2 курс | 4-5 курси

Контрольна

група (К1)

N=27 | Експериментальна

група (Е1)

N=26 | Контрольна

група (К2)

N=24 | Експериментальна

група (Е2)

N=25

До
експерименту | Після
експерименту | t-критерій Стьюдента | До
експерименту | Після
експерименту | t-критерій Стьюдента | До
експерименту | Після
експерименту | t-критерій Стьюдента | До

експерименту | Після
експерименту | t-критерій Стьюдента

Вербальна
кре-ативність (загаль-ний показник) | 8,4 | 9,7 | 1,176

p<0,1 | 9,8 | 16,9 | 2,941

p<0,01 | 13,7 | 15,1 | 1,972

p<0,1 | 14,4 | 20,8 | 3,2701,01

Невербальна
кре-ативність (за-галь-ний показник) | 15,2 | 15,72 | 0,145

p>0,1 | 14,8 | 20,4 | 3,103

p<0,01 | 17,2 | 17,8 | 0,171

p>0,1 | 17,9 | 26,34 | 4,023
p<0,001

Показник креативності

(тест Вишнякової) | 40,7 | 44,9 | 1,810

p<0,1 | 39,3 | 52,6 | 3,836

p<0,001 | 49,3 | 52,4 | 1,740

p<0,1 | 50,6 | 58,82 | 4,124
p<0,001

Вирішення про-фесійних задач | 1,2 | 1,4 | 0,204

p>0,1 | 1,01 | 3,6 | 2,112

p<0,05 | 2,6 | 3,1 | 0,0025

p>0,1 | 2,9 | 4,82 | 2,163
p<0,01

Внутрішня мотивація
(тест Замфіра-Реана) | 2,5 | 3,03 | 0,192

p>0,1 | 2,8 | 3,95 | 2,025

p<0,1 | 4,06 | 3,8 | 0,528

p>0,1 | 3,8 | 4,7 | 2,054
p<0,05

Синтетичний тип мислення
(тест Алексєєва, Громової) | 42,4 | 46,5 | 1,603

p>0,1 | 44,5 | 59,7 | 3,972

p<0,001 | 48,7 | 50,4 | 1,819

p<0,1 | 51,2 | 61,6 | 3,164
p<0,01

Змінилося співвідношення типів креативного мислення: на 7зросла кількість «продуктивно-синтетичного» (ШГОР, ШГОр) у І експериментальній групі, на 5– у ІІ експериментальній групі. З’явився «продуктивно-аналітичний» тип мислення (13у І групі, на 10зросла кількість носіїв цього типу в ІІ групі (сполучення шГоР, ШГоР). Збільшилася кількість представників «продуктивно-інформаційного» типу мислення (ШГор, ШгОр): на 10у І групі, на 6у ІІ групі. Значно поменшало носіїв «репродуктивно-рецептурного» типу (шгор, Шгор): на 30у І групі, на 21у ІІ групі. Зміни відображено на рисунку 3.

Аналізуючи результати формувального експерименту, можемо простежити позитивну динаміку характеристик креативного мислення (швидкості, гнучкості, розробленості, оригінальності). Основними причинами подібних змін визначено: систематичність рефлексивної оцінки власних думок та вчинків; знайомство з креативними технологіями вирішення проблем (методом «ментальних провокацій», методом «аналізу силових полів», методом складання творчих розумових карт, технікою «модерації», методом «подовженої думки», аналізом конкретних ситуацій case-study тощо); підвищення спостережливості в повсякденному житті; відсутність побоювання критики виказаних нестандартних думок; виникнення надситуативної активності при вирішенні проблем, наближених до реальних умов.

2 курс 4–5 курси

Рис. 3. Динаміка типів креативного мислення до і після формувального експерименту

Особливо учасники експерименту підкреслювали значення використання евристичних прийомів (моделювання подій, об’єднаних причинно-наслідковим зв’язком, прогнозування розвитку ситуацій за допомогою варіативного використання асоціативного досвіду, гіперболізація значущих елементів тощо), що давало їм можливість звільнятися від шаблонних думок, запозичувати ідеї з далеких від завдань областей, аналізувати та оцінювати невдалі спроби вирішення, висувати малоймовірні гіпотези, шукати помилки у власних судженнях, оптимізувати процес пошуку (перерви, одночасне розв’язання кількох проблем) тощо.

Досліджувані обох груп зазначили особистісні зміни, які відбулися з ними в навчанні не лише на власному досвіді, а й на чужому, при спостереженні за діями інших (навчанні експеріенційному).

Факторами, що вплинули на формування стійкої внутрішньої мотивації до креативних моделей поведінки, досліджувані назвали стабільний і піднесений емоційний стан, інтеріоризовані ціннісно-орієнтовані установки.

Таким чином, результати формувальної частини експерименту підтвердили гіпотезу: управління процесом цілеспрямованого розвитку креативного мислення студентів-психологів може здійснюватися за умов активізації та розвитку внутрішніх мотиваційно-особистісних, когнітивно-операційних чинників і впровадження комплексної програми розвитку креативного мислення як інноваційної форми фахової підготовки студентів.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило зробити загальні висновки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми розвитку характеристик креативного мислення, що виявляється в системності вивчення психологічних чинників його розвитку; визначенні шляхів активізації чинників, що сприяють розвитку креативного мислення; визначенні типів креативного мислення, розробленні технології їх формування в майбутніх практичних психологів; створенні професіограми творчо працюючого практичного психолога; поглибленні й уточненні сприятливих і перешкоджаючих умов, які забезпечують (чи гальмують) управління процесом цілеспрямованого підвищення рівня креативного мислення, у розробці та апробації комплексної програми розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів.

1. У дослідженні креативного мислення (відповідно до теоретичного аналізу стану розробки проблеми) виокремлюються імпліцитний, експліцитний та рефлексивний етапи, на яких проблематика креативного мислення пояснювалася за допомогою природничо-наукової, інженерно-технологічної, гуманітарно-культурологічної методологічних орієнтацій. Креативне мислення (креативність) у багатьох сучасних системних підходах до визначення сукупності професійно значущих якостей, підструктур особистості, спеціальних здібностей представлене як обов’язковий компонент, тому його розвиток важливий з позицій творчої професійної діяльності. Креативне мислення майбутнього практичного психолога являє собою якість, що розвивається в онтогенезі в процесі включення в різні види діяльності, поєднується з провідними мотивами, функціонально закріплюється в структурі особистості і визначає творчий стиль майбутньої діяльності.

2. Студентський вік – сензитивний щодо розвитку креативного мислення. Це є передумовою для впровадження в теорію та практику навчання інноваційних методів (комплексної програми розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів). Комплексна програма розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів – це спецкурс, що поєднує лекції та практично-дискусійні заняття (для формування у студентів-психологів теоретичних знань щодо специфіки креативного мислення та комунікативного програмування креативних моделей поведінки); лабораторно-тренінгові заняття (для оволодіння практичними навичками для подальшого застосування в професійній діяльності); додаткову самостійну роботу (для самовдосконалення, самодетермінації майбутнього фахівця).

3. Креативне мислення має такі характеристики: швидкість (продуктивність), гнучкість, оригінальність, розробленість, рівень розвитку яких можна визначити за допомогою відповідних тестів. Але існуючі тести досліджують різноманітні характеристики дивергентного мислення, оцінюючи сформованість яких, не можемо зрозуміти всієї специфіки креативного мислення. Тому при дослідженні необхідно звертати увагу на ступінь новизни продукту, особистість творця, хід протікання творчого процесу, умови, що впливають на творчість чи гальмують її. Основними відмінностями креативного мислення майбутніх практичних психологів повинна бути гнучкість і розробленість, що підтверджується проведеним кореляційним аналізом, попередніми дослідженнями. На констатувальному етапі експерименту встановлено: у майбутніх практичних психологів найбільш розвинена швидкість мислення при недостатній розвиненості гнучкості, оригінальності та розробленості.

4. За своєрідністю взаємозв’язку характеристик креативного мислення визначено такі типи креативного мислення майбутніх психологів: продуктивно-синтетичний: високі та середні показники розвитку всіх характеристик креативного мислення; продуктивно-аналітичний: високі та середні показники гнучкості (іноді швидкості) та розробленості мислення; продуктивно-інформаційний: високі та середні показники розвитку швидкості (іноді гнучкості) та оригінальності креативного мислення; репродуктивно-рецептурний: висока та середня швидкість мислення при низькій гнучкості, оригінальності та розробленості.

5. Розроблена професіограма практичного психолога з креативним мисленням включає: високий рівень розвитку гнучкості та розробленості мислення, особистісної креативності, наявність внутрішньої мотивації, синтетичного стилю мислення, рівня інтелектуального розвитку, компетентності в розв’язанні професійних задач, емпатичних і комунікативних професійних здібностей.

6. Психологічними чинниками, які впливають на розвиток креативного мислення, є внутрішні: мотиваційно-особистісні (особистісна креативність, внутрішня мотивація, рівень самооцінки, комунікативні, емпатичні професійно важливі якості) та когнітивно-операційні (інтелектуальний рівень, стиль мислення, компетентність у розв’язанні професійних задач), а також середовище навчального закладу як зовнішній чинник. Існують достовірні кореляційні зв’язки між характеристиками креативного мислення, мотиваційно-особистісними та когнітивно-операційними чинниками, що впливають на його розвиток.

7. Важливою психолого-педагогічною умовою розвитку креативного мислення майбутніх практичних психологів є створення у вищому навчальному закладі середовища, яке дає можливість формування внутрішньої мотиваційної готовності до творчої професійної діяльності, підвищення рівня професійних і загальних знань, компетентності, знайомства з новітніми креативними технологіями; набуття практичних навичок діяльності; використання евристичних прийомів; зняття остраху критики виказаних нестандартних думок; виникнення надситуативної активності при вирішенні проблем, наближених до реальних умов.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися послідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань емпіричного дослідження; застосуванням методів і прийомів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; проведенням дослідно-експериментальної роботи з дотриманням вимог надійності та валідності; репрезентативністю вибірки й використанням методів математичної статистики для обробки отриманих даних.

Проведене дослідження не вичерпує всієї глибини поставленої проблеми. Перспективи подальшої науково-дослідницької роботи вбачаємо в подальшому вдосконаленні парадигми тренінгу, у дослідженні ефективності роботи практичних психологів з високим рівнем розвитку креативного мислення у навчально-виховних закладах.

Основний зміст роботи відображено в таких публікаціях автора:

1. Макаренко Н. М. Вплив творчого мислення студентів на вирішення нестандартних педагогічних проблем / Н.