НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М. П. ДРАГОМАНОВА

МИРОШНІЧЕНКО Наталія Олександрівна

УДК 37.013.42:376.2-053.81(043)

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ

ІНТЕГРУВАННЯ МОЛОДІ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ В СУЧАСНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

спеціальність 13.00.05 – соціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Капська Алла Йосипівна,

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, директор Інституту соціальної роботи та управління.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Звєрєва Ірина Дмитрівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

головний науковий співробітник лабораторії соціальної педагогіки;

доцент, кандидат фізико-математичних наук,

Шевцов Андрій Гаррійович,

Інститут корекційної педагогіки та психології,

професор кафедри логопедії, президент національного

товариства інвалідів «Інститут соціальної політики».

Захист відбудеться 15 травня 2008 року о ____ на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.053.09 в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова: 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розіслано « » квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ж. В. Петрочко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Кожна держава відповідно до рівня свого розвитку, пріоритетів та можливостей формує соціальну та економічну політику щодо захисту прав та інтересів осіб з фізичними чи розумовими вадами. В той же час сучасний розвиток українського суспільства характеризується посиленням уваги до проблем осіб з функціональними обмеженнями, здатних повноцінно сприймати, розуміти та примножувати матеріальні і духовні цінності.

Сьогодні серед актуальних проблем становлення особистості особливо відчутними і гострими є питання, пов’язані із інтеграцією молодих інвалідів в соціальне середовище. Науковці намагаються дослідити це явище в теоретичному плані, визначити його суттєві ознаки та закономірності розвитку, виявити чинники та розкрити соціально-педагогічні умови, що впливають на процес розвитку та інтегрування молодих інвалідів у соціальне середовище. Поряд із помітними напрацюваннями і здобутками вітчизняних і зарубіжних вчених проблема інтегрування молодих інвалідів ще залишається недостатньо вивченою. Це спонукає науковців і практиків до подальшого теоретичного осмислення даної проблеми та прийняття дієвих рішень, які б сприяли оптимізації соціально-педагогічного інтегрування інвалідів. Реалізація процесу інтегрування інвалідів у соціальне середовище закладами системи соціального обслуговування населення різних форм власності має важливе незаперечне значення як для розробки теоретичних основ соціальної політики, так і практичного здійснення соціальної роботи у плані надання допомоги та підтримки різних соціальних груп інвалідів.

В Україні проблема інтегрування людей з функціональними обмеженнями є досить актуальною, передусім, це стосується молоді з сенсорними чи руховими порушеннями. Сьогодні наше суспільство ще не готове сприймати їх як рівних. Внаслідок цього з’являється суперечність між необхідністю подолання соціальної ізоляції молоді з функціональними обмеженнями та відсутністю відповідних психологічних і соціально-педагогічних умов, необхідних для їх функціонування та життєдіяльності. Йдеться, перш за все, про створення системи забезпечення, що сприяє ефективного соціального інтегрування саме цієї категорії осіб.

У своїй роботі ми спиралися на дослідження вчених з проблем теорії і методики соціальної педагогіки і соціальної роботи В.Г.Бочарової, О.В.Безпалько, І.Д.Звєрєвої, С.І.Григор’єва, Н.С.Морозової, А.Й.Капської, А.В.Мудрика, С.Я.Харченка, Л.П.Харченка та інших; з питань соціальної роботи з сім'ями, в яких виховуються діти-інваліди, та механізмів психолого-педагогічної підтримки таких сімей - праці І.Б. Іванової, Р.Д.Бабенкової, А.Р.Маллера, Е.М.Мастюкової, Н.С.Морового, М.М.Семаго, Е.І.Холостової. Ширше розкриваються зміст, форми, види, умови, проблеми інтеграції інвалідів у соціальне середовище в дослідженнях В.П.Гудоніса, Т.А.Добровольської, Є.І.Леонгарда, А.Й.Капської, В.Г.Петрової, Л.М. Шипіциной, Н.Д. Шматко.

Вивченням проблеми соціального інтегрування інвалідів займалися Т.С.Зикова, В.В.Коркунов, В.В.Лебединський, Е.Г.Речицкая, І.В.Цукерман. Вивчаючи наукову літературу, ми виявили певні аспекти змісту понять «інтеграція» та «інтегроване навчання» в зіставленні з поняттями «диференціація» і «диференційоване навчання». Зокрема, Н.Н.Малофєєва розглядала два можливі шляхи розвитку інтегрування: революційний (штучне упровадження західних моделей інтегрування без урахування української специфіки) і еволюційний (поступовий розвиток інтеграційних процесів); а В.М.Вельгус, В.Д.Виноградов, Л.С.Волкова, В.В.Воронкова, А.П.Гозова, Л.П.Носкова, В.А.Феокистова, Г.В.Чіркіна вивчали соціальні, психологічні, педагогічні умови інтегрування інвалідів в суспільство і визначили різні форми інтегрованого навчання з проведенням глибокого аналізу співвідношення корекційної і освітньої систем. Формуванням нової ідеології в системі освіти займалися П.М.Таланчук , В.І.Бондар, В.М.Синьов, Є.І.Леонгард, Е.А.Ямбург, А.Г.Шевцов; теоретичні і методологічні аспекти технічної і гуманітарної освіти інвалідів, а також можливості навчально-методичного, інформаційного, медико-соціального супроводу розробляли О.К.Агавелян, В.Н.Вовк, В.З.Кантор, М.І.Нікітіна, А.Г.Станевський, О.В.Авілов, О.Б.Даутова, В.Н.Козлов, В.А.Мальков, Ю.В.Сікора, Г.Н.Паршін, О.І.Купрєєва, М.Є.Чайковський.

А.Й.Капська, О.І.Холостова, Н.Ф.Дементьєва, Л.В.Бадя, Л.П.Храпиліна, М.А.Насибулліна аналізували організацію соціальної реабілітації інвалідів, підготовку фахівців з соціальної реабілітації і організаційно-методичне забезпечення діяльності реабілітаційних установ.

Таким чином, соціальна значущість вирішення даної проблеми в науковому плані, недостатня концептуальна розробленість означеної проблеми та її теоретична і практична значущість для обґрунтування шляхів педагогічного процесу соціального інтегрування молоді з функціональними обмеженнями, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Соціально-педагогічні умови інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у сучасне середовище” за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка.

Зв’язок роботи з науковими програмами і темами. Дисертація є складовою комплексної наукової теми кафедри соціальної педагогіки Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова «Психолого-педагогічні засади професійної підготовки студентів до соціальної діяльності». Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №11 від 29 .03.2004р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №1 від 31.01. 2006р).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель та напрям і зміст соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженими у сучасне середовище.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

- розкрити і теоретично обґрунтувати зміст понять «інтегрування», «соціально-педагогічне інтегрування», а також особливості висвітлення проблеми інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у соціальне середовище у педагогічній теорії і практиці;

- розкрити законодавчу базу та основні напрямки забезпечення інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у сучасне середовище;

- визначити критерії та показники ефективності процесу інтегрування молоді з функціональними обмеженнями в сучасне середовище;

- розробити модель соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженнями, обґрунтувати і розкрити її складові як передумову оптимальної організації соціально-педагогічної роботи з молодими інвалідами;

- виявити оптимальні умови соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженнями в сучасне середовище;

- розробити пакет навчально-методичного забезпечення соціально-педагогічної роботи з молодими інвалідами.

Об’єкт дослідження – процес інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у сучасне середовище.

Предмет дослідження – напрями, зміст та технології соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженими у сучасне середовище.

Гіпотеза дослідження: соціально-педагогічне інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у сучасне середовище буде ефективним, якщо використовується системно-комплексний підхід для впровадження і забезпечення таких умов:

- інформування громадськості щодо проблем інвалідів та необхідності їх інтегрування у соціальне середовище ;

- створення комфортного психологічного мікросередовища в соціальних інститутах інтеграційного спрямування;

- забезпечення активної участі інвалідів у процесі інтегрування, як можливого способу самоствердження і самореалізації;

- підготовка волонтерів та ровесників, які не мають вад розвитку, до роботи та супроводу інвалідів.

Методологічною і теоретичною основою дослідження стали ідеї соціальної обумовленості розвитку людини як особистості, теорії діяльності й особистісного підходу: концепції індивідуальної і соціальної суб’єктності людини в її особистісному саморозвитку у взаємодії з іншими суб’єктами; також дослідження стосовно означеної проблеми, вітчизняних і зарубіжних авторів: І.Д. Бех, Л.І.Божович, Л.С.Виготського, Н.Н.Малофєєва та ін.; праці що відображають концептуальні підходи соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженнями, зокрема, І.Б.Іванової, Р.В.Овчарової, А.Й.Капської; дослідження, присвячені окремим практичним аспектам соціально-педагогічної реабілітації молоді з особливими потребами: І.Д.Звєрєвої, Г.І.Лактіонової, С.С.Пальчевського, Л.П.Харченко.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс взаємопов’язаних теоретичних та емпіричних методів дослідження, а саме: теоретичні методи: аналіз, порівняння та узагальнення джерел із досліджуваної проблеми, спостереження, бесіди, анкетування, тестування, антропометричні та фізіологічні дослідження з метою визначення функціонального стану молоді студентів з особливими потребами та обґрунтування моделі і необхідних соціально-педагогічних умов інтеграції; емпіричні методи: констатувальний та формувальний експеремент, що дозволяють здійснити перевірку ефективності авторської моделі і соціально-педагогічних умов інтегрування; математичні методи обробки отриманих матеріалів, що використовуються з метою підтвердження достовірності й ефективності дій, механізмів, методів і технологій інтегрування молодих інвалідів у соціальне середовище аналіз, синтез, порівняння, узагальнення теоретичних і дослідницьких даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Києво-Святошинського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (м. Вишневе), Білоцерківського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (м. Біла Церква), громадської організації «Віват Вікторія» (м. Вишневе). У дослідженні брали участь 70 волонтерів (30 основної групи і 40 контрольної групи), 90 молодих інвалідів (44 інваліди основної групи і 46 інвалідів контрольної групи).

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше обґрунтовано та визначено зміст понять «інтегрування» та «соціально-педагогічне інтегрування», обґрунтовано критерії і показники та виявлені рівні соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженнями; розроблено авторську модель, та окреслено її складові, в яких закладено технології соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженими за напрямками: соціальний, психологічний, фізичний та педагогічний;

- концептуально визначено та обґрунтовано об’єктивну необхідність створення соціально-педагогічних умов інтегрування молоді з функціональними обмеженнями (створення „рівних можливостей” життєдіяльності в соціальному середовищі; підготовка волонтерів, спеціалістів та здорових однолітків до співпраці в інтегрованому соціальному середовищі; створення комфортного психологічного мікросередовища в клубах спілкування інтеграційного спрямування);

- уточнено зміст понять «інвалідність» та «люди з функціональними обмеженнями».

Практичне значення дослідження полягає в тому, що здобуті результати дали змогу системно і цілісно виявити й оцінити соціально-педагогічні умови інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у соціальне середовище;створено модульну програму «Соціально-педагогічне інтегрування інвалідів у сучасне середовище» з метою підготовки як студентів, так і фахівців соціальної сфери до інтегрування інвалідів у соціальне середовище; розроблено методичні розробки:«Молодь з обмеженими функціональними можливостями: за рівні права та можливості» що спрямована на розширення інформаційного поля молоді з функціональними обмеженнями; передбачає формування навичок відстоювання власних прав і активної поведінки в суспільстві з метою соціально-педагогічного інтегрування в соціальне середовище та «Соціально-педагогічне інтегрування молоді з функціональними обмеженнями в соціальне середовище» спрямований на підвищення рівня поінформованості спеціалістів соціальної роботи та волонтерів щодо сутності, змісту та методів соціально-педагогічного інтегрування молоді з обмеженими функціональними можливостями у соціальне середовище. Результати дослідження можуть використовуватись у навчальних закладах з інтегрованим навчанням, практиці медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) та навчально-реабілітаційних центрів, практичній діяльності спеціалістів та волонтерів системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальному процесі НПУ імені М.П.Драгоманова, у практиці діяльності Києво-Святошинського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (Довідка №167 від 21 грудня 2006р.), Білоцерківського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (довідка № 678 від 4 січня 2005р.), громадської організації «Віват Вікторія» (довідка № 354 від 13 вересня 2006р.).

Особистий внесок здобувача. У праці «Соціально-педагогічне інтегрування молоді з обмеженими функціональними можливостями в соціальне середовище» опублікованих у співавторстві з А.Й.Капською, здобувачеві належить обґрунтування соціально-педагогічних умов і моделі інтегрування молоді з інвалідністю, розробка напрямів соціального, психологічного, педагогічного, та фізичного інтегрування молоді з обмеженими функціональними можливостями у соціальне середовище.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 2005–2006 рр.), Міжнародному конгресі ІV Слов’янські педагогічні читання „Розвиток особистості у полікультурному освітньому просторі”(м. Черкаси 30.06. – 1.07.2005р.,), «Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття: орієнтири та напрямки сучасної освіти»( м.Київ 2–5.10.2005р.,); „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” ( м. Київ 23–24.11.2005р.,); «Другі міжнародні Драгоманівські читання» (м. Київ 27–28.10. 2006р.,); на всеукраїнських конференціях: міжвузівська методична науково-практична конференції „Соціальна служба в Україні: соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування”(м.Черкаси 12.05.2005р.,), «Педагогічна освіта України: Національні традиції та європейські інновації» (м.Київ 8.12.2005р.,), «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість»(м.Київ 25–27.04.2006 р.,); щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (2004–2007рр.).Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної педагогіки Інституту соціальної роботи та управління НПУ імені Драгоманова; матеріали дослідження використовувалися автором у лекціях та на семінарських заняттях зі студентами спеціальностей «соціальна робота» і «соціальна педагогіка».

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 16 одноосібних публікацій, в тому числі 13 статей у фахових виданнях затверджених ВАК України, розроблено методичні розробки, модульні програми. За загальним обсягом становить 11,3 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладено на 194 сторінках. Список використаних джерел містить 234 назви, з них 5 іноземною мовою. В роботі вміщено 9 таблиць,14 рисунків на 8 сторінках та 7додатків на 74 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, об’єкт, предмет, мета та завдання ; визначено методи дослідження, сформовано гіпотезу та розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення здобутих результатів; означено впровадження матеріалів дисертації на конференціях і наукових публікаціях; представлено структуру дисертації.

У першому розділі «Проблеми розвитку та соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженнями» - здійснено теоретичний аналіз сучасних підходів до дослідження проблем інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у соціальне середовище, з’ясовано суть термінів «інвалід», «молодь з функціональними обмеженнями», «інтеграція», «інтегрування», «соціально-педагогічне інтегрування»; розкрито основні напрями забезпечення процесу інтегрування молоді з функціональними обмеженнями, виявлено і здійснено аналіз законодавчої бази України, яка гарантує рівні можливості життєдіяльності і саморозвитку молоді функціональними обмеженнями, розроблено критерії і показники їх соціально-педагогічного інтегрування.

Термін «інвалід» розкривається різними вченими (І.Б.Іванова, А.Й.Капська, П.М.Таланчук, А.Г.Шевцов) по-різному:„люди з вадами фізичного та розумового розвитку”, „хронічно хворих люди”, „люди з патологічними станами”, „аномальні”, „неповноцінні”, „люди зі спеціальними потребами”, „діти з труднощами у навчанні”, „люди з обмеженнями”, „люди з обмеженими розумовими та фізичними можливостями”, „люди з обмеженими психофізичними можливостями”, „люди з функціональними обмеженнями”, „люди, які перебувають в особливо складних i надзвичайних умовах”, „люди з особливими потребами у розвитку”. Різнопланове тлумачення речей характеризує різні аспекти i підходи до вирішення проблем навчання, виховання, лікування, соціального захисту й реабілітації людей з інвалідністю не лише в Україні, а й у всьому світі.

У законодавчих та нормативних актах, державних і галузевих статистичних даних існує визначення „інвалід – особа зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, зумовлює потребу в соціальній допомозі й посиленому соціальному захисті такої особи, а також вжиття з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав». Ми дотримуємося думки, що інвалідність, це проблема не інваліда а суспільства, в якому людина не може виконувати ті чи інші функції порівняно зі здоровими людьми, а термін «людина з функціональними обмеженнями» меншою мірою травмує психіку молодих людей, підвищує їх впевненість у собі, посилює «рівність» при інтегруванні у відкритий соціум та адаптації до умов нового середовища. Тому ми вважаємо, що термін „люди з функціональними обмеженнями" за даних обставин є найбільш прийнятним, суб’єктивно виправданим і вмотивованим умовами розвитку сучасного суспільства і розуміємо поняття «людина з функціональними обмеженнями», як повна або часткова втрата конкретною людиною здатності чи можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки, виконувати ті чи інші функції порівняно зі здоровими людьми внаслідок захворювання, травми або вроджених вад.

Стосовно ж поняття „інтеграція", то у сьогоденній практиці воно ще не знайшло широкого застосування, що значною мірою пов'язано з відсутністю достатньої розробленості відповідної законодавчої бази, а також достатньої кількості навчальних і реабілітаційних закладів та підготовлених фахівців - соціальних педагогів, хоча їх функціональні обов'язки певною мірою розроблені і висвітлені в літературі. Аналіз суттєвого внеску у вирішення проблеми окреслення суті поняття «інтеграція»(О.В.Безпалько, І.Д.Звєрева, І.О.Холостова та ін.) засвідчує, що загальним недоліком у розгляді цього питання є відокремлення інтеграційного процесу від виконання інтеграційних заходів за місцем їх проведення. Застосування терміна "інтеграція" у зазначених вище авторів має істотні відмінності, що утруднює сприйняття його як однозначного визначення, тому, на нашу думку, інтеграція – це процес та результат становлення зв'язків, які забезпечують взаємозалежність елементів і появу інтегративних якостей. Тоді, як поняття інтегрування – розкриває лише процес інтеграції є вужчим поняттям. Слід сказати, що весь комплекс складових інтеграційних процесів є близькими за своїм змістом, але деколи вони позначаються різними термінами – «адаптація», «індивідуалізація», «соціалізація», «реадаптація», «абілітація», «реабілітація» та ін.

Поняття «соціально-педагогічна інтеграція» ми розглядаємо як кінцевий результат, тобто як досягнення кінцевої цілі цього процесу, коли людина з функціональними обмеженнями входить в соціально-економічне життя суспільства і не відчуває себе дискомфортно. Водночас «соціально-педагогічне інтегрування» ми розглядається в дисертації як діяльність, що стосується як особистості спеціаліста, котрий сприяє процесу інтеграції, так і особистості інваліда, котрий включається в процес інтегрування. Можна стверджувати, що соціально-педагогічне інтегрування – це процес, який представляє собою динамічну систему, в ході якої здійснюється досягнення стратегічної цілі – відновлення соціального статусу інваліда, в результаті чого відбувається включення інвалідів в усі соціальні системи, інститути, соціуми й зв'язки, призначені для здорових людей, а також їх активна участь в основних напрямках життя й діяльності суспільства відповідно до віку й статі.

Отже, це процес надання особам з функціональними обмеженнями реальних можливостей брати участь у всіх видах і формах соціального життя на рівні і разом з іншими членами суспільства в умовах що компенсують йому відхилення в розвитку.

У першому розділі в теоретичному плані щодо діяльності держави і соціальних інститутів розглянуто напрями створення соціально-педагогічних умов для інтегрування людей з обмеженими функціональними можливостями. Виявлено й обґрунтовано особливості та необхідні умови, що допомагають молоді з функціональними обмеженнями повноцінно функціонувати. Доведено, що діяльність клубів спілкування можуть допомогти їм в перспективі оволодівати професією, з урахуванням основної вади здоров'я молодої людини, рівня її адаптивності, здатності до інтеграції в соціум з урахуванням особистісних характеристик.

У практиці соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженнями використовується низка базових документів світового співтовариства: Всесвітня декларація прав людини (1948), Декларацiя соцiального прогресу та розвитку (1969), Декларацiя про права розумово вiдсталих осiб (1971), Декларацiя про права iнвалiдiв (1975), Стандартнi правила забезпечення рiвних можливостей вiдносно iнвалiдiв (1994) Міжнародні документи стали відправною точкою у розробці постанов і законів в Україні щодо захисту і підтримки інвалідів різної категорії, про що свідчать Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні »(1994р.,), Постанова Кабінету Міністрів України „Про створення навчально-реабілітаційних центрів”(2000р.,), Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003р., Року людей з інвалідністю»(2002р.,).Ці та інші законодавчі документи певною мірою сприяють реалізації Компенсаційної програми розв’язання проблем інвалідності, започаткованої ще у 1992р.Водночас саме законодавча база дозволила розробити систему соціального захисту інвалідів з урахуванням реальної ситуації в Україні, це стосується зокрема: пенсійного забезпечення, державного соціального страхування, соціальної допомоги, системи пільг та компенсацій як соціальної підтримки, фінансового забезпечення програм соціального захисту інвалідів, медичного забезпечення інвалідів, організації їх освіти та соціальної і професійної реабілітації тощо.

У розділі розглянуто особливості та напрями(соціальни, психологічни, фізични, педагогічний) соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженнями в залежності від основної вади здоров’я вікових особливостей та особистісних характеристик. Визначено закономірності соціально-педагогічного інтегрування.

У другому розділі - „Практика соціально-педагогічного інтегрування молоді з обмеженими функціональними можливостями" – виявлено реальний стан проблеми інтегрування молоді з функціональними обмеженнями в Україні, обґрунтовано методи дослідження даного аспекту соціальної роботи, з'ясовано проблеми цієї категорії молоді інтегрування на основі аналізу медико-експертної документації; розкрито особливості організації процесу соціально-педагогічного інтегрування молоді з функціональними обмеженнями та виявлено соціально - педагогічні умови оптимізації даного процесу.

З метою проведення експериментальної роботи нами використано низку психологічних і педагогічних методик, які дозволили виявити реальний функціональний стан людей з функціональними обмеженнями. Це, зокрема самооцінка сфер життєдіяльності за методом Б.Райна; методику К.Роджерса, Р.Даймонда; методику багатофакторного дослідження особистості Р.Кеттелла; визначення якості життя за методикою В.Сєднєва, психометрії за тестом Рейтана. Комплексне соціологічне, психологічне, фізичне та педагогічне обстеження проводилося на базі клубу спілкування та професійно-реабілітаційного центру. За його результатами виявлено, що у молоді з функціональними обмеженнями на початку нашої спільної роботи мали місце суттєві відхилення у певних сферах. Окрім того, під час первинного обстеження виявлено, що поряд зі зниженою самооцінкою соціальної сфери та соціально-економічного аспекту якості життя були знижені адаптивні характеристики. Дещо кращими з-поміж них виявились результати перевірки молоді на „намагання домінувати", що свідчить про її позитивне ставлення до себе і власної ролі в соціумі. Однак особливої уваги заслуговують результати за показниками „самосприйняття", що свідчить про виражену залежність від інших, „інтернальність" – відображає зниження контролю над власним життям, нерішучість у прийнятті рішень та „емоційна комфортність" засвідчують неспокійний, неврівноважений стан, відсутність оптимізму, замкнутість, тривожність і страх. Саме ці відхилення дають підстави стверджувати, що процес соціально-психологічної адаптації молоді з функціональними обмеженнями гальмується емоційним дискомфортом, зумовленим, передусім, несформованістю вміння довіряти незнайомим та недостатньою сформованістю образу власного „Я".

Врахування психологічних, соціальних, фізіологічних і педагогічних показників готовності молоді з функціональними обмеженнями до активної участі у діяльності під час перебування їх у клубі спілкування дало змогу сформулювати систему основних дій, спрямованих на інтегрування молоді з функціональними обмеженнями, та змоделювати оптимальні варіанти технологій і механізми їх застосування для досягнення позитивного результату.

В основу запропонованої моделі соціально-педагогічного інтегрування покладено вітчизняний і зарубіжний досвід роботи молоддю з функціональними обмеженнями та результати проведеного комплексного обстеження цієї категорії осіб і пошуку шляхів удосконалення технологій соціально-педагогічного інтегрування. Психолого-педагогічна складова була основою моделі соціально-педагогічної інтегрування молоді з функціональними обмеженнями і визначала оптимальне використання наявних в державі, громаді, соціумі можливостей інтеграційного потенціалу.

Послідовно висвітлено зміст і шляхи реалізації кожного із чотирьох напрямів моделі інтегрування: соціального, психологічного, фізичного та педагогічного. Інтеграційні заходи розроблялись і періодично коригувалися в клубі спілкування за участю соціального педагога, психолога, волонтерів і відображалися в індивідуальних програмах соціально-педагогічної реабілітації.

Соціальне інтегрування здійснювалась через залучення молоді з функціональними обмеженнями до активної участі в роботі клубу взаємодопомоги, клубу за інтересами, передбачалося їх сприяння покращанню умінь та навичок соціально-побутового обслуговування, формуванню здорового способу життя, підвищенню соціальної активності, розширенню кола знайомств і сфери особистісних контактів, організації відпочинку та дозвілля, вирішенню гострих соціальних питань, відповідно до законодавчої бази України.

Процес інтегрування у психологічному плані ґрунтувався на результатах діагностики психологічних якостей, здібностей та інтересів, вирішення низки кола виявлених психологічних проблем: формування високого рівня самооцінки, емоційної стійкості, удосконалення комунікативних навичок. З цією метою було розроблено і систематично проводилися індивідуальні та групові заняття, тренінги (на зниження тривожності, агресивності, розвиток самоконтролю, підвищення рівня мотивації ),

Фізичне інтегрування здійснювалась з урахуванням результатів оцінки способу життя, і передбачало використання заходів спрямованих на формування здорового способу життя. Нами використовувалися такі методи роботи, як профілактичні тренінги, аналіз відеоматеріалів, дискусії, та різні форми роботи направлені на зміцнення здоров’я за допомогою сприяння зміні звичок харчування, масаж, участь в спортивних секціях, туристичні походи, аромотерапія.

Педагогічне інтегрування передбачало підвищення мотивації молодих інвалідів до навчання та продуктивної роботи. Це досягалось завдяки включення в спільну діяльність як педагогічного колективу, так і волонтерів з молоддю з функціональними обмеженнями. При цьому особлива увага зверталася на асвоєння інформаційного матеріалу та опанування різного виду навичок, а також зстворення відповідного технічного та інформаційного забезпеченням педагогічного процесу. Всі напрями процесу інтегрування, розгорталися у взаємозв'язку, проте їх успішна реалізація потребувала створення необхідних соціально-педагогічних умов. Суть загального процесу інтегрування молоді з функціональними обмеженнями відображено у розробленій авторській моделі(рис.1).

Рис.1. Модель соціально-педагогічного інтегрування молоді з обмеженими функціональними можливостями у сучасне середовище

На основі теоретичного аналізу проблеми і моделювання нами розроблені критерії і показники інтегрування молоді з функціональними обмеженнями: соціальний(самооцінка соціальної сфери життєдіяльності, соціально-економічний аспект якості життя, адаптивні характеристики); психологічний(самооцінка психологічної сфери життєдіяльності, психологічний аспекту якості життя, особистісні психологічні характеристики); фізичний (самооцінка фізичної сфери життєдіяльності, фізичного аспект якості життя, рівня фізичного стану); педагогічний(самооцінка інтелектуальної сфери життєдіяльності, уміння навчальної діяльності, успішність навчання, практичної діяльності). Проведене дослідження щодо виявлення позитивного прояву і інтегрування молоді з функціональними обмеженнями ( анкетування, спостереження, включення молоді регулярну корекційну діяльність, метод самоаналізу, індивідуальні бесіди, самостійне вирішення соціально-побутових проблем)дозволило виявити три групи респондентів, які можна віднести до різних рівнів інтегрованості: низького - 20%, середнього – 60%, високого – 80%.

До низького рівня відносять таких респондентів, що мають занижену самооцінку, низький рівень адаптації, низький рівень домагань, високий рівень тривожності, обмежене коло спілкування, відсутні навички самообслуговування, присутні негативні звички.

Середній рівень інтегрованості має молодь, котра має зазначені нище ознаки, але розвинуті на не достатньому рівні.

Високий рівень характеризується проявами таких ознак: наявності адекватного рівня самооцінки, адаптовані до навколишнього середовища, комунікабельні, самостійно проводять консультації для інвалідів, активна життєва позиція, ведуть здоровий спосіб життя.

Результати констатувального ексеременту засвідчили низки негативних показників, які відображають невпевненість, занижену самооцінку, слабку адаптивність, психічну нестійкість, недостатній фізичний розвиток та занижену самооцінку інтелектуальних можливостей. У взаєминах з іншими вони проявляють відчуженість, мотиви їхньої поведінки переважно суб’єктивні, без врахування чужої думки.

Аналіз соціально-педагогічної роботи з молоддю з функціонаьними обмеженнями щодо здійснення її інтегрування в соціальне середовище дозволив виявити ряд недоліків, які ми прагнули усунути у процесі формувального експеременту: відсутність цілеспрямованої соціально-педагогічної роботи з такими клієнтами; епізодичність у проведенні заходів, орієнтованих на соціальну, психологічну та педагогічну допомогу молоді; надання допомоги в основному в інформаційному плані( лекції, буклети, методички); обмеженість у кількісному плані молоді з функціональними обмеженнями даної групи молоді у взаємодії з ровесниками, цікавими людьми, іншими соціальними групами. Тому у запропонованій моделі було передбачено розвиток молодої людини з функціональними обмеженнями, яка б була спроможною активно включатися у життєдіяльність соціального середовища, яке б, у свою чергу, могло позитивно впливати на психічний, фізичний, соціально-економічний стан даної категорії.

Були реалізовані в дії представлені в моделі складові – процес соціально - педагогічного інтегрування (адаптація, реабілітація, індивідуалізація), умови( інформування громадськості щодо проблем інвалідів та необхідності їх інтегрування у соціальне середовище; створення комфортного психологічного мікросередовища в клубах спілкування інтеграційного спрямування; забезпечення активної участі інвалідів у процесі інтегрування; підготовка волонтерів та ровесників, які не мають вад розвитку, до роботи та супроводу інвалідів. Окрім того, важлива роль відведена і таким супровідним умовам, які посилюють ефективність інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у соціальне середовище. Це, зокрема, готовність до сприймання інвалідів як повноцінних членів суспільства і реалізація державної політики, спрямованої на зменшення закладів інтернатного типу та впровадження інтегрованого навчання молоді з функціональними обмеженнями, державна соціальна політика, законодавча база і створення «рівних можливостей», взаємодія складових основних критеріїв інтегрування( соціальний , психологічний, фізичний, педагогічний ) - передбачають такі методи і форми роботи, які в комплексі впливають на життєдіяльність молоді з функціональними обмеженнями.

Експериментальна робота з даною категорією молоді спрямовувалася на: а)реалізацію їх соціальних потреб, їхніх прав на рівні громади і держави, на створення адаптивних умов для життєдіяльності; б) на підвищення рівня самооцінки, критичної об’єктивної оцінки оточення і власної поведінки, вироблення особистістної психічної стійкості; в) визначення реального власного фізичного стану і бачення перспективи його поліпшення; г) підвищення рівня інтелектуального розвитку, розвиток професійної орієнтації, оволодіння трудовими навичками. Реалізація цього змісту сприяла діяльність Клубу спілкування, при якому проводилися дискусії, організація ділових, рольових ігор, тренінгів, фізичні заняття, шахові змагання, психологічне розвантаження, робота з волонтерами, зустрічі з студентами, молодими акторами, художньо-творча діяльність тощо.

Особливу роль у роботі Клубу спілкування відіграла група волонтерів, яка була підготовлена за авторською експериментальною програмою «Соціально-педагогічне інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у сучасне середовище» і зорієнтована на специфічні методики для роботи з молоддю з функціональними обмеженнями. Зокрема, волонтери разом з учасниками Клубу і їхніми батьками розробляти різні проекти («Молодь з обмеженими функціональними можливостями: за рівні права та можливості», «Разом заради розвитку»), які реалізовувались протягом 2006-2007рр. Співпраця волонтерів, соціальних педагогів і молоді з функціональними обмеженнями (тренінги, акції, тематичні зустрічі, конкурси, змагання) сприяла посиленню й активізації інтересу молоді до цікавої і результативної життєдіяльності, а набуті молоддю і батьками навички стали опорою у подальших пошуках позитивно спрямованої діяльності. Особливим гаслом для клубу став вислів: «Не співчувати, а допомагати стати рівними з усіма!».

З метою підведення підсумків і узагальнення результатів експериментальної роботи було проведене повторне анкетування, фізичне і психологічне обстеження молодих інвалідів, бесіди, здійснено аналіз отриманих даних. Слід зазначити, що за результатами формувального етапу експерименту встановлено зростання показників інтегрування молоді з обмеженими функціональними можливостями в процесі активної діяльності в клубі спілкування. Однак в експериментальній групі, у порівнянні з контрольною, відбулися більш суттєві і статистично значущі позитивні зміни соціальних, психологічних, педагогічних та фізичних характеристик. Дані про

ефективність соціально-педагогічних умов та результати використаних інтеграційних заходів, що впливають на процес інтегрування молоді з функціональними обмеженнями, наведено в таблиці 1.

Показники

критеріїв | До проведення

експеременту | Після проведення

експеременту

Рівні сформованості (Абс./%)

Високий | Середній | Низький |

Високий |

Середній |

Низький

Групи | ЕГ | КГ | ЕГ | КГ | ЕГ | КГ | ЕГ | КГ | ЕГ | КГ | ЕГ | КГ

Соціальний | 10,7% | 8,5% | 82,4% | 12,6%

Психологічний | 8,9% | 13,7% | 54,2% | 16.5%

Фізичний | 6,9% | 5,8% | 43,7% | 9,8%

Педагогічний | 17,8% | 14,7% | 83,2% | 15,9%

Кількісний і якісний аналіз результатів експериментальної роботи дозволив виявити, що чітко простежується динаміка показників інтегрування і прояву окремих особистісних якостей молодих інвалідів. Так, на початку експериментальної роботи рівень за показника соціальним критерієм становив 10,7%, після експериментальної роботи зріс до 82,4%; за показникам психологічного критерію зафіксовано низький рівень 8,9%, а після експериментальної роботи студентів, що перейшли до середнього рівня 54,2%; за показниками фізичного критерію перед експериментом 6,9% респондентів були на низькому рівні, після експериментальної роботи змістилися на середній рівень – 43,7%; за показниками педагогічного критерію на початку експерименту до низького рівня відносилося 17,8% молодих інвалідів, після експерименту 83,2% віднесено до високого рівня.

Таким чином, створені соціально-педагогічні умови інтегрування молоді з обмеженими функціональними можливостями сприяли щорічному зростанню їх соціального статусу (соціальної активності, адаптивних характеристик), психологічної стабільності особистості.

Позитивні зміни показників комплексного критерію інтегрування супроводжувались зростанням успішності інтегрування молоді, що підтверджує об’єктивну доцільність і можливість впровадження спеціальних програм і адекватних соціально-педагогічних умов.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й окреслено вирішення наукового завдання соціально-педагогічного інтегрування молодих інвалідів у соціальне середовище, що відображено у визначеній структурі процесу інтегрування, розробці змісту даного процесу створенні моделі соціально-педагогічного інтегрування молодих інвалідів у соціальне середовище, а також обґрунтуванні оптимальних соціально-педагогічних умов, які обумовлюють адекватні форми та методи інтегрування.

Результати теоретичного та експериментального дослідження підтвердили гіпотезу дисертаційної роботи, забезпечили позитивне вирішення поставлених завдань та дозволили сформулювати такі висновки:

1.Теоретико-методологічний аналіз проблеми соціально-педагогічного інтегрування молодих інвалідів у соціальне середовище дозволив з’ясувати основні підходи щодо розуміння змісту і процесу «інтегрування» та «соціально-педагогічного інтегрування», останнє ми розуміємо як процес надання особам з обмеженими функціональними можливостями реальних можливостей брати участь у всіх видах і формах соціокультурного життя на рівні і разом з іншими членами суспільства в умовах, що компенсують йому відхилення в розвитку, завдяки послідовності фахових дій, спрямованих на досягнення певного соціально-педагогічного ефекту.

2. Виявлення характерологічних ознак особистості молоді з функціональними обмеженнями дозволило окреслити визначення даної категорії людей: це особа, як повна або часткова втрата здатність чи можливість виконувати самостійно ті чи інші функції порівняно зі здоровими людьми внаслідок захворювання, травми або вроджених вад. Саме ця категорія молоді потребує особливої підтримки, щоб не залишитися відмежованим від життя громади і суспільства. Ефективність інтеграційного процесу залежить, головним чином, від рівня інтеграційного потенціалу людей з особливими потребами, який включає: загальний фізичний стан; фізіологічну адаптованість до умов зовнішнього середовища; психологічний стан; соціальну адаптованість; структуру потреб інвалідів, коло їх інтересів, задатків і здібностей.

При цьому враховується той факт, що, окрім основного захворювання, у людей даної категорії спостерігаються порушення адаптивних характеристик, особливо за показниками „самосприйняття” Я-реального та „емоційна комфортність”. Серед особистісних психологічних характеристик відзначено низький рівень таких показників, як „настороженість”, „інтелект”, „комунікабельність”, „емоційність”. Виявлені порушення потребують застосування у роботі з молодими інвалідами відповідних корекційних соціально-психологічних і соціально-педагогічних технологій та соціально-психологічної реабілітації.

3. Вирішуючи проблему інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у соціальне середовище, було, в першу чергу, враховано основні нормативні документи, які гарантують інвалідам ті ж громадянські і політичні права, що й іншим громадянам: право на повагу, на освіту, працю, відпочинок, захист, допомогу, брати активну участь у політичному та економічному житті держави Ці права забезпечуються як міжнародними документами , що мають чітке спрямування щодо захисту молодих інвалідів, так і законами, постановами і указами в Україні, які регламентують як діяльність різних державних і недержавних інститутах щодо надання допомоги і підтримки молоді, так і фінансування різних соціальних програм на рівні держави і регіонів. Все це дозволило виявити законність і об’єктивність розгортання соціальної політики щодо інтегрування молоді з функціональними обмеженнями у соціальне середовище.

4. З метою вирішення основного завдання було розроблено модель інтегрування, основні складові якої дозволяють спрогнозувати оптимальне середовище для життєдіяльності молодих інвалідів з метою їх інтегрування в таке середовище.

Така модель передбачає застосування технологій за такими напрямками : соціальне інтегрування це відновлення основних соціальних функцій індивіда як суб'єкта основних життєвих сфер суспільства, що досягається шляхом їх залучення до участі у клубах різного спрямування (спілкування, самодопомоги, заняття за інтересами), а також в інформаційних тренінгах; психологічне інтегрування передбачає усунення із свідомості особистості уявлення про безвихідь її становища, формування впевненості в собі та мотивації щодо можливості подолати кризову ситуацію, при цьому ґрунтується на результатах діагностики психологічних якостей, здібностей та інтересів клієнтів(здійснюється психокорекція а з метою формування: достатнього рівня самооцінки, емоційної стійкості, удосконалення комунікативних навичок, досягання відчуття психологічного комфорту в мікро соціумі); фізичне інтегрування - виявлення і активізація компенсаторних можливостей організму інваліда з метою організації подальшого активного самостійного життя і сприяння посиленню фізичного інтегрування, формування стійкого динамічного стереотипу у здорових людей, заснованого на прийнятті нетипової зовнішності і поведінки інвалідів, ( цього ми досягли шляхом профілактики, яка включає комплекс соціальних, просвітницьких та медико-психологічних заходів); педагогічне інтегрування має на меті створення соціально-педагогічних умов для розвитку потенційних можливостей інваліда і охоплює різні форми підготовки особистості до життя в суспільстві, її професійної орієнтації та оволодіння певними видами трудової діяльності. Застосовувалось інформаційне та технічне забезпечення молоді, усунення порушення адаптації до пізнавальної діяльності, стимулювання максимальної реалізації потенційних можливостей молодих інвалідів тощо.

4. Виявлення оптимальних соціально-педагогічних умов, сприяє вирішенню успішної інтеграції молоді з особливими потребами у соціальне середовище. До таких умов ми відносимо: інформування громадськості щодо проблем інвалідів та необхідності їх інтегрування у соціальне середовище; створення комфортного психологічного мікросередовища в клубах спілкування інтеграційного спрямування; забезпечення активної участі інвалідів в процесі інтегрування; підготовка волонтерів та ровесників, які не мають вад розвитку, до роботи та супроводу інвалідів.

Основними методами соціально-педагогічної діяльності, яка посилює процес інтегрування, є: ігрова діяльність, соціально-психологічний та соціально-педагогічний тренінг, аутотренінг, індивідуальне та групове консультування, індивідуальна та групова психокорекція, використання психодіагностичного інструментарію, дискусії, аналіз відеоматеріалів тощо.

5. Розкриття процесу інтегрування молодих інвалідів потребувало визначення критеріїв і показників соціально-педагогічного інтегрування:

соціальний(самооцінка соціальної сфери життєдіяльності, соціально-економічний