НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені Ярослава Мудрого

МІРОШНИЧЕНКО ОКСАНА АНДРІЇВНА

УДК 349.2:331.104] 63(477)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

У ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;

право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків

2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Хуторян Наталія Миколаївна, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права.

Офіційні опоненти:–

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, Іншин Микола Іванович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України;–

кандидат юридичних наук, доцент, Жернаков Володимир Володимирович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри трудового права.

Захист відбудеться 28 лютого 2008 р. о10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .086.03 в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого за адресою: 61000 м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий 21 січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.М. Прилипко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрна галузь досить специфічна і суттєво відрізняється від інших галузей виробництва. Особливості праці в сільському господарстві полягають у тому, що така праця носить сезонний характер, виробництво залежить від природнокліматичних та географічних умов, основний засіб виробництва – земля. Це, у свою чергу, впливає на розподіл робочого часу та часу відпочинку, трудових обов’язків працівників. Крім того, членами сільськогосподарських виробничих кооперативів та фермерських господарств можуть бути неповнолітні працівники, які потребують додаткових гарантій та захисту з боку держави, встановлення скороченого робочого часу, збільшеного часу відпочинку, підвищеної заробітної плати.

У процесі реформування аграрного сектору, яке відбувається в Україні вже протягом п’ятнадцяти років, виникли нові господарюючі суб’єкти приватної форми власності, які є стороною трудових відносин, – роботодавці. За умов ринкової економіки та наявності великої кількості власників сільськогосподарських підприємств актуальними стають питання правового регулювання трудових відносин у цій галузі. Незважаючи на прийняття низки законодавчих актів, ці проблеми потребують свого вирішення. Положення чинного Кодексу законів про працю України, навіть з урахуванням великої кількості внесених змін до нього, застаріли. Перед наукою трудового права постав цілий комплекс нових проблем, породжених сучасними умовами суспільного розвитку, у тому числі і проблема гармонізації трудового законодавства України з міжнародним правом. У новому Трудовому кодексі України необхідно врахувати особливості правового регулювання трудових відносин сільськогосподарських працівників. Це, у свою чергу, вимагає розробки пропозицій щодо вдосконалення положень з питань виникнення, зміни та припинення трудових відносин, норм, що регулюватимуть робочий час, час відпочинку, оплату та охорону праці, трудову дисципліну сільськогосподарських працівників.

Слід зазначити, що проблеми вдосконалення правового регулювання трудових відносин на етапі переходу до ринкової економіки завжди знаходилися в центрі уваги вчених-правознавців. Вагомий внесок у становлення та розвиток теорії правового регулювання трудових відносин зробили такі відомі вчені, як М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, Л.Я. Гінцбург, В.М. Догадов, Ф.М. Левіант, Л.І. Левітін, І.Я. Кисельов, Р.З. Лівшиць, українські вчені – М.Й. Бару, В.С. Венедиктов, Л.П. Гаращенко, Г.С. Гончарова, П.І. Жигалкін, В.В. Жернаков, І.В. Зуб, М.І. Іншин, Д.О. Карпенко, Л.І. Лазор, Р.І. Кондратьєв, А.Р. Мацюк, О.І. Процевський, В.І. Прокопенко, С.М. Прилипко, П.Д. Пилипенко, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, М.П. Стадник, Б.С. Стичинський, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева та інші.

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених диференціації правового регулювання праці, специфіка праці у сільському господарстві, яка зумовлює особливості правового регулювання робочого часу, часу відпочинку, оплати та охорони праці, залишилася поза увагою дослідників у період реформування аграрного сектору економіки та не були предметом дисертаційного чи монографічного дослідження.

Це свідчить про актуальність та необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем правового регулювання трудових відносин сільськогосподарських працівників у трудовому праві. Наукова й практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з плановою темою науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Правові проблеми гармонізації трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу” (2005-2006 рр., № РК 0105 U 000796).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні та вирішенні теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з особливостями правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в сучасних умовах господарювання, розробці конкретних пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства та проекту Трудового кодексу України.

Відповідно до поставленої мети завданнями дисертаційної роботи є:–

дослідити особливості праці у сільськогосподарському виробництві як специфічному виді суспільного виробництва, що визначають галузеву диференціацію правового регулювання праці в умовах ринкової економіки;–

визначити етапи розвитку правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в період незалежності України;–

проаналізувати регулювання цих відносин у зарубіжному законодавстві для запозичення передового досвіду;–

дослідити особливості укладення, зміни та припинення трудового договору з сільськогосподарським працівником;–

визначити особливості правового регулювання окремих видів трудових відносин сільськогосподарських працівників, зокрема, з робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, охорони праці;–

внести конкретні пропозиції щодо удосконалення спеціальних законів України стосовно регулювання трудових відносин у сільському господарстві, формулювання правових норм, внесення змін та доповнень до проекту Трудового кодексу України.

Об’єктом дослідження є трудові правовідносини в сільському господарстві в умовах ринкової економіки.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання праці сільськогосподарських працівників в умовах ринкової економіки.

Методи дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дало можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити комплексний аналіз трудових відносин у сільському господарстві України на сучасному етапі.

У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, історичний, нормативно-порівняльний, системно-структурний та інші.

Діалектичний метод дозволив розглянути поставлені автором завдання в їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історичного методу дало змогу показати розвиток чинного законодавства з питань правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських структурах, а також обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми.

У дисертації за допомогою методу нормативно-порівняльного аналізу співставляється внутрішнє трудове законодавство України з міжнародно-правовими нормами та законодавством країн ближнього зарубіжжя. Це дозволило оцінити законодавство про працю окремих країн СНД і дослідити можливість удосконалення трудового законодавства України.

Усі методи дослідження використовувались з підпорядкуванням загальному діалектичному методу наукового пізнання правових процесів та явищ, що дало змогу провести дослідження в єдності, взаємозв’язку і взаєморозвитку соціальних та юридичних чинників.

Основні положення і висновки дисертації ґрунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, практики його застосування, проекту Трудового кодексу України, досягнень загальної теорії права, трудового права України та зарубіжних країн.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням проблем правового регулювання трудових відносин за участю сільськогосподарських працівників за роки незалежності України. У процесі проведеного дослідження отримано такі наукові результати, які містять наукову новизну.

1. Уперше запропоновано визначення поняття “сільськогосподарський працівник“ – це працівник, який перебуває у трудових відносинах з сільськогосподарським товаровиробником.

2. Уперше на основі аналізу правового регулювання трудових відносин в аграрній галузі в деяких країнах ближнього зарубіжжя запропоновано включити до нового Трудового кодексу України статтю, в якій закріпити, що трудові відносини у фермерському господарстві, як правило, виникають на підставі укладення письмового трудового договору в порядку, встановленому Трудовим кодексом. Оформлення трудового договору в усній формі може бути здійснено виданням наказу (розпорядження) голови фермерського господарства.

3. Уперше визначено особливості зміни трудового договору працівника-члена виробничого кооперативу та доведено, що працівник-член виробничого кооперативу має переважне право перед працівниками, які не є членами виробничого кооперативу, на його переведення на вакантну посаду за наявності у нього відповідної освіти та кваліфікації.

4. Наведено аргументи щодо необхідності спеціального правового регулювання припинення трудових правовідносин з працівниками-членами виробничого кооперативу та фермерського господарства, зумовленого специфікою їх праці та фактом членства в таких структурах.

5.Уперше обґрунтовано висновок про те, що сезонність виробництва в галузі рослинництва та специфічні умови догляду за тваринами зумовлюють особливості правового регулювання робочого часу та часу відпочинку таких працівників, оплату та охорону праці тощо.

6. Уперше аргументовано положення про те, що у випадках загрози настання стихійного лиха в сільському господарстві або необхідності негайного усунення його наслідків роботодавець має право перенести дату початку відпустки на інший термін, але не більше ніж на 14 днів.

7. Уперше зроблено висновок про те, що з метою закріплення висококваліфікованих кадрів у сфері сільськогосподарського виробництва та стимулювання стабільності їх трудових правовідносин сторонам на рівні колективного договору слід закріплювати норму щодо розміру мінімальної погодинної заробітної плати для висококваліфікованих працівників на рівні не нижчому 2,0 відсотків від місячної мінімальної заробітної плати.

8. Уперше на основі аналізу трудового законодавства доведено, що норми ст. 5 Закону України “Про охорону праці” не узгоджено із ст. 7 Конвенції № 184 та ст. 155 КЗпП України, оскільки до укладення трудового договору роботодавець повинен створити безпечні і нешкідливі умови праці на робочому місці працівника. Обґрунтовано, що під час укладення трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника про умови праці та техніку безпеки на робочому місці, що останній засвідчує власним підписом.

Наукове і практичне значення одержаних результатів. Наукове значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що теоретичні висновки та пропозиції можуть бути використані в науково-дослідницькій діяльності для подальшої розробки проблем правового регулювання праці сільськогосподарських працівників; у правотворчій діяльності при вдосконаленні проекту Трудового кодексу України, чинних нормативно-правових актів; у практичній діяльності центральних, місцевих органів влади та сільськогосподарських структур.

Результати дисертаційного дослідження можуть застосовуватися в навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з трудового права України, у викладанні навчальної дисципліни “Трудове право”, удосконаленні робочих програм перспективного і поточного характеру, навчальних та тематичних планів дисципліни “Трудове право”.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і обговорена у відділі проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, а також на кафедрі права Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права ЗАТ Міжнародного науково-технічного університету.

Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на І міжвузівський науково-практичній конференції ЧІІБіП МНТУ “Організаційно-правові аспекти менеджменту економічної безпеки розвитку підприємництва та бізнесу” (Чернігів, 25-27 травня 2005 р.); на науково-практичній конференції “Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (Суми, 2-4 червня 2005 р.); на ІІ міжвузівській науково-практичній конференції ЧІІБіП МНТУ “Комплексна безпека підприємницької діяльності: економіко-правові засади, стратегія формування та перспективи розвитку” (Чернігів, 27 квітня 2006 р.); на науково-практичній конференції НаУКМА “Актуальні проблеми кодифікації у трудовому праві” (Київ, 25 травня 2006 р.); на науково-практичній конференції “Трудове право України в контексті європейської інтеграції” (Харків, 25-27 травня 2006 р.).

Матеріали дисертації були використані при підготовці методичних рекомендацій і практичних завдань з дисципліни “Трудове право України” для студентів юридичного факультету та факультету економіки і менеджменту Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права ЗАТ МНТУ, а також застосовувалися авторкою при проведенні лекцій та семінарських занять.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шести наукових статтях, які опубліковані у фахових наукових виданнях, та п’яти тезах.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, до складу яких входять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (147 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 207 сторінок, з них основного тексту – 193 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені мета і завдання дисертаційного дослідження, його методологічна основа; відображені наукова новизна отриманих результатів і основні положення, що виносяться на захист; аргументовано практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 “Особливості праці та розвиток правового регулювання трудових відносин у галузі сільського господарства” складається з трьох підрозділів. У ньому досліджуються особливості праці у галузі сільського господарства; аналізуються положення колишнього та чинного законодавства України щодо регулювання трудових відносин сільськогосподарських працівників та законодавство деяких республік ближнього зарубіжжя на сучасному етапі.

Підрозділ 1.1. “Особливості праці у галузі сільського господарства” присвячений вивченню особливостей та характеру праці сільськогосподарських працівників. Одним із визначальних елементів, що складають сутність діяльності аграрних підприємств, виступають трудові відносини, передусім членів виробничих кооперативів та фермерських господарств.

Порівняно з іншими галузями виробництва праця в галузі сільського господарства має свої особливості, які разом із характером праці зумовлюють особливий режим робочого часу, часу відпочинку, оплати та охорони праці сільських працівників.

Дослідження показало, що реформування аграрного сектору економіки вплинуло на розвиток фермерства в Україні. Така організаційно-правова форма господарювання, як фермерське господарство, характерна лише для аграрної галузі і не застосовується в жодній із інших галузей. Праця у фермерському господарстві має свої особливості. Трудове законодавство мусить регулювати трудові відносини не лише найманих працівників, які працюють у фермерському господарстві, а і його членів, що надаватиме однакові гарантії для всіх працівників щодо оплати праці, відпочинку, робочого часу, оплати та охорони праці.

У підрозділ 1.2. “Розвиток правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в період незалежності України” розглядається реформування законодавства України в хронологічному порядку, що дозволило вивчити і проаналізувати законодавчі акти в їхньому розвитку. Як наслідок, було виявлено такі норми законодавства, які з тієї чи іншої причини були відмінені, але не втратили своєї цінності і які можна було б поновити сьогодні.

Автор дійшов висновку, що можна виділити 3 етапи розвитку правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в період незалежності України: I – починаючи з липня 1990 р. до лютого 1994 р.; II – з лютого 1994 р. до грудня 1999 р.; III – з грудня 1999 р. дотепер.

У роботі запропоновано власне визначення поняття “сільськогосподарський працівник” – це працівник, який перебуває у трудових відносинах із сільськогосподарським товаровиробником.

Окрему увагу автор приділяє вивченню питання правового регулювання діяльності особистого селянського господарства, яке функціонує без створення юридичної особи. Зокрема, обґрунтовується висновок про неможливість виникнення трудових відносин між головою та членами цього господарства.

Підрозділ 1.3. “Правове регулювання трудових відносин у сільському господарстві в країнах ближнього зарубіжжя” присвячений аналізу зарубіжного трудового законодавства щодо правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві.

Проведений аналіз показав, що трудові відносини в сільському господарстві Росії, Білорусі, Узбекистану, Азербайджану, Таджикистану, Киргизстану регулюються трудовим законодавством, спеціальними законами та трудовими договорами. Організаційно-правові форми суб’єктів господарювання, які функціонують в аграрному секторі цих країн та України, схожі, але мають певні відмінності. Вивчення законів цих країн дало змогу зробити не лише відповідні висновки, а й внести певні пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства.

Автором обґрунтовується висновок про необхідність включення до нового Трудового кодексу України статті, яка регулювала б особливості праці, розподілу робочого часу і часу відпочинку сільськогосподарських працівників. Пропонується, зокрема, надати роботодавцю можливість у періоди напружених польових робіт: а) працівникам рослинництва збільшувати тривалість щоденної роботи (зміни) до 10 годин, а за згодою працівників – до 12 годин. А відпрацьований час понад норму компенсувати шляхом зменшення робочого дня (зміни) в інші періоди сезону чи зимовий час; б) працівникам тваринництва встановлювати робочий день розділений не більш ніж на три частини, між якими передбачати перерви тривалістю не менше двох годин, включаючи перерву для відпочинку і харчування; в) працівникам майстерень автотранспорту, складів та інших підрозділів, що обслуговують рослинництво, встановлювати підсумований облік робочого часу, згідно із яким збільшувати тривалість щоденної роботи до десяти годин так, щоб в середньому за кожний обліковий період тривалість робочого часу не перевищувала нормативної кількості годин.

Завершують розділ стислі висновки, що містять пропозиції з правозастосування.

Розділ 2 “Особливості виникнення, зміни та припинення трудових відносин у сільському господарстві”, який складається з двох підрозділів, присвячений характеристиці особливостей виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин з сільськогосподарськими працівниками.

У підрозділі 2.1. “Особливості виникнення трудових відносин у сільському господарстві” зазначається, що на сучасному етапі в аграрній галузі функціонують такі види юридичних осіб: державні дослідні господарства, господарські товариства, виробничі та обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, приватні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства.

Обґрунтовано висновок про те, що у визначенні поняття “роботодавець”, яке міститься у ст. і 24 проекту ТК України, не потрібно його частину, в якій йдеться про юридичну особу, на підприємство, установу, організацію. Оптимальним визначенням роботодавця, на думку автора, є: “роботодавець – це юридична особа або фізична особа-підприємець, зареєстровані у відповідному до законодавства порядку, або фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність, що використовують працю найманих працівників, укладаючи при цьому трудовий договір”.

Дослідивши питання виникнення трудових відносин у виробничому кооперативі, автором зроблено висновок, що трудові відносини членів виробничого кооперативу виникають із складу юридичних фактів: членства та трудового договору, а з найманими працівниками – лише з трудового договору.

У роботі також доведено, що у фермерському господарстві виникають два види трудових відносин: а) між членами фермерського господарства і фермерським господарством; б) між найманими працівниками і фермерським господарством. Вони мають свої особливості. Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються спеціальним законом, статутом та Кодексом законів про працю України, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), – законодавством України про працю.

Обґрунтовується висновок, що трудові відносини членів фермерського господарства повинні регулюватися трудовим законодавством, а вже потім статутом. При цьому із членами такого господарства обов’язково повинен укладатися трудовий договір. У зв’язку з цим автором запропоновано ст. 27 Закону України “Про фермерське господарство” викласти в новій редакції, закріпити, що трудові відносини працівників-членів фермерського господарства регулюються трудовим законодавством України, цим законом, статутом та іншими нормативними актами роботодавця. Передбачити в цій статті, що статутом може бути визначений перелік посад, які можуть займати виключно члени фермерського господарства.

Підрозділ 2.2. “Удосконалення правового регулювання зміни та припинення трудових відносин сільськогосподарських працівників” присвячений питанням правового регулювання зміни та припинення трудових відносин у сільськогосподарському виробничому кооперативі та фермерському господарстві.

Дисертантом проаналізовано норми глави 5 проекту ТК України, якою регулюються особливості трудових відносин членів виробничих кооперативів та членів фермерських господарств, зроблено висновок, що статті даної глави, які стосуються зміни трудового договору, мають суттєві недоліки та потребують удосконалення. Зокрема, це стосується переведення на вільне робоче місце в кооперативі, оскільки працівник може бути переведений не на робоче місце, а на вакантну посаду, якщо така існує. Крім того, в п.1 ст.319 проекту ТК України слід закріпити положення про те, що таке переведення можливе лише за наявності відповідної освіти та кваліфікації. При цьому автор вважає, що в зазначену статтю окремим пунктом слід закріпити положення про те, що переведення повинно здійснюватися лише за письмовою згодою працівника, яка може бути підтверджена заявою працівника про переведення на вакантну посаду, оскільки відсутність цього положення в проекті ТК України порушує принцип свободи праці. Разом з тим це підвищило б гарантії для працівників та полегшило доказування у судовому процесі в разі виникнення спору.

У роботі автор звертає увагу, що ст. 320 проекту ТК України в редакції від 05 липня 2004 р., на відміну від редакції від 10 лютого 2006 р., визначено підстави припинення трудових відносин працівників–членів виробничих кооперативів. Зокрема, в ч. 3 даної статті чітко зазначено, що припинення членства в кооперативі не є підставою припинення трудових відносин, крім випадків, коли статутом кооперативу не допускається використання на відповідних робочих місцях чи посадах праці працівників, які не є членами кооперативу. Якщо статутом таке встановлено, звільнення здійснюється з посиланням на цю статтю з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Автором обґрунтовується необхідність закріплення такої норми у проекті ТК України, оскільки на практиці в сільськогосподарських виробничих кооперативах трапляються випадки, коли виключення з членів такого кооперативу автоматично тягне за собою припинення трудових відносин з таким працівником. Введення до проекту ТК України вказаної норми гарантуватиме працівникам продовження трудових відносин у разі виключення з членів кооперативу та відповідатиме ч. 2 ст. 315 проекту ТК України, в якій передбачено, що статутом або іншим нормативним актом кооперативу може бути визначений перелік посад, які можуть займати виключно члени кооперативу. Це створить правове поле і заповнить прогалину, яка існує у проекті ТК України.

У кінці розділу робляться стислі висновки.

Розділ 3 “Особливості правового регулювання окремих видів трудових відносин сільськогосподарських працівників” складається з чотирьох підрозділів, присвячених правовому дослідженню норм робочого часу, часу відпочинку, оплаті охороні праці та дисципліні сільськогосподарських працівників.

У підрозділі 3.1. “Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку сільськогосподарських працівників: проблеми теорії та практики” досліджуються питання робочого часу та часу відпочинку працівників аграрній галузі.

У дисертації автор звертає увагу, що визначення поняття “робочий час”, яке дають науковці, точніше відображає суть даного поняття, ніж відповідна норма проекту, тому в проекті ТК України слід закріпити наступне визначення: “робочий час – це час, протягом якого працівник відповідно до трудового законодавства, колективного і трудового договору з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку зобов’язаний виконувати свої трудові обов’язки в юридичної чи фізичної особи”.

У роботі стверджується, що праця в сільському господарстві має певні особливості, які впливають, зокрема, на режим робочого часу та час відпочинку сільськогосподарських працівників. З їх урахуванням запропоновано проект ТК України доповнити статтею, яка б надавала можливість працівникам рослинництва у весняно-літній період, на відміну від осінньо-зимового, працювати з більшою тривалістю робочого часу. На думку автора, для працівників рослинництва в обов’язковому порядку має встановлюватися підсумований облік робочого часу за річний обліковий період; для працівників майстерень автотранспорту, складів та інших підрозділів, що обслуговують рослинництво, може встановлюватися підсумований облік робочого часу на окремі періоди польових робіт, пов’язані з підвищеними навантаженнями. При цьому роботодавець повинен мати право в такі періоди збільшувати тривалість щоденної роботи цим працівникам до десяти годин, але, щоб у середньому за кожний обліковий період тривалість робочого часу за графіком робіт (змінності) не перевищувала нормативної кількості годин. Так сформульована стаття, яку слід включити до проекту Трудового кодексу України, досить ефективно врегулює завантаження зазначених категорій працівників у найбільш активні періоди польових робіт.

Застосування у виробництві гнучких графіків роботи сприятиме покращенню трудової дисципліни працівників, підвищенню ефективності роботи та продуктивності праці. Отже, в колективних договорах сільськогосподарських структур, зокрема в розділі “Робочий час”, необхідно передбачати зобов’язання сторін про застосування гнучкого режиму робочого часу.

У підрозділі 3.2. “Правове регулювання оплати праці в аграрній галузі” аналізуються проблеми правового регулювання оплати праці сільськогосподарських працівників та вносяться пропозиції, спрямовані на їх вирішення.

Зроблено висновок, що організація оплати праці сільськогосподарських працівників повинна здійснюватися на основі внутрішньогалузевої диференціації, що передбачає визначення співвідношень у рівнях посадових окладів залежно від кваліфікації, складності та умов праці.

Автор пропонує удосконалити ст. 15 Закону України “Про оплату праці” шляхом доповнення її ч. 4, в якій закріпити норму щодо встановлення в колективному договорі мінімальної погодинної заробітної плати для відповідних категорій працівників не нижче двох відсотків рівня мінімальної заробітної плати. Це гарантуватиме високий рівень заробітної плати тим працівникам, які мають високу кваліфікацію, необхідний досвід, вищу спеціальну освіту, та зменшить відтік трудових кадрів із села.

У підрозділі 3.3. “Проблеми регулювання охорони праці сільськогосподарських працівників” звертається увага на те, що за умов багатоукладної економіки та наявності великої кількості власників, що прагнуть швидкого накопичення первісного капіталу, пріоритетного значення набувають правові засоби забезпечення охорони праці.

У роботі з’ясовано, що норми деяких статей Закону України “Про охорону праці” не гармонізовані відповідно норм Конвенції МОП № 184 “Про безпеку і гігієну праці в сільському господарстві”. У зв’язку з цим пропонується ст. 5 Закону України “Про охорону праці” привести у відповідність із ст. 7 Конвенції № 184 та ст. 155 КЗпП України, виклавши абз. 2 ст. 5 у такій редакції: “До укладення трудового договору роботодавець повинен створити безпечні і нешкідливі умови праці на робочому місці працівника. Під час укладення трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника про умови праці та техніку безпеки праці, що останній має засвідчити своїм підписом.”

З метою удосконалення ст. 104 проекту ТК України, в якій закріплено норму щодо розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця в разі грубого порушення працівником вимог правил з охорони праці, пожежної безпеки або безпеки руху на транспорті, якщо це призвело до нещасного випадку на виробництві або аварії чи створило реальну загрозу таких наслідків, підтверджену належним чином, запропоновано додати до неї п. 6 такого змісту: “Для підтвердження реальної загрози на підприємстві необхідно створити тимчасову комісію із залученням до її складу представників посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, інспектора з охорони праці та представника виборного профспілкового органу або уповноваженої особи від трудового колективу в разі відсутності на підприємстві профспілкової організації.”

У підрозділі 3.4. “Правове регулювання трудової дисципліни в аграрній галузі” проаналізовано норми статей проекту ТК України, що стосуються питань трудової дисципліни. Автором пропонується до ст. 27 проекту цього Кодексу, в якій визначені основні обов’язки роботодавця, додати пункт щодо обов’язку роботодавця при прийнятті на роботу ознайомлювати працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку із засвідченням цього підписом останніх.

У роботі обґрунтовується необхідність закріплення в ч. 2 ст. 265 проекту ТК України положення про те, що внутрішній трудовий розпорядок окремих категорій працівників може визначатися у статутах (положеннях) про дисципліну, які затверджуються відповідно до закону, правилах внутрішнього трудового розпорядку та колективному договорі, а не в статуті – установчому документі юридичної особи.

Зроблено висновок, що трудова функція працівника є необхідною умовою трудового договору і обов’язково повинна визначатися угодою сторін, а не технологічною інструкцією, як це передбачено у проекті ТК України.

Дисертантом критично оцінюється редакція ч. 2 ст. 404 проекту Трудового кодексу України, яка встановлює, що працівник вважається невинним, якщо під час виконання трудових обов’язків цей працівник виявив такий рівень дбайливості, який вимагався від нього відповідно до трудового законодавства, колективного і трудового договорів, а також якщо він діяв за наявності обставин необхідної оборони або крайньої необхідності. Автор робить висновок, що трудовим законодавством та локальними актами не для всіх ситуацій може бути передбачено відповідний рівень дбайливості. Фактор суб’єктивізму завжди буде присутнім, отже, його обов’язково необхідно враховувати. Законодавством повинен встановлюватися „еталон”, до якого потрібно прагнути. Завершують розділ стислі висновки.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і по-новому вирішено наукове завдання шляхом, аналізу чинного законодавства і практики його реалізації, дослідження проекту Трудового кодексу України, визначення основних правових категорій та формулювання науково-практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в умовах ринкової економіки.

1. Особливість сучасного розвитку трудових відносин у галузі сільського господарства полягає в тому, що в аграрному секторі економіки протягом останніх п’ятнадцяти років відбувається процес реформування майнових та земельних відносин, унаслідок чого змінилися не лише виробничі відносини, а й трудові.

2. Сільськогосподарських працівників можна класифікувати за такими групами: 1) за віком; 2) за спеціальністю; 3) за освітою; 4) за тривалістю терміну роботи.

3. Особливостями трудових відносин у сільськогосподарському виробничому кооперативі є: 1) наявність двох категорій працівників: членів кооперативу та найманих працівників; 2) стороною трудових відносин, а саме роботодавцем, є кооператив – юридична особа; 3) трудові відносини працівників–членів виробничого кооперативу крім загальних статей КЗпП України регулюються спеціальними статтями чинного трудового законодавства; 4) з членами і з найманими працівниками укладається трудовий договір; 5) статутами або іншими нормативним актами кооперативу може бути визначений перелік посад, які можуть займати виключно члени кооперативу; 6) трудові відносини членів виробничого кооперативу виникають із складу юридичних фактів: членства та трудового договору, а з найманими працівниками – лише з трудового договору.

4. Проведений аналіз ст. 317 проекту ТК України, якою передбачено укладення трудового договору із членом виробничого кооперативу, показав, що її слід викласти в новій, запропонованій автором редакції. Аналогічну статтю доцільно закріпити в Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію” в розділі Х “Трудові відносини в кооперативах”.

5. Особливостями виникнення трудових правовідносин у фермерському господарстві є: 1) воно функціонує лише в аграрній галузі; 2) правосуб’єктність членів наступає з 14-річного віку; 3) трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором, – трудовим законодавством.

6. Аналіз ст. 319 проекту ТК України показав, що її положення містять певні недоліки, тому пропонується викласти зазначену статтю в новій редакції, закріпивши в ній основні особливості зміни трудового договору працівника – члена виробничого кооперативу, зокрема, надання працівнику – члену виробничого кооперативу переважного права на його переведення на вакантну посаду за умови наявності в нього відповідної освіти та кваліфікації.

7. Автором пропонується удосконалити ст.169 проекту ТК України, розширивши її зміст. Зокрема, обов’язково встановити терміни подачі працівником заяви на відпустку до її початку. У статті передбачити положення про те, що працівник у своїй заяві повинен вказати конкретний вид відпустки. При цьому надати можливість роботодавцю переносити дату початку відпустки працівника у разі виробничої необхідності, але не більше ніж на 14 днів.

8. Недоліком ст. 184 проекту ТК України, якою передбачається колективне надання відпустки працівникам, є те, що законодавець визначає організаційно-правову структуру – підприємство, установу, організацію, а не юридичну особу. У зв’язку з цим запропоновано дану статтю викласти в новій редакції:

“Стаття 184. Колективне надання відпустки.

У колективному договорі може бути передбачено одночасне надання щорічної трудової відпустки всім працівникам (більшості працівників) юридичної особи, її структурних підрозділів, якщо характер її діяльності позбавляє можливості надання відпустки працівникам у різний час з урахуванням їх інтересів та інших обставин.”

9. Аналіз ст. 6 Закону України “Про охорону праці” показав, що ч. 2 ст. 6 слід удосконалити, закріпивши в ній положення про те, що працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, якщо у нього є достатньо вагомі підстави думати, що існує безпосередня серйозна загроза для безпеки і здоров’я. При цьому він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника.

10. З метою усунення недоліків, виявлених у ст. 104 проекту ТК України, автором пропонується закріпити у ньому норму щодо створення відповідної комісії із залученням до її складу представників посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, представників виборного профспілкового органу юридичної особи, інспекторів з охорони праці у разі настання нещасного випадку на виробництві або аварії.

11. На відміну від чинного Кодексу законів про працю, ч. 3 ст. 406 проекту ТК України більш повно гарантує працівникам захищеність, оскільки проектом визначено, що застосування дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Кодексом та спеціальними законами, не допускається. Отже, в разі прийняття проекту ТК України в такій редакції потрібно буде вносити зміни до спеціальних законів, у яких наразі вказано, що певні види стягнень можуть передбачатися в статутах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мірошниченко О.А. Особливості правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в умовах ринку [Текст] / О.А. Мірошниченко // Правова держава. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 16. – С. 616-623.

2. Мірошниченко О.А. Особливості правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві України та в країнах СНД (порівняльний аспект) [Текст] / О.А. Мірошниченко // Юрид. Україна. – 2005. – № 11(35). – С. 36-41.

3. Мірошниченко О.А. Особливості правового регулювання робочого часу сільськогосподарських працівників [Текст] / О.А. Мірошниченко // Там же. – 2006. – №5(41). – С. .

4. Мірошниченко О.А. Положення про трудову дисципліну сільськогосподарських працівників у проекті Трудового кодексу України [Текст] / О.А. Мірошниченко // Там же. – 2006. – № 8 (44). – С.13-19.

5. Мірошниченко О.А. Правове регулювання виникнення трудових відносин сільськогосподарських працівників у проекті Трудового Кодексу України [Текст] О.А. Мірошниченко // Держава і право: зб. наук. пр. – Юрид. політ. науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 33. – С. 351-358.

6. Мірошниченко О.А. Особливості виникнення трудових правовідносин у галузі сільського господарства [Текст] / О.А. Мірошниченко // Організаційно-правові аспекти менеджменту економічної безпеки розвитку підприємництва та бізнесу: зб. матеріалів І міжвузів. наук.-практ. конф. ЧІІБіП МНТУ/ За заг. ред. В.В. Бондаря – Чернігів: РВВ „Юрист”, 2005. – С. 20-24.

7. Мірошниченко О.А. Особливості правового регулювання трудових відносин членів сільськогосподарських виробничих кооперативів [Текст] / О.А. Мірошниченко // Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: матеріали наук.-практ. конф. м. Суми, 2-4 черв. 2005 р. / За ред. проф. В.С. Венедиктова. – Х.: Укр. асоціація фахівців труд. права, 2005. – С. 242-245.

8. Мірошниченко О.А. Особливості правового регулювання трудових відносин членів сільськогосподарських виробничих кооперативів [Текст] / О.А. Мірошниченко // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 25-27 трав. 2006 р. / За ред. проф. В.С. Венедиктова. – Х.: Укр. асоціація фахівців труд. права, 2006. – С. 321-324.

9. Мірошниченко О.А. Правове регулювання підстав виникнення трудових правовідносин у фермерському господарстві [Текст] / О.А. Мірошниченко // Актуальні проблеми кодифікації у трудовому праві: матеріали наук.-практ. конф., НаУКМА, м. Київ, 25 трав. 2006 р. / За заг. ред. В.Л. Костюка. – К.: Стилос, 2006. – С. 53-58.

10. Мірошниченко О.А. Правове регулювання трудової дисципліни сільськогосподарських працівників [Текст] / О.А. Мірошниченко // Комплексна безпека підприємницької діяльності: економіко-правові засади, стратегія формування та перспективи розвитку: зб. матеріалів ІІ міжвузів. наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.В. Бондаря – Чернігів: РВВ „Юрист”, 2006. – С. 29-32.

11. Мірошниченко О.А. Час відпочинку сільськогосподарських працівників у проекті Трудового Кодексу України [Текст] / О.А. Мірошниченко // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – О., 2007. – С. 120-126.

АНОТАЦІЇ

Мірошниченко О.А. Правове регулювання трудових відносин у галузі сільського господарства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків, 2008 р.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних та практичних проблем правового регулювання трудових відносин у галузі сільського господарства в умовах реформування аграрного сектору економіки. Зроблено класифікацію сільськогосподарських працівників. У роботі аналізуються норми трудового законодавства України, міжнародно-правові та нормативні акти деяких зарубіжних країн.

Велика увага приділяється вивченню особливостей правового регулювання підстав виникнення, зміни та припинення трудових відносин сільськогосподарських працівників.

Досліджуються питання правового регулювання робочого часу, часу відпочинку, оплати та охорони праці, трудової дисципліни працівників аграрної галузі.

Обґрунтовуються конкретні рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Ключові слова: трудові правовідносини, сільськогосподарський працівник, оплата праці, охорона праці, член виробничого кооперативу, фермерське господарство, робочий час, час відпочинку.

Мирошниченко О.А. Правовое регулирование трудовых отношений в сельскохозяйственной отрасли. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, г. Харьков, 2008 г.

Диссертация является комплексным научным исследованием теоретических и практических проблем правового регулирования трудовых отношений в сельскохозяйственной отрасли в условиях реформирования аграрного сектора экономики. Разработана классификация сельскохозяйственных работников. Проанализированы нормы трудового законодательства Украины, международно-правовые и нормативные акты некоторых зарубежных стран.

Исследуются особенности правового регулирования трудовых отношений в некоторых странах ближнего зарубежья. Сделан вывод о том, что определенные нормы трудового законодательства Азербайджанской Республики и Республики Беларусь можно имплементировать для усовершенствования проекта Трудового кодекса Украины.

Большое внимание уделено изучению особенностей правового регулирования оснований возникновения,