Харківський національний університет імені В
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Менделєва Ольга Володимирівна
УДК 316.28.+316.334.23
СОЦІАЛЬНИЙ ПРАГМАТИЗМ БІЗНЕС-КОМУНІКАЦІЙ
22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
Харків – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна,
Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор
Лисиця Надія Михайлівна
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
професор кафедри прикладної соціології
Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор
Пилипенко Валерій Євгенович
Інститут соціології НАН України
головний науковий співробітник відділу економічної соціології
кандидат соціологічних наук, доцент
Михайльова Катерина Геннадіївна
Харківський гуманітарний університет „Народна Українська Академія”
завідувач кафедри соціології
Захист відбудеться “13” травня 2008 р. о 12 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64 051 15 Харківського
національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків,
пл. Свободи, 4, ауд. 2-49.
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці
Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:
61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.
Автореферат розісланий 11.04.2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради доц. Шеремет І.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розвиток українських бізнес-комунікацій відбувається в умовах переходу до ринкової економіки, що свідчить про необхідність конструювання відповідних моделей ділових відносин, розробки та застосування інноваційних технологій у сфері бізнес-комунікацій. Цей процес супроводжується виникненням нових форм співпраці та інституціоналізацією соціально-прагматичних комунікативних практик, які поєднують у собі поле формальних і неформальних відносин у бізнесі.
Передумовами успіху в бізнесі є поєднання власних інтересів суб’єкта економічної діяльності, його прагматичних цілей з потребами соціального оточення та референтних груп. Таким чином, прагматичні мотиви економічної діяльності, а саме користь, вигода, ефективність, трансформуються у соціально вигідні, які реалізуються у певних комунікативних практиках, що є основою формування моделей бізнес-комунікацій. Бізнес-комунікації не просто виконують інформаційні та комунікаційні функції бізнесу, а й скріплюють міжособистісні стосунки, розвивають комунікативні мережі на основі довіри та соціально прагматичної вигоди. Але за браком ефективних моделей бізнес-комунікацій, а також через невідповідність старих зразків поведінки сучасним вимогам ділових комунікацій суб’єкти схильні звертатися до найбільш сталих, традиційних та визнаних комунікативних практик. Такі комунікативні практики потребують наукового осмислення, оскільки саме вони виступають підґрунтям у формуванні комунікативного простору бізнесу і потребують визначення бізнес-комунікацій, здатних забезпечити комунікативні потреби на якісному рівні.
Визначальними чинниками якості бізнес-комунікацій є благонадійність партнера, довіра, соціальне схвалення, які дають підстави для розвитку відносин у довгостроковій перспективі і обґрунтовують актуальність досліджуваної проблеми.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Проблеми бізнес-комунікацій досліджувались у працях вітчизняних і зарубіжних учених. Структура та форми бізнес-комунікацій розглядалися у роботах С. Дацюка, Б. Карлофа, В. Співака, Г. Тульчинського; аналізу соціальних комунікацій у різних сферах суспільного життя присвячено праці В. Конецької, Н. Костенко, Н. Лумана, Р. Крейга, А. Панфілової, Б. ван Рулер, А. Соколова, Ю. Хабермаса; проблеми маркетингових комунікацій знайшли втілення у роботах В. Королька, Н. Лисиці, К. Михайльової, Г. Почепцова, Л. Федотової. Однак соціально прагматичним аспектам у бізнес-комунікаціях не приділялося належної уваги: недостатньо чітко визначались соціально орієнтовані моделі комунікативної взаємодії, а також соціально значущі детермінанти бізнес-комунікацій. Організація бізнес-комунікацій розглядалася з точки зору формальних правил проведення бізнес-комунікацій та переговорів. У зв’язку з цим інтерпретація змісту бізнес-комунікацій усередині ділових мереж обмежувалася проблемами маркетингових комунікацій, що викликає необхідність вивчення соціально-прагматичних аспектів бізнес-комунікацій та їх проявів у підприємницькій діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за темою: «Особливості соціальних комунікацій у сучасній Україні», номер державної реєстрації 01-03-U005731.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення соціально прагматичних аспектів у бізнес-комунікаціях.
Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:
- теоретичний аналіз прагматизму як соціального явища;
- визначення поняття «соціальний прагматизм» та його структури;
- аналіз соціальних комунікацій у контексті прагматизму;
- комплексний аналіз феномену бізнес-комунікацій;
- виявлення соціокультурних чинників формування соціально-прагматичних бізнес-комунікацій в українському підприємництві;
- визначення показників ефективності бізнес-комунікацій у сучасних умовах;
- аналіз соціально-прагматичної комунікативної стратегії;
- визначення структури комунікативної компетентності підприємців в умовах формування українських бізнес-комунікацій.
Об’єкт дослідження – процес розвитку бізнес-комунікацій.
Предмет дослідження – соціально-прагматичні форми бізнес-комунікацій.
Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження. Теоретичною основою дослідження соціального прагматизму бізнес-комунікацій є філософські концепції, які розроблялися в рамках філософії прагматизму (У. Джеймс, Дж. Дьюї, Ч. Пірс); позитивістська соціологія (Е. Дюркгейм). Для розуміння феномену бізнес-комунікацій використовувалися положення концепції соціальних комунікацій В. Конецької, А. Соколова, а також основні положення теорії прагматики соціальних комунікацій П. Вацлавіка та Р. Крейга. Для визначення соціально-прагматичних форм бізнес-комунікацій було застосовано концепції неформальних комунікацій у сфері підприємництва С. Барсукової, В. Пилипенка, В. Радаєва; партнерства та співпраці в сучасних економічних умовах Ю. Свєженцевої.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні задач було використано методи аналізу та синтезу, метод логічного узагальнення. Отримання первинної соціологічної інформації здійснено методом експертних оцінок. Аналіз емпіричної інформації здійснено за допомогою методів математичної статистики (кореляційний, факторний та кластерний аналізи). Метод контент-аналізу використано для визначення рівнів комунікативної взаємодії в підприємництві, обробки результатів експертних інтерв’ю.
Емпірична база дослідження. Емпіричну базу дослідження склали матеріали проведеного автором експертного опитування бізнесменів – представників середнього бізнесу (м. Харків, n=103. Для визначення кількості експертів було сформовано групи, число яких відповідає кількості видів економічної діяльності, установлених законодавством України. Відбір експертів здійснювався за критеріями: посада (директор, менеджер вищої категорії), виконувані на посаді функції (комунікативна, управлінська)); вторинний аналіз матеріалів всеукраїнського соціологічного моніторингу «Українське суспільство» за 2004 р. Інституту соціології НАН України, а також даних моніторингу суспільної думки за 2006 р. Українського інституту соціальних досліджень імені О. Яременка; нормативні акти та інформація головного комітету статистики в Харківській області.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у вирішенні наукового завдання соціології комунікацій – концептуалізації поняття «соціальний прагматизм» для аналізу бізнес-комунікацій у підприємництві у сфері економічної діяльності, а саме:
вперше визначено основи соціально-прагматичної комунікативної стратегії на засадах концепції соціального прагматизму і поняття «комунікативна стратегія», яка акцентує увагу на етичному та ціннісному аспектах ділових відносин і виступає чинником формування нових форм ділової співпраці;
удосконалено інтерпретацію поняття «бізнес-комунікації», до ознак якої віднесено розподіл бізнес-комунікацій за рівнями комунікативної взаємодії в бізнесі, що дозволяє здійснити аналіз моделей комунікацій у підприємницькій діяльності та визначити роль і функції соціально прагматичних практик на кожному із рівнів;
удосконалено визначення соціального прагматизму, основане на довірі, соціальній користі та соціальному схваленні, в результаті дослідження концепції колективних уявлень Е. Дюркгейма і філософії прагматизму У. Джеймса і Ч. Пірса, що дозволило дати якісну характеристику бізнес-комунікаціям, яка вказує на соціально значущу вигоду спілкування у ділових відносинах;
дістало подальшого розвитку дослідження прагматики соціальних комунікацій на засадах визначення соціального прагматизму, а саме соціально-прагматичної вигоди як чинника підвищення ефективності бізнес-комунікацій, що створює передумови для розвитку нових галузей бізнесу;
отримало розширене тлумачення поняття «комунікативна компетентність» за рахунок включення до структури комунікативної компетентності соціально-прагматичних форм комунікації, що дозволяє визначити основи комунікативної компетентності бізнесменів в умовах формального і неформального комунікативного поля бізнесу і підвищити ефективність комунікативних процесів у підприємницькій діяльності.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у застосуванні концепції соціального прагматизму для визначення форм бізнес-комунікацій, які супроводжуються реципрокними обмінами, що надає підстави для подальшого дослідження розвитку формальних та неформальних бізнес-комунікацій у сучасному суспільстві.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що представлені результати дослідження соціального прагматизму бізнес-комунікацій можуть бути використані для удосконалення комунікативних процесів у підприємництві, а також для розробки заходів щодо підвищення комунікативної компетентності бізнесменів. Запропоновані в роботі положення можуть бути використані підчас підготовки навчальних курсів «Економічна соціологія», «Соціальні комунікації».
Особистий внесок здобувача. Усі положення та висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і результати проведеного дослідження оприлюднено на Всеукраїнській науковій студентсько-аспірантській конференції «Соціологія: минуле, сьогодення, майбутнє» (м. Львів, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальні комунікації: нове в науці, освіті, технологіях» (м. Санкт-Петербург, 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми формування гендерної політики в Україні» (м. Харків, 2005 р.), Всеросійській науково-практичній конференції «Соціальне управління, комунікація і соціально-проектні технології» (м. Москва, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (м. Донецьк, 2006 р.), Міжнародній конференції «Комунікація та конструювання соціальних реальностей» (м. Санкт-Петербург, 2006 р.), міжнародних науково-практичних конференціях «Харківські соціологічні читання» (м. Харків, 2003 р., 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціокультурна інтеграція в контексті викликів XXI ст.» (м. Київ, 2007 р.).
Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження відображено в 11 наукових публікаціях: з них 5 публікацій у виданнях, що визнані ВАК України фаховими з соціології, 6 тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 207 сторінок, обсяг основної частини – 176 сторінок, список використаних джерел з 244 найменувань – на 24 сторінках, 4 додатки на 7 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробленості теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, теоретичні засади та методи дослідження проблеми, відображено наукову новизну і практичне значущість одержаних результатів, наведено дані про апробацію.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади вивчення соціального прагматизму» – на засадах соціологічної концепції колективних уявлень Е. Дюркгейма і філософії прагматизму У. Джеймса і Ч. Пірса викладено сутність і зміст феномена соціального прагматизму, що дозволяє здійснити якісний аналіз соціальних комунікацій у підприємництві, які ґрунтуються на соціальній довірі, соціальній користі, зорієнтовані на отримання соціального схвалення і дають змогу визначити чинники формування комунікативного простору бізнесу.
Першій підрозділ «Теоретичні підходи до визначення соціального прагматизму» присвячено аналізу філософських і соціологічних концепцій, які розкривають суть феномена прагматизму та визначають передумову соціального прагматизму – ідеацію, завдяки якій індивідуальні переконання отримують соціальне схвалення. Аналіз теоретичних підходів до прагматизму і соціального прагматизму У. Джеймса, Е. Дюркгейма, Р. Рорті, Ч. Пірса дозволив зробити висновок, що соціальний прагматизм указує на те, що досягнення мети у комунікативному процесі більш ефективне через задоволення інтересів інших суб’єктів, які належать до певної соціальної спільноти. Це обґрунтовує необхідність дослідження якості підприємницької діяльності, яка передбачає отримання власної вигоди у комунікативному процесі, що свідчить про існування розбіжностей між розумінням прагматизму у концепціях класиків та сучасними прикладами використанням цього поняття.
У другому підрозділі «Поняття соціального прагматизму в сучасному соціологічному дискурсі» проаналізовано соціологічну концепцію колективних уявлень Е. Дюркгейма та його критику прагматизму, в яких представлено основи соціального прагматизму. На основі тлумачення феномена соціальної ідеації, яка є причиною соціально прагматичних дій, автор дисертації пропонує власну інтерпретацію поняття соціального прагматизму, яке виступає якісною характеристикою соціально орієнтованої діяльності та розвитку, що ґрунтуються на принципах довіри, соціальної користі і соціального схвалення.
Виходячи з дефініції соціального прагматизму, зроблено висновок, що соціальний прагматизм обґрунтовує звернення до етичних норм і моральних принципів у соціальних комунікаціях, що забезпечує цілісність професійної спільноти, в рамках якої відбувається взаємодія. Показано роль соціальної користі і соціального схвалення у зв’язку з ефективністю бізнес-комунікацій, що обґрунтовує важливість соціологічного дослідження соціальних детермінантів комунікативних процесів у підприємницькій діяльності та дозволяє визначити чинники формування моделей бізнес-комунікацій.
У третьому підрозділі «Соціальний прагматизм як чинник конструювання комунікативного простору бізнесу» розглянуто роль соціального прагматизму в процесі формування системи бізнес-комунікацій. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що соціальний прагматизм виступає характеристикою соціально вигідних комунікацій у сфері підприємництва, зорієнтованих на встановлення відносин довіри та благонадійності. Основні прояви соціального прагматизму в бізнес-комунікаціях становлять взаємовигідні форми соціального обміну, які є історично обумовленими та соціально визнаними формами комунікативної взаємодії, що обґрунтувало постановку основної гіпотези дисертаційного дослідження – становлення ефективних бізнес-комунікацій у сучасному підприємництві можливе за умови присутності соціально-прагматичних аспектів, які апелюють до соціальних інтересів та цінностей і сприяють установленню достатнього для співпраці рівня довіри. Це проявляється у тому, що бізнес-комунікації здійснюються за допомогою традиційних комунікативних каналів, які актори вважають надійними та оптимальними у конкретній ситуації. Інтенсифікація комунікативних процесів у бізнесі вимагає взаємодії між партнерами на такому рівні довіри, який є достатнім для подальшої співпраці, тому особливе значення надається саме формі комунікативної взаємодії, яка підтверджує благонадійність партнера та готовність до співпраці.
У другому розділі «Бізнес-комунікації в контексті соціально-економічних трансформацій» проведено аналіз бізнес-комунікацій у підприємництві та представлено класифікацію бізнес-комунікацій, що дозволило запропонувати авторську інтерпретацію поняття «бізнес-комунікації» на основі виявлення рівнів комунікативної взаємодії в бізнесі, а також дати характеристику соціально вигідним комунікативним практикам і визначити їх форми.
У першому підрозділі «Комплексний аналіз соціального феномена бізнес-комунікацій» розглянуто концепції соціальних комунікацій, на підставі яких представлено уточнену дефініцію поняття «бізнес-комунікації». За результатами дослідження можна констатувати, що бізнес-комунікації характеризуються складною взаємодією формальних та неформальних практик, які відіграють істотно важливу роль у становленні соціального інституту бізнес-комунікацій. У ході неформальних комунікативних практик у бізнесі здійснюється реципрокний обмін, який має традиційні, суспільно визнані форми, а саме хабарництво, послуга, дар, неофіційні зустрічі, фуршет.
Найбільш поширеною формою реципрокного обміну виступає послуга, надання якої здійснюється з метою подяки, винагороди або як відповідь на подану раніше допомогу. Хабарництво означає підношення дарунка з метою сприяння вирішенню проблеми і здійснюється як у неформальних, так і у формальних практиках. Комунікативна практика дарування, на відміну від хабарництва, пов’язана з пошаною та реалізується здебільшого напередодні свят. Комунікативною практикою, здатною поєднувати урочистість з можливістю ділового обговорення або бесіди в умовах неформального заходу, вважається фуршет. До неофіційних зустрічей належать ділові переговори, які проводяться у неформальних умовах. Визначальною характеристикою цієї комунікативної практики є неформальність оточення, що обумовлює коло обговорюваних питань та підходи до їх вирішення.
Отримані в результаті дисертаційного дослідження високі показники поширеності неформальних комунікативних практик та готовності бізнесменів у такий спосіб вирішувати проблеми свідчать про інституціоналізацію цих практик, що створює засади для виявлення бізнес-ідентичностей, які вказують на засоби досягнення комунікативних цілей, яким актори віддають перевагу, а також на ефективні моделі поведінки в бізнес-комунікаціях, що створює передумови для накопичення соціального капіталу.
Конструювання бізнес-простору в сучасних українських умовах відбувається під впливом низки чинників суб’єктивного та об’єктивного характеру. Для становлення моделей розвитку ринкової економіки й упровадження нових форм співпраці в бізнесі необхідно, щоб дії, пов’язані з накопиченням та відтворенням знання, стали соціально схваленими. Отже, орієнтація на соціальну вигоду у відносинах між партнерами виступає чинником розвитку бізнес-комунікацій.
Другий підрозділ «Класифікація бізнес-комунікацій у сучасних умовах» присвячено вивченню видів бізнес-комунікацій у підприємництві. Виявлено три рівні, на яких відбуваються бізнес-комунікації у підприємницькій діяльності: мікрорівень, мезорівень та макрорівень. Підґрунтям для розподілу виступає характер відносин між суб’єктами, а саме – наявність суб’єкт-суб’єктного або об’єкт-суб’єктного типу зв’язку, який визначає моделі поведінки акторів, специфіку формальних і неформальних комунікацій.
Бізнес-комунікації на мікрорівні соціальної взаємодії у горизонтальному напрямі виражені організаційними комунікаціями, у вертикальному – це комунікації з аудиторією споживачів. У будь-якому підприємстві комунікативні процеси відображають формальну і неформальну структуру соціальних відносин. Характерною особливістю багатьох пострадянських організацій і підприємств є те, що поле формальних і неформальних відносин постійно перехрещуються и знаходяться у взаємозалежності.
Мезорівень бізнес-комунікацій охоплює соціальні взаємодії, що відбуваються в процесі підприємницької діяльності між партнерами по бізнесу (горизонтальний напрям). Вертикальні комунікації на цьому рівні представлені взаємодією із лідерами в певній галузі підприємництва.
У горизонтальному напрямі макрорівня бізнес-комунікації відбуваються взаємодії українських підприємців із закордонними партнерами, де актуалізуються проблеми крос-культурних комунікацій та крос-секторного співробітництва. У вертикальному напрямі відображено комунікації з державними інститутами.
Установлено, що соціальний прагматизм присутній на кожному із зазначених рівнів бізнес-комунікацій, але його прояви відрізняються залежно від комунікативних акторів. На кожному з представлених рівнів існують певні форми соціально-прагматичних бізнес-комунікацій, тому одним із завдань експертного опитування було виявлення специфічних особливостей українських бізнес-комунікацій, що надало можливість визначити соціально значущі аспекти в комунікативній взаємодії.
Соціально-прагматичні бізнес-комунікації на мезорівні здебільшого реалізуються у формі неформальних комунікативних практик і супроводжуються отриманням низки переваг. Модель ділових комунікацій, яка основана на отриманні власної вигоди через задоволення інтересів сторін, сприяє підвищенню репутації суб’єкта в діловому оточенні, а також формуванню соціально привабливого іміджу. Ділові стосунки, де нематеріальні основи домінують над матеріальними, виявляються більш стабільними та надійними. Підтвердженням тому виступають експертні оцінки значущості переваг, отриманих у результаті соціально-прагматичних комунікативних практик (рис. ):
Рис. . Оцінка переваг соціально-прагматичних комунікативних практик
Ці переваги, зазвичай, мають нематеріальний характер та виступають стимулом до співпраці у довгостроковій перспективі. Саме тому деякі неформальні комунікативні практики отримали інституціоналізовану форму та виконують функцію об’єднання ділової спільноти.
У третьому підрозділі «Ефективність бізнес-комунікацій у підприємницькій діяльності» показано, що ефективність бізнес-комунікацій у сучасному підприємництві залежить від широкого кола показників, що обґрунтовує виділення параметрів ефективності бізнес-комунікацій, до яких ми відносимо комунікативну ефективність, соціальну ефективність та економічну ефективність. Це дає підстави для розробки системи бізнес-комунікацій підприємства, де найбільшого значення набувають соціально та комунікативно орієнтовані заходи.
Визначено функції бізнес-комунікацій у підприємництві, якими є такі: реалізація комунікативних та інформаційних цілей суб’єкта ділових відносин; конструювання комунікативного простору бізнесу; збереження цілісності ділової спільноти; зв’язок між бізнесом і суспільством; управління підприємством; соціальне управління у сфері суспільних відносин. Результати експертного опитування підтвердили, що найважливішим чинником ефективності бізнес-комунікацій виступає комунікативна компетентність підприємця, яка вказує на існування соціального механізму, який на основі соціально значущих аспектів сприяє розвитку взаємовигідних відносин.
У третьому розділі «Гетерогенність проявлення соціального прагматизму в бізнес-комунікаціях» проведено аналіз соціально-прагматичних аспектів бізнес-комунікацій на основі емпіричного дослідження їх проявів у різних аспектах бізнес-комунікацій, що дозволило запропонувати класифікацію соціально-прагматичних практик завдяки виявленню соціально-прагматичної вигоди. За результатами емпіричного дослідження визначено структуру комунікативної компетентності бізнесменів, що надає підстав для розробки заходів щодо підвищення ефективності бізнес-комунікацій.
У першому підрозділі «Соціальний прагматизм як комунікативна стратегія у бізнесі» показано, що соціально-прагматичні аспекти виступають чинниками організації бізнес-комунікацій, що доводить необхідність розробки соціально-прагматичної комунікативної стратегії в бізнесі. Представлено класифікацію комунікативних стратегій у підприємницькій діяльності. Комунікативна стратегія у сфері ділових відносин представляє собою узагальнюючу модель дій, необхідних для досягнення визначених цілей шляхом координації та оптимального розподілу і планування всіх компонентів комунікативного процесу. Соціальний прагматизм як характеристика комунікативної стратегії вказує на те, ще дії суб’єкта зорієнтовано на соціально значущі аспекти соціальних відносин у бізнесі, що зміцнює існуючі ділові контакти та сприяє налагодженню нових контактів у бізнес-діяльності завдяки орієнтації на соціальні цінності та інтереси. Доведено, що конструювання соціально-прагматичної комунікативної стратегії обумовлено специфікою соціальних відносин у бізнесі, а саме поширенням тіньових практик в економічній діяльності, існуванням формальної та неформальної сфер бізнес-комунікацій.
Другий підрозділ «Комунікативна компетентність і соціальний прагматизм у підприємницькій діяльності» присвячено аналізу комунікативної компетентності в сучасних бізнес-комунікаціях. Результати експертних інтерв’ю довели, що бізнес-спільнота в Україні знаходиться у стадії формування, на що вказує несталість моделей ділових комунікацій, що підтверджено високими показниками поширеності неформальних комунікативних практик.
Уміння діяти в умовах неформальних комунікативних практик і таким чином одержувати не тільки матеріальну вигоду, а також такі привілеї, як доступ до певних ресурсів, певні засади для розвитку відносин у довгостроковій перспективі, є важливою складовою комунікативної компетентності бізнесмена в умовах ринкового сьогодення.
Соціально-прагматичні бізнес-комунікації на мезорівні соціальної взаємодії проявляються у вигляді неформальних комунікативних практик, ставлення до яких залежить від рівня комунікативної компетентності підприємця. Цей факт підтверджує зв’язок між комунікативною компетентністю актора та соціальним прагматизмом й обґрунтовує включення до складу комунікативної компетентності соціально-прагматичні форми бізнес-комунікацій. Структура комунікативної компетентності складається з трьох елементів:
· особистісні комунікативні риси, до складу яких входять комунікативні здібності, комунікативні уміння, комунікативне знання;
· рівень соціального прагматизму, який указує на здатність суб’єкта викликати довіру та свідчить про орієнтацію на співпрацю і готовність суб’єкта до партнерських відносин у довгостроковій перспективі;
· соціокультурний рівень передбачає, що поведінка суб’єкта ділових відносин регламентована соціальним та діловим етикетом.
Неформальні комунікативні практики, які мають ознаку соціально-прагматичних, визначаються як дуже важливі. Експерти вказують на те, що соціальний прагматизм у бізнес-комунікаціях – це комунікативний чинник, що консолідує українську ділову спільноту.
На засадах розподілу соціально-прагматичних комунікативних практик за цілями та за ставленням бізнесменів до формальних / неформальних комунікацій у бізнесі було визначено групи бізнес-ідентичностей. Сформульовані групи бізнес-ідентичностей указують на ті засоби досягнення комунікативної мети, яким віддають перевагу суб’єкти бізнес-комунікацій.
Перелік вищезгаданих аспектів комунікативної компетентності вказує на те, що в сучасних умовах економічного розвитку бізнес вимагає від суб’єктів ділових відносин інноваційних підходів і впровадження наукових досягнень у сферу ділових відносин.
У третьому підрозділі «Соціальний прагматизм як механізм організації бізнес-комунікацій у підприємництві» розглянуто чинники формування бізнес-комунікацій в умовах розвитку українського підприємництва. Установлено, що формування певної моделі бізнес-комунікацій знаходиться під впливом існуючих формальних та неформальних комунікативних практик у бізнесі, які склалися під час розвитку підприємництва в Україні.
За оцінками експертів, формальні і неформальні комунікативні практики сформувалися протягом періоду постперебудови. Проте саме вони є основою формування сучасних бізнес-комунікацій на мезорівні.
Важливо зазначити існування тісного зв’язку між полем формальних і неформальних комунікацій. На думку бізнесменів, що брали участь у поданому дослідженні, останнім часом ці практики або отримали певну назву, або були спроби їх узаконити. За експертними оцінками сферу неформальних бізнес-комунікацій в українському бізнесі представлено такими моделями:
· переговори «без краваток», які здійснюються за таких обставин: у діловому оточенні норми або стандарти ділового спілкування відсутні або їх не дотримуються або коли певні ситуації потребують рішення поза законодавством;
· реципрокні обміни, якими виступають взаємозобов’язуючі дії, що передбачають відповідні послуги не тільки матеріального характеру, але й такі, які забезпечують збереження традицій та дотримання гідності у відносинах між акторами;
· хабар чиновникам, який здійснюється у формі дарунка представникам держапарату з метою вирішення проблем, пов’язаних з організаційними питаннями підприємницької діяльності.
Специфічною рисою, що об’єднує вказані моделі, є соціально-прагматична спрямованість. Усі комунікативні моделі супроводжуються даром або подарунком, який виступає гарантом отримання бажаного результату.
На думку експертів, зараз коло питань, які вирішуються в ході неформальних комунікацій між партнерами, звужуються. Істотно змінився контекст проблем, що виступали предметом у неформальних комунікативних практиках. Але головною причиною поширеності неформальних комунікативних практик експерти вважають те, що економічна діяльність здійснюється на основі домовленостей, які майже не передбачають санкцій за порушення правил або невиконання зобов’язань.
Експерти засвідчили, що особа, яка не підтримує вирішення проблем у неформальних комунікативних практиках, не викликає довіри, що є приводом для обмеження у доступі до певних ресурсів. Така практика дійсно має місце в українських бізнес-комунікаціях, але визначити її роль та ступінь поширеності у ділових комунікаціях на мезорівні виявилося неможливим.
На основі результатів експертних інтерв’ю було сформовано три групи експертів, які відображають існуючі моделі бізнес-комунікацій на мезорівні соціальної взаємодії:
1) «псевдо»-бізнес-комунікації;
2) «пострадянська» модель бізнес-комунікацій;
3) інноваційні бізнес-комунікації.
Соціальний прагматизм бізнес-комунікацій на мезорівні відбиває специфічні риси міжособистісних стосунків, які сприяють консолідації бізнес-спільноти, але, з іншого боку, призводять до замкнутості бізнесу, що може бути передумовою для соціальної недовіри. У моделях ділових відносин, що формуються в українському бізнесі, виключної значущості набувають нематеріальні аспекти міжособистісних стосунків. Водночас виявляється тенденція дистанціювання бізнесу від соціуму, що є причиною появи недовіри до бізнесових стуруктур з боку населення.
У висновках дисертації підбиті підсумки розробленої концепції соціального прагматизму бізнес-комунікацій; сформульовані положення, що мають теоретичне і практичне значення для подальшого вивчення соціально-прагматичних форм бізнес-комунікацій.
У дисертації наведені теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в концептуалізації поняття «соціальний прагматизм» та класифікації соціально-прагматичних комунікативних практик у бізнесі.
Аналіз підходів до феномена прагматизму і вивчення соціального прагматизму на основі концепції колективних уявлень Е. Дюркгейма та філософії прагматизму У. Джеймса і Ч. Пірса дозволили використати визначення соціального прагматизму для характеристики комунікативних процесів у підприємницькій діяльності з урахуванням довіри, соціальної користі та соціального схвалення.
Застосування міждисциплінарного підходу до вивчення бізнес-комунікацій дозволило запропонувати розширену інтерпретацію цього поняття, що обґрунтовує правомірність розподілу українських бізнес-комунікацій на поле формальних та неформальних бізнес-комунікацій.
Здійснено аналіз соціальних комунікацій у контексті прагматизму на основі дослідження соціально-прагматичних форм комунікацій і соціально-прагматичної вигоди, що дозволило визначити соціально-прагматичні чинники ефективності бізнес-комунікацій, що створює передумови для розвитку нових галузей бізнесу.
Визначено рівні соціальної взаємодії, у межах яких здійснюються бізнес-комунікації в комунікативному просторі бізнесу, що дозволяє виявити специфічні особливості бізнес-комунікацій та тенденції їх розвитку.
У результаті визначення структури комунікативної компетентності було виявлено такі складові: особистісні комунікативні риси актора; рівень соціального прагматизму; соціокультурний рівень, що підтверджує значущість неформальних комунікативних практик, від яких певною мірою залежить успіх у бізнесі.
Запропоновано включити до структури комунікативної компетентності навички використання соціально-прагматичних форм бізнес-комунікацій, що дозволило розширити комунікативну компетентність підприємця.
Отримала емпіричне підтвердження гіпотеза, що в українському бізнесі існують два комунікативні поля: поле формальних бізнес-комунікацій і поле неформальних бізнес-комунікацій. У кожному з них присутні різні види соціальних обмінів і, зокрема, реципрокні обміни як пострадянська модель комунікативної взаємодії. З одного боку, цей розподіл відображає пострадянський тип комунікативної поведінки в бізнесі, з іншого – відсутність ділової культури, яка ще перебуває у стадії формування.
Показано, що особливості національного розвитку певним чином відображені в структурі та нормах ділових комунікацій, отже, вони виступають соціокультурною основою комунікативної компетентності бізнесмена.
На основі експертних оцінок значущості неформальних комунікативних практик у бізнесі, необхідності соціальної довіри та соціального схвалення, а також завдяки розширеному тлумаченню комунікативної компетентності акторів бізнес-комунікацій представлено моделі бізнес-комунікацій, за якими здійснюються комунікативні процесі на мезорівні, що дозволило визначити переваги, які отримують актори у соціально-прагматичних бізнес-комунікаціях, та виявити передумови розвитку бізнес-комунікацій в Україні.
Виявлено, що соціальний прагматизм у бізнес-комунікаціях актуалізує етичний та ціннісний аспекти ділових відносин, що є підґрунтям соціально-прагматичної комунікативної стратегії та свідчить про функцію соціально-прагматичних бізнес-комунікацій – консолідацію дій і кооперацію зусиль для отримання взаємної вигоди від спілкування.
Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що соціологічне осмислення комунікативних процесів у бізнесі повинне стати підґрунтям для підвищення ефективності бізнес-комунікацій. Розуміння механізму формування соціально-прагматичних моделей бізнес-комунікацій у сучасних економічних умовах дасть можливість для прогнозування розвитку інституту бізнес-комунікацій.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1) Менделєва О.В. Прагматизм як фактор підвищення ефективності комунікації // Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна: Сер. «Социологические исследования современного общества: методология, теория, методы». – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2004. – № . – С. –130.
2) Менделева О.В. Особенности арт-менеджмента в современных условиях // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2004. – С. 140–142.
3) Менделева О.В. Социально-прагматические аспекты коммуникативных стратегий в предпринимательской деятельности // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – У 2-х т. – Т. 2. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2006. – С. –240.
4) Менделєва О.В. Сучасні бізнес-комунікації в соціально-прагматичному аспекті: емпіричний аналіз // Український соціум. – Київ: Вид-во ГО „Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка”, 2007. – № . – С. –108.
5) Менделева О.В. Социальный прагматизм в деловых отношениях: соотношение нового и традиционного // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. – Вип. . – Ч. – К.: Вид-во НПУ М.П. Драгоманова, 2007. – С. –86.
а також тези доповідей:
6) Менделєва О.В. Феномен комунікації у прагматичному аспекті // Соціологія: минуле, сьогодення, майбутнє. Збірник тез наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів, 2003. – С. –95.
7) Менделева О.В. Социальный прагматизм бизнес-коммуникаций как основа арт-менеджмента // Социальные коммуникации: новое в науке, образовании, технологиях: Материалы международной научно-практической конференции – СПб.: Роза мира, 2004. – С. –102.
8) Менделева О.В. Гендерная обусловленность коммуникативных стратегий в бизнес-коммуникациях // Управління розвитком: Збірник наукових статей. – Харків: Видавництво ХНЕУ, 2005. – № 2. – С. –108.
9) Менделева О.В. Потребление как коммуникация или коммуникация как потребление? // Потребление как коммуникация / Тезисы научно-практической конференции молодых ученых, 29–30 июня 2005 г. – СПб.: Интерсоцис, 2005. – С. –55.
10) Менделєва О.В. Комунікативна компетентність в бізнес-комунікаціях // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління. Матеріали ІІ наукової конференції (Донецьк) 14 квітня 2006 року. – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – С. –250.
11) Менделева О.В. Социальный прагматизм бизнес-коммуникаций: социокультурные факторы // Коммуникация и конструирование социальных реальностей: Сб. науч. статей / Отв. ред. О.Г. Филатова. – Ч. 2. – СПб.: Роза мира, 2006. – С. –217.
АНОТАЦІЯ
Менделєва О.В. Соціальний прагматизм бізнес-комунікацій. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2008.
Дисертацію присвячено дослідженню соціального прагматизму бізнес-комунікацій у сфері підприємництва. У роботі представлено аналіз підходів до визначення соціального прагматизму. Обґрунтовано, що соціальний прагматизм у бізнес-комунікаціях виступає чинником формування комунікативного простору бізнесу в сучасних умовах.
Виявлено, що бізнес-комунікації відбуваються на мікро-, мезо- і макрорівні комунікативної взаємодії, що дало можливість визначити сутність та форми соціально-прагматичних комунікативних практик у підприємницькій діяльності. Проаналізовано форми та функції реципрокного обміну у комунікативних практиках у їх взаємозв’язку з соціальною і комунікативною компетентністю актора.
Вивчення й аналіз бізнес-комунікацій на мезорівні соціальної взаємодії в підприємницькій діяльності дозволили зробити висновок про необхідність дослідження соціально значущих аспектів бізнес-комунікацій, які є детермінантами комунікативних відносин у підприємництві.
Аналіз взаємозв’язку соціального прагматизму і комунікативної компетентності дав можливість обґрунтувати доцільність використання методів факторного та кластерного аналізу для дослідження бізнес-комунікацій, що надало підстав для визначення моделей бізнес-комунікацій у підприємницькій діяльності.
Виявлення соціально-прагматичних аспектів бізнес-комунікацій та визначення їх впливу на організацію бізнес-комунікацій на мезорівні соціальної взаємодії в підприємництві створило передумови для формування соціально-прагматичної комунікативної стратегії в бізнесі.
Ключові слова: бізнес-комунікації, ефективність бізнес-комунікацій, комунікативна компетентність, соціально-прагматична комунікативна стратегія, прагматика соціальних комунікацій, соціальний прагматизм.
АННОТАЦИЯ
Менделева О.В. Социальный прагматизм бизнес-коммуникаций. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. – Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2008.
Диссертация посвящена изучению социального прагматизма бизнес-коммуникаций в сфере предпринимательства в Украине. В работе представлен анализ подходов к определению социального прагматизма.
В условиях развития социально ориентированной экономики залогом успешной предпринимательской деятельности является объединение личных интересов бизнесмена (прагматических целей) с потребностями социального окружения. Таким образом, появляется необходимость анализа таких социальных явлений, которые обусловливают реализацию взаимовыгодных отношений, предположительно скрепленных нематериальной выгодой.
Для понимания сути реципрокных отношений в бизнесе, а также определения их форм и условий формирования применяется понятие «социальный прагматизм», которое указывает на наличие в деловых отношениях социально значимых аспектов, способствующих установлению доверия и подтверждающих благонадежность партнера.
Обосновано, что социальный прагматизм бизнес-коммуникаций выступает фактором конструирования коммуникативного пространства бизнеса.
К критериям социального прагматизма относятся следующие: готовность субъекта к социально ответственным действиям (поскольку социальный прагматизм подразумевает внутреннюю готовность субъекта действовать в интересах общества, социальных групп, социального окружения), а также эффективность, польза, выгода (аспекты, которые указывают на прагматическую ориентацию, согласно определению понятия «прагматизм»).
Исследование специфики коммуникативных процессов в предпринимательской деятельности позволило усовершенствовать определение бизнес-коммуникаций. Бизнес-коммуникации были распределены по трем уровням социального взаимодействия, что дало возможность выявить специфические особенности функционирования бизнес-коммуникаций на каждом из уровней. В результате был сделан вывод о том, что социальный прагматизм присутствует на всех уровнях бизнес-коммуникаций, но имеет различные проявления. Установлено, что социальный прагматизм на мезоуровне бизнес-коммуникаций проявляется в виде отношений, предполагающих взаимность, что находит воплощение в реципрокных обменах.
На основе распределения по целям социально-прагматических коммуникативных практик, отношения к формальным / неформальным коммуникациям в бизнесе были выделены группы бизнес-идентичностей. Сформулированные группы бизнес-идентичностей указывают на предпочитаемые субъектами бизнес-коммуникаций способы достижения коммуникативной цели.
Анализ взаимосвязи социального прагматизма и коммуникативной компетентности дал возможность обосновать необходимость исследования социально значимых аспектов бизнес-коммуникаций, которые выступают детерминантами коммуникативных отношений в бизнесе и создают предпосылки для развития новых форм сотрудничества.
Становление бизнес-коммуникаций в современных условиях происходит в условиях распространения неформальных коммуникаций, которые являются разновидностью неправовых практик в предпринимательской деятельности. Поведение групп индивидов на рынке определяется с одной стороны, традициями, а с другой – распространением новых способов социальных действий, находящихся вне сложившегося формально-правового пространства.
Выявление социально-прагматических аспектов и определение их влияния на организацию бизнес-коммуникаций на мезоуровне социального взаимодействия явилось предпосылкой для формирования социально-прагматической коммуникативной стратегии в предпринимательской деятельности. Социально-прагматичная ориентация коммуникативной стратегии подчеркивает тот факт, что коммуникация в целом ориентирована на достижение тех благ и получение выгод, которые разделяются социальными группами, обществом; а это возможно в том случае, когда предмет и цель коммуникации несут в себе социальные ценности и блага.
Показано, что социальный прагматизм в украинских бизнес-коммуникациях основан на явлении реципрокности как вида социального обмена в сфере предпринимательства. Эта форма межличностных отношений предполагает обмен дарами, который является неотъемлемой частью деловых отношений, способствует тесному сотрудничеству и выступает своеобразным гарантом обратной связи в деловой коммуникации.
Эмпирически доказано, что в последнее время изменились модели коммуникативного взаимодействия в бизнесе. Все большее внимание уделяется поведенческому аспекту во взаимодействии. Возможность выбора и гибкость в коммуникации свидетельствуют о социальной привлекательности предпринимателя как субъекта деловых отношений и способствуют установлению доверия.
Выявление закономерностей процессов коммуникаций в их связи с социокультурными особенностями конкретной сферы дает основание для выделения методов и методик повышения эффективности коммуникаций, усовершенствования подходов к социальному управлению и управлению коммуникативными процессами.
Ключевые слова: бизнес-коммуникации, коммуникативная компетентность, социально-прагматическая коммуникативная стратегия, прагматика социальных коммуникаций, социальный прагматизм, эффективность бизнес-коммуникаций.
ANNOTATION
Mendelieva O.V. Social pragmatism of business communications. – Manuscript.
Thesis for Candidate’s degree in Sociology Sciences, specialty 22.00.04 – Special and branch sociology. – Kharkiv V.N. Karazin National University, Kharkіv, 2008.
The analysis of approaches to determination of pragmatism and social pragmatism has been made in the dessertation. It was substantiated that social pragmatism of business communications has become a factor of the communicative space construction in contemporary circumstances. The role of trust, ideation and social attractiveness in the social pragmatism has been underlined.
The study of special features of communicative processes in the entrepreneurship allowed to improve the determination of business communications. Business communications were presented as three-level structure. Special peculiarities of functioning of business communications have been found due to this structure. The author came to conclusion that social pragmatism can be found out at all levels of business communications, but its manifestations are different.
The analysis of interconnection of social pragmatism and communicative competence provided the possibility of the necessity of studying of socially important aspects in business communications, which were described as determinants of communicative interaction in business.
The identification of socially pragmatic aspects and the determination of their effect on the organizing of business communications in the meso-level f social interaction was the basis for the socially pragmatic communicative strategy in the entrepreneurship.
Key words: business communications, communicative competence, effectiveness of business communications, pragmatics of social communications, social pragmatism, socially pragmatic communicative strategy.
Відповідальний за випуск
доктор соціологічних наук, професор Лисиця Н.М.
