ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Міщенко Сергій Геннадійович

УДК 330.34:336.221

Податкове стимулювання економічного росту

Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної кібернетики Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий консультант:

член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор
Лисенко Юрій Григорович, Донецький національний університет, завідувач кафедри економічної кібернетики, директор НДІ проблем економічної динаміки (м. Донецьк)

Офіційні опоненти:

академік НАН України, доктор економічних наук, професор Геєць Валерій Михайлович, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування» НАН України, директор (м. Київ)

доктор економічних наук, доцент Алексеєнко Людмила Михайлівна, Тернопільський національний економічний університет, професор кафедри фінансів суб’єктів господарювання і страхування (м. Тернопіль)

доктор економічних наук, доцент Меркулова Тамара Вікторівна Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри економічної кібернетики (м. Харків)

Захист відбудеться “22”квітня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.07 за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “21” березня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Беспалова А.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розвитку тенденцій економічного росту в Україні з одного боку та все ще високого рівня нестабільності й різного роду погроз із іншого боку, проблеми державного регулювання економічних процесів потребують підвищеної уваги. Це стосується як адміністративних, так і економічних методів регулювання економіки. Важливе місце при цьому займають методи податкового регулювання, тому що податки є не тільки основним джерелом державних доходів, а й одним з основних інструментів державного регулювання економічних відносин. Так, частка податкових надходжень у доходах бюджету в останні роки стабільно утримується на рівні 55-65%. Однак, з огляду на високий рівень тіньового сектора економіки України при одночасному перманентному дефіциті бюджетних коштів і критичному рівні зовнішніх боргових зобов'язань країни в цілому, говорити про просте зниження податкового навантаження до оптимального рівня з метою забезпечення умов для економічного росту недоречно, тому що може виявитися недостатньо резервів і потенціалу для фінансування тимчасового збільшення дефіциту бюджетних коштів, яким завжди супроводжуються подібні заходи.

Питанням державного регулювання економічного росту присвячені роботи багатьох закордонних авторів, серед яких можна виділити: Дж.М.Кейнса, А.Лафера, Дж.Стігліца, П.Самуельсона, А.Філіпса, С.Фішера, М.Фрідмена, Р.Харрода, Й.Шумпетера та ін. Серед вітчизняних дослідників ці питання знайшли відображення в роботах О.Алимова, Б.Буркінського, А.Гальчинського, В.Геєця, А.Даниленка, Б.Данилишина, Я.Жаліла, Б.Кваснюка В.Лагутіна, І.Луніной, І.Лукінова, С.Пірожкова, А.Чухна, М.Чумаченка, С.Юрія. Серед російських вчених слід відзначити Л.Абалкіна, Є.Балацького, В.Сенчагова, Т.Юткіну та інших.

Важливе місце при цьому приділяється розробці й використанню ефективних методів податкового регулювання. Дослідженням проблем реформування податкової системи, становлення податкових систем і різних аспектів фінансової політики держави, зокрема, податкової присвячені роботи Л.Алексеєнко, О.Барановського, О.Василика, В.Вишневського, А.Гальчинського, В.Геєця, А.Гріценка, А.Даниленка, Б.Кваснюка, С.Льовочкіна, Ю.Лисенка, Т. Меркулової, А.Соколовської, Л.Тарангул, Л.Шаблистої та ін.

Однак, проблема формування й обґрунтування методології реалізації податкової політики, спрямованої на комплексний аналіз й оцінку впливу системи оподаткування на ефективність економіки, забезпечення й стимулювання економічного росту в цих роботах ще не отримала вирішення, яке б забезпечило успіх в сучасних умовах.

У теперішній час це обумовило потребу постановки та вирішення нової актуальної проблеми зниження податкового навантаження при одночасному стимулюванні економічного росту, у першу чергу за рахунок скорочення тіньового сектора економіки, для того, щоб зменшення податкових ставок компенсувалося природним ростом податкової бази. При цьому особливе значення приділялося поєднанню адміністративних методів, що забезпечують максимальні й рівномірні надходження в бюджет, та економічних методів податкового регулювання, наприклад, таких як надання пільг в оподаткуванні при одночасному посиленню контролю за наданням і використанням цих пільг.

Таким чином, проблема розробки теорії стимулювання економічного росту податковими методами й методології оподаткування, що забезпечує впровадження цих методів у податкову систему України, а також нових методів податкового менеджменту й адміністрування основних податків є актуальною, що обумовило вибір теми, мету дослідження й його завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами. Дисертація виконана в рамках держбюджетних наукових досліджень Донецького національного університету: «Моделювання динаміки виробничо-економічних систем» (номер держреєстрації 0100U001971) (запропоновано методологію та моделі оцінки податкового потенціалу регіонів, яку засновано на запропонованій автором класифікації; механізм оцінки впливу податків на суми податкових надходжень; досліджено комплекс механізмів мінімізації податкової заборгованості) і «Моделювання логістичної системи підприємства» (номер держреєстрації 0104U009167) (автором вдосконалено структуру СППР у податкових органах, яка дозволяє ефективно й оперативно вирішувати нові завдання, пов'язані з розвитком стимулюючої функції системи оподаткування; реалізовано механізм ліквідації податкової заборгованості підприємств). У виконанні зазначених тем автор брав участь як співвиконавець.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методології стимулювання економічного росту податковими методами. Для досягнення поставленої мети в дисертації були поставлені й вирішені наступні завдання:

визначено основні характерні риси стимулювання економічного росту податковими методами на основі аналізу еволюції функцій податкових систем та оцінено стан і розкрито перспективи розвитку стимулюючої функції податкової системи України;

розширено тлумачення стимулюючої функції податків за рахунок переміщення акцентів зі сфери матеріальної й фінансової взаємодії в сферу організаційну й управлінську;

виявлено негативні сторони організаційної структури податкових органів, які перешкоджають розвитку стимулюючої функції податкової системи;

розроблено концепцію реалізації стимулюючої податкової політики в частині забезпечення стабільності доходів бюджету яка заснована на організації взаємодії трьох активних агентів: платники податків, податкові органи й регіони;

розроблено механізм оцінки впливу зміни податків на суми податкових надходжень і обґрунтовано можливість одержання позитивного економічного ефекту від зниження податкового навантаження в довгостроковій перспективі;

розроблено метод оцінки очікуваної прибутковості від функціонування підприємств у тіньовому секторі економіки, використання якого дозволило сформулювати перспективні для податкових органів напрямки скорочення прибутковості тіньового сектора і відповідно росту доходів бюджету за рахунок переводу капіталу в реальний сектор економіки;

розглянуто механізм вибору стратегії податкових органів щодо стягнення недоїмки в бюджет;

запропоновано комплекс оптимізаційних моделей, реалізація яких забезпечує підвищення ефективності реалізації процесу зниження податкової заборгованості підприємства;

сформульовано систему принципів для розробки методології й основні етапи процесу визначення податкового потенціалу регіонів;

запропоновано метод і реалізовано процедуру кластеризації регіонів України з використанням теорії нечітких множин;

проведено адаптацію методу репрезентативної податкової системи для оцінки податкового потенціалу за основними податками, отримано оцінку податкового потенціалу регіонів на основі методу макропоказників;

запропоновано динамічну імітаційну модель формування доходів регіонального бюджету за рахунок податкових надходжень і проведено імітаційні експерименти з нею;

визначено категорії та розроблено механізм класифікації підприємств-мінімізаторів, який забезпечує розробку підходів щодо боротьби з незаконною мінімізацією податкових зобов'язань;

уточнено перелік класифікаційних характеристик підприємств-мінімізаторів, аналіз яких дозволяє оцінювати обсяги коштів, що обертаються в тіньовому секторі економіки й визначати напрямки роботи податкових органів по скороченню цих коштів шляхом переводу їх у реальний сектор економіки;

сформульовано характерні риси діяльності «центрів штучного кредиту», дано визначення фіктивного підприємства й запропоновано механізм виявлення фіктивних підприємств;

запропоновано методологію синтезу системи управління податковими органами та виділено основні підсистеми й структуру інформаційної системи підтримки прийняття рішень у податкових органах, яка дозволяє оперативно вирішувати нові задачі, пов'язані із впровадженням стимулюючої системи оподаткування.

Об'єктом дослідження є процеси взаємного впливу оподаткування й економічного росту.

Предметом дослідження є методи й механізми організації системи оподаткування, що стимулюють економічний ріст.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою роботи стали сукупність принципів, прийомів наукового дослідження, загальнонаукових і спеціальних методів, використання яких обумовлено поставленою метою й завданнями дослідження. Отримані наукові результати базуються на використанні: методу наукових абстракцій й історичних аналогій для обґрунтування категоріального апарата, зокрема визначення стимулюючої функції податків і визначення фіктивного підприємства; системного підходу й логічного аналізу й синтезу при розробці концепції реалізації стимулюючої податкової політики і механізму оцінки впливу зміни податків на суми податкових надходжень; методів порівняння, історичного й логічного аналізу, логічних узагальнень для розробки механізму класифікації підприємств-мінімізаторів, виявлення характерних рис діяльності «центрів штучного кредиту» і механізму виявлення фіктивних підприємств; методу формалізації при побудові оцінки очікуваної прибутковості від функціонування в тіньовому секторі економіки; статистичних методів і методів системної динаміки в процесі розробки методології й моделей оцінки податкового потенціалу регіонів; методів економіко-математичного моделювання при побудові комплексу оптимізаційних моделей щодо врегулювання питань ліквідації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом; теорії нечітких множин і методів кластерного аналізу для процедури кластеризації регіонів України; теорії побудови інформаційних систем і систем підтримки прийняття рішень при обґрунтуванні структури й складу основних підсистем і структури системи підтримки прийняття рішень (СППР) у податкових органах.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації вирішено важливу для економіки України проблему створення методології стимулювання економічного розвитку податковими методами. При цьому отримано наукові результати, що характеризуються істотним ступенем новизни.

Вперше:

розроблено концепцію реалізації стимулюючої податкової політики в частині забезпечення стабільності доходів бюджету, яка заснована на організації взаємодії трьох активних агентів – платників податків, податкових органів й регіонів і впровадження якої дозволяє обґрунтувати рівень податкового навантаження на підприємства таким чином, щоб забезпечити їм можливості економічного росту й разом з тим гарантувати функціонування бюджетних сфер з максимально можливим задоволенням соціально-економічних потреб регіонів;

розроблено механізм класифікації підприємств-мінімізаторів, застосування якого дозволяє уточнювати їхні класифікаційні характеристики, оцінювати обсяги коштів, що обертаються в тіньовому секторі економіки й визначати напрямки роботи податкових органів щодо виведення цих коштів з тіні;

розроблено механізм виявлення незаконних схем мінімізації зобов'язань щодо ПДВ, що базується на виявлених характерних рисах діяльності «центрів штучного кредиту» та що дозволяє підвищити ефективність адміністрування цього податку;

розроблено механізм виявлення фіктивних підприємств, на підставі сформульованого визначення фіктивного підприємства, що дозволяє найбільш ефективно організувати процес виявлення й припинення їх діяльності за рахунок підвищення чіткості взаємодії підрозділів податкової служби, що, у свою чергу, дозволяє збільшити доходи бюджету за рахунок донарахованих сум податкових зобов'язань.

Одержали подальший розвиток:

тлумачення стимулюючої функції податків: за рахунок переміщення акцентів зі сфери матеріальної й фінансової взаємодії в сферу організаційну й управлінську, що дозволяє сформувати базис податкових відносин;

механізм оцінки впливу зміни податків на суми податкових надходжень, в частині виділення контурів позитивного й негативного зворотного зв'язку впливу податків на суми податкових надходжень, застосування якого дозволяє оцінити можливість й умови одержання економічного ефекту від зміни податкового навантаження;

комплекс оптимізаційних моделей, узгоджений з діючими нормативними актами щодо врегулювання питань ліквідації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом, реалізація якого забезпечує підвищення ефективності процесу зниження податкової заборгованості підприємств, що дозволяє зменшувати податкову заборгованість підприємств із мінімальним негативним впливом на їхню ділову активність.

Удосконалено:

метод кластеризації регіонів України за рахунок використанням теорії нечітких множин, що дозволяє визначати множини регіонів, відносно однорідних за умовами економічного розвитку і дає можливість одержувати більш точні оцінки їх податкового потенціалу;

метод оцінки очікуваної прибутковості від функціонування підприємств в тіньовому секторі в частині уточнення структури вигід, витрат і ризиків що виникають при переводі операції в тіньовий сектор економіки, використання якого дозволило сформулювати перспективні напрямки роботи податкових органів, реалізація яких забезпечує скорочення прибутковості тіньового сектора економіки й сприяє виходу капіталів з тіні;

структуру основних підсистем і структуру інформаційної системи підтримки прийняття рішень у податкових органах, що дозволяє оперативно вирішувати нові задачі, пов'язані із впровадженням стимулюючої системи оподаткування, що дає можливість підвищити оперативність і точність роботи податкових органів з адміністрування й контролю надходження податків у бюджет.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо вдосконалення концептуальних основ організації процесів оподаткування, спрямованих на стимулювання економічного росту. Основні положення дисертації були реалізовані й знайшли застосування в ДПА України для виявлення фактів незаконної мінімізації податкових зобов'язань на загальну суму 8 млн. грн., у ДПА в Донецькій області (економічний ефект за 2007 рік склав 150 тис. грн.), у корпорації Індустріальна Спілка Донбасу (економічний ефект за 2007 рік становив 2,3 млн. грн.), а також в навчальному процесі Національного університету Державної податкової служби України при викладанні дисциплін «Податкове право» й «Робота з платниками податків».

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є сформульовані й обґрунтовані наукові положення, висновки й рекомендації щодо вирішення проблеми стимулювання економічного росту податковими методами. Дане дослідження є індивідуальною науковою працею здобувача. У дисертації здобувач використав особисті наукові ідеї й розробки, у тому числі, і викладені в спільних друкованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на: VII Всеукраїнської науково-методичної конференції „Проблеми економічної кібернетики” (11-13 вересня 2002 р.), м. Запоріжжя, VIII Всеукраїнської науково-методичної конференції „Проблеми економічної кібернетики” присвяченої 35-річчю кафедри економічної кібернетики Донецького національного університету (6-8 жовтня 2003 р.), м. Алушта, Х науково-методичної конференції „Проблеми економічної кібернетики” присвяченої 40-річчю „економічної кібернетики” (15-17 вересня 2005 р. м. Київ), науково-практичної конференції «Управління підприємством: проблеми й шляхи їхнього рішення» ДонДУЕТ (2005 р., м. Донецьк), Всеукраїнської науково-практичної конференції „Сучасні моделі й методи прогнозування соціально-економічних процесів ” (13-14 квітня 2006 р. м. Київ), Підсумкової наукової конференції Донецького національного університету за період 2005-2006 р., наукових семінарах кафедри економічної кібернетики Донецького національного університету, Державної установи «Інститут економіки та прогнозування» НАН України, Національного університету Державної податкової служби України.

Публікації. Основні положення й найважливіші результати дисертаційної роботи знайшли відображення в 33 друкованих працях загальним обсягом 62,3 д.а., з яких особисто авторові належить 36,9 д.а., у тому числі: одна індивідуальна монографія обсягом 13,08 друкованих аркушів, монографія в співавторстві (здобувачеві належить 4,31 друкованих аркушів), 25 статей в наукових фахових виданнях загальним обсягом 19,51 друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 307 найменувань і 4 додатків.

Основний зміст роботи викладений на 320 сторінках друкованого тексту. Дисертація містить 43 рисунка та 29 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Концептуальні підходи до формування стимулюючої податкової політики” проаналізовано характерні риси й перспективи розвитку податкової системи України, розглянуто методологічні й концептуальні основи стимулювання економічного росту в контексті податкового регулювання.

Встановлено, що особливістю податкової системи України є її першочергова спрямованість на контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою й своєчасністю сплати в бюджети, державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством. Тобто, фактично діюча податкова система України орієнтована, в першу чергу, на реалізацію винятково фіскальної функції. Така орієнтація податкової системи істотно звужує можливості податкових органів щодо регулювання економічних відносин і, в свою чергу, привела до того, що податки стали основним джерелом доходів державного бюджету України (рис. 1).

В умовах розвитку ринкових відносин, що впливають на розвиток форм і методів організації підприємницької діяльності, зростає ризик виникнення значних невідповідностей між формами організації та ведення бізнесу й відповідними формами і методами податкового контролю.

У зв'язку з цим було розширено тлумачення стимулюючої функції податків. При цьому запропоновано перемістити акценти зі сфери матеріальної й фінансової взаємодії в сферу організаційну й управлінську, що дозволить сформувати базис податкових відносин.

З урахуванням цього, стимулююча функція податкової системи визначена в роботі значно ширше й містить у своєму складі нематеріальні інструменти, пов'язані зі спрощенням й однозначною регламентацією процедури взаємодій платників податків і держави в середовищі податкових відносин.

З використанням основних ідей теорії А. Лаффера щодо моделювання податкової політики було доведено (рис. 2): якщо економіка має стабільні темпи росту, розвинену систему оподаткування, у тому числі й податкового контролю, схильність суб'єктів підприємницької діяльності до переходу в тінь або припинення економічної діяльності в економіці буде нижче, відповідно, максимум надходжень у бюджет досягатиметься при більшому значенні сукупної податкової ставки - крива 2 (рис. 2). Навпаки, при економічному спаді й нерозвиненій податковій системі оптимальне значення податкової ставки буде менше - крива 1 (рис. 2). У такий спосіб доведено, що стабілізація податкової системи вже сама по собі є дієвим механізмом підвищення податкового потенціалу економіки.

Реалізація виділених положень дозволила розробити нову концепцію реалізації стимулюючої податкової політики в частині забезпечення стабільності доходів бюджету, схема якої представлена на рис. . Вихідною передумовою реалізації стимулюючої податкової політики стало виділення системи, що складається із трьох активних агентів: платники податків, податкові органи й регіони. Виділення для дослідження
регіонального рівня обумовлено тим, що, по-перше, структура податкової і бюджетної системи України повторює її територіально-адміністративну структуру, а, по-друге, регіональні органи влади мають реальну можливість створювати й змінювати умови господарювання в рамках кожного регіону. При цьому через систему податкових органів опосередковуються фінансові відносини між платниками податків і регіонами в частині формування фінансових ресурсів регіону, а через бюджетну систему, систему державних замовлень, систему податкових пільг тощо - здійснюється зворотний зв'язок від регіонів до платників податків. Таким чином, агент «Регіони» формує умови функціонування для агента «Платники податків», а агент «Податкові органи» опосередковує ці взаємодії.

При цьому всі існуючі процеси взаємодії платників податків і регіональних виконавчих органів з приводу стимулювання економічного росту через канали прямого й зворотного зв'язків класифіковано на дві групи: «швидкі» й «повільні» взаємодії. «Швидкі» взаємодії спрямовані безпосередньо на зміну сум нарахованих податків, носять короткостроковий характер і мають негативний зворотний зв'язок (позначені пунктирною лінією від блоку податкового стимулювання на рис. 3), а «повільні» взаємодії спрямовані на зміну податкової бази, є більше інертними й мають позитивний зворотний зв'язок (позначені безперервною лінією від блоку податкового стимулювання на рис. 3). Це дозволяє виділити два замкнутих контури: позитивного зворотного зв'язку (рис. 4, а) і негативного зворотного зв'язку (рис.4, б)

Реалізація будь-якого заходу щодо податкового стимулювання активізує одночасно обидва контури (рис 5).

На рис. 5 позначено через - період активізації контуру негативного зворотного зв’язку, через - період активізації контуру позитивного зворотного зв’язку, тобто для заходів щодо податкового стимулювання, які прийняті в періоді , починаючи з періоду почнуть діяти ефекти за контуром негативного зворотного зв’язку . Їх загальний вплив можна оцінити як . Починаючи з періоду до ефекту додається дія ефекту за контуром позитивного зворотного зв’язку . Тобто, починаючи з періоду сумарний ефект буде . При цьому ефекти й зазвичай різнонаправлені та для заходів з податкового стимулювання . Для отримання позитивного ефекту від заходів щодо податкового стимулювання необхідно виконання наступних умов: та , де - період, протягом якого окремий захід щодо податкового стимулювання буде давати ефект.

Для оцінки впливів податків на суми податкових надходжень у довгостроковій перспективі побудуємо модель формування й розподілу доданої вартості й податкових доходів держави . При цьому будемо припускати, що процес формування доданої вартості на регіональному рівні може бути описаний функцією Кобба-Дугласа в мультиплікативній формі.

Розрахунок параметрів функції Кобба-Дугласа для економіки України за 2000-2006 роки дав наступні результати:

.

З урахуванням припущення, що основними напрямками розподілу доданої вартості в економіці є кінцеве споживання, інвестування й оподаткування, динаміка податкових надходжень для рівня сукупного податкового навантаження 50% від доданої вартості ( ) і 20% () представлена на рис. 6.

З рис. 6 видно, що зменшення податкового навантаження на користь інвестування (тобто при збереженні постійного рівня кінцевого споживання) для існуючої структури економіки України в короткостроковій перспективі приводить до істотного (майже в 2,5 рази) скорочення податкових надходжень, однак, уже через 3 роки очікувані обсяги податкових надходжень зрівнюються (точка перетинання кривих на рис. 6).

Для реалізації податкового стимулювання економічного розвитку в рамках податково-бюджетної політики важливе значення має чітке визначення за рахунок яких податків, для яких підприємств й у яких регіонах будуть реалізовуватися ті або інші заходи податкового стимулювання.

З огляду на те, що для кожного регіону притаманні свої властивості, зокрема, структура економічних зв'язків і відносин, в запропонованій концепції реалізації стимулюючої податкової політики передбачено виділення контуру класифікації (рис. 3). Основним призначенням цього контуру є класифікація виділених агентів податкової політики для формування досить однорідних класів, у рамках яких можна здійснювати моделювання й реалізовувати ті або інші заходи податкового стимулювання.

Для оцінки наслідків й умов впровадження заходів податкового стимулювання передбачено контур прогнозування (рис.3), основним завданням якого є побудова науково-обґрунтованих прогнозів основних параметрів податкової і бюджетної системи й економіки регіону і їхньої динаміки у зв'язку з реалізацією механізмів стимулювання економічного розвитку. Побудова таких прогнозів для виділених однорідних класів дозволяє підвищити точність й адекватність моделей прогнозування. Таким чином, у контурі прогнозування відбувається оцінка різних варіантів податкового стимулювання економічного розвитку з обліком існуючих і прогнозованих тенденцій в економіці й очікуваних реакцій на стимулюючі впливи. В результаті реалізації комплексу заходів щодо податкового прогнозування визначаються база оподаткування за кожним податком і збором, динаміка надходження податкових платежів, стан заборгованості по податкових платежах, оцінка наслідків введення нових податкових норм.

Моніторинг реалізації конкретних заходів податкового стимулювання економічного розвитку здійснюється в контурі розвитку, що забезпечує реалізацію найбільш перспективних, з точки зору отриманих прогнозів, заходів податкового стимулювання. Організаційно реалізацію заходів щодо податкового стимулювання пропонується покласти на регіональні податкові органи.

В силу того, що запропонована концепція організації стимулюючої податкової політики, спрямована на забезпечення економічного росту, її впровадження передбачає виконання державними податковими адміністраціями кола нових завдань і функцій, пов'язаних саме зі стимулюючою спрямованістю податкової політики. При цьому змінюються місце й функції державної податкової адміністрації в економічних процесах регіонів і держави, а також принципи організації взаємодій державних податкових служб із підприємствами. Проведене дослідження дозволило виділити такі групи нових завдань податкової служби:

розробка ефективних механізмів роботи з підприємствами - платниками податків і з підприємствами - боржниками по сплаті податків у бюджет або інші державні цільові фонди;

розробка критеріїв оцінки ефективності діяльності податкової служби;

прогнозування обсягів податкових надходжень по регіонах і видах податків;

розробка заходів, що сприяють розвитку бізнесу без шкоди для державних соціальних програм;

визначення типових схем спрямованих на незаконну мінімізацію податкового навантаження на підприємствах і механізмів їх попередження;

визначення пріоритетних напрямків з податкового адміністрування й контролю.

Побудована в такий спосіб податкова система являє собою органічну частину економічно життєздатної господарської системи, що враховує відтворювальні особливості господарських суб'єктів: стимулює їхню відтворювальну діяльність й обмежує негативні тенденції в розвитку економіки (диференціація суспільства, рост соціальної напруженості й т.інш.). Тобто така система оподаткування відображає мету й завдання економічних і соціальних реформ, що проводяться в Україні.

У другому розділі «Стимулюючі процеси оподаткування в умовах перехідної економіки» досліджено проблеми стратегічних взаємодій податкових органів з підприємствами, розроблено метод оцінки очікуваної прибутковості від функціонування в тіньовому секторі економіки, використання якого дозволяє сформулювати перспективні напрямки, реалізація яких забезпечує скорочення прибутковості тіньового сектора економіки й сприяє виходу капіталів з тіні й сформульовано комплекс оптимізаційних моделей зниження податкової заборгованості підприємств.

Аналіз рівня розвитку стимулюючої функції податковій системи України не дозволяє вважати його задовільним, а використовуваний арсенал методів не може бути покладений в основу формування стратегічних взаємодій податкових органів з платниками податків. Основною причиною цього є високий рівень тіньозації економіки України. Природно, що чим вище очікуваний доход від тіньової діяльності, тим вище стимули щодо функціонування в тіні, тобто можна зробити висновок, що ріст прибутковості тіньового сектора сприяє зростанню обсягу цього сектора. Прибутковість тіньового сектора при цьому визначається як різниця між повними податковими витратами при функціонуванні в легальній економіці й повними витратами на функціонування в тіньовій економіці. При цьому для визначення витрат у легальному секторі економіки використовувались наступні величини:

сукупне податкове навантаження на основну діяльність, яке визначається згідно з нормативними документами по оподаткуванню;

адміністративні витрати, що пов'язані з впровадженням і функціонуванням системи податкового менеджменту на підприємстві. До цих витрат можна віднести витрати на проведення зовнішнього аудита, витрати, що пов'язані з підвищенням професійного рівня співробітників, інформаційним забезпеченням процесу податкового планування й т.інш.;

непередбачені витрати, що виникають в результаті ненавмисних помилок у податковому обліку, наприклад, через різне тлумачення податкових норм на підприємстві й податковими органами. Імовірність виникнення цього виду витрат в умовах складності, заплутаності й масового порушення процедур зміни податкового законодавства досить висока. До цих витрат, крім сум донарахованих зобов'язань також варто віднести суми пені й штрафів, а також можливі витрати на судові розгляди.

Витрати на функціонування в тіньовому секторі містять у собі встановлений відсоток від приховуваного доходу, що у легальних умовах підлягає оподаткуванню, а в умовах функціонування в тіні є премією посередникам або чиновникам. Таким чином, витрати на функціонування в тіні можна умовно представити як єдиний податок на частину доходу від операцій, який приховується від оподаткування.

Тоді прибутковість тіньового сектору можна оцінити за наступною формулою:

,

де - сукупна база оподаткування підприємства; - сукупне податкове навантаження на підприємство; - витрати на впровадження й функціонування системи податкового менеджменту на підприємстві; - імовірність настання непередбачених витрат; - сума непередбачених витрат, включаючи донарахування, пені штрафи й судові витрати; - ставка премії за посередницькі послуги або послуги чиновників при функціонуванні в тіні.

З урахуванням ризику викриття тіньових схем та пов’язаних з цим наслідків, очікуваний доход від тіньової діяльності може бути оцінений у такий спосіб:

. (1)

де - імовірність викриття тіньової схеми; - втрати, які несе підприємство внаслідок викриття тіньових схем.

Аналіз з використанням формули (1) дозволяє визначити основні тенденції, реалізація яких може привести до скорочення прибутковості тіньового сектора і відповідно росту доходів бюджету за рахунок переводу капіталу в реальний сектор економіки:

1. Скорочення сукупного податкового навантаження являють собою досить складний процес, у якому повинні враховуватися не тільки економічні передумови, але й соціальна складова політики держави, рівень соціальних гарантій, ефективність використання бюджетних коштів та інш.

2. Скорочення витрат на впровадження й функціонування систем податкового менеджменту. Основними факторами, що спричиняють високі витрати на ці системи є насамперед нестабільне податкове законодавство, що постійно ускладнюється, і, як наслідок, спричиняє зростання витрат на підтримку цих систем в актуальному стані. Крім того, це потребує постійного відновлення й нарощування потужності комп'ютерної складової, і постійного підвищення інтелектуального рівня персоналу для того щоб вчасно й ефективно відслідковувати зміни в законодавстві, проводити їхній аналіз і розробляти ефективні стратегію й тактику дій.

3. Скорочення непередбачених витрат підприємств. Через те, що подібні витрати виникають внаслідок складності податкової системи і недостатньої інформованості платників податків, а також як результат різночитань податкового законодавства, для стимулювання росту бази оподаткування за рахунок скорочення обсягів тіньового сектора економіки, пропонується податковим органам централізовано відслідковувати й періодично публікувати зміни в податковому законодавстві й практиці податкових органів з розрахунку окремих податків і зборів. Тобто мати інформаційно-аналітичну систему, що діє аналогічно системі «Ліга» у юридичній практиці.

4. Підвищення ефективності роботи податкових органів з виявлення тіньових схем дозволить підвищити ймовірність виявлення й ліквідації схем виведення коштів у тіньовий сектор.

Основною проблемою в цьому напрямку є розробка й застосування адекватної оцінки ефективності роботи податкових органів. Очевидна пропозиція про використання в якості такої оцінки частоти виявлення на підприємствах податкових порушень не прийнятна, адже ця величина включає також імовірність настання непередбачених витрат, тобто:

,

де - частота виявлення податкових порушень при проведенні перевірок податковими органами; імовірність виявлення тіньових схем; - імовірність виявлення ненавмисних порушень. Так, наприклад, для поточного стану проблеми в Україні частота виявлення порушень при проведенні податкових перевірок близька до одиниці, однак, це аж ніяк не означає, що близька до одиниці ймовірність виявлення тіньових схем, про що свідчать масштаби існуючої тіньової економіки.

5. Підвищення штрафів і санкцій за порушення податкового законодавства. В умовах, коли розподіл кількості всіх податкових порушень між навмисними та ненавмисними порушеннями в основному зміщено убік перших, тобто , підвищення штрафів дійсно веде до скорочення тіньового сектора. Коли ж спостерігається зворотна ситуація, тобто, збільшення штрафів фактично приводить до росту непередбачених витрат у набагато більшому ступені ніж до росту втрат від функціонування в тіні. Тобто чистий ефект від збільшення штрафів приводить до збільшення прибутковості від функціонування в тіні й сприяє розвитку тіньового сектора.

У процесі дослідження шляхів зниження податкової заборгованості підприємств було виділено чотири етапи:

1 етап - формування податкового зобов'язання;

2 етап - узгодження податкового зобов'язання;

3 етап - виникнення податкового боргу;

4 етап - погашення податкового боргу.

Кожний з етапів пов’язаний із вирішенням податковими органами необхідних для його реалізації завдань. Для підвищення ефективності заходів щодо зниження податкової заборгованості підприємств для кожного етапу запропоновані відповідні моделі.

Перший етап – процедура визначення податкового зобов'язання. Результатом виконання цього етапу по кожному підприємству є сума попереднього податкового зобов'язання , що дорівнює максимальної з задекларованої , отриманої в ході проведення додаткової податкової перевірки або розрахованої непрямими методами суми:

. (2)

Витрати, які виникають у податковому органі , включають до свого складу витрати пов'язані із проведенням планових перевірок на підприємстві, додаткових перевірок , пов'язаних з уточненням суми податкового зобов'язання й/або обчисленням податкових зобов'язань непрямими методами:

. (3)

Непрямі витрати податкової служби являють собою недоотримані суми податкових зобов'язань. Для визначення їхнього очікуваного значення необхідно визначити частку підприємств, на яких проводяться планові або позапланові перевірки.

Нехай – імовірність планової перевірки підприємства. Для її визначення в першому наближенні необхідно розділити кількість підприємств, що перевіряють за певний період на загальну кількість підприємств зареєстрованих у податковому органі відповідного рівня.

В дійсності витрати на проведення перевірок на підприємствах сильно залежать від типу підприємства, його річного обороту, кількості й географії його контрагентів й інших умов. Отже, для оптимізації роботи податкових органів необхідно формувати групи (класи) однорідних підприємств. Для цієї мети зручно скористатися апаратом кластерного аналізу.

Для отриманих у ході проведення кластерного аналізу класів розраховуються основні характеристики процесу визначення податкової заборгованості підприємства, як, наприклад, часові витрати, витрати в людино-годинах і т.п. При цьому основним завданням, яке вирішується на першому етапі, є розподіл наявних у податковому органі ресурсів між різними класами підприємств. Критерієм оптимальності в цьому випадку доречно взяти очікувану суму попереднього податкового зобов'язання за період:

Задача (4-7) сформульована як задача лінійного програмування, однак, через те, що частина вхідних величин і залежностей у її складі носять емпіричний характер, процедуру її постановки й розв’язання пропонується здійснювати за три кроки:

Крок 1. Попередній аналіз множини підзвітних підприємств. Для реалізації цього етапу пропонується використовувати методи кластерного аналізу для формування класів однорідних підприємств.

Крок 2. Оцінка залежностей (5-6). Для цього будуються багатофакторні регресійні моделі й оцінюються їхні параметри, для чого використовуються статистичні методи.

Крок 3. Реалізація моделі (4-7).

На другому етапі – етапі узгодження податкового зобов'язання підприємства, також проводиться процедура попередньої класифікації об'єктів, тому що задача узгодження податкового зобов'язання багато в чому подібна задачі його визначення.

Різниця полягає в тому, що процес узгодження може проходити в кілька етапів (коли один або кілька разів використовується процедура оскарження). У цьому випадку пропонується виділяти додаткові класи підприємств, тобто, підприємства, які подали апеляції на дію податкового органа перший раз, другий раз і т.інш. з виділенням характеристик для цих класів. У результаті відбувається просте збільшення розмірності задачі.

Результатом вирішення відповідних оптимізаційних задач на етапі узгодження податкового зобов'язання буде множина узгоджених податкових зобов'язань за всіма підприємствами, що зареєстровані у податковому органі відповідного рівня.

Третій етап – полягає у відстеженні платіжної дисципліни у всіх без винятку підприємств, тому підвищення ефективності цього етапу досягається лише за рахунок застосування нових інформаційних технологій для автоматизації цього процесу. Можна сказати, що на цьому етапі податкові органи займають «пасивну» позицію, і основні рішення зі зниження рівня податкової заборгованості приймаються з боку платників податків. Цей етап становить особливий інтерес, оскільки характер наслідків від рішень прийнятих платниками податків на цьому етапі значно складніше, ніж на попередньому.

На четвертому етапі, здійснюється процес зниження податкової заборгованості підприємств. При цьому можливі різні стратегії організації процесу погашення заборгованості. Вибір тієї або іншої стратегії зниження податкової заборгованості підприємства пов'язаний, насамперед, з очікуваними результатами її застосування. Такими результатами варто розглядати наступні:

нову суму податкової заборгованості підприємства;

виробничий потенціал підприємства;

обсяги виробництва;

соціальні наслідки, як для підприємства, так і для адміністративно-територіальної одиниці, на якій функціонує підприємство, що розглядається.

Нова сума податкової заборгованості підприємства визначається з урахуванням сум, які погашаються в періоді, що розглядається; сум пені й штрафів, нарахованих на суму заборгованості; відсотків по податкових кредитах, що представляються, тощо.

У третьому розділі «Методи оцінки податкового потенціалу регіону» розглянуто передумови формування регіональної податкової політики, принципи побудови механізму оцінки податкового потенціалу регіону, запропоновано метод класифікації регіонів, побудовано факторні моделі оцінки податкового потенціалу й динамічну модель оцінки податкових надходжень у регіоні.

Проведений аналіз показав, що фактично на регіональному рівні все ще не закріплені на стабільній основі доходи, тому що закон про державний бюджет, який по суті регулює реальні доходи регіонів приймається щороку. Такий підхід не створює регіональній владі стимулів до економічного розвитку, тому що більш вигідно показувати, що місцеві доходи не забезпечують мінімальних соціальних потреб, що автоматично приводить до одержання дотацій з державного бюджету. Крім того, необхідність виділення регіональної податкової політики визначається структурною неоднорідністю території країни в природно-географічному, ресурсному, соціальному, етнічному й політичному аспектах, що у свою чергу, приводить і до економічної неоднорідності, а, значить, до необхідності виділення податкової політики на регіональному рівні. Таке перенесення акцентів на регіональний рівень покликане забезпечити більш адекватне й швидке реагування керуючих органів на ситуацію, що постійно змінюється, на урахування місцевих особливостей, традицій й, в остаточному підсумку, інтересів.

Таким регіональним органом, що міг би взяти на себе функції по стимулюванню економічного розвитку, є регіональна податкова адміністрація, тим більше, що стимулююча функція податків визначена для нього законодавством як одна з основних.

Проведеними дослідженнями переконливо доведено, що для вирішення позначених проблем потрібна розробка спеціальних механізмів, необхідність яких обумовлена рядом причин.

По-перше, статистичні дані дозволяють лише фіксувати обсяги податкових зобов'язань, причому навіть не стільки реальні обсяги податкових зобов'язань, скільки задекларовані підприємствами суми до сплати в бюджет.

По-друге, використання звітних показників створює для регіональної влади негативні стимули з точки зору заниження власного податкового потенціалу й завищення потреб регіону.

По-третє, планування бюджетів, у тому числі й міжбюджетних трансфертів, за часом не збігається з їхнім реальним виконанням, а корегування планів являє собою досить складну процедуру.

В основу розробки методів визначення податкового потенціалу регіону покладено сформовану автором систему принципів. Перший з них – принцип єдності – вимагає використання єдиних підходів і методологічної бази при оцінці податкового потенціалу регіонів.

З урахуванням зацікавленості регіональної влади в заниженні податкового потенціалу був сформульований принцип об'єктивності який полягає в обов'язковому застосуванні неупередженого, безстороннього й, не обумовленого будь-яким впливом, підходу до формування суджень і висновків.

Підвищені вимоги до осіб, що приймають рішення при оцінці податкового потенціалу регіону визначають необхідність застосування принципу компетентності. Цей принцип, полягає в тому, що для оцінки податкового потенціалу й обґрунтування рішень щодо застосування системи податкового стимулювання необхідно володіти певним обсягом знань і навичок.

Наступним принципом, на якому ґрунтується механізм оцінки податкового потенціалу регіону є принцип вірогідності, що виражається в надійності показників прогнозу й реалістичності оцінок податкового потенціалу.

З урахуванням того, що формування планів податкових надходжень здійснюється щорічно, а іноді й частіше, наприклад, щокварталу, щомісяця, методи оцінки податкового потенціалу регіону повинні реалізовувати принцип періодичності.

Істотною перешкодою для об'єктивного визначення податкового потенціалу регіонів є відсутність надійних методів, які можна було б для цього використовувати, і які можна було б затвердити законодавчо як єдино можливі для застосування для всіх регіонів України.

Для вирішення цієї проблеми в