НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

МАЗУР Юлія Олександрівна

УДК 336.02:330.35

РЕГУЛЮВАННЯ ТЕМПІВ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ МЕТОДАМИ ПОДАТКОВОЇ
ПОЛІТИКИ

Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк).

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України

Вишневський Валентин Павлович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідувач відділу фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Алєксєєв Ігор Валентинович,

Національний університет „Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України (м. Львів), завідувач кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент

Орлова Валентина Олександрівна,

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України, директор Інституту обліку і фінансів.

Захист відбудеться „2” липня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий „30” травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення стабільно високих темпів економічного зростання є важливою умовою інтеграції України у світове співтовариство. Це пов'язано з відносно низьким обсягом ВВП на душу населення. Так, якщо в 2006 р. у країнах ЄС даний показник становив у розрахунку на одну особу 28,9 тис. дол. (100% за паритетом купівельної спроможності), у Росії – 12,2 тис. дол. (42,2% за паритетом купівельної спроможності), то в Україні – лише 7,8 тис. дол. (27,0% за паритетом купівельної спроможності). І якщо Росія згідно з Програмою соціально-економічного розвитку Російської Федерації на середньострокову перспективу ставить задачу протягом найближчих 10 років подвоїти розміри ВВП, то Україні для досягнення європейських показників необхідно збільшити його значення більш ніж у 3 рази. Тому задача підтримки позитивної динаміки обсягів виробництва товарів та надання послуг має першорядне значення для держави.

Одним із чинників інституційного середовища, що сприяє збільшенню темпів економічного зростання, є податкова політика. Завдяки їй держава має важелі управління економікою країни, що знаходить відображення в обсязі валового продукту.

Проблема забезпечення економічного зростання з використанням методів податкової політики не є новою. Її досліджували представники неокласичної та кейнсіанської шкіл економічної думки, а також більш пізніх течій – сучасного ендогенного зростання та економіки сталого розвитку. Моделі зростання набули найбільшого розвитку в неокласичній економічній теорії (Р. Барро, Р. Кінг, Р. Лукас, С. Ребело, Х. Узава), де визначався вплив податків на рівень доходу від реалізованої продукції. Обсяг ВВП згідно з даним підходом, як правило, розраховується через виробничу функцію Кобба-Дугласа. У кейнсіанських моделях (Е. Домар, Дж. Кейнс, Дж. Робінсон, П. Самуельсон, Е. Хансен, Р. Харрод) макроекономічний аналіз здійснюється з використанням мультиплікатора (зворотної величини від граничної схильності до заощаджень). Проте дослідження процесів накопичення та схильності до заощаджень, що набули поширення в традиційних кейнсіанських моделях, поступилися місцем моделям оподаткування в їх сучасній постановці (К. Джадд, Дж. Ейджелл, Дж. Корсетті, К. Miнo, М. Пірссон, Н. Робіні, E. Фелпс), а також моделям економічного зростання в глобальному масштабі з позицій сталого розвитку (Дж. Боуерс, Г.-Дж. Еверс, Дж. Мінч, К. Реннінгс), які враховують обмеження щодо добробуту майбутніх поколінь, включаючи їх доступ до планетарних систем життєдіяльності людини.

В умовах ринкової трансформації економіки проблеми регулювання темпів економічного зростання методами податкової політики дістали розвитку в працях І. Алєксєєва, Є. Балацького, В. Вишневського, М. Карліна, І. Лу-ніної, П. Мельника, С. Мовшовіча, Ц. Огонь, В. Орлової, А. Скрипника, А. Соколовської, І. Чугунова, В. Юрінця.

Проте ряд аспектів збільшення темпів економічного зростання за допомогою методів податкової політики ще достатньою мірою не досліджено. Дані аспекти потребують подальшого наукового розгляду. Для України доцільно побудувати власну модель економічного зростання, що враховувала б її інституційні особливості та в якій одним із ключових чинників впливу на динаміку ВВП виступали б податки.

Необхідність подальших досліджень у даній предметній сфері зумовила вибір теми дослідження, його мету та задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Напрями реформування податкової системи України» (номер держреєстрації 0101U001182, 2001-2004 рр.); «Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу», (номер держреєстрації 0104U003429, 2004-2007 рр.); «Фінансово-еко-номічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер держреєстрації 0107U009796, 2007-2008 рр.). У рамках вказаних тем автором виконано аналіз існуючих концепцій економічного зростання; виявлено особливості дескриптивних та оптимізаційних моделей економічного зростання, які включають податковий чинник; побудовано та реалізовано нову динамічну економіко-математичну модель, що враховує причинно-наслідкові зв'язки між податками і стабільними темпами економічного зростання; на підставі одержаних результатів моделювання розроблено рекомендації щодо прискорення темпів економічного зростання в Україні шляхом збільшення реальних ставок більш нейтральних податків порівняно з менш нейтральними.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретичних положень та обґрунтування науково-методичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання темпів економічного зростання методами податкової політики в трансформаційній економіці.

Для досягнення мети в дисертації поставлено та вирішено такі задачі:

узагальнено існуючі концепції економічного зростання, а також чинники, що впливають на його темпи, та на підставі їх комплексного аналізу уточнено поняття «економічне зростання» для сучасних умов України;

виконано аналіз особливостей зростання ВВП в Україні при планових методах господарювання та в умовах трансформаційної економіки;

проаналізовано роботи зарубіжних та вітчизняних авторів, де пропонуються різноманітні економіко-математичні моделі оподаткування з цільовою функцією зростання обсягу ВВП;

розроблено концептуальну модель впливу податкової політики на економічне зростання України з урахуванням його чинників;

побудовано та реалізовано нову економіко-математичну модель з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків між стабільним зростанням ВВП і методами податкової політики;

запропоновано напрями вдосконалення податкової політики щодо оподаткування капіталу (прибутку підприємств), праці (доходів фізичних осіб і нарахувань на заробітну плату) і споживання (ПДВ), а також рекомендації загального характеру для прискорення темпів економічного зростання в Україні.

Об'єктом дослідження є процеси економічного зростання в умовах ринкової трансформації господарства.

Предмет дослідження – методи податкового регулювання економічного зростання.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є роботи вітчизняних та зарубіжних учених у сфері системного аналізу економічного зростання, економіко-математичного моделювання податкової політики та оптимального оподаткування. Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України, звіти Міністер-
ства фінансів України, статистичні дані Держкомстату України.

У роботі використано сукупність методів та підходів:

порівняльний метод – при виявленні особливостей моделей економічного зростання, які враховують податки;

кількісного аналізу – при виявленні тенденцій розвитку ВВП та інших показників функціонування господарства;

статистичного аналізу – при дослідженні інтенсивності, виду та форми залежностей між макроекономічними показниками;

системний підхід – при побудові концептуальної схеми впливу податків на обсяг ВВП з урахуванням прямих і зворотних зв'язків;

економіко-математичного моделювання і математичної статистики – при побудові та реалізації моделі економічного зростання з урахуванням податкового чинника, для обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення податкової політики в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних та науково-методичних положень, що визначають можливості збільшення темпів економічного зростання в Україні на основі використання регуляторного потенціалу податкової політики.

До основних результатів, які визначають наукову новизну дослідження, належать такі:

уперше:

обґрунтовано нову модель економічного зростання, яка відображає прямі та зворотні зв'язки впливу податків на чинники виробництва та обсяг ВВП, і на відміну від відомих підходів враховує, що: суспільні та приватні товари не є досконалими субститутами, але співвідношення їх диференціалів впливає на якість людського капіталу, а через нього – на працю та ВВП; інвестування за рахунок податків у капітал і працю має задовольняти критерію Парето-ефективного розподілу ресурсів;

удосконалено:

методичний підхід до розрахунку величини людського капіталу, що включає природне зростання чисельності населення та враховує оптимальне співвідношення суспільних і приватних благ з позицій теорії суспільного добробуту;

поняття економічного зростання для умов трансформаційної економіки шляхом урахування сучасного стану і закономірностей еволюції господарства країни, її соціально-економічних, політичних та інституційних особливостей;

класифікацію чинників сучасного економічного зростання, що впливають на обсяг ВВП, за рахунок збільшення класифікаційних ознак та визначення серед них місця податків;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування доцільності використання податків в Україні як чинника економічного зростання, що пов'язано з фінансуванням за рахунок податків продуктивних урядових видатків, які забезпечують зростання чинників виробництва, а отже, і обсягу ВВП;

аргументація того, що стабільному економічному зростанню в Україні на довгострокову перспективу сприятимуть мінімальна реальна ставка податку на капітал, зниження реальної ставки податку на працю та підвищення реальної ставки податку на споживання;

пропозиції щодо подальшого вдосконалення податкової політики України стосовно конкретних видів податків (податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб та нарахувань на заробітну плату, ПДВ) і рекомендації щодо інституційних перетворень та податкової системи взагалі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація пропозицій щодо регулювання економічного зростання методами податкової політики сприяє вирішенню актуальної задачі збільшення обсягу ВВП і підвищення на цій основі рівня добробуту населення України. Розроблена економіко-математична модель може бути використана для оцінки реформування структури податкової системи, що сприятиме стабільним темпам зростання обсягів виробництва товарів та надання послуг.

За підсумками наукового дослідження підготовлено наукову доповідь органам влади різних рівнів, а окремі висловлені в ній пропозиції використано в процесі підготовки проекту Податкового кодексу (лист Міністерства фінансів України № 31-01050-1-17/18370 від 12.09.2007 р.; лист державної установи „Інститут економіки та прогнозування” № 135/951 від 09.10.2007 р.) та при розробці етапів „Стратегії розвитку міста Донецька на період до 2020 року” (лист виконавчого комітету Донецької міської ради № 01/23-1039 від 22.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, де подано авторський підхід до вирішення наукової задачі обґрунтування шляхів реформування податкової політики в державі за рахунок удосконалення структури податкової системи, що сприятиме стабільним темпам економічного зростання.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні результати дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях» (м. Донецьк, 2004 р.); «Наука і освіта 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2005 р.); «Сучасні моделі і методі прогнозування соціально-економічних процесів» (м. Київ, 2006 р.); «Державне та муніципальне управління в умовах політико-адмінистративної реформи» (м. Луцьк, 2007 р.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковано в 12 наукових роботах: 1 монографія, 6 статей у наукових фахових виданнях, 5 тез матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій – 9,83 д.а., всі публікації одноосібні.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (176 найменувань), додатків. Її загальний обсяг складає 196 сторінок, зокрема 10 таблиць, 20 рисунків, 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичні основи податкового регулювання економічного зростання в умовах ринкової трансформації економіки» розглянуто концепції економічного зростання з позицій різних підходів (економічних шкіл, а також окремих зарубіжних та вітчизняних авторів); виявлено чинники, які впливають на сучасне економічне зростання; розкрито поняття економічного зростання для умов України; виконано аналіз впливу податків (на капітал, на працю, на споживання) на економічне зростання; розроблено концепцію податкового регулювання економічного зростання; обґрунтовано необхідність використання математичного інструментарію для відображення причинно-наслідкових зв'язків між темпами економічного зростання та відповідними макроекономічними показниками.

Обґрунтовано, що побудова концепції економічного зростання для умов трансформаційної економіки має базуватися на основних розробках світової економічної думки та враховувати не тільки виробничі потужності держави, але і надавати особливу увагу людському чиннику, високому життєвому рівню населення, якості результатів праці, темпам зростання доходу на душу населення, інноваційним способам здійснення виробничої діяльності. Сучасне економічне зростання припускає врахування інституційних особливостей господарства, обмежених природних ресурсів, НТП та динамічних потреб суспільства. Виходячи з цього встановлено, що економічне зростання є поступальним техніко-економічним процесом, який забезпечує збільшення обсягу ВВП, супроводжується поліпшенням умов людського існування та враховує комплекс зовнішніх і внутрішніх впливів на економічну систему, сучасний стан і закономірності еволюції самої цієї системи, її соціально-економічні, політичні та інституційні особливості.

Одним із чинників, які взаємодіють з економічним зростанням, є податки. Обґрунтовано невизначеність впливів податкових ефектів на рівень та обсяг ВВП. З одного боку, державний перерозподіл податкових надходжень до бюджету може поліпшити соціально-економічне становище країни (шляхом надання субсидій окремим соціальним групам населення і дотацій деяким галузям господарства). З іншого – зависокі податки здатні зменшити заощадження, інвестиції, продуктивність праці, а отже, перешкоджають економічному зростанню. Тому соціально-економічна ситуація, що склалася в Україні, потребує додаткового дослідження взаємообумовленого впливу податків на економічне зростання. У зв'язку з цим розроблено концептуальну модель податкового регулювання економічного зростання з урахуванням прямих і зворотних зв'язків (рис. 1).

На рисунку відображено взаємодію:

органів державної влади та управління як суб’єкта управління;

податкової системи, що включає податки та збори;

бюджетної системи, що включає доходи та видатки;

виробничої системи, що включає фізичний капітал;

соціальної системи, що включає людський капітал.

Прямими зв’язками є потоки від виробничої системи (1), соціальної системи (2), а також від ринку товарів та послуг (3) до бюджетної системи під впливом податкової системи, а саме в результаті застосування органами державної влади та управління методів податкової політики.

Під методами податкової політики розуміється регулювання реальних ставок податків (тобто фактичних норм вилучення з урахуванням пільг, переплат, недоплат тощо) на капітал (), працю () і споживання () з метою забезпечення, з одного боку, зростання обсягів виробництва товарів та надання послуг, а з іншого – поліпшення добробуту населення, його кількісних та якісних характеристик.

Зворотні зв’язки характеризують перерозподіл бюджетних коштів з метою фінансування основних чинників виробництва – фізичного (4) та людського (5) капіталів.

Функціональні зв’язки, за допомогою яких визначаються процеси, що безпосередньо впливають на діяльність систем, такі: праця (6) та інвестиції (7) (при взаємодії соціальної системи з виробничою); заробітна плата (8) та процентні доходи (9) (при взаємодії виробничої системи з соціальною); особисті заощадження (10) (при взаємодії соціальної системи з ринком товарів та послуг); споживчі товари та послуги (11) і сировина та матеріали (12) (при взаємодії ринку товарів та послуг з соціальною і виробничою системами); виготовлена продукція (13) (при взаємодії виробничої системи з ринком товарів та послуг).

Надходження від бюджетної (державна закупівля товарів та послуг), виробничої (приватні інвестиції) та соціальної систем (особисті видатки на споживання) формують під впливом податкової системи величину валового внутрішнього продукту.

Гіпотеза дослідження полягала в тому, що в державі можливо за рахунок зміни реальних ставок і структури податків за умови більш повного використання можливостей суспільного сектору господарства досягти одночасного зростання доходів бюджету і реального валового продукту.

У другому розділі «Аналіз методологічних підходів до визначення впливу податків на економічне зростання» виконано аналіз різних підходів стосовно оцінки стану економіки трансформаційного періоду.

При побудові економіки з ринковими відносинами господарювання в Україні необхідно враховувати path dependence (залежність від траєкторії по-

переднього розвитку), тобто економічні, соціальні, політичні й інституційні особливості економічного зростання колись єдиного народногосподарського комплексу.

Після довготривалого спаду економіки 1991-1999 рр. стабільні темпи зростання обсягу ВВП поновилися та у 2004 р. досягли свого максимального значення 12,1% відносно до попереднього періоду. Проте економічне зростання в Україні не було обумовлене відповідним збільшенням чинників виробництва, що свідчить про недостатню пропорційність у розвитку національного господарства країни, переважний вплив екстенсивних чинників, відсутність повного відображення реальних результатів господарювання у статистичних даних.

Для виявлення взаємозв'язків між основними макроекономічними показниками використано статистичні методи дослідження, за допомогою яких встановлено особливості економічного зростання в Україні впродовж 1994-2006 рр. Для цього побудовано регресійні моделі, що відображають зв'язок між: чисельністю зайнятого населення, доходами населення та ВВП у номінальному виразі; податковими надходженнями, збитковістю підприємств та ВВП у номінальному виразі; питомою вагою державного сектору у ВВП, соціальними витратами до ВВП та ВВП у реальному виразі; податками до ВВП, рентабельністю промисловості та ВВП у реальному виразі.

Аналіз впливу чинників на ВВП показав тісний зв’язок між даним показником та зростанням інвестицій в основний капітал, доходами населення та податковими надходженнями (податком на прибуток підприємств, податком на доходи фізичних осіб, ПДВ). Але в окремі періоди в економіці спостерігалися такі невідповідності:

на державному рівні: скорочення реальних податкових надходжень і, як наслідок, погіршення стану державних фінансів;

у виробничій сфері: зниження рентабельності промислових підприємств; зростання збиткових підприємств; зниження впроваджених інновацій, що є одним з основних чинників економічного зростання;

у соціальній сфері: зменшення кількості зайнятого населення; зворотний зв’язок соціальних витрат з темпами економічного зростання.

У дослідженнях розвинутих країн вплив податкової політики на темпи зростання ВВП часто аналізується за допомогою оцінки чинників виробництва – капіталу і праці – в процесі їх оподаткування. Така оцінка здійснюється з висуненням безлічі гіпотез і аксіом, побудовою відповідних концепцій, а також із застосуванням найрізноманітніших методів, серед яких найбільшого поширення набули методи економіко-математичного моделювання.

Як показали результати дослідження, всі моделі можна розподілити на два класи, які широко використовуються при виявленні впливу податкового чинника на економічне зростання – дескриптивні та оптимізаційні. Аналіз розглянутих класів моделей, побудованих зарубіжними та вітчизняними авторами, надано у табл. 1.

При дослідженні проблеми економічного зростання з урахуванням впливу різних чинників кожний із класів має свої переваги та недоліки. Моделі, адаптовані до економік розвинутих країн, не враховують особливостей господарства постперехідного періоду. Дослідження російських та українських авторів спрямовані на формалізацію окремих економічних процесів, часто без урахування зворотних зв’язків між показниками та без емпіричної перевірки висунутих гіпотез. Для умов ринкової трансформації економіки моделі зростання ВВП потребують, по-перше, подальшого вдосконалення з урахуванням продуктивного характеру податків та, по-друге, практичної інтерпретації одержаних результатів.

Таблиця 1

Аналіз моделей впливу податків на економічне зростання

Моделі | Дескриптивні | Оптимізаційні

підхід з позицій
Парето-ефективності | підхід з позицій утилітаризму

Розвинуті

країни | А. Біббі,

В. Лейбфрітц,

Дж. Торнтон | Р. Барро,

Кс. Сала-і-Мартін | К. Джадд,

Л. Джонс,

Дж. Корсетті,

Р. Мануеллі,

К. Міно,

Н. Робіні,

П. Россі,

Ч. Чемлі

Країни
пострадянського простору | Є. Балацький,

В. Вишневський,

Д. Ліпницький,
С. Лондар,

І. Чугунов,

В. Юрінець | С. Мовшовіч,

Л. Соколовський | Є. Балацький,

С. Мовшовіч,

О. Пітелін,

В. Пугачов,

О. Сотсков

Переваги | Опис реальних процесів із залишенням права вибору рішення за користувачем;

використання для набору альтернативних поєднань змінних;

можливість проведення експерименту з урахуванням різних значень параметрів;

чітке визначення використовуваних ресурсів;

простота відображення зворотних зв'язків | Максимум суспільного добробуту розглядається з позицій кожного індивіда за умови непогіршення становища інших | Суспільний добробут дорівнює сумі корисностей всіх індивідів

Урахування цілей різних систем;

обмеження на ресурси;

узгодженість окремих цілей систем із критерієм оптимізації

Недоліки | Неможливість відобразити цілі окремих систем;

відсутність чіткого критерію оцінки господарських процесів;

обмеженість у використанні унаслідок невизначеності, як має відбуватися процес | Право вибору критерію належить розробнику

Задача побудови моделі державного регулювання економічного зростання методами податкової політики – не тільки описати господарські процеси, але і вказати умови, за яких буде досягнуто найкращий результат, обґрунтований порівнянням різних варіантів розрахунків. Тому у роботі наголошено, що на етапі перевірки доцільно використовувати модель дескриптивного характеру, а на етапі дослідження – оптимізаційну модель, оскільки вводиться критерій вибору – максимальне зростання обсягу ВВП.

Такий синтез обумовлений тим, що модель має бути ефективним прикладним інструментом дослідження поведінки модельованої економічної системи в заданих умовах і дозволяти: достатньо повно відображати причинно-наслідкові зв'язки між показниками, аналізувати різні варіанти поведінки економічної системи, порівнювати тенденції зміни показників у базових та оптимальних умовах її функціонування та вибирати оптимальну політику.

У третьому розділі «Рекомендації щодо регулювання темпів економічного зростання методами податкової політики» побудовано та реалізовано економіко-математичну модель, яка відображає прямі та зворотні зв'язки між обсягом ВВП і податками. На підставі одержаних результатів запропоновано рекомендації щодо вдосконалення податкової системи України.

Для відображення механізму прямих та зворотних зв'язків впливу чинників виробництва на темпи економічного зростання в модель введено податки на капітал (податок на прибуток підприємств); працю (податок на доходи фізичних осіб і нарахування на заробітну плату); споживання (податок на додану вартість).

У моделі податки мають продуктивний характер, тобто податкові надходження перерозподіляються урядом на фінансування чинників виробництва (капіталу та праці), що забезпечує поліпшення їх якості.

Передумови побудови моделі такі:

еластичності чинників виробництва залежать від податків не статично, а в динаміці;

чинники виробництва є функціями суспільних благ, а отже, податків, при цьому такі блага визначають ВВП не прямо, а через якість людського капіталу;

суспільні та приватні товари не є досконалими субститутами, але співвідношення їх диференціалів впливає на якість людського капіталу, а через нього – на працю і ВВП;

доходи від податкових надходжень держава інвестує в капітал та працю, фінансування яких має задовольняти Парето-ефективному розподілу ресурсів між чинниками виробництва.

Показником, що оптимізується, є зростання ВВП () у заданому періоді часу t+1: при , де Y – обсяг виробництва, при цьому . Цільовою функцією є випуск кінцевої продукції, який описується модифікованою лінійно однорідною виробничою функцією Кобба-Дугласа: де о – трендовий оператор; Kt+1 – капітал; L t+1 – праця; fK(·), fH(·) – функції еластичностей капіталу та праці відповідно; q – податкове навантаження (відносний податковий тягар, що обчислюється як частина податкових надходжень у ВВП, тобто при 0<<Yt, де Yt ? 0); е – випадкові помилки спостереження, які можуть мати місце при впливі різних чинників внутрішнього та зовнішнього середовища.

Чинники капіталу та праці залежать від розміру наданих суспільних благ. Показник капіталу на макрорівні включено у виробничу функцію з урахуванням коштів, які надходять у результаті фінансування державою галузей економіки: , де з – частка прибутку, що інвестується у виробництво; 0 ? з ? 1; Rt – прибуток підприємств після оподаткування; в* – коефіцієнт, що коригує ефективний розподіл коштів між виробничою та соціальною системами з урахуванням максимізації суспільного добробуту; – державні інвестиції в капітал підприємств; – приватні інвестиції у виробничу систему.

Показник фонду оплати праці в неявному виді подано як , де Нt+1 – людський капітал; Вt+1 – кількість народжених; Zt+1 – кількість померлих; Аt+1 – загальна чисельність населення; – державні інвестиції в людський капітал; – кінцеві витрати індивідів на споживання; – поточна величина заробітної плати у виробничій системі.

Сукупні податкові відрахування до бюджету: , де – сума податків; – ставка податку на прибуток підприємств; – прибуток підприємств до оподаткування; – сукупна ставка податку на доходи фізичних осіб і нарахувань на заробітну плату; – ставка податку на додану вартість; ц – питома вага споживання у ВВП.

Урядові витрати на фінансування капіталу та праці відповідно: і , де K та H – певні величини, розмір яких регламентовано законодавством. Приватні інвестиції в капітал і працю відповідно: та , де ДI H – частка коштів, що інвестуються із соціальної системи в людський капітал.

За початкові умови в моделі прийнято усереднені значення економічних показників по Україні за 2000-2004 рр., що пов'язано з відносною стабільністю розвитку господарства країни в цей час. Розрахунковий період склав 15 років. Алгоритм реалізації моделі зображено на рис. 2.

Модель побудовано для оптимізації ВВП з позицій теорії суспільного добробуту, а також для дослідження впливу на економічне зростання зміни обсягів чинників праці та капіталу; суспільних і приватних інвестицій; зміни ставок податків.

Дослідження ролі податків у запропонованій моделі економічного зростання з урахуванням прямих та зворотних зв'язків свідчить про такі результати. При екстраполяції умов 2000-2004 рр., коли спостерігалася стабільна політична ситуація в країні та ставки даних податків не змінювалися, у перспективі виявлено нестабільні затухаючі темпи зростання. В умовах збільшення інвестицій у капітал та працю при незмінних базових ставках податків має місце нестабільне економічне зростання. При варіюванні ставками податків при базовому державному фінансуванні чинників виробництва темпи зростання ВВП незначно зростають. Оптимізація величин податкових ставок та урядових витрат на фінансування чинників виробництва забезпечує стабільні темпи економічного зростання.

У результаті оптимізації моделі обсяг ВВП на кінець розрахункового періоду збільшився на 60% порівняно з початковими умовами, заробітна плата та податкові надходження – на 40 і 42% відповідно, прибуток підприємств – більш ніж на 50%. Такі значення досягнуто у процесі зниження реальних ставок податків на капітал та працю, а також збільшення реальної ставки податку на споживання (табл. 2).

Таблиця 2

Порівняльна характеристика базових

і оптимальних результатів експерименту

Показники | Варіанти розрахунку | Відхилення

базовий | оптимальний

Середній обсяг ВВП у цінах

базового періоду, млрд. грн. | 267,5 | 312,9 | +45,4

Реальні ставки податків, %:

на капітал

17,35 | 0 | -17,35

на працю | 40,33 | 11 | -29,33

на споживання | 7 | 28 | +21

Результати моделювання свідчать про те, що податки здатні якісно змінити несприятливу ситуацію, яка склалися у виробничій та соціальній сферах господарства України – це перш за все інвестиційна ненасиченість економіки, а також демографічна ситуація, що погіршується. Для цього не варто радикально зменшувати або збільшувати податки, а достатньо змінити структуру податкової системи.

Податок на капітал не сприяє зростанню ВВП, оскільки зменшує оборотні кошти підприємств та викривляє рішення про приватні інвестиції в капітал виробничої системи.

Зниження сукупної ставки податку на працю позитивно впливає на зростання інвестицій у людський капітал. Проте, по-перше, цих коштів може бути недостатньо, щоб радикально підняти його якість. По-друге, зростання інвестицій у людський капітал, як показали результати дослідження, не має швидкої віддачі. Більш дієвим способом вирішення проблеми є державне фінансування трудового чинника.

Збільшення реальної ставки податку на споживання сприяє економічному зростанню, що обумовлено його нейтральністю щодо доходів, впливу на нагромадження капіталу та розвитку підприємств, а також узгоджується з висновками теорії оптимального оподаткування.

Виходячи з результатів досліджуваних теоретичних аспектів проблеми, виконаного аналізу впливу податків на економічне зростання та спираючись на результати економіко-математичного моделювання, запропоновано такі основні напрями реформування податкової системи на перспективу стосовно:

податку на прибуток підприємств – знизити реальну податкову ставку до рівня податку з доходів фізичних осіб (до 15%); активізувати загальносистемні податкові стимули розвитку виробництва (надання та/або посилення пільг підприємствам з метою оновлення основних виробничих фондів і розвитку наукомістких високотехнологічних напрямів, виходячи із закріплених у законодавчому порядку мінімальної суми необхідних інвестицій та мінімального терміну служби обладнання, що придбається; надання інвестиційно-інноваційного кредиту, що є стимулом до науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт, а також інноваційної діяльності в цілому; надання пільг щодо оподаткування прибутку банків, який одержано в результаті кредитування ними стартових інноваційних проектів); для компенсації збитків бюджету розширити базу оподаткування (шляхом створення відповідних інституційних та економічних умов для припливу іноземних інвестицій в економіку країни);

податку на доходи фізичних осіб та нарахувань на заробітну плату – знизити реальну ставку податку шляхом мінімізації адміністративних видатків на стягнення (використання єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб та підвищення розмірів соціальної пільги, що дозволить компенсувати втрати незахищених верств населення від застосування єдиної ставки податку); скоротити нарахування на фонд заробітної плати для зниження податкового навантаження на доходи громадян;

ПДВ – поступово підвищувати реальну (а не номінальну) ставку податку шляхом приведення ПДВ у відповідність до європейських стандартів та поліпшення системи податкового адміністрування ПДВ (при визначенні дати виникнення податкових зобов'язань і при здійсненні процедури відшкодування ПДВ); розширити базу оподаткування за рахунок удосконалення механізму оподаткування підприємств при збереженні єдиної ставки податку (що відповідає принципам системи DIT, апробованої у Данії, Фінляндії, Норвегії, та не суперечить вимогам ЄС);

інституційних перетворень та податкової системи в цілому (ухвалення Податкового кодексу України, поліпшення інституційних умов оподаткування, введення податку на нерухомість, стимулювання суб'єктів малого бізнесу).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної наукової задачі регулювання темпів економічного зростання методами податкової політики. Вони спираються на такі наукові результати та положення.

1. У теоретичному плані – розвиток наукових положень, що визначають концептуальні основи податкового регулювання темпів економічного зростання.

1.1. Уточнено визначення економічного зростання для умов ринкової трансформації економіки. Для цього виконано аналіз існуючих концепцій зростання та систематизовано основні чинники, які впливають на його темпи (виробничі: капітал, праця, НТП; соціальні: населення; фінансові: податки, суспільні блага; чинники навколишнього зовнішнього середовища: природні ресурси, екологія; історичні; політичні; інституційного середовища та інші). Встановлено, що економічне зростання – це поступальний техніко-еконо-мічний процес, який забезпечує збільшення обсягу ВВП, супроводжується поліпшенням умов людського існування та враховує комплекс зовнішніх і внутрішніх впливів на економічну систему, сучасний стан і закономірності еволюції самої цієї системи, її соціально-економічні, політичні та інституційні особливості.

1.2. Розроблено концептуальну модель податкового регулювання економічного зростання методами податкової політики, яка припускає, що чинники виробництва є функціями суспільних благ, еластичності чинників виробництва є функціями реальних ставок податків, обсяги та структура видатків бюджетної системи визначаються за критерієм Парето-ефективності, суспільні блага визначають обсяг ВВП не прямо, а через якість людського капіталу.

1.3. Обґрунтовано, що в умовах погіршення демографічної ситуації у країні на темпи економічного зростання переважно впливає кількісна складова людського капіталу. Тому при дослідженні трудового чинника доцільно враховувати не тільки якісні, але і кількісні характеристики, а саме природне збільшення населення та його загальну чисельність.

2. У методичному плані – розвиток наукових прийомів дослідження податкового регулювання економічного зростання.

2.1. Обґрунтовано, що статистичні методи дослідження не відображають повною мірою механізм причинно-наслідкових зв'язків між темпами економічного зростання та відповідними макроекономічними показниками, але допомагають виявити певні невідповідності в окремі періоди розвитку господарства: на державному рівні – скорочення реальних податкових надходжень, і, як наслідок, погіршення стану державних фінансів; у виробничій сфері – зменшення кількості зайнятого населення, зниження рентабельності промислових підприємств, зростання збиткових підприємств, зниження упроваджених інновацій, що є одним з основних чинників економічного зростання; у соціальній сфері – негативний зв’язок між соціальними витратами та темпами економічного зростання.

2.2. Виявлено доцільність побудови економіко-математичної моделі, яка на етапі опису реальних господарських процесів має дескриптивний характер, а на етапі вибору оптимальних податкових ставок та параметрів державних інвестицій у суспільні блага – оптимізаційний. Введено передумови побудови моделі, розроблено алгоритм розрахунку, формалізовано регулювання економічного зростання методами податкової політики з використанням математичного інструментарію, виконано параметризацію моделі та її реалізацію у середовищі програмування Delphi.

3. У практичному плані – обґрунтовано вплив податків на економіку країни у результаті їх трансформації в суспільні блага та намічено основні напрями реформування податкової системи.

3.1. Обґрунтовано, що податки здатні якісно змінити несприятливу ситуацію, яка склалися у виробничій та соціальній сферах господарства України, – це перш за все інвестиційна ненасиченість економіки, а також демографічна ситуація, що погіршується. Для цього не варто радикально зменшувати або збільшувати податки, а достатньо змінити структуру податкової системи.

3.2. Аргументовано основні напрями реформування податкової системи стосовно:

податку на прибуток підприємств – зниження реальної ставки до рівня ставки податку з доходів фізичних осіб, посилення податкових стимулів розвитку виробництва, для компенсації збитків бюджету розширення бази оподаткування;

податку на доходи фізичних осіб та нарахувань на заробітну плату – зниження реальної ставки податку шляхом мінімізації адміністративних видатків на стягнення, скорочення нарахувань на фонд заробітної плати для зниження податкового навантаження на доходи громадян;

ПДВ – поступове підвищення реальної (а не номінальної) ставки податку шляхом приведення ПДВ у відповідність до європейських стандартів та поліпшення системи податкового адміністрування ПДВ, а також розширення бази оподаткування за рахунок удосконалення механізму оподаткування підприємств при збереженні єдиної ставки податку;

інституційних перетворень та податкової системи в цілому – ухвалення Податкового кодексу України, поліпшення інституційних умов оподаткування, введення податку на нерухомість, стимулювання суб'єктів малого підприємництва.

Реалізація вказаних пропозицій дозволить створити умови для здійснення більш ефективної податкової політики та послідовного становлення господарства України на новий етап соціально-економічного розвитку, властивий країнам із розвинутою економікою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Кроливец Ю.А. Основные концепции экономического роста и их применимость к условиям рыночной трансформации хозяйства // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2003. – С. 131-142.

2. Кроливец Ю.А. Особенности экономического роста в условиях трансформации экономики Украины // Экономика промышленности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2003. – С. 91-101.

3. Кроливец Ю.А. Макроэкономические модели роста и государственные инвестиции в основной капитал // Экономика промышленности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2004. – С. 90-100.

4. Кроливец Ю.А. Налоговый фактор в производственной функции и общественные блага // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2004. – С. 155-165.

5. Мазур Ю.А. Моделирование экономического роста с учетом налогового фактора // Экономика промышленности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2005. – С. 131-142.

6. Мазур Ю.О. Фактор людського капіталу в макроекономічних моделях оподаткування // Фінансова система України: зб. наук. праць. – Острог: Видавництво НаУ “Острозька академія”, 2006. – Вип. 8. – Ч. 1. – С. 411-418.

Матеріали наукових конференцій

1. Кроливец Ю.А. Двойственный характер влияния факторов налоговой политики на состояние промышленных предприятий // Тез. докл. и сообщ. Всеукр. наук.-практ. конф. „Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях” (Донецк, 20-21 мая 2004 г.). – Донецк, 2004. – С. 88-90.

2. Мазур Ю.А. Анализ взаимного влияния государственных инвестиций в основной капитал и объемов ВВП // Матер. доповідей VIII Міжнар. наук.-практ. конф. „Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 7-21 лют. 2005 р.). – Дніпропетровськ, 2005. – Т. 97. – С. 30-31.

3. Мазур Ю.А. Особенности дескриптивных и оптимизационных моделей влияния налогов на экономический рост // Праці VI Міжнар. наук. конф. „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємство, стале економічне зростання”. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – Ч. 4. – С. 98-101.

4. Мазур Ю.О. Макроекономічні моделі оподаткування та економічне зростання // Тези доповідей Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Сучасні моделі і методи прогнозування соціально-економічних процесів”(ПСЕП-2006) (Київ, 13-14 квіт. 2006 р.). – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. – С. 110-112.

5. Мазур Ю.А. Модель обеспечения устойчивых темпов экономического роста с учетом налогового фактора // Матеріали Наук.-практ. конф. „Державне та муніципальне управління в умовах політико-адмінистративної ре-
форми” (Луцьк, 17-18 трав. 2007 р.). – Луцьк, 2007. – С. 168-171.

Інші видання

1. Мазур Ю.А. Модели динамики экономического роста с учетом налогового фактора: моногр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2007. – 100 с.

АНОТАЦІЯ

Мазур Ю.О. Регулювання темпів економічного зростання методами податкової політики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2008.

Дисертацію присвячено вирішенню актуальної наукової задачі регулювання темпів економічного зростання методами податкової політики. Досліджено теоретичні основи податкового регулювання економічного зростання в умовах ринкової трансформації економіки. Розроблено динамічну економіко-математичну модель, що відображає прямі та зворотні зв’язки між обсягом ВВП та податками, а саме податком на прибуток підприємств, податком на працю, ПДВ. Обґрунтовано, що стабільним темпам економічного зростання в Україні сприяє мінімальна реальна ставка податку на прибуток підприємств, зниження реальної ставки податку на доходи фізичних осіб та нарахувань на заробітну плату, а також зростання реальної (а не номінальної) ставки ПДВ. Розроблено рекомендації щодо шляхів удосконалення податкової політики з метою прискорення темпів економічного зростання.

Ключові слова: економічне зростання, ВВП, податкове регулювання, податки, податкова політика, економіко-математична модель.

АННОТАЦИЯ

Мазур Ю.А. Регулирование темпов экономического роста методами налоговой политики. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 – Деньги, финансы и кредит. – Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2008.

Диссертация