СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Ніколайчук Ірина Юріївна

УДК 378.147.016:796.011.1

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО-ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ

У СИСТЕМІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

Шевченко Галина Павлівна,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля,

Міністерство освіти і науки України,

завідувач кафедри педагогіки,

директор Інституту духовного розвитку людини.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Ротерс Тетяна Тихонівна,

Луганський національний педагогічний університет

імені Тараса Шевченка,

Міністерство освіти і науки України,

завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент

Серебряк Володимир Васильович,

Луганський державний університет внутрішніх справ

імені Е.О.Дідоренка,

Міністерство внутрішніх справ України,

начальник факультету економічної безпеки.

Захист дисертації відбудеться 14 лютого 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розісланий ” 12 ” січня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.О. Андрющук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність теми. Утвердження людиноцентристської парадигми у системі вищої освіти передбачає звернення до людини, особистості, індивідуальності, до її внутрішнього світу, духовності. Духовну основу освіти і виховання складає система духовних цінностей, завдяки яким здійснюється ідея гуманістичного відношення до людини, олюднення знань, тобто розкриття значущості знань як морального фундаменту становлення людської особистості і розвитку її гуманістичної спрямованості. Гуманістична спрямованість особистості майбутнього фахівця формується на трьох рівнях: духовному, емоційному і фізичному.

Особливого значення проблема духовності, гуманістичної спрямованості життєдіяльності набуває у професійній підготовці медичних працівників. Перед фахівцями, які здійснюють лікарську діяльність, постає завдання не тільки професійної підготовки, але й сформованості духовно-фізичних якостей, стрижнем яких є висока культура, гуманізм, уміння спілкуватися з хворими людьми, зовнішній вигляд, манера поведінки, які повинні відповідати оптимізму, організаційності, бадьорості, мужності, сміливості. Водночас професія медичного працівника висуває підвищені вимоги до фізичної підготовки майбутніх лікарів, яка сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумової і фізичної працездатності.

У Законі України „Про фізичну культуру і спорт”, у цільовій комплексній програмі „Фізичне виховання – здоров’я нації”, у Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХI століття), „Концепції фізичного виховання у системі освіти України” відзначено необхідність постійного підвищення рівня здоров’я, створення умов для фізичного та духовного розвитку населення. Аналіз наукової літератури та досвіду фізичного виховання студентів медичних університетів свідчить про недостатню увагу до розвитку фізичної досконалості на основі індивідуальних інтересів до фізичних занять, формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання.

Загальнотеоретичні питання з фізичного та духовного виховання досліджувалися В.Бачиніним, І.Сашиною, О.Царіком, І.Щеуловим та ін. Проблеми духовного, духовно-морального, духовно-фізичного розвитку студентської молоді розглядалися в роботах В.Баранівського, О.Баранова, В.Бондаровської, С.Бубки, В.Горащука, В.Серебряка, О.Олексюк та ін. Культурологічні аспекти фізичного виховання розроблялися у дослідженнях В.Агевіца, В.Бальсевича, І.Биховського, В.Видрина, М.Віленського, Д.Донського, С.Дмитрієва, Г.Наталова, М. Пономарьова та ін. Духовні основи професійної підготовки майбутніх лікарів розглядалися О.Іванюшкіним, О.Ізуткіним, М.Кузьміним, Ю.Лисициним, І.Матюшиним та ін. Теорією лікарської етики та медичної деонтології займалися О.Грандо, В.Гудивок, В.Доровських, О.Смольняков, В.Фігурнов та ін. Питання формування духовно-фізичних, морально-естетичних якостей студентів медичного університету знайшли своє відображення у працях Н.Добровольської, Л.Волкова, Ю.Штейнгардта та ін. Окремі аспекти взаємозв’язку духовного й фізичного, фізичного та естетичного виховання школярів та студентів досліджувалися у роботах С.Архангельського, В.Божевського, О.Бутовського, Ж.Далькроза, І.Єрзинкаці, В.Завадич, Ю.Коджаспирова, Б.Лихачова, С.Олефіра, Т.Ротерс, Г.Шевченко та ін.

Теоретичний аналіз наукових праць показав, що проблема формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету ще недостатньо розроблена в теоретичному та практичному аспектах. Потребують теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки педагогічні умови формування духовно-фізичних якостей у студентів медичного університету з опорою на органічну єдність фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентів, які оптимально відповідають професійно-прикладній спрямованості у системі фізичного виховання медичного університету та досягненню фізичної досконалості. Ознайомлення з результатами теоретичних напрацювань учених і практичним досвідом фізичного виховання студентів медичних університетів дало змогу виявити низку суперечностей між:

- потребою суспільства у підвищенні рівня духовно-фізичної підготовки студентів-медиків і відсутністю у вищих медичних навчальних закладах необхідних педагогічних умов, які спонукають студентів до фізичної досконалості, взаємозв’язку з духовно-моральним та духовно-естетичним вихованням;

- необхідністю включення в систему фізичного виховання студентів медичного університету інноваційного змісту професійно-прикладної підготовки майбутнього лікаря і застарілими стереотипами організації процесу фізичного виховання у вищих медичних навчальних закладах.

Науково-методичні потреби в розв’язанні виявлених суперечностей дозволяють сформулювати проблему цього дослідження, яка полягає в теоретичній обґрунтованості, експериментальній перевірці та реалізації педагогічних умов формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету.

Актуальність проблеми, її недостатнє вивчення та розгляд у науковій літературі й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання та здоров'я Луганського державного медичного університету за колективною темою „Підвищення ефективності рухової підготовки студентів медичного ВНЗ”, державний реєстраційний номер 0101U001930. Тему дисертації затверджено Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 10 від 30 червня 2006 р.) і погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 25 вересня 2007 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету.

Для досягнення мети визначено такі завдання дослідження:

– визначити теоретичні основи формування духовно-фізичних якостей студентів медичного університету;

– виявити сутність духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету;

– дослідити стан формування духовно-фізичних якостей студентів медичного університету у практиці фізичного виховання;

– теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету.

Об'єкт дослідження – система фізичного виховання студентів медичного університету.

Предмет дослідження – педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету.

Методи дослідження. У процесі розв’язання поставлених завдань застосовано методи дослідження: теоретичні (аналіз філософської, психологічної, педагогічної, медичної, культурологічної літератури) з метою обґрунтування вихідних положень дослідження, виявлення сутнісних особливостей процесу формування духовно-фізичних якостей студентів; емпіричні (анкетування, бесіди, цілеспрямовані педагогічні спостереження, тестування рівня розвитку духовно-фізичних якостей) з метою визначення рівня сформованості показників духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) використовувався з метою перевірки ефективності запропонованих педагогічних умов формування духовно-фізичних якостей; статистичні (кількісний та якісний аналіз експериментальних даних із застосуванням методів математичної статистики) з метою вирішення завдань дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше виокремлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету; розроблено модель формування духовно-фізичних якостей на основі єдності фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентів.

Уточнено поняття “духовно-фізичні якості” та його суттєві характеристики.

Дістало подальшого розвитку уявлення про фізичну досконалість студентів медичного університету на основі культурологічного, аксіологічного, індивідуального підходів до формування духовно-фізичних якостей у системі фізичного виховання медичного університету.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено та впроваджено в навчально-виховний процес фізичного виховання програму та методику формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету.

Розроблено практичні рекомендації для викладачів та студентів з методики організації та проведення різноманітних форм фізичного виховання. За результатами дисертаційного дослідження розроблено спецкурс „Фізична досконалість у контексті формування духовно-фізичних якостей студентів медичного університету”.

Основні результати дослідження можуть використовуватися у практиці роботи з фізичного виховання у вищих навчальних педагогічних, технічних закладах освіти для вдосконалення змісту роботи з фізичного виховання зі студентами, при розробці лекційних курсів, спецсемінарів з питань фізичної підготовки, фізичної досконалості студентів, у проектуванні технологій професійної освіти, розробки програм, навчально-методичних рекомендацій для викладачів кафедр фізичного виховання.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні основних положень досліджуваної проблеми, розробці та експериментальній перевірці інноваційної програми та методики, спрямованих на формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету; визначенні педагогічних умов, що забезпечують ефективність цього процесу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження оприлюдненно у доповідях на наукових конференціях: на II Міжнародній науково-методичній конференції „Наука – Здоров'я – Реабілітація” (Луганськ, 2004); на II Міжнародній науково-практичній конференції „Духовне відродження фізичної культури та спорту” (Донецьк, 2005); на II Міжнародній науково-практичній конференції „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005); на V Міжнародній науково-практичній конференції „Спорт, духовність і гуманізм у сучасному світі” (Донецьк, 2007); на звітних наукових конференціях викладачів кафедри фізичного виховання Луганського державного медичного університету, Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Матеріали дослідження впроваджено в практичну роботу Луганського державного медичного університету (довідка № 430 від 17 травня 2007 р.), Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького (довідка № 32/541 від 25 травня 2007 р.), Одеського державного медичного університету (довідка №567 від 28 травня 2007 р.), Донецького національного медичного університету ім. М.Горького (довідка № 632 від 5 червня 2007 р.).

Публікації. Матеріали дослідження відображено у 12 наукових публікаціях, з них 4 – у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (220 найменувань), 11 додатків на 44 сторінках. Повний обсяг дисертації складає 242 сторінки, з них основний текст 181 сторінка. Робота містить 44 таблиці, 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача; подано відомості про апробацію результатів дослідження та інформацію про публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі „Теоретичні основи формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету” розкрито теоретичні основи досліджуваної проблеми, стан її розробленості у філософській, психологічній, педагогічній, медичній літературі. На підставі аналізу наукової літератури уточнено сутність духовно-фізичних якостей у контексті їх формування у медпрацівників; визначено компоненти та показники сформованості духовно-фізичних якостей.

З'ясовано, що ідея формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету виникла і розвивалася у контексті гармонійного духовно-фізичного розвитку людини. Як свідчить аналіз наукової літератури, ідея гармонійного розвитку особистості була і є наскрізною у гуманітарних науках у всі часи розвитку людського суспільства.

У дисертації доведено, що ідеями формування духовно-фізичних якостей особистості вчені, мислителі опікувалися ще з давніх часів. Кожна епоха вносила свої корективи у формування духовно-фізичних якостей, серед яких превалювали сила і енергія духу, пріоритетні моральні імперативи, доброчинності, фізична витривалість, швидкість, спритність, чітка координація рухів, ритмічність, зовнішня та внутрішня краса, що надавало можливість людині посісти почесне місце в суспільстві.

Давньогрецькі філософи (піфагорійці, Сократ, Платон, Аристотель, Демокріт та ін.) акцентували увагу на єдності фізичного і духовного в людині, на гармонії краси духу та тіла, на єдності доброчинності і прагнення до духовного удосконалення. Засновник наукової медицини Гіппократ підкреслював важливість для лікаря не тільки оволодіння професійними знаннями, але й набуття духовно-фізичних якостей, які дозволяють йому вміло володіти собою та своїм настроєм. Від духовної енергії лікаря залежить лікування хворого, і в той же час лікареві необхідна фізична витривалість.

Значне місце проблема духовно-фізичного розвитку людини займала в епоху Відродження, в епоху Середньовіччя і, особливо, в епоху Просвітництва. Видатний вчений-енциклопедист Авіцена звертав увагу на те, що запобігти хворобі можливо за умов систематичних занять фізичним вихованням; Т.Парацельс підкреслював, що в образі зразкового лікаря повинні бути сконцентровані загальнолюдські гуманістичні якості; А.Шефтсбері – видатний англійський філософ й мораліст висунув ідеал гармонійно развиненої особистості, яка сполучає в собі красу духу, внутрішню красу, красу людської поведінки, вчинків. Особливо цінною є думка А.Шефтсбері щодо естетичної насолоди, яку відчуває людина від добра. Він підкреслював, що краса має глибоко моральний характер, що моральне вдосконалення людини здійснюється через споглядання краси світу та краси фізичного руху.

На основі аналізу наукової літератури з’ясовано, що лікарська професія передбачає високорозвинене почуття відповідальності, лікарської совісті, оскількі лікарі є лікувальниками душі й тіла (В.Беганський).

Зазначена проблема у різних її аспектах досліджувалась багатьма сучасними вітчизняними та зарубіжними вченими-дослідниками: філософами, психологами, педагогами, медиками, які пов’язували проблему духовно-фізичного розвитку з втіленням в соціокультурні процеси фізичної культури як життєвої цінності. Увага вчених була прикута до взаємодії фізичного та естетичного виховання, де естетичне виховання покликане сформувати в людині емоційно-естетичне ставлення до занять фізичними вправами, які ведуть до фізичної досконалості. Ця точка зору обґрунтована в працях М.Візитєя, С.Дмитрієва, Д.Донського, В.Завадич, І.Козлова, Л.Лубишевої, Л.Матвєєва, Т.Ротерс та ін.

Вихідною методологічною позицією при осмисленні сутності духовно-фізичних якостей майбутніх медичних працівників у системі фізичного виховання медичного університету є реалізація в практичній діяльності нерозривної єдності фізичного, духовно-морального й духовно-естетичного аспектів змісту духовно-фізичного виховання як компонента фізичної досконалості. Система фізичного виховання повинна бути спрямована на формування духовно-тілесної єдності (фізичної досконалості) людини через свідомо окультурену рухову (фізкультурну) діяльність, у якій переважає натхненність фізичного.

На основі аналізу наукових праць встановлено, що взаємозв’язок фізичного і духовного сприяє не тільки досягненню краси тіла та духу, але й надає можливості для інтелектуального, морального, естетичного самобудівництва майбутнього лікаря.

На основі проведеного теоретичного аналізу з’ясовано, що гармонія фізичного і духовного породжує духовну внутрішню красу. Духовність ми розглядаємо як інтегративну якість особистості, яка базується на таких феноменах як істина, добро, краса, віра, надія, любов. Така інтегративна якість лежить в основі професійної діяльності майбутніх медичних працівників.

Найважливішими ознаками духовного розвитку лікаря є високий рівень внутрішньої культури, доброта, совість, здатність до співпереживання, милосердя, віра, надія, любов до людини, виваженість (О.Ізуткин, Ю.Лисицин, І.Матюшин).

Осмислення теоретичних засад дослідження довело, що духовно-фізичні якості є важливим компонентом фізичної досконалості студентів медичного університету, як ідеалу фізичного розвитку і фізичної підготовки, що оптимально відповідає потребам професійної діяльності майбутнього лікаря.

У процесі дослідження визначено, що формування духовно-фізичних якостей проходить у площині фізичного, духовно-морального і духовно-естетичного компонентів, кожний з яких характеризується відповідними показниками, а саме:–

фізичний компонент включає позитивне ставлення студентів до занять з фізичного виховання та спрямовує на розвиток у студентів основних фізичних якостей, які домінують у майбутній професійній діяльності. Це сила, витривалість, швидкість, координація. Основними показниками фізичного компонента визначено: мотивація і ставлення до занять фізичного виховання, психоемоційний стан САН (самопочуття, активність, настрій); розвиток фізичних якостей: витривалість – біг 2000 м, швидкість – біг 100 м, сила – згинання і розгинання рук в упорі, піднімання тулуба з положення лежачи в сід за одну хвилину; координація;–

духовно-моральний компонент характеризується наявністю і ступенем сформованості комплексу моральних якостей, що відображають гуманістичну спрямованість особистості. Основними показниками є створення у навчально-виховному процесі такого духовно-морального простору, в якому б викладачі та студенти вступали у взаємодію без зла і насильства, на основі співучасті, співпереживання і співстраждання, адже гуманізм передбачає сердечне відношення до людини, сприйняття Іншого серцем і душею, володіння мистецтвом бути щасливим і допомагати стати щасливим Іншому. Великого значення набуває формування якостей любові до людини як до цінності, глибокої поваги до неї, працьовитість, чесність, совість, рішучість, сміливість, дисциплінованість, упевненість у своїх силах і невпинне прагнення до морального удосконалення. Моральне удосконалення потребує систематичної роботи над своїм внутрішнім світом, визнання власних помилок і недоліків. Духовність відбиває поєднання образу світу з моральним законом особистості і є принципом її самопобудови (С.Кримський); духовність є специфічною духовною якістю, що характеризує мотивацію людської поведінки;–

духовно-естетичний компонент передбачає формування у студентів медичного університету у системі фізичного виховання здібності до сприйняття тілесної краси, витонченості та граціозності рухів, естетики поведінки, естетичних смаків. Показником цієї здібності є сформованість емоційного відгуку на прекрасне та потворне, емоційно-естетичного сприйняття, яке полягає у формуванні вміння бачити, відчувати красу рухів, здатності розрізняти ритм і в умінні погоджувати рухи з ритмом (продемонструвати ідеальне виконання безперервного комплексу фізичних вправ під музичний супровід в аеробному стилі); творчої уяви (вміти скласти із семи базових кроків оригінальну рухову композицію, що відповідає доцільності, послідовності, гармонії, при цьому правильно комплектуючи вправи за складністю виконання).

Основою формування духовно-фізичних якостей є формування творчого відношення до фізичної діяльності, виховання естетично осмисленої потреби у фізичних вправах. У використаних засобах і методах естетичної спрямованості (танцювальних, хореографічних і ритмічних рухах) вирішуються завдання духовного виховання у системі фізичного. Формується почуття прекрасного в рухах, правильність уявлень про прекрасне у поведінці та в діях людини, пробуджується активність, здатність зрозуміти її, готовність прийти на допомогу, поділитися своєю щиросердечною щедрістю, сформувати красу поведінки і привчити діяти за законами краси.

У другому розділі дисертації „Аналіз стану формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету” розкрито методику дослідження, що адекватна завданням дисертації, та проведено аналіз вихідного рівня духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету. З метою розробки педагогічних умов формування духовно-фізичних якостей особистості нами був проведений констатувальний експеримент, який дозволив вивчити стан сформованості духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету на основі комплексу фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентів.

У процесі спеціального різнобічного вивчення навчальних занять з фізичного виховання нами встановлено, що вони не відповідають сучасним духовним потребам студентської молоді. Вони мають прикладний характер, пов'язаний в основному з формуванням рухових умінь і навичок. При цьому недооцінюється можливість фізичних вправ у формуванні духовно-естетичної спрямованості особистості: вмінню бачити і відчувати красу рухів, формуванню естетичної оцінки, естетичних смаків, творчої уяви; розвитку чіткої координації та виразності рухів, а також формуванню моральних якостей.

Аналіз результатів анкетування показав, що 65% студентів відвідують заняття тільки для того, щоб отримати залік з дисципліни фізичного виховання. Гармонійний фізичний розвиток, досягнення фізичної досконалості, виховання краси, волі, рішучості не є домінуючим мотивом занять студентів-медиків (13,3%).

Тестування рівня розвитку фізичних якостей довело, що розвиток витривалості, сили у студентів незадовільний (порівняно з Державними тестами оцінки стану фізичної підготовленості населення України), а розвиток швидкості та координації – задовільний. Таке становище ми пов’язуємо з відсутністю у студентів мотивації та позитивного відношення до навчальних занять з фізичного виховання (із 120 студентів у 94 виявлено негативне ставлення).

Аналіз рівня духовно-моральних якостей студентів засвідчив, що почуття честі, наполегливості, дисциплінованості, упевненості у своїх силах у більшості (55%) знаходяться на низькому рівні. Такий же рівень притаманний і прояву у студентів виразності, краси рухів, творчої уяви.

Основними критеріями формування духовно-фізичних якостей визначено фізичний, духовно-моральний та духовно-естетичний за такими рівнями: високий, середній, низький.

Результати констатувального експерименту дають підстави стверджувати, що студенти знаходяться на низькому та середньому рівнях сформованості духовно-фізичних якостей, що не відповідає сучасним вимогам духовного та фізичного розвитку студентів.

Дослідницькі дані, отримані в процесі констатувального експерименту, дали змогу зробити висновок про необхідність підвищення ефективності формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету.

У третьому розділі „Експериментальна перевірка педагогічних умов формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету” визначено та обґрунтовано педагогічні умови ефективного формування духовно-фізичних якостей у студентів – майбутніх працівників, висвітлено хід формувального експерименту, проаналізовано результати проведеного експериментального дослідження.

На підставі теоретичного аналізу та даних констатувальної частини було обґрунтовано педагогічні умови формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету. До них ми відносимо: моделювання процесу фізичного виховання, спрямованого на формування духовно-фізичних якостей на підставі єдності фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентів; упровадження в навчально-виховний процес з фізичного виховання експериментальної програми та методики, спрямованих на формування духовно-фізичних якостей студентів медичного університету; сприяння позитивному відношенню студентів до навчальних занять з фізичного виховання з урахуванням домінуючих мотивів та естетичного змісту професійно-прикладної фізичної підготовки.

Моделювання процесу формування духовно-фізичних якостей студентів спрямовано на внесення змін у зміст, форми і методи, організацію процесу фізичного виховання, у методику проведення занять з фізичного виховання в медичному університеті. Розробляючи модель формування духовно-фізичних якостей, ми дотримувалися таких вимог: чіткої визначеності й обґрунтування мети виховної роботи; усвідомлення взаємозв’язку між усіма підсистемами, кожна з яких сприяє досягненню загальної мети – формуванню духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету. Створення моделі є дієвим засобом перевірки ефективності педагогічних умов на підставі органічного об’єднання фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних завдань, доцільності й необхідності тих чи інших форм, методів, засобів виховання. Схематично взаємозв’язок і взаємозумовленість компонентів моделі зображено на рис. 1.

Формування духовно-фізичних якостей

Мета: формування духовно-фізичних якостей

Зміст духовно-фізичного виховання у студентів вищих медичних закладах

Принципи

- доступність;

- краси та естетичної доцільності;

- інтеграція;

- гармонізація ціннісних орієнтацій;

-взаємозв’язок

і взаємодія

духовних і фізичних сил особистості | Завдання | Виховне значення | Компоненти

- фізичний;

-духовно-моральний;

- духовно-естетичний

Фізичного характеру | Сприяти позитивному відношенню до занять з фізичного виховання; формувати фізичні якості (витривалість, силу, гнучкість, швидкість, спритність, координацію); розвивати рухові уміння і навички

Духовно-мораль-

ного характеру | Формувати любов до людини як до цінності, глибокої поваги до неї, працьовитість, чесність, совість, рішучість, сміливість, дисциплінованість, упевненість у своїх силах і невпинне прагнення до морального удосконалення.

Духовно-

естетич-

ного характеру | Формувати емоційний відгук на прекрасне та потворне, емоційно-естетичне сприйняття, яке полягає у формуванні вміння бачити, відчувати красу рухів, здатність розрізняти ритм і в умінні погоджувати рухи з ритмом, витонченість та граціозність, естетику поведінки, естетичних смаків

Методи

- практичні;

- творчі;

- ігрові;

- організаційні;

- змагальні | Засоби

- аеробіка:

степ, спортивна, танцювальна (фанк хіп-хоп, фантасі, джаз, латиноамерикан-ські) | Форми

- спецкурс;

- навчальний процес;

- показові виступи;

- фестивалі з аеробіки;

- конкурс “Міс і Містер

Аеробіка” |

Види діяльності

- емоційно-естетична;

- навчально - пізнавальна;

- творчо-пошукова;

- музично-естетична

Педагогічні умови

моделювання процесу фізичного виховання, спрямованого на формування духовно-фізичних якостей на підставі єдності фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентів | упровадження в навчально-виховний процес з фізичного виховання експериментальної програми та методики, спрямованих на формування духовно-фізичних якостей | сприяння позитивному відношенню студентів до навчальних занять з фізичного виховання з урахуванням домінуючих мотивів та естетичного змісту професійно-прикладної фізичної підготовки

Рис. 1. Модель формування духовно-фізичних якостей

Упровадження в процес фізичного виховання експериментальної програми та відповідних методик передбачали інноваційну навчально-пізнавальну і фізично-естетичну діяльність, що забезпечує органічну єдність фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентів.

Експериментальна програма реалізовувалася в таких формах: спецкурс „Фізична досконалість у контексті формування духовно-фізичних якостей студентів медичного університету”; комплекси різноманітних стилів з аеробіки; показові виступи; фестивалі з аеробіки; конкурс „Міс і Містер Аеробіка”.

Найрезультативнішим виявився спецкурс, спрямований на розкриття суті духовно-фізичних якостей як складника фізичної досконалості та його роль у формуванні фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних якостей, які необхідні у професійній діяльності лікаря. Саме підвищення рівня інформованості студентів у сфері методичних засобів, прийомів фізичного удосконалення й емоційно-ціннісного становлення, у свою чергу, позитивно відобразилися на поведінці студентів у спектрі духовно-фізичного виховання. Послідовна побудова спецкурсу та його реальне застосування вплинуло на підвищення інтересу студентів до своєї особистості і до загальної культури, дало можливість осмислити цінність життя взагалі, сформувати духовно-фізичні якості, які необхідні у майбутній лікарської діяльності.

Сприйняття позитивного відношення студентів до навчальних занять з фізичного виховання з урахуванням домінуючих мотивів та естетичного змісту професійно-прикладної фізичної підготовки спрямовувало на підвищення емоційної насиченості занять з фізичного виховання з використанням інноваційних засобів аеробіки, ритмічної музики.

Доведено, що саме аеробіка дає можливість гармонізувати у студентів прояв як фізичних, так і духовних можливостей, побачити і відчути красу і досконалість свого тіла, зрозуміти необхідність фізичних вправ для формування тілесної гармонії. Тісний зв'язок аеробіки із засобами естетичного виховання – музикою і танцювальними вправами – ще більш розширюють її фізичні і духовні можливості для формування духовно-фізичних якостей.

Навчально-виховний процес передбачав знайомство з напрямками аеробіки: гімнастико-атлетична (класична та спортивна аеробіка, степ-аеробіка та ін.); танцювальної спрямованості (джаз-аеробіка, латиноамериканська аеробіка: салса, мамбо, самбо, фанк, хіп-хоп, джаз-танец, брейк-данс, рок-н-ролл та ін.); циклічного характеру (сайклінг); напрямок “схід-захід”, що з'єднав європейську і східну культури у сфері фітнесу. Названі напрямки значно вплинули на позитивне ставлення студентів до занять фізичним вихованням і до стилю спілкування з викладачами та зі студентами, розвинули естетичний смак і естетичне сприйняття, сформували духовно-фізичні якості молоді.

Широкого застосування і результативності у процесі експериментальної роботи набув комплекс музичного мистецтва і краси фізичних вправ змагального характеру, який дозволив розвинути у студентів швидкісно-силові якості, витривалість, силу, спритність та сукупність координаційних здібностей, зібраність, ритмічність, які необхідні у професійній діяльності лікаря. Підсумковою колективною діяльністю були фестивалі з аеробіки, які проводилися з метою розвитку і демонстрації своєї фізичної досконалості та набування досвіду сприйняття і відчуття краси рухів, формування красивої ходи, статури, фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних якостей.

Через різноманітні конкурси і шоу-програми (показові виступи, фестиваль з аеробіки, конкурс “Міс + містер аеробіка”) здійснювався вплив на інтелектуальну й емоційно-моральну сферу, на розвиток і зміцнення почуттів, виховання моральних думок і поведінки, естетичних, музичних, стильових та інших можливостей творчого самовираження. Мета методів змагального характеру, що використовувалися нами у експериментальній роботі, полягала у фізичному й духовному вдосконаленні особистості молодої людини, у пробудженні її прагнення до активного здорового життя, розвитку таких моральних якостей: любов до людини як до цінності, глибокої поваги до неї, працьовитість, чесність, совість, рішучість, сміливість, дисциплінованість, упевненість у своїх силах і невпинне прагнення до морального удосконалення. Відчувши успіх у власному розвитку, студент переживав внутрішнє задоволення, яке розвиває прагнення не тільки закріпити цей успіх, але й активізувати свої зусилля на самовдосконалення. Закріплені духовно-фізичні якості впливали на розвиток тих сторін і властивостей особистості, які необхідні у майбутній професійній діяльності.

Для одержання максимального ефекту від виконання фізичних вправ на заняттях з фізичного виховання використовувалась система творчих завдань для студентів, спрямованих на розвиток творчої уяви. Творчі завдання сприяють розвитку у студентів творчого мислення, яке лежить в основі вирішення завдань фізичного виховання і будь-якої діяльності. Саме творчість є основним критерієм високої професійної майстерності.

Найбільш доцільним в експериментальній програмі виявилось використання естетичних можливостей фізичних вправ (емоційність, ритмічність, краса, виразність тощо), спрямованих на досягнення основної мети – гармонійного розвитку фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних якостей.

Експериментальна робота будувалася на принципах доступності, краси і естетичної доцільності, інтеграції, гармонізації ціннісних орієнтацій, взаємозв’язку і взаємодії духовних і фізичних сил особистості, що надало можливість ефективно реалізувати експериментальну програму та методику формування духовно-фізичних якостей студентів у площині цілеспрямованого виховання духовних почуттів, емоційно-естетичних переживань, творчої активності поряд з вихованням найбільш важливих для майбутнього лікаря фізичних якостей: витривалості, швидкості, сили, координації.

У формувальному експерименті значна увага приділялася доборові і використанню на заняттях фізичного виховання музичного супроводу. Музика цілісно емоційно-естетично впливає на духовний світ людини, її емоційно-почуттєву сферу, сприяє неповторному прагненню реагувати на музичні ритми відповідними фізичними рухами, пом'якшує вдачу, прищеплює ніжність, любов до прекрасного. Природній професії лікаря властива музикальність.

Цілеспрямоване використання спокійної музики, що характеризувалася повільним, рівним темпом, тихим і помірним звучанням, спокійним ритмічним малюнком, сприяло пробудженню у душах студентів доброзичливості, душевної рівноваги, витриманості, поміркованості. До програми заспокійливої музики були включені улюблені музичні естрадно-симфонічні твори, ліричні пісні. Для цих музичних творів характерна лірико-поетична виразність, плавність і пластичність, які сприяють формуванню гармонії рухів, багатству внутрішнього світу, удосконалюючи через тіло душу студента.

Експериментальна перевірка запропонованої програми проводилася за допомогою оцінки рівнів сформованості визначених компонентів формування духовно-фізичних якостей: фізичного, духовно-морального та духовно-естетичного. Аналіз результатів проведеного дослідження свідчить, що студенти експериментальних груп порівняно з контрольними досягли більш високого рівня духовно-фізичних якостей, які визначені у змісті всіх значущих компонентів.

Оцінюючи рівень сформованості фізичного компонента у студентів експериментальних та конторольних груп, можно констатувати, що кількість студентів експериментальних груп з високим рівнем сформованості за зазначеною якістю зросла на 41,7%, з низьким рівнем – зменшилась на 38,3%, у контрольних групах зросла на 1,6 %, а зменшилась на 3,3%.

Щодо духовно-морального компонента після проведення експерименту спостерігалося значне збільшення кількості студентів експериментальних груп з високим рівнем розвитку таких моральних якостей як чесність, рішучість, мужність, сміливість, дисциплінованість, совість (61,7%). У контрольних групах простежується тенденція до збільшення кількості студентів з високим рівнем, але ці зміни порівняно з експериментальними групами незначні (8,3 %).

Аналіз рівня сформованості духовно-естетичного компонента свідчить, що у студентів експериментальних груп він підвищився на 26,6 %, а у контрольних - на 1,7 %. Такий показник ми пов’язуємо з підвищенням естетичної цінності фізичних вправ при вивченні різних комплексів аеробіки, які були спрямовані не тільки на зовнішні прояви тілесної краси і краси рухів, а й на формування одухотвореної внутрішньої краси.

Для порівняння рівня сформованості духовно-фізичних якостей у студентів контрольних і експериментальних груп ми використовували статистичний критерій Пірсона 2. Результати розрахунків свідчать про статистично незначущі розходження в усіх видах критеріїв між контрольною й експериментальною групою до експерименту (емпіричні значення критерію Пірсона – 0,100; 0,040; 0,164, що значно менше критичного значення) і, навпаки, статистично значних розходженнях між показниками експериментальної і контрольної групи після експерименту (емпіричні значення критерію Пірсона 24,967; 34,710; 31,854 значно перевищують критичне значення 2 = 9,21 (=2, р 0,01), що вказує на те, що експериментальні групи за всіма критеріями значно перевершують контрольні. У той же час порівняння контрольної групи до і після експерименту показує, що визначені зміни відбулися, але вони не є статистично значними (емпіричні значення критерію Пірсона 0,154; 1,346; 2,167 не перевищують критичного значення).

Таким чином, результати проведеної дослідно-експериментальної роботи підтвердили достовірність основних положень запропонованих педагогічних умов, які дали змогу зробити висновки і визначити перспективи подальшої розробки проблеми.

Узагальнення теоретичних та експериментальних результатів дослідження дає підстави для таких висновків:

1.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання педагогічної проблеми підвищення ефективності духовного та фізичного розвитку студентів у системі фізичного виховання медичних університетів, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, спрямованих на формування духовно-фізичних якостей студентів.

Проведений аналіз наукових праць показав, що проблему формування духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету ще не достатньо досліджено та розроблено в теоретичному та в практичному аспектах. Стратегічним напрямком формування духовно-фізичних якостей студентів є створення педагогічних умов на підставі органічної єдності фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентів.

Ретроспективний аналіз проблеми засвідчив, що формування духовно-фізичних якостей особистості почалось ще з перших часів й пройшло довгий еволюційний шлях. Кожна епоха вносила свої корективи при формуванні духовно-фізичних якостей і на перше місце виходили формування витривалості, швидкості, сили, спритності, координації, ритмічності та зовнішній краси, що надавало людині посісти високе місце в суспільстві. Фізичний розвиток повністю відбивав внутрішній світ людини.

На підставі теоретичного аналізу визначено, що фізичне виховання ґрунтується на гармонійній єдності розвитку як фізичних та духовних якостей особистості, ознакою яких є рівень фізичної досконалості. При цьому система фізичного виховання медичного університету має бути спрямована не тільки на професійно-прикладну фізичну підготовку, але і на формування духовно-фізичних якостей на підставі виховання естетичних цінностей.

2. Аналіз педагогічної, філософської та медичної літератури дозволив визначити сутність духовно-фізичних якостей студентів у системі фізичного виховання медичного університету. Вона являє собою важливу складову фізичної досконалості студентів та базується на сукупності фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентах, завдяки яким удосконалюються духовно-фізичні якості.

Установлено, що фізичний компонент включає позитивне ставлення студентів до занять з фізичного виховання та спрямовує на розвиток у них основних фізичних якостей (сили, витривалості, швидкості, координації). Духовно-моральний компонент характеризує властивість особистості, яка визначається наявністю і ступенем сформованості комплексу моральних якостей, що відображають гуманістичну спрямованість особистості. Великого значення набуває формування якостей любові до людини як до цінності, глибокої поваги до неї, працьовитість, чесність, совість, рішучість, сміливість, дисциплінованість, упевненість у своїх силах і невпинне прагнення до морального удосконалення. Духовно-естетичний компонент передбачає сформованість емоційного відгуку на прекрасне та потворне, емоційно-естетичного сприйняття, яке полягає у формуванні вміння бачити, відчувати красу рухів, здатності розрізняти ритм і в умінні погоджувати рухи з ритмом, творчої уяви.

3. Результати констатувального експерименту дозволили визначити, що у практиці фізичного виховання студентів медичного університету основна увага приділяється формуванню рухових умінь і навичок та розвитку фізичних якостей. При цьому не звертається увага на формування духовно-фізичних якостей студентів, на використання естетичних можливостей фізичних вправ, що призводить до зниження інтересу студентів (65%) до дисципліни фізичного виховання. Установлено, що студенти різних факультетів (лікувальний, педіатричний, стоматологічний, фармацевтичний) знаходяться в основному на низькому та середньому рівні сформованості духовно-фізичних якостей, що не відповідає сучасним вимогам духовного та фізичного розвитку студентів медичного університету.

4. У дисертації теоретично обґрунтовано педагогічні умови, які представлені у моделі формування духовно-фізичних якостей на основі єдності фізичних, духовно-моральних та духовно-естетичних компонентів; упровадження в навчально-виховний процес з фізичного виховання експериментальної програми та методики, спрямованих на формування духовно-фізичних якостей студентів медичного університету; сприяння позитивному відношенню студентів до навчальних занять з фізичного виховання з урахуванням домінуючих мотивів та естетичного змісту професійно-прикладної фізичної підготовки. Виявлено, що ці педагогічні умови, з одного боку, є відносно самостійними, а, з іншого, вони взаємозалежні і взаємодоповнюють одна одну.

Для реалізації педагогічних умов формування духовно-фізичних якостей у системі фізичного виховання ефективною була творча робота на заняттях з аеробіки, спецкурс „Фізична досконалість у контексті формування духовно-фізичних якостей студентів медичного університету”. Найрезультативнішими виявилися спортивні змагання, показові виступи, конкурс “Міс і Містер Аеробіка”, фестивалі з аеробіки.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи дозволяє зробити висновок про ефективність запропонованих педагогічних умов формування духовно-фізичних якостей студентів.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх актуальних аспектів порушеної проблеми. У перспективі необхідно звернути увагу на подальше вивчення питань щодо розробки теоретико-методологічних та технологічних проблем формування якостей майбутьоного лікаря як людини культури і гуманізму, вивчення зарубіжного досвіду, лікарської культури як духовної цінності.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Ніколайчук І.Ю. Роль фізичної культури у вихованні духовно-фізичних якостей молоді //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків – Донецьк: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. – № 10. – С. 104 – 106.

2. Ніколайчук І.Ю. Формування духовно-фізичного розвитку особистості у системі фізичного виховання // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Випуск 35. Серія: педагогічні науки. – Чернігів: ЧДПУ, 2006. – №35. – С. 259-262.

3. Ніколайчук І.Ю. Введення занять з аеробіки в навчально-виховний процес як основного засобу розвитку духовно-моральних