ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім.Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ПЛЮЩ Олександр Миколайович

УДК 796.015.1:372.8(04)

ТРАНСФОРМАЦІЯ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ

КВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ

В ПЕРІОД ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ

Спеціальність 19.00.01 -

загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор ЛОЖКІН Георгій

Володимирович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, кафедра психології і педагогіки, завідувач.

Офіційні опоненти: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор МОЛЯКО Валентин Олексійович, Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології творчості, завідувач.

кандидат психологічних наук ГРАБСЬКА Ірина Адамівна, Національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра психодіагностики і медичної психології, доцент.

Провідна установа: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, лабораторія психології профорієнтації, Київ.

Захист дисертації відбудеться ’’ 23 ’’ ___лютого__ 1999 року об ___11__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.11 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 252033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Автореферат розісланий ’’ 20 ’’ ___січня____ 1999 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук Алексєєва М.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз сучасних тенденцій розвитку суспільства дозволяє зробити висновок про зростання ролі людського чинника в науково-технічному прогресі, у соціальних процесах. Особливого значення набувають особистісні та соціально-психологічні детермінанти регуляції діяльності та поведінки реальних людей як суб’єктів життєдіяльности. Парадоксальним чином криза суспільства та його атомізація мобілізують системність, цілісність індивідів в плані їх індивідуальної свідомості та активності. Вивчення топології мотиваційної системи суб’єктів у її змінах дозволяє виділити моменти, пов’язані із зародженням та поступовим розвитком ідеальних, іманетних способів регуляції та управління взаємодією утворень, що складають її структуру.

Трудова діяльність сьогодні не може розглядатися поза особистістю працівника, без визначення її місця в ієрархії його життєвих цінностей, та місця позиції суб’єкта цієї діяльності у репертуарі соціальних та професійних ролей. Особливої актуальності набувають такі питання, як ставлення до праці, місце професійної діяльності в структурі життєвих цінностей особистості, стратегія поведінки людини, основи вибору життєвого шляху молоддю, тощо. Успішність професійної діяльності залежить від якості професійної підготовки, яка, перш за все, пов’язана з особистісними характеристиками осіб, які навчаються даній спеціальності. Основним принципом політики в галузі вищої освіти в даний час стає перегляд критеріїв прийому не стільки на основі іспитів, скільки на основі аналізу спонукальних мотивів та професійних інтересів вступників, коли оцінка досягнень базується не на результатах іспитів, а на вивченні їх діяльності на протязі певного періоду.

Професійне становлення пов’язане з характером стрижневих властивостей особистості, що включають й особливості професійного самовизначення. Перетоворення життя індивіда на предмет його свідомої творчої діяльності підкреслює особливе значення суб’єктивних передумов його життєтворчості. В реальній практиці підготовки фахівців в галузі фізичного виховання та спорту рівень суб’єктивних передумов оволодіння професійною діяльністю зводиться до розвитку та формування навичок і вмінь, потрібних для різних видів діяльності. В процесі їх освіти необхідною є переорієнтація з вирішення завдань навчання, а точніше тренувальної спрямованості занять, на завдання формування культури особистості майбутнього спортивного педагога. Не лише наявність та рівень знань, умінь, навичок у викладанні своєї дисципліни є визначальними показниками професіоналізму вчителя фізичної культури, а й особистість самого педагога, його ціннісні етичні орієнтації та смислові установки стосовно учня. Як відзначає Ю.Д.Железняк (1994), при пошуку нових підходів до становлення фахівців в галузі фізичного виховання не слід випускати з поля зору деякі стримуючі чинники:

1.

1.

1.

Операціональне навчання, яке не супроводжується трансформацією мотиваційно-смислових структур, не призводить до перебудови виду цілетворення, що відбувається лише зі зміною рівня організації та смислу діяльності. З накопиченням арсеналу особистих прийомів вирішення трудових завдань, об’єднаних у формі індивідуального стилю діяльності, відбувається перехід смислу із статусу операціонального в особистісний. Адекватно сформована система суб’єктивного досвіду як ієрархії особистісних смислів відкриває перед людиною нові перспективні цілі, нові завдання, роз’вязання яких суб’єкт може прогнозувати виходячи зі своїх уявлень. Особистісні цілі виступають як цілі життя та основні засоби їх досягнення і тому набувають функції найважливіших регуляторів соціальної поведінки. Таким чином, формуючи ідеально значущі якості особистості майбутнього педагога у вузі, не можна обмежуватись лише виконавською сферою (професійні знання, вміння та навички), а попередньо звертати увагу на розвиток професійної спрямованості мотиваційно-потребової сфери (етичні орієнтації, система цінностей, здібності до саморозвитку).

Вибір теми дослідження пояснюється такими причинами:

- актуальністю вивчення інтрапсихічних детермінант вибору професії в галузі фізичного виховання та спорту;

- малочисельністю досліджень, присвячених професійному становленню працівників цієї галузі;

- суперечливістю даних про особливості протікання цього процесу.

Основну увагу в роботі приділено внутрішньоособистісним мотиваційним механізмам суб’єкта професійного становлення, а всі інші аспекти впливу розглядаються крізь призму їх відображення в індивідуальній свідомості в опосередкованому вигляді: у вигляді цінностей, суспільної значущості оцінок соціального престижу та ін.

Дисертаційні дослідження включені до тематики науково-дослідних робіт Українського державного університету фізичного виховання та спорту і виконане в рамках теми 4.1.2. “Психологія професійного формування особистості в умовах фізичного виховання та спорту”. Номер держреєстрації 0196401054.

Об’єктом дослідження є професійне самовизначення особистості фахівця у галузі фізичного виховання та спорту у період професійного становлення від оптанта до дипломованого спеціаліста з досвідом роботи.

Предметом - процес перетворення домінантних рівнів мотиваційної сфери студентів-спортсменів, елементів їх структур у ході професійної підготовки.

Мета дослідження: виявлення психологічних особливостей розвитку мотиваційної сфери студентів-спортсменів у період професійного становлення, розкриття динаміки перетворень компонентів мотиваційної структури залежно від особистістних механізмів регуляції з боку суб’єкта цієї діяльності.

Гіпотеза дослідження: існують відмінності у характері перебігу професійного самовизначення студентів-спортсменів та спортсменів масових розрядів у процесі професійної підготовки у вищому учбовому закладі, що залежать від єдності та взаємозв’язку властивостей людини як особистості і як суб’єкта власної діяльності.

У відповідності з гіпотезою і метою вирішувались такі завдання:

1.

1.

1.

1.

1.

Теоретико-методологічна база дослідження: загальнотеоретичні положення наукової психології про сутність особистості, закономірності її становлення і розвитку (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, В.С.Мерлін, В.М.Мясищев, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, П.Р.Чамата), думки про професійне становлення особистості, сформульовані в рамках діяльнісного підходу (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлинський, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко), про взаємозв’язок смислової сфери особистості та регулятивних процесів (В.А.Іванников, Д.О.Леоньєв), загальнотеоретичні положення системного підходу (Б.Ф.Ломов, О.М.Волков, В.Д.Шадриков), психосоціальна теорія Е.Еріксона, його епігенетична концепція розвитку особистості, основні положення синергетики (І.С.Добронравова, І.Пригожин, І.Стенгерс).

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури за темою дослідження, аналіз концептуального апарату дослідження. В емпіричному дослідженні використовувались бесіда, стандартизоване інтерв’ю, тестування, проективні методи. Для обробки отриманих результатів використовувались методи математичної статистики, психосемантичний аналіз, кореляційний аналіз.

Наукова новизна дослідження полягає в розкритті психологічної природи перетворення мотиваційної сфери студентів-спортсменів в процесі професійного становлення спеціалістів в галузі фізичного виховання і спорту. Проведене дослідження дозволило поряд з традиційними психологічними характеристиками особистості як суб’єкта діяльності (специфікою цілетворення, професійно-педагогічною спрямованістю, особливостями самосвідомості і т.ін.) розкрити механізми та явища особистісної детермінації, зумовленої індивідуальними особливостями людини, зокрема рівнем функціонування мотиваційних структур та сформованістю суб’єктності. Показано, як зміна семантичних мотиваційно-ціннісних утворень впливає на динаміку компонентів структури ідентичності особистості. Встановлена залежність між рівнем розвитку мотиваційних структур, кваліфікацією спортсменів та характером зміни уявлень про себе як про суб’єкта життєдіяльності.

Теоретична значущість роботи полягає в розробці моделі мотиваційної сфери особистості, з використанням основних положень і понять синергетики. Розширене і поглиблене розуміння загальних закономірностей формування структури ідентичності особистості. Збагачені уявлення про психологічну будову, зміст та рівні виявлення цієї структури. Виявлено можливості розвитку саморегуляції професійної ідентичності як функції процесів смислоутворення та смислопобудови.

Практична цінність роботи визначається виявленням детермінант, що функціонують у структурі особистості як суб’єкта власної активності і можуть бути об’єктом психолого-педагогічного впливу, а також об’єктом самовпливу, вдосконалення й розвитку здатності до саморегуляції з урахуванням професійних перспектив, життєвих планів. Отримані результати можуть бути використані в педагогічній та психологічній практиці як засіб, більш адекватного диференціювання чинників, що зумовлюють успішність процесу професійного становлення. Запропоновані тестові показники можуть бути використані в психодіагностиці особистості для прогнозування та корекції ходу її професійної підготовки.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувались теоретичним аналізом проблеми, відповідністю методів дослідження меті та завданням, репрезентативністю вибірок, використанням апробованого інструментарію, застосуванням методів кореляційного аналізу та інших статистичних методів.

Основні положення, що виносяться на захист:

1.

1.

1.

1.

Особистий внесок. В опублікованих у співавторстві роботах конкретний внесок автора дисертації складає методологічне обгрунтування, проведення експериментальної частини та інтерпретація результатів дослідження. Розробки та ідеї співавторів в дисертації не використовувались.

Апробація роботи: основні результати дисертаційної роботи обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціалізація особистості як проблема національного виховання” (Ніжин, 1993), на II з’їзді Товариства психологів України “Проблеми і перспективи розвитку психології в Україні” (Київ, 1996), на першій Всеукраїнській науковій конференції аспірантів в галузі фізичної культури та спорту (Львів, 1997), на II Міжнародному науковому конгресі “Сучасний олімпійський спорт” (Київ, 1997), на науково-практичній конференції “Конфлікти в педагогічних системах” (Вінниця, 1997), на міжкафедральних конференціях УДУФВС, на засіданнях кафедри психології та педагогіки Українського державного університету фізичного виховання та спорту (1998).

Впровадження наукових результатів в практику. Матеріали дисертаційного дослідження використовувались при проведені навчально-тренувального процесу студентів-спортсменів Ніжинського державного педагогічного університету, в практиці роботи зі слухачами Вищої школи тренерів України при Українському державному університеті фізичного виховання та спорту.

Зміст та результати роботи відображені в 9 публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, чотирьох додатків (стор. 6). Дисертація містить 7 рисунків, 8 таблиць (стор. 6). Список літератури налічує 291 назва. Обсяг дисертації - 165 сторінок машинопису.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність проблеми, виділені об’єкт, предмет дослідження, визначена його мета, гіпотеза, розкриті завдання, методологічна основа і методи дослідження, висвітлені наукова новизна, теоретична та практична значущість, подані положення, що виносяться на захист, наведені дані про апробацію роботи, впровадження її результатів в практику, публікації.

У першому розділі “Основні напрямки досліджень теорії професійного становлення” розкривається сутність професіоналізації як специфічної форми активності особистості, як однієї з форм розвитку особистості в онтогенезі, як один з напрямків соціалізації особистості, як частина життєвого шляху людини. В межах соціалізації формуються соціальні вимоги до людини як до майбутнього фахівця. Ці вимоги з часом зміняються, водночас змінюється їх усвідомлення людиною відповідно до освоєння нею професійної діяльності.

Професійне становлення обумовлене динамікою життєвих циклів людини. Зміни, які відбуваються з особистістю в процесі професіоналізації, можуть слугувати причиною і способом перебудови індивідуальної життєдіяльності людини. Між професіоналізацією і життєдіяльністю встановлюються відносини компенсації: за умови неможливості досягти самореалізації в одній галузі, людина прагне компенсувати це в іншій. Таким чином, професійне становлення неможливо повністю зрозуміти поза зв’язком з життєдіяльністю. Даний рівень аналізу дозволяє розкрити особистісні механізми регуляції процесу становлення фахівця.

Враховуючи всю різноманітність чинників професійного самовизначення доходимо висновку про індивідуальну ієрархію факторів вибору професії, притаманну кожному суб’єктові вибору. Умовно можна сказати, що індивідні особливості визначають вибір виду діяльності, властивості особистості - вибір професійної діяльності, а ціннісні орієнтації впливають на життєве самовизначення, значення професії та професійного самовизначення в ньому, перспективи життєвого шляху. Вплив індивідуальних особливостей опосередкований рівнем саморегуляції, розвиненістю її часових параметрів. Всі об’єктивно існуючі чинники є лише можливістю, а те які з них і в якій комбінації вплинуть на реальний процес вирішує конкретна особистість. Визначальним при цьому є суб’єктивний образ ситуації професійного становлення.

На початкових стадіях професійне становлення особистості детерміновано зовнішніми обставинами. Чинниками подальшого розвитку виступають її внутрішнє середовище, власна активність. Перетворення життя індивіда на предмет його свідомої творчої діяльності підкреслює особливе значення суб’єктивних передумов його життєтворчості. Тому основну увагу в роботі приділено внутрішньоособистісним мотиваційним структурам, інтрапсихічним умовам суб’єкта професійної діяльності, що впливають на його професійне становлення. |

професійне

становлення

(феномени,

процеси)

Зовнішні умови

професійної

діяльності: | Інтрапсихічні умови

професійної

діяльності

- конкретні умови

ситуації професійного становлення

(предметне середовище);

- вимоги мікросоціуму;

- нормативні вимоги

суспільства |

- індивідні якості (властивості нервової системи, тип ВНД, індивідуально-

типологічні

особливості);

- особливості регуляції довільної активності;

інтегративні якості особистості;

- система цінностей;

ціннісні орієнтації |

особливості самосвідомості;

специфіка особистісної саморегуляції

Рис. 1. Взаємозв’язок чинників, що визначають природу професійного становлення.

Професійне самовизначення розуміється в роботі як суб’єктивний образ себе та визначення свого місця в теперішньому і в майбутньому в ситуації професійного вибору. При цьому він не є одномоментним актом, а процесом, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов та індивідуальних особливостей суб’єкта вибору професії. Професійне самовизначення - ключова проблема психології професійного становлення особистості, в якому професійне самовизначення розглядається як найбільш значущий компонент професійного розвитку людини, як критерій одного з етапів цього процесу.

Важливим є привнесення в розв’язання поставленої проблеми загальних методологічних засад гуманітарного підходу з метою уникнення технологічного розуміння самовизначення, побудованого як вибір з наявних альтернатив. Основою професійного самовизначення є особистісне самовизначення, безперервна робота по створенню особистісної та професійної позиції. Самовизначення слід розглядати в межах життєвого контексту цілісної особистості. Процес професіоналізації з погляду системної позиції вимагає врахування двох аспектів. По-перше, професійне самовизначення аналізується як система, що включає деякі підсистеми: когнітивну, мотиваційну, ресурсну та ін. По-друге, при цьому вона сама є частиною метасистеми, в якості якої постає життєве самовизначення. Такий підхід реалізує принцип подвійності якісної визначеності і відповідає сучасному розумінню цього питання.

Відмінності в професійному самовизначенні, успішності його здійснення, зумовлюються, перш за все, мотиваційними особливостями особистості. Основні причини, що впливають на успішність професійного становлення суб’єкта праці, більшість дослідників пов’язують з розвитком мотиваційної сфери, що інтегрує в своїй структурі всі мотиваційні утворення.

Лише знання реальної мотивації трудової діяльності, причини вибору тієї чи тієї професії, місця роботи можуть забезпечити повноту власне психологічного опису професійного становлення особистості. Смислотвірні структури домінують в мотиваційному процесі. Тому сутністю професійного самовизначення, як зазначає Н.С.Пряжніков, є самостійне і усвідомлене знаходження смислів обраної чи вже виконуваної роботи та всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації, а також знаходження смислу в самому процесі самовизначення. Воно розглядається як форма різною мірою усвідомленої підготовки людини до майбутнього.

Його зміст визначається:

- культурним розвитком, тобто формами усвідомлення світу і себе у світі;

- типом просторів, в яких самовизначається людина та їх часовими параметрами (змістом ціннісних орієнтацій та плануванням їх реалізації);

- розвиненістю механізмів самовизначення, в якості яких виступає суб‘єктивуюча рефлексія, що має своїм результатом індивідуальні смислові структури у формі актуалізації особистих ціннісних орієнтацій, що вказують на спрямованість майбутніх дій та атрибуції відповідальності за наслідки активності (існування).

Підставою для поділу самовизначення фахівця на фази є зміна локальних цілей в ході рефлексії і, відповідно, зміна способів організації особистості, що веде до змін її взаємодії з навколишнім світом.

На різних стадіях професійного становлення змінюється місце образу Я-професіонал в загальній Я-концепції. Їх співвіднесення є проекцією або одиничним випадком більш загальної проблеми, яка стосується місця професійного самовизначення в життєвому самовизначенні. Таким чином, професіоналізацію можна розглядати як один з етапів вибору особистістю життєвої стратегії, пошуку власної позиції у стосунках з навколишнім світом, суспільством, собою. Найвищим рівнем реалізації особистості є здійснення її внутрішнього потенціалу у відповідності з конкретним соціально-психологічним сценарієм, автором якого є сама особистість. На формування життєвого сценарію значною мірою впливає життєва позиція людини, сукупність її цілей та завдань. Вибір способу реалізації цього сценарію, або стратегія життя, передбачає здатність до принципового осмисленого регулювання у відповідності з кардинальним напрямком екзистенціальності. Ціннісні диспозиції особистості визначають її активність в життєвому семантичному просторі.

В ході професійного становлення необхідно сформувати не фіксовану Я-концепцію, а активізувати роботу самосвідомості, що виявляє можливості, обмеження, перспективи, суперечності особистості для постановки і вирішення життєвих завдань. Професіоналізація, як провідний вид діяльності і як реалізація життєвого сценарію, пов’язана з роботою мотиваційних механізмів, які включаються при певному критичному співвідношенні внутрішніх і зовнішніх детермінант. Мотиваційний рівень аналізу процесу професійного становлення дозволяє структурувати відносини “людина-професія” і виділити психологічні механізми розвитку, формування і становлення образу Я-професіонал, критерії цього образу та його місце в структурі концепції власного Я.

У другому розділі “Топологія мотиваційної сфери та її репрезентація у свідомості в період професійного становлення” аналізується психологічна природа мотиву і мотиваційної сфери з використанням основних положень синергетики.

Мотив, як відображення у свідомості стосунків суб’єкта зі світом, які вимагають активності у формі діяльності, описуються багаторівневою системою, що самоорганізується та включає відображувальний, ресурсний, регулятивний (координуючий та субоординуючий) компоненти.

Мотиваційна сфера розглядається як комплекс мотиваційних утворень у їхній взаємодії, впорядкований складною, багатомірною ієрархічною структурою. Її якість визначається як елементами (їх природою, властивостями, кількістю), так і структурою, яка є еволюційною, тобто виявляє певні стадії розгортання процесу. З точки зору теорії самоорганізації мотиваційну сферу можна розглядати як цілісну багаторівневу відкриту нелінійну систему, що самоорганізується з виникненням на макрорівнях дисипативної структури, яка забезпечує когерентну поведінку системи в цілому.

Ідентичність розглядається в дисертації як репрезентація мотиваційної сфери, що відображає її вищий рівень (тобто рівень сформованості особистості, її цілісність). Останню, в свою чергу, пов’язуємо з наявністю у людини вираженого самовизначення, що включає вибір цілей, цінностей і переконань, якими людина керується в житті. Загалом, феномен ідентичності можна схарактеризувати як здатність особистості вирішувати проблему, що постала перед нею, і підставою для прийняття рішення є усвідомлення (тією чи іншою мірою) власних переконань, мотивів, цінностей. В контексті професійного становлення проблема ідентичності розглядається нами як осмислений рефлексивний процес виявлення професійних проблем, завдання культурних способів їх вирішення та включення в реалізацію на основі процесів цілепокладання з урахуванням ціннісних орієнтацій, особливостей мотиваційної сфери особистості. Ідентифікація з майбутнім фахівцем розглядається як поліструктурований процес розпізнавання власних життєвих орієнтацій, іманентно притаманних особистості як соціальному, діяльнісному суб’єкту. При цьому проблема ідентичності в рамках професійного становлення виступає для нас як проблема його самовизначення стосовно змісту професійної діяльності, цільових і ціннісних її аспектів. Очевидно, що ідентифікація з фахівцем може бути засобом впливу на регуляцію життєдіяльності, засобом реконструкції діяльності та її побудовою у відповідності з власними ціннісними орієнтаціями, а не з завчасно заданими програмами.

Рис. 2. Функціональна структура мотиву.

субординуючі зв’язки регуляторний компонент

координируючі зв’язки відображальний компонент

інформуючі зв’язки ресурсний компонент

Професійне становлення доречно розглядати як процес перетворення структури ідентичності у відповідності з вимогами професійної діяльності. Основний зміст цього процесу, що розглядається як формування професійного самовизначення, складає розвиток мотиваційної сфери особистості. При цьому визначальний вплив матимуть домінантні рівні сформованої системи: ціннісні орієнтації, що виявляються у виборі напрямку активності через управління діяльністю, і особливості особистісної самосвідомості, що виявляються у встановленні ідентичності та її структури. Така точка зору підкреслює роль самої людини як суб’єкта свого життя і як такої, що здатна відображати власну суб’єктність.

У третьому розділі “Організація та методи дослідження професійного становлення кваліфікованих спортсменів” обгрунтована психодіагностика перетворень мотиваційної сфери, вибір методик експериментального дослідження, наведена програма дослідження.

Регуляція, управління життєдіяльністю (включаючи вибір професії як одного з етапів життєвого шляху) пов’язані з удосконаленням мотиваційної структури суб’єкта цієї діяльності. Психодіагностика мотиваційної сфери з метою прогнозування її подальшого розвитку має враховувати:

- чи перебуває мотиваційна система близько чи далеко від точок біфуркації. Відзначається принципова непередбачуваність поведінки відкритих нелінійних систем поблизу точок біфуркації через неможливість врахування всіх чинників стохастичної природи;

- неможливість передбачення змін мотиваційної сфери без вивчення цілісної мотиваційної структури особистості, рівня її розвитку;

- різноманітність мотиваційних утворень, різний ступінь складності їх організації, неоднакову суб’єктивну значущість окремих конструктів. Вирішальне значення має домінантний рівень мотиваційної системи, що включає систему цінностей та особливості самосвідомості, особистісної саморегуляції.

- специфіку усвідомлення управління власною активністю в залежності від системи саморегуляції. Вона залежить від того, суб’єктом яких життєвих відносин являє себе особистість, кому приписує відповідальність за цей вибір.

В науковій літературі зазначається, що адекватним засобом діагностики мотиваційно-смислових утворень, який дозволяє виміряти ступінь їх вираженості, дослідити структуру та динаміку, є відповідні тести-опитувальники, поєднані з проективними методиками та психосемантичними процедурами. На суб’єктному рівні необхідно досліджувати не мотиви діяльності і поведінки, а мотиваційні утворення особистості, її життєві прагнення, відображені в системі цінностей.

Аналіз в дисертації головним чином будується на інтерпретації результатів проективній методики “Хто Я”, які дозволяють виміряти не лише ту чи ту психічну функцію, а особистість загалом. Завдяки тому, що досліджувані одразу визначають контекст значущості для них тієї чи тієї цінності, ця методика не вимагає домислювання інтерпретатора чи нав’язування своїх або нормативних зразків порівняння соціальних цінностей. Ціннісні орієнтації, що лежать в основі висловлювань про власні життєві проблеми, розкривають області інтересів людини.

Дослідження проводилось на базі Українського державного університету фізичного виховання та спорту, Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут” в 1995-1998 роках. Загальна кількість досліджуваних склала 338 чоловік. Серед них кваліфікованих спортсменів (майстрів спорту міжнародного класу, майстрів спорту, кандидатів у майстри спорту та першорозрядників) - 229 чоловік, що складає 67.8% вибірки.

З метою виявлення модельних характеристик фахівців у галузі фізичного виховання та спорту були обстежені дипломовані тренери та вчителі, що працюють за фахом і навчаються у Вищій школі тренерів України або проходять семінар підвищення кваліфікації при УДУФВС. Їх показники розглядались як еталонні, як параметри аттрактора до якого мають наближатись характеристики мотиваційної системи майбутніх фахівців. Студенти УДУФВС розглядались як кваліфіковані спортсмени (серед них 91.1% майстрів спорту та першорозрядників), студенти НПУ ім. М.П.Драгоманова як спортсмени масових розрядів (спортсмени масових розрядів складають 60.7%).

У четвертому розділі “Експериментальне дослідження змін мотиваційної сфери майбутніх фахівців в галузі фізичного виховання та спорту” наводяться дані порівняльного аналізу динаміки особистісних мотиваційних утворень спортсменів різної кваліфікації.

Таблиця 1.

Порівняльній аналіз динаміки особистісних утворень студентів-спортсменів. |

студенти УДУФВС

показник | 1 курс | 2 курс | 3 курс | 4 курс | 5 курс

СЖО | 105.8 | 103.5* | 101.9* | 97.8* | 106.1

ЛК- Я | 22.3* | 21.4* | 21.1* | 20.3 | 22.1

суб’єктність | 2,4* | 2,3* | 2,0 | 1,8 | 2.3

студенти НПУ

показник | 1 курс | 2 курс | 3 курс | 4 курс

СЖО | 104.9 | 106.0* | 106.9* | 100.1*

ЛК- Я | 21.5* | 22.7* | 22.4* | 20.2

суб’єктність | 1,3* | 1,4* | 2,2 | 1,9

СЖО – смисложиттєві орієнтації

ЛК-Я - локус-контроль Я

суб’єктність – кількість діяльнісних ідентифікацій

Прим.: * зазначені змінні, за якими визначена достовірна різниця між студентами різних вузів * р < 0.05

Вивчення динаміки смисложиттєвих орієнтацій студентів-спортсменів показало, що характер протікання цього процесу у кваліфікованих спортсменів та спортсменів масових розрядів є різним. У студентів УДУФВС показник вмотивованості життя зменшується протягом навчання у вузі, а у студентів НПУ ім. М.П.Драгоманова зростає на другому курсі, на передвипускному досягає максимальних величин, а на випускному курсі знижується.

Аналогічна динаміка локус-контролю Я. У кваліфікованих спортсменів у процесі навчання у вузі зменшується впевненість у своїй здатності керувати власною долею, здатність щось змінити виявляючи власну активність. Вони сприймають себе як об’єкт впливу зовнішнього світу і в них зменшується відповідальність за результати своєї діяльності. У спортсменів масових спортивних розрядів спостерігається інша картина: після вступу до вузу у них відмічається зростання впевненості у власних силах і можливостях, а на випускному курсі - її зниження.

Аналогічно відбуваються зміни суб’єктності студентів-спортсменів. Вона відображає якість домінантного рівня сформованої мотиваційної структури. За цим показником можна робити висновки і про множинність просторів, в яких вони сприймають себе в якості суб’єкта діяльності

Кваліфікованим спортсменам та спортсменам масових розрядів притаманний різний характер динаміки змін ціннісних структур в процесі фахової підготовки. У кваліфікованих спортсменів спостерігається підвищення мінливості ціннісних орієнтацій. У спортсменів масових розрядів навпаки - переважає стабілізація ціннісних орієнтацій.

Порівняльний аналіз динаміки мотиваційних утворень спортсменів в процесі фахової підготовки дозволив виявити різний їх характер залежно від рівня кваліфікацій. Для з’ясування причин цього був розглянутий семантичний зміст домінантного рівня структури ідентичності.

Таблиця 2.

Порівняльній аналіз динаміки головних ідентифікацій студентів-спортсменів. |

студенти УДУФВС

ідентифікації | 1 курс | 2 курс | 3 курс | 4 курс

“спортсмен” | 1,46** | 1,23** | 0,80* | 0,63*

“студент” | 0,79* | 0,77 | 0,72* | 0,58*

студенти НПУ

ідентифікації | 1 курс | 2 курс | 3 курс | 4 курс

“спортсмен” | 0,50** | 0,39** | 0,45* | 0,41*

“студент” | 0,64* | 0,69 | 0,88* | 0,91*

Прим.: * зазначені змінні, за якими визначена достовірна різниця між студентами різних вузів * р < 0.05, ** р < 0.01

Професійна діяльність є провідним видом діяльності в даний період соціалізації особистості. Тому семантичний зміст діяльнісної ідентичності (уявлення про себе як про суб’єкта діяльності) є найбільш значущим серед інших підструктур ідентичності. Це підтверджується й тим, що лише зміни показників діяльнісних ідентифікацій є подібними до динаміки смисложиттєвих орієнтацій, а інші ідентифікації характеризуються гетерогенним характером змін. У зв’язку з цим, семантичний аналіз торкався лише діяльнісної підструктури ідентичності.

У студентів УДУФВС протягом навчання в університеті ідентифікація зі спортсменом є провідною, тобто спортивна діяльність для них залишається найбільш значущою. У студентів НПУ ім. М.П.Драгоманова найвищих величин досягають показники ідентифікації зі студентом, для них головне - навчальна діяльність.

У кваліфікованих спортсменів у спортивній діяльності відбувається становлення мотиваційної структури, яка відповідає структурі зрілої особистості. Але при цьому залишаються нерозвиненими підструктури нищив рівнів. У них виявляється мала кількість просторів, в яких відбувається самовизначення особистості (як відображення числа соціальних зв’язків і ролей, що з ними пов’язані), і цінності спортивної діяльності некритично переносяться у всі сфери життя (знову ж таки через недостатню включеність у суспільні відносини). В процесі фахової підготовки відбувається перетворення окремих компонентів сформованої структури, що супроводжується їх розузгодженням.

Перехід до нового соціального статусу зрілої особистості, суб’єкта життєдіяльності перебудовує раніше сформовані мотиваційні структури та призводить до внутрішньоособистісних психологічних криз. Результатом їх подолання стає більш досконала саморегуляція та взаємодія зі світом, що своєю чергою визначається якістю сформованої мотиваційної сфери.

На молодших курсах у більшості студентів відбувається конструювання, побудова ідентифікації з майбутнім фахівцем в галузі фізичного виховання і спорту, але не її презентація у свідомості. На протязі фахової підготовки її значущість зростає і до закінчення навчального процесу вона починає посідати провідне місце в структурі діяльнісної ідентичності у більшості студентів, тобто з латентної перетворюється на провідну, домінуючу. Щоб ідентичність мала властивості дієвості та стійкості, вона має бути забезпечена розвиненою структурною диференціацією. Ця вимога випливає з самої універсальної системи, її багатофункціональності та різноманітних здатностей до регулювання, самооновлення та виживання. Питома вага кількісних показників ідентифікацій зі студентами та спортсменами припадає на закінчення навчального закладу у зв’язку зі збільшенням числа інших видів діяльності, розширенням освоюваних життєвих просторів.

Проблема стабільності ідентичності пов’язана з певною константністю мотиваційно-ціннісної системи, всіх її елементів (необхідний час, щоб прийняти нові цінності, які будуть відображені в структурі). Характеристики саморегуляції на кожному етапі функціонування мають свої часові обмеження. Новий стан рівноваги (наприклад, у студентів УДУФВС, які отримують післядипломну освіту на п’ятому курсі) говорить про успішну реалізацію життєвої програми, про досягнення своїх нормативних функцій по підтриманню, відновленню і захисту своїх стратегічних ціннісних прагнень.

Структура ідентичності спортсменів стає подібною до структури ідентичності дипломованих спеціалістів до закінчення фахової підготовки. Але становлення цієї структури має свої особливості у кваліфікованих спортсменів і спортсменів масових розрядів.

У кваліфікованих спортсменів - студентів Університету фізичного виховання та спорту - структурна криза ідентичності спостерігається на протязі всього навчання у вузі. Своїх критичних значень вона досягає на випускному курсі. Криза завершення спортивної кар’єри та переходу до іншої кар’єри пов’язана з докорінною зміною місця спорту в житті людини та тягне за собою необхідність перебудови образу Я і усвідомлення цінності особистості поза соціальною ролу спортсмена.

У кваліфікованих спортсменів в спортивній діяльності відбувається становлення структури ідентичності, яка відповідає структурі зрілої особистості. На початку навчання у вузі у них спостерігається феномен передчасної ідентичності (у тих, хто не є професійним спортсменом). Елементи її структури формуються відносно рано і не в результаті самостійного пошуку і усвідомлення, а внаслідок співвіднесення зі значущими людьми чи зразками (тобто нав’язуваними з зовні, некритично засвоєними). При певній тотожності структур ідентичності першокурсників та фахівців їх змістовна наповнюваність різна: у студентів переважає ототожнення себе зі спортсменом, а не з фахівцем-професіоналом.

Формування досягнутої самостійно засвоєної ідентичності продовжується протягом всього навчання у вузі. Розвиток уявлення про себе як про майбутнього спеціаліста проходить, в основному, в межах діяльнісної підсистеми ідентичності шляхом зміни семантичних оцінок, зміни ціннісних орієнтирів. У п’ятикурсників (післядипломна освіта) вже і структура ідентичності, і структура діяльнісних ідентифікацій подібні до відповідних утворень дипломованих спеціалістів. Значення показника самоототожнення себе з майбутнім фахівцем в галузі фізичного виховання і спорту досягло найбільших величин серед діяльнісних ідентифікацій, але є нижчим від відповідного показника працюючих тренерів та вчителів. Тобто буде це стабільна ідентичність, чи процес пошуку свого місця в житті затягнеться, можна буде оцінювати за результатами практичного опанування професією.

У спортсменів масових розрядів уявлення про себе як про суб’єкта діяльності (та життєдіяльності) розвинуті недостатньо. Параметри структури ідентичності набувають ознак сформованості лише до випускного курсу. Але при цьому вона має характер передчасної, соціально незрілої ідентичності, оскільки ідентифікація зі студентом є домінуючою в діяльнісній підструктурі ідентичності.

В процесі професійного самовизначення продовжується розвиток мотиваційної сфери. Збільшується чисельність просторів, в яких відбувається самовизначення особистості (як відображення числа нових соціальних зв’язків і ролей з ними пов’язаних), і розвивається нова якість механізмів самовизначення. Ускладнення мотиваційної структури, що є наслідком внутрішньоособистісних переживань, може відбуватись у два способи, що відповідають синтагматичній або парадигматичній розмірності структури:

- або в межах вже сформованих утворень, змінюючи семантичні підстави життєвого самовизначення;

- або формуванням нового рівня сформованої мотиваційної сфери, пов’язаного з розвитком суб’єктності.

В залежності від семантичних оцінок ситуації вибору професії і сформованості особистісних структур відбувається розв’язання кризи ідентичності в процесі професіоналізації, її значення в житті, способи, якими вона буде вирішуватись.

У висновках підбито підсумки проведеного теоретичного та експериментального дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу та положення, винесені на захист, намічені перспективи прикладного використання. Узагальнення даних психолого-педагогічного дослідження дало можливість дійти таких висновків.

1.

1.

1.

4. Кваліфіковані спортсмени усвідомлюють себе суб’єктами спортивної діяльності. Оскільки множинність соціальних просторів у них не розвинена, а ідентифікація зі спортсменом є провідною (спорт займає більшу частину життя), то суб’єктність у них сформована як особистісна якість, при нерозвиненості підструктур більш низького рівня. З включенням в різноманітні суспільні стосунки, збільшенням кількості різних соціальних ролей, актуалізується необхідність перетворення усталеної передчасної ідентичності.

5. В процесі професійного становлення майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту відбувається розвиток мотиваційної сфери. Її структура стає подібною до структури професійного працівника цієї галузі. Залежно від кваліфікації спортсменів зміст процесів, що відбуваються, є різним. У спортсменів масових спортивних розрядів, в основному, відбувається поступове формування домінантного рівня мотиваційно-ціннісних структур, суб’єктності. У кваліфікованих спортсменів відбувається трансформація мотиваційної сфери, коли сформована структура, що відповідає зрілій особистості, піддається ревізії, переосмисленню. Результатом є більш доконала якість саморегуляції та взаємодії зі світом, яка підсумовує семантичну інтерпретацію значення спортивної діяльності та життєдіяльності після прийняття цінностей соціуму.

Перспективними є напрямки прикладного використання знань про особливості професійного становлення для цільового управління процесами особистісного самовизначення через актуалізацію семантичних та суб’єктних складових мотиваційної сфери.

Основний зміст дисертації відображено в публікаціях автора:

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.