КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Ніколаєнко Тетяна Богданівна

УДК 343.3 (477)

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

У ЗВ’ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ ОСОБИ НА ПОРУКИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Глушков Валерій Олександрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри кримінального права і кримінології

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Воробей Петро Адамович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права

кандидат юридичних наук, Новицький Григорій Володимирович, Національна академія Служби безпеки України, начальник Науково-організаційнійного центру

Захист відбудеться «21» травня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1

Автореферат розіслано « 18 » квітня 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Лошицький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основні напрями сучасного розвитку кримінального права України відповідають загальносвітовим тенденціям з розширення можливостей застосування при вирішенні кримінально-правових конфліктів, засобів, які засновані не лише на примусі з боку держави, а й на заохоченні позитивної посткримінальної поведінки. У результаті реформування вітчизняного законодавства, у КК України з’явився комплекс норм (розділ ІХ Загальної частини), які регламентують питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за певних умов. Серед вже відомих і нових видів звільнення від кримінальної відповідальності, яким у сучасній кримінально-правовій доктрині приділяється належна увага, недостатньо дослідженим до цього часу залишається звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, що передбачене ст. 47 КК України. Разом з тим, аналіз даних Державної судової адміністрації України переконує у перспективності і необхідності проведення системного дослідження цього виду звільнення від кримінальної відповідальності. Адже кількість осіб до яких застосовано звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею їх на поруки щороку збільшується. Так, якщо у 2002 р. ця кількість становила 1248 звільнених осіб, то у 2007 р. їх кількість збільшилася майже вдвічі і становила 2283 звільнених осіб. Слід звернути увагу також на певну специфічність зазначеного виду звільнення від кримінальної відповідальності, зумовлену, зокрема, активною участю громадськості (колективу підприємства, установи чи організації) щодо досягнення позитивних змін у соціальній поведінці винної особи.

Під час роботи над дисертацією автор спирався на наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених минулого і сучасності у галузі теорії права, кримінального права та кримінального процесу: В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, П.С. Дагеля, М.І. Загороднікова, С.Г. Келіної, М.Й. Коржанського, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, Г.В. Новицького, В.І. Осадчого, А.О. Пінаєва, А.А. Піонтковського, А.Ф. Степанюка, М.С. Таганцева, В.Я. Тація, В.П. Тихого, А.Н. Трайніна, М.І. Хавронюка, С.С. Яценка та інших.

У процесі наукового дослідження проблем звільнення від кримінальної відповідальності були використані праці таких науковців, як: Ю.В. Баулін, К.К. Вавілов, Г.Б. Віттенберг, Л.В. Головко, О.А. Губська, І.М. Гуткін, Т.Т. Дубінін, А.В. Єндольцева, В.С. Єгоров, О.О. Житний, Ю.В. Іванін, С.Г. Келіна, В.О. Клочков, О.Ф. Ковітіді, Л.М. Кривоченко, Н.Ф. Кузнецова, В.І. Курляндський, О.О. Лієде, Ж.В. Мандриченко, Г.О. Мендельсон, С.Л. Остапець, А.Р. Палтсер, Д.П. Письменний, Р.А. Сабітов, В.В. Сверчков, В.В. Скибицький, В.В. Сташис, Г.О. Степанов, І.А. Тарханов, Г.О. Усатий, В.П. Хряпинський, А.С. Шляпочніков, А.М. Ященко та інші. Однак дослідження вказаних авторів були присвячені переважно розгляду загальних теоретичних проблем цього кримінально-правового інституту та окремим видам звільнення від кримінальної відповідальності.

Вітчизняні наукові праці з проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки на монографічному рівні відсутні. У наукових публікаціях дискусійні питання про кримінально-правову природу, підстави та умови для застосування цього виду звільнення від кримінальної відповідальності, не набули належного висвітлення. Залишається багато дискусійних і невирішених питань і у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”.

Отже, актуальність обраної теми дослідження визначається недостатньо розробленими теоретичними аспектами проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, а також недосконалістю кримінально-правових норм, які передбачають цей вид звільнення від кримінальної відповідальності, та наявністю, у зв’язку із зазначеним, помилок у правозастосовній діяльності та необхідністю їх усунення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження узгоджено з положеннями Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767); відповідає Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр. (затверджена наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.), а також основним напрямам наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2007 рр. (рішення Вченої ради університету від 17.05.2005 р., протокол №7).

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного аналізу теоретичних положень кримінального права та судової практики щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, розроблення на цій основі науково обґрунтованих рекомендацій вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.

Визначені такі завдання дослідження:

- провести історико-правовий та порівняльно-правовий огляд законодавчої регламентації звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки;

- проаналізувати кримінально-правову природу звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки та визначити його місце в системі видів звільнення від кримінальної відповідальності;

- встановити та проаналізувати підставу та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки;

- визначити позитивні та негативні кримінально-правові наслідки передачі особи на поруки у зв’язку з її звільненням від кримінальної відповідальності;

- вивчити стан слідчої та судової практики у справах про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки, виявити вади у правозастосуванні;

- сформулювати відповідні рекомендації щодо вдосконалення законодавства України та оптимізації правозастсовної діяльності стосовно звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки.

Об’єктом дослідження є правовідносини, що пов’язані з реалізацією норм, які регламентують звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Предметом дослідження є норми законодавства України, що регламентують звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки.

Методи дослідження. У роботі використані такі методи дослідження: історико-правовий застосовувався при аналізі генезису законодавства України про кримінальну відповідальність стосовно звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки (п. 1.1); формально-логічного аналізу – з його використанням досліджено ст. 47 КК України з огляду на дотримання правил законодавчої техніки, конструювання диспозиції цієї норми (п. 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); формально-догматичного аналізу – використовувався при тлумаченні положень окремих кримінально-правових норм, термінів (п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); порівняльного правознавства слугував аналізу кримінального законодавства окремих зарубіжних держав про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки, а також відповідних положень низки міжнародно-правових документів (п. 1.1); статистичний – застосовувався, зокрема, при вивченні відповідних кримінальних справ, узагальненні судової практики (п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).

Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали положення, підходи та ідеї, що містяться у працях вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених як загальним проблемам звільнення від кримінальної відповідальності, так і проблемам звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, а також праці із загальної теорії права, кримінально-процесуального, трудового права.

Нормативно-правову базу дисертаційного дослідження становлять чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, інші нормативно-правові акти України, постанови Пленуму Верховного Суду України, також були використані положення КК УРСР 1960 р. У процесі порівняльно-правового аналізу використовувались положення кримінального законодавства окремих зарубіжних країн.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали опублікованої судової практики, дані, одержані при вивченні матеріалів 181 кримінальної справи, що пов’язані зі звільненням від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, розглянуті військовими судами Хмельницького регіону, судами Хмельницької, Кіровоградської, Київської, Луганської, Херсонської, Чернігівської областей за період 2002–2006 рр., а також результати анкетування 250 працівників досудового слідства та суддів з проблемних питань звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки; окремі узагальнення судової практики з цих питань, що проводилися Верховним Судом України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

На підставі проведеного дослідження автором сформульовано низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для юридичної практики. Зокрема,

вперше:

- комплексно досліджено проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, як в історичному, так і в порівняльно – правовому аспектах. Констатується, що ці норми характеризуються довготривалим (майже 400-річним) історичним становленням і розвитком. Доведено історичну і соціальну зумовленість існування у кримінальному законодавстві норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки;

- обґрунтовано висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки включає в себе умови та підставу його здійснення. Умовами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є: вчинення злочину невеликої чи середньої тяжкості вперше, наявність клопотання з боку колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм особи на поруки; а підставою – щире каяття винного;

- наводяться додаткові аргументи щодо доповнення ч. 3 ст. 47 КК України, яка б передбачала окреме положення про заборону передачі на поруки особи, що раніше вже передавалась на поруки. Оскільки, на думку автора, повторне звільнення сприятиме уникненню відповідальності осіб, які раніше звільнялись від кримінальної відповідальності та не виправдали довіри з боку держави;

- доведена необхідність закріплення у ч. 1 ст. 47 КК України самостійної підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки – визнання своєї вини у вчиненому злочині. Оскільки щире визнання вини виступає обставиною, за якою можна судити про щире каяття особи;

- обґрунтовано доцільність впровадження самостійного документу (Журналу виховних заходів), який би регламентував та відображав основні виховні заходи, що будуть застосовуватись до особи, порядок їх виконання; призначення відповідальних осіб, які будуть здійснювати виховний вплив, на підставі якого відбувається контроль за виконанням рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

удосконалено:

- визначення поняття звільнення від кримінальної відповідальності (у тому числі, у зв’язку з передачею особи на поруки). З урахуванням окремих доктринальних підходів, воно може бути визначене, як відмова держави від осуду особи, діяння якої містить склад злочину, та від передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави. При цьому, застосування норми про звільнення від кримінальної відповідальності можливе шляхом винесення судом постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами;

- окремі підходи до класифікації видів звільнення від кримінальної відповідальності, і як наслідок зроблено висновок, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України) є загальним, дискреційним, умовним, суб’єктивним видом звільнення від кримінальної відповідальності із загальним суб’єктом, який характеризується покладанням заходів впливу на особу, що підлягає звільненню, передбаченим спеціальним розділом Загальної частини КК України;

набули подальшого розвитку:

- положення про те, що кримінальну відповідальність необхідно визначати як вимушене зазнавання особою, що вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави. Її початковим моментом є день вступу у законну силу обвинувального вироку суду, кінцевим моментом – погашення чи зняття судимості;

- розробка системи критеріїв, що визначають виправлення особи у разі звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки;–

з урахуванням конкретних пропозицій запропонована авторська редакція ст. 47 КК України, а також сформульовані рекомендації щодо зміни редакції відповідних пунктів постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використані у: науково-дослідницькій сфері – для розробки теоретичних і прикладних проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки; у правотворчості – для вдосконалення кримінально-правової норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 07.05.2007 р. № 06-19/14-1108); у правозастосуванні – при звільненні судами від кримінальної відповідальності особи у зв’язку з передачею її на поруки; у навчальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни “Кримінальне право”(Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 25.04.2006 р. № , Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 12.05.2006 р. № /87-04-02/06).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації були обговорені на засіданні кафедри кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ, викладені у наукових публікаціях автора, доповідались на численних міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: “Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2003 р.), “Проблеми коментування кримінального закону” (м. Львів, 2004 р.), “Формування правової держави в Україні: проблеми й перспективи” (м. Тернопіль, 2005 р.), “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, 2007 р.), “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладено у десяти наукових статтях, п’ять з яких опубліковані у фахових виданнях затверджених ВАК України та п’ятьох тезах виступів на зазначених конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, десяти додатків, списку використаних джерел (207 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 178 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкрито стан наукової розробки проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, обґрунтована актуальність обраної теми, її теоретична та практична важливість. Визначена мета та завдання дослідження, його об’єкт, предмет та методи дослідження, наукова новизна роботи, практичне значення отриманих результатів, їх апробація.

Розділ 1 “Загальна характеристика звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки” містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Становлення та розвиток звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки у вітчизняному кримінальному законодавстві: історико-правовий та порівняльно-правовий нарис” висвітлено історичний аспект становлення та розвитку кримінально-правових норм про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, а також їх порівняльно-правовий аспект.

Становлення інституту звільнення від кримінальної відповідальності у вітчизняному законодавстві про кримінальну відповідальність починається з Руської Правди. Характерною особливістю більшості таких норм є посткримінальна поведінка з ознаками дійового каяття, примиренням винного з потерпілим як умови звільнення від кримінальної відповідальності. Перші норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки з’являються значно пізніше. Їх, зокрема, містить Судебник 1550 р., Соборне Уложення 1649 р., “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1744 р. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки передбачалося при вчинені нетяжкого злочину вперше та наявності поручителя. Подальший розвиток аналізованого виду звільнення від кримінальної відповідальності у вітчизняному законодавстві спостерігається лише на початку ХХ століття, з прийняттям постанови Ради Робочої і Селянської Оборони від 14.12.1918 р. “Про порядок арешту відповідальних службовців і фахівців”, в якій вперше було закріплено поручительство як форма заміни кримінальної відповідальності і покарання заходами громадського впливу. Кримінальні кодекси УРСР 1922 і 1927  рр. не містили норм про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. Ці норми, як складові кримінально-правових інститутів звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання, з’явилися лише у КК УРСР 1960 р. (ч. 4 ст. 51). Пізніше, з набуттям чинності КК України 2001  р. звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки виділяється в самостійну кримінально-правову норму.

Проведене історичне дослідження інституту звільнення від кримінальної відповідальності, у тому числі і звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, свідчить, що протягом всіх періодів, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки залишалось поширеним у правозастосовчій діяльності.

У цьому ж підрозділі, за досліджуваною проблематикою аналізується окремі положення кримінального законодавства ХХ та ХХІ ст. низки держав. Встановлено, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки передбачається лише у Кримінальних кодексах Литовської та Естонської Республік.

У підрозділі 1.2. “Кримінально-правова природа звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки” досліджуються загальнотеоретичні проблеми, що стосуються поняття кримінальної відповідальності та звільнення від кримінальної відповідальності.

Аналіз юридичної літератури дозволяє дисертантові дійти висновку про те, що кримінальну відповідальність необхідно розглядати як вимушене зазнавання особою, що вчинила злочин, державного осуду, і передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави. При цьому, початковим моментом кримінальної відповідальності слід вважати день вступу у законну силу обвинувального вироку суду, а її кінцевим моментом – погашення чи зняття судимості.

На підставі зазначеного, автор стверджує, що звільнення від кримінальної відповідальності (у тому числі у зв’язку з передачею особи на поруки) – це відмова держави від осуду особи, діяння якої містить склад злочину, та від передбачених законом обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що визначаються вироком суду і покладаються на винного спеціально уповноваженими органами держави. З таким визначенням аналізованого поняття погоджуються 82% опитаних респондентів, які схвально поставилися до нашої пропозиції закріпити визначення поняття звільнення від кримінальної відповідальності в абз. 1 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12. Застосування норми, яка передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе шляхом винесення судом відповідної постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише до моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. У разі ж вступу в силу останнім, звільнення від кримінальної відповідальності стає неможливим (тобто, саме з цього моменту держава застосовує до особи кримінальну відповідальність).

У підрозділі 1.3. “Місце звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки в системі видів звільнення від кримінальної відповідальності” здійснено науковий аналіз класифікації передбачених чинним КК України видів звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є самостійним видом звільнення від кримінальної відповідальності із власною кримінально-правовою природою. На думку дисертанта, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України) є загальним, дискреційним, умовним, суб’єктивним видом звільнення від кримінальної відповідальності передбаченим спеціальним розділом Загальної частини КК України із загальним суб’єктом, який характеризується покладанням кримінально-правового та іншого заходів впливу на особу, що підлягає звільненню. Встановлено, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки може бути здійснене у разі вчинення будь-якого злочину невеликої чи середньої тяжкості загальним суб’єктом (фізичною осудною особою, яка досягла віку кримінальної відповідальності). Дискреційність такого звільнення полягає у тому, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є лише правом, а не обов’язком суду. Суб’єктивність звільнення означає можливість його застосування за умови позитивної посткримінальної поведінки особи. При цьому, остаточність звільнення особи від кримінальної відповідальності ставиться законом і судом в залежність від певної, конкретної, триваючої у часі умови – протягом року з дня передачі на поруки особа повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру, не порушувати громадського порядку. У разі ж порушення цих вимог рішення про звільнення від кримінальної відповідальності скасовується.

Множинність передбачених Загальною частиною КК України видів звільнення від кримінальної відповідальності викликає необхідність відмежування звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки від інших видів звільнення (зокрема, від тих, що передбачені ст.ст. , 48, 49, ч. 1 ст. 97 КК України). Дисертант доводить, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст.ст. 45, 47 КК України об’єднує щире каяття особи, та вчинення злочину вперше. Проте він зазначає, що за змістом і за своєю спрямованістю ці норми суттєво відрізняються. В свою чергу, звільнення від кримінальної відповідальності за ст.ст. 47, 48 КК України об’єднує спільна риса – зниження суспільної небезпечності особи. Однак, якщо зниження суспільної небезпечності особи при застосуванні ст. 48 КК України має відбутися до розгляду судом матеріалів про звільнення від кримінальної відповідальності та носить абсолютний характер, то за ст. 47 КК України, зниження суспільної небезпечності особи повинне настати після розгляду судом матеріалів і прийняття рішення про звільнення особи та має відносний характер. Відповідно до ст. 49 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності є обов’язковим і безумовним та не залежить від активної позитивної посткримінальної поведінки особи, яка вчинила злочин. Правовою підставою звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 47 КК України є достатньо пасивна посткримінальна поведінка. Автор також вважає, що звільнення від кримінальної відповідальності, яке передбачене ч. 1 ст. 97 КК України (у разі застосування примусових заходів виховного характеру, що передбачені п. 3 ч. 1 ст. 105 КК України), є спеціальним видом щодо звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ст. КК України. Отже, ч. 1 ст. 97 КК України має відповідний пріоритет у застосуванні, якщо злочин невеликої тяжкості вчинений вперше неповнолітньою особою.

Розділ 2 “Передача особи на поруки як вид її звільнення від кримінальної відповідальності” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Поняття підстави та умов звільнення від кримінальної відповідальності” розглянуто зміст підстави та умов звільнення від кримінальної відповідальності.

У юридичній літературі питання щодо умов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності залишається дискусійним, що пояснюється розмаїттям численних підходів вітчизняних та зарубіжних вчених у визначенні зазначених понять. Саме тому, виділити єдину і універсальну для усіх видів звільнення від кримінальної відповідальності підставу не видається можливим. Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є певна позитивна посткримінальна поведінка, а саме, щире каяття особи, яка вчинила злочин.

Умови звільнення від кримінальної відповідальності у юридичній літературі також визначаються доволі неоднозначно. Однак, більш обґрунтованою видається позиція вчених, які вважають, що загальною умовою для будь-якого звільнення від кримінальної відповідальності є, насамперед, вчинення особою певного злочину. Разом з існуючими у кримінально-правовій доктрині критерії класифікації умов звільнення від кримінальної відповідальності автор виділив наступні: 1) за визначеністю у диспозиції норми: загальнообов’язкові, спеціально-обов’язкові; 2) за терміном виконання: обов’язкові, триваючі; 3) за змістом характеристики винного: умови, що характеризують особистість та спосіб життя винного до вчинення злочину; умови, що характеризують особу винного у момент вчинення злочину; умови, що характеризують особу винного після вчиненого злочинного діяння; 4) за змістом характеристики вчиненого суспільно небезпечного діяння: умови, що стосуються ступеня тяжкості вчиненого злочину; умови, що стосуються характеру вчиненого злочину; 5) за обов’язковістю виконання умови звільнення: необхідні, альтернативні; 6) за визначеністю в законі: загально-кримінальні; спеціально-кримінальні.

Аналіз положень ст. 47 КК України дозволяє дійти висновку, що умовами цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є: вчинення особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості; а також наявність обґрунтованого клопотання з боку колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм особи на поруки.

У підрозділі 2.2. “Умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки” дисертант доводить, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є умовним та дискреційним видом звільнення від кримінальної відповідальності.

Першою складовою умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки є вчинення особою злочину вперше. На підставі проведеного аналізу, дисертантові видається доцільним встановити у КК України пряму заборону щодо повторної можливості звільнення від кримінальної відповідальності осіб, раніше звільнених від кримінальної відповідальності за вчинення злочину. На його думку, закріплення цього положення сприятиме тому, що особи, які раніше звільнялись від кримінальної відповідальності та не виправдали довіри з боку держави, не зможуть у подальшому уникати кримінальної відповідальності. За даними проведеного опитування, в межах дисертаційного дослідження, ця позиція була підтримана 64 % працівників досудового слідства та суддями.

Другою складовою першої умови звільнення від кримінальної відповідальності є те, що вчинений вперше злочин, має бути невеликої або середньої тяжкості. КК України передбачає кримінальну відповідальність за 192 злочини невеликої тяжкості та 256 злочинів середньої тяжкості, за вчинення яких, при наявності інших умов, передбачених ст. КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки.

Наступною умовою застосування звільнення особи від кримінальної відповідальності, згідно зі ст. 47 КК України, є клопотання колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм на поруки особи, яка вчинила злочин. З таким клопотанням повинен звертатися колектив підприємства, установи чи організації за місцем постійної роботи правопорушника. Однак, як зазначає здобувач, клопотання про передачу на поруки може бути подане громадською організацією за місцем проживання цієї особи, за умови, якщо особа ніде не навчається і не працює. Встановлено, що клопотання про передачу особи на поруки повинно ініціюватися загальними зборами колективу певної постійно діючої організації, установи чи підприємства та оформлено відповідним протоколом. У разі прийняття рішення суду щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності та передачу її на поруки, дисертантові видається доцільним запровадити заведення такого спеціального документа як “Журнал виховних заходів”, який би не тільки регламентував основні виховні заходи, але й фіксував ті, що будуть застосовуватися до конкретної особи, порядок їх виконання, призначення відповідальних осіб, які здійснюють виховний вплив і контроль за особою.

Окрім зазначених у кримінальному законі умов, суд при прийнятті рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 47 КК України, має об’єктивно та повно встановлювати обставини, що визначають незначний ступінь суспільної небезпеки особи та характеризують особистість та спосіб життя винного до вчинення злочину; особу винного в момент вчинення злочину; особу винного після вчиненого злочинного діяння.

Підрозділ 2.3. “Підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки” присвячений дослідженню змісту щирого каяття особи, яка вчинила злочин.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки КК України передбачає щире каяття особи, яка вчинила злочин. Видається, що оцінка щирого каяття особи в жодному разі не може базуватись на одних лише її ствердженнях про розкаяння та самозасудження, словесних визнаннях провини, обіцянки виправитись. Щире каяття повинно бути підтверджено, насамперед, дієвою поведінкою винної особи: явкою з повинною; сприянням розкриттю і розслідуванню всіх обставин злочину, його причин і умов; добровільним відшкодуванням заподіяної шкоди; публічному визнанні особою своєї вини. Автор пропонує, разом із закріпленням у ст. 47 КК України щирого каяття як підстави звільнення від кримінальної відповідальності, доповнити цю норму положенням про визнання особою своєї вини у вчиненому злочині. Адже, визнання особою своєї вини у вчиненні злочину, на думку автора, є найбільш суттєвою обставиною, за наявності якої можна стверджувати про високу вірогідність виникнення щирого каяття. Також це засвідчують і дані проведеного нами опитування – 78 % з опитаних працівників досудового слідства та суддів підтримують цю пропозицію. При цьому, визнання своєї вини і розкаяння повинні бути не лише щирими, але й повними. Дисертант вважає, що повне або часткове заперечення особою своєї вини у вчиненому злочині виключають можливість подальшого виправлення і перевиховання особи силами громадськості.

Розділ 3 “Кримінально-правові наслідки передачі особи на поруки у зв’язку з її звільненням від кримінальної відповідальності” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1. “Сприятливі кримінально-правові наслідки передачі особи на поруки у зв’язку з її звільненням від кримінальної відповідальності” присвячений умовам настання кримінально-правових наслідків, що стосуються поведінки особи, взятої на поруки.

Сприятливі кримінально-правові наслідки настають у тому випадку, якщо особа протягом року після передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку. Їх зміст полягає в остаточному звільненні особи від кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

Вирішуючи питання про можливість взяття особи на поруки трудовому колективу, насамперед, необхідно: визначити осіб, які контролюватимуть виховний процес виправлення особи; обговорити питання щодо відповідальних осіб, які безпосередньо допомагатимуть, а у разі необхідності, братимуть участь у реалізації виховних заходів; визначити можливі виховні заходи, які доцільно було б провести з даною особою та запровадити “Журнал виховних заходів”. На думку дисертанта, доцільність оформлення “Журналу виховних заходів” зумовлена необхідністю ефективної організації виховного процесу щодо виправлення особи, а також проведенням контролю за виконанням взятих трудовим колективом зобов’язань. Обов’язковими складовими цього журналу повинні стати: план проведення виховних заходів; журнал контролю виховних заходів; відгук.

Остаточно неможливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин виникає після спливу річного терміну дії поручительства колективу. Умови настання сприятливих кримінально-правових наслідків визначені у ст. 47 КК України і стосуються поведінки особи, переданої на поруки, яка полягає передусім у виправленні особи. Досягнення виправлення особи відображається у певному процесі, складовими якого є дії колективу, поведінка особи, переданої на поруки та методи, які застосовуються для її виправлення. Методами виправлення особи при звільненні її від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки є, зокрема, шефство, бесіди, поради, особистий приклад тощо.

Встановлено, що виправлення особи у разі звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки можна досягти за допомогою низки критеріїв. Ними, зокрема, можуть бути: характеристика особи з місця роботи: якісні та кількісні показники праці; внутрішнє ставлення особи до виконуваної роботи; риси, що характеризують її як працівника (сумлінність, працелюбність); відносини особи у колективі; здатність останнього вплинути на виправлення особи: характер, темперамент особи; її соціальний статус в колективі; самоусвідомлення та рольові функції; характеристика особи поза місцем роботи: відносини у сім’ї, побуті, в колі друзів; власне ставлення особи до виправлення та бажання цього досягти (критичність ставлення особи до вчиненого злочину та його наслідків; відшкодування заподіяної шкоди, щирість каяття та подальша її поведінка). За даними проведеного нами опитування, 86 % працівників досудового слідства та суду позитивно оцінюють перелічені критерії.

У підрозділі 3.2. “Несприятливі кримінально-правові наслідки передачі особи на поруки у зв’язку з її звільненням від кримінальної відповідальності” йдеться про те, що у випадку недотримання (порушення) особою умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, вона притягується до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України. Для констатації порушення умов передачі особи на поруки достатньо встановити невиконання хоча б однієї з трьох умов, передбачених ч. 1 ст. 47 КК України (невиправдання довіри колективу, ухилення від заходів виховного характеру, порушення громадського порядку). Невиправдання довіри колективу може виражатися у систематичному або одиничному грубому порушенні Правил внутрішнього розпорядку на підприємстві, в установі чи організації; невиконанні особою відповідних зобов’язань щодо своєї поведінки, які вона давала на загальних зборах колективу при вирішенні питання щодо передачі її на поруки; ухиленні від контролю з боку колективу; вчиненні нового злочину чи іншого правопорушення, який свідчить про небажання винного встати на шлях виправлення, тощо. Ухилення від заходів виховного характеру передбачає прагнення особи уникнути виховного впливу колективу, залишення з цією метою місця роботи або навчального закладу. Проте перехід особи, що передавалася на поруки, на іншу роботу не завжди свідчить про її наміри ухилитися від заходів громадського впливу. У таких випадках колектив підприємства, установи чи організації, які брали особу на поруки, повинні проінформували колектив за місцем нової роботи особи про поручительство та просити його проводити відповідні заходи виховного характеру або впровадити інші заходи. Здобувач зазначає, що порушення громадського порядку – це порушення особою умов суспільно-корисної діяльності інших людей, їх відпочинку і побуту, суспільної моральності. Зазначені дії можуть виражатися, зокрема, у вчиненні правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У випадку відмови від подальшого поручительства щодо особи, взятої на поруки, колектив підприємства, установи чи організації направляє до суду клопотання щодо прийняття такого рішення. Після чого суд, вирішуючи остаточно питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, має перевірити обґрунтованість рішення трудового колективу.

Вчинення особою нового злочину будь-якого ступеня тяжкості, протягом строку передачі її на поруки, тягне за собою кримінальну відповідальність за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України). У разі ж, якщо вчинений протягом зазначеного строку злочин передбачено тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України, особа підля-гає кримінальній відповідальності за правилами повторності злочинів (ст. 32 КК України).

ВИСНОВКИ

У висновках дослідження викладено найбільш важливі наукові та практичні здобутки щодо розв’язання проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, що передбачене ст. КК України; основні теоретичні положення і практичні рекомендації, що випливають із результатів дослідження; сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України:

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість дійти таких висновків:

1) Перші норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки з’являються в ХVI ст. В 1918 р. вперше було закріплено поручительство як форма заміни кримінальної відповідальності і покарання заходами громадського впливу.

2) Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України) є загальним, дискреційним, умовним, суб’єктивним видом звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченим спеціальним розділом Загальної частини КК України із загальним суб’єктом. Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності має чимало спільних ознак із іншими видами звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченими розділом ІХ Загальної частини КК України. Проте воно наділено характерними ознаками, які свідчать про наявність власної кримінально-правової природи звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

3) Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є щире каяття особи, яка вчинила злочин. Запропоновано визнати підставою такого звільнення й визнання особою своєї вини у вчиненому злочині.

4) Умовами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є вчинення особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості та наявність клопотання з боку колективу підприємства, установи чи організації щодо передачі їм особи на поруки. Обґрунтована необхідність встановлення прямої заборони щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки осіб, які раніше вже звільнялися від кримінальної відповідальності.

5) Сприятливі кримінально-правові наслідки (остаточне звільнення особи від кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин) настають в тому випадку, якщо особа протягом року після передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку.

6) Несприятливі кримінально-правові наслідки настають у випадку недотримання (порушення) особою умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

7) На підставі сформульованих у дисертації висновків пропонується внести зміни та доповнення до ст. 47 КК України, а її зміст викласти у такій редакції:

“Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки

1. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості щиро покаялась та визнала свою вину, може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їх клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного