ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ОЛІЙНИК ЛЕСЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 334.758.6:65.014
ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНИХ
МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ
ПІДПРИЄМСТВАМИ АПК НА ЗРОШЕННІ
Спеціальність: 08.00.04 – економіка і управління підприємствами
(машинобудування, АПК, туристично-рекреаційний комплекс)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
КИЇВ-2008
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. На сучасному етапі процес економічного розвитку характеризується постійно зростаючим рівнем використання природних ресурсів, що спричиняє погіршення стану навколишнього природного середовища. Нині людство постало перед загрозою незворотного впливу цілого спектру криз: економічних, фінансових, соціальних, ресурсних, екологічних. На перший погляд, вони є незалежними одна від одної, проте в сукупності – виявилися наслідком вичерпання потенціалу соціально-економічних форм розвитку суспільства в існуючих природно-ресурсних та екологічних умовах. Державна політика у сфері екологізації має бути спрямована на першочергове вирішення екологічних проблем, що негативно впливають на процеси забезпечення стійкого економічного розвитку. Одним із найважливіших стратегічних завдань у цьому контексті є перехід агропромислового комплексу України на шлях екологічно безпечного ведення виробництва. Основна мета екологізації агропромислового виробництва – випуск екологічно чистих продуктів як з метою збереження та поліпшення здоров’я нації, так і для підвищення рівня її трудового потенціалу.
Практика землеробства, експлуатації зрошувальних систем і поливних земель півдня України поставила ряд питань, які потребують додаткових наукових розробок з метою ефективного вирішення проблем екологізації, економічності та нових методів господарювання. Через різке зменшення обсягів фінансового та ресурсного забезпечення аграрної галузі й відсутність еколого-економічної системи управління нею, різко знижуються економічні й екологічні показники зрошуваного землеробства. Для забезпечення розвитку соціально-економічної системи як цілісної структури необхідне наукове обґрунтування удосконалених економіко-організаційних механізмів в сучасних ринкових умовах.
Теорія економічних механізмів розроблена в працях Л. Гурвіца, Р. Майерсона, Е. Маскіна. Науково-практичні та соціально-економічні аспекти ведення сільськогосподарського виробництва, його інтенсифікації, раціонального земле- та водокористування, поліпшення якості аграрної продукції висвітлено в наукових працях О.Ф. Балацького, І.К. Бистрякова, В.І. Благодатного, В.Г. В’юна, Б.М. Данилишина, Д.С.Добряка, С.І. Дорогунцова, Ю.І. Івашкевича, М.В. Калінчика, О.І. Кузнєцова, О.В. Куц, Л.Я.Новаковського, І.І. Лукінова, О.М. Онищенка, Г.М Підлісецького, П.П. Руснака, П.Т. Саблука, П.А. Стецюка, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, О.М. Царенка, М.А. Хвесика, В.В. Юрчишина та багатьох інших. Розробкою моделей еколого-економічних процесів і прогнозуванням в галузі екології займалися такі вчені як І.К. Бистряков, А.С. Дудов, Е.П. Кондаков, К.С. Лисогоров, Р.А. Полуектов, В.М. Разумовський.
Проте проблема ефективного й екологобезпечного використання водоземельних ресурсів підприємствами АПК на зрошенні залишається малодослідженою. Недостатнє фінансування зрошуваного комплексу, спрацьованість гідромеліоративних мереж, значне зменшення поливів в одних господарствах, біологічно недоцільне й водночас економічно нераціональне в інших призвело до катастрофічної ситуації у водоземельному комплексі півдня України. У сукупності це обумовило актуальність теми дослідження.
Для поліпшення екологічної ситуації варто передбачити не лише практичні заходи, але й зміни у свідомості виробника сільськогосподарської продукції, який поряд із прибутком від виробничої діяльності має враховувати і негативний вплив на навколишнє природне середовище.
Необхідність розглянути задачу формування процесу управління підприємствами АПК на зрошенні за умов ефективного використання економічного потенціалу зрошення та мінімізації впливу на навколишнє середовище обумовили вибір теми дисертації та проведення нових наукових досліджень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, безпосередньо пов’язані з науково-дослідною темою Європейського університету “Управління довгостроковим розвитком сільськогосподарських підприємств та АПК” (номер державної реєстрації 0107U002008). У межах виконання теми автором досліджено формування економіко-організаційних механізмів управління підприємствами та розроблена модель управління екологізованим підприємством АПК на зрошенні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та запровадження удосконаленого економіко-організаційного механізму системного управління підприємствами АПК на зрошенні.
Відповідно до зазначеної мети в дисертації вирішувалися такі основні завдання:
- здійснити гносеологічний аналіз термінів „механізми” і „економіко-організаційні механізми” та на основі критичного аналізу запропонувати сучасне визначення і схему функціонування економіко-організаційного механізму управління підприємством;
- розробити методику прогнозування еколого-економічних процесів на основі закономірностей історичного розвитку етно-соціальних систем, визначивши фазу розвитку української етно-соціальної системи;
- обґрунтувати концептуальні положення формування економіко-організаційних механізмів управління підприємствами на зрошенні;
- оцінити вплив зрошення на гідроеколого-меліоративний стан поливних земель і навколишнє природне середовище та скласти прогноз подальшого розвитку екологічних процесів у водо-земельних комплексах;
- визначити економічну ефективність управління розвитком зрошення в системі екологізації підприємства;
- удосконалити методику визначення резервів поливної води на великих зрошувальних системах;
- обґрунтувати раціональне поєднання зрошуваних і богарних площ на одному масиві водо-земельного комплексу;
- розробити модель управління еколого-економічними процесами в підприємствах АПК зрошувального комплексу.
Об’єктом дослідження є система управління сталим розвитком підприємств АПК на зрошенні.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні підходи до формування економіко-організаційних механізмів управління і раціонального використання водних, земельних, матеріальних і трудових ресурсів підприємств АПК на зрошенні.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних, соціальних і екологічних процесів з досліджуваної проблеми.
Для досягнення мети дослідження застосовувався монографічний метод – при вивченні діяльності підприємств і організацій водогосподарського комплексу; графічний – при аналізі сучасного економіко-екологічного стану в зоні зрошення; абстрактно-логічний – при формуванні вихідних принципів і висновків, узагальненні та критичному аналізі результатів діяльності сільськогосподарських і водогосподарських підприємств; експериментальний – при розробці методологічного забезпечення; аналітичні методи – при розробці економіко-математичних моделей прогнозування екологічної ситуації та оптимізації поєднання зрошуваних і богарних площ.
Інформативною базою дослідження були офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Херсонського обласного управління водного господарства за 1990-2006 роки, дані статистичної звітності по Снігурівському та Інгулецькому управліннях зрошувальних систем, річні звіти водогосподарських і сільськогосподарських підприємств, дані звітності ряду наукових установ і результатів експериментальних досліджень Інституту землеробства південного регіону.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробці теоретичних і методологічних засад формування економіко-організаційних механізмів та еколого-економічної системи управління підприємствами АПК на зрошенні, а також обґрунтування напрямів і механізмів підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу водогосподарського комплексу України. До основних результатів, одержаних особисто автором, і які характеризуються науковою новизною, належать такі:
вперше:
- сформульовано концептуальні положення економіко-організаційного механізму управління підприємствами АПК на зрошенні, що передбачає реалізацію системи організаційних заходів, спрямованих на забезпечення економіко-екологічної безпеки та моніторинг стану соціально-економічної системи;
- розроблено систему еколого-економічних заходів щодо управління підприємствами водо-земельного (зрошувального) комплексу на основі прогнозування екологічного стану території, оптимізації земельних і водних ресурсів підприємств і визначення доцільного еколого-економічного рівня врожайності та норм зрошення сільськогосподарських культур;
- розроблено модель управління екологізованим зрошувальним комплексом з метою удосконалення еколого-економічного стану підприємств АПК на зрошенні й досягнення економічно доцільного рівня врожайності;
удосконалено:
- визначення економіко-організаційного механізму управління підприємством АПК як складної динамічної системи, з уточненням економічної, соціальної та організаційної структурних складових ;
- оцінку прогнозування змін екологічного стану водо-земельних комплексів, яка передбачає багатофакторні розрахунки при побудові моделі взаємодії чинників, що впливають на навколишнє природне середовище в зоні зрошення;
знайшли подальший розвиток:
- визначення етно-соціальної системи суспільства та соціально-економічної сутності еколого-економічного розвитку зрошення і прогнозування екологічних процесів на основі закономірностей історичного розвитку;
- сутність водо-земельного (зрошувального) комплексу, який містить велику зрошувальну систему державної форми власності з водозабором, насосно-силовим обладнанням, магістральним каналом, міжгосподарською мережею та їх технічним обслуговуванням, що знаходиться в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності на землю та виробничі ресурси.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація обґрунтованих напрямів підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу водогосподарського комплексу, з урахуванням проведення організаційних, екологічних та економічних заходів, дасть можливість істотно збільшити віддачу фонду зрошуваних земель і перевести водогосподарські підприємства АПК на модель стійкого розвитку. Практичне значення наукових розробок автора дисертації підтверджується відповідними довідками Херсонського і Миколаївського обласних виробничих управлінь меліорації і водного господарства за №15/473 від 26.12.06 р. та №32/1051-с від 12.07.07 р.
Наукові розробки за темою дисертації використовуються також в навчальному процесі при викладанні таких дисциплін: “Економіка підприємств”, “Економіка природокористування”, “Організація управління в екологічній діяльності” для підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів у Херсонському державному аграрному університеті та Європейському університеті (довідка №63 від 17.09.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи є особистими розробками автора. З 11 наукових публікацій дисертанта 10 є одноосібними. Матеріали статті, підготовленої у співавторстві, в дисертації використано лише в частині, що належить автору, щодо аналізу функціонування економічних механізмів і відпрацювання методів економічної заінтересованості та раціонального водокористування.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях, присвячених питанням екології, економіки сільського господарства і зрошення: “Проблеми збереження, відновлення та збагачення біорізноманіття антропогенно зміненого середовища” (Кривий Ріг, 16-19 травня 2005 року), “Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Тернопіль, 20-22 червня 2005 р.); “Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 17-18 вересня 2005 р.); “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (м. Житомир, 6-7 жовтня 2005 р.); “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики та освіти” (м. Київ, 24-25 листопада 2006 р.); “Ставайки съвременна наука – 2007” (м. Софiя, 1-15 жовтня 2007 р.), “ Wiadomosci naukowej mysli – 2007” ekonomiczne nauki (Przemysl, 1-15 листопада 2007 р.), „Perspektywiczne opracowania nauki i techniki – 2007” ekonomiczne nauki (Przemysl,16-30 листопада 2007 р.).
Публікації. За основними результатами досліджень опубліковано 11 статтей у наукових виданнях загальним обсягом 3,4 умовних друкованих аркушів, з них 7 у фахових виданнях.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Повний обсяг роботи – 185 сторінок комп’ютерного тексту. Дисертація містить 13 таблиць, 13 рисунків, 4 додатки. Список літературних джерел налічує 213 найменувань.
Основний зміст дисертаційної роботи
У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання, об’єкт і предмет дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення, подано відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі “Концептуальні підходи до формування економіко-організаційних механізмів управління підприємствами” досліджуються теоретичні проблеми формування економічних механізмів управління і прогнозування антропогенного впливу на навколишнє природне середовище через призму закономірностей історичного розвитку, розкрито соціально-економічну сутність еколого-економічного розвитку зрошення, досліджено онтогенез етно-соціальних систем, визначено фази становлення української етно-соціальної системи в аспекті розвитку економіки. На основі ретроспективного аналізу висвітлено еволюцію наукових поглядів на категорію “механізми”, зокрема економіко-організаційні, визначено їх місце і роль у підвищенні ефективності вирощування сільськогосподарських культур на зрошенні.
Соціально-економічна система – це комплекс взаємодіючих суспільних підсистем, їхніх елементів і зв’язків, в результаті взаємодії яких здійснюється прояв законів суспільного розвитку, що безпосередньо або опосередковано регулюють виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних і нематеріальних благ, надають цілісності й організованості всій системі, підпорядковують її розвиток спільній меті. Формування нових цілей та принципів функціонування підприємств зумовлюється усвідомленням екологічних наслідків діяльності й втратою якості природних ресурсів, які мають бути використані наступними поколіннями.
Постійна необхідність удосконалення економіко-організаційних механізмів в соціально-економічній системі органічно випливає із законів гармонізації природи, зокрема закону розвитку системи за рахунок довкілля, закону внутрішньої динамічної рівноваги, правил соціально-економічної рівноваги й обмеженості ресурсів, теорії Л. Гурвіца, що ключовим компонентом аналізу механізмів є умова сумісності стимулів, а також аксіом Б.Коммонера про загальний зв'язок речей і явищ у природі та суспільстві.
Економіко-організаційний механізм є цілісною системою, утвореною соціально-економічною та організаційно-правовою підсистемами. Структуру основних елементів підсистем управління формують цільові комплексні блоки, що відображають конкретні організаційні, правові, економічні. та соціальні заходи, реалізація яких сприяє результативному здійсненню управлінських рішень Економіко-організаційні механізми управління екологізованими підприємствами розглядаються як теоретико-методична основа фінансово-господарської діяльності підприємства, в якій екологічні імперативи є невід’ємною частиною критеріальної системи оцінки ефективності управлінських рішень. Основою економіко-організаційних механізмів є комплекс економічних інструментів, важелів, засобів, нормативів, які за своєю сутністю є однаковими для всіх сфер діяльності. Проте, їх конкретна сукупність для певної сфери залежить від визначених методів, важелів, стимулів, умов та характеру застосування, що обумовлює наявність власного економіко-організаційного механізму в ряді прикладних механізмів. Вони надзвичайно важливі для сприйняття і реалізації концепції екологізованого стратегічного управління підприємством.
На основі критичного аналізу й узагальнення думок вчених-економістів, економіко-організаційний механізм управління підприємством розглядається нами як складна динамічна система, що включає в себе економічну, соціальну і організаційну структурні складові, пов’язані функціональними зв’язками, сила і дія яких зумовлюється впливовими факторами і принципами функціонування при використанні спеціальних методів, системи важелів та стимулів (рис.1).
Ціннісні орієнтири процесів, які відбуваються в системі підприємства, набули якісно нових імпульсів, що має позначитися на економіко-організаційних механізмах. Відображенням нових підходів до функціонування підприємства, його нових характеристик є введення терміна „екологізоване підприємство”. Таким чином, відбувається розширення і зміщення принципів функціонування підприємства та очікуваних результатів діяльності на екологічну складову. Тобто екологізація стала новим принципом, який повинен бути включений до економіко-організаційних механізмів управління підприємством.
Широкий розвиток меліорації і нинішній критичний стан зрошуваного землеробства в південноукраїнському регіоні є результатом попередніх історичних подій та пов'язаний із закономірним процесом етногенезу в українській етно-соціальній системі. Отже, щоб прогнозувати подальший розвиток еколого-економічних процесів, необхідно, передусім, враховувати зміни в соціальній сфері. Це дає змогу виявити вектор людської активності й коригувати його напрям таким чином, щоб не зменшувалися потреби людини й одночасно зберігався ресурсний потенціал природи.
У період, коли природні ресурси практично вичерпані, соціальна сфера висуває основною цільовою установкою завдання збереження навколишнього природного середовища. Розвиток економіки й підтримка рівноваги в навколишньому природному середовищі необхідні для того, щоб відбувалася подальша еволюція людини, яка в основному пов’язана з її духовним розвитком. Взаємодія соціальної сфери, економіки й екології враховує подвійну природу людини: необхідність
Рис.1. Схема функціонування економіко-організаційного механізму управління підприємством
здорового функціонування людського організму і потребу в духовному та інтелектуальному розвитку. Конфлікт людини з природою має соціальний характер і виявляється у напружених стосунках між членами всередині соціальної сфери, яка проявляє себе через виробництво і найбільше пов’язана з екологічною діяльністю. Розвиток економіки відбувається до деякої критичної межі використання екологічного ресурсу і після цього природне середовище стає обмежувачем для виробничої діяльності.
У другому розділі “Економічний аналіз використання водо-земельних ресурсів аграрних підприємств на зрошенні” проаналізовано природно-екологічні умови зони зрошення в Херсонській області, здійснено економічну оцінку впливу зрошення на гідроеколого-меліоративний стан земель, проаналізовано ефективність використання поливної води та запропоновано шляхи для вирішення проблем раціонального використання водно-земельних ресурсів. Розглянуто питання про погіршення якості меліоративного стану використовуваних земель внаслідок дефіциту матеріально-грошових ресурсів, адже в умовах Степу без зрошення неможливо одержати високі врожаї ряду сільськогосподарських культур. Тому в дисертаційній роботі велика увага зосереджується на питанні раціонального використання і збереження агроекосистем.
Для поліпшення еколого-меліоративного стану поливних земель Інгулецької зрошувальної системи необхідно запровадити ресурсозберігаючу технологію водовикористання з оперативним плануванням водозберігаючих поливних режимів, здійснювати аналіз і контроль за використанням поливної води (екомоніторинг), моніторинг основних показників меліоративного режиму зрошуваних земель.
Економічний аналіз впливу зрошуваного землеробства на екологічний стан у зоні Інгулецької зрошувальної системи передбачав аналіз поливних земель за рівнем залягання ґрунтових вод, ступенем їх мінералізації, динаміки засоленості та солонцюватості зрошуваних земель. Якщо вказані параметри не перевищують нормативних показників, то меліоративний стан зрошувальної системи (ділянки) добрий або задовільний. Коли один або кілька показників перевищують норму, то меліоративний стан вважається незадовільним. У 2006 р. порівняно з 1998 р. співвідношення показників площ з різним рівнем залягання ґрунтових вод зменшилося за групами: “менше 1 м” – на 204 га; “від 1 до 1,5 м” – на 666; “від 1,5 до 2 м” – на 854; “від 2 до 3 м” – на 4742 га. По групах “від 3 до 5 м” і “більше 5 м” показник зріс відповідно на 8,12 і майже на 2% . Ці зміни відображено на рис.2.
Рис. 2. Динаміка зрошуваних земель за глибиною залягання ґрунтових вод, %
Крім того, абсолютний показник засолених ґрунтів у загальній площі зрошуваних земель з 1996 по 2006р. збільшився на 279 га, частка слабозасолених коливалася в межах 93,1 -93,8%. Показник по категорії “середньозасолені” збільшився за досліджуваний період на 116 га. У досліджуваній зоні зрошення зовсім відсутні сильнозасолені землі та солончаки.
Важливим показником ефективності використання зрошуваних земель є площа, на якій одержано проектну урожайність. Так, якщо у 1990 р. проектна урожайність була забезпечена на площі зернових культур на 93,9% від всієї посівної площі, технічних - 54,5%, овочів 72,2%, кормових культур – 67,4-90,0% то у 2004-2006 рр. відповідно – 52,7; 32,7; 28,0; 12,5 - 41,3%. Разом з тим витрати води в м3 на 1 ц продукції у 2004-2006 рр. порівняно з 1990 р. значно зросли: кукурудза на зерно – у 2,3 рази, овочі – у 3,7, кормові культури – 1,4-2,5 раза.
Із зниженням урожайності сільськогосподарських культур і валового збору продукції за умови незмінної площі зрошуваних земель значно зменшилася вартість продукції (табл. 1). Незважаючи на те, що фактична подача поливної води скоротилася більш як у два рази (42,4%), а також удвічі знизився обсяг валової продукції рослинництва (46,0%), витрати на подачу 1 тис. м3 поливної води збільшилися за останні роки у 7,8 раза порівняно з 1990 роком. У сукупності це є причиною підвищення частки меліоративних витрат у собівартості рослинницької продукції на зрошенні ( 32 коп. на 1 грн.).
Таблиця1
Характеристика ефективності використання зрошувальної води за роками
(усі категорії господарств Херсонської області)
Показники | 1990 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004-2005 | 2004-2005 у % до 1990
Фактична зрошувана площа, тис.га | 363,9 | 394,7 | 390,3 | 388,0 | 356,7 | 90,0
Подача води на зрошення, млн.м3 | 2542,4 | 1494,1 | 1369,1 | 1116,1 | 1077,6 | 42.4
Вартість валової проду-кції рослинництва, млн. грн. |
1136,3 |
652,2 |
559,5 |
575,7 |
522,6 |
46,0
Продуктивність зрошува-льної води, грн/тис.м3 | 447 | 437 | 409 | 516 | 485 | 108,5
Витрати на подачу зрошу-вальної води, тис.грн. - усього |
50848,0 |
141939,5 |
164297,9 |
167865,2 |
168350,5 |
331
із них: на 1000 м3, грн. | 20,0 | 95,0 | 120,0 | 150,4 | 156,4 | 777
на 1 грн. вартості продукції рослинництва, грн. | 0,04 | 0,27 |
0,29 | 0,29 | 0,32 | 800
Таким чином, висока вартість поливної води, пально-мастильних матеріалів, електроенергії, добрив є чинниками підвищення собівартості сільськогосподарської продукції та зниження показників ефективності виробництва (у 2004-2006 рр. збитковими були 80,4% сільськогосподарських підприємств Херсонської області). Для підвищення економічної ефективності зрошення за умов обмеження водних, енергетичних і матеріальних ресурсів необхідно впроваджувати водозберігаючі режими зрошення сільськогосподарських культур. Багаторічні дослідження вчених Українського науково-дослідного інституту зрошувального землеробства засвідчують, що зменшення біологічно рекомендованих зрошувальних норм на 12-36% не позначилося негативно на рівнях урожайності сільськогосподарських культур.
Економіко-екологічна ефективність зрошуваного землеробства як результат здійснення комплексу технічних, технологічних, екологічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, проявляється в одержанні максимальної кількості екологічно чистої продукції з кожного гектара при мінімально можливих витратах матеріальних, трудових і фінансових ресурсів й, одночасно, за умов збереження та розширеного відтворення земельних ресурсів, раціонального використання води, мінімізації збитків, що завдаються навколишньому природному середовищу.
У третьому розділі “Удосконалення системи управління підприємствами АПК в зоні зрошення” на основі дослідження запропоновано модель прогнозування еколого-економічних стану підприємств зрошувального комплексу, здійснено економічне обґрунтування оптимізації співвідношення зрошуваного і богарного землекористування на прикладі підприємств великих зрошувальних систем, запропоновано основні засади формування ефективного механізму екологізації виробництва в зоні зрошення.
При моделюванні еколого-економічних систем основну увагу зосереджено на відображенні зворотних зв’язків у складній системі. Завдяки їм результати моделювання стають достовірнішими порівняно з використанням математичного апарату, який не спроможний відображати зворотний зв'язок у системі. Основою моделювання багатокомпонентних задач є імпульсні процеси, суть яких полягає у тому, що будь-якій вершині задається певна зміна. Ця вершина активізує всю систему показників. У розглянутій нами моделі такими активізуючими будуть чотири вершини: “Максимальне одержання прибутку”, “Збереження довкілля”, “Стан навколишнього природного середовища”, “Здоров’я душі і тіла”.
В українській етно-соціальній системі нині переважають два головних орієнтири: бажання отримати максимальний прибуток (домінує) і бажання зберегти навколишнє природне середовище. Обидва орієнтири здійснюють вплив на ресурсний потенціал, відповідно до наявності яких розподіляються засоби на розвиток сільськогосподарської меліорації та природоохоронну діяльність. У нашому прикладі це – орграф “Зрошувані землі” (рис. 4).
Рис. 4. Модель взаємодії цільових установок суспільства, зрошуваного землеробства та стану навколишнього природного середовища
Обмеженість ресурсного потенціалу призводить до недостатніх обсягів вкладень як на розвиток меліорації, так і на охорону довкілля, що негативно впливає на меліоративний стан ґрунтів та екологію в цілому. Відповідно стан навколишнього природного середовища впливає на фізичне та психічне здоров’я людей. Зворотний зв'язок у цьому процесі має такий характер: недостатність вкладень у розвиток зрошуваного землеробства призводить до обмеження споживання, тому що знижується інтенсивність виробництва. Одночасно обмежується бажання людей отримувати максимальний прибуток. Недостатня сума вкладень у природоохоронну діяльність негативно впливає на стан довкілля, але зниження інтенсивності виробництва, умовно кажучи, запускає процес самовідновлення в природі.
Для прогнозування розвитку взаємовідносин “людина – навколишнє природне середовище” нами враховано також психологічний фактор, що дозволяє виявити вектор соціальної активності. Ведення зрошуваного землеробства пов’язане з обмеженими матеріальними можливостями і вимагає нових способів раціонального використання водних ресурсів та їх збереження.
Оптимізація поєднання зрошуваних і богарних площ як в одному сільськогосподарському підприємстві, так і в цілому на земельному масиві зрошувальної системи, зумовлена раціональним використанням усіх ресурсів водо-земельного комплексу. Нині мотивацією раціонального використання зрошуваних і богарних земель є досягнення не біологічно максимального врожаю, а передусім економічно доцільного рівня врожайності на основі обґрунтованого рівня норми поливу кожної сільськогосподарської культури з врахуванням собівартості, рентабельності продукції та терміну окупності капітальних вкладень. Науково обґрунтований рівень зрошувальної норми вирощування сільськогосподарських культур важливий як для планування енергозберігаючих технологій в цілому зрошуваної зони, так і для експлуатації діючих зрошувальних систем. Тому в умовах впровадження й освоєння енерго- та ресурсозберігаючих технологій набуває важливого значення розрахунок економічно доцільного рівня зрошувальних норм для всіх сільськогосподарських культур на основі оптимізації “урожай-водовикористання” в умовах основного зрошення та земель-“супутників”.
Нами проведено розрахунки за формулою, апробованою проф. В.І. Благодатним
(1)
де ПВ – питома вага суми приведених витрат за рівнем фактичної зрошувальної норми (Мф);
Восн, Всп – річні, поточні витрати на експлуатацію й утримання зрошувальної мережі і витрати на вирощування сільськогосподарської продукції, відповідно на основному (регулярному) зрошенні та на землях – “супутниках”;
Косн, Ксп – капітальні вкладення в будівництво і на освоєння 1 га основного зрошення та земель - “супутників”;
?Уосн, ?Усп – додаткова врожайність сільськогосподарських культур відповідно на основному зрошенні та на землях–“супутниках” порівняно з богарними умовами;
Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;
Збв – вартісна оцінка збитку від недоотримання сільськогосподарської продукції за рахунок перевитрати зрошувальної води.
(2)
де ?М – різниця між рекомендованою для даної зони зрошувальною нормою (Мрек) по і-й сільськогосподарській культурі та фактичною (Мф);
Р – порівняльна ціна за 1 ц сільськогосподарської продукції;
Мсп – зрошувальна норма на землях-“супутниках”.
У результаті розрахунків визначено еколого-економічні рівні зрошувальних норм: для озимої пшениці – 1500 м3/га, кукурудзи на зерно – 2200, люцерни на зелений корм – 3000, кукурудзи на силос – 1950, буряка кормового – 2900, картоплі – 2450, овочів – 3140 м3/га, що забезпечує економію на кожному гектарі відповідно: 500, 600, 500, 550, 600, 350 та 400 м3 поливної води порівняно з рекомендованими нормами.
Для обґрунтування оптимального співвідношення між площею основного та додаткового зрошення запропоновано використати нерівність:
(3)
З цієї нерівності випливає, що додаткове зрошення разом з основним (комбінованим) буде доцільним, якщо питомі приведені витрати комбінованої мережі менші або дорівнюють питомим приведеним витратам по основному зрошенню. Крім того, більш економічним є той варіант поєднання зрошуваних і богарних площ, при якому питомі приведені витрати будуть меншими.
Більш детальна розшифровка наведеної вище нерівності така:
(4)
(5)
де: ПВосн – сума приведених витрат на зрошувальній системі основного (регулярного) зрошення;
ПВкомб – сума приведених витрат на зрошувальній системі основного зрошення і додаткового (земель-“супутників”), де використовуються всі резерви зрошувальної води;
ВВПосн, ВВПкомб – вартість валової продукції на основному та додатковому зрошенні;
Восн, Вкомб – поточні річні витрати на утримання й експлуатацію відповідної зрошувальної мережі та витрати на вирощування сільськогосподарських культур;
Косн, Ккомб – капітальні вкладення по відповідних зрошувальних системах, де Ккомб = Косн + Кдод;
Збв – вартісна оцінка збитку від недовикористання резервів зрошувальної води на основному зрошенні або збиток від негативних наслідків:
(5)
Уі, Уек, Уj – урожайність, відповідно проектна та економічно обґрунтована на основному зрошенні й можлива (за дослідними даними) на додатковому зрошенні;
Fоснi, Fдодj – площа і-ї та j-ї сільськогосподарської культури на основному та додатковому зрошенні;
Р – співставна ціна 1ц сільськогосподарської продукції;
Л – співвідношення розрахункової площі зрошення богарних земель і можливих резервів зрошувальної води з 1га основного зрошення.
Таким чином, аналіз даних 1990-2006 рр., а саме: резервів зрошувальної води досліджуваного регіону, використання водних ресурсів для поливу прилеглих до зрошуваних масивів земель-“супутників” та їх площ свідчить про необхідність застосування новоствореними підприємствами приватної форми власності раціональних, економічно обґрунтованих меліоративних режимів вирощування сільськогосподарських культур.
На підставі розрахунків оптимізації поєднання зрошуваних і богарних площ на одному земельному масиві зрошувальної системи в нових умовах господарювання можна одержати: в зерно-кормових сівозмінах на 1 га основного зрошення 0,68 га додаткового від використання резервів; в овочево-кормових сівозмінах – 0,9 га. Це дозволяє не лише значно (на 30-45%) збільшити виробництво сільськогосподарських продукції з 1 га без великих додаткових витрат, а й покращити екологічний стан водо-земельного комплексу.
Застосовуючи економічно обґрунтовані норми поливу, водозберігаючі технології вирощування сільськогосподарських культур, підприємства різних форм власності, дотримуючись екологічних вимог, мають можливість збільшувати врожайність та обсяги виробництва зернових, технічних, кормових, овочевих та інших культур, що забезпечить становлення й розвиток приватного товаровиробника. При цьому вкрай необхідна дієва ефективна державна підтримка: фінансування екологізації виробництва у водогосподарському комплексі; фінансове регулювання сільськогосподарського виробництва з допомогою цінових, податкових, кредитних важелів; бюджетні асигнування найважливіших цільових програм; планування і здійснення заходів щодо найбільш раціонального використання водних ресурсів на сучасному етапі й на перспективу; законодавча підтримка програм охорони навколишнього середовища. Лише у цьому випадку можна забезпечити економічну та екологічну ефективність поєднання зрошувального і богарного землеробства.
Таким чином, новий економіко-організаційний механізм у сфері користування природними ресурсами зрошуваної агроекосистеми (насамперед, земля та вода) повинен вирішувати два взаємопов'язані завдання, а саме: 1) забезпечити ефективне використання природних благ для задоволення виробничих і невиробничих потреб суспільства і, в першу чергу, населення регіону, при реалізації гарантій екологічної безпеки, використанні ресурсного потенціалу та довгострокового відтворення цих благ; 2) активізація регіональної політики раціоналізації природокористування і забезпечення екологічної безпеки соціально-економічного розвитку шляхом використання для цих цілей всіх можливих джерел формування прибуткової частини бюджетів різних рівнів.
Модель, наведена на рис. 5, відображає структурні рівні системи економіко-організаційного управління екологізованими підприємствами на зрошенні — від визначення доцільного еколого-економічного рівня врожайності та зрошувальних норм через систему управління гідромеліоративним станом земельного масиву на зрошенні й виробничих витрат до отримання прибутку. Реалізація даної моделі управління зрошуваними землями дасть змогу задовольнити екологічні вимоги і потреби економіки, постійно утримувати конфлікт між ними в зоні компромісу.
В основі системи управління зрошуваним землеробством мають бути дві складові: зміна форм власності та раціональне використання земельних, водних, матеріально-технічних і трудових ресурсів у взаємодії при їх еколого-економічній пропорційності. Використання великих масивів поливних земель, які не будуть роздрібнюватись, та меліоративної техніки фермерами, на наш погляд, повинно здійснюватись на правах оренди, бажано довгострокової. При оренді зрошуваних земель обов'язково повинні обумовлюватися такі питання, як збереження родючості ґрунтів, екологічна безпека, дотримання сівозмін. Витрати на потенційно небезпечні для екології технологічні процеси повинні бути мінімізовані, а витрати, пов'язані з поліпшенням екологобезпеки, необхідно оптимізувати за визначеними критеріями, що обов'язково "персоніфіковані", тобто передбачені для кожного зрошуваного поля. При їх визначенні необхідно застосувати методологію системного аналізу, використовуючи всі наявні, прямі й опосередковані дані про стан ґрунтів, динаміку родючості, наукові рекомендації та інші. Цю роботу слід здійснювати систематично, на рівні екологічного проекту експлуатації зрошувальної системи господарства на термін не більше 5 років.
Традиційні економічні показники, на підставі яких визначають ефективність зрошення, доцільно доповнити такими, як: ресурсоємність (водоєм-кість, землеємкість) та ресурсовіддача рослинницької продукції, енергоємність і вихід продукції на одиницю умовного палива, та показниками екологічного характеру, які не враховуються при екологічній оцінці - техногенність напрямку, ступінь впливу культури на родючість ґрунту (пороговість, структурність, щільність, водопроникність тощо), якість (екологічна чистота) продукції, ступінь гербіцидного та пестицидного навантаження. Подальша структуризація й оптимізація напрямів використання зрошуваних земель має спиратися на еколого-економічний підхід з урахуванням тенденцій, пов'язаних із становленням ринкових відносин.
В умовах реформування АПК, необхідні нові підходи до формування структури сільськогос-подарського виробництва на зрошуваних землях. На нашу думку, тут слід враховувати:
- біопотенціал конкретного ґрунтово-кліматичного регіону, що обумовлюється необхідними природними умовами для вирощування певних сільськогосподарських культур, навіть сорту, з метою одержання високого економічного ефекту;
- економічно обґрунтовану кон’юнктуру попиту на продукцію галузі;
- рівень механізації галузі, трудомісткість існуючих і перспективних технологій виробництва продукції;
- місцезнаходження ринків збуту;
- вимоги екологічної безпеки регіону.
Рис. 5. Економіко-організаційна модель управління екологізованими підприємствами на зрошенні
Організаційно-технологічний блок вищеназваних принципів оптимізації структури використання зрошуваних земель має орієнтуватися, насамперед, на зниження енергоємності рослинницької продукції, раціональне та екологічно безпечне використання земельних і водних ресурсів, одержання екологічно чистої продукції та скорочення терміну окупності витрат.
ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано удосконалений економіко-організаційний механізм та еколого-економічну систему управління підприємствами водо-земельного комплексу на зрошенні. У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:
1. Основою економіко-організаційних механізмів є комплекс економічних інструментів, важелів, засобів, нормативів, які за своєю сутністю є однаковими для всіх сфер діяльності, проте, їх конкретна сукупність для певної сфери обумовлює наявність власного економіко-організаційного механізму в ряді прикладних механізмів. Запропоновано розглядати економіко-організаційний механізм управління підприємством АПК на зрошенні як складну динамічну систему, що включає в себе економічну, соціальну та організаційну структурні складові, пов’язані функціональними зв’язками, сила і дія яких зумовлюється впливовими факторами функціонування, застосовуваними методами і важелями.
2. Для прогнозу розвитку екологічних процесів у зрошуваному землеробстві обрано метод знакових орграфів, який описує систему прямого та зворотного зв’язку в агроекосистемі. Крім ресурсного потенціалу враховано психологічний фактор, що зумовлює цільові орієнтири суспільства та конкретного виробника сільськогосподарської продукції, пов’язані із системою головних життєвих цінностей. На сучасному етапі в суспільстві переважають два головні орієнтири: бажання одержати максимальний прибуток і необхідність зберегти родючість ґрунтів, причому перший домінує, що позначається на розподілі коштів на зрошення та природоохоронну діяльність. Дефіцит коштів обмежує як бажання одержати максимальний прибуток, так і підтримку діяльності щодо збереження водних і земельних ресурсів в оптимальному режимі.
3. Дослідження й багаторічна практика ведення зрошуваного землеробства у степових районах України свідчить про необхідність використання таких форм організації зрошення і прогресивних технологій, за яких поливну воду, яка надходить до господарств-водокористувачів, щоденно використовували б повністю і ефективніше незалежно від рівня якості роботи зрошувальної мережі та рівня організації виробництва. Важливу роль при цьому відіграє використання додаткового зрошення (поряд з основним) за рахунок резервів останнього. У дисертації наведено класифікацію таких резервів на великих зрошувальних комплексах і алгоритм розрахунку їх величин.
4. Оптимізація поєднання зрошуваних і богарних площ як в одному сільськогосподарському підприємстві, так і в цілому на земельному масиві зрошувальної системи зумовлена раціональним використанням усіх ресурсів водо-земельного комплексу. Мотивацією раціонального використання зрошуваних і богарних земель є отримання не біологічно максимального врожаю, а забезпечення економічно доцільної врожайності на основі обґрунтованого рівня норми поливу кожної сільськогосподарської культури.
Визначено еколого-економічні рівні зрошувальних норм: для озимої пшениці – 1500 м3/га, кукурудзи на зерно – 2200, люцерни на зелений корм – 3000, кукурудзи на силос – 1950, буряка кормового – 2900, картоплі – 2450, овочів – 3140 м3/га, що забезпечує економію на кожному гектарі відповідно 500, 600, 500, 550, 600, 350 і 400 м3 поливної води порівняно з рекомендованими нормами.
5. При раціоналізації поєднання поливних і богарних площ на одному земельному масиві зрошувальної системи у нових умовах господарювання можна одержати: в зерно-кормових сівозмінах на 1 га основного зрошення 0,68 га додаткового від використання резервів поливної води; в овочево-кормових сівозмінах – 0,9 га додаткового зрошення. Це дасть змогу не тільки значно (на 30-45%) збільшити виробництво сільськогосподарської продукції з 1га при невеликих додаткових витратах, але й покращити екологічний стан водо-земельного комплексу в цілому.
6. Запропоновано основні принципи та методологічні підходи щодо запровадження ринкового механізму при користуванні природними ресурсами зрошуваного землеробства: цілісність використання зрошуваних масивів із налагодженою інфраструктурою водогосподарського комплексу; єдність інтересів сільськогосподарських виробників (водоспоживачів) і водогосподарських організацій; інтеграція в єдиний організаційно-економічний механізм господарювання в межах зрошувальної системи, але на принципах самоокупності кожного її учасника; екологічна спрямованість діяльності сільськогосподарських товаровиробників на зрошуваних землях та обов’язковий контроль за їх екологічним станом.
7. Новий механізм системного управління ринковими відносинами у сфері користування природними ресурсами зрошуваної агроекосистеми (насамперед, земля та вода) має вирішувати два взаємопов'язані завдання, а саме:
а) забезпечити ефективне використання природних ресурсів для задоволення виробничих і невиробничих потреб суспільства, насамперед, населення регіону, при гарантуванні екологічної безпеки, використанні ресурсного потенціалу та довгострокового його відтворення;
б) активізацію регіональної політики раціоналізації природокористування і забезпечення екологічної безпеки соціально-економічного розвитку за рахунок використання всіх можливих джерел формування прибуткової частини бюджетів різних рівнів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У фахових виданнях:
1. Олійник Л.В. Екологізація виробництва і онтогенез етно-соціальних систем // Бізнес-навігатор. № 10. – Херсон. – 2006. – С. 32-45.
2. Олійник Л.В. Основні засади формування ефективного механізму екологізації виробництва в зоні зрошення // Бізнес-навігатор. № 11. – Херсон. – 2007. – С. 95-99.
3. Олійник Л.В. Еколого-економічні концепції та впровадження природозберігаючих технологій в Україні // Економіка і управління. №3. – К. – 2007. – С. 74-78.
4. Олійник Л.В. Економіко-екологічні системи як об’єкт управління // Економіка і управління. №2. – К. – 2007. – С. 26-32.
5. Олійник Л.В. Еколого-економічна оцінка впливу зрошення на гідромеліоративний стан земель // Економіст. № 10. – К. – 2007. – С.40-42.
6. Олійник Л.В. Економічне обгрунтування оптимізації співвідношення зрошуваного і богарного землекористування // Економічний вісник Національного університету ім. Т.Шевченка. №98. – 2007. – С. 56-61.
7. Благодатний В.І., Олійник Л.В. Ринкові відносини та екологізація зрошування земель / Економіка: проблеми теорії і практики. Вип.232. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С.1398-1403 (особистий внесок: аналіз функціонування економічних механізмів і відпрацювання методів економічної заінтересованості та раціонального водокористування.
В інших виданнях:
8. Олійник Л.В. Природно-екологічна характеристика умов зрошення півдня України / Зб. наук. праць ПДПУ. Вип.5 (57). Серія “Екологія. Біологічні науки”. – Полтава, 2007. – С.140-146.
9. Олійник Л.В. Моніторинг ефективності природоохоронної політики / Зб. матеріалів ХІІ міжнар. наук.-практ. конф. “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики та освіти”. – К., 2006. – С. 53-56.
10. Олійник Л.В. Моделювання еколого-економічних обставин в зоні зрошення / Зб. матеріалів V міжнар. наук.-практ. конф. “Ставайки съвременна наука -2007”. – Софiя, 2007. – C. 70-72.
11.Олійник Л.В. Прогнозування еколого-економічного розвитку зрошувального комплексу /Зб. матеріалів ІІ міжнар. наук.-практ. конф. „Perspektywiczne opracowania nauki i techniki – 2007” ekonomiczne nauki. Przemysl, 2007. – С.21-24.
А Н О Т А Ц І Я
Олійник Л.В. Формування економіко-організаційних механізмів управління підприємствами на зрошенні. –
