ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

ОМЕЛЬЧЕНКО ОЛЬГА ВЛАДИСЛАВІВНА

УДК 373.31

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ З ОРГАНІЗАЦІЇ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО

ПРОЦЕСУ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Іонова Олена Миколаївна,

Харківський національний

педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедри природничо-математичних

дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Горащук Валерій Павлович,

Луганський національний

педагогічний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри фізичної реабілітації

та валеології;

кандидат педагогічних наук, доцент

Шепеленко Галина Петрівна,

Харківський національний

педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, заступник декана факультету фізичної культури.

Захист відбудеться „10” квітня 2008 р. о 12єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий „_6_”березня_2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. У наш час життя й здоров’я людини як найвищі цінності згідно з Конституцією України є показниками цивілізованості суспільства, головним критерієм ефективності діяльності всіх без винятку його сфер.

Не викликає сумніву, що в розв’язанні проблеми формування здоров’я людини як стану її повного благополуччя в усіх аспектах – фізичному, психічному, соціальному й духовному – пріоритетне значення має школа. Ідеями виховання здорового покоління, свідомого ставлення особистості до свого здоров’я та здоров’я інших пронизані найважливіші завдання сучасної шкільної освіти (закон України «Про загальну середню освіту», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», Державна програма «Діти України»).

Одночасно доводиться констатувати, що реальна шкільна практика поки ще не забезпечує збереження і покращення стану здоров’я учнів. Так, за статистичними даними, до 80-90 % дітей шкільного віку мають відхилення у здоров’ї; за період навчання з 1 по 9 класи кількість здорових дітей зменшується в 4 рази. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), значна частина захворювань дітей і молоді має так звану дидактогенну природу (дидактичні неврози, стреси, перевантаження, стомлення учнів), тобто напряму викликана або спровокована школою.

Практична реалізація завдань створення здоров’язберігаючого життєвого простору дитини залежить насамперед від учителя, завдяки якому процес навчання будь-якій шкільній дисципліні має стати невід’ємною частиною здоров’язбереження учня. Не менш важливим є й те, щоб учитель слугував взірцем здорового образу життя.

Виключно важлива роль в організації збереження й зміцнення здоров’я дітей належить учителеві початкової школи, що зумовлено передусім віковими особливостями молодших школярів. З одного боку, дитина цього віку – віку інтенсивного розвитку, формування організму – занадто чутлива й вразлива щодо будь-яких несприятливих зовнішніх факторів. З іншого боку, молодший учень має високу здатність до ідентифікації себе з оточенням, потребу в авторитеті вчителя, наслідуванні зразків його поведінки, що створює необхідні передумови для виховання здорових звичок, усталеної мотивації на здоровий спосіб життя. Отже, вчитель початкової школи як безпосередній і основний організатор навчально-виховного процесу може систематично й найбільш ефективно впливати на здоровий розвиток дитини.

Водночас проведене опитування 300 учителів початкових класів свідчить, що більшість з них (76,7 %) недостатньо розуміють свою роль у здоров’язберігаючому навчально-виховному процесі, хоча всі (100 %) відзначають важливість такої роботи; неготові до перебудови стереотипу як викладання (56,0 %), так і взаємин з учнями (70,7 %).

Таким чином, реальна освітня практика вимагає розв’язання проблеми здійснення вчителем початкової школи професійно-педагогічної діяльності, спрямованої на збереження й розвиток здоров’я дитини, запобігання негативних впливів навчального процесу.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем здоров’я учнів засвідчує, що питання здоров’язбереження у процесі навчання вивчаються в таких основних напрямах: медичному (М.Амосов, Г.Апанасенко, Т.Бойченко, Л.Боярська, Е.Казін, Л.Попова та інші), валеологічному (І.Бабін, І.Брехман, М.Гончаренко, М.Гриньова, Г.Зайцев, Н.Субота та інші), психологічному (І.Бех, О.Хухлаєва та інші) й педагогічному.

У сучасній освіті формування здоров’я учнів здійснюється на основі різних підходів, найважливішими з яких є: гуманістичний (В.Безрукова, І.Бех, В.Бобрицька, Є.Бондаревська, Є.Вайнер, Г.Зайцев, Е.Казін, О.Іонова, Ю.Науменко, О.Савченко, В.Сухомлинський, І.Якиманська та інші), відповідно до якого дитина і її здоров’я виступають найважливішими педагогічними цінностями, а отже, не дитину треба пристосовувати до освітнього процесу, а цей процес – до дитини; культурологічний (Г.Апанасенко, В.Бобрицька, Е.Вайнер, С.Волкова, В.Горащук, С.Кириленко, В.Морозова, В.Оржеховська, Л.Попова, О.Савченко, Л.Татарнікова та інші) – розгляд культури здоров’я як невід’ємної частини загальної культури людини; компетентісний (Н.Бібік, Л.Ващенко, О.Локшина, О.Овчарук, О.Пометун, О.Савченко та інші), згідно з яким результатом освіти має бути набуття учнем здоров’язберігаючої компетентності, тобто властивостей, спрямованих на збереження здоров’я – свого та оточення.

Разом з тим у педагогічній науці проблема професійно-педагогічної діяльності вчителя початкової школи з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу не вивчена належним чином, не здійснено всебічного аналізу змісту та структури цієї діяльності.

Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розв’язання суперечностей, що об’єктивно мають місце в теорії та практиці педагогіки: між вимогами до педагогічного процесу в школі та станом здоров’я учнів; між гуманістичними засадами освіти й технократичним, утилітарним, прагматичним характером її реалізації; між потенційними можливостями процесу навчання та недостатньою професійною підготовкою вчителя початкових класів до здійснення здоров’язбереження учнів.

Отже, актуальність проблеми забезпечення здоров’я молодших учнів через освіту, а також необхідність розв’язання означених суперечностей зумовили вибір дослідження «Особливості професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексної програми науково-дослідних робіт кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК№ 1-200199U004104). Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 3 від 30.06.2006 р.) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 28.11.2006 р.).

Мета дослідження – визначити особливості професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель цієї діяльності.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. З урахуванням факторів ризику здоров’я учнів у процесі навчання розкрити сутність здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу та дослідити напрями його здійснення.

2. Визначити специфіку професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу, розробити та експериментально перевірити модель такої діяльності.

3. Уточнити критерії, показники, виявити умови ефективного впровадження моделі професійно-педагогічної діяльності вчителя із здоров’язбереження учнів.

4. Розробити науково-методичні рекомендації щодо організації професійно-педагогічної діяльності вчителя із здоров’язбереження молодших школярів.

Об’єкт дослідження – професійно-педагогічна діяльність учителя початкової школи.

Предмет дослідження – специфіка професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язбереження молодших школярів у процесі навчання й виховання.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що ефективність здійснення професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу визначається реалізацією науково обґрунтованої моделі цієї діяльності з дотриманням таких педагогічних умов, як: організація системи науково-методичної підготовки вчителів з проблем здорового розвитку дитини; забезпечення науково-методичної та матеріальної бази навчального закладу; координація зусиль усіх учителів; тісна взаємодія працівників школи, учнів, їхніх батьків, громадськості.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять:*

філософські, психологічні, педагогічні положення про людину та її здоров’я як найвищі цінності суспільства; гуманістичний, компетентнісний, культурологічний, особистісно-діяльнісний підходи до формування особистості (К.Абульханова-Славська, Б.Гершунський, С.Гончаренко, О.Іонова, В.Лозова, В.Лутай, Л.Сохань, Р.Штайнер та інші); *

концептуальні положення нормативних документів щодо освіти України (закон України «Про загальну середню освіту», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», національні програми «Діти України», «Фізичне виховання – здоров’я нації», Державний стандарт початкової загальної освіти); *

загальнотеоретичні засади навчання й виховання особистості (Ш.Амонашвілі, І.Бех, Н.Бібік, А.Бойко, Л.Виготський, В.Євдокимов, О.Леонтьєв, В.Лозова, О.Савченко, В.Сухомлинський, Р.Штайнер, І.Якиманська та інші);*

ідеї педагогів-класиків (Я.Коменський, Дж.Локк, В.Лесгафт, А.Макаренко, Ж.-Ж.Руссо, Й.Песталоцці, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський, Р.Штайнер та інші) про збереження здоров’я людини та історико-педагогічні дослідження сучасних учених (Н.Василенко, В.Горащук, Н.Побірченко, Г.Приходько, Г.Шепеленко та інші) в галузі здоров’язберігаючої педагогіки;*

питання розвитку здоров’я дитини через освіту, формування культури здоров’я учнів, здоров’язберігаючої компетентності особистості (Ш.Амонашвілі, М.Безруких, В.Безрукова, Н.Бібік, Т.Бойченко, Н.Гаркуша, В.Горащук, Е.Дорошенко, О.Дубогай, Г.Зайцев, О.Іонова, С.Кириленко, В.Ковалько, І.Мальчевська, В.Оржеховська, Н.Побірченко, Т.Ротерс, О.Савченко, Г.Серіков, О.Шалар, В.Шахненко, В.Шкуркіна та інші);*

проблеми професійно-педагогічної діяльності вчителя (В.Гриньова, В.Кан-Калік, Н.Кузьміна, В.Лозова, А.Маркова, А.Мудрик, О.Пєхота, І.Прокопенко, В.Семиченко, В.Сластьонін, Г.Троцко та інші), зокрема й у галузі збереження здоров’я зростаючого покоління (В.Бобрицька, Е.Вайнер, С.Волкова, Т.Волченська, М.Гончаренко, Т.Савустьяненко, Л.Татарнікова та інші).

З метою виконання визначених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення й систематизація у процесі вивчення наукових джерел) для визначення основних понять і стану розробленості досліджуваної проблеми, а також метод моделювання для розробки моделі професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язберігаючого педагогічного процесу; емпіричні (анкетування, бесіди, метод експертних оцінок, тестування, психолого-педагогічна діагностика, вивчення шкільної документації, аналіз продуктів професійної діяльності вчителів та навчальної роботи учнів) для виявлення ефективності здійснення здоров’язбереження дитини у процесі навчання; методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вперше:

? визначено сутність здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу як такого, що не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну траєкторію навчання й виховання дитини, запобігання стресів, перевантаження, втоми вихованців і тим самим сприяє збереженню й зміцненню здоров’я школярів;

? виявлено особливості професійно-педагогічної діяльності вчителя початкової школи з організації збереження здоров’я учнів: трансформація педагогічної самосвідомості (зміни у ставленні вчителя до дитини як активного суб’єкта своєї життєдіяльності; до навчально-виховного процесу як засобу підтримки й зміцнення здоров’я учнів; до себе й свого здоров’я), усвідомлення власного впливу на здоров’я вихованців і здійснення діяльності з позиції здоров’язбереження учнів;

? розроблено й експериментально перевірено модель професійно-педагогічної діяльності (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, процесуальний, аналітико-результативний компоненти), реалізація якої сприяє формуванню професійної спрямованості вчителя, розвитку його знань, умінь, здібностей, що дозволяють запобігати шкідливі для здоров’я дитини впливи, забезпечувати її здоровий розвиток;

? виявлено умови ефективного впровадження моделі професійно-педагогічної діяльності вчителя із здоров’язбереження учнів (організація системи науково-методичної роботи з учителями, спрямованої на підвищення кваліфікації педагогів з проблем здорового розвитку дитини; забезпечення науково-методичної та матеріальної бази навчального закладу; координація зусиль усіх учителів; тісна взаємодія працівників школи, учнів, їхніх батьків, громадськості).

Уточнено напрями здоров’язбереження учнів у процесі навчання (медичний, психологічний, педагогічний); критерії й показники успішності проведення професійно-педагогічної діяльності вчителя із здоров’язбереження учнів. Подальшого розвитку набули засоби, форми та методи здійснення здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу.

Практична значущість результатів дослідження полягає в розробці науково-методичного забезпечення професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу, що може застосовуватися в системі вищої й післядипломної педагогічної освіти для підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Теоретичні й методичні результати дослідження, науково-методичні матеріали «Професійно-педагогічна діяльність учителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу» можуть використовуватися вчителями в організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів загальноосвітніх навчальних закладів, а також у підготовці підручників, навчальних посібників з теорії та методики навчання й виховання учнів, написанні студентами курсових і дипломних робіт у вищих педагогічних навчальних закладах. Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка № 01/352 від 20.03.2007 р.), Харківських загальноосвітніх навчальних закладів № 46 (довідка № 265 від 28.12.2006р.), № 114 (довідка № 17 від 15.01.2007 р.), «Школа вільного розвитку» (довідка № 119 від 20.02.2007 р.).

Особистий внесок автора у працях, написаних у співавторстві, полягає в розкритті сутності здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу, визначенні особливостей професійно-педагогічної діяльності вчителя із збереження й зміцнення здоров’я молодших школярів.

Вірогідність та обґрунтованість висновків дисертації забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу методів дослідження, адекватних меті, об’єкту, предмету й завданням дослідження, експериментальною перевіркою гіпотези, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів, а також позитивними наслідками їх упровадження.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр загальної педагогіки, теорії та методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, а також на міжнародних науково-практичних конференціях «Освіта і доля нації» (Харків, 2005, 2006), «Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку» (Харків, 2005-2007).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 9 публікаціях (7 одноосібних): у 5 статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях, у 3 статтях збірників матеріалів наукових конференцій та у брошурі науково-методичних матеріалів.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (304 найменування), 4 таблиць, 3 додатків на 5 сторінках. Загальний обсяг роботи 195 сторінок (163 сторінки – основний текст).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її наукового опрацювання, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу дослідження, його методологічні й теоретичні засади, розкрито наукову новизну, практичне значення здобутих результатів, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дисертації, визначено особистий внесок авторки.

У першому розділі – «Здоров’язберігаючий навчально-виховний процес як психолого-педагогічна проблема» – розкрито фактори ризику здоров’я учнів у процесі навчання, сутність здоров’язберігаючого педагогічного процесу, напрями його здійснення.

Проведений науковий пошук (М.Безруких, В.Бобрицька, Є.Вайнер, С.Волкова, В.Горащук, Д.Журавльов, Г.Зайцев, О.Іонова, В.Морозова, Ю.Науменко, О.Савченко, В.Слуцкий та інші), власні спостереження дозволили виявити такі фактори ризику здоров’я учнів: недостатнє врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей, яке уповільнює розвиток особистості; інформаційні перевантаження, недосконала організація навчальної діяльності, низька рухова активність школярів, що виснажують адаптаційні резерви організму, викликають втому; авторитарно-репродуктивний стиль навчання, який веде до диктату педагога, робить учня пасивним споживачем інформації; педагогічно недоцільні комунікації «вчитель-учень», що провокують виникнення дидактогеній (психічних травм, джерелом яких є вчитель, його неповажне, упереджене ставлення до учня); низький рівень культури здоров’я вчителів та школярів і, як наслідок, відсутність у багатьох з них пріоритетної спрямованості на здоров’я, мотивації на здоровий спосіб життя.

З урахуванням зазначених факторів, а також ідей педагогів-класиків щодо збереження й зміцнення здоров’я учнів (Платон, Аристотель, Т.Кампанелла, Т.Мор, В. де Фельтре, Я.Коменський, Дж.Локк, А.Макаренко, Ж.-Ж.Руссо, Й.Песталоцці, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський, Р.Штайнер та інші) визначено, що здоров’язберігаючий навчально-виховний процес – це процес навчання й виховання, який не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну траєкторію навчання й виховання дитини, запобігання стресів, перевантаження, втоми вихованців і тим самим сприяє збереженню й зміцненню здоров’я школярів.

У ході наукового пошуку з’ясовано, що навчально-виховний процес здоров’язберігаючого характеру має відбуватися в таких основних напрямах: медичному, що передбачає забезпечення медичним персоналом закладу належних санітарно-гігієнічних умов освітнього процесу; реабілітаційну (вітамінізацію, фітотерапію, лікувальну фізкультуру, профілактику різних захворювань) і просвітницьку (формування уявлень про способи збереження здоров’я, запобігання шкідливих звичок тощо) працю медиків; психологічному, основу якого становить комплексний психолого-педагогічний супровід дитини в навчально-виховному процесі, що дозволяє вирішувати завдання запобігання і розв’язання проблем розвитку дітей; психологічного забезпечення освітніх програм; діагностики розвитку учня та ін.; педагогічному, сутність якого відбивається безпосереднім здійсненням навчально-виховного процесу, що забезпечується вчителями навчального закладу.

Узагальнення досвіду здоров’язбереження учнів у медичному, психологічному й педагогічному напрямах, що здійснюється навчальними закладами Європейської мережі «Шкіл сприяння здоров’ю», висвітлило як позитивні аспекти (організація кваліфікованої медичної та психологічної допомоги школярам; забезпечення рухливої активності, позитивного емоційного клімату навчального процесу; проведення фізкультурно-оздоровчої й культурно-просвітницької діяльності з актуалізації цінності здорового способу життя, що в цілому сприяє покращенню показників здоров’я учнів), так і негативні аспекти (занадто сильний акцент на використанні медичних заходів оздоровлення учнів, певне ототожнення педагогічних та медичних здоров’язберігаючих технологій, недостатнє використання потенціалу освітніх оздоровчих технологій тощо) їх діяльності.

Аналіз діяльності вальдорфських шкіл доводить, що за наявності в навчальних закладах медичної й психологічної служб ключова роль у реалізації формування здоров’я учнів належить класному керівникові, який у тісній взаємодії з батьками супроводжує свій клас, викладаючи всі основні предмети перші 6-8 років. Основою професійно-педагогічної діяльності вальдорфського вчителя виступає пізнання педагогом особистості кожної дитини і здійснення індивідуального підходу до її розвитку.

У дисертації наголошується, що позитивний досвід професійної діяльності вчителів «Шкіл сприяння здоров’ю» і вальдорфських шкіл, спрямований на збереження здоров’я учнів, може бути педагогічно доцільно залучений у сучасну початкову школу для розв’язання завдань формування здорового зростаючого покоління. Це вимагає наукового обґрунтування змісту та структури професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язбереження дітей.

У другому розділі – «Характеристика моделі професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого педагогічного процесу» – розкрито специфіку та обґрунтовано модель діяльності вчителя в умовах здоров’язберігаючого навчання й виховання молодших учнів.

Установлено, що головна мета професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язберігаючого педагогічного процесу – розвиток здорової дитини – зумовлює особливості такої діяльності. Ці особливості полягають в актуалізації гуманістичного потенціалу вчителя й трансформації педагогічної свідомості, пов’язаної з такими основними чинниками, як: зміна ставлення педагога до дитини (він має приймати її такою, якою вона є, і на цій основі намагатися зрозуміти її потреби, схильності, здібності, її індивідуальний шлях розвитку); зміна ставлення вчителя до завдань навчально-виховного процесу, які передбачають не лише досягнення дидактичних цілей, а передусім підтримку й зміцнення здоров’я учнів; зміна ставлення до себе й свого здоров’я, усвідомлення свого внутрішнього світу, ступеня впливу на дітей і здійснення професійно-педагогічної діяльності з позиції здоров’язбереження учнів.

Зміни у свідомості вчителя сприяють прийняттю основних завдань його професійно-педагогічної діяльності в руслі збереження й зміцнення здоров’я дітей, а саме: здійснення індивідуально-диференційованого підходу до учня, врахування його вікових та індивідуальних особливостей; установлення суб’єкт-суб’єктних взаємин «учитель-учень»; організація процесу навчання з урахуванням динаміки працездатності учнів протягом уроку, навчального дня, тижня, року; використання здоров’язберігаючих освітніх технологій, спрямованих на запобігання розумового стомлення, збереження і розвиток фізичних та душевно-духовних сил дитини.

З урахуванням визначених особливостей діяльності вчителя в умовах здоров’язберігаючого навчання й виховання учнів, а також з опорою на теорію діяльності, різні підходи до професійно-педагогічної діяльності (Л.Виготський, Н.Кузьміна, О.Леонтьєв, І.Лернер, В.Лозова, С.Рубінштейн, В.Семиченко, В.Сластьонін, Г.Щукіна та інші), моделювання педагогічного процесу (Т.Дмитренко, А.Капська, М.Кларін, А.Хуторський, Н.Щуркова та інші), ідеї педагогів-класиків і дослідження сучасних учених у галузі здоров’язбереження учнів розроблено модель професійно-педагогічної діяльності вчителя початкової школи з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу, структурні компоненти якої представлено на рис. (с. 10).

У розділі зазначається, що арсенал форм, за допомогою яких учитель може вирішувати проблему збереження здоров’я учнів, включає все розмаїття можливостей його професійної діяльності: навчальну, позакласну роботу, співпрацю з батьками, залучення їх до участі в житті класу й школи. Засобами ж розв’язання цих питань у професійно-педагогічній діяльності вчителя можуть бути включення елементів виховання здорового способу життя у викладання навчальних дисциплін, а також виховні заходи, особистий приклад та ін.

У третьому розділі – «Експериментальна перевірка моделі професійно-педагогічної діяльності вчителя молодших класів в умовах здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу» – розкриваються загальні питання організації й проведення експериментальної роботи, визначається змістово-процесуальна сутність реалізації моделі діяльності вчителя із здоров’язбереження молодших школярів, аналізуються результати експерименту.

В експерименті брали участь З2 учителі початкової школи, які впроваджували розроблену автором модель із здоров’язбереження учнів, і 120 школярів третіх класів. Реалізація моделі здійснювалася поетапно – у ході підготовчого, організаційно-змістового та контрольно-оцінного етапів.

Підготовчий етап був спрямований на формування мотиваційно-ціннісного і когнітивного компонентів професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу. Теоретико-методична підготовка педагогів здійснювалася в рамках Харківського міського психолого-педагогічного семінару «Актуальні питання здорового розвитку дитини».Створенню позитивної психоемоційної атмосфери семінару сприяли діалогові

Мотиваційно-ціннісний | Забезпечення професійно-педагогічної спрямованості на здійснення здоров’язбереження учнів, що передбачає: визнання людини та її здоров’я як найвищих цінностей, свідоме бажання здійснювати духовне наставництво дитини на шляху її здорового розвитку; сформованість сукупності особистісно значущих якостей (відповідальність, працездатність, педагогічний такт, емпатія, урівноваженість тощо), необхідних для реалізації завдань розвитку здоров’я учнів

Когнітивно-процесуальний |

Визначення сукупності психолого-педагогічних знань і вмінь (гностичних, прогностичних, комунікативних, організаторських), якість засвоєння яких необхідні для організації збереження й зміцнення здоров’я дітей і дозволяє:

? відбирати зміст навчання учнів, що максимально враховує індивідуально-психологічні особливості дітей, зокрема, через різні варіанти навчальних програм, підручників, дидактичних матеріалів, які дають можливість на єдиному базовому змісті знань варіювати процес навчання, забезпечують умови свободи й самостійності вибору навчальної діяльності, набуття особистісно значущих знань;

? використовувати методи викладання, які стимулюють учнів до діяльності творчого характеру, зокрема елементи наочно-образного навчання, що адекватно відповідає потребам і можливостям молодших школярів, сприяє індивідуально-емоційному проживанню й осмисленню знань, стимулює уяву, фантазію, розвиток пам’яті, мислення, емоційно-почуттєвої й вольової сфер, запобігає інтелектуальну втому;

? оцінювати навчальну діяльність школярів, порівнюючи учня не з іншими дітьми, а із самим собою – з тими змінами, які відбулися в самій дитині, що створює справедливі умови особистісного розвитку учня;

? будувати взаємодію з учнями на основі суб’єкт-суб’єктного (фасилітуючого) характеру взаємин, діалогового стилю спілкування, толерантного ставлення, співпраці з дітьми;

? в організації навчання враховувати динаміку працездатності учнів протягом уроку, навчального дня, тижня, року, що запобігає розумове стомлення і перевантаження;

? ефективно використовувати оздоровчі освітні технології (ігрову діяльність, рухову активність, вправи на розвантаження, арттерапію, терапію працею та ін.), що створюють сприятливі умови для відновлення і збагачення сил дітей |

10

Аналітико-результативний |

Аналіз, осмислення, самоаналіз виконаної роботи, рефлексія й корекція результатів власної діяльності.

Критерій результативності діяльності – досягнення цілей здорового розвитку дитини.

Показники: * усвідомлення учнем успішності навчання, стійкий навчальний інтерес; *

сформованість в учня життєвої мотивації на здоров’я, властивостей ведення здорового образу життя (раціональне харчування, рухова активність, ритм праці й відпочинку); *

адекватне відновлення фізичних, психічних, духовних сил дитини (відсутність стомлення, висока працездатність, активність, наполегливість, здоровий колір обличчя тощо); *

урівноваженість психічного стану, комунікативність, здатність до співпраці з людьми, соціальна мобільність;*

адекватна оцінка своїх здібностей і можливостей інших людей; віра у свої сили, настанова на успіх у житті

Рис. Структурні компоненти професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів

в умовах здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу

форми та методи навчання (евристичні бесіди, диспути, «круглі столи», соціально-психологічні тренінги, рольові та ділові ігри, аналіз типових педагогічних ситуацій), що забезпечувало активну розумову діяльність, вільний обмін думками, формування комунікативних умінь, розвиток навичок рефлексії, управління поведінкою у складних ситуаціях соціальної взаємодії.

Як важливій ланці формування в учителів готовності до здійснення діяльності із здоров’язбереження учнів значна увага приділялася знайомству й осмисленню досвіду здорового розвитку дітей у реальній освітній практиці через організацію відвідувань уроків, спостереження діяльності вчителів у позаурочній роботі, проведенні позакласних заходів та ін.

Експериментальні дані, отримані на основі вивчення і порівняння результатів освітньої і професійної діяльності вчителів під час проведення констатувального (2005 р.) та контрольного (2006 р.) зрізів, дозволили зробити висновок про те, що у процесі підготовки якості педагогів зазнали значних змін і мали позитивну динаміку за всіма досліджуваними показниками.

Так, на 37,5 % зросла кількість учителів, що мали стійкий інтерес до здійснення здоров’язбереження школярів; на 53,1 % – тих, хто позитивно ставився до ведення здорового способу життя. Середній приріст на високому рівні сформованості знань про основи формування здоров’я дитини становив 50,0 %, засвоєння здоров’язберігаючих освітніх технологій – 46,9 %, умінь організації суб’єкт-суб’єктних взаємин у педагогічному процесі – 43,8 %; здатності педагогічної рефлексії – 21,9 %.

Основним завданням організаційно-змістового етапу було формування процесуального компонента діяльності педагогів, що здійснювалося через організацію й науково-методичну підтримку вчителя під час безпосереднього проведення ним діяльності із забезпечення здоров’язбереження учнів.

Найважливішим аспектом діяльності вчителів була пильна увага до особистості учня, що вимагало складання карти індивідуального розвитку учня, а також створення духовної спільності з дітьми, формування атмосфери індивідуальної та колективної творчості. Це передбачало інтелектуально-емоційну підтримку учнів, яка здійснювалася на основі авансування (підхід до дитини з оптимістичною гіпотезою, вірою в її здібності, виділення й опору на достоїнства учнів, створення ситуацій успіху) та сприяло засвоєнню особистісно значущих знань, переживань і відносин, а також індивідуальному розвитку дитини в цілому.

Не менш важливим моментом діяльності вчителя було використання адекватних потребам дітей молодшого шкільного віку методів і прийомів навчання – таких, як: метод емпатії (розуміння стану об’єкта, що вивчається, через почуттєво-образні й розумові уявлення), метод образного бачення (емоційно-образного дослідження об’єкта), дидактичні ігри, дискусії, оповідання історій, аналіз ситуацій, вивчення прикладів. Учителями використовувалися також нестандартні уроки (театралізовані уроки, уроки-концерти, уроки-екскурсії, уроки психологічного розвантаження та ін.). Усе це забезпечувало формування навчальних й особистісних здібностей учнів через активну емоційно-вольову діяльність, дозволяло уникати неприродної та шкідливої для дитини надмірної інтелектуалізації навчання.

Особлива увага вчителів спрямовувалася на постійну зміну поз школярів: діти навчалися поперемінно сидячи й стоячи; заняття переривалися фізкультхвилинками і динамічними паузами – музичними, танцювальними, ігровими або їх поєднанням.

Під час оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів учителі прагнули до перенесення акцентів з контролю й оцінювання учнів на самоконтроль й самооцінювання, що передбачало використання методів самоконтролю та взаємного контролю, стимулювало особистісну інтелектуальну активність дитини, сприяло усвідомленню й співвіднесенню власної діяльності з діяльністю оточення, формуванню адекватної самооцінки, конструктивного ставлення до себе.

Визначним аспектом діяльності вчителя була організація просвітницької роботи з батьками, спрямованої на підвищення рівня їхніх знань з проблем охорони й зміцнення здоров’я дитини, що передбачало функціонування батьківського лекторію, тематика якого охоплювала широке коло питань здорового розвитку дітей (вплив сучасної культури на здоров’я учнів; виховання дитини в сім’ї, роль родинного психологічного клімату, авторитету батьків; запобігання дитячих неврозів і згубних звичок; раціональне харчування, режим праці й відпочинку; заохочування і покарання дитини та ін.).

Учителями також спільно з батьками проводилися різні заходи з пропаганди здорового способу життя, запобігання шкідливих звичок: турпоходи, поїздки на природу, спортивні змагання, ігри активного відпочинку, свята творчості, гумору, веселі конкурси, творчі зустрічі, дні іменинників, виставки, ліплення снігових скульптур та ін.

Контрольно-оцінний етап передбачав аналіз і корекцію професійно-педагогічної діяльності вчителів із здоров’язбереження учнів. Результати проведеної роботи визначалися порівнянням даних констатувального (жовтень 2006 р.) і контрольного (квітень 2007 р.) зрізів щодо змін у навчальній роботі й особистісному розвитку школярів.

На підставі теоретичного аналізу, спостережень за діяльністю учнів, експертних оцінок уточнено основні показники успішності професійно-педагогічної діяльності вчителя, а саме: сформованість пізнавального інтересу, розвиненість короткочасної пам’яті, працездатність. Під час проведення досліджень використовувалися такі методи психолого-педагогічної діагностики школярів, як: аналіз індивідуальних карток розвитку і спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю дитини; опитування; тестування; бесіди з учнями, учителями, батьками, медичним персоналом школи.

Проведення досліджень дає підставу стверджувати: реалізація моделі професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язбереження учнів позитивно вплинула на розвиток більшості дітей, що відбито в табл. (с.13).

Таблиця

Результати експериментальної роботи, спрямованої на підтримку здоров’я учнів (у % та коефіцієнтах)

Показники розвитку учнів

(120 осіб) | Констату-вальний

зріз |

Контроль-

ний зріз

Пізнавальний інтерес:*

стійкий (учень допитливий, активний, завдання виконує з інтересом, самостійно; не потребує додаткових зовнішніх стимулів);*

ситуативний (пізнавальні інтереси, навчальна активність ситуативного характеру; учень переважно діє за аналогією, копіюючи способи дії вчителя);*

відсутність інтересу (нестійкі пізнавальні інтереси; спостерігається слабке виявлення активності й самостійності; потребує постійної зовнішньої стимуляції) |

21,7

55,0

23,3 |

38,3

54,2

7,5

Розвиненість короткочасної пам’яті (запам’ятовування кількості слів з 10 запропонованих) за методикою Р.Овчаровою |

6,85 |

6,90

Працездатність на рівні:*

високому (сконцентрована увага, витривалість, швидке й правильне виконання завдань без зовнішніх ознак стомлення, точність рухів);*

достатньому (учень уважний, але є незначні відвертання уваги; завдання виконує швидко і правильно, але припускається помилок, робить описки, що є наслідком стомлення; рухи точні, але іноді спостерігається рухова уповільненість);*

низькому (увага послаблена, учень швидко втомлюється, не може зосередитись протягом тривалого часу; рухи часто невпевнені) |

25,0

53,3

21,7 |

25,8

55,8

18,4

Отримані результати свідчать про те, що діти характеризувалися гарною пам’яттю: 56,7 % запам’ятовували 70-80 % слів із запропонованих. У переважної більшості учнів спостерігався високий або достатній рівень працездатності, причому наприкінці навчального року працездатність дещо збільшувалася. Це свідчить про ефективність форм і методів організації педагогічного процесу, що були орієнтовані на забезпечення адекватного сприймання навчальної інформації, збереження фізичної та психічної активності дитини.

За даними батьків і нашими спостереженнями, учні йшли у школу з радістю, вчилися з інтересом і старанністю, почували себе активно й вільно; мали позитивне неформальне ставлення до навчання й учителя; були орієнтовані на самостійне здобуття нових знань. Це зумовлено спрямованістю навчально-виховного процесу на індивідуальні особливості дитини, на формування довірливих взаємин учителя з учнем.

За результатами медичних обстежень, у період авітамінозу та простудних захворювань пропуски занять через хворобу були незначними.

У дослідженні виявлено умови успішності впровадження моделі діяльності вчителя із здоров’язбереження учнів, а саме:

? організація системи науково-методичної роботи з учителями, спрямованої на підвищення кваліфікації педагогів з проблем здоров’язбереження людини (робота психолого-педагогічного семінару з питань здорового розвитку дитини, педагогічного консиліуму, творчих груп учителів та ін.);

? координація зусиль усіх учителів навчального закладу, що передбачає створення спеціального органу школи (методичної ради) із забезпечення координації форм внутрішньошкільного управління процесом здорового розвитку учнів, взаємопогодженої роботи класних керівників й учителів-предметників; розробку шкільної програми здоров’язбереження дитини, в якій мають відбиватися місце і роль кожного вчителя в реалізації завдань здорового розвитку школярів;

? забезпечення науково-методичної та матеріальної бази, яке передбачає чітку організацію діяльності закладу, вдалий розклад навчальних занять, наявність методичного кабінету з відповідною літературою, відео- й аудіотехнікою, фонотекою, банком даних, які сприяли б обміну досвідом з проблем здоров’язбереження учнів;

? тісна взаємодія працівників закладу (адміністрації, педагогічного, медичного й психологічного персоналу), учнів, їхніх батьків, громадськості, спрямована на захист і підтримку здоров’я дітей, стимулювання учнів до вибору здорового способу життя. Формами такої спільної роботи можуть бути заняття у спортивних секціях, гуртках художньо-практичної спрямованості, проведення лекцій, консультацій для батьків, занять із запобігання згубних звичок, днів здоров’я тощо.

Узагальнення результатів наукового пошуку дозволяють зробити такі висновки.

1. Теоретичний аналіз історико-педагогічних і сучасних психолого-педагогічних досліджень дозволив виявити фактори ризику здоров’я дітей у процесі навчання: невідповідність змісту, форм і методів освіти віковим та індивідуальним потребам дітей; інформаційне перенасичення й нераціональна організація освітнього процесу; авторитарність учителя, його неповажне, упереджене ставлення до учня, застосування прийомів примусу й насилля щодо учнів; відсутність у багатьох учасників педагогічного процесу мотивації здоров’я й здорового способу життя тощо.

2. Доведена необхідність цілеспрямованої організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу, який не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну траєкторію навчання й виховання дитини, запобігання стресів, перевантаження, втоми вихованців і тим самим сприяє збереженню й зміцненню здоров’я школярів.

Здоров’язбереження учнів має охоплювати всі сфери життєдіяльності дитини і здійснюватися в медичному (забезпечення санітарно-гігієнічних умов освітнього процесу, профілактика й корегування здоров’я учнів), психологічному (психологічна підтримка й супроводження розвитку дитини) та педагогічному (захист і підтримка здоров’я дітей засобами як навчальної, так і позанавчальної діяльності) напрямах.

3. Схарактеризовано специфіку професійно-педагогічної діяльності вчителя початкової школи в умовах здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу.

3.1. Реалізація діяльності із збереження здоров’я дітей передбачає трансформацію педагогічної самосвідомості, пов’язану зі змінами у ставленні вчителя до дитини як активного суб’єкта своєї життєдіяльності; до навчально-виховного процесу як засобу підтримки й зміцнення здоров’я учнів; до себе й свого здоров’я; з усвідомленням власного впливу на здоров’я вихованців і здійсненням діяльності з позиції здоров’язбереження учнів.

3.2. Професійно-педагогічна діяльність учителя із здоров’язбереження учнів вимагає розв’язання завдань: максимального врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; фасілітуючої взаємодії «педагог-учень»; організації навчання з урахуванням динаміки працездатності учнів; використання оздоровчих педагогічних технологій.

3.3. Науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, процесуальний, аналітико-результативний компоненти), реалізація якої в освітній практиці дозволить забезпечити професійно-педагогічну спрямованість учителя на здоров’язбереження учнів, свідоме ставлення вчителя до здоров’я людини, особистісну зацікавленість у благополуччі своїх вихованців, сформованість емпатійного потенціалу, педагогічного такту, оволодіння системою психолого-педагогічних і спеціальних знань про основи здоров’я, способи його збереження й розвитку; розвиненість сукупності вмінь (ефективної комунікації, рефлексії та корекції власної поведінки), професійних дій і операцій, які сприяють здоровому розвитку дитини, запобіганню негативним впливам на її здоров’я.

3.4. Уточнено критерії та показники результативності здоров’язбереження дитини у процесі навчання: усвідомлення учнем успішності навчання, стійкий навчальний інтерес; сформованість в учня життєвої мотивації на здоров’я, властивостей ведення здорового способу життя; адекватне відновлення фізичних, психічних і духовних сил дитини; урівноваженість психічного стану, комунікативність, здатність до співпраці з людьми, соціальна мобільність; усвідомлене ставлення до себе, адекватна оцінка своїх здібностей і можливостей інших людей; віра у свої сили, настанова на успіх у житті.

4. Аналіз результатів експериментальної перевірки моделі професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язберігаючого педагогічного процесу підтвердив висунуту в дослідженні гіпотезу.

4.1. Доведено, що реалізація теоретично обґрунтованої моделі діяльності вчителя сприяла здоровому розвитку учнів, а саме: їхньої інтелектуальної активності, навчальної ініціативності, допитливості, творчості, самостійності рішень, емоційної стабільності, працелюбності, витривалості.

4.2. Виявлено найважливіші організаційно-педагогічні умови успішного впровадження моделі професійно-педагогічної діяльності вчителя з організації здоров’язберігаючого педагогічного процесу: постійне підвищення вчителем своєї кваліфікації з проблем збереження й зміцнення здоров’я учнів; забезпечення відповідної наукової та матеріальної бази закладу; координація зусиль учителів школи, їхня спільна діяльність з медичним і психологічним персоналом школи, учнями, їхніми батьками.

5. Розроблено науково-методичні рекомендації для вчителів початкової школи щодо організації професійно-педагогічної діяльності із здоров’язбереження учнів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективним вважаємо вивчення здійснення здоров’язбереження учнів основної та старшої школи, аналіз спільної діяльності вищих педагогічних і загальноосвітніх навчальних закладів з підготовки вчителя до професійно-педагогічної діяльності із здоров’язбереження учнів.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Омельченко О.В. Здоров’я людини як цінність: педагогічний аспект // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2006. – Вип.17. – С.72-86.

2. Омельченко О.В. Сутність здоров’язберігаючої освітньої технології // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2006. – Вип.25. – С.106-111.

3. Омельченко О.В. Проблема організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу: вальдорфські підходи // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя: Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2006. – Вип.40. – С.320-325.

4. Омельченко О.В. Характеристика моделі здоров’язберігаючої професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. – Харків: Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2007. – № 2. – С.94-97.

5. Іонова О.М., Омельченко О.В. В.О.Сухомлинський про виховання здорової дитини // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. – Харків: Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2006. – № 11. – С.46-49.

Науково-методичні матеріали

6. Омельченко О.В. Професійно-педагогічна діяльність учителя початкових класів з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу: Науково-методичні матеріали для вчителів і директорів загальноосвітніх шкіл, студентів і викладачів факультету початкового навчання вищих педагогічних навчальних закладів. – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2007. – 34 с.

Матеріали конференцій

7. Омельченко О.В. Підготовка вчителя до здоров’ястворюючої діяльності // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку». – Харків: Харківський національний університет імені В.Каразіна, 2005. – Т.1. – Ч.2. – С.128-135.

8. Омельченко О.В. Шляхи валеологізації педагогічних технологій в аспекті здоров’язберігаючої освіти // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку». – Харків: Харківський національний університет імені В.Каразіна, 2006. – Т.2. – С.125-130.

9. Іонова О.М., Омельченко О.В. Вимоги до здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи