УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ПРИХОДЬКО Дмитро Петрович

УДК 159.9:62+159.9.072:358.43(355.542.5)

ОСОБЛИВОСТІ СТАНІВ ПСИХІЧНОГО НАПРУЖЕННЯ

КУРСАНТІВ-ЛЬОТЧИКІВ В ПЕРІОД НАЗЕМНОЇ

ПІДГОТОВКИ

19.00.03 – психологія праці, інженерна психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі психології та педагогіки Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Міністерство оборони України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук

Злотніков Андрій Львович,

Харківський університет Повітряних Сил

ім. Івана Кожедуба,

старший викладач кафедри психології

та педагогіки, м. Харків.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Друзь Валерій Анатолійович,

Національний технічний університет „ХПІ”,

професор кафедри педагогіки і психології

управління соціальними системами, м. Харків;

кандидат психологічних наук, доцент

Сегеда Олександр Олександрович ,

Харківський національний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди,

доцент кафедри практичної психології,

м. Харків.

Захист дисертації відбудеться „_21_” ___лютого____ 2008р. о ___13.00___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, К 64.108.03 в Українській інженерно-педагогічній академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української інженерно-педагогічної академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

Автореферат розісланий „_19_” ___січня___ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ______________ В.В. Плохіх

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виконання професійних завдань військовослужбовцями у процесі підготовки, виконання службових обов'язків у мирний час і в умовах ведення бойових дій характеризується зростанням інтенсивності й сили впливу стрес-факторів на їхню психіку. Це створює екстремальні умови та негативно впливає на професійну діяльність військовослужбовців. Не зважаючи на вдосконалювання військової техніки, подальшу автоматизацію процесу керування, підвищення ефективності управління нею військовослужбовцем-оператором, найважливішим чинником надійності виконання поставленого завдання залишається людський фактор, про що свідчить аналіз статистики травм, поранень і бойових втрат. Основними причинами таких подій найчастіше бувають різні види напружених станів військовослужбовців (операторів), які можуть призвести до трагічних наслідків. Особливо гостро дана проблема виникає в забезпеченні діяльності військових льотчиків. Їх діяльність є найбільш складною й небезпечною з усіх видів діяльності військовослужбовців-операторів. Сучасні літальні апарати створюють велику загрозу життю багатьох людей навіть у мирний час, що підтверджує всесвітня статистика авіаційних подій та катастроф. Виникає необхідність у розробці нових форм і методів удосконалення процесу підготовки військовослужбовців (операторів) до діяльності в екстремальних умовах на складній сучасній техніці. Дана обставина на перший план висуває питання про підвищення рівня професійної підготовки військових льотчиків, їх фізичної, функціональної й, найголовніше, психологічної готовності до виконання навчальних і бойових завдань. Тому ми вважаємо за необхідне приділяти особливу увагу психологічній підготовці військових льотчиків, починаючи з перших кроків їх професійного становлення під час наземної підготовки до майбутніх польотів.

У зв’язку з цим актуальність теми обумовлена такими чинниками:

-подальшим зростанням ролі й значення людського фактора в системах „людина-техніка”;

-особливостями професійної військової діяльності, що спричиняють інформаційні перевантаження на військовослужбовців (операторів) та ведуть до виникнення під час виконання навчально-бойових завдань несприятливих психічних станів;

-складними умовами керування сучасною авіаційною технікою під час ліквідації наслідків стихійних лих, виконання військовими льотчиками бойових та миротворчих завдань;

-становленням і розвитком у Збройних Силах України (ЗСУ) системи психологічного забезпечення професійної діяльності й підготовки особового складу до діяльності в особливих і екстремальних умовах;

-недостатньою вивченістю станів психічного напруження курсантів-льотчиків у період наземної підготовки до польотів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідних робіт “Формування в майбутніх офіцерів толерантності до страху в екстремальних умовах діяльності” і “Професійне самовдосконалення майбутнього офіцера” за замовленням Департаменту з Гуманітарних питань Міністерства оборони України, проведених у Харківському університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (ХУПС). Одним із напрямків вказаних робіт було дослідження динаміки станів психічного напруження в курсантів льотного факультету в період наземної підготовки.

Мета і завдання дослідження.

Мета роботи: визначити детермінуючі об’єктивні та суб’єктивні фактори й критерії оцінки станів психічного напруження в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз ролі рівнів станів психічного напруження курсантів-льотчиків у процесі навчальної та професійної діяльності, а також факторів, що впливають на цю діяльність.

2. Визначити структуру станів психічного напруження та їхню динаміку в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки до польотів.

3. Визначити та охарактеризувати рівні психічного напруження курсантів-льотчиків під час наземної підготовки та їх динаміку в процесі цілеспрямованого формування або стихійного становлення.

4. Виявити стрес-фактори, що впливають на курсантів-льотчиків у період наземної підготовки до польотів.

5. Визначити залежність станів психічного напруження курсантів-льотчиків від системи об’єктивних і суб’єктивних факторів.

6. Створити комплекс методик для визначення станів психічного напруження курсантів-льотчиків у період наземної підготовки до польотів.

7. Визначити засоби забезпечення оптимального рівня станів психічного напруження в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки.

Об'єктом дослідження є процес підготовки курсантів до льотної діяльності.

Предметом дослідження є структура, рівні, динаміка станів психічного напруження та особливості їх прояву в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки до польотів.

Методи дослідження: теоретико-методологічний аналіз проблеми, лабораторний експеримент, спостереження, анкетування, тестування, бесіда, апаратурні методики, комп’ютерне моделювання, вимірювання психофізіологічних показників, експертна оцінка ступеня напруженості курсантів-льотчиків, перевірка достовірності відмінностей, багатомірна статистика (кореляційний аналіз). Обробка експериментальних даних проводилася на ПЕОМ за допомогою комп’ютерних програм “STATGRAPHICS”

Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові праці про єдність свідомості й діяльності (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Г.С. Костюк, Н.В. Чепелєва та ін.); положення про закономірності розвитку особистості в умовах професійної діяльності (К.К. Платонов, С.Д. Максименко, В.А. Моляко, Е.Ф. Зеєр та ін.); положення системного підходу в інженерній психології (П.К. Анохін, Б.Ф. Ломов, Д.А. Ошанін, В.П. Зінченко, А.Г. Чачко С.П. Бочарова, С.Д. Максименко, В.Д. Шадриков та ін.); положення про ролі функціональних психічних станів (Л.М. Аболін, С.П. Бочарова, Б.Ф. Ломов, Є.А. Мілерян, В.Е. Мільман, Н.І. Наєнко, І.П. Павлов, К.К. Платонов, В.А. Пономаренко, Г. Селье, Л.О. Китаєв-Смик, О.В. Тімченко, І.А. Філенко, Б.І. Фурманець та ін.); про роль напруженості у психічній регуляції (Л.М. Аболін, К. Ізард, О.К. Конопкін, Я. Рейковський та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в них:

- дістало подальшого розвитку уявлення про стрес-фактори, які визначають специфічні умови наземної підготовки, визначена сила та інтенсивність їх впливу на курсантів-льотчиків військово-навчальних закладів у період наземної підготовки до польотів;

- встановлено, що динаміка станів психічного напруження курсантів-льотчиків в умовах професійної підготовки залежить від сформованості та взаємодії їх структурних компонентів, домінуюча роль яких змінюється в процесі вирішення професійних завдань;

- розширено уявлення про структуру станів психічного напруження курсантів-льотчиків у процесі професійної підготовки шляхом виділення таких її компонентів, як емоційних, мотиваційних, інтелектуальних та активаційних;

- дістало подальшого розвитку уявлення про критерії оцінки рівня станів психічного напруження курсантів-льотчиків під час впливу стрес-факторів в умовах наземної підготовки до польотів;

- одержали подальший розвиток положення про структуру й класифікацію станів психічного напруження, визначені особливості їх динаміки в курсантів льотного факультету в період наземної підготовки.

Теоретичне значення роботи полягає в узагальненні теоретичних та експериментальних даних з проблеми вивчення станів психічного напруження; конкретизації й поглибленні змісту поняття стану психічного напруження майбутніх льотчиків; у визначенні й удосконаленні підходів щодо забезпечення оптимальних рівнів станів психічного напруження курсантів-льотчиків у період наземної підготовки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні розроблений психодіагностичний комплекс методик для визначення та контролю станів психічного напруження курсантів-льотчиків; розроблено й обґрунтовано методичні рекомендації щодо забезпечення оптимального рівня станів психічного напруження, визначена ефективність їх використання в умовах наземної підготовки; розроблена методика рекомендована до впровадження у військових навчальних закладах та військових частинах Повітряних Сил ЗСУ.

Прикладні аспекти проведеного дослідження щодо забезпечення й регуляції станів психічного напруження курсантів-льотчиків були використані практично в період наземної підготовки до польотів у ХУПС (акт впровадження № 8/81/3/871 від 28. 08. 2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми, що вивчається, розроблено методичний комплекс щодо корекції станів психічного напруження курсантів-льотчиків у період наземної підготовки до польотів, проведено експериментальне дослідження, здійснено математичну обробку матеріалів і написано текст дисертації. В методичному посібнику „Корекція станів психічного напруження курсантів-льотчиків у період підготовки до польотів”, написаному у співавторстві з Злотніковим А.Л., Керницьким А.М., Шалімовою І.М, особистий внесок здобувача становить 50%.

Апробація результатів дисертації. Апробація результатів дослідження здійснювалась у доповідях і повідомленнях на Першій науково-технічній конференції Харківського університету Повітряних Сил (Харків, 2005 р.), на міжвузівській науково-практичної конференції „Війна й насильство: минуле та майбутнє” (Харків, АЦЗУ, 2005 р.), на науково-практичній конференції „Місце й роль внутрішніх військ у забезпеченні внутрішньої безпеки держави” (Харків, ВІВВ МВС України, 2005 р.), на Другій науково-технічній конференції Харківського університету Повітряних Сил (Харків, 2006 р.), на Третій науково-технічній конференції Харківського університету Повітряних Сил (Харків, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 10 публікаціях (9 одноосібних та 1 у співавторстві), з них 4 у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг роботи становить 229 сторінки (з них 175 сторінок основного тексту). Дисертація містить 30 таблиць, 14 рисунків. Список використаних джерел, розташованих на 20 сторінках, складається з 249 найменувань, із них 31 іноземних авторів,. Додатки розміщені на 34 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено її зв'язок з науковими програмами й планами, подано визначення об'єкта, предмета, мети й завдань дослідження, його теоретичних і методологічних засад. Перераховуються методи дослідження, представлені наукова новизна, практична значущість дослідження, його апробація, структура й обсяг.

У першому розділі „Стани психічного напруження курсантів льотного факультету ХУ ПС в особливих умовах діяльності” проведений теоретико-методологічний аналіз поняття психічних станів, подана їх класифікація як складного динамічного утворення. Розглянуто погляди авторитетних дослідників з проблеми психічних станів у науковій літературі. Обґрунтована необхідність вивчення станів психічного напруження курсантів льотного факультету в період наземної підготовки, обумовлених системою об’єктивних і суб’єктивних факторів, які детермінують ефективність діяльності й адекватність поведінки в умовах впливу стрес-факторів. На основі проведеного аналізу визначаються структурні компоненти станів психічного напруження курсантів. Розглядаються психологічні механізми цих станів.

Дослідженню психічних станів присвячена велика кількість наукових праць, що вказує на їх особливе місце серед психічних явищ. Психічні стани виступають свого роду сполучною ланкою між процесами й властивостями особистості, відображенням ставлення суб’єкта до того, що відбувається, вони характеризуються як відносно стійкі явища психічної діяльності.

На сучасному етапі проблемі психічних станів приділяється велика увага багатьма дослідниками, але найбільш повно ця проблема представлена в наукових працях Л.М. Аболіна, Б.Г. Ананьєва, П.К. Анохіна, С.П. Бочарової, Б.X. Варданяна, Е. Гельгорна, Ф.Д. Горбова, О.В. Дашкевича, М.І. Дьяченка, П.Б. Зильбермана, Н.Д. Левітова, Б.Ф. Ломова, Дж. Луфборроу, К.Е. Ізарда, В.Л. Марищука, В.С. Мерліна, Е.А. Мілеряна, В.Е. Мільмана, Н.І. Наєнка, А.Є. Ольшанникової, Л.А. Орбелі, С.М. Оя, І.П. Павлова, В.М. Писаренка, В.А. Плахтієнка, К.К. Платонова, В.А. Пономаренка, П.А. Рудика, Я. Рейковського, О.П. Санникової, Г. Селье, П.В. Симонова, О.А. Сиротіна, А.Я. Чебикіна, О.А. Черникової тощо.

У психологічній літературі розглядаються найрізноманітніші види станів людини, що впливають на її ставлення до об'єктів, предметів, явищ, процесів та визначають поведінку й діяльність. Це пояснюється тим, що психічні стани багатовимірні. Вони виступають і як система організації психічних процесів, і як суб'єктивне ставлення до явищ, що відбуваються, і як механізм оцінки відображуваної дійсності.

Для психології діяльності військовослужбовців найбільш прийнятною є класифікація психічних станів за рівнем напруження, оскільки ця ознака найістотніша з погляду впливу психічних станів на ефективність та якість діяльності. Таким чином, поняття напруження має різні значення: напруження як вид стану й напруження як характеристика багатьох інших видів станів (тензіонна характеристика). Причому ця характеристика має як суб'єктивний зміст, так і об'єктивний. Враховуючи завдання нашого дослідження, слід зазначити, що ми визначаємо стани психічного напруження як характеристику станів людини-оператора в умовах підготовки до льотної діяльності, а саме характеристику станів курсантів-льотчиків у період наземної підготовки. У зв'язку з цим стани психічного напруження курсантів-льотчиків ми визначаємо як загальне збудження рівноваги й готовності до зміни поведінки під час зіткнення з перешкодами, які заважають досягненню мети. Це ті впливи, які визначають ступінь загального напруження курсантів-льотчиків у період наземної підготовки й впливають на фізіологічні, сенсорні, інтелектуальні, емоційні процеси. Тому ми пропонуємо до розгляду представлену нижче модель механізму виникнення напруженого психічного стану (рис. 1).

Суть даної моделі полягає в тому, що потреби індивіда, впливаючи на його свідомість, утворюють блок мотивів. Цей блок мотивів, що виникає за умови необхідності виконання певної діяльності, піддається емоційному й інтелектуальному аналізу. На основі чого неактуальні потреби за допомогою вольових зусиль гальмуються, а переважаючі мотиви утворюють мотивацію поведінки, що спонукає індивіда до дії. Дане спонукання інтегрується в установку, в результаті чого індивід готовий до виконання поставленого перед ним завдання, діяльності, дії.

Рис. 1. Модель психологічного механізму виникнення станів психічного напруження курсанта-льотчика

Дана модель наочно демонструє, що індивід, сприймаючи сигнали про необхідність виконання дій, емоційно їх переживає. При інтелектуальній оцінці цих потреб він змушений загальмовувати ті з них, які не можуть бути задоволені в цей момент. У таких випадках надлишок нервового напруження, викликаного вольовим гальмуванням частини потреб, за механізмом компенсаторного процесу спрямовується на внутрішні системи організму. Це проявляється в підвищенні кровоносного тиску, частішанні дихання й серцебиття, порушенні координації руху та інших негативних фізіологічних змінах. Крім цього, загальмовані негативні впливи нерідко викликають застійні напружені психічні стани. Індивід не може позбавитися пережитого емоційного стану й постійно шукає шляхи виходу з невирішеного ним завдання. П.К. Анохін вказує на те, що рівень напруження в цьому випадку є важливим регулятором внутрішніх констант організму. Тому психологічний механізм емоційного реагування на вплив стрес-факторів можна представити у вигляді такої моделі (рис. 2).

Описуючи модель психічного механізму емоційного реагування, слід зазначити, що, одержуючи сигнал зовнішнього впливу, індивід у процесі сприйняття сигналу згадує подібні ситуації минулого впливу й впізнає нову ситуацію як знайому. У процесі ідентифікації, що відбувається, коли вплив знайомий і викликає позитивні спогади, емоційне реагування виражається в схваленні того, що відбувається. Це, у свою чергу, викликає почуття впевненості й задоволення, які стимулюють психологічну готовність до виконання діяльності.

Одним із значущих видів напружених психічних станів є тривожність індивіда. Тривожність як стан особистості виникає, коли індивід сприймає певні стрес-фактори, що несуть у собі небезпеку, загрозу й шкоду. Особистість із вираженою тривожністю сприймає навколишнє оточення як загрозу й небезпеку у значно більшій мірі, ніж особистість із низьким рівнем тривожності. Чим вища чутливість індивіда, тим більш гостро він сприймає загрозу або небезпеку, тим вищою є тривожність, а відповідно й напруженість.

Рис. 2. Модель психологічного механізму емоційного реагування курсанта-льотчика на вплив особливих умов навколишнього середовища

Якщо індивід на інтелектуальному рівні починає реально оцінювати обстановку, робити правильні висновки й приймати раціональні рішення, то модель виникнення напружених психічних станів можна представити в такий спосіб: когнітивна оцінка обстановки взаємозалежна з емоційними й інтелектуальними компонентами моделі виникнення напружених психічних станів. Чим вищий рівень інтелектуальних здібностей індивіда, тим відповідно менший вплив емоцій на когнітивну оцінку обстановки, тим більш реально вона сприймається, тим більш логічні й обґрунтовані дії або діяльність, тим менший вплив стрес-факторів на психіку.

Зазначена модель показує, що поряд із зазначеними вище детермінантами напружених психічних станів варто виділити інтелектуальні характеристики станів індивіда. За допомогою інтелекту індивід визначає своє ставлення до дійсності на основі змісту й величини потреб, рівня домагань, значущості завдань, оцінки своїх можливостей, віри у свої сили та ін.

У другому розділі „Експериментальна діагностика станів психічного напруження курсантів льотного факультету ХУПС у період наземної підготовки” досліджуються умови, зміст і динаміка станів психічного напруження курсантів у процесі наземної підготовки. Проводиться аналіз залежності професійної діяльності курсантів від рівня психічного напруження. Показано залежність психічного напруження курсантів у процесі наземної підготовки від емоційного, мотиваційного, інтелектуального компонентів і сили нервової системи. Подано обґрунтування наземної підготовки як особливої стадії професійного навчання курсантів-льотчиків і досліджена динаміка впливу стрес-факторів у даний період.

У результаті роботи експертної групи наземна підготовка була розділена на п'ять етапів.

Перший етап – період здачі курсантами комплексно-тренувальних занять (КТЗ). Він характеризується відсутністю стрес-факторів, які діють на курсантів у період наземної підготовки, і тому є фоновим для курсантів-льотчиків. У цей період є можливим зробити початкові заміри, які будуть характеризувати курсантів у звичайних, тобто звичних для них, умовах діяльності.

Другий етап – етап завчасної підготовки. Даний етап починається з моменту приїзду курсантів-льотчиків в підрозділи для проведення польотів і характеризується повною зміною обстановки, інтенсивністю протікання занять, дефіцитом часу й, головне, значущістю результатів. Курсант, що не засвоїв польотного завдання або продемонстрував слабкі знання, до польотів не допускається.

Третій етап – попередня підготовка, що проходить напередодні польотів. У цей період курсанти, що вже пройшли допуск до польотів і продемонстрували гарні знання техніки, засвоїли польотне завдання, завчасну підготовку, готуються до виконання конкретних польотних завдань у наступний льотний день (ніч). Даний етап характеризується обмеженістю в часі й вимагає більш ретельного добору методик і способів проведення дослідження.

Четвертий етап – передпольотна підготовка. Він є найбільш напруженим, тому що проводиться безпосередньо перед польотами на аеродромі та характеризується обмеженістю часу як у підготовці до польоту, так і в проведенні дослідження. Тому на даному етапі особливо важливим є визначення місця, часу й методик проведення дослідження.

П'ятий етап дослідження – післяполітна підготовка, що так само, як і КТЗ, є результативним етапом. У даний період проводиться розбір польотів, помилок, неполадок і позаштатних ситуацій. На курсантів безпосередньо не впливають стрес-фактори наземної підготовки, польоти закінчені, але наслідки впливу ще проявляються.

Наступним завданням експерименту було визначення осіб, які братимуть участь у дослідженні. Для цього як випробувані нами були обрані курсанти льотного факультету ХУПС, що безпосередньо брали участь у польотах. Сюди ввійшли курсанти других і третіх курсів льотного факультету, які в цей період проходили підготовку до здійснення першого самостійного польоту.

Під час безпосереднього проведення дослідження з метою визначення рівнів стану психічного напруження в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки групою психологів кафедри психології й педагогіки ХУПС був розроблений спеціальний метод експертної оцінки. В основі даного методу лежить принцип забезпечення успішного досягнення мети діяльності в складній емоціогенній обстановці. Дотримуючись цього методу, на основі отриманих результатів експертної оцінки рівня стану психічного напруження, нами були визначені три групи курсантів:

-1-а група – з незначним рівнем стану психічного напруження;

-2-а група – з підвищеним рівнем стану психічного напруження;

-3-я група – із значно вираженим рівнем стану психічного напруження.

За результатами дослідження, також були визначені основні критерії оцінки діяльності курсантів-льотчиків у період наземної підготовки, а саме:

1-а група курсантів з незначним рівнем психічного напруження, у котрих виявляється відносно рівна емоційна активність, стан психічного напруження перебуває на оптимальному рівні. У ході вирішення нестандартних аварійних ситуацій для них характерна перевага інтелектуального реагування над емоційним. У діяльності спостерігалася самостійність, самокритичність, ініціативність, висока активність і працездатність, висока відповідальність, швидкість і чіткість реагування на всі команди, всі дії виконувалися уважно, акуратно. На думку курсантів цієї групи, їм не доводиться докладати особливих вольових зусиль для виконання польотного завдання або вправи.

2-а група курсантів з підвищеним рівнем психічного напруження відрізняється тим, що стан психічного напруження незначно виходить за межі оптимального рівня. При цьому проявляються незначні перепади в емоційній сфері. Оцінюючи обстановку в емоціогенних умовах, інтелектуальне реагування цих курсантів не завжди переважає над емоційним. У результаті цього вони допускають незначні помилки, їх активність і працездатність знижені, занижене усвідомлення поставлених завдань і не завжди присутня впевненість у своїх силах у складних несподіваних ситуаціях. Курсанти даної групи на команди реагують із затримкою, не всі дії виконують чітко, не завжди уважно й акуратно. На думку курсантів, їм доводиться докладати значні вольові зусилля для виконання польотного завдання або вправи.

3-я група курсантів зі значно вираженим рівнем психічного напруження. У них проявляється сильне психічне напруження, характерні більші, у порівнянні з курсантами попередніх груп, перепади в емоційній сфері, у діяльності емоційне реагування переважає над інтелектуальним, зовнішні подразники викликають сильні емоційні реакції, впливаючі стрес-фактори ускладнюють виконання поставлених завдань. Помітно частий прояв хвилювання, недостатньої впевненості у власних силах, низька активність і працездатність. Складна обстановка не завжди сприймається адекватно, занижене усвідомлення польотного завдання в цілому і в окремих вправах. Даний стан психічного напруження призводить або до великої кількості помилок, або до відхилення від виконання поставлених завдань. Таким курсантам необхідне велике зусилля волі для продовження виконання польотного завдання.

Для перевірки й аналізу отриманих результатів підготовки курсантів нами було проведено психологічне дослідження динаміки структурних компонентів стану психічного напруження й таких критеріїв оцінки діяльності, як активність і працездатність. Із цією метою були використані такі методики: контент-аналіз документів (журнали успішності, службові картки, аркуші нарядів, журнали індивідуальних бесід); анкетування; опитування; спостереження; тест Ч.Д. Спілбергера-Ю.Л. Ханіна ситуативної й особистісної тривожності; опитувальник Г. Айзенка для діагностики рівня емоційної стійкості; методики визначення рівня інтелекту “Таблиці Равена”; “Тепінг-тест” визначення сили нервової системи, розроблений Є.П. Ільїним; тест-опитувальник “Потреба в досягненні” Ю.М. Орлова; тест Люшера, що дозволяє визначити силу емоційного збудження, а також рівень активності й працездатності. Для вивчення психофізіологічних показників психічного напруження за допомогою лікарів визначалися частота пульсу та дихання, сила м'язового напруження.

У даному дослідженні було визначено ступінь залежності професійної діяльності курсантів-льотчиків від детермінант станів психічного напруження (табл. ). Як зазначалося вище, всі досліджені компоненти нерозривно пов'язані між собою, мають значущий вплив на рівень психічного напруження, але жоден з них не є постійно домінуючим. Перевага якогось з них визначається багатьма факторами, що викликає необхідність проведення кореляційного аналізу.

Даний метод дозволив нам визначити силу взаємозв'язків між досліджуваними компонентами і вплив кожного з них на стан психічного напруження. Так, аналіз психофізіологічних показників дозволив встановити, що найбільш високий зв'язок існує між психічним напруженням й частотою серцевих скорочень. Наступним психофізіологічним показником за силою зв'язку відзначена сила м'язового напруження. Даний зв'язок має зворотну залежність. Показник частоти дихання має менш сталий характер залежності. У цілому слід зазначити, що психофізіологічні показники нервової системи є об'єктивним критерієм, що визначає ступінь психічного напруження й істотно впливає на якість діяльності курсантів.

Переходячи до кореляційного аналізу взаємодії емоційних, інтелектуальних, мотиваційних компонентів психічного напруження, слід зазначити, що найбільша залежність має місце між психологічним напруженням курсанта-льотчика та емоційною стійкістю. Дана залежність є обернено пропорційною.

Таблиця 1

Кореляція психічного напруження і його структурних компонентів

Найменування показників | Частота серцевих скорочень | Сила м'язового напруження | Частота дихання | Особистісна

тривожність | Ситуативна

тривога | Інтелектуальні здібності | Мотивація | Лабільність

нервової системи | Сила нервової системи | Активність | Емоційна

стійкість | Працездатність | Психічне напруження

Частота серцевих скорочень | -0,74* | 0,83* | 0,45 | 0,66* | - 0,48 | 0,26 | - 0,63* | - 0,66* | 0,62* | -0,64* | - 0,45 | 0,67*

Сила м'язового напруження | - 0,28 | - 0,38 | - 0,63* | 0,43 | 0,28 | - 0,42 | 0,45 | 0,34 | 0,65* | 0,52 | -0,62*

Частота дихання | 0,44 | 0,56* | - 0,38 | 0,22 | - 0,51 | - 0,49 | 0,52 | - 0,59* | - 0,49 | 0,45

Особистісна тривожність | 0,86* | -0,44 | -0,49 | -0,44 | -0,26 | -0,33 | -0,74* | -0,57* | 0,79*

Ситуативна

тривога | -0,38 | -0,45 | - 0,42 | 0,21 | -0,39 | -0,62* | -0,48 | 0,64*

Інтелектуальні здібності | 0,35 | 0,54* | 0,27 | 0,34 | 0,73* | 0,41 | -0,74*

Мотивація | 0,37 | 0,24 | 0,46 | 0,52 | 0,62* | 0,53*

Лабільність

нервової системи | 0,79* | 0,41 | 0,59* | 0,54* | 0,49

Сила нервової системи | 0,23 | 0,43 | 0,57* | 0,46

Активність | 0,51 | 0,53* | 0,52

Емоційна стійкість | 0,38 | -0,82*

Працездат-ність | 0,38

Психічне напруження

Примітка. * – при р<0,01.

Наступною за силою взаємодії відзначена особистісна тривожність. Дана залежність прямо пропорційна й носить лінійний характер. Величина коефіцієнта говорить про те, що особистісна тривожність так само є важливим показником психічного напруження й відповідно безпосередньо впливає на якість діяльності. Інтелектуальні здібності курсантів за силою взаємодії так само займають важливе місце у взаємозв'язку із психічним напруженням. Дана залежність обернено пропорційна й близька до лінійної.

На четвертому місці за силою взаємодії знаходиться ситуативна тривога. Існує стійкий зв'язок між ситуативною тривогою й психічним напруженням.

Наступною за силою взаємодії є мотивація, отриманий коефіцієнт свідчить про помірковано високий зв'язок.

На п'ятому місці за силою зв'язку перебуває активність. Дана величина коефіцієнта дає підстави стверджувати, що існуючий зв'язок має нелінійний характер. Шосте місце за силою зв'язку зі станом психічного напруження посідає лабільність нервової системи, яка представлена короткочасною пам'яттю.

На сьомому місці за силою зв'язку перебуває сила нервової системи. Ступінь кореляційної залежності між значеннями можна класифікувати як помірковано середній.

Останнім показником за силою зв'язку з психічним напруженням була працездатність. Сила зв'язку між ними характеризується як середня. Даний зв'язок не є значимим для даної вибірки.

Проведений кореляційний аналіз підтверджує виявлену в результаті дослідження залежність психічного напруження від таких його структурних компонентів, як емоційний, мотиваційний, інтелектуальний і активаційний (сила нервової системи). На основі встановленої залежності можна стверджувати, що рівень психічного напруження в курсантів можливо прогнозувати, а також впливати на його розвиток у процесі наземної підготовки, що досягається шляхом застосування методів саморегуляції, формування оптимального рівня мотивації й підвищення рівня вмінь та навичок діяльності в особливих умовах.

У третьому розділі „Регулювання станів психічного напруження курсантів-льотчиків у період наземної підготовки” розглянуті основні напрямки забезпечення оптимального рівня психічного напруження курсантів у період наземної підготовки.

Формуючий вплив на курсантів-льотчиків здійснюється через детермінанти психічного напруження. Досягається це через емоційну, мотиваційну й інтелектуальну сфери курсантів з обов'язковим врахуванням їх індивідуально-типологічних, особистісних і соціальних особливостей. Для цього формуючий вплив проводиться за такими основними напрямками, як розвиток самооцінки свого стану (рефлексії), з одного боку, й підвищення здатностей саморегуляції курсантами свого стану, з іншого. Таким чином досягається зміна кількісно-якісних характеристик психічного напруження.

Так, у завдання гетеротренінгу входить стабілізація рівня психічного напруження в курсантів на основі розвитку в них необхідних психічних здібностей, вмінь та навичок довільної психічної саморегуляції, навчання самостійному творчому пошуку найбільш ефективних індивідуальних прийомів корекції й реабілітації напружених станів. Поступово курсанти повинні засвоїти ці методи й перейти до аутотренінгу.

Завдання, які ставляться перед групою в цілому й окремо перед кожним курсантом, завжди повинні бути дійсно досяжні й адекватні їхньому рівню підготовленості.

Сформовані в простих умовах уміння й навички психічної саморегуляції потім послідовно вдосконалюються в усе більш ускладнених емоційно-напружених умовах і стресогенних ситуаціях. Із цією метою в навчальному й службовому процесах наземної підготовки моделюються критичні ситуації, характерні для даного польотного завдання зі зростаючим ступенем складності. Організація й спрямованість занять передбачають поступовий перехід від гетеровпливів до аутотренінгу – розвитку вмінь та навичок довільної психічної саморегуляції й здатності до творчого пошуку нових методів саморегуляції, до зменшення числа використовуваних прийомів і підвищення їхньої ефективності.

Тому основними напрямками розробленої нами методики є раціоналізація умов підготовки й проведення польотів шляхом складання оптимальних алгоритмів дій пілота від простих завдань до складних; удосконалення технічних можливостей з урахуванням психофізіологічних особливостей людини; розробки оптимального режиму польотного завдання з урахуванням фізичних навантажень і наданого відпочинку як під час підготовки до польоту, так і в період його здійснення; раціональної організації робочих місць і формування вміння займати правильне розташування тіла в літаку; створення позитивної атмосфери в колективі й сприятливої соціально-психологічної обстановки в період наземної підготовки; формування та постійне підвищення мотивації, спрямованості, зацікавленості у високих результатах.

Для проведення спеціальних занять, на яких курсанти вчаться прийомам довільної психічної саморегуляції, необхідно використовувати години, виділені для факультативної роботи.

Самостійну роботу доцільно виконувати протягом дня. Акцент необхідно робити на творче осмислення запропонованих методів і прийомів довільної психічної саморегуляції з подальшим практичним їхнім застосуванням у повсякденному житті. Методи довільної психічної саморегуляції протягом дня необхідно розподілити таким чином:

- зранку – фізична зарядка й формування психологічної установки на завдання, що будуть вирішуватись протягом дня;

- удень – відтворення оптимальних станів передналаштування до початку будь-якої діяльності, саморегуляція емоцій за необхідністю (на заняттях, у спілкуванні, під час активного відпочинку тощо);

- увечері – нормалізація й стабілізація емоційного стану, зняття психічного напруження й утоми, виконання завдань щодо подальшого вдосконалення техніки довільної психічної саморегуляції;

- перед сном – виконання прийомів релаксації, формування необхідних (індивідуально-значимих) установок свідомості.

Розглянута вище комплексна методика формування оптимального рівня психічного напруження в курсантів у період наземної підготовки визначає наступне:

1. Якість професійної підготовки курсантів до польотів у значній мірі залежить від ступеня психічного напруження.

2. Забезпечення оптимального рівня психічного напруження в курсантів у період наземної підготовки можливе на основі комплексного системного впливу психолого-педагогічних заходів, де основними є психорегулююче, ідеомоторне тренування, моделювання впливу стрес-факторів і емоціогенних ситуацій, рефлексія, прийоми переконання, самоконтроль та саморегуляція.

3. Особливі умови наземної підготовки накладають більшу відповідальність на командира (керівника) навчання курсантів-льотчиків за проведення заходів, спрямованих на забезпечення оптимального рівня психічного напруження.

4. Доцільним є створення у військових частинах, що забезпечують курсантів польотами, спеціальних груп, які складаються з психологів і заступників командирів з гуманітарних питань, для розробки й проведення заходів щодо забезпечення оптимального рівня психічного напруження, зниження посттравматичних стресових реакцій.

Розглянута вище комплексна методика формування оптимального рівня психічного напруження в курсантів у період наземної підготовки, дозволяє сформулювати такі практичні рекомендації:

1. Для забезпечення оптимального рівня психічного напруження в період наземної підготовки впровадити у психологічну підготовку курсантів-льотчиків представлену нами комплексну методику.

2. Для визначення рівня психічного напруження пропонується застосувати створений нами психодіагностичний комплекс, якій дозволяє визначати прояви основних компонентів станів психічної напруженості в процесі наземної підготовки курсантів-льотчиків, а саме: показники емоційних станів, ситуативної та особистісної тривожності, індивідуальних схильностей до емоційних переживань, інтелектуальних якостей, мотиваційної спрямованості, сили нервової системи.

3. Формування оптимального рівня психічного напруження в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки необхідно проводити в чотири етапи: 1-й етап – мотиваційно-орієнтуючий; 2-й етап – релаксаційно-рефлексуючий; 3-й етап – формуючий; 4-й етап – відновлюваний.

4. Метод моделювання стрес-факторів особливих і екстремальних умов діяльності в період наземної підготовки, як один з основних методів комплексної методики, щодо забезпечення оптимального рівня психічного напруження у курсантів-льотчиків вимагає дотримання принципів аналогії й подоби за допомогою прийомів, які відтворюють найістотніші фактори: небезпеку, раптовість, невизначеність, дефіцит часу, невідомість, вплив стрес-факторів на психіку курсантів.

5. У процесі формування оптимального рівня психічного напруження необхідно навчати курсантів-льотчиків способам, методам і прийомам, що сприяють підвищенню психічної саморегуляції, сенсибілізації до негативних емоцій (станів), виробленню стратегії дій у складній емотивній обстановці.

6. Упровадити в процес професійної підготовки льотчиків-інструкторів вивчення проблеми забезпечення оптимального рівня психічного напруження в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки до польотів.

7. Під час прийому вступників до вищих військових навчальних закладів варто враховувати, поряд з даними обстеження групою профвідбору, також й результати експертних оцінок рівня психічного напруження та результати діагностики його основних структурних компонентів.

8. Офіцерам психологічних служб слід використовувати апробовані в ході дисертаційного дослідження методичні прийоми для поглибленого вивчення індивідуально-психологічних особливостей курсантів-льотчиків, оцінювання рівня їх психічного напруження.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз сучасних досліджень з проблем психічних станів в умовах професійної підготовки військовослужбовців показує, що рівні станів психічного напруження відіграють визначальну роль як фактори, що суттєво впливають на процес навчання і професійну діяльність льотчиків, які здійснюються в екстремальних умовах.

2. Стани психічного напруження, що спостерігаються в процесі наземної підготовки до польотів курсантів-льотчиків, слід розглядати як інтегративне полісистемне утворення, яке складається з комплексу взаємодіючих функціональних компонентів:

- емоційних, які проявляються в рівні психічного збудження і тривожності;

- мотиваційних, визначених силою і змістом професійної спрямованості;

- інтелектуальних, що проявляються в розумових і мнемічних операціях та забезпечують оцінку й визначення вимог ситуації, прогноз можливих змін у процесі досягнення бажаної мети, прийняття рішень про характер дій, оцінку одержаного результату діяльності;

- активаційних, що визначаються типологічними особливостями нервової системи (силою, динамічністю, збудженістю) і впливають на загальну працездатність, витримку й вольову саморегуляцію курсантів-льотчиків.

3. Професіографічний аналіз діяльності курсантів-льотчиків дозволяє побудувати структурно-функціональні моделі, що відображають систему прийому й переробки інформації льотчиком у процесі оволодіння навичками польоту.

4. Стани психічного напруження є багаторівневою системою, яка в структурі особистості фахівця складається з психофізіологічного, психологічного й соціально-психологічного рівнів, що знаходяться у постійній взаємодії. Домінування якогось з цих рівнів визначається як характером завдань, що вирішуються, так і індивідуальними особливостями курсанта, які сформовані в процесі навчання та виховання.

5. Динаміка станів психічного напруження курсантів-льотчиків в умовах професійної підготовки залежить від сформованості та взаємодії їх структурних компонентів, домінуюча роль яких змінюється в процесі вирішення професійних завдань.

6. За створеною нами методикою визначено три якісно різних рівні психічного напруження курсантів-льотчиків у період наземної підготовки: незначний, підвищений, значно виражений.

Курсанти з незначним рівнем психічного напруження характеризуються низьким і частково середнім рівнями емоційного збудження, низьким рівнем особистісної тривожності, високим і частково середнім рівнями активності, працездатності, середнім рівнем мотивації, високим і частково середнім рівнем інтелектуальної лабільності, великою і частково середньою силою нервової системи.

Курсанти з підвищеним рівнем психічного напруження характеризуються середнім і частково низьким рівнями емоційного збудження, середнім і частково низьким рівнями особистісної тривожності, середнім і частково низьким рівнями активності, працездатності, середнім рівнем мотивації, середнім і частково низьким рівнями інтелектуальної лабільності, середньою та частково великою силою нервової системи.

Для курсантів, що мають значно виражений рівень психічного напруження, характерні середній і частково високий рівні емоційного збудження, середній рівень особистісної тривожності, низький і частково середній рівні активності, працездатності, середній рівень інтелектуальної лабільності, середня й частково мала сила нервової системи.

7. Встановлено, що незначний і підвищений рівні психічного напруження в курсантів-льотчиків можуть виникати як у ході експерименту, так і стихійно. Значно виражений рівень психічного напруження не передбачає можливості його довільного регулювання. У цьому випадку потрібне цілеспрямоване забезпечення оптимального рівня психічного напруження за допомогою спеціально розробленої методики з психотренінгу.

8. До основних стрес-факторів, що діють в період наземної підготовки курсантів-льотчиків належать такі, як: відрив від землі, обмеженість простору, невизначеність, небезпечність, швидкі зміни обставин, великі потоки інформації, жорсткий графік виконання польотних завдань, дефіцит часу, підвищена вимогливість, що в комплексі сприяють виникненню станів високого нервово-психічного напруження.

9. Визначено й удосконалено основні методи й прийоми, найбільш сприятливі для забезпечення оптимального рівня психічного напруження в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки: психорегулююче тренування (на основі аутотренінгу), ідеомоторне тренування, моделювання впливу стрес-факторів і відпрацьовування стратегій керуючих дій у стресогенних ситуаціях, дихальна гімнастика, рефлексія й самоконтроль.

10. Впровадження комплексної методики формування й удосконалення оптимального рівня психічного напруження в курсантів-льотчиків дозволяє підвищити психічну саморегуляцію, подолати негативні емоційні стани й виробити адекватні стратегії дій у складних стресогенних ситуаціях.

список опублікованих праць

1. Приходько Д.П. Аналіз детермінант, що характеризують психічні стани військовослужбовців в особливих і екстремальних умовах діяльності // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХУПС, 2005. – Вип. 1 (22). – С. 160-166.

2. Приходько Д.П. Напружені психічні стани льотного курсантського складу // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХНПУ, 2005. – Вип. 15, Ч. ІІ. – С. .

3. Приходько Д.П. Психологічні механізми виникнення психічного напруження військовослужбовців під час виконання ними функціональних завдань // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХУПС, 2006. – Вип. 1 (25). – С. .

4. Приходько Д.П. Динаміка психофізіологічних показників стану психічного напруження курсантів-льотчиків ХУПС у період наземної підготовки // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХНПУ, 2006. – Вип. 20. – С. 172-180.

5. Злотніков А.Л., Керницький А.М., Приходько Д.П.,