КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
Потапова Галина Миколаївна
УДК 81’373.611
МОРФОНОЛОГІЯ ВІДДІЄСЛІВНОГО СЛОВОТВОРЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД З ВЕРШИНАМИ – ДІЄСЛОВАМИ ТА ВІДДІЄСЛІВНИХ СЛОВОТВІРНИХ ЗОН)
Спеціальність 10.02.02– російська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ 2008
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі російської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
Снитко Олена Степанівна,
завідувач кафедри російської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Федурко Марія Юліанівна,
завідувач кафедри філологічних дисциплін і методики їх викладання в початковій школі Дрогобицького педагогічного університету МОН України
кандидат філологічних наук, доцент Плужнікова Тамара Іванівна,
доцент кафедри російської мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова МОН України
Захист відбудеться 15 травня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.
З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, Київ, вул. Володимирська, 58, к.12).
Автореферат розісланий 11 квітня 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради доц. Гнатюк Л.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Останнім часом усе частіше увагу лінгвістів зосереджено на антропоцентричній парадигмі мовознавства. Однак опис та дослідження формальних ознак мовних одиниць з погляду системно-структурної лінгвістики залишається актуальним, тому що саме дослідження, присвячені проникненню у внутрішні закони розвитку мови, є ядром мовознавства та презентують лінгвістику як строгу науку в очах зовнішнього світу (О.С.Герд). Бодуенівська «психічна реальність» дозволяє нам співвіднести формальний та семантичний аспекти мови. У такому вивченні мови морфонології відведено важливу роль. Морфонологічні явища не є знаковими, тому що вони завжди зумовлені фоно-морфологічним контекстом та супроводжують будь-які морфологічні процеси, але морфонологія – це той «місточок», за допомогою якого можна, з одного боку, пояснити зв’язок знакових одиниць мови – морфем та слів – з «незнаковими» одиницями – фонемами, а з іншого, з’ясувати феномен «накопичування» значення. Морфонологія сьогодні відрізняється від інших лінгвістичних дисциплін тим, що в ній немає теоретичних положень, які б не викликали дискусії. Засадничі питання морфонології, а саме: її предмет та завдання, наявність конститутивної одиниці, існування морфонологічного рівня в системі мови – ще не здобули остаточного розв’язання в сучасних лінгвістичних студіях.
У русистиці основи морфонології заклали М.В. Крушевський та І.О.Бодуен де Куртене. М.В. Крушевський під впливом філософії та логіки не тільки спостерігав та описував мовні явища, як це робили до нього, а вперше здійснив спробу розкрити мовні закони. Першими серед цих законів стали закони морфологічні (морфонологічні). Учений описав мовні явища в термінах асиміляцій, виділивши серед інших її типів асиміляцію морфологічну, він запропонував класифікацію морфонологічних чергувань. І.О.Бодуен дє Куртене, використовуючи деякі з висновків свого учня, описав морфонологічний характер звукових змін, назвавши їх альтернаціями (І.А.Бодуен де Куртене), і пояснив, чому основною одиницею морфонологічного опису є аломорф (морфема, що чергується), а не фонема. Пізніше завдання морфонології як науки узагальнив та сформулював М.С.Трубецькой. Він окреслив три пункти «морфонологічної програми»: вивчення фонологічної структури морфеми, розгляд комбінаторних звукових чергувань у морфемосполуках та аналіз звукових чергувань, які виконують морфонологічні функції. Однак, багатовекторність програми М.С.Трубецького, який у різні часи по-різному бачив місце морфонології серед інших лінгвістичних дисциплін (відносив її то до морфології, називаючи «розділом граматики», то до «фонології слова», то вважав її перехідною ланкою між фонологією і граматикою), згодом призвела до концептуального плюралізму у визначенні морфонології.
Морфонології окремих частин мови, окремим морфонологічним перетворенням у російському мовознавстві приділяли велику увагу. Над цією проблемою працювали М.Трубецькой („Морфонологічна система російської мови”), Р.Якобсон („Російське дієвідмінювання”), М.Хале („Про правила російського дієвідмінювання”), М.В.Панов („Про граматичну форму”) та ін.
Знову актуалізувалося вивчення морфонології на початку 60-х років ХХ ст. Саме тоді крім сегментних морфонологічних засобів були виокремлені й супрасегментні (В.А.Редькин, В.Б.Касевич). Описано чергування голосних в окремих морфемосполуках (А.А.Залізняк). Досліджено морфонологію російських говірок (С.В.Бромлей, Л.І.Булатов). Численні дослідження з морфонології (роботи В. Г. Чурганової, В.В.Лопатіна, А.А.Залізняка, В.Б.Касевича, Н.Е.Ільїної, Д.С.Ворта, З. Оліверіуса, Г.Аронсона та інш.) продемонстрували, що деякі питання можливо розв’язати, а у вирішенні інших знайти компроміс. Найвагомішою стала роль морфонології з початком розвитку теорії породжувальних граматик, коли лінгвісти зосереджували увагу не тільки на описі готових словоформ, а й на процесах їх синтезу. У сучасній лінгвістиці відомі два підходи до вивчення морфонології – статичний та динамічний. Статичний підхід до вивчення мовних явищ довгий час панував у російському та зарубіжному мовознавстві. Його дотримання усув з розгляду багато мовних явищ, передусім мовні процеси: «за статичного підходу ми розглядаємо мовне явище як безпосередню даність, за динамічного – як даність, що повинні отримати з вихідних одиниць унаслідок певних операцій» Кудрявцева Л.А. Моделирование динамики словарного состава языка. – К.: Киевский университет, 2004.-с. 10
. За статичного підходу увагу дослідника зосереджено на вивченні морфонологічних характеристик, за динамічного – на вивченні морфонологічних правил. Перше у морфонології має назву – «одиниця та аранжування», друге – «одиниця та процес» (О.С.Кубрякова, Ю.Г.Панкрац).
Об’єктом дослідження є морфонологія словотвірного гнізда з вершиною–дієсловом та віддієслівні зони відіменникового словотвірного гнізда.
Морфонологію словотвірного гнізда можна описати як арсенал морфем, що чергуються. Такий опис знаходимо в працях О.С.Кубрякової та Ю.Г.Панкраца, Н.Є. Ільїної та ін. Однак існує інший спосіб аналізу: за допомогою опису морфонологічних операцій створити морфонологічні моделі та побудувати їхню типологію.
Термін «модель» використовують у лінгвістиці в кількох значеннях. Першим його використав у 1944 році американський лінгвіст З.Харрис, потім у 1954 році – Ч.Хоккет, у 1956 році –Н. Хомський . Усі ці дослідники мали на увазі , що модель – це певна формалізована та узагальнена структура або процес з будь-якими мовними явищами. На початку 50-х років було створено теорію моделювання у фонології та синтаксисі. У дисертації під моделлю розуміємо алгоритм конструювання мовних елементів. Сучасні лінгвісти створили декілька видів морфонологічних моделей. Наприклад, С.М.Толстая, а за нею М.Ю.Федурко класифікують моделі за характером морфонологічних перетворень. Вони пропонують моделі палаталізації/диспалаталізації, вокалічну, усічення та інші. С.О.Майська запропонувала такі типи морфонологічних моделей: М1 – модель з усіченням кінцевої голосної та М2 – модель зі збереженням кінцевої голосної основи. Ми дотримуємося думки, що морфонологічна модель має називати морфонологічний формант та обов’язково містити морфонологічне правило. Морфонологічна модель сприяє встановленню закономірностей у використанні морфонологічних операцій для будь-яких словотвірних гнізд (далі СГ).
Актуальність дослідження зумовлено необхідністю опису динамічної морфонології (морфонології словотвірного гнізда) економнішим способом, а саме: у вигляді морфонологічних моделей, які в свою чергу продиктовано морфонологічними правилами.
Предметом дослідження є морфонологічні операції, які відбуваються у віддієслівних словотвірних гніздах, віддієслівних зонах.
За матеріал дослідження правлять словотвірні гнізда з вершинами –дієсловами звукопозначення, віддієслівні зони відіменникових СГ з базовими одиницями гулос, звэк, шэм, шйпот, хръп, хрэст, стэк, хлъп, кбшель та дієслівні зони СГ від звуконаслідувань цук, бэль, квб, кря, тйньк, тяв, фырк, хмык, хрюк, чмук, шбрк, чирък. Усього аналізу в дослідженні піддано 59 СГ, які охоплюють 1520 похідних, з них 350 морфонологічно маркованих.
Методи дослідження. Дисертацію виконано за допомогою функціонально-динамічного методу, який дає змогу конструювати всі морфонологічно марковані форми одного словотвірного гнізда і завдяки цьому описувати всі потенційно можливі морфонологічні явища. Для добору СГ було застосовано метод суцільної вибірки зі словників. Специфіку морфонологічних операцій досліджено за допомогою морфемного та словотвірного аналізу. Морфонологічне варіювання морфем-основ та морфем-формантів встановлювалося методами лінгвістичного конструювання та моделювання.
Метою роботи є опис морфонології словотвірних гнізд у термінах морфонологічних моделей, а також побудова типології СГ за морфонологічними моделями. Саме такий спосіб представлення морфонології віддієслівного словотворення дає змогу простежити характер морфонологічних перетворень на різних його ступенях, а також узагальнити ці морфонологічні перетворення та знайти зв’язок між словотворенням і його морфонологічним супроводом.
Досягнення поставленої мети зумовило розв’язання таких завдань:
- обґрунтувати та довести, що морфонологічні чергування є головною морфонологічною операцією, що супроводжує російське словотворення;
- знайти зв'язок між походженням та характером морфонологічних чергувань і їхньою морфонологічною функцією;
- визначити морфонологічний статус внутрішньої флексії та інтерфікса у віддієслівному словотворенні в російській мові;
- встановити арсенал морфем - словотвірних формантів, що беруть участь у словотворенні, описати основні морфонологічні операції, які супроводжують словотвірні такти при використанні цих формантів;
- проаналізувати зміну акцентуації як морфонологічну операцію, сконструювати морфонологічні моделі похідних, маркованих зміною акцентуації;
- скласти типологію словотвірних гнізд та віддієслівних словотвірних зон за морфонологічними моделями;
- порівняти морфонологію словотвірних гнізд з вершинами дієсловами звукопозначення, віддієслівних зон іменникових словотвірних гнізд, з одного боку, та морфонологію дієслівних зон словотвірних гнізд від звуконаслідувань, з іншого.
- дослідити зв'язок між словотвірним потенціалом словотвірного гнізда та його морфонологічною маркованістю.
Теоретико-методологічну базу дисертації становлять такі ідеї:
- мова – це системно-структурне утворення (М.В.Крушевський, І.О.Бодуен дє Куртене, Ф.Сосюр, В.М.Солнцев, Н.Д.Арутюнова, Л. Блумфілд, Г.Гійом, Г.Глісон та ін. );
- морфема – мінімальна значуща одиниця мови (М.В Крушевський, І.О.Бодуен де Куртене, М.С.Трубецькой, Р.Якобсон, В.Скаличка, О.М.Пешковський, О.О.Реформатський, Є.Д.Поливанов, Л.В.Бондарко, Л.Г.Зубкова, Б.О.Серебренников, О.С.Кубрякова, В.Б.Касевич, В.В.Лопатін, І.Г.Милославський та ін.);
- морфонологія – окремий підрозділ лінгвістики (М.С.Трубецькой, О.О.Реформатський, Х.Улашин, М.Докуліл, Л.Р.Зиндер, Л.Г.Зубкова, В.Б.Касевич, О.С.Кубрякова, В.А.Редькин, О.О.Кретов та ін.);
- основною одиницею морфонологічного опису є альтернаційна морфема (аломорф) (Л.Г.Зубкова, В.Б.Касевич, О.С.Кубрякова, Ю.Г.Панкрац та ін.);
- головна одиниця словотворення – твірне та похідне слово, яке в свою чергу складається з морфеми-словотвірної бази та морфеми-словотвірного форманта (О.А.Земська);
- існує словотвірна морфонологія та морфонологія словозмінна (В.В.Лопатін, І.Г.Милославський, В.Б.Касевич, К.Ковалик, Н.Ф.Клименко і ін.);
- опис морфонології словотвірного гнізда дає можливість дослідити морфонологічні перетворення не тільки на одному ступені словотворення, а й у межах похідних усіх можливих частин мови (О.С.Кубрякова, Ю.Г.Панкрац, С.М.Толстая, М.Ю.Федурко та ін.);
- опис морфонології словотвірного гнізда в термінах моделей – економніший та раціональніший спосіб порівняно з простим переліком морфонологічних змін, оскільки він уможливлює моделювання морфонологічних явищ (О.С.Кубрякова, Ю.Г.Панкрац, С.М.Толстая, М.Ю.Федурко ).
Основним джерелом матеріалу для дослідження правлять сучасні словники російської мови: Тихонов А.Н. Словообразовательный словарь современного русского языка в 2 т.; Словарь русского языка у 4 т.; Сазонова И.К. Толково-грамматический словарь русского языка; Толмачева, В.Д., Кокорина С.И. Учебный словарь глагольных форм русского языка; Сотникова Е. Ю. Русско-английский глагольный гнездовой словарь.
На захист винесено такі положення:
Слідом за М.С.Трубецьким основною морфонологічною операцією вважаємо чергування, природу яких неможливо пояснити фонетично. Розгляд морфонологічних класифікацій чергувань, поданий у різні часи М.В. Крушевським та Ю.С. Масловим, свідчить, що для морфонології не важливі походження та характер (тип) чергувань, якщо їх використано як морфонологічні операції.
Морфонологічні характеристики похідного слова складаються з характеристик похідної основи та словотвірного форманта. В дієслівному словотворенні таким формантом можуть бути префікси (вышаркать, высвист, вышептать, вызвонить, высвистать посвист), суфікси (гаркэн, фыркэн, квакэша, подкрякнуть), конфікси (похмыкивать, похрюкивать, побэлькивать, пошбркивать. пофыркивать, потявкивать, покрякивать)
Виходячи зі специфіки дієслова як вершини словотвірного гнізда, стверджуємо, що в досліджених СГ зі всіх морфонологічних операцій найчастотніші ті, які містять усічення похідної основи, консонантне чергування та зміну акцентуації.
Найбільш активно морфонологічно марковано перший ступінь словотворення (тому що цей ступень має найпотужніший словотвірний потенціал).
В міру згасання словотвірної потужності СГ згасає також його морфонологічна потужність. У випадку віддієслівного словотворення саме перший ступінь визначає тип морфонологічних операцій для всіх інших ступенів.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: 1) вперше у русистиці за допомогою типології морфонологічних моделей описано та порівняно морфонологію словотвірних гнізд з вершинами дієсловами звукопозначення, віддієслівних словотвірних зон відіменникових словотвірних гнізд гулос, звэк, шэм, шйпот, хръп, хрэст, стэк, хлъп, кбшель та віддієслівних зон словотвірних гнізд звуконаслідувальних слів бэх, бяк, фэк, цук, бэль, квб, кря, тйньк, тяв, фырк, хмык, хрюк, чмук, шбрк, чирък; 2) встановлено, що морфонологія СГ з вершинами дієсловами звукопозначення та дієслівні зони словотвірних гнізд звуконаслідувальних слів неоднорідна на різних ступенях словотворення, морфонологічні операції, що характерні для першого ступеня словотворення тих самих частин мови (дієслів від дієслів) у більшості випадків повторюються на інших ступенях словотворення; 3) морфонологічна потужність згасає у міру згасання потужності словотвірної.
Теоретична значущість дослідження полягає в побудові оригінальної моделі морфонологічних перетворень у формальній структурі похідних слів у дієслівних словотвірних гніздах та віддієслівних словотвірних зонах. Встановлено аспекти цих перетворень, їхній зв'язок з окремими моделям та способами словотворення. Розроблений поняттєвий та процедурний апарат опису морфонологічних перетворень розвиває теорію словотвірної морфонології сучасної російської мови в динамічному та функціонально-прагматичному аспектах, а також робить внесок в уточнення ролі словотвірної морфеміки у російськомовній категоризації та аспектуалізації мовної картини світу.
Практична значущість роботи полягає в тому, що 1) побудована типологія морфонологічних моделей може бути розглянута як перший крок до побудови загальної типології морфонологічних моделей словотвірних гнізд; 2) висновки та методика побудови типології морфонологічних моделей можуть бути використані в курсах сучасної російської мови, у спецкурсах, спецсемінарах, а також при викладанні російської мові як іноземної.
Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження проводилася на міжнародних наукових конференціях :–
Міжнародній науковій конференції „Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 23-24 жовтня 2003 р.);–
Міжнародній науковій конференції „Семіотика культури тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ,14 квітня 2004 р.);–
Міжнародній науковій конференції “Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 12 квітня 2005 р.);–
Міжнародній науковій конференції “Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 11 жовтня 2005 р.);
Публікації. Основні результати дослідження відображено в шістьох виконаних одноосібно статтях, опублікованих у фахових виданнях України.
Структура роботи. Мета та завдання дослідження зумовили структуру роботи, що складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних наукових та лексикографічних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з них 195 сторінок – основного тексту. Список використаних джерел охоплює 320 позицій.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі окреслено об’єкт та предмет дослідження, обґрунтовано його актуальність та наукову новизну, сформульовано мету та завдання дисертації, обґрунтовано методи дослідження. У ньому викладено також основні положення, винесені на захист, визначено теоретичну й практичну значущість роботи та окреслено зони застосування отриманих.
Перший розділ „Словотвірна морфонологія в контексті сучасного мовознавства складається з чотирьох підрозділів.
Морфонологія – специфічний підрозділ мовознавства. Його сутність полягає у використанні фонологічних засобів з морфологічною метою. Морфонологічні правила «слугують для того, щоб підтримувати та посилювати відповідні граматичні позиції та, разом з тим, одночасно віддзеркалювати ієрархію таких відношень та правил» (Е.Станкевич). Описувати та вивчати морфонологічні явища можливо лише в тісному зв’язку з морфемікою та словотворенням. Сучасну теорію морфеми можна представити у вигляді таких основних тез: морфема – мінімальна значуща одиниця мови, слова поділяються на морфеми націло, специфіка морфемного значення в його функції, значення морфеми у слові фразеологічне. Термін «морфема» використовується дуже широко: від фонетичного сегменту, що не має значення, до службових слів. Але в будь-якому випадку залишається незмінним головне в морфемі, те, що, на наш погляд дуже точно описав засновник психомеханіки – Г. Гійом. Згідно з його визначенням морфема є невід’ємною частиною мовної системи, але перш ніж ми зможемо зі знанням справи її використовувати, необхідно, щоб наше мислення в ту мить, коли захоче виразити морфему, побачило її в складі цієї мовної системи, частиною якої вона є, і де, завдяки своїй позиції, вона набуває свого значення. Відстоюючи основоцетричну позицію, слід зазначити, що у словотворенні морфеми представлені як морфеми-основи (бази) та морфеми-словотворчі форманти. Провідною одиницею словотворення вважаємо похідне слово. Одночасно похідне слово є частиною комплексних словотвірних одиниць – словотвірної пари, словотвірного ланцюжка, парадигми, словотвірного гнізда.
Провідна роль морфонологічних операцій у словотворенні дозволяє говорити про існування окремого підрозділу морфонології, а саме морфонології словотворчої морфеміки. Її завданням стало вивчення морфонологічних перетворень морфемних структур слова в їхній словотвірній функції.
У дисертації одиницею морфонологічного опису обрано альтернаційну морфему або морфемний (аломорфний) ряд. Однак морфонологічний опис у вигляді аломорфних рядів не є економним. Крім того, такий опис не дає уявлення про всі морфонологічні процеси, що відбуваються в тому чи іншому похідному. Тому ми й прагнули дослідити та описати морфонологію словотвірних гнізд (далі СГ) та віддієслівних словотвірних зон (далі ВСЗ) у термінах морфонологічних моделей, а також побудувати типологію СГ та ВСЗ за морфонологічними моделями. Саме такий спосіб представлення морфонології словотвірних гнізд дає змогу простежити характер морфонологічних перетворень на різних ступенях словотворення, а також узагальнити їх та знайти зв’язок між словотворенням та його морфонологічним супроводом. Для встановлення морфонологічних моделей необхідно було виявити морфонологічні операції, що супроводжують кожний словотвірний крок у СГ. Місце локалізації морфонологічних операцій у слові називається морфонологічною позицією. Усі морфонологічні позиції поділяємо на межові та оснувні. Морфонологічною операцією вважається будь-яке перетворення аломорфа в складі альтернаційного ряду, яке супроводжує словотвірний крок на певному ступені словотворення. Морфонологічна операція вважається простою, якщо відбувається одне морфонологічне перетворення. Вона вважається складною, якщо при словотворенні має місце більш ніж одне морфонологічне перетворення. Усі морфонологічні операції, які відбуваються у віддієслівних словотвірних гніздах, поділяємо на якісні та кількісні. До якісних відносимо такі операції, які не змінюють кількісний склад аломорфа. Це межові консонантні чергування (корелятивні/некорелятивні), вокальні чергування, чергування з нульовою фонемою та зміна акцентуації. Кількісною операцією вважаємо усічення похідної основи. Операції, властиві більшості словотвірних гнізд класу, вважаємо ядерними. До навколоядерних належать операції, характерні для двох та більше словотвірних гнізд класу. До периферійних – операції, які властиві одному словотвірному гнізду класу.
У віддієслівному словотворенні морфонологічні правила жорстко регламентують послідовність виконання морфонологічних операцій. Вона залежить від морфонологічної значущості тієї чи іншої операції: першою серед них є усічення похідної основи, тому що без цієї операції неможливе подальше словотворення. Другим є консонантне чергування, адже місцем його локалізації є межа морфем, третім – вокальне чергування і заключною операцією є зміна акцентуації, тому ще саме акцентуація оформлює слово.
Морфонологічні моделі, як і морфонологічні операції, можуть бути простими та складними. Проста модель – це аломорф у складі альтернаційного ряду, який є результатом тієї або іншої морфонологічної операції. Складна морфонологічна модель є наслідком складної морфонологічної операції.
Другий розділ „Морфонологічний опис словотвірних гнізд, мотивованих дієсловами звукопозначення, віддієслівних зон іменникових словотвірних гнізд та віддієслівних зон словотвірних гнізд, мотивованих звуконаслідуванням” складається з восьми підрозділів.
Досліджені словотвірні гнізда та віддієслівні словотвірні зони, залежно від фонологічної структури вершин словотвірного гнізда, було згруповано у 14 фонологічних класів вершин (ФКВ). При цьому у 2-9 ФКВ наголошеним є словотворчий формант, у 1, 10-14 ФКВ наголошена словотвірна основа. Особливу увагу звернено на характер контактної зони основа/суфікс. 1-11 ФКВ склали словотвірні гнізда з вершинами дієсловами звукопозначення та віддієслівні зони іменникових СГ, 12-14 ФКВ – віддієслівні зони словотвірних гнізд від звуконаслідувань. Усі словотвірні гнізда мають різне лексичне наповнення, яке віддзеркалює об’єктивне існування цих слів у системі мови. За результатами нашого дослідження словотвірні гнізда з вершинами дієсловами звукопозначення об’єднують близько 1270 похідних, дієслівні зони словотвірних гнізд звуконаслідувальних слів – близько 250 похідних. Було послідовно описано морфонологію кожного словотвірного гнізда та віддієслівної словотвірної зони.
Значущим для морфонологічних перетворень СГ вважаємо не тільки морфонологічні характеристики морфеми-основи, а й морфонологічні характеристики морфем-формантів. Тому було відтворено морфонологічні моделі за такими словотвірними формантами: префіксом, суфіксом, конфіксом.
Конструювання морфонологічних моделей за словотвірним формантом -префіксом свідчить, що кількість морфонологічно маркованих префіксів-формантів обмежена. У словотворенні беруть участь три префікси. Їхня морфонологічна маркованість не залежить ані від фонологічного класу СГ, ані від ступеня словотворення. Їх використання завжди супроводжує зміна акцентуації. В окремих випадках її супроводжують усічення похідної основи або консонантне чергування. Було відтворено такі морфонологічні моделі префіксального словотворення: P СА +ВЧ= вышептывать, постанывать; Р СА = вызвонить, присвист; пусвист; Р У+СА+КК = пукрик;
У віддієслівному словотворенні дієслів беруть участь вісім морфонологічно маркованих суфіксів. До найпродуктивніших належить суфікс –ну-. Він використовується на першому ступені словотворення незалежно від фонологічного класу дієслова – вершини. Таке суфіксальне словотворення морфонологічно марковане усіченням похідної основи + консонантним чергуванням + зміною акцентуації. Це відбувається в усіх фонологічних класах вершин (ФКВ), крім СГ лбять (11 ФКВ), у якому словотворення супроводжується лише усіченням похідної основи: лбять-лбйнуть.
У словотворенні іменників у віддієслівних словотвірних гніздах беруть участь 23 морфонологічно марковані суфікси. Словотворення відбувається у першому, п’ятому, сьомому та десятому ФКВ. Найчастіше суфіксальний спосіб словотворення використовується у 10 ФКВ. Використання у словотворенні суфіксів-омонімів -к- морфонологічно марковане тими ж морфонологічними операціями. Звідси випливає, що морфонологічна маркованість не залежить від семантики словотворчого форманта.
Прикметники утворюються як від дієслівної похідної основи, так і від іменникової основи. Найчастіше таке словотворення відбувається у п’ятому ФКВ на чотирьох ступенях словотворення та у десятому ФКВ – на другому та третьому ступенях словотворення, у третьому та восьмому ФКВ – на другому ступені словотворення, у сьомому ФКВ – на першому ступені словотворення. Таке суфіксальне словотворення морфонологічно марковане складними морфонологічними операціями: усіченням похідної основи + консонантним чергуванням, наприклад (5,I У+КЧ= криклъвый). Прикметникове словотворення від іменникової основи відбувається у словотвірних гніздах п’ятого та восьмого ФКВ на другому ступені словотворення. Воно морфонологічно марковане зміною акцентуації, наприклад (8,II ЗА верезглъвый), (5,II ЗА= громовуй). Слід окремо зазначити, що суфікс –лив- використовується у словотворенні як від дієслівної, так і від іменникової основ. (О.М.Пешковський). У випадку словотворення від дієслівної основи його використання морфонологічно марковане усіченням похідної основи + консонантним чергуванням: криклъвый (5,I), від іменникової основи – зміною акцентуації: верезглъвый (8,II). Унаслідок здійсненого дослідження було відтворено такі типові морфонологічні моделі суфіксального словотворення: S У+ ЗА= певйц; S.У+ ВЧ+ЗА= сбп, рёв; SУ+КК+ВЧ+ЗА= рёвка; S У+КК+ЗА = супнуть; S ЗА = гудкувый; S У+КН+ЗА = подзэживать; S У+ЗА+ черед. с [0] = рупот; S ВЧ+ЗА = звбнивать; S У = лайнэть
Аналіз конфіксального словотворення підтверджує висновки Є.А. Карпіловської щодо ознак функціонування суфіксів у складі конфіксів: 1) відсутність спільнокореневих слів, утворених за допомогою суфікса самостійно та 2) формування у суфікса в складі конфікса нового категорійно-розрядного значення, не властивого окремому суфіксу в спільнокореневому слові Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема сучасної літературної української мови: будова і реалізація К.,1999.– С.37
. Морфонологічно марковане конфіксальне словотворення відбувається в першому, третьому, четвертому, пятому, десятому ФКВ на трьох ступенях словотворення. Найчастіше морфонологічно марковані такі конфікси: (по+ывать) – десять похідних у третьому, четвертому, п’ятому, сьомому ФКВ; (по+ивать) – девять похідних у третьому, четвертому, п’ятому, десятому ФКВ. Використання конфіксів (по+ывать), (про+ывать) обмежено першим ступенем словотворення. В ході дослідження було встановлено такі моделі конфіксального словотворення: K У+ВЧ+СА= постбнывать; К У+КК+СА=посбпывать, K КН+ЗА=повъзгивать, К У+КК= поклъкивать; К У+ВЧ+ЗА= простбнывать; K У+ВЧ= одзвбнивать; K У+ЗА= озвэчить.
Окремого пояснення потребує виділення нульових одиниць. Підставою для їх встановлення стало положення Ф. де Соссюра про те, що «матеріальний знак не є необхідним для вираження поняття, мова може обмежуватися протиставленням будь-чого нічому» Соссюр Ф. Курс общей лингвистики // Избранные работы. – М.,1977.– С.120
. Нульовими можуть бути одиниці різних мовних підсистем. Наприклад, нульовий словотворчий формант – нульовий суфікс, або чергування з нульовою фонемою як морфонологічний засіб, що супроводжує той чи інший спосіб словотворення.
У матеріалі дослідження представлено такі види нульових одиниць: нульовий словотворчий суфікс – нуль (нульова)-суфіксація як спосіб словотворення, чергування з нульової фонемою – морфонологічна операція. Як спосіб словотворення нуль-суфіксація породжує іменники та супроводжується декількома простими та складними морфонологічними операціями. Це може відбуватися на будь-якому ступені словотворення, в будь-якому словотвірному гнізді, незалежно від типу ФКВ. Наприклад, словотворення може супроводжуватися усіченням похідної основи та зміною акцентуації – скрежет, стрекот; усіченням похідної основи та консонантним корелятивним чергуванням – зудб; усіченням похідної основи, консонантним корелятивним чергуванням та зміною акцентуації – возглас. У двох випадках, коли чергування з нульовою фонемою виступає як морфонологічний засіб, він додається до усічення похідної основи та зміни акцентуації –ропот.
Встановлені в нашому матеріалі морфонологічні моделі цілком підтверджують висновки В.Б.Касевича щодо необхідності виокремлення просодичної морфонології. З 59 розглянутих словотвірних гнізд не марковано зміною акцентуації лише десять СГ та ВСЗ (голосъть, изрйчь, хлъпать, фэкать, бякать, хмыкать, чмькать, хрюкать, бэлькать, чиръкать). З них у СГ та ВСЗ голосъть, изречь вершина словотвірного гнізда – дієслово звукопозначення, а у СГ хлъпать, фэкать, бякать, хмыкать, чмукать, хрюкать, бэлькать, чиръкать – вершина гнізд звуконаслідування. Деякі з отриманих результатів дослідження змушують звернути увагу на явище множинної мотивації. У сучасній русистиці існує кілька визначень цього явища. Ми дотримуємося думки О.М.Тихонова, В.В.Лопатіна, І.С.Улуханова, І.О.Ширшова та інших учених, які вважають, що «термін «множинна мотивація» доцільно використовувати на позначення здатності твірного слова мати кілька похідних слів» (Тихонов 1986, 1:28). Явище множинної мотивації має місце в СГ свистеть (7ФКВ), стукать(10 ФКВ), хлопать(10 ФКВ), кликать(10 ФКВ), кашлять(11 ФКВ), крякать(13 ФКВ). За множинної мотивації віддієслівного словотворення морфонологічні операції збігаються: похідне пристэкивать утворюється на другому та третьому ступенях словотворення. В обох випадках словотворення супроводжує усічення похідної основи + консонантне корелятивне чергування. Однак трапляються випадки, коли морфонологічне маркування словотворення від різних частин мови за наявності множинної мотивації на другому ступені словотворення не збігається. Це помітно у СГ свистить: у похідному пусвист відіменникове словотворення свът–пусвит супроводжується зміною акцентуації, а віддієслівне словотворення поствистывать-посвист, у свою чергу, супроводжується усіченням похідної основи + зміною акцентуації.
Матеріал дослідження продемонстрував, що значну роль у морфонології віддієслівного словотворення відіграє перший ступінь. Саме цій ступінь задає тип наступних морфонологічних операцій. Морфонологічні операції цього ступеня обов’язково повторюються на будь-яких інших ступенях словотворення. Найбільш морфонологічно потужні перший та другий ступені словотворення, на третьому та подальших ступенях морфонологічні процеси одночасно зі словотворенням згасають.
Три ступені словотворення морфонологічно марковані в 1-11 ФКВ у шістьох словотвірних гніздах: визжбть, гласъть, кричбть, клъкать, стэкать, хлопбть, кбшлять); у 12-14 ФКВ - у двох: бэхать, крякать. Чотири ступені словотворення морфонологічно марковані у 1-11 ФКВ у двох СГ: звенйть, пйть, а в 12-14 ФКВ в одному - шбркать. У двох словотвірних гніздах 1-11 ФКВ морфонологічно марковані перший та третій ступень словотворення – хрипйть, зудйть. У СГ хлъпать морфонологічно маркований лише третій ступінь словотворення. Найбільш морфонологічно потужними виявилися словотвірні гнізда визжбть, звонъть, свистбть, свистйть, голосъть, трещбть, кричбть, шбркать. Таким чином можемо констатувати, що морфонологічні явища в СГ та ОСЗ з вершинами дієсловами звукопозначення більш морфонологічно потужні, ніж у віддієслівних словотвірних зонах словотвірних гнізд звуконаслідувальних слів.
Висновки дослідження було покладено в основу типології словотвірних гнізд та віддієслівних словотвірних зон за морфонологічними моделями. Основною – типовою – вважається модель словотворення , яка регулярно повторюється при віддієслівному словотворенні на всіх ступенях словотвірного гнізда або віддієслівної словотвірної зони.
1. Морфонологічні моделі СГ 1-11 ФКВ.
Перший морфонологічний тип(S У+СА).
До цього морфонологічного типу відносимо СГ та ВСЗ десятого фонологічного класу вершин ( крім СГ хлипать), два СГ восьмого ФКВ – скрежетать, рокотать и СГ пйть (1ФКВ).
Другий морфонологічний тип (S У+КЧ+СА).
До цього морфонологічного типу відносимо СГ и ВСЗ третього (крім СГ реветь), шостого ФКВ та два СГ п’ятого ФКВ: хрипеть, трещать.
Третій морфонологічний тип (S У+СА+ВЧ) представлено СГ роптбть (4 ФКВ), ревйть(3 ФКВ), стрекотбть (8 ФКВ), грйметь (5 ФКВ), ревить (3 ФКВ).
Четвертий морфонологічний тип (P ВЧ+СА) представлено СГ шептбть (4 ФКВ) и стонбть(4 ФКВ).
П’ятий морфонологічний тип (S У). Цей тип представлено СГ рыдбть (2 ФКВ), хлъпать (10 ФКВ), лбять (11 ФКВ).
Шостий морфонологічний тип (P СА ) представлено СГ выть (1ФКВ), кашлять (11ФКВ), свистать ( 4ФКВ).
Окрему морфонологію спостерігаємо у таких словотвірних гніздах та віддієслівних словотвірних зонах:
1. В СГ з основою вершини на ж: СГ визжбть (4 ФКВ), СГ верезжбть (8ФКВ). На першому ступені суфіксальний спосіб словотворення (нуль-суфіксація) морфонологічно марковано усіченням похідної основи + консонантним чергуванням + зміною акцентуації (S У+КЧ+СА): визг, верезг; другий ступінь словотворення морфонологічно марковано зміною акцентуації (S СА): визглъвый, верезглъвый.
2. В СГ клъкать, плбкать, звенеть,на першому ступені відтворюються віддієслівні іменники клъч, плбч, звон, тому морфонологічне маркування на подальших ступенях словотворення не повторюється.
3. В СГ гласъть(5 ФКВ), голосъть (7ФКВ), на другому ступені відбувається словотворення префіксальне, тому не можна визначити типову морфонологічну модель.
4. В СГ звучать на другому ступені словотворення відтворюється віддієслівний іменник – утзвук.
5. В СГ хлъпать морфонологічно марковано лише третій ступінь словотворення.
2. Морфонологічні моделі ВСЗ 12-14 ФКВ.
Перший морфонологічний тип (S У) представлено ВСЗ з вершинами бякать, фэкать, фыркать, чирикать.
Другий морфонологічний тип (S У+ЗА) представлено ВСЗ з вершинами квбкать, тйнькать, тявкать.
Третій морфонологічний тип (S У+КЧ) представлено ВСЗ з вершинами цымкать, гамркать, хмымкать.
Четвертий морфонологічний тип (S У+КЧ+ЗА) представлено ВСЗ з вершинами хрюмкать, бумлькать.
П’ятий морфонологічний тип (P СА) представлено ВСЗ з вершинами бумхать, шамркать, цокать.
Специфічну морфонологію відмічаємо в ВСЗ крямкать.
Перший ступінь словотворення морфонологічно маркований при суфіксації: усіченням похідної основи S У= кряммммммк; усіченням похідної основи + зміною акцентуації S У+ЗА = крякумша; при префіксації зміною акцентуації + консонантним чергуванням: P ЗА+КЧ= покрямммммммммммкивать; другий ступінь при суфіксації морфонологічно маркований зміною акцентуації S СА= кряковной, третій ступінь при префіксації морфонологічно маркований консонантним корелятивним чергуванням S У+КЧ- вскрякивать .
Таким чином результатом дослідження є такі загальні морфонологічні моделі:
1-11 ФКВ | 12-14 ФКВ
Тип (S У+ЗА) - скрежетать, рокотать, гаркать, кликать, плакать, стукать, хлопать, петь.
Тип (S У+КЧ+ЗА)- вопить, гудеть, гудить. мычать, пищать, зудеть, сопеть, шуметь, шипеть, хрипеть, трещать, кричать, кряхтеть, свистеть, хрустеть, скрипеть.
Тип (S У) В СГ рыдбть(10 ФКВ), хлъпать(10 ФКВ), лбять (11 ФКВ), сипеть
Тип (P ЗА) – кашлять, выть, свистать | квбкать, тйнькать, тявкать;
хрюмкать, бумлькать;
бякать, фэкать, фыркать, чирикать;
бумхать, шамркать, цокать
Крім того для СГ та ВСЗ 1-11 ФКВ характерним є морфонологічні моделі (P ВЧ+СА) – стонбть; (S У+СА+ВЧ) – роптбть, ревйть, стрекотбть, грйметь. Для ВСЗ 12-14 ФКВ морфонологічна модель(S У+КЧ) - цымкать, гамркать, хмымкать.
Специфічна морфонологія виявилася в таких СГ та ВСЗ:
В 1-11 ФКВ – визжбть (4 ФКВ), СГ верезжбть (8ФКВ), клъкать (10ФКВ), плбкать (10 ФКВ), гласъть(5 ФКВ), голосъть (7ФКВ), СГ звенйть (5 ФКВ), звучать, ревить (3 ФКВ).
В 12-14 ФКВ – крякать.
ВИСНОВКИ
Морфонологічна маркованість словотвірного гнізда цілком залежить від словотвірного потенціалу того чи іншого СГ. Чим слабший словотвірний потенціал, тим менше морфонологічних операцій супроводжують процес словотворення. Загальною морфонологічною операцією для всіх віддієслівних похідних є усічення похідної основи. Найчастіше усічення супроводжує зміну акцентуації в комплексі з будь-яким іншим морфонологічним засобом. Інтерфіксації та внутрішньої флексії як морфонологічних операцій у дослідженому матеріалі не виявлено. Проаналізований матеріал підтвердив припущення, що тип константного чергування (корелятивний /некорелятивний) не є суттєвим для морфонологічних перетворень. Що ж до морфонології словотворчих формантів, одержані результати підтверджують висновки про надзвичайну морфонологічну сталість префіксів, відсутність у них класифікаційного значення та, відповідно, їхньої факультативної ролі у морфонологічних процесах. Найбільш потужною виявилася морфонологія суфіксального словотворення.
Множинну мотивацію було виявлено у словотвірних гніздах та віддієслівних словотвірних зонах 1—11 ФКВ. При віддієслівному словотворенні на різних ступенях словотворення морфонологічне маркування похідних збігається. При словотворенні від твірних основ різних частин мови на одному ступені словотворення – ні.
Типові морфонологічні моделі можна окреслити лише при віддієслівному словотворенні. При окресленні типології СГ та ВСЗ за морфонологічними моделями було встановлено такі основні типи:
1.У словотвірних гніздах та віддієслівних словотвірних зонах 1-11 ФКВ:
(S У+ЗА) - скрежетать, рокотать, гаркать, кликать, плакать, стукать, хлопать, петь;
(S У+КЧ+ЗА)- вопить, гудеть, гудить,сипеть, мычать, пищать, зудеть,сопеть, шуметь, шипеть, хрипеть, трещать,кричать,кряхтеть, свистеть, хрустеть, скрипеть;
(S У+ЗА+ВЧ) - роптбть, ревйть, стрекотбть, грйметь;
(P ВЧ+ЗА) - шептбть стонбть;
(S У) В СГ рыдбть, лбять.
Специфічна морфонологія виявилася в таких СГ та ВСЗ: визжбть (4 ФКВ), СГ верезжбть (8ФКВ), клъкать, плбкать, гласъть(5 ФКВ), голосъть (7ФКВ), звенйть ревить, кашлять.
2. У словотвірних гніздах та віддієслівних словотвірних зон 12-14 ФКВ
(S У) - бякать, фэкать, фыркать, чиръкать;
(S У+ЗА) - квбкать, тйнькать, тявкать;
(S У+КЧ) - цымкать, гамркать, хмымкать
(S У+КЧ+ЗА) - хрюмкать, бумлькать;
(P ЗА) - бумхать, шамркать, цокать.
Специфічна морфонологія виявилася в ВСЗ крямкать.
Таким чином, окреслюємо такі загальні морфонологічні моделі для словотвірних гнізд з вершинами-дієсловами, віддієслівних словотвірних зон відіменникових словотвірних гнізд та віддієслівних зон словотвірних зон з вершинами звуконаслідуваннями:
Тип (S У+СА) – скрежетать, рокотать, гаркать, кликать, плакать, стукать, хлопать, петь. квбкать, тйнькать, тявкать;
Тип (S У+КЧ+СА) – вопить, гудеть, гудить,сипеть, мычать, пищать, зудеть,сопеть, шуметь, шипеть, хрипеть, трещать, кричать, кряхтеть, свистеть, хрустеть, скрипеть, хрюмкать, бумлькать;
Тип (S У) – рыдбть, лбять, бякать, фэкать, фыркать, чирикать;
Тип (P СА) – кашлять, выть, свистать, бумхать, шамркать, цокать.
Типологія СГ та ВСЗ за морфонологічними моделями демонструє відмінність між морфонологією словотвірних гнізд та віддієслівних словотвірних зон 1-11 ФКВ і 12-14 ФКВ. Перші продемонстрували меншу типовість та більшу потужність у морфонологічних перетвореннях: дев’ять СГ та ВСЗ мають специфічну морфонологію. Другі наділені більш типовими, однак менш потужними морфонологічними моделями. Це пояснюється фонологічною структурою вершин віддієслівних словотвірних зон словотвірних гнізд звуконаслідувань: всі вони мають фонологічну модель з одним наголошеним голосним та твердою фіналлю.
В СГ і ВСЗ з вершинами дієсловами - звукопозначеннями знайдено співвідношення між фонологічним типом вершини СГ та типовою морфонологічною моделлю: для односкладових вершин СГ з основою на м’яку це морфонологічна модель S У+КЧ+СА, за винятком СГ і ВСЗ звенеть, звучать, реветь, лаять.
Отримана типологія СГ та ВСЗ за морфонологічними моделями може вважатися перспективною, тому що дає змогу найадекватніше уявити граматичні характеристики похідних у словотвірному гнізді та віддієслівній словотвірній зоні.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
М.Крушевський та актуальні проблеми сучасної морфонології // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Київський університет, 2004. – Вип.10.– С.508–513.
Интерфикс как морфонологическое средство русского языка // Мовні і концептуальні картини світу.– К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип.11. – Кн.2. – С.94–98.
Морфонологические особенности словообразовательных гнезд имитационных глаголов // Мовні і концептуальні картини світу.– К.: Київський університет, 2004.– Вип.12. – Кн.2. – С.189–193.
Акцентуационные модели словообразовательных глагольных гнезд глаголов звучания в русском языке // Мовні і концептуальні картини світу.– К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005.– Вип.16. – Кн.2. – С.93–97.
Морфонологические модели словообразовательных гнезд с вершинами бегать, двигать, ехать // Мовні і концептуальні картини світу.–К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005.– Вип.18. – Кн.2. – С.86–90.
О морфонологии русских отглагольных словообразовательных гнезд (на материале СГ с вершинами глаголами звукообозначения и звукоподражания) // Лінгвістичні студії. – Зб. наукових праць.– Д.:ДонДУ, 2007.– Вип.15.– С. 407–411.
АНОТАЦІЯ
Потапова Галина Миколаївна. Морфонологія віддієслівного словотворення (на матеріалі словотвірних гнізд та віддієслівних словотвірних зон). – Рукопис
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.
Дисертацією виконано в межах динамічної теорії морфонології і спрямовано на розкриття ролі морфонологічних перетворень, що супроводжують словотворення.
Особливістю роботи є систематизація цих перетворень у межах комплексних одиниць словотвірної підсистеми-словотвірних гнізд, зон. словотвірних ланцюжків. Динамічність морфонологічних явищ розкрито в синхронії. У дослідженні проаналізовано не окремі морфонологічні чергування чи альтернаційні ряди, а встановлено морфонологічні моделі словотвору, що дозволило окреслити взаємопов’язаність морфонологічних перетворень на різних ступенях похідності слів у гніздах. Описані морфонологічні моделі дозволяють здійснити класифікацію словотвірних гнізд за типами морфонологічних перетворень. У роботі доведено, що активність перетворень найповніше виявляється в словотвірних гніздах на першому ступені перетворень і згасає в міру зростання ступеня похідності слів
