ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ПАРИЛЯК ЛІЛІЯ ІВАНІВНА

УДК 811.161.2:81’36

СТРУКТУРА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ІТЕРАТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ

УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Івано-Франківськ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загального і порівняльного мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – | кандидат філологічних наук, доцент

Барчук Володимир Михайлович,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,

доцент кафедри української мови

Офіційні опоненти ––

|

доктор філологічних наук, професор

Ожоган Василь Михайлович,

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

завідувач кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент

Кульбабська Олена Валентинівна,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

доцент кафедри сучасної української мови.

Захист відбудеться 13 березня 2008 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розісланий 11 лютого 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат філологічних

наук, доцент Н. Я. Тишківська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

На сучасному етапі розвитку українського мовознавства особливої уваги набуває функціональний аспект дослідження мовних явищ (І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, Н. В. Гуйванюк, О. І. Бондар, Н. Ю. Шведова, О. В. Бондарко, В. С. Храковський, О. Н. Селіверстова). Поява нового підходу в тлумаченні поняття функцій граматичних одиниць дає можливість комплексного системного аналізу окремих семантичних груп дієслів, які в межах формальної граматики трактуються з огляду на їх структуру та морфологічні особливості. У функціональній граматиці мовні одиниці розглядаються у взаємозв’язку з елементами, які їх оточують. Різнорівневі засоби вираження одного і того ж значення формують єдину систему на основі спільності їх семантичних функцій.

Лінгвістична концепція функціонально-семантичного поля відобра-жає єдність змісту і форми. Змістовою основою функціонально-семан-тичного поля виступає семантична категорія, формальним компонентом структури поля є засоби вираження відповідної семантики.

В аспекті функціонально-семантичного поля категорію ітеративності досліджують російські вчені О. В. Бондарко, В. С. Храковський. Українські вчені розглядають ітеративність насамперед крізь призму морфології (І. І. Ковалик, Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська). Визначення структури функціонально-семантичного поля ітеративності передбачає врахування зв’язків у окремих мовних ярусах та їх міжрівневої взаємодії.

У сучасному мовознавстві ітеративність розуміється як “многократ-ність дії” (І. І. Ковалик) “багатократність” (О. І. Бондар), “неоднократ-ність” (О. В. Бондарко), “дієслівна множинність” (В. С. Храковський), тобто ототожнюється із кількістю або множинністю. У нашій роботі ітеративність трактується широко: як мовна категорія, в основі якої лежить філософське визначення повторюваності як такої, повторю-ваності “взагалі”, повторюваності безвідносно до присутності/від-сутності повторюваного.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена об’єктивною потребою визначити структуру функціонально-семантичного поля як єдність семантичної категорії та засобів її вираження. В україністиці вже є окремі праці, присвячені опису функціонально-семантичних полів темпоральності (О. І. Бондар), локативності (О. В. Виноградова), посесивності (І. Г. Данильчук), умовності (Н. П. Руденко), сукупності (І. Р. Домрачева). Важливість для сучасної граматики функціонального дослідження мовних одиниць та відсутність комплексної розвідки про ітеративи в сучасній українській мові з урахуванням їх семантичних і функціональних особливостей зумовлюють актуальність дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення структури функціонально-семантичного поля ітеративності відповідає напрямку наукових досліджень кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Дисертація виконана в руслі загальнотеоретичних досліджень із питань функціонування української мови в рамках реалізації державної наукової програми “Закономірності розвитку мов та практика мовної діяльності”.

Мета дослідження – проаналізувати структуру функціонально-семантичного поля ітеративності, яка формується різнорівневими мовними засобами, та виявити семантичні особливості засобів вираження ітеративності з огляду на їх функції.

Відповідно до мети визначено такі завдання:– 

проаналізувати й узагальнити комплекс теоретичних питань, пов’язаних із вивченням функціонально-семантичного поля ітеративності, зокрема з’ясувати принципи й аспекти визначення структури поля;– 

виділити основні ознаки ітеративності як семантичної категорії;– 

здійснити диференціацію та класифікацію дієслів, лексем-ітеративізаторів та синтаксичних структур із семантичними ознаками ітеративності;– 

визначити різнорівневі засоби вираження ітеративності (морфологічні, лексичні, синтаксичні) та з’ясувати їх місце у структурі поля;– 

простежити перехідні процеси в межах структури функціонально-семантичного поля ітеративності;– 

встановити системні співвідношення функціонально-семантичного поля ітеративності.

Об’єкт дослідження – структура функціонально-семантичного поля ітеративності.

Предмет дослідження – дієслова із семантикою ітеративності в сучасній українській мові; синтаксичні структури із семантичними ознаками ітеративності у текстах української літератури ХІХ-ХХ століть.

Матеріалом дослідження була картотека дієслів із семантичними ознаками ітеративності (2000 одиниць), які зафіксовані в одинадцятитомному Словнику української мови (1970-1980), чотиритомному Словнику української мови за редакцією Б. Грінченка (1907-1909), Великому тлумачному словнику сучасної української мови (2005), Новому тлумачному словнику української мови (2001); та синтаксичних структур, що виявляють значення ітеративності (картотека укладена на основі текстів української літератури ХІХ-ХХ століть і нараховує 2000 одиниць).

Методи дослідження. Основним методом визначення структури функціонально-семантичного поля ітеративності є описовий з використанням компонентного і дистрибутивного аналізів, методики ступеневої ідентифікації (для виявлення семантичних ознак ітеративності, здійснення диференціації, ідентифікації та класифікації морфологічних, лексико-семантичних, семантико-синтаксичних засобів вираження ітеративної семантики). Застосування трансформаційного методу, прийомів перифраз і моделювання детерміновано необхідністю розгляду ітеративних дієслів у різних структурно-семантичних модифікаціях для того, щоб визначити їх ітеративнотворчу спроможність і місце у структурі функціонально-семантичного поля ітеративності.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українській лінгвістиці здійснена структуризація семантики ітеративності та засобів її вираження в межах функціонально-семантичного поля, виявлені закономірності поступових переходів специфічних значень функціонально-семантичного поля ітеративності та його взаємодія із суміжними полями; здійснена диференціація й класифікація дієслів із семантичними ознаками ітеративності.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, отримані в результаті дослідження, та весь фактичний матеріал можуть бути використані при розробці спецкурсів і спецсемінарів з морфології та синтаксису, у науково-дослідницькій роботі аспірантів та здобувачів, при написанні посібників із граматики. Порушена в науковій роботі проблематика знайде застосування при дослідженні інших функціонально-семантичних структур сучасної української мови.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертації обговорені на спільному засіданні кафедри української мови та кафедри загального і порівняльного мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, на міжнародних наукових конференціях: “Українська мова як соціокультурний і психологічний феномен” (Луцьк, 2004), “Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006) та всеукраїнських наукових конференціях “Проблеми сучасного українського мовознавства” (Одеса, 2007); “Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007).

Публікації. Основні аспекти досліджуваної проблематики висвітлено у 5 публікаціях, з них 4 – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (усі статті одноосібні).

Структура і обсяг роботи. Дисертація, загальним обсягом 216 сторінок, складається зі вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаної літератури (160 позицій) та чотирьох додатків, три з яких – схематичні зображення структури мікрополів, що формують функціонально-семантичне поле ітеративності, четвертий – структура та приклади аналізу речень із семантикою ітеративності. Обсяг текстової частини – 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовані вибір теми, її актуальність, сформульовані мета й завдання, визначені об’єкт, предмет і матеріал дослідження, окреслені його методи, розкрита наукова новизна, практичне значення одержаних результатів, подані відомості про апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі – “Категорія ітеративності у світлі теорії функціонально-семантичного поля” – з’ясовано зміст поняття “ітеративність”, виділено основні ознаки ітеративності як семантичної категорії, визначено принципи моделювання структури функціонально-семантичного поля ітеративності.

У підрозділі 1.1. „Зміст поняття ітеративність” окреслюються основні підходи до розуміння ітеративності як лінгвокатегорії, визначаються семантичні ознаки категорії ітеративності.

Специфіка лінгвістичної інтерпретації поняття “ітеративність” полягає в ототожненні його із поняттям кількості. Оскільки поняття “кількість”, “множинність” часто пов’язуються із кількісними характеристиками предметів, позначених у мові іменниками, ми протиставляємо поняття “кількісні характеристики предметів”, “іменна множинність”, які властиві предметам, та поняття “ітеративність” як таке, що включає кількісні, часові, суб’єктні, об’єктні та просторові характеристики дії і властиве діям.

З’ясування змісту поняття „ітеративність” пов’язане із визначенням семантичної категорії ітеративності, що лежить в основі функціонально-семантичного поля. Визначення семантичної категорії ітеративності відповідно передбачає виявлення складу і співвідношення семантичних ознак, у яких реалізується ця категорія. Ми розуміємо категорію ітеративності як складну та внутрішньо розчленовану семантичну категорію, яка представляє у мові понятійні категорії дії, кількості, часу, суб’єктності, об’єктності, місця. Відповідно семантичними компонентами, які формують категорію ітеративності, виступають: дія (А), кількість (Qn), темпоральність (T), суб’єктність (S), об’єктність (O), місце (L).

У реченні семантичні ознаки ітеративності вичерпно представлені дієсловом. Комбінація семантичних ознак у структурі дієслова прогнозує специфічне значення мультиплікативності (многоактності), дистрибутивності, многократності (терміни “ітеративність” та “многократність” використовуються у родо-видовому співвідношенні: ітеративність описує всі різновиди повторюваності дії; многократність є одним із семантичних різновидів ітеративності). Реалізація у мові специфічних значень категорії ітеративності здійснюється ядерними семантичними ознаками дії (А), кількості (Qn), темпоральності (Т). Комбінація цих сем є іманентною у семантичній структурі кожного ітеративного дієслова і позначається нами А ? Qn T (значення ітеративної дії завжди включає кількісні і темпоральні семантичні характеристики). До структури категорії ітеративності входять компоненти, які, актуалізуючись, диференціюють видові значення ітеративності. Це семантичні ознаки суб’єктності (S), об’єктності (О), місця (L). Семантична структура мультиплікативності, дистрибутивності чи многократності містить обов’язковий набір цих семантичних ознак. У семантичній структурі мультиплікативності функціонально домінує сема nQn (кількість актів многоактного дієслова – бренькати, гавкати), значення дистрибутивності диференціюють актуалізовані семи S (поприходити), O (пороздавати), L (розлітатись), у значенні многократності функціонально домінує часова семантична ознака Тn – кількісний вияв циклів, що повторюються при ітеративній дії. Часова семантична ознака многократного значення реалізується у мові на рівні речення взаємодією кількох синтаксичних елементів: Кожного літа (Тn) Андрій відпочивав (А ? Qn Т) у таборі (кожного літа відпочивав).

Співвідношення семантичних ознак кожного різновиду ітеративного значення (мультиплікативності, дистрибутивності та многократності) можуть виступати як основа для більш складних семантичних комбінацій. Ці комбінації виникають внаслідок взаємодії елементів різних семантичних мікрополів. Взаємодія семантичної ознаки Тn мікрополя многократності із елементами А ? Qn Т + nQn мультиплікативного мікрополя формує значення многократної мультиплікативності (Тn + А ? Qn Т + nQn). У мові це значення реалізується на семантико-синтаксичному рівні як результат взаємодії мультиплікативного предиката із обставинним компонентом речення: Щоранку (Tn) у сусідньому дворі (L) кукурікає (А ? Qn Т + nQn) півень (S). Значно рідше значення многократної мультиплікативності виражається морфемно-семантичною структурою дієслова (поговорювати). Значення многократної дистрибутивності (Тn A ? Qn T + О L) формується функціонально домінуючим компонентом семантичного поля многократності Тn та семантичними ознаками дистрибутивного мікрополя A ? Qn T + О L. У мові це значення реалізується на семантико-синтаксичному рівні як результат взаємодії дистрибутивного предиката із обставинним компонентом речення: Кожного ранку (Тn) листоноша (S) розносить (A ? Qn T + О L) листи (О). Приклади складних семантичних комбінацій компонентів семантичних полів у значеннях многократної мультиплікативності та многократної дистрибутивності відображають перехідні процеси у структурі функціонально-семантичного поля ітеративності, а саме перетини відповідних семантичних мікрополів. Значення многократної мультиплікативності та многократної дистрибутивності називаємо “подвійною ітерацією”. Мотивацією такого визначення виступає “дворівневість” ітеративної семантики. Ітерація першого рівня – це повторюваність дії, тоді як ітерація другого рівня – це повторюваність повторюваної дії.

У підрозділі 1.2. „Моделювання структури функціонально-семантичного поля ітеративності” здійснена диференціація ядерних, центральних і периферійних компонентів функціонально-семантичного поля ітеративності, встановлені їх системні співвідношення.

У функціональній граматиці функціонально-семантичне поле (ФСП) трактується як єдність семантичної категорії (план змісту) та комплексу різнорівневих засобів вираження цієї категорії.

Ядро ФСП ітеративності формують ітеративнотворчі суфікси -а- (_я_ва_ува_(-юва-), -и-, -і-, -от-, що входять у семантичну структуру ітеративних дієслів, та лексеми-ітеративізатори, які при семантичній взаємодії з предикатами завжди виражають значення ітеративності (на синтаксичному мовному рівні). Префікси з огляду на їх поліфункціональність належать до ядерної зони ФСП ітеративності (якщо домінує функція ітерації) або до перехідної (центральної) зони між ядром і периферією (якщо домінує функція експресивного забарвлення). Периферію ФСП ітеративності формують периферійні показники ітеративності кожного семантичного мікрополя зокрема. Це предикати з імпліцитним значенням ітеративності. До них належать:

1) предикати із значенням переміщення та конверсативи семантичного мікрополя мультиплікативності: Іде (P mult) розсіяний і босий / хлопчина з сонцем на плечах (Б.-І. Антонич).

2) дистрибутивні предикати із формально-граматичним вираженням дистрибутивного значення (за умови відсутності морфемних (префікси ви-, на-, пере-, роз-) та лексичних (по черзі, один за одним) показників дистрибутивності: Дівчата квіти під ноги сиплять (P distr) (Б. Лепкий);

3) предикати властивостей та постійних відношень (якщо властивість чи відношення актуалізовані конкретною дією), а також предикати із значенням хабітуальності (звичної для суб’єкта дії) семантичного мікрополя многократності: Зина любить позувати (P) (В. Домонтович); Він смачно готує (P).

Взаємодія ФСП ітеративності із суміжними структурами залежить від актуалізованого компонента у семантичній структурі ітеративності. У зв’язку з цим у системі ієрархічних відношень типу ФСП нижчого рівня – ФСП вищого рівня визначені такі перетини: ФСП ітеративності – ФСП кількості (Священик тричі помахав (P mult) кадилом); ФСП ітеративності – ФСП темпоральності (Отець Яков щодня приходив (P) в обідню пору і сидів до вечора...); ФСП ітеративності – ФСП локативності (Хлопці розбіглися (P distr) по домівках). Взаємодія ФСП ітеративності із полями вищого рівня узагальненості (кількості, темпоральності, локативності) відбувається на рівні кожного мікрополя ФСП ітеративності. Ці ФСП у єдності пронизують поле ітеративності, а відповідні семантичні категорії є тими універсальними надкатегоріями, на основі яких визначається семантика ітеративності.

ФСП ітеративності перетинається із полями суб’єктності та об’єктності, які в системі ієрархічних відношень займають нижчий рівень і системно взаємодіють між собою. Співвідношення цих ФСП максимально виявляється у дистрибутивах (виполоти, перебити). У межах відношень ФСП ітеративності – ФСП темпоральності визначаються такі перетини: ФСП ітеративності – ФСП фазовості перетинаються у зоні початкового значення та у зоні значення завершення дії: Він заторохкотів кулаками по дикті... (Б. Антоненко-Давидович); Курці докурювали свої цигарки (В. Домонтович); ФСП ітеративності – ФСП тривалості перетинаються у зоні периферії мікрополя многократності (дівувати – в значенні брати участь у дівочих розвагах); ФСП ітеративності – ФСП процесуальності (будувати, вишивати); ФСП ітеративності – ФСП таксису перетинаються в зоні семантичного мікрополя многократності (Хлопець завжди чемно дякував, отримуючи подарунки; Коли дзвенів дзвінок, учні вибігали із класу).

У другому розділі – “Морфологічні показники повторюваності дії в структурі функціонально-семантичного поля ітеративності” – проаналізовані морфологічні засоби вираження ітеративності, визначено їх місце у структурі поля.

У підрозділі 2.1. „Функціонально-семантичні особливості суфіксальних морфем як засобів вираження ітеративності” здійснено аналіз функціонально-семантичних особливостей суфіксальних морфем як ядерних показників ітеративності та класифікацію ітеративних дієслів із суфіксами-ітеративізаторами.

Аналіз функціонально-семантичних особливостей суфіксальних морфем здійснюється за диференційною семантичною ознакою інтервалу. Ця семантична ознака ітеративнотворчого суфікса виявляє характер ітерації та визначає належність ітеративного дієслова до відповідної семантичної зони (ітеративності з експліцитним інтервалом чи нечітко диференційованої квантифікації з імпліцитним інтервалом). У межах кожної семантичної зони за продуктивністю суфікса-ітеративізатора, частотністю реалізації суфіксальною морфемою значення ітеративності у дієсловах, визначаємо позицію цієї морфеми (ядерність, периферійність). За лексико-граматичним критерієм у межах кожної семантичної зони протиставляються підзони сенсорної (конкретно-чуттєві дієслова) й акціональної (конкретно-подієвої) ітеративності.

Семантична зона ітеративності представлена суфіксами _а_я_ваКласифікаційними ознаками цих суфіксів, як показників ітеративного значення, є частота та регулярність повторювання дії. Найпродуктивнішим ітеративнотворчим суфіксом у безпрефіксних дієсловах виступає суфікс _а_я_). Семантика ітеративів із цим суфіксом визначається дослідниками як мультиплікативна. Мультиплікативи означають серії актів, які регулярно повторюються через невеликі проміжки часу й залишаються тотожними собі протягом всього періоду здійснення. Підзона сенсорної ітеративності представлена акустичними та візуальними дієсловами. Акустичні ітеративи – дієслова, семантика яких диференціюється на рівні звукового сприйняття. Суфікс _а_(часто також _кавиконує функцію семантичного ітеративізатора конкретної акустичної дії (ахати, бекати, квокати). Акустичні ітеративи поділяємо за суб’єктною характеристикою (виконавець дії): суб’єкт-особа (аукати, гейкати, йойкати), суб’єкт-істота (гавкати, каркати, мекати); за способом реалізації акустичної дії: означально-акустичні, що вказують на те, який саме звук (чи комбінація звуків) підлягають повторенню (егекати, ухати, хихикати), обставинно-акустичні або просодичні (бовкати, верещати, гарикати). Візуальні (образні) ітеративи – дієслова, семантика яких диференціюється на рівні зорового сприйняття (блимати, блискати, мигати). Підзона акціональної ітеративності представлена акціональними ітеративами, семантика яких диференціюється не на рівні чуттєвого сприйняття, а на мисленнєвому, раціональному рівні (усвідомлення фізичної діяльності чи конкретної події): гойдати, махати, тикати. Акціонально-акустичні ітеративи – дієслова, семантика яких диференціюється як на раціональному рівні, так і на рівні чуттєвого сприйняття, оскільки акустичний ефект усвідомленої фізичної дії (події) сприймається органами чуття (брязкати, дмухати, сьорбати). Непродуктивний ітеративнотворчий суфікс -ва- виступає показником семантики мультиплікативності як ітеративізатор сенсорно мотивованих основ акустичних дієслів (кукувати), а також вказує на значення акціональної ітеративності основ із слабо вираженим мультиплікативним значенням (плювати).

Семантична зона нечітко диференційованої квантифікації представлена суфіксами -ува- (-юва-), -і-, -и-, -от-. Найпродуктивнішим суфіксом-ітеративізатором цієї зони виступає суфікс -ува- (-юва). У межах зони протиставляються акціональні й акустичні ітеративи. У підзоні акціональності розрізняємо власне акціональні ітеративи: друкувати, малювати, штрихувати; акціонально-поведінкові ітеративи (біхевіоризми): інтригувати, кокетувати, салютувати; дієслова із значенням руху: вояжувати, вальсувати, крокувати. Підзона сенсорної ітеративності представлена конверсативами, які передбачають ситуацію спілкування двох чи більше осіб (суб’єктів спілкування) при мовленнєвій активності одного суб’єкта стосовно іншого (інших): дякувати, описувати, опитувати (суфікс _ува_виступає ітеративізатором акустичних актів (слово, словосполучення, речення – максимальні кванти), диференційованих інтонаційно в процесі мовлення), та просодичними ітеративами: воркувати, галасувати, скандувати. Суфікси -і-, -и-, -от- виступають непродуктивними ітеративізаторами сенсорних (мерехтіти, гаркавити, булькотати) та акціональних дієслів (вертіти, лущити, лоскотати). Семантичною особливістю суфікса -от- є те, що цей афікс дуже рідко виступає самостійним ітеративізатором та поєднується зазвичай із суфіксами -а-, -і-, що часто вживаються в паралельних дієслівних формах, однак додають до загальної семантики основи різні відтінки, які відповідно по-різному передають характер ітеративної дії (бурмотати-бурмотіти).

У підрозділі 2.2. „Функціонально-семантичні особливості префік-сальних морфем у структурі ітеративних дієслів сучасної української мови” здійснено аналіз особливостей семантики та функціонування префіксальних морфем як показників ітеративного значення.

Серед визначених нами префіксів-ітеративізаторів вивіддонаперепідпороз_деякі мають ітеративнотворчий потенціал (перепідпоінші ж додають до загальної семантики ітеративності додаткові семантичні відтінки; ітеративнотворчими у їх морфемно-семантичній структурі виступають суфіксальні морфеми.

Ітеративнотворчі префікси пере-, під-, по- виступають полісемантичними структурними елементами, оскільки функціонують водночас як афікси-ітеративізатори й показники інших додаткових характеристик повторюваної дії:

1) кількісно-часових відтінків: частковий і пом’якшувальний характер перебігу дії (під-, по-: підсіювати, побріхувати); відтінок супровідності (під-: підгавкувати, підсвистувати); відтінок делімітативності (по-: побризкати, потрясти); трансформаційний характер перебігу дії (по-: поламати, попороти);

2) кількісно-просторових відтінків: руху із значенням пересування і переміщення (пере-: перелізати, перекидати);

3) суб’єктно-об’єктних ознак (пере-: передати, перепродати).

У префіксів ви-, від-, до-, на-, роз- ядерними семантичними ознаками у морфемно-семантичній структурі ітеративних дієслів є експлікація таких значень:

1) кількісно-часових: результативності (ви-, від-: виприскати, відбомбити; до-: добурити, довити);

2) кількісно-просторових: односпрямованої локативності (ви-: викочувати, вистрибувати); партитивної локативності (від-: віддзьобувати, відколупувати); цілеспрямованої локативності (до-: догрібати, доповзати); різноспрямованої та точкової локативності (роз-: розмітати, розвірчувати);

3) суб’єктно-об’єктних: суб’єктної та об’єктної дистрибутивності (ви-: вилягати, виламувати,); акціональної та конверсативної дистрибутивності (на-: намикати, накликати);

4) контамінація просторових та суб’єктно-об’єктних відтінків ітера-тивної дії: локативної дистрибутивності (ви-: викошувати); локативно-динамічної дистрибутивності (на-: назводити; роз-: розвозити); локативно-акціональної дистрибутивності (роз-: розкладати).

У невеликій кількості ітеративних дієслів ядерною функцією цих префіксів є ітерація: (власне ітеративи із префіксом ви-: видригувати, виляпувати; експресивні ітеративи часткового і пом’якшувального характеру перебігу дії із префіксом на-: накрапати, настукувати).

У третьому розділі – “Синтаксичний рівень вираження функціонально-семантичного поля ітеративності” – здійснено типологію ітеративних предикатів та лексем-ітеративізаторів, виявлена роль категорій часу, виду і таксису у формуванні ітеративного значення.

У підрозділі 3.1. “Синтаксичні засоби вираження ітеративноті” описана структура функціонально-семантичних полів мультиплі-кативності, дистрибутивності, многократності, які формують ФСП ітеративності, здійснений поділ лексичних показників ітеративності на квантифікатори та циклічні ітеративізатори, розглянуті перехідні процеси в межах структури функціонально-семантичного поля ітеративності.

На рівні речення у сучасній українській мові виділяються ітеративні предикати й лексеми-ітеративізатори як засоби вираження ітеративного значення.

Семантичні різновиди ітеративних предикатів залежно від ситуації, яку вони описують, формують відповідні семантичні мікрополя (мультиплікативності, дистрибутивності, многократності) із центром та відкритою для сусіднього мікрополя периферією. Позиція ітеративних предикатів у межах кожного мікрополя визначається різними чинниками: у мікрополі многократності – семантикою основи, у мікрополі дистрибутивності – формою вираження семантики поля; у мікрополі многократності – семантичним типом предиката. Це пов’язано із формальними та семантичними імплікаціями у ряді мультиплікативний предикат (Р mult) – дистрибутивний предикат (Р distr) – многократний предикат (Р mn). Ядерними у семантичному мікрополі мультиплікативності виступають сенсорні, акціональні та акціонально-акустичні Р mult: Хлоп’я спідлоба вивчально позиркувало (Р mult) на свого майбутнього наставника (О. Гончар); периферію формують Р mult переміщення та конверсативи: Я блукав (Р mult) алеями саду (В. Домонтович); – Так, так, так! – притакував (Р mult) Стальський і руками, і головою, і всім тілом (І. Франко). До центру семантичного мікрополя дистрибутивності належать Р distr із морфемним та лексико-семантичним вираженням відповідного значення: Дітей мені побудиш (Р distr) (О. Гончар); ...влітку 36 року почали горіти (Р distr) одна по одній хати (В. Домонтович). Р distr із формально-граматичним вираженням дистрибутивного значення формують периферію семантичного мікрополя дистрибутивності: Посипались (Р distr) спілі грушки в гетьманському саду (Б. Лепкий). До центру мікрополя многократності належать предикати із конкретно-процесним значенням: Щороку їздили (Рв Цхалтубо на води (П. Загребельний); до периферії – предикати властивостей і постійних відношень, які вважаємо многократними предикатами у випадку, якщо вони означають:

1) відношення конкретної особи до власної дії: Ардаб’єв любив попоїсти (Рn) (П. Загребельний);

2) відношення особи до предмета через дію: ... її [біблію] любив читати (РЧумак вечорами осінніми (І. Багряний);

3) відношення особи до дії іншої особи: Марічка любила (Рколи він грав на флояру (М. Коцюбинський);

4) відношення до дії іншої істоти: Вона любить (Рщоб навколо неї туркотіли голуби (В. Домонтович).

Перехідні процеси в структурі ФСП ітеративності пов’язані з поступовими переходами периферії одного мікрополя в інше. Міжпери-ферійна взаємодія мікрополів многократності-мультиплікативності, многократності-дистрибутивності детермінується подвійною ітерацією – повторюваністю мультиплікативної чи дистрибутивної дії: Він [Горобенко], як і завжди, схопив його руки понад ліктями й, наче випробовуючи м’язи, труснув кілька разів (Б. Антоненко-Давидович). Пригадую, бувало, посходяться ґазди та й мудрують (С. Пушик). Значення подвійної ітерації є характерним для речень, які описують поліциклічність ситуації, коли мультиплікативна чи дистрибутивна дії повторюються і в межах циклу, і в межах повторюваності самих циклів. Міжпериферійна взаємодія мікрополів дистрибутивності-мультиплікативності пов’язана із формально-граматичним вираженням дистрибутивної семантики, коли значення сукупності суб’єктів чи об’єктів дії виражається тільки граматичною формою числа: Хлопці підморгують дівчатам (Ю. Яновський). Відсутність морфемно-семантичних чи лексичних засобів вираження дистрибутивного значення у реченні є причиною актуалізації мультиплікативної семантики.

Серед лексико-семантичних засобів експлікації значення повторюваності дії лексеми-ітеративізатори як показники ітеративності формують ядро ФСП. Лексеми-ітеративізатори поділяємо на квантифікатори й циклічні ітеративізатори. За критерієм означеності/неозначеності кількісної семантики в межах дієслівних квантифікаторів протиставляються означені квантифікатори, серед яких виділяються конкретно-означені (два рази, тричі), приблизно-означені квантифікатори (кілька разів, разів з десять, два-три рази) та неозначені квантифікатори (не раз; не раз і не два). За референційним критерієм дієслівні квантифікатори поділяються на нормативні (часто, весь час, зазвичай, рідко, іноді, часом, від часу до часу) та рамкові, в межах яких протиставляються тотальні (завжди, якщо = всі) й парціальні квантифікатори (іноді, якщо = деякі). Серед циклічних ітеративізаторів виділяються: конкретно-часові (удень, під вечір, за вечерею, по обіді, по ночах); кількісно-часові (кожного вечора, щоранку, щороку) та узуально-часовий ітеративізатор бувати.

Взаємодія лексем-ітеративізаторів з ітеративними предикатами пов’язана із квантифікаційно-ітераційними процесами, які відображають повторюваність дії у часі. На основі цієї семантико-синтаксичної взаємодії виділені типи синтаксичних конструкцій.

За означеністю/неозначеністю квантифікації в межах Т-циклу речення із лексико-семантичними показниками ітеративності виражають таку семантику:

1. Означеної квантифікації предиката в Т-циклі (конкретно або приблизно визначена кількість повторів дії): За два рази поносили (Р distr) повісма до молодої (С. Пушик);

2. Неозначеної квантифікації предиката в Т-циклі: Часто Соломія з розгону натикалась (Р mult) на кущ верболозу (М. Коцюбинський).

За означеністю/неозначеністю квантифікації в межах Т-циклів речення із лексико-семантичними показниками ітеративності виражають семантику:

1. Ітерації в Т-циклах означено-квантифікованих предикатів: Раз на тиждень виходжу (Рз дому, / Одягнувши пальтисько руде... (Є. Плужник);

2. Ітерації в Т-циклах неозначено-квантифікованих предикатів: А. В. М_в приходив (Рдо нас кожного дня (В. Домонтович).

Типи речень із квантифікованими предикатами, які описують моноциклічні ситуації (Т-цикл), належать до семантичного мікрополя мультиплікативності або дистрибутивності. Речення із значенням подвійної ітерації, які описують поліциклічну ситуацію (Т-цикли), належать до семантичного мікрополя многократності.

У підрозділі 3.2. “Ітеративність у системі граматичних категорій” визначено вплив категорій часу, виду, таксису на формування ітеративної семантики речення.

Часові форми ітеративних предикатів репрезентують функціонування форм минулого, теперішнього та майбутнього часів у реченнях із семантикою повторюваності дії. Специфічні ітеративні значення (мультиплікативності, дистрибутивності, многократності) виявляються фактично усіма часовими формами. Ці часові форми “приймають” семантичні типи предикатів (конкретної фізичної дії, переміщення, конверсативності, властивостей і постійних відношень, хабітуальності), визначених нами як ітеративні (ядерні чи периферійні). Граматичний час не диференціює значення ітеративності в реченні, однак як граматична категорія час виступає компонентом семантики темпоральності, яка є визначальною для значення дії загалом та ітеративності зокрема.

Ітеративні предикати представлені системою часів, яка включає форми минулого (На вулиці я щораз посміхався (В. Підмогильний)), теперішнього (Червонощока наречена соромливо поглядає на гостей (Ю. Яновський)) та майбутнього часів (Ми пронесем, ми підведем і підем, / ми дійдемо, ми сягнемо висот! (В. Симоненко)). Форми майбутнього транспонованого часу напівскладних речень мають ітеративнотворчий потенціал. Ідентифікувати значення повторюваності дії у реченнях із теперішнім транспонованим можна за допомогою формули: якщо форму теперішнього часу дієслова можна замінити формою минулого недоконаного без зміни смислу речення, то воно виражає семантику ітеративності: Влітку цілими днями Порфир на річці, ковбаситься у воді, стрибає з гілляк, пірнає на ямах без акваланга (О. Гончар).

У реченні ітеративні предикати функціонують у формах доконаного і недоконаного виду. Недоконаний вид є характерним для всіх часових форм ітеративних предикатів і для семантичних різновидів ітеративності: Він раз у раз робив Фавстові якесь запитання (Г. Косинка). Більш специфічним є функціонування форм доконаного виду. Для ітеративних предикатів доконаного виду характерним є вираження значення дистрибутивності та початковості дії: Вартові з делікатності повідвертались (Ю. Яновський); Свічки, ніби в церкві, замерехтіли в гетьманській їдальні (Б. Лепкий). Це пов’язано із семантикою префіксальних морфем, які функціонують як категоризовані супровідні предикати квантитативності й темпоральності. Форма доконаного виду семельфактивів у реченні ітеративізується за допомогою квантифікаторів, що формують ядро ФСП ітеративності та мають найвищий ітеративнотворчий потенціал. Він виявляється при взаємодії лексем-ітеративізаторів з предикатами у реченні: Часом упала спіла грушка в саді (Б. Лепкий).

Категорія таксису пов’язана з категорію ітеративності. Ці взаємозв’язки виявляються на синтаксичному мовному рівні у поліпредикативних конструкціях. Незалежний таксис із значеннями одночасності, передування, наступності репрезентують речення з однорідними ітеративними предикатами, складносурядні та складні безсполучникові речення, що корелюють із складносурядними. Залежний таксис із значеннями одночасності й передування представлений у реченнях з напівпредикативними ітеративними зворотами, складнопідрядних та безсполучникових, що корелюють зі складнопідрядними. Найпродуктивнішими виступають поліпредикативні конструкції із значенням одночасності повторюваних дій, менш продуктивними – речення із семантикою передування та наступності ітеративних дій.

Одночасність переважно експлікують форми теперішнього часу ітеративних предикатів, передування – форми минулого часу, наступність – форми майбутнього або майбутнього транспонованого.

Незалежний таксис із значенням одночасності репрезентують структурно-семантичні типи складносурядних речень із семантичною ознакою ітеративності (локативно-єднальні: Далекими передгір’ями лунають бойові пісні полюючих звірів, і мускусною парою димлять рослини (Ю. Яновський); локативно-зіставні: Твердий, безостий колос б’є по руках, а стебло лізе під ноги (М. Коцюбинський); причиново-наслідкові: Дівчата торкали струни-павутиння, лунала срібна музика (В. Шевчук); подієво-зіставні конкретизовані: Люди жнуть або косять, а її Андрій іде стежкою... (М. Коцюбинський); подієво-зіставні узагальнені: Одні розкривають груди перед карабінами, інші весь вік двигають ярмо недолі і тихо терплять за свій ідеал (І. Франко)). Одночасність при залежному таксисі представлена у напівпредикативних реченнях з темпоральними (каузально-темпоральними: …почали по черзі мочати в тій бочці вуса, смокчучи спрагло напій (В. Шевчук), темпорально-узагальненими: Будуючи хату, косила плавні й Оксана (О. Гончар)) та конкретизованими (альтернативними) ітеративними зворотами (Звичайно Зина вихорем, сковзаючись по паркету, вилітала мені назустріч... (В. Домонтович)), а також у складнопідрядних реченнях із темпорально-каузальними відношеннями (часу, причини, умови): Коли ви, голодні і втомлені, сідаєте до обіду, вона своїми докорами відбере вам апетит (І. Франко); Як ставало тихо, чути було притаєні смішки (Б. Лепкий); Коли хочу що сказати, то обертаюся до служниці (І. Франко).

У реченнях цього типу таксис виступає засобом впливу на формування ітеративної структури. Безсполучникові речення із значенням повторюваності виявляють ознаки залежного або незалежного таксису (одночасність дій), оскільки співвідносяться як із складносурядними, так і зі складнопідрядними реченнями.

У висновках узагальнені результати проведеного дослідження. Відзначено, зокрема, таке:

Функціонально-семантичне поле ітеративності – це ієрархічна структура, яка об’єднує елементи різних мовних рівнів на основі спільності їх семантичної функції – ітерації. Диференційною семантичною ознакою ітеративності є інтервал як час початку та завершення дії. За цією ознакою визначається включення елементів у структуру ФСП ітеративності. Тривалість інтервалу є визначальною ознакою диференціації специфічних ітеративних значень (мультиплікативного, дистрибутивного, многократного), які за принципом поля формують структуру семантики ітеративності й утворюють у цій структурі відповідно три мікрополя. Іншими диференційними ознаками специфічних значень ітеративності виступають моноциклічність поліциклічність ситуації, описаної предикатом (мультиплікативність, дистрибутивність многократність), наявність відсутність у реченні циклічних ітеративізаторів типу щодня, кожного тижня, щороку (многократність мультиплікативність, дистрибутивність), наявність відсутність сукупного суб’єкта чи об’єкта дії (дистрибутивність мультиплікативність, многократність).

Ітеративність – це семантична внутрішньо розчленована категорія, яка, формуючи ФСП, реалізується у мові семантичними ознаками дії (А), кількості (Qn), темпоральності (T), суб’єктності (S), об’єктності (O), місця (L). Семи дії, кількості, темпоральності є іманентними в значенні ітеративності. Комбінація актуалізованих семантичних ознак визначає структуру семантики кожного мікрополя. Ітеративність визначається як кількісний вияв повторюваності дії з огляду на її темпоральні, локативні та суб’єктно-об’єктні характеристики. Ітеративність трактується як темпоральна семантична категорія, оскільки інтервал диференціює як акти ітеративної дії, так і саму дію.

Семантичні ознаки ітеративності виявлено у дієсловах із відповідним значенням, лексемах-ітеративізаторах та в реченнях, які виражають повторюваність дії.

Дієслова із суфіксами-ітеративізаторами класифікуються за мотивацією основи на сенсорні, серед яких виділено акустичні (ахати, бекати), візуальні (мигати, спалахувати), аудіоітеративи (чувати) та раціональні, до яких належать акціональні ітеративи (гойдати, ковтати, махати, сортувати). Дієслова із префіксами-ітеративізаторами класифікуються за значенням актуалізованої семантичної ознаки на акціональні, серед яких виділено партитиви (переломлювати, перерубувати), конверсативи (випитувати, висловлювати), дієслова із семантикою часткового і пом’якшувального перебігу дії (пов’язувати, погейкувати); кількісно-часові ітеративи, серед яких виділено такі групи дієслів: трансформаційного характеру перебігу дії (поламати, потяти), делімітативні (побризкати, повертіти), результативні (вив’язувати); локативні ітеративи, серед яких виділено: локативно-партитивні (віддзьобувати), локативно-різноспрямовані (розгойдувати), точково-локативні (розстібати), локативно-інтенсивні (витупцьовувати), локативно-цілеспрямовані (докочувати, дотягати); дієслова суб’єктно-об’єктних відношень, серед яких виділено дистрибутивні (перевозимти, перекосити), дистрибутивно-локативні (розвомзити), суб’єктного взаємовпливу (переглядатися), волюнтативно-примусові (виганяти), надмірно-нормативні (переїдати, пересолювати).

Лексеми-ітеративізатори поділяються на квантифікатори й циклічні ітеративізатори. За критерієм означеності неозначеності кількісної семантики в межах дієслівних квантифікаторів протиставляються означені квантифікатори, серед яких виділяються конкретно-означені (два рази, тричі), приблизно-означені квантифікатори (кілька разів, ще раз, знов), неозначені квантифікатори (не раз). За референційним критерієм дієслівні квантифікатори поділяються на нормативні та рамкові, в межах яких протиставляються тотальні (всі) й парціальні квантифікатори (деякі). Серед циклічних ітеративізаторів виділяються конкретно-часові (під вечір, по обіді), кількісно-часові (кожного вечора, щоранку) та узуально-часові (бувало).

Речення із лексемами-ітеративізаторами за критерієм означеностінеозначеності квантифікації в межах Т-циклу можуть виражати семантику означеної квантифікації предиката в Т-циклі (конкретно або приблизно визначена кількість повторів дії). Це значення протиставляється семантиці неозначеної квантифікації предиката в Т-циклі. Ці типи речень належать до семантичного мікрополя мультиплікативності або дистрибутивності як моноциклічні синтаксичні одиниці. За критерієм означеності/неозначеності квантифікації в межах Т-циклів речення із лексико-семантичними показниками ітеративності виражають семантику ітерації в Т-циклах означено-квантифікованих предикатів (або предикатів із приблизно-означеною квантифікацією). Це значення протиставляється семантиці ітерації в Т-циклах неозначено-квантифікованих предикатів. Ці типи речень належать до семантичного мікрополя многократності як поліциклічні ітеративні синтаксичні структури із значенням подвійної ітерації.

Структуру ФСП ітеративності формують елементи різних мовних рівнів: морфологічного, лексичного, синтаксичного. Центральними у структурі ФСП ітеративності виступають суфікси та префікси у функції ітеративізаторів дії (-а- (-я-), -ува- (-юва-), -и-, -і-, _от_; пере-, під-, по-), а також лексико-семантичні засоби вираження ітеративності (іноді, кожного разу, п’ять разів на тиждень, тричі, часто, щодня). Перехідну позицію між центром і периферією займають префікси, які додають до значення ітеративності додаткові семантичні відтінки (від-, ви-, до-, на-). Периферію ФСП ітеративності формують периферійні семантичні типи предикатів кожного специфічного значення ітеративності: предикати із значенням переміщення та конверсативи семантичного мікрополя мультиплікативності; дистрибутивні предикати із формально-граматичним вираженням дистрибутивного значення (за умови відсутності морфемних (префікси ви-, на-, пере-, роз-) та лексичних (по черзі, один за другим) показників дистрибутивності); предикати властивостей та постійних відношень (якщо властивість чи відношення актуалізовані конкретною дією), а також предикати із значенням хабітуальності (звичної для суб’єкта дії) семантичного мікрополя многократності.

Елементи різних мовних рівнів у структурі функціонально-семантичного поля ітеративності пов’язані між собою за принципом “включення”: речення (синтаксичний рівень) “включає” як дієслівні афікси-ітеративізатори (морфологічний рівень), так і лексеми-ітеративізатори (лексичний рівень).

Співвідношення ФСП ітеративності із суміжними утвореннями в системі функціонально-семантичних полів прогнозовані структурою семантики ітеративності. ФСП ітеративності взаємодіє з полями кількості, темпоральності, локативності як із структурами вищого рівня узагальненості. ФСП ітеративності перетинається із полями суб’єктності та об’єктності: Всі (S) покірно вислухували його (В. Підмогильний); [Галат] по черзі поскочував на землю гармати (О) (Ю. Яновський). У межах системної взаємодії ітеративність – темпоральність досліджуване поле перетинається із ФСП фазовості, тривалості, процесуальності, таксису.

При взаємодії ФСП ітеративності зі структурами вищого рівня та із суміжними полями у структурі ітеративного компонента активізується відповідна сема кількості актів (Qn), кількісного вияву циклів дії (Тn), місця (L), суб’єктності (S) чи об’єктності (О). Така функціонально активізована семантична ознака прогнозує відповідне специфічне значення ітеративності. У мультиплікативах активізується сема кількості актів (nQn), в дистрибутивах – сема місця (L), об’єктності (О) чи суб’єктності (S), у дієсловах із значенням многократності – сема кількісного вияву циклів дії (Тn).

При взаємодії ФСП ітеративності зі структурами різних рівнів виявляється вплив категорій часу, виду, таксису на ітеративну семантику речення. Граматична категорія часу опосередковано впливає на вираження ітеративного значення у реченні. Категорія виду впливає на визначення специфічного ітеративного значення. При високій продуктивності форм недоконаного виду ітеративних предикатів доконаний вид найбільш характерний для дистрибутивних предикатів як різновиду ітеративних. Дистрибутивні предикати доконаного виду використовуються у реченнях для позначення початкового характеру фазової дії.

Категорія таксису, яка виявляється у поліпредикативних конструкціях, впливає на формування ітеративної структури складнопідрядних речень із темпорально-каузальними відношеннями. У інших типах складнопідрядних речень значення ітеративності не залежить від їх структурних особливостей. Речення з однорідними ітеративними предикатами, складносурядні та складні безсполучникові речення із семантикою ітеративності, що корелюють із складносурядними, функціонують як синтаксичні структури, що представляють незалежний таксис із значеннями одночасності, передування, наступності. Речення з напівпредикативними ітеративними зворотами, складнопідрядні та безсполучникові, які корелюють з складнопідрядними, – це синтаксичні структури із залежним таксисом, що мають значення одночасності й передування. Найпродуктивнішими виступають поліпредикативні конструкції із значенням одночасності повторюваних дій, менш продуктивними – речення із семантикою передування та наступності ітеративних дій.

Основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях:

1. Функціонально-семантичні особливості префіксів по-, пере- як засобів вираження ітеративності в сучасній українській мові // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2004. – № . – С. 89-94.

2. Функціонально-семантичні особливості префікса ви- у морфемно-семантичній структурі дієслів із значенням ітеративності // Східнослов’янська філологія. – Горлівка: Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, 2006. – Вип. 7. – С. 117-123.

3. Лексико-семантичний аспект квантифікації предикатів синтаксичних конструкцій із значенням ітеративності // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія.– Івано-Франківськ, 2006. – Випуск ХІ-ХІІ. – С. 104-111.

4. Типологія лексем-ітеративізаторів у сучасній українській мові // Обрії. – Івано-Франківськ: Івано-Франківський інститут післядипломної педагогічної освіти, 2006. – № 2(23). – С. .

5. Структура семантики ітеративності // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. – Івано-Франківськ, 2007. – Випуск ХV-ХVІІІ. – С. 94-97.

АНОТАЦІЯ

Париляк Л. І. Структура функціонально-семантичного поля ітеративності в сучасній українській мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10. 02. – українська