МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
ПОТРАВКА Лариса Олександрівна
УДК:338.49.5(477.7)
РОЗВИТОК ІНФРАСТРУКТУРИ АГРАРНОГО РИНКУ
ПІВДЕННОГО РЕГІОНУ
Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Житомир – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в ДВНЗ ”Херсонський державний аграрний університет” Міністерства аграрної політики України.
Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Зіновчук Віталій Володимирович,
ДВНЗ „Державний агроекологічний університет”, завідувач кафедри зовнішньоекономічної діяльності підприємств
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук,
старший науковий співробітник
Власов Володимир Іванович,
Національний науковий центр
„Інститут аграрної економіки” УААН,
головний науковий співробітник відділу зовнішньоекономічних зв’язків
кандидат економічних наук
Гуменюк Олена Олексіївна
Тернопільський національний
економічний університет,
доцент кафедри аграрного бізнесу
Захист відбудеться 17 червня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Державному вищому навчальному закладі “Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 55.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчального закладу “Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, .
Автореферат розісланий 15 травня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук,
доцент В.П. Якобчук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. З переходом до ринкових відносин перед сільськогосподарськими товаровиробниками відкрилися можливості вибору форм господарювання, напрямів спеціалізації і диверсифікації виробництва, каналів реалізації продукції, джерел фінансування та інформації. Але проблемою для аграріїв залишається нерозвиненість системи збуту сільськогосподарської продукції та матеріально-технічного постачання, що негативно відбивається на формуванні стабільної цінової ситуації на ринку продовольства та на досягненні прибутковості господарювання.
Ефективність ведення агробізнесу значною мірою залежить від функціонування ринкової інфраструктури та ринкових механізмів. Існуюча нині інфраструктура ще не є досконалою, оскільки більшість її елементів знаходяться на початковому етапі розвитку і не можуть у повному обсязі забезпечити ефективний товарообмін та безперебійне надходження товарів до кінцевих споживачів. Причиною тому є відсутність системної взаємодії її складових та елементів.
Проблема формування і функціонування інфраструктури аграрного ринку відносно нова для вітчизняної агроекономічної науки. Певний внесок у її вирішення зробили відомі вітчизняні дослідники: П. Березівський, В. Бойко, В. Власов, П. Гайдуцький, Ф. Горбонос, О. Гуменюк, М. Дем’яненко, В. Зіновчук, В. Зимовець, Л. Левківська, Ю. Коваленко, М. Малік, О. Могильний, Л. Молдован, П. Саблук, Г. Черевко, О. Шпичак, В. Юрчишин та ін.
Однак на сучасному етапі розвитку інфраструктури аграрного ринку не всі аспекти цієї проблеми достатньо вивчені й належним чином вирішені. Зокрема, не повною мірою врегульовані механізми забезпечення системного функціонування інфраструктури. Це дає підстави стверджувати, що дана проблема потребує проведення окремого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного вищого навчального закладу ”Херсонський державний аграрний університет” за темою ”Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації – 0102U003197). Автором у контексті даної теми визначено місце і роль інфраструктури аграрного ринку, вивчено сучасний стан та тенденції розвитку її елементів, запропоновано основні напрями удосконалення механізмів їх взаємодії.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних, методичних та прикладних аспектів розвитку інфраструктури аграрного ринку. Досягнення визначеної мети зумовило вирішення таких завдань:
· уточнити трактування інфраструктури аграрного ринку на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду;
· визначити основні цілі, роль та функції складових інфраструктури в сучасному агробізнесі з точки зору системного підходу;
· дати оцінку сучасного стану та визначити тенденції розвитку інфраструктури аграрного ринку у Південному регіоні;
· визначити основні напрями забезпечення системного розвитку інфраструктури аграрного ринку;
· обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення інфраструктури аграрного ринку на підсистемному та елементному рівнях;
· вдосконалити основні мотиваційні та регуляторні механізми забезпечення системного розвитку інфраструктури аграрного ринку.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є процес формування системних зв’язків складових та елементів інфраструктури аграрного ринку. Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні та практичні положення функціонування та розвитку інфраструктури аграрного ринку.
Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів.
За допомогою методу наукової абстракції уточнено поняття ”інфраструктура аграрного ринку”, визначено її складові та досліджено їх функціональне призначення, проведено класифікацію її елементів. При аналізі стану розвитку інфраструктури аграрного ринку на регіональному рівні використано статистико-економічний метод, зокрема його прийоми – групування, порівняння та ін. Широке застосування монографічного методу разом із методом індукції дало змогу визначити особливості функціонування основних інфраструктурних елементів на прикладі окремих господарюючих суб’єктів. Для вивчення тісноти зв’язку між інфраструктурними елементами використано кореляційно-регресивний аналіз. В аналітичній частині роботи також використано метод соціометричних опитувань та метод експертних оцінок.
Визначення проблем елементного рівня інфраструктури і обґрунтування шляхів їх вирішення здійснено за допомогою методу аналізу і синтезу. Концептуальні обґрунтування системного формування зв’язків між інфраструктурними елементами зроблено за допомогою абстрактно-логічного методу.
Інформаційною базою проведення дисертаційного дослідження слугували офіційні статистичні матеріали, нормативно-довідкова література, матеріали моніторингу Міністерства аграрної політики України та Головних управлінь агропромислового розвитку Одеської, Миколаївської, Херсонської облдержадміністрацій, Міністерства сільського господарства Автономної Республіки Крим, матеріали науково-дослідних установ, наукові публікації, звітність підприємств, інформація із всесвітньої комп’ютерної мережі Іntеrnet, первинні матеріали власних досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
вперше:
· запропоновано здійснити перехід від поліцентричного організаційного типу інфраструктури аграрного ринку до моноцентричного, що передбачає обмеження неконтрольованої експансії непродуктивного ринкового посередництва шляхом активізації кооперативних процесів серед сільськогосподарських товаровиробників і забезпечення системного функціонування складових та елементів інфраструктури в їх економічних інтересах;
удосконалено:
· трактування поняття “інфраструктура аграрного ринку”, що, на відміну від існуючих, розглядає її як систему підприємств і установ маркетингової, кредитно-фінансової, інформаційно-консультаційної, а також агросервісної складових;
· механізм управління процесами формування і функціонування інфраструктури аграрного ринку, що передбачає існування відповідної ієрархії організаційних структур на місцевому, регіональному та національному рівнях;
дістали подальшого розвитку:
· обґрунтування шляхів підвищення рівня кредитно-фінансового забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності аграрного сектора на основі розвитку установ кредитної кооперації еволюційним шляхом із подальшим створенням аграрного кооперативного банку і визначенням ролі держави у цьому процесі;
· пропозиції щодо удосконалення функціонування портового господарства, що є важливим елементом інфраструктури аграрного експорту, зокрема запропоновано використовувати у визначенні стратегії маркетингової діяльності портів індекс стратегічного потенціалу і враховувати ризик його неповного використання;
· методичний підхід до визначення синергетичного ефекту взаємодії складових та елементів інфраструктури аграрного ринку, що може розглядатися в якості мотивуючого чинника розвитку кооперації операторів аграрного ринку.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень, що містяться в дисертаційній роботі, спрямовано на вирішення проблем інфраструктурного забезпечення аграрного ринку, визначення основних напрямів розвитку інфраструктурних елементів та систематизації їх функціонування.
Розроблені практичні пропозиції щодо розвитку елементів інфраструктури аграрного ринку прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації (довідка Головного управління агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації № 13-701-5/394 від 01.10.2007 р.).
Завдяки проведеному дисертаційному дослідженню визначено організаційні основи діяльності інформаційно-консультаційної фірми ”Агро-Центр” (м. Миколаїв), насамперед, порядок і етапи створення, організаційна структура підприємства, джерела формування матеріально-технічної бази, перелік послуг для аграріїв (довідка № 81 від 09.10.2007 р.).
Результати досліджень використано Херсонською філією банку ”Форум” при розробці проекту кредитування сільськогосподарських підприємств та суб’єктів малого бізнесу (довідка № 5596 від 02.10.2007 р.). Основні положення дисертації пройшли практичну перевірку на Снігурівському елеваторі (Миколаївська область, м. Снігурівка) відносно удосконалення системи складських свідоцтв (довідка № 160 від 05.10.2007 р.).
Теоретичні узагальнення, зроблені в дисертаційному дослідженні, а також запропоновані практичні аспекти забезпечення функціонування інфраструктури аграрного ринку впроваджено у навчальний процес Херсонського ДАУ при викладанні дисциплін ”Основи економічної теорії”, ”Економіка підприємства” та "Інфраструктура аграрного ринку" студентам економічних спеціальностей (довідка № 66-09/77 від 02.10.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною науковою розробкою автора. Представлені у дисертаційній роботі результати наукових досліджень отримано автором особисто. У наукових працях використано лише ті положення, які є результатом власних досліджень здобувача. Публікації наукових праць здійснено автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на Науково-практичній конференції молодих вчених у Державному агроекологічному університеті ”Формування стратегії розвитку регіонального АПК” (Житомир, 2005 р.); на Науково-практичній конференції ”Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи” (м. Херсон, 2007 р.); на Міжнародній конференції ”Проблеми розвитку кооперації в Україні” (м. Херсон, 2007 р.), на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції ”Стратегічні питання світової науки – 2008” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 одноосібних наукових праць, з яких 6 статей – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій – 2,82 д.а., з них у наукових фахових виданнях – 2,07 д. а.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Основний зміст роботи викладено на 175 сторінках комп’ютерного тексту. Цифровий матеріал представлений у 27 таблицях, містить 20 рисунків. Список джерел нараховує 192 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв’язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дослідження та особистий внесок здобувача у вирішення поставлених завдань, наведено дані щодо апробації отриманих результатів та їх відображення у публікаціях.
У першому розділі – ”Теоретичні засади розвитку інфраструктури аграрного ринку” – інфраструктура аграрного ринку розглядається як система підприємств і установ, діяльність яких підтримує господарські взаємозв’язки в агробізнесі, забезпечує процес сільськогосподарського виробництва і безперервний товарообмін. Дослідженнями доведено, що, крім маркетингової, кредитно-фінансової та інформаційно-консультаційної складових, до інфраструктури аграрного ринку необхідно включити агросервісні підприємства. Вони докорінно змінили свою економічну природу (тобто форму власності, мотиваційні засади господарювання, систему управління) та є носіями пропозиції відповідних послуг на аграрному ринку (рис. 1).
Рис. 1. Агросервісна складова інфраструктури аграрного ринку
Ефективність функціонування агросервісної інфраструктури залежить від зв’язку аграрних товаровиробників з установами та підприємствами кредитно-фінансової та інформаційно-консультаційної інфраструктур, що забезпечують їх необхідними грошовими та інформаційними ресурсами для виконання агросервісних послуг.
Отже, теоретично доведено, що пріоритетні напрямами розвитку інфраструктури аграрного ринку мають визначатися з точки зору системного підходу і полягають у взаємодії та компліментарності елементів маркетингової, кредитно-фінансової, інформаційно-консультаційної та агросервісної складової.
У другому розділі – ”Стан та тенденції розвитку інфраструктури аграрного ринку” – проведено ретроспективний аналіз та дано поелементну характеристику інфраструктури аграрного ринку регіону. Регіон дослідження має певний історичний досвід функціонування організацій, що суттєво підтримували ринкові відносини в минулому, враховуючи географічні, економічні, соціально-демографічні та інші особливості Причорномор’я. Зокрема, це стосується біржової торгівлі, кооперативного сектора, портового господарства та ін.
Встановлено, що за роки новітніх докорінних економічних трансформацій у регіоні започатковано важливі елементи, насамперед, маркетингової інфраструктури, до якої належать біржі, агроторгові доми, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, оптові продовольчі ринки, виставки-ярмарки, аукціони живої худоби (табл. 1)
Таблиця 1
Динаміка розвитку маркетингової інфраструктури
аграрного ринку у Південному регіоні
Роки | Елементи маркетингової інфраструктури аграрного ринку
Агротор-гові доми | С.-г. обслуговуючі кооперативи | Оптові продовольчі ринки | Заготі-вельні пункти | Виставки, ярмарки | Аукціони живої
худоби
Всього по Південному регіону
2000 | 27 | - | 14 | 1267 | 45 | 5
2001 | 52 | 22 | 30 | 1970 | 131 | 16
2002 | 89 | 34 | 93 | 1986 | 277 | 50
2003 | 51 | 46 | 152 | 2048 | 270 | 55
2004 | 50 | 54 | 146 | 2095 | 310 | 64
2005 | 53 | 61 | 149 | 2097 | 338 | 72
2006 | 54 | 61 | 151 | 2101 | 339 | 28
2006 +,- до 2000 |
27 |
61 |
137 |
834 |
294 |
23
Одним із найважливіших елементів маркетингової інфраструктури є товарна біржа. У Південному регіоні налічується 116 бірж з 479, що складає майже четверту частину зареєстрованих в Україні (табл. 2). Найбільш активно функціонують біржі в Одеській області, а найменше – в Криму. Але регіональна частка біржових угод складає лише 10,5 % від загально укладених у країні.
Таблиця 2
Стан біржового ринку Південного регіону, 2006 р.
Показники |
Область | Разом по регіону
Одеська | Миколаїв-
ська | Херсон-
ська | АР Крим
Зареєстровано бірж, од. | 26 | 22 | 38 | 30 | 116
питома вага у загальній кількості по Україні, % | 5,4 | 4,6 | 7,9 | 6,3 | 24
Вартість укладених угод,
млн. грн. | 1427 | 1026 | 36,3 | 67,8 | 2557,1
питома вага у загальній кількості по Україні, % | 5,9 | 4,2 | 0,1 | 0,3 | 10,5
Вартість угод на реалізацію
с.-г. продукції, млн. грн. | 1118,8 | 965,5 | 31,1 | 62,9 | 2178,3
питома вага у загальній кількості по Україні, % | 9,4 | 8,1 | 1,6 | 0,5 | 18,3
Встановлено, що можливість брати участь у біржовій торгівлі мають лише великомасштабні товаровиробники, які діють через брокерські контори або мають на біржах власні брокерські місця. Важливим резервом розвитку бірж повинна стати активізація роботи агроторгових домів та обслуговуючих кооперативів, які створюють умови виходу аграрних товаровиробників на ринок. У процесі дослідження доведено, що розвиток біржового ринку повинен бути зорієнтованим на створення ф’ючерсної біржі.
Визначено, що досить повільно в аграрному секторі регіону відбувається розбудова кооперативного руху. Нині в Причорномор’ї функціонує 61 обслуговуючий кооператив, але більшість із них поки не відповідає закладеному в них економічному потенціалу, а їх роль в аграрному секторі регіону майже непомітна. Лише окремі кооперативи, досвід яких розкрито в дисертації (такі як ”Південний союз” в Херсонській області), досягли переконливих результатів і довели свою перспективну місію.
Виключно важливою складовою інфраструктури аграрного ринку є фінансово-кредитна інфраструктура, яка в Південному регіоні представлена комерційними банками, страховими компаніями і кредитними спілками. В 2006 р. у Херсонській області питома вага ресурсів, виданих комерційними банками на довгострокове кредитування сільськогосподарського виробництва, склала лише 2,6 % від загальної суми кредитів, наданих в Україні (54,6 млн. грн.). Головною причиною такої ситуації є високий рівень ризиків в агробізнесі регіону, відсутність іпотеки землі, недостатньо розвинутий ринок страхових послуг.
У Південному регіоні страхові послуги надають близько 25 страхових компаній. У 2006 р. ними застраховано врожаї на 131,3 тис. га посівів зернових культур (2,9 % від загальної площі посівів) на суму 107204,4 тис. грн. (табл. 3).
Таблиця 3
Страхування врожаїв сільськогосподарських культур
у Південному регіоні, 2006 р.
Області | Кількість
с.-г.
підпри-ємств | Посівна площа, тис. га | Застрахована
площа | Страхова сума, тис. грн. | Страхові
внески
за 1 га, грн. | Державна компенсація
тис. га | % | тис. грн. | %
Одеська | 103 | 1778 | 91,9 | 5,2 | 81728,4 | 25,7 | 814,3 | 1,0
Миколаївська | 19 | 1493 | 11,1 | 0,7 | 8649,9 | 31,6 | 175,2 | 2,1
Херсонська | 121 | 1335 | 28,3 | 2,1 | 16826,1 | 25,5 | 339,0 | 2,1
АР Крим | - | - | - | - | - | - | - | -
По регіону | 243 | 4606 | 131,3 | 2,9 | 107204,4 | 26,2 | 1328,5 | 1,3
По Україні | 1084 | 26750 | 401,5 | 1,5 | 339254,2 | 32,0 | 5845,5 | 1,8
Питома вага
регіону, % | 22,4 | 17,2 | 32,7 | - | 31,6 | - | 22,8 | -
Найбільший розмір страхових внесків на 1 га застрахованої площі становив у Миколаївській області – 31,6 грн. Визначено, що ринок страхових послуг залишається слабкою ланкою фінансових відносин в аграрному секторі Південного регіону, тому що виникнення страхових ризиків має високу імовірність, оскільки регіон належить до зони ризикового землеробства. Страхові компаній переважно не мають досвіду в страхуванні агроризиків, а розміри їх капіталу недостатні для виплат відшкодувань сільгосптоваровиробникам при виникненні страхових випадків.
Дослідженнями встановлено, що одним із джерел короткострокового кредитування виступають кредитні спілки, але обсяги наданих ними позик для ведення агробізнесу в Південному регіоні незначні. У 2006 р. лише 3 % позик (на суму 57 млн. грн.) надавалося на ведення селянського господарства із ставкою в розмірі 41 %. Вивчення досвіду розвинутих країн показує, що в умовах загострення конкуренції на ринку фінансових послуг винятково позитивну роль повинні відігравати аграрні кооперативні банки. Вони можуть максимально враховувати зазначені фактори при обслуговуванні сільськогосподарських товаровиробників, оскільки мають кооперативні принципи функціонування.
Визначено, що інформаційно-консультаційне забезпечення учасників аграрного ринку Південного регіону здійснюють п’ять сільськогосподарських дорадчих служб, які знаходяться в обласних центрах. Вони переважно фінансуються державою або зарубіжними проектами технічної допомоги. Поступово на всі дорадчі служби повинен поширюватися принцип самофінансування, який слід реалізовувати шляхом надання послуг для сільськогосподарських підприємств та сільського населення на платній основі.
Встановлено, що кількість підприємств агросервісної інфраструктури за останні роки значно скоротилася, хоча потреби в їх послугах поступово зростають. Удосконалення функціонування агросервісної складової повинно здійснюватися шляхом створення об’єднань сільськогосподарських товаровиробників для спільного використання основних засобів виробництва на кооперативній основі у вигляді машинних рингів та машинно-технологічних станцій.
Розвиток транспортної складової інфраструктури повинен бути зорієнтований на вирішення проблем портового комплексу, оскільки є визначальним фактором експортної орієнтації аграрного виробництва. У 2006/2007 маркетинговому році через порти України перевезено 10,5 млн. т сільськогосподарської продукції (табл. 4), що здійснено переважно провідними підприємствами-операторами – Glencore, Toepfer, Louis Dreyfus Negoce, W.Y.Grain, Cargill. Основними ринками збуту зернових є країни Близького Сходу, Північної Африки, а також Бразилія, Перу, Канада, Франція та ін.
Таблиця 4
Обсяги перевезень сільськогосподарської продукції
через порти України, млн. т
Види
продукції | Маркетинговий рік | 2006/2007 р.
у % до 2002/2003 р.
2002/2003 | 2004/2005 | 2006/2007
Пшениця | 8,39 | 7,50 | 5,09 | 60,7
в т.ч. | фуражна | 4,50 | 3,84 | 2,62 | 58,2
| продовольча | 3,88 | 2,87 | 2,47 | 64,7
Ячмінь | 3,68 | 3,86 | 3,95 | 107,3
Жито | 0,20 | 0,12 | 0,08 | 40,0
Зерно кукурудзи | 0,72 | 0,87 | 1,20 | 166,7
Горох фуражний | 0,11 | 0,14 | 0,18 | 163,6
Р а з о м | 13,11 | 12,49 | 10,5 | 80,0
У Південному регіоні зосереджено 16 з 18 морських портів України, але їх виробничі потужності використовуються лише на 62,4 %, що зумовлює необхідність створення загальної стратегії їх маркетингової діяльності. Доведено, що розвиток портового господарства повинен відбуватися у напрямі визначення маркетингової стратегії портів та розвитку єдиної регіональної логістичної системи. Насамперед, це повинно передбачати створення єдиного цільового інформаційного простору шляхом використання електронних засобів управління.
Доведено, що в умовах конкурентного середовища інфраструктура виступає фактором залучення внутрішніх резервів економічного зростання аграрного виробництва. Тому підтримка становлення інфраструктури аграрного ринку є одним із напрямів підвищення ефективності функціонування та розвитку аграрного сектора економіки. Це підтверджує той факт, що обмеження Світової організації торгівлі (СОТ) щодо державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва і торгівлі не стосуються участі держави у формуванні інфраструктури, оскільки відповідні заходи відносять до ”зеленої скриньки”. Вони не підлягають скороченню, і члени СОТ можуть вільно їх використовувати.
Проведений аналіз довів, що основним напрямом розвитку інфраструктури Південного регіону має бути визначення основних механізмів забезпечення взаємопогодженого функціонування маркетингової, кредитно-фінансової, інформаційно-консультативної та агросервісної підсистем інфраструктури аграрного ринку.
У третьому розділі – ”Напрями забезпечення системного розвитку інфраструктури аграрного ринку” – обґрунтовано ідею переходу від поліцентричного до моноцентричного організаційного типу інфраструктури аграрного ринку та обґрунтовано можливості посилення системної взаємодії її складових та елементів.
Встановлено, що домінуючим нині є поліцентричний тип інфраструктури аграрного ринку, для якого характерне існування великої кількості хаотично діючих ринкових суб’єктів. При цьому посередницькі, часто-густо спекулятивні ринкові оператори перетворилися на неформальні центри, навколо яких змушені групуватися сільгосптоваровиробники. Дискримінаційний характер поліцентричної системи полягає в обмеженні товаровиробників контролювати власний бізнес та самостійно діяти на ринку, і саме тому відбувається неконтрольована експансія посередницького, спекулятивного бізнесу. В ринкових умовах посередницькі функції повинна виконувати інфраструктура моноцентричного типу, контрольована сільськогосподарськими товаровиробниками, а отже, орієнтована на пріоритетне задоволення їхніх економічних інтересів. На таку інфраструктуру аграрного ринку покладається функція протистояння експансії посередницького бізнесу шляхом розвитку кооперативних процесів та взаємодії інфраструктурних підсистем та елементів.
В умовах наростання агресивності ринкового середовища об’єднання товаровиробників у кооперативні формування набувають особливої актуальності, оскільки є потужним інструментом економічного захисту. Кооперація передбачає формування доступних і вигідних каналів реалізації виробленої продукції, постачання матеріально-технічних засобів виробництва, кредитно-фінансове та агросервісне забезпечення. На кооперативних засадах сільськогосподарськими товаровиробниками можуть створюватися агроторгові доми, оптові продовольчі ринки, інформаційно-консультативні служби, кредитні кооперативи, кредитні спілки та кооперативні банки. Отже, розбудова інфраструктури аграрного ринку має здійснюватися, з одного боку, на основі розвитку сільськогосподарської кооперації товаровиробників, а з іншого, шляхом посилення взаємодії інфраструктурних складових та елементів між собою (рис. 2).
Рис. 2. Функціонування інфраструктури аграрного ринку
Механізмом забезпечення системного функціонування інфраструктурних елементів повинна стати система складських свідоцтв, які є важливим ринковим інструментом, і здатні створити умови для розвитку ф’ючерсного ринку, дозволять знизити ризики при короткостроковому кредитуванні аграріїв, створять умови для розвитку страхових послуг, забезпечать процес становлення логістики в аграрній сфері економіки.
Визначено, що основні напрями розвитку інфраструктури аграрного ринку полягають у формування нових і розвитку існуючих елементів маркетингової, фінансово-кредитної, інформаційно-консультаційної, агросервісної підсистем.
Вноситься пропозиція створення гарантійного товарного фонду шляхом запозичень товарної продукції в Держкомрезерві на умовах обов’язкового повернення. Здійснення цих заходів сприятиме стабілізації цін на ринках сільськогосподарської продукції і забезпечить природне оновлення державних запасів продовольства.
Встановлено, що проблеми кредитно-фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників можуть бути розв’язані шляхом створення кооперативної банківської системи, яка повинна мати трирівневу пірамідальну структуру: місцевий рівень, регіональний рівень та національний рівень (рис. 3).
Рис. 3. Формування кооперативної банківської системи
в аграрному секторі
Основною умовою створення такої системи є те, що фундаментальним має бути місцевий рівень, представлений кредитними спілками і кредитними кооперативами. Державна політика щодо розвитку системи кредитної кооперації повинна ґрунтуватися на використанні переважно непрямих методів впливу на процеси шляхом удосконалення нормативно-правової бази і запровадження міжнародних принципів державного регулювання та моніторингу. З огляду на те, що нині функціонуючі кредитні спілки не мають значних обсягів капіталу для створення регіональних кооперативних банків, пропонується здійснити фінансування з державного бюджету з обов’язковим правом їх повернення.
З метою покращення інформаційно-консультаційного забезпечення аграрного ринку на прикладі Херсонської області розроблено організаційну структуру сільськогосподарського дорадництва, яка повинна охоплювати три рівні (національний, регіональний та місцевий) і має забезпечити аграрних товаровиробників якісними інформаційними ресурсами (рис. 4).
Фінансування сільськогосподарських дорадчих служб повинно здійснюватися з різних джерел, зокрема: державна допомога, міжнародна технічна допомога, благодійні внески, гранти. Одним із основних принципів фінансового забезпечення діяльності сільськогосподарських дорадчих служб є робота на основі часткової окупності. Практична реалізація цього принципу повинна здійснюватися на основі запровадження платних послуг для всіх користувачів. Координація діяльності та узгодження інтересів дорадчих служб на місцевих та регіональних рівнях забезпечується Наглядовою радою, до складу якої належать провідні представницькі організації.
Рис. 4. Перспективна організаційна структура
дорадництва в Херсонській області
З метою покращення агросервісного обслуговування аграрних товаровиробників, доступності виробничих послуг запропоновано створення об’єднань сільськогосподарських товаровиробників на кооперативній основі у вигляді машинних рингів та машинно-технологічних станцій. З’ясовано, що експортна орієнтація аграрного виробництва значною мірою визначається транспортною складовою агросервісної інфраструктури, зокрема функціонуванням портового комплексу Південного регіону. З огляду на це запропоновано методику розрахунку стратегічного потенціалу порту з урахуванням коефіцієнту ризику:
,
де – індекс стратегічного потенціалу розвитку порту; – обсяг вантажообігу порту; – обсяг вантажообігу подібних портів-конкурентів; – обсяг вантажообігу портів-лідерів; – число подібних портів-конкурентів; – число лідерів ринку; – коефіцієнт ризику неповного використання потенціалу порту (визначається в межах 0 – 1 на основі методу експертних оцінок).
З’ясовано, що мотиваційними основами взаємодії інфраструктурних елементів маркетингової, кредитно-фінансової, інформаційно-консультативної та агросервісної складової повинна стати наявність економічного ефекту від об’єднаного економічного потенціалу елементів інфраструктури. Передбачається, що результатом взаємодії є синергетичний ефект, тобто результат, отриманий від співпраці, більший за суму ефектів від їх самостійного господарювання. Для визначення результатів взаємодії пропонується методичний підхід розрахунку синергетичного ефекту на основі визначення суми вартостей окремих інфраструктурних елементів, а потім визначається вартість інфраструктурного об’єднання.
Запропонована методика оцінки вартості економічного агента має загальний підхід: правило приведеної вартості, згідно з яким цінність активу відповідає приведеній вартості очікуваних грошових потоків:
,
де – вартість інфраструктурного елемента, грн.; – строк життя активу, роки; – грошові потоки за період t, роки; – ставка дисконтування.
Емпірична оцінка синергетичного ефекту проводилася на прикладі співробітництва агроторгового дому ”Снігурівський” і Чорноморської товарної біржі. На основі даних річних звітів грошовий потік агроторгового дому за рік складає 1,5 млн. грн., Чорноморської товарної біржі – 15 млн. грн. Розрахунками встановлено, що в результаті системної взаємодії біржі і агроторгового дому одержаний синергетичний ефект у розмірі 1,567 млн. грн. Отже, орієнтація на вигоди від взаємодії інфраструктурних елементів дозволяє отримати більші прибутки, ніж результат окремого господарювання. Врахування синергетичного ефекту спрощує процес управління розвитком інфраструктури аграрного ринку, оскільки перспективу отримання реальної економічної вигоди від взаємодії слід розглядати в якості вагомого мотиваційного чинника системного функціонування її складових та елементів.
Визначено, що лобіювання інтересів сільгосптоваровиробників у розбудові інфраструктури аграрного ринку моноцентричного типу повинна здійснювати Національна сільськогосподарська палата України, оскільки вона об’єднує на паритетних засадах найвпливовіші їх представницькі організації. Для здійснення ефективного моніторингу відповідних процесів організаційна структура Палати повинна бути трирівневою, побудованої за аналогічним принципом, як й найважливіші елементи ринкової інфраструктури.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі викладено теоретичні положення та практичні пропозиції щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку, розроблено методичні підходи до формування мотиваційних засад системної взаємодії та компліментарності інфраструктурних елементів маркетингової, кредитно-фінансової, інформаційно-консультаційної та агросервісної складових, зокрема:
1. Теоретично доведено, що формування аграрного ринку передбачає створення і функціонування ринкової інфраструктури. Її основні функції обумовлені природою ринкової економіки і полягають у забезпеченні безперервних господарських взаємозв’язків і взаємодії ринкових операторів та регулюванні товарно-грошових потоків. Виконання цих функцій здійснюється системою підприємств та організацій, діяльність яких забезпечує безперервний процес виробництва і гарантує безперебійне постачання товарів цільовим споживачам. До інфраструктури аграрного ринку входять маркетингова, кредитно-фінансова, інформаційно-консультаційна та агросервісна складові.
2. Встановлено, що основні елементи інфраструктури аграрного ринку, зокрема біржі, кредитні спілки, дорадчі служби, морські порти, існували у регіоні дослідження ще у ХІХ ст. Але процес розвитку інфраструктури аграрного ринку було припинено у 20-ті роки минулого століття. У 90-х роках минулого століття в процесі ринкової трансформації аграрного сектора національної економіки завдання відродження інфраструктури аграрного ринку набуло актуальності.
3. Визначено, що у Південному регіоні нині функціонують 116 бірж, 54 агроторгові доми, 61 сільськогосподарський обслуговуючий кооператив та інші елементи маркетингової інфраструктури. Кредитно-фінансова інфраструктура регіону представлена комерційними банками, 27 кредитними спілками та 25 страховими компаніями. Інформаційно-консультаційне забезпечення аграрного ринку здійснюють 5 дорадчих служб, агросервісну інфраструктуру представляють близько 40 ремонтно-технічних станцій, транспортні підприємства та 16 морських портів. Проте існуюча інфраструктура ще не сформована належним чином, функціонування більшості її елементів носить фрагментарний характер. Актуальним є завдання забезпечення системного функціонування складових та елементів інфраструктури аграрного ринку.
4. Доведено, що в сучасних умовах доцільним є перехід від поліцентричного типу інфраструктури аграрного ринку, для якого характерна неконтрольована експансія спекулятивного посередницького бізнесу, до моноцентричного типу, який повинен бути зорієнтованим на пріоритетне задоволення економічних інтересів вітчизняних сільгосптоваровиробників. Це може здійснюватися на основі активізації розвитку обслуговуючої кооперації та забезпеченні системної взаємодії складових та елементів інфраструктури аграрного ринку, ефективним інструментом якої має стати запровадження системи складських свідоцтв.
5. Обґрунтовано, що важливим напрямом розвитку маркетингової інфраструктури аграрного ринку має стати створення в регіоні ф’ючерсної біржі, особливістю функціонування якої повинно бути покладення на державу (в особі Держкомрезерву) функції гарантій щодо виконання ф’ючерсних контрактів. Це сприятиме стабілізації цін на ринках сировини і визначенню ролі держави у їх формуванні. Трансформаційні процеси у біржовій торгівлі повинні супроводжуватися посиленням інших складових маркетингової інфраструктури, зокрема, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, агроторгових домів, оптових продовольчих ринків, виставок, ярмарок, аукціонів і тендерних торгів.
6. Встановлено, що кредитно-фінансова інфраструктура повинна розвиватися шляхом створення установ кредитної кооперації. Насамперед, це передбачає врегулювання роботи кредитних спілок, створення регіональних аграрних кооперативних банків та Центрального кооперативного банку. Однією з необхідних ланок у системі організації кредитно-фінансового забезпечення аграрного сектора економіки мають стати іпотечні (земельні) банки.
7. Встановлено, що в сучасних ринкових умовах інформаційно-консультаційне забезпечення аграрного сектора покладається на дорадництво, яке повинно мати трирівневу організаційну структуру. Визначено, що розвиток інфраструктури аграрного ринку також неможливий без розвитку агросервісної інфраструктури. Важливе економічне значення має її транспортна складова, зокрема перевезення вантажів морським транспортом, що набуває стратегічного значення. Встановлено, що розробка загальної стратегії маркетингової діяльності морських портів забезпечить синхронізацію їх роботи з іншими видами транспорту.
8. За умов взаємодії інфраструктурних елементів виникає синергетичний ефект, який можна розрахувати в грошовій формі. Це дозволяє розглядати його як вагомий мотиваційний чинник системного функціонування складових та елементів інфраструктури. З огляду на те, що необхідною є переорієнтація функціонування інфраструктури на економічні інтереси сільгосптоваровиробників, пропонується залучити до управління процесом її розбудови Національну сільськогосподарську палату України, оскільки до її складу входять найвпливовіші представницькі організації аграріїв. Вона повинна мати трирівневу організаційну структуру, за аналогією з ключовими елементами інфраструктури, що забезпечить ефективне здіснення моніторингу відповідних процесів та створить належні умови функціонування аграрного ринку.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях
1. Потравка Л.О. Проблеми становлення інфраструктури аграрного ринку Південного регіону // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. – Херсон: Айлант, 2006. – Вип. 44. – С. 222-228.
2. Потравка Л.О. Значення бірж у функціонуванні інфраструктури аграрного ринку Південного регіону // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. – Херсон: Айлант, 2006. – Вип. 46. – С. 174-178.
3. Потравка Л.О. Значення системи складських свідоцтв у створенні ф’ючерсного ринку в Україні // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. – Херсон: Айлант, 2007. – Вип. 48. – С. 278-282.
4. Потравка Л.О. Роль морських портів у розвитку інфраструктури аграрного ринку Південного регіону // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2006. – Вип. (2)34. – С.104-110.
5. Потравка Л.О. Кредитна кооперація як основа розвитку інфраструктури аграрного ринку // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. – Херсон: Айлант, 2007. – Вип. 51. – С. 198-202.
6. Потравка Л.О. Удосконалення підсистемного рівня інфраструктури аграрного ринку Південного регіону // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2007. – Вип. (1)39. – С.109-114.
В інших виданнях
7. Потравка Л.О. Сутність та класифікація елементів інфраструктури аграрного ринку // Матеріали міжфакультетської науково-практичної конференції молодих вчених, магістрів та студентів, 12 травня 2005 р. – Житомир: Вид-во ”Державний агроекологічний університет”, 2005. – С.138-142.
8. Потравка Л.О. Напрями розвитку кредитної кооперації в Україні // Збірник тез Всеукраїнської науково-практичної конференції ”Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи”, 19-20 квітня 2007 р. – Херсон – ред.-вид. центр ”Колос”. – ХДАУ. – 2005. – С.87-90.
9. Потравка Л.О. Синергетичні ефекти в інфраструктурі аграрного ринку // Мaterialy IV Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Strategiczne pytania swiatowej nauki - 2008». – Tym 3. Ekonomiczne nauki.: Przemysl. Nauka i studia. – S.44-46.
АНОТАЦІЯ
Потравка Л.О. Розвиток інфраструктури аграрного ринку Південного регіону. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальностю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Державний вищий навчальний заклад ”Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики, м. Житомир, 2008.
У дисертації досліджено теоретико-методологічні та науково-прикладні аспекти розвитку інфраструктури аграрного ринку Південного регіону. Виявлено основні причини незначного впливу функціонування інфраструктурних елементів на господарську діяльність аграрних товаровиробників, що полягають у відсутності системної взаємодії між ними. Проведено ретроспективний аналіз та поелементна характеристика елементів інфраструктури. Виявлено чинники, що стримують процес розвитку функціонування та розвитку інфраструктури.
Запропонована зміна поліцентричної організаційної структури інфраструктури аграрного ринку на моноцентричну, що передбачає удосконалення та розвиток основних елементів. Синергетичний ефект визначено мотиваційною засадою системного функціонування інфраструктури. Обґрунтовано здійснення управління інфраструктурою аграрного ринку Національною сільськогосподарською палатою України.
Ключові слова: сільськогосподарський товаровиробник, агробізнес, інфраструктура аграрного ринку, біржа, кооперативний банк, дорадництво, агросервіс, синергетичний ефект.
АННОТАЦИЯ
Потравка Л.А. Развитие инфраструктуры аграрного рынка Южного региона. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Государственное высшее учебное заведение ”Государственный агроэкологический университет” Министерства аграрной политики Украины, г. Житомир, 2008.
В диссертации исследованы теоретико-методологические и научно-практические аспекты развития инфраструктуры аграрного рынка Южного региона. На основе изучения работ отечественных и зарубежных исследователей уточнено понятие инфраструктуры аграрного рынка, что в отличии от существующих, рассматривается как целостная система предприятий и учреждений маркетинговой, кредитно-финансовой, информационно-консультативной и агросервисной составляющей.
Проведен ретроспективный анализ и дана поэлементная характеристика инфраструктуры аграрного рынка, в процессе которых было установлено, что Южный регион имеет исторический опыт функционирования учреждений и предприятий, которые существенно поддерживали рыночные отношения в прошлом, учитывая географические, экономические, социально-демографические и другие особенности региона. Это в первую очередь относится к биржевой торговле, кооперативному сектору, портовому хозяйству и др. Определено, что за годы современных экономических трансформаций в регионе возрождены и созданы важнейшие элементы маркетинговой инфраструктуры, прежде всего это относится к биржам, агроторговым домам, сельскохозяйственным обслуживающим кооперативам, оптовым продовольственным рынкам, выставкам-ярмаркам, аукционам. Но на данном этапе они не могут гарантировать аграриям выгодные условия реализации произведенной продукции. Перспективным направлением развития маркетинговой инфраструктуры аграрного рынка определено создание фьючерсной биржи.
Установлено, что кредитно-финансовое обеспечение аграрного сектора экономики осуществляют коммерческие банки и кредитные союзы. Но высокий уровень рисков в агробизнесе, отсутствие ипотеки земли, недостаточно развитый рынок страховых услуг препятствуют выдаче кредитных ресурсов аграриям в объеме, необходимом для эффективного хозяйствования. Доказано, что в условиях увеличения агрессивности рыночной среды и обострения конкуренции позитивную роль должны исполнять аграрные кооперативные банки, а также существует необходимость в создании земельного ипотечного банка.
Исследованиями установлено, что информационно-консультативная инфраструктура региона представлена информационными службами, которые находятся на начальном этапе развития. Главной проблемой на пути развития таких учреждений есть недостаток финансовых ресурсов для их развития, кадровые проблемы, неопределенность их организационно-правовых форм. Определено, что в регионе должна быть трёхуровневую структурную основу, где базовым выступает местный уровень, поскольку имеет непосредственную связь с аграриями.
Доказано, что агросервисная инфраструктура имеет исключительно важное значение для ведения хозяйственной деятельности аграриев. Однако, за последние годы количество основных предприятий агросервиса (ремонтно-технические станции, центры агротехнического обслуживания, транспортные предприятия, портовый комплекс и др.) значительно сократилось. Главными причинами такой ситуации выступает износ сооружений и оборудования, а также нерациональная территориальная дислокация таких предприятий.
Исследованиями доказано, что создание необходимых элементов инфраструктуры не обеспечивает успешное формирование рыночных отношений в аграрной сфере экономики. Определено, что усовершенствование и повышение эффективности функционирования инфраструктуры аграрного рынка необходимо рассматривать с точки зрения системного подхода. В первую очередь это предполагает выполнение инфраструктурой функций базового элемента аграрного сектора экономики, главной целью деятельности которого является создание организационно-экономических условий для эффективного функционирования рыночных механизмов.
Обоснована необходимость перехода от полицентрической структурной основы инфраструктуры аграрного рынка к моноцентрической, что предусматривает необходимость развития основных элементов маркетинговой, кредитно-финансовой, информационно-консультативной и агросервисной инфраструктур. Определены основные мотивационные основы системного функционирования инфраструктурных элементов, которые заключаются в возникновении синергетического эффекта. Обосновано использование в качестве управляющего элемента Национальной сельскохозяйственной палаты Украины, которая должна лоббировать интересы главных представительских организаций инфраструктурой аграрного рынка.
Ключевые слова: сельскохозяйственный товаропроизводитель, агробизнес, инфраструктура аграрного рынка, биржа, кооперативный банк, агросервис, синергетический эффект.
SUMMARY
Potravka L.O. Developing of the Agriculture Market Infrastructure of the Southern Region. – Manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in Economics in Speciality 08.00.04 – Economics and Management of Enterprises (according to the types of economic activities). – The
