Національна академія наук України

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні

ПОПОВА ЛАРИСА ПЕТРІВНА

УДК 81’374=161.1

СЕМАНТИЧНА ПАРАМЕТРИЗАЦІЯ АБСТРАКТНИХ

ІМЕННИКІВ У ЛІНГВІСТИЧНИХ СЛОВНИКАХ

10.02.02 - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Бердянському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Денисова Світлана Павлівна,

завідувач кафедри теорії та практики

перекладу Київського національного

лінгвістичного університету.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Бріцин Віктор Михайлович,

заступник директора Інституту

мовознавства ім О.О. Потебні;

кандидат філологічних наук

Сахарова Ольга Вікторівна,

доцент кафедри української філології

Київського славістичного університету.

Захист відбудеться 18 червня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.127.01 для захисту докторських (кандидатських) дисертацій Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацію можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту мовознавства ім О.О. Потебні НАН України.

Автореферат розісланий “___” травня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук Т.Я. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Опис і узагальнення здобутків практичної лексикографії зумовили початок формування в середині ХХ століття теоретичної лексикографії, предметом дослідження якої виступає „доцільно організоване знання, що дає цілісне уявлення про всю серію питань, пов’язаних зі створенням словників та інших творів словникового типу” Морковкин В.В. Основы теории учебной лексикографии: Автореф. дис... д-ра филол. наук. – М., 1990. – С.7.. Одним із важливих розділів цієї галузі мовознавчих досліджень стало вчення про елементи й параметри лексикографічних описів.

Процесу становлення теоретичної лексикографії, що виникла в результаті узагальнення практичного лексикографічного досвіду, притаманні всі ознаки народжуваної галузі знань: ще остаточно не сформований її поняттєвий апарат, проводяться дискусії щодо ролі структурного, семіотичного, комунікативного підходів для побудови цілісного алгоритму опису як окремих лексичних одиниць, так і цілої лексичної системи.

Ця характеристика повною мірою стосується й лексикографічної параметризації, яка, незважаючи на появу спеціальних фундаментальних праць, ще перебуває на стадії оформлення в закінчену теорію, що має стати джерелом подальшого розвитку практичної лексикографії. Важливим компонентом у розробці теорії параметризації є вивчення історії лексикографії, яка сформувала певні параметричні системи інтерпретації лексики.

Розгляд лінгвістичних словників російської мови засвідчує неоднорідність реалізації в них семантичної параметризації лексики, неоднакову глибину семантичного представлення різних частин мови. Одним із недостатньо семантично осмислених об’єктів лексикографічного опису є абстрактні іменники, які відбивають абстрагуючу діяльність людської свідомості у виділенні найзагальніших і водночас найсуттєвіших ознак предметів або явищ.

Аналіз лексикографічних джерел у русистиці дозволяє констатувати чисельні факти неоднорідного представлення семантики абстрактних іменників, непоодинокі відхилення від системного подання параметрів цих одиниць у відповідних лексикографічних виданнях. Це й стало підставою для вибору теми дослідження “Семантична параметризація абстрактних іменників у лінгвістичних словниках”.

Актуальність обраної теми зумовлена тим, що для сучасної лексикографії є важливим уточнення параметрів конкретних і абстрактних іменників, залучення в практику словникарської роботи наявних здобутків у їхньому теоретичному описі, вирішення завдання оптимізації семантичного й граматичного представлення абстрактних іменників у нових словниках. Пошук найраціональніших способів передачі їхньої семантики передбачає аналіз історії російської лексикографії щодо інтерпретації абстрактних іменників.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації пов’язана з комплексною темою кафедри загального мовознавства та слов’янської філології Бердянського державного педагогічного університету “Генезис, розвиток, структура й функціонування слов’янських і неслов’янських мов населення Приазов'я”, затвердженою вченою радою (протокол № 8 від 30.01.2001 р.).

Основна мета роботи – описати семантичну параметризацію абстрактних іменників у різних типах лінгвістичних словників російської мови. Вона передбачає вирішення таких завдань:

- виявити напрями розвитку російської лексикографії щодо семантичної параметризації абстрактних іменників;

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження стали абстрактні іменники російської мови, репрезентовані в лінгвістичних словниках.

Предмет дослідження – семантичні параметри абстрактних іменників у лінгвістичних словниках російської мови.

Матеріал дослідження становили такі лінгвістичні словники російської мови: друге видання „Словаря Академии Российской” (1806-1822), „Толковый словарь живого великорусского языка” В.І. Даля (1863-1866), „Словарь русского языка”, укладений другим відділенням Імператорської Академії наук за редакцією О.О. Шахматова (1897-1900), „Толковый словарь русского языка” за редакцією Д.М. Ушакова (1935-1940), 17-томний „Словарь современного русского литературного языка” АН СРСР (1948-1965), „Словарь русского языка” С.І. Ожегова (1972), 4-томний „Словарь русского языка” (1981-1984), друге видання „Словаря современного русского литературного языка” АН СРСР (1991), „Словарь синонимов русского языка” З.Є. Александрової (1968), „Словарь синонимов” за редакцією А.П. Євгеньєвої (1976), „Словарь антонимов русского языка” М.Р. Львова (1985) та „Словарь антонимов русского языка” М.П. Колесникова (1995), „Словарь омонимов русского языка” О.С. Ахманової (1986), „Словарь омонимов русского языка” М.П. Колесникова (1995), „Словарь паронимов русского языка” О.В. Вишнякової (1984), „Словарь паронимов русского языка” М.П. Колесникова (1995).

У дослідженні використовувалися такі методи: описовий (виділення та класифікація абстрактних іменників у лінгвістичних словниках різних типів); порівняльно-історичний (порівняння реєстрів словників ХІХ-ХХ століть); дефінітивно-компонентний аналіз (опис семантики абстрактних іменників); метод кількісних підрахунків з елементами статистичного аналізу (встановлення кількісного співвідношення семантичних параметрів у лінгвістичних словниках різних типів); моделювання та методика матричного підходу (зображення та дослідження семантичної параметризації абстрактних іменників).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому:

-

-

-

-

-

- уперше за допомогою методики лінгвістичного моделювання запропоновано трирівневі розгалужені ієрархічні структури як спосіб графічного зображення семантичної параметризації абстрактних іменників, поданих у лінгвістичних словниках різних типів;

-

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в ній поглиблено знання про семантичну параметризацію як одне з понять концепції дослідження словників, визначено семантичні параметри, які забезпечують цілісний різноаспектний опис абстрактних іменників, виявлено шляхи розвитку російської лексикографії, окреслено можливі напрями її розробки щодо семантики абстрактних іменників.

Практичне значення дисертації. Результати дослідження можуть бути використані в практиці укладання лінгвістичних словників різних типів, у викладанні курсів „Лексикологія”, „Лексикографія”, у спецкурсах і спецсемінарах з теорії лексикографії у вищій школі.

Апробація результатів дисертації

Результати дослідження обговорювалися на щорічних конференціях Бердянського державного педагогічного університету „Мови і культура народів Приазов’я” (1999-2001); „Актуальні проблеми слов’янської філології” (2003, 2004); на Міжнародній науковій конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка, присвяченій 200-річчю з дня народження В.І. Даля (2002); на ІІ Міжнародній науковій конференції Дніпропетровського національного університету „Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах” (2005). Текст дисертації обговорювався на засіданні відділу російської мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (протокол № 2 від 28.01.08 р.).

Публікації. З теми дисертації опубліковано вісім статей, з яких чотири – у виданнях, затверджених ВАК України як спеціалізовані фахові.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів з висновками до них, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету та завдання, об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їхнє теоретичне значення та практичну цінність.

У першому розділі „Параметризація лексики як проблема сучасної лексикографії” зроблено огляд наукової літератури з проблеми параметризації як засобу лексикографічної інтерпретації мовних одиниць, запропоновано нові підходи до класифікації семантичних параметрів, зокрема, аргументовано розподіл лексикографічних параметрів на семасіологічні та ономасіологічні.

У другому розділі „Інтерпретація семантики абстрактних іменників у російській лексикографії” розглянуто чинні підходи до інтерпретації абстрактних іменників, вивчено історію їхнього представлення в лінгвістичних словниках російської мови, особливості їхньої семантичної параметризації.

У загальних висновках сформульовані результати виконаного дослідження.

Список використаних джерел складається з 317 найменувань українських і зарубіжних авторів, 64 словників та енциклопедій.

Загальний обсяг роботи становить 244 сторінки друкованого тексту, обсяг основного тексту дисертації охоплює 170 сторінок, на 20 сторінках міститься графічне зображення 16 ієрархічних структур семантичної параметризації абстрактних іменників у лінгвістичних словниках різних типів та 5 матриць cемантичної параметризації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ “Параметризація лексики як проблема сучасної лексикографії ”.

Удосконалення лінгвістичної лексикографії передбачає дослідження її історії з метою відповіді на запитання про ступінь повноти відображення в ній усіх відомих у сучасній лінгвістиці властивостей абстрактних іменників, про системність їхнього представлення, характеру подання їхніх семантичних властивостей. Досягнення цієї мети передбачає пошук та вироблення спеціального поняттєвого апарату. Одним із можливих аспектів теоретичного осмислення шляхів розвитку лексикографії є опис лексикографічних праць у термінах лексикографічних параметрів і лексикографічної параметризації.

Як уважає Ю.М. Караулов, „використання терміна “параметр” стосовно опису та класифікації лексикографічної інформації виявляється виправданим, оскільки, характеризуючи мову, цей термін може знаходити різне вираження в словниках залежно від мети, яку словник переслідує, і специфіки мовної структури, яку він відбиває, слугуючи тим самим розрізненню словників”2 Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка. – М.: Наука, 1981. – С.44..

Незважаючи на подібність підходів до мовної параметризації в сучасній лінгвістиці, практична реалізація ідеї параметричного опису лексики далеко не однорідна. Неоднаковими є й власне переліки лексикографічних параметрів, за якими можливе фіксування словникового складу мови. Зокрема, поняттєвий апарат, застосовуваний для визначення й опису лексикографічних параметрів, виявляється релевантним засобом класифікації типів словників. В.Ф. Роменська виділяє вісім основних параметрів для їхнього типологічного розмежування, а саме: 1) принцип з’ясування значень одиниць словника, 2) засіб організації словника, 3) об’єм словника, 4) відношення до типу мовного спілкування, 5) відношення до мовної норми, 6) засіб подання лексичного значення слова, 7) відношення до синхронії та диахронії, 8) мета. У працях Г.М. Скляревської зосереджено увагу на розподілі словникових параметрів на теоретичні (об’єкт опису, типологічні ознаки словника, його місце в системі лексикографічних джерел) та емпіричні (адресат, хронологічні межі текстів, обґрунтування слувника, джерела, структура, об’єм семантичної інформації, принципи ілюстрування тощо).

В українському мовознавстві проблема лексикографічного параметра неодноразово поставала об’єктом досліджень В.В. Дубічинського, В.А. Широкова. Вивченню параметричної системи тлумачних словників української мови та її використанню в комп’ютерній лексикографії присвячені праці М.М. Пещак, В.О. Балог. Становлення параметризації граматичної семантики іменників у Словнику української мови досліджували О.О. Погрібна, В.В. Чумак, І.В. Шевченко та ін.

Семантична параметризація лексем у російській лексикографії стала не лише об’єктом теоретичного осмислення, але й знайшла своє відбиття в «Русском семантическом словаре» за редакцією Н.Ю. Шведової.

Найдетальнішою і логічно несуперечливою видається класифікація лексикографічних параметрів Ю.М. Караулова, яку й було взято за основу в інтерпретації семантики абстрактних іменників російської мови.

До семантичних параметрів, релевантних для опису лексичної семантики, які досліджено в роботі, віднесено власне тлумачний, моно-, полісемічний, термінологічний, ілюстративний, транспозиційний, етимологічний, омонімічний, синонімічний, антонімічний, валентнісний, який у свою чергу поділяється на формальний та комбінаторний, фразеологічний, словотвірний, асоціативний, нормативний, історичний, стилістичний, ареальний, емоційно-оцінний, іншомовний, гіперо-гіпонімічний, паронімічний, лінгвокраїнознавчий, тематичний.

Окремо взятий лексикографічний параметр не може надати вичерпної інформації стосовно семантики певної лексеми, представленої в словнику. Таким чином, постає питання про те, яка конфігурація семантичних параметрів здатна з необхідною повнотою описати властивості лексичної одиниці і відбити її системні зв’язки, інакше кажучи, теоретичне дослідження лексикографічних праць полягає у визначенні відповідності семантичних властивостей мовної одиниці, які їй іманентно властиві, семантичним параметрам, застосовуваним для її опису в словнику.

Семантичні відношення між мовними одиницями відображають структуру людських знань про об’єктивну дійсність. Системно вона може бути подана як сукупність взаємопов’язаних між собою параметрів, що утворюють певну цілісність у системі словника.

Отже, під семантичною параметризацією розуміємо упорядковану в певні схеми сукупність лінгвістичних знань про семантику слів, представлених у лінгвістичних словниках, яка дозволяє дати системно організовану характеристику лексичних одиниць.

Існування параметризації забезпечує впорядкування лінгвістичної інформації про лексему в словниках, тобто слугує системоутворюючим фактором. Специфічне об’єднання семантичних параметрів визначає типологічну приналежність словника, його мету, зумовлює особливості його структури тощо. Загалом, параметризація впливає на характер сприйняття та розуміння лексикографічної інформації користувачем.

На основі сучасних уявлень про семасіологічну й ономасіологічну природу семантики слова, а також з урахуванням значущості семасіологічних чи ономасіологічних ознак для того чи іншого параметра виділені вище семантичні параметри можна з певною мірою умовності розподілити за двома групами: семасіологічні та ономасіологічні. У свою чергу, у їхньому складі в дисертації виділяються менші групи, зокрема, семасіологічні параметри поділяються на гомогенні та гетерогенні. У складі останніх вичленовуються парадигматичні, епідигматичні та синтагматичні параметри.

У зв’язку з тим, що гомогенні та гетерогенні параметри належать до групи семасіологічних, спільною ознакою для них є орієнтованість на розкриття лексичного значення слова. Гомогенні параметри базуються на внутрішньомовних факторах, що відбивають лише внутрішньомовні особливості лексичного складу мови, її граматичний та фонетичний устрій. Гетерогенні параметри пов’язані з відбиттям не тільки мовного устрою, але й екстралінгвістичних факторів.

До складу гомогенних входять власне тлумачний, моно-, полісемічний, транспозиційний, ілюстративний.

Під власне тлумачним параметром розуміємо словникову дефініцію мовної одиниці. У дослідженні виділено два її типи: логічний та лінгвістичний. До першого віднесено описові тлумачення, до другого – відсильний, мотиваційний, синонімічний, комбінований типи. Моно-, полісемічний параметр виявляється в наявності нумерації значень та їхніх відтінків усередині словникових статей. Під транспозиційним параметром розуміють поділ лексем залежно від характеру співвіднесеності з дійсністю на два комплекси значень – пряме та переносне. Ілюстративний параметр – це цитований матеріал, який сприяє повному розкриттю лексичного значення слова.

Група гетерогенних параметрів характеризується складною внутрішньою організацією. Вона розпадається на підгрупи – парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні параметри.

До гетерогенних парадигматичних у дисертації належать синонімічний, антонімічний, гіперо-гіпонімічний, омонімічний, паронімічний параметри. До синтагматичних параметрів віднесено валентнісний формальний, валентнісний комбінаторний, фразеологічний. Під валентнісним формальним параметром розуміють властивість слова демонструвати типові для певних лексико-семантичних груп особливості сполучуваності з іншими словами, валентнісний комбінаторний параметр відбиває індивідуальні особливості взаємодії слів. Фразеологічний параметр, що має дуже різноманітні функції, демонструє специфіку слова в певному лексичному оточенні.

Важливу роль для розкриття семантики слова в її системних зв’язках виконує дериваційна (епідигматична) інформація, яка, на думку Д.М. Шмельова, виступає „третім виміром” лексики, її „глибинною” віссю. Епідигматичний параметр відображає здатність слова через деривацію і процеси його семантичного розвитку входити одночасно в різні лексико-семантичні парадигми і демонструвати таким чином системні зв’язки. До гетерогенних епідигматичних параметрів у дисертації віднесено словотвірний та асоціативний. Словотвірний параметр розкривається в лексикографічних виданнях через словотвірне гніздо, що визначається як сукупність слів з тотожним коренем, упорядкованих відповідно до відношень словотвірної мотивації, кожний член якого характеризується своїм набором лексичних функцій. Певного формального маркування цього параметра в лінгвістичних словниках немає. Асоціативні семантичні зв’язки між лексичними одиницями в проаналізованих словниках російської мови мають у тлумаченнях імпліцитний характер.

До групи ономасіологічних у розділі віднесено термінологічний, нормативний, стилістичний, емоційно-оцінний, історичний, етимологічний, іншомовний, ареальний, тематичний та лінгвокраїнознавчий параметри.

Термінологічний параметр репрезентується сукупністю відповідних позначок, що відносить слово до певної наукової галузі. Нормативний параметр формують лексичні, орфографічні, орфоепічні, словотвірні, словозмінні, морфологічні та синтаксичні норми, які в переважній більшості не мають експліцитного вираження в лексикографічних працях. Стилістичний параметр подає інформацію про доречність, припустимість, оптимальність слова в певних умовах спілкування, приналежність до певного функціонального стилю. Емоційно-оцінний параметр, що фіксується позначками ирон., груб., ласк. тощо, супроводжує слова на позначення почуттів, переживань, настрою або виступає засобом вираження емоційної оцінки. Етимологічний параметр має позначки щодо мови-джерела, а також, рідше, довідковий відділ, у якому зазначаються семантичні зміни слова протягом його існування в мові. Іншомовний параметр представлений інформацією про запозичення у вигляді позначок, які вказують на мову походження слів. Історичний параметр подається низкою ремарок, що супроводжують слова пасивного лексичного фонду. Під ареальним параметром розуміють маркування лексем з точки зору їхньої територіальної приналежності. Для цього використовуються позначки обл., диал. або скорочена назва ареалу поширення. Під тематичним параметром розуміємо наявність лексикографічних ознак, за якими здійснюється об’єднання мовних одиниць у певні групи. Лексикографічних умовних позначень цього параметра не існує. Лінгвокраїнознавчий параметр має місце в дефініціях, а також в ілюстративному матеріалі у вигляді інформації культурологічного характеру, щоправда в проаналізованих словниках він не має спеціального формального виділення.

Другий розділ “Інтерпретація семантики абстрактних іменників у російській лексикографії”.

Категорія іменника об’єднує низку семантично протиставлених лексико-граматичних розрядів слів. Одне з найвиразніших протиставлень пов’язане з поділом іменників на конкретні та абстрактні. Незважаючи на близькість граматичних значень, вони демонструють помітні семантичні розбіжності: перші вживаються для позначення предметів, осіб, тварин тощо, другі ж виражають субстантивно представлені дії, процеси, властивості, абстрактні поняття тощо; більшість абстрактних іменників мають семантичні і словотвірні зв’язки з іншими частинами мови. Специфіка семантики абстрактних іменників позначається на їхньому лексикографічному поданні. На відміну від конкретних абстрактні іменники мають розгалуженішу систему лексикографічної інтерпретації, у їхньому тлумаченні переважають випадки залучення інформації про семантику слів, від яких вони утворюються, дефінітивний же принцип має, як правило, допоміжний характер.

Різнорідність способів лексикографічної інтерпретації абстрактних іменників у першу чергу пов’язана з різноманітністю їхніх семантичних різновидів, з різним протиставленням абстрактних іменників конкретним. Останнє засвідчують класифікації Г.А. Уфімцевої, Л.О. Чернейко, які замість традиційної дихотомії між конкретним та абстрактним уводять більш детальну класифікацію іменників, застосовуючи градуальну інтерпретацію організації лексики. Зокрема, Г.А. Уфімцева доводить, що іменники з денотативним і денотативно-сигніфікативним значенням формують розряд конкретної лексики. Абстрактні імена у своєму знаковому значенні не вказують на предмет, їхньою функцією є називання понять. Тому слова з сигніфікативною і сигніфікативно-денотативною основою знакового значення відносяться до абстрактної лексики.

Врахування підходів, запропонованих Г.А. Уфімцевою, а також використання більш традиційних способів опису абстрактних іменників (О.О. Потебня, Ф.І. Буслаєв, О.О. Шахматов, В.В. Веселитський, О.А. Колесніков, Н.П. Романова, Н.Г. Озерова та ін.) дало можливість здійснити в дисертації їхню класифікацію з ономасіологічної та семасіологічної точок зору. Це призвело до виділення таких груп абстрактних іменників: 1) іменники, які позначають розумові, психічні, психологічні, фізіологічні, соціально-моральні поняття; 2) іменники на позначення наукових та професійних понять і термінів; 3) відіменникові лексеми зі значенням стану, властивості, роду діяльності; 4) відприкметникові іменники зі значенням ознаки та якості; 5) віддієслівні іменники зі значенням дії, стану; 6) складні іменники із загальним значенням дії.

Як показало вивчення тлумачних словників російської мови, зазначені групи абстрактних іменників мають різне поширення. Найчисельнішою та найрозгалуженішою виявилася п’ята група абстрактних іменників, які мотивовані дієслівними основами. Результати кількісних підрахунків продемонстрували найбільшу чисельність абстрактної лексики в першому виданні „Словаря современного русского литературного языка”, у лексикографічній праці „Словарь Академии Российской” ступінь реалізації параметра повноти є найнижчим.

Аналіз тлумачних та семонімічних словників засвідчує різноманітність семантичної параметризації поданих у них абстрактних іменників, неоднакове навантаження різних семантичних параметрів.

У тлумачних словниках чільне місце посідає власне тлумачний параметр. Він представлений розгалуженою системою формул. У сучасних лексикографічних джерелах домінує описовий тип, а у виданні „Словарь Академии Российской” розповсюджений відсильний. В.І. Даль надавав перевагу синонімічному типу тлумачень. У семонімічних словниках власне тлумачний параметр представлений переважно розгорнутою або стислою описовою дефініцією, у деяких випадках (словники М.П. Колесникова) для тлумачення застосовується синонімічний ряд.

Моно-, полісемічний параметр представлений у всіх досліджених лексикографічних працях, крім словника омонімів О.С. Ахманової. Однозначність у них не маркується, а багатозначність, починаючи з „Словаря Академии Российской”, подана за допомогою нумерації. Виняток становить словник В.І. Даля. У ньому відсутня цифрова структуризація значень багатозначних абстрактних іменників, одне значення від іншого відокремлюється крапкою з комою.

Транспозиційний параметр експліцитно представлений у всіх проаналізованих тлумачних словниках та словниках синонімів З.Є. Александрової, паронімів О.В. Вишнякової, омонімів М.П. Колесникова. У словнику синонімів за редакцією А.П. Євгеньєвої він поданий імпліцитно. Можна констатувати однорідність оформлення цього параметра в усіх словниках, крім „Словаря Академии Российской” та словника В.І. Даля, де переносні значення слів хоч і виділяються, але цей параметр представлений не ремаркою, а графічно (*).

Ілюстративний параметр широко подається в усіх проаналізованих джерелах, крім словника синонімів З.Є Александрової та праць М.П. Колесникова. Основний ілюстративний матеріал – це цитати з художніх творів, словосполучення, прості речення.

Синонімічний параметр представлений у вигляді синоніма або синонімічного ряду. Цим прийомом активно скористалися укладачі всіх проаналізованих лексикографічних праць, починаючи зі „Словаря Академии Российской”, крім авторів словників омонімів. Особливе розмаїття синонімічних лексем представлено в праці В.І. Даля. Формальне виділення цього параметра зафіксоване тільки у словнику паронімів О.В. Вишнякової.

Антонімічний параметр у досліджених тлумачних словниках, як правило, має експліцитне вираження у вигляді позначки противоп. У словнику синонімів за редакцією А.П. Євгеньєвої та словнику паронімів О.В. Вишнякової використовується позначка антоним. Цей параметр не зафіксований у словнику російської мови за редакцією О.О. Шахматова, словниках омонімів, праці З.Є Александрової та словнику паронімів М.П. Колесникова.

Гіперо-гіпонімічний параметр має місце в словникових дефініціях при тлумаченні родового поняття через видове і навпаки. Цей параметр використовується укладачами всіх досліджених лексикографічних праць, починаючи зі “Словаря Академии Российской”.

Омонімічний параметр у словнику В.І. Даля та „Словаре Академии Российской” не зафіксований. В інших лексикографічних джерелах він має формальне вираження у вигляді цифрових індексів. У словнику за редакцією О.О. Шахматова, обох виданнях „Словаря современного русского литературного языка”, словнику синонімів за редакцією А.П. Євгеньєвої нумерація подається перед абстрактним іменником, а в словнику за редакцією Д.М. Ушакова, у чотиритомному виданні „Словаря русского языка”, словнику С.І. Ожегова, словнику синонімів З.Є Александрової цифровий індекс розташовується після лексеми. Досліджені словники антонімів, паронімів це лінгвістичне явище не виділяють.

Валентнісний формальний та валентнісний комбінаторний параметри за допомогою різних метамовних засобів представлені у всіх проаналізованих тлумачних та семонімічних словниках.

Фразеологічний параметр у структурі статей досліджених лексикографічних праць має різні способи репрезентації, він розташовується в ілюстративній частині з абзацу, після графічних позначок =, Д, у заромбовій частині (?) або після тильди (~). У досліджених словниках антонімів, омонімів цей параметр не фіксується.

Словотвірний параметр у словнику В.І. Даля та перших трьох томах першого видання „Словаря современного русского литературного языка” розкривається словотвірним гніздом мовних одиниць, які поєднуються близькістю основ. В інших досліджених словниках він реалізується у відсильних визначеннях зі вказівкою на словотвірні зв’язки. У словнику омонімів О.С. Ахманової він виражений за допомогою індексації, яка демонструє омонімію основ, афіксів, різницю їхньої внутрішньої структури. У словнику омонімів М.П. Колесникова словотвірний параметр не представлений.

Аналіз тлумачних та семонімічних лексикографічних праць демонструє послідовну реалізацію в них термінологічного параметра, який спирається на ремарки, що позначають галузі науки, або, в разі побутування терміна в декількох галузях знань, на позначку спец. Найдетальніше ремаркування термінологічного параметра фіксується в першому виданні „Словаря современного русского литературного языка», у якому виявлено 85 ремарок. У другому виданні цього ж словника та „Словаря Академии Российской” для позначення сфери застосування терміна подається повна назва наукової галузі. У словнику антонімів М.Р. Львова та словнику паронімів М.П. Колесникова цей параметр не виявлений.

Усі досліджені лексикографічні праці, за винятком словника В.І. Даля, є нормативними. Це зумовлює наявність нормативного параметра в доборі реєстрів слів у проаналізованих працях, тому в них не фіксуються ремарки нормалізаторського плану. Виняток становить словник за редакцією Д.М. Ушакова, у якому використовується позначка неправ.

Лексикографічні праці – джерело важливої стилістичної інформації про лексичні одиниці. Для демонстрації не тільки значення слів, а й галузі застосування їх у тому чи іншому мовленнєвому стилі в досліджених словниках використовуються стилістичні позначки. У словнику В.І. Даля, словнику російської мови за редакцією О.О. Шахматова, словниках антонімів та паронімів М.П. Колесникова такі ремарки не виявлені.

Емоційно-оцінний параметр фіксується в досліджених словниках позначками, які супроводжують абстрактні іменники на позначення почуттів, переживань, настрою або вираження емоційної оцінки. Він має формальне представлення в усіх тлумачних словниках, крім словника В.І. Даля.

До кожної з досліджених лексикографічних праць занесено ремарки на позначення неологізмів, застарілих слів, церковної лексики. Найдокладніше історичний параметр розроблений у тлумачному словнику російської мови за редакцією Д.М. Ушакова. У першому та другому виданнях „Словаря современного русского литературного языка”, крім спеціальних позначок, є довідковий відділ, у якому подано історичну інформацію про зазначені лексичні одиниці. Всі інші проаналізовані лексикографічні праці такого відділу не мають. У словниках антонімів історичний параметр не фіксується

Етимологічний та іншомовний параметри мають позначки щодо мови-джерела. Найглибше вони розкриті в першому та другому виданнях „Словаря современного русского литературного языка”, у чотиритомному „Словаре русского языка”. У довідкових відділах до значної кількості абстрактних іменників подані етимологічні відомості, спеціальними ремарками позначається мова, з якої запозичене слово, вказані деякі історичні форми, що утворювалися в ході його еволюції в російській мові. Широко використовуються посилання на інші словники та енциклопедії, що подають історичні відомості про давнє згадування зазначених слів у друкованих виданнях ХVІІІ-ХХ століть. Найменш розроблені ці параметри в словнику С.І. Ожегова, в словниках антонімів, синонімів та в словнику паронімів О.В. Вишнякової.

До досліджених словників включено територіально обмежену лексику, що має спеціальні ремарки обл. та діал. Найбільш розроблений ареальний параметр у словнику В.І. Даля та обох виданнях „Словаря современного русского литературного языка”. У словнику С.І. Ожегова, словнику омонімів О.С. Ахманової, словниках антонімів, паронімів він не зафіксований

Спеціальних лексикографічних умовних позначень тематичного параметра не існує. Досліджені тлумачні та семонімічні словники не ставлять за мету визначення тематичної спорідненості понять, що виражають абстрактні іменники. Отже, можна констатувати імпліцитність цього параметра в досліджених лексикографічних працях. Послідовне вираження щодо абстрактних іменників він знаходить лише в третьому томі „Русского семантического словаря” за редакцією Н.Ю. Шведової. Зазначений словник містить опис абстрактних іменників (слів та значень), які групуються в ієрархічно організовані лексико-семантичні множини, підмножини та ряди, утворюють лексичні класи та їхні умовні об’єднання.

Лінгвокраїнознавчий параметр у тлумачних лексикографічних працях представлений спорадично. У семонімічних словниках він не фіксується.

Завершують дисертацію загальні висновки, у яких узагальнено спостереження над лексикографічною параметризацією семантики абстрактних іменників, висловлено зауваження щодо можливих шляхів покращення їхньої інтерпретації.

Основні результати дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Попова Л.П. Типи словників у лексикографічній практиці// Мови й культура народів Приазов’я: Зб. наук. праць Бердянського державного педагогічного інституту імені П.Д. Осипенко (Філологічні науки). Випуск 2. – Бердянськ, 2000. – С. 157-163.

2. Попова Л.П. Системний підхід до вивчення словникового складу мови// Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. ст. Вип. 8: Лінгвістика і літературознавство. – К.: Знання України, 2003. – С. 89-97.

3. Попова Л.П. Логічні принципи інтерпретування системних взаємозв’язків словникового складу// Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования: Сборник научных работ. – К.: Издательско-полиграфический центр «Київський університет”, 2002. – С. 223-225.

4. Попова Л.П. Однозначность и многозначность// Современный русский язык: Курс лекций для студентов филологических специальностей педагогических университетов / Сост. С.П. Денисова, В.И. Жиляков, Л.П. Попова и др. – Запорожье: Просвита, 2005. – С. 129-142.

5. Попова Л.П. Лексикография// Современный русский язык: Курс лекций для студентов филологических специальностей педагогических университетов / Сост. С.П. Денисова, В.И. Жиляков, Л.П. Попова и др. – Запорожье: Просвита, 2005. – С. 217-232.

6. Попова Л.П. Семантична параметризація абстрактних іменників у тлумачних словниках// Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. Випуск 11. Том 2. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2005. – С. 222-230.

7. Попова Л.П. Абстрактні іменники та їх відбиття в лексикографічних виданнях// Вісник Дніпропетровського університету: Мовознавство. Випуск 11. Том 2. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2005. – С. 119 – 126.

8. Попова Л.П. Типологія значень абстрактних іменників у лінгвістичних словниках// Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць. – К.: Знання України, 2006. – С.135-138.

АНОТАЦІЯ

Попова Л.П. Семантична параметризація абстрактних іменників у лінгвістичних словниках. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Київ, 2008.

У дисертації досліджено проблему семантичної параметризації абстрактних іменників у російських лінгвістичних словниках різних типів. Автором визначено поняття семантичного параметра як експліцитної чи імпліцитної лінгвістичної інформації про лексему, яка відбивається в словниках за допомогою різних метамовних засобів або ж самою системою лексикографічної організації мовного матеріалу. Сукупність семантичних параметрів складає відповідну параметризацію.

У роботі розглянуто двадцять чотири семантичні параметри, які віднесено до семасіологічних та ономасіологічних. Перші класифіковано на гомогенні та гетерогенні, останні поділено на парадигматичні, синтагматичні та епідигматичні.

З метою визначення семантичної параметризації абстрактних іменників було проаналізовано тлумачні та семонімічні словники російської мови (синонімів, антонімів, паронімів, омонімів).

Наочно семантична параметризація представлена в ієрархічних структурах та лексикографічних матрицях.

Ключові слова: абстрактні іменники, ієрархічні структури, лексикографічна матриця, cемантична параметризація, семантичний параметр, сигніфікат.

АННОТАЦИЯ

Попова Л.П. Семантическая параметризация абстрактных имен существительных в лингвистических словарях. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. – Киев, 2008.

В диссертации исследуется проблема семантической параметризации абстрактных имен существительных в разных типах лингвистических словарей русского языка. Автором определено понятие семантического параметра как эксплицитной или имплицитной лингвистической информации о лексеме, которая отражается в словарях с помощью разных метаязыковых средств или же самой системой лексикографической организации языкового материала. Совокупность семантических параметров составляет соответствующую параметризацию.

Основываясь на предложенных Ю.Н. Карауловым принципах классификации лексикографических параметров, автор выделяет двадцать четыре семантических параметра: собственно толковый, моно-, полисемический, транспозиционный, иллюстративный, синонимический, антонимический, гиперо-гипонимический, омонимический, паронимический, валентностный, который подразделялся на формальный и комбинаторный, фразеологический, словообразовательный, ассоциативный, терминологический, нормативный, стилистический, эмоционально-оценочный, исторический, этимологический, иноязычный, ареальный, тематический, лингвострановедческий.

Выделенные параметры разделены на семасиологические и ономасиологические. Первые представлены двумя разновидностями: гомогенными и гетерогенными. В группе гетерогенных параметров, в свою очередь, выделены парадигматические, синтагматические и эпидигматические разновидности.

В диссертации сделана попытка определения степени реализации в русской лексикографии ХІХ-ХХ веков семантической параметризации. Автором были продемонстрированы количественные изменения в лексикографической интерпретации семантики абстрактных имен существительных, показаны различия в подходах к описанию семантики этих лексических единиц в толковых и семонимических (синонимов, антонимов, омонимов, паронимов) словарях, выявлены факты непоследовательности, нарушения системности в описании абстрактных существительных. Это послужило основанием для определения путей дальнейшего совершенствования русской лексикографии.

Диссертация содержит большое число приложений, в которых наглядно изображена семантическая параметризации в каждом из рассмотренных лингвистических словарей в виде иерархических структур и лексикографических матриц.

Ключевые слова: абстрактные имена существительные, иерархические структуры, лексикографическая матрица, семантический параметр, семантическая параметризация, сигнификат.

SUMMARY

Popova L.P.

The semantical parameterization of abstract nouns in linguistic dictionaries. - Manuscript.

The thesis to gain a Candidate’s Degree in Philology. Speciality 10.02.02 – Russian Language. – Kyiv, 2008.

The problem of the semantical parameterization of abstract nouns in linguistic dictionaries is investigated in the thesis. The author defines the notion of semantical parameter as explicit and implicit information about a lexeme which is reflected in the lexicographical editions with the help of different metalinguistic means. The totality of semantic parameters makes up a certain parameterization.

Twenty four semantic parameters, which are referred to as semasiologic and onomasiologic ones, have been examined in the thesis. The parameters are classified as heterogeneous and homogeneous and divided into paradigmatic, sintagmatic and epidigmatic ones. Except the above mentioned parameters, the so-called intermediate ones are distinguished.

In order to define the semantic parameterization of abstract nouns explanatory dictionaries and dictionaries of synonyms, antonyms, paronyms and homonyms have been analysed. The results of investigation allow to state that all lexicographical sources are polyparametrical editions in which lexical and semantic system of a language is considered as a single whole.

The semantic parameterization is visually presented in the hierarchial and radial models and lexicographical matrixes that integrate maximum quantity of language information within a limited space and reflect the peculiarities of a human thought.

Keywords: аbstract nouns, hierarchial structures, lexicographical matrix, semantical parameter, semantical parameterization, signification.