ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО
ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
ПОДЛЕВСЬКА ОКСАНА МИРОСЛАВІВНА
УДК 631.1:574:332.33:(477.4)
ЕКОНОМІКО?ЕКОЛОГІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ
ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування
та охорони навколишнього середовища
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Рівне – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному університеті водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент
Кузнєцова Тетяна Володимирівна, Національний університет водного господарства та природокористування,
доцент кафедри економіки підприємства
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
Ступень Михайло Григорович,
Львівський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України,
завідувач кафедри земельного кадастру
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Кучер Олег Олександрович,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,
провідний науковий співробітник відділу просторового розвитку та земельних відносин
Захист відбудеться „20” червня 2008 року о 1100 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 47.104.03 Національного університету водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України за адресою: вул. Соборна, 11, м. Рівне, 33000.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України за адресою: вул. Приходька, 75, м.Рівне, 33000.
Автореферат розісланий „19” травня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент Н. Е. Ковшун
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Динамічний розвиток суспільства супроводжується трансформацією соціально-економічних процесів, зростанням антропогенного навантаження на природне середовище існування людства. Україна знаходиться на етапі становлення ринкової економіки, однією з основних умов якої є реформування земельних відносин. Здійснення масштабних перетворень належним чином не забезпечує раціональне використання та охорону земельних ресурсів, а відтворення продуктивного потенціалу сільськогосподарських земель не відповідає вимогам екологобезпечного землекористування. З огляду на це проблема підвищення ефективності використання, відтворення та охорони земельних ресурсів набуває особливої гостроти, а наукове обґрунтування та впровадження заходів, які б забезпечили екологобезпечне землекористування – своєчасності та актуальності.
Теоретичні й прикладні аспекти економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення в період реформування земельних відносин досліджено в наукових працях таких відомих вчених, як: І. К. Бистрякова, З. Ф. Бриндзі, П. П. Борщевського, В. І. Благодатного, В. Г. В’юна, А. П. Гайдуцького, М. В. Гладія, А. С. Гордійчука, Г. Д. Гуцуляка, Б. М. Данилишина, Д. С. Добряка, С. І. Дорогунцова, Е. А. Зіня, Р. А. Івануха, П. Г. Коренюка, В. С. Кравціва, О. О. Кучера, М. І. Лавейкіна, І. І. Лукінова, Л. Г. Мельника, Є. В. Мішеніна, Л. Я. Новаковського, М. В. Роїка, І. А. Розумного, П. П .Руснака, В. Ф. Сайко, В. І. Сапіча, А. Я. Сохнича, М. Г. Ступеня, П. Т. Саблука, В. М. Трегобчука, А. М. Третяка, С. К. Харічкова, М. А. Хвесика та інших науковців.
У наукових здобутках вчених вивчено критерії та показники економіко-екологічної ефективності використання земель, визначено напрями їхнього більш раціонального використання та охорони. Проте проблема екологобезпечного використання земельних угідь та відтворення їхньої продуктивності як ресурсу в умовах трансформації земельних відносин потребує подальшого опрацювання. Актуальність, теоретична і практична вагомість цих питань визначили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна праця виконувалась відповідно до напрямів державних програм та досліджень у рамках комплексного плану наукових робіт Національного університету водного господарства та природокористування, зокрема за темами: „Економіко-екологічне обґрунтування використання природних ресурсів” (на прикладі підприємств Західного регіону України) (номер державної реєстрації 0106U010488), „Створення інтегрованої моделі території для прийняття оптимальних управлінських рішень в умовах Західного регіону” (номер державної реєстрації 0106U009047).
Внесок автора полягає у вивченні економіко-екологічних аспектів
використання земель сільськогосподарського призначення в ерозійно небезпечних агроландшафтах та науковому обґрунтуванні пропозицій щодо підвищення економічної ефективності аграрного виробництва.
У межах регіональних наукових програм автором удосконалено методичні підходи до еколого-економічної оцінки збитків від деградації земель („Регіональна програма земельної реформи в Рівненському районі на 2001–2005 рр.”, реєстраційний номер 277 від 4 жовтня 2001 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення засад підвищення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення у контексті сталого розвитку.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
- розкрити концептуальні засади економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення;
- проаналізувати стан використання земель сільськогосподарського призначення на регіональному рівні;
- дослідити економіко-екологічну ефективність використання сільськогосподарських угідь в умовах реформування земельних відносин;
- розробити методичні рекомендації щодо оцінювання збитків від деградації ґрунтів;
- запропонувати заходи з удосконалення механізму екологобезпечного землекористування;
- розробити пропозиції щодо підвищення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення.
Об’єктом дослідження є процеси формування системи ефективного використання земель сільськогосподарського призначення на регіональному рівні.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади визначення економіко-екологічної ефективності використання земель сільсько-господарського призначення в умовах реформування земельних відносин у регіоні.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження є основні принципи і положення економічної теорії про закономірності формування ефективності виробництва, фундаментальні положення економіки природокористування.
У процесі дослідження використовувались такі методи наукового пізнання: монографічний – під час аналізу методик та підходів до оцінки економіко-екологічної ефективності використання земель; абстрактно-логічний – для здійснення теоретичних узагальнень та формування висновків, удосконалення механізму екологобезпечного землекористування; графічний – для узагальнення статистичних даних; економіко-статистичні методи – при визначенні динаміки структури використання земельних угідь, вивченні впливу факторів на урожайність основних сільськогосподарських культур, при розробленні бездефіцитного балансу гумусу та оцінці збитків від деградації земель.
Основним методичним принципом, що використаний у роботі, є системний підхід, який характеризує збалансованість економічних вигід з вимогами екологічної безпеки.
Інформаційна база роботи – діюче земельне законодавство, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів України, методичні й статистичні матеріали Державного комітету по земельних ресурсах, Державного комітету статистики України, Рівненського обласного головного управління земельних ресурсів, Державного управління екології та природних ресурсів у Рівненський області, Рівненського обласного управління статистики, дані Рівненського інституту землеустрою, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з аналізованої тематики, довідкова література.
Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретико-методологічні та прикладні результати:
вперше:
- визначено концептуальні основи формування бездефіцитного балансу гумусу та витрат на його поповнення, що забезпечує покриття дефіциту поживних речовин для лісостепової зони Поліського регіону;
- запропоновано авторський підхід до оцінки збитків від деградації ґрунтів, що на відміну від існуючих методик враховує енергоємність основних факторів їх родючості;
удосконалено:
- теоретико-методологічні підходи до визначення економіко-екологічної ефективності використання земельних ресурсів, що порівняно з наявними базуються на пріоритетах екологобезпечного використання земель;
набуло подальшого розвитку:
- економіко-екологічна оцінка використання земель сільськогосподарського призначення, що на відміну від існуючих враховує обсяги втрат гумусу та продуктивність ріллі (в зерноодиницях на 1 га);
- механізм екологобезпечного землекористування, відмінність якого полягає у формуванні інноваційних рішень, спрямованих на підвищення соціальної, економічної та екологічної ефективності використання земельних ресурсів.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть бути використані органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання під час розроблення конкретних програм, методик, положень, вказівок та рекомендацій щодо підвищення ефективності використання земельних ресурсів. Авторські пропозиції з визначення еколого-економічних збитків від деградації ґрунтів схвалені і застосовані при формуванні та реалізації “Програми захисту земель від водної та вітрової ерозії та інших видів деградації земель до 2010 року” (“Методика еколого-економічної оцінки збитків від деградації земель”, затверджена обласним управлінням земельних ресурсів у Рівненський області 06.06.2006 р., довідка № 02–02/07–650).
Одержані результати дослідження використовуються Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель (довідка № 1–10–857 від 14.05.2007 р.), Рівненським обласним головним управлінням земельних ресурсів (довідка № – 02/07– від 06.06.2006 р.), у господарській діяльності Центру “Геополітика” (акт впровадження № від 17.05.2006 р.), а також у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економіка природокористування”, “Регіональна економіка”, “Оцінка землі і нерухомості” (довідка Національного університету водного господарства та природокористування № від 12.10.2007 р.) та дисциплін “Менеджмент екологічного контролю” і “Розміщення продуктивних сил” (довідка Європейського університету № від 19.06.2006 р., м. Рівне).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій розв’язане важливе наукове завдання: поглиблено теоретико-методологічні та методичні підходи щодо підвищення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення; визначено стратегічні напрями формування екологобезпечного землекористування.
Наукові результати дисертаційного дослідження сформульовані особисто автором і є внеском у розвиток науки в аспекті визначення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення з метою досягнення сталого розвитку регіону.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційної роботи пройшли апробацію на 8 всеукраїнських і міжнародних теоретичних та практичних конференціях, зокрема на: Міжнародній науковій конференції „Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель” (м. Київ, 29–31 травня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, ЗІДМУ, 15–16 листопада 2001 р.); Науково-методичній конференції „Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління” (м. Рівне, НУВГП, 23–24 травня 2002 р.); Міжнародній науково-технічній конференції „Актуальні проблеми водного господарства та природокористування” (м. Рівне, НУВГП, 30 жовтня – листопада 2002 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Проблеми управління регіональним економічним розвитком” (м. Рівне, НУВГП, 20–21 травня 2004 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті Євроінтеграції” (м. Рівне, НУВГП, 19–20 жовтня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Економіка підприємства: теорія та практика” (м. Київ, КНЕУ, 23–24 березня 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-технічній конференції „Актуальні проблеми водного господарства та природокористування” (м. Рівне, НУВГП, 21–22 листопада 2007 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у 14 наукових працях загальним обсягом 3,82 друк. арк., з них особистим доробком автора є 2,96 друк. арк. У наукових фахових виданнях опубліковано 11 статей, 3 публікації – в матеріалах тез наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 185 сторінок комп’ютерного тексту. Дисертація містить 33 таблиці і 14 рисунків, список використаних джерел із 218 найменувань на 15 сторінках, 13 додатків на 20 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, основні завдання, предмет та об’єкт дослідження, подано методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, відображено їхню апробацію, представлено структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі “Теоретичні основи економіко-екологічної ефективності використання земельних ресурсів” розкрито сутність методологічних підходів щодо визначення економіко-екологічної ефективності використання земельних ресурсів, визначено особливості реформування земельних відносин в умовах ринку та розглянуто концептуальні основи забезпечення екологобезпечного використання земель.
Земельні відносини як надзвичайно важливий складовий чинник виробничих відносин, потребують цілеспрямованої координації дій та застосування ефективних форм управління землекористуванням як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Встановлено, що основним принципом результативності механізму управління земельними ресурсами в ринкових умовах слід вважати, з одного боку, екологобезпечне і, разом з тим, високоефективне використання землі в інтересах усього суспільства, а з другого – захист ґрунтів від деградації, виснаження і забруднення та збереження відновлювального потенціалу земельних ресурсів.
У процесі трансформації земельних відносин значно зросла кількість землевласників, що ускладнило процес регулювання землекористування. Через брак коштів переважна більшість землекористувачів не дотримується прогресивних та екологічно безпечних технології обробітку ґрунтів і вирощування сільськогосподарських культур, порушує вимоги сівозмін, не забезпечує збереження ґрунтового покриву, відновлення його родючості.
Аналіз законодавчої бази щодо прав володіння, користування та розпорядження землею дає можливість зробити висновок, що проведене реформування земельних відносин не мало організованої, цілеспрямованої мети. Приватна власність на землю у поєднанні з наявним несприятливим екологічним станом земельних ресурсів виявили проблему загальнонаціонального масштабу. На сьогодні постала нагальна потреба саме раціонального використання земельних ресурсів для досягнення соціально-економічного та екологічного ефектів і забезпечення сталого розвитку регіонального простору.
Автором визначена концепція “підвищення економіко-екологічної ефективності використання сільськогосподарських угідь”, сутність якої полягає у забезпеченні збереження природної родючості земель при зростанні обсягів сільськогосподарської продукції високої якості (рис. 1).
Рис. 1. Схема реалізації концепції підвищення економіко-екологічної ефективності використання сільськогосподарських угідь
В даному випадку процес використання земель сільськогосподарського призначення являє собою взаємовідносини між суб’єктом (сільськогосподарські підприємства і господарства населення) і об’єктом (землі сільськогосподарського призначення) та вияву їхніх взаємозв’язків у вигляді форм власності (державної, приватної, комунальної). Використання предметно-об’єктного підходу дає можливість визначити фіксовану межу оптимізації функціонування відносин суб’єкт > об’єкт, що ґрунтуються на легалізованих нормах і правилах. Для досягнення стійкості екосистем формуються механізми та заходи екологобезпечного землекористування у контексті сталого розвитку. При досягненні бажаного результату – стійкості екосистем ? отримаємо потрійний ефект ? соціальний, економічний, екологічний. В умовах реформування земельних відносин екологізація сільськогосподарського виробництва має бути спрямована на застосування екологобезпечних технологій і систем землеробства, селекцію екологостійких сортів рослин, мінімізацію шкідливих викидів у навколишнє середовище, випуск екологобезпечних мінеральних добрив, запровадження системи екологічного моніторингу й контролю за земельними ресурсами тощо.
У другому розділі “Сучасні тенденції використання земель сільськогосподарського призначення” проведено аналіз природно-ресурсного потенціалу лісостепової зони регіону, подано економічну та екологічну оцінку використання земель сільськогосподарського призначення, виявлено особливості землекористування під час проведення земельної реформи.
У процесі земельної реформи у Рівненській області відбувся перерозподіл земель сільськогосподарського призначення між суб’єктами господарювання. У державній власності станом на 01.01.2006 р. знаходилося 64,3земельного фонду, у приватній власності – 35,7 %. Розмір сільськогосподарських угідь, що використовуються у господарствах державної форми власності, складає 231 тис. га., у приватних – 706 тис. га. У структурі сільськогосподарських підприємств більше половини складають фермерські господарства (51,7%), що свідчить про посилення ролі приватної власності у забезпеченні ефективного землекористування (рис. 2).
Територія досліджуваного регіону включає темно-сірі та сірі опідзолені ґрунти, які за рівнем потенційної родючості належать до високопродуктивних ґрунтів. У лісостеповій зоні Рівненської області виробляється близько 62% валової продукції сільського господарства від загальнообласного рівня, валовий збір зерна складає 68%, цукрових буряків – 81%, картоплі – 49% від обласного валового виробництва. Внаслідок інтенсивного використання земель виникла гостра екологічна проблема ? збільшення частки дефляційно небезпечних сільськогосподарських угідь та зниження вмісту гумусу.
Рис. 2. Структура сільськогосподарських підприємств регіону за організаційно-правовими формами господарювання у 2006 році, %
У землеробстві основними показниками, що визначають ефективність його виробництва, є рівень врожайності та структура посівів. Порівняно з 2000 роком рівень врожайності зернових культур зріс на 27,7%, картоплі – на 46,4%, а цукрових буряків знизився на 14,3%.
Для збільшення продуктивності сільськогосподарських угідь були збільшені посівні площі рентабельних культур (зернових та картоплі) і скорочена площа посівів кормових культур. Основне виробництво зернових культур сконцентроване у сільськогосподарських підприємствах, проте їхня частка у валових зборах зернових культур скоротилась з 90,9% до 75%, однак понад 85% овочів та 95% картоплі виробляється у господарствах населення.
Визначено, що віддача сільськогосподарських угідь у лісостеповій зоні регіону є досить високою. Порівняно з 2000 р. продуктивність сільськогосподарських угідь зросла на 30% та становить 2429,0 грн./га, а виробництво чистого доходу збільшилося на 27,9% і, відповідно, складає 768,7 грн./га. Важливим є той факт, що у сільськогосподарських підприємствах зростання обсягів виробництва основних сільськогосподарських культур забезпечується за рахунок зростання урожайності, а в господарствах населення – переважно шляхом розширення посівних площ (табл. 1).
Встановлено, що висока частка посівних площ та ґрунти досліджуваного регіону сприяють інтенсивному використанню сільськогосподарських угідь і збільшенню навантаження на земельні ресурси. Слід відзначити високий рівень розораності і сільськогосподарських угідь (72%), і ріллі (80%).
Таблиця 1
Показники економічної ефективності використання орних земель лісостепової зони Рівненської області
Показники | Оди-ниці
виміру | На 01.01. 2001 | На 01.01. 2002 | На 01.01. 2003 | На 01.01. 2004 | На 01.01. 2005 | На 01.01. 2006 | 01.01.2006 р. у % до
01.01.2001 | 01.01.2005
1. Натуральні показники
1. Посівна площа всього: | тис. га
% | 426,3
100 | 417,0
100 | 417,0
100 | 417,8
100 | 417,2
100 | 417,4
100 | 97,9 | 100
в т.ч.–
зернові культури | тис. га
% | 197,7
46,37 | 209,3
50,19 | 190,3
45,63 | 155,9
37,36 | 184,1
44,13 | 185,0
44,33 | 93,6 | 100,5–
цукрові буряки | тис. га
% | 30,1
7,06 | 32,7
7,84 | 29,7
7,12 | 29,4
7,05 | 33,7
8,08 | 35,8
8,58 | 118,9 | 106,2–
картопля та овочі | тис. га
% | 40,6
9,52 | 36,9
8,85 | 35,8
8,58 | 35,1
8,41 | 35,5
8,51 | 36,0
8,63 | 88,7 | 101,4–
кормові культури | тис. га
% | 121,8
28,57 | 113,5
27,22 | 107,7
25,82 | 90,1
21,59 | 54,9
13,16 | 50,5
12,09 | 41,7 | 91,9
2.Урожайність основних сільськогосподарських культур:–
зернові культури–
цукрові буряки–
картопля | ц / га | 22,0
200,7
120,0 | 22,7
206,5
123,1 | 30,3
206,6
150,3 | 20,5
158,7
162,8 | 27,3
169,2
170,3 | 28,1
172,0
175,7 | 127,7
85,7
146,4 | 102,9
101,7
103,2
3.Валовий збір:–
зернові–
цукрові буряки–
картопля | тис. т | 434,9
604,1
487,2 | 475,1
675,3
454,2 | 576,2
613,6
538,1 | 319,6
466,5
571,3 | 502,6
570,2
604,6 | 519,9
615,8
632,5 | 119,5
101,9
129,8 | 103,4
107,9
104,6
4.Темпи росту урожайності:–
зернові культури–
цукрові буряки–
картопля | % | 100
100
100 | 103,2
102,9
102,6 | 137,6
102,9
125,3 | 93,2
79,1
135,6 | 124,1
84,3
141,9 | 127,7
85,7
146,4––––––
2. Вартісні показники
1. Виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь | грн. /га | 1813,6 | 1982,0 | 2170,5 | 1968,9 | 2201,5 | 2429,0 | 129,6 | 111,0
2. Виробництво чистого доходу на 1 га сільсько-господарських угідь | грн. /га | 600,9 | 614,4 | 748,1 | 690,2 | 641,9 | 768,7 | 127,9 | 119,8
3. Рентабельність основних видів сільськогосподарської продукції:–
зерно–
цукрові буряки–
картопля | % | 75,1–
9,1–
2,5 | 39,9–
10,5
6,9 | 16,7–
3,4
7,2 | 38,6
0,8
4,2 | 39,0
8,9
15,1 | 40,7
10,2
17,6––––––
Значний вплив на ефективність використання потенціалу земельних ресурсів має якість ґрунтового покриву. Саме тому екологічний стан використання сільськогосподарських угідь доцільно характеризувати за
такими показниками, як: вміст гумусу в ґрунтах; внесення органічних і мінеральних добрив; втрати гумусу та дефіцит гумусу; стан еродованості орних земель; розораність території і сільськогосподарських угідь.
Аналіз структури та використання земельного фонду регіону показав, що існує дисбаланс у співвідношенні природних та антропогенно-перетворених земель. Розрахований коефіцієнт екологічної стабільності території Рівненської області становить лише 0,43, що визначає територію регіону як нестійко стабільну.
Для лісостепової зони досліджуваного регіону характерна руйнація ґрунту шляхом ерозії. Площа еродованих орних земель збільшилася до 165,7 тис. га проти 140,4 тис. га в 1995 р. В структурі еродованих земель сильно–еродовані землі складають 27,4% (45,4 тис. га), середньо–еродовані – 27,5% (45,4 тис. га) та слабо–еродовані – 45,1% (74,4 тис. га). Найбільше антропогенне навантаження на земельні ресурси спостерігається у Рівненському, Радивилівському, Млинівському, Демидівському адміністративних районах, де сільськогосподарські угіддя зазнали значного впливу ерозійних процесів (рис. 3).
Рис. 3. Інтегральна характеристика території
лісостепової зони Рівненської області, %
Забезпеченість гумусом є вирішальним фактором, що впливає на родючість ґрунту. Однак у землеробстві лісостепової зони регіону в період 1990 – 2005 рр. утворився дефіцитний баланс гумусу (табл. 2). Середньозважений показник вмісту гумусу має тенденцію до зниження і складає 2,42%. Це пояснюється, насамперед, поширенням вітрової та водної ерозії, високим рівнем розораності сільськогосподарських угідь, недостатнім внесенням органічних добрив і значною часткою у структурі посівів сільськогосподарських культур з низьким обсягом післяжнивних решток. Визначено, що на землях, що зазнали водної ерозії, урожайність сільськогосподарських культур знижується на 20–40%.
У дисертації обґрунтовано, що дефіцит гумусу можна покрити за рахунок внесення необхідної кількості органічних добрив. Для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу потрібно щорічно вносити на 1 га орних земель 9,6 т органічних добрив при фактичному рівні 2,1 т/га. Загалом екологічну ефективність використання сільськогосподарських угідь пропонується оцінювати за величиною втрат гумусу на 1 центнер зерноодиниць (в кг).
Таблиця 2
Дефіцит гумусу в ґрунті залежно від структури використання земель
Роки | Структура використання земель, % | Розора- ність, % | Продуктив-ність ріллі, зерно-одиниць/га | Дефіцит гумусу | Втрати гумусу на 1 ц зерно- одиниць, кг
Зернові культури | Просапні культури | Багаторічні трави | кг/ га | %
1990 | 43,58 | 11,99 | 4,37 | 97,0 | 52,99 | 1650,0 | 3,0 | 31,14
1996 | 45,67 | 11,56 | 2,94 | 97,78 | 34,48 | 1479,8 | 2,8 | 43,27
2000 | 46,37 | 7,06 | 1,74 | 98,26 | 34,40 | 1048,0 | 2,0 | 30,47
2005 | 44,33 | 8,58 | 1,83 | 98,16 | 37,13 | 1335,0 | 2,5 | 35,96
Отже, аналіз тенденцій використання земель сільськогосподарського призначення та їх якісного стану показав, що для підвищення ефекту їхнього економіко-екологічного використання необхідним є впровадження системи заходів щодо екологобезпечного землекористування.
У третьому розділі “Напрями підвищення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення” визначено шляхи підвищення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, представлено основні складові механізму екологобезпечного землекористування, запропоновано методичні підходи до еколого-економічної оцінки збитків від деградації ґрунтів.
Узагальнення теоретичних основ економіко-екологічної ефективності використання земельних ресурсів та тенденцій використання земель сільськогосподарського призначення в умовах реформування земельних відносин дали змогу визначити шляхи забезпечення екологобезпечного землекористування. Подальше успішне проведення земельної реформи значною мірою залежить від об’єктивного визначення економіко-екологічної ефективності використання земельних ресурсів і реальної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення. Визначено, що для оцінки потенційної родючості ґрунтів необхідно враховувати їхню енергомісткість.
Органічною складовою економічного механізму природокористування є механізм екологобезпечного землекористування. Автором пропонується розглядати механізм екологобезпечного землекористування через такі його взаємопов’язані структурні складові, як економічна, екологічна, соціальна, інформаційна, інституційна та політико-правова (рис. 4.).
Рис. 4. Складові механізму екологобезпечного землекористування
Наведені складові реалізуються через широкий набір дієвих важелів та інструментів, найбільш важливим серед яких є: податкові пільги в різних формах, виплати, відшкодування, субсидії та дотації; компенсація відсотків за банківськими кредитами, державні закупівлі сільськогосподарської продукції, компенсація сільськогосподарським товаровиробникам втрат у результаті консервації деградованих земель; різні збори та санкції за неефективне землекористування; удосконалення стандартизації та нормування у сфері землекористування; здійснення постійного і динамічного моніторингу та екологічного аудиту використання земельних ресурсів; розроблення нових та удосконалення існуючих регіональних програм з підвищення родючості ґрунтів; удосконалення існуючої методики еколого-економічної оцінки збитків від деградації ґрунтів для адекватного їхнього відновлення; забезпечення створення і функціонування виваженої раціональної системи нормативно-законодавчих актів, що регулюватимуть екологобезпечне землекористування; створення системи ефективних інститутів контролю та управління земельними ресурсами; впровадження у роботу різних державних та приватних установ сучасних геоінформаційних технологій, які б давали змогу оперативно здійснювати моніторинг угідь, вчасно реагувати на можливі деградаційні процеси.
Відтак, очікуваний позитивний результат від впровадження такого механізму передбачає необхідність реалізації ряду заходів щодо забезпечення покращення соціально-економічного становище на селі. Такими заходами можна вважати: покращення демографічної ситуації, розвиток соціально-культурної та господарської інфраструктури, стимулювання розвитку фермерства та підприємництва, підвищення ролі сільських громад у місцевому самоврядуванні, державна підтримка сільського товаровиробника (зокрема й фінансова). Лише комплексність заходів держави, разом із проведенням цілеспрямованої політики на різних рівнях щодо формування і підвищення екологічних знань і свідомості громадян, дозволить через певний період сформувати той прошарок ефективних землекористувачів, який і буде впроваджувати у практику принципи екологобезпечного землекористування.
Фінансове забезпечення реалізації екологобезпечного землекористування може здійснюватися з різних джерел, основними з яких є: власні кошти землекористувачів, позикові кошти у вигляді кредитів фінансово-кредитних установ, кошти державного та місцевих бюджетів, міжнародних фондів та організацій в рамках відповідних програм, різних екологічних фондів, асоціацій, кооперативних об’єднань та інших структур.
Зважаючи на хронічну нестачу вільних коштів у більшості землекористувачів, важливою буде підтримка з боку держави щодо фінансового забезпечення раціонального землекористування. Водночас сьогодні набирають силу і різні форми кооперування сільськогосподарських виробників для мінімізації власних витрат та підвищення ефективності своєї діяльності.
Впровадження механізму екологобезпечного землекористування дає можливість забезпечити бездефіцитний баланс гумусу шляхом удосконалення структури посівних площ. Необхідно збільшити частку багаторічних трав за рахунок зменшення посівів зернових культур (до 20%), що становить 83,18 тис. га. Це сприятиме зростанню вмісту гумусу в ґрунті за рахунок кореневих та поживних решток, обсяг яких складає 2,5–4,5 т/га залежно від урожайності сіна бобових багаторічних трав (15–50 ц/га). При рівні урожайності сіна багаторічних трав 15 ц/га та коефіцієнті гуміфікації рослинних решток багаторічних бобових трав 0,18, поповнення гумусу буде становити 675 кг/га посіву багаторічних бобових трав, а в розрахунку на 1 га ріллі – 135 кг.
Однак таке вдосконалення структури посівних площ є можливим за умови відновлення галузі тваринництва, оскільки продукція багаторічних трав використовується лише в цій сфері. Крім того, дво–трирічне використання у сівозміні бобових культур сприяє захисту ґрунту від ерозії, особливо на ґрунтах з крутизною схилів більше 3о. Визначено, що важливим джерелом відтворення родючості ґрунтів є розширення площ під сидеральними культурами. При заорюванні маси сидератів ґрунти збагачуються органічною речовиною і азотом не тільки під урожай поточного року, а й під наступну культуру.
Обґрунтовано, що як тимчасовий захід, до відновлення поголів’я худоби, яке забезпечить виробництво органічного добрива, слід розглядати застосування сидерального пару в обсязі 10% посівних площ, використовуючи бобові культури, які багаті на азот (люпин синій, жовтий, конюшиновий пар). При урожайності сидеральних культур 285 ц/га в ґрунті залишається 2,0 – 3,5 т/га кореневих та поживних решток, які за своєю дією не поступаються основній масі цих культур. Таким чином, загальний збір сидеральної маси може становити 285 ц/га, або 59 ц/га абсолютно сухої речовини. При коефіцієнті гуміфікації 0,12 поповнення запасів гумусу ґрунту буде становити 708 кг на 1 га посіву сидеральних культур або 70,8 кг на 1 га ріллі. Витрати на поповнення ґрунту гумусом при вирощуванні сидератів становлять 199,7 грн/га площі сівозміни. Шляхом реалізації таких заходів забезпечується не тільки просте відтворення родючості ґрунтів, але й створюються передумови для розширеного їх відтворення. Значного підвищення вмісту гумусу можна досягти, використовуючи як добриво солому зернових культур. За вмістом органічної речовини і впливом на поповнення гумусу 1 т соломи прирівнюється до 3–4–т підстилочного органічного добрива. При сучасній структурі посівних площ, у якій зернові культури складають 44,33%, і виходу соломи 3 т/га щорічно на гектар можна вносити 1,33 т соломи. Поповнення ґрунту гумусом за умови внесення соломи на добрива при коефіцієнті гуміфікації 0,1 буде становити 133 кг/га.
Доведено, що впровадження комплексу зазначених заходів дасть змогу поповнити ґрунт гумусом в обсязі 338,8 кг/га, що забезпечить покриття 25% дефіциту гумусу, загальні витрати на поновлення гумусу становлять 584,7 грн/га площі сівозміни.
Для підвищення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення в дослідженні розроблено методику еколого-економічної оцінки збитків від деградації земель з використанням енергозатратного підходу. Для енергетичної оцінки темно-сірих опідзолених ґрунтів легкосуглинкового складу обрані наступні показники: вміст гумус (%), його запас у метровому шарі ґрунту (тонн) та валовий вміст азоту і фосфору (%), його запас у метровому шарі ґрунту (тонн).
При вартісній оцінці ґрунту запропоновано враховувати обсяг енергетичних витрат, що необхідний для відновлення наявного в ґрунті родючого потенціалу в разі його втрати. Обґрунтовано, що для штучного відновлення 1 т гумусу в сучасних умовах потрібно витратити 5100 ккал невідновлюваної енергії. Здійснено розрахунок відновлювальної вартості 1 га ґрунту в лісостеповій зоні регіону за ступенем деградації. Встановлено, що найбільшу площу серед видів деградації займають ущільнені ґрунти, причому ущільнення притаманне для всіх видів деградованих сільськогосподарських земель.
Доведено, що найбільші втрати чистого доходу спостерігаються на землях, що зазнають впливу водної ерозії, – 200–300 грн/га. Енергетична оцінка деградованих ґрунтів показала, що на землях, які зазнали водної ерозії, потенціал родючості є нижчим за еталонне значення на 60%-70%.
На основі узагальнених розрахунків змодельовано оцінку потенційної родючості ґрунту з врахуванням енергоємності 1 га за видами та ступенями деградації, яка може бути використана під час коригування грошової оцінки земель на суму ґрунтоохоронного податку.
ВИСНОВКИ
Дисертація є самостійною роботою, у якій на основі проведеного теоретичного узагальнення та отриманих практичних результатів розв’язане важливе наукове завдання ? розроблено методологічні та практичні підходи до підвищення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення в умовах реформування земельних відносин. Проведені дослідження доводять, що підвищення економіко-екологічної ефективності використання сільськогосподарських угідь є необхідною умовою щодо забезпечення сталого просторового розвитку регіону.
Основні наукові та прикладні результати, а також рекомендації щодо їхнього використання полягають у такому:
1. Дослідження сутності методологічних підходів щодо визначення економіко-екологічної ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення показало, що основним принципом результативності управління земельними ресурсами в ринкових умовах є забезпечення екологобезпечного використання земель.
2. Запропоновано розглядати екологобезпечне землекористування як певну складну систему, реалізація цілей і завдань якої відбувається через певний дієвий механізм, що, на відміну від існуючих, дасть змогу забезпечити соціальну, економічну та екологічну ефективність використання земельних ресурсів.
3. Екологобезпечне землекористування можна здійснити шляхом впровадження ресурсо- і енергозберігаючих зональних систем землеробства, ґрунтозахисних та екологобезпечних технологій і систем обробітку ґрунту, покращення меліоративного стану осушених земель, наукового обґрунтування структури агроландшафтів з урахуванням екологічних умов регіону.
4. На сьогодні постала нагальна проблема саме раціонального використання земельних ресурсів за умови стійкості екосистем, отримуючи при цьому соціальний, економічний та екологічний ефекти в умовах реформування земельних відносин. Проведений аналіз структури та використання земельних ресурсів досліджуваного регіону показав, що існує дисбаланс у співвідношенні природних та антропогенно-перетворених земель, а територія досліджуваного регіону відноситься до нестійко стабільної.
5. Інтенсивне використання земельних ресурсів регіону призводить до збільшення антропогенного навантаження і, як результат, до дефіциту гумусу в ґрунтах. Подано інтегральну характеристику території досліджуваного регіону на основі індексів сільськогосподарської освоєності, розораності, лісистості та еродованості.
6. Удосконалено механізм екологобезпечного землекористування, який комплексно охоплює такі складов: екологічну, економічну, інституційну, інформаційну, соціальну та політико-правову. У контексті такого механізму запропоновано також розгалужену система дієвих важелів та інструментів, які забезпечать раціональне землекористування. Функціонування механізму екологобезпечного землекористування, на нашу думку, дасть змогу за досить короткий час завершити земельну реформу і перейти на якісніший рівень ефективного землекористування з максимальним врахуванням інтересів природи та людини в контексті сталого розвитку.
7. Обґрунтовано, що якість земельних ресурсів пов’язана з підвищенням рівня їхньої родючості. Розроблено методику оцінки збитків від деградації ґрунтів, що, на відміну від існуючих, враховує енергоємність основних факторів родючості ґрунту. Забезпечити бездефіцитний баланс гумусу та поживних речовин в регіоні можливо за рахунок розширення посівів багаторічних бобових трав та застосування сидерального пару. Це уможливить поповнення ґрунту гумусом у розмірі 338,8 кг/га площі ріллі, що дасть змогу забезпечити покриття 25% існуючого дефіциту гумусу.
8. Визначено, що для підвищення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення доцільним є використання змодельованих даних оцінки потенційної родючості ґрунту з врахуванням енергоємності 1 га ґрунту за видами та ступенями деградації, що дасть змогу коригувати грошову оцінку земель на суму ґрунтоохоронного податку.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
Статті у наукових фахових виданнях
1. Кузнєцова Т. В., Кондратюк О. М. (Подлевська О. М.) Концепція екологізації раціонального природокористування // Зб. наук. пр. Вісник РДТУ. – Рівне: РДТУ. – 2000. – Вип. № 4 (6). – С. 238–243. Особистий внесок: з’ясовано сутність і значення концепції екологізації раціонального природокористування.
2. Кузнєцова Т. В., Кондратюк О. М. (Подлевська О. М.) Земельний фонд Рівненської області як об’єкт державного управління // Держава та регіони. Наук.-виробн. журнал. – Запоріжжя: Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. – 2001. – №3. – С. 123–126. Особистий внесок: визначено роль державного управління в системі регулювання.
3. Кондратюк О. М. (Подлевська О. М.) Методологічні принципи грошової оцінки землі // Зб. наук. пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – Вип. № 92. – С. 71–76.
4. Кузнєцова Т. В., Кондратюк О. М. (Подлевська О. М.) Економічні важелі екологічного управління використанням земельних ресурсів // Зб. наук. пр. Вісник РДТУ. “Економіка”. – Рівне: РДТУ. – 2001. – Вип. № 4 (11). – С. 56–62. Особистий внесок: запропоновано напрями формування економічного механізму природокористування в умовах реструктуризації сільського господарства.
5. Кондратюк О. М. (Подлевська О. М.) Проблема використання земельних ресурсів в Поліській зоні в умовах реструктуризації економіки сільського господарства // Зб. наук. пр. Вісник РДТУ. “Регіональна економіка і управління”. – Рівне: РДТУ. – 2001. – Вип. № 5 (12). – С.60– 66.
6. Кузнєцова Т. В., Кондратюк О. М. (Подлевська О. М.) До питання визначення економіко–екологічної ефективності використання земельних ресурсів// Зб. наук. пр. Вісник РДТУ. “Економіка”. – Рівне: РДТУ. – 2002. – Вип. № 2 (15). – С. 317–322. Особистий внесок: сформульовано сутність концепції економіко–екологічної оцінки використання земельних ресурсів.
7. Кондратюк О. М. (Подлевська О. М.) Економіко–екологічні аспекти причин та наслідків деградації ґрунтів в Рівненський області // Зб. наук. пр. Вісник УДУВГП. “Економіка”. – 2002. – Вип. № 5 (18). – С. 72–80.
8. Чопик О. М. (Подлевська О. М.) Екологічна оцінка деградації ґрунтів в Рівненський області // Зб. наук. пр. Вісник УДУВГП. “Економіка”. – 2004. – Вип. № 2 (26), Ч. 2. – С. 613–618.
9. Чопик О. М. (Подлевська О. М.) Основи екологобезпечного землекористування на землях Лісостепової зони Рівненської області в умовах реформування, земельних відносин // Зб. наук. пр. Вісник НУВГП. “Економіка”. – 2006. – Вип. № 4 (36), Ч. 2. – С. 182 – 188.
10. Подлевська О. М. Основи формування екологобезпечного землекористування //Проблеми раціонального використання соціально- економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Випуск ХІІІ: Збірник наукових праць, № 3. – Рівне, НУВГП, 2007. – С. 221– 228.
11. Подлевська О. М. Особливості формування механізму екологобезпечного землекористування // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Випуск ХІІІ: Збірник наукових праць, № 4. – Рівне, НУВГП, 2007. – С. 242– 252.
Матеріали конференції і тези доповідей
12. Кондратюк О. М. (Подлевська О. М.) Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земельних ресурсів // Матеріали Міжнар. наукової конф „Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель“. – Київ: РВПС України НАН України. – 2000. – Ч. 1 – С.74–78.
13. Чопик О. М. (Подлевська О. М.) Охорона і використання земель в сучасних умовах розвитку земельно–правових відносин (в умовах Рівненської області) // Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф „Дні науки – 2005“. – Рівне: НУВГП. – 2005. – С.88–90.
14. Чопик О. М. (Подлевська О. М.) Оцінка економіко-екологічної ефективності використання земельних ресурсів як умова корпоратизації // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. „Корпоративне управління в Україні: менеджмент, фінанси, аудит“: Рівне, 4–5 травня 2006 р. – Рівне: НУВГП. – 2006. – С. 270–272.
АНОТАЦІЯ
Подлевська О.М. Економіко-екологічна ефективність використання земель сільськогосподарського призначення в умовах реформування земельних відносин. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Національний університет водного господарства та природокористування, Рівне, 2008.
Дисертація присвячена визначенню засад економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення в умовах реформування земельних відносин у контексті сталого розвитку. У роботі розкрито теоретичні основи економіко-екологічної ефективності екологобезпечного землекористування, досліджено сучасні тенденції використання земельних ресурсів і на цій основі представлено основні напрями підвищення економіко-екологічної ефективності використання земель сільськогосподарського призначення. Подано економічну та екологічну оцінку використання земель сільськогосподарського призначення, виявлено особливості землекористування на регіональному рівні в процесі проведення земельної реформи. Визначено, що основним результативним принципом управління земельними ресурсами в ринкових умовах є екологобезпечне використання земель. Запропоновано механізм екологобезпечного землекористування, розроблено методику еколого-економічної оцінки збитків від деградації земель.
Ключові слова: землі сільськогосподарського призначення, реформування земельних відносин, економіко-екологічна ефективність, відтворення родючості, дефіцит гумусу, баланс гумусу, еколого-економічні збитки, деградація ґрунтів, енергоємність ґрунту, екологобезпечне землекористування.
АННОТАЦИЯ
Подлевская О. М. Экономико-экологическая эффективность использования земель сельскохозяйственного назначения в условиях реформирования земельных отношений. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 – экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Национальный университет водного хозяйства и природопользования, Ровно, 2008.
Диссертация посвящена определению основ экономико-экологической эффективности использования земель сельскохозяйственного назначения в условиях реформирования земельных отношений в контексте устойчивого развития. В работе раскрыты теоретические основы экономико-экологической эффективности использования земельных ресурсов, исследованы современные тенденции использования земельных ресурсов и на этой основе изложены основные направления повышения экономико-экологической эффективности использования земель сельскохозяйственного назначения.
В роботе впервые разработана методика оценки ущерба от деградации грунтов с учетом энергоемкости основных факторов плодородия почв, разработан бездефицитный баланс гумуса и питательных веществ для условий лесостепной зоны Ровенской области, что даст возможность обеспечить покрытие 25% дефицита гумуса.
Усовершенствована система показателей освоенности земель на основе индексов сельскохозяйственного освоения территории, распаханности, эродированости и лесистости, предложена модель оценки потенциального плодородия земель с учетом энергоемкости 1 га почв по видам и степеням деградации.
Получили дальнейшее развитие следующие положения: методические подходы к определению структуры посевных площадей, в частности посевов многолетних бобовых трав и
