Актуальність теми дослідження
АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ
ПУСТОВІТ ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 343.37
ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ
Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник
Женунтій Володимир Іванович,
Київський регіональний центр
Академії правових наук України,
головний науковий співробітник
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Кальман Олександр Григорович,
Національна академія прокуратури України,
головний науковий співробітник
кандидат юридичних наук, професор,
Денисова Тетяна Андріївна,
Інститут права ім. Володимира Сташиса Класичного приватного університету,
директор (м. Запоріжжя)
Захист відбудеться “8” квітня 2008 року о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.
Автореферат розісланий “5” березня 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.П. Кучинська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Соціально-економічна криза в Україні, суттєвими ознаками якої є спад виробництва, розбалансування державних фінансів, бюджетний дефіцит, інфляція, напружена ситуація на ринку кредитних ресурсів тощо, призвела до різкого зростання ступеня криміналізації життєво важливих сфер функціонування держави і, перш за все, економіки. Сучасна криміналізація економіки, недосконалість законодавства щодо протидії економічній злочинності, відсутність дієвої системи державного контролю за діяльністю комерційних структур та недостатня наукова розробленість проблеми запобігання цим злочинам перетворили кредитно-фінансову систему України на зону, сприятливу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, яка, в свою чергу, виступає одним із найпоширеніших правопорушень у сфері економіки, вчинюваних організованою злочинністю.
За кримінально-правовою статистикою МВС, протягом 2004-2006 років кількість кримінальних справ, направлених до суду, та кількість обвинувачених за ними у скоєнні злочинів, передбачених статтями 209 і 306 КК України, характеризується таким чином: якщо в 2004 році направлено до суду 295 таких справ стосовно 395 обвинувачених, то в 2005 році, відповідно, 247 і 376, а в 2006 році – 256 і 359. Частка зменшення таких справ порівняно з 2004 роком у 2005 році становила 16,3 %, у 2006 році порівняно з 2004 роком зменшилася на 13,2 %, а з 2005 роком збільшилася на 3,6 %, що свідчить про недоліки у правоохоронній діяльності та необхідність подальших наукових пошуків щодо удосконалення такої запобіжної діяльності з боку органів внутрішніх справ.
Як свідчить практика, результативність запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, здебільшого залежить від ефективної співпраці органів внутрішніх справ з іншими державними та правоохоронними органами. Поряд з теоретичними питаннями важливе прикладне значення має розв’язання проблеми удосконалення організаційних форм управління діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Теоретичні й практичні проблеми запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження останніми роками досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як П.П. Андрушко, Б.С. Болотський, Д.А. Брандоліно, Л.К. Виноградова, Б.В. Волженкін, А.Ф. Волобуєв, В.В. Голіна, О.М. Джужа, Л.М. Доля, В.А. Журавель, О.Г. Кальман, Х.-Х. Кернер, М.Й. Коржанський, К. Коттке, Н.Ф. Кузнєцова, О.В. Київець, В.В. Лавров, В.О. Мандибура, Г.А. Матусовський, В.А. Нікуліна, В.М. Попович, Є.Л. Стрєльцов, В.Я. Тацій, Є.В. Фесенко, Х.Р. Фрімен, Л.М. Чуніхіна, В.Ю. Шепітько, П.С. Яні та ін. Окремі кримінально-правові та кримінологічні аспекти боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, розглядалися в працях В.М. Алієва, А.М. Бабенка, А.С. Беніцького, М.В. Бондаревої, В.П. Головіної, О.О. Дудорова, Т. Качки, А.О. Клименка, М.В. Корнієнка, М.Є. Короткевича, М.І. Костіна, І.Є. Мезенцевої, М.І. Мельника, А.А. Музики, В.О. Навроцького, В.В. Саєнка, В.І. Сергієва, М.І. Хавронюка, О.О. Чаричанського та ін.
Не зменшуючи ролі й значущості праць названих науковців, слід відмітити відсутність комплексних досліджень, присвячених проблемам діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та її удосконаленню. Отже, вивчення практики діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання зазначеним злочинам та вироблення пропозицій щодо її удосконалення, підвищення ефективності взаємодії з іншими правоохоронними органами є досить актуальними з наукової та практичної точки зору.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ і є складовою частиною загальної науково-дослідної програми інституту, спрямованої на виконання вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України “Про пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” від 5 липня 2004 року за № 755.
Тема дисертаційного дослідження обумовлена вимогами Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 року за № 249-IV, розпорядження Кабінету міністрів України “Про схвалення Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки” від 3 серпня 2005 року за № 315, указу Президента України “Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції” від 11 вересня 2006 року за № /2006, постанови Кабінету міністрів України та Національного банку України “Про затвердження плану заходів на 2007 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму” від 31 січня 2007 року за № 136.
Робота ґрунтується на положеннях Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, схваленої розпорядженням Кабінету міністрів України від 1 березня 2006 року за № р; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 року за № .
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення конкретних теоретичних та практичних науково обґрунтованих пропозицій, рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Досягнення визначеної мети стає можливим за умови комплексного, системного підходу до розв’язання низки взаємообумовлених завдань, серед яких виділено найважливіші:
- надати кримінально-правову характеристику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, яка б сприяла вдосконаленню кримінального законодавства щодо запобігання цьому злочину;
- розкрити кримінологічну характеристику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- надати кримінологічну характеристику осіб, що здійснюють легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- виявити основні причини та умови, що сприяють легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- дослідити теоретико-прикладні аспекти державної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- визначити в цілісній системі взаємодії суб’єктів у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) злочинних доходів місце та роль, специфіку діяльності органів внутрішніх справ щодо спеціально-кримінологічного запобігання легалізації (відмиванню) таких доходів;
- з урахуванням отриманих під час дослідження даних розробити пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності діяльності ОВС щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- визначити та запропонувати шляхи удосконалення організаційно-правових засад взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Об'єктом дослідження є легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як соціальне та правове явище, суспільні відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження.
Предметом дослідження є доктринальні положення науки кримінального права, які стосуються складу злочину “Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом”, та теорії протидії; кримінально-правова та кримінологічна характеристика досліджуваного явища, практика запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, стан взаємодії органів внутрішніх справ з іншими правоохоронними органами та суб’єктами в запобіганні цьому злочину.
Методи дослідження базуються на положеннях діалектики щодо пізнання, розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, обумовленості позитивної (законослухняної) та негативної (протиправної) суспільної діяльності; положеннях загальної теорії кримінального права, теорії запобігання злочинності, соціології, психології тощо. Автором використано сукупність сучасних загальнонаукових та конкретно-соціологічних методів, які ґрунтуються на філософії загальнолюдських цінностей, комплексному і системному дослідженні діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. В процесі дослідження застосовувалися такі методи: історико-правовий (під час аналізу міжнародних аспектів розвитку розуміння проблеми боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, аналізу генезису кримінального законодавства України стосовно встановлення покарання за легалізацію (відмивання) доходів злочинного походження); формально-юридичного аналізу (для тлумачення кримінально-правових норм та окремих термінів); порівняльного правознавства (в аналізі вітчизняних і закордонних кримінально-правових норм про відповідальність за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом); статистичний (в ході аналізу даних стосовно параметрів поширеності злочинів, передбачених ст. 209 КК України); конкретно-соціологічних досліджень (під час опитування фахівців з метою формулювання кримінологічної характеристики легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і запобіжної діяльності); догматичний (у процесі визначення детермінант легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом); діалектичний (в оцінці ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом); функціональний (для визначення завдань та обов’язків органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та вироблення пропозицій організаційно-управлінського характеру щодо удосконалення такої діяльності тощо).
Нормативно-правовою базою дослідження є чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, постанови Кабінету міністрів України, укази Президента України, інші підзаконні акти з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Теоретичною основою дисертації є наукові праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі філософії, історії та теорії права, кримінального права, кримінології, теорії соціального управління, адміністративного, фінансового права, інших наук гуманітарного профілю.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали статистичної звітності за основними результатами діяльності ОВС, Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю, Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків, Департаменту інформаційних технологій за 2001-2006 роки; результати вивчення й узагальнення 78 архівних кримінальних справ, порушених за ознаками ст. 209 КК України та розглянутих судами різних регіонів України у 2002-2006 роках із винесенням обвинувальних вироків; результати опитування за спеціально розробленою анкетою 450 працівників підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю ОВС, прокуратури, СБУ, податкової міліції, Державної митної служби України, органів виконавчої влади, банків та інших фінансових установ. Проведено вивчення періодичної преси та електронних видань.
У перебігу дослідження використано також власний досвід практичної роботи автора в підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним кримінологічним дослідженням, виконаним на монографічному рівні, присвяченим розгляду проблем запобігання органами внутрішніх справ легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
За результатами дослідження виявлено об’єктивні потреби і обґрунтовано авторські підходи до удосконалення запобігання та протидії органів внутрішніх справ легалізації (відмиванню) злочинних доходів за нових соціальних умов, які відбивають його наукову новизну та винесені на захист, зокрема:
вперше:
- з метою забезпечення комплексної протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, обґрунтовано доцільність встановлення кримінальної відповідальності за використання доходів злочинного походження;
- аргументовано та внесено пропозицію, яка передбачає доповнення ч. 3 ст. 209 КК України ще однією кваліфікуючою ознакою – легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинена службовою особою з використанням свого службового становища;
- наведено аргументи щодо необхідності законодавчого вирішення питання про доцільність і умови звільнення від кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Запропоновано доповнити ст. 209 КК України окремою частиною такого змісту: “Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, якщо вона добровільно повідомила компетентні органи про вчинений нею злочин до порушення кримінальної справи, сприяла його розкриттю і добровільно видала доходи, одержані злочинним шляхом”;
- з урахуванням сучасних соціально-економічних реалій (економічна криза в державі, значний обсяг тіньової економіки тощо), що безпосередньо сприяють подальшому зростанню чисельності злочинів зазначеної категорії, надано детальну кримінологічну характеристику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- визначено місце, роль та специфіку діяльності органів внутрішніх справ у загальнодержавній системі запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження;
- доведено, що основною особливістю діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження, яка дозволяє максимально зберігати банківську та комерційну таємницю, комплексно та “на випередження” запобігати цьому злочину, є індивідуальне запобігання легалізації злочинних доходів;
- доведено ефективність та обґрунтовано доцільність: запровадження такого запобіжного заходу на спеціально-кримінологічному рівні, як зарахування до спеціального державного фонду частини вилучених або конфіскованих правоохоронними органами коштів з подальшим їх використанням на забезпечення матеріальними ресурсами, заохочення працівників правоохоронних органів тощо; надання можливості правоохоронним органам під час перевірки в разі виникнення підозри у відмиванні “брудних” коштів застосовувати такий захід, як “заморожування” коштів або тимчасовий арешт майна;
- з метою забезпечення ефективного запобігання органами внутрішніх справ легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження запропоновані зміни до системи оцінки діяльності відповідних органів та підрозділів і рекомендовано віднести до основних показників роботи результативність міжвідомчої та міжнародної взаємодії;
набули подальшого розвитку:
- теоретичні основи об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України;
- обґрунтування скасування з числа злочинів, що не можуть бути предикатними легалізації (відмиванню) злочинних доходів, передбачених ст.ст. 207, 212 КК України;
- твердження, що низький рівень практичного застосування ст. 209 КК України, обумовлений нечіткістю та неоднозначністю її конструкції, складністю встановлення обставин, зазначених у диспозиції ст. 209 КК України, зокрема доказування перед судом того, що легалізації (відмиванню) передував предикатний злочин і були відмиті саме доходи, одержані від його вчинення. Усунення зазначених недоліків вбачається у внесенні певних змін до чинної редакції ст. 209 КК України;
- кримінологічна характеристика осіб, якими вчинено легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Отримано додаткову кримінологічну інформацію про них, обумовлену сучасними соціально-економічними реаліями, яка має важливе не лише теоретичне, але й практичне значення для спрямування діяльності органів внутрішніх справ на запобігання цим злочинам;
- теоретичне обґрунтування положення про те, що негативні якості особи злочинця виступають “внутрішніми” причинами легалізації (відмивання) ним доходів злочинного походження;
- додаткова аргументація детермінації легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, різними за своїм характером криміногенними факторами (соціальними, економічними, правовими, політичними, організаційно-управлінськими тощо), більшість з яких охоплені криміногенним комплексом, що обумовлює наявність тіньової економіки в Україні;
- теоретико-прикладні пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження, удосконалення організаційно-правових засад взаємодії правоохоронних та інших державних органів під час запобігання та протидії зазначеним злочинам.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення і висновки, що містяться в дисертації, розширюють наукові знання про нормативне визначення складу легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його елементи, розмежування суміжних складів злочинів, кримінологічні особливості зазначеного виду злочинів та осіб, винних у їх вчиненні, їх детермінацію, а також про запобігання органами внутрішніх справ цим злочинам, тобто є певним внеском у теорію кримінального права, кримінологічну науку.
Сформульовані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності – для подальшого розроблення проблем запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження; у правотворчій діяльності – з метою вдосконалення законодавства, яке регламентує: а) кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; б) організаційно-правові основи діяльності правоохоронних та інших державних органів щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження; у правозастосуванні – з метою удосконалення: а) практики застосування правоохоронними, судовими органами норми Особливої частини Кримінального кодексу України, що встановлює відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів злочинного походження, забезпечення одноманітності щодо розуміння її змісту; б) діяльності державних, у тому числі правоохоронних, органів щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) злочинних доходів; у навчальному процесі – в підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів з теорії кримінального права, кримінології, суміжних дисциплін та для викладання курсів (спецкурсів) з кримінального права, теорії запобігання злочинності.
Пропозиції автора щодо вдосконалення ст. 209 Кримінального кодексу України надіслані до Інституту законодавства Верховної Ради України та можуть бути враховані в процесі розроблення законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України (Акт впровадження від 29 грудня 2006 року за № 22/358-2/21).
Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес Донецького юридичного інституту з курсу “Кримінологія та профілактика правопорушень” (Акт впровадження від 25 грудня 2006 року за № 12) та використовуються в практичній діяльності УДСБЕЗ ГУМВС України в Донецькій області під час проведення оперативно-розшукових і профілактичних заходів щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, проведення дослідчих перевірок, розслідування кримінальних справ за ст. 209 КК України, кваліфікації зазначеного злочину та розмежування суміжних складів злочинів (Акт впровадження від 29 серпня 2007 року за № 2/4308).
Особистий внесок здобувача. Дисертація містить конкретні результати, отримані автором особисто на основі дослідження і узагальнення теоретичного та емпіричного матеріалу. Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві працях становлять результати його власних розроблень наукових проблем стосовно запобігання органами внутрішніх справ легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю” (м. Донецьк, 2003 р.; м. Донецьк, 2004 р.); “Соціально-правові проблеми вдосконалення законодавства України: історія, теорія та практика” (м. Одеса, 2004 р.); “Теоретичні та практичні проблеми запобігання і боротьби з транснаціональною злочинністю (тероризм, торгівля людьми, відмивання коштів, незаконний обіг наркотиків та зброї)” (м. Кишинів, 2005 р.). Окрім цього, робота пройшла обговорення на спільних засіданнях кафедри кримінального права та кримінології і кафедри психології та юридичної соціології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлені в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та трьох доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження, його об’єктом та предметом, відповідає логіці наукового пошуку і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (257 найменувань) і додатків (65 сторінок). Обсяг основного тексту дисертації складає 199 сторінок, повний обсяг – 289 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтована актуальність теми до-слідження, зазначено її зв'язок з науковими програмами, планами і темами, сформульовані мета і завдання дослідження, визначені об’єкт, предмет, методи дослідження, наукова но-ви-зна і практичне значення одержаних результатів, показаний особистий внесок здобувача, вказано апробацію результатів дослідження, публікації та структуру роботи.
Перший розділ “Кримінально-правова характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” складається з чотирьох підрозділів та присвячений аналізу розвитку законодавства про відповідальність за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, на міжнародному та національному рівнях, а також розгляду об’єктивних, суб’єктивних, кваліфікуючих ознак цього злочину та аспектів його кваліфікації.
У підрозділі 1.1. “Генезис інституту легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у вітчизняному законодавстві” зазначається, що в цілому розвиток інституту кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні відповідає етапам розвитку міжнародного законодавства в цій сфері. Автор визначає особливість того, що кримінальне законодавство стосовно легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, змінюється переважно в напрямку поступової диференціації та криміналізації різних видів діянь, пов’язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом. Для забезпечення комплексної протидії легалізації злочинних доходів наводяться аргументи на користь доцільності встановлення кримінальної відповідальності за використання таких доходів.
У підрозділі 1.2 “Об’єктивні ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” досліджу-ються родовий, видовий, безпосередній і факультативний об’єкти, а також предмет злочину. Доводиться, що родовим об’єктом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, є безпека системи господарювання, а видовим – безпека фінансової системи держави, обґрунтовується думка, що безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 209 КК України, є встановлений чинним законодавством порядок запобігання та протидії залученню в економіку доходів, одержаних від злочинної діяльності, а також правові умови здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності на засадах обігу коштів та майна, отриманих в результаті законної діяльності та рівних умов здійснення такої діяльності. Автор доводить, що факультативним об’єктом аналізованого злочину є порядок здійснення цивільно-правових угод у частині особистого та іншого використання майна, не пов’язаного з господарською діяльністю, а також інтереси потерпілих (фізичних осіб) і цивільних позивачів (громадян, підприємств, установ, організацій).
Аналізуючи об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 209 КК України, автор доходить висновку, що низький рівень застосування досліджуваної статті обумовлений нечіткістю конструкції норми та її неоднозначністю, складністю встановлення обставин, зазначених у диспозиції статті 209, зокрема доказування перед судом того, що легалізації передував предикатний злочин і були відмиті саме доходи, одержані від його вчинення. Тому автор пропонує внести певні зміни до чинної ст. 209 КК України, покликані зробити більш чітким та однозначним визначення предмету злочину, а також обґрунтовує доцільність скасування з числа злочинів, що не можуть бути предикатними легалізації злочинних доходів, передбачених ст.ст. 207, 212 КК України.
У підрозділі 1.3 “Суб’єктивні ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом”, аналізуючи ознаки суб’єкта злочину, автор доходить висновку про доцільність вказівки в диспозиції ст. 209 КК України на усвідомлення винною особою (повинна знати або мати підстави припускати) факту, що майно, з яким вона оперує, є доходами від злочинної діяльності. Аргументується доцільність доповнення ст. 209 КК України положенням про звільнення особи від кримінальної відповідальності за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, якщо вона добровільно до порушення кримінальної справи заявила про вчинений нею злочин, сприяла його розкриттю і добровільно видала кошти або інше майно, одержане злочинним шляхом. За результатами аналізу ознак суб’єктивної сторони злочину з метою вдосконалення практики правозастосування пропонується доповнити диспозицію ч.1 ст. 209 КК визначенням мети дій, які становлять об'єктивну сторону цього злочину, – надання коштам та іншому майну ознак правомірного походження.
У підрозділі 1.4 “Кваліфікуючі ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, її розмежування від суміжних складів злочинів” досліджено специфічні ознаки відповідних кваліфікуючих обставин та аргументовано (з урахуванням підвищеної суспільної небезпечності вчинення легалізації (відмивання) злочинних доходів посадовою особою та з метою уникнення складнощів під час правозастосування) необхідність доповнення ч. 3 ст. 209 КК України ще однією кваліфікуючою ознакою – легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинена службовою особою з використанням свого службового становища. Також наводяться аргументи щодо зменшення (враховуючи суспільну небезпечність легалізації злочинних доходів та наявних законодавчих змін у момент визначення розміру заподіяної шкоди) встановленого в п. 2 примітки до ст. 209 КК України великого розміру легалізації злочинних доходів з 6000 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановленого у п. 3 примітки особливо великого розміру – з 18000 до 1800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Другий розділ “Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як об’єкт кримінологічного дослідження” складається з трьох підрозділів, присвячений кримінологічному дослідженню легалізації (відмивання) доходів злочинного походження, осіб, які вчинили такі злочини, а також визначенню комплексу детермінант легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
У підрозділі 2.1 “Кримінологічна характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” за результатами аналізу відповідних кількісно-якісних показників легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, розглядаються її стан, тенденції, особливості вчинення та наслідки, досліджуються обсяги, механізм та закономірності утворення латентної легалізації (відмивання) доходів злочинного походження. Доводиться, що легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, посідає специфічне місце серед інших категорій злочинів, вчинюваних у кредитно-фінансовій системі, оскільки входить до структури організованої та транснаціональної злочинності й має специфічні закономірні риси виникнення, становлення та подальшого розвитку. На фоні незначної питомої ваги серед інших видів злочинів економічної спрямованості (у 2006 р. – 0,7 %) цей вид злочинів характеризується негативною динамікою. Порівняно з 2001 р. у 2006 р. спостерігається збільшення кількості реєстрації цих злочинів у 10 разів, або на 304 факти (+ 894 %), а середній темп приросту за п’ять років складає 46,64 %, що вказує на негативні тенденції цього виду злочинності.
Підкреслюючи особливості організованої злочинної діяльності щодо легалізації (відмивання) злочинних доходів, автор визначає, що організовані злочинні групи, які поряд із загальною злочинною діяльністю займаються відмиванням, зустрічаються набагато частіше за тих, хто спеціалізується виключно на відмиванні. Легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження притаманний міждержавний характер, тому ефективність протидії цьому злочину значною мірою залежить від належної організації та забезпечення міжнародного співробітництва. Акцентовано увагу на тому, що офіційна статистика відбиває лише частку стану легалізації (відмивання) доходів злочинного походження, та констатовано високий рівень її латентності. Зокрема, зазначено, що за останні п’ять років (2002-2006) в Україні зареєстровано лише 1723 кримінально караних фактів легалізації (відмивання) доходів злочинного походження, з яких до суду направлено близько 25 % та винесено обвинувальних вироків не більше ніж за 150-ма кримінальними справами. З посиланням на результати аналізу статистичних даних констатується, що в практиці протидії правоохоронними органами легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження не простежується наступальності, деяке пожвавлення їх діяльності в цьому напрямку за конкретний період незмінно чергується з більш помітним зниженням активності. Відмічається, що за високої латентності легалізації (відмивання) злочинних доходів та негативної її тенденції, незадовільної роботи правоохоронних органів і національної системи запобігання цьому злочину є підстави стверджувати, що поширення цього виду злочинів з часом становитиме реальну загрозу національній безпеці взагалі.
У підрозділі 2.2 “Кримінологічна характеристика осіб, які вчинюють легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” досліджено і суттєво доповнено кримінологічну характеристику особи, винної у скоєнні легалізації (відмивання) доходів злочинного походження.
Найбільш важливими соціально-демографічними ознаками, що характеризують особу злочинця, є вік та освіта: середній вік осіб, які вчинюють легалізацію злочинних доходів, становить 30-55 років, серед них вищу освіту мають 84 % осіб, середню та середньо-спеціальну – 16 %. Отже, такого роду діяльністю займаються особи з певним обсягом спеціальних знань, достатнім освітнім та професійним рівнем. Третина осіб, засуджених за ст. 209 КК України протягом 2002-2006 рр., чинили легалізацію неодноразово. Створено типовий портрет злочинця, що вчинює легалізацію, а саме: найчастіше це особа чоловічої статі з відносно високим соціальним статусом, життєвим досвідом, що дозволяє ретельно розробляти способи вчинення та приховання злочину, використовувати протекції у владних структурах державної системи, характеризується комунікабельністю, що дозволяє злочинцю легко входити в контакт з представниками банків, посадовцями, встановлювати з ними зв’язки, користується певним авторитетом у оточуючих та в суспільстві, приваблює наявністю зовнішніх атрибутів іміджу ділової людини. Зазначається також, що за результатами дослідження ця особа переважно є “професійним” злочинцем внаслідок неодноразового вчинення предикатних злочинів та легалізації доходів злочинного походження (68 % опитаних фахівців звернули увагу саме на подальше зростання рівня кримінального професіоналізму осіб, що займаються відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом). За результатами вивчення архівних кримінальних справ та опитування фахівців є підстави стверджувати про високу ймовірність вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, саме посадовими особами різних рівнів та структур, що є додатковим аргументом на користь запропонованого нами доповнення ч. 3 ст. 209 КК України такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення службовою особою легалізації злочинних доходів з використанням свого службового становища.
На підставі узагальнення результатів дослідження кримінологічних ознак злочинців автор виділяє три такі їх типи:
- злочинець із чітко вираженими антигромадськими поглядами й прагненнями (це переважно особи, які здійснюють як предикатний злочин, так і легалізацію (відмивання) злочинних доходів);
- злочинець, який не має яскраво виражених антигромадських позицій, але за певних умов, у ситуаціях, що мають типовий характер або під впливом інших осіб, схильні до вчинення (участі у вчиненні) такого злочину (зокрема, це суб’єкти підприємницької діяльності, які не відмовляються “заробити” на легалізації, необхідній переважно злочинцям першого типу);
- злочинець, у якого заздалегідь не сформоване ставлення до тих або інших можливих ситуацій, його участь у вчиненні злочину обумовлена винятковими випадками і ситуаціями (такі особи переважно є співучасниками легалізації (відмивання) злочинних доходів або своїми діями лише сприяють злочинцям у вчиненні злочину, зокрема, це працівники банків, страхові агенти та ін.).
Автор вказує, що існує типова залежність між способом здійснення злочину та особою злочинця. Чим більш складні підготовка, вчинення, приховання слідів відмивання, тим вище злочинні професійні здібності останнього.
У підрозділі 2.3 “Причини та умови легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” досліджуються причини та умови вчинення і поширення цього злочину, які формуються на різних рівнях: загальносоціальному, спеціальному та індивідуальному. Доводиться, що соціально-економічні є основними причинами легалізації (відмивання) злочинних доходів. Найбільш суттєвими серед них виступають: соціально-економічна криза в державі та обумовлений нею значний обсяг тіньової економіки, перш за все, в кредитно-фінансовій системі; великий рівень корупції та хабарництва, у першу чергу, серед державних службовців; відсутність належної взаємодії між наглядовими та правоохоронними органами в запобіганні та протидії легалізації злочинних доходів. Серед нормативно-правових чинників, що детермінують легалізацію (відмивання), названо неоднозначність, нестабільність, суперечливість та повільне удосконалення законодавства щодо регулювання діяльності кредитно-фінансових установ, наглядових та правоохоронних органів, у тому числі у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження. Доводиться обумовленість легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, факторами організаційно-управлінського характеру: низьким професійним рівнем працівників правоохоронних та контролюючих органів, задіяних у системі протидії легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження, та відсутністю системи (бази) підготування кваліфікованих фахівців для роботи в органах Державного фінансового моніторингу.
Аргументується, що легалізація (відмивання) “брудних” грошей також обумовлена: недостатнім запровадженням сучасних і безпечних способів грошового обігу, включаючи використання чеків, що сприяють витісненню готівки з обігу; наявністю безперешкодної можливості для придбання банків або їх утворення з незначним первісним капіталом; складністю одержання кредитів легальними шляхами.
Значними факторами, які зумовлюють легалізацію злочинних доходів, визначено інтеграцію фінансових і товарних ринків, наявність прийнятних умов для одержувачів злочинних доходів (за допомогою концентрації операцій з легалізації злочинних доходів у країнах, де державний контроль відсутній або має суто формальний характер внаслідок його недосконалості) уникнути виявлення своєї злочинної діяльності тощо.
Третій розділ “Діяльність органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” складається з трьох підрозділів, у яких сформульовано пропозиції автора щодо удосконалення правових, організаційно-управлінських засад запобіжної діяльності органів внутрішніх справ у цій сфері.
У підрозділі 3.1 “Органи внутрішніх справ як суб’єкт державної системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” на підставі аналізу низки чинних законодавчих та підзаконних актів, програмних документів, що визначають повноваження органів державної влади та управління, установ і організацій, громадських формувань щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів злочинного походження, автор констатує функціонування в Україні певною мірою врегульованої та упорядкованої державної системи запобігання зазначеним злочинам. Чільне місце в цій системі посідають органи внутрішніх справ, чия діяльність безпосередньо пов’язана із запобіганням та протидією легалізації (відмиванню) злочинних доходів та включає, зокрема: запобігання та протидію злочинам загальнокримінальної спрямованості і злочинам у сфері економіки, які передують легалізації (відмиванню) доходів злочинного походження та виступають предикатними злочинами; виявлення та відповідне до закону реагування на факти готування, замаху чи вчинення легалізації (відмивання) доходів злочинного походження; вжиття запобіжних заходів щодо недопущення вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; реалізація принципу невідворотності кримінальної відповідальності за відповідні предикатні злочини та легалізацію (відмивання) злочинних доходів; забезпечення належної взаємодії між правоохоронними, кредитно-фінансовими та наглядовими органами щодо запобігання та протидії зазначеним злочинам тощо.
У підрозділі 3.2 “Особливості діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” піддана детальному аналізу специфіка діяльності органів внутрішніх справ щодо запобігання легалізації (відмиванню) злочинних доходів у сучасних умовах. Автор вважає, що підвищенню ефективності діяльності ОВС щодо запобігання легалізації (відмиванню) злочинних доходів на спеціально-кримінологічному рівні сприятиме запровадження зарахування до спеціального державного фонду частини вилучених або конфіскованих правоохоронними органами коштів з подальшим їх використанням на забезпечення матеріально-технічними ресурсами, заохочення працівників правоохоронних органів тощо. Пропонується також надання правоохоронним органам можливості в разі виявлення в ході перевірки ознак легалізації (відмивання) “брудних” коштів застосовувати такий захід, як “заморожування” коштів або тимчасовий арешт майна. Наводяться також аргументи на користь доцільності віднесення показників запобігання цим злочинам на індивідуальному рівні до факторів, за якими оцінюється ефективність запобіжної діяльності органу, підрозділу чи окремого працівника, за умови максимального збереження банківської таємниці добросовісних суб’єктів відповідної діяльності та сприяння комплексній роботі “на випередження” діяльності саме суб’єктів легалізації злочинних доходів та їх пособників. Наводяться основні заходи щодо запобігання органами внутрішніх справ легалізації злочинних доходів на індивідуальному рівні.
У підрозділі 3.3 “Взаємодія і координація діяльності органів внутрішніх справ та інших суб’єктів, пов’язаної із запобіганням легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” з урахуванням результатів дослідження та з метою виключення дублювання в роботі підрозділів ОВС обґрунтовано доцільність впровадження практики, за якою в разі виявлення ознак легалізації (відмивання) злочинних доходів відповідна злочинна діяльність стає предметом уваги підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. В аспекті взаємодії органів внутрішніх справ з підрозділами Державної контрольно-ревізійної служби України пропонується на законодавчому рівні розв’язати питання щодо проведення ревізій фінансової діяльності комерційних суб’єктів (під час дослідчих перевірок) саме фахівцями органів ДКРС України. Такий розподіл повноважень буде ефективним і з точки зору економії коштів, необхідних для створення та утримання окремого ревізійного апарату. Координуюча роль діяльності ОВС та інших суб’єктів покладається на прокуратуру і полягає в об’єднанні зусиль та активізації роботи правоохоронних органів у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, усуненні дублювання і паралелізму в їх діяльності, розробці і здійсненні ними узгоджених заходів щодо своєчасного виявлення, розкриття, розслідування та припинення цих злочинів, усуненні причин і умов, які сприяють їх вчиненню.
Вдосконалення взаємодії між правоохоронними органами щодо протидії легалізації (відмиванню) злочинних доходів, на думку автора, можливе шляхом обміну інформацією про практику розкриття та розслідування конкретних злочинів цієї категорії. Автор пропонує зобов’язати керівників оперативного та слідчого підрозділів органів внутрішніх справ за результатами розгляду кожної кримінальної справи після набрання чинності рішенням суду (незалежно від виду вироку чи підстав звільнення від кримінальної відповідальності), закриття кримінальної справи підготувати на ім’я керівника ОВС доповідну записку із викладенням особливостей розкриття та розслідування злочину, факторів, що сприяли розкриттю або призвели до конкретних невиправних помилок чи недоліків тощо. Така доповідна записка згодом може стати предметом обговорення на міжвідомчій нараді чи направлена до прокуратури, СБУ, ДПА та МВС України для подальшого узагальнення та покращення взаємодії.
З метою налагодження ефективної взаємодії між правоохоронними органами щодо протидії легалізації (відмиванню) злочинних доходів автор аргументує доцільність внесення змін до системи оцінки запобіжної діяльності відповідних органів (підрозділів) і віднесення до основних критеріїв оцінки роботи також результатів міжвідомчої та міжнародної взаємодії.
ВИСНОВКИ
У висновках стисло викладені основні положення та пропозиції, які є результатами проведеного дисертаційного дослідження.
Легалізація злочинних доходів посідає специфічне місце серед інших типів злочинності, оскільки є складовою структури організованої та транснаціональної злочинності й має свої особливі закономірні риси розвитку і становлення. Визначено зміст та генезис інституту легалізації (відмивання) злочинних доходів у вітчизняному законодавстві. Проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначені пропозиції щодо розв’язання низки теоретичних та практичних питань стосовно удосконалення кримінально-правової норми, розмежування та кваліфікації цих злочинів.
За результатами анкетування 450 працівників підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю, прокуратури, СБУ, податкової міліції, Державної митної служби, органів виконавчої влади, банків та інших фінансових установ як фахівців із розглянутої проблеми, аналізу статистичних показників за 2002-2006 рр. та вивчення 78 архівних
