ХАРКІВСЬКИЙ національний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПИСАРЧУК ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 65.016.7:621 (043.5)

СИНТЕЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор наук з державного управління, професор

Чечетов Михайло Васильович,

Харківський національний економічний університет,

професор кафедри обліку підприємницької діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

Кузнєцова Анжела Ярославівна,

Університет банківської справи Національного банку України, (м. Київ),

проректор з наукової та організаційної роботи

кандидат економічних наук, доцент

Алексєєва Тетяна Іванівна,

Харківський національний економічний університет,

доцент кафедри міжнародної економіки та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Захист відбудеться “10” квітня 2008р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, просп. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий “06” березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Ястремська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні тенденції економіки приводять до змін зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, зумовлюють необхідність вдосконалювання процесів управління, вимагають підвищення ефективності діяльності, забезпечення високого рівня інноваційності та постійного розвитку підприємства, створення можливостей для утримування певних конкурентних позицій на ринку. Особливої уваги вимагає управління інноваційним розвитком підприємства, оскільки цей процес спрямований на майбутнє. Динаміка розвитку світової економіки, яка спостерігається останніми роками, загострення конкурентної боротьби, структурна зміна попиту – все це змушує підприємства своєчасно реагувати на постійні зміни шляхом впровадження перетворень у власній діяльності, тобто шляхом інноваційного розвитку.

Теоретико-наукові та практичні розробки щодо вирішення проблем управління процесами інноваційного розвитку, створення систем управління, забезпечення умов ефективного функціонування та розвитку підприємства знайшли своє відображення в роботах таких видатних вітчизняних і зарубіжних науковців, економістів, як І. Ансофф, Р. Акофф, М. Афанасьєв, Г. Гольдштейн, А. Градов, А. Гриньов, Ю. Іванов, С. Ілляшенко, А. Кузнєцова, Б. Мильнер, В. Пономаренко, М. Портер, О. Пушкар, О. Тридід, В. Шеремет та ін. У роботах цих авторів подано різні підходи до вирішення питань розвитку підприємства й управління цим процесом, визначення особливостей та умов перебігу інвестиційних процесів, окремих інноваційних проектів, але лише на стадії їх впровадження у виробництво. Важливість і складність зазначених питань зумовлюють необхідність подальшого уточнення положень синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства, особливостей взаємодії підсистем системи управління підприємством, діагностики стану підприємства з визначенням можливостей його подальшого розвитку, послідовності оцінювання результатів впровадження інновацій та розвитку підприємства. Все це зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний в дисертаційній роботі напрямок дослідження відповідає тематичній спрямованості наукових розробок Харківського національного економічного університету за темами: “Вдосконалення системи стратегічного управління стійким розвитком підприємства” (номер державної реєстрації 0105U006404), особистий внесок автора – підрозділ “Принципи формування й структура системи управління стійким розвитком підприємства”; “Розробка стратегії розвитку експертно-консалтингової фірми” (номер державної реєстрації 0104U000929), за якою особисто автором досліджено існуючі стратегії розвитку та запропоновано використання різних варіантів взаємодії підприємства з науковими організаціями при формуванні стратегії розвитку (підрозділ “Концепція управління”); “Фінансово-економічний механізм розвитку корпоративних структур” (номер державної реєстрації 0107U000399), особисто автором у підрозділі “Стратегія впровадження інновацій як підґрунтя розвитку корпоративних структур” запропоновано стратегію впровадження інновації на різних етапах її готовності.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є вдосконалення теоретичних положень синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємств промисловості, розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо її впровадження та використання. Для досягнення поставленої мети було сформульовано та послідовно вирішено такі наукові та практичні завдання:

узагальнити складові системи управління інноваційним розвитком, уточнити її структурну побудову;

визначити основні положення синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства;

обґрунтувати процедуру синтезу інновацій в систему управління інноваційним розвитком машинобудівного підприємства на основі систематизації параметрів характеристик інновацій, що впроваджуються;

уточнити та обґрунтувати особливості кожного з етапів життєвого циклу інновації, визначити можливості освоєння інновації підприємством на різних етапах її готовності;

оцінити готовність підприємства до впровадження інновацій з визначенням можливих напрямків інноваційного розвитку, виходячи з аналізу тенденцій зовнішнього та внутрішнього середовища;

спираючись на синтез наукових знань і результатів досліджень в інших галузях і видах економічної діяльності, розробити методичний підхід до вибору інновацій для впровадження на підприємстві;

розробити методичний підхід до оцінювання результатів інноваційного розвитку, виявити вплив інновацій на кожний з видів активів підприємства.

Об’єкт дослідження – процеси інноваційного розвитку підприємств промисловості.

Предмет дослідження – теоретичні засади, методичні підходи до синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємств машинобудівної галузі промисловості.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації є фундаментальні положення загальної економічної теорії, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з питань управління розвитком. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувались такі методи дослідження: монографічний – для узагальнення теоретичних основ управління розвитком підприємства і уточнення сутності відповідних категорій; абстрактно-логічного аналізу – для обґрунтування і розробки предметної області проблем синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства; статистичного і техніко-економічного аналізу – для дослідження сучасного стану й перспектив розвитку підприємств; класифікації – для формування характеристик інновацій та обґрунтування обраної послідовності впровадження інноваційних перетворень; експертного оцінювання – для обґрунтування вибору етапу створення та впровадження інновацій; нечіткої логіки – для визначення можливості розвитку підприємства й аналізу результатів інноваційного розвитку; графічний – для наочного зображення динаміки значень показників інноваційно-інвестиційного становища в Україні, тенденцій зміни факторів, які впливають на створення та впровадження інновацій на підприємствах, а також схематичної подачі теоретичного матеріалу дослідження.

Інформаційну базу дослідження склали закони і нормативні акти, офіційні статистичні матеріали й звітні дані підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження, полягає в такому:

удосконалено:

методичний підхід до вибору інновацій для впровадження на підприємстві, відмінною рисою якого є спрямованість на задоволення неявних, але суттєвих потреб споживачів, що дозволяє збільшити результативність розвитку, в тому числі завдяки інноваціям, первинне використання яких відбулось в інших галузях і видах економічної діяльності;

процедуру синтезу інновацій у систему управління інноваційним розвитком машинобудівного підприємства, яка, на відміну від інших, ґрунтується на визначенні індивідуальної сукупності параметрів характеристик інновацій, що визначають глибину змін, їх масштабність, джерело залучення, напрями перетворень, користувача інноваційного продукту, що сприяє можливості впровадження інновації на різних етапах її готовності;

методичний підхід до оцінювання результатів інноваційного розвитку підприємства, відмінністю якого є використання багаторівневої моделі, що враховує кількісні та якісні активи на основі використання апарату нечіткої логіки, а також виявляє зміни таких активів та рівень впливу перетворень на загальний стан підприємства;

дістало подальший розвиток:

структурна побудова системи управління інноваційним розвитком підприємства, відмінною рисою якої є виділення в рамках об’єкта розвитку напрямків внутрішніх, продуктових, технічних і технологічних інновацій для спрямування управлінського впливу, що дозволить оптимізувати витрати в процесі синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства та досягти відповідних результатів;

послідовність визначення можливих напрямків інноваційного розвитку підприємства з використанням нечітко логічної моделі, яка на відміну від інших не тільки характеризує сучасний стан підприємства, а й визначає ступінь його готовності до впровадження інновацій із зазначенням їх виду та напрямку управлінського впливу, що забезпечує збереження ресурсів при функціонуванні підприємства для досягнення цілей розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені методичні підходи та обґрунтовані теоретичні положення доведені до рівня практичних рекомендацій і можуть бути використані підприємствами машинобудування для створення умов ефективного впровадження інноваційних змін при збереженні достатнього рівня фінансової стійкості та для забезпечення умов розвитку. Практичне значення мають послідовність визначення можливих напрямків інноваційного розвитку, визначення ступеня готовності підприємства до впровадження інноваційних перетворень, методичні підходи до оцінювання результатів розвитку з проведенням аналізу кожного зі складових об’єкта розвитку, визначення прийнятного варіанта взаємодії підприємства з науковими організаціями для одержання інновацій.

Наукові результати дисертаційної роботи, які мають прикладний характер, знайшли практичне застосування на ряді промислових підприємств України, що підтверджується відповідними довідками. Зокрема на ДНВП “Об’єднання Комунар” (довідка № Д1-л/49 від 11.04.2007) впроваджено технологію оцінювання можливості розвитку підприємства з визначенням напрямку спрямування управлінського впливу. Положення щодо послідовності впровадження інновацій, формування яких ґрунтується на визначенні неявних, латентних потреб застосовуються виробничим підприємством ЗАТ “Інститут кріогенних технологій” (довідка № 17/2007 від 09.03.2007). Модель оцінювання результатів від впровадження інновацій та результатів розвитку була використана на ДП “Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка” (довідка № 09–П/159 від 19.03.2007).

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві, полягає в такому (у дужках вказано номер роботи за списком, поданим у авторефераті): в рамках об’єкта системи управління інноваційним розвитком підприємства теоретично обґрунтовано виділення напрямків для спрямування дії управлінського впливу [13].

Апробація результатів диссертації. Основні результати проведених досліджень, висновки та надані рекомендації оприлюднені на 10 міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема “Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте ‘2007” (м. Одеса, 2007 р.), “Проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (м. Харків, 2005, 2006 рр.), “Дослідження та оптимізація економічних процесів “Оптимум – 2006” (м. Харків, 2006 р.), “Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2005 р.), “Развитие учета и аудита как основы информационно-аналитической системы предприятия” (м. Харків, 2005 р.) та ін.

Публікації Основні результати дисертаційної роботи подано у 18 наукових працях, з яких 8 опубліковано у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг – 4,84 ум.-друк. арк., особисто автору належить 4,69 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг – 228 сторінок машинописного тексту, в тому числі основний текст – 159 сторінок. Робота містить 14 таблиць – на 9 сторінках (з низ 2 – на двох повних сторінках), 21 рисунок – на 15 сторінках, з яких 10 займають 10 повних сторінок, список використаних джерел з 181 найменування – на 17 сторінках та 18 додатків – на 40 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано завдання, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи управління інноваційним розвитком підприємства” – визначено економічну сутність, зміст та основні характеристики процесів розвитку підприємства; систематизовано параметри характеристик інновацій; досліджено поняття “система управління інноваційним розвитком”, уточнено її структурну побудову; визначено основні положення синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства.

Особливості перебігу сучасних економічних процесів зумовили необхідність перегляду сучасного значення поняття розвитку та визначення його місця в загальній системі управління підприємством. У роботі під інноваційним розвитком розуміється незворотній процес переходу з одного стану в інший, який характеризується сукупністю змін, обумовлених впровадженням інноваційних перетворень, що приводять до формування нових властивостей системи, зміни її якісного стану, зростання здібностей, компетенцій, потенціалу та рівня ефективності її діяльності, укріплення системи, а також формування здатності чинити опір руйнівним силам зовнішнього та внутрішнього середовища. Високі темпи трансформаційних процесів у сучасному економічному середовищі приводять до об’єктивної необхідності впровадження інноваційних перетворень для досягнення цілей розвитку підприємства.

У роботі систематизовано параметри характеристик інновацій за різними ознаками, найсуттєвішими для управління розвитком підприємства. Вибір характеристик ґрунтувався на особливостях розробки, впровадження, умов реалізації та подальшого просування на ринку, експлуатації та використання результатів нових розробок. Комбінація параметрів цих характеристик, яка визначається окремо для кожної інновації, стає основою для прийняття рішення при виборі форм і методів її впровадження, збільшення ефективності управління інноваційним розвитком підприємства. Так, зміна ступеня кардинальності інновацій вимагає прийняття адекватних управлінських рішень.

Неможливе відокремлене існування процесів функціонування підприємства та його розвитку. Комплексне врахування впливу всіх елементів системи, їх взаємоузгодженість зумовлює необхідність синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства (рис. 1). Так, система управління інноваційним розвитком підприємства розглядається як сукупність двох взаємодіючих підсистем, де відбуваються процеси цілеспрямованого впливу через впровадження інноваційних перетворень, спираючись на аналіз та обробку зібраної інформації: управляючої підсистеми – суб’єкта управління на підсистему, якою управляють, – об’єкт управління, а саме: внутрішньо-організаційні, продуктові, технічні та технологічні перетворення з метою забезпечення зростання ступеня організованості, досягнення певного корисного ефекту, одержання нових властивостей системи з урахуванням існуючих обмежень. Крім того, об’єкт управління пропонується розглядати у вигляді кортежу, який наповнюють сукупність активів: матеріально-фінансові (МФ), технологічні (ТА), стратегічні (СА), репутаційні (РА), людські (ЛА), організаційні (ОА), а також бізнес-процеси (ВР) підприємства.

Для поліпшення процесу управління розвитком у дисертації уточнено об’єкт системи управління інноваційним розвитком підприємства: виділено чотири основні напрямки управлінського впливу, розподіл на які обумовлений їх залежністю від спрямування дії, обсягу ресурсів, зокрема фінансових, часу, необхідного для втілення та впровадження змін:

1) внутрішні перетворення (ВП) за певних умов стають досить ефективним засобом досягнення поставленої мети, водночас створюється певний часовий лаг для можливості впровадження кардинальних, інноваційних змін зі значними витратами ресурсів, які дозволять створити тривалі переваги та забезпечити умови розвитку. Пропонується впроваджувати інновації через здійснення організаційних перетворень – дисципліну, мотиваційне стимулювання, реформування організаційної та управлінської структури підприємства, формування іміджу, зміну інформаційної, асортиментної та маркетингової політики, що виводить підприємство на новий рівень;

2) продуктові інновації (ПІ), до яких віднесено розробку та виготовлення принципово нового продукту, вдосконалення існуючого, придбання патенту, одержання ексклюзивного права на виробництво. Тобто у весь спектр дій спрямований на досягнення переваг завдяки особливостям продукції;

3) технічні перетворення (ТП) передбачають інвестиційні вкладення на реконструкцію, заміну, оновлення обладнання, збільшення виробничих площ, нарощування виробничих потужностей, переобладнання та інше;

Рис. 1. Складові системи управління інноваційним розвитком підприємства

OR – оцінювання результатів розвитку;

В1і, В2j – вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища

4) технологічні інновації (ТІ) є найбільш дорогими, значними за тривалістю витраченого часу з огляду на повний цикл їх створення, але і такими, що надають найбільших переваг. Нова технологія може бути впроваджена, спираючись на власні науково-технічні розробки, у разі, якщо підприємство має можливість утримувати науковий інститут, науковий центр; підприємство може придбати в науково-дослідному інституті, центрі патент на розроблену технологію або придбати технологічну інновацію.

Запропоновані в дисертаційній роботі основні положення синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства виходять з особливостей зміщення пріоритетів, які відбулись у сучасній економіці, та принципової зміни вимог, що висуваються середовищем, з посилення впливу нових технологій, інтелектуального капіталу, необхідності прийняття рішень у різних сферах господарської діяльності. Неможливість ізольованого перебігу процесів функціонування та розвитку підприємства зумовлює необхідність виявлення тенденцій розвитку зовнішніх умов і можливостей, визначення місця підприємства на ринку.

У другому розділі – “Аналіз готовності підприємства до інноваційного розвитку” – узагальнено та визначено особливості кожного з етапів життєвого циклу інновації; розроблено послідовність визначення можливості освоєння інновації на різних етапах її готовності; проаналізовано особливості впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на процес розвитку і тенденції змін такого впливу; запропоновано модель оцінювання економічного стану та визначення можливостей розвитку підприємства.

Зміни в економічному середовищі привели до зростання ролі знань, технологій, інтелектуального капіталу і, відповідно, інноваційних перетворень. У сучасних конкурентних умовах триває боротьба не стільки за можливість володіння капітальними ресурсами, матеріальними цінностями, скільки за можливість, здатність до розробки і впровадження інновацій, одержання унікальних прав на володіння результатами досліджень тощо.

Рис. 2. Схема процесу вибору етапу створення та впровадження інновації

У дисертації розглянуто етапи життєвого циклу інновації, обґрунтовано особливості кожного з них та визначено вплив на одержання ефекту при освоєнні інновації на різних етапах її готовності. Серед етапів життєвого циклу інновації, а також у запропонованій схемі процесу вибору етапу створення і впровадження інновації (рис. 2) автором було виділено етап її нормативно-правового оформлення та забезпечення. Це обумовлено специфічними характеристиками, значним впливом процедури офіційного регламентування та документування інноваційних розробок на процес впровадження інновації.

Переважна кількість показників, які зумовлюють можливість розвитку підприємства, мають невизначений характер і лінгвістичну природу. Автором для аналізу стану підприємства і визначення можливості його розвитку запропоновано використовувати нечітко логічну модель, яка дозволяє поєднувати кількісні та якісні показники. У роботі було обґрунтовано вибір показників моделі, що характеризують майнове, фінансове становище, рівень кадрово-кваліфікаційного, інтелектуального, інноваційного забезпечення підприємства. На основі експертних даних, сукупності попередніх спостережень, історичного досвіду досліджуваного підприємства та підприємств машинобудівної галузі сформовано сукупність вирішальних правил, які дозволяють визначити рівень кожного з показників, що досліджуються, та стан підприємства в цілому в якісному і кількісному вимірюванні.

Одержаний за моделлю результат характеризує стан підприємства, а також дозволяє визначити можливі напрямки впровадження інновацій у системі управління інноваційним розвитком підприємства (табл. 1).

Таблиця 1

Залежність напрямків впровадження інновацій від можливостей розвитку підприємства

Ступінь якісного терму, що характеризує можливості розвитку | Якісний терм вихідної змінної | Інтегральне значення вихідної змінної (бали) | Можливі напрямки впровадження інновацій

Дуже висока можливість розвитку | ДВ | 4,5 – 5 | ТІ, ТП, ПІ, ВП

Висока можливість розвитку | В | 3,8 – 4,2 | ТП, ПІ, ВП

Середня можливість розвитку | С | 2,8 – 3,5 | ПІ, ВП

Низька можливість розвитку | Н | 1,7 – 2,5 | ВП

Дуже низька можливість розвитку | ДН | 0,1 – 1,3 | не впроваджуються

На основі результатів діяльності 20 машинобудівних підприємств Харківського регіону в роботі здійснено перевірку моделі з розрахунком коефіцієнта узгодження думок експертів (W=0,89). Одержані результати свідчать про можливість використання моделі для характеристики стану підприємства та визначення ними можливих напрямків управлінського впливу при впровадженні інновацій (табл. 2).

Таблиця 2

Значення результативного показника та можливі напрямки інновацій

№ | Підприємство | Кількісне значення результативного показника | Якісне значення результативного показника | Можливі напрями управлінського впливу

2005 р. | 2006 р. | 2005 р. | 2006 р.

1 | ЗАТ “Барвінківський машинобудівний завод” | 3,57 | 3,29 | С | С | ВП, ПІ

2 | ВАТ “ХПЗ” | 2,29 | 2,14 | Н | Н | ВП

3 | ВАТ “Теплоавтомат” | 2,86 | 2,86 | С | С | ВП, ПІ

4 | ВАТ “ХЗПМ” | 1,86 | 1,86 | ДН | Н | ВП

5 | ВАТ “Вовчанський агрегатний завод” | 3,71 | 3,43 | В | С | ВП, ПІ

6 | ВАТ “Точприлад” | 3,57 | 3,86 | С | В | ВП, ПІ, ТП

7 | ВАТ “Серп і молот” | 2,57 | 2,29 | Н | Н | ВП

8 | ВАТ “Харківхолодмаш” | 3 | 3,14 | С | С | ВП, ПІ

9 | ВАТ “Харківський верстатобудівний завод” | 3,14 | 3 | С | С | ВП, ПІ

10 | ВАТ “Павлоградський верстатозавод” | 3,14 | 2,43 | С | Н | ВП

11 | ВАТ “Гідропривід” | 3 | 2,86 | С | С | ВП, ПІ

12 | ВАТ “Турбоатом” | 3,43 | 3,29 | В | С | ВП, ПІ

13 | ВАТ “Електромашина” | 1,71 | 2,14 | ДН | Н | ВП

14 | ВАТ “Харківський велозавод” | 2,14 | 2,14 | Н | Н | ВП

15 | СП “ХЗПТУ” | 2,71 | 2,71 | Н | С | ВП, ПІ

16 | ВАТ “ХТЗ” | 2,29 | 2,29 | Н | Н | ВП

17 | ДП “ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка” | 3,43 | 3,71 | С | С | ВП, ПІ

18 | ХДПЗ філія “Квазар” | 3,71 | 3,86 | В | В | ВП, ПІ, ТП

19 | ЗАТ “Інститут кріогенних технологій” | 2,14 | 2,29 | Н | Н | ВП, ПІ

20 | ДНВП “Об’єднання Комунар” | 3,71 | 3,86 | В | В | ВП, ПІ, ТП

Спираючись на результати проведеного дослідження, можна стверджувати, що більшість машинобудівних підприємств, які було проаналізовано, мають можливість впроваджувати лише продуктові інновації або змінюватись завдяки внутрішнім перетворенням. Можливість інноваційного розвитку шляхом технічних перетворень спостерігається лише на таких підприємствах, як: ДНВП “Об’єднання Комунар”, ВАТ “Вовчанський агрегатний завод”, ХДПЗ філія “Квазар”. На цих підприємствах значення результативного показника відповідає якісному терму В при позитивній динаміці його кількісного значення.

Розроблена послідовність оцінювання стану підприємства та визначення можливих напрямків впровадження інновацій ґрунтується на розрахунку інтегрального показника, який дозволяє виявляти навіть незначні тенденції змін показників. Результати проведеного аналізу сприяють синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства.

У третьому розділі – “Методичні основи синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства” – розроблено методичний підхід до оцінювання результатів інноваційного розвитку; визначено послідовність впровадження інновацій, орієнтованих на задоволення неявних, але суттєвих потреб споживачів; запропоновано методичний підхід до вибору інновацій для впровадження через синтез результатів досліджень в інших галузях і видах економічної діяльності.

З метою вдосконалення синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства було розроблено методичний підхід до вибору інновацій для впровадження на підприємстві (рис. 3), який ґрунтується на пріоритеті неявних, але суттєвих потреб споживачів. Основні положення запропонованого підходу полягають у такому.

1. Зміна пріоритетів споживачів з бажання задовольнити свої потреби на задоволення їх на якісно новому рівні споживання, що обумовлено факторами піклування про безпеку здоров’я, екологічну безпеку, соціальним статусом та іншими, зумовлює необхідність визначення неявних, латентних, але суттєвих потреб споживачів, якісних особливостей, характеристик цих потреб.

2. На відміну від існуючих стратегій запропоновано замовити розробку інновації, спрямованої не на створення конкретного товару чи узагальненої потреби споживача, а зорієнтованої на якісну характеристику цієї потреби, неявну, частіше сховану.

3. Адаптацію до умов власного виробництва одержаних інновацій, первинне використання яких відбулось в інших галузях і видах економічної діяльності, пропонується проводити шляхом реконструкції, змін, переобладнання наявних фондів для створення відповідних умов, впровадження нової технології.

4. Для забезпечення успішної реалізації всього циклу створення та впровадження нововведень з одержанням корисного економічного, соціального, політичного та інших ефектів виникає об’єктивна необхідність вирішення питання реалізації продукції з втіленими в ній нововведеннями.

Запропоновано додатково до загальноприйнятих методів і способів завоювання ринків, розповсюдження продукції особливу увагу приділити саме унікальним властивостям продукції, що з’явились унаслідок впровадження інноваційних перетворень на підприємстві.

Принциповими особливостями, які відрізняють запропонований підхід до вибору інноваційного нововведення для впровадження з метою розвитку підприємства, є визначення корінної, глибинної потреби, яка переважно вважається природною, з урахуванням зміни цінностей, внаслідок чого відбувається зміщення акцентів на фактори безпеки, екології, надійності при задоволенні потреби саме в такий спосіб. У роботі визначено пріоритетність для споживача, яку має неявна, схована потреба, незважаючи на її непрямий характер, за ранжуваням всієї виявленої сукупності.

Рис. 3. Послідовність вибору інновацій, орієнтованих на неявні, сховані потреби

Синтез системи управління інноваційним розвитком машинобудівного підприємства вимагає узгодження всієї сукупності елементів, взаємоузгодження підсистем і налагодження взаємодії між ними. Так, у роботі особливу увагу приділено підсистемам, що забезпечують процес розвитку (Zhn) з урахуванням умови забезпечення збалансованості в розподілі ресурсів між розвитком і функціонуванням. Було визначено функції, задачі та місце кожної з підсистем матеріального (Z1n), фінансового (Z2n), інформаційного (Z3n), кадрово-кваліфікаційного (Z4n), інтелектуального (Z5n) та інноваційного (Z6n) забезпечення в системі управління інноваційним розвитком підприємства.

Оцінювання результатів інноваційного розвитку є одним з важливих елементів системи управління. Зміна об’єкта управління та його стану дозволяють провести оцінювання результативності управлінського впливу, а також ефективності функціонування системи управління. Таким чином, у дисертації доведено доцільність включення в модель аналізу інноваційного розвитку всієї сукупності активів, що його забезпечують. Безумовно, такі фактори, як імідж, торгова марка, репутація продукту, підприємства в цілому, конкурентні переваги, бар’єри, винаходи, авторські права, патенти, ноу-хау, спроможність та готовність до змін, інтелектуальний потенціал і багато іншого становлять вартість підприємства і являють собою сукупність активів, що характеризують інноваційність розвитку. Зволікання характеристиками, які формалізовано не відображені в звітності, призводить до зниження достовірності оцінки результату.

Виходячи з цього, автором було розроблено методичний підхід до оцінювання результатів інноваційного розвитку підприємства, який дозволить визначити наявність перетворень, їх рівень, вплив на загальний стан підприємства, зміни за кожною складовою об’єкта розвитку, а саме активами, вартість яких змінилась у результаті перетворень, та активами, які потребують змін.

Результат інноваційного розвитку визначається сукупністю узагальнених показників (Fk), кожної з складових активів об’єкта управління інноваційним розвитком, які, в свою чергу, розраховуються з використанням апарату нечіткої логіки: F = fF ( FМФ, FТА, FСА, FРА, FЛА, FОА ). Так, показники, що характеризують матеріально-фінансове становище (FМФ) дорівнюють F1; показники рівня технологічних активів (FТА) – F2; показники стратегічних активів (FСА) – F3; показники рівня репутаційних активів (FРА) – F4; показники, які характеризують людський ресурс (FЛА) – F5; показники, що визначають рівень організаційної культури на виробництві (FОА) – F6 .

В свою чергу кожний показник (Fk) визначається сукупністю показників і факторів (fij), , , які його складають Fk = {fij}. Відповідно до шкали якісних термів рівень узагальненого показника (Fk) може приймати одне з п’яти значень – від ДН (дуже низькій рівень) до ДВ (дуже високий рівень).

Відмітною позитивною рисою зазначеної моделі є можливість проведення деталізованого аналізу та формування висновків щодо ступеня змін кожного з матеріально-фінансових, технологічних, стратегічних, репутаційних, людських та організаційних активів у результаті впровадження інновації. Крім того, модель дозволяє визначити фактори, які справили максимальний вплив на рівень відповідного активу.

Економічне обґрунтування одержаного якісного рівня результативного показника характеризує результати інноваційного розвитку, ступінь досягнення цілей, ефективність системи управління інноваційним розвитком підприємства.

Автором апробовано наведену модель оцінювання результатів інноваційного розвитку на трьох підприємствах: Державному науково-виробничому підприємстві “Об’єднання Комунар”, ДП “ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка”, ЗАТ “Інститут кріогенних технологій”.

Характеристики всіх видів активів за кожним з досліджуваних підприємств у динаміці подано в табл. 3.

Таблиця 3

Значення результативного показника при оцінюванні результатів інноваційного розвитку підприємства

Показник | ДНВП “Об’єднання Комунар” | ДП “ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка” | ЗАТ “Інститут кріогенних технологій”

2006 р. | 2007 р. | 2006 р. | 2007 р. | 2006 р. | 2007 р.

FМФ | 3,6 | 3,2 | 3,2 | 2,8 | 2,4 | 2,8

FТА | 3 | 3,3 | 2 | 1,67 | 4 | 4,33

FСА | 3 | 3,2 | 2,4 | 2,8 | 2,4 | 2,8

FРА | 3,4 | 3,6 | 2,6 | 3 | 2,6 | 2,6

FЛА | 3,75 | 3,75 | 3 | 3 | 2,5 | 2

FОА | 3,2 | 3,2 | 2,6 | 2,4 | 2,6 | 2

F | 3,325 | 3,375 | 2,63 | 2,612 | 2,75 | 2,755

Оцінювання результатів впровадження інновацій та інноваційного розвитку виявило позитивні зміни у ДНВП “Об’єднання Комунар” та незначне зростання показника у ЗАТ “Інститут кріогенних технологій”. А значення результативного показника у ДП “ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка” зменшилось, виходячи з погіршення всіх видів активів підприємства, окрім незначного поліпшення стратегічних і репутаційних.

Характерною рисою запропонованого підходу оцінювання результатів інноваційного розвитку є використання багаторівневої моделі, що дозволяє виявляти вплив інноваційних перетворень, які впроваджено, на окремі показники діяльності, на кожний з видів активів і на діяльність підприємства в цілому. Крім того, це сприяє можливості проведення аналізу результатів інноваційного розвитку на різних етапах оцінювання. У роботі доведено можливість економічного тлумачення одержаних результатів, спираючись на кількісні значення інтегральних показників і результату інноваційного розвитку, а також на основі їхніх якісних значень.

Апробація запропонованого підходу на підприємствах Харківського регіону виявила ряд недоліків в їх розвитку. Серед основних слід виділити такі: на досліджуваних підприємствах сформована слабка, неповна інформаційна база, особливо щодо показників нефінансового характеру. Крім того, при оцінюванні вартості підприємства невілюється значення та вартість активів, які мають нефінансовий характер, відбувається необґрунтоване зволікання такими показниками та недооцінка гудвілу.

Оцінювання результатів інноваційного розвитку дозволяє визначити ефективність функціонування системи управління інноваційним розвитком машинобудівного підприємства і відповідно дати оцінку відносно якості процедур синтезу системи.

ВИСНОВКИ

Одержані в ході дослідження результати дозволяють вирішувати важливе науково-практичне завдання – розроблення теоретичних і методичних положень, науково-практичних рекомендацій щодо синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження полягають у такому:

1. Узагальнено існуючі підходи до визначення системи управління. У роботі систему управління інноваційним розвитком підприємства визначено як сукупність двох взаємодіючих підсистем, де відбуваються процеси цілеспрямованого впливу через впровадження інноваційних перетворень, спираючись на аналіз та обробку зібраної інформації: управляючої підсистеми – суб’єкта управління на підсистему, якою управляють, – об’єкт управління, а саме: внутрішньо-організаційні, продуктові, технічні та технологічні перетворення з метою забезпечення зростання ступеня організованості, досягнення певного корисного ефекту, одержання нових властивостей системи з урахуванням існуючих обмежень. Подана в роботі структурна побудова системи управління інноваційним розвитком підприємства дозволяє враховувати багатоваріантність можливих альтернатив у процесі синтезу системи.

2. У роботі визначено основні положення щодо синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства з визначенням впливу сучасних економічних умов. Зроблено акцент на ролі інтелектуального капіталу, інформації, специфічних особливостях обмежень системи, інноваційного характеру економіки, безперервності розвитку, місці розвитку в загальній системі управління підприємством.

3. Систематизовано параметри характеристик інновацій за критеріями найбільш значущими для прийняття рішення про впровадження. Індивідуальну комбінацію параметрів характеристик інновацій, які описують глибину змін, їх масштабність, джерело залучення, напрями перетворень, користувача інноваційного продукту, покладено в основу процедури синтезу інновацій у систему управління інноваційним розвитком машинобудівного підприємства. Ця процедура включає послідовність вибору етапу створення та впровадження інновації, що дозволяє визначити етап життєвого циклу інновації, на якому підприємство має можливість брати участь в її розробці, освоєнні, отриманні чи впровадженні.

4. Уточнено етапи життєвого циклу інновації із зазначенням особливостей, що виникають у сучасних умовах української економіки. Виявленні пріоритети та недоліки кожного з етапів життєвого циклу інновації, сукупність параметрів характеристик інновації, що впроваджується, а також обрана модель взаємодії підприємства з науковими організаціями стають підґрунтям для визначення можливості освоєння інновації на різних етапах її готовності.

5. Проведено аналіз тенденцій зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, в результаті якого було виявлено фактори, які впливають безпосередньо на перебіг процесу інноваційного розвитку та фактори, що спричиняють розвиток. Збереження оптимального співвідношення в розподілі ресурсів між функціонуванням і розвитком вимагає виваженого оцінювання готовності підприємства до впровадження інноваційних перетворень. У роботі запропоновано послідовність визначення можливих напрямків інноваційного розвитку, яка передбачає застосування нечітко логічної моделі. Таким чином, оцінювання стану підприємства та ступеню його готовності до впровадження інновацій визначається з урахуванням якісних і кількісних показників, в тому числі факторів, що не входять до фінансово-статистичної звітності, однак мають вагомий вплив на процес розвитку підприємства.

6. Динамічний розвиток суспільства, світові тенденції привели до зміщення пріоритетів цінностей споживачів у бік факторів безпеки. Це зумовило необхідність зміни підходу до впровадження інновацій. Автором розроблено методичний підхід до вибору інновацій для впровадження на підприємстві, реалізація яких дозволяє задовольнити неявні, але суттєві потреби споживачів. Доведено доцільність залучення наукових знань, результатів досліджень, інновацій, первинне використання яких відбулось в інших галузях і видах економічної діяльності.

7. Управлінські дії, в тому числі впровадження змін, перетворень, потребують оцінки ефективності такої діяльності, що, відповідно, виступає одним з етапів синтезу системи управління інноваційним розвитком підприємства. Запропонований у роботі методичний підхід до оцінювання результатів інноваційного розвитку передбачає використання багаторівневої моделі на основі використання апарату нечіткої логіки. Оцінювання спирається на визначення ступеня зміни якісних і кількісних активів, що забезпечують розвиток, а саме матеріально-фінансових, технологічних, стратегічних, репутаційних, людських, організаційних. Зміна вартості цих активів свідчить про їх зміну і про результати від впровадження інноваційних перетворень. Таким чином, у роботі представлена можливість визначення результатів розвитку за кожним видом активу, наведено відповідний аналіз та економічне тлумачення результатів на різних етапах моделі оцінювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Писарчук О.В. Послідовність розроблення інновацій в стратегії інноваційного розвитку // Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук. ст. –Х.: УкрДАЗТу, 2006. – № 13. – С. 97–102.

2. Писарчук О.В. Формування послідовності впровадження інновацій // Управління розвитком: Зб. наук. ст. – Х.: ХНЕУ, 2006. – № 3. – С. 39–40.

3. Писарчук О.В. Визначення можливості впровадження інновації на різних етапах її створення // Вісник економіки транспорту і промисловості. Спеціальний випуск. – Х.: УкрДАЗТу, 2006. – № 14. – С. 106–107.

4. Писарчук О.В. Визначення ролі фінансового забезпечення в системі управління інноваційним розвитком підприємства // Управління розвитком: Зб. наук. ст. – Х.: ХНЕУ, 2005. – № 3. – С. 109–110.

5. Писарчук О.В. Особливості формування інформаційного забезпечення системи управління розвитком підприємства // Вестник НТУ “ХПИ”: Зб. наук. пр. Тематичний випуск: Розвиток обліку та аудиту як основи інформаційно-аналітичної системи підприємства. – Х.: НТУ “ХПІ”, 2005. – № 58. Т. 2. – С. 159–162.

6. Писарчук О.В. Визначення особливостей формування системи управління розвитком підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. В 4-х т. Т. 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – № 208. – С. 268–275.

7. Писарчук О.В. Особливості розробки та впровадження нововведень в концепції управління розвитком підприємства // Коммунальное хозяйство городов. Научн.-техн. сб. Вып. 65. Сер. “Экономические науки”. – К.: Техніка, 2005. – С. 300–308.

8. Писарчук О.В. Визначення структурної основи процесу розвитку підприємства // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – Х.: ХНУ, 2003. – № 608. – С. 70–73.

Матеріали і тези наукових конференцій

9. Писарчук О.В. Визначення можливості інноваційного розвитку підприємств Харківського регіону методами нечіткої логіки // Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи: Матеріали V міжвузівської наукової конференції – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2007. – С. 220–223.

10. Писарчук О.В. Особливості оцінки результатів інноваційного розвитку // Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте ‘2007: Сборник научных трудов по материалам научно-практической. конференции Т. 5: “Экономика”. – Одесса: Черноморье, 2007. – С. 77–79.

11. Писарчук О.В. Взаємоузгодження підсистем забезпечення системи управління інноваційним розвитком підприємства // Физические и компьютерные технологии: Труды 13-й Международной научно-технической конференции. – Х.: ХНПК “ФЭД”, 2007. – С. 271–273.

12. Писарчук О.В. Визначення можливості розвитку підприємства з застосуванням елементів теорії нечіткої логіки // Дослідження та оптимізація економічних процесів “Оптимум – 2006”: Труди V Міжнародної науково-практичної конференції (23–24 листопада 2006 р.). – Х.: НТУ “ХПІ”, 2006. – С. 56–57.

13. Чечетов М.В., Писарчук О.В. Визначення об’єкту управління в системі управління розвитком підприємства // Сб. научн. трудов по материалам научно-практич. конф. “Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании”. Том 5 Экономика. – Одесса: Черноморье, 2005. – С. 3–5.

14. Писарчук О.В. Стратегії впровадження нововведень в діяльність підприємства // Теорія і практика сучасної економіки: Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції (28–30 вересня 2005 р.). – Черкаси: ЧДТУ, 2005 . – С. 341–344.

15. Писарчук О.В. Особливості функціонування підсистеми інформаційного забезпечення в системі управління розвитком підприємства // Развитие учета и аудита как основы информационно-аналитической системы предприятия: Труды международной научно-практической конференции (17–18 декабря 2005г.). – Х.: НТУ “ХПІ”, 2005. – С. 137–138.

16. Писарчук О.В. Оцінка вартості підприємства в системі управління його розвитком // Физические и компьютерные технологии: Труды 10-й Международной научно-технической конференции. – Х.: ХНПК “ФЭД”, 2004. – С. 271–273.

17. Писарчук О.В. Определение целей управления развитием предприятия // Физические и компьютерные технологии в народном хозяйстве: Труды 7-й Международной научно-технической конференции. – Х.: ХНПК “ФЭД”, 2003. – С. 192–193.

18. Писарчук О.В. Вплив іноземних інвестицій на розвиток підприємств // Физические и компьютерные технологии в народном хозяйстве: Труды 6-й Международной научно-технической конференции. – Х.: