КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПОТАПЕНКО СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 81’42=111

ОРІЄНТАЦІЙНИЙ ПРОСТІР

СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО МЕДІА-ДИСКУРСУ

(досвід лінгвокогнітивного аналізу)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

КИЇВ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант | доктор філологічних наук, професор

Воробйова Ольга Петрівна,

Київський національний лінгвістичний університет, кафедра лексикології та стилістики англійської мови, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор

Ільченко Ольга Михайлівна,

Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов Національної академії наук України, кафедра іноземних мов, завідувач кафедри

доктор філологічних наук, професор

Полюжин Михайло Михайлович,

Закарпатський державний університет,

проректор з навчальної роботи та міжнародних зв’язків,

завідувач кафедри ділової іноземної мови і перекладу

доктор філологічних наук, професор

Швачко Світлана Олексіївна,

Сумський державний університет,

кафедра перекладу, завідувач кафедри

Захист відбудеться 27 березня 2008 року о 10 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (м. Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розісланий 22 лютого 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О.М.Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку дискурсознавства характеризується інтегруванням двох основних напрямів дослідження: комунікативного, згідно з яким творення дискурсу пов’язується з розширенням сфер функціонування мови, та діяльнісного, відповідно до якого мова розглядається як один із засобів забезпечення соціальної активності людини. Комунікативні розвідки спрямовані на встановлення шляхів взаємодії мови з екстралінгвальним контекстом (Н.Д.Арутюнова, А.Д.Бєлова, Ю.М.Караулов, В.В.Петров, Ю.С.Степанов, M.Coulthard), що виявляється в тлумаченні дискурсу як мови в дії (R., G.Brown, G.Yule, T.A. van Dijk). Цей напрям, на відміну від традиційного мовознавства, спирається на cкладніші одиниці аналізу: у полі зору дослідників знаходяться суперсинтаксичний рівень мови (М.Л.Макаров, T.A. Dijk, A.Pennycook, H.G.Widdowson), комунікативна ситуація (О.О.Селіванова) або сукупність взаємопов’язаних текстів (К.Я.Кусько, Н.В.Петрова, І.Б.Руберт, В.Є.Чернявська).

У межах діяльнісного підходу дискурс визначається як соціальне конструювання реальності та форма вияву знань (О.С.Кубрякова, М.Л.Макаров, T.A. Dijk, N.Fairclough), а мова виступає як засіб реалізації активності людини в двох ракурсах: когнітивному (О.П.Воробйова, А.О.Кибрик, А.П.Мартинюк, М.М.Полюжин) та суспільному (В.І.Карасик, Н.М.Миронова, Г.Г.Почепцов, П.Серіо). У руслі цього напряму досліджень виділено різні види дискурсу (В.І.Карасик, Г.Г.Почепцов). Окремі з них – аргументативний (А.М.Баранов, А.Д.Бєлова), оцінний (О.Л.Бєссонова, Н.М.Миронова), науковий (О.М.Ільченко), політичний (К.С.Серажим, О.Й.Шейгал) – вже були предметом
детального аналізу.

Саме до діяльнісного підходу належить вивчення медіа-дискурсу як реальності, створеної засобами масової комунікації (Т.Г.Добросклонська, Н.Б.Кирилова, Б.Потятинник, Н.В.Слухай, І.С.Шевченко, J.R.Dominick, N.Fairclough, A.Fetzer, E.Weizman, P.Garrett, A.Bell, G.Kress, R.Scollon), які опосередковують продукування, зберігання, поширення й використання суспільно важливої інформації (J.Blommaert, O.Constantinou, T.A. van Dijk, Ph.Graham). Формування медіа-дискурсу визначається фактором мовної особистості як сукупності здібностей і властивостей людини, що зумовлюють породження та сприйняття мовленнєвих творів (Ю.М.Караулов). Однією з таких здібностей є орієнтування в навколишньому середовищі, пов’язане з членуванням отримуваної інформації (Б.О.Серебренніков), необхідним тому, що живий організм не може одночасно відобразити зовнішній світ у цілому.

Здібність до орієнтування у світі охоплює комунікативну та пізнавальну діяльність мовної особистості й втілюється в ментальних структурах різного ступеня узагальнення: когнітивних схемах співвіднесення об’єктів (R.Langacker); фреймах, які забезпечують орієнтування людини в стереотипних позамовних ситуаціях (М.М.Полюжин); концептуальній картині світу, яку вважають універсальним орієнтиром людської діяльності (В.І.Постовалова), та мовній картині світу, орієнтаційну функцію якої вбачають в організації й упорядкуванні знань за певними схемами та категоріями (О.С.Кубрякова, В.О.Гуреєв). Орієнтаційні властивості концептуальних структур відбиваються в мові як системі орієнтирів, необхідних для діяльності людини у світі (О.В.Кравченко, О.О.Леонтьєв, У.Матурана, Н.В.Уфімцева), у тому числі комунікативної (Ф.С.Бацевич), включаючи й масову (Н.М.Богомолова, Л.Р.Дускаєва, Т.М.Шишкова, К.Х.Попок).

Виходячи з положення когнітивної лінгвістики про вплив сприйняття на формування просторових уявлень людини (О.С.Кубрякова), дискурсивну реалізацію здібності індивіда до орієнтування пов’язуємо з орієнтаційним простором – ментальною структурою, яка встановлює межі застосування
різних засобів взаємодії людини з дійсністю. Відповідно,
орієнтаційний простір сучасного англомовного медіа-дискурсу визначаємо як вербально-візуальну реальність, створену внаслідок поєднання трьох основних каналів взаємодії людини зі світом: сенсомоторного сприйняття, мовлення та сфери масової інформації.

Загальна спрямованість гуманітарної науки на встановлення природи дискурсу як глобального явища, у якому втілюються численні грані мовної особистості, увага лінгвістів до виявлення будови різних видів дискурсу, інтерес сучасного мовознавства до вивчення взаємодії комунікативних і пізнавальних процесів, важлива роль орієнтування в мовленнєвій і розумовій діяльності людини пояснюють актуальність вибору теми дисертації. Розуміння мови як системи орієнтирів, що забезпечує діяльність людини в предметному світі, створює умови для переосмислення традиційної лінгвістичної проблематики, пов’язаної з референціальною функцією мови.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках колективної теми кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету “Когнітивні дослідження тексту і дискурсу: поетика, стилістика, риторика” (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №2 від 23 вересня 2004 року). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних у рамках держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України №010311003178 “Когнітивні й комунікативні дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 31 січня 2005 року).

Метою дисертаційної роботи є створення моделі орієнтаційного простору для пояснення вербальної організації сучасного англомовного медіа-дискурсу.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:–

дати визначення орієнтаційного простору сучасного англомовного
медіа-дискурсу та розробити методику його аналізу на основі теоретичних положень когнітивної лінгвістики про перцептивний досвід людини як підґрунтя становлення абстрактних структур свідомості;–

висвітлити чинники, які визначають формування орієнтаційного простору сучасного англомовного медіа-дискурсу;–

розкрити гіпертекстову організацію сучасного англомовного
медіа-дискурсу та її вплив на конструювання орієнтаційного простору досліджуваного дискурсу;–

виявити сукупність вербальних одиниць, залучених до конструювання в орієнтаційному просторі сучасного англомовного медіа-дискурсу референтів, котрі репрезентують відповідні об’єкти позамовної дійсності;–

виокремити мовні засоби відображення міжреферентних відношень в аспекті їхнього зв’язку з досвідом і потенційними потребами читачів;–

створити типологію синтаксичних відношень, призначених для співвіднесення референтів в орієнтаційному просторі сучасного англомовного медіа-дискурсу; –

простежити вплив на побудову газетних і журнальних текстів новин стратегій і тактик конструювання аналогів подій в орієнтаційному просторі;–

запропонувати інтегровану модель орієнтаційного простору сучасного англомовного медіа-дискурсу.

Об’єктом дослідження є орієнтаційний простір сучасного англомовного медіа-дискурсу, а предметом вивчення – лінгвокогнітивні особливості його вербальної організації.

Гіпотеза дисертаційного дослідження базується на припущенні, що формування орієнтаційного простору сучасного англомовного медіа-дискурсу визначається послідовністю сенсомоторної взаємодії людини з навколишнім середовищем, коли в межах свого поля зору індивід виокремлює об’єкти різного ступеня помітності та встановлює між ними відношення, які інтеріоризуються й осмислюються в процесі подальшої комунікативної та практичної діяльності. Відповідно, вербально-візуальна організація орієнтаційного простору сучасного англомовного медіа-дискурсу забезпечує отримання адресатом інформації про світ у кілька етапів: перцептивне орієнтування; відтворення об’єктів, про які повідомляють ЗМІ, – референтів; встановлення між ними відношень і конструювання дискурсивних аналогів подій та їхніх послідовностей.

Методи дослідження. Для аналізу вербальної організації орієнтаційного простору сучасного англомовного медіа-дискурсу в дисертації було використано методи лінгвокогнітивного, семантичного й інтерпретаційно-текстового аналізу. У рамках кожного з методів застосовувалися процедури, спрямовані на розв’язання конкретних дослідницьких завдань. Метод лінгвокогнітивного аналізу базується на з’ясуванні послідовності вербального конструювання реальності, до якої адресат не має перцептивного доступу. Для відтворення процедур побудови комунікантами референтів і встановлення відношень між ними застосовано методику аналізу за допомогою образ-схем. Маючи гештальтну будову, тобто сприймаючись як єдиний образ, у якому інтерпретація частин залежить від розуміння цілого (M.Johnson), вони відбивають способи взаємодії людини з навколишнім середовищем і слугують основою для формування структур свідомості різного ступеня узагальнення та складності (M.Johnson, G.Lakoff). Для розкриття семантики мовних одиниць, які іменують міжреферентні відношення, репрезентовані відповідними образ-схемами, залучено компонентний та ономасіологічний аналіз. Компонентний аналіз спрямований на встановлення в значенні мовних одиниць сем, які відбивають відношення, подані образ-схемами, а ономасіологічний аналіз виявляє, як взаємодія сем у значенні слів впливає на вибір і сполучуваність одиниць у складі синтаксичних структур у заголовках, заголовних комплексах і текстах. Метод інтерпретаційно-текстового аналізу застосовано для виявлення орієнтаційних стратегій упорядкування вербалізованої інформації з метою конструювання подій і їхнього співвіднесення з потребами аудиторії (за А.Маслоу).

Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше змодельовано орієнтаційний простір сучасного англомовного медіа-дискурсу як
вербально-візуальну реальність, створену засобами масової комунікації. Новизною відзначається методика лінгвокогнітивного аналізу з використанням концептуального апарату образ-схем, яка дозволила виокремити виміри сучасного англомовного медіа-дискурсу в аспекті їхньої ролі у формуванні медіа-реальності згідно з послідовністю орієнтування людини в довкіллі. Уперше диференційовано одиниці англійської мови, призначені для відтворення референтів, які репрезентують в орієнтаційному просторі об’єкти позамовної дійсності, запропоновано типологію предикатів, пов’язаних із відображенням міжреферентних відношень, встановлено стратегії і тактики, спрямовані на текстове конструювання подій і їхніх послідовностей. Новим є врахування впливу потреб читачів англомовних видань на побудову аналогів подій в орієнтаційному просторі як матриці взаємодії людини зі світом.

Теоретичне значення роботи полягає в розробці моделі організації сучасного англомовного медіа-дискурсу, що є внеском до дискурсознавства та медіалінгвістики. Запропонована концепція, згідно з якою формування медійної реальності відбувається шляхом номінації в сильних позиціях медіа-дискурсу базових концептів, лексико-граматичного відтворення референтів і текстового конструювання аналогів подій, про які йдеться в медіатекстах, закладає основи когнітивної граматики сучасного англомовного медіа-дискурсу й може слугувати фундаментом для опису інших видів дискурсу на матеріалі різних мов. Теоретичний інтерес для когнітивної лінгвістики становить методика лінгвокогнітивного аналізу дискурсу за допомогою образ-схем як елементарних структур розумової діяльності людини. Виокремлення мотиваційних стратегій і тактик конструювання подій має теоретичну цінність як інструмент аналізу побудови текстів, призначених для впливу на читачів.

Практична цінність дослідження вбачається в можливості використання його результатів у курсах стилістики (розділи “Стилістична диференціація сучасної англійської мови”, “Стилістика тексту”), теоретичної граматики англійської мови (розділи “Іменник”, “Дієслово”, “Речення”), у спецкурсах із дискурсології, лінгвістики тексту, когнітивної лінгвістики. Матеріали дослідження покладені в основу спецкурсу з теорії дискурсу, що викладається студентам магістратури факультету англійської мови в Київському національному лінгвістичному університеті. Результати роботи знайшли відображення в опублікованому дисертантом навчальному посібнику “Англійський артикль та імена-орієнтатори” (Ніжин, 2005), який отримав гриф Міністерства освіти і науки України та використовується при навчанні практичної граматики англійської мови в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. Практичні надбання дослідження можуть слугувати основою для укладання підручників і навчальних посібників із дискурсології та когнітивної лінгвістики, а також використовуватися для розробки методик дискурсивно орієнтованого викладання англійської мови.

Особистий внесок дисертанта полягає: 1) у розробці методики лінгвокогнітивного аналізу сучасного англомовного медіа-дискурсу; 2) у побудові моделі орієнтаційного простору сучасного англомовного
медіа-дискурсу; 3) у виявленні ролі мовних одиниць у конструюванні референтів в орієнтаційному просторі сучасного англомовного дискурсу; 4) у створенні типології синтаксичних міжреферентних відношень в аспекті їхнього зв’язку з потенційними потребами аудиторії; 5) у виокремленні стратегій і тактик текстового відтворення подій в орієнтаційному просторі сучасного
англомовного медіа-дискурсу.

Матеріалом дослідження слугують 1000 новинних текстів, вилучених із міжнародного варіанту часопису новин Newsweek, окремих випусків журналів Time та The Economist за 1994-2006 роки, а також британських якісних газет (The Daily Telegraph, The Guardian, The Independent) і таблоїдів (Daily Mail, Daily Express) за 1998-2006 роки.

Апробація результатів дослідження здійснена на 31 міжнародній конференції: “Мова і культура” (Київ, 1998-1999, 2001-2003), “Проблемы семантического описания единиц языка и речи” (Мінськ, 1998), “Когнітивні та комунікативні аспекти англійської мови” (Черкаси, 1999), ЛІНГВАПАКС-VIII “На межі тисячоліть: через вивчення мов і культур – до культури миру, злагоди і співпраці” (Київ, 2000), “Міжмовні та міжлітературні контакти: теорія і практика” (Ужгород, 2000), “Филология и культура“ (Тамбов, 2001, 2003), “Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001), “Форма, значение и функции единиц языка и речи” (Мінськ, 2002), “Языки эстетики. Концептуальные поля прекрасного и безобразного” (Москва, 2002), “Композиционная семантика” (Тамбов, 2002), “Мова і нація” (Київ, 2002), “Актуальні напрями слов’янської та романо-германської філології” (Рівне, 2003), “Квантификативный аспект языка” (Москва, 2003), “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2003, 2005), конференції з когнітивної лінгвістики на честь професора Р.Ленекера “Imagery in Language” (Лодзь, Польща, 2003), “Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика – на шляху до інтеграції” (Харків, 2003), “Языковые категории: границы и свойства” (Мінськ, 2004), “Языки и транснациональные проблемы” (Москва, 2004), “Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології.
До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004), “Філологія в Київському університеті: історія та сучасність” (Київ, 2004), “From Gram to Mind: Grammar as Cognition” (Бордо, Франція, 2005), “New Insights into Semantics and Lexicography” (Люблін, Польща, 2005), Міжнародному конгресі з когнітивної лінгвістики (Тамбов, 2006), “Номинация и дискурс” (Мінськ, 2006), Десятій міжнародній конференції з когнітивної лінгвістики (Краків, Польща, 2007); на чотирьох науково-практичних конференціях у Київському національному лінгвістичному університеті: “Мова, освіта і культура у сучасному світі” (2001); “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (2002), “Мови і культури у сучасному світі” (2003), “Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (2004).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в монографії “Мовна особистість у просторі медійного дискурсу (досвід лінгвокогнітивного аналізу)” (31 др. арк.), у навчальному посібнику “Англійський артикль та
імена-орієнтатори” (3,1 др. арк.), у 43 статтях (18 др. арк.), із них 31 – у фахових виданнях України (14 др. арк.), у матеріалах наукових конференцій (12 доповідей). Загальний обсяг публікацій становить 53,31 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 480 сторінок (текст дисертації становить 390 сторінок) складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової (579 позицій) та довідкової літератури (12 позицій), джерел ілюстративного матеріалу (254 найменування) та додатків.

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт і предмет, сформульовано робочу гіпотезу та положення, що виносяться на захист, розкрито новизну, теоретичне й практичне значення роботи, особистий
внесок дисертанта.

Перший розділ присвячено визначенню орієнтаційного простору сучасного англомовного медіа-дискурсу як вербально-візуальної реальності, створеної засобами масової комунікації. Встановлено вплив мовної особистості учасників інформаційного процесу на формування орієнтаційного простору, виявлено роль образ-схем у його конструюванні, виокремлено виміри сучасного англомовного медіа-дискурсу та відображено роль гіпертекстового виміру в організації загального орієнтування адресата в медіа-дискурсі.

У другому розділі розкрито роль мовних засобів англійської мови в конструюванні референтів орієнтаційного простору у двох перспективах: зовнішній – безартиклевими одиницями та безартиклевими прийменниковими виразами, та внутрішній – означеними іменними фразами у зв’язку зі структурами орієнтаційного простору, а також неозначеними іменниками – з позицій учасників подій. Розглянуто роль дейктичних одиниць у співвіднесенні побудованих референтів.

У третьому розділі запропоновано типологію базових синтаксичних структур, призначених для встановлення в газетних заголовках і журнальних заголовних комплексах міжреферентних відношень, котрі позиціонують учасників подій, із якими себе співвідносять читачі, в зв’язку з потребами в належності до суспільних груп, визнанні, безпеці, самоактуалізації та чуттєвому задоволенні.

У четвертому розділі простежено роль орієнтаційних стратегій і тактик у текстовому відтворенні подій та їхніх послідовностей. Диференційовано два різновиди стратегій і тактик – мотиваційні, призначені для конструювання аналогів подій, про які повідомляють тексти, у зв’язку з потребами аудиторії, та локалізаційні, котрі співвідносять відтворені події з координатами сприйняття, простору та часу.

У Загальних висновках підбито підсумки роботи, запропоновано узагальнюючу модель орієнтаційного простору сучасного англомовного
медіа-дискурсу, окреслено перспективи застосування розробленої методики лінгвокогнітивного аналізу для дослідження інших різновидів дискурсу.

Додатки містять зразки газетних сторінок і статей, проаналізованих у роботі, та загальну схему розгортання орієнтаційного простору сучасного англомовного медіа-дискурсу. Всього в дисертації наведено 6 схем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. “Конструювання реальності в сучасному англомовному
медіа-дискурсі”. Сучасна наукова парадигма характеризується тлумаченням простору як розумового конструкту, утвореного під впливом наших відчуттів (Г.Гачев), а тому завданням когнітивної лінгвістики вважається відтворення суто людського розуміння простору з урахуванням того, як ми його сприймаємо, бачимо та відчуваємо (О.С.Кубрякова). У цьому руслі знаходиться виокремлення нами орієнтаційного простору, який у загальному плані формується внаслідок виділення індивідом у своєму полі зору об’єктів, релевантних для певної діяльності, і встановлення відношень між ними. Початковою точкою орієнтування в просторі є тіло людини, стосовно якого вона сприймає світ (О.Гомілко, Е.Кассірер, М.Мерло-Понті). Для пояснення відношень між компонентами орієнтаційного простору використовуємо концептуальний апарат образ-схем (image schemas) – елементарних ментальних структур, утворених унаслідок сенсомоторної взаємодії людини з навколишнім середовищем і призначених для творення образів різного ступеня складності (M.Johnson, G.Lakoff). З урахуванням послідовності орієнтування індивіда в довкіллі запропоновані М.Джонсоном і Дж.Лакоффом образ-схеми поділяємо на чотири групи: топологічні, просторово-моторні, перцептивні та динамічні. Топологічні образ-схеми СПЕРЕДУ – ПОЗАДУ, ЗВЕРХУ – ЗНИЗУ, ЗЛІВА – СПРАВА, ЦЕНТР – ПЕРИФЕРІЯ, БЛИЗЬКО – ДАЛЕКО структурують найближчий простір навколо людини як центру орієнтації. Послідовність просторово-моторних схем МЕЖА (ПОВЕРХНЯ) – КОНТЕЙНЕР – (ВКЛЮЧЕННЯ ВИКЛЮЧЕННЯ) – ВМІСТ відбиває перебування індивіда поза тривимірним простором, співвідносним із КОНТЕЙНЕРОМ, чи в його межах, тобто встановлює зовнішню або внутрішню перспективу концептуалізації світу. Перцептивні схеми МАСА – МНОЖИНА – ЗЛІЧУВАНІСТЬ – ОБ’ЄКТ репрезентують образи предметів, утворені внаслідок наближення людини до групи речей. Динамічні схеми представляють різні види взаємодії суб’єктів з об’єктами: рух (ШЛЯХ, ЦИКЛ), прямовисне переміщення (ВЕРТИКАЛЬ) та силу (ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗБАВЛЕННЯ МОЖЛИВОСТІ, ПРИМУШЕННЯ, ПРИТЯГАННЯ, ПРОТИДІЯ, ПЕРЕШКОДА, УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОДИ).

Орієнтаційний простір, утворений внаслідок сенсомоторної взаємодії людини з довкіллям, інтеріоризується, тобто перетворюється в глобальну ментальну структуру, яка визначає особливості розгортання різних видів діяльності людини та послідовність відтворення нею дійсності
на вербально-семантичному, лінгвокогнітивному та мотиваційному рівнях (Ю.М.Караулов). На відміну від Ю.М.Караулова базовим рівнем мовної особистості вважаємо не вербально-семантичний, а орієнтаційний, пов’язаний не тільки з мовою, а й з іншими засобами взаємодії людини з середовищем, які визначаються як медіа: сприйняття, писемність, числа, реклама, масова інформація тощо (Н.Луман, М.Маклюен). Вони не тільки опосередковують відображення світу навколо нас, а й творять його внаслідок конструктивної природи самого сприйняття (Н.Луман), яке полягає у формуванні перцептивних образів завдяки спрямовуванню уваги, огляданню об’єктів, вибору необхідного з усієї доступної інформації (А.А.Бергер, B.Laeng, D.-S.Teodarescu). Указана особливість сприйняття зумовлює конструктивну природу мови, засобів масової інформації та створеного ними орієнтаційного простору сучасного англомовного медіа-дискурсу. Динаміка його розгортання підпорядковує послідовність активації структур лінгвокогнітивного рівня мовної особистості – концептів як квантів знань (О.С.Кубрякова, М.М.Болдирев), використаних для формування референтів, та ментальних схем репрезентації знань (F.Bartlett, G.Cook), які відбивають наявний стан речей. Зміна останнього є основою концептуалізації подій (В.З.Дем’янков), які становлять головний предмет новин (З.Вайшенберг, Дж. Брайант, С.Томсон). Тексти новин формують зміст і структуру інформаційного простору (Т.Г.Добросклонська) та впливають на стан мотиваційного рівня мовної особистості, пов’язаного з її розвитком і поведінкою (Ю.М.Караулов). Сучасний англомовний медіа-дискурс подає тексти про події, пов’язані з базовими потребами людини, виділеними А.Маслоу: фізіологічними (в їжі, повітрі, здоров’ї тощо), у безпеці, належності до суспільних груп, визнанні, самоактуалізації та чуттєвому задоволенні. Структурований
образ-схемами й опосередкований активністю мовної особистості орієнтаційний простір визначає послідовність діяльності адресата в медіа-дискурсі: загальне орієнтування; побудова під певним кутом зору об’єктів, про які повідомляють ЗМІ, тобто референтів; встановлення відношень між ними; конструювання подій та їхніх сукупностей. Указана черговість відтворення в орієнтаційному просторі подій забезпечується вербальними засобами, сукупності яких утворюють
відповідні виміри (dimensions – термін Т. ван Дейка) сучасного
англомовного медіа-дискурсу: гіпертекстовий, лексико-граматичний, номінативно-синтаксичний і текстовий.

Топологічні образ-схеми СПЕРЕДУ – ПОЗАДУ, ЗВЕРХУ – ЗНИЗУ, ЗЛІВА – СПРАВА, ЦЕНТР – ПЕРИФЕРІЯ, БЛИЗЬКО – ДАЛЕКО відбивають загальне орієнтування адресата й визначають гіпертекстову організацію медіа-дискурсу, пов’язану з нелінійним розташуванням інформації (А.М.Баранов, О.В.Дєдова, В.П.Руднєв, D.S.Miall). Координати ЗВЕРХУ – ЗНИЗУ підпорядковують вертикальне розміщення на сторінках назв рубрик, заголовків, надзаголовків і підзаголовків, які утворюють заголовні комплекси (О.М.Мороховський), або авантексти (Т.М.Ніколаєва), та сторінку “Зміст”, котра диференціює матеріали випуску в аспекті їхньої важливості для читача (L.McLoughlin).

Просторово-моторні та перцептивні образ-схеми визначають вибір мовних засобів репрезентації концептів, задіяних у конструюванні референтів. Просторово-моторні образ-схеми МЕЖА (ПОВЕРХНЯ) – КОНТЕЙНЕР / ПРОСТІР – (ВКЛЮЧЕННЯ / ВИКЛЮЧЕННЯ) – ВМІСТ подають концепти, а також створені референти й події в зовнішній або внутрішній перспективі. Так, із космосу наша планета сприймається як об’єкт, а із середини Землі – як вмістище, що й визначає різні значення іменника earth. Формування референтів у внутрішній перспективі додатково спирається на послідовність перцептивних образ-схем МАСА – МНОЖИНА – ЗЛІЧУВАНІСТЬ – ОБ’ЄКТ, які імплікують зміну ментальної відстані між спостерігачем і предметом за аналогією до візуального поділу сукупності речей на складники внаслідок наближення до неї, наприклад, диференціація окремих індивідів у натовпі, до якого підходить людина. Указаний принцип наближення покладений в основу розгортання медійного дискурсу.

Динамічні образ-схеми сили, руху та вертикального переміщення репрезентують міжреферентні відношення, що позиціонують учасників подій, із якими себе ідентифікують читачі, як джерело або ціль задоволення чи дефіциту потреб. Інтерпретація руху та прямовисного переміщення в аспекті потреб залежить від семантики одиниць на позначення кінцевого пункту. Так, у заголовку Sports: The Road to Gold (Newsweek 29.03.1999) іменник gold позначає золоті медалі, які символізують досягнення спортсменом, що слугує зразком для аудиторії, певної мети, тобто задоволення потреби в самоактуалізації. Водночас у заголовку The road to ruin (Daily Mail 30.05.2001), який має аналогічну структуру, іменник ruin як назва кінцевого пункту вказує на крах діяльності місцевої влади з підтримання стану шляхів. Інтерпретація відношень сили визначається намірами учасників подій сприяти або перешкоджати задоволенню потреб інших людей, про що свідчить зображення в тому самому виданні двох подій, пов’язаних із вбивствами. Заголовок Pupil kills family to hide failure (The Times 26.06.2006) повідомляє про смерть батьків від руки сина, який бажав приховати свої шкільні проблеми. Тому хлопець виступає як джерело реалізованої загрози, а сама ситуація – як попередження суспільству. У заголовку Raid kills 45 Taleban as Nato warns of poppy war (The Times 26.06.2006) йдеться про знищення американським контингентом бойовиків, котрі загрожують населенню Афганістану, тобто подія подається як така, що спрямована на підтримання безпеки в цьому регіоні. Про це додатково свідчить підрядне речення as Nato warns of poppy war, у якому військову сутичку репрезентовано на загальному тлі боротьби країн НАТО проти поширення наркотиків. Інтенсивність сил і напрямок їхньої дії диференційовані
образ-схемами ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ / ПОЗБАВЛЕННЯ МОЖЛИВОСТІ, ПРОТИДІЯ, ПРИТЯГАННЯ, ПРИМУШЕННЯ, ПЕРЕШКОДА, УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОДИ. Образ-схема ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ відбиває найбільший ступінь готовності особи до дії, а ПОЗБАВЛЕННЯ МОЖЛИВОСТІ – найменший. Образ-схема ПРОТИДІЯ репрезентує двох учасників події приблизно однакової сили, імплікуючи непередбачуваність наслідків, а ПРИТЯГАННЯ, ПРИМУШЕННЯ та ПЕРЕШКОДА вказують на домінування джерела сили, яке визначає стан і реакцію суб’єкта, співвідносного з ціллю конкретних дій. Водночас УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОДИ імплікує можливість продовження діяльності.

Взаємодія топологічних, просторово-моторних, перцептивних і динамічних образ-схем забезпечує текстове конструювання подій згідно з мотиваційними та локалізаційними стратегіями, диференціація яких зумовлена тим, що події, які відбуваються в житті людей, одночасно мають місце в просторі та часі (Н.Д.Арутюнова). Мотиваційні стратегії, які співвідносять зміст текстів з інтересами та потенційними потребами аудиторії, визначають конструювання подій завдяки: 1) уживанню в заголовках і текстах предикативних одиниць, які активують образ-схеми, що позиціонують учасників подій як джерело або ціль діяльності, з якою себе можуть співвідносити читачі; 2) іменуванню в ініціальних позиціях заголовків та абзаців найбільш важливих складників подій, адже винесені на передній план вербальні форми виступають пошуковим стимулом або ключем у процесі мовної обробки інформації (Л.Г.Лузіна); 3) вибору та вживанню засобів номінації та характеризації складників подій. Локалізаційні стратегії лінеаризують зміст згідно з послідовністю сприйняття й осмислення людиною світу, її орієнтуванням у просторі та часі.

Конструювання орієнтаційного простору залежить від каналів комунікації, використаних учасниками спілкування, що виявляється в гіпертекстовій організації сучасного англомовного медіа-дискурсу, пов’язаній із розміщенням матеріалів на екрані або на сторінках видань стосовно топологічних координат СПЕРЕДУ – ПОЗАДУ, ЗВЕРХУ – ЗНИЗУ, ЗЛІВА – СПРАВА, ЦЕНТР – ПЕРИФЕРІЯ, БЛИЗЬКО – ДАЛЕКО. Топологічні образ-схеми по-різному організовують перші, останні та внутрішні сторінки великоформатних газет, таблоїдів і журналів, визначаючи лексичне наповнення назв розділів і заголовків. Найширше поле зору встановлюють газетні сторінки: перша й остання шпальти диференційовані стосовно координат СПЕРЕДУ – ПОЗАДУ й орієнтовані відносно точок відліку ЗВЕРХУ – ЗНИЗУ. На перших сторінках газет номінативні одиниці в ініціальних позиціях заголовків, розташованих ЗВЕРХУ та ЗНИЗУ від назв газет, позначають складники подій, співвідносні з джерелом задоволення або дефіциту потенційних потреб певної аудиторії. Наприклад, на початку заголовка The nasal spray that could cure migraine (Daily Mail 29.10.2002) означена іменна фраза називає лікувальний засіб, який може знімати головний біль і задовольняти, за умови його придбання, потребу читача в комфорті. Координата ЦЕНТР забезпечує взаємодію зображень і текстів про суспільно важливі події, учасники яких іменуються в ініціальних позиціях заголовків: For Anna, the promise of a new life ended in pain, fear and filth (The Guardian 13.01.2001). Організація внутрішніх сторінок газет починається з ПРАВОГО ВЕРХНЬОГО кута, який першим відкривається погляду читача. У ньому якісні газети вміщують назви розділів Home News, Foreign News, Overseas News тощо, які структурують орієнтаційний простір стосовно координат БЛИЗЬКО – ДАЛЕКО. Унаслідок меншого формату, який звужує межі поля зору читача, таблоїди виносять у вказані позиції інші засоби привернення уваги аудиторії: зображення живих істот, рекламні оголошення, назви постійних колонок. Тут містяться номінативні одиниці, які в кінці заголовків репрезентують учасників подій в аспекті їхнього зв’язку з базовими потребами аудиторії. Так, у фінальній позиції заголовка A day with daddy (Daily Mail 9.01.2006) іменник daddy у пестливій формі позначає батька, опосередковано апелюючи до потреби читачів в належності до родини. Обмежене поле зору, встановлене журнальною сторінкою, виявляється у зв’язку гіпертекстової організації часописів не стільки з візуальним, скільки з композиційно-тематичним чинником, утіленим у ключовому для журналів поділі на тематичні розділи. У їхніх назвах номінативні речення позначають світ у цілому (world) або його фрагменти – континенти (Europe, Asia, U.S.Affairs тощо) та окремі країни як вмістища подій (Sudan, Turkey тощо), а також сфери практичної діяльності (Business, Society and the Arts тощо). Гіпертекстовий
вимір сучасного англомовного медіа-дискурсу створює умови
для поступового конструювання в орієнтаційному просторі аналогів подій
за рахунок взаємодії вербальних засобів, які утворюють лексико-граматичний, номінативно-синтаксичний і текстовий виміри.

Розділ 2. “Лексико-граматичний вимір сучасного англомовного
медіа-дискурсу: конструювання референтів”. Побудова в орієнтаційному просторі сучасного англомовного медіа-дискурсу аналогів подій починається з відтворення їхніх складників – референтів, які згідно з послідовністю просторово-моторних образ-схем, задіяних у конструюванні світу, можуть бути подані в зовнішній або внутрішній перспективі. Сталі концепти та відношення, характерні для будь-якої ситуації, відображені зовнішньою точкою зору, яка позначається безартиклевими власними назвами та безартиклевими прийменниковими виразами. На конструювання референтів у внутрішній перспективі у зв’язку з динамікою розгортання орієнтаційного
простору вказують означені іменні фрази, а з позицій учасників
подій – неозначені іменники. Взаємодія створених референтів відображена дейктичними одиницями.

Конструювання референтів у зовнішній перспективі здійснюється за рахунок взаємодії безартиклевих назв, або імен-орієнтаторів, які називають індивідів, місця їхнього перебування або діяльності. У медіа-дискурсі антропоніми диференціюють осіб в аспекті ситуативної важливості, а тому можуть мати різну кількість компонентів – три (George W. Bush), два (George Bush) або один (Bush). Топонімічні орієнтатори вказують на місце людини або об’єктів, напр., Britain, природні координати, стосовно яких здійснюється рух суходолом або морем: гірські вершини, напр., Mount Kilimanjaro, миси, напр., Cape Horn, затоки, напр., Baffin Bay, та інші помітні об’єкти. Суспільні орієнтатори іменують громадські інститути, пов’язані з задоволенням повсякденних потреб людини у сферах освіти, напр., Oxford University, медицини, напр., Alexandria Hospital, спорту, напр., Wembley Stadium, релігії, напр., St Paul’s Cathedral.

Сполучення імен-орієнтаторів із класифікаторами, які називають функції або статус людей чи створених ними громадських інститутів, формують у сучасному англомовному медіа-дискурсі індивідуальні та суспільні адресні імена, призначені для ідентифікації окремих індивідів у широких соціальних контекстах (Ю.С.Степанов). У складі індивідуальних адресних імен, які позначають учасників подій за місцем їх проживання, антропоніми сполучаються з назвами помешкань, міст і країн, напр., 1103 Juliah Street in gritty Mt. Morris Township, near Flint, Mich. Суспільні адресні імена формують образи індивідів за рахунок позначення їхнього статусу та місця діяльності. Так, в імені ousted Malaysian deputy prime minister Anwar Ibrahim антропонім Anwar Ibrahim сполучається із класифікаторами ousted deputy prime minister, які вказують на колишню посаду заступника міністра, та з відносним прикметником Malaysian, котрий відбиває його малайське походження. Кількість компонентів у складі адресного суспільного імені визначається статусом індивіда та його первинною або повторною ідентифікацією в тексті. На інтродуктивному етапі найменше складників мають імена, які позначають осіб із найвищим соціальним статусом як найбільш помітних і співвіднесених із вершиною ВЕРТИКАЛІ, котра конструює соціальну ієрархію. Сюди належать члени королівських родин (Caroline of Monaco) та найвідоміші політики. Так, стаття, присвячена аналізу діяльності Тоні Блера, починається з його ідентифікації двомісним антропонімом Tony Blair, який виокремлює політика на тлі інших громадських діячів. Багатокомпонентні адресні форми вибудовують образи менш відомих учасників подій завдяки розміщенню класифікаторів у різних позиціях стосовно антропоніма. У препозиції класифікатори займають найбільш помітне місце, а тому виділяють особу за статусом, напр., Attorney General Janet Reno; у постпозиції знижують його внаслідок меншої виокремленості слова, напр., Su Ge, a leading Chinese expert. Препозиційно-постпозиційні адресні фрази послідовно репрезентують офіційний і приватний статус індивідів. Так, в адресному імені businessman Charlie Ang, a presidential buddy препозитивний класифікатор businessman вказує на суспільний статус особи, а прикладка a presidential buddy в постпозиції – на дружні стосунки з президентом, покладені в основу текстового конструювання події. Для творення образів пересічних громадян антропоніми сполучаються з підрядними реченнями, які перераховують кількість рис, достатню для побудови референта. Так, у реченні Amon Biran, who coordinated intelligence-gathering during the Entebbe mission, led the push for Russian votes in Jerusalem (Newsweek 16.08.1999) підрядна частина формує образ невідомого читачам керівника спеціально створеної розвідувальної місії. Про призначення подібних адресних імен саме для дискурсивної побудови референтів свідчить вживання їхніх окремих елементів – імен, напр., says Reza, ініціалів, напр., A.A., a clerk in the Civil Affairs office in Baghdad’s upscale Mansour neighborhood, або неозначених іменних фраз, напр., a leading Republican lawyer, who declined to be identified because he is a member of the White House sales team, – для забезпечення анонімності осіб, яким може загрожувати покарання за розголошення інформації. Створені адресними іменами референти іменуються в подальшому тексті прізвищами (Bhutto), а поширені форми або розмежовують однофамільників, або завдяки більшій кількості компонентів підвищують статус громадських діячів і маловідомих персоналій.

Крім адресних форм, конструювання референтів у зовнішній перспективі здійснюється в сучасному англомовному медіа-дискурсі безартиклевими прийменниковими виразами. Вони позначають відношення, сталі
для будь-якого контексту, та локалізують референти стосовно частин тіла людини як головної точки відліку, напр., at in hand, in out of sight; або пов’язують одні референти з іншими, напр., in agreement / company, in by contrast, із фактором руху, напр., to be in full retreat, to be on course, by helicopter, часом, напр., on first acquaintance, at birth, шкалами, напр., at national local level, чи місцем перебування або діяльності людини, напр., in of place, at on in business. За рахунок значення, незмінного для всіх ситуацій, безартиклеві прийменникові вирази створюють ефект об’єктивного подання інформації. Так, у реченні Akin Bridal, 50, the head of the Human Rights association was in critical condition after being hit six times (The Daily Telegraph 13.05.1998) критичність стану здоров’я керівника асоціації захисників прав людини позначена саме безартиклевим виразом in critical condition. Водночас, у повідомленні про ту саму подію в іншому виданні неозначений артикль акцентує суб’єктивність інформації, про що додатково свідчить посилання на лікарів як її джерело: Akin Bridal, the president of the Human Rights Association was rushed to a local hospital where last night doctors said he was in a critical condition (The Guardian 13.05.1998).

Побудова референтів у внутрішній перспективі здійснюється означеними іменними фразами (noun phrases), або в іншій термінології, іменними групами (Н.Д.Арутюнова), стосовно топологічних координат, протиставленням або локалізацією об’єктів у певних послідовностях. Означені іменні фрази топологічної семантики пов’язують референти з точками відліку СПЕРЕДУ – ПОЗАДУ, напр., the backdrop for economy, СПРАВА – ЗЛІВА, напр., the extreme left, ЗВЕРХУ – ЗНИЗУ, напр., the top job, on the ground, ЦЕНТР – ПЕРИФЕРІЯ, напр., the central banker, in the neighborhood, або ЧАСТИНА – ЦІЛЕ, напр., the industrial sector, the whole truth. Так, у реченні The New York Times estimated that as many as half of the front-page stories in leading papers did so (Newsweek 30.05.2005) означена іменна фраза the front-page stories конструює стосовно координати СПЕРЕДУ, названої атрибутом front, референт, який репрезентує тексти новин, що друкуються на перших сторінках. Побудова референтів завдяки орієнтуванню в діадах, утворених двома об’єктами, здійснюється фразами з абстрактними іменниками alternative, division, difference тощо, займенником other, прикметниками adverse, negative, opposite, real тощо, або прикметниками у формі вищого ступеня порівняння (the elder man, the weaker brother тощо). Ці фрази структурують окремі висловлення та текстові блоки більш загального змісту, ніж топологічні іменні групи, напр., Even with the right drugs, determining the right dosage isn’t easy (Newsweek 16.05.2005). У наведеному прикладі означені іменні фрази the right drugs і the right dosage протиставляють ефективні ліки та їхнє правильне дозування помилковому застосуванню. Компоненти діад, утворених двома референтами різного ступеня помітності, диференціюються фразами з означеннями, вираженими відносними прикметниками (British Prime Minister), іменниками в присвійному відмінку (Britain’s Prime Minister) та з прийменником of (the Prime Minister of Britain). Ініціальний компонент двох перших словосполучень відбиває домінування місця діяльності, а початковий елемент прийменникової іменної фрази – провідну роль особи. Вказані особливості цих конструкцій виявляються в їхньому вживанні для розрізнення в текстах основної та додаткової інформації. Побудова референтів стосовно певних тріад об’єктів або їхніх параметрів здійснюється означеними іменниками the past, the present, the future або іменними фразами з прикметниками в найвищому ступені порівняння, які наголошують на помітності окремого референта, напр., the biggest sign of the administration’s commitment to judicial reform. Орієнтування в тетрадах, утворених чотирма елементами, покладене в основу співвіднесення конструйованих референтів зі сторонами світу. У сучасному англомовному медіа-дискурсі означені іменні фрази з іменниками south, north, west, east виконують функції загального членування орієнтаційного простору, виокремлюючи території (the West Bank), частини країн (in the west) або світу (support from the West). Локалізацію референтів у тих чи інших послідовностях здійснюють означені іменні фрази з порядковими числівниками й іменниками на позначення початку, напр., at the beginning, the origin, середини, напр., in the middle, або кінця, напр., the end. Означені фрази цієї групи одночасно конструюють референти та відбивають їхню послідовну взаємодію у рамках однієї події, про що свідчить, зокрема, опис етапів обрання нового Папи Римського: At the opening of the conclave Ratzinger warned against the shifting winds of doctrine. On the first ballot Tazinger got about 40 votes. On Tuesday morning, Ruini’s votes went to Ratzinger. The third ballot was close and on the fourth ballot, Ratzinger was pope (Newsweek 2.05.2005). У наведеному уривку означений іменник the opening указує на початок виборів папи, а іменні фрази з порядковими числівниками first, third, fourth диференціюють окремі етапи
цієї події.

На конструювання референтів у зв’язку з позиціями учасників подій указують неозначені іменні фрази з незлічуваними, збірними та злічуваними іменниками в однині або множині. Завдяки зв’язку їхньої семантики з перцептивними відношеннями МАСА – МНОЖИНА – ЗЛІЧУВАНІСТЬ – ОБ’ЄКТ, котрі відбивають досвід візуального розшарування сукупності предметів, до якої наближається людина, ці іменники імплікують різну відстань референтів від суб’єктів сприйняття. Так, незлічувані субстантиви,