ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ПАРАСЮК Василь Михайлович

УДК 340.122:343.132:340.61

ІМПЕРАТИВНІСТЬ МОРАЛІ
У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО:
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІР

Спеціальність: 12.00.12 – філософія права

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії та історії держави і права Львівсь-кого державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: | доктор юридичних наук, професор

Сливка Степан Степанович,

Львівський державний університет

внутрішніх справ, професор кафедри

теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: | доктор філософських наук, професор

Титов Володимир Данилович,

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри логіки

доктор юридичних наук, доцент

Фріс Павло Львович,

Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри кримінального права та кримінології

Захист відбудеться «  » травня 2008 р. о « .00 » годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26).

З дисертацією можна ознайомитись у загальній бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26).

Автореферат розісланий « 4 » квітня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.З. Панкевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасній соціокультурній ситуа-ції все біль-шого значення набуває не тільки мораль, а й методологічний характер імперативу моралі, який спрямований на пошуки вищих цінностей для гармонізації су-спільних відносин, оскільки сьогодні все більш відчутним є розпад ціннісних орієнтацій, загострюється криза внутрішньої і зовнішньої політики держави. Етична стурбованість охоплює суспільство, яке все частіше вдається до рене-сансної думки щодо подальшої долі життєдіяльності, руху за права і свободи, національної і світової безпеки.

Протягом усієї історії розвитку людства дослідники зверталися до професійної моралі як винятково важливого критерію, відповідно до якого повинні визначатися напрями діяльності держави. Ці критерії завжди були еталоном оцінки діяльності держави, її політики, а професійна мораль віді-гравала значну роль у суспільному житті будь-якої держави і народу.

Моральна революція свідомості людства вимагає передусім підви-щення ступеня надійності впливу правоохоронних органів на цивіліза-ційний процес, оскільки безвихідне становище політичних дій призводить до судових розглядів. Така ситуація в державі створює підґрунтя для росту злочинності, руйнації закономірного розвитку суспільства.

Дослідження професійної діяльності слідчого полягає не тільки у важливості її характеристики як категорії суспільного життя, а й у створен-ні на цій основі норм права. Позитивне право недостатньо наповнене нор-мами природного права, зокрема моральними імперативами, що не забезпе-чує дієвості правової справедливості, доцільності та стабільності. Взірцем імперативності моралі у праві слугують міжнародні стандарти захисту прав людини та міжнародне право, де наявна певна збалансованість норм пози-тивного права з природним.

Досудове слідство має творчий процес, який тією чи іншою мірою напов-нений змістом, і моральні норми усвідомлюються слідчим. Проте політична й економічна нестабільності, зловживання владними повно-важеннями доволі багатьох посадових осіб мають негативний вплив на професійну діяльність слідчого. Нинішня ситуація диктує потребу сформу-вати у слідчого моральний імунітет, необхідний для реалізації правових норм згідно з Конституцією України.

Таким чином, особливістю дисертаційної роботи є відсутність у науці комплексного дослідження філософсько-правових проблем у професійній діяльності слідчого.

Потреба у дисертаційному дослідженні посилюється тим, що сучасна професійна діяльність слідчого часто зазнає впливу тих ідеологій, які пану-ють в сучасному українському суспільстві, коли розуміння права подекуди зводиться до політичних та бізнесових домовленостей. Авторитет права втрачається через різного роду «недоторканності», що сприяє свавільним діям окремих політиків чи державних чиновників, внесенню спеціальних змін у законодавство, а слідчий потрапляє у безвихідне становище без чітких орієнтирів у праві і власній професійній діяльності.

Відтак вимогою часу є потреба нового, філософсько-правового осмис-лення професійної діяльності слідчого та надання йому права користуватися принципом верховенства права, використовуючи при цьому моральні імперативи.

Стан наукової розробки проблеми. Проблеми моралі у професійній діяльності слідчих органів досліджувалися науковцями-юристами. Серед них: В. Андросюк, О. Бандурка, В. Бахін, Р. Бєлкін, В. Васильєв, В. Гала-ган, Г. Горський, Ю. Грошевой, В. Даневський, Г. Дубов, А. Жа-лін-сь-кий, О. Закомлистов, Н. Клименко, А. Кобликов, Я. Комісарова, А. Коні, В. Коно-валова, Д. Котов, В. Кузьмичов, В. Леоненко, С. Любичев, М. Михеєн-ко, В. Нор, А. Ратінов, С. Стахівський, М. Строгович, І. Строков, В. Тертишник, П. Фріс, В. Шепітько та ін.

Проте поза сферою дослідження залишалися філософські аспекти слід-чої діяльності, зокрема теорія імперативу моралі, етика імперативу у кримі-нально-процесуальному праві, вплив морального імперативу на вибір рішення слідчого.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Нау-кове дослідження виконане відповідно до пп. .1, 5.2, 5.3 наказу МВС Укра-їни «Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисерта-ційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впрова-дження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років» від 5 липня 2004 р. № . Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутріш-ніх справ за напрямом «Проблеми наукового забезпечення професійної діяльності орга-нів внутрішніх справ в умовах розбудови правової держави та громадянсь-кого суспільства в Україні» (державний реєстраційний № 0106 U 003639).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення і аналіз філософсько-правових основ професійної діяльності слідчого, зокрема, впливу імперативності моралі на професійну етику слідчого, його кримі-нально-процесуальну діяльність.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі основ-ні завдання:– 

висвітлити філософські засади діяльності слідчого;– 

розкрити роль імперативності моралі у професійній етиці слідчого;– 

дослідити дію імперативності моралі у чинному законодавстві;– 

здійснити філософсько-правове обґрунтування процесу імперативнос-ті моралі у професійній діяльності слідчого;– 

інтегрувати імператив моралі з професійно-психологічною діяльністю слідчого.

Об’єктом дослідження є морально-правова діяльність органів до-судового слідства.

Предметом дослідження є філософсько-правові проблеми імператив-ності моралі у професійній діяльності слідчого.

Методи дослідження відповідають поставленій меті та завданням. У процесі теоретичного та практичного дослідження застосовувалися філо-софські, загальнонаукові та спеціальні методи:– 

філософсько-правовий – при дослідженні методології слідчої діяль-ності;– 

порівняльно-правовий – при зіставленні кримінального і кримінально-процесуального права;– 

логічний – при формуванні дефініцій «професійна етика слідчого», «етизація професійної діяльності слідчого», визначенні методології слідчої діяльності;– 

системно-структурний та функціональний методи – при дослідженні процесу імперативізації моралі в основних кримінально-процесуаль-них діях слідчого.

Спеціальні методи дали змогу проаналізувати нормативно-правові акти та практичну діяльність, визначити правовий статус слідчого.

У дослідженні застосовувались також закони і методи аналізу та синте-зу, дедукції, індукції та аналогії, порівняння та протиставлення у систематиза-ції емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів.

Теоретичною основою дослідження стали творчо опрацьовані поло-ження, аргументи та висновки, що містяться як у працях вітчизняних, так і зарубіжних вчених різних історичних епох: – 

із філософії – І. Борзенка, Д. Г’юма, В. Канке, В. Кувакіна, А. Кудиши-нової, Г. Левіна, Т. Ліпса, А. Макінтайра, В. Малахова, Н. Мерфі, Я. Мільнер-Іриніна, Е. Радлова, А. Разіна, В.Титова, Дж. Вітроу, Ю. Хабермаса, В. Хвостова, В. Шемшука;– 

із філософії права – М. Алексєєва, С. Алексєєва, В. Бачиніна, В. Букре-єва, А. Вигорбиної, О. Грищук, О. Закомлистова, І. Каль-ного, Д. Керімова, А. Козловського, С. Котляревського, К. Неволіна, В. Нерсесянца, П. Новгородцева, І. Петрухіна, Е. Позднякова, П. Рабіновича, Г. Радбурга, І. Римської, С. Синхи, С. Сливки, Р. Циппеліуса;– 

з етики – Р. Апресяна, У. Барбура, М. Барщевського, І. Веленто, О. Виш-ня-кової, Д. Гільдебранта, Г. Гребенькова, А. Гусейнова, О. Дубко, І. Зелен-кової, А. Коблікова, В. Кондрашова, Н. Малишевої, Т. Москалькової, Е. Радлова, А. Разіна, А. Ріха, Д. Фіолевського, О. Чичіної, Ю. Шрейдера.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисер-тації на основі використання доробку вітчизняних та зарубіжних учених, вивчення моральної та слідчої практики, філософсько-правового узагаль-нення уперше досліджено роль морального імперативу у професійній діяль-ності слідчого.

Найвагоміші результати дослідження, які відображають внесок дисер-танта у розробку означеної проблеми, полягають у тому, що:

вперше:

- обґрунтовано, що імператив моралі (як внутрішній при-мус) має більшу силу від норм професійної етики, оскільки імператив мора-лі випливає із природного права, а професійна етика – із позитивного права;

- доведено, що, крім утверджених психологічних характе-ристик процесуальної діяльності слідчого, існують ще й такі, як культуроло-гічна регламентація і філософсько-правове обґрунтування;

- обґрунтовано, що імперативність моралі у кримінально-процесуаль-ному законі відображається у совісті, сумлінні слідчого, його про-фесіоналізмі;

- встановлено, що внутрішній аспект моралі підвладний правовому почуттю і є методологією професійної діяльності слідчого.

набуло подальшого розвитку:

- підхід до компонентів методології слідчої діяльності, серед яких є культура мислення слідчого, культура уяви слідчо-го, культура засто-сування правових норм, культура використання мораль-них норм слідчим;

- вчення про те, що внутрішньої моральної сили набувають ті моральні норми, які утворилися й утвердилися еволюційно. Вони відображені у повазі до права;

- твердження, що філософсько-правовий вимір імперативного мораль-ного регулювання професійних дій слідчого стосується спонукальних дій слідчого, які випливають із норм кримінально-процесуального закону;

- положення про те, що завдання слідчого поля-гає в тому, щоб власним імперативом моралі привести в дію імператив моралі злочинця.

Наведені положення є особистим внеском здобувача у дослідження означеної проблеми.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у ди-сертації положення та висновки можуть стати основою для подальшої роз-робки цілісної концепції філософсько-правового виміру профе-сійної діяльності слідчого.

Матеріали дисертації можуть застосовуватися у навчальному процесі, використовуватися при підготовці підручників, навчальних посібників з юридичної деонтології, професійної етики, філософії права, а також кримі-нального процесу та криміналістики. Зокрема, вже видано навчальний посібник з професійної етики слідчого.

Автор неодноразово виступав на заняттях з професійної підготовки слід-чих в ГУМВС України у Львівській області з питань підвищення рівня про-фесійної етики та використання імперативу моралі у слідчій діяльності. З курсантами та студентами Львівського державного університету внутріш-ніх справ проводились дні культури, де здобувач пропагував морально-етичні вимоги до професії слідчого.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертацій-ного дослідження доповідалися на міжнародній науково-практичній конфе-ренції молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (27–28 жовтня 2006 р., м. Хмельницький); науково-теоретичній конференції «Філо-софські, методологічні та психологічні проблеми права» (26 січня 2008 р., м. Київ,); науково-звітній конференції факультету криміналь-ної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми діяльності криміналь-ної міліції в умовах розбудови правової держави» (16 лютого 2007 р., м. Львів); Другій звітній науковій конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи» (29 лютого 2008 р., м. Львів).

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки й рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, викладено в шести науко-вих статтях у виданнях, що входять до переліку ВАК України як фахові, одному навчаль-ному посібнику та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних кон-ференціях.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох роз-ділів, що охоплюють десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (193 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку, з яких 175 – основного тексту дисертації, список використаних джерел – 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі подається загальна характеристика роботи: обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується стан її розробки; визначається об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, його методологічна, теоретична основа; розкривається наукова новизна, формулюються основні положення, що виносяться на захист; підкреслюється теоретична й практична значущість роботи; вказуються відомості про апро-бацію результатів дослідження та публікації.

Перший розділ дослідження «Методологія дослідження професійної діяльності слідчого» складається із двох підрозділів.

У першому підрозділі «Методологічні засади професійної діяльності слідчого: огляд літератури» здійснюється частковий (щодо конкретної проблеми) огляд літератури, який в подальшому не повторюється. Із критич-ного аналізу літератури виокремлюються основні напрями дисертаційного дослідження.

У другому підрозділі «Сутність методології дослідження слідчої діяль-ності» розглядається методологічний плюралізм, який застосовується в практиці правоохоронних органів. Доводиться, що методологія слідчої діяльності полягає у формуванні та використанні соціокультурних умов для розслідування кримінальних справ найбільш ефективними методами. У результаті практичної діяльності здійснюється комплексне використання результатів практично усіх видів культур, що становлять основу будь-якої методології.

Відстоюється думка, що основними компонентами методології слідчої діяльності є культура мислення слідчого, культура його уяви, культура застосування правових норм, культура використання моральних норм. Зазначені методологічні концепції реалізуються за допомогою методів нау-ки кримінального процесу і методів вивчення потреб слідчої практики.

Розділ ІІ «Імперативність моралі у праві та професійній етиці слід-чого» присвячений філософським проблемам особи слідчого, його профе-сійній етиці та права. Розкрито стан проблеми та визначено філософсько-правові підходи щодо її розв’язання. Акцентується увага не стільки на мо-ралі, скільки на імперативності (наказовості, владності, безумовності). З урахуванням особливостей слідчої діяльності вмотивовуються вкрай необ-хідні вимоги моралі у прийнятті юридичних рішень.

У першому підрозділі «Філософські засади формування особи слід-чого» розглядається особа слідчого з позиції антропології права. Зокрема, ця особа не повинна бути джерелом протистоянь між учасниками кримі-нального процесу. Антропологічні концепції, засади, установки скерову-ють слідчого на розуміння онтологічного й деонтологічного призначення люди-ни. Дії слідчого повинні бути гармонійні, синхронні з Природою, а справед-ливість – абсолютною. У випадку вчинення злочину виникає не-гармонійна, розбалансована життєдіяльність цілого суспільства. Порушу-ється цілісність Всесвіту, що вимагає спеціальних координаторів. Вико-нання таких коорди-наторських функцій щодо підтримання гармонії Все-світу, суспільства люд-ство підсвідомо змушене доручати спеціально під-готов-леним, компетент-ним особам – слідчим. Формально компетенція слідчого визначається умовами, які дають право обіймати цю посаду, та внутріш-німи вимогами, які закладені у самій людині, що бажає присвятити себе слідчій діяльності.

У другому підрозділі «Імперативність моралі у професійній етиці слід-чого» зазначається, що свобідна воля людини потребує певних внутріш-ніх імперативів з метою дотримання онтологічної (правомірної) поведінки. Це завдання повною мірою не може виконати ні мораль, ні профе-сійна етика (як сукупність правил і принципів). Потрібен ще й внутрішній примус – імператив моралі, який має більшу силу від норм професійної етики і може діяти у деяких випадках незалежно від профе-сійної етики.

Досліджуючи предмет професійної етики – мораль, наго-лошується, що на формування моральних норм еволюційно, протягом значного періоду часу впливають багато чинників. Можливий і штучний спосіб формування моралі. Але цей шлях часто не приносить успіху. Це виявляється в тому, що штучна моральна норма «не приживається» в суспіль-стві, не має імператив-ної сили і здебільшого є шкідливою. Але при цьому (враховуючи еволюцій-ність і штучність) формується загальнолюдська мораль, яка є результатом «просіювання» різного роду правил поведінки. Тому загальнолюдська мораль має чіткі установки на доволі великий період, що визначає саму імперативність.

У третьому підрозділі «Імперативність моралі у позитивному пра-ві» наголошується, що імперативність моралі, яка випливає із природного права, не завжди адекватно відображає зміст самого природного права. Людина може посилити або послабити імперативність, що не завжди виправдано. Але моральні норми еволюційним шляхом часто підсвідомо набувають природної імператив-ності, яка й повинна бути зафіксована у позитивному праві. Тоді моральний імператив перетворюється у правовий імператив, державний примус.

Здійснено класифікацію імперативності моралі у праві, тобто право-вого імперативу на: абсолютний і відносний, внутрішній і зовнішній імперативи. Увага акцентується на тому, що абсолютна імперативність у праві, яка не суперечить при-родному праву, є найбільш бажаною, оскільки уникаються прогалини у праві і право більше наближається до досконалості. Абсолютну імператив-ність у праві мають ті моральні норми, які регулюють найбільш суспільно значущі відносини. В інших випадках моральний імпера-тив втрачає силу або діє вибірково. Доводиться, що відносна імперативність мораль-них норм у праві найбільш поширена. Вона більшою мірою розрахо-вана на совість, сумління, вихованість людини, що нерідко призводить до негативних правових наслідків. Тому і з’являється імперативність права, яка в окремих випадках може нехтувати мораллю.

Відображено, що внутрішній імператив моральних норм у позитивному праві здійснюється через повагу до права, яка визначається почуттям людини до його справедливості, користі, цінності. У випадку не-поваги до права може діяти внутрішній імператив моралі. Про зовнішній імператив моралі у праві мова йде тоді, коли підзаконними правовими актами утверджу-ються певні моральні обов’язки громадянина (кодекси професійної діяль-ності і честі, присяги, моральні декларації і зобов’язання тощо). Хоча мораль як особливий регулятор суспільних відносин не потре-бує державного примусу, проте зовнішній імператив моралі у праві відіграє зосереджуючу увагу на моральних аспектах поведінки, зовнішню актуалі-за-цію на внутріш-ні процеси у людині.

У четвертому підрозділі «Моральний імператив у нормах кримі-нально-процесуального права» висвітлюються загальні принципи кримі-нально-процесуального права і ті, в яких відображена імперативність моралі, а також функції, які виконує моральний імператив у кримінально-процесуальному праві.

Відзначено, що основними принципами морального імперативу у нормах кримінально-процесуального права є: верховенство мо-рально-правових норм, інтелектуальне співчуття, правове добродійство, юридич-на шляхетність. До основних функцій морального імперативу у кримінально-процесуальному праві належать пізнавальна, регулятив-на і мотивуюча функції.

Доводиться, що пізнавальна, регулятивна і мотивуюча функції морального імперативу кримінально-процесуального права є взаємним відображенням двох множин – права і моралі. Зміна елементів однієї з них призводить до зміни елементів іншої. Однак провідну роль в цьому відігра-ють залежності елементів множини права від елементів множини моралі, в чому й полягає досліджувана імперативність моралі.

Розділ ІІІ «Філософсько-правове обґрунтування процесу імперативі-зації моралі у професійній діяльності слідчого» присвячений власне проце-суальній діяльності слідчого.

У першому підрозділі «Філософсько-правові проблеми етизації професійної діяльності слідчого» констатується, що професійна діяльність слідчого має моральну природу. Тому професійна етика слідчого відобра-жає певну етизацію, в якій провідна роль належить імперативності моралі.

Етизація професійної діяльності слідчого – це науково-моральне обґрунтування становлення особи слідчого як спеціаліста, його ефективних професійних задумів у застосуванні юридичних норм та особистої поведінки поза службою з метою гуманізації суспільних відносин у правовому полі. Звідси випливають такі компоненти етизації професійної діяльності слідчого: етизація юридичної освіти, етизація правової думки, етизація застосування правових норм, етизація повсякденності слідчого. Водночас наголошується, що етизація професійної діяльності слідчого наштовхується на серйозні об’єктивні та суб’єктивні проблеми, які необ-хідно вирішувати шляхом будівництва правової держави.

Другий підрозділ «Філософсько-правовий вимір імперативного морального регулювання професійних дій слідчого» присвячений не-однозначній оцінці професійних дій слідчого, однією з причин якої є харак-тер моральної імперативності, ступінь тих обмежень, які пропонує мораль.

Зокрема, державні вимоги до професійних дій слідчого не завжди співпадають з імперативністю моралі. Тому імперативність моралі часто ніве-люється, стає перешкодою, що може призвести до її нехтування і прий-няття несправедливого рішення. Вимір імперативного регулювання профе-сійних дій слідчого часто зводиться до персоналізації, авторитаризації. Філософсько-правовий вимір імперативного морального регулювання про-фесійних дій слідчого стосується спонукальних дій (а не заборон) слідчого, які виплива-ють із морально-етичних норм кримінально-процесуального закону. Кримі-нально-процесуальне право задає певне моральне веління, яке повинно опановувати слідчий. В цілому моральна імперативність повин-на бути об’єднуючим чинником трьох видів правил: процесуальних, кримі-налістич-них і моральних, тоді професійні дії слідчого будуть об’єктивними і без-альтернативними.

У третьому підрозділі «Філософсько-моральна імперативізація основних кримінально-процесуальних дій слідчого» досліджуються не всі, а тільки певні слідчі дії з позиції філософії права, зокрема імператив-ності моралі: слідчий огляд, допит, обшук, виїмка, пред’явлення для впіз-нання. Крім того, вносяться пропозиції щодо викладу ст. КПК України у новій редакції.

Четвертий підрозділ «Вплив імперативу моралі на професійно-психологічну діяльність слідчого» присвячений дослідженню і обґрунту-ванню з позиції впливу імперативу моралі на професійно-психологічну діяльність таких психологічних особливостей процесуальної діяльності слідчого: правова регламентація, наявність владних повноважень, дефіцит часу, комунікабельність, розумові завдання, негативні емоції, наявність небезпеки ризику, несподівані зміни ситуацій, умови праці (відомі у науці), культурологічна регламентація, філософсько-правові обґрунтування (власна пропозиція). Таким чином, стверджується, що імперативність моралі у про-фесійній діяльності слідчого ефективно здійснюється у випадку психологіч-ної підготовки та набуття психологічних знань.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо філософсько-правового значення імпера-тивності моралі у професійній діяльності слідчого.

У Висновках викладено загальні підсумки дослідження. Зокрема, від-значається:

1. Методологічні основи імперативності моралі у професійній діяльності слідчого містяться у соціокультурних умовах розвитку суспільства, у ре-зультатах практично усіх видів культур, які впливають на розслідування кримінальних справ. Компонентами методології слідчої діяльності є куль-тура мислення слідчого, культура уяви слідчого, культура застосування правових норм, культура використання моральних норм слідчим. Метою професійної методології є створення умов для розвитку слідчої діяльності в межах позитивного і природного права.

2. У філософії слідчого основну роль відіграють юридична антрополо-гія, юридична етика, юридична деонтологія, юридична психологія. Знання основних наук дають можливість слідчому зрозуміти онтоло-гічне й деонто-логічне призначення людини, її поведінки та правосуддя, яке полягає у під-триманні гармонії Всесвіту. Основним чинником впливу на вибір професії слідчого є антропологічний.

3. Професійна свідомість слідчого містить два основні компоненти –правову та моральну свідомість, кожна з яких формується під впливом від-повідно до правових чи моральних мотиваційних чинників, мораль-них норм і принципів суспільства, відповідає потребам його розвитку та вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Професійна свідомість слідчого входить у загальну систему забезпечення справедливості та законності, є однією із важливих умов гарантування основних прав та свобод особи у процесі роз-слідування кримінальних справ.

4. Внутрішньої моральної сили набувають ті моральні норми, які утво-рилися й утвердилися еволюційно. Вони відображені у повазі до права. При внесенні державою моральні норми формують лише зовнішню імператив-ність, яка полягає у дотриманні правових норм без переконан-ня у їх ціннос-ті і корисності. Із природного права випливає абсолют-ність імперативності моралі, а з позитивного – відносна імператив-ність. Взірцем імплементації морального імперативу у чинне законо-давство слугує міжнародне право. Воно формується з національних моральних імперативів, які створюють цілісну систему загально-людських цінностей. Узаконені світові цінності відповідають нормам природного права, характеризуються онтологічністю та аксіологічністю.

5. Морально-правові норми, які утворюють основу для проведення роз-слідування, наділені внутрішнім і зовнішнім імперативом, які імену-ються теоретичною і практичною справедливістю: теоретична справед-ливість (як внутрішній імператив морально-правової норми) характери-зується біль-шим ступенем абсолютності, ніж практична справедли-вість (як зовнішній імператив морально-правової норми), встановлена слідчим. Сила внутріш-нього імперативу залежить від збалансованості правових і моральних норм, узгодженості з нормами природного права, а сила зовнішнього імпера-тиву – від особи слідчого, його совісті, сумління, правового почуття й професіоналізму.

6. Дія, поведінка людини має зовнішні та внутрішні імперативи, які під-владні або не підвладні розумові, який скеровує імператив моралі на пози-тивну чи негативну поведінку. Якщо розум людини буде скеро-ваний на невдалий вибір (у певному випадку) морального імперативу, то поведінка може бути оцінена як негативна. Провідну роль у дії імперативу моралі відіграє моральне почуття, узгоджене з нормами природного, а також пози-тивного права.

7. Професійна діяльність слідчого в основному спрямована на захист державної волі. При цьому така дія не повинна завдавати шкоди народній волі. В межах чинного законодавства слідчий захищає загаль-ну волю, до якої входить державна і народна волі, дотримуючись мораль-ного принципу справедливості.

8. Державні вимоги до професійних дій слідчого не завжди співпадають з імперативністю моралі. Тому імперативність моралі часто нівелю-ється, стає перешкодою, що може призвести до її нехтування і прий-нят-тя несправедливого рішення. Вимір імперативного регулювання професійних дій слідчого часто зводиться до персоналізації, автори-таризації. Філософсько-правовий вимір імперативного морального регулювання професійних дій слідчого стосується спонукальних дій (а не заборон) слідчого, які випливають із морально-етичних норм кримінально-процесуального закону. Кримінально-процесуальне право задає певне моральне веління, яке повинно опанову-вати слід-чий. В цілому моральна імперативність повинна бути об’єд-нуючим чинником трьох видів правил: процесуальних, криміналістичних і моральних, тоді професійні дії слідчого будуть об’єктивними і без-альтернативними.

9. Основні кримінально-процесуальні дії слідчого мають філософсько-правову природу. Кожна стадія досудового слідства характеризується імпе-ра-тивністю моралі. Найбільше проявів імперативності моралі відбувається під час слідчого огляду, допиту, обшуку, виїмки та ін. Стосовно кожної слідчої дії існує комплекс моральних імперативів, які закріплені в законі і мають спонукальну дію. Імперативність моралі гармонізує морально-правові норми кримі-нального процесу і морально-професійну дію слідчого, що є необхідним для встанов-лення істини у будь-якому правовому явищі, що перебуває у процесі розслідування.

10. Професійна етика слідчого і моральний імператив як її рушійна сила продукує три рефлексії доброї волі – абстрактну, недосконалу і повну. Вибір однієї із рефлексій залежить від конкретної кримінальної справи та процесуальних завдань. Крім того, професійна етика слід-чого містить у собі відносні морально-етичні норми, оскільки свобода вибору його морально-правового рішення узгоджується із законом. Тому необхідно, щоб ця відносність поступово зменшувалась і в майбутньому посилювався морально-імперативний регулятивний процес поведінки людини у правовому полі та в суспільному розвитку загалом.

11. Імперативність моралі у професійній етиці слідчого випливає із необ-хідності скеровувати свобідну волю громадянина на правомірну пове-дінку, законність та справедливість прийняття юридичних рішень. Імператив моралі (як внутрішній примус, внутрішній мотиваційний чинник) має більшу силу від норм професійної етики, оскільки імпера-тив моралі випливає із природного права, а професійна ети-ка – із позитивного права.

12. Імперативність моралі відображена в етизації професійної діяльності слідчого, яка полягає у науково-моральному обґрунтуванні станов-лення особи слідчого як спеціаліста, його ефективних професійних задумів у застосуванні юридичних норм та особистої поведінки.

13. Крім утверджених в науці психологічних характеристик процесуаль-ної діяльності слідчого, існують ще й культурологічна регламентація та філософсько-правове обґрунтування. Психологічно-моральний аспект культурологічної регламентації кримінально-процесуальної діяльності полягає в тому, що правова свідомість слідчого визначається передусім аспектами психологічної та моральної культури, ієрархією використання культурних норм у кожному конкретному випадку. Використовуючи філо-софсько-правові категорії, норми природного права, слідчий скеровує свої психічні зусилля на виконання професій-них завдань під впливом імпера-тивності моралі.

Поряд із висвітленням імперативності моралі у професійній діяль-ності слідчого у дисертації відведено місце пропозиціям щодо удоскона-лення кримінально-процесуального закону.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇЇ

1. Парасюк В.М. Правові умови та засоби забезпечення службової дис-цип-ліни і законності працівників органів внутрішніх справ // Вісник Львівсь-кого інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 1. – С. 193–201.

2. Парасюк В.М. Зміст моральних норм у праві // Вісник Львівського інсти-туту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 318–329.

3. Парасюк В.М. Моральне обґрунтування кримінально-процесуальних дій слідчого // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – 2004. – № 3. – С. 364–372.

4. Парасюк В.М. Професійна етика слідчого міліції: спроба загально-теоретичної характеристики // Науковий вісник Львівського юридич-ного інституту. Серія юридична. – 2005. – № 1. – С. 357–365.

5. Парасюк В.М. Філософія особи слідчого міліції // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридич-на. – 2006. – № 3. – С. 368–376.

6. Парасюк В.М. Проблеми морального імперативу у професійній діяль-ності слідчого // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2008. – № 1. – С. 358–366.

7. Парасюк В.М. Професійна етика слідчого органів внутрішніх справ: Навч. посібник. – Львів: ЛІВС при НАВС України; Афіша, 2004. – 68 с.

8. Парасюк В.М. Особа слідчого міліції з позиції антропології права // Мо-лодь у юридичній науці: збірник тез міжнародної наукової конферен-ції молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (27–28 жовтня 2006 р., м. Хмельницький): у 5-ти частинах: частина п’ята: «Кримі-нальне право, кримінологія, кримінально-виконавче право. Криміналь-ний процес і криміналістика, судова експертиза». Підтом 2. – Хмельниць-кий: видав-ництво Хмельницького університету управління та права, 2006. – С. –42.

9. Парасюк В.М. Службовий обов’язок як елемент професійної право-свідомості слідчого // Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави. Матеріали науково-звітної кон-ференції факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ 16 лютого 2007 р. – Львів: ЛьвДУВС. – 2007. – С. –47.

10. Парасюк В.М. Філософські проблеми етизації професійної діяльності слідчого // Філософські, методологічні та психологічні проблеми пра-ва [Текст]: тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / ред-кол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, М.В. Костицький [та ін.]; передмова О.М. Джужі. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 135–136.

11. Парасюк В.М. Імперативність моралі у професійній етиці слідчого // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспек-тиви: Матеріали Другої звітної наукової конференції. – Львів, 2008. – С. –199.

АНОТАЦІЯ

Парасюк В.М. Імперативність моралі у професійній діяльності слідчого: філософсько-правовий вимір. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.12 – філософія права. – Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів, 2008.

Дисертація присвячена з’ясуванню імперативної дії моралі у професій-ній діяльності слідчого.

У роботі досліджено сутність методології слідчої діяльності, роль імперативності моралі у праві та професійній етиці слідчого. Подано філо-софсько-правове обґрунтування процесу імперативізації моралі у професій-ній діяльності слідчого. Сформульовані дефініції та здійснено всебічний аналіз морального імперативу у позитивному праві.

Доведено, що імператив моралі випливає із природного права, а у позитивному праві має спонукальний характер.

Ключові слова: філософія права, моральний імператив, слідчий, про-фесійна діяльність, природне право, позитивне право.

АННОТАЦИЯ

Парасюк В.М. Императивность морали в профессиональной деятельности следователя: философско-правовое измерение. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности: 12.00.12 – философия права. – Львовский государственный университет внутренних дел. – Львов, 2008.

Диссертация посвящена выяснению императивного действия морали в профессиональной деятельности следователя.

В работе исследованы сущность методологии следственной деятельности, роль императивности морали в праве и профессиональной этике следователя. Изложено философско-правовое обоснование процесса императивизации морали в профессиональной деятельности следователя. Сформулированы дефиниции и осуществлен всесторонний анализ морального императива в позитивном праве.

Доказано, что императив морали вытекает из естественного права, а в позитивном праве имеет побуждающий характер.

Особое внимание уделено рассмотрению методологии исследования профессиональной деятельности следователя. Автор считает, что методоло-гия следственной деятельности состоит в формировании и использовании социо-культурных условий для расследования уголовных дел наиболее эффектив-ными методами. В результате практической деятельности осущест-в-ляется комплексное использование результатов практически всех видов культур, что составляет основание любой методологии.

По мнению исследователя, основными компонентами методологии следственной деятельности является культура мышления следователя, куль-тура его воображения, культура применения правовых норм, культура использования моральных норм.

Диссертант рассматривает личность следователя с точки зрения антропо-логии права. Антропологические концепции, устои, установки следователя направлены на понимание онтологического и деонтологического назначения человека. Действия следователя должны быть гармонизированы, синхронными с Природой, а справедливость – абсолютной. В случаях совершения преступ-ления возникает разбалансированная жизнедеятельность целого общества.

Акцентируется внимание на том что, свободная воля человека требует внутренних императивов с целью соблюдения онтологического (правомер-ного) поведения. Это задание в полной мере не может выполнить мораль и профессиональная этика. Необходимо еще и внутреннее принуждение – импе-ратив морали, исходящий из норм профессиональной этики, который может действовать в некоторых случаях независимо от профессиональной этики.

Автор классифицирует императивность морали в праве, тоесть право-вой императив, на абсолютный и относительный, внутренний и внешний импера-тивы. Считает, что абсолютная императивность в праве, не противо-речащая естественному праву, является наиболее желанной, поскольку ликвидируются пробелы в праве и оно наиболее приближается к совершенству. Абсолютную императивность в праве имеют те моральные нормы, которые регулируют наиболее общественно значимые отношения. В иных случаях моральный им-ператив теряет силу или действует выборочно. Исследователь доказывает, что относительная императивность моральных норм в праве является наиболее распространенной. Она в значительной степени рассчитана на совесть, воспитан-ность человека, что зачастую имеет отрицательные правовые результаты.

В диссертации констатируется, что внутренний императив моральных норм в позитивном праве осуществляется посредством уважения к праву, которое определяется чувством человека к его справедливости, пользе, ценности. В случае неуважения к праву может действовать внутренний императив морали. О внешнем императиве морали в праве речь идет в том случае, когда подзаконными правовыми актами утверждаются некоторые моральные обязательства гражданина (кодексы профессиональной деятель-ности, чести, присяги и т.д.).

Констатируется, что профессиональная деятельность следователя имеет моральную природу. Поэтому профессиональная этика следователя отображает некоторую этизацию, ведущая роль которой принадлежит императивности морали.

Государственные требования к профессиональным действиям следова-теля не всегда совпадают с императивностью морали. Поэтому императив-ность морали зачастую нивелируется, что может привести к игнорированию ею и принятием несправедливого решения. Измерение императивного регули-рования профессиональных действий следователя зачастую сводится к персонализации, авторитаризации.

Один из подразделов диссертации посвящен исследованию и обос-но-ванию с позиции влияния императива морали на професионально-психологическую деятельность таких психологических особенностей процессуальной деятельности следователя, как правовая регламентация, наличие властных полномочий, дефицит времени, коммуникабельность, умственные задания, отрицательные эмоции, наличие опасности риска, неожиданные изменения ситуаций, условия работы, культурологическая регламентация, философско-правовые обоснования.

Ключевые слова: философия права, моральный императив, следователь, профессиональная деятельность, естественное право, позитивное право.

SUMMARY

Parasyuk V.M. The imperativity of morality in the professional activity of investigator: philosophic-legal aspect. – Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific degree of law Sciences candidate in specialty 12.00.12. – Philosophy of law. – Lviv State University of Internal Affairs. – Lviv, 2008.

The thesis is dedicated to clarification of imperative action of morality in the professional activity of the investigator.

The research of essence of the investigatory activity methodology, the role of morality imperativity in law and professional ethics of the investigator is carried out. The philosophic-legal substantiation of morality imperativization process in the professional activity of investigator is proposed. Definitions are formulated and complex analysis of moral imperative in positive law is carried out. It is proved that the imperative of morality comes out of natural law and has inductive character positive law.

Key words: philosophy of law, moral imperative, investigator, professional activity, natural law, positive law.

Здано до друку 02.04.2008 р. Підписано до друку 04.04.2008 р.

Формат 60х90/16. Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 49.

____________________________________________________

Надруковано видавничим центром

Львівського національного університету імені Івана Франка

79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41