ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ
ПОДЛЯШАНИК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 159.9: 316.6:339. 5 (477)
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ У СОЦІАЛЬНО СКЛАДНИХ СИТУАЦІЯХ
Спеціальність 19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної роботи
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ-2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія соціальної психології.
Науковий керівник – доктор психологічних наук, профессор Ложкін Георгій Володимирович, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», МОН України, кафедра психології та педагогіки, професор
Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор
Третьяченко Вікторія Віталіївна
Східноукраїнський національний університет імені В.Даля, МОН України,
кафедра психології, завідувачка
кандидат психологічних наук, доцент
Петренко Олександр Віталійович,
Національний авіаційний університет, МОН України, кафедра загальної та спеціальної психології, завідувач
Захист відбудеться 17 червня 2008 року об 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України
Автореферат розісланий 17 травня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Л.Зливков
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Специфіка діяльності співробітників митної служби характеризується численними контактами у соціально невизначених умовах, які пов’язані, насамперед, із контингентом, котрий є неоднорідним за віком, статтю, досвідом, віросповіданням, фінансовими можливостями та метою перетинання кордону. Праця співробітників митної служби також пов’язана з емоційною та інтелектуальною напругою, нерегулярною зміною чергувань, підвищеною активністю психічних функцій, а також із проявами несприятливого психологічного мікроклімату у групах, які тривалий час перебувають в умовах підвищеної відповідальності за прийняте рішення. Все це обумовлює появу соціально складних ситуацій, які вимагають від співробітника митної служби емоційної стійкості, потрібної для його конструктивної поведінки та діяльності.
У працях К.К.Платонова (1970), Г.М.Зараковського (1997), В.О.Бодрова (2006), О.О.Деркача, В.Г.Зазикіна (1998), В.О.Пономаренко (1987), Л.Г.Дикої (2006), Г.В.Ложкіна (2004) та ін. показано, що характерними властивостями соціально складних ситуацій є невизначеність характеру їх розвитку і наслідків, а також, як правило, дефіцит часу, наявність недостатньої та неправдивої інформації, її інтерференція, зміни функціонального стану людини. Проблема особистісних механізмів результативності професійної діяльності в соціально складних умовах належить до вельми значущих як у суто науковому, так і у практичному плані. Попри велику кількість досліджень природи та механізмів психічної стійкості, серед яких праці Л.М. Аболіна, П.Б. Зільбермана, В.А. Плахтієнка, О.А. Сиротіна, О.А. Чернікової та ін., сьогодні бракує наукових розвідок, присвячених проблемі емоційної стійкості особистості, яка перебуває у соціально складних ситуаціях. К.К.Платонов (1984), С.Д.Максименко (2000), М.І.Дяченко (1990), М.В. Грицаєнко (2002), В.Л. Маріщук (1982), О.Я.Чебикін (2004), О.П.Саннікова (2002) та ін. розглянули різні аспекти емоційної стійкості в певних сферах діяльності (навчальній, спортивній, військовій), проте вивчення означеної проблеми у співробітників митної служби не було предметом окремого дослідження.
Розгляд емоційної стійкості поза соціальним контекстом зумовив абстрактне розуміння її місця і ролі в діяльності професіонала. Соціальні психологи приділяють недостатню увагу дієвому реагуванню людини на дійсність, переважно обмежуючись дослідженням змін установок, уявлень тощо. Вивчення емоційної стійкості в контексті соціальних уявлень становить безсумнівний інтерес, позаяк дозволяє по-новому подивитися на поведінку суб’єкта конкретної діяльності.
Розв’язання завдань дослідження, діагностики та формування емоційної стійкості вимагає аналізу соціально-психологічних чинників, які беруть участь у її детермінації. Недостатня розробленість багатоманітних проблем емоційної стійкості співробітників митної служби, відсутність цілісних досліджень щодо методів її діагностики та корекції, важливість та актуальність проблеми зумовили вибір теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (тема «Особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах», номер державної реєстрації – 0100U000072). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол № 2 від 26 лютого 2004) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 28.04.2004).
Об’єктом дослідження виступає емоційно-вольова сфера особистості фахівця митної служби.
Предмет дослідження – особливості емоційної стійкості особистості митника у соціально складних ситуаціях.
Мета дослідження полягала у розкритті змісту і структури емоційної стійкості співробітників митниці у соціально складних ситуаціях та визначенні психологічних умов її забезпечення.
Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовано низку завдань:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми емоційної стійкості особистості в соціально-психологічному аспекті.
2. Емпірично визначити стійкі характеристики типових соціально складних ситуації, що мають місце у діяльності співробітників митної служби.
3. Дослідити прояви емоційної стійкості, характерні для співробітників митниці.
4. Розробити і апробувати тренінг корекції емоційної стійкості особистості митника.
Методологічну основу дослідження становили: принцип єдності внутрішнього і зовнішнього у детермінації психічного (К.О.Абульханова-Славська, В.П.Зінченко, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, А.В.Петровський); уявлення про роль особистісних факторів (зокрема, стійких ознак емоційності) у регуляції поведінки (М.Й.Боришевський, К.Ізард, В.Д.Небиліцин, А.Є.Ольшаннікова, О.П.Саннікова та ін.); системний підхід до вивчення механізмів впливу емоцій на різні аспекти діяльності та успішність адаптаційних процесів людини (Ф.Ю.Василюк, В.К.Вілюнас, Л.В.Занюк, Р.Лазарус, О.М.Леонтьєв, О.Я.Чебикін та ін.); комплексний підхід до вивчення емоційної стійкості за прямими та побічними показниками працездатності (О.А.Блінов, В.І.Осьодло, В.В.Стасюк).
Для вирішення поставлених завдань була розроблена програма, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, адекватних предмету дослідження. Зокрема, застосовувались:
теоретичні методи – аналіз, синтез, осмислення та узагальнення положень психологічної, соціально-психологічної, юридичної літератури, класифікація, структурно-функціональне моделювання;
психодіагностичні методи – анкетування, опитування, тестові методики, серед останніх: методика оцінки «Емоційного інтелекту» (Н.Холл), методика визначення рівня невротизації (Л.І.Вассерман), методика «Визначення стану фрустрації» (В.В.Бойко), методика «Діагностика рівня соціальної фрустрованості» (Л.І.Вассерман), методика «Діагностика емоційності» (В.М.Русалов), самооціночний тест «Характеристика емоційності» (Є.П.Ільїн), опитувальник темпераменту (Я.Стреляу), тест «Формула темпераменту» (А.Бєлов), методика оцінки тривожності (Ч.Спілбергер), методика «Мотивація досягнення успіху» (Т.Елерс), методика «Мотивація уникання невдач» (Т.Елерс), тест «Порівняння подібних фігур» (Каган), тест «Вбудованих фігур» (Уткін) та опитувальник стильової саморегуляції поведінки (В.Моросанова).
Для обробки одержаних емпіричних даних було використано методи математичної статистики – перевірка достовірності відмінностей (критерій ч2, t-критерій Стьюдента) та багатовимірної статистики (кореляційний та факторний аналіз). Статистична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою персонального комп’ютера на базі пакета статистичних програм SPSS 10.0.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
· вперше емоційна стійкість співробітників митниці розглядається як багатокомпонентне утворення в системі професійно обумовленої структури особистості, визначаються її змістові, структурні та динамічні характеристики;
· виявлено і проаналізовано особливості змін емоційної стійкості митника під впливом соціально складних ситуацій;
· систематизовано соціально складні ситуації, що мають місце у професійній діяльності митника та детермінують зміни його емоційної стійкості;
· виокремлено особистісні якості митників, що обумовлюють рівень емоційної стійкості у соціально складних ситуаціях;
· обґрунтовано діагностичні прийоми оцінки варіативності емоційної стійкості митників;
· розроблено і апробовано тренінг корекції емоційної стійкості співробітників митниці.
Теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає у розширенні та поглибленні знань про роль, специфіку, структуру та компоненти емоційної стійкості як соціально-психологічного феномену; у визначенні основних психологічних детермінант розвитку емоційної стійкості фахівців, які стикаються із соціально складними ситуаціями.
Практичне значення роботи полягає у виявленні й характеристиці соціально складних ситуацій, що мають місце у процесі професійної діяльності співробітників митної служби, а також у розробці практичних рекомендацій щодо формування емоційної стійкості особистості залежно від особистісних якостей митника.
Особистий внесок здобувача. У публікації, підготовленій у співавторстві доробок автора полягає у постановці проблеми та інтерпретації отриманих даних.
Шляхи впровадження результатів дослідження. Обґрунтовані автором положення і рекомендації апробовані та впроваджені в процес психологічного супроводу професійної діяльності співробітників митної служби. Впровадження підтверджено відповідними актами.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення роботи були представлені для обговорення на IV Міжрегіональному науково-практичному семінарі: «Сучасний гуманізм і психологічні проблеми освіти» (Рівне, 2003); на науково-практичній конференції «Управління конфліктами в сучасних організаціях» (Київ, 2003); на Третій Міжнародній науково-методичній конференції «Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи» (Київ, 2003); на Міжнародній науково-практичній конференції «Формування парадигми самосвідомості у психологічній науці» (Рівне, 2004); на III Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень» (Київ, 2004); на IV та V Міжнародних науково-практичних конференціях «Психологічна наука і практика: соціально-психологічні проблеми удосконалення організаторської діяльності» (Київ, 2005, 2006); на Міжнародних науково-практичних конференціях «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2006, 2007); на I Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах» (Київ, 2006); на II Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах» (Київ, 2007); на Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти» (Київ, 2007), на Міжнародній науково-практичній конференції «Професійна психологія: реалії та перспективи розвитку» (Луцьк, 2008).
Результати роботи доповідалися автором на розширених засіданнях кафедри загальної та соціальної психології Волинського державного університету імені Лесі Українки (2006; 2007).
Публікації. Зміст та результати дисертації відображено у 7 наукових роботах (наукові статті та тези), з них шість – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Основний зміст роботи викладено на 163 сторінках друкованого тексту, він містить 18 таблиць, 10 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, особистий внесок автора, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.
У першому розділі – «Емоційна стійкість особистості співробітника митної служби як предмет соціально-психологічного аналізу» – подається аналіз основних напрямів вивчення природи та особливостей емоційної стійкості особистості, здійснюється систематизоване описання й оцінка митної діяльності в системі «людина - людина», висвітлюється проблема соціально складної ситуації, її сутність та зміст.
Виокремлення проблеми емоційної стійкості у самостійний науковий напрям стало можливим лише після створення Л.М.Аболіним (1984) цілісної теорії зазначеного феномену. Під емоційною стійкістю автор розумів системну якість особистості, що забезпечує високу продуктивність діяльності та цілеспрямованість поведінки у напружених ситуаціях.
Вельми важливою в контексті даного дослідження є ідея К.К.Платонова (1980) щодо поділу емоційної стійкості на емоційно-вольову, емоційно-моторну та емоційно-сенсорну стійкість.
Досить цікавим є погляд Є.П.Крупніка (1989) щодо розуміння емоційної стійкості, яку автор розглядає, з одного боку, як динамічний врівноважений стан індивіда, а з іншого – як цілеспрямоване порушення цієї рівноваги відповідно до завдань, що виникають у процесі взаємодії індивіда із середовищем.
Концептуально у науковій літературі можна виділити щонайменше два основних напрями у розумінні значення емоційної стійкості у професійній діяльності суб’єкта. Перший напрям (В.О.Бодров, 2006; Л.Г.Дика, 2006; Г.М.Зараковський, 1997 та ін.) розглядає емоційну стійкість як позитивну якість індивіда, що забезпечує успішне виконання діяльності в складних напружених умовах. Другий (К.К.Платонов, 1980; В.О.Пономаренко, 2007; О.П.Саннікова, 2002; О.Я.Чебикін, 2004 та ін.) характеризується визнанням дезорганізуючого впливу емоцій на людину та її діяльність, і виділенням, у зв’язку з цим, трьох основних аспектів вивчення емоційної стійкості: результативного, при якому забезпечується продуктивність реалізації діяльності по відношенню до напруженої ситуації; органічний, який вивчає нервово-психічну сферу людини і захворювання емоціогенного характеру та особистісний, який розглядає наслідки впливу людських емоцій на реалізацію поставлених завдань.
Здійснений логіко-семантичний аналіз статей та словників дозволив встановити, що більшість дослідників під емоційною стійкістю розуміють системну якість особистості, що забезпечує цілеспрямовану поведінку людини та її високоефективну діяльність у складних напружених умовах.
На основі методологічних принципів та концептуальних праць (В.О.Бодров, 2006; Л.Г.Дика, 2006; Г.М.Зараковський, 1997; К.Ізард, 1980; О.М.Кокун, 2005; Г.В.Ложкін, 2007; О.Р.Малхазов, 2006; К.К.Платонов, 1970; В.О.Пономаренко, 2007; О.П.Саннікова, 2002; О.Я.Чебикін, 2004 та ін.) запропоновано структуру емоційної стійкості особистості (рис.1).
Рис.1. Структура емоційної стійкості особистості
Розуміння емоційної стійкості як інтегративної, полісистемної якості дає можливість її аналізу з позицій системного підходу.
В якості детермінант емоційної стійкості, поряд із стійкими характеристиками особистості (особливостями темпераменту) виокремлюють набуті, сформовані (морально-вольові якості) та тимчасові (стани в екстремальних та соціально-складних ситуаціях).
На базі аналізу спеціальної літератури встановлено, що соціально складна ситуація характеризується взаємодією зовнішніх і внутрішніх чинників, котрі сприяють чи перешкоджають спроможності суб’єкта розв’язати її. До зовнішніх чинників соціально складної ситуації належать: обмежений термін її вирішення; навколишні обставини, які виявляються занадто складними для їх подолання; ризик для здоров’я людини, а іноді й для життя; зміна ситуації та швидкоплинність обставин; брак сторонньої підтримки. До внутрішніх чинників належать: усвідомлення перебування людини у соціально складній ситуації, зокрема в умовах ризику та загрози для власного здоров’я; невизначеність у пошуку оптимального рішення; боротьба мотивів між «хочу» і «можу», «бажаю» та «можливо»; психологічна перевантаженість, тривожність і невпевненість у власних силах.
Співробітник митної служби, який перебуває у соціально складній ситуації, отримує інформацію відносно різних її елементів, а саме – про зовнішні умови, про свої праксичні стани, про результати власних дій. Обробка цієї інформації здійснюється за допомогою пізнавальних, емоційних та поведінкових процесів. Результати обробки інформації в цих трьох аспектах впливають на подальшу поведінку особистості у соціально складній ситуації. Порушення рівноваги між окремими елементами ситуації кваліфікується як усвідомлення складності, що означає певний рівень загрози для реалізації поставленої мети діяльності. Сигнал загрози призводить до зміни активності, яка в результаті розшифровки значення цієї інформації для суб’єкта набуває форму негативних емоцій різної модальності й сили.
Закономірним є висновок про те, що здатність розв’язати соціально складну ситуацію значною мірою залежить від наявного емоційного ресурсу та особливостей суб’єкта митної діяльності. Конкретному розкриттю такої залежності стосовно співробітників митної служби присвячено наше емпіричне дослідження.
Другий розділ – «Методи та організація дослідження» – присвячений передусім опису організації експериментального дослідження та логіки добору тих методик, котрі використовувалися у роботі.
Дослідження складалося з трьох етапів.
Мета першого етапу полягала в розробці концепції роботи, визначенні цілей, завдань та виборі адекватних та взаємодоповнювальних методів дослідження. З метою перевірки надійності та ефективності обраних методів було проведене пілотажне дослідження.
Другий етап передбачав організацію і проведення констатувального експерименту, мета якого полягала, по-перше, у виявленні ступеня виразності емоційних якостей співробітників митної служби; по-друге, в отриманні нових теоретичних і експериментальних даних про особливості емоційної стійкості.
Третій етап був присвячений: організації та проведенню формувального експерименту відповідно до розробленої програми; уточненню критеріїв ефективності соціально-психологічного тренінгу корекції емоційної стійкості; здійсненню діагностичних зрізів. На другому та третьому етапах дослідження проводилася кількісна та якісна обробка та інтерпретація отриманих результатів, формулювалися висновки.
До дослідження було залучено 87 співробітників митної служби з різним стажем роботи. Дослідження проводилося в стандартних умовах (щодо порядку тестування і умов його проведення, інструкцій до методик, обрахунків та інтерпретації даних).
У третьому розділі – «Емпіричне дослідження психологічних особливостей емоційної стійкості співробітників митної служби» – подано психологічний аналіз типових соціально складних ситуацій, досліджено динаміку афективного, мотиваційного, інтелектуального компонентів емоційної стійкості інспекторів пасажирського відділу, властивості їх нервової системи і темпераменту.
В результаті аналізу нормативних документів і експертних висновків персоналу була отримана інформація, що дозволила виділити 18 типових соціально складних ситуацій, характерних для діяльності особового складу оперативних підрозділів митниці.
За допомогою опитувальника О. Ліпмана виявлено інваріантне ядро професійно важливих якостей інспектора митного поста (табл.1).
Таблиця 1
Інваріантне ядро професійно важливих якостей інспектора митного поста
Якість | Відсоток досліджуваних, що відзначили цю якість | Рангове місце
Емоційна стійкість у процесі прийняття відповідального рішення | 100 | 1
Врівноваженість та самовладання в соціально складних та кризових ситуаціях діяльності | 97,9 |
2-3
Високий самоконтроль емоцій та поведінки |
97,9
Здатність тривалий час зберігати стійку увагу, незважаючи на втому та побічні подразники | 96,8 | 4
Здатність вести спостереження за великою кількістю змінних досліджуваного об’єкту одночасно | 92,7 |
5-8
Здатність прогнозувати хід подій із врахуванням їх імовірності | 92,7
Здатність приймати правильне рішення в ситуації дефіциту інформації або відсутності часу на її осмислення | 92,7
Вміння давати об’єктивну оцінку діям інших людей | 92,7
Вміння помічати незначні зміни в досліджуваному об’єкті | 90,6 |
9-10
Здатність бачити значно далі від заданого та очевидного | 90,6
Відповідно до розробленої структури емоційної стійкості особистості співробітників митниці, здійснено змістовий аналіз її компонентів.
Для визначення рівня емоційної стійкості у співробітників митниці використано опитувальник МакКрає-Коста. На основі отриманих результатів виявлено три групи досліджуваних: 1-а група (44 %) інспектори з високим рівнем емоційної стійкості; 2-а група (47 %) – із середнім; 3-я група (9%) – з низьким рівнем. У ході дослідження була визначена динаміка емоційної стійкості усіх груп обстежуваних у фонових умовах (1-й етап), коли вплив психотравмуючих факторів був найменшим, і в соціально складаних ситуаціях (2-й етап), коли досліджувані були під впливом дії різних факторів професійної діяльності.
Виявлено, що під впливом дії стрес факторів кількість досліджуваних з високою емоційною стійкістю знизилась з 44% на 1-му етапі до 20% на 2-му етапі; кількість досліджуваних з середнім рівнем емоційної стійкості – з 47 % на 1-му етапі до 36 % на 2-му етапі; з низьким рівнем – зросла з 9 % на 1-му етапі до 44 % на 2-му етапі (рис. 2).
Рис. 2. Динаміка прояву емоційної стійкості у співробітників митниці у фонових умовах та у соціально складних ситуаціях
Примітка. – у фонових умовах–
у соціально складних ситуаціях
Дані, які подано на рис. 2, свідчать про значне збільшення кількості співробітників з низьким рівнем емоційної стійкості в соціально складних ситуаціях, і відповідно, зменшення кількості досліджуваних з високим і середнім рівнями.
Очікування соціальних наслідків успіху або невдачі обумовлює прояв особистісної тривожності співробітника. Оцінка тривожності здійснювалася у відповідності із шкалою Ч.Спілбергера. Виявлено, що найменша чисельність досліджуваних з високим рівнем особистісної тривожності була зафіксована у 1-й групі (5,2%), трохи більша у 2-й (9,6%) та ще більша у 3-й (23,1%).
Подальший кількісно-якісний аналіз емоційної стійкості співробітників митниці передбачав оцінку показників афективного компоненту, а саме: психомоторної, інтелектуальної, комунікативної та загальної емоційності (за В.Русаловим); емоційного інтелекту (EQ): емоційної обізнаності, управління власними емоціями, емпатії, розпізнання емоцій інших людей (за Н.Холлом); невротизації (за Л.Вассерманом) (табл. 2).
Таблиця 2
Особливості сформованості афективного компоненту у співробітників митниці із різним рівнем емоційної стійкості
Показники
афективного компоненту | Рівні прояву емоційної стійкості
Високий
(перша група) | Середній
(друга група) | Низький
(третя група)
Психомоторна емоційність | 26,2±0,85 | 29,6±0,33 | 36,8±2,44
Інтелектуальна емоційність | 30,5±1,01 | 32,1±0,82 | 42,3±1,65
Комунікативна емоційність | 25,4±0,44 | 30,4±0,96 | 37,6±3,21
Загальна емоційність | 87,24±2,44 | 93,17±2,12 | 98,6±4,51
Емоційна обізнаність | 5,41±0,36 | 3,66±0,18 | 3,22±0,24
Управління власними емоціями | 5,82±0,24 | 4,02±0,04 | 2,85±0,94
ЕQ | Емпатія | 3,12±0,86 | 4,23±0,32 | 1,23±0,38
Розпізнання емоцій інших людей | 5,98±0,05 | 4,73±0,24 | 4,23±0,13
Невротизація | 8,7± 0,99 | 8,7± 0,99 | 16,9± 0,91
Із результатів, поданих у табл. 2, видно, що за всіма показниками афективного компоненту у досліджуваних першої, другої та третьої груп спостерігаються значні відмінності. Виявлено, що досліджувані з високим рівнем емоційної стійкості мають значний досвід емоційного реагування, управління власними емоціями, розпізнання емоцій інших людей. Досліджувані із середнім рівнем емоційної стійкості характеризуються середнім рівнем емоційного збудження, середнім і частково високим рівнями психомоторної емоційності, комунікативної емоційності та інтелектуальної емоційності, високим і частково середнім рівнями емпатії, управління власними емоціями, розпізнавання емоцій інших людей.
Наступний крок емпіричного аналізу полягав у виявленні факторного відображення структури афективного компоненту співробітників митної служби (табл. 3). Під час аналізу матри-ці як граничний критерій було обрано факторну вагу 0,60. Відповідно до цього критерію в результаті факторизації дев’яти показників афективного компоненту виокремлено два найбільш значущих фактори.
Таблиця 3
Факторне відображення структури афективного компоненту
співробітників митної служби
ПОКАЗНИКИ | Фактори після обертання
«Загальна емоційність» | «Управління власними емоціями»
Психомоторна емоційність | 0,855
Інтелектуальна емоційність | 0,887
Комунікативна емоційність | 0,807
Загальна емоційність | 0,984
Емоційна обізнаність | 0,655
Управління власними емоціями | 0,870
Емпатія
Розпізнання емоцій інших людей | 0,684
Невротизація | 0,640 | -0,627
Частка сумарної дисперсії, % | 32,2 | 21,6
Із результатів, поданих у табл. 3, видно, що перший фактор – умовна назва «загальна емоційність» – пояснює 32,2 % загальної дисперсії. Другий фактор – «управління власними емоціями» (21,6 % загальної дис-персії) – суперечливий за своїм складом і репрезентує явну опозицію складових компонентів. Невротизація (-0,627) у цьому факторі протистоїть емоційній обізнаності (0,655), управлінню власними емоціями (0,870) та розпізнаванню емоцій інших людей (0,684).
Наступним структурним компонентом емоційної стійкості є інтелектуальний, що характеризує спроможність суб’єкта оцінити ситуацію, зробити прогноз можливих змін цієї ситуації та прийняти правильне рішення. Оцінка ситуацій, що пов’язані із ризиком та невизначеністю, залежить від здатності співробітника зібрати необхідну інформацію і прийняти рішення на її основі (навіть за умові її дефіциту). В цьому процесі значну роль відіграє індивідуально своєрідний спосіб когнітивної оцінки інформації, когнітивний стиль, що властивий конкретному спеціалісту. З метою визначення залежності рівня емоційної стійкості особистості інспектора пасажирського відділу від характеру їх когнітивно-стильових особливостей проведено обстеження (за тестом Каган, Уткін), результати якого подано в табл. 4.
Дані, представлені в табл. 4, свідчать про переважання «рефлексивних» серед співробітників із високим рівнем емоційної стійкості, і навпаки, у групі співробітників із низьким рівнем емоційної стійкості. Аналіз взаємозв’язку когнітивного стилю «полезалежність-поленезалежність» із проявом емоційної стійкості показав, що серед співробітників із середнім та низьким рівнем її виразності переважають «полезалежні».
Таблиця 4
Особливості прояву когнітивних характеристик залежно від рівня емоційної стійкості інспекторів пасажирського відділу (n=46)
Когнітивно-стильові показники | Рівні прояву емоційної стійкості
Високий
(перша група),
% | Середній
(друга група),
% | Низький
(третя група),
%
«Імпульсивність-рефлексивність»
«Імпульсивні» | 33 | 45 | 73
«Рефлексивні» | 67 | 55 | 27
«Полезалежні-поленезалежні»
«Полезалежні» | 50 | 27 | 68
«Поленезалежні» | 50 | 73 | 32
Подані у табл. 4 дані свідчать, що у третій групі (низький рівень емоційної стійкості) відносна кількість «полезалежних» склала – 68%, а поленезалежних» – лише 32%. Разом із тим, у першій групі (високий рівень емоційної стійкості) відносна кількість «полезалежних» і «поленезалежних» було однаковим (50%-50%). Переважання «полезалежних» осіб серед фахівців, котрим властивий низький рівень емоційної стійкості, не суперечить результатам багатьох дослідників. Так, за даними М.А.Холодної, «поленезалежні» суб’єкти відрізняються гнучкістю інформаційних процесів і легкістю зміни установок, активно переструктурують інформацію, висувають й перевіряють гіпотез, в той час коли «полезалежні» пасивно її використовують, менш активні у відборі інформації і відчувають більші труднощі у процесі прийняття відповідальних рішень.
Вивчення інтелектуального компоненту емоційної стійкості здійснювалося також за допомогою опитувальника ССП В.Моросанової. Виявлено, що у досліджуваних із високим рівнем емоційної стійкості домінує «гармонійний» профіль саморегуляції. Для них характерні високий рівень свідомого планування та програмування власної діяльності, адекватність в оцінюванні результатів дій, відсутність фіксації на невдачах, високий рівень гнучкості, швидке орієнтування в ситуації, стійкість і здатність не губитися в умовах невизначеності, творчість у підходах до розв’язання нетипових ситуацій, середній рівень самостійності, контакти з керівництвом, наполегливість у досягненні власних цілей, точність і своєчасність у корекції власних помилок. Для досліджуваних із низьким рівнем емоційної стійкості характерний є «шпилястий» профіль саморегуляції, коли у профілі одночасно представлені середні й високі показники регуляторних ланок. Це можна пояснити дією компенсаторних механізмів, коли «слабкий» бік регуляції перекривається «сильним».
Четвертий розділ – «Обґрунтування програми корекції емоційної стійкості особистості співробітників митної служби» присвячений висвітленню змісту тренінгу активної саморегуляції емоційної стійкості співробітників митниці.
Головним принципом корекції емоційної стійкості є розуміння її не як часткового та другорядного фактора (компонента) продуктивності діяльності у соціально складних ситуаціях, який діє поряд із іншими, а як результату функціонування цілісної системи саморегуляції.
Програма тренінгу містила три блоки:
1-й блок – «Основи саморегуляції емоційних станів» був присвячений усвідомленню значущості саморегуляції в професійній діяльності митника.
2-й блок – «Шляхи вдосконалення саморегуляції емоційної стійкості» був спрямований на оволодіння розслабленням своєї м’язової системи, відпрацювання концентрації уваги, розвиток зорово-просторової уяви та оволодіння мистецтвом верхнього, середнього, нижнього та повного дихання.
3-й блок – «Усвідомлена трансформація» був присвячений усвідомленню та закріпленню змін, що відбулися в процесі реалізації програми.
До найважливіших психологічних прийомів, що використовувалися під час тренінгової роботи належать: а) довільне перемикання спрямованості уваги і зосередження її на позитивно емоційно забарвлених відчуттях, станах, переживаннях; б) відволікання уваги від надмірно збудливих або пригноблюючих подразників; в) навмисне відтворення уявлень або образів, пов'язаних з позитивними емоційними переживаннями; в) послідовне розслаблення різних груп м'язів; досягнення стану спокою, відпочинку, дрімотного стану; г) активні рухові вправи гімнастичного характеру; в) довільна регуляція дихання.
Для визначення ефективності формувального експерименту було проведене порівняння результатів констатувального та оціночного етапів дослідження профілів саморегуляції у вибірці інспекторів пасажирського відділу чергової зміни (n=15). Використовуючи критерій чІ, підтверджено, що зрушення, які відбулися в результаті впровадження запропонованої програми, є значущими. Проведений кількісний і якісний порівняльний аналіз результатів, отриманих у ході експерименту, дозволяє стверджувати, що розроблена програма тренінгу з корекції емоційної стійкості дійсно є ефективним засобом для її поліпшення.
ВИСНОВКИ
Резюмуючи викладені в дисертаційній роботі результати теоретичних і експериментальних досліджень, можна зробити такі підсумкові висновки:
1. Здійснений логіко-семантичний аналіз дозволив встановити, що більшість дослідників під емоційною стійкістю розуміють системну якість особистості, що забезпечує цілеспрямовану поведінку людини та її високоефективну діяльність у складних напружених умовах. Розуміння емоційної стійкості як інтегративної, полісистемної якості дає можливість її розгляду з позицій системного підходу, що має важливе теоретичне та прикладне значення.
2. На основі аналізу та вивчення методологічних принципів та концептуальних праць розроблено структуру емоційної стійкості особистості. До найбільш важливих компонентів емоційної стійкості віднесено: біосоціальний, що пов’язаний з проявами типологічних властивостей темпераменту; мотиваційний, що характеризує диспозицію мотивації; афективний, який відображає емоційний досвід особистості; інтелектуальний, що визначає спроможність суб’єкта оцінити ситуацію, зробити прогноз можливих змін цієї ситуації та прийняти правильне рішення.
3. Емпіричним шляхом виділено 18 типових соціально складних ситуацій, характерних для діяльності особового складу оперативних підрозділів митниці. До найбільш важливих належать наступні ситуації: перевірка документів при отриманні повідомлення про підозру в порушеннях митних правил; значне перевищення кількості товару; виявлення наркотичних засобів та зброї у транспортному засобі переміщуваного через кордон; небезпека для здоров'я і життя.
4. На основі отриманих результатів виявлено три групи досліджуваних: 1-а група – 44 % інспектори з високим рівнем емоційної стійкості; 2-а група 47 % – із середнім; 3-я група 9% – з низьким рівнем. Динаміка емоційної стійкості трьох груп обстежуваних виявлялася у фонових умовах (1-й етап), коли вплив психотравмуючих факторів був найменшим, і в соціально складних ситуаціях (2-й етап), коли досліджувані були під впливом дії різних стрес факторів професійної діяльності. Виявлено, що під впливом дії стрес-факторів кількість досліджуваних з високою емоційною стійкістю знизилась з 44 % на 1-му етапі до 20 % на 2-му етапі; кількість досліджуваних з середнім рівнем зменшилася з 47 % на 1-му етапі до 36 % на 2-му етапі; з низьким рівнем – з 9 % на 1-му етапі до 44 % на 2-му етапі.
5. Виявлено, що найменша чисельність досліджуваних з високим рівнем особистісної тривожності була зафіксована у 1-й групі 5,2%, трохи більша у 2-й – 9,6% і ще більша у 3-й – 23,1%. Під час дії стрес-факторів для досліджуваних 1-ї групи властиві незначні зміни в показниках особистісної тривожності. Для досліджуваних другої групи характерне зростання рівня ситуативної тривоги з 32,82 до 46,14 балів. У досліджуваних третьої групи, згідно результатів дослідження, динаміка особистісної тривожності значно відрізнялася від першої та другої груп. При тривалій дії стрес-факторів на 2 етапі у досліджуваних 3-ї групи зафіксовано зростання показників особистісної (з 37,6 до 48,7) та ситуативної тривожності.
6. В результаті факторизації дев’яти показників афективного компоненту виокремлено два найбільш значущих фактори. Перший фактор – умовна назва «загальна емоційність» – пояснює 32,2 % загальної дисперсії. Зі значним навантаженням і однаковим знаком у його складі домінують компоненти: психомоторна емоційність (0,855), інтелектуальна емоційність (0,887), комунікативна емоційність(0,807), загальна емоційність (0,984) та невротизація (0,640). Другий фактор – «управління власними емоціями» (21,6 % загальної дис-персії) – суперечливий за своїм складом і репрезентує явну опозицію складових компонентів. Невротизація (-0,627) у цьому факторі протистоїть емоційній обізнаності (0,655), управлінню власними емоціями (0,870) та розпізнаванню емоцій інших людей (0,684).
7. Інтелектуальний компонент емоційної стійкості характеризує спроможність суб’єкта оцінити ситуацію, зробити прогноз можливих змін цієї ситуації та прийняти правильне рішення. В цьому процесі значну роль відіграє індивідуально своєрідний спосіб когнітивної оцінки інформації, когнітивний стиль, що властивий конкретному спеціалісту. Виявлено, що серед співробітників із високим рівнем емоційної стійкості відносна кількість «рефлексивних» складає 67%, а «імпульсивних» – 33%. Аналіз взаємозв’язку когнітивного стилю «полезалежність-поленезалежність» із проявом емоційної стійкості показав, що серед співробітників із середнім та низьким рівнем її виразності переважають «полезалежні» у порівнянні із «поленезалежними».
8. Емпірично доведено, що у досліджуваних із високим рівнем емоційної стійкості домінує «гармонійний» профіль саморегуляції. Для них характерні високий рівень свідомого планування та програмування власної діяльності, адекватність в оцінюванні результатів дій, відсутності фіксації на невдачах, високий рівень гнучкості, швидке орієнтування в ситуації, стійкість і здатність не губитися в умовах невизначеності, творчість у підходах до розв’язання нетипових ситуацій, середній рівень самостійності, контакти з керівництвом, наполегливість у досягненні власних цілей, точність і своєчасність у корекції власних помилок. Для досліджуваних із низьким рівнем емоційної стійкості характерним є «шпилястий» профіль саморегуляції, коли у профілі представлені одночасно середні й високі показники регуляторних ланок. Це можна пояснити дією компенсаторних механізмів, коли «слабкий» бік регуляції перекривається «сильним».
9. Головним принципом корекції емоційної стійкості є розуміння її не як часткового та другорядного фактора (компонента) продуктивності діяльності у соціально складних ситуаціях, який діє поряд із іншими, а як результат функціонування цілісної системи саморегуляції.
10. Формуючий експеримент полягав у впровадженні програми, спрямованої на розвиток активної саморегуляції емоційної стійкості співробітників митниці. Кількісний і якісний порівняльний аналіз результатів, отриманих у ході експерименту, дозволяє стверджувати, що розроблена програма тренінгу є ефективним засобом корекції емоційної стійкості співробітника митниці.
Щодо перспективи вивчення емоційної стійкості співробітників митниці, то можна припустити, що подальше дослідження в обраному напрямку дозволить поглибити існуючі уявлення про механізми, які визначають динаміку її зростання та створити продуктивніші психологічні засоби актуалізації цих механізмів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Подляшаник В.В. Психологічний зміст діяльності особового складу оперативних підрозділів митниці // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. – Київ: ІВЦ «Політехніка», 2006. – С. 85-87.
2. Подляшаник В.В. Фактори емоційності стійкості співробітників митної служби // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. – № 1 (10). – Київ: ІВЦ «Політехніка», 2004. – С. 143-147.
3. Подляшаник В.В. Адаптаційний потенціал та професійне здоров’я особистості // Практична психологія та соціальна робота. – № 12. – 2006. – С.71-74.
4. Подляшаник В.В. Психологічна інтерпретація соціально-складних ситуацій в діяльності співробітників митної служби // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – Т. IX, част.1. -К., 2007. – С. 344-349.
5. Подляшаник В.В. Експертний аналіз професійно важливих якостей співробітника митної служби // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. – Вип. 10. К.: КиМУ, 2007. – С. 77-88.
6. Подляшаник В.В., Ложкін Г.В., Волянюк Н.Ю. Форми реалізації психологічного супроводу професійного становлення практикуючого психолога // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки: Зб. Наукових праць – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. – № 17 (41). – Част. II. – С. 76-81.
7. Подляшаник В.В. Професійна діяльність в екстремальних умовах: психологічне забезпечення відповідальності фахівця // Професійна психологія: реалії та перспективи розвитку: Зб. матеріалів конференції / За заг. ред. проф. Ж.П.Вірної. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2008. – С.233-237.
АНОТАЦІЯ
Подляшаник В.В. Особливості проявів емоційної стійкості особистості співробітників митної служби у соціально складних ситуаціях – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної роботи. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2008.
Дисертаційне дослідження присвячено виявленню й аналізу особливостей змін емоційної стійкості митника під впливом соціально складних ситуацій, а також визначенню психологічних умов її корекції.
В роботі емоційна стійкість співробітників митниці розглядається як багатокомпонентне утворення в системі професійно обумовленої структури особистості, визначаються її змістові, структурні та динамічні характеристики. До найбільш важливих компонентів емоційної стійкості віднесено: біосоціальний, мотиваційний, афективний та інтелектуальний.
Систематизовано соціально складні ситуації, що мають місце у професійній діяльності митника та детермінують зміни його емоційної стійкості. Виокремлено особистісні якості митників, що обумовлюють рівень емоційної стійкості у соціально складних ситуаціях. Обґрунтовано діагностичні прийоми оцінки варіативності емоційної стійкості митників. Розроблено і апробовано тренінг корекції емоційної стійкості співробітників митниці.
Ключові слова: співробітник митниці, емоційна стійкість, біосоціальний, мотиваційний, афективний, інтелектуальний компоненти, соціально складна ситуація.
АННОТАЦИЯ
Подляшаник В.В. Особенности проявлений эмоциональной устойчивости личности сотрудников таможенной службы в социально-сложных ситуациях – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 – социальная психология, психология социальной работы. – Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. – Киев, 2008.
Диссертационное исследование посвящено изучению содержания и структуры эмоциональной устойчивости сотрудников таможни в социально сложных ситуациях, а также определению психологических условий ее формирования.
В работе рассматривается категория «эмоциональная устойчивость», показаны механизмы ее формирования, психологическая структура, взаимоотношения с результатами деятельности.
К наиболее важным структурным компонентам эмоциональной устойчивости отнесены: биосоциальный, мотивационный, аффективный и интеллектуальный компоненты.
Систематизированы социально сложные ситуации, которые имеют место в профессиональной деятельности таможенника и детерминируют изменения эмоциональной устойчивости личности специалиста. Эмпирическим путем выделены 18 типов социально сложных ситуаций, которые характерны для деятельности личного состава оперативных подразделений таможни. К наиболее важным ситуациям относятся следующие: проверка документов при поступлении информации о подозрении в нарушении таможенных правил; значительное превышение количества товара; обнаружение наркотических веществ и оружия в транспортном средстве, перемещаемом через границу; досмотр груза с хищными животными.
Эмпирически выявлены профессионально значимые качества таможенников, которые обусловливают требуемый уровень эмоциональной устойчивости в социально сложных ситуациях. Инвариантное ядро профессионально важных качеств инспектора таможенного поста образуют: «эмоциональная устойчивость в процессе принятия ответственного решения»; «уравновешенность и самообладание»; «высокий самоконтроль эмоций и поведения»; «способность длительное время сохранять устойчивое внимание, несмотря на утомление и побочные раздражители»; «способность вести наблюдение за большим количеством переменных»; «способность прогнозировать ход событий»; «способность принимать правильное решение в ситуации дефицита информации»; «умение давать объективную оценку действиям других людей»; «умение замечать незначительные изменения в исследуемом объекте».
Для изучения уровня эмоциональной устойчивости сотрудников таможни использован опросник МакКрае-Коста. На основе полученных результатов выявлены три группы испытуемых: с высоким (44%), средним (47%) и низким (9%) уровнем эмоциональной устойчивости. В ходе исследования была определена динамика эмоциональной устойчивости всех групп испытуемых в фоновых условиях (1-й этап), когда влияние психотравмирующих факторов было минимальным, и в социально сложных ситуациях (2-й этап), когда испытуемые находились под действием разнообразных факторов профессиональной деятельности. Установлено, что под влиянием различных факторов количество испытуемых с высоким уровнем эмоциональной устойчивости снизилось с 44% на первом этапе до 20% на втором; количество испытуемых со средним уровнем снижается с 47% на первом этапе до 36% на втором этапе; с низким уровнем – возросло с 9% на первом этапе до 44% на втором.
Выявлено, что у испытуемых с высоким уровнем эмоциональной устойчивости доминирует «гармоничный» профиль саморегуляции. Для них характерны высокий уровень сознательного планирования и
