КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

ПЕРМІНОВА Світлана Олександрівна

УДК 781+78.072

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК СПРИЙНЯТТЯ ХОРОВОГО

БАГАТОГОЛОССЯ У СТУДЕНТІВ ВУЗІВ КУЛЬТУРИ НА ЗАНЯТТЯХ

З СОЛЬФЕДЖІО

13.00.02 - теорія та методика навчання музики і

музичного виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м.Київ.

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, професор

Коваленко Ніна Василівна,

Київський національний університет

культури і мистецтв, професор кафедри

теорії музики, декан факультету

музичного мистецтва.

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

Іваницький Анатолій Іванович,

Київський національний університет

культури і мистецтв, завідуючий

кафедрою фольклористики і етнології;

кандидат педагогічних наук, доцент

Шпак Вікторія Іванівна,

Національний педагогічний університет

ім. М.Драгоманова, доцент кафедри

педагогіки та методики початкового

навчання.

Провідна установа Вінницький державний педагогічний

університет ім. М.Коцюбинського,

кафедра теорії, історії музики та гри

на музінструментах.

Захист відбудеться « 30 » червня 1999 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (252133, м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 209 ).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного

університету культури і мистецтв (252133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий « 21 » травня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ківшар Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Загальнокультурні зміни в державі висувають перед педагогічною наукою комплекс проблем, пов’язаних з вихованням розвиненої особистості, здатної спрямовувати свою життєдіяльність в русло гуманістичного розвитку суспільства і саморозвитку на грунті засвоєння загальнолюдських і культурних цінностей, в тому числі і музичного мистецтва.

Розуміння хору як виразника духовних основ нації, як посередника у залученні людей до національної і світової культури вимагає відродження і популяризації хорового співу, що є визначальним видом мистецтва у формуванні духовно розвиненої особистості. Вирішення цих складних проблем потребує висококваліфікованих митців, які б поширювали хорове мистецтво, національну музично-хорову спадщину, створюючи професійні та аматорські колективи.

Такий підхід орієнтує на радикальне оновлення музичної освіти у вузах культури, на створення особливих умов для системи професійної підготовки майбутнього диригента-хормейстера, на пошуки ефективних шляхів формування фахівців. Окремі навчальні дисципліни, що входять до структури професійної підготовки студентів, сьогодні не забезпечують належного рівня професіоналізму. Саме тому важливого значення набувають інтеграційні зв’язки фахових і музично-теоретичних дисциплін у вищих навчальних закладах.

Забезпечення практичної реалізації музично-теоретичних знань у вигляді сформованих професійних умінь і навичок, які б ідентифікувалися з хормейстерською діяльністю, можливо у курсі сольфеджіо, оскільки різноманітність і мобільність форм роботи, що використовуються на заняттях, дозволяють вирішувати ці складні завдання. Виходячи з того, що специфіка спеціальності студента-хормейстера впливає на характер викладання музично-теоретичних дисциплін, важливим є удосконалення музичного слуху хормейстерів, підвищення ефективності навчального процесу.

У музично - педагогічній літературі розвиток професійного музичного слуху досліджувався в різних напрямах: вивчення музичного слуху як здібності та удосконалення методів його розвитку в курсі сольфеджіо /Ф.Аерова, С.Бєлкіна, Г.Бєлянова, С.Гребельник, Є.Давидова, М.Далматов, Є.Іоффе, Л.Масленкова, А.Островський, С.Оськіна, В.Серединська, Б.Уткін, Є.Чо та ін. /, питання інтенсифікації творчої діяльності /К.Дмитрієвська, М.Картавцева/, розвиток музичного слуху в загальнопедагогічному контексті /О.Берак, П.Черватюк/ та психолого-педагогічній діяльності тих, хто навчається /Ю.Гонтаревська, М.Маліборський/. Окремий напрям складають науково-методичні дослідження з проблеми музично-слухового розвитку в тій чи іншій профілюючій діяльності: фортепіанне виконавство / А.Каузова,

Г.Ципін /, хорове диригування /Ж. Дебела, Є.Красотіна, Н.Соколова, Є.Сет/, хорове сольфеджіо /І.Тихонова/, у курсі сольфеджіо на диригентсько-хоровій спеціалізації /Б.Незванов/.

Природа музичного слуху, залежно від напряму діяльності музиканта набуває певної своєрідності, зумовленої для кожної спеціальності фактурою музики і специфічним характером професійного сприйняття та інтонування. Оскільки хормейстер працює з партитурами, тобто з багатоголосою музичною палітрою, вокально - хорова література є плідним матеріалом, на якому має здійснюватися багатоаспектна підготовка фахівця - хормейстера як виконавця, артиста хору, викладача. Зважаючи на те, що хорове багатоголосся є головним компонентом у системі музично - хорового мистецтва, а його сприйняття є основою для формування творчої особистості майбутнього диригента хору, важливість його всебічного вивчення і засвоєння у навчальній практиці не має сумніву. Ця проблема потребує грунтовного дослідження, що і обумовило вибір теми: «Формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузів культури на заняттях з сольфеджіо».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана з урахуванням загальної концепції розвитку Київського національного університету культури і мистецтв по удосконаленню фахової підготовки спеціалістів у галузі музичного мистецтва і входить до складу комплексного дослідження проблем професійної підготовки працівників культури і мистецтв в умовах гуманізації та демократизації системи вищої освіти.

Об’єкт дослідження: система музично-слухової підготовки студентів-хормейстерів у вузах культури.

Предмет дослідження: формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів - хормейстерів на заняттях з сольфеджіо.

Мета дослідження полягає у науковому обгрунтуванні, розробці та експериментальній апробації методики формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузів культури на заняттях з сольфеджіо.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів диригентсько-хорової спеціалізації буде ефективнішим за умови впровадження у навчальний процес курсу «Сольфеджіо» системи навчально-диференційованих вправ і творчих завдань, в якій концентром виступає методична реалізація теорії сприйняття багатоголосої хорової музики.

Відповідно до мети і гіпотези у ході дослідження передбачалося розв’язати такі завдання:

- проаналізувати наукову літературу з проблеми формування навичок сприйняття хорового багатоголосся, визначити і теоретично обгрунтувати компонентну структуру навичок сприйняття хорового багатоголосся;

- виявити рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів - хормейстерів;

- розробити систему навчально - диференційованих вправ і творчих завдань та експериментально перевірити її ефективність, а також укласти методичні рекомендації для формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у майбутніх диригентів - хормейстерів на заняттях з сольфеджіо.

Методологічну основу дослідження становлять філософські концепції діяльності як способу самореалізації особи, детермінованості розвитку особистості змістом і способами діяльності; діяльнісний і функціональний підходи до створення новітніх освітніх систем, спрямованих на забезпечення якості та ефективності професійної підготовки фахівців у сучасних вищих закладах освіти.

Теоретичну основу дослідження склали положення психологічної і педагогічної наук стосовно формування особистості та її розвитку в процесі діяльності /Б.Ананьєв, Г.Балл, Л.Виготський, О.Леонтьєв, В.Мерлін, В.Моляко, С.Рубінштейн та ін./; розвитку творчої особистості в умовах професійної діяльності /І.Зязюн, М.Кичук, В.Моляко, Я.Пономарьов та ін./; психології музичного сприйняття /Л.Виготський, О.Костюк, Є.Назайкінський, Б.Теплов та ін./; музично-перцептивних здібностей /Л.Бочкарьов, Н.Ветлугіна, А.Готсдинер, В.М’ясищев, С.Науменко, Г.Тарасов та ін./; діагностики і формування музичного сприйняття /О.Апраксіна, В.Остроменський, О.Ростовський, О.Рудницька, В.Шацька та ін./;

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези застосовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: теоретичного рівня /аналіз філософсько - естетичної, психолого-педагогічної, музикознавчої, навчально-методичної літератури, порівняльний аналіз програм із сольфеджіо, узагальнення емпіричного матеріалу/; емпіричного рівня /опитування, тестування, спостереження, анкетування, інтерв’ювання/, педагогічний експеримент /пошуковий, констатуючий, формуючий/, методи кількісної та якісної обробки експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась у Київському національному університеті культури і мистецтв, Рівненському державному гуманітарному університеті /Рівненський державний інститут культури/, Миколаївському філіалі Київського національного університету культури і мистецтв.

Педагогічний експеримент проводився поетапно на факультеті музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв протягом 1996-1998 років.

На першому етапі /1994-1995/ здійснювався аналіз наукової літератури з проблеми сприйняття багатоголосої хорової фактури, накопичувався емпіричний матеріал з досліджуваної проблеми.

На другому етапі /1995-1996/ проводився констатуючий експеримент, внаслідок якого були визначені рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів диригентсько-хорової спеціалізації. На основі вивчення методик розвитку музичного слуху було розроблено систему навчально-диференційованих вправ і творчих завдань з метою забезпечення продуктивної діяльності хормейстерів на заняттях з сольфеджіо.

На третьому етапі /1996-1998/ відбувався формуючий експеримент для апробації та впровадження у практику вузу культури методики формування навичок сприйняття хорового багатоголосся, а також здійснювався порівняльний аналіз даних експериментальної і контрольної груп та узагальнення одержаних результатів. У процесі проведення діагностичних зрізів перевірялась ефективність запропонованої методики щодо формування навичок сприйняття хорового багатоголосся.

Наукова новизна дослідження: вперше поставлено, вивчено і науково обгрунтувано проблему формування навичок сприйняття хорового багатоголосся; цілісно розглянуто та окреслено сутність хорового багатоголосся як складової хорового мистецтва; вивчено процес сприйняття багатоголосої музики та систематизовано його структурні компоненти як умову сприйняття хорового багатоголосся; визначено критерії діагностики та рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся; розроблено систему навчально-диференційованих вправ і творчих завдань для формування навичок сприйняття хорового багатоголосся, яку впроваджено в практику професійної музичної підготовки студентів-хормейстерів у вузі культури на заняттях з сольфеджіо; дістала подальшого розвитку система створення педагогічних умов, що сприяють продуктивному формуванню навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів.

Теоретична значущість дослідження полягає у розширенні наукових знань з проблеми сприйняття хорового багатоголосся; визначенні поняття «сприйняття хорового багатоголосся»; психолого-педагогічному обгрунтуванні компонентної структури формування навичок сприйняття хорового багатоголосся; виявленні організаційно-методичних факторів, що сприяють активному формуванню й удосконаленню професійних навичок студентів на заняттях з сольфеджіо.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в апробації та впровадженні у навчальний процес вузу культури системи навчально - диференційованих вправ і творчих завдань, безпосередньо спрямованої на підвищення ефективності розвитку навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів-хормейстерів у курсі сольфеджіо; виробленні науково обгрунтованих методичних рекомендацій з питань формування навичок сприйняття багатоголосої хорової музики. Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у системі професійної підготовки студентів-хормейстерів та музикантів-виконавців у навчальних закладах педагогічного та культурноосвітнього профілю, а також при складанні окремих розділів навчальних посібників, методичних рекомендацій тощо.

На захист виносяться:

- трактування сприйняття хорового багатоголосся як складного структурного процесу з численними компонентами;

- методика формування навичок сприйняття хорового багатоголосся, як провідний компонент професійної підготовки майбутнього диригента хору;

- система навчально - диференційованих вправ і творчих завдань як прикладна сфера формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузів культури на заняттях з сольфеджіо.

Особистий внесок автора полягає у визначенні сутності сприйняття хорової музики; систематизації та теоретичному обгрунтуванні структурних компонентів сприйняття хорового багатоголосся і особистісних якостей сприймаючого, які безпосередньо впливають на формування навичок сприйняття хорового багатоголосся; у розробці та апробації у вузі культури на заняттях з сольфеджіо удосконаленої методики формування навичок сприйняття хорового багатоголосся.

Вірогідність отриманих результатів забезпечена методологічним і теоретичним обгрунтованням його вихідних позицій, застосуванням цілого ряду методів, зумовлених метою та завданнями дослідження; значним обсягом емпіричних даних; достовірністю математичної і статистичної обробки показників здійсненого педагогічного експерименту.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у доповідях дисертанта, в лекціях та практичних заняттях у КНУКіМ, у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв /Київ/. Результати дослідження були репрезентовані у доповідях на наукових та науково-практичних конференціях /Київ/ у 1996-1999 рр, на щорічних звітних наукових конференціях, методичних семінарах викладачів музично-теоретичних дисциплін КНУКіМ.

Публікації. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження викладено у чотирьох одноосібних статтях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із Вступу, двох розділів, Висновків та Додатків. Обсяг дисертації становить 151 сторінку друкованого тексту і включає 14 таблиць, 6 діаграм, 6 додатків. Список використаних джерел нараховує 232 найменування, з них 3 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його методологічні та теоретичні

основи, методи та організацію роботи, сформульовано положення, що виносяться на захист, вказано теоретичне і практичне значення дослідження, відображено особистий внесок, вірогідність, апробацію та впровадження здобутих результатів у практику вузу культури.

У першому розділі - «Теоретичні основи сприйняття хорового багатоголосся» - розглянуто основні напрями вивчення проблеми музичного сприйняття; виявлено та науково обгрунтовано компонентну структуру формування навичок сприйняття хорової багатоголосої музики. Розглядається зміст та особливості таких ключових понять як «сприйняття хорового багатоголосся», «навички сприйняття», «формування навичок сприйняття хорового багатоголосся»; розкриваються проблеми формування професійних навичок у циклі музично-теоретичних дисциплін; визначені основні критерії та рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів диригентсько-хорової спеціалізації.

Проблема музичного сприйняття вивчається за кількома напрямами: філософсько-естетичним /О.Андрєєв, Ю.Борєв, І.Зязюн, М.Каган та ін./, психофізіологічним /М.Блінова, О.Гарбузов, А.Готсдинер, І.Догель та ін./, психологічним/С.Бєляєва-Екземплярська,В.Медушевський,Є.Назайкінський, Б.Теплов, Ю.Рагс та ін./, музикознавчим /Б.Асаф’єв, О.Костюк, Л.Мазель, С.Скребков, А.Сохор, Ю.Тюлін та ін./ соціологічним /Г.Головінський, І.Лукшин, В.Цукерман та ін./, а також психолого-педагогічним /О.Апраксіна, В.Бєлобородова, Н.Гродзенська, Л.Коваль, О.Олексюк, В.Остроменський, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька та ін./. Дослідження педагогів присвячені діагностиці і формуванню музичного сприйняття, принципам і методам музично-виховної роботи, віковим особливостям сприймаючих, розвитку музичних здібностей.

Дослідження проблеми сприйняття хорового багатоголосся, в основі якого лежить розвиток професійного музичного слуху /слухо-моторної системи/, актуалізувало психофізіологічний напрям вивчення музичного сприйняття, який бере свій початок в епоху Просвітництва. Внаслідок значних відкриттів у різних галузях науки, накопичення знань з анатомії і фізіології слухової системи людини, психологія виділилася в окрему науку із своєю проблематикою і методами експериментальних досліджень. Стрижневою в розробці її наукових методів стала сформована Г.Гельмгольцем «резонансна теорія», основу якої складало вивчення про звуковисотне сприйняття, а також про акустичні і психофізіологічні чинники сприйняття музики, розпочато дослідження про структурні закономірності музичних явищ взагалі та їх психічне відображення у сприйнятті.

Послідовники Г.Гельмгольця - К.Штумпф і К.Сішор вивчали найпростіші сенсорні здібності людини - сприйняття висоти, тривалості та інтенсивності звуків. Є.Курт досліджував особливості процесу сприйняття музики залежно від музичної форми та її структурної організації, а також вперше звернув увагу на єдність суб’єкта і об’єкта у цьому процесі. Цей напрям продовжив М.Ланге, відзначаючи роль уваги у процесі сприйняття, велике значення образів-спогадів, ідентифікації здобутих вражень із тими, на які сподівається суб’єкт.

Значним вкладом у вивчення проблеми сприйняття були праці Б.Асаф’єва, який відзначав особливу роль пам’яті та інтонаційних асоціацій як активних чинників у процесі сприйняття і засвоєння музики. У подальшому дослідники /С.Бєляєва-Екземплярська, К.Волентайн, Г.Кечхуашвілі, Г.Орлов, Б.Яворський та ін./, вивчаючи музичне сприйняття, виявили у цьому процесі позамузичні явища, а саме - зорові образи та асоціації, сюжети і символічні фігури, картини, ефект світла і кольорів, характер яких визначається розвитком чуттєвої сфери суб’єкту. Б.Теплов сформулював складові музичного сприйняття: емоційний компонент, пов’язаний з перцептивними процесами та слухові уявлення, що носять репродуктивний характер і є основою відтворення музичної структури у свідомості сприймаючого.

Дослідники Б.Ананьєв, Д.Завалішина, Б.Ломов, В.Рубахін, Н.Чупрікова розглядали процес сприйняття з погляду його фазності, тобто як динамічний процес, детермінований взаємодією зовнішніх і внутрішніх чинників. А.Готсдинер, В.М’ясищев вивчали і аналізували вплив музики на поведінку людини і довели існування індивідуальних реакцій на сприйняття. Ю.Гіппенрейтер та О.Овчиннікова досліджували моторні компоненти у музичному сприйнятті, тобто апарат голосових зв’язок.

Виходячи із статистичних поглядів на природу музичної форми, у зв’язку із розумінням її інтонаційної логіки, проблему сприйняття музики вивчали М.Арановський, І.Гейнріхс, В.Медушевський, Є.Назайкінський, Г.Орлов, М.Папуш, Г.Солодовніков, В.Цеханський та ін. Важливе значення у розкритті загального образу музичного твору та розвитку музичного слуху відведено просторовим елементам сприйняття, на яких акцентував Є.Назайкінський. Він обгрунтував три масштабні рівні сприйняття музичного твору: глибину, вертикаль і горизонталь, єдність яких забезпечується досвідом просторового сприйняття і сприяє формуванню цілісного враження від сприйнятої музичної інформації та утворенню художніх асоціацій. Константи в музиці /основні носії музичної виразності/ вивчалися В.Бєлобородовою, Л.Вітановою-Сталевою, О.Костюком, Є.Назайкінським, Б.Тепловим та ін. А.Готсдинер, М.Старчеус досліджували суб’єктивний компонент у процесі музичного сприйняття.

Закономірності сприйняття інтервалів у зв’язку з особливостями їх інтонування вивчали П.Барановський, Ю.Юцевич, О.Сахалтуєва та ін. М.Гарбузов експериментально довів відмінність сприйняття та інтонування гармонічних і мелодичних інтервалів, а також визначив межі зони частот, у яких відбуваються ці процеси. Б.Теплов відзначав двоїстість гармонії, що виникає у процесі сприйняття висотного і тембрового компонентів.

Оскільки тембр хорового звуку функціонує у слуховій практиці сприймаючого як одна із ознак його загальної асоціативної сфери, специфіка сприйняття хорової фактури визначається не тільки багатоголосістю, а й багатотембровістю /за А.Лащенком/. Ця властивість допомагає в процесі сприйняття функціонально диференціювати темброво- регістрові плани, виділяти смисловий контраст голосів. Збагачені темброво, хорові звучності мають унікальні можливості втілення художнього образу.

Відомо, що багатоголоса тканина сприймається на двох рівнях: чуттєво-конкретному та логічному. До першого рівня належить фактура з великою кількістю конкретних форм, що керуються глибинними принципами організації і в яких втілена логіка конструювання звукової тканини, тобто відображена композиторська концепція. Розрізняють три основні музичні склади: монодійний, поліфонічний і гармонічний. У зв’язку з тим, що домінуючими у хоровому багатоголоссі є гармонічне і поліфонічне поєднання голосів, детального вивчення у нашому дослідженні набули саме ці різновиди.

Для гармонічного складу характерна така організація музичної тканини, при якій означеними смисловими функціями /ладовими, тембральними/ наділяється комплекс як ціле, в єдності усіх тонів. Провідним у сприйнятті музики з гармонічним складом є колористичність звучання - фонізм співзвуч, їх загальна функціональна напруга. Особливого значення у процесі сприйняття музичних творів гомофонно-гармонічного складу набуває голосоведення, яке розглядається не тільки як елемент зв’язку акордів у гармонічних зворотах, а також як значний чинник гармонічного розвитку.

Характерними ознаками хорового поліфонічного багатоголосся, що організується як координація кількох мелодичних ліній є нерівномірність, ритмічна контрастність, метрична самостійність голосів. В його розгортанні присутні два типи зв’язків: мелодичний і гармонічний, однак провідною у процесі сприйняття залишається горизонталь. Тобто сприймаючий фіксує вступ голосів, імітації, включення тематичного матеріалу, значну увагу приділяючи дисонансам, що є імпульсами у процесі сприйняття окремих елементів музичної тканини.

Аналіз досліджень з проблеми музичного сприйняття, а також сприйняття багатоголосої музики уможливив розглядати «сприйняття хорового багатоголосся» як складне дійство, що забезпечує процес формування суб’єктивного музичного образу. Адекватне ж формування цього образу вимагає комплексного підходу до сприйняття багатоголосої музичної інформації, тобто цілісного сприйняття з диференціацією окремих її елементів: основних тем музичного твору, усвідомлення внутрішньої логіки шляхом аналізу фактури та засобів музичної виразності, фіксація розвитку та усвідомлення тематичних змін, порівняння різних тем, їх взаємодія і роль кожної у формуванні виразної композиції в цілому, а також інтерпретація з точки зору концепції жанру.

Оскільки усвідомлення внутрішньої логіки розвитку музичної тканини відбувається у процесі сприйняття і осмислення ладових побудов, важливого значення у формуванні навичок сприйняття хорового багатоголосся набуває розвиток мелодичного слуху /ладового відчуття/, що є складовою звуковисотного слуху. Також необхідною якістю професійних навичок майбутніх хормейстерів є внутрішній гармонічний слух - здатність уявляти звучання багатоголосої музичної тканини, а також сприймати окремі елементи загальної хорової палітри. Відомо, що одним із провідних принципів розвитку хорового поліфонічного багатоголосся є варіативність, яка виявляється у безперервних тематичних видозмінах.

У випадку нездатності розрізняти у новому варіанті раніше почуте, внутрішній зміст музичного твору для сприймаючого буде недоступний. Тому розвиток поліфонічного слуху, що визначається як здатність цілісно сприймати специфічні риси поліфонічної музики, має суттєве значення для підготовки майбутніх хормейстерів. Розвинений метро-ритмічний слух дає змогу відчути рух музичного твору, його динаміку, дозволяє реагувати на такий елемент музичної виразності, як темп, що зумовлює інтенсивність сприйняття і є основою орієнтації в метричних побудовах, які перебувають у постійних змінах. Однак уміння цілісно і диференційовано сприймати хорове багатоголосся неможливо без опори на просторові відчуття і уявлення, які дають можливість зрозуміти логіку розвитку хорового твору, закладену у структурі самого твору, а саме - ладо-тональні зв’язки, принцип повторності, інтонаційну і ритмічну подібність, загальний темп, логічну зміну стійкості і нестійкості тощо. Взагалі музично-слухові уявлення завдяки компактності вражень, складають цілісний, нерозчленований образ, який охоплює весь музичний твір, великі розгорнуті звукові побудови, його окремі частини. Обсяг уявлень залежить і формується на основі музичної пам’яті, тобто у процесі запам’ятовування та збереження інформації. Основні умови продуктивного запам’ятовування пов’язані з тим, у якій формі протікає цей процес: довільній чи недовільній. На відміну від недовільного, довільне запам’ятовування свідомо спрямоване на процес сприйняття музичного матеріалу, що мобілізує суб’єкта на глибше і більш стійке закріплення сприйнятого. Якість музичної пам’яті, рівень її розвитку значною мірою залежить від обсягу музичного кругозору, від інтенсивності тренування пам’яті, швидкості запам’ятовування сприйнятої музичної інформації, від уміння проаналізувати цей матеріал, виділити основне і зробити певні висновки, тобто від осмисленого сприйняття, яке тісно пов’язане з музичним мисленням. Важливого значення у розвитку навичок сприйняття хорового багатоголосся набуває розвиток логічного мислення. Це зумовлено тим, що всі мисленнєві операції /аналіз, синтез/ і форми /судження, заключення/ спрямовані на формування музичного образу в процесі сприйняття і осмислення засобів музичної виразності. Наявність музичного досвіду допомагає хормейстеру робити повноцінний аналіз хорового твору, оцінювати його з естетичної точки зору, а також формувати свою інтерпретаційну концепцію.

Психолого-педагогічні дослідження з проблеми сприйняття багатоголосої хорової музики дозволили систематизувати і науково обгрунтувати структурні компоненти сприйняття хорового багатоголосся у їх взаємозв’язку, а саме - звуковисотний слух /мелодичний, гармонічний, поліфонічний/, метро-ритмічне відчуття, музичну пам’ять, музично-слухові уявлення, музичний досвід. результаті вивчення процесу сприйняття багатоголосої хорової музики виникла об’єктивна необхідність формування відповідних навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів - хормейстерів, які є основою їх професійної підготовки.

Навички сприйняття хорового багатоголосся ми розглядаємо як автоматизовані компоненти свідомої діяльності, що формуються у процесі цієї діяльності.

Формування цих навичок - процес досить складний, довготривалий і багатосторонній. У цьому процесі не можна недооцінювати значення курсу «Сольфеджіо», при вивченні якого набувають розвитку мелодичний, гармонічний, поліфонічний слух, метро-ритмічне відчуття, музична пам’ять, музично-слухові уявлення, тобто музично-слуховий досвід, що становить основу навичок сприйняття багатоголосої хорової музики.

Слід підкреслити важливу значення особистісних якостей студентів, від яких безпосередньо залежить засвоєння музично-теоретичних знань та формування професійних навичок, а саме - загальна інтелектуальна сфера, емоційно - вольові компоненти /установка на сприйняття, довільна увага, уміння зосереджуватися, воля до подолання труднощів тощо/. Розвиток зазначених музичних здібностей у тісному зв’язку з розвиненими особистісними якостями активно впливає на формування навичок сприйняття хорового багатоголосся. Теоретичне визначення компонентної структури формування навичок сприйняття хорового багатоголосся зумовило подальше її експериментальне вивчення у музично-педагогічній практиці навчального закладу.

Результати опитування 247 респондентів /з яких: 193 студенти диригентсько-хорових спеціалізацій денної та заочної форм навчання Київського національного університету культури і мистецтв, Рівненського державного гуманітарного університету, Миколаївського філіалу Київського національного університету культури і мистецтв; 26 викладачів - теоретиків та хормейстерів; 28 керівників різних творчих колективів України/ допомогли проаналізувати сучасний стан підготовки спеціалістів - хормейстерів у вузах культури і виявити їх рівень володіння музично-теоретичними знаннями, практичними уміннями і навичками сприйняття хорового багатоголосся.

У процесі проведення констатуючих зрізів серед студентів диригентсько-хорового відділення денної і заочної форм навчання Київського національного університету культури і мистецтв було здійснено виконання діагностичних завдань, згрупованих за принципом вирішення проблемних питань розвитку ладового, гармонічного відчуття, сприйняття поліфонічної фактури, розвитку метро-ритмічного відчуття, музичної пам’яті, музично-слухових уявлень, тобто структурних компонентів сприйняття хорового багатоголосся у студентів-хормейстерів та їх здатності здійснювати операції процесуальних дій адекватно до розвитку цих здібностей.

Оцінка виконання діагностичних завдань здійснювалася за загальними психолого-педагогічними критеріями, які відображають механізм формування навичок кожного із структурних компонентів сприйняття хорового багатоголосся: точність звуковисотного, тембрового сприйняття інтервалів і акордів, цілісне відчуття ладу, якість інтонування музичного матеріалу; сприйняття функціональних зв’язків, відчуття ансамблю; цілісне та диференційоване сприйняття багатоголосої поліфонічної фактури; відчуття темпу і утримання його впродовж інтонування музичного твору; точність і обсяг запам’ятованої музичної інформації та адекватність її відтворення; чіткість нотофіксації сприйнятої музичної інформації. У дослідженні було визначено і охарактеризовано три рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів, які включали високий, середній і низький.

Для високого рівня характерна стійкість і міцність навичок сприйняття хорового багатоголосся, що виявляється у професійному сприйнятті структури музичного твору в його цілісній концепції, з усвідомленням логіки розвитку.

Середній рівень сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся характеризувався наявністю у студентів достатнього арсеналу музично-теоретичних знань у розумінні характерних особливостей побудови багатоголосого твору, а саме - ритмічного малюнка, гармонії, її функціональних зв’язків, різновидів фактури тощо. Сприйняття музичного матеріалу на цьому рівні здійснювалося з акцентом на окремі виразні елементи, гармонічні сполучення, поліфонічні прийоми, колористичні відтінки.

Низький рівень відрізняє інтуїтивний характер навичок сприйняття хорового багатоголосся, що виявляється у виникненні природного інтересу студентів взагалі до сприйняття музики з провідним емоційним компонентом. Народжені музичні асоціації на цьому рівні мають випадковий характер і формування музичного образу не завжди відповідає змісту музичного твору.

Аналіз виконання діагностичних завдань, що були запропоновані студентам експериментальної /40 студентів спеціалізації народний хор/ і контрольної /39 студентів спеціалізації академічний хор/ груп на заняттях з сольфеджіо для з’ясування рівнів розвитку навичок сприйняття хорового багатоголосся, мав результати, подані в таблиці №1.

Таблиця 1

Рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся /1 зріз /

Структурні компоненти

сприйняття хорового багатоголосся |

Експериментальна група |

Контрольна група

Висок. | Серед. | Низьк. | Висок. | Серед. | Низьк.

Мелодичний слух | 16% | 49% | 35% | 25% | 52% | 23%

Гармонічний слух | 12% | 38% | 50% | 11% | 37% | 52%

Поліфонічний слух | 0 | 11% | 89% | 0 | 13% | 87%

Метро-ритмічний слух | 5% | 27% | 68% | 8% | 30% | 62%

Музична пам’ять | 8% | 24% | 68% | 8% | 28% | 64%

Музично-слухові уявлення | 24% | 46% | 30% | 25% | 48% | 27%

Проведене дослідження виявило, що для більшості обстежених студентів першого і другого курсу диригентсько-хорових спеціалізацій характерний низький рівень сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся, звуковисотний слух, метро-ритмічне відчуття, музична пам’ять, музично-слухові уявлення сформовані та розвинені не повною мірою і потребують подальшого удосконалення.

У зв’язку з цим окреслилася проблема переосмислення практичного курсу сольфеджіо, переорієнтація його змісту, організаційних засад на формування професійних навичок сприйняття хорового багатоголосся, розвиток особистісних якостей з активізацією творчої діяльності студентів.

У другому розділі - «Дослідно-експериментальна робота з формування навичок сприйняття хорового багатоголосся» - викладені основні методичні засади удосконалення і формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів-хормейстерів на заняттях з сольфеджіо, а також відображено хід і результати педагогічного експерименту.

Розроблена система навчально-диференційованих вправ впроваджувалася у навчальний процес вузу культури поетапно. Кожен перехідний етап здійснювався після завершення цілісної програми першого, другого, третього і четвертого структурних блоків цієї системи. Перший блок включав вправи на відпрацювання навичок звуковисотного і тембрового сприйняття; другий - містив різновиди вправ на розвиток ладо-тонального сприйняття і метро-ритмічного відчуття; третій блок охоплював завдання на відпрацювання гармонічного відчуття; у четвертий блок були включені вправи для розвитку навичок сприйняття хорового багатоголосся у поліфонічній фактурі. Головними критеріями оцінки були: продуктивність,

інтенсивність, самостійність виконання усього комплексу вправ окресленого

етапу, а також стійкість сформованих навичок сприйняття хорового багатоголосся. Вправи диференціювалися за мірою складності музичного матеріалу, передбачаючи широкий обсяг змістовних характеристик і різноаспектність засобів їх практичного використання.

На першому етапі /I курс/ навчання у студентів експериментальної групи були виявлені та проаналізовані труднощі, що виникали у практичній діяльності. Вони зумовлені фрагментарним засвоєнням запропонованого матеріалу, невмінням застосовувати набуті знання у конкретній навчальній діяльності, недостатністю накопиченого музичного досвіду, відсутністю навичок встановлювати функціональні взаємозв’язки між окремими елементами об’єкта та умінням виділяти істотні ознаки у сприйнятій музичній інформації. Недостатнє засвоєння нового способу дій, особливо у процесі поетапного переходу від попереднього блоку навчально-диференційованих вправ до наступного, призводило до неадекватного виконання запропонованих вправ, оскільки нова структура вправ спиралася на попередній музичний досвід з включенням нових, складніших дій.

Аналіз зазначених труднощів допоміг організувати навчальний процес студентів-хормейстерів у курсі сольфеджіо, а також впровадити в експериментальну роботу ряд педагогічних засобів: корегування змісту вправ, підбір нотного матеріалу з урахуванням індивідуальних особливостей тих, хто навчається /тобто їх музично-теоретичної і фахової підготовки/, самостійне моделювання практичних завдань, аналіз помилок і самостійне їх виправлення, створення умов для забезпечення позитивної мотивації, спрямованої на подолання труднощів тощо. У кінці першого року навчання було проведено другий педагогічний зріз, результати якого подано в таблиці №2.

Таблиця 2

Рівні сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся /2 зріз /

Структурні компоненти

сприйняття хорового

багатоголосся |

Експериментальна група |

Контрольна група

Висок. | Серед. | Низьк. | Висок. | Серед. | Низьк

Мелодичний слух | 31% | 57% | 12% | 29% | 56% | 15%

Гармонічний слух | 19% | 62% | 19% | 13% | 53% | 34%

Поліфонічний слух | 24% | 44% | 32% | 15% | 31% | 54%

Метро-ритмічний слух | 24% | 48% | 28% | 18% | 32% | 50%

Музична пам’ять | 32% | 34% | 34% | 14% | 31% | 55%

Музично-слухові уявлення | 36% | 49% | 15% | 31% | 45% | 24%

Аналіз результатів засвідчив, що окремі компоненти навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів експериментальної групи набули автоматичного характеру, а саме - спектрально-темброве сприйняття інтервалів, визначення фонізму акордів, відчуття метро - ритму, цілісне відчуття ладу, сприйняття функціональних зв’язків між акордами, уміння інтонувати в ансамблі більш злагоджено і врівноважено, розширення діапазону запам’ятованої музичної інформації й адекватне відтворення її. У більшості студентів зафіксовано усвідомлений підхід до сприйняття хорової музичної тканини, уміння диференціювати її на горизонталь і вертикаль, визначати головне в структурі музичного твору, більш чітко сприймати тему та її подальший розвиток у поліфонічному багатоголоссі.

Разом з тим у студентів контрольної групи помічено незначні успіхи у розвитку ладового слуху, фонічного відчуття інтервалів і акордів, недостатня розвиненість метро-ритмічного слуху, слабка орієнтація у функціональних зв’язках, не завжди чітке інтонування нотного тексту. Зафіксовано слабку слухо-моторну і логічну пам’ять, недостатній обсяг музичних асоціацій, обмежені музично-теоретичні знання, невміння самостійно визначати найсуттєвіші ознаки того чи іншого виду багатоголосої фактури та інші засоби музичної виразності.

Особлива увага у формуванні навичок сприйняття хорового багатоголосся приділялася активізації творчої діяльності майбутніх фахівців, що було одним із головних завдань курсу сольфеджіо. Організація музично-творчої діяльності студентів експериментальної групи здійснювалась на основі системи творчих завдань. Розробляючи ці завдання, ми спиралися на психолого-педагогічну концепцію формування особистості у процесі діяльності /Б.Ананьєв, Л.Виготський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн та ін./, а також на концепцію розвитку творчої особистості в умовах професійної діяльності /І.Зязюн,М. Кичук, В.Моляко, Я.Пономарьов та ін./.

Основна відмінність творчого виконання завдань від традиційного полягала у пошуках нового, оригінального способу вирішення навчальної проблеми, що вимагало від студентів суб’єктивно нового, а іноді й об’єктивно нового комбінування знань, умінь і навичок. Такий підхід сприяв активізації творчої діяльності студентів, вихованню таких компонентів мислення, як глибина, послідовність, самостійність, критичність. Впроваджені творчі завдання склали систему цілеспрямованої організації діяльності з поетапним її ускладненням. В організації цієї діяльності вирішальне значення мав раціональний вибір методів і прийомів навчання, їх взаємозв’язок на кожному етапі виконання творчих завдань. Особлива увага надавалася проблемному навчанню, що сприяло виявленню творчих можливостей кожного студента під час оволодіння системою музично - теоретичних знань, фахових умінь та навичок сприйняття хорового багатоголосся. Були створені сприятливі умови для забезпечення морально-психологічного клімату як у процесі взаємодії між експериментатором і студентами, так і в самому колективі студентів, надавалася педагогічно доцільна допомога під час виконання запропонованих завдань. Контроль за їх роботою здійснювався за системою: «експериментатор - студент»; «експериментатор - група студентів» /безпосередній та опосередкований контроль/; «студент-студент» /міжособистісний контроль /.

Після завершення формуючого експерименту було проведено третій, заключний зріз, який дозволив виявити динаміку розвитку навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів на заняттях із сольфеджіо та ефективність запропонованої методики, про що засвідчують результати, подані в таблиця №3.

Таблиця 3

Динаміка сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся у

студентів - хормейстерів на заняттях із сольфеджіо /%/

Структурні компоненти сприйняття хорового багатоголосся |

Експериментальна група |

Контрольна група

Висок. | Серед. | Низьк. | Висок. | Серед. | Низьк.

Мелодичний слух | +27 | + 8 | - 35 | + 7 | + 2 | -18

Гармонічний слух | +24 | +18 | - 42 | + 6 | +12 | -18

Поліфонічний слух | +38 | +50 | - 88 | +20 | +30 | -50

Метро-ритмічний слух | +25 | +40 | - 65 | +15 | +17 | -32

Музична пам’ять | +35 | +25 | - 60 | +15 | +17 | -30

Музично-слухові уявлення | +25 | + 5 | - 30 | +11 | + 5 | -16

Результати формуючого експерименту виявили суттєву відмінність між експериментальною і контрольною групами з усіх структурних компонентів навичок сприйняття хорового багатоголосся. Високий рівень розвитку мелодичного слуху в експериментальній групі порівняно з констатуючим етапом зріс на 27%, середній - на 8%, низький - зменшився на 35%. Контрольна група виявила такі результати: 7%, 2%, 18%.

Високий рівень сформованості навичок гармонічного відчуття в ЕГ - зріс на 24%, середній - на 18%, низький - зменшився - на 42% /у КГ - 6%, 12%, 18%/.

В експериментальній групі високий рівень сформованості навичок відчуття поліфонічної фактури зріс на 38%, середній - на 50%, низький - зменшився на 88% /у КГ - 20%, 30%, 50%/.

Високий рівень розвитку навичок метро-ритмічного відчуття у порівнянні з першим зрізом в ЕГ зріс на 25%, середній - на 40%, низький - зменшився на 65% /у КГ - 15%, 17%, 32%/.

Динаміка розвитку музичної пам’яті в ЕГ: високий рівень зріс на 35%, середній - на 25%, низький - зменшився на 60% /у КГ - 15%, 17%, 30%/.

Високий рівень розвитку музично-слухових уявлень в ЕГ зріс на 25%, середній - на 5%, низький - зменшився на 30% /у КГ - 11%, 5%, 16%/.

Хоча в контрольній групі епізодично використовувалися творчі завдання як діагностичні, однак систематична і цілеспрямована робота з розвитку творчих навичок не проводилася, що вплинуло на рівень сформованості навичок сприйняття хорового багатоголосся.

Системне ж виконання творчих завдань забезпечило студентам експериментальної групи: досить високий рівень розвитку звуковисотного слуху, розвиток метро-ритмічного відчуття, стійку слухо-моторну, тактильну і логічну пам’ять, розвиток свідомих музично-слухових уявлень, активізацію наявного фонду знань, поглиблення і систематизацію цих знань відповідно до системи: сприйняття - аналіз - відтворення, усвідомлене сприйняття та адекватність відтворення музичного матеріалу, сформованість орієнтації на цілісне сприйняття хорового багатоголосся, підвищення рівня практичного оволодіння музично-аналітичними уміннями на основі засвоєння теоретичних знань, здійснення різних логічних операцій і опанування адекватними діями, самостійне творче оволодіння аналітико-інтегративними параметрами музичного мислення. Зафіксовано розвиток особистісних якостей: інтелектуальної ініціативи, спрямованості на здійснення продуктивної творчої праці, планомірності у методичному підході до здійснення творчої діяльності, вимогливості до своєї роботи, здатності до самоаналізу, самоорганізації і самовдосконалення творчої діяльності, емоційно-вольової стабільності у вирішенні завдань.

Дослідженням доведено, що набуті у курсі сольфеджіо інтегративні знання, сформовані професійні уміння та навички, розвинені особистісні якості сприяли різнобічній загальномузичній підготовці та подальшій професіоналізації студентів-хормейстерів. Загальне зростання показників з усіх структурних компонентів сприйняття хорового багатоголосся свідчить про ефективність запропонованої методики.

Проведене дослідження підтвердило основні положення гіпотези і дозволило зробити такі висновки:

1. Навички сприйняття хорового багатоголосся є необхідною складовою професійної діяльності