ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

Решитько Тетяна Володимирівна

УДК 331.572.4

РОЗВИТОК СФЕРИ ЗАЙНЯТОСТІ СІЛЬСЬКОГО

НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.07 - демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Кіровоградському національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України, м. Кіровоград.

Науковий керівник | кандидат економічних наук, доцент

Тарнавський Михайло Павлович,

Кіровоградський національний технічний університет МОН України, завідувач кафедри економічної теорії та права

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Гнибіденко Іван Федорович,

Рада національної безпеки і оборони України,

керівник управління соціальної безпеки

кандидат економічних наук,

Петрова Тетяна Павлівна,

Міністерство праці та соціальної політики України,

начальник управління політики зайнятості та трудової міграції

Захист відбудеться „ 17 ” квітня 2008 р. о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.

Автореферат розіслано „ 14 ” березня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

к.е.н., професор О.С. Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні проблема зайнятості в сільській місцевості наскільки загострилася, що потребує невідкладних дій як на державному, так і на регіональному рівнях. Змінивши організаційно-правові форми господарювання, організатори реформ не передбачили можливі варіанти зайнятості сільського населення. Тому більшість селян перебувають у стані розгубленості. А сам процес створення нових робочих місць у сільській місцевості носить некерований характер. На селі постійно зростає рівень сільського безробіття, що пов’язано, передусім, з відсутністю концептуальних засад розвитку сфери зайнятості сільського населення, стратегії розбудови українського села, необхідної державної політики щодо підтримки цих процесів.

Проблемі зайнятості населення присвячено чимало наукових досліджень. Їх результати широко висвітлені у працях провідних українських вчених: С.І Бандура, Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, В.В. Вітвіцького, І.Ф. Гнибіденка, С.О Гудзинського, В.С. Дієсперова, О.І. Здоровцова, Т.М. Кір’ян, А.М. Колота, Ю.М. Краснова, Г.І. Купалової, Е.М. Лібанової, В.І. Лишиленка, В.Я. Месель-Веселяка, В.В. Онікієнка, Т.П. Петрової, І.Л. Петрової, О.Д. Руснака, П.Т. Саблука, В.В. Юрчишина, К.І. Якуби. Заслуговують на увагу праці зарубіжних вчених: В.Г. Костакова, Л.І. Костіна, І.С. Маслової, Г.Е. Слезінгера, А.Чаянова, Дж. Кейнса, А. Маршала, Д. Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта та інш.

Віддаючи належне науковим розробкам зазначених вчених, а в багатьох випадках їх основоположному внеску у вирішення теоретико-методичних проблем зайнятості та ринку праці, необхідно зазначити, що питання зайнятості саме сільського населення все ще недостатньо вивчені та не отримали належного висвітлення як у науковій літературі, так і в нормативних матеріалах органів державної влади. Пошук дієвих заходів та механізмів розширення сфери зайнятості мешканців села актуалізує необхідність дослідження цієї проблематики та розробки науково-обгрунтованих рекомендацій. Сукупність визначених проблемних питань обумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її логіко-структурну побудову, мету, предмет, об’єкт і наукові завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з держбюджетною темою “Основні напрями вдосконалення соціальної політики на регіональному ринку праці” (номер державної реєстрації 0103U006981), передбаченою планом кафедри економіки праці та менеджменту Кіровоградського національного технічного університету. У межах цієї теми особисто автором визначено основні концептуальні засади розвитку сфери зайнятості сільського населення України.

Дисертація також пов’язана з тематикою наукових робіт Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України: „Розробка організаційних, методичних та правових заходів щодо скорочення безробіття на селі, підвищення ефективності надання соціальних послуг та матеріального забезпечення безробітним мешканцям села”, № державної реєстрації 0105U003213 (автором запропоновано механізм створення “інтегрованого сільськогосподарського виробничого кооперативу”, впровадження якого дасть змогу пом’якшити проблему зайнятості сільського населення); „Розробка програмно-цільових підходів щодо розвитку ринку праці та скорочення безробіття на селі”, № державної реєстрації 0105U006784 (автором розроблено програмно-цільові підходи щодо розвитку і фінансової підтримки підприємництва на селі, створення мережі додаткових робочих місць та залучення до цієї справи безробітного сільського населення); „Розробка концепції зайнятості сільського населення на період до 2010 року”, № державної реєстрації 0106U009407 (автором розроблено основні концептуальні засади розвитку сфери зайнятості сільського населення); „Пропозиції щодо підвищення рівня життя сільського населення”, № державної реєстрації 0106U009408 (автором визначено організаційно-правові засади сільського розвитку як передумови розширення сфери зайнятості на селі).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методичне обгрунтування основних напрямів розвитку сфери зайнятості сільського населення в Україні та практичних заходів щодо створення нових робочих місць і розвитку підприємництва в сільській місцевості. Для досягнення цієї мети в роботі сформульовано і вирішено такі завдання:

- уточнено сутність соціально – економічної категорії „зайнятість населення”;

- здійснено аналіз та оцінювання стану зайнятості мешканців села та обгрунтувано концептуальні засади розвитку сфери зайнятості сільського населення;

- внесено пропозиції стосовно змін і доповнень до чинного законодавства України з питань зайнятості сільського населення;

- обгрунтовано необхідність створення на селі соціально-відповідальних суб’єктів господарювання, зокрема, „інтегрованих сільськогосподарських виробничих кооперативів” як важливого засобу залучення сільського населення до продуктивної трудової діяльності;

- запропоновано науково-практичні рекомендації щодо розвитку та стимулювання самостійної зайнятості і підприємництва в сільській місцевості;

- розроблено програмно-цільові підходи розвитку сфери зайнятості мешканців села, шляхом формування нової структури та змісту державної і регіональної програм зайнятості сільського населення;

- обгрунтовано як передумову розширення сфери зайнятості на селі організаційно-правові засади соціально - економічного розвитку сільських територій.

Об’єктом дослідження є соціально-економічні процеси формування сфери зайнятості сільського населення.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти розвитку сфери зайнятості сільського населення в умовах подальшого поглиблення аграрних перетворень на селі.

Методи дослідження. При вирішенні конкретних завдань в роботі використані: методи порівняльного аналізу (при оцінці стану та динаміки зайнятості сільського населення в умовах різних форм господарювання на селі); метод класифікації та типології (при дослідженні факторів, що впливають на зайнятість та доходи мешканців села); статистичний (при аналізі економічної діяльності сільськогосподарських підприємств та її впливу на створення робочих місць для сільського населення); імітаційного моделювання (при розгляді ситуації щодо запровадження нових форм кооперації та інтеграції діяльності великотоварних і дрібнотоварних форм господарювання); соціологічний (при дослідженні стану зайнятості на селі та структурного складу безробітних мешканців сільської місцевості); балансовий метод (при оцінці попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці). Крім того, вивчення і узагальнення літературних джерел, наявних методичних підходів до дослідження процесів відтворення за категоріями зайнятості та соціального захисту сільського населення здійснено за допомогою монографічного, графічного методів, а також методів аналогії та абстракції.

Інформацйною базою дослідження були Закони України та нормативні акти Верховної Ради України, Укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України, а також статистико-інформаційні документи Державного комітету статистики України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства аграрної політики України, Державної служби зайнятості України. Крім того, в роботі використані економіко-статистичні матеріали територіальних органів державної статистики, науково-дослідних установ України, Міжнародної Організації Праці (МОП) і матеріалів досліджень, проведених автором. В дисертації широко використані результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів та інш.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- запропоновано механізм створення нових робочих місць на селі, шляхом організації соціально-відповідальних суб’єктів господарювання, за рахунок інтегрування великих сільськогосподарських підприємств і особистих селянських господарств, зокрема, створення „інтегрованих сільськогосподарських виробничих кооперативів”, засновниками яких на взаємовигідних умовах стануть усі працездатні мешканці сільського населеного пункту та члени їх сімей. Це дозволить без особливих затрат державних коштів значно пом’якшити проблему зайнятості сільського населення і вирішити питання соціального розвитку села;

- розроблено програмно-цільові підходи щодо розширення сфери зайнятості мешканців села шляхом формування нової структури і змісту державної та регіональних програм зайнятості населення, які враховують специфіку сільського безробіття, спрямовані на підвищення відповідальності органів влади всіх рівнів за створення продуктивних робочих місць на селі;

удосконалено:

- основні концептуальні засади розвитку сфери зайнятості сільського населення, які на відміну від існуючих, передбачають розширення зайнятості за рахунок удосконалення механізму господарювання та структури виробництва великих сільськогосподарських підприємств; забезпечення рівня оплати праці в сільському господарстві не нижче середнього показника по економіці країни; створення умов для взаємовигідного кооперування та інтегрування великих сільськогосподарських підприємств і дрібних особистих селянських господарств, як умови створення додаткових робочих місць; активізацію підприємництва у несільськогосподарській сфері;

- науково-практичні рекомендації щодо планомірного розвитку і фінансової підтримки підприємництва в сільській місцевості як основи створення мережі додаткових робочих місць, які на відміну від існуючих, передбачають створення спеціального Фонду підтримки підприємництва на селі, спеціальних постійно діючих Фондів безвідсоткової фінансової допомоги безробітним на поворотній основі для започаткування підприємницької діяльності в регіонах та використання усіх наявних джерел фінансування для розвитку на селі потужних підприємницьких формувань з метою вирішення проблеми зайнятості сільського населення;

дістали подальшого розвитку:

- сутність соціально – економічної категорії „зайнятість населення”, з погляду на те, що зайнятість, перш за все, це засіб для існування людини, а тому вона повинна характеризуватися не тільки наявністю певної роботи, але й доходів у розмірі, достатньому для забезпечення її нормальної життєдіяльності;

- законодавче врегулювання питань надання статусу зайнятості членам особистих селянських господарств та їх соціального захисту; гарантованого працевлаштування селян – орендодавців, на підприємстві, що орендує його земельні паї; надання безробітним селянам із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття безпроцентної позики на поворотній основі для започаткування підприємницької діяльності в сільській місцевості та створення відповідних Фондів у регіонах, що дасть змогу вирішити складні соціальні проблеми зайнятості та доходів, які мають місце на селі;

- як засіб створення мережі додаткових робочих місць, організаційно-правові засади сільського розвитку України, зокрема, обгрунтування необхідності прийняття спеціального Закону України „Про сільський розвиток України”, а також реформування Міністерства аграрної політики України у Міністерство аграрної політики та сільського розвитку України, що дасть можливість сконцентрувати всі фінансові ресурси для села, розвивати продуктивні сили в сільській місцевості та забезпечувати зайнятість сільського населення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони спрямовані на подальше вдосконалення теоретико-методичних, організаційних і практичних засад розв’язання надзвичайно складної проблеми зайнятості сільського населення в умовах поглиблення аграрної реформи в Україні. Вони можуть бути враховані при формуванні загальнодержавної та регіональної політики зайнятості, удосконаленні чинного законодавства і нормативної бази в Україні з питань зайнятості, безробіття, а також в процесі складання та реалізації державних і регіональних програм зайнятості населення. Ряд важливих положень, пропозицій використано Міністерством праці та соціальної політики України при підготовці проектів розпоряджень Кабінету Міністрів України від 20.07.2006 № 417-р. ”Про поліпшення ситуації у сфері зайнятості населення на 2006 рік” та від 13.04.2007 № 156-р „Про затвердження плану дій щодо реалізації в 2007 – 2008 роках Основних напрямів проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року”(довідка № 360/021/106–07 від 24.04.2007), Управлінням містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № 01/12-909-04 від 25.06.2007), Головним управлінням праці і соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка №2234/-06-02 від 29.08.2007), Бобринецьким районним центром зайнятості Кіровоградської області (довідка № 288 від 14.12.2007).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, особисто виконаним автором. В науковій праці дисертанта викладено персональні розробки щодо вирішення теоретико- методичних і прикладних проблем розвитку сфери зайнятості сільського населення в умовах поглиблення аграрної реформи в Україні. Наукові положення, висновки і рекомендації, сформульовані в дисертації, одержані автором одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи доповідалися та отримали позитивне схвалення на міжнародних науково – практичних конференціях, зокрема: „Соціально - економічні проблеми села в пореформений період” (м. Миколаїв, 2004 р.), „Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (м. Харків, 2004 р.), „Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2007р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць: з них 7 публікацій у наукових фахових виданнях, 1 – у колективній монографії, 1 – тези наукової конференції, в тому числі 7 одноосібних і 2 у співавторстві. Загальний обсяг публікацій 3,7 друк. арк., у тому числі особисто автору належить 3,5 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 183 сторінки друкованого тексту, включаючи 10 рисунків на 7 сторінках та 19 таблиць на 10 сторінках. Список використаних джерел містить 207 найменувань. Дисертація має також 17 додатків на 35 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено мету, об’єкт, предмет і завдання дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У розділі 1 „Теоретичні основи формування зайнятості на селі” уточнено зміст категорії „зайнятість населення”; досліджено фактори впливу на зайнятість особистих і суспільних потреб; виявлено еволюцію та особливості формування сфери зайнятості мешканців села в командно-адміністративній та ринковій економіці в межах сучасних світових тенденцій розвитку інформаційного суспільства; розкрито досвід зарубіжних країн у сфері зайнятості сільського населення.

Критичний аналіз наукових джерел засвідчив, що вивчення проблеми зайнятості населення має ґрунтуватися на комплексному розгляді її кількісно-якісних характеристик на рівні держави, регіону, галузі, підприємства, окремої особистості.

З’ясовано, що на різних етапах суспільно-економічного розвитку існували різні, характерні саме для нього погляди на зайнятість як соціально-економічну категорію.

За радянських часів проблему зайнятості розглядали дещо звужено: тільки у громадському секторі економіки та лише по відношенню до населення працездатного віку. Її вирішення практично зводилось до пошуку шляхів раціонального використання наявних людських ресурсів. В умовах монополії державної форми власності зайнятими визнавались лише ті громадяни, які працювали за наймом і тільки у суспільному (державному) секторі економіки.

З переходом нашої країни до ринкових умов господарювання відбулися певні зміни і у поглядах на проблему зайнятості населення. Адже відбулися (особливо в сільській місцевості) зміни у відносинах власності та формах господарювання. Законодавчо закріплені ліберизація діяльності та право добровільного вибору населенням сфери докладання праці. Все це створює передумови для розширення сфери зайнятості сільського населення, підвищення рівня його активності на ринку праці. Проблема зайнятості дедалі більше стає не тільки суто державною, а й безпосередньо справою кожної конкретної особи.

Як міжнародні методики, так і чинне законодавство України рекомендують, що при визначенні статусу зайнятості критеріями є як сам факт наявності певної роботи, так і отримання доходів. Проте, останній критерій в практичній діяльності не враховується.

На думку дисертанта, зайнятість є перш за все засобом існування людини, що відповідає змісту та меті цієї соціально-економічної категорії. Тому вона характеризує діяльність громадян, пов’язану із задоволенням особистих і суспільних потреб і, як така, що як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі, у розмірі, не нижчому мінімальної заробітної плати і достатньому для забезпечення нормальної життєдіяльності людини.

Виявлено, що сферу зайнятості сільського населення України умовно можна представити у вигляді секторів (рис. 1).

В роботі доведено, що в Україні майбутні перспективи розвитку сфери зайнятості сільського населення слід пов’язувати із проблемами світового рівня: глобалізацією, переходом від індустріального до інформаційного суспільства, пріоритетністю інноваційної праці та інтелектуального капіталу, зростанням ролі людини як головної продуктивної сили суспільства, конкурентоспроможністю країн, що відкриває значні можливості для працевлаштування, розвитку гнучких нетрадиційних форм і систем зайнятості сільського населення.

Рис. 1. Сфера зайнятості сільського населення України

Систематизація досвіду зарубіжних країн, в т.ч. Євросоюзу щодо розвитку сфери зайнятості на селі, засвідчила, що основними напрямами розширення зайнятості в них є: перехід до екологічно чистого органічного землеробства, альтернативне використання земель сільськогосподарського призначення, розвиток малого і середнього аграрного бізнесу, багатофункціональність галузі. Це може слугувати для України стимулом системних дій по вирішенню проблеми зайнятості, запобіганню безробіття, масової міграції сільського населення, адаптації сільської поселенської мережі до викликів ринкової економіки при вступі нашої держави до СОТ та ЄС.

У розділі 2 „Аналіз та оцінювання зайнятості сільського населення України” визначено стан зайнятості сільського населення в умовах поглиблення аграрної реформи в Україні, досліджено соціальну сторону сільської зайнятості; виконано аналіз зайнятості у сфері дрібнотоварного сільськогосподарського виробництва (в особистих селянських господарствах), зроблено висновок, що в перехідний період вони відіграють роль компенсатора зайнятості сільського населення; запропоновано внести зміни та доповнення до чинного законодавства України з питань зайнятості селян; здійснено оцінювання показників та потенційних можливостей безробітних мешканців села щодо зайнятості.

Дослідження показали, що в сільській місцевості України відбувається значний спад економічної активності населення. Як свідчать статистичні дані за 1995-2006 рр. (за методологією МОП) чисельність економічно активного населення знизилася на 19,35 %, зайнятих на 21,5 %, рівень безробіття зріс на 2,5 %.

На селі особливо відчутно проявляють себе нові, не зовсім властиві раніше проблеми зайнятості. Сільське господарство, яке донедавна вважалося однією з найбільш трудомістких галузей і постійно потребувало залучення додаткової робочої сили, тепер саме вивільнює її. Негативна ситуація на ринку праці у сільській місцевості ускладнилась ще й тим, що на село повернулися колишні сільські жителі, які раніше працювали у містах, але були вивільнені внаслідок затяжної економічної кризи. В сільській місцевості різко зменшується ємність ринку праці, загострюється проблема працевлаштування селян.

Результати аналізу переконують, що сьогодні новостворені приватні суб’єкти господарювання проявляють значну зацікавленість у підвищенні продуктивності праці та зменшенні витрат на заробітну плату, а тому постійно скорочують чисельний склад своїх трудових колективів. За статистичними даними, середньооблікова чисельність штатних працівників сільськогосподарських підприємств за 2000-2006 рр. зменшилася майже у 3 рази, тоді як чисельність працюючих в особистих селянських господарствах збільшуєтья.

В процесі проведення аграрної реформи на селі, трудові відносини виявились відокремленими від відносин власності. Селяни-власники у своїй більшості не стали засновниками нових агроформувань.

З метою вирішення проблеми зайнятості сільського населення та його соціального захисту автором запропоновано внести зміни і доповнення до Закону України „Про зайнятість населення”, щодо закріплення першочергового права селянина - орендодавця бути працевлаштованим на підприємстві, що орендує його земельні ділянки (паї), що значно покращить ситуацію на сільському ринку праці.

Дослідження соціальної сторони сільської зайнятості, стану благоустрою сільських населених пунктів показали, що в Україні відбувається занепад сільської соціальної інфраструктури, що негативно впливає на зайнятість селян.

Встановлено, що в умовах ринкових перетворень проблему зайнятості все більше доводиться вирішувати безпосередньо самим селянам. Сільське населення почало активізувати свою діяльність шляхом створення різних форм самостійної зайнятості, при цьому перевага надається сільськогосподарській галузі. Не маючи змоги працевлаштуватися за наймом, селяни все більше вдаються до створення власних одноосібних господарств на вилучених в натурі (на місцевості) земельних частках (паях). Проте невизначеність правового статусу особистого селянського господарства (ОСГ) як суб’єкта економічної діяльності, призводить до невизначеності в питаннях праці, зайнятості та соціального захисту членів сімей, що ведуть ОПГ та ОСГ. Для удосконалення відносин власності осіб, які вилучили в натурі земельні паї та господарюють на них самостійно, запропоновано внести певні зміни і доповнення до Закону України „Про особисте селянське господарство”. Зокрема, визнати наявність двох видів селянських господарств у пореформений період: ОПГ (земельні ділянки яких до 2 га землі) та ОСГ (діяльність яких формується на вилучених в натурі земельних частках (паях), приєднаних до ОПГ), а працездатних (у працездатному віці) членів особистих селянських господарств, які не мають іншої основної роботи, віднести до категорії зайнятого населення.

Здійснене в роботі оцінювання потенційних можливостей безробітного сільського населення дозволило встановити, що переважна більшість безробітних знаходиться у працездатному віці, з них майже 55 % у віці від 25 до 49 років. Вивчення професійної структури сільського населення показало, що в ній переважають особи робітничих професій, які не мають попиту на сучасному сільському ринку праці, і за своїми професійними знаннями в більшості випадків не можуть задовольнити нові потреби села в сучасних ринкових умовах. Викликає занепокоєння молодіжне та жіноче сільське безробіття.

У розділі 3 „Основні напрями розширення сфери зайнятості у сільській місцевості України”, запропоновано механізм створення нових робочих місць для селян шляхом удосконалення форм організації та кооперування сільськогосподарської діяльності; обгрунтовано необхідність розвитку підприємництва в сільській місцевості як засобу забезпечення зайнятості та самозайнятості мешканців села; удосконалено основні концептуальні засади розвитку сфери зайнятості сільського населення; розроблено програмно-цільові підходи щодо створення мережі нових робочих місць в сільській місцевості України.

З метою пом’якшення проблеми зайнятості селян, запропоновано створити умови для взаємовигідного кооперування й інтегрування діяльності сільськогосподарських підприємств та ОСГ як умови створення додаткових робочих місць. Сьогодні є необхідним заснування на селі нових типів соціально - відповідальних сільськогосподарських підприємств-кооперативних агроформувань, засновниками яких були б майже всі мешканці сільського населеного пункту, які мають земельні та майнові паї. Це дозволить змінити саму природу діяльності таких агроформувань, створити нові умови щодо управління та забезпечити відповідальність їх керівництва за соціальні проблеми селян. Цією формою може стати „інтегрований сільськогосподарський виробничий кооператив”. Механізм реалізації даної пропозиції показано на ( рис 2).

З’ясовано, що успішне розв’язання проблеми зайнятості сільського населення вимагає злагодженої та скоординованої системи дій щодо започаткування й підтримки підприємництва як у сільськогосподарській, так і в несільськогосподарській сферах.

Дослідження показали, що окремими спонтанними та безсистемними діями самих лише безробітних щодо впровадження індивідуальної підприємницької діяльності проблему зайнятості на селі не вирішити.

Доведено, що в сучасних умовах поглиблення аграрних перетворень в сільській місцевості для вирішення проблеми зайнятості потрібно створити спеціальний Фонд підтримки підприємництва на селі, зокрема, для розвитку різних видів кооперативів за рахунок державного та місцевих бюджетів у розмірі не менше 500 млн. грн.на рік. Саме це дозволить суттєво підвищити економічну активність та розширити сферу зайнятості сільського населення.

Рис. 2. Механізм створення нових робочих місць на основі організації „інтегрованого сільськогосподарського виробничого кооперативу”

Обгрунтовано, що створення спеціальних постійно діючих Фондів безвідсоткової фінансової допомоги безробітним на поворотній основі для

започаткування підприємницької діяльності на селі, забезпечить значне зменшення числа безробітних та скорочення державних виплат по безробіттю.

Встановлено, що значним резервом щодо розширення зайнятості є розвиток підприємницьких структур по наданню послуг з переробки сільськогосподарської продукції, торгівлі, будівництва, транспортних перевезень, комунального та побутового обслуговування мешканців села. При цьому варто надавати перевагу створенню на селі потужних підприємницьких формувань, де буде зайнято 5-10 і більше осіб різних професій та кваліфікації.

Зважаючи на значне загострення проблеми сільського безробіття, пропонується надавати безробітним із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття безпроцентної позики на поворотній основі для започаткування підприємницької діяльності. У зв’язку з цим необхідно внести зміни та доповнення до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та статуту Фонду про надання безпроцентної позики для зайняття підприємницькою діяльністю та створення відповідних Фондів у регіонах.

У роботі запропоновано основні концептуальні засади розвитку сфери зайнятості сільського населення ( рис. 3).

Рис.3. Концептуальні засади розвитку сфери зайнятості сільського населення

Запропоновані програмно-цільові підходи щодо розширення сфери зайнятості мешканців села за рахунок формування нової структури і змісту

державної та регіональних програм зайнятості сільського населення переконують, що для розв’язання проблеми зайнятості мешканців села необхідні скоординовані дії державної та регіональної влади, органів місцевого

самоврядування. Саме за участю цих органів повинен визначатися перелік суб’єктів, послуги яких необхідні у сільській місцевості як на поточний період (1-2 роки), так і на більш віддалену перспективу (3-5 років). Такі господарські

структури (об’єкти) можуть розглядатися як потенційні суб’єкти підприємницької діяльності, хоч при цьому не виключається і створення певної їх частини за рахунок асигнувань із державного та місцевого бюджетів.

Фактично мова йде про складання цільової комплексної програми зайнятості та створення нових робочих місць у сільській місцевості як на поточний рік, так і на більш віддалену перспективу – на 3-5 років. Основним її змістом має бути: 1/ визначення та економічна підтримка різних суб’єктів підприємницької діяльності як основи створення нових робочих місць на селі; 2/ визначення конкретних обсягів і умов фінансування щодо їх створення та підтримки, за рахунок всіх можливих джерел; 3/ проведення широкої інформаційно-роз’яснювальної роботи на селі, щодо можливостей та умов започаткування підприємницької діяльності й стимулювання економічної активності сільського населення. Таку програму потрібно започаткувати у кожному сільському населеному пункті (території сільської ради), районі, області, країні в цілому.

Дослідження свідчать про необхідність розробки стратегії сільського розвитку країни та затвердження її Кабінетом Міністрів України. Село повинно мати відповідний орган управління своїм розвитком. Як передумову розширення сфери зайнятості мешканців села в роботі обгрунтовано організаційно-правові засади соціально-економічного розвитку сільських територій.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розробки й обгрунтування теоретичних, методичних та прикладних засад розвитку сфери зайнятості сільського населення в Україні за участю всіх суб’єктів суспільно-економічних відносин на селі. Проведене дослідження дає можливість зробити такі висновки:

1. Сьогодні в сфері зайнятості сільського населення України відбувається часткова трансформація зайнятості із сектора формальної економіки в неформальний сектор. Реалією часу стало зменшення чисельності працівників зайнятих в сільськогосподарських підприємствах і розширення зайнятості в ОСГ. Несільськогосподарська сфера села ще недостатньо розвинена, а отже не в змозі забезпечити робочими місцями вивільнюваних працівників із сільськогосподарської галузі.

2. Здійснення аграрної реформи в Україні потребує нових підходів щодо вирішення проблеми зайнятості населення. В сучасних умовах глобалізації, коли кожна країна прагне підвищити конкурентоспроможність своєї економіки, зайнятість населення необхідно розглядати з погляду на те, що вона, перш за все, є засобом існування людини, а тому повинна характеризуватися не тільки наявністю у людини певної роботи, але й забезпеченням її нормальної життєдіяльності. Авторське бачення сутності категорії полягає в тому, що зайнятість населення як соціально – економічна категорія характеризує діяльність громадян, пов’язану із задоволенням особистих та суспільних потреб і, як така, що приносить їм дохід у грошовій або іншій формі, у розмірі, не нижчому за мінімальну заробітну плату і достатньому для забезпечення нормальної життєдіяльності людини.

Саме за такого підходу прогресивний розвиток сфери зайнятості сільського населення означатиме розвиток людського потенціалу села та виступатиме водночас метою і пріоритетним напрямом суспільного розвитку й асоціюватиметься з соціально – економічним прогресом суспільства, являтиме собою дієвий та ефективний чинник економічного зростання і розвитку.

3. Стабілізація і подальший розвиток сфери зайнятості сільського населення будуть можливі за умови врахування впливу на неї системної дії таких чинників, як: особливості сільського господарства, специфіка праці, практичні форми пізнання виробництва та отримання кваліфікації, ліквідність майна тощо. Виходячи із змісту досліджуваної категорії та необхідності забезпечення реалізації принципів всебічного, гармонійного розвитку особистості в процесі формування сфери зайнятості на селі, потрібно враховувати вплив на неї кількісних і якісних показників.

4. В умовах поглиблення аграрної реформи в Україні, зайнятість в сільській місцевості характеризується переважно негативними тенденціями: скорочується чисельність зайнятих осіб і постійно зростає сільське безробіття, що набуває загрозливого характеру; прогресує міграція найбільш активної частини мешканців села до міст і за кордон; відбувається знецінення сільськогосподарської праці; зниження ролі заробітної плати у формуванні доходів. Демографічна ситуація характеризується значним перевищенням смертності над народжуванністю, скороченням чисельності сільського населення тощо. На селі відбувається занепад соціальної інфраструктури, зниження рівня життя більшості сільського населення, зростає соціальна напруга.

5. Досвід свідчить, що новостворені агроформування не в змозі вирішити проблему зайнятості сільського населення. Більше того, вони щорічно зменшують свій штатний персонал. Не маючи змоги працевлаштуватися за наймом, селяни все більше вдаються до створення власних одноосібних господарств на вилучених в натурі (на місцевості) земельних частках (паях). Виробляючи майже дві третини обсягу сільськогосподарської продукції країни, в пореформений період дрібні селянські господарства стали відчутним компенсатором зайнятості сільського населення. В той же час, маючи неабиякі потенційні можливості для розширення сфери зайнятості, отримання значних доходів і збільшення обсягів сільськогосподарської продукції, дрібні селянські господарства перебувають у дуже скрутному становищі: переважає тяжка ручна праця; держава практично не надає їм фінансової та технічної допомоги; вони відчувають труднощі щодо зберігання, транспортування та реалізації вирощеної продукції. Проблемними залишаються питання щодо визначення статусу зайнятості, обліку стажу роботи, пенсійного та інших видів страхування працюючих в них осіб.

6. З метою ліквідації невизначеності у питаннях надання статусу зайнятості особам, які вилучили в натурі (на місцевості) належні їм земельні ділянки (паї) та господарюють самостійно, пропонується внести зміни і доповнення до Закону України „Про особисте селянське господарство”, зокрема, визнати існування в Україні в пореформений період двох видів господарств: ОПГ та ОСГ, а також, що господарювання в ОСГ є підприємницькою діяльністю, а осіб, для яких праця в ньому є основною, вважати зайнятими.

7. Для вирішення проблеми зайнятості селян – орендодавців, власників земельних часток (паїв) та їх соціального захисту, пропонується внести зміни і доповнення до Закону України „Про зайнятість населення”, закріпивши першочергове право селянина – орендодавця, власника землі, бути працевлаштованим на підприємстві, що орендує його земельні ділянки (паї).

8. Розв’язання проблеми зайнятості в сільській місцевості передбачає вирішення цілого комплексу завдань розвитку села. Перш за все, це стосується удосконалення форм господарювання. На державному рівні необхідно концептуально визначити, які саме сільськогосподарські підприємства слід розвивати, щоб, по-перше, досягти суттєвого зростання обсягів та ефективності сільськогосподарської продукції, по-друге, забезпечити достатню кількість робочих місць для мешканців сільської місцевості.

В законодавчому порядку слід забезпечити вимоги щодо структури виробництва продукції великих агроформувань, створених внаслідок проведення аграрної реформи. Власники та засновники новостворених сільськогосподарських підприємств мають забезпечити випуск як рослинницької, так і тваринницької продукції підприємства. Лише так можна гарантувати створення достатньої кількості робочих місць у цих агроформуваннях.

9. Подальший розвиток сфери зайнятості сільського населення України вимагає вдосконалення існуючих на селі організаційно – правових форм господарювання. З метою максимального використання позитивних можливостей великих сільськогосподарських підприємств і малих ОСГ, пропонується механізм взаємовигідного кооперування та інтегрування їх діяльності як умови створення нових робочих місць в сільській місцевості. Зокрема, створення „інтегрованого сільськогосподарського виробничого кооперативу”, засновниками якого могли б стати усі мешканці сільського населеного пункту, які мають земельні та майнові паї. Працездатним членам ОСГ зараховуватиметься виробничий стаж, гарантуватиметься соціальний захист. Вони отримають статус зайнятих осіб.

10. Значним резервом розширення зайнятості населення є розвиток підприємництва на селі. Це стосується діяльності щодо переробки сільськогосподарської продукції, торгівлі, будівництва, транспортних перевезень, комунального та побутового обслуговування тощо. Пропонується при цьому надавати перевагу створенню на селі потужних підприємницьких формувань, що дозволить вирішити проблему зайнятості значної частини сільських безробітних, особливо малокваліфікованих осіб. Для фінансового забезпечення цих процесів, необхідно створити спеціальний Фонд підтримки підприємництва на селі, зокрема, для розвитку різних видів кооперативів за рахунок державного та місцевого бюджетів і надавати безробітним із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття безпроцентну позику на поворотній основі для започаткування підприємницької діяльності та створити відповідні Фонди у регіонах, у тому числі, для зайняття підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи – у розмірі до 100 мінімальних заробітних плат, із створенням юридичної особи – до 200 мінімальних заробітних плат, в залежності від числа додатково створених робочих місць для безробітних. Внести з цього приводу зміни до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ”.

11. Досвід свідчить, що окремими спонтанними заходами проблему зайнятості сільського населення не вирішити. Необхідно скоординувати зусилля усіх органів управління на місцях (в селі, районі, області). Конкретним механізмом таких дій повинна стати цільова комплексна програма зайнятості та створення нових робочих місць в сільській місцевості. Такий програмно-цільовий підхід повинен розглядатися як інструмент реалізації ініціативи як органів місцевої влади, так і самих безробітних. Для виконання запропонованої нами Програми зайнятості та створення нових робочих місць в сільській місцевості повинні бути передбачені кошти з усіх можливих джерел, а саме - асигнування за рахунок сільського, районного, обласного та державного бюджетів. Зокрема, на реалізацію програми ліквідації сільського безробіття із державного бюджету за нашими оцінками необхідно виділити не менше 500 млн. грн.

Для вирішення складної проблеми зайнятості в Україні, вважаємо, першочерговим завданням має стати розробка загальнодержавної стратегії сільського розвитку та концепції зайнятості мешканців села, де маємо надію, знайдуть відображення вище запропоновані нами заходи.

12. Передумовою розширення сфери зайнятості є соціально-економічний розвиток сільських територій. Надзвичайно потрібен спеціальний Закон України „Про сільський розвиток України”. Село повинно мати відповідний орган управління своїм розвитком. З цією метою доцільно було б реформувати Міністерство аграрної політики України у Міністерство аграрної політики та сільського розвитку України. Саме це дасть можливість сконцентрувати усі фінансові ресурси, що виділяються із Державного бюджету для села, розвивати продуктивні сили у сільській місцевості та забезпечувати зайнятість сільського населення.

Питання розвитку сфери зайнятості сільського населення, подолання труднощів і перешкод на цьому шляху й надалі стоятиме надзвичайно гостро, а вирішення його потребуватиме застосування дієвих правових і фінансово-економічних державних важелів регулювання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Решитько Т.В. Проблеми відтворення трудового потенціалу на селі // Вісник ХНАУ. Серія „Економіка АПК і природокористування”. Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора. – Харків: ХНАУ, 2004. - №9. – С. 153-157 (0,25 друк. арк.).

2. Решитько Т.В. Природний рух сільського населення // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. Вип. 6. – Кіровоград: КНТУ, 2004. – С. 135 – 138 (0,2 друк. арк.).

3. Решитько Т.В. Демографічний розвиток села Кіровоградщини – складова соціально-економічного розвитку області // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. Вип. 59. – Умань: УДАУ, 2005. – С. 322 – 328 (0,4 друк. арк.).

4. Руснак А.Д., Решитько Т.В. Забезпечення зайнятості сільського населення в пореформений період // Економіка АПК. – 2005. - №5. – С. 117-121, (0,25 друк. арк., особистий внесок здобувача: розробка механізму створення додаткових робочих місць на селі, шляхом організації “інтегрованого сільськогосподарського виробничого кооперативу”( 0,24 друк. арк.).

5. Решитько Т.В. Безробіття в сільській місцевості // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. Вип.7 ч.3 – Кіровоград: КНТУ, 2005. – С. 226-230 (0,3 друк. арк.).

6. Тарнавський М.П., Решитько Т.В. Структура та професійно-кваліфікаційний рівень безробітних села // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. Вип. 8. – Кіровоград: КНТУ, 2005. – С. 235-239 (0,3 друк. арк., особистий внесок здобувача: аналіз структури та професійно-кваліфікаційного рівня безробітних села та пропозиції щодо зменшення безробіття, 0,29 друк. арк.).

7. Решитько Т.В. Розширення зайнятості у сфері дрібнотоварного сільськогосподарського виробництва // Збірник наукових праць ХНАУ. Вісник ХНАУ. Серія „Економіка АПК і природокористування”. Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва. – Харків: ХНАУ, 2006. - №3. – С. 247-253 (0,4 друк. арк.).

В інших наукових виданнях:

8.-Решитько Т.В. Нові підходи щодо розширення зайнятості на основі кооперування та інтеграції діяльності сільськогоподарських підприємств та особистих селянських господарств / Методологія, напрями, тенденції, проблеми у сфері праці та соціальної політики // За ред. к.е.н. М.М. Папієва, к.е.н. АЕНУ, Т.М. Кір’ян. – К.: НДІ праці і зайнятості населення Мінпраці України і НАН України.-2006. – С. 202 – 207 (0,3 друк. арк.).

-Решитько Т.В. Програмно-цільові підходи щодо стимулювання та створення нових робочих місць на селі // Методологія, напрями, тенденції, проблеми у сфері праці та соціальної політики. За ред к.е.н М.М. Папієва, к.е.н., академіка АЕНУ Т.М. Кір’ян. – К.: НДІ праці і зайнятості населення Мінпраці України і НАН України. – 2006. – С. 222-235 (0,9 друк. арк.).

9. Решитько Т.В. Проблеми зайнятості сільського населення // Вісник